автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.02
диссертация на тему: Ранние сонаты П. Гайдна и проблемы их редакторскойинтерпретации

Полный текст автореферата диссертации по теме "Ранние сонаты П. Гайдна и проблемы их редакторскойинтерпретации"

hauiональна нузична академiя укракни -,-ft qpi 1н. п. i. чаяковського

\JV о

г3

«а в5®

ломоносова hat aji iя олег ibra

ндк 78. 072*7. 03

pahhi сонатн й.гайдна та проблем« ïx редакшйнот iнтерпретauiï

CneulajibHlCTb 17.00. 03 - пузкчнв нмстецтво

автореферат дисергааН' н& здобуття м&укового ступени к&нлклата икстеитвозиавства

KXÏB - 1888

Дисертад1ею с рухопис

Досл1дження виконано на кафедр1 1стор11' пузики та

иузично! етнографП ОДЕСЬКО*.ДЕРХАВНО! КОНСЕРВАТОРП 1п. А.В.НЕХДАНОВОТ

Науховий кер!вник -

МАРКОВА ОЛЕНА НИКОЛАТВНА. доктор иистецтвознавства. професор каФедри 1стор11 пузики та пузичноХ етнографП Одесько! державно 1 консерваторП 1п. А. В. Нежданово!

Оф1ц1йн1 опонентм

ДЕИЕНКО БОРИС ВАДИМОВИЧ, доктор нистецтвознавствл, доцент, Кигвський дерхавний Институт кулътури 1 иистецтв

РОШИНА ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДР1ВНА. кандидат иистецтвознавства, доцент. Нац1ональна музична ахаден1я Украхни 1п. П. I. Чайковського

Пров1дна установа - Харк1вський державний Институт

пистецтв 1п. I. П. Котляревського

Захист дисерт&цП в!дбудеться

1998 р.

о 15 год. 30 хв. на зас1данн! спец1ал1зовано1 вченох' ради Д 50. 27. 01 по захисту дисертац1й на здобуття наукового ступеня доктора наук Нац1онально1 иузично! акаденП' Укра!ни 1пен1 П. I. Чайковського за адресою-- 252001, Кихв. вул. АРх1тект0Ра Городеиького 1/3. 2-й поверх, ауд. 36.

3 дисертац1ею ножиа ознайонитись у б1бл1отеи1 Нац1оналънох иузично! акаден!!.

Автореферат роз1сланв

-Ж

к

1998 р.

Вчений секретар спеи^л!зевано! ради кандидат иистецтвознавства. доцент

^^^ Н- КОХАНИК

Творч1сть Гайдна с невичерпнин джерелон досЛдницьких по-шугЛв. бо питания його композитореького стилю задудаютъся ло к1ния не з"ясованини й дос1. Публ1кац1я твор1в Гайдна, зокрена фСртеп1анмих. за уртекстани розпочалася лише в останн1 деся-тил1ття. Суттевик 6ув внесок Гайдна як первого представннка в1денсько! класично! ихоли у становления новик ханр1в та соря 1нструиёктально1 иузики. Ханр Фортеп1внно1 сонати зайнав свРва ' них чи ив найвахлкв1ше г.1сце.

К рос1йськ18 та укр«1нсыс1й нузикозназч1й литератур! <?ор-теп1анн! сонати Н.Гайдна розглядавться лише ви61реово й побДжно у працях Б. Аса?>"сва, А. Алыгзакга. Н. ДклэеторсьпоХ, Н. ГорюхДноУ. Ю. Креильовэ.' Т. Попово!.• О. Рабиновича. Одмак у го'днДй з праиь з г алан их ааторДв ненае анаЛзу р&кн1х сонат, створених у 1760-1770-х ронах. 111 сонати, на халь. Дгиорзгвгься й укладачаин вибрамих сонатних твор1в кокпозитЬра, редактора-яи-упорядникапк з51рок кл&снчняк сонат. Нэ звертаоться яо них 1 виконавиД. Видання ранн1х сонат покна розеукрти лккэ у яея-::их уртекстек СК.Лэнлон, 1686, АвстрДз, Г. фоявр. 1585, НДнеч-чика). у яан!й роботД аивчення ранн1к сонат Гайдна спряпов&кз на визкання шяхДв хз: введения у ввконавсьЕУ праг.тигу. Показо-во. ео у найбДльш повн1 гбДрки сонат аоипозктора все ж но включавться олкнадцять 13 загального чксда явадц&ги явох рамнДк твор1в. цз лояскюоться прагивмняя рэд&аторДа вДдДбратя лиез зразки. со здавться 1н бдижчини во зрДлого стия» Гайдна. Оянак всД без вккятку ранн1. сонати вавтъ нв&бмяк! ::у;огн1 Я£ост1, со' повинно ~ зг эбити 1к прмвеблйвинн для вшгоиавцДв та • для вмЕористання еучбовопу репертуар!. Ц1 творк цДк&вД 8 тип, ~ вю в!дкривають досл1днккап влахи Форнуаанна авторського стилю, яенонструвть творчД знахДдхи, воеуеи у голузД Форяи, теватмэ-пг. вирДеэння пробленй циклу. ГЬстановаа 1 з'ссування ш-

питань надають запропонованоиу дисертац1йнопу досл1дженню актуальк ос т 1.

Особистий в н е с о к дисертамта у вивчення ранн1х сонат Гайдна полагав у зд1йсненн! науково обгрунтовано! власно! редакцЦ твор!в, написаних до 1766 року. Редакторськ1й Робот1 передувало грунтовне досл1дження стильових ~процес1в зазначеного часу, особливостей систепи нотного запису. а також анал1^ вс1х складових образного зн1сту, Форни, нуэично! нови обраних твор1в. Редакторськ1 доповнення та уточнения стосува-лися динан1кй. агог1ки. Фразування. артикуляцП, розшиФровки пел!зпатики. Бс1п вишезазначенин обуповлена н а у к о в а новизна ' дисертаиП.

Нузикознавчий аналХз сонат, проведений у робот1. спряпо-вано на вих.онавську практику. вирХшення специФ1чно виконавсь-ких творчих завдань. 0кр1к характеристик тенатизну, засобХв його розвитку, акал1зу форни. спостережень, шо стосуються ар-х1тектом1ки циклу, особлива увага спрянована на виконавськ! ремарки та з^ясувания 1х сутмостХ. Важливипи стилХстичними оэ-накапи слу; ували за час1в Гайдна орнаментика та пел1зяатика. У дисертац1Г в п е р ш е подае.-ься п1дкр1плена нотнипи прикла-дани систепатизаиЛя орнапентики коппозитора. Докладний аналХз ранн1х сгнат також зд1йснюеться в п е р ш е .1 стае пХдтверд-женняк науково!' обгрунтованост1 запропонованох виконавсько1 редакцЦ авторського Тексту.

Н е т а роботи - алалХз сонат Гайдна 176СЬ177СЬх рок1в з точки зору 1х стил1стико - художкьо! саност1йност1, а також зд1йсн^ння 1 наукове обгрунтування 1х виконавськ01 редакцИ.

В1дпов1дно до нети визначен1 з а в д а н н я роботи: . 1. Огляд клав1рних сонат Я.Гайдна у контекст1 розвитку жанру клав1Рно£ сонати у евРопейськ1й пузицХ перш! половини

XVIII ст.

2. Анал'з сонат 60 - 70-х рок1в XVIII ст. у 1сторико-сти-л1стичнопу та виконавськопу аспектах.

3. Репакц1я тексту ранн1х сонат Гайдна 1 обгрунтування-И науково! розважливост! та практично! доц1лькост1.

Методолог 1 ч к о о б з о » досл1дження слу-гували науцов1 кониепцП, то стосувтьсп теорЦ виконавства Спрац1 0. Алексеева, Б. Асафьева, Л. Баренбойна, Л. Пнэбурга. 0. Гольденвейзера. Я. Гофнана. Г. Когана, Г- Нейгауза, ■}. Холопо-е01). пАдходи до на'укового редагуваннй. запропонован! 0. Гольденвейзером. А. Керкуловип. И. Мнхайловни, погляди на становления та розвиток сонатно! Форнн Г. Аберта. С. Вогзтирьова. Н. Горю-х!но1'. А. Клиловииького, Ю. Тюл1на, Ю. ХолоПова та

Результативн 1 с I ь провеаеного досл1дження по^ягас у розшренм! 1снуючих уявлень про Ранньокласичний етал становления клав1рн01 сонати. у Гюйавненн1 виконавського кдасичного репертуару зезЛяки запропонований редаки1ян надо в1доних 1 здеб1льшого в1дсУтн1х в украГнських б!бл1отечних з!браннях сонат Гайдна. Дисертац1я с особистип внескон автора у вивчення стилю Гайдна на прккда^1 йоГо йдав1рно1 тВорчосТ!. а тако* у з"ясування суто виконавських проблей СУчаСвбГб ФункцГонування його неосяжяо! Яузично! спадыияг

Все вйшезазначене св1дчить про праьткчйУ Ц 1 н 1 с т ь досл!дження. Воно ноже стати у пригод! яузикан"- . тан-виконавцям, сприяти поповненню концертного та педагог1чно-го репертуару. Висновки 1 спос'тереження дисертаиП иожуть 6ути використанигч у курса1Х 1сторН заруб!жно1 пузики та 1стор11 виконавства.

Роботу було виконано за планок наукових досл1джень Одесь- -,01 державно! консерватор!!' 1и, Н. :;еждалово1; Апробац! я.

основних положень дисертац! I' -зл1йснювалася п!д час 11 обгово-ренмя на кафедрах 1стрр11 пузики та спеи!ального Фортеп1ано Одесько! консерватор П. на зас!данн1 в1лдЛлу спец<9ортеп!ано ОдеськоЗС спеи1алъно'£ нузично! шкоди 1и. проФ. П. С. Стодярсько-го. Дисертаи1ю також розглянуто 1 схвалено на зас1данн1 методично! рали Харк1вського 1нституту иистецтв 1п. I.Котляревсь-кого. на з1бранн1 Ассои1ац11 пелагог1а-п1ан1ст1в 9кра'1ни. Десять сонат Гайдна у редакцП дисертанта вклпчено до педагог 1чного репертуару ОдеськоГ донверватори' Склас проф. ЛН. Пнзбург).

Головн! теоретнчн1 положения дисертацП. заФ1ксоваио у публ1кац1ях автора.

Д и с е р т а и 1 й и в л о с л 1 я ж е н н я обсягон 180 стор1но& с к я а д а с т ь с я 1э Вступу, чотирьох роэ-д1л1в, эагальних Вмсновк1в. Списку зикористаних джерел. який пас 153 найиенуаання 1Додатк1в (106 стор!нок).

, зн1ст дисертащ!

Н Вступ1 з"ясовуетъся актуальн1сть вибранох теп*. виэна-чаеться предпет та кета яосл1дження, акиентуеться його наукова новизна та практична спр.чиован1сть. Автор почин&е розгляд 1стор11 клав1рно1 сонати з летального огляду початхового етапу II Форпування, ио эайнае Шла стол!ття, рахуючи в1д вих1ду зб1рки Фрескобальл1 "К1ог1 .ииз1саИ'' С16355 1 до прижиттево!" пу5л1каи11 тридцати клав!рних сонат Д. Скарлатт1. Для з"ясуван-ня виток1в жанру анал1зуеться б!льш загальний контекст са-ност1йного розвитку 1нструнентально'£ иузики та пронеси '£1 в!дгалуження в1л иузики вокально!' та вокально-1нструпенталь-

ho'í. ue зач1пае також коло проблен, пэв"язаних 1з становления« bcIci систени нузичних ханр1в бароко.

9 вступ! даеться оглял л1тервтури по вс1х аспектах ¿ тепах. що зач1павться у досл1д*ен'н1.

Перша глава пес назву "Шляхи розвитку клав1рно1 сонати у еврояейськ1й пузии! першоi половики XVIII стол!ття". У названо 1кена попередник1в Гайдна у галуз1 -клав1рно1 сонати i коротко охарактеризовано внесок кожиого у розвнток жанру. :''■>

Враховуючи висновки досл1дник1в. творч1сть Д. Фрескобалья1 по*на вважатк початков иаяху форнування класкчного сонатного allegro, бо р1зкопан!тн1сть творчих спряиузакь цъого коппози-торэ надела початок розвитку таких Форн. як eapiauli'. ската, партита. У творчост1 Фрескобальд1 з"явилися початки яайбутньох Форяи сонатного allegro. Поступово корпусться принцип, якмй буде головикя для сонати: показ ochobhoí тени та И fosbmtok.-

У творчост! А. Корелл1 - спадкоеяая традии1й болонсько! вколи - визначагться передунови для Форнування 1 розвитку старовикно! сонати. Наються на уваз1 i еоло иузкчних образ1в. 1 Кйятрастн1сгь частим циклу, 1 х&рахтерне з1ставлеииа тен у псв1лькону та швиякопу рус i, a rasos пояза вкразних яелод1й широкого дихання.

Фактичкини авторанм перших Ьонат для Kianipa стали Б. Паск.У1и1 та fioro знаненнтий учекь Дэнан1ко Скарлатт1 C1G85 1?575.При Bcifl р1знонан1тност! вплкв1в. нестаб1льност! структуры. нзсл!дування окреиих ознаг багатьох жанр1в того часу у раннхй клав!рн!й сонат1. ш представлена у tbop4octí С.карлаШ та його г.осл1довник1в, Е1дбуваються ьрнстал1зац1я сонатного -¿еиатизпу, визначення його <?ункц1й. пркнцип1в побудови, не- ■ тод!в розвитку. НаЯважлив1шго значения набувес при иьону по-»

- о -

щук ч1тко1'структури початковох тенатичнох побудови - головнох тени, що в1др1зняеться особливою 1кпульсивн1стю, концектруе в соб1 ознаки нового гомоФонно-гарпон1йного стилю 1, за виснов-кон досл1днкк1в, стае ланкою, що найбiльш активно виэр1вае i впливае на коппозиц1ю в ц1лону.

Д.-Б. Саннарт1н1 прославився насанперед як творець "пе-редкласичнох симФон1х" - концертного твору. шо виконувався як саносЛй-'ий тричастинний цикл. Kpin того. Санмарт1н1 проявив себе нбваторои у галуз! сонати.: У його творах типу тр1о-сонати вже нагйтилися ФункцХх частин циклу, головнох та поб1чно1 naPTli у сонатнону allegro. Але клавIphI сонати Саннарт1н> двочастинн1. Вони являють собою свогр1дний сипб!оз клав!рнох сонати Д.Гкарлатт1 та ренесанснох двочастиннох сюхти Св1дносно пов1льно - досить швидко).

Таким чином. • 1тал1йська школа значно вплинула на к.лав1рну творч1сть Гайдна, зокреиа^ на Фориування циклу Сдво-. три та чотиричастиннД приклади ранн1х сонатЭ, гомофонного складу Фак-тури Cue проявилося в onopl на танцювальн1сть, особливо у.жан-рових чаетинах). на розвиток тепатизну (приклади вар!а-ц1йност1. сп1вставлення та контрасту), на розвиток та значения тек у сонатноиу allegro С роль головнох та поб1чнрх парт!й у експозицхх та розробц!).

Особлива cToplHKa в lcTOPl'i клав1рнох сонати - французька клав 1рна школа. Ue творч1сть Ф, Куперена, X. Ф. Рано та Л. К. Даке-на.

Ф.Куперен продовжував традицП клавесин1ст!в X. Ш. Шанбояь-ера, Ж. А. Д"Англебера. В сюхтах Куперен звернувс • до в1льного циклу, який будувався за принципея р1знонан1тност1. под!бност1 та контрасту н1н1атх>р. Знаненйтий кузичний теоретик i композитор X. Ф, Рано у першу половину свого твор.чого шляху створив

близько п"ятдесяти сольних кл&весинних п"ес. об"еднаних в п"ять cbït. У cboïx сюгтах Рано виходить за нех1 канерност1, прагнучи декоративного письна, використовуючи hobí техн1чн1 прийопи. Л. К. Дакен писав головнин чинон у стил1 рококо. Rony притапанн1 витончена галантн1сть. багатство прикрас, ви.,.0-ристання прийои!в Ф1гурац1йного вар!ювання теп, лрозоре гоно-Фонне письпо.

Необх1дно визнати. шо ФРанцузька кдав1рна школа пала великий вялив на клав!рну творч!сть Я. Гайдн a. Ue, по-первэ. про-явилося у ясн!й та прозор!й нелДзиатиц!, яка йдв в1д французь-кого рококо, та синтезуе в co6i н1нецьку стринан1сть та фран-мугьку витончекХсть i любов до вар1квання.

Перед1стор1ю сонатно! Форпи кеобх!дио шукати у надрах пол1Фон1чнох кузики та ïï безпосередньояу попереднику - ста-росонатн.й форн!.. котру, як* в!дзначае Н. Горюх1ка. не ножна пов"язувати лише з одн1сю кра!ною або нацХональною школою. Як вважають досл1дники, вмр!шальну роль у етановленн1 сонатно! . Форни в1д1Гради так1 конпоЗитори, як Г.Гендель, Я. С. Бах, Ф. Е. Бах.

У tbopmocti Г. Генйе^я сфорнувалися оснйвп! риси старовик-hôï сонаТно!' форпи: гсяоФонний тенатизя. Двочастимна. композиция. тональн1 еп!вв1Дношення у Пёрш1й « стин!. Ыперш© з"явйвся 1 заТверлився основний принцип сонатност1 - сп!встав-лення протидежних начал СеМвв1дношення головнох i поб1чно! • тональност! 1 тепагичний контраст!. Безпосередньо процес становления Форш сонатного allegro проходив у суто пол1Фон!ч.:их Формах Ue н?йяскрав!ше прсстежгеться у творчост! Я. С. Баха, причону в ycix твсрах вокально! та 1нструпентально£ пузики.

Пол1Фон1чна Форна Я С. Баха cboïh тональния плаяоп СГ - Д. а - Т) випереджае коипозтййну структуру ст&Росонатно! Форнй. •

Досягнения й. С.Баха у uirt сфер!: експозиц1я контраст1в тональностей. ладу, засоб1в викладення. роэвитку структур*. Склада-.ються певк1 типи фактури. характерн! структури, що в1др1зня-ються у парт!ях експозииП. %:краа1 зп!ни в!дбуваються у поб!чн1й napTli - тут кристал!зуються ст!йк! заключи! Форпули. каданси. доповнення. необх1дн! для етвердженмя ново! тональ-

hoctí.

Значну роль у розвитку клав1рно1 сонати догайдн1вського пер1оду в1д1грав К. Ф. Е. Бах. Заслуга конпозитора полягае перед ус!н у роэробц! i вдосконаленн1 ше нест1йхих форн. иароджених в 1тал1£ та ФранцП, тобто диФерени!юванн1 частин сонати на основ! епоц1йного контрастування i л1дкорення кожно! з них вже вЛдчутнип захонап тен'атично! едност1.

Великип внескоп у роэвиток та становления класичного сонатного; allegro була творч!сть, конпозитор1в Пангейисько! шхо-ли. Вони, з одного боку, з"еднали досягнення тр!о-сокати. ор-хестрово! cuí'tm, onephoi' увертюри. з другого - суттево вплину-ли на подалыиий розвиток не т!льки сипфон1чно1. а й каперно!

пузики. ,

Такип чиноя. рс-зглянуту нани творч1сть 1тал!йських. Фран-цузьких та н1пеш>ких коппозитор1в пожливо вважати тип базисон. на яхоиу в1дбувалися становления. Форнування та розвиток клав1рноХ иузики й. Гайдна.

Створенкя клав!рно"1 пузики було нерозривно пов"язане з! спеииФ1ко», "засобапи 1 иожливостяни саного 1нструпента клав1ра - у вс1х його р1зновидах. Безпосередн!ни попередникапи сучасного Фортеп1ано ножна вважати клав1корд. клав1ципбали, сп1нет, клав1цетр1й. клавесин.

. Але наприк!ни1 XUII ст. нузикант!в перестали задоволь-няти ц! 1снуюч! 1нструненти, особливо клав!корд (через

слабк1сть звучания) та клавесин С через нехан1стичн1сть звуку}. Можлhboctí удосконалення обох 1нструнент1в були вичер-пан1. Винихла потреба у створенн1 нового клав1шного Ihctiунен-та. який би послнував у соб1 якост! полередн1х та одночаСно а!дпов1дав ьигогап tbopuíb та Слухач1в.

9 XVI ¡I ст. нове Фортеп1ано сп1в1снуаало з клав1корлоп 1 . клавесинон. Н1ж иини Хнструяентани тривала довга боротьба.

Спочатку вони 1снували як ц.1лкон сапост!йн1 й р!вноправн1.

«

оск!льки фортепХано було те неяостатньо довери«знип за 1гровипи та звуковияи якостяпи. Поступово Фортеп1ано вит1снило клавесин. шо сп1впало 1з зак1нченняи яоби пол!фон1чного 1нстру-ментального стилю. На перший план виступве новий 1нструпент -нолоточкове Фортеп1ано.

3i специ<Мкою 1мструнентар1я tIcho пов"язан1- проблеял ви-конавства. У XVIII ст. виникають яв! нанери кл&в1рно! rpMi legato та non legato. Гра legato була б1льм характерною для клав!корда. Вона культивувалася в IcnaHiï та ФранцП. Гра поп legato пов"язана з Англ1ею. 1тал1е» та Щнеччиною. У той час bkkohabuia иХкавили три сфери гри на клав1р1: правильна постановка палыЦв. добр1 прикраси. добре виконання.

У XVIII ст. в iTajiiï складасться нове розуп!ння вико-навства, завдяки значнопу впливу скрипкового та оперого яистецтва. а також стилю белька».го. Наближення звучания 1нструиента до виразност! людського голосу стае основною тек- ■ денц1ею у виконавствх.

Такин чкнон. стислий 1ст'оричний огляд шлях1в розвитку клав1рно! сонати засв1дчуе таке.

У ранках одночастинност1 сФорнувалась триаонпоиемтна со-нтгна Форпа, яка складалася з експозии1ï. розроботки та репри-' зи. В ц!й форн! наттилися ФункцП" парт1й в експозии1внону -

розд!л!. Головна тена е нос1ен головно! дунки. вона дас ка-тер!ал для розвитку. Поб1чна парт!я хоча й нер!вноправна з головною. проте. контрастна 1й, 1 ие також уножливлюе подальший пузичний розвиток.

В експозиц!йнону та1 репризноиу розд!лах з"явилися ,ч!тк! тональн1 сп1вв1дношення. Головна тена проходить в основн1й тональности дал! йде переход в тональн1сть доп!нанти 1 у н1й вже зоучить поб1чна тена. В реприз1 по61чна проходить в основной тональност1. стае 11 закр!пленняп.

Виникае новий сонатний принцип розвитку. заснований на ч1ткоиу. яскраво характерноиу тенатизн1. Прикладои цього е го-ловн! тени в експозицП. як! дають багатий патер!ал для розвитку у гозробковону розд!л1. П1д час проведения иих тен у реприз1 виникае почуття сп!льност! та завершеност1.

Пос1в пан1вне н!сце гоноФонно-гарнон!чний стиль викла-дення. Це стосуеться вже не т1льки головно! або побочно! тени, а й вс!е! сонати.

Соната стала трактуватися як иикл!чна Форпа. утвердився тр'ичасткннйй цикл, оснований нэ контрастнопу сп1вставленн! частин. "

На ц1й баз! створювалися ранн1 сонати Й.Гайдна.

Друга глава пае назву "Огдяд кдав!рних сонат й. Гайдна. Ранн! сонати у контекст1 творчост! композитора 60-х рок1в XVIII ст.". Точна к!льк!сть клав!рних сонат И.Гайдна нев!дона. Каталог Антон! ван Хобокена Снайповн!ший каталог твор!в Й. Гайдна, виданий у ГСайнц!. 1957 р. ) ФДксус 55 сонат, хоча у поширених виданнях £х набагато неншв Снайповн1ше - п!д редакцию К. Март!нсена. 1937 р.. у якону з!брано 52 сонати). Найб1льшу к1льк1сть сонат Гайдна н!стить "В!денський уртекст"

С "Diener Urtext Edition"), улорядник К. Ленде видано у Будапешт! у 1973 р. В цьону уртекст! н1ститься 62 сонати. э яких 7 представлен! т1льки початковили тенани С NM 21 - 27), оск1льки ноти них tbopIb загублен! ! збереглися лише голограФП ката-лог!в роб!т Я. Гайдна С"Entwurf Katalog"). Деяк! сонати CNN 1. 2. 4, 6, 7, 9, 10, 14. 17, 18. 19, 28. 40. 41) представлен1 ; т1льки у данону уртекст!. В 1иших в!доних виданнях вони В1ДСУТН1.

Творч1сть й. Гайдна ножна под1лити на так! перходи: I -1732 - 1759 pp.. II - 1760 - 1780 pp. . III - 1790 - 1609 pp.

У ранн!й neploa з"являються перша неса (F-dur. 1750). , перший стрункий квартет С1755). пузика до "Кривого Ысу" И. КУРиа С1751. 1758).

Другий пов"яэаний з переездом Я. Гайдна до Естерхазу. яого одруженн^.п з А.Келлер. Заявляться перша синФон!я С1750) та перша кльЫрна соната (1760).

Трет1й пер!од пов"язаний з! спертю Н. Естерхаз1 1 пе-рехздоп Й.Гайдна до Biana. Ui роки насичен! похздкани. гастролями СБонн, Брюссель, Бристоль, Лондон). Написан! останн! сонати CNN 59-63), квартети CNN 68-83), синФонИ (NN 83-104), ораторП "Створення св1ту", "Пори року", неси.

Пер^дизац!я клав!рних сонат не сп1впадас з пер1одизац!ев творчост! Я, Гайдна в ц1лону. Ми пропокусно П також розд!-лити на три перЮди: I - до 1766 р. CNN 1-29Э» И - 1787- 1761-

CNN 30-53); III - 1782-1795 CNN 54-82).

'у ■

До першого пер!оду ув1йшли сонати, написан1 до 176? р. включно. Us - початок Форнування стиле, пошук!в у галуз! ^asiPHoi сонати. До' другого пер1оду ув1йшЛи сонати. 61льш ийльно поз"язан! з под!яни особистог? життя композитора. ' .рет!й пер!од починаеться !з знай„нства Гайдна з В.А. Моцартоп. -

Виникають hobI прийоки розвитку, новий тематизп.

Точного датування koxhoï з сонат не 1снуе. В1допо. шо периа клав1рна соната з"явилася у 1759 р. Решта пон1чен! у досл1дженн! та уртекстах датаии* "до 1766 року". "В1денський уртекст" К. Лен^он включае 29 сонат, написаних до 1766 року.

Необх1дно в!дзначити. шо Гайдна на раннъопу етап! твор-чост1 ц!кавили р1знопан1тн! проблени. tie питання циклу та проблепи сонатного allegro. становления та приниипи розвитку тенатизму. питания котиано-тенатично! роэробки. р!зно-нан!тн1сть Фори у цикл! - в1д скй'ти до вар!ац1й та рондо, пож~ ливост! 1нструиент1в. tie коло проблей непожливо було вир1шити виключно у жанр! клав1рно'£ сонати, сипФонП або квартету. 1снував взаепозв"язок та вэаеповплив иих жанр1в. Таким чином, е можлив1сть говорити про вплив жанра сипФснП на жанр квартету та клзв1рнох сонати. I навпаки. Цей вплив можка в1дчути в*е з перших tbopIb, зокрена, таких, шо написан! до 1766. року.

Розглядаючи ранн! сонати Гайдна. необх!дно эауважити. шо у них переважають. мажорн1 тональност1 Слише соната N 19 написана в тйнальност1 е-ло11). Композитор використовуе тональ-hoctI з невеликою к1льк1стю ключових .знак!в С до трьох. лише одна соната написана в тональност1. E-diir). причопу переважають тинальност! д1езного нахилу. В ранн1х сонатах переважае три-частинний цикл СвЦстнадцять з двадцяти двох). дв1 сонати чоти-ричастинн1. реала - двочастинн1. Менует виконуе роль друго'£ частини в одинадцяти сонатах, роль третьоа - в, десяти. Дв1 сонати написан! без ненуета, у сонат1 N 19 третя частина пом1че-на авторською ремаркою "Tempo di Menuet". Характерно те, да у иенуетах с середня частина - тр1о. В десяти сонатах перша частина написана у псвЗльнояу темп! СAndante або Moderato). Перша частина сонатк N 7 являе собою теку з вар1ац^япи basso

ostinato, хоча кожна з вар1аи1й ноже бути представлена як та-неиь класично! сю!ти Стена - алеланда. 1 вар1ац!я - куранта, 2 вар1ац1я - гавот. 3 вар1ац1я - жига).

ГЦдводячи п!дсунки, пожна дати характеристику ранньому стилю Гайдна. Як в!дн1чають досл!дники. дуже великим е значения Гайдна в облает! 1нтонац1! ía мелодизпу. Одна з головних лкостей - ие народн1сть иелодизпу, эвернення до Фольклору австР1йи1в. чехХв. yropuiB. циган. серб1в та 1н.

За дункою Б.Асаф"ева. яскравим Хсторичним яаишем була rapnOHia Гайдна, э! сво!ии слеииФ1чнипи" рисами, як1 проявилися вже на санапу ранньопу eTani. Ue стосуеться введения та роз-зитку «ажоро-níhophoro ладу, зб1льшення рол! субдом ¡.нантових гаРпонШ. широкого використання натурально! мед!анти.

Н.зйб1льш визначне надбання раниьо! творчост1 Гайдна -роряуванмя класичного сонатного allegro. Завержуючи ранн!й пе?1од. Гайдн приходить до ч!ткого за формою та наповнг toro за .злхстои типу Форпи. який стае основнин на подальш1 песя-

ТИР1ЧЧЯ.

Т р е т я г лава пае назву "Редакц1я клав1рних сонат Гайдна як в1дбиття виконавських традиц1й 1 стилia".

Стиль виконання tbopIb пинулих стол1ть пост1йно зп!нк>-гться. 3 кожною новою епохою в!дбуваеться процес "переХнтону-вання" Стерп1н Б.АсаФ"ева). коли tbíp. що виник в одну стил1стичну добу, аХдтворюеться в уиовах 1ншого часу. Так1й 3kíhí сприяе редагування авторських текстов, бажання. редактора роз"яснити нан1ри конпозитора. наблйэити його звучания ло су-часного розун1ння.

3 середини XIX - до початку XX стол1ття. з"являються ре-даки1х. шо не дуже в!дпов1дають стил» епохи композитора. 1:<

иожна в!днести до так зааних "ронантичних" редаки1й. До сере-дини XX стд1ття переважають р1зного роду уртекс7и, шо спира-ються на рукописи i перш! прижиттсв! видання конпозитора. TaKi редакиИ ножна назвати "деронантизуючиии" С'териХн А. Меркулова). •

За хронодог1сю найб!льш ранньою е редакц1я I, Мошелеса (прибли-но, 1850 р.Э, ' до анал1зу яко! ни звертаснося у першу чергу. У редакиИ Мошелеса видно прагнення деяко1 РонантизапП пузики, особливо у зазначенн! педал1заи1£ та динал!ки. Така редакц!я не пов"1стю в1дпов!дас стилю гайдновсько! кдав1рно! "" пузики. По-перше, !снуюче за час1в Гайдна нове полоточкове фортеп!ано не ногло охопити так1 велик! динан1чн! д1апазони, як i зустр!чаються у редакц1 i' Мошелеса. По-друге, надн!рне ви-користання педал! "заиазувало"" прозорий. ясний характер гайдн!вського теиатизиу. Uto до трив&лих фразувальних л!г. то стае питания про зн!стовн!сть пасаж!в. .Мошедсс ььажее пасах! техн!чнипи засобани/ як! не пають н!,якого значения, хоча для Гайдпа - це иелод!йна л1н!я, яка !снуе у багатьох ранн!х сонатах. "

Шнецький иузикознавеиь'X. Р1нан (1895 р.) як 1 Мошелес 6ув представникон Лейпц1эькоГ п1ан1стичмо1'ш&оли. але п!знього етапу 11 розвитку. Ця рвааки1я ш б!льше спотворила стиль раннь^го Гайдна. Р1иьн виправляе авторськ! штрихи. i топу стае неможливик для виконавця та досл!дника рознежувати авторський та редапторський текст. •

Редаки!я Р.Тейхиюллера С1929'р., ЛейпШг, 32 сонати) де-нонструе CTiüKiCTb роиантичноЗС виконав ько! традии!! н; початку XX ст. Дана редакц!я представлена "як суто романтична. Тейх-нюллер наиагаеться посилити кантилекн!сть' i широту гай^н1всь-Koi г.узики. насаджуючи роиантичний "сп!в на Фортеп!ано". tiie

один зас1б ронантиэацН - посилена педал!зац1я. завдяки якдй затушовуються др!бн1 иггрихи та створюються широк! мелодичн! л1н11 1 ц!л1 "потоки" звучания.

Р1тчизняну л1н!» в редакц1ях представляе М. Пресман С1919 р. . Мосхве., 36 сонат). У ц1й редакцИ Пресман дотринуеться академ1чного. традиц!онал1стського напрямку. Редактор походить до tbopíb Гайдна з ронантичмих позиц1й. але з характерним для Фортеп1анного виконавства початку XX ст. внесениям конструктив!стських елемент1в. Очевидн! стил!стичн1 перепади на зразок "Фортеп1анна кантилена" та "оркестральн1сть" XIX ст. - лакон1зм безпедально! три.

Редакц1я Б.Бартока (1912 р.. Париж. 37 сонат) в1дбивае принципа його п!ан1зиа. Б1лыи1сть суто барток1вських позначень викарбувано др!бнин шрифтом, на в1дм1ну в!д багатьох авторсь-ких. шо було досить новин явишен. Барток з«1нюе порядок розмХщення сонат у редакц1ях: не за хронолог1чнип принципом, а за ступеней складност1. . СЦип принципом. не дуже лог1чним та bíphmh. дал! користувалися деяк! редактори сонат Гайдна).

У редакцП К. Март1нсена (173? р.. Москва. 42 сонати) заФ1ксована установка ¡.с збереження авторського тексту в.ц1лову,. у недоторканост!. Втручанкя редактора так!: розшифровка нел!зн1в. проставления агог1ки. динак1ки. фразування. зказання до педалАэацИ. Головнип с те. шо вс1 редакторсьх.1 згини дру-куються др1бним шрифтом або беруться у дужки. Таким чином в1дбуваеться рознежування редакторських*правок 1 авторського тексту. Такий тип нотацП. при якому викарбуван! два рядки л1г, дина«1чних указань тош - авторськ1 та редакторськ! - от-римали назву "нап1в-уртекст1в". Вони характеризуются наступ-ним чином: 1) в1дсутн1.л1ги фразувального характеру i нав!ть "яруси" л1г; 2) в1дсутн1 детальн!. динам!ч>н1 позначення; 3)

пение вказань теипових в1дхилень,' вказань на харахтер виконан-ня; 4) ícthhhí автор'ськ! позначення стали б1чыя рельеФники.

Tai:i якост! пожна знайги у наступних виданнях сонат Гайдна: К. Песлер Ciaib-19205, видання Брейткопфа 1 Гертеля. Лейпц1г, 42 сонати; В.д"ЕКд1 С1920) Париж. 40 сонат; Г.Цилхер С 1 S32) МузПЗ. 40 сонат; К. ИартХнсен С1937) ЦузПз.' 42 сонати: Л. Ройэнан С1960-19663, видавниитво "Муэика". 36 сонат; Г. 31ль-иер С19773, видання БрейткопФа, Лейпц1г, 42 сонати.

Танин чиноп. подана пор1вняльна характеристика редаг.ц1й сонат Гайдна надае ножливостей провести пузикознавчий вико-навський анализ ранн1х сонат Гайдна та представити власну концепцию редакцП раннir сонат. Эапропонована редаки1я ранн1х сонат Гайдна базуеться на тендекцИ наближенн.. звучания суч часного Ф0Ртеп1ан_0 по звучания клавесину або нового Фортеп1ано XVIIIct. ,'• .наближення характеру виконання до епохи Гайдна. Пропоновану редакцИо ножна назвати нап1в-уртекстом, •• ск'1льки' рэзшифрэвка пел1златики кадаеться др15нини нотаии. у дужка* вказУються суто авторськ! ьказ1вкн. Також повн1стю збережек1 yci авторськ1 л1г1. штрихи, динап1ка.

Четверть глава нас назву "Музикознавчий виконавський анал1з ранр1х сонат Я. Гайдна". У дан1й глав! представлено описания ранн!х сонат Гайдна С. створених до 1766 р. 3. Провечено редагувэння нотного тексту: проставлена динамика, aroriita. фразувадня; артикуляи1я, розшифрован! нелхзни. Цей иузикознавчий викона'вський анал1з дозволяе вияви-ти особливост! стил1стики ранн1х сонат Гайдна. Завдяки иьону анал1зу ножна прость ити деяк1 неж1 творчост1 Гайдна.

У перших частинах ранн!х сонат вЫбуваеться становления класичного сонатного allegro. У перших сонатах .-»"являються

риси старосонатно! форми. неповна реприза, багатоФункцДональ-HiCTb головнох тени. дв1 поб!чм1 тепи, передикт на орган;.опу басу, сонатма форма без рсзробки. Поступово Гайдн приходить до класичного зразка сонатного alleflro (див. соната N 11).

Ранн1 сонати Гайдна - иэ приклад становления тричастинно-го класичного сонатного циклу. Композитор "апробуе" форму дво-частинно'х, тричастинно'1, чотиричастинно'х сонати. зм!нюючи посл!довн!сть частин у цикл! та «одного разу i"i не повторюючи. 3"являються тричастинн1 никли. де вс! три частини написан! у сонатн!й íopni. або так! ж цикли, де бс! три частини - це спроба створ'ити^сонатний цикл без звертання до форми сонатного allegro. Сво'х сонатн! цикли Гайдн створюе або за принципом контраста, або взаемодоповнення в галуз! тематиэму, його роз-витку та образного зм!сту.

Таким чином. Форнуються двх основн! посл1довност1 частин циклу:

1. Швияке сонатне allegro, ненует з тр!о та швидкяй ф!над.

2. Швидке сонатне allegro. поз1льна частина та менуэт з

tpío.

9 ранн!х сонатах, написаних до 1766 року, Гайдн не зупи-няеться на якомусь одному з них тип!в циклу, продовжуючи експерепентувати.

Неоднозначна 1 роль менуета у раннДх сонатах Гайдна. Коли в1н виконуе функцП ханровох частини. Гайдн звертаеться до народного. таншовального тенатизиу, частого використання мел1зпатики. Tplo у такому випадку не дуже контрастуе з оспсь-нип тематичним матер!алон менуету. Коли ненует виступае зак-лючною частиною, його тематизи в1др!зняеться загальними Формами руху. зикористаннян швидких тенпДв. простою мелодикою. v

цих випадках иенует B-^irpac роль образного та стид1стичного контрасту з тр1о. 1нод! Гайдн пише менует без трЗо з маленьким пов!льниь розд1лои у середин!. Таким чином, у ра«н!х сонатах тривае пронес становления форми иенуета. його род! i зм!сту.

У чотиричастинн!й симФон!?, у квартет! Гайдн у и! роки вже приходить до певно! рол1 менуета у цикл!. Але ж соната продовж;; бути CBocpiflHo» творчою лаборатор1ею для композитора.- .

Шкавини с пошуки Форми у пов!льних частинах циклу. У ранн!х сонатах -?чаходимо приклади просто! двочастинно!. склад- '' но! дво та тричастинно! форми, складено! репризно! тричастинно! Форми з едепентаии coh&thoctí. складно!'двочастинно! форпи з!' зЩненою репризою. . 1нод! з^являються приклади пов!льно!-частини у Форм1 сонатного allégro. Ui приклади засв1дч -сть. шо пов!льн! частини сонат виявляються найб!льш вдячним грунтом для експеримект!в. Це Лричний центр циклу, ceccfíak«.спов!дь i тому авторська фантаз!я безмежна,.

•У речн!х сонатах Гайдна в!дбуваеться 1 деякий синтез Форми. У сонат! N 4 третя частина являе собою тричастинну форму -дв!ч! повторений иенует ! TPl'o. У сонат! N ? перша часТина по-еднуе в co6i Bapiaui! basso ostinato. кдасичну сю!ту та подв!йн! Bapiaui'«' на тему верхнього* голосу.

1.роведений виконавський анал!з ранн!х сонат Гайдна дозво-ляе зробити деяк! висновки щадо иу:ичних засоб!в виразност!.

Агог!ка у ранн!х сонатах- Гайдна незначна. Якшо у нотах зустр!чаються в1дхилення в1д темпу - вони виписан! самим авто-рои. Найчастхше це ritenuto та accelerando. Автор згшр^понова-но! редакиП збер!гае Bci гайдн!вськ!" зауваження, вводячи сво! влаг-iii hkí надрукован! др^бниа шрифтом. Ьгог!ка Гайдна -д!льно пов"язана з мотивним членуванням ие'лодА!, з гармон1чною струк-

турою, а також э динан!кою сонат (вона розвиваеться паралельно динам1и1).

Динан1ка у творчост! Гайдна - це результат завоювань Кан-гейнс; koï шхоли. Головн! нововведения у клав!рних соната.. так1:

- поступенев1 динан1чн! спади 1 наростання (це використо-вуеться у перших та заключних чистинах, коли вони написан! s Форм! сонатного allegro та у изидкому темп!);

- наближення Форт°п1ано до .звучания оркестру (особливо у пов1льних частинах, 'коли вони виступають . у рол! образного контрасту у цикл!, а також у мвидких частинах, коли пропону-еться динам!ка С, ff i дозволяе Фактура);

- залежн!сть динам1ки в!д фактури (цей принцип проявля-сться у Bcix частинах ранн!х сонат Гайдна: чин прозор1ше i ясн!ше Фактура - тин р!эног,ан!тн1ше динам1ка. тин част!ш! ди-нак!чн! з«1ни та перепади' 1 навпаки, коли Фактура насичена 1 охоплюе велик! д!апазони. динаи!ка стае ненш р!зноиан!тною):

- використання динан!ки "луни" ( стосуеться вс!х ранн!х сонат Гайдна, це один з найулюблен!ших динан!чних зас'об!в композитора) ...

Артикуляц1я Гайдна вельни р!зноман!тна. вона охоплюе ус! три зони: legato, поп legato, staccato, а також велику к1льк!сть прон!жних в1дт1нк1в. Разом з тин Фразувальн! л!ги в!др!зняються в1д артикуляц!йних. осх!льки вони об"еднують др1бне нотивне членування. Фразування у"рэмн!х сонатах зале-жить а!д фактури, 'темпу, характеру твору. 9 швидких частинах використовуються велик! ФРазувальн! л!ги. У пенуетах та тр!о фразувальними л!гани ножуть об"еднуватися к1лька нот. На характер Фразування дуже впливае зн!ст кожно! фрази. Редактор об"еднуе Фразувальними л!гани зак!нчену музичну думку, не

зве.'такчи уваги на П довжииу. 1йо стосуеться артикуляцИ, то найчас7.Дше з"являеться коротке staccato Сосс-Зливо у жанрових частиках), & також staccato nin л!гою Су пов!льних частинах та

TPio).

Анализ кожно! сонати проведено такин чинон:

- загальна характеристика циклу;

- характеристика частини;

- докладний розб1р кожно! частини за Форною;

- характеристика тепатизну;

- роль кожно! тени у експозииН. розроботи! та реприз!;

- ФоркотБорча роль гарпок!х;

- жанров1 характеристики;

- обгруктування та пояснения редакторських пропозицШ

- висновки nie тя кожно1 частини та пхеля всього циклу.

Такип чинои. проведена робота дозволяе зробитн . ?ступн1 висновки:

' I. Становления жанру клав1рно'1 сонати св1дчить tipo сп&~ ццф1чно 1нструментальну його основу, 'ЧнструпеКЪальНо сзвучепу воьальпхеть", про сп^Шальну'"сер"йозн1сть"' жан?>у, йИентова-ного на артистично-найстерне викон&ннк багатотенноГо, kahithoro за образною структурою твору.

2. Жанр сонати нае глибинний -^"язок з bmp&3hícíx> iHcfpy-кентал1зму бароко та водночас св1тськи-театральнУ образну установку, яка визначае класишстську специФ1ку жанрово! тиг.о-логхх.

3. Жанр. клав1рно1 сонати пройшов 1нтенсивний процес становления протягон XVII - початку XVIII столхття в!д сонати -скати до пере хлаенчноз iTa-.ivcbKOi .сонати та класики в1дексь-

üikojm.

4. Сонати И.Гайдна в1д!грали значку роль в акунуляцП по-казцик!з клав1рно'£ сонати або зв"язуючо'£ ланки н!ж 1тал1йською. Французьков. англ1йською та н1пецькою школани.

5. Н ранн!х сонатах Я.Гайдна в!дбуваеться сиябДоз показ-никХв передхласично1 та кдасично£ сонати. яка перебувае в дтадИ становления.

8. Рзнн! сонати Я. Гайдна виявляють зв"язок э 1тал1йською клаа1рно» школою XVII - XVIII ст. Переважае тип сонати-схпти. у б1льиост1 випадк!в однотонально!'. з яскравипи показникани жанрово-ритно-тенпових вар1ац1й на задану структуру Срчси ста-росонатно!. сонатно! Форни 1 у швидких, 1 у пов1льних, 1 у жанрових частинах).

7. Характерною рисою е стисл1сть Форни, завдяки б1льа яскравин. пор1вняльно з сонатани 1тал1йських кояпозктор1в. Фактурно-тенатичния та тонально-функц1ональнин контрастам. Н таких випздках спостер1гаеться Ун1Ф1кац1я 1нтервальногс складу ' тен С1нод1 У ритн1чн1Я орган1заи!'£ та тонально-висотнону план!).

8. Мел1знатика Я.Гайдна насл1дуе досв!д попередн!х стол1ть. особливо. нДнеиько! та французько!" клав!рних :исол. Зона . стае прикладон для наступних поколДнь компоэитоз!в, як класих1в. так 1 рояантик1а.

9. 0дн1ею з особливостей ранн1х . сонат г Фактур-но-рег1строва контрастнДсть тен та £хнього подальшого розвит-ку. Це в1дбуваеться здеб!льшого у тих частиках, характер яких-наолкжаетъся до побутово£ пузики Снайчаст1ше - пемуета). Зсе це визначае л!н1ю форпування В1денського Фортеп1анного стилю, з якояу клав!р гтоступово набувае оркестральност! звучания.

Основн! положения дисертаи!!" знайшли в!дображемня у публ!кац.1ях автора: ,

1. Людн!ла Пнзбург. Педагог, Виконавеиь. Людина: Моног-раФ1я. РВВ обласного управл1ння друку. - Одеса. 1993.

5. О д. а. ь

2. Редакц1я сонат Гайдна як проблема пузикознавства. Методично розробка. В. 1. Одеське обласне управл1ння статистики.

- Одеса. 1996 р. - 23 С.

3. Редакц!я сонат Гайдна як лроблепа нузикознавства. Не-тодична розробк*. В. 2. Одеське обдвсне управл1ння статистики'.

- Одеса. 1996 р. - 24 с.

4. Ранн! сонати И. Гайдна та сучасна редакц!я 1'х виконак-ня // Матер!ади н!хнародного нузиколог!чнсго сеп!кару "ТрансФорпаи1я нузичноЛ осв1ти: культура та сучаен; ть". Одеса, 1998. - С. 42 - 43.

5. Нев!доп! стор1нки Фортеп!акно1 творчсст! Й.Гайдна. и Журнал "Пузика", N 6, 1998. - С. 18.

Лоионосова Ч. 0. Ранн! сойатй й. Гайдна fa проблейи 1'х р©^-даки1йно1 1нтерпретаи11. - Рукопис.

Дисертаи!я на здобуття нау.:ового с'тупеня кандидата -истецтвознаьства за спеи1альн1стю 17. 00.03 - нузичне нистецт-бо. - Национальна нузична акаденГя Укра1ни !н. П. I. Чайковсь-кого. Ки1в, 1898.

Досл!дження присвячено вивченню нев!допих стор!нок кла: 1РН01 творчост! И. Гайдна - ра«н1х сонат, написаних „о 1766 року. У робот! зроблено анализ ранн!х .сонат Гайдна з точки зо-

py ix стил1стико-художньо'£ самост1йност1. а тако.ж запропонова-но наухове обгрунтування i'x виконаасько!' редакцН. У додатках до дисертацЦ представлено нотний текст сонат з редакторськими

пр0п03чц1яни.

К л ю о а 1 слова: соната, сонатна Форна. сонатний цикл, редакц1я. 1нтерпретац1я. виконання. нел1знатика. ур-текст, редагування.

Ломоносова Н. 0. Ранние сонаты П. Гайдна и проблемы их редакторской интерпретации. - Рукопись. "

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - музыкальное искусство. Национальная пузыкальная академия Украины им. П.Н.Чайковского. Киев. 1998.

Исследование посвящается изучению неизвестных страниц клавирного творчества Я.Гайдна - ранних сонат, написанных до 1766 года. В работе проведен анализ ранних сонат Гайдна с точки зрения стилистико-художественной самостоятельности, а также предложено научное обоснование их исполнительской редакции. В Приложении к диссерта1 .л представлен нотный текст сонат с редакторскими предложениями.

К л ю ч е в ы е е л о в а: соната, сонатный цикл, сонатная форна, редакция, интерпретация, исполнение, мелизматика, уртекст. редактирование.

Lomonosova Nataliya Olsgivna. - The early sonates by J. Galdne and the Problems оf their.editorlal i'nterpritation. Manuscript.

Dissertation satisfying the degree for Candldat of Art Crltlcism according to the disclpUne 17. 00. 03 - musical art.

- P. I. Tchaikovsky National Academy of Ukraine, Kyiv, 1898.

The exploring is devoti-g to studing of the unknown pages of piano creative works of J.Gaidne - early sonates uich uroten before 1.66. In the vwrk was made the analisis of the tarly sonates of Gaidne from the point of seeing of their stylistic and artistic independense, and also is proposing the scientific basis of' their executoring editing.. In the dissertation'^ Appendix is offering the note text of sonates' with edit proposes..

Keywords: sonata, the son&t cycle, the sonat shape, wording, interpretation, performance, rasliziB&tic. urtext; edit.