автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Православная церковь в общественно-политической жизни Левобережной Украины (вторая половина XVII - первая четверть XVIII в.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Православная церковь в общественно-политической жизни Левобережной Украины (вторая половина XVII - первая четверть XVIII в.)"

„ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАГК УКРАЇНИ

РГ6 од

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

1 Г гу; ж з

На правах рукопису

ШЕВЧЕНКО Ольга !&колат.вна

ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В СУСПІЛЬНО-ПОЛІПІЧНОІіУ ШТІ

ЛПЮЕБРПКПОГ УКРАПИ / друга полокши ХУП - перша чверть ХУИ ст. /

. ! г.ґ- ґ'}

:4-' і''"- ■:

07.00.01 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступепя каидплата історичних наук

1&їв - 1996

Ддсертаціе» в рукопис

ІЬботв виконана в Інституті історії України НАН України

Науковий керівник - доктор історичних наук» академік ВАН України Смол їй Валерій Андрійович

Офіційні опоюнги - доктор історичних наук, професор

Провідна організація - Українська* державний педагогічний

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 50.17.01 для вахио-ту дисертацій в Інституті історії України НАН України за адресою: 262 001 и.Київ, вул. М.Грушевського,4, Інститут історії України ВАН України.

Б дисертацією можна оаваЗошггися у бібліотеці Інституту історії України НАН України / вул. М.Грушевського,4 /.

Автореферат розісланий трл&кА, 199g

Вчений секретар спеціалізованої BMfeHox рада

доктор історичних наук ' / Шип H.A.

К^ижанівський Сйег Прокопович; кандидат історичних наук, доцент Хинпяк Зоя Іванівна

університет імені Ü.П.Драгоианрва, йіїв

Захист відбудеться jogg р. Q №c-?v

годині на

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ДОСЛІДЖЕНІЙ.Нині, коли помітно зростав інтерес громадськості до минулого нашої держави, питання про роль і місце православної церкви в історії України набувм особливого значення. Тривалий час воно знаходилося поза увагою дослідницьких інтересів істориків і тому не знайшло належного висвітлення у науковій літературі. Проте без реконструкції історії церкви та без вивчення національних релігійних рухів неможливе об"вктивне і всебічне відтворення історії українського народу.

Необхідність неупередженого і зваженого вивчення історії та тенденцій розвитку діючих на території України конфесій актуалізується і подіяли сучасного життя. Адже останнім часом спостерігається посилення впливу релігії на розвиток соціальних і культурних процесів у країні та участі релігійних об'єднань у суспільно-політичному литті. Саме осмислення місця і ролі різних конфесій у житті узфаїнського народу дав можливість зрозуміти не лише події далекої історії, але й краще оцінити крізь їх призму сьогодення.

Дане дисертаційне дослідження присвячене висвітленню місця і ролі православної церкви в суспільно-політичних процесах на Лівобережній Україні у другій половині ХУЛ - першій чверті ХУШ століть. Особлива увага зосереджується на з"ясуванні внутрішніх та зовнішньополітичних чинників, які обумовили перехід Київської митрополії під зверхність Московського патріарха наприкінці ХУП ст. Згодом це привело до посилення церковно-ієрархічної влади російського духовного уряду в Україні та спричинило значні модифікації місцевих ocod.ni-

- 2 - .

востей Української церкви / в соціальній структурі, правових відношеннях, мові богослужінь, церковно—богослужбовій практиці тощо / аналогічно до відповідних особливостей анархій Російської імперії.

ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ в комплекс питань з історії Української православної церкви, який перебував у тісному взаємозв'язку в політичною історією Лівобережної України.

ХРОНОЛОГІЧНІ РАМКИ ЛІСЕРГАЦІЇ визначаються внутрішньо» логікою подій і обмежуються переважно часом другої половини ХУП - першої чверті ХУШ ст. Верхній хронологічний рубіж досліджуваної теми -середина ХУП ст,- визначаться ново» церковно-релігійною ситуацією в регіоні, викликаною Визвольною війною українського народу, нижній - перша чверть ХУ1ІЇ ст» - початком синодальної доби в історії православної церкви Лівобережжя, реформуванням у 20-х роках ХУШ ст. тамошнього церковного устрою. З метою дослідження передумов та наслідків означених історичних подій, що вплинули на розвиток українського православ'я, в дисертації залучаються відповідні матеріали у дещо иирших межах.

СТУПІНЬ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖНШ ТЕЖ ДіСКРТАЦІЇ.Незважаючи на каквкість значної кількості монографій і статей, присвячених аналізові церковного життя в Україні зазначеної доби, висвітлення ролі православної церква з тодішньому суспільно-політичному розвитку Лівобережжя не можна вважати вичерпаним. .

Певне відображення дана проблема енаішла ще в козацьких літописах кінця ХУП-ХУШ ст. Висвітлюючи переважно історію козаччини, вони наьодаяи чимало цінних свідчень про громадсько-політичну діяльність окремих церковних діячів та показували участь православної церкви у національно-визвольних рухах в Україні другої половини Ш ст.

У першій чверті ХҐХ ст. побачили світ узагальнвичі праці митрополита Елатона /Лзвягина/, іяромонаха Амвросія, архімандрита Іппокентія /Сміртова/1, в шейх автори, викладаюся історію Російської православної церкви, побій» висвітлюють і середньовічну і сторін Київської мятрополії. Коротку хронологію подій з відповідної тематики виклав Є.Болховітінсв у своїх працях, приспячених історії київських церковних пам'яток - іжаво-Софійського Собору та

О '

Кквво-Печерської Лаври ,

Історія православної церкви на Лівобережній Україні у другій половині ХУП ст. фрагментарно висвітлшться у праці Д»Бантіта~Ка-меиського "История Малой России", який зосередив основну увагу на діяльності православного кліру. Характеризуючи участь православного духовенства у тогочасних подіях, історик, зокрема, відзначав

значний вплив поглядів окремих церковних діячів на політичний курс

.. і українських гетьманів .

У другій половині ХІХ - початку XX ст. провідним центром церковно-історичних досліджень в Україні став Київська Луховна Академія /частково Київський університет Св.Володямира/. Тоді був опублікований ряд змістовних монографій та статей в тогочасних українських часописах /"Киевской Старина", "Трудах І&евской Духовной Ака-

1.Митр.Шютон /Левшн/ Краткая церковная Российская история.-М.,

1605.-Т.1-2; История Российской иерархии, собранная Новгородской Семинарии Префектом, Философии учителем, Соборним Иеромонахом Амвросием.-М.,1807-1815.-Кн.1-5; Архттм. Иннокентий /Смирнов/ Начертание церковной истории от библейских времен до ХУШ века,- СПб.,1823.-Изд.3-є .-Отд.П.-848 с. ,

2.Штр. Евгений /Болховитинов/ Описание йїево-СофкЯского Собора к Шевской иерархяи.-К.,1825.- 291 с.; його ж: Описание Кйово-Печерской Лавры.-К.,1826.-101 с.

3.Еаятнш-Камеиский Д. История Малой России от водворения славян в сей стране до ушстгонЕная гетмздства.-К.«1993.-С.334-335.

демии", "Чтениях в историческом обществе Нвстораг^летописца", "Подольских Епархиальных Ведомостях", "Черниговских Епархиальных Ведомостях" тощо/1. Ці наукові розвідки певною мірою порушували проблему суспільно-політичної функції церкви в регіоні, передусім розглядала діяльність церковних братств, українського чернецтва, окремих церковних ізрархів; висвітлювали також становище правое-лавної церкви у межах Польсько-Литовської держави, церковний устрій, стосунки українських церковних діячів з російськими політичними колами за часів Гетьманщини тощо. Почав інтенсивно нагромаджуватися фактологічний матеріал та апробовуватися теоретичні концепції. Зокрема, проф. Київської Духовної Академії С.Терновський дослідив перебіг подій, пов"язаних із входженням Київської митрополії

О

до складу Московського патріархату наприкінці ХУП ст. Ряд побу-

1.Титов Ф.И. Русская Православная Церковь в Польско-Литовском государстве в ХУП-ХУШ веках.-К.,1905-1907.-Т.1-3; його ж; 0 заграничных монастырях Киевской епархии ХУП-ХУШ веков // Труда Киевской Духовной Академии.-1905.-Т.1.-С.459-497;С.607-665; Т.2.-

С,284-331; Маркевич Г.И. Выборное начало в духовенстве / в древнерусской, преимущественно юго-западной церкви до реформы Петра I /. -Полтава,1905.-131 с.; Антонович В. Нарис становища православної церкви на Україні від половини ХУП до кінця ХУШ ст.// Розвідки про церковні відносиш на Україні-Руси ХУІ-ХУШ вв.-Львів,1900.-С.81-146 ; Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники.-К. ,1883-1898.-Т.1-2; його ж: Западно-русская церковь ири митрополите Петре Могиле /1633-1646 гг./ //Киевская Огарина. -18S8.-T.60.-C.l-34, 240-264, 397-420; Т.61.-С.26-50,202-221, 309-346; Беднов В.А. Православная Церковь в Польше'и Литве .-Ека-теринослав,1908.-511 с.; Пархоменко В.А. Очерк истории Переяс-лавско-Еориспольской Епархии /1733-1785 Гг./ в связи с общим ходом малороссийской жизни того времони.-Полтава,1910.-182 с. та інші.

2,Терновский С, Исследование о подчинении Киевской митрополии Московскому патриархату //Архив Юго-Западной. России.-К.,1872.-4.1,-Т.5.-С.1-172,

тових нарисів з лиття українського духовенства подав О.ЛзвицькияЧ ' Висвітленню суспільно-державного становила православної церкви п Російській імперії у ХУШ ст. присвячена праця О.Лотоцького, в якій подаються такод відомості про українську церковну практику .Видатним церковним діячам ХУП-ХУШ ст. присвячені праці М.Костомарова, М.Сувдова, І.Козлсвського, Ф.Терповського, ІЇ.Троїцького, В.Пев-ішцького, І.Ротара, І.Франка, І.Гразвського, В. Левиць кого та іииих вчених. Висвітлюючи діяльність окремих духовних осіб, дослідники зверталися до обставин, в яких вони діяли, намагались показати їх місце у загальноісторичному контексті.

Значний вклад у дослідження релігійного життя в Україні у різні історичні періоди, а такся з"ясування ролі та місця релігійної

ідеології у суспільно-політичному і культурному розвитку українські

кого народу зробив И.Грушевськяй .

Тегг/ дисертаційного дослідження не сбійила увагою і російська історіографія. Зокрема, митрополит їйкарій /Булгаков/, досліджуючи історію інституту патріаршества в Російській державі, значна місце у г.ХП свовї праці "История русской церкви"Д'Пб.,1883/ при-діляз церковним відносинам в Україні у другій половині ХУП ст./дослідження доведене до обрання на Київську митрополичу кафедру й.Ту-кальсьхого/. Історія політичних та культурних зв"язків українського духовенства з московськими урядовими колами та духовною владою

1.Лоющісй 0. Южно-русские архлорри в ХУІ-ХУП ви.//Киевская Старина . -1882 .-.11 .-С. 49-100.

2.ЛотоцькиЯ 0. Суспільне становите білого /світського/ духовенства на Україні і Росії в ХУЗ в.//Записки Наукового Товариства імені Т.Г.Шевченка.-Львів.-1898.-Т.21.-С.1-46.

3.Грушевсышй М. Історія України-Руси:В 10-ти т. 11-ти кн.-Київ-Льбів,1904-1936;його ж: Культурно-національний рух на Україні в ХУІ-ХУП в.-Київ-Львів,1912.-248 с.; його ж: 3 історії релігійної думки на Україні.-X.,1902.-192 с.

у другій воловині 2УП-ШЗ ст» висвітлиться у працях С.Соловйова,

Гъ Карпова, В.Ейнгорка, К.Харлампонича. Серед історичних досліджень другої половини ХІХ - початку XX ст., що розкривають окремі аспекти історії Української православної церкви у ХУП-ХУШ ст., потрібно відзначити насамперед праці архієпископа Філарета /Гумілевського/, М„Колловича, І.Флерова, С.Браіловського.

Підсумовуючи, необхідно вказати на значну наукову цінність церковно-історичних досліджень вчених другої половиш ХІХ - початку XX ся. 8 точки вору накопичення, систематизації та інтерпретації історичного матеріалу. Саме вона створили умови для написання узагальнюючих праць з даної проблеми у XX ст. та заклала серйозну наукову базу для подальшого дослідження різноманітних аспектів історії православної церкви на українських землях»

Окремий напрям в історіографії складають праці вчених українсь* зюї діаспори. Широка коло питань, пов"язаних з устроен православної церкви в Україні .досліджували О.Лотоцьккй, В.ЗаїкінЧ Деякі аспекти шсковсько-українсько-грецьких церковно-політичних відно-.

О

син у другій половині ХУП ст.висвітлив у своїй розвідці О.ОглоблінТ Ряд книг з історії Київської митрополії у середньовічну добу опублікував І-.Огівнко /митрополит Іларіон/^. Відзначимо також розвід-

І.Лотоцький 0. Українські джерела церковного права.-Варшава,1931,-320 с.; його ж: Авггокефалія.-Варшава,1938.-Т.2.- 550 с.; Эаикин Б Участие светского елемента в церковном управлении, выборное начало и "соборность" в киевской митрополии в »'I в ХУП веках.-Вар-шава,1930.-162 о. .

2.0глоблін 0. Московська Теорія Ш Риму в ХУІ-ХУП ст.-ЬЬінхен,1951,-55с.

З.ІЛггр» Іларіон. Українська церква за Ботаана Хмельницького 1647-1657,-Вінаііш1,1955.-180 с.; його ж: Українська церква за час Руїна.-Вінніпег,1956.-564 с.; його ж: Українська церква.Нариси в історії Української Православної Церкви,-К.,1993.-284 с.

тш Я.Падоха і А.Жуковського1. Розглядаюча події церковної історії па українських землях у ХУД-ХУШ ст. дослідника вважали тогочасну політичну ситуацію несприятливою для унезалежнания Української церкви і утворення власного патріархату. Зокрема, А.Жуковський відзначав згубний вшив геополітичного фактору на розвиток полі-тико-конфесійних процесів на українських зеїиях. Досліджуючи ряд організаційно-дипломатичних акцій, спрямованих на досягнення порозуміння мія православного і католицькою церквами у пертій половині ХУП ст., вчений вказував, що духовну ворожнечу і боротьбу значною мірою підсилювали іноетяічні політичні фактори2. На його думку, для українців це актуалізувало питання внутрішньої релігійної здності, яку відчували і намагалися реалізувати на практиці представники вищого кліру.

Загалом історія Київської митрополії другої половини ХУВ-ХУШ ст. перебувала у центрі уваги вчених української діаспори. Взаємовплив української і російської культур у середньовічну добу, перебіг подій, пов"язаних зі зміною юридичного статусу Української православної цоркш наприкінці ХУП ст., заходи російської духовної та світської влади, спрямовані на уніфікацію церковного життя на українських землях згідно з великоросійською структурою і формою у ХУШ ст., міжконфесійні суперечки в зазначений період, взаємовідносини між уніатською, православною церквами і козацтвом, стосунки вищого православного духовенства і гетьманської адміністрації за часів Визвольної війни українського народу та деякі інгаі питання

1.Падох Я. Церква А держава в добі Гетьманщини // Збірник праль Ювілейного Конгресу у 1000-ліття хрищення Руси-України.-№онхен, 1988-1989.-С.706-732; Дуковський А. Спроба єдності Церков у ХУП ст ./Православна перспектива/ /Дам само .-С.208-236.

2.Куковськлй А. Вказ. праця.-С.219. - ■

висвітлювались також І.Власовським, Д.Дорошенком, В.Липинським, Ф.Кортаауиком, Г.Удодом, Т.Кострубою, 3.Когутом, С.Сеник та інтима вченими.

У радянську добу церковна проблематика не вважалася в історіографії пріоритетно». Окремі дослідники, які побіжно розглядали роль церкви у суспільно-політичному житті, не могли дати їй об'єктивну оцінку в умовах панування атеїстичної ідеології. Лише деякі аопекги участі православного духовенства у суспільно-політичних процесах на українських землях у ХУІ-ХУП ст. розглядав В.Фаворсь^ кий*. Еоаиція духовенства відносно селянських рухів на матеріалах Правобережної України висвітлюзться у працях С.Шаырая . У 60-х

О

роках до історії церковних братств повернувся Я.Ісазвич , а згодом це питання стало предметом дослідження П.Саса4. Характеристика політика римської курії на українських землях у ХУІ-ХУП ст. міститься у публікаціях С.Шіохія5.

Деяка пожвавлення у розробці зазначеної проблематики спостерігається в останні роки. Відзначається посилення інтересу вчених . до церковної історії / зокрема, до середньовічної та нової доби

І.Фаворськкй B.JJ. Церква та національний рух на Україні в ХУІ-ХУП ст.-Харків-Київ,192S.-122 с.

‘¿.Шамрай С. Духівництво в селянських рухах Правоборежхя в середині ХІХ ст.//Україна,-1928.-Ки.2.-С.95-110.

3.Ісазвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури ХУІ-Ш ст.-К. ,1966.-252 с.

4.Cao П.М. Формування ідейних основ братського руху на Україні в хіті ХУІ - пертій половині ХУП ет.: класово-становий фактор // Історичні дослідження. Вітчизняна історія.-К., 198Э.-Вип.1Б.-

С.26-34.

5.Плохий С.В. Папство и Украина. Политика римской курии на укракнс tont землях в ХУІ-ХУП вв.-К.,1989.-224 с.і його ж: Борьба украинс кого народа с католической акспансией ХУІ-ХУП вв.-Днепропетровок ,1587.-64 с.

Української православної церкви/. Відбулися тукові форуми, де розглядатися питання роді церкви В др[жаротворчих процесах на українських землях, її соціально-економічна та культурно-освітня діяльність тощо*. З'явилися посібники з історії церкви та релі-гхйної думки, а також публікації , автори яких, поб зпясувати історичні передумови сучасної складної релігійної ситуації » країні, змалювали історичііу ретроспективу Української православної церкви .Окремі сюжета церковної історії Лівобережжя побіжно відображені також у працях тих українських істориків, які досліджують суспільно-політичні процеси на українських землях у другій полоши і ХУП - першій чверті ХУШ ст. та присвячені українсь-

• • 4

кип політичним діячам зяякаченоПо періоду .

1.Релігійна традиція u духовному відродженні України. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції.-Полтава,1992.-190 с.; Нау-ково-релігійня конкуренція "Українськр прапослав"я - історія, сучасність, перспективи".-К. ,1993; Історія релігій в Україні.

Тези повідомлень '¿і «народного У круглого столу:В 5-ти частинах. -Київ-Львів,199Ь; ііпі.

2.УльяновсьіоіЛ Р. ,Криішнівськи2 0,,Плохій С. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн.-К.,1994; Історія християнської церкви на Україні /релігівзнавчиЛ довідковий нарис/.-К.,1992,-104 с.

3.АпдрізвськиЯ В, Українське православ'я: втрата самобутності // ■Додина і світ.-1993.-**4-5.-С.38-42; Ульяновський B.Î. Кяціополь-,:а церква України: ГШ? УКЦ? УАПЦ? //Трибуна.-1991.-ДІЇ.-С.36-30, £12.-С.37-39; Плохій С.М. Ло і сторі ї. іюрмування політичного еркуляризму па Україні /Богдан Хмельницький і Сильвестр Косов/ //Секуляризація духовного життя на Україні в епоху гумадізму і Реїюрмації.-К.,1991.-0.76-91; Харииин М.В. Богдан Хмельницький та Українська православна церква /1648-1657 pp./ //Український історичний ж^нал.-1925.-.¥'4.-0.92-100, №5.-С.57-Є6; ііпі.

4.Крип"якевич І.П. Богдан Хмельницький.-К. ,1954.-530 с.; Шевченко Ф, Політичні та економічні зв"язки України з Росією в середині ХУП ст.-К. ,1959.-500 с.; См^чій В. .Степанков В. Богдан Хліельницький : соціально-політичний портрет.-К.,1993.-504 с.; інші.

- 10 -

Такни чином, як випливав з наведеного вище історіографічного огляду, дана тема тією чи іншоп мірою привертала до себе увагу істориків. Проте в більшості конкретні« наукових праць вона висвіт-лана тенденційно чи надто фрагментарно. Відсутні не лите узагальнюючі наукові розвідки по темі, а й праці, які б г достатньою наукове» глибиною аналізували її основні аспекти. Це вмушув повернутися до зазначеної теми, здійснити спробу більш повного й об'єктивного її висвітлення шляхом залучення нових документіг і матеріалів та переосмислення наявних документальних публікацій.

МЕТА ДИСЕРТАЦІЇ полягав в спробі дослідити на основі комплексного аналізу опублікованих та нововиявлених архівних матеріалів місце та роль Української православної церква і духовенства у суспільно-політичних процесах другої половини ХУП - першої чверті ХУШ ст. на Лівобережній Україні. Загальній юті дослідження : підпорядковані такіОСНОВНІ ЗАВДАННЯ:

- дослідити волив подій Визвольної війни українського народу середини ХУП ст. на суспільно-правовий статус православної церквиV

- показати еволвцію взаємовідносин церковних ієрархів та гетьманської адміністрації у ході цих подій;

- з "ясувати вплив геополітичного фактору на становище православної церкви в регіоні;

- розкрити основні напрями церковної політики українських гетьманів та ставлення до неї церковних кіл;

- визначити характер діяльності тодішніх українських церковних діячів у полігико-конфесійних процесах на Лівобережній Україні, з"я-сувавши їх політичні орієнтації;

- дослідити динаміку подій, що спричинили зміну церковно-канонічного статусу Української православної церкви наприкінці ХУП ст.;

- висвітлити основні тенденції церковних взаамовідносин між Києвом

і Москвою після входження Київської митрополії до складу Російської православної церкви;

- дати загальну характеристику україпсько-російсьіатп ролігійпо-культурним взаошпам у другій половині Х7П - перяіД чворті ХУО е?0 ЬЕГОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДИСЕРТАЦІЇ базузться на заґотошк прищепах паукового дізнання. Вивчаючи конкретно-історичну проблему па основі науково-критичного аналізу дперэд, днсзртапт, застосовує проблокпо-теглетпчігсЗ, порівгшльно-історігаїиЗ та еішірвчтшЗ КЕГСЩЇ, намагаоться об"окгивпо висвітлити політико-конфесійпі процеси та з"ясувоти становище Української православної церква у цой період»

. строго дотрикупчись принципу історизму. ■

ДКЕЕБЛЬНОЮ БАЗОЮ ДИСЕРТАЦІЇ о комшюка опублікованих та орзгі-пальнях архівних натеріалів. Значна кількість дяорол з дослідкува-пої тематики була опублікована в серійних археографічних виданнях: "Архив Ого-ЗападпоЯ России".-К. ,1871-1914.-4 Л.-Т.4-6,8; "Акты, относяпщеся к истории Ккной п Западне! России".-СПб.,1061-1892.-Т.3-15; "Акты, относящиеся к исторга ЗаладяоЭ России".-СПб.,1853.*-Т.5; "Алии исторические".-СПб. ,1842.-Т.4-5; "Историко-статистическое описание Черниговской епархии".-Чернигов,1873-1874.-Kn.l-7; "Памятники, изданные Временною коммиссиею для разбора древних актов".-К. ,1845-1859.-Т.1-4. Серед важливих археографічних публікацій, які залучаються в дослідженні, в зібрання законодавчих актів Польсько-Литовської держави " Уоіииіял Ілеша. Ргеесігтис еМо-ги ргаяг аіагапіет хх. рі^аготг « ЇГагвгаягіе, о4 гоїси 1732 До гоки 1782 чгу&впв&о ". - Ре-ЬогеЬигк. Накіасієв 1 йгиківш З.ОЬгугкі, 1859

— 1860.- 2.4—5. ■ ■

Цінним джерелом для вивчення середньовічної церковної історії

України в опубліковані матеріали ватипанських архівів. Документи

римської курії щодо української проблематики /1548-1690 рр./ вмі-

ще ні в археографічному збірнику * Kelaoye Nuncyuarow ApoetoXakich 1 lxxjoh оііоЬ o Folece od roku 1548 do roku 1690 " ( Vyd. E.Rykao-zsvei-.i ). - ваг1іп-Роашш,і8б4. - T. 1-2, Ватикаясьхі матеріали, в яких шсвіт-гшвгься історія України часів Хмельниччини, підготовлені СДсйєиійсьіям, вжйщза друком у т.ХУІ "Веред до історії Украї-ки-Руси”1. Цінний дассральняй матеріал а даної тематики містять археографічні видання українських католицьких істориків у Римі у 60-70-ті р я 3Dt от,, еохреиа вбірншш документів:" Dootuseeta Роп-tlficuffi Лоншіогия hlatoriaia Uoralnae illuatr&atla "( Ed, A.iíely-kyj).- Rosa, 1953.-* V.1 j" Baelllanorua ln te trio Uoratoao

et Blslerueja* "( Ed. A.Selykyj, P.Pidruoinyj ).-Robs»1979.-V.1-2, СсрйД наррагавшх дкзрсл у дисертації використана шмуарна лі-ї«р?л:ура. Зокрема, перебіг полі¥я»ашх подій та характеристику ДІШЕЬНОСТІ окрвтх цвркошшж І ПОЛІТВ'СШХ дікчі® містить опис першої подорожі Аягіонійського ветріарха Иакарія в Росі» і Україну y Í65W®5 poique, ароблмякі ерзашшюном Д.Ажапсьгаш2. В дасер-■гаціїиоиу дослідженні опрацьовано такоа ластуваюш Чернігівського араеіайгекдіш Д.Варшювича3.

йгкорзеїано вбірвнія докушиеів: "Докуміч-я Богдана

Хщдаизздькего /1648-1657/" А. ,1961/} "Докудаагн об Освободетель-вой вобш» украішежого »гарода 1648-1664 гг.* /К. ,1966/4 "Боссоедв-Ейцнв Украннн е РоссяеД. ДсЕумвиги в мьтериалм в 3-х томах* /Ш, iS53-1954.-T.l-a/.

У процесі роботи вад те моя автор вдарив взишкв і опрвдпвав

ІДіаїяжбясмгі матеріале до історії України. Зібрав і видав С.Тош-вівсьіаїЛ. 7.1. Доже се мя римських нунціїв про Україну 1648-1657 //Хєрела до історії Укгаїни-Русв.-Львів,іа:4.-Т,16.-^35 с. ‘¿.kmmcrsA Q. Цутеивстше Аитвохвйского патриархя Мака^ии в Россю в подовж*» ХУК веха: В 6-тв вьш.-М. ,1896-1900.

З^Шеьма пр^оемвввиаго Лав&ра Ьврюїонача с прнмечвшиоа.-'іврквгов, 1Ь6Ь.~253 Є.

значну кількість документів, що зберігаються в архівосховищах і відділах рукописів бібліотек України і Росії. Зокрема, це матеріал ля Центрального державного історичного архіву в Києві /Ф.51,132» 133,145,159,220,221,824,1407,1230,2059,2227/, Російського державного архіву давніх актів у Уоскві /3.124,150,229,248/, Архіву Інституту історії України І1АН Україна /оп.З/ тощо.

За своїм харалгерои комплекс опрацьованих документів репрезан-туз пироїшй спектр історапнях дазрал:1/ оаксіходея^а і регламентація« о- правова документація дарглвзшх органів П&яьчі» України, Росії /сеймові постанова, привілеї польських королів, царські гра-шгя, універсала гетьманів/, що дозволяв звясувт’з зарактвр цар-¡повної політика урядів цзх деряав$ 2/ ьштврі&лз стосовно конфесійного гаттгі па українськії землях /докукзітгшЦя церковних установ, асрзсповдокція офіційного хараздеру изртознах діячів, їх праватпе гастуваїшя/; 3/ нарратквзі дарола /літопаса, ьи«уарно-і оторзташ література/ ; 4/ иіотародио-празові акта та документація дапяош-уичгяого хараюеру.

иАУКОВА НОВИЗНА ДИСЕРТАЦІЇ полягсз гарод/еім у точу, що автор вперле здійсняв спробу комшгьксного аналізу суспільно-політичної роді Україпсьотї православної царква в іетеря'тому розвитку Діео-баравая другої половздга ХУП - периої «шзрзі ОТ є**», залучання длп цього род нововаявланах шш дгорол. Зохто&а, з дзовртаційній праці всейічно розглянуто вшшв Ваавольної зі&т українського народу середини ХУП ст. на суспільпо-правовз спашшад тарета, політячиї діяльність церковних ієрархів у ході віапз, взазшіш иія нліром та гетьманатом, місця церковного чзшпка у даплоагйта^яому аятті владних структур козацької дераавя, історію підпорядкувздка Швської мятрополі/ Московському патріархату, характер діяльності вдркойзаї верхівки в удовах поступового одзрзтвлзнпя дархга та рефоіадвша»*

устрою церковного життя у 20-х рр. ХУШ ст.

. ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ ДИСЕРГАЦІЇ полягаа в тому, що її матеріали можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць а середньовічної історії України, монографічних досліджень 8 церковно-релігійної тематики, у процесі викладання нормативних і спеціальних курсів 8 вітчизняної,історії і релігіззнавства періоду середньовіччя і нового часу як у світських, так і в богословських навчальних закладах, при написанні науково-популярних, навчально-кетодяч-нях та історлко-кразанавчих праць, у музейній роботі. Окремі гас-новки можуть бути використані відповідними державними органами у розробці та проведенні церковної політики.

ОСНОВНІ ШЛОШШЯ ДИСЕРГАЦІЇ, ЯКІ ВДНОСЯТЬСЯ НА ЗШСГ:

1.В умовах політичної роз'єднаності українських аешль в досліджуваний період православна церква відігравала суттаву інтегруючу роль, сприяла процесу формування національної самосвідомості українського, населешія. Юрисдикція та організаційна структура Київської митрополії певнога мірою сприяла консолідації українського православного населення, забезпечуючи етнокультурну, та етнопо-дітичну вдність.

2,Зрсцос взаємовідносин українських православних кіл і гетьманської адміністрації га часів Визвольної війни українського народу середини ХУЛ ст, відзначався неоднозначністю. Станові суперечності в українському суспільстві напередодні Хмельниччини гначноп мірою обумовили розрив козацтва 8 православним кліром на початку повстання. Вище духовенство, занепокоєне розвитком подій до кінця 1648 р,, займало помірковану позицію щодо національно-визвольної боротьби, домагаючись замирення гетьмана з польськими урядовими -колаш. Зближення церковної верхівки з гетьманською адміністрацією відбувається на рубежі 1648-1649 рр. З цього часу православна церк-

ва надав конфесійну легітимність визвольному рухові і цим сприяв росту власного авторитету сзред українського поспільства.

3.3а часів Визвольної війни православ"я фактично набував статусу державного віровизнання на землях, контрольованих Військом Запорозьким. Інтереси православної церкви відстоюються гетьманським урядом на всіх переговорах з Річчю Посполитою, а згодом Московською державою.

4.Входження України до складу Московської держави і поступова

її інкорпорація у державні структури останньої створювали передумови для підпорядкування Української православної церкви Московському патріархатові. Крім того, втручання сусідів у внутрішні справи козацької держанії та боротьба за владу старшинських згрупувань ускладнювали внутрішньополітичну ситуацію в Україні й остаточно підготували умови для зміни церковно-канонічного статусу Київської митрополії У середині 80-х рр. ХУП ст. .

5.Стидна зовнішньополітична ситуація та внутрішня нестабільність в регіоні визначали характер політичної діяльності українських церковних діячів. Нормою поведінки стаз їх орівнтація у бік Речі Посполитої і Московського царства. Лише деякі з них виявили національно-державницьку орізнтацію. .

6.3 середини 80-х років ХУП ст. релігійне даття в Україні розвивалося вже у контексті московської політики .Церковні відносини між Кизвом і Москвою характеризувалися посиленням церковно-іврар-хічного впливу керівництва Російської православної церкви в І\зть-манщині та послабленням привілеїв українських ієрархів. Московська цивільна і духовна влади йшли шляхом нівелювання особливостей українського православия.

7.7 другій половині ХУП - в першій чверті ХУШ ст. посилюються культурно-релігійні впливи української церкви на церкьу московсь-

ку, які були багатограиїтия і охоплювали різні сфери духовного життя.

РІВЕНЬ РЕАЛІЗАЦІЇ, АПРОБАЦІЇ 1 ПУБЛІКАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДИШ. Основні положення і результати дослідження апробовані шляхом участі у ряді наукой« конференцій та історичних читань, зокрема на наукових конференціях "1000 років Чернігівській єпархії” /Чернігів,1992/,"Духовна і науково-педагогічна діяльність І.І.Огівика в контексті українського національного відродження /до 110-річ-ігаці від дня народження/" /Кал!"янець-Лодільський, 1992/; "Спориш проблемы истории русской общественной мисли /до начала ХІХ ве-' ка/" /Москва, 1992/; "Українське гфавосляв"я: особлиьості, історія, сучасність" /Київ, 1992/; "Проблеми історії національного руху на Україні /до 1917 р./" /Киів-Миколаїв, 1992/; на П"ятих Всеукраїнських читаннях "Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку" /Черкаси-Київ, 1995/, а такоя у авторських публікаціях. Дисертація пройшла апробацію у відділі історії України середніх віків Інституту історії України НАНУ.

СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ обумовлена логікою дослідаання, метою та основними завданнями. Праця складається із вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У ВСТУПІ обгрунтовано вибір теми дисертаційної роботи, відзначено її актуальність, охарактеризовано джерельну базу та ступінь наукового дослідження проблеми, визначено предмет, хронологічні маж! та методологічні засади, сформульовано мату та основні ‘ завдання, вказано на нгукову новизну результатів праці та їх практич- ' не значення.

У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ "Православне духовенство і церква Лівобережної України в політико-конфесійних процесах 50~х - середини 80-х років ХУП ст." розглянуто комплекс питань, що характеризують становище православної церкви на Лівобережній Україні у другій половині ХУІ1 ст. Зокрема, аналізується правовий статус ^Київської митрополії та досліджуються загальні тенденції еволюції,взаємовідносин гетьманської адміністрації з православним ісліром у ході Визвольної війни українського народу середини ХУЛ ст.; розкриваються основні напрями церковної політики українських гетьманів та дається оцінка громадсько-політичної діяльності окремих українських церковних діячів; з'ясовуються причини зміни церковно-каїїрнічного статусу Української православної церкви наприкінці ХУП ст.

Відзначається, що з початком Визвольної війни, коли політичні і суспільні орієнтири ще не були чітко сформовані, православна церква виявилася серйозним культурно-ідеологічним та соціально-організуючнм фактором, який об'єднував різні складові частини визвольного руху. Разом з тим, станові суперечності в українському суспільстві напередодні Хмельниччини в значній мірі обумовили неспівпадання позицій козацтва й вищого духовенства на початковому етапі повстання. Антикозацька орієнтація провідних кіл Української православної церкви в часи перебування на Київському штропо-личому престолі П.Могили, які покладалися в реалізації сиоїх інтересів на королівську шіаду та православну шляхту, вселяла надії -польським урядовим колам на можливість приборкання повстання з допомогою православної ізрархії / про це, зокрема, свідчить листування коронного канцлера Ю.Оссолінського з брацлавським воеводою А.Кіселем у червні 1648 р./. Зближення Ієрархів Української православної церкви з гетьманською адміністрацією мало місце лиїзе на рубежі 1648-1Є49 рр.,коли військові успіхи поьсталах переконала

православний клір у доцільності шукати підтримки гетьманської влади. Разом 8 тим, долучення до керівництва повстання православної шляхти, очолюваної І.Биговським, яка не поривала зв"язки 8 провідними православними церковними колами, сприяла досягненню союзу повст&нтської адміністрації з церковною владою. З цього часу православна церква почала надавати конфесійної легітимності визвольному рухові, що в свою чергу добавило їй авторитету серед українського поспільства.

За часів Визвольної війни українського народу православ"я набуло статусу державного віровизнання на землях., що знаходилися під гетьманським регіментом. Зростала також економічна могутність Київської митрополії, посилилась духовна влада її ієрархів. Автокефальні васади Української православної церкви, що перебувала під зверхністю Константинопольського патріарха, відстоюються гетьманською адміністрацією у дипломатичних переговорах з сусідніми державами.

У розділі аналізуються внутрішні і зовнішньополітичні причини підпорядкування Київської митрополії Московському патріархатові у середині 80-х років ХУД ст. Дкерела засвідчують, що наміри Москви підпорядкувати собі Україну і в церковному відношенні з”явилися після укладення Переяславсько-Московського договору 1654 р. І хоча московський уряд, побоюючись негативної реакції впливової православної ієрархії Сходу, не наважувався в цей час відкрито наполягати на зміні юрисдикції йіївсьхої митрополії, все ж він зволікав 8 визнанням її канонічного статусу. Відтоді це питання не сходило з порядку денногоукраїнсько-московських переговорів. Посилилось втручання московського уряду у внутрішні справи Української церкви. . • .

Політичною базою щодо дальшого зростання впливів Московського

О)

патріарха в Україні став Авдрусівський договір 1667 р. Компроміс Росії а Річчю Посполитою за рахунок поділу українських земель вніс свої корективи і в церковну ситуацію на українських землях. Московська політична домінація на Лівобережній Україні формувала у середовищі київських, чернігівських та ніжинських духовних кіл певні москвофільські настрої, що сприяли в .кінцевому результаті реалізації планів московської сторони щодо Української церкви. Саме у 70-ті роки ХУП ст. спостерігається зближення духовенства Лівобережної України з духовною ієрархією Російської православної церкви. Багато впливових представників українського ііліру вступило у безпосередні стосунки з Московським патріархом. Численні посольства духовенства Київської митрополії, які приїдцкали в той час до московського царя а різними проханнями, вважали за необхідне нанеста візит також Московському патріархові, що охоче клопотався за них перед самодержцем. Крім того, політичні чвари між ієрархами в Україні давали підстави Москві втручатися у справи Київської митрополії . Навіть події внутрішнього життя монастирів Лівобережної України не проходили повз її увагу.

За таких обставин підняте питання про зміну церковно-канонічного становища Української церкви у середині 60-х років ХУ11 ст., незважаючи на протидію частини української духовної ієрархії, було вирішене на користь Москви. За сприяння турецького уряду, який намагався зберегти добрі стосунки з Московською державою, Констгія-тинопольський і ІарусалимськиИ патріархи з«шри.пися з неканонічішм переходом Київської митрополії під зверхність Московського патріарха.

На думку дисертанта, за політичних обставин, що склалися /укладення Переяславсько-Московського договору 1654 р., період Руїіш та поділи українських територій між Московським царством і Річчю Ііос-

политою за Андрусівським перемир"ям 1667 р. та "Вічним миром"

1686 р./, Українська православна церква не мала можливостей щодо збереження своєї незалежності. Зрозуміло, перебуваючи і в складі Російської православної церкви, вона користувалася певними правами самоуправління, але вони поступово урізувалися.

У розділі відзначавться, що у непростій геополітичній ситуації, яка ускладнювалася внутрішнього нестабільністю, відзначавться активізація участі українських церковних діячів у політичних справах. Характерним став їх орізнтація нат зовнішні політичні сили / Річ Посполиту і Московське царство/.Зокрема, толерантним ставленням до польських урядових*кіл відзначалися дії наступника П.Могили по йїївській митрополичій кафедрі С.Косова, а згодом Д„Балабана,

Ф.Васильовича, В.Загоровського та інпшх. Разом 8 тим, частина духовних осіб втілювала в. життя задуми московських урядових кіл щодо українських земель / М.Филимонович, С.Ацамович /. Менш виразно виявилася національно-державницька орієнтація церковних діячів / за винятком хіба що митрополита ¿І.Нелюбовича-Тукяльсьного. політичного дорадника гетьмана П.Дорошенка /. ■

У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ "Українська православна церква у складі Російської православної церкви" розкриваються події, що характеризують основні тенденції церковних взаємовідносин між Києвом та Москвою після входження Київської митрополії до складу Російської православної церкви, дається характериститса українсько-російських релігійно-культурних взаємин у другій половині ХУИ - першій чверті ХУШ ст.

Робиться висновок, що з середини 80-х років ХУЛ ст., коли релігійне життя України перебувало під зверхністю московської ієрархії /спочатку патріарху, а з 20-х років ХУШ ст.- Синоду/, церковні відносини між Києвом і .’Аосквою характеризувалися посиленням цер-

ковно-іорархічної влади російського духовного уряду в Україні та послабленням привілеїв українських церковних ієрархів.Незважаючи на непослідовність, цивільна і духовна влада йили шляхом ліквідації особливостей українського православ"я. В праці зазначається, що з кінця ХУЇЇ ст, актуалізується проблема збереження етнічних особливостей українських церковшх традицій та богослужбового по-рядку.Переживаючи наслідки боротьби зі "старообрядцями". Російська православна церква не толерувала відмінностей православної Київської митрополіївідзначаючи особливості "у словах і чинах", домагалася одностайності у церковшх справах. Цей процес пришвидшувався впровадженням до церковного вжитку в Україні богослужбової і літургійної літератури з чужими церковно-обрядовими особливостями та мовою і виданням центральною духовною владою наказів, згідно яких заборонявся церковний обрад, характерний для українських єпархій. Особливо помітними ці тенденції стають з часу створення Синоду, коли були сформовані єпархіальні управління, духовний Регламент і додаткові до нього синодальні укази, які доводилися до відома в російських анархіях, одержували і церковні адміністрації Київської, Чернігівської та Переяславської єпархій. Boira створювали в Україні устрій церковного життя і єпархіального управління аналогічний тому, який існував у межах етнічних російських земель.Приведення у дію цих указів порушувало колишні місцеві традиції, нівелюючи тим самим особливості устрою,управління та життя, які були сформовані історично, завдяки самобутньому розвиткові, що підпадали під категорію "прав и вольносгеЛ обиклих".Прав Української церкви не забезпечило й те,що українці в цей час займали високі духовні посади в Російській імперії. Часто саме воші не тільки не відстоювали особливості українського церковного устрою, але

й самі виступали провідниками централізаторських планів російсько- ~ го уряду в Україні.

Разом в тим, у розділі відзначається, шо процес ліквідації церковної ергономії українського народу співпадав з посиленням українських культурно-релігійних впливів на різні сторони церковного життя і побуту російського суспільства, що в свою чергу сприяло формуванню загальної культури Росії та впорядкуванню російського церковного життя.

У ЗАКЛШЕННІ містяться висяовкя;до яких дисертант прийшов у процесі дослідження.

ОСНОВНІ ПОЛОЖИШ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ АВТОРСЬКИХ ,

ПУБЛІКАЦІЯХ:

1.Проблеми історії Української православної церкви другої половит ХУП ст. в працях І.І.Огівнка /Деак доповідей науково-теоретичної конференції "Духовна і науково-педагогічна діяльність І.І.Огівнка в контексті українського національного відродження"

/ до 110-річчя від дня народження/.-Кем"янець-Подільський, 1992.-С.21-23.

2.Про правоний статус Чернігівської впархії у другій половині ХУП ст. // 1000 років Чернігівській анархії. Тези доповідей цер-ковно-історячної конференції.- Чернігів, 1992.- С.80-82.

3.Украинская православная церковь в политическом проекте А.Л.Орди-на- Нащокина 16С9 г.// Спорные проблемы истории русской общественной мысли /до начала ХІХ века/.- Москва, 1952.- С.30-33.

4.Православне духовенство і визвольна боротьба на Україні у

г средин і ХУП ст. // Тези доповідей П Всеукраїнської ііауїсово-тсоре-~т'ччої конференції "Проблеми історії національного руху на Україні

• тто 1917 р./.- Київ-Миколаїв, 1992.- Ч.З.- С.58-59.

5.Переяславська угода 1654 р, Я ставлення до неї православного духоїійнства України // Збірник наукових праць студентів, аспірантів "Проблемі розвитку психолого-пядагогічної науки в науково-тох-нічній творчості молоді".- К.,1932,- С.98-100.

6.Про підпорядкування Київської митрополії Московському пятріар хату наприкінці ХУІІ ст. // Український історичний жданая.- 1994.*-!Я.- С,64-61.

?.Українські релігійно-культурні впливи на Московську державу у другій половині ХУИ-ХУШ ст, //Українська козацька держава; витоки та шляхи історичного розвитку. Матеріали ІГятих Всеук[лїноі. -них історичних читань,- Київ-Чвркаси, 1995,- С.151-153.

в.Україна і Росія у світлі релігійно-культурних взваиин другої половиш ХУІІ—ХУ1ІІ ст. // Український історичний иурнал,- 1996,-№1,. С.82-90.

Shevchenko O.H. Orthodox Church In Social and Political Life of ' the Left-Bonk Ukraine ( second half of the 17 th c.- first quarter of the 18 th o.). •

Thesis for a candidate's degree ( History ). Speciality 07.00.01

- History of Ukraine, Institute of Histo'ry of Ukraine of the HAS of Ukraine, Kyiv, 1996.

The author studies the history of Orthodox Church on the Left-Bank Ukraine in the second half of the 17 th с.- the first quarter of the 18 th o. on the broad source basis. The events that caused the change of church - canonical status of the Kyivan Metropolitanate in the middle of 80-s of the 17 th o. have been reconstructed. The consequenoes of this development for future fates of the Ukrainian Orthodox Church have been established.

Шевченко O.H. Православная церковь в общественно-политической жизни Левобережной Украины / вторая половина ШІ - первая четверть ХУШ ст./.

Дяссертация на, соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины, Институт истории Украины Национальной Академии Наук Украины, Киев , 1996.

В диссертации на основе широкого круга источников исследована история православной церкви на Левобережной Украине во второй половине ХУЛ - первой четверти ХУШ ст., реконструируются события, которые привели к изменению церковно-канонического статуса Киевской митрополии в середине 80-х годов ХУЛ ст. и выясняются последствия этого события для дальнейшей судьбы Украинской православной церкви.

КЛКЯ0ВІ СЛОВА: церква, Київська митрополія, автокефалія, ієрархія, православ"я, митрополит, єпархія, конфесія, Лівобережна Україна.