автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Природная среда Нижнего Побужья и Нижнего Поднепровья в античную эпоху.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Природная среда Нижнего Побужья и Нижнего Поднепровья в античную эпоху."

■ " і і

V і О

^ _ ,„>пі г,->--раціональна академія наук України

< / *■:,.>! ■ ...

-- і ..... інститут археологи

На правах рукопису УДК 904.711.424..91

ІЄВЛЕВ Михайло Михайлович

ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ НИЖНЬОГО ПОБУЖЖЯ ТА НИЖНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я В ДОБУ АНТИЧНОСТІ

Історичні науки — 07.00.04 — археологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ 1997

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті археології НАН України

Науковий керівник: доктор архітектури, член-кореспондент, професор

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Захист відбудеться “20" травня 1997 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради по захисту докторських дисертацій (Д 50.25.01) при Інституті археології НАН України.

254655, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 12

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту археології НАН України за адресою: 254655, м. Київ-210, вул. Героїв Сталінграду, 12

Крижицький С. Д.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук Черненко Є. В.

кандидат історичних наук Золоторьов М.І.

Автореферат розіслано

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради кандидат історичних наук

В. О. IIстрашенно

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема штчення палеоеісології ма<с велике значення для вирішення багатьох важливих питань античної історії та археології Північного Причорномор’я. Протягом кінця XIX — першої полонини XX ст. дана проблема не викликала зацікавленості з боку дослідників. Лише з появою праць Блаватського В. Д., Щеглова О. М., ПІиліка К. К., Крижицького С. Д., Круглікової І. Т. та ін. ситуація змінюється Значний матеріал було зібрано при вивченні впливу навколишнього довкілля на життя античних полісів дослідниками Херсонеса — Стржелецьким С.Ф., Щегловим О. М., Золота-рьовим М. І.; Боспора — Кругліковою І.Т., Паромовим Я.М.; Ольвії — Крижицьким С.Д., Шиліком К.К.

Одним із важливих районів для вирішення питання взамо-дії природи і суспільства в добу античності є район Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я, де була розташована Ольвійська держава — найбільш рання грецька колонія на території Північного Причорномор’я. Існування Ольвійської держави тривало близько тисячоліття, що дає можливість простежити послідовну динаміку розвитку взаємодії античного суспільства і природного довкілля. Завдяки суцільному археологічному обстеженню та широкомасштабним археологічним розкопкам кінця 70-х — початку 90 років і проведенню палеозоологічних, палеоботанічних, палеогеографічних досліджень (Крижицького С.Д., Шиліка К.К., Журавльова О.П., Пашкевич Г. О., Ієвлевл М. М.) зібрано великий матеріал, який потребує всебічного узагальнення.

Отже, на сучасний момент назріла необхідність провести спеціальне комплексне дослідження, що і визначає актуальність вибраної теми.

Мста |м>Г>отіі — реконструкція стану навколишнього середовища району Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я протягом основних етапів розвитку Ольвійської держави (архаїчний, класичний, елліністичний та римський); визначення ролі антропогенного фактору в зміні ландшафтів.

Основні завданий дослідження:

1. Проведення реконструкції складових природного середовища Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я за наступними показниками: характеристика кліматичних умов та характерні тенденції їх змін; зміна рівня Чорного моря та берегової лінії; зміна ландшафтів, флори і фауни району дослідження.

2. Визначення пікових ситуацій клімату в регіоні та їх співвідношення із змінами в історичному розвитку Ольвійської держави.

3. Здійснення реконструкції ландшафтів з урахуванням змін клімату.

4. Розгляд проблеми взаємовпливу природного середовища та суспільства на прикладі Ольвійської держави.

Методика роботи. Системний аналіз свідчень, античних авторів та результатів археологічних досліджень щодо природного середовища району Північного Причорномор’я у порівнянні з останніми даними палеогеографічних досліджень (палеок-ліматологія, палеогідрологія, тектоніка, палеогрунтознавство, палеоботаніка, палеозоологія) з метою визначення їхньої достовірності.

Хронологічні рамки роботи визначені часом існуванням античної культури на території Північного Причорномор’я як замкненого циклу розвитку суспільства (VII ст. до н.е. —

IV ст. н.е,).

Географічні рамки роботи охоплюють територію Нижнього Побужжя та Нижнього ІІодніпроп’я. Вони обумовлені, по-перше, єдністю та локальністю палеогеографічних умов регіону, які відрізняються від інших осередків розміщення грецьких переселенців; по-друге, зміною меж Ольвійської держави.

Джерелознавча база роботи складається із:

— свідчень античних акторів;

— результатів палеогеографічних, палеокліматичних, палеоботанічних, палеогрунтознавчих, палеозоологічних та інших досліджень, які викладено у роботах Борисова О. О, Бучинського І. Е., Веклича М. Ф., Федорова П. В., Хотинського М. Оп Шиліка К К, Шнітникова О. В. та ін.;

— працях, що присвячені взаємодії природи та античного суспільства (Блаватського В. Д., Крижицького С. Д., Сокольського М. І., Щеглова О. М. та ін);

— матеріалів археологічних досліджень.

Наукова новизна. У роботі вперше узагальнено всі відомі писемні джерела античного періоду, в яких згадане природне довкілля Північного Причорномор’я, зокрема району Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я; дані палеокліматичних, палеогрунтознавчих, палеозоологічних, палеоботанічних, гіалео-гідрологічних досліджень, а також результати археологічних досліджень. Запропонована комплексна модель еволюції природного довкілля розглядуваного регіону, на базі якої досліджена ступінь залежності історичних процесів від змін у навколишньому довкіллі та навпаки — його зміни внаслідок господарської діяльності населення Ольвійської держави.

На захист винесено:

1. Комплексна модель еволюції природного середовища, яка побудована на сукупності літературних, епіграфічних, археологічних та природно-наукових джерел та досліджень.

2. Гіпотеза про ступінь залежності розвитку Ольвійської держави від екологічних змін, зокрема про безпосередній зв’язок економічного піднесення Ольвійської держави з кліматичним оптимумом, що існував на території Північного Причорномор’я в IV — першій половині III ст. до н.е.

3. Модель зміни довкілля внаслідок господарської діяльності населення Ольвійської держави.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані під час створення узагальнених праць з античної історії Північного Причорномор’я та прилеглих до нього територій, палеоекономічних реконструкцій, відновлення палеоландшафтів, що існували в античний час, підготовці лекцій та навчальних посібників з античної історії та «чрхеології, музейних експозицій тощо.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки викладені у 24 друкованих працях, доповідях на наукових конференціях та нарадах (Москва, 1986; Запоріжжя, 1989, 1994; Одеса, 1989; Херсон, 1990; Київ, 1996).

Структура і обсяг дисертації підпорядковані основній меті та завданням дослідження. Рукопис дисертації складається з вступу, чотирьох розділів та висновків (всього — 162 стор.); альбому ілюстрацій (24 рис.); списків використаної літератури та скорочень. Роботу доповнює 21 таблиця.

ЗМІСТ РОБОТИ.

Вступ. Визначена актуальність теми, мета, завдання та методика дослідження, обумовлені територіальні та хронологічні межі, новизна та практичне значення роботи.

Розділ 1. Сучасний стал природного середоншца ноииззл Дніпра та Південного Бугу.

Загальна характеристика природного середовища Північного Причорномор’я. Північне Причорномор’я входить до складу степової зони України. Його центральну частішу займає Причорноморська, слабо розчленована низина, яка має нахил з півночі на південь, з висотами, ідо знижуються від 160 до 10 м. Південні райони степової зони омивають Чорне та Азовське моря. Найбільшими лиманами регіону с: Дністровський, Куяльницький, Хаджибейський, Тілігульськшї, Березанський, Бузький та Дніпровский. Територією степової зони течуть великі річки: Дністер, П.Буг та Дніпро. Значні водоймища і річки України помітно впливають на клімат

прилеглих до них районів. Невеличкі річки, що отримують свій початок у степовій зоні, як правило, маловодні. Озера і болота пов’язані з плавнієвими ділянками річок, на водороз-дільних просторах Північного Причорномор’я їх, практично, немає, подекуди зустрічаються у степу в западинах. Серед грунтів степової зони перевазкають звичайні і південні чорноземи, які займають до 90 % її території; на півдні

Причорномор’я і у прибережних областях — каштанові і темно-каштанові грунти і солончаки. Уся степова зона України відноситься до підзони ковилових степів (Паїценко, 1985).

Приморські райони займають типчаково-копилові стени, де

розвивається солончакова рослинність. Особлива рослинність формується у заплавах пониззя річок. Вони являють собою суцільні зарості водяної, водно-болотяної і водно-прнберезкної рослинності. У верхів’ях заплав, що заливаються на менш тривалий період, плавні змішуються з луговою рослинністю. Для степової зони характерний збіднілий склад тваринного світу.

, ' - /'//¿/

Сучасний стан природного ссрсдоинща пониззя Дніпра і ІІ.Бугу. Цей район відноситься до південної частини Причорноморської низини, яка має платформенну структуру. Морфологічно регіон є рівниною, яка розчленована глибокими річковими долинами річок Сосик, Березанка, П.Буг і Дніпро. Широкі з високими правими берегами та більш низькими терасованими лівими берегами вони мають неширокі надзаплавні тераси, слабо виражені у сучасному рельєфі. Праві береги розчленовані неглибокими ярами та балками. З наближенням терас до моря відбувається їхнє поступове пониження, заболочення річкових заплав та опускання їхньої поверхні під рівень лиманів, що свідчить про значне підняття рівня моря. У цьому регіоні розташувалися чотири великих лимани: Тілігульський, Березанський, Бузький та Дніпровський. Район Нижнього Побужжя та частково Нижнього Подніпров’я розташовується у південній підзоні конентальної зони помірних широт, він відноситься до Причорноморської мікрокліматичної зони. Радіаційний режим району визначено бризовою циркуляцією. У теплу пору бризи досягають найбільшої активності на відстані 40-50 км вглиб суші, збільшуючи число безхмарних днів. У зимову пору морськи., басейн сприяє підвищенню температури повітря в прилеглих районах суші.

Річна кількість опадів становить 330-340 мм. Випаровування з водної поверхні за вегетаційний період середнього за вологістю року становить 740-900 мм. У зв’язку з цим землеробство у районі Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я носить нестійкий характер та без зрошення є малопродуктивним.

Грунти району входять до складу Причорноморської провінції, комплекси грунтів розташовані зонально. Південні

малогумусовані чорноземи поступаються місцем чорноземам солонцюватим на лесових породах, які замінюються темно-каштановими грунтами з участю солонцюватих та засолених грунтів (Вернандер, 1986). Основним типом ландшафту регіону є типчаково-ковиловий степ з бідним ксерофітним різнотрав'ям.

Розділ 2. Палеокліматичні умови регіону Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я в добу античності.

Клімат Північного Причорномор’я в описах античних авторів та пам’ятках епіграфіки. Описи клімату Північного Причорномор’я античними авторами носять надто уривчастий характер, проте, спираючись на них, можна зробити спробу реконструкції клімату, іцо існував у цьому регіоні в ан тичний час. Згадки про клімат та природне середовище Північного Причорномор’я зустрічаються у Геродота, Гіппократа, Арісто-теля, Теофраста, Страбона, Діод opa Сицилійського, Овідія, Сенеки, Гая Плінія Секунда. Деякі валсливі дані містяться також в ольвійських епіграфічних пам’ятках: у декретах на честь Протогена, Калініка, Нікерата та інших. Усі ціповідом-лення свідчать, що протягом усього античного періоду на данній території проходили значні кліматичні зміни, які розподіляються на три основні етапи: 1 етап — V-III ст. до н.е. — холодний, вологий клімат, 2 етап — II ст. до н.е. — І ст. н.е. — клімат з холодними зимами та спекотним літом; З етап — I-IV ст. н.е. — клімат з холодними зимами та теплим вологим літом.

Дані природничих наук нро иалеоклімат Північного Причорномор’я в добу античності. Проблемам природного довкілля степової зони Північного Причорномор’я в античний

час присвячено велику кількість досліджень, аналіз яких приводить до наступних висновків:

1. Практично усі автори відмічають існування на території Східної Європи у ІХ-УІІ ст. до н.е. холодного або прохолодного клімату. Розбіжності між дослідниками полягають лише у визначенні ступеня зволоженості. Останнє можна пояснити тим, що ці дослідження проводили на різних територіях тобто у різних кліматичних зонах.

2. Порівняння моделей розвитку зволоженості півдня України загалом та району Північного Причорномор’я зокрема показує їхню досить значну близькість. Різниця полягає лише у датуванні періодів підвищеної та понижуваної зволоженості у різних дослідників.

3. Комплексний аналіз даних природничих наук та античних авторів про палеокліматичні умови дозволяє запропонувати наступну модель еволюції кліматичних умов:

— ІХ-УІІ стдо н.е. — клімат холодний, засушливий;

— кінець VII — початок VI ст. до н.е. — початок кліматичних змін, збільшується загальна зволоженість, починається поступове потепління;

— УІ-У ст. до н.е. — перс :ідний період, продовжується підняття загальнорічної температури при збільшенні загальної зволоженості;

— IV — середина III ст. до н.е. — на території Північного Причорномор’я спостережено кліматичний оптимум, протягом якого відбувається поступове підняття загальнорічної температури та деяке зменшення загальної зволоженості при збереженні позитивного балансу вологості клімату;

— середина III — кінець І ст. до н.е. — клімат спекот-ливий, засушливий;

—- кінець І ст.до н.е. — перша половина І ст. не. — поступове зниження температури та збільшення загальнорічноі зволоженості;

— друга половина І — III ст. н.е. — клімат помірно спекотливий, з позитивним балансом загальної зволоженості;

— IV ст. н.е. — початок нового засушливого періоду.

Зміни кліматичних умов визначали коливання рівня світового океану та морів, формування грунтів, зміни існуючих ландшафтів, флори та фауни.

Основні тенденції розвитку географічного ДОИКІЛЛН Нижнього Побужжі! та Нижнього Подніпров'я за даними природничих наук в добу античності. Формування берегової лінії Дніпро-Бузького, Березанського та Тілігульського лиманів, яке розпочалося 20 тисяч років тому, відбувалося протягом усього голоцену та продовжується до сучасного часу (Квасов, 1975). Приблизно у III тис. до н.е. під час трансгресії наступив максимум — рівень моря перебільшив сучасний на 2 м (Шилік, 1975). З другої половини II тис. до н.е. починається зниження рівня Чорного моря, відоме під назвою Фанагорій-ської регресії, яку змінила на рубежі н.е. ІІімфейська трансгресія.

Результати досліджень зміни рівня Чорного моря, свідоцтва античних авторів та дані, які отримано при проведенні археологічних розкопок, показують, що зміна берегової лінії активно відбувалася протягом всього часу існування античних держав Північного Причорномор’я.

Так, в архаїчний час, коли рівень Чорного моря був нижчий від сучасного на 9-10 м, на території Нижнього Побужжя існували лише Дніпровський та Тілігульський лимани.

ІО

В елліністичний час внаслідок підйому рівня Чорного моря починають формуватися Березанський та Бузький лимани, площа Дніпровського лиману збільшується.

У римський час продовжується підняття рівня Чорного моря. Відбувається затоплення “Одеської банки”. Березанський лиман з’єднується з морем. Бузький лиман являє собою річкову долину з численими островами, розділену декількома рукавами, яку затоплюють весняні повені. Продовжується збільшення площі Дніпровського лиману, але острів Березань ще залишається з’єднаним з материковим берегом.

Все це, звичайно, відбилося на конфігурації берегової лінії. Слід також відзначити, що протягом античної доби простежена залежність коливань Чорного моря від будь-яких значних кліматичних змін: коливання рівня моря можуть бути надійним індикатором кліматичних змін.

Розділ 3. Флора і фауна Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я в добу античності.

Рослинний світ. Впродовж усієї античної доби разом з зміною клімату, як головного ландшафтнотворчого фактора, відбувалася зміна усього рослі лного покриву. На території Північного Причорномор’я переважали великі цілинні степи. Основним видом ландшафту цього регіону був типчаково-ковиловий степ з бідним ксерофітним різнотрав’ям. До певної міри північночорноморським степам притаманні риси, що характерні для напівпустель: особливо щодо зони пустельних степів (Берг, 1952). В античну добу, коли рівень Чорного моря був нижчий за сучасний, заплавні угіддя займали значно більшу територію. Під час підняття рівня моря впродовж усього періоду відбувається їх поступове затоплення водами лиману. До освоєння

И

степових районів на територіях Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я часто зустрічались зарості терну, степово! вишні та інших видів степових чагарників. Піски узбережжя Бузького лиману були частково залісені. Великі лісові масиви, що складаються в основному з широколистих та хвойних порід дерев, зберігалися в районі Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я до XIX ст. (Кіріков, 1983).

В античну епоху лісові масиви Північного Причорномор’я займали значно більші площі по долинах річок та балок за рахунок заплавних лісів. Основними породами лісової рослинності були: верба, сосна, дуб, тополя, береза, в’яз та ін. (Сокольський, 1971). Найбільшим лісовим масивом в районі Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я протягом усього античного часу був район Гілеї, який був розташований від пониззя Дніпра до Перекопського перешийка. Скорочення площ, зайнятих лісовою рослинністю на території Північного Причорномор’я, почалося в античну добу. Основними причинами даного процесу в той час були: зміна загальної кліматичної обстановки; підняття рівня Чорного моря і затоплення зайнятих лісовою рослинністю прибережних районів; господарча діяльність населення. Остання причина була визначальною.

У VII-V ст. до н.е. лісові масиви були розташовані на досить значній території. Наприклад, на лівобережжі понизь Дніпра вони займали до 35-45 % загальної площі цього району.

Підводячи підсумки розгляду типів рослинності в районі Північного Причорномор’я, можна відмітити, що всі великі античні центри (Ольвія, Tipa, Пантікапей, Танаїс) були засновані в районах, в яких були значні лісові ресурси. В районі Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я впродовж античної доби степова рослинність залишалася панівною.

>■ г1

Найбільш сприятливими районами для ведення сільського господарства були території, які розташовані в безпосередній близькості від лиманів або річкових долин, що створювало м’який мікроклімат. Вірогідно, саме ці природні умови були причиною того, що основна маса античних поселень протягом всього періоду їхнього існування розміщувалася вздовж берегів Бузького, Березанського та Дніпровського лиманів і впадаючих в них балок. .

Тиарншіпй світ. Як вже відзначалось, до моменту появи перших грецьких поселень у другій половині VII — початку

VI ст. до н.е. територія району була зайнята степовою, лісостеповою та лісовою рослинністю з характерними для неї видами фауни: лось, косуля, олень, тур, ведмідь, бобер, лісовий кіт та ін. До сучасного часу не збереглися деякі види гітахіп, які були характерні лише для лісової зони, наприклад: яструб-тетерев’ятншс, орлан-білохвіст, чорний коршак, беркут та ін. За даними археологічних розкопок, крім цих видів в районі Ольвії мешкало 24 види водоплавних птахів. В цей час лісові тварини переважали над степовими (Журавльов, 1994). Внаслідок господарської діяльності грецьких переселенців відбувається поступове скорочення лісових та лісостепових типів ландшафтів, отже, й характерних для них видів дикої фауни, яка практично зникає в районах розташування найбільш ранніх архаїчних поселень. До певної міри цей процес характерний й для степових видів диких тварин, хоч і в значно меншій мірі.

У класичний та елліністичний часи продовжується потепління клімату та підняття рівня Чорного моря, яке у районі Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я призвело до. скорочення лісових масивів, розташованих у річкових долинах

та прибережній зоні. У цей період збільшується пл'чца плавнієвої зони та зони заливних луків, що обумовило відповідні зміни фауни. З другої половини III ст. до н.е. у зв’язку з потеплінням клімату на території всього Північного Причорномор’я в тваринному світі починають домінувати степові тварини — сайгак, кулан, байбак, заєць, лисиця, дрібні гризуни та ін. Подальше зростання температури сприяло засухам, скороченню площ лісових видів рослинності та чисельності всіх видів фауни. Покращення природних обставин відбу вається у першій половині І ст. н.е. В цей час збільшується кількість диких тварин. Степова рослинність панує у всьому районі Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я. Лісова рослинність зберігається лише в прибережній зоні вздовж Дніпра, П.Буга та на Кінбурнській косі.

Основним місцем мешкання лісових тварин стає Гілея та заплавні ліси. У районі Нижнього Побужжя вони зникають. Степові тварини стають основним видом фауни регіону. Інтенсивне використання степових територій, залучених до сільськогосподарського використання, призвело до скорочення площ степових ландшафтів та чисельності тварин.

Скороченню всіх видів диких тварин в значній мірі сприяло полювання.

Розділ 4. Географічний фактор в історії розвитку Ольвійської держави.

Архаїчний етап. Південна частина Північного Причорномор’я на початку грецької колонізації не мала осілого населення (Лапін, 1966; Артамонов, 1974; Крижицький, Буйських, Бураков, Отрешко, 1989). Однією з досить вірогідних причин його відсутності у добу пізньої бронзи у цьому районі

була наявність холодного засушливого клімату, що в умовах степу не давало можливості вести землеробство. У цей час деяка частина населення могла залишитися у степовій зоні в місцях, найбільш придатних для життя, в першу чергу у долинах великих річок.

Найбільш ранній етап грецької колонізації у Північному Причорномор’ї пов’язують з появою іонійського поселення на

о. Березань у другій половині VII ст. до н.е.., що збігається з часом встановлення сприятливих кліматичних умов. В першій половині VI ст. до н.е. освоєно Березанський лиман. На кінець

VI — початок V ст. до н.е. античні поселення розташовуються вздовж обох берегів Бузького лиману. Потім • відбувається освоєння правого берега Дніпро-Бузького лиману.

На правому березі Бузького лиману від с. Дніпровське (на півдні) до с. Варварівка (на півночі) спостерігається найбільша концентрація архаїчних поселень. Тут же розташовані чотири поселення, які за площею в багато разів перебільшують решту поселень Нижнього Побужжя архаїчного періоду.

На кінець архаїчного часу вся прибережна територія Нижнього Побужжя, що найбільш придатна для сільськогосподарської діяльності, була практично повністю освоєна грецькими переселенцями. Природно-географічні чинники та продуктивність ландшафтів створили умови для розміщення тут значної чисельності населення та обумовили спрямованість господарської діяльності. До кінця V ст. до н.е. більшість поселень Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я припиняє своє існування. Ольвійська округа скорочується до розмірів району, який здатний забезпечити продуктами харчування жителів тільки самого міста, проіснувавши в таких межах до останньої третини V ст. до н.е. Але причини припинення життя на більшості поселень Ольвійської хори у цей час не могло

бути викликане зміною кліматичних умов, оскільки у V ст. до н.е. продовжувалося покращення клімату. У цей час на території Північного Причорномор’я продовжується потепління клімату та зберігається загальна зволоженість регіону. Природні умови, що встановилися, повинні були лише сприяти більш інтенсивному розвитку всіх видів сільськогосподарської діяльності населення Нижнього Побуисжя. Тому припущення про те, що причиною тимчасового скорочення територій сільської округи та концентрації населення в районі Ольвії було наслідком, скоріш за все, соціально-економічних факторів здається цілком слушним (Крижицький, Русяєва, 1978).

Класичний та елліністичний часи. Початок наступного етапу розвитку Ольвійської держави знову пов’язаний із появою великої хори. Однією з причин, що сприяла цьому процесу, було подальше покращення природної обстановки. Існування таких сприятливих умов продовжувалося до середини

III ст. до н.е. В цей час хора досягає своїх максимальних розмірів. Розташуванню поселень притаманні ті ж особливості, що й для поселень архаїчного часу. Практично повністю освоєні всі узбережжя. Так, зокрема на Березанському лимані у

IV — першій половині III ст. до н.е. відомо на 6 поселень

більше, ніж у архаїчний час, на правому березі Днігіро-Бузького лиману — на 4, на правому березі Бузького лиману — на 5. На лівому березі Бузького лиману кількість поселень зростає більше ніж удвічі. Проте, у цей же час на правому березі Бузького лиману (північніше сучасного с.Кателино) поселення зникають з районів, що віддалені від узбережжя (Крижицький_ та інші, 1990). На нашу думку, тут однією з найбільш вірогідних причин могло бути те, що внаслідок вирубки лісів відбулося порушення водного режиму, через що зникли постійні джерела води. ..

Загалом, зіставляючи зламні події в історії Ольвії та довкілля, здається невипадковим збіг цих подій, що було відмічено С. Д. Крижицьким (1995):

1. Рубіж У-ІУ ст. до н.е. — час найбільш інтенсивного освоєння земель Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров’я (Крижицький та інші, 1980) збігається з встановленням на території Північного Причорномор’я теплого помірковано-вологого клімату, що безперечно сприяло інтенсивному розвитку сільськогосподарської діяльності його населення.

2. На етапі максимального розквіту Ольвійського полісу (IV — середина III ст.до н.е.) — на території усього Північного Причорномор’я продовжує зберігатися позитивний баланс загальної зволоженості при поступовому потеплінні клімату. Це сприяло подальшому піднесенню сільськогосподарської діяльності населення полісу. Навіть похід на Ольвію полководця Олександра Македонського — Зопіріона у 331 р. до н.е., внаслідок якого була зруйнована частина поселень Ольвійської хори (Рубан, 1985), не завдав економіці Ольвійського полісу відчутної шкоди. Зруйновані поселення були швидко відбудовані навіть з’являється новий тип садиб.

3. Нарешті з третьої чверті III ст. до н.е. — припинення існування великої хори збігається із встановленням у Північному Причорномор’ї від’ємного балансу загальної зволоженості при значному підйомі загальнорічної температури. Це негативно вплинуло на розвиток сільського господарства усіх античних держав даного регіону, зокрема Ольвійського полісу. Хоча за традицією припинення існування Ольвійської хори пов’язують із загостренням військово-політичної ситуації, зокрема нашестям галатів (Виноградов, 1909).

4. Повна відсутність з другої половини II ст. до не. на території Нижнього Побужжя і Нижнього Подніпров’я сільських поселень (Крижицький та інші, 1989) можна також пов’язувати із встановленням посушливого жаркого клімату в даному регіоні.

Перші сторіччя нової ери. На початку І ст. н.е. на усій території Північного Причорномор’я відбуваються зміни природних умов: завершується жаркий посушливий період, клімат стає більш помірним і вологим, уповільнюється підйом рівня Чорного моря. Це все збігається з відновленням життя в Ольвії і її сільській окрузі. Наприкінці І ст. до н.е. — початку І ст. н.е. активізується життя і на поселеннях Нижнього Подніпров’я. Як видно, однією з невипадкових причин цього процесу була стабілізація клімату, що створило умови для відродження сільськогосподарської діяльності — основи економіки античного міста (Крапівіна, 1993). Але криза, яка була викликана кліматичними змінами та гетським нашестям на Ольвію, не залишилася без наслідків: щільність населення у І ст. н.е. на території Ольвійської хори майже у три рази стала меншою, ніж у ІУ-ІІІ ст. до н.е. (Крижицький, 1995), хоча у перші століття н.е. загальна площа Ольвійської великої хори практично відповідала етапу максимального розквіту.

Завдяки встановленню більш вологого іслімату в перші ст. н.е. відбувається деяке розширення площі зайнятої лісовими масивами. Разом із збільшенням зволоженості усього регіону не відбулося зниження загальнорічної температури. У римський час середньорічна температура в районі Нижнього Побужжя і Нижнього Подніпров’я була вищою, ніж в архаїчний та елліністичний часи, а максимальний жаркий клімат

зафіксовано на цій території у II — на початку І ст. до н.е. На берегах Березансько-Сосицького лиману відомі чотири поселення і одне городище, які за археологічними даними належать до Ольвійської хори. На берегах цього лиману порівняно з елліністичним часом кількість античних поселень скорочується більше ніж у чотири рази. Однією з причин скорочення населення була зміна ландшафтної обстановки. Внаслідок підйому рівня Чорного моря відбувається затоплення низовинних ділянок Березансько-Сосицького лиману та заплавних джерел, що не могло не вплинути на розташування поселень. Певний вплив на зміну ландшафтів здійснила і господарська діяльність населення. Це стає наявним на прикладі поселень, що розташовувались на схилах Великої Чорноморської балки. Внаслідок розорювання земель в районах розташування -поселень відбувається виснаження грунтів (Лисецький, 1991, 1994). Вирубка лісів для господарських потреб вздовж схилів балок призвела до порушення водного балансу, внаслідок чого джерела прісної води припинили своє існування. Ці ж причини, як видно, обумовили скорочення поселень у районі Оча-ків-Аджігол на правому березі Дніпровсько-Бузького лиману. В римський час тут нараховано тільки 8 поселень, у архаїчний час — 18, у класичний та елліністичний часи — 21 (Крижиць-кий та інші, 1990). В цей же час рівень Чорного моря продовжує підніматися. Підйом рівня моря викликав підсилення берегової абразії, внаслідок якої почали відбуватися зміни у топографії античних поселень та городищ. Практично усі поселення і городища, які розташовані вздовж берегів Дніпровського, Бузького, Дніпровсько-Бузького та Бережанського лиманів, особливо на висунутих ьшсах, руйнувались береговою абразією та асувами (Крижицький, 1995).

З III ст. н.е. рівень “Чорного моря знову починає .’знижуватися, що свідчить про початок похолодання клімату. Природні умови частково починають нагадувати ті, що існували тут в першій половині І тис. до н.е. (Веклич, 1967). Погіршення Кліматичних умов у першій половині І тис. н.е. беззаперечно негативно вплинуло на господарську діяльність населення району Нижнього Побужжя і Нижнього Подніпров’я і викликало його економічну кризу. Можливо, цим і молена пояснити загибель Ольвійської держави наприкінці III — на початку IV ст. н.е. За останніми археологічними даними, Ольвія існувала до третьої чверті IV ст. н.е. (Крапівіна, 1993). Продовження погіршення клімату у середині І тис. н.е., можливо, стає причиною припинення існування на початку V ст. н.е. і черняхівських поселень у регіоні (Крижицький та інші, 1980, Магомедов, 1987).

Висновки.

На природні умови степової зони, до якої залучають і район Нижнього ГІобулокя та Нижнього Подніпров’я, дулее впливали навіть незначні кліматичні зміни, які призводили до зміни ландшафтної обстановки і були визначальним фактором спрямованості сільськогосподарської діяльності населення зазначеного регіону. Одним з найбільш характерних показників глобальних змін клімату є коливання рівня світового океану. Тому коливання рівня Чорного моря в І тис. до н.е. і першої половини І тис. н.е. відбивають найбільш загальні напрями і тенденції розвитку основних ландшафтоутворювальних факторів. Населення таколї помітно впливало на формування ландшафтів. Розорювання земель під сівбу та випас худоби підсилювали ерозію грунтів і сприяли більш інтенсивному розвитку яристо-балкових процесів. Вирубка лісів призводила

до порушення водного балансу і, як наслідок цього, до висихання невеличких степових річок і джерел. Збільшення площі культурних ландшафтів вело до скорочення на зазначених територіях чисельності диких видів тварин.

Загалом молено стверджувати, що вплив населення Ольвійської держави на довкілля не міг бути вирішальним відносно досить великих ландшафтних змін, хоча і сприяв певною мірою на формування ландшафтів, природні ресурси яких використовувалися у господарській діяльності (ІСрижиць-кий, 1995).

Отже, взаємодія природи і суспільства є складним, неоднорідним, двостороннім процесом при перевазі природного фактору. Впродовж усього періоду існування Ольвійської держави природні зміни визначали спрямованість господарської діяльності її населення з моменту виникнення і до часу загибелі.

За темою дисертації видано 24 роботи, основні з них

такі:

1. О топографии городищ Нижнего Побужья первых веков нашей эры // Античная культура Северного Причерноморья в первые века нашей эры. — Киев: Наук, думка, 1986. — С. 64-76 (у співавторстві з С. Б. Буйських).

2. Природные условия Нижнего Побужья времени греческой колонизации (с картой — реконструкцией палеогеографических условий VII — начала V вв. до н.э.) // Сельская округа Ольвии. — Киев: Наук, думка, 1989. — С. 15-19. — Рис. 2.

3. Природные условия Нижнего Побужья середини V - -середины I вв. до н.э. (с картой — реконструкцией палеогеографических условий V — I вв. до н.э.) // Сельская округа Ольвии. — Киев: Наук, думка, 1989. — С. 96-97. — Рис. 34.

4. Изменение природных условий в конце I — начале

IV вв. н.э. (с картой — реконструкцией палеогеографических условий на рубеже и в первые вв. н.э.) // Сельская округа Ольвии. — Киев: Наук, думка, 1989. — С. 152-153. — Рис. 56.

5. Палеографическая обстановка в • районе Нижнего

Поднепровья в IV в. до н.э. // Чертомлык. — Киев: Наук, думка, 1991. — С. 311-318.

6. Про осіле населення понизь Дніпра та Південного Бугу у Х-ХШ ст. // Археологія. — 1991. — № 4. — С. 89-104. (у співавторстві з С. Б. Буйських).

7. Природа України в давнину і сьогодні // Золото степу. Археологія України. — Шлезвіг. ФРН, 1991. — С. 17-23.

8. Природні умови і їх вплив на господарську діяльність населення Нижнього Побужжя в епоху грецької колонізації (VII-V ст. до н.е.) // Археологія. — 1992. — № 4. — С. 42-52.

9. Uber die Anjangsperiode der Geschichte der Kimmer // Acta Archaeologica Carpathica, 1992. — C. 107-121. (у співавторстві з C. В. Махортих).

10. Природні умови та господарська діяльність в VII-V ст. до н.е. // Стародавнє виробництво на території України. — Київ: Наук, думка, 1992. — С. 129-140.

11. Развитие флоры и фауны Нижнего Побужья и Нижнего Поднепровья в античную эпоху // Древнее Причерноморье.

III чтение памяти проф. IlO. Карышковского. Тез. докл. конф. — Одесса, 1996. — С. 48-49.

12. Нижнее Побужье и Нижнее Поднепровье первых веков н.э. в описании античных авторов // Мир Ольвии. Памятник исследователю и исследование Памятника. Материалы юбилейных чтений, посвященных 90-летию профессора Л. М. Славина. Тез. докл. конф. — Киев, 1996. — С.125-127.

Ievlev М.М. Nizneye Pobuzeye and Nizneye Podneproveye Enviroment durinq Antique Era. The thesis of candidates degree of the specialiti 07.00.04 — Archaeology, Institute of archaelogy of Ukrainian National Academy of sciences, Kiev, 1997.

The main tenets of reflected in the 24 research. The environment dejined the Olbia state’s population economical activity directions and settling’s and sites of ancient town’s distribution during all stages of it’s existence. The economical unsurge and decline periods correlated with that of climate improvement and deterioration in North Black Sea territory. The population eco-nomikal activity resulted in significant landscape changes all over Nizneye Pobuzeye and Nizneye Podneproveye territory.

Иевлев М. М. Природная среда Нижнего Побужья и Нижнего Поднепровья в античную эпоху. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.04.04 — Археология, Институт археологии НАН Украины, Киев, 1997. Основные положения диссертации опубликованы в 24 научных работах. Природная среда оказала существенное влияние на направленность хозяйственной деятельности населения Ольвийского государства и размещение его поселений и городищ на всех этапах его существования.

Периоды экономического подъема и упадка совпадают с периодами улучшения и ухудшения климатической обстановки п Северном Причерноморье. В свою очередь, в результате хозяйственной деятельности населения происходили заметные ландшафтные изменения на территории всего Нижнего Побужья и Нижнего Поднепровья.

Ключові слова: Ольвія, хора, клімат, ландшафт, фауна, флора.