автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.06
диссертация на тему: Православно-богословская интерпретация проблемы творчества: истоки, современное состояние, этапы эволюции (на материалах русского православия)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Православно-богословская интерпретация проблемы творчества: истоки, современное состояние, этапы эволюции (на материалах русского православия)"

ге од 6

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису ЛЮЬ'ШК Володимир ґймонсвич

ГІРАВО СЛАВЇЮ-БОГО СЛОВ СЬКА ІНіііРПРЕТАЦІЯ ПРОБІШИ ТВОРЧООГІ: ВИТОКИ, СУЧАСНИЙ СТАН, ЕШШ ЕВОШЦЇ /НА МАТЕРІАЛАХ РУСЬКОГО ПРАВОСІАВиЯ/

09,ІЛ',Ьб - теорія і іоюрія релігії, вільнодумства і атеїзму

АВТОРЕФЕРАТ лиоеріаиії на здобуття наукового ступяіш кандидата філософських наук

Київ - 1994

Дисертацією в рукопис

Робота виконана в Інституті філософії Академії наук Україні

Науковвв керівник - доктор філософськи наук, процесор ЛОБОВИК Борне Олександрович

Офіційні опоненті;

1. Доктор філософських наук, професор КАЛІНІН Іірій Анатолійович

2. Кандидат філософських наук ФІЛОНЕНКО Микола Васильович

Провіяна організація - Полтавський педагогічний інститут

Захист відбудеться ”20" травня 1934 р. на засіданні едодіалівованої вченої ради £ 01.25.02 в Інституту філософії АН України /252001, Київ, вул.Трьохсвяїительська,4/.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту /252001, Київ, вул.Трьохсвятительська,4/,

Автореферат розіслано ”19* квітня 1994 р.

Учений секретар Спеціалізованої ради

А

/Ситішчвяко І.А./

- з -

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Орієттаційна криза, чий деструктивний шли в на сучасну цивілізацію визнається досить різними за своїми світоглядниш спрямуваннями філософськими школами, інтенсифікувала звернен: до патриотично! душш пра-

вославного богослов’я і релігійних філософів "срібного віку" та до викристалізованої у цій традиції концепції творчості, в якій креативний потенціал лкщства і окремої особії^ тості реалізується через осягнення себе у космічновимірових координатах шляхом співставленім з " Абсолыом " і усвідомлення межі росту. Ікке бачення, яке виокремлюй особистісний "мікрокосм" з "макрокосму", стимулює особистість до творчих перетворень та звільнення бучйних потенцій, тяжів до реального синтезу свободи і відповідальності та актуалізує для людської спільноті: розв’язання глобальних проблем сучасності.

Православно-богословська концепція творчості виявляється актуальною в контексті посттоталітарно ї суспільної думки, оскільки її сутнісне ядро є принциповим і послідовним опонентом радикальним світським ідеологіям, для яких перетворювальний процес реалізується через насильство і в наснльстві.

Важливим ири цьому видасться органічність православно-богословської концепції творчості українському контекстові. її ви теки від іларіона Київського, через могутно звучання у П.Мо-пли, С.Яворського і Ф.ІІрокоповнча, деяких мислителів Київської духовної академії і М.Бердяева, постають досить виразно, як і їхня протилежність формалістиці .схоластиці, ксенофобії ти іншим "плевелам візангнзму".

Актуальність теми зумовлюється й там, що попри геликий інтерес дослідників до православно-богословських соціальних Та культурологічних концепцій саме концепція творчості не стала об'єктом спєціальїшх розвідок. Нарешті, обрана тема дає можливість дослідим теоретичні джерела та шляхи розробки філософської бази православної культурології і головні тендш-цтї /ї модернізації, насамперед ц питань ан'іронодогі]' ¡і антро-псгносеолог і 1,

Ступінь тотзпобленності ігооОлеш. У вивченні православної куль тур»''логі і накопичено певний обсяг знань. Це стосується, гокрема, методологічних засад культурологічних концепцій православного богослов'ї, аналізові-их у працях В.Кондратьева, .

ІІ.Новикова, Д.Угриновищ, Я.Шуригтна,Є.Яковлева та інших. Накопичення наукових знань про православну культурологію сприяли розвідки А.ЛещинсьКоіо, В.Лазарева, А.Замалеива, Окремі аспекти православного тлумачевня культури висвітлювались в істеричній та історпко-філософоькій науці або в плані взаємовідносин релігії з філзсофіею, мистецтвом, або у зв'язку з роз-ілядсм окремих періодів розвитку традиційного богослов’я. До цих питань звертались С.Аверикіїев, В. Нічко в, Г, Майоров, В. Ор-іиш, С.Хоружий, 3. Уколов. . ’ ■

Для дисертаційного дослідження важливе значення мали прані, присвячені проблемам розвитку філософської думки в Україні, вивченню традицій Киево-Мопіляноько І та Київської духовної ЕАЯДЄМІЙ, взаымозв’зку релігійноі'о і філософського світосприйняття в контексті гуманістичного потенціалу православної антропології-. Тут відзначимо науковий доробок І.Вічка, В.Горського, і ЛЬ лова хи, Б.Емельянова, В.Нічіїк, О.Пашкоюї, А.Почапського, Я.Стратія. ' ■ ■ ■ '

Безпосереднє відношення до обраної теми мали праці, присвячені проблемам розвитку академічної філософії, аналізу ідейних джерел та сутності неортодоксально-теїстичного напряму,а ІЕКОЖ його впливу на подальший розвиток релігійно-філософської думки. До дах питань звертались Л.Воронкова, Е.Гайдадам, В.Галь-цеш, ' М.Гордієнко, Ю.Зуев, Ьі.Красніков, В.Кушкін, М.Маслін, А.Моїсеива, К.Нпконов, Л. Сухов, Л.фокіна. .

В загальному спектрі досліджувалися соціально-філософські, гносеологічні, онтологічні та історіософські поілнди релігій- . шіх філософів, а в останні роки- спроби використання їх етичних і теософських ідей сучасюїм православним богослов’ям. Розвідки В. Бондаренка, В.Долі, А.Колодного і Ю.Кадініна, М.Кирюшка, Б.Лобовика, В. Іанчера, М. Філоненка, Л, Шапошникова істотно поглиблюють уявлення щодо процесів, які позначилися на змісті й динаміці православно-богословсько І культурології. Для дослідження-теми важливе значення мали також праці, присвячені за-

гальюім проблемам православно і аптроііалогі:М. Бердяьвз,

Ш Чеського, і.Меііивдорі'а, 6,Галлова, В,Соловйова, П.Флореноько-го, Г. Флоронського. Вагомій внесок у цю справу зробили украін- : с-Ькі мислителі 1’. ^іііькірсьюій, Я.Крлубовський, П.Юркевич, Ї.Яковвнко та іь. . ' _ .

■' Але пи тапня православно-богословськоіцтерпратаці1 масна проблеми творчості досі не стали об’єктом спеціального філософського аналізу. Не можуть вважатися остаточно вирішеними питання взаємовпливу традиційно-богсдловоької і релігійно-філософської культурології, спадкоємності культурологічних ід-з А представників позацеркозвоІ ре^ор.іації, Баииилісг. не з’ясованими причини звернення релігійних аксіолопз ДО проблем'! " істинс-сущого ", характер пошуків вирішення проблеми співвіднесення релігійних моральних цінностей з об’ектавнсю реальністю. Недостатньо розкритим в сучасному релігієзнавстві виявився сам характер обгрунтування релігійних тральних цінностей та ряд інших аспектів, які мають відносно самостійне значення в православній, конценці І творчості. Серед них: питання св- оди врлі лвдини як самобідповідальної особистості; питання про основу і ціль світу, відношення світу і лкдини до Бога; обгрунтування цу-ХОВНО-О' ^истісно ї природи " істано-сущого". ,

Актуальність проблеми, а також її недостатня виь юнісгь визначили формулювання головної мети і підпорядкованих їй основних дослідницьких завдань. ■

_ Мата і зардапня дослідження. Метою дисертаційної роботи е аналіз православно-богословського ідеалу творчості. Це і зумовило необхідність вирішім в ході дослідження такі головні завдання:

- проаналізувати ідейні та методологічні основи богословського та релігіПно-філосомського підходу до проблемі творчості;

- дослідиш спеші|'іку релігійно-«одерністського підаду

до цінностей духовної культури; иоказайї його вплив па подальшій розвиток релігійно ї 'Ьі.іюсо|і і і подолання догматизму- цер-КОЕШ-Ортодоксальноі’о вчення;

- означиш головні шляхи теоретичного обгрунтування і роз-глшу прапосларної культуролог! І; ви дві: та ступінь прояву тра-

дицііі і новацій у сучасній богословській інтерпретації проблемі творчзсті; окреслити при цьому осної :і положення і аргу-кенти православно-богословської Думки;

- досліди ні низку проблем гносеологічного та аксіологіч-ііого характеру релігійно-ідеалістичного аналізу феномену творчості ;

- виявити вплив православно-метафізичних ідей на реформувати сучасного суспільства на засадах загальнолюдських моральних цінностей.

Методологічна і теоретична основа дисертації. В дисертакії використані заіальні методологічні принціши аналізу істо-рико-філософської та релігійно-богословської спадщини - принципи об ’активності, історизму, причинності, вселюдсі ясті, світоглядного плюралізму тощо. Автор виходив з погляду на визначення богословської та релігійно-філософської думки як на альтернативний процес, що передбачав не тільки плюралізм ідей і ■ теорій, але іі самоцінність їх у духовній культурі, нерозривний зв’язок з національною традицією.

Основну джорельну базу дисертації становлять твори візантійських, російських та українських богословів, різні за світоглядною орієнтацією праці вітчизняних і зарубіжних дослідників історії філософі ї, історії релігії, релігієзнавства, а також публікації релігійних'періодичних видань "Богословские труды", "Журнал Московской патриархии", "Московские церковные ведомости", "Православний вісник" та ін.

И.шіричішм джерелом вивчення проблеми стали матеріали соціологічних досліджень Відділе.шя релігієзнавства інституту фЬіософії АН України. .

Автор врахував результати наукових досліджень зарубіжних та вітчизняних філософів різних шкіл і течій, які пов’язані з аналізом особлі. остей формування православної культурології.

Наукова новизна цосліідошм. В дисертаційній роботі здійснено філософський аналіз православно-богословсько ї концепції тторчості, головним змістом якого в туиає грунтований на ісламістській традиції енергієво-сшіергіііїшй принцип, що засад-ннчує цінність лшдської особи, чия творчість виправдовується співслукінчям Ьохові в онтологічному, космічному та екологіч-

кому вимірах. Обгрунтовано ряд положень, що відзначаються науковою новизною:.

- православно-богословська концепція творчої акяївності лодіши формувалась в надрах патріотичної традиції,яка вибірко-ео Іі скупо інфільтрувала у контекст візантійської ортодоксії релігійно-філософс- чі новаці ї;

- творчість постає константою актуально функціонуючої православно-богословської проблеми соборності, що охоплює все багатство виявів духовного лиття, оскільки через творчу діяльність обоженої лвдиші, що усвідомлю« себе у космічному вимірові, ґі реалізується ідея соборної релігійної свідомості та місія церкви як особливого "боголвдського" організму, заснованого на любові і благодаті;

• - правослаг :о-богословське розуміння творчості відрізняє

"неос" від "кайносу": справжня креативність для нього - це не ногатпвістська самооригінальність "неосу", а засадничений на спадкоємності, першовптокові речей, укорінений у традиції " кайнос '

- доконечно сформована за умов могутнього виклику секуляризованого світу нотатку XX. г. , православна концепція творчості постає як опонент філософського матеріалізму, протиставляючи йому власне світосприйняття, що виключає жорстку детермінацію між "мікро" -і "макрокосмом", суб’єктивним і об'єктивним, постулюючи існування омнієктпвної реальності як енер-гієво-синергійного процесу;

• - іманентний процес взаємодії і взаємовпливу церковно-ор-

тодоксальної та релігійно-філософсько ї думки вирішується у синтезі традиціоналізму та модернізму з позмінним зміщенням домінанти у бік однієї з названих традицій. Залишаючі.„ь в цілому на ортодоксально-візшітійських позиціях, богословська думка реагує на сугнільно-історичні й соціальні зміни усві.імлеиням людини як співпрацівника Еога та творчої особи як "боголюдсько-ю"феномену і факту емпіричної індивідуальної свідомості;

- філософський аналіз православно-богословсько! концепції іворчості дає можливість діити 'імокояку ,. що вона іКібОрізув

плідні моделі розв’язання проблем висунутих перед православ'ям сучаснім суспільно-політичніш,.соціокультурні”* та духовним контекстом, і е важливим компоіізнтом релігійного модернізму.

Теоретична і практична значимість дослідження. Отримані ї езультам важливі для більш поглибленого і конструктивного розуміння православного віровчення, зокрема православної антропології. Еони сприяють плюралістчно-консйеуальному збагаченню і продукувагню загально значущих моральних настанов і цінностей.

Шсновки дисертаційного дослідження допоможуть науковцям у розробці спецкурсів з проблем виникнення, становлення Я розвитку релігійно-філософської думки, впливу наукового знання і релігійно/ вірч на формування морально-ціннісних орієнтацій і моральної культури особистості; для підготовки методичних посібників з релігіузнавсігва. •

Аптобапія робота. Ідеї і висногки дисертації знайшли своє відображення в ряді публікацій автора. Основні положення робота біли викладені в наукових повідомленнях на Всесоюзному теоретичному семінарі ’’Духовна творчість: процес,ефективніоть"/Уж-город, 1990/, на республіканській конференції "Творчість: те-ррія і практика" / Київ, 1991/, філософських читаннях "Гуманізм. Лвдина. Культура" /Дрогобич, 1992/, науковії» конференції "ї’елігія і Церква в духовному і суспільно-політичному відрод-я енні України" /Київ, 1993/. .

Структура роботи. Дисертація складаються із вступу, двох розділів, висновків і. бібліографії. Логіка дослідження вимагала проаналізувати становлення проблеми творчості, процес формування релігіііно-ідеалісіїїчної філософії як особливої галузі знання; визначиш головні методологічні принщщи аналізу православної антропології; простежити головні етапи еволюції основ православно-богословської концепції творчості / 1 розділ/. Аналіз цих проблем дав можливість з'ясувати низку положень гносеологічного та аксіологічного характеру, пов’язаних з аналізом феномену творчості в православній антропології, яка ба-зуу свої погляди на принципі спорідненості ідеально-духовної сутності буття із духовною сферо» людини, надання креатавній діяльності характеру пов’язаного з духовними потребами індпві-

да і лгодстга / 11 розділ /. В заключні« частині роботи форму-^.жіься найважливіші 'висновки, що випливають з аналізу розглянутої теми. .

. 11. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОЩ

У вступі обгрунтовується актуальність теми доолідженнд, аналізуються ступінь її розробленості, визначаються методологічні основи і.теоретична база дисертації, її наукове новизна, теоретична і практична значущість. •»

У першому розділі - " Генезис православно-богословської концепції творчості" т визначаються особливості розроби*, релігійними філософами та богословами іототних проблем хркстлякс-ської антропології, виокремлюються об’ькт, про с лема піка і основні методологічні принципи дослідження. Розділ складаються з двох лараірафів. ,

В першому параграфі.— " Витоки і передумова формування релігійно-філософських поглядів на статур лвдини" - обгрунтовується положення, що в межах "метафізики всеедності" виникає ■ особлив: сфера філософського інтересу - проблема творчості. У' цій сфері головною метою релігійно-філософської думки стан вироблення "вищої", "істиної" філософії, основним завданням якої е узгодження "усіх надбань людського духу" /тобто філаоських, наукових та релігійних істин/ з "піл' ним світоспоглядання./". Подібний синтез обгрунтований, за православно-філософським мисленням, самою природою людської духовності, де розум поєднаний із почуттями, досвідом, вірою, релігійними передавання!®, У цьому зв'зку автор звертаються до ідейно-теоретичної спадщини української філософської думш, Її представники спиралися на осмислення своєрідної філософської "радішії,що склалася у спінах Кисро-Мопілянської академії іі асимілюй національно-культурні особливості православного світосприйняття - ідею сукупності пізнавальних сил людніші, узгодження емпіричного, раціонального та містичного досвіду.

Релігійно-ідеалістична філософія, що формувалася на зрі-

зі протиріч епохи, набувала иевни* оригінальних рис, національно-культурних особливостей православного світосприйняття. Серед них автор розглядає такі риси: проблема духовного розвитку пщивіда як центральної проблеми філософії; визначеная сфери релігійних переживань універсальним способом сприйняття, розуміння і пізнання дійсності; метафізичне бачення світу як цілісно-духовної сутності, а людини - як духовно-міс та чного "мікрокосму"; бачення православ’я як релігії вселвдсько духовного змісту і цінностей. -

Б дисертації показано, ідо основним завданням релігійно-ідеалістичної думки цього періоду стао вироблення такого світогляду, який мав би зберегти "живий дух" иравослав ;я. У цьому зті’язку піюблема співвіднесеній філософії та релігії, розмежування їх предметів, як і точок зору на "картину" лвдини та її творчі можливості, набуває особливого значення. Автор ДОЕОДИТЬ,ЩО " філософія всеєдності" бере свої витоки з теоретичної спадщини патріотичної традиції, її найвищого духовного потенціалу, гуманістичного і світоглядного змісту.

В дисертації визначено коло питань, які стали об’єктом увага релігійних мислителів і увійшли згодом до концептуальних конструкцій сучасного православ’я. Це, насамперед, психологічні, гносеологічні, антропологічні та аксіологічпі аспекти аналізу творчості. Крім того, визначаються найважливіші методологічні засади розробки, проблеми творчості як наявного принципу людського буття. Серед них: обгрунтування заг іномірного розніжу релігійної свідомості як "боголкщського" процесу; дослідження творчості як духовного феномену, засобу світо - і само-пЯчання; розвиток вчень про творчість як особливу силу л: .-ського духу та віднесеній її ірраціонально-суб’єктішшх витоків до ідеї Бога-творця. ,

Дисертант рибпть шсновок, що в межах релігійно-ідеалістичної філософії та академічного богослов’я другої половини її ст. проблема творчості ще не набігає концептуальної форми, але підступи до неї досить виразні і свідчать про вагомий внесок релігійних мислителів у справу вирізнення нової проблеми богословських і філософських досліджень.

В тугому параграфі - " Етапи еволюш І принципових основ П]авославно-богословської концепції творчості" - аналізуються погляди релігійних мислителів на духовне зшттч, визначається змі т концепту "творчість". Автор обгрунтовує положення про те, що реформаторські ідеї позацерковних кіл релігійних філософів XIX- початку XX ст., з питань куль туро твс ,-чзс ті, своєрідно відобразили розвинутий у межах "метафізики всеєдності" погляд на діяльну сутність людини як закономірний віяв її духовного миття: розумову діяльність, емоційних переживань, інстиктивних потягів і несвідомого прагнення до- абсолютного, вічного, святого.

Обсяг патриотичноî спадщини, що включався до православного комплексу "раціоналістами" і містиками, був різний і залежав від осмислення ниш мскливостей використання наслідуваних принципів та цінностей навчителів церкви в служе вих щодо до релігії цілях. Відзначена тевденція відстороневості руського богослов'я від соціального контексту і посиленім в ньому містико-аскешч-ної ірадиції розглядається як чинник послаблення оригінальної релігійно-філософської тезденрії.

Курс позацерковних реформаторів на "заземлення" релігії і " освячешш" світського, як альтернатива набуття ним "антшіра-вослаЕНого" характеру, розглядається як результат їх активних спі ô перебудувати соціальне життя і культуру па засадах "містичного" християнства, котрому протиставляється християнствс "історичне". При цьому Аналізується ідея релігійних мислителів про необхідність відродження "ісшноправославних" начал,з включенням їх в контекст сучасного суспільного ЖИТТЯ.

Головною ідеєю реформаторської програш слід вважати ідею синтезу релігії і культури. Вже В.Соловйов намагався здійснити синтез філософії і православ'я, щоб "світська мудрість" осяялася іспіною "одкровення", а остання - збагатилася 'здобутками лвдськоі’о розуму. Роль провідника між знанням та вірою відводиться повчанням навчнїелів црркви, проголошується завдання все загально го синтезу духа /релігії/ і плоті /культури/.

Дисертант спеціально аналізує використання щ^вослаьною думкою ідейно-теоретичної снадщи л мину; 0 в умовах поміркованого протікання процесу модернізації сучасного православ’я.

Саме ці міркування aâ'и основою для вирішення питання про ге- •

НЄЙИО і розвиток релігійних, моральних, фідосовських. уявлену, '

. НІ сі відобразили розуміння духовного життя особистості як ціліс-ЬОІ’О, ЗаКОНОМІрПОГО, еволіцтИного процесу, що породзкуе сдеци- 1 £ічні форми філософського і релігійного світорозуміння. Це здійснюється на фоні.неоднозначно протікаючого процесу еволюції пра-гослав ’я, оновлення Його вчення цід впливом тах чинників, котрі визначили поворот православного культурологічного модерніз- . ну від радикалізму до поміркованості, ■ ■ , • ' '

’■ Здійснений в дисертації аналіз православного, розуміння онтологічних, акстологічних, функціональних, символічних аспектів проблеми творчості цоказув, що головне визначення останьої ібачаеться в спідції християнством своїіі сотеріологічній мі-с|ї. Тому шчаеновуоться богословська ідея про те, що аміст аворчзсті ВИЯВЛЯЄТЬСЯ лише з позицій можливості ісмного розу-Nгння духовності та морально-релігійшх цінностей, аа якими на--никають і поширюються у вселюдській свідомості ідея Бога та релігійні почуття, , . ■ . , . ■

Автор підкреслюй, що хоча сучасна.богословська інтерпрета-сія людської діяльності не виходить за межі питань, поставлених попередніми релігійно-ідеалістачними та богословськими концепціями, і в значній мірі тч синкретичний характер, її не ложна визнати лише механічним поєднанням ідей попередників, оскільки спадкоємність самого богословського учення не лише дао кожливість старі положення наповнювати новим змістом, але- й

■ і ідкривао простір для наступних богословських розбудов.

У другому роацілі - " Соціально-філософський аналіз пра-іославно-Оогословської концепції творчості" - досліджуються ' богословські та релігійно-філософеькі тлумачення концептів • .

" тьорення" і "творчість" як вихідного принципу вирішення найістотніші X проблем ХрНСЇИЯИСЬКОї антропології, етшш, філософії релігії. Розділ складаться з арьох параграфів.

D першому параграф - " Поняття творення і творчості в сучасному богослов’ї" - автор розглядай творчість релігійних мислителів у контексті гах духовних традицій, які надавали релігійним уявленням про х ;яльний аспект лвдського буття визначально І frAJTwBcUiiiirtu і , руціїйпиі Та ДуХ^ВНОЇ рО-11. ij ДИСв^ТсЛЦІ X ііи — KaSUHO, ЩО ВІІХ І5ШІМ биУІІСОМ РОЗУМІННЯ християнської i:ocv.o;J'ue І

е акт творейіш світу Богом, введенням якого в догматичне вчення церкви визначався основний принідіп взаємовідносин між світом і • Богом-, Богом і лвдкйОю. З біблійним крбЯмонізмом церква пов’язу-іала'необхідність вирішення комплексу світоглядних завдань, а саме: а/ треба було знайти, в світлі вчення Нового Заповіту,

Еірну інтерпретацію біблійних текстів щодо акту творення; б/ було необхідно погодити вчення про Еога-творця з тринітаршм богослов’ям церкви, догматичним шляхом обгрунтувати'істину, що акт творення в дія "прпсвятої трійці"; в/ для богослов’я значну складність являю завдання коордшщії бодественого і "тварного" планів буття. Остаточне оформлення християнська концепція творення отримала в догматичному вченні паламізму, в якому Бог визнавався абсолютно незбагненним у своїй природі і суті й відкривався в своїх "діях-енергіях" і проявах, котрими були його творчі і промислительні акта. В цілому концепція творення світу, як світоглядна система і, головне, як явище духовної культури, виникла в лоні церкви. Де необхідний елемент віровчення догмат творення набувай свого ф і ло с оі|с ь ко ^о в і то глядно го статусу в контексті глобально-еволюціоністеько ї картини світобудови і в контексті ретросиектавй багатовікової історії хрлешянства.

В дисертації показано, що ця традиція вбирає в себе християнське тлумачення античного платонізму, біблійне вчення про людину як образ і подобу Бога т спадщину візантійських богословів, що втілюється в ідейних пошуках православних богосло- , вів.

. Обгрунтовується висновок, що в межах духовної традиції . православна теологія поступово офор.члюеться як система ідей, що запозичуй мову, методологію і стиль філософського мислення* коли головного значення набував проблема індивідуального, осіб-* ного в людині, бачення унікальності i5 цінності кожної людської істота. , ■

Підкреслюється, що сенс існулання людини і суспільства розглядається в праюслав’ї як горизонт реальності, статичному аспектові якої притаманний органічний принцип, а динамічному аспекту - принцип енергіового поєднання людини і Бзга. .Божественні енергії, за вченням отців церкви, належать сутності //сії/ і стосовно лігдапч: в;:ступаїть як благодать. Зав-

дяки особливій духовній роботі, се-с якої - досягнута поіріб-нсї зорганізоваїїшсті та зфокуссваності множинності сюі> еиер-гііі, людина сприймав благодать - здійснює еиергієве поєднання з іізгом. їрансцендування і перетворення лвдської природи на.цьо му шляху е обоження. Учення про покликання людини. - обожіннн, здійсню? "іе завдя . енерговій взаємодії людської та божественної природи, становить ядро православної антропології, філософською мовою таке вчення може бути визнане як право славшії: енергетизм. Воно започатковувалось і три вашій час перебувало імглі-цктшш, вираженим в практиці православної аскетики - насімп.-ред, у сг± ер і духовної традиції ісихазму, яка здавна розвивала; ь віьаитікському, а відтак і східнослав’янському чернецтві/ ;

Й цівї нагоди аналізуються погляди представників німецької класичної філософії, про те, що людина свовю вільгзю, творчою діяльністю довизначає світобудову і що закони цієї світобудови тосі, що вони лише в людині і завдяки лкщіші стають цілковито вї значеними. ' ' ■

Автор аналізу« погляди релігійних мислителів на проблему переовраження людини, .згідно якої вона, як і її творча діяльність, має в своииу кінцевому підсумку практичний вектор. їївзр-ЧІСТЬ Є процес, рух душі, який пов’язе. ЛЙ не лише з переміною бачення світу, але - головне - з переміною самої лвдини. Не від міну від західного христи/ніства, де стверджувалось споглдцення божественного сства, на сході лвднні надавали роль співумисника, співпрацівника Бога в переображенні світу. Релігійна душа визначає лциину як істоту духовну / а не природну, чи соціальну /, а закони і форми її творчості - як процес ооозіення, і якому наявні дві рівноцінні сили - людська і божественна; Таг^ співробітництво божественного і людського, благодаті і свободи волі, в православному богослов’ї ідентифікується терміном синер-гії, який згодом увійшов у досить широкий науковий обіг.

11а цій підставі робиться висновок, що православна думка пз-редбачїіла і обгрунтувала найістотніші шляхи подальшої модернізації православної антропології як і. межах релігійної філософії, так і в межах богословської думки.

Ь другому ноиагімщі - " 1ірс»ьославно-богослов^ьклй аспект

типізчпі'" творчості"- аналтяунться проЛлр- і внупрішнього взан-мо вплину і взаємозв'язку морально)? свідомості та творчзі діяльності людини з релігійним світоглядом. Сучасна богосло. _>ка я.уі.-.а виходите з того, що православне вчення про ■: юрчість як енергієво-синергійне поєднання людського і божественного розкриває глибинні джерела моральної свідом^-ті особистості, отво-¡юа критерії і ш визначення моральних та аморальних вчинків та моральної вартості людської творчості.

дисертант зазначай, що поняття ос Чистості в православ’ї іпзначаьться суворіш додержанням ¿ристалиської догматики: осо-бистісні риси, володіння осойїстістю притаманні лише Богу. В такому разі лщина не є особистістю, але її єднання з Богом, обо-ження означає водночас і здобуття нею особистісної природи, становлення якості особистості, "ли це творення". Не відмовляючись від загально прайнятих. термінів, жщська осооа, "індивідуальна особистість", щавославна думка вважає їх зловживанням богословської термінології, розглядає лвднну як недовершене, особис-тісне буття, що має лише- задагчи, потенції цінотворення на осо-Систіоть.Категорія. особистості виступає в православній антропології ключовою і центральною, проте належною горизонтові не тутешнього /тварного/, а досконалого /божественного/ буття, такою, й/о тановить для людини пе даність, а завдання, предмет, прагнення. -

В такому підході криється засадна постановка світоглядних проблем, які становлять сутність як богословської, так і ¡елігійно-філософської думки. ВіХІДНІ позиції релігійної думки ілдомі - поділ усього сущого на дві "натури": зовнішню і внут-J ішню, видиму, тлінну й невидиму- вічну .божественну. Розкриваючи драму людської культурі, релігійна філософія бачить суть иієї драми в тому, що людина сприймає світ як світ-поза-собою. Іірактачний взаємозв’язок особи й об’єктивованого світу хоче стати опануванням і привласненням. Закономірним результатом цьо-]о стає нескінченне вгрузання в предметності світу,своєзільне перебирання об’єктами, які треба привласнити, змінити, пристосувати цо кадань лвдинії. А звідс - світ, ік сукупність предметного буття, треса використати, зламати, переробити.

У цьому зв’язку алтор відзначає висновки ирайославної

думки щодо одвічної:релігійної спрямованості вселюдської духовності і сутності ящської творчості, які підпорядковані "іде-.ям" 'та "ідеалам” надприродної реальності. Саме проніставлен- .

■ ням зовнішньої ЛВДШШ і нової, зовнішнього і внутрішнього, плотського й духовного створюйтеся комплекс ПОНЯТІЙНИХ і чуттєво-союзних засобів, які використовуються богословською думкою

для розмежування приземленого і горнього образу шіслення й ■ дій. Потяги плоті нікчемні настільки, наскільки вони обмежу-1 'кШ) духовну досконалість ;|щпт. У відході від Бога, як джере--ла шття, міститься, інтеїральна характеристика гріховності. Щоб зберегти моральну чистоту своїх творчих помислів, особистість,

■ слідкуючусь з "житусвим джерелом", повинна зберігати вірність

иевшій моральним принципам, залишаючись тотожною собі, - '

■, Автор спеціально виокремлюй важливі в практичному відношенні проблеми мета, смислу життя, дкерєл_ і критеріїв мораль- , ного належного в їх православній інтерпретації. Особливо під-кресдюйться, що загальні принципи иізнання моральних субстра-:тів чуттивих оцінок кожної окремої ладити, ЗГІДНО ХрИСТИЯНСЬКОг; го епічного вчення, ііе мсшіа раціонально ні осі’рунтувата, ні вивести як із ¡озгладу суспільства, так і з історії соціаль- .

ного життя. Звідси випливай важлива для розуміння специфіки "головних моральних цінностей" положення: моральна зрілість особистості, як самовідповідальної і водночас слільно-відио-бідальноі у використанні своьї свободі*, можлива лише після засвоєння нею релігійних моральних цінностей, що базуються на цінностях свободи вибору. Дисертант вказуй па ідейну снорід-неність ІІОДІбНИХ ПОГЛЯДІВ 3 антропологічними КОНЦЄПЦІЯ.ЧИ як екзистенціалізму, так і персоналізму, а також .інтуїтивізму. Робиться висновок, що богословська думка грунтуй свої погляде на метафізичному принципі спорідненості ідеально-духовної сутності буття із дуяовноїй сферою ЛЮДИНИ,

В третьому Пашіте І. і - " Соціально' значущі та релігійно-церковні аспекти концепції творчості" - названа проблема розглядаються в -контексті суперечливого процесу еиолшії релігійно-церковного комплексу руського православ’я, характер адого знаходить доснтс різні оишкм дослідників.

Автор приходить До висновку, що сучасна ббгоожвська думка в своїх теоретичних конструкціях базується на ідеях, які були продуковані релігійними реформаторами на початку XX ст., и саме: а/ про необхідність оновлення православ'я відповідно до ваштів соціальної дійсності; б/ ідея про історичний процес як "боголвдський", рівноправними учасником якого « Бог і людство; в/ теза про відповідальність людини за земне довкілля, ио її оточу« і котра ототожнюється й уявою про людину як "мікрокосм" тісно пов’язаний ‘¿"макрокосмом", Ці та інші положення лягли в основу подальшго розвитку православно-богословської концепції творчості, а в більш загальному плані виступають головними принципами концепції християнського служіння світові.

■ У дисертації всебічно оогрунтовуоться положення про те, то продовження ліберально-реформаторської православної тради-іїії діяльно протистоїть консерватавно-ксенофобським тенденці- , ям, що історично’ знаходять сприятливий грунт у руському пра-юслав’І та формуй критичну богословську свідомість, відкриту для сприйняття світу в його складності, універсальності й взаємопроникненні і в потенційно творчоиеретворювальною щодо соціуму. . • ■ , • ,

Дисертант доводить, що пошук церквою різноманітних форм . "служіння світові" постаи як внутрішня необхідність її соці- , ально значущої творчості, що дай церкві можливість протягом тисячоліть віднаходити, адекватну відповідь на вшіклик "світу ' цього" й лишатися унікальним феноменом нонадідівілізаційного ■ виміру. В зв’язку з дам використовується ідея "християнської дияконі ї" , ."діяльної громадянськості", які з усіею-очевидністю актуалізуються в плані "горизонтального богослов’я", сама ідея якого була Запозичена иравославішм богослов’ям у релігій-, них реформаторів печатку століття. Ці та інші моменти видоб-ражують новий статус православної.церкві! як повноцінного соціального інституту, .

Б дисертації показано, що процео еволюції православ’я мав поступовий і поміркований характер, утримуй в собі елементи традиціоналізму і модернізму. Аналіз богословських публіка-, цій. свідчить про наявність двох тенденцій в сучасному православ’ї: з одного боку, церковне керівішціво поставило під конт-

роль процес оновлення і досить "її- їдкого руху" богослов'я що -до явищ і проблем "мінливого світу"; з іншого - немає беззастережного відходу на консервативні позиції. Критерієм новацій и поміркованість, що знаходить вираз у звуженні масштабів самих перемін у богословському комплексі, більш детальному і сбе-] ежному обгрунтувг кі, зважечості в реалізації іх. Прикладом тому слугу« остання канонізація православных святих, характеристика діяльності патріарха Тихона / Белавіна/ і патріарха Сергія /Страгородського/, як і ставлення до екуменічного руху. .

Отже, процеси, то про тікають в Руській православній цер-іі, являють собою досить складне поєднання традиціоналізму і (.0ДерНІ .у, ЯК форМИ ШрІШеїШЯ Проблеми ТВОРЧОСТІ. ЗОВИ ІЦ'ЯЬО це проявляється в підкресленій демонстрації вірності традиціоналізму, проголошені основним завданням збереженг: у незмін-ьості і недоторканості апостольського учення, священних канонів. сбятоотцівської богословської традиції. В той ке час, пра-Еославне богослов’я, по суті, хіродовжуе змінюватись, і найбільш ПОМІТ'Ю його розвиток проявляється в осмисленні соціально-по-/ітичїшх та ідеологічних проблем сучасного суспільства, ново. кожливостей для церкви та її вірних брати участь у їхньому рсз-і’яаашіі.

У висновках узагальнюються основні иолсженіш дисертаиі (.

Основні положення дисертації знайшли відображення в ташіх публікаціях автора,

1. Любчик ВД1. Патріарх Олексій і соціально значуща творчість Русько" православної церкві // Атеїзм і релігія: історія і сучасність. - т(ііїв, Знання, 1990, - 0,4 др. арк. /рос.тві/

9. Любчик IJ.I1. Проблема соціальної творчості в сучасному іуському православ’ї // По сторінках "йурналу Московської ішт-ііаргії”. - Київ; Унапня, 1990, - 0,3 др. арк. / рос.дава/

3. Любчик В.П. Біблійні пророцтва в світлі катаклізмів >Х століття. - Київ, Знання, 1992. - 3,5 др.арк. /рос.мова/

4. Перебенесюк В.И., Бондаренко Б.Л., Любчик В.П. Мі:ш>н~ ііесійні відносини і мія'царковішй конфлікт в Україні / Результата соціолог шх досліджень/. - Київ, 1992. - 3,5 др, арк.

і рос. мова/