автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Поглибления протирiч та криза механiзму функционирования Коммунистических партийных организаций в 1970-1980-х годах (по материалам сельских организаций Компартии Украины)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Поглибления протирiч та криза механiзму функционирования Коммунистических партийных организаций в 1970-1980-х годах (по материалам сельских организаций Компартии Украины)"

ПОГЛИБЛЕННЯ ПРОТИРІЧ ТА КРИЗА МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОМУНІСТИЧНИХ ПАРТІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В І970-І980-Х РОКАХ

( ПО МАТЕРІАЛАХ СІЛЬСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ )

07.00.01 - історія громадських рухів

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

На правах рукопиоу

КОЗУБ Володимир Павлович

і політичних партій

Дніпропетровськ-^^

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної історії Харківського ' державного університету.

• Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

. ■ ТУПІКОВ Іпн Григорович

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

МАРУК Леонід Іванович

. ' кандидат історичних наук, цопент

.• БАБИЧ Іван Федорович

Провідна установа: Харківський інженерно-економічний

' інститут

’ Захист відбудеться " ІІі:" ________'Л 1994р. о IV ^■оцин

на засіданні спеціалізованої вченої ради-К 053.24.03 по присудженню вдумвого ступеня кандидата історичних наук у Дніпропетровському державному університеті /м.Дніпропетровськ, пр.Гагаріна,

72, дуд. 604/. . ■ ■

Автореферат розіслано " 1994 р.

■ Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доценту

- з -

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розв’язання злободенних проблем сьогодення неможливе без глибокого вивчення історичної детермінованості ■

процесів, що відбуваються в політичній сфері сучасної України, ’ без розуміння характеру їх взаємозв’язку та взаємозалежності від -' наслідків прямого та побічного впливу на селянство дераавно-полі-тичиої структури - і‘^партії України, складового елементу КПРС, . ■ яка займала панівне становища в суспільстві. ‘

Вказані особливості мають принциповий характер при визначанні

• вихідного для початку 1990-х років рівня політичної свідомості селянства, здатності його до політичної самоорганізації, для виявлення ступеня готовності до демократичних перетворень в складних умовах переходу до ринкової економіки. Саме селянство е сьо- ’ годні тіш соціальним середовищем, в якому*розгортають свою діяльність партії ліворадикального напрямку, що напть багато спільного з колишньою КЇІРС як у своєму походженні, так і в організа-цінній будові та програмних положеннях.

Існування труднощів на шляху становлення нових політичних партій, у поширенні їх впливу на селянські маси вимагає проведення наукового аналізу із критичного осмислення умов, особливостей їх угворенвл, а гакок негативного досвіду організації аиттедіяльно-сті комуністичних партійних.структур, що збанкрутували на початку 1990-х років, але на зійшли безслідно з політичної арени. Після розпаду Компартії України значна кількість колишніх партій- . них функціонерів та рядових комуністів увійшла до складу керів- 1 них органів і низових -організацій багатьох політичних партій, які діють в Україні, що стало основою для виникнення об’єктивних передумов повторення ряду принципових помилок та хибних поглядів, здатних привести до тякких наслідків. 4

Актуальність розробки теми дослідяення викликана необхідністю аргументованого та всебічного обгрунтування,на матеріалах . сільськії:: організацій Компартії України,неспромояності та безперспективності для політичних партій практики формалізації двг мократичних основ їх функціонування, підсилення нейтралістських засад х затвердження в кінцевому підсумку бюрократичного централізму. Вкрай важливим в умовах формування багатопартійності є об’єктивне дослідження негативних наслідків для самих політич-

них партій неправомірного надання партійним структурам владних, розпорядчих та виконавчих функцій, виникнення на цьому грунті пе-•редумов для заївердалння елементів тоталітаризму у внутрішньопартійному китті.

Вальми актуальною в науковому та практичному плані є розробка на матеріалах геми проблеми виникнення причин та передумов формування "посткомуністичного синдрому", цо проявляється пори .за все в 'недовір'ї селянства до нових політичних партій і є в свою чергу наслідком та відповідною реакцією селян на негативний досвід існування комуністичних партійних організацій. . .

Об»єктом дослідження є внутрішньопартійне життя сільськйх організацій Компартії України. Предметом дослідження є недостатньо вивчені в теоретичному плані та найбільш істотні з практичної точки зору сторони об’єкта! . . .'

- вплив політичного реасимута типу партії на характер внутрішньопартійних віднойив; ' •• і-.."- , ■ ■ ' г ", . '

- проіис>9рсгво демократичних праїнень- членів партії та бюро-кратичйо-централістської спрямованості механізму функціонування

. партійних організацій^' ' . ■ • ■ • . ■

особливості еволюції--.системи забезпечення їшттєдіпльності партійних організацій протягом І970-І980.-Х років; . ‘

- обумовленість послаблення організаційних основ внутрішньопартійного киття зміною,ідеологічних та політичних пріоритетів;

.- причини інваріантності та нездатності.до реформування системи вйутріиньопартіДйих відносив» що існували. . • .

■Ступінь наукової розробки геми. Вивченню'проблеми внутрішньо^ партійних відносин в період, ідеї досліджується, присвячена значна . кількість робіт досить різнопланового характеру. У залежності від часу,,в який буяй написані ті чи інаі праці, вони грунтувалися •нарі з них методологічних засадах і. відрізнялися глибиною вивченні? реального змісту історичних процесів, сіупеном. об’єктивності, способом викладення матеріалу,, висновками та рекомендаціями, . котрі нерідко буяй, визначені наперед і звлекапи від йети, 'завдань, ' що ставилися' дерад дослідниками.. ідеологічна нетерпимість,.-яка ‘

(панувала в суспіяьстві» яасадіку’валась в історичній науці, вйклю- ' чала можливість об'єкт мівших висновків, що протіїрічіши псевдонау-' ковіїм "аксіомам“ про неухильну, зростання ролі лПРСі про безперервне .•організаційне, ідейно-політц'ше зміцнення її 'рядів, підвищвн-

ня їх боєздатності та авторитету.

В умовах жорсткої регламентації тематики досліджень, безпідставних обмежень доступу до найбільш важливих архівних матері а-, лів та відсутності в керівних партійних та державних структур ' потреби з результатах об’єктивних досліджень історикам відводи- і лась офіційними органами роль популяризаторів чи пропагандистів того, що проголошувалося в рішеннях з’їздів партії та пленумів ., Центрального Комітету. , '

У вивченні даної проблеми виділяються два сонорних періоди, протягом яких переважали неадекватні і навіть протилежні один одному підходи в оцінці тенденцій« що’утверджувалися в 1970-1960 рр. у внутрішньопартійному житті сільських організацій Компартії України. Перший період охоплює 70-ті - .першу половину 80-х років," коли робота дослідників в основному була присвячена узагальнений позитивного досвіду, систематизації матеріалів про життя і. ,ртій-иих організацій на основі системоутворюючих ознак, офіційно визнані« в документах вищих партійних органів, а також розробці проблеми 8 точки зору вироблення рекомендацій щодо покращення Цієї роботи1. Другий період у дослідженні теми пов’язаний з початком реалізації в середині 80-х років курсу на реформування партії з метою її'збереження, що отримав Назву перебудови. ■

Причини виникнення та утвердження негативних тенденцій у внутрішньопартійному нитті практично не розглядалися в науковій літературі 70-х - першої половини 80-х рр.. Багато дослідників цього періоду після виявлення в процесі вивчення проблеми негатив- • них.тенденцій змушені були трактувати їх як окремі недоліки, діалектично притаманні організму партії, <зь успішно розвивалася.

Інші тлумачення вважалися помилковими, такими, що не мають права на існування. . •

Виняток становлять роботи вищих партійних керівників* в яких з метою утвердження тієї чи іншої політичної лінії необ’єктивно

* Василенко В.К. Ідейно-нолітична робота партії в умовах розвинутого соціалізму: На матеріалах партійних організацій України,-К», 19Ы; Зопросы внутрипартийного развития КПСС в условиях, зрелого социализма /В.Я.Бондарь. Д.Ф.Кадамев, Н.И.Кончекко и др.-

- М., Т984; Партийная работа на селе /Сост. Й.И.Халдеев, Г.И. Кривошвин.- М., 1980; Развитие внутрипартийных отношений на современном этапе.- М., 1984 га ін. ' ■

відображався стан справ у партії в цілому та в сільських партійних організаціях зокрема. Невідповідність реальній дійсності ба-•гатьох твердинь та висновків, парадність у стилі викладення матеріалу дезорієнтували досліднлків, порешкод&апи своєчасному виявленню та розв'язанню протиріч» wo виникали. До вчених, які, на думку партійних керівників, сповзали з партійних позицій, вимагалося застосовувати ефективні засоби впливу*. ■

' У цілому історіографія проблеми в однобічно-позитивному плані досить широка. Переважна більшість монографічних видань (колективних і індивідуальних ) була присвячена пошуку доказів безперервності процесу зміцнення організаційної та ідейно-політичної єдності партійних організацій, незала&но від спрямованості змін соціально-політичної обстановки в суспільстві. Такий характер чають роботи Ю.Г.Туріщева, Ф.Г.Кротова, С.Г,Розумова, Ф.Ф.Петренка,

.В.М.Шапка та інших авторів2. У вказаних роботах розгляд процесів зростання чисельності партійних організацій апріорі пов'пзавува-вся з поліпшенням їх якісного складу. Не аналізувались можливості бази кількісного зростання сільських партійних організацій з урахуванням кризових процесів у соціальній сфері села 70-60-х років. Одноиірність в оцінці всього спектру гострих проблем,які реально впливали на зміну стану партійних організацій через практику прийому нових членів партії, не дозволяла авторам зробити об’єктивного аналігугострих протиріч, що реально існували в цой період. ' • .

• Декларативний характер мають висновки, цо містяться в монографії М.О.Петровічава про те, цо наявність у практиці діяльності партійних організацій таких компонентів внутрішньопартійної демократії, як вибірність, звітність та змінюваність, з усією повнотою свідчить про демократичний характер внутрішньопартійних ‘ відносин^.

^’Щбрбициий В.В. 0 задачах партийных организаций республики но дальнейшему улучшении идеологической роботы в свете решений ХХІУ сж-ездэ КПСС: Доклад на Пленуме ЦК Компартии Украины// Цербицкии Biß. Избранные речи и статьи.- М.,1978.- С.148, 150. .

^ Турищев Ю.Г, КПСС- айвой, развивающийся политический организм.

- М.,1975; Кротов Ф.Г. Школа идейной закалки. Оиерки истории марксистско-ленинского образования в КПСС.- 1-і., 1978; Разумов 5:.3. Партийные комитеты - органы политического руководства.-м.,1978; Петренко Ф.Ф.ЛНапко В.М. Партийноа строитояьо".'во на современном этапе,- М., 1977.

? Петровиче® H.A. Важнейший фактор возрастания руководят•• рог.-.

У роботах В.К.Василенко гэ Ф.Г.Кротова'визнання наявності не-'-доліків ке супроводжується аналізом причин їх виникнення, визначенням їх характеру та здібності впливати .на нормування тих чи . інших тенденцій*. Своє бачення процесів, що кали місце в житті ' сільських партійних організацій, запропонував у підготовленій ■' ниы монографії Е.Т. Соломко1-. Автор в підтзердяення первісної гіпотези про неухильне зміцнення партійних організацій, подальше. . -вдосконалення стилю та методів їх роботи наводить значну кіль-' кість позитивних прикладів. Але в монографії, як і в роботах раніше названих авторів, відсутні наукові факти, сгілраючись на які, ііокна було б поясни?•„ наступну еволюцію партійних організацій українського села.

Висвітлення питань кількісного зростання первинних партійних •*. організацій та роботи, яка прозодллась* з новіш поповненням, в ряді праць носить однобічний характер3. •

Аналіз наукових праць з питань внутрішньопартійного життя сі-пьсьтх організації! Нонпартії України, надрукованих в 70-х - першій половині 80-х рр., дозволяє зробити висновок про те, що в ' . них не знайвли об’єктивного відображення різнопланові та, суперечливі тенденції, формування яких тільки починалось, або,\навпаки, вае завершувалось.в рамках періоду, в» досліджується. Вузькі рамки політичного цензорства не дозволили добросовісний науковим' працівникам викласти результати своїх досліджень на сторінках опублікованих видань. Що стосуєтеся рзбіг» як! були надруковані, то вони, по-перше, далеко не завадк відображали справжню точку ' зору їх авторів; по-друге, тільки частмга документального матеріалу, який був у дослідників, дозволилось до друку; по-третє, багато з цих робіт являли собою щось на зразок "речі в собі", оскільки їх публікація часто була единое метою для авторів. .

КПССТ- М., 1979.- С.80. ' •

1 Василенко з.К. Ідейно-політична ообота партії в умовах розви-

нутого соціалізму.- С.53-92; Кротов'Ф.Г. Школа идейной закалки. Очерки истории марксистско-ленинского образования в КПСС.- С. 163 - 184. . • '

2 Соломко Е.Т. Аграрна політика КПРС в дії.- К., І980-. •

^ Первичная партийная организация:-опыт, форйы и методы работы / Сост. М.И.Халдеев, Г.И.Кривошеин. - 2-е изд., перераб.-.и доп.-М., 1979; Партийное строительство на современном этапе.-і»., 1977. .

Для досліджень другого періоду (1985-1991 рр-.) характерний відхід від однобічного висвітлення питань теми. Але поява критичного аспекту в роботвх цього періоду спершу була покликана сприяти лодоланню тих протиріч, то руйнували механізм функціонування партійних організацій*.

До робіт переходного періоду належить монографія В.К.Орлова, в якій підкреслюється, що форсування прийому нових членів партії стало основою для виникнення невідповідності мів кількісним та якісним станом рндів.Компартії України2Лотримування принципу природного, нефорсованого прийому до лав партії здатье Оуло, на думку автора, зупинити появу небаианкх наслідків. Необ'єктивний характер мали висновки, що містилися на сторінках виданого в 1988 р.-збірника статей керівників партійних комітетів від обласного до республіканського рівняв Часте використання терміна "перебудова” разом з великою кількістю позитивних прикладів, на тлі окремих недоліків аваиалося переконливим доказом того, що партійні організації успішно подолали труднощі в своєму розвитку.

. У кінці другого періоду з’явились наукові праці, яким притаманні різкі концептуальні підходи та оригінальне трактування питань ї?ми. Вузькі методологічні рамки історичних досліджень, обумовлені йенами соціального замовлення та стереотипами, що нав'язувались, виявилися нелрийняїними в нових, умовах. За короткий чао істориками» філософами, політологами нової хвилі, відомими вченими були надруковані десятки праць з питань, що стосувалися основ життєдіяльності партійних організацій, реального змісту -процеоу реалізації принципів внутрішньопартійної демократії, які

* Карпичев B.C. Меїодология идеологической работы: Некоторые аспекты теории и практики,- К., 1987; Ерхов Г.П. О принципах партийного труда. Действенность партийных поручений: опыт и проблемы,- М;, 1988} Уроки горькие, но необходимые /Сост.: В.С.Молда-

действия: 8а стро-/Г.Н.Быков, А.С.Ко-

2 Орлов Вії. Возрастание руководящей роли КПСС и всестороннее совершенбтвоваНие социалистически общеоіва,- К,. 1987.

С^О^ганизациоцно-пацийная работа в условиях перестройки /Сост.

ван,-А.Г.Гридчина,- Ы., 1988; Силой правды и кой резолюции XIX Всесоюзной партконференции ндратюк, Н.И.Козюбра и др.- К., 1989 та ін.

постійно декларувалися1. На багатьох із них леяить позначка опозиційної настроєності їх авторів до колишніх політичних структур та проглядаються ідейні настанови нових політичних партій і ру— хів. Особливе місце в історіографії цього періоду відводиться ’ численним газетним та журнальним публікаціям у виданнях, що ма- ' ють різну політичну орієнтацію. . .

Аналіз всього масиву публікація з питань геми дослідвення до--зволяв зробити висновок, що наукових праць, в яких були б у повному обсязі розроблені всі аспекти проблеми, не існує. В цілому' наукове дослідження на документальній базі реального змісту процесів, що відбувались у внутрішньопартійному аситті сільських організацій Компартії України, систематизація та узагальнення матеріалів з даної проблеми перебувають на початковій стадії..

Мета і ззвдання дослідження. Мета роботи - критичний аналіз та теоретична оцінка причинної обумовленості і сутніоного змісту процесу формування негативних тенденцій та кризових явищ у механізмі функціонуванні сільських організацій Компартії України на останньому етапі їх існування. Для доойгнення означеної мети передбачається розв'язати в райках роботи такі завдання:

- дослідити динаміку зиіни кількісного складу та якісного стану

сільських партійних організацій; . .

- вивчити специфіку та особливості практики реалізації принципів

внутрішньопартійної демократії в умовах існування тоталітарної системи; . .

- показати суперечливий характер впливу на формування світогляду

членів партії цілеспрямованого ідеологічного діяння та реальної дійсності{ •

- проаналізувати основні причини організаційного, ідейно-політи-

чного послаблення і наступного саморуйнування комуністичних . партійних організацій Н8.селі. . .. ■

Хронологічні санки роботи; 1970-1990 рр., коли вже виразно вит явивсь г славлення органіааяійної єдності, остаточно сформува-лиоь протиріччя в реалізації принципів будівництваі життєдіяльності оіяьоьййх партійних організацій, які не зкаіпля ефективво-

* Власть, демократия, перестройка.*- М., 1990; На пороге кризиса; Нарастание застойных явлений в партии и в обществе /Под ред. В.В. Журавлева.- М., 1990? Тощенхо Х.Т. Застой духа и пути его обнов-., ления// Драма обновления.- М., 1990; Астахова Е.В. Становление многопартийности в СССР; некоторые аспекты.- X.» 1991.

го вирішення,перешпилися в стійкі негативні тенденції і в кінцевому ПІДСУМКУ стали основою для виникнення кризові« явзд, що призвели до саморуйнування партії і зникнення її з політичної арени.

‘ Джерельна база дисертації. У процесі наукового дослідкения теми були використані такі історичні джерела: законодавчі акти України, статистичні збірники, документи Компартії України та КПРС, роботи державних та політичних діячів, періодична преса, мемуарна література. Джерелознавчому дослідженню були піддані програмні, статутні' документи, матеріали з’їздів, пленумів та конференцій Коипартії України і КПРС, документи місцевих партійних органів та організацій, в яких иістпться фактичний матеріал

з даної проблеми. Критичний аналіз партійних документів дозволяє зробити висновок, що їх наукова 'знзчииість залежить п?рш за все ' від цільового та функціонального призначення. За ціши ознаками джерела мояна поділити на чотири групи.

Перша група - це документи відкритого типу, котрі широко пропагувалися серед членів партії та безпартійних. Вони містили в собі фрагментарні відомості, які ке відображали об’єктивного стану справ у партії і виконували директивні, ідеологічні, а також агітаційно-мобілізаційні функції..До них належать документи з’їздів, конференцій, пленумів, партійно-господарчих активів, матеріали яких широко друкувались у пресі.

. Другу групу становлять документи розпорядчо-інформаційного

• характеру, за допомогою яких здіяснивалося безпосереднє керівна-цтво партійними організаціями, інформування про наслідки проведеної роботи. Багато документів цієї групи носять більш конкретний характер і становлять певний інтерес”з точки зору вивчення механізму функціонування партійних організацій. Але відомості, що містяться в інформаціях, враховуючи мотиви їх створення, потребували додаткової перевірки на достовірність.

Важливе значення приділялося науковому аналізу документів структурних підрозділів партійних органів, що призначались для внутрішиьоапаратного використання. У довідках за результатами ' перевірок на місцях, матеріалах партійного листування, підготовчих матеріалах для доповідей на пленумах та конференціях, у документах роботи бюро та секретаріатів партійних комітетів, значна кількість-яких мала гриф "таємно" або "цілком таємно", вивчались оцінки, фактичні та статистичні дані з найважливіших пи-

тань внутріиньопартійного яиття. Названі документи складають третю групу дкерол такого типу. Оцінки, фактичні та статистичні матеріали, цо подані в них, стали осново» дг.я наукового аналізу та порівняння даних, «кі містяться в офіціііїшх партійних документах та документах конфіденційного хорактеру. ;

Відомості про ті чи інші події у внутрішньопартійному китті, катераіли про діяльність конкретних осій, дані про є Активність виконання рішень керівних організ Компартії України були отримані з документів сільських первинних організацій. Сако в цій, четвертій, групі партійних документів знайшли найбільш повно відображення зміни в основах икттєдіяльносгі партійних організації:.

У них виразно простезусться процес формування негативних тондонці й нз різні основних структурних елементів Компартії України.

Пріоритетна роль у дослідаонні темя була відзедока неопублі-кованим архівним матеріалам, доступ до якъх отав иоклязии липе в другій половині 80-х років. У Центральному державному зрхіїі грокс ;ських об'єднань України, Дніпропетровському, Запорізькому, Київському, Полтавському, Харківському державних архівах опрацьовано близько ЗЛО справ, 92 документа з них використані безпоез-

редньо в дисертації. Це дало змогу отримати відомості, яких бра-

кує в і шах історичних джерелах. Зважаючи на те, цо вивчення дослідниками та публікація цих документів раніше заборонялася, багато з них вперше вводиться в науковий обіг.

' Певний інтерес викликають оцінки діяльності керівних органів Компартії України в умовах спроби державного перевороту та заходи по ліквідації основ тоталітарної • системи, що містяться.в постановах, указах Верховної Ради України, її Президії і опубліковані в 38 та 40 номерах "Відомостей Верховної Ради України" за .

1991 рік*. .

Тактичні міркування та ідеологічні мотиви визначали зміст робіт, цо були опубліковані під авторствои керівників верхнього ешелону КПРС та Компартії України: Л.І,Брежнєва, і).В.Андропова, К.У.Черненкз, М.С.Горбачова, В.В.Щербицького, В.І.Ізаакз та іи. .

1 Про департизація деркавнюс органів, установ та опгакізацій: Постанова Верховної; Іуїди Україна, 24 серпня 1921 р.; Про злас- -ність Компартії України та КПРС на території України: Постанова Президії Верхо.-лої Ради України, 25 серпня 1991 р.; Про глмча-соье припинення діяльності Компартії Украі.ш: Указ Президії Верховної Ради України, 26 серпня 1591 р. '

Критичний'підхід-до аналізу «их дасерел засновувався На засуванні достовірності, повноти та об'єктивності викладених у них-відомостей та оцінок.

У роботі над дисертаціє» активно використовувалися матеріали періодичної проси республіканського, обласного рівня, багатотиражних кидань, а такок газет та курнзлііі, що кали різну політичну спряиованість. Були також вивчені роботи мемуарного характеру, опубліковані останнім часом. -

Наукою новизна і практична значимість роботи полягає в тому, що авторки вперио здійснена спроба провести на широкій документальній основі дослідження процесів послаблення та саморуйнування сільських організацій Компартії України протягом останніх дьох десятиріч їх існування. Певний інтерес становить аналіз причин безуспішності спроб реформування основ життєдіяльності комуністичних партійних організацій без зміни характеру партії в умовах тоталітарної вистоїш. Дисертант намагався простежити обумовленість виникнення відчукепості значної чаотини сільських комуністів від участі у внутрішньопартійному житті, утвердження , ка цій базі "формального членства1* в партії та переходу їх у “внутрішню", особистісну опозиціє до керівних партійних органів. Автор спробував обгрунтувати висновок про паралельне існування . протягом 70-80-х рр, різноманітних і часто протилежних один одному напрямків формування у членів партії політичних, ідейних та моральних позицій, що знайшло пізніше підтвердження в переході багатьох колишніх комуністів до інших політичних партій із . рухів. У роботі дається визначення "посткомуністичного синдрому", що характеризує суперечливий вплив на селянотво колишніх кому-' ністичних структур у новій історичній та політичній ситуації. Значна кількість архівних матеріалів вперше вводиться диовртан-том у науковий обіг. '

Пракіична значущість дослідження полягає в тому, до узагальнення, висновки та рекомендації«вроблені в ході дослідження,можуть бути ¿раховані при розробці концепції побудови нових полі-тичиих партій, визначенні ними характеру внутрішньопартійних відносин та створенні механіаму запобігання помилок в організації діяльності низовихпарті'йних о*руктур, Існує ііохливіс«ь використання хих чи інших положень дисертації При вивченні наслід-кін багаторічної діяяьносхі комуністичних партійних організацій

- ІЗ -

для аналізу й прогнозування розвитку подій у політичній сфері сучасної України.

Результати роботи покуть бути використані для продовження наукового дослідження проблеми, підготовки публікацій з цієї ієни, а також стануть у нагоді при розробці учбових, Тем з політичної історії України, • ’

Лпиоо'ація дослідження. Основні полоаоння і висновки д/.серта-ції обговорені на засіданні кафедри політичної історії Харківського держуніверситету, доповідались на республіканській то регіональній науково-практичних конференціях. .

П. СТРУКТУРА І ОСНОВНІ ПОЛОдЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ •

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних дкерол та літератури. . ;

У вступі обгрунтовується актуальність тони, характеризується’ ступінь розробки проСлоик, джерельна база, на основі якеї виконана робота, визначаються мета і завдання, хронологічні райки дослідження, відображається нзуковз Новизна та практична значимість дисертації. ■ 1

ї парідому розділі - "Криза політики регульованого зростання лав сільських партійних організацій" - обгрунтовується первісна гіпотеза, згідно з яко» основи формування негативних тенденція були обумовлені в значній мірі вибором концепції безперервного зростання лав комуністичних партійних організацій, формально-ма-ханічкіш підходом до вирішення одного з найголовніших питань забезпечення життєдіяльності партії. Проблеми принципового і суперечливого характеру виникали вке на стадії визначення мотивації вступу до лав Компартії України. На основі результатів соціологічного аналізу робиться спроба визначити чотири основних причини прийняття рішення про готовність особи стати членом партії. Такими причинами були: природне бааання медики реалізувати свої можливості в суспільному битті{ певний інтерес до участі в діяльності єдиної в крьїні політичної партії'з її патерналісгськи-ми гаслами; навпаки, як це не парадоксальноневизначеність позицій, домінанта групового прикладу; намагання використати перебування в правлячій партії з метою реалізації кар'єристських намірів, для проникнення в ряди партійної номенклатури. Офіційна формально-ідеологічна мотивація цього кроку баханням бути в

кориих лавах будівників комунізму ко відображає всього спектру реальних мотивацій. •

Кеофєктавність для партії політики тотального регламентування всіх сторін діяльності партійних організацій і, зоярека, по-в’г.заних з поповненням їх лав новіхи партійними кадрами, виявляється при ві'.ьчо.ші иоасліізосгей соціальної бази село І£?0-І£80 ро..ів для постійного зоільшетгя чисельності комуністів. Реалізація цього курсу в умовах вичерпакості людських резервів, цо було пов’язано з постійним як відносної, так і абсолютним зхенааннни чисельності сільського населення, стала основой для виникнення глибокого протиріччя и і а кількісні«; складок.: якісних станом , сільських партійних організацій. Зозкіииьо відкзгодкенлй механізм формування лаз дерхавно-політкчного утворення, який по суті і була партія, виявився неспроыоанн;: варівкій завдання незпкнно-го зміцнення та покращення сталу партійних організацій, не.зміг створити перешкоді! на иляху проникнення в партію людей з низькими моральними і діловими як о сі ни;, забезпечити прийом в комуністи кандидатів, відданні;;, курсу, обраному керівно» партійкою елітою. Молоді комуністи, виключені з партії зе поруаоння партійної дисципліни, норы моралі, за прорахунка в господарюванні та скоєння злочинів становили в сільських районах від 21 до 41 відсотка '¿ід загального числа виключених з Компартії України. Незважаючи на те, цо більше 3/4 кілі;Лсті прийнятих у парті» були люди комсомольського віку, спостерігався процес невпинного старіння партійних лав. Про однобічну орієнтованість і негнучкість політики регульованого збільшення кількісного складі' партійних організацій свідчать механічне доведення, без урахування зкінн ситуації, щорічного прийому кандидатів до лав Компартії України до . ІОО тисяч. Теыпи зростання чисельності комуністів у 1970-1280 рр. в чотири раза перевищували приріст всього населення України за цей ке період. Діїісний стан ларїійних організацій виявився в кінці 80-х - на початку 50-х років, коли розпочався процес активного виходу з партії комуністів і поповнення шши рядів різноманітних партій ха рухів.

У другому розділі - "Затвердження бврокрагичного'централізму у внутрішньопартійній діяльності” - підкреслюється, що відсутність у партії механізму запобігання процесам б»рократизації сприяла завершений формування в ?0-ті - на початку 80-х років

партійної бюрократії, здатної поєднувані бездіяльність та псол-доактивність "прийняття дійових заходів" по в інторосах справи, а заради власного соціального аішіваиня. Саме п дай період, як свідчить аналіз документів парторганизаций, найбільш повно вип-зіілііоя наслідки підміни сутності принципу демократичного централізму "бюрократичним централізмом". Цо призвело до посилошт розбіжностей між інтересами апаратної бюрократії та основной маси комуністів, суспільство в цілому. Поглибилось протиріччя міа потребою безпосередньої участі комуністів у реалізації своїх статутних прав та високим ступенем централізованого роглаиенту-вачіш діяльності то керування всіма процесами внутрілнїопарт5й~ кого .киття. Проблема зкзходіконня міри оптимального ‘спізвідноінон— ня обох суперечливих тенденцій була вирішонз на користь централізму. '

Зазнали деформації всі найбільш важливі- принципи внутрішньопартійної демократії. Вибори перетворилися нз декоративну процедуру, яка являла собою майже автоматичну ратифікацію кадрових ріионь, цо приймалися вузьким колом керівників вищого партійного органу. Згідно з результатами соціолігічних досліджень більшість секретарів партійних комітетів і бюро вважали себе скоріше призначеними, кік обраними. Звуження реальних можливостей для рядових комуністів вплинути на стан справ призвело до відчуження їх від участі у внутрішньопартійному янтті і, зокрема, до ігнорування партійних зборів, їх демократичного потенціалу. У повсякденній практиці була зведена до мінімуму демократична сутність принципу колективізму, який проголошувався на словах, а на ділі замінявся авторитарними методами керівництва. Практично боздія-ла основна маса виборного активу, який нараховував у Компартії України 8Ь6 тис. чоловік, а в багатьох сільських районах у виборних органах значився кокон третій комуніст. Бюро партійних комітетів як виконавчих колективних органів фактично набули управлінських, командних функцій стосовно радянських, господарчих установ, а також відносно тих комітетів, що їх обрали.

Чисельні матеріали партійних організацій вказують на те. що в досліджуваний період критика отримала бюрократичну інтерпретацію. По-перше, вона дозволялась лише по відношенню до окремих осіб, а не проти партійних органів у цілому. По-друге, гена мала направленість зверху донизу, а не навпаки. По-третє, пере-

слідування зз критику не суло винятком, при цьому використовувались всілякі прийокк обмеження критики. Вимоги партійної дисципліні: ігнорувалися більшістю керівників-партійців, виявилася.тенг денція до зростання порулень дисципліни комуністами на всіх рівнях. ' , •

У треуьоет розділі - "Деградація системи ідеологічного впливу на членів партії" - робиться спроба визначити головні структурні елементи коханізму формування в комуністів ідеологічних стереотипії!, виявити не основі аналізу документальних матеріалів адекватність тих ідейних цінностей, які активно пропагувалися! реальним прагненням і діям комуністів, приділити увагу тенденціям та про-іиріччда, цо виявилися в ідеологічній роботі. Націлена на 'Комуністів система ідейно-політичної роботи, що проводилася в самих партійних організаціях, жорстко регламентувала моаливі рамки розходові;.» у поглядах на політичні, ідеологічні'питання; вона була, зорієнтована на збереження чистоти та недоторканості ідеологічної доктрини і вкключале кокливість будь-яких амін у партії та

* суспільстві. Ця система’складалася з цілого комплексу пов’язаних між собою різнопланових форм'роботи, які були розраховані на . весь період перебування в лавах Компартії України і складали єдиний безперервний процес, що отримав у партійних документах назву ідейно-політичного виховання. •

Нідкіейсю особливістю організації ідейно-політичної роботи з сільських партійних організаціях було зневанливе, формальне ставлення до неї як до виді' діяльності, що знаходиться осторонь від основних, кайбільи злободенних, проблем українського селянства.

' Невідповідність тих ідеалів, ио утвердкувалиоь, реальному киттю' сіалв .основою для формування "двоїстої свідомості", для мораль- . поі деградації особистості, для переходу на інші ідеологічні по-т акції.. ■ . ' . . . ' •

Формування і розвиток Кризових явки в ідейно-політичній роботі особливо наочно виявились у функціонуванні те еволюції одного

з головних напрямків цієї роботи - системи партійної освіти. Головним у цій роботі був зовнішній вплив на людину без урахування його-духовних потреб. Соме політична освіта стала складовим елементом системи маніпуляції свідомістю людей, яка знаходила відображення в постійному умисному спотворенні стану справ; у від-¿артій експлуатації світлих ідеалів людей!■? замовчуванні вегв-

тивних явка їз однобічних оцінках супере-іяостей, до сформувалася; з обмеженні доступу до рб^єктизної інформації. За цих обставин зкникалз здатність до мімікрії, зростала недовіра до офіційних заяв та рішень при зовнішній демонстрації 'повної з ними згоди. Стихійно формувались та протистояли офіційній.політичній. свідомості такі.типи політичного мислення, як форігалзно-бярокра-тичне, споживацька та нерозвинута свідомість. Деформація політичної свідомості нсшнуче призводила до деформації політичної поведінки. ■

У висновках дисертації' підведем підсумки проведеного дослідження, зроблені необхідні узагальнення та висновки. Зокрема -дається визначення "йосткомуністичного синдрому"; зазначається також, що партія, яка намагається уникнути соціальних деформацій, має бути опозицією перш за всз для самої себе. Виконання партією нерівної ролі в суспільстві, реалізація своїх цілей, . ' ідеалів через вааелі влади стзорює умови для її бюрократизації, призводить до деформації характеру внутрішньопартійних відносин, її саморуйнування. ■ ■ .

Основні ірлокення дисертації викладені, в публікаціях:'

1. Козуб.В.П., Тупиков'И.Г. Повышение уровня организаторской ра-

боты Коммунистической партии на селе /,/ Курс на йнтенсифика-. ' цию: реализация современной аграрной политики КПСС на Украйно. -Харьков, 1986. ,- С.9-49. ■ ' • '

2. Козуб В.П. Некоіорьш проблаиы изменений качественного состава

партийных рядов в 70-е годы// Реформа политико-правовой системы' советского общества и укрепление социалистического правопорядка: Тез. выступлений к областной конф.- Харьков, 1990.

- С.30-31. ' •

’Пічп. до "Руку 02.03.9-1. 5орн»т. 60 х 90/16. Дру.:. т^елтккй* " вН. ярк/. 1,0. Ті-рая 100 пргм. Зам. 025; . .

Тгльн/Ц" огр^'тгвного друку Харківського* інституту тшутріа-. н{х справ.' . • . •

210030 Харків; пр. БО-річчг СРСР, 21. • '