автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.03
диссертация на тему: Политическая культура молодежи: сущность и проблемы формирования

Полный текст автореферата диссертации по теме "Политическая культура молодежи: сущность и проблемы формирования"

РГ Б ОД

І с] ГР\\ 'oqi-

ІЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ їй. 1 Франка

О

На правах рукопису

Вдовпчнн Ігор Ярославович

ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА МОЛОДІ:

СУТЬ І ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ

Спеціальність 23.00.03 — шлтпша культура та ідеологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації па здобуття звісного стулена кандидата ггйлігп’шпх ааук '

Робота виконана на кафедрі політології Львівського державного університету ім. І. Франка

Науковий керівник

кандидат філософських наук, доцент Поліщук М. В.

Офіційні опоненти — доктор філософських наук

Гриніп О. І.

кандидат філософських наук, доцент Тимченко О. П.

Провідна організація — Інститут українознавства ім. І. Крнп’якевича НАН України

Захист відбудеться 29 вересня 1994 року о 15 год. ЗО хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 04.04.04 у Львівському державному університеті ім. І. Франка

(290602, м. Львів, вул. Університетська, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського державного університету ім. 1. Франка (м. Львів, вул! Драгоманова, 5).

*1 ’ '4

Автореферат розісланий с * СсрШ'С.І 1994 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Світа Г. М.

І. Загальна характеристика роботи

Актуальність темі; дослідження. Перехід під однієї суспільне-політичної системи по іншої, пов’язаний з формуванням незалежної Української держави вимагас глибокого аналізу сусліпьшіх процесів, які відбуваються в Україні. Особливої уваги в цих умовах заслуговують дослідження соціально-психологічних аспектів фундаментальних проблем політичної культури суспільства. Феномен політичної культури вимагає комплексного аналізу ке тільки суто ПОЛІТИЧНИХ ЯВИЩ. але й процесів, які відбуваються в економіці та духояко-ід*’.ологіччій сферах. Тобто аналіз основних факторів. які впливають иа формування політичної культури молоді та визначають тенденції її ро:ги'г’:у вимагає комплексного підходу. ■

У нашому дослідженні політично“ культури МОЛОДІ ця проблема розглядається у взаємозв’язку з конкретними умовами становлення української державності.

У контексті досліджуваної проблеми наукову актуальність мають питання, пов’язані з визначенням суті фекг<мену політичної культури, ЙОГО структури, типології, фу і-г: ній у політичній системі суспільства, взаємозв’язок політичної культури суспільства та субкультур, впливу певного типу політичної культури на розвиток суспільства. Не менш важливим є аналіз впливу економічних, політичних та духовно-ідеологічних факторів нз формування ТОГО ЧИ іншого типу ПОЛІТИЧНОЇ гсультуп".

Динаміка, складність політичних процесів, що.зумовлені становленням самостійності України, актуалізують необхідність дослідження двох рзлемоззлежних сторін единого дсржагстгсрусго процесу. З одного боку хтеобхідпісь зміцнення дердсазігоТ самостійності України і у відповідності з цим формування певної політичної орієнтації: усвідомленого прагнення дерхавн’оУ игзллєдності більшістю громадян. З іншого боку, не менш важливою проблемою залишається наступна: який морально-ідеологічний зміст буде покладено в основу побудови незалежної держави, який тип політичної кул!-~'-'ри буде визначати життя суспільства, як у сфері політики, так і у сфері економічній та духовній. Особливо актуально це питання звучить при аналізі формування політичної культури молоді, оскільки в недалекому майбутньому вона буде визначати обличчя українського суспільства. Без сприйняття молоддю демократичних ідеалів, при неприйнятті ідей, що обмежують політичні свободи, не може бути н мови про становлення І! її середовищі нового типу політичної культури, орієнтованої на створення політико-тісихолсгічнпх пердумов саморозвитку та самовдосконалення демократичного суспільства в незалежній Україні.

Дослідження формування політичної культури молоді вимагає аналізу не тільки її сучасного стану, але й тенденції розвитку, які

випливають з динаміки сучасного політичного процесу, економічних процесів, змін у духовно-ідеологічній сфері, з обов’язковим врахуванням специфіки та традицій українського суспільства.

Сг'упінь дослідхсеності теми. Поняття “політична культура” було введено в науковий обіг відносно недавно — у 50-ті роки XX ст. , хоча сам феномен політичної свідомості існував набагато раніи'і і має вагомий ряд наукових досліджень, присвячених ного опису. Та особлива увага до нього привернута останнім ча-сом.Так, напршглад, тільки в колишньому СРСР за неповних три роки (1985 — травень 1988рр.) опубліковано більше 150 наукових робіт, присвячених політичній культурі або тим чи іншим її аспектам

Серед робіт західних політологів традиційно виділяють працю Г. Алмонда та С. Верби3, які започаткували наукову розробку типологій політичної культури. Ця їх спільна робота, присвячена аналізу стану політичної культури в п’яти країнах західної демократії, загалом була сприйнята схвально. Найбільше зауваження викликала теза про перевагу англо-змериканського типу політичної культури як найбільш досконалого, своєрідного зразка, на йкий всім: еобхідно рівнятися.

Дослідження політологічних проблем здійснювалося і в колишньому Радянському Союзі. Робилося це в основному в завуальованій формі, як через критику “буржуазних" концепцій політики так і через створення власних підуодіб (в рамкзх марксистської методології) до-вирішсння тих.чи інших питань, якими займається політологія.

Серед робіт, які мани значний вплив на наукове розкриття поняття політичкої культури в колишньому Радянському Союзі, у першу чергу можна назвати праці Кензерова Н. М.4 та Бурлацького Ф. М., Галкіна А. А.5

Незважаючи на еднні методологічні засади, в їх підходах молена відзначити деяку відмінність. На наш погляд, Н. М. Кейзероз більш точно враховує синкретичність політичної культури, те, що вона $.вляє собою феномен не тільки політичний, але и духовний, культурний. Ф. М. Бурлацький та О. О. Галкія теж це визнають, та явку перевагу віддають політиці, іцо не дозволяє достатньо повно описати основні параметри такого складного явища як політична культура.

і, ^АІіяопЗ О. Со.т.рлпиіуе І’-оІШсй!ЗуЛггл. Дсппі с; РсПііск Саі:сз7Ше, 19.56, 18,

лро(і

2 Лис. Житимсв П. А. Політічегка* культура: е;;ігг формирования оОлсмы.—N1.: Политиздат, 1990.— С. £-.

: ЛІтоіііІО., Vcrba3.TheCivilCulii.re. РоІШс..'АиНи&зажШгігізсгссуіп ГіусКїідаїз.

ібїіоп, 1965. .

■ Кїйзсроз ІТ. М. Политическая нпр^вагла культур;:.'?.!.: ІОрнд. лит., 1953.

•, ¡»уртацкиґі Ф. М., ГА. А, Современней Лгг;::фйіі. М.: Мысзь, 14715.

Тема політичної культури займала значне міце в послі дженнях багатьох авторів, які прагнули дати опис не тільки поняття, але і його оціночну характеристику. Це в умовах колишнього СРСР в певній мірі робило нзукові висновки упередженими, не завжди умотивованими. Водночас ці праці містять значний науковий доробок, який не можна поминати, роблячи певні корективи на час написання. ‘

Привертають увагу роботи таких авторів як Бліно'ч М. М., Ожегов 10. П., ПІерегі Ф. Є.1, Амелина H. М.,2 Козліхіна Î. Ю.,3 Комарова Є. Т.4, Щегорцова В. А.,5 в яких дасться аналіз політичної культури та певних її аспектів. Дана проблема досліджується в ряді колективних монографій: “Политическая культура социализма”6, “Политическая культура молодежи: вопросы теории и методологии исследования”7, “Политическая культура молодежи: состояние, проблемы формирования"8. Питанням політичної культури присвячено дослідження ВладіковоТ Ю. А9, Давидовича В. Є., Жданова Ю. А.,10 Малангока Є.,u Решетникова В. А.,12 Баталова Є. М.,13 Бебіка В.,14 Фарукшина М. Х.,И Гриніва О.,16 в яких досліджується сутність культури, її співвідношення з поняттям політичної культури, духовні засади політичної культури та ін. lie можна поминути роботу Ребкало В. А.17- Цікаві матеріали щодо політичної культури опубліковані рядом авторів (Дорошен-

1 Блинов Н. М., Ожегов Ю. П., Шереги Ф. Э. Политическая культура мшпдежи. м., 1982.

2 Амелин Н. М. Формирование новой политической культуры: эмпирическим подход //Научный коммунизм. 1У89. N9 II.

3 Хозлихин И. Ю. Традиция, идеология и право в политической культуре //Вееппік ЛенГу. Сер. 6. Вып. 4.1989.

4 Хомаров Е. Г. Политическая культура молодежи: проблемы формирования и развития. М., 1986.

5 Шегоров В. А. Политическая культура: модели и реальность. КС. 1987.

6 Политическая культура социализма. Фрунзе: Илим, 1984.

7 Политическая хультура молодежи: вопросы теории и методологии исследования. Сб. научных трудов. М., 1986.

8 Политическая культура молодежи: состояние, проблемы формирования.Сб. научных трудов. М., 1’987.

9 Владикова ІО. Культура и политическая культура /7 Философия и политы в современном мире. М.: Паука, 1989.

зо Давидович В. С., Жданов 10. А. Сущность культуры. Ростов-на-Дону: Над-по Гостов, ун-та, 1974. '

П Малаиюк Є. Нариси з історії нашої культури //Українська культура, 1991. № 1-8.

12 Решетников В. А. Духовные основы современной поліггической культури. Иркутск: Изд-ьо Иркуте, ун-та, 1991. ' "

зз Баталов Э. М. Политическая культура, как социальный феномен //Вестник МГУ. 1991. Сер. 12. Пь!п. 5. '

14 ТїеГ’ік В. Наша політична культура // Політологічні ч:ггаішя. 1992. № ’.

'5 Фарукюин П. X. Политическая культура общества // Социально-политические науки. 1991. № 4. • '

:с. Грипів О. Ідея гЛлроажеїшз України в заповіті патріарха Йоснгіа 1 //Історія релігій в Україні. К.. Львів. 1992.

і? Ребкало В. А. Політична кулгтур* ссоЗм. К., По.:іпзидав. 1984.

ко С. 1., Міскшо А. В., Братаніч Б. В., Рсбкало В. А.) у “Політологічному віснику”1. Особливу увагу в сучасних умовах виклика-ютьматеріали про розвиток українського політичного руху2 .У той же час, незважаючи на таку кількість робіт, присвячених політичній культурі, тема залишається недостатньо дослідженою. Пояснюється це рядом причин: по-перше, значна частина з них написана під виливом однієї, марксистської ідеології, що звужує можливості для різнобічного розгляду проблеми; по-друге, практично немає робіт, які б досліджували динаміку змін у політичній культурі суспільства перехідного періоду і зокрема в умовах становлення державної незалежної України; по-третє, недостатньо враховується специфіка молоді як носія політичної субкультури, обумовленої сучасними динамічними процесами, що проходять у суспільстві.

Мета та завдання дослідження. Мстою нашого дослідження с вивчення проблем формування політичної культури молоді в умовах становлення державної незалежності України. Виходячи з ви-щевизначеної мети та логіки дослідження автор ставив перед собою наступні теоретичні та практичні завдання:

— визначити концептуальну основу дослідження політичної культури молоді через аналіз концепцій політичної культури, вироблених сучасною політичною думкою;

— уточнити понятійний апарат, розглянути сукупність аспектів визначеного соціального явища як конкретної наукової проблеми;

— на основі огляду досліджень про молодь та соціологічних даних дати характеристику п як особливої соціально-демографічної групи;

— виділити характерні соціально-психологічні, економічні, політичні та інші детермінанти, шо визначають особливість політичної культури молоді;

— визначити роль та місце політичної культури молоді в сучасному суспільно-політичному житті;

— розглянути формування політичної культури молоді як процес, шо перебуває під впливом економічних, політичних, духовно-ідеологічних факторів;

— дослідити взаємозалежність політичного та економічного розвитку і політичної культури молоді;

— зробити аналіз тенденцій розвитку політичної культури молоді та можливих способів її корекції з боку політичної системи.

і П'.)ЛІ!.лМГІЧП::;'| ПІСНИК. Ммк'рм.ш Псеукряїі иІ.І-'Іїї ІМІ'КОКО-ЧіПіІДО.'ІС! ІЧП.ії

- р-.мі 11 п “Пі.иііиміа ду\*к.і і. Украчм: минуле і су'нісиа’п,'1. К.: 11МК. і У У 3.

^ У країні::.ки сусіїі.г ііо-і!.' ;і,пчт думкл і; XX Сг. Дін:чмсі'ги і маїсріадн. Т. 1.

Мюнхен. Сучасність. І'М.5. ’ '

О

— рівень духовно-практичної діяльності (участь громадян у

суспільно-політичному житті); ’

— нормативний рівень (закріплення як традиційних, певних загальиовнзначених корм політичної поведінки). '

Дослідження політичної культури також передбачає розробку її типології. При цьому необхідно враховувати параметри її систематизації.

У суспільстві поряд з політичною культурою існують субкуль-туріг, тобто сукупності орієнтацій, які в тій ЧИ іншій мірі відрізняються від культурних орієнтацій, що домінують у суспільстві. Це і зумовлює предмет нашого дослідження — політичну культуру молоді, котра традиційно відзначається специфікою.

Розгляд молоді як окремої соціально-демографічної групи і тих особливо-" г';ії, які цим зумовлені, і присвячений другий параграф першого ■¡•изділу.

Молодь розглядається як демографічна група у віці від 16 до ЗО років, яка складає 21% населення України1, 28,2%2 зайнятих у народному господарстві України. Важливою рисою молоді є її високий загальноосвітній рівень, lía Україні на 1000 чоловік у віці 16-29 років прнходиться з вищою освітою — 75, незакінченою вищою і середньою спеціальною — 260, середньою загальною — 496, незакінченою середньою І593.

Одночасно молодь перебуває у складному матеріальному становищі, що не в малій мірі сприяє посиленню негативних явищ у середовищі молоді. Так питома вага молоді у віці до 30 років, засудженої за всі види злочинів, становила у 1991 р. 56,6% від загальної кількості засуджених4.

Загальний аналіз показує, що зміна соціального становища молоді проявилась насамперед у таких визначальних для неї фазах розвитку, як отримання освіти, професійної самовизначс-ності. адаптації до праці, соціального просування, становлення громадянської і політичної зрілості.

З метою коректного дослідження напрямку змін у політичній культурі молоді в дисертаційному дослідженні пропонуються наступні індикатори (параметри):

— у якій мірі молодь готова визнати економічну свободу як невід'ємне право людини;

— у якій мірі зміни в політичній, економічній, духовно-ідеологічній сферах виливають на ступінь сприйняття демократичних цінностей молоддю як суб’єктом політичної діяльності, що

і ІЬродіїї' ічч:іи'дпрсіно України v 1991. Стат. щорічник. К.: Техніки, 1992. С. 73.

J Мок.-.сжі. СССГ. Сгаг. Сбормик. М., 199«. С. 120.

і Т.і'і ке. С. S5.

■і І Іарі-.і'ч: пчпо.і.фстпо Укриши у 1991 р. Стат. щорічник. К.: Техніка. 1992. С. 250.

в свою чергу передбачас аналіз можливого типу поведінки у конфліктних ситуаціях, орієнтацію на рівні прийоми та методи політичної боротьби; ’

— ступінь орієнтації молоді на інтегрування в соціальну групу, порівняно з попередніми поколіннями, тобто чи відбувається перехід від корпоративних установок до більш особистісних;

— у якій мірі відбуваються звільнення від ідеологічних сгере-ц отипів;

— рівень оволодіння загальнокультурними знаннями, професійними та в галузі політики.

. У другому розділі “Трансформація суспільно-політичного ладу та зміни в політичній культурі молоді” формування політичної культури молоді розглядається у двох основних ракурсах: вплив зміни в економічних та політичних відносинах на появу нових тенденцій у політичній культурі молоді. У першому параграфі: “Зміни в економічних відносинах як фактор формування політичної культури молоді” ставиться проблема взаємозв’язку економічної і політичної свободи. Спираючись на роботи Б. Гавршш-шина1, М. Фрідмана2, Ф. Хайєка3,ряду інших дослідників, та статистичні дані по економіці колишнього Радянського Союзу робиться висновок про об’єктивну неминучість його розпаду. Зумовлено було цс в першу чергу ігноруванням економічної свободи як засадничого принципу стабільного і динамічного поступу суспільства. •

Основна проблема, яка постас на перетині економіки і політичної культури молоді в сучасних умовах — наскільки взасмо-толгрантно будуть оцінювати одна одну різні соціальні верстви, доходи яких різняться. ,

Загалом, економічні фактори, як формуючі засади шодо політичної культури молоді виявляють себе наступним чином:

— економічна свобода с життсво необхідною умовою динамічного розвитку суспільства;

— попередні економічні відносини не цілком сприяли цьому;

— сучасні зміни в економічних відносинах роблять їх значно гнучкішими, послаблюють обмеження економічної свободи і створюють більш сприятливі умови для розвитку суспільства;

— економічна свобода загалом позитивно вплнвас на формування політичної культури молоді, оскільки внмзгас прояву більшої індивідуальності і врахування інтересів інших;

— характер економічних відносин, суттєво г-лливаючи на фор-

мування політичної культури,^ в меншій мірі відчу вас зворотній зв’язок; . .

і ■ Диі.:Г8і!ріілиш!шК. Дорогопізди в мвііЛуткс-К.: Плугом луміса, 19УО.

?' -Дии.: Фпидчан М. Пзаимосєйзь ї«г ч ;гу і>. н поліітичсСкОн сіхнкиоії 77

Фридчіп и лайсг. о сьободе. Мішск, .

З Хайск Ф. Пагубпзя самоііадеяішосгь. Ошийки социз'і«.;«:-..— М.: 1іл> «ш, 1992.

* : •*

' ■ 12 .

— сучасні економічні тенденції розвитку нашого суспільства, незважаючи на їх суперечність, сприяють зміцненню демократичних тенденцій у політичній культурі молоді.

Що стосується впливу змін у політичних відносинах на формування політичної культури молоді, то вони характеризуються багатоманітністю, що пов’язано з переходом від однієї політичної системи до іншої. Крім того, цей процес має специфічні риси, оскільки він поєднується з елементами національно-визвольного руху. У той же час трансформація попереднього політичного режиму в Україні цілком обгрунтавано може бути охарактеризована як політична реформа, оскільки, незважаючи на глибину політичних змін, що відбуваються в суспільстві, їх вдається тримати під контролем і до певної міри керувати ними, не в останню чергу через досягнення взаємних поступок між владою та опозицією, що гарантувало значну стабільність цих процесів в Україні. А це в свою чергу безумовно сприяло формуванню у молоді певних рис політичної культури демократичного типу, оскільки значна частина її, будучи досить активним учасником політичної діяльності, вчилась компромісам, врахуванню інтересів інших учасників політичної боротьби, незважаючи на свій природній радикалізм. У той же час необхідно зазначити, що розвиток політичної культури у цьому напрямку є в зародковому стані і не є гарантованим від переорієнтації. У сучасних складних умовах це може бути не так вже і гяжко, оскільки ми відносно недавно вийшли з тоталітарної системи, розвиток якої йде від більш складного суспільства до більш простого, в той час як вектор руху демократичного суспільства — від більш простого суспільства до більш складного. Багатьма це сприймається неоднозначно, а тому прояві; у молодіжній політичній культурі демократичних рис і тенденцій вимагають постійної уваги і підтримки.

У третьому розділі “Поява з суспільстві нових духозно-ідеологічних орієнтацій і формування політичної культури молоді” розглядається як попередній стан суспільства у духовио-ідеологічній сфері, так і суттєві зміни, шо відбулися на протязі досить невеликого відтинку часу. Стара модель луховно-ідеологіччих критеріїв базувалась на суворій ієрархічпосгі всіх проявів суспільного життя (мистецтва, політики, економіки) і при значній обмеженості суб’єктності особи, певної групи, чи цілої нації. Всі і кожен повинні знати своє місце і виконувати визначені функції, не завжди доцільні і функціонально необхідні, шо створювало додаткову напругу в суспільстві. Тому законо?лірно, що в нових умовах ті ідеологічні вартості політичної культури, які були домінуючими раніше, досить швидко втратили свою привабливість, особливо серед молоді. Ніяка політична сила не може розраховувати на значну підтримку різних соціальних верств, як-

іЗ

що вона, хочг б на словах, не буде декларувати свою орієнтацію на демократію, вільні вибори та інціі,атрибути демократичної держави. Створюються реальні передумови для формуванні! громадянського суспільства, яке повинно слугувати як своєрідною морально-політичною противагою державі так і її опорою при, орієнтації на побудову правової держави. Поступове усвідомлення необхідності, закономірності, природності політичної боротьби, яка ведеться в рамках закону, ідеологічного плюралізму, співпало із становленням України як дійсно незалежної держави. Це зумовило визнання основними політичними силами суспільства державної незалежності як необхідного елементу своєї політико-ідсслогічної платформи. У суспільстві, незважаючи на кипіння пристрастей і відсутність достатнього політичного досвіду загалом вдалось зберегти єдність і створити почуття певної надійності, перспективи. Ці фактори благотворно впливають на формування політичної культури молоді. У молоді, не обтяженої стереотипами, швидко напрацьовуються норми політичної поведінки, відповідні демократичній політичній культурі.

Відбувається усвідомлення рівноправності праг. особи і держави. Аледісве функціонування нової політичноїкультури (тому тут і використовується цей термін — культура). і на цій базі — громадянського суспільства можливо тільки при внутрішньо-моральному усвідомленні (інтеріоризації) глибини гуманістичних цінностей, закладених у демократичну систему. Саме вони визначають, чи дійсно політична культура є демократичною, а ке зовнішнє слідування формальним проявам демократичних процедур, хоча без них ні в якому разі не можна обійтись.

У дисертаційній роботі вказується на цю обставину як на одну з найбільш слабких ланок формування нової політичної культури в молодіжному середовищі, оскільки моральні, духовні сили значної кількості молоді перебувають, на наш погляд, в дещо аморфному стані, тобто вони не покликані самою молоддю та заглушені попереднім розвитком суспільства. Є певна надія, що в сучасних умовах, коли ми орієнтуємось на загальнолюдські критерії, моральні цінності, які мають самостійну вартість, будуть стимулюватись необхідністю співжиття з людством, оскільки моральність є невід’ємною умовою життєвості суспільної системи.

Також сприятливим фактором є високий освітній рівень молоді, який дозволяє їй досить швидко ззевоювзт;; не тільки норми поведінки демократичної політичної культури, що вона цілком непогано робить, алей слрийнятдуховшш зміст політичної куль-турл-нового. типу* заснованого На повазі до людини, моральності та вмінні ці цінності захистити з допомогою розвинутих демократичних інститутів. - .

У висновках узагальнюються та викладаються основні резуль-ітн роботи, можливі перспективи вивчення даної теми, даються рактичні рекомендації різним інститутам політично» системи по ормуванню політичної культури молоді. .

Основні положення дисертації викладені в наступних роботах:

1. Особливості формування політичної культури молоді // існик Львівського університету. Сер. Суспільних наук. Вип. 29. іьвів: Вид-во “Світ”, 1991. 0,5 др. арк. (у співавторстві).

2. Політична свідомість і політична культура // Основи олітології. Курс лекцій під ред. Б. Л. Кухти. — К., 1992. др. арк. (у співавторстві).

3. Цивілізація і політична культура // Філософія. Культура. Іивілізація. Тези доповідей науково-практичної конференції. Ча-тина II. Львів, 1991. 0,2 др. арк.

4. Українська політична культура: проблеми дослідження і >собливості формування //Вісник Львівського університету. Сер. ;успільних наук. Вип. ЗО. Львів: Світ, 1992. 0,5 др. арк. (у :півавторстві).