автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Понятия национальной идиомы в философии (методологический аспект)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Понятия национальной идиомы в философии (методологический аспект)"

Р Г Б ОД

КИЇВСЬКИЙ НАЩСНАШШЯ Л1Г£Егаггет Іиеяі ТАРАСА АЕВЧЛКА

IV

На правах рукопису КОЗНЩВВА Тетяна Оаександрігиа

ПОНЯТТЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ Шоми в млосойї / методологічний аспвв? /

Спеціальність 09.СЮ.II - соцімми» філософія

АВТОРЕФЗРАТ

даеортзції на здойугтя іиукового ступеня ! кандидата філософських науа

Ю1ІВ - 1994

Дисертація в рукопис.

Робота виконана та кафедрі <[ілосой[іХ та методології науки філософського факультету Київського національного університету імен Тараса Еевченка.

процесор Бичко Т.В.

- кандидат філософських наук, доцент Фесктістов А.М.

Провідна організація - Центр гуманітарної освіти НМ

України

Захист відбудеться * ■¿'7 " листопада 1994 року о ”2-7 °

годині на засіданні спеціалізованої вченої рада Д.0І.0І.04 у КіПюсьноцу національному університеті шеиі Тараса Псвчшша за . адресо»: 252601, м. Київ, сул. Володаааірська, 60, ауд. 820.

З дисертацією кожна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету / вул. Болодюшрська, БЗ/.

Науковий керівник - доктор філософських наук,

процесор Бондарчук Г.А.

Офіційні опоненти - доктор філософських наук,

Вчений секретар спеціалізованої вченої рада доктор філософських ішув, процесор •

Скршка Б,І .

Актуальність теми досліддення. Сілссофія знаходиться на переломному етапі, коли стабільні світоглядні настанови, запропоновані овропоцентристськоп иоделл» філософії, вже на початку XX от. роз -хитали статус ії "благонадійності" й вийшли за межі практичної вірогідності. Західно-європейська модель філософствували уаіїіма в протиріччя з дійсною практико» буттсшсті індивіда; започаткувались пошуки інших культурних і світоглядшіх сюїсяіа, які б відповідали нагальнім вимогам історичної дійсності. Остання спротинк -о до формування нового філософського •отосу, нових, иекласичютх парадигм мислення, активна звертання до тих течій інтелектуальної дуіспі, яві лишались поза увагою класичного філософського процесу. Серед останніх поиітно місце посідаз і той напрям філософського дискурсу, цо ■ об"еднуаться загальної) формулою "$ілософіія серця".

Культурні сшат.і, які відтворитеся а кокярзткоиу, роальиоцу тілі нації, зумовлавть іотерсс до національної практики форіуигашя ^ духовності. Україна дер-авнп, стаз для української філософської душш проблемо, яка вяиагаз свого адекватного усвідомлення.В цьому напрямі на ііасиз діез "почзякп і кгаічеіїїя ду^о”." / Дм.Чїеззвсь -ОТА /.

Позугаї унікальній измзитів власної ащіопальпої буттзвості п? з способом поневолввашя і відаеяовуїкгшя від іязгос унікальносте!?, а демоиструо скорій моаливості діалогічного саілкування з гсши.

У світлі сказаного заздата яультурюго розвиту в Уграїні иа-ці-тані ка: _ •

- відродзеїпи націс:-:зльиоі пеіЛггі іш умова самоідентифікації дадшш з поЕно» нультурпоз пацісі:альтіся‘спільи0?с0;

. - виявлення спеціїфічішх, '"маегек'’ характористяк національного буття українця, і в зв"язку з цгсі - відтворення національного, унікального, культурного ПОЛЯ, П ІІСГ.ОХ якого і відбутзться стековлзи-

іш двдини, особистості;

- усвідомлення парадигмальних <1 ілосоі}сьних засад, яві беруть участь » процесі смислоутворення "унікальних, власних, невідчува -них" /ідіоматичних/ характеристик світобачешш, світорозуміння українського народу як не тільки теріторіальиоі, генетичної, йото І

і т. ін., але і духовної спільнрсті, цілісності;

- на пошук {«pu привчання національно-культурної буттввості до загальносвітового філософського та культурного процесу,

Для того, щоб нація набула своєї власної історії, стала історичної) / Гегель /, сона з наобхідніств повинна пройти етан усві -донлашш себе як національно-своєрідного через ціннісне рсзріанан-іИі відрахування від ідара культурна, національних смислів.

Актуальність даної твій обуиовлюзтьсд що й тіш, що робиться спроба обгрунтувати конституїивкяй принцип формування і гснзз« культурного простору української нації, за допомогою якого з"яса -вуеться співвідношення духовних і оімсдогтттевих поаувів ЩОДО 02 -реііої національної суб"вктнгнооті і загальнонаціонального розвитку. •

Ступінь наукового опваїиіванкя проблеми. Досдідаулана гена потреб/е з"ясування низки питань методологічного характеру. Зокраиа це стосується поняття національної ідіоми, питань національної . ідентифікації філософської творчості та уыов існувати нсціональ-но визначеної філософії. ■

Багатоплановість явкца національного актуалізується s вару -біжній та вітчизняній думці через свстецу різких сфер науиових дослідаеиь: політичних, соціологічні«, лінгвістичних, антропологічних І Берлін Î., Брошей 3.8., ЛшшіврЕ., іумільов Л.М., Емельянов Б.В.» Іовчук Ы.Т., Овсяніво-Кудіковський Д., Ренан Б., Потебня 0., Сорок і н П., Сульв А., Ізтов Д. та ін. /. З часів Й.Г.

хте маа нісце традиція, що поділявться нами, Пр.і аналізі фзнока-

' U '

' національного звертатись до ф Ідософського, оскільки као иісцо іівпадання сутності національного і філософського. ^CaaocTBöjwsmi-I національності або націоналістична домагання входить в філосо-ію не випадково і не ззовні, воно, по суті* а цілнси філософське: з ф ілосо^вка". / Я, Дерріда /. ч

З огляду на цілісний історико-філософський процес і’.сми видt -даться три етапи означеного зв"язкуг

- класична модель філософії та il осучаснені варіанти, згідно якими національне виступав щаблем в процесі становлення і розкяг-

у есезагального, Абсолюту / Г. В. «. Гегель, «зогегельянство (\

- посткласнчна філософія, ява обгрунтовує феномен національно-

о як онтологічної передумова всвзагальних світоглядних принципів

■а ідей / Бердяев H., Гачзв Г.Д., Мішга Ж», Рвкоя Б., вульо А.,

:са Л. та ін. /}

- філософія постнекласична / модерн і пості,;о де тлі /. де ідея іаціоналького r.zäysee персонал істотного тлумапзкгш і уті-срдкустісп ік "монадність" / СІпенглер 0., Иопенгаузр А., (¡ртц-зсьта икола

’ Анналів", Дерріда В. та ін. /.

Значний внасоп в усвідомлення національної визначеності філо -cofil та ії історії здійснили представники латгаго-агізрияансьгої / ібвроехгоркваиської / філософії / Csa Л., Рз.шс C., Ортіс С. / та аітглзнтіі дослідники датіто-т!3рякаіїської та о;’р:гкшіськоі філо« софіг / Гречко П.К., Ерасоз Б,C., ЇордаксьппЯ В.» КрогаЗзт Г.Г,, Пчтрога C.Ü., Яя О.Б., EaceKxo S.A., Летизв А.Б., Коласоз М. та ін. /«

. На-над погляд, для логіво-їщодояогічіого експітлеь-да прбяо-Kt ьпіЕяадятія національного і філософського знаний игзсок зді"з-таз Фр^нцузськпй давокстружтнвіст В. Дзррідз» пгодя^а поняття

"національної ідіом", яке виступає у нього конститутивним принципом усвідомлення національного світу людини взагалі. 11а каль, це поняття актуалізується Ж. Дерріда в основному через призму мовних відаіностей і лита в загальних рисах ная місце звертання до дослід-«8иня культурологічного, теоретико-пізнавального характеру ідіома -тичності самої філософії.

Нам здається, що принцип ідіоматі:чності потребув поетапної кор-реляції свого сіаіслсвого навантаження через ряд понять, в розробку яких значний внесок на сьогодні зробили, окрім зарубіжних, і вітчизняні філософи. Сказана стосуятьсп понять "парадигма" ( Кун T., Грашш А., Горський B.C., Леглер В.А., Огурцов А.ГІ. та ін. /, "стиль" / BeiV ne В., "еЯзіпга Й., Горський B.C., Гриценно В.П., Крітський С.Б., Парахонський Б.А. та ін. /, "національний дух"

/ Віндельбанд В., Іїуцдт'В., Гегель Г.В.З., Гердер І.Г., Зіхте Й.Г., та ін. /, "національна ідея* / Бубер К., Бердяев М., Грох М., З-ран ко Î., Драгоманов И, та ін. /.

Як свідчить практико філософських досліджень, в українській філософській традиції національна ідіома найчастіше набуває вжитку і висвітлення шляхом аналізу кордоцентризиу / від. грецьк. кардіа-серце /. Розглядання кордоцентричності як засади розбудови способу світобачення, світовідчуття українця було запропоновано і розроблялось представниками української діаспори / Кульчнцький 0., Мірчук Î,, Чядавськнй Ді., о. Ст.Ярцрсь та ін. /. -

Ставленця дослідників до цього поняття неоднозначне: під ctbçj ШіШіі Щ9 *8 українській дуиці не було певної традиції користування ЦЖ НбШїїйй* / оіШВДШІьський Т. !, до трактування кордоцеитрич-Î/98ÎÎ ®Я1? SSF&J1 Ьиві рцтїтиші структури* І Кульчнцький 0. /. Але биіЩЗ НЭРЯЙДМ ШЩШЕг^йТЬ ÿBâî'jr liâ ltopvloueHTpitsui S кеквз його

бвзцтет і iimiwz |зр»

Поза сказаним, серед прихильників принципу кордоцентризиу такса не ісиув ідентичних поглядів. Тав, о, Ст.Яриусь розглядав кор-доцентрячність чераз призиу еианативності божестЕаного в рзальна тіло нації, в зв"язігу з там кордо:;єнтр;ізп иабуааз телеологічного характеру; Дм.Чияевський аналізує означене явіщє а контексті історл-ко-філосо^сьиого і художнього розвитку української иульїурц і філософії, коли кордоцантріг.'ність на рааяізув свою культурологічну спрямованість, а існує апріорі. Крій того, Ця проблена розглядать* ся в контексті загального розвитку філософської дугти в Україні, коли лкяз фіксується відніність міл українською філософією’і фіяо-софісо в Україні.

Якщо для прадставникіп української діаспори про блат кордоцон-тричності з більп-шет традаціШюа, то для вітчизняних українських доедідшшів вона тільки стаз емуальшо. З'явились окремі статті, розділи в підруч;иках, апробації на конференціях, да розглядаються

А

тещ корцоцектризцу / Бзчдо A.K., Бмчло І.В., Горський B.C., Кучмз-ав В.В., Ояенсшс О.М., Ткаченжо ОД, уа ін. /.

Останнім 'гасом досить пезету роль для усвідомлення питання національної ідентифікації і}ілосо$ії відіграізть дослідження з проб-лекя изнтельності, ялі давть иозгаизість відтвориш оволщіп і' гзпазу кордоцентртгу, з"ясувати йога культурологічні ознаки / аналітична квола філософії, Гурзкап А.Я., Е:і<псо І.В,, Иаиекін Р.В. та ін./. Tarníi aznezv досліджень створаз иояливість аналізувати пвтр кор-доцигсіязиу і чорзз прязііу ивотальних характеристик національного' буття українця, і тароз підбиггя його в худаяіх творах, побуті, традиціях українства. В зв'язку із сказаним філософія постао нз тільки яз '’систзштворзгшя", теоретично представлена дуіпта, алз і як феиоиен, знаходиться в Поза-і-нз-теоретично^у вимірах,В цьому плані валяного значення для автора ипо'утазть роботи вітчизняних до-

- в -

сдадоигів, в яких здійснпвться аналіз філософської практики мислителів Київської Русі, ходи започатковувались культурні, філософсьі та інаі якості української ментальності, в річищі котрих зрештою 1 форцупався койдочаїїтрнзц / Бнчко/.К,, Бичко Г.В., Вільчинський Ю, І],, Горський В.С,, Годен іщев-Кутузов І.М., Ліхачов Д.С., Ні чин В.) та ін. /.

Значного методологічного характеру для автора набувало опраці вання творчого доробку української діаспори / Антонович Дм., Ляхв' бич Є., Огіенко Ім Сешшииа U,, Чцхввський Ди. та ін. /.

Осягнешш корцоцентриаму як ідіоматичної визначеності певногі етносу слугували також робота, прнсвлчані принципу формування і о; галізації національної суб'єктивності / Бахтін ЇІ.М., Белль Т., Ва длз В., Марітеи Н., Хайзінга (1., Мальках Е., (Іідецкввач М. та ін, ,

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного досліджвин полягав у висвітленні природи української філософської ідіоих яв умов» t суттєвого чинника національної визначеності культурно-сии лового буття та об’єктивної засад» ідентифікації філософської тво; чості.Реалізація цісї шти зумовила постановку і вирішення наступ них взаємопов"язатіх завдань;

- висвітлити логіко-пюсеологічшй статус поняття "національ ідіома” та соціо-вультурні передумови національно визначеної фія софії}

• здійснити теоретико-пізнавадьний аналіз понять "парадигма" "стиль", "національний дух", "національна ідея* в їх коштаратевн иу зв'язку із поняттям "національна ідіома";

. - виявити специфіку та характерні риси української філософсь кої ідіоми, it концептуально-змістовний склад та регулятивну функ ціо в українській культурі;

- здійснити нетодояогіщшй та порівняльний аналіз еволюції у

раїкської філософської ідіс:ли в контзксті загальнсфілоссфсьсаго {

ч

культурного розвитку; . '

- обгрунтувати зв"язок філософської ідісгд] з понвстотйчию* принципом розбудови української культури;

- простежити ступінь інтегрованості світоглядних прннцлпіз ук-

раїнської Філосоі}іі в сучасний процес націон яьного відродазніїл в Україні. .

Теоретична і методологічна основа дослідження. Методологічної) основой дослідження в діалектяко-кодатратїівннй та історіософський еиаліз явиц культури та філософії.Використовується тшгоя готовят і принципи, що сплнваоть з ідеї поліваріатнвиості, полілогу ідодо дослідткзгаїя історико-культуркого та соціо-культурмого розвктау.

Наукова новязиа досліддання поляга« п тому, цо вперте пропонується концепція, в якій робиться спроба обгрунтувати специфіку української національної суб'єктивності з боку ії відносної цілісності і в співвідаовекні а загальносвітовим соціо-культуртам та філософським процесса.

Дана концепція конкретизуються авторза у тезах, котрі повна -чеиі певно© ійуяовоя новизною і пропонуються на захист: ■

- під філософською ідіомо» ыи розуміємо національно визначешШ

і понсїятутивний принцип загального осягнонкя дійсності, в якоічу знаходить зідбиття своєрідність націодального світобачення та світосприйняттю. Це система філософе», черзз прсцзс сходження яких відзеркалюаться раалншя процес розгортання етціональної ідентифікації суб"зэта; '

- розкриваються яогі;:о-гносеологічклй та теоратико-п??:;сзаль-іг-їй статус поняття "філософська ідіскз", що дез иоялквіеть об -грунтувати тазу про відмінність игеціокалько зумовленого філософ™ ствування псрівгіяно з логіко-дискурсквким няслеіпиш, розглянувши

. - 10 -

зазначену відмінність на терені формування ментальних настанов і принципів / архетипів і\ •

- співвідношення національного і ееезагального в філософії тлумачиться як процес вирішення суперечностей міз всезагальшш характером світоглядних ідей.і особливим культурно-національним характером їх спричинення. Підлягай захисту ідея сутності всезагаль-ного характеру світоглядних принципів і особливих, національних

фора їх реалізації; '

- розглядаються і виноситься на захист теза про філософську національїіу ідіому як відзеркаленкя суттєвих характеристик авто -хтснного соціокультурноїс, національного простору. Ознаками філософської ідіо\ і покиа віакати: &/ соборний характер відбиття ціліс ної природа повної культури; б/ утримання в національній ідіоматкч пості єдності ії із загальнолюдським; в/ інтегрованість в і}ории ду ховної і практичної життєдіяльності ледтм;

- обгрунтовуоться ідея 8\одо визначення української філософської ідіоми як кордоцентриэиу:. Кордоцентризи в сутнісним центром

/ осереддям І української філософської ідіоми і як такий виступає соборним риразоіі духу української культури. Пропонувться до захисту ідея кордоцентричності пк можливого визначення специйіки української філософської ідісьтатичності;

- виноситься на захист теза про специфічні суттєві ознаки кор-доцєнтризиу, до яких належать: а/ пріоритет емоцНіно-інтуітивного способу осягнення дійсності; б/ панестетичний принцип організації духовності і форм соціального буття; в/ практична імперативність, яка реалізується шляхои органічного поєднання мислення і дії, самовизначення і самореалізаціХ індивіда ( "сковородднська людина",

" иевченківська лодина " тощо /.

Теоретичне і практичне значення дослідження та його апробація.

. - II - .

)тр:і!ійні наслідки дослідження можуть сяуі’уватм вдосконалення методологічної основи досліджень вітчизняної культури і філософії, по-їальиому розвитку якості методологічкого аналізу істор:п:о-філосо{>-:ького процесу в цілому. Розультати дослідазкня можуть бути вкко -металі таиоя для поглиблення теоретичної основи, теоретичних сб-'рунтувань процесу національного Відродавння в Україні, для теорз-■ичноТ розбудов« стратегічних напрямів розвитку окремих його екзг»,-¡ових.

Матеріали дослідаання иояуть бути використані такоя у гхзчаль-юиу процесі при питанні підповідша курсів соціально-гуманіїарггнх ¡нсциплін. ,

Основні результати дисертаційного дослідааши були ксигздзні ' івтором у тезах і доповідях на конференціях: "Релігійна трздаїіп в уховному відродаогаі Україна" / Полтава, 1952 р./{ "Язга и кульг/“ а* / Киев, І9У2 р. /і ".Духовна діяльність та іі специфіка* / Згпо-ігкя, “1993 р. /; "Природа, феноменологія 7а даюміка нсифзіктіз у уисноіу світі" / Чернівці, 1993 р. /', "Національна ідоя в духовій культурі Увраїга XIX - XX ст. " / Поятата, 1993 р. /.

Структура робота. Дисертація складаться з вступу, двох розді-ів, висновків, сгп’ску використаної література, гцо зунондаио ійзтс® а завдання!¡я даного дослідеєпня. Обсяг дисертації 155 С. , '

осноший гійст роботи

У вступі обгрунтовуються актуальність обраної ге їй, розкриться ступінь ії ¡зугового освоєння, Еязиачазїься кзта та основні апдекід досліджуй, обгруктсгуєїься кгувога новизна, кетового-ітгнт та теоретичні засади роботи, практична значущість отр'зганях ззультеїів.

В потону розділі дисертації - "Логіхо-гносеологіпна та тоорп-імо-пізнавалька природа поняття "національна ідіома" анаяізусться

національна ідіоиатитаість ¿філософії, яка складав суттєву умову національної визначеності філософської творчості та культури взагалі. Поняття ідіоми традиційно по візується з новою. Словник В. Даля характеризує ідіоау "як відзнаку або особливість мови". Автор утртг/0 первісна тлумачення терміну "ідіоиа", фіксуючи його національну визначеність через філософську рефлексію. Останнз дав иож-ливість осмислення національного як унікального, особливого, своєрідного, Філософська національна ідіоиа відзаркалюв цв своврід-ність і унікальність як невідчуквну, ішілікопаиу в хитгевих актах індивіда і етносу визначеність, яка зуионяга цілісність генетичного "коду" культури взагалі.

Співвіднсиокня поняття "національна ідіома" з поняттями, які иають в філософії певну традлціа і сполучення з поняттям ідіоми -"парадигма", "стиль", "національний дух", "національна ідея", -дав можливість виявити логіко-гносеологічний та теорзтино-пізна -вальний статус вживаного наш поняття "ідіоиа".

Ж.Дарріда дослідяув філософську ідіому через співвідношення .

. « ’ національної мови <га мислення, вважаючи базовий фактором насампе -рад шву. Пр» цьоиу мову він розушв не лиша вії лінгвістичноцу вимірі, а як таку, що відзеркалюз сутмві характеристики культури.

В такому разі мова набував характеру метафізичної. Це на просто • мова повсякдення, а кова духу, мова, яке маз трансцендентну природу. Така мова "розбудовує" реальність, дав змогу окремоцу суб'єкту / людині, нації і т. ін. / відтворити і утримати ті вічні столи, які виявляють "погноту буття" І М. Ьіашрдаявглі /, його цілісність, тотальність.

Однак, "сила ідіоші", за И.Деррхда, відчувається передусім в лінгвістичних розрізненнях. Твердження’І.' Дврріда має сенс, коли розглядаються пзші філософські та інші культурні тексти під ку -

оц їх "текстуального" /повного/ аналізу. Однак при цьому завжди ишаяться неврахованими ті культуроутворекня, які не мають суто текстової" природи, але відіграють важливу роль в характеристи-І національного світосприйняття, світовідноивкня. Тому при анаяі-і філософської ідіоматичності вадливе значення кшоть на тільки іілософсько-відрефлектовані тексти, ала ¿'загальний ментальний ростір буття конкретного соціуму - нації. Менталітет суспільної рупи коде бути проаналізованим, стати предметом феномен., . огічної «флексії в його загальних рисах через "саиоочевидності" / Никита»

І. /, інваріанти культурі і філософської думки. Тону й філософія, жа відзврісалаз в тоцу числі і ментальні характеристики етносу, на бов"язково куеить мати форму системи, а виступав скоріш як філо -офствуваніа .

Національна ідіома - це система фідософеу, через процес сход-аіпш яких відзеркалвсться реальна історія національної ідентифіка-

А

\ї субъекта. Саке в філософії національне і філософське співпадать, національна усвідоилсоться як така, як національне за сутніс-и.

В процзсі розгортання своої сутності націснал-філософіаи іиявляв амбівалентну, суперечливу природу. З одного боку, мав міс-;а унікальність, неповторність, одиничність, з другого - ця.ун! -альність нааагазться перейти в універсальність, стати всезагахь-:ою для всіх, обов"язковою. Перевтіленій національної ідіоми у все-агальну було зафіксоване в явищі европоцентризму. .. •

Двоїстість процесу становленій і розвитку філософської ідіоми іідзеряаявз суперечливу природу існування загалькофілоеофеького :роцесу. Всезагальне "втілив в собі" все багатство поодинокостей, снує "не як абстрактна ідея", а йк цілком реальне, особливе яви-;э / ЕЛльвшов /. Діалектична природа рсезагального передбачав ро-

- 14 - .

зушшш його на як "однакового для всіх”, а як закону ов"язку, необхідного спілкування особливого в процесі його історичної взаємодії.

Ці дві обставши - цожливість перевтіявшш національної ідіома в безсуб"ек«іо-всвзагальну схематику і абстрактного визначення філософії як індеі{ерентного щодо національних особливостей побудування - далися юнаки в філософській думці Азії, Африки, Латилсь -кої Америки, де виникли проблеми, які відтворюються практично всі-иа "не історичними" культурами, цо встали на шлях національної са-uo ідентифікації. В пзрау чергу ца проблема ставлення до культури, яка нсоаагальшм приігусои нав"язув свої еталони культурного і виступав як "дискриминація". В зв"язку з цим винихоз проблема чаргі-нальності - "позазнаходаання", цо і фіксується моментом відчуття сабо "в-завиди-щв-но-бутті”. Несумісні потоки реальності стикуазтьсщ і задуть до інфляції сутності, а ца в свою чергу зумовлке данамічч ігай поштовх до подувів '’особливої" національної сутності.

Аналогічні проблем постали сьогодні і порзд українсько» 4і" лосо$ськоо дузагоэ. Образно каауин, Україна стаз проблемо» дал самої себе, t в цьому випадну важливо ¡визначити изиенг юсуб”вкетшнос-* ті" національного, коли національно постає нз ян абстрактво-абсолк|» но, а іді унікальне, "атомарне*1.

Автор дисертаційного дослідазніш вваааэ, що традиціев, яка національно визн&чаа філософський і культурний простір України, о традиція нордоцентризцу.

Проблематика "сорця" ко е прерогатквоа лша українських мислителів. Але важливіш при цьому є факт, ет і у яігай спосіб "філософія сорця" ішлікуоться загальним процосси буття нації, чи набу-вао ця тематика характеру ідіомаїтлності', "тобто стаз консткіупш -ніш принципом розбудови всіх форм культурного універсуну етносу.

Аптор ДОХОДИТЬ висновку, С'О кордоцєнтризМ; О сутні сним центром, осереддям української ідіоми і лк такий виступав соборшш виразом національного характеру української культур« в цілому.

Національна визначеність, ідіоувтичність культури та фиосо-ЙЕ-ІГ передбачав існування деяких інпарігштів, іілософеи, система яких і утворгл національний культурний простір. Специфіка світобачення, спітогляду рспрозенгується через загальні культурологічні засади. Тсг<у національна ідісматнвдісгь культури відбираться в формах існування і (¡ункцікшадня «оси, побуту, фольклору тсгцо»

Національна ідіоиатичність ;тп процесуальний, історично мінливий характер. Система філософем, утримуючи свої конкрзтні форми, в еволоціРноау розвитку "нвловнюя" їх конкретним історичним змістом. Втім зберігається нормативність цих філософем, в меяая яких утримується цєнталькиа досиід, що з свою чергу даз иоялквість зберегти національне пк цілоггупність, тотальність.

Аналіз розвитку української культури дао підстави до Еисярзм-лення певних філософи, які актуалізують ідіоматкчність українського спітогляду, До таких філософем наложать: а/ софійний спосіб /■ '

■ сзітосприЯняттл, що відзериолім ідіоматігеність перепаяно через повну і т. ін. символіку; б/ ідоя "сердя", по з’еднуз нескінчену пр!-роду сп і ту і конечну природу лвдиіш; в/ пашстетизьі культури, ідо ропрезентус поотичнв як прйнцил організації національно! субъективности,^ І/.

При розгляді ідіоиаткчності в філософії ми стикаємось з філософемами, які нерідко використовуються і в іназіх філософських і культурних просторах, але липе о егеладі певної національної ідісія утворюють унікальну, своєрідну, неповтор?іу сюїслосу ауру. Система ф ілософсм и цьоиу випадку постам як ксистигутнвіиР принцип розбудові! і утримання національно визначеної культурної і філософської

цілісності, тотальності. В цьому плані лс[ілосої^ія серця" хоч і Існує як напрям в загальному істор:іко-с|ілосо}ському процесі /§2/, однак лише в українській традиції зона набував характеру ідісаа-тичності.

Для усвідомлення нодооценгризму яя специ^іадої української традиції філософствування необхідно "розпрздметити" саму традиці; яка, як зазначалось, відзеркалпз і певну тенденцій в пагальносві ■toBowy філософському процесі і в альтернативою розумінню <!ілосс<] як лиш9 "теоретичного" знання. •

Аналіз історико-філосоїіського процесу через вертикальність, векторність, лінеГшість, на шляху все більшого наближення "до іс на", заливші поза >л..ігою tJaiíTU, що не узгоджувались із означено генденцівю. Поширення наукових методів дослідження на Аїлосснісьн осмислення і відбиття дійсності позбавляло останні власно ¿ілосс ського спрямування * шзрсоншіістичноеті.

Новий філософський етоо поривав з традицією "першояринципу’ котрий зумовлює єдино коаиишй спосіб побудування $ілосоі}сьного цілого. Вводяться принципи, що відзвркаладть багатоваріантність гатоиірність, поліфонічність, діалогічність дійсності. Це прпиц "різони", "констеляції", іпостасиості як структури трипдаості. ні прикципн даоть иохлизість відійти від традиційної уніфікації багг.'іоаанітного, осюїслити нопі принцип* існування рівноцінних ііосїой. Усвідомдовться ідзя Бикорнстания декількох логік, діллс логія, діалогікн,

В зв"язку з цт зиікюзться і підхід до проблемі істини в і coSil. Багатоваріантний світ решрезентуе і багатство <}1лософсьі істин, їх плюралізм, ссшстіїїність. Кожне сказати, що в певноц синоді иислання починав здійснюватись за иохаші діуієми - "їсти помилкове'1 в їх традиційному значенні.

заперечений лінейного розвитку історико-і}ілосоїїського процесу дозволяв звернути увагу на ті способи <jілосо4ствувашя, яві виходили за иеяі встановленої для всіх логіки. Однією з таких альтернатив виступає і "філософія серця", •

Філософія серця пропоиуз іншу, не раціоналістичну, модель п.із- . нання, де ідея серця протистоїть ідеї розуму як єдиному і абсолютному шляху пізнання, "Філософія серця" - філософія гуманістично* орієнтації, вона <JiKcys ті реалії, цо виходять за usai репрезентованого розуиом, актуалізує особистісні ишіра лодського буття. "Філософія серця" дав можливість сприймати суще як цілісне, нерозчлв-нованэ, що існуа безпосередньо і не потребуа логічних доказів. Для ' того, цоб сприймати живе, безпосередня, наскінчзке необхідно це Ese мати в собі як "прийняте" / Ї.Кант /, "власну маститість"* здатність. "і'ілосоЗія серця" на залеречув і ролі розуму, иаполягаэ-чн лише на існуванні різких способів засвоєння дійсного, різнобічних шляхів репрезентації істіши.

Безпосередність ПІЗКЕІМЯ иляхои сзрця здіііснюзться через споглядання. яка дозволяє засвоїти цілісність, тотальність но як розпиту, роз"адиацу, але в єдності своїх зв"язвів і відношень, а "за-раз-бутті". Акт споглядання передбачав діяльнісн® відаокенші до ' світу, де явича зоеніенього світу переходять в практику внутріпньо-го саиостояши суб"екта. Спогляданім мав предизтняй характер, воно штеиціональио націлена на "інза*, "іншого", коли в акті утворення відношень із зоеніенші світом здійсняється розбудова власного світу суб"еита. За допоиогоа споглядання імгна пізнати транецееденпга, нескінчене.

" Філософія серця" в загальносвітовому філософському процесі репрезентує певні філософеми, які ¡а у?гляг/вались як виокремлена система. Тому "філософія серця" нз кабувао тут характеру всезагаль-

- 1Ь -

пості» в відбишз одну із тввденцій філософствування.

В другому розділі - "Поетична як принцип розбудови українсько? ідіоиатичності"- аналізусться проблема розуиу і розуміння в філософії вордоцвнтризцу /§І /, поатичіе як принцип організації національної суб'єктивності /52 / .та практична імперативність кор-доцентризму і вроблена самоідентифікації /§3 /.

Ми ввваазао, цо конститутивний лршцилои в українській філософській і культури і (І творчості о кордоцентрнзц. Сака в кордоцент-ризхіі утримується система філософом, які відзерквлвпть реальний процес буття української маці*.

КордацонгрііЗід' о більз чіткій, зафіксованій, "класичній" / А. Бачго / формі к ¡лишаться в рефлексіях Г.Сковороди, М,Гоголя, П, Кудіка, П.йрЕовііча. Коццоцентрнзи протистоїте і раціоналізму, і кісткчйій фораі аасвоскня дійсного, коли / в обох вкладках / відбувається абсолютизація або »гождивостей розуму, або позасвідомих провертів психіки. Кордоцонтрнзм показус иогливості пізнання, цо адекватно рвпрззектуе предают в його цілісності, у всіх його «

зв"язках і відноазннях, і водночас эаявляз про необхідність дкста ціювання від прздаету, цо досліджується, тобто здійсиио власне рефлексів, В акт і пізнання функція свідомості не пожан&а свого ет значального статусу. ,

Вагливіві моьюнтом в філософії кордоцентризау о утриматш в єдності двоїстої природи існуючого. Сапа гармонія ледини з собою

і з оточуючим світом в основною рисо» кощоцентризцу і пафосои фі лософствування Його представників, Корцоцентризи е сааз білособсі вування. де співпадають процес пізнання і існування, буття лвдгал Пізнання в кордоцентризмі є пізнанням істиного в його буттввості,

В філософії кордоцентрнзму наголошується на діяльнісній природі суб'єкта, здатного до перетворення потенціальної носкінчонсх

ті можливостей індивіда в актуальну. Таким чиноа лвдина мого здійснити ідею свого власного буття, реалізувати йвое призначення, й кінцевому рахунку, здійснити акт самопізнання і В -!і"язку з пошуками самоідентиі',ікаціі людини кордоцснтризи набував персоналістичного характеру. Остшит потребуй І адекватного вирішення проблею свободи, в межах якої здійснюється пибір ладили о власного буття чи небуття в істині. Відповідальність не перекладаються на деяку абстрактну фігуру, але в справою самого суб"епта, в здійсненням акту його діяльності і зобов'язань щодо егшого себе. Саме на цьоцу рівні можна говорити про істино моральні діяння.

В серці як органі духовного і душевного пізнання міститься на-скінчеие багатство можливостей, т. зв. глибина сепія / Г,Сковорода, П.і'ркевич /, котрі даоть можливість проникнути в підсвідома. Безпосередність пізнання шляхом серця віднаходить 1 адекватну ({орцу свого виразу - через світ символів. Недарма наЯке всі представники кордоцеитрному використовувать в своїх творах символи, притчу і 7. ін. Це і світ сиКролів "Біблії!' Г.Сковороди, і предметні 4орми оприявленості людського існування у М.Гоголя І т. ін.

Кордоце{ігризм спирається на чуттєву £орму оприявленості сучого, що в свою чергу, зумовлпа і специфічну естетичну природу цього іеномена. Сане чуттвве пізнання відбивав безпосерздіість ладського сприйняття світу, дав можливість сприймати світ і людину в їх цілісності. Пізнання трансформується із с<5ври гносеології в с^еру безпосередньої буттсвості індивіда. Тому важливкізі <}ормшн пізнати виступають відчуття, відчування, споглядання. Кордоцентризм передбачав естетичність як сутнісну спрямованість української культурі в цілому. Переживання естетичного нояливе липе на рівні окремої ладани, а тему кодооцентризм звертаються до поетичного як способу організації суб'єктивності.

- '¿0 - . Поетичне дав можлипість (¡езиосереді-ього відображення дійсності через систему образів, шіюзій, метафор, о\о втдзеркалюоть суще в його витгзвій безпосередності. Для поетичного функціональними о всі рішіі ментальності і наці*, і явдшш: тут відооражаються і психічні, і культурно-історичні, і духовні, t космічні способи сприйняття ісиуючого.Засадо» поетичного слуг^о nf'HHUHIl ритміки, мелодійності, пульсації існуючого, що яагадув биття людського серця, Спосіб оііредмочувгіння поетичного опосередковано пов"язуеться із способі» морального утвердження людини, Сіімє п цьому зв"язку і реалізується принцип Єдності істини, добра і краси. Цей зв"язок як зв"яаок ідеальний найбільш повно знаходить своо відбиття в реалЬ-ИОСТ} ПО0Т1ІЧ!' ГО.

Естетична спрямованість українського світогляду актуалізусть-ся в культурному житті українця, що дозволяє говорити про шашсте-тизи української культури. U даної# разі поетично співпадав з і і -лосо^ству ranima, В обох випадках ная місца символізація дійсності, утворення нової реальності, в полі якої і здійснюється моральна са костояння лвдиня, .

Поетична слово в глибинному смислі не набував однозначного оі}оріиіеи:ія, відмежовується від остаточної визначеності, на завершу вться с®«з завдай смій образності, пянішості. Така пратакая-нісїь с рясо» уяряїисьйої fcoj&s світоспр;ійшгт, до відсутез тя-ві®ш х® зешопоі jopsj, яг.а яря^ніцуз содо ладсьмго діяша і почули НзотріШьтта дахчшого о<3ориївтя иозначаягься всі теа] чі еррштаи узрдаеьксго іщзії, •

(¡¡pts&ra <Іаосо$}я вдію із ооквквпогсяш крзтаріч шш ВрШрі<РІЇ &І5 ШрІа> і ПрДГТКЯОЗ. V ороцвві СТОЯОВДвНКЯ CESaJ e@^a?css5c?‘ii esssatsssjBiï eafôXL кзвдаь за коді того, цо »ста швзтж çseptes, s t&fisqr /¡і то iaçmoro, в wpaty вш>ш

праатшп», Процес самопізнання на в процесом пасивного споглядального відношення до особистої долі, а виступ6я актигкоп діяльіЦсгв людського духу, реалізація» волі щодо персоніфікованого діяти.

Спрямованість кордоцентризму на внутрішній світ дядина спри-чинюа особливий спосіб осмислення самоздійснеїш індивіда, цо опанував свій внутрішній світ, пізнав свов серце. Кордоцеитриги то '

практичну спрямованість і я» засада, що знаходиться в сг&ому харая-тері ментальності українського народу, і яя філософа і усзідоьша-не утворення, що знаходить свій вираз в етичних теоріях та ііпяк •

4ормах духовно-практичного засвоєння дійсності. Сздолізнашш ка о одкоактням і абсолютнім результатом духовної діяльності ладани. _

Необхідно розкрити у ьлаоноау існуванні те, п,о агсдоіі дав иогла -вість актуалізувати набуті знання. В процесі здійснення самопівнан-кя лодішоа пізназться і те, що в ії призначенням, ідевз ії власно- ,

го існування. Ця преця. цо адекватно відззрвагпз спозіб Ідейного '

втіленкя ладської індивідуально)! долі і що в рзфіггсія* укрзінвьяйх тіслнтзліз осмасявзться о таких понятійїінх форт, я* “сродіа праця" /Г.Сковорода /, "сл(уяба" /Ы.Гоголь /, ‘провінційне кзтаУ і ¡I. .

Кудіи /. Це моменти встановлення діалогу з аіаснш "Я*, погуки •

власної природи за допомого« засобів, які иадоотьея пркродоя і суспільством. В цьому випадку найбільш складки в не кікцзвий результат, який Фіксується спохеза дуаі і свебодоэ, а иокент протя-стазлення, або навіть усамітнення, коли реалізується масна готовність і здатність суб"екта стати тім, хто поsa співпасти а ссші собсз, здійсшш» акт саио ідентифікації.

Процес сакоідентафікації та с&біволеятну природу» котра епря-коааяа і на окрему явдину, і на конкретну спільноту. Питання поля- ,

гав в тону, які пріоритет* визначити. Огвадцжугчи себе яя істоту пери аа все національну, людина знаходиться якеє на одноцу із пер-

вшх етапів ойііоідемт»4 і каці ї, визначаючи свою моральну, релігійну, духовну специфіку у відношенні До іншої спільноти. Те ж можна сказати і про ідентифікацій нації. На рівні Форми самоідентифікація нації реалізується в дераавності. Але будучи сутнієною сако-ідантифіяаціею, остання вирішується тільки на "атоиарному" рівні, на рівні існування і діяння національної: суб'єктивності. Нація як цілісність в смозі реалізувати акт самоідентафікаціІ, коли вона реалізуз ідею самої себе. В іилоиу виладку привладішоться смисли, які для нації в чудеродшва.

Здійснення власного покликання в засобом входаення нації в сферу істиноІ буттовості, в сферу спілкування з іншій національними смислами І на цьоцу етапі нація входить в світовий культурний процес вае не за допомогоо сваїх унікальних, свозрідних хараз терістиіс, а за допомого» загальноледськкх цінностей, які вона успадковує . .

У завлючениі форцулюаться основні результати дослідження, окрзслшться персПЄКТІШИ подальшого 8И2Ч6ІШ проблеш. .

В результаті проведеного дослідгсішя отримано такі висноетг:

- виявлена, цо філософська ідіош - цо національно визначе-

ная і копсгитутившій прщщиі загального осягнення дійсності, в ляоиу знаходить відбиття своєрідність національного світобачзшш та світосприйняття,цс оистема філософем, через процес сходшош яких відзеркелоаться реальний процес національної 'ідентифікації суб*бкіга{ .

- доведено, що філософська ідіома дао «ожлквість розглядати

національно зумовлена філософствування на «ерекі форауваніїл иоит; юсе настанов ’і принципів; у

- зіпсовано, цо. ознаками філософської ідіош: иойт вваеата соборний характер відбиття цілісної природи певної культури, утр'

' - 23 -

мания з єдності унікально-націонояьного 1 загальнолюдського, інтегрованість і» в <]орми духовної і практичної яхттеділльності лгда-ни;

- обгрунтована ідея кордоцентризму як сумісного центра, осереддя української ідіойатичності, як соборного виразу загального духу української культури;

- доведено, що суттєвими ознаками кордсцснтризцу о пріорттот емоційно-інтуїтивного способу осягнення дійсності, панесгаткчкйЯ принцип організації духовності і форм соціального буття, практична імперативність корцоцснтризиу.

. Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях автора: .

1. До питання про національну традицію в українській філософії // Тези Всеукраїнської наукової конференції "Релігійна традиція в духовноцу відродженні України. - Полтава, ІЗД2. - С. 33-34.

2. Язиковая ментальность и са«ость бытия П Тезисы первой кеедуна-родной конференции "Язик и культура". - Киаэ, 1%2. - С.43-44,

3. Поняття національної ідіоми в філософії та національний менталітет // Тези доповідей міжнародної наукової конференції "Духовна діяльність та ії специфіка". - Запорівзя, 1093, - С.88-09.

4. Об”вктисно-богестЕеш!й принцип я контексті відношення "лвдииа-світ" // Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції "Природа, феноменологія та динаміка конфліктіа у сучасному світі*. - Чернівці, ІУ?3. - С.28-29і .

5. Поняття національної ідіомі в $ілосо^ії // Матеріали ЕсеукраГп-. сьзої наукової конференції "Національна ідея а духошШ культурі УкрйПві XIX - XX ст. " - ЛояШга, 1993. - С.23-26.

Ï.X.fco£Îôteé7â< ídfe» of e Hetioríil Idlotf ift PMloíophy (eetba-ielógícil eípéct)'. Díííertíííoii í< в rt'ümíecflpt to conrpetítíotí ftít в ácíetititic itgren úí g C'eúüfírffttf fo Mtíloeophy ín Ípeeittí tí 09.00.14 - Social Philosophy, KiíT üciv«r»íty, Kiev, №<¡,

5 íciíútifíc pípérj cótitsitsing theoretic#! tttiá? at f problen tót éírpojure of Idíotfíífc úetttf« of fhilosophic Süá cültüfíl creátive work «re to 6« ¿«ííüdftíí lí het beso fixíd ttüi a »pacific cher*ct*r of а' Mitions! philosophic виi ealttiríl epece could be de terminad through f philoíojibíc ввИопвІ idiota, fer

Ukfíiiné one of possible *«ув Іа еоврґеЬвміой of idioiaatíelly

г

tea bê в Cttdioeeattisa r«fl«öttfiß philosophy itit«gj4líoB degre« lat« в t«sî ttoeegt fat the ftation'в being,

Kö3ii(fuäSä T./U іїоняїйб национальной идиомы я ¿илояо^ия /негодо;: tKUeaKiiU асавяг/іДііаеріашт nsniterctt руксяш» на ооиснвние учс nail степони кандидата философских наук по апсциальяоотч 09,00.1 ешяхтн ФишоФм* хшошй университет, Киев, lí9». fsiiitosetöff 6 «eyWsíx paoôti которые ооДзржат теоретическое косі KöBäfftiö ире/вломи тимтт члшттеош природи іазопоі-ского й кÿStfyplôt'e rsop'fccTво*УстановлєіШ/ чїо специфика національні $ii#eö«$öitete я куянурйвго flpocfpaHatsa ионе* Sun опрейзпеяа через ^йбевфекуе цтлотяіпую шопу, Для Украйна одним яз sa итю вневобов титтш ядишгичиоати. колет о ад-лит і корзо-ишрші ктрий wpa-saet вгвтп интеграции ФипосоЬи в реал Ш Ufeme ітт птт,

МтШ GñSMi ЦттФ'вт ивціемвша ідіома* "філософія зчрц

Подписано к пачг.та /&. /о. 9Ÿ ?sx.A/SS jjsp./OO размиомиа І'Щ"ьианстата Окрайки 0Ü1T