автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.01
диссертация на тему: Политика социального партнерства как фактор творчого становления до труда (теоретико-методологический анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Политика социального партнерства как фактор творчого становления до труда (теоретико-методологический анализ)"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ •

^ |КИЇЩКИН УНІВЕРСИТЕТ іИ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

; •* ІІ'Ліі \УЛ

На правах рукопису

ВІенченко Микола Федорович

ПОЛІТИКА СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА ЯК ФАКТОР ТВОРЧОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРАЦІ

/теоретико-методолопі.чішй аспект/

23.00.01 - теорія та історія політичної науки

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Киї» - 1994

Дисертацією е рукопис.

Горо тії риконаїп на кафедрі політології Київського уії іги?і>- ' сггету іи. Тараса Менченка.

пауконик корівник - кандидат філософських наук. яопент ІКХІТГНГЛИЬ Григорій Федорович

ОФІиШії опоненти: дукіор філософський наук, професор КИРНЧКНКО Н. Г. кандидат філософських иауіс, доцент РЯКОВ С.Г.

ііроіЦішз організація - Український економічний університет,

и. Киїи.

Заміст відбудеться *го'черінш 1994 року на засіданні, сигніглізованоі иченої радії К 01,01. їй у Кіпрському університеті ін. Тараса Шевченка за адресою: н. Київ, пул. Полодинигська, 00 . кін. 330.

') днсєртаШгю ножца ознайомите» у (НбШотеїи Київського університету Ні.Тараса ВІевчепка на адресою: м. Київ, нул. Иодо-«иинрська, 50.

Автореферат розісланий 0" травня 1994 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ряли

Постригань Г. ф.

- з -

Актуальні сть. Ілірідення соціальних та економічних проблем, які постали сьогодні перед Україною, багато в чому залежить від того, чи буде забеспечена максимальна мобілізація можливостей кожної людини, різке підвищення її активності як робітника і господаря.

Авторитарні методи управління робочою '-ило:о і виробництвом, які базувалися на пануванні деркавної власності Я зрівнялівці, порушили природно мотивацію і стимули до праці. Енник повний тип робітника, якого нічого не цікавило, окрім розміру заробітної платні .

ісдолання творчої млявості, створення умов для самореалігеці ї лкдини в трудові Я діяльності потребуй різноманітних заходів та глибоких змін на всіх рівнях суспільної системи: від найменшої виробничої одиниці до загальнодержавної політики.

.Актуальним в цьому плані г вивчення теоретичних здобутків і практичного досвіду західних країн у сфері активізації творчого підходу до справи, зацікавленості робітників йірм і підприємств у результатах сборї праці. Есе це г результатом застосування у сіері бізнесу новік принципів соціальних відносин і управління персоналом.

Передовий світовий досвід довів, що продуктивність праці, якість продукції, а в підсумку ti прибуток, конкурентноспроможність фірми, & також д добробут самих робітників залежить не тільки від застосування технологічних новацій, але й від рівня освіченості, морального клімату в колективі, свободи вибору і волі самих робітник! в.

Усвідомлення необхідних змін у сфері трудових відносин, призвело до виникнення й розвитку в західних країнах ціло: системи зза»-мопов"пзаних заходів, ідей та принципів, які отримали інтегруючу назву політики соціального партнерства.

іеолії української дійсності наполегливо вимагають вивільнення творчої ініціативи населення країни, ідо ставить завдання перебудови традиційної управлінської стратегії: відмови від однобічності коротких, авторітарн;-.>: с£орм і методів управління на користь демокьаткзаш ї виробничої сфери.

Саме тому ft f актуальним дослідження сутності й принципів політики соціального партнерства та процесу її впливу на Формування творчого ставлення до праці. .

Сі уд і нь -DQ3P0 бл єно ст і про б л & г/и. Дз слідження складних процес: п взагмодії праці і творчості, пошук різноманітних сги>/«:ір ‘інтиБІла--ції трудово і лояльності були на протязі довгих г.оків одні'-?! з на

важливіших тем наукових розробок радянських суспільствознавців. Фундаментальний характер центральних категорій цих тем: "праця" і "творчі сть", обумовлювали пирокий спектр досліджень у різних галузях науки: філософії, соціології, психології, політичної науки, етики, політекономії та ія.

Загальним для всіх публікацій по проблемам праці і творчості була вихідна марксистська методо'логічна засада про якісну відмінність становища робітників при капіталізмі і соціалізмі, основою якої ьисіула#: відношення до власності на засоби виробництва.

Відштовхуючись.від ідеї про загальнонародну власність дослідники то апріорі ввакали, що при соціалізмі робітникові властиве творча ставлення до праці. Тому проблема спі ввідношення праці та творчості розглядадася з позицій пошуку шляхів подолання зовнішніх перешкод до зростання потенціалу творчої праці.' ііредметом аналізу в роботах Г.Глезермана, І1. Наумової, В. Смірнова, В.Бойкова та інших були такі фактори зростання: зміст праці, кваліфікація робітників, розмір заробітної плати та ін. Характерним для них л те, 40 емпіричні фіксовані фактори нерідко приймались за причину соціальних явищ і поведінки робітників. Це призвело до утпордаення уявлень, коли досить складний ленцог соціальних зв"язків практично зводився до найпростіших емпіричних індикаторів’, які можуть бути биявлєні на рівні актів свідомості і поведінки респондентів. І.ро-водиться, величина робота по виявлення, класифікації матеріальних і духовних стимулів до праці. Однак все це не виходило за межі системи "людина - малина", тобто виробничої сфери.

Інший напрямок дослідження ставлення до праці представляв собою аналіз "вертикальної" складової ознаки процесу праці. Л.Алек-сеява, .0.Тихонов, О.Зцраьомислов,■ О.Шхаратан, О.ііельга, Б.Коцюбинський, О.Ручке, О.Секада та іклі проблему творчого ставлення до праці розглядають через участь робітників в управлінні виробництвом як епівгосподарів соціалістичної власності. Мова йде прб усвідомлення працішкками загальнонародних інтересі н, що випливають із загальнонародної власності і соціалістичного характеру виробництва і забезпечують поступовий перехід творчого ставлення до праці у першу життгву потребу.

Аналіз проблеми впливу політики на ставлення до праці став можливим лише в роки, коли наука політологія вкорінилась в систему українського суспільстьознбвстна.

Не зшмапчи на те, що сучасні політологи концентрують свою увагу головним чином на аналізі фундаментальних проблем нової для

нашого суспільства галузі знань, іроте нхе сьогодні о комдивість поєднати теоретичні розробки з практико» українського життя, в тому числі з актуальними проблемами'виробничо-трудової сфери.

Вивчення політологічної літератури показує, що зв"язок політичної теорії і практичних аспекті в життя залетить бід різноманітних трактовок самого поняття "політика". Найбільш поширеним е підхід представлений у дослідженнях С.Аццрэпва, М.Вебера, М.Ільіна, Б. Коваля, К.ГадаірЕа, Д.Сміта, Г.Гіенока, В.ІЬтульницького, ДЛ стона та інзих. В роботах цих авторів політика трактується / це можна назвати традиційним підходом/ через • державу, через участь людей б здійсненні або опонуванні державної влади. Іізлітика в такому аспекті складаг. особливу сферу суспільного життя і впливай на економіку та інші галузі життєдіяльності людей як взаємодія різних с$ор. Тобто вплив політики на буття людей здійснюються через державну владу.

Усвідомлення факту, що ніякий різновид діяльності з суспільстві не можна оголосити в принципі поза .політикою, розширило меті .трактування поняття "політики", протягом останніх років у ТЕорчому доробку таких авторів колишнього Радянського Сой з у, як Т. Алексея -бої, М.Кириченка, С.Рябова та у веденнях іноземних політологів Д.Хелда, К.Ійнтона, ГІ.Гілла, К.Скіннера, К.ііуберта та інших, формулюються ідеї, на основі яких можна скласти загальне уявлення про сутність політики як певного виду діяльності, не обов'язково пов"яза-ного з державною владою. ІЬлітика вбачаються у різноманітних взаємодіях людей соціального та матеріального гатунку в різних сферах їхнього життя. В такому вигляді політика як соціально явїгдє присутня там, де мак місце ціленаправлена колективна дія щодо узгодження та регулювання інтересів , пов"язанік із розподілом ресурсів та благ, принципам!! та методами контролю над ними.

Однак у названих авторів здебільшого перева-кеє політологічний підхід, а проблемам впливу політики на поведінку людини з різних сферах життєдіяльності, на формування творчого ставлення до праці приділяється незначна увага.

Деякі шгання взаємозв'язку голі тики і ставлення до праці відображені в роботах таких вчених як І.ьіапіро, Е.Капустін , Ю.Кличні ков", в яких політика розглядається під кутом зору соціальної справедливості та рівності. '

Існує такси ряд наукових публінацій, в яких предметом дослідження є безпосередньо теорія та практика політики соціального партнерства. Це роботи Л.Гордона, л. іоіопова, Л. Тарасової, Г.Л^к"янової,

- б -

Г.Цксіної, Ч.Макміллана та інших. В цій роботах політика соціального партнерства представлена як проблема мотивації і стимулювання праці і подається із позицій впровадження в розвинутих країнах но-шк принципів соціальних відносин і управління персоналом.

Але незважаючи на існуючий досить значний обсяг теоретичних розробок із зазначеної проблематики, практично відсутні роботи, в яких би був даний фундаментальний, методологічний аналіз політики як безпосередньої основи формування активності соціальних суб'єктів, а також політики соціального партнерства як конкретно-історичного прояву політичного стимулювання ініціативи та творчого потен-ці алу праці.

/.■ота і головні завдання дослідження. Увага автора дисертації зосереджуються передусім на методологічному та теоретичному аналізі співвідношення праці і творчості як взаємопов'язаних сторін людської діяльності через призму історичних форм політики: політики панування та політики соціального партнерства, в рамках яких формуються специфічні стимули творчого ставлення до праці.

Досягнення поставленої мети здійснюється через вирішення таких головних завдань: .

- розкрити сутність політики як невід "ємного фактору досягнення творчих результатів;

-дослідити людську творчу діяльність як рух форм її відчуження та зняття; .

- виділити та проаналізувати форми співвідношення творчості та праці в умовах політики панування;

- проаналізувати специфіку стимулювання тЕорчого ставлення до

праці як проблеми політики соціального партнерства. '

Джерелознавчою базою дослідження є праці вітчизняна* та зарубіжних ечєних, які представляють різноманітні філософські та політологічні школи по проблемах сутності політики, творчому змісту людської діяльності, формах її відчуження, ПОВІК принципіБ їв методів соціальних відносин і управління персоналом.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в роботі проведено теоретико-методологічний аналіз політики соціального партнерства та її впливу на формування творчого ставлзн-ня до праці в умовах сучасного високотехнояогічного виробництва.

Б дисертаційному дослідженні зфорчудьовині такі основні положення,

■і;о містять певні елементи новизни:

- трудовий процес є історично ьгдчужкна діяльність, в якій

відбувається роздвоєння духовно-практичного, творчого опанування природи на два протилежних способи його здійснення: предметної діяльності робітників і пращ суб"єктів інтелектуально-пізнавальної сторони діяльності. Герші.виступають в основному носіями репродуктивної: , виконавчої праці, другі - носіями активно-творчої, управ-

лінської праці;

- свобода вибору та волі як властивості людської творчої дія-

льності в характерними, суттєвими рисами політики. Ііолітику автор розуміє як свідомо обрану поведінку соціального суб"єкту, направлену на пристосування або перебудову об'єктивних манливостей і тенденцій суспільного розвитку у відповідності зі своїми власними потребами; .

- політична діяльність будучи по своїй природі мотивованим, творчо-перебудівничим ставленням до світу виступає своєрідним фактором стимуляції прояву творчого потенціалу в процесі праці. Історичними формами впливу політики на ставлення до праці є політика панування і політика соціального партнерства;

- політика панування забезпечує злиття предметної праці робітників з інтелектуально-пізнавальною діяльністю господарів засобів виробництва, в процесі якого відбувається механічне поєднання робітника із чужими засобами праці, що веде до втрати ним природнього права на свободу вибору та волі. Ца виражається у відповідних політико-економі чніа взаємовідносинах суб"єктів виробництва: особистої залежності та енономічного примусу;

- політика соціального партнерства стає домінуючим фактором творчого ставлення до праці в результаті глибоких змін в техніко-тєхнологічних умовах праці і зростання ролі інтелектуально-пізнавальної діяльності в процесі виробництва. Сутність політики соціального партнерства заклйчається в розвитку рівноправних відносин робітника і господаря, у всебічній активізації творчих елементів діяльності як свідомого, зацікавленого поізуну і реалізації можливостей свободи вибору в умовах сучасного виробництва;

- розвиток трудових відносич в Україні здебільшого буде залежати від уміння ефективно використати досвід політики соціального партнерство в розвинутих країнах Заходу, що передбачає створення відповідних економічних та законодавчих ринкових умов для взаємної відповідальності і зацікавленості робітників і управлінської адміністрації, а також послідовного підвищення матеріального стимулювання та простоту творчого ставлення до праці.

- а -

Теоретична і практична значимість дисертаційного дослідження полягеє в тому, що зроблений аналіз має методологічне значення для пізнання процесу формування творчого ставленая до праці в нових для нашого суспільства умовах і маже бути використаний в роботі органі и деркавної влади та органів самоуправлінських структур, політичних парті й, громадських організацій та рухів. Матеріали дисертації мажуть використовуватися також при розробці вузівській курсів соціально-політичних'наук.

Апробація роботи. Основні положення дисертаці Кного до слід* єни л були викладені на конференціях, висвітлені в публікаціях автора, в педагогічні й роботі. Дисертація обговорювалась на кафедрі політології філософського факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка /1994 р./

Структура роботи. Дисертація складаються із вступу, трьох розділів, заключения та висновків, списка використаної літератури.

■ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається'актуальні сть теми дослідження, аналізуються ступінь наукової розробленості її проблематики в радянській та сучасній суспільствознавчій літературі, визначається мета, завдання роботи, розкриваються наукова новизна отриманих результаті в.

В перяому розділі "ідлітика як історична творчість" аналізується авторське розуміння сутності політики і творчості, їхнього взачмоБаиіву в ході історичного процесу. .

Різкомаїття визначень політики ножна класифікувати в двох напрямках: політика, як те, ідо пов"язано з -державною владою /традиційне розуміння/ і політика як сфера взаємовідносин людей по врегулюванню розподілу ресурсів і благ, • принципі в і методі в. контролю над ними. В цілому обидва підходи виходять з, того, що політика це є о6"єктиено існуюча сфера діяльності, яка виникає при взаємодії со ціальних суб"єктів. ' *

Необхідність'більш вирокого розуміння поняття "політики" викликано, по-перше, тим, що у державницькому аспекті політики ігнору-. гться сучасний стан громадянського суспільства, в умовах якого влада деряави не є єдино» і монопольно», а суспільні- відносини регулюються різного роду самоуправлінськими структурами г сукупністю прав та свобод рівних громадян, гарантованих державою та П законами. ГЬ-друге, вузька характеристика політики не відображає ролі політики як безпосередньої основи активності соціальних суб"єктів, недооцінює стимулюючого значення політики в зростанні ініціативи та

творчого потенціалу праці робітників. . .

Лрістотель в широко відомих роботах "Етика" і. "ійлітина" виділяв політичне, як таке, що знаходиться в самій діючій особі і яка здійснюються, коли всі обставини,.що стосуються будь-якої дії, відомі діючій особі. Тобто під політичним Арістотель розумів свідому поведінку особи, ідо маг можливість використовувати пророднє право свободу вибору та волі, фотилекним політичному є дії соціальних суб'єктів по примусу або незнанню, коли принцип вимученої дії яєкить поза мєяаки діючої особи. • ■ . .

' Але ца но означає, що дія будь-якого соціального суб'Укту, в основі якої лекнть спрямованість на досягнення мети моле бути політичною. Нет а як. передбачення в дук ці результату діяльності і шляхів ійго досягнення не ш;ке бути'основою або критерієм "світу політичного". Вона коліє обумовлювати ді ї нєлолітичного характеру, наприклад, процес споииввкня. А це означає, ідо мота кож о реалізовуватися без. належного розкриття творчо-поребудовчої активності суб"ркту.

Тому, з нашої точки зору, основой або критерієм політичної дії є ін терес, який опосередковує залежність досягнення мети суб”рк?у від об'єктивних суспільних умов життя. Тобто-інтерес виступай як позиція соціального суб'єкту, що .виражає його свідоме вибіркове ставлення до об'єктивно існуючих'можливостей і тенденцій суспільного розвитку в залежності від своїх сласних потреб. Виходить, що інтерес виступає як свідома направленність соціального суб'Єкту на оволодіння зошіішними обставинами за допомого» вольових зусиль.

■ Інтереси соціальних суб'єктів пов"язані із .регулюванням суспільних стосунків у сфері виробництва, та споживаннягскладають особливу/етиісуг/форму відносин. Вони тісно пов"язані з практичною діяльністю, що регулюють відповідним чином поведінку соціального суб'Єкту в процесі його діяльності, В залежності від ваги /значення/ ЦІР.Ї діяльності для суб'єкту ставлення до неї може бути як до простої репродукції або творчої перебудови.’ '

В свою Чергу еткчка сфера розпадається на три більз вузькі, сфери: мораль, право і політику. Згідно із концепцією Ю.В.Іілючнікова, тільки за допомогою моралі, права, політики як соціальних явищ медиа внести зміни в форки і сутність наявних суспільних відносин. Тобто, мораль, право і політика одночасно утворюють ті форми, в яких здійсняються соціальний прогрес, ьрк цьому треба відмітати, що якщо мораль і праБО існують в формі загальних інтересів як суспільне ре-гулпвання поведінки окремій .тодеЯ, то політика - це індивідуальне

регулювання своєї діяльності в залежності від соціальних умбв і об'єктивних обставин.

Таким чинои, в дисертації політика розглядається як свідомо обрана поведінка соціального суб'Єкту, направлена на пристосування'або перебудову об'єктивних можливостей та тенденцій суспільного розвитку У'відповідності до своїх власних потреб. Тобто в основі політики лежить інтерес.

Поняття "творчість" також мав різкомаїття визначень. Оцним із найбільш поширених визначень е таке розуміння при якому творчість представляв особливий вид діяльності по побудові нового, раніше не існуючого.Психологи, зі своєї сгорони, вивчають творчість на рівні івдивіда із позиції активної свідомості, тобто творчість пов"язують із процесом уяви, інтуіції, художньої фантазії. А це призвело до ситуації, при якій людська діяльність подтлякться на "творчу" і "не-творчу". Однак цінність творчого процесу складається не тому, що існус творчість як безпосередня протилежність до нетворчої діяльності, а в тому щоб розглядати творчість як процес, який історично розвивається і мав соціально-історичне значення.

На наш поглед, творчість - це вільний вибір соціальним суб'єктом оптимальної дії у відповідності із його "мірками" /потребами і інтересами/ в межах тих можливостей, які надає йому суспільство. Універсальним суб'єктом творчості виступав людство в його історичному розвитку. Окремий іедивід таким носієм творчості не мзже бути, оскільки реалізація суспільних законів передбачай активність не тільки його носія, а й функціонування суспільних відносин. Тобто проблема творчості є не тільки і не стільки проблемою наукового або художнього виду діяльності, а такою що охоплюй всі види людської діяльності, в основі яких р можливість реалізувати свободу вибору та волю. ‘ . ...

,Політика як регуллтор поведінки соціального суб"єкту, результатом якої р реалізована об"гктивна можливість виступав з однієї сторони як процес задоволення потреби, як користь, а, з другої -як акт історичної творчості. Така подвійна природа політики, на наш погляд, е корінною властивістю, без врахування якої не^можливо скласти наукове розуміння політики і осягнути її як спеціфічну форму суспільних відносин.

В другому розділі "іолітологічний аналіз творчих аспектів праці в умовах відчужених форм соціальності" з'ясовується сутність ставлення до праці як феномену відчуженої діяльності, розкрито

зміст розвитку праці через рух форм її відчуження та зняття.

І^задиційне уявлення, що домінувало в радянські часи,начебто соціалізмові, який покінчив з антагонізмом класів, властиве творче ставлення до праці, зайпло в глухий кут. Це сталося, головним чином, в наслідок того, що саму працо розглядали як форму людської творчості діяльності, яка проявляється в соціально-економічних формах в залежності від панування тої чи інзої форми власності на засоби виробництва.

Але ще К.Маркс признав, ідо аналіз приватної власності показав, що хоч вона й виступає як основа і причина відчуження, але в ді Ясності вона, навпаки, є його наслідком. Тобто відчуження праці і сну вало і до приватної власності і є потреба розглянути сутність відчу ження праці безвідносно до форми власності.

Автор показує, що праця це є не творча діяльність, а навпаки, відчужена, яка підпорядковується, зовнішній необхідності природньо-го та соціального порвдку. Основою відчуження людської діяльності став саморозвиток матерії' /по Гегелю - абсолютної ідеї/, яке призвело до роздвоєння загальної універсальної творчої єдності матерії на об"єктивно-речовий побут та суб"єктивну життєдіяльність. Зале*-ність людини від нерозвинугого, стихійного побуду заставила її здійснювати свою діяльність не як невід"рмної частини матеріальної єдності природи, а лише як засіб задоволення своєї потреби у збереженні фізичного існування.

У такому розумінні праця визначається як засіб забезпечення життя і є лише частково діяльністю і яка не перекриває весь зміст духовно-практичного освоєння природних процесів. Тобто, сама творча діяльність як загальний зв"язок об'єктивного і суб"єктивного подвоюється на два протилежних способи ЇХ здійснення: предметної діяльності робітників і інтелектуально-пізнавальної сторони діяльності господарів. і/ериі виступають в основному носіями репродуктивної, виконавчої праці, другі - це носії ахтивно-творчої, управлінської діяльності. Саме це і надає відчуженого характеру тим формам соціальності, які послідовно змінюють одна одну в ході історичного процесу.

Б таких умовах соціальний і науково-технічний прогрес може здійснюватися липе при поєднані цих двох сторін духовно-практичної діяльності. Засобом такого поєднання може виступати політика. Вона, підкреслювалося в першому розділі, по своїй природі є регулятором поведінки людей і пов"язана з реалізацією свободи вибору те волі і

маке виступати сьогот/іним ^актовом стимуляці ї творчого потенціалу в процесі виробництва. '

Тому в суспільстві, де неиаг, підстав чекети торкествв соціальної гармонії, реалізація свободи вибору та волі, як шкливих влас тибостєЯ творчості' залежить, на душу автора, від історичних форм політики панування. І хоча політика панування г: насильницьким методом мзханічного поєднання робітника із рособами виробництва і втрати Його природнього права на' свободу вибору та волі, вона в той же час виступала і зовнішнім засобом стимулювання зростання продуктивності відчуженої праці ■ і фактором творчого акту. .

■ Б доіццустріольному суспільстві поєднання предметної, праці та інтелектуально-пізнавальної діяльності досягалось через історичну форму політики панування - особисту залежність робітника від власника засобів виробництва. Еїасник як носій влади.присвоїв функцію управління, а характер участі робітника б виробництві засобів життя в більшій мірі визначається соціально класовою приналежністю і існуючим розподілом прсці, о но індивідуальними здібностями та нахилами. Участь в суспільному виробництві стар для нього підкоренням зовнішній необхідності. В цих умовах відбувається закріплення зо безпосереднім носіям предметної праці функцій позбавлених інтелектуального змісту і фізично трудомістких. Таги зовнішня цілеспрямованість виробничої'діяльності наповнюються особливим змістом, втілюючись у' форму прямого примусу до пращ.

А поскіяьки праця в рабовласницькому суспільстві оалшакться зо‘характером індивідуальною і ручною, тобто керозчленовеною б сео-ему конкретному процесі, то відірвати функцію технологічного управління від безпосереднього виробника можливо було лише тільки за допомогою ''експропріації, перетворюючи Його в раба.. -

Вирвана із контексту суспільних зв”язків і відносин людина став в таких умовах не більше ніж знаряддям виробництва для свого власника, тим самим вона втрачає трудову активність і економічний інтерес. • .

Товарному виробництву властиве те,, що товаровиробник включений в стихійний суспільний розподіл праці не через особисту залежність, а через ринок. Тобто,,стимулом творчої ініціативи в процесі виробництва стая економічний інтерес, на .•максймїзаці.’І вартості його _ продукції. Інакпе каяучн, праип в умовах товарного виробництва підпадав під панування капіталу, тим сешм перегодить до специфічної форми політики пануванні епеоаі капіталізму - економічного примусу.

ьтдкорення товаровиробника капіталом безуї-совно маг позитивний ефехт в його розкріпаченні, але в той де час капітал а значно більшій мірі звукуг "поло свободи" робітника, нав"язуачи йому відчудо-ну по характеру і змісту діяльність. Цэ пов"язано з машинним виробництвом, необхідніш елементом якого р частковий працівник', який свою діяльність підкоряв машшній технології, ііе дивно, що в подібних умовах переважна маса робітників нв прагнула до підвішеної від' повідальності до праці, яка вимагап фізичного і особливо розумового напруження. . • * .. . ' , • 1

Треті й розділ "Стимулювання творчого ставлення до пращ як про11 блема політики :-.о:.,іалько:ч) партнерства" починаються з аналізу гли-биних причин кризового стану колишнього Радянського Со.изу. Б результаті аналізу автор прийаов до висновку, що криза суспільства і творчого ставлення дэ праці була об'єктивно обумовлена тим, що після соціалістичної реводоції, як перерыву поступовості, була порузв-на логіка розвитку форм.відчуження та зняття. Гомилка полягала з неадекватності стимулів, які використовувалися в виробництві, природі історичної форми праці, як відчужені й діяльності. Цо проявилося в запроваджені стимулі в позаекономічного характеру, а саме політики командно-идміні стративних метоД'ів управління, які виставлялися як комуністичне, стимулювання, на маїаинно-і індустріальну базу.

ііаявні сть в суспільстві відчуження повімо розглядатися но з позиці ї відношення до форм власності /приватної чи' суспільної/, о виходячи із самої природи праці, як відчуженої діяльності, яко ю-ие зніматися політично. '

Сучасному стану суспільного розвитку властива така форма організації, яка основана на праці, породжені й зозніньоп матеріальною необхідністю лпдини і характеризуються наявністю приватної власності, експлуатації і обміноіі продуктів праці міа членами суспільства через стадійний ринок, перехід до вищої цивілізації здійснюється не через звільнення праці від власності, а через скасування самої праці, як відчуженої діяльності.

Аналіз' розвитку розвинутих країн підтверджу* ца положення. Головним фактором' перелому в еволюції капіталізму став новий ваток науково-технічної революції. Стан гострої класової боротьби змінився тривким конкурентним співробітництвом різних соціальній і суспільно-політичних сил б рамках законих процедур та інституті з.

Очним із головних зрушень такого роду стіш! радикальні зміни в системі трудових відносин, перехід від політики "панування і під-

яеглості", яке характерна для індустріального і доіедустріального суспільства, до партнерських стосунків робітника і господаря як рівноправних суб'єктів в демократичному організованому суспільному виробництві. Це пов”язано з тим, ідо під впливом "третьої хвилі" науково-техніч:юго прогресу, в основі якої лежить повсюдна інформатизація і компьютеризація виробництва, знання стають безпосереднім джерелом і сили, і багатства, і влади. Тому бізнесу стало необхідним розкриття особистого творчого потенціалу кожного робітника, а це не могло бути досягнуто без радикальних змін в соціальних відносинах і в політиці управління персоналом. Ьереважаючим способом взаємодії між суб"скташ! виробництва стала політика соціального партнерства, яка характеризується рівноправними відносинами робітника і господаря, всебічною активізацією творчих елементів діяльності як свідомого пошуку і реалізації можливостей свободи вибору. Справа в тому, що творче ставлення до праці робітників не може бути реалізовано, якщо вони не будуть мати простору досягнення своїх інтересів, тобто свободи вибору. А це значить, що вони повинні стати рівними і в політичні й поведінці.

Специфічним механізмом досягнення рівності партнерів формується і системою суспільно-політичних інститутів , зокрема, дерта БОЮ. Вона виступав гарантом дотримання паритету їх прав, приймаючи відповідні закони. Одним із важливих інститутів захисту соціальних інтересів зі сторони робітників в ряді західноєвропейських країн виступають представницькі органи безпосередніх виробників як на рівні свого підприємства, так і на рівні державних органів. Різноманітні і їх повноваження та функції: від чисто посередницьких, консультативних де вирішальних.

Такий зв"язок інтересів, конкурентноспромодність фірм і високий рівень розвитку самої держави, властивий і методам управління в Японії. Аналіз Японської школи бізнесу дозволяє відмітити, що всі складові японського управління взаємопов"язані ї доповнюють одне одного. На прикладі Японії ми зустрічаємось із якісно новими соціальними явищами, які мають не тільки національне "пофарбування", а Й визначають' напрямок світової політико-економічної думки.

Таким чином, політика соціального партнерства сприяє формуванню творчого ставлення до. праці, стимулює зацікавленність робітників в удосконалені самого процесу праці, використані більш раціональній прийомів і організаційних форм праці, удосконалені техніки і технології, вияву шляхів ефективного використання обладнання, витрат си-

ровини і матеріалів, підвищення якості продукції, впровадження дійових економічних, організаційних та інших форм господарювання.

В процесі пошуку історичних прецедентів і можливих моделей впровадження їх в Україні важливо врахувати, що західні моделі стимулювання праці були основані на традиціях лібералізму, тому важливе критичне ставлення до таких моделей. Найбільш прийнятним зразком ша бути перехід від тоталітарного режиму до демократичного розвитку таких країн як Японія, ііідцєіша іхорея, Таіланд, Тайвань, які вяе встигли' перелити гостру кризу і в теперішній час.знаходя ться в числі передових країн світу.

Практично всі дослідники японського управління признають, що воно ефективно використовуй трудовий потенціал фірми, активізує людський фактор. Суть таких механізмів управління персоналом полягай в тому, щоб досягнути такої організації парвиних робочій дільниць, при якій цін міг (іи добре розуміти виробничі завдання і методи їх виконання, свідомо і' творчо відноситись до своїх обов'язків і діяти як єдина ціле. '

Одні по з таких форм колективної організації р Туртки контролі) за які сім". І..ета гуртків багатопланова: а/ максимально виявляти і розвивати здібності кожного члена гуртка, тим самим вносити внесок в суттгве покращення розвитку фірми; б/ "гуртки" дозволяють покращити моральний клімат серед членів робочої групи, сприяють розвиткові, почуття особистої гідності кожного і створення стосунків мі:к собою, основаних на повазі і людськості; в/досягати високої продуктивності праці і відмінної якості продукції.

Реалізація політики соціального партнерства по суті означай розвиток і удосконалення виробничої демократії, яка полягає в перерозподілі управлінських функцій між менеджерами і рядовими співробітниками. Демократизація самого процесу праці і процесу прийняття рішення забезпечуй утворення на виробництві такого соціального сере довила, яке даг кожному робітникові необхідний незалежний життєвий простір, тоОто особисту свободу вибору і гідність, а також гормонів відносин, с:ч:о»ені пз узгод:кинис>;ті інтересів.

Виробнича демократія, яка основана на консенсусі і партнерстві, є по суті історичним битком зняття відчуження. А це означає, що розвинуті держави розпочали перехід від високої ступені експлуатації найманої праці до системи висоти заробітних плат і високої зацікавленості робітників в праці. .

Аналізуючи іж> тенденцію як об"пстивну реальність сучасного суспільства, мочііп відмітити, икГмова йде про зміну співвідноаення праці

- Ід -

- як предметної діяльності і творчості - як інтелектуально-пізнавальної сторони. Творча праця і органічно пов"яаані з нею творче с живання, творча суспільна діяльність перестають бути привілеєю ИП£ нуюіяіх класів". Вони переміщуються "всередину" величезної маси прг цоючих по найму людей, міняють характер виробництва, політики і ся характер найманої праці. На зміну відношенням продажу робочої сил» початку X)? ст. в _50-о0-ті роки прийшли відносини колективно-догові ної арееди, при якій маса розвинутих, культурних робочих отримала широкі .можливості свободи вибору, іеребудовується і психологія робітників, які ставляться до конкурентно спроможно сті своїх фірм, як ■до своєї власної. ' ■

Таким чином, соціальне партнерство розглядається як надання рівних можливостей для саморєалізації індивідів,але Це не повино'б доведено до абсолютизації ідеї рівності, бо приклад колиинього Радянського Союзу показав, що це може призвести до породження зрівня лівки, що обмекує індивідуальний персональний розвиток, тіш самим сповільнювався б суспільний розвиток.

Особливої уьаги потребує і вивчення досвіду переходу до демократизації в Японії, в “основі "якої лежала аграрна реформа.З її допої гою утворився новий касовий прошарок незалежних господарі в-ферке-рів, на основі якого було забезпечено розвиток малого та середньою підприємництва. Це і г шлях формування дійсно людських відносин, о-нованих на принципах рівності та добровільності. Тільки власник пе ретіорюється в зацікавленого виробничника, субпякі;а політики, який направляє свої дії на творчу перебудову реальності в рівноправних взаємовідносинах з іншими власник в ми і переборює соці ально-економи' чиє відчуження.

У заключенні дисертаційного дослідження викладені загальні положення, зроблені на основі теоретичного аналізу вищезазначених положень та практичні рекомендації з використання його результатів.

. Основні положення дисертації она йшли своє відображення в таких публікаціях: .

1 1. Творческое отношение к труду - ва«ная черта социалистического образа жизни // Вопросы нєучного коммунизма. Был.76. - К.:

Вища вкола, 1989. - 0,Ь д.а. '

2. ■ Формирование отноления к труду в условиях товарного произ-

водства // Вопросы научного коммунизма. Выл./?. - К.: Вица школа, 1939.- 0,о д.а. /у. спі вавторстві/. . .

3. ХозяЯствсшшй механизм в си с гене формирования чувства хоэя-

кни.// Человек в система сощалисткч-їсккк обцогтсзннис отношений. Гег. последов. - : КЫ?, 1969. - 0,й д/.. //у співавторстві/.