автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Ранний палеолит Украинского Полесья

Полный текст автореферата диссертации по теме "Ранний палеолит Украинского Полесья"

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ 1 ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

На правах рукопису КУХАРЧУК ПРІЙ ВАСИЛЬОВІІ'І

УДК.930.26 РАННІЙ ПАЛЕОЛІТ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ

Історичні науки Спеціальність 07.00.06 /археологія/

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеню кандидата Історичних наук

Робота виконана в Археологічному музеї Інституту аоолагіІ їм.1.1.Шмааьгаузена АН України

Науковий керівник: доктор Історичних наук Б.Н.Гладилін

Офіційні опоненти: доктор Історичних наук

Ю.Г.Колосов

кандидат Історичних наук М.Д.Праслов .

Провідна установа: Київський державний університет їм.Т.Г.Шевченка •

Захист відбудеться "19" травня 1993 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради по захисту докторських дисертацій при Інституті археології АН України. Шифр Д 016.47.01. /252025, м.Київ, вул.Володимирська, З/

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту археології АН України /м.Київ, вул.Видубецька, 40/.•

Автореферат розісланий 'Цй'і НІлСї/ШСЦ?1993 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради кандидит історичних наук

Актуальність теми. Українське Полісся займав північну частину України, межуючи на півдні а лісостеповою зоною. Про перспективність цього регіону щодо знахідок ранньопалеолітичної доби вперше заговорили у передвоєнні роки, колі у Подвоєнні розпочала щорічні планомірні пошукові роботи Деснянська палеолітична експедиція, очолювана 1,1.В.Воєводським. До складу експедиції увійшли світила вітчизняної археологічної й геологічної науки, - отже, коли окрім поселень епохи пізнього палеоліту тут були виявлені знахідки мус-тьєрського вигляду, їх датування цієї епохою не викликало у наукових колах сумніву.З п.яти відзначених ранньопалеолітичними знахідками місцезнаходжень розкопками було досліджене лише одне - Чула-тове III. По тому комплексні дослідження Деснянської експедиції припинилися 1 у повоєнні роки вже не поновлювалися. . -

Знову привернуло увагу палеолітоанавців Українське Полісся у 1959 році .коли на околиці с.Городище, поблизу Житомира, були ви-' явлені численні крем"яні знахідки дуже архаїчного вигляду. Належність їх до аиельсько-мустьєрського часу підтвердилася під час обговорення події на всесоюзній археологічній конференції 1360 року у Києві. Важливою особливістю крем'яної колекції Житомирської стоянки була присутність серед II знарядь численних двобічних форм. Це спричинило появу прилущення,що саме через територію Українського Полісся могли прийти у Східну Європу з заходу носії традиції двобічної обробки знарядь. їїого вірогідність підтвердило відкриття у 1973 році на Житомирщині ще однієї пам’ятки а двобічною індустрією - мустьєрської стоянки Рихти.

Довгий час, однак, відомості про ці ранньопалеолітичні місцезнаходження, що відразу увійшли в усі узагальнюючі праці а палеоліту СРСР,'обмежувалися короткими попередніми повідомленнями їх дослідників: здобуті розкопками багатотисячні кам"яні колеісції на були статистично опрацьовані і введені в-науковий обіг. А отже й висловлена припущення про появу носі І в двобічної традиції з заходу залишалося на рівні гіпотези. ' '

За час, що минув, на археологічній карті України з'явилося багато нових ранньопалеолітичних пам'яток. З відкриттям і дослідженням багатошарових ашельско-мустьерських місцезнаходжень Королеве і Рокосове у Закарпатті думка про початкове заселення території Східної Єврбпи переважно з заходу стала отримувати все більш пред-

метну основу. Співставленій закарпатських пам’яток з сусідніми Індустріями Центральної Европи дало змогу перейти до накреслення конкретних міграційних маршрутів.

Успіхи останніх десятиліть, досягнуті західними колегами у вивченні ранньопалеолітичних комплексів з двобічними знаряддями -так званого "центральноєвропейського мікоку" - посилили Інтерес до проявів двобічної традиції у Східній Європі. Про важливість вирішення питання культурної інтерпретації пов'язаних з цією проблемор означених поліських пам'яток йшлося, зокрема, при накресленні перспектив дослідження палеоліту на Україні. • . ’ і

Саме цим, в першу чергу, визначається актуальність обраної теми дисертації. Не менш важливою 1 актуальною є потреба у зведенні та узагальненні всіх наявних даних про прояви раннього палеоліту в Українському Поліссі - найменш вивченому у цьому відношенні регіоні України. Потребує підтверждення конкретними даними й зобов'язана своїм походженням саме Житомирській стоянці та Рихті гіпотеза "північного" міграційного шляху, . з яким пов'язують появу на території Руської рівнини перших носіїв традиції двобічно! обробки знарядь. Давно назріла також необхідність у більш чіткому визначенні широко вживаного поняття "східний мікок", до якого традиційно відносять Житомирську стоянку й Рихту.

ДІДІ Роботи. Техніко-типологічний аналіз кам"янлх індустрій цих пам"яток І становить одну з основних цілей дисертації. Друга ціль - їх культурна Інтерпретація. Тгетя ціль - зведення розрізнених даних про ранній палеоліт Українського Полісся. Четверта ціль визначення характеру взаємодії розглянутих поліських пам"яток з ранньопалеолітичними Індустріями суміжних територій. П”ята ціль -узагальнення відомостей щодо проявів двобічної традиції на Руській рівнині 1 спроба через їх аналів дати визначення поняттю "східний мікок". Шоста ціль - виявлення можливих генетичних вв"язк1в міх двобічними комплексами Східної й Центральної Європи,вивірення на конкретному археологічному матеріалі шляхів просування на Руську рівнину а заходу носіїв технології двобічної,обробки знарядь.

Завдання- дослідження. З поставленої мети випливають безпосе редні завдання: 1/ вивчення Історії дослідження раннього палеолі

ту Українського Полісся; 2/ узагальнення всіх даних про знахідки палеолітичного вигляду, виявлені у різні часи на цій території

. - з -

З/ диференціація вмішаної колекції Житомирської стоянки через наявні відміни у фізичному стані крем"яних знахідок; і/ класифікація кам"яноІ Індустрії Житомирської стоянки Л Рихти,їх техніко-типоло-гічна характеристика; б/ порівняльний аналіз за всіма техніко-ти-пологічними показниками мустьерської частини колекції Житомирської стоянки з матеріалом Рихти, виявлення рівнів схожості й відміни між ними; 6/ співставлення за тим жз принципом кожної з цих пам"я-ток з двобічними Індустріям! Руської рівнини й Центральної Європи. 7/ аналіз крем"яних зібрань Інших місцезнаходжень Українського Полісся, на яких провадилися розкопки; 8/ до важливих завдань нзле-жіть також спроба удосконалення методу публікації результатів ти-полого-статистичного аналізу кам"яних колекцій.

Джерела дослідження. У роботі використані матеріали з розкопок С. В. Смирнова, В.0.Місяця, В. К. Пясецького, ЬІ. В. Воєводського, розвідок Ю.Г.Колосова та автора, опубліковані дані по ранньому палеоліту Українського Полісся та суміжних територій.

Наукова новизна дослідження. Дисертація е першою узагалюючою роботою а раннього палеоліту. Українського Полісся. Вперше отримані 1 вводяться в науковий обіг результати повної статистичної обробки кам"яних колекцій Житомирської стоянки 1 Рихти - пам"яток, які займають чільне місце у вирішенні багатьох проблемних питань' а найдавнішої історії України. Переглянута загальноприйнята думка про велику подібність цих пам"яток, зроблено висновок про належність їх до різних еволюційних напрямків у розвитку двобічної традиції, корені яких прослідковуються в Центральній бвропі.На більш предметному рівні - черев співставлення пам.яток за їх техніко-ти-пологічними показниками - розглядається проблема шляхів розповсюдження на Руській рівнині традиції двобічної обробки знарядь. Зроблена спроба дати визначення поняттю "східний мікок".Критично переосмислено матеріал ЧулатівськоІ стоянки, зроблено висновок про його близькість Індустрії місцезнаходження Бетово. В ході статистичної обробки крем"яних колецій вирішувалися деякі питання методологічного характеру, зокрема було звернуто увагу на такий важливий, на думку дисертанта, показник прогресу Індустрій в палеоліті, як індекс знарядь на пластинах; пропонується новий спосіб подання статистичних даних - у таблицях зі схематичними зображеннями типів знарядь:

Практичне значення роботи. Основні висновки й положення дисертації можуть бути використані • при написанні узагальнюючих робіт з найдавнішої історії, підготовці спецкурсів у вузах,складанні зводів пам'яток історії та культури. .

Апробація роботи. Тема дисертації пройшла апробацію на засіданні сектора палеоліту ЛЗІА АН СРСР. Дисертація обговорювалася на засіданнях Археологічного музею Інституту зоології АБУ та сектору археології кам'яного віку Інституту археології АНУ. Ряд основних II положень висвітлено в публікаціях 1 доповідях на республіканських /Київ/, всесоюзних /Красноярськ/ 1 міжнародних /Київ,* Королеве, Мішкольц/ конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, шести глав, типологічних таблиць з статистичними даними та ілюстрацій, а графічними рисунками кам'яних виробів.

ЗМІСТ РОБОТИ.

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються цілі й завдання дослідження. ,

У пера їй главі характеризується геолого-геоморфологічна обстановка в Українському Поліссі. Дається опис основних елементів рельєфу, звертається увага на його особливості: значний розвиток

пісків, панування низинного рельєфу,велика кількість річок з низькими берегами й боліт, наявність значних за обсягом лесових островів. . •

Більша частіша території Українського Полісся входить в зону максимального /дніпровського/ зледеніння. Кого морена чітко поділяє четвертинні відклади на дольодоеикові 1 післяльодовикові. Неоднорідна геологічна й геоморфологічна структура обумовила поділ регіону на кілька фізико-географічних підобластей: Волинське, Ма-

ле, Житомирське, Київське,Чернігівське й Новгород-СІверське Полісся. 7 роботі більш докладно охарактеризовані особливості тих підобластей, де були виявлені 1 досліджувалися ранньопалеолітичні місцезнаходження - Житомирське й Новгород-СІверське Полісся.

Особливістю рельєфу Житомирського Полісся, розташованого в межах Українського кристалічного щита, е те, ідо на його сучасний

вигляд справили значний вплив нові тектонічні процеси. Внаслідок опускань зникали терасові уступи, іноді й повністю тераси. Добре збереглася тут лише перша надзаплавна тераса, друга виразно окреслюється лише місцями; більш давні зовсім не простежуються. Отже, так звана "терасова" теорія тут мало придатна для пошуків палео-літичніх пам'яток. В цьому переконує, зокрема, розташування на дуже низьких відносних відмітках Житомирсько! стоянки та Рихти, ранньопалеолітичний вік яких не викликає сумнівів.

У крайньому на сході - Новгород-Сіверськсму Поліссі - на формування сучасного рельєфу головний вплив спраЕнв дніпровський льодовик, морена якого знівелювала нерівності давнього ландшафту. Окрім першої та другої надзаплавних терас тут часто прослідковуга-ться й два більш високі терасові рівні - третій і четвертий. Завдяки цьому тут є ширші можливості для геологічного датування ранньопалеолітичних пам’яток.

у другій главі простежується Історія дослідження раннього палеоліту Українського Полісся та розглядаються деякі методичні питання.

Перші ранньопалеолітичні місцезнаходження - Чулатово III /За-ровська круча/, Підболоття, Араповичі, Горіховий лог, Язви - були відкриті у 1938-1939 рр. в Подесенні Деснянською палеолітичною експедиціею під керівництвом М.В.Воєводського-. Вони засвідчили, що первісна людина почала заселення північних областей Лівобережної України щонайраніше в мустьєрську епоху.Підтвердили це й проведені тут уже в повоєнні роки Ю.Г.Колосовим пошукові роботи,під час яких було відкрито ще два місцезнаходження з мустьерськими знахідками - Комарня й Довгий рів.

Що ж до правобережя поліського регіону, то воно довгий час не привертало увагу палеолітознавців: вважалося, що його рівнинно-низовинні місцевості в палеоліті були надто обводненими й заболоченими, щоб стати придатними для прожиття. Тому справжньою ■ сенсацією стало відкриття у 1959 році В.А.Місяцем на Житомирщині, біля а.Городище, ашельсько-мустьєрськаго місцезнаходження,яке дістало назву Житомирська стоянка. Добута тут розкопками крем"яна колекція налічувала понад Б тис. виробів, багато з яких мали двобічну обробку. .

"Центр ваги" пошукових робіт наступних років змістився на правобережну частину Українського Полісся. У 1973-75 рр. на Житомирщині проводйв геологічно-археологічні розвідки В.К.Пясецький.пІд

' - 6 - . час яких було відкрито ряд місцезнаходжень з ранньопалеолітичними знахідками. Найбільш значними з них були мустьєрські стоянки Рихта 1 Точильниця. У 1974 році Рихта досліджувалася Поліської) палеолітичною експедицією Інституту археології АН УРСР, яку очолював с'.В.Смирнов.З двох розкопів загальною площею 2В0 кв.м було отримано крем'яну колекцію чисельністю понад 11 тис. виробів. Характерною рисою цієї Індустрії є присутність знарядь а двобічною, обробкою. Місцезнаходження Точильниця періодично розкопувалося В.К.Пясецьким протягом 1975-1982 рр. З розкопу площею 44 кв.м було добуто понад БОО крем'яних виробів. '

' Інші відкриті В.Н.Пясецьким на Житомирщині пункти з артефактами ранньопалеолітичного вигляду - Мелени, Розовка, Рудня-ПІдяхо-ва, Росовка, Буки, Смілівка І 1 II - не розкопувалися.

У 1981 1 1984 рр. пошуки палеоліту на Житомирщині проводив Поліський розвідзагін Постійнодіючої палеолітичної експедиції Археологічного музею АН УРСР, під час яких було відкрито понад 20 пунктів з кам'яними виробами палеолітичного часу. До раннього палеоліту з них можна віднести лише Городенку, Рудня, Степанівну, Коростень, Пугачовку.

Далі висвітлюються питання, пов'язані з методикою дослідження кам'яних колекцій розглянутих в роботі пам’яток.

Оскільки геологічна ситуація залягання культурних залишків на Житомирській стоянці й Рихті не відзначалася чіткістю, за методологічну основу їх датування була прийнята, перш за все, археологічна периодйзація,вихідним прингчпом якої є Не абсолютна хронологія, яка керується природничо-науковими критеріями, а тєхні-ко-типологічні особливості кам'яних Індустрій. До таких належать, сукупність характерних для кожної епохи прийомів обробки каменю та певний склад.кам'яного Інвентаря з притаманними йому типологічними якостями й особливостями. При цьому автор керувався дефініціями агаеля та мустье.які пропонує Б.М.ГладилІн /Гладилін, 1989/. Саме вони лягли в основу культурно-хронологічної, інтерпретації змішаної кам'яної Індустрії Житомирської стоянки, яку вдалося диференціювати завдяки різниці в патині та'люстрі знарядь.

На можливість використання цього критерію при опрацюванні змішаних крем’яних колекцій давно звернули увагу палеолітознавці. Всі, хто знайомився з матеріалом Житомирської стоянки, відзначали, що Інтенсивність патини 1 люстра коредюється тут з архаїкою знарядь. Про те, що цю особливість можна використати для поділу

. - 7 -

індустрії на різночасові комплекси, свідчать, зокрема, й численні факти переоформлення давніх виробів у більш пізній час: патина в місцях такого переоформлення е відсутньою або менш інтенсивною, ніж на інших поверхнях виробу.В процесі такої диференціації матеріалу Житомирської стоянки вирізнилися не два, як гадалося спочатку, а три ко»тлєкси виробів з різним рівнем зруйнованості поверхні.

Для типолого-статисткчного аналізу крем’яних знарядь використана класифікація В.Н.Гладилі на /Гладилін, 1976/, яка непогано зарекомендувала себе саме при обробці масових ранньопалеолітичних колекцій. У роботі пропонується дещо вдосконалений спосіб подання статистичних даних: не списками - в тексті, а в таблицях з схематичними зображеннями наявних-типів знарядь.Так, на думку автора, вони будуть ясніше сприйматися тими дослідниками, які користуються Іншими схемами та Іншою класифікаційною термінологією.

У доповнення класифікації,запропоновано розглядати, як один з різновидів нуклеусів левалуа, зустрінуті в Індустії Рихти та Житомирської стоянки нуклеуси на відщепах, з вентральної поверхні яких відаешіено один скол. Близькість до леналуааької техніки розколювання /у І! "вузькому" розумінні, якого притримується автор/ вбачається тут у тому, що ці відщепи-нуклеуси були націлені иа отримання одного відщепа 1 мають типову для левалуа підправлену фасетками відбивну площадку. Показово, що такі нуклеуси відно-' сили до левалуазьких 1 деякі палеолітознавці на заході /Ра^е, 1971; Вогсіез,1975/. Оскільки робоча поверхня цих нуклеусів не зазнавала спеціального /як у черепаховидних чи конвергектшіх/ оформлення, доцільно виділити їх в окрему групу нуклеусів левалуа.

У ході обробки найчисленнішої в будь-якій ранньопалеолітич-чній колекції категорії виробів - відщепів, було визначено, шляхом порівнянь, мінімальну їх кількість.яка дасть ті ж процентні співвідношення складових частин,що і вся множина наявних у колек-' ції відщепів. За підрахунками автора,такою мінімальною величиною, що дає розбіжність у межах одного відсотка,® цифра БОО /а не 100, як стверджував Ф.Борд /Вогсіез,• 1950а/.

Приводяться й Деякі Інші думки щодо методики обробки ранньопалеолітичного матеріалу. Зауважується, зокрема,що при розрізненні ножів І скребел слід враховувати не лише кут загострення робочого краю, а й характер ретуші - загострюючої чи притуплюючої; висловлюється незгода з автором класифікації,який відмовився від

. - 8 -поділу ножів,скребел та зубчастих знарядь на подовжні та поперечні /Гладилін, Ситливий, 1990/. Оремі зауваження, що стосуються уточнення тих чи Інших класифікаційних положень,наводяться у кожному конкретному випадку.в наступних главах роботи.

У третій главі подаються результати класифікації крем’яної колекції Рихти, яка налічує 11 тис. виробів -/з них 611 - нуклеуси й прєнуклеуси,8073 - сколи,647 - знаряддя праці,решта - уламки 1 скалки/. Підсумовуючи їх, можна відзначити загалом "відще-повий" характер цієї Індустрії: 79,4 % знарядь виготовлено на відщепах , 13,1 7. - на пластинах 1 лише у 7,7 7. випадків заготовкою . слугувало жовно або природній уламок кременю. Мустьєрський характер техніки розколювання підкреслюєтся переважним використанням примітивних відщепів та поодинокістю "типічно пізньопалеолітич-них" - клиноподібних 1 торцевих нуклеусів,- хоча переважання про-топризмагичних нуклеусів над примітивними /радіальними й безсистемними/, а також наявність досить виразних серій циліндричних та пірамідальних форм, свідчить про поворот технології розщеплення до використання паралельних прийомів сколювання заготовок. Коефіцієнт масивності сколів - 28, видовженості - 133.

Метричні дані знарядь 1 сколів свідчать про належність Рихти до макроІндустрій. Техніка двобічної обробки становить 6,77., разом з частково-двобічною - 16,6 %.Індекс леваллуазької техніки -

1,3 7.. Індекс підправки відбивних площадок: "вузький” - 9,1 X,

"широкий” - 30,8 7.. Індекс пластин - 10,7 7..

В колекції знарядь праці відчутно переважають ножі /53,6 7./, перш за все прості з прямим чи опуклим лезом. Серіями представлені також ножі напів- та підсегментовидної форми /окремі з них мо- • жна віднести до ножів "прондницького" типу/; зустрінуті "напівмі-сячні" ножі, які в1зрівняються від сегментовидних тим, що лезо у них приурочене до дугоподібного краю, а прямий перетворено в обушок. Окрім них-, специфіку Індустрії визначають виразні серії гостроконечників /4,5 %/ 1 наконечників /2,9 %/. Останні виготовлені на сколах, що. обумовило■ деякі їх особливості: плескато-опук-лість у перетині, майже завжди заокруглену основу й максимальну ширину у нижній третині. Вентральна поверхня багатьох з них лише частково підпрацьована витончуючою ретушшю - у базальній частині та, Іноді, уздовж більш масивного подоежнього краю. Верболистна форма нетипова, натомість, окрім лавролистних, присутні наконечники тополеподібних та мигдалевидних обрисів. '

Знарядь з рубаль'ною функцією небагато - 3,5 X. Більшість рубил має дещо вміщений в бік відносно подовжньої осі робочий кінець. Індекс скробед - 7,1 X. Невисокий 1 індекс зубчасто-вияшг.у-ватих знарядь - 12,9 X. Індекс знарядь пізньопалеолітичішх тилів /скребкки, проколки, стамески, поодинокі ріщі/ - 10,5 X. Слід згадати ще про присутність в Індустрії досить значної серії знарядь "перехідного” типу - так «взних рівчиків. До цієї групи знарядь уз 1йшли вироби, близькі, з одного боку, до ножів /від останніх вони відрізняються ЛИЕ0 обмеженою робочою ділянкою/, а Іншого - до різців /ріжуча ділянку у них приурочена до кута заготовки, але, на відміну від різців, пригострена плоскими скодаш/.

Для вторинної обробки знарядь використовувалася головним чином лускова /73,4 X/ ретуш, а також, досить часто, підпаралельна й паралельна /14,5 X/. Східчаста ретуц нетипова /4,5 X/.

Серед специфічних особливостей Індустрії Гихти слід згадати також вначие використання прийому утончения акомодаційної ділянки внарядь.

Нзеєдєні дані дають змогу визначити Рихту як двобічну нела-валуазьку непластинчасту нефасетовану макроіндустрію з переважно мустьєрськими ознаками в типології, але яку можна з упевненістю віднести ва техніко-типологічними ознаками й особливостями до розвинутого етапу мустьє.

. У четвертій главі подаються результати класифікаційного ана-' лізу трьох комплексів Житомирської стоянки.

Комплекс І, Артефакти мають значний люстр 1 вкриті щільним , шаром матово-білої з жовтуватим відтінком патини, яка місцями вилужена чи вивітрена, від чого поверхні знарядь набули шерехувато-сті. колекція налічує 611 виробів /118 - нуклеуси й пренуклеуси, 269 - сколи, 185 - знаряддя праці, решта - уламки/. Техніка розколювання переважно примітивна - радіальна й радіально-двостороння.. Значна увага приділялася підготовці відбивної площадки, основним прийомом якої була підправка кількома сколами. Серед нуклеусів з паралельним розщепленням відсутні циліндричні й пірамідальні форми. Індекс левалуазької техніки 3,8 X.

. Параметри сколів 1 знарядь свідчать про належність І комплексу до макроіндустрій.Техніка двобічної обробки становить 12,2 X, разом з частково-двобічноп - 43,1 %. Індекс підправки площадок: "вузький" - 11,9, "широкий" - 47,2 %. Індекс пластин - 7,4 X /якщо враховувати лише цілі пластини та базальні фрагменти/ і 8,5 X

. .. - 10 -/якщо брати всі без винятку/. Коефіцієнт масивності сколів - ЗО, видовденості - 108. Знаряддя виготовлені переважно на примітивних відщепах /68,7 X/; на протопривматичних - 11,6 X, на жовнах -28,1 X, на пластинах - 2,3 7..

В номенклатурі знарядь переважають ножі /35,0 7./. Досить високим є вміст зуОчасто-виямкуватих знарядь - 20,3 7.. Далі йдуть скребла /17,1/ й рубальні знаряддя /17,1 %/, головним чином рубила підтгакутної форми. Серед специфічних особливостей слід назвати присутність кількох примітивних - масивних 1 біопуклих у перетині - двобічних наконечників верболистної форми з загостреною основою.Гостроконечники відсутні .Шзньопалеолітичні типи знарядь представлені не великою кількістю проколок /4,9 7./. '

Вторинна обробка здійснювалася переважно лусковою /67,8 X/, рідше - східчастою /14,0 7.1 ретушшю,а також обтісуванням /17,47./. Серед характерних рис індустрії І комплексу слід назвати й наявність у більшості знарядь Природнього чи штучно виготовленого . обушка /57,7 X/, тоді як утончення акомодаційної частини відмічено лише у 6,3 7. випадків.

За наведеними даними І комплекс Житомирської стоянки можна визначити як нелевалуазьку непластинчасту середньофасетовану двобічну макроІндустрію, у якій мустьєрські елементи поєднуються з ашельськими. Отже, на основі техніко-типологічних показників цю. індустрію можна датувати пізньоашельським часом.

Комплекс II. Артефакти вкриті білою без жовтуватого відтінку паткною. Поверхні виробів люстро"ані, але без слідів вилужено-сті. На багатьох крізь патину проглядає природній колір кременю. Колекція налічує 3576 виробів /514 - нуклеуси й пренуклеуси,1834 -сколи, 938 - знаряддя праці, решта - уламки й скалки/. Техніка розколювання переважно примітивна, хоча вміст протопризматичних нуклеусів 1 сколів значно вищий, ніх у 1-му комплексі. З'явилися поодинокі пірамідальні, циліндричні й навіть клиноподібні форми. Разом з тим, не можна не помітити,що поруч з радіальною технікою, яка демонструє високу відсортированість виробів, нуклеуси а паралельною системою сколювання /переважно біподовжні/ значно програють у досконалості та типологічній завершеності. Індекс лева-луазької техіїіки .2,9 X. ' .

Параметри знарядь та сколів відповідають макроіндустріям,хоча порівняно з 1-м комплексом вони дещо зменшилися. Зменшився й Індекс двобічної /6,7 X/ та частково-двобічної /20,8 %/ обробки,

залишившись, разом з тим, досить високим. Виріс Індекс підправки площадок: "вузький" - 17,4X, "широкий" - 52,4 X. Індекс пластин -

7.7 X /цілі й базальні фрагменти/ 1 10,0 X /загальний/. Коефіцієнт масивності сколів - 26, видовженості - 124. Знарядь, виготовлених на примітивних відщепах - 51,4 X, на протопризматичних -

2S,3 X, на жовнах - 12,1, на пластинах - 3,6 X.

Ранньопалеолітичні типи знарядь розташувалися у такій послідовності: номі - 38,1 X, зубчасто-виямкуваті - 16,4 X, скребла -

12.7 X, рубальні знаряддя - 4,2 X, наконечники - 1,6 X, гостроконечники - 1,6 X. Останні - дуже невиразні й "атипічні", в той час,як в типології наконечників помітні прогресивні зміни: їх обробка відзначається значно більшою досконалістю, вони стали менш масивними в перетині, хоча типологічними ознаками нагадують наконечники 1-го комплексу: верболистні та лавролистії 1 за формою, загострені в основі 1 максимально широкі у середній частині. Окрім ранньопалеолітичних знарядь значною серією представлені в цій Індустрії відсутні у 1-му комплексі знаряддя "перехідного" типу -різчики, робоча ділянка яких приурочена у більшості випадків до кута заготовки.Суттєво зросла й пізньопалеолітична група /12,8 X/, яка представлена вже не лише проколками, а й досить примітивними скребками на відщепах.

В технології вторинної обробки знарядь відчутні помітні зміни в бік різкого зниження питомої ваги обтесування /що цілком співпадає в падінням Індексу рубил/; натомість вріс Індекс лускової ретуші /72,8 X 1, менше - східчатої /16,3 X/ та підпаралель-ноі й паралельної /7,3 X/. Як 1 в 1-му комплексі, у багатьох знарядь е обушок /40,7 X/, головним чином штучний. Утончення акомодаційної частини виявлено лише у В X знарядь.

Згідно а наведеними техніко-типологічними показниками, І1-й комплекс йитомирської стоянки можна визначити як нелевалуазьку непластинчасту середньофасетовану двобічну макроіндустрію і віднести до раннього етапу мустье. . .

Комплекс III. Артефакти характеризуються відсутністю патини або слабким голубуватим /плямами/ П нальотом. Люстр відсутній: грані виробів чіткі, незаполіровані. Колекція налічує 1697 виробів /248 - нуклеуси й пренуклеуси, 815 - сколи, 489 - знаряддя праці, решта - уламки та скалки/. В техніці розщеплення переважає, хоч і не набагато,радіальний принцип. ’Прогресивні" типи нуклеусів паралельного сколювання - циліндричні.пірамідальні й кли-

. - 12 -ноподібні - такі ж поодинокі, як 1 в 11-му комплексі, але подовжні форми тут вже переважують 61подовжні. Індекс левалуазької техніки - 3,6 X. ~

Параметри знарядь та сколів відповідні макроІндустріям. Індекс двЬбІчної обробки 8 %, частково-двобічної - 19 ^.Індекс підправки площадок: "вузький" - 19,4, "широкий" - 35,0 7.. ІнДекс пластин - 7,4 7. /цілі й базальні фрагменти/ 1 10 7. /загальний/. Коефіцієнт масивності сколів - 26, видовженості - 117. Знарядь, виготовлених на примітивних відщепах - 53,0 %,на Протопризматйчниз^' 18,0 7., на жовнах - 16,3 X, на пластинах - 6,6 X. *

Серед внарядь переважають ножі /30,7 %/, зубчасто-віїямкува-ті вироби /20,6 7./, скребла /11,0 %/. Індекс рубальних знарядь -4,IX/. Зріс вміст наконечників /4,0 %/,близьких еа типологією до наконечників 11-го комплексу. Гостроконечники, як 1 раніше, поодинокі й невиразні /0,9 %/.Значну серію складають різчики. В пі-зньопалеолітичний групі,окрім скребків та проколок,з'явилися стамески/. *

Змінилося співвідношення між прийомами вторинної обробки і поряд з лусковою /53,3 7./, ширше стала використовуватися східчаста /30,6 7./ та паралельна й підпаралельна /11,5 Х/ ретуш. Питома вага знарядь з обушком - 38,3 X, з утонченою акомодаційною частиною - 10,4 7..

'Згідно в наведеними техніко-типологічними показниками,111-й комплекс Житомирської стоянки можна визначити як нелевалуазьку непластинчасту середньофасетовану двосторонню макроіндустрію з виразно мустьєрськими ознаками в техніці розщеплення та типології знарядь.

Помітно,’ що коефіцієнт схожості між 1-м 1 11-м та 11-м 1 ІІ1-м комплексами значно виший за коефіцієнт відмінності. Бливь-кість у більшості техніко-типологічних показників підкріплюється наявністю цілого ряду загальних специфічних рис, що дозволяє говорити' про генетичний зв'язок міх цими комплексами.

У п’ятій главі розглянуто ще дві ранньопалеолітичні пам'ятки Українського Полісся, які зазнали розкопок. Одна з них - Точильниця на Житомирщині - була-досліджена В.К.Пясецьким.Розкол площею 44 кв.м, закладений на південному схилі місцезнаходження,дав понад 500 крем'яних виробів, які належали до двох культурних горизонтів. За даними Б.К.Пясецького, знахідки, отримані а верхнього /1-го/. горизонту вкриті білою патиною з люстром 1 зовні нага-

дують матеріал Рихти. Вироби нижнього /І1-го/ горизонту вкриті щільним шаром жовтуватої патини зі слідами вилуженості й люстро-вані сильніше, ніж у 1-му горизонті. За фізичним станом поверхні ЦІ вироби,як свідчить автор розкопок, близькі найбільш архаїчним артефактам Житомирської стоянки.

Авторові не вдалося ознайомитися в крем’яною колекцією Точильниці. Згідно з даними Е.К.Пясецького, переданими для Зводу пам'яток археології та культури України,в обох Індустріях використовувалася Переважно примітивна /радіальна/ техніка розколювання. Всі знаряддя виготовлені на сколах, майже виключно на відщепах." Обидва комплекси, в інструментарії яких переважають скрєбла-Ножі й зубчасто-виямкуваті внаряддя, попердньо можна віднести до односторонніх нелевалуазьких нефасетованих 1 непластинчастих мус-тьєрських Індустрій.

Значення цієї пам'ятки полягає, перш за все,в тому, що вивчення II геології може пролити світло на стратиграфію Житомирської стоянки.

Крем'яна колекція з місцезнаходження Чулатрво III, яка зберігається в фондах Музею антропології МДУ, була оглянута й класифікована автором за тією ж схемою, що й Інші поліські матеріали.Здійснені підрахунки відрізняються від запропонованих М.В.Воєводським /Воєводський, 1948,1950/. Згідно в ними, знаряддя праці становлять 17 7. всіх виробів, нуклеуси й пренуклеуси - 10 7., сколи - 70,7 7., решта - скалки й уламки. Індустрія характеризується мікролітичними розмірами знарядь 1 сколів, причому у більшості відщепів ширина переважає довжину. Техніка розколювання в цілому протопризматична, але більшість нуклеусів та гіренуклеу-сів мають поперечну орієнтацію. Серед примітивних сколів аерева-’ жають безсистемні: питома вага відщепів з радіальною.огранкою -лише 16 7..Пластини характеризуються невеликими розмірами 1 хоча' . досить часто мають паралельне огранення спинки, не відзначаються стандартністю форми. Індекс масивності відщепів - ЗО, видов-женості - 110. Індекс’підправки відбивних площадок низький: "вузький - 3,6 7., "широкий" - 29,8 %. Індекс пластин - 11,8 7. /цілі й базальні фрагменти/ 1 14,9 7. /загалом/.Заготовками для знарядь були головним чином відщепи, але досить часто використовувалися й природньо розщеплені уламки й плитки кременю: на примітивних відшепах виготовлено 45,2 У- знарядь,, на протопризматичг них - 25,8 7., на пластинах - 3,2 %, на жовнах, плитках 1 природ-

ніх уламках - 25,8 X. Вторинна обробка знарядь здійснювалася головним чином східчастою /41,9 X/ та лусковою /35,5 X/ ретушшю. Значно менша питома вага ретуші підпаралельної /9,6 X/ й обтесу-вання /6,5 %/. У багатьох знарядь є обушки, утончення ж акомодаційної частини не типове.

Серед знарядь праці переважають зубчасто-виямкуват1 /25,9Х/, скребла /22,6 X/ та різчики /22,6 %/. Ножі /6,5 X/, як 1 рубила /6,5 X/,представлені поодинокими екземплярами. Остроконечники й наконечники відсутні.Досить висока питома вага знарядь пізньопа-леолітичних типів /різці, скребки, стамески/ - 16,2 X.

Своєрідність типологічного набору знарядь виявляється в переважанні губчасто-виямкуватих знарядь та скребел.Ріжучі інструменти представлені головним чином не ножами, а різчиками і різцями. Наведені дані дають можливість визначити Чулатово III як зубчасту мікроіндустрію у якій переважаючі мустьєрські елементи співіснують в лізньопалеодітичними. На думку автора, можна Цілком погодитися а більш пізнім висновком 11.В.Воєводського /1948/ про належність пам’ятк до розвинутого мустьє.

у шостій главі підсумовуються отримані дані з раннього палеоліту Українського Полісся і визначається місце розглянутих пам'яток у палеоліті Східної та Центральної Європи.

На думку автора, аналогії 1-му комплексу Житомирської стоянки на території Східної Європи простежуються, перш ва все, у ранньому комплексі місцезнаходження Великий Глибочок І у Придністровському Поділлі . Серед елементів схожості можна назвати ма-кролітизм цієї індустрії,11 двобічний характер /11 X знарядь мають двобічну обробку/, низький Індекс левалуа /2,1 X/ і значне переважання примітивної /радіальної/ техніки над паралельною,низький індекс пластин /3,3 X/, відносно високий індекс підправки відбивних площадок /"вузький" - 25,4 X,"широкий" - 45,8 X/, бли-вькі коефіцієнти масивності /27,8/ та видовхеності /107/ сколів, наявність у багатьох внарядь обушків і нетиповість прийому утончения акомодаційної частини виробів. Серед внарядь переважають скребла й ножі /37,7 X/- головним чином прості з опуклим та прямим левом. Крім них до ведучих типів віднесені рубила й зубчасті внаряддя /Ситник, 1985/.

Ямцо схожість 1-го комплексу Житомирської стоянки з раннім комплексом Великого Глибочка І носить горизонтальний характер /останній теж датований автором розкопок пізньоашельським часом/

то вертикальний, генетичний зв’язок у нього простежується, як вже зауважувалося,з 11-м 1 111-м комплексами Житомирської стоянки. Рядом характерних ознак до них подібна й індустрія Антоновки І у Донбасі. Серед таких слід відзначити II макролітичний характер, високий вміст двобічних знарядь /23,8 7./,низький індекс левапуа /0,4 7./,високий Індекс примітивної /радіальної, 74,9 7./ і низький - протопризматичної /24,7 X/ техйіки розколювання, низький рівень пластинчатості /4,1 %/, близькі коефіцієнти масивності /28/ та видовженості/, значний вміст зубчасто-виямкуватих знарядь /25,2 %/, присутність загострених в основі верболистних двосторонніх наконечників з лінзоподібним перетином та відсутність гостроконечників /Гладилін, 1976/. .

Втім, не можна не помітити й деякі суттєві відміни. До таких належать: більш "відщеповий" характер антоновської Індустрії /на'жовнах виконано всього 4 7. знарядь/, частіше використання прийому утончення акомодаційного елемента знарядь, низький індекс підправки відбивних площадок, надто низький індекс рубаль-них знарядь /0,7 £/,значніше переважання в інструментарії ножів і скребел /63,2 7./.

З мустьерськоп частиною колекції Житомирської стоянки завжди порівнювали й матеріал Рихти,вважаючи ці пам'ятки "дуже близькими, якщо не Ідентичними" /Гладилін, 1985/; Більш ретельний порівняльний аналіз цих індустрій,що став можливим після їх класифікації, виявив, однак, ряд суттєвих розходжень кількісного 1 . якісного змісту. Більш розвинутий вигляд має, зокрема, в Рихті техніка паралельного розколювання, де значними й виразними серіями представлені "прогресийні" II форми - циліндричні й пірамідальні нуклеуси, рідко використовувалися у якості заготовки для ' знарядь жовна, частіше - протопризматичні відщепи 1,що особливо' помітно, пластини /13,1 7.-у Рихті, проти З,В 7. - в 11-му комплекс і 5,6 7. - в Ш-му/.

Цей показник - індекс знарядь на пластинах - є, на думку автора, більш чутливим,* ніж Індекс пластин, індикатором якісних ■ змін, що відбуваються в тих мустьєрських індустріях, носії яких починають усвідомлювати переваги видовженої заготовки-пластини. Очевидно, що в індустрії Рихти сколювання пластин вже набрало цілеспрямованого змісту, в той час як у мустьєрських комплексах Житомирської стоянки отримання заготовок, у яких довжина вдвічі переважає ширину, ще носило випадковий характер.

Серед відмін слід згадати нетиповість для житомирських комплексів наконечників, які представлені виразною серією в Рихті. Різною е й специфіка ряду Інструментів, присутніх 1 в Рихті,1 в йитомирській стоянці. В цьому переліку слід звернути увагу,перш ва все, на наконечники. В Рихті вони мають плескато-опуклий перетин, майже завжди ваокруглену основу 1 максимальну ширину у нижній третині зііарядь. Верболистна форма тут не типова,' натомість е знаряддя тополеподібних та мигдалевидних обрисів. В житомирських комплексах наконечники мають переважно верболистну форму, загострену основу, лінзоподібний перетин І максимальну ширину посередині виробу. Рівними специфічними формами представлені й ножі, помітні особливості 1 в типології різчиків, скребків. Якщо додати до цього різницю у цілому ряді техніко-типоло-гічних показників, стає очевидним, що Рихта 1 мустьєрські комплекси Житомирської стоянки належать до різних напрямів у розвитку двобічної традиції. .

' Більш близьким до індустрії Рихти видається 2-а комплекс Королевского місцезнаходження у Закарпатті. Поза те,що тут для виготовлення знарядь використовувалася вовсім Інша сировина, в індустрії цієї пам'ятки простежується багато типових для Рихти рис. Серед них: макролітизм знарядь 1 сколів, близький вміст двобічних форм /6 X /разом з частково-двобічними - 13 X/, індекс лева-дуа /З X/, Індекс підправки площадок "вузький" - 7 X, "широкий"-36 X, використання у якості заготовки майже виключно сколів, численність знарядь як з обушками,так 1 а утонченим акомодаційним елементом.В інструментарії значно переважають скребла-ножі /статистичні дані подаються за Л.В.Кулаковською /1989/,яка'їх не диференціює/, у тому числі специфічні й для Рихти підсегментовидні та напівмісячні.3 відмін слід згадати дещо нижчий Індекс рубаль-них знарядь /З X/,значніший зубчасто-виямкуватий компонент /24Х/ та поодинокість наконечників і гостроконечників.

.Складається враження, що відміни між комплексом 2-а Королево 1 Рихтою обумовлені перш ва все хронологічним розривом. Швидше всього,ці дві пам'ятки належать до двох хронологічних етапів у розвитку однієї й тієї ж еволюційшої тенденції.

. Ряд типових для Рихти ознак простежується і в Індустрії Сухої Иечетки на Волзі. Порівнюючи цю пам'ятку з антоновськими комплексами, В.Н.Гладилін ввертав увагу на їх "очевидну різницю у специфічних типах анарядь"/Гладилін,1976/. Подібними до Рихти в

. - 17 -

цій двобічній макроІндустрії є /дані С.М.ЗамятнІна, В.М.ГладилІ-на, М.Д.Праслова, Л.В.КузНецовоІ/ низький Індекс левалуа, переважання протопризматичної техніки над примітивною /радіальною/, невисокий Індекс підправки площадок: "широкий" - менше ЗО 7., Індекс пластин - до 10 7.. Серед знарядь, переважна більшість яких виконана на сколах, дуже багато виробів з утонченою акомодаційною частиною. Переважають скребла-ножі /46 X/, виразною серією ; представлені наконечники, специфічною особливістю яких є "косо-врізаність" у термінальній частині. З відмін слід відзначити поодинокість рубил та дуже низькі Індекси зубчастих виробів /2 7./

1 знарядь палеолітичних типів /1 7./. Якщо узагальнити наведені дані,стає очевидним, що за своїми ознаками 1 особливостями Суха Мечетка виявляє значно більше схожості з Рихтою.ніж з Житомирською, стоянкою. Не є виключенням однак, що більш суттєвим, ніж з Рихтою.може виявитися зв'язок Сухої Мечетки з деякими двосторонніми Індустріями Криму.

1 Аналіз даних ще однієї ранньопалеолітичної пам'ятки на суміжній з Українським Поліссям території - Хотильово /Заверняєв, 1978/ - переконав, що статистичні дані тут отримані зі змішаної колекції, а тому не можуть бути використані для порівняння. Автор утримується тут 1 від співставлення Житомирської стоянки й Рихти з двосторонніми мустьєрськими комплексами Криму, вважаючи, що це питання потребує спеціального дослідження. Важливіше у даному випадку спробувати виявити висхідні центри двох простеже-них на Руській рівнині напрямів у еволюції двобічної традиції.

' Відомо,що після відкриття Житомирської стоянки було вислов-

лене припущення, що носії II двосторонньої індустрії прийшли на Руську рівнину з заходу, уздовж північних відрогів Карпат /Гла-' дилін, 1969,1976/. З мікоком Центральної Європи співставлявся 1 ' матеріал Рихти /Смирнов,1979/.У визначенні Г.Бозинського 1 К.Ва.-. лоха центральноєвропейский мікок характеризується: широким використанням двобічної лускової ретуші, невисоким рівнем підправки відбивних площадок, відносно низьким рівнем пластинчастості..Те-.

„ хніка первинної обробки головним чином рад1альна;левалуазьк1 нуклеуси нечисленні. До характерних типів знарядь належать двобічні рубила й "рубильця" з плоско-опуклим перетином, листоподібні знаряддя з закругленою основою,ножі з обушком типу Прондник.Еок-штайн 1. Клаузеннише та конвергентні.Знарядь п1зньопалеол1тпчних. типів мало. К.Еалох, який співставив мікокський пласт у Центра-

льній Європі в рис-вюрмом - раннім вюршм, розрізняє в ньому ДВІ фази: ранню - мікакську, з переважанням рубил І "рубилець", і пізню, де рубил 1 "рубилець" мало, зате є виразні серп листоподібних вістрів, які супроводжуються боковими ножами й скреблами /Возіпвкі, 1967,_1076; УаІосЬ, 1968, 1971/. -

Генетичною підосновою мікокського культурно-історичного пласту вважають індустрії фації лебенштедт, еталонними пам'ятками якої є Ройтерсру й Зальцгіттер-Лебенштедт. У Східній Європі з ними порівнювали, перш за все, Житомирську стоянку /Гладилін,Си-тливий,- 1990/. Співставленая цих пам'яток за техніко-типологіч-ними показниками виявило,однак, ряд досить значних розбіжностей. Більшу близькість до ашельського комплексу Житомирської стоянки виявляє Індустрія .Ройтерсру, зокрема за Індексом двобічної обробки /20 X/, високим вмістом рубальних знарядь, присутністю двобічних наконечників верболистної та лавролистної форми з лінзоподібним перетином. Але е й значні відміни: надто високі тут Індекси левалуа /22 %/ та пластин /15 X/,незвично низький, як для ашельської Індустрії, коефіцієнт масивності сколів /20/.

Ще менше ознак подібності до Житомирської стоянки виявила Індустрія Задьцгіттер-Лебенотедта. І навпаки, не можна було не помітити, що багатьма рисами ця більш пізня /ранневюрмська/ пам'ятка фації лебенштедт нагадує Індустрію Рихти. Техніка розколювання тут поєднує радіальні прийоми а паралельними, майже всі знаряддя виконані на сколах. Серед останніх, широко.представлених в публікації А.Тода /Тосіе, 19В2/, багато виробів, близьких за типологією до рихтинських /аокрема, рубила, "біфаси у формі "0",тобто напівмісячні ножі й скребла; знаряддя типу "Сдаттшпіт-цен"; присутні 1 в Рихті гостроконечники з одним ретушованим лезом, тощо/. Близькість до індустрії Рихти виявляється 1 в тому, що поруч з обушковими, є багато знарядь з утонченим акомодаційним елементом.До відмін належить більш високий Індекс фасетуван-ня відбивних площадок, майже повна відсутність наконечників.

До мікокського пласту в Німеччині відносять 1 матеріали а Ретена, Гундисбурга, Барлебена /Гладилін, Ситливий, 1990/, комплекс "А” Кенігсауе /Возіпзкі, 1967, Уаіосіа, 1971/.

Досить близькою до Рихти видається й мікокська Індустрія /комплекси 7-е, 7-а, 6-а/ Кульни в Чехії, вокрема ва Індексами левалуа, двосторонньої техніки, пластинчатості, підправки площа док, використанням сколів для виготовлення знарядь та.прийому

утончення акомодаційної їх частини. Серед знарядь нагадують Рих-ту заокруглені в основі плоско-опуклі наконечники .деякі типи переважаючих в індустрії ножів, підлегле положення зубчасто-виям-куватих виробів.Багато спільних рис виявляє ця пам’ятка 1 а 2-а комплексом Королево. Схоже, що ці індустрії належать до єдиного власне мікокського еволюційного напряму у розвитку традиціІ двосторонньої обробки знарядь. У східній половині Центральної Євро-, ви цей напрям, до якого належить і так званий "бабоньєн" Угорщини /Rinser, 1990/, знаходить продовження у ранньоселетських комплексах, тоді як у західній частині /німецький мікок/ він еволюціонує в альтмгальєн /Bcsinski, 1967; Valoch.1968; Svpboda,1984/.

Інший кущ двосторонніх Індустрій у Центральній Європі - так звана "мікок-прондницька культура" Південної Польщі - дещо відрізняється від мікоку Чехії та Угорщини. Характерною особливістю Індустрій цього ареалу /Вильотне, Темна, 0кеннік,Краков-Звер-жинець, Пекари III, Козярня/ є присутність великих двосторонніх ножів аркоподібної чи трапецієподібної форми, пригострених на кінці "псевдорізцевими” сколами.а також значної, кількості рубил 1 скребел. Для виготовлення цих знарядь широко використовувалися, окрім сколів, жовна кременю. Багато з них мають обушки, часто вкриті жовневою кіркою, а от утончення акомодаційної частини •' знарядь - не типове. Відсутні тут 1 характерні для мікоку листоподібні наконечники з заокругленою основою. Єдиному наконечнику з грота Вильотне притаманні інші морфо-технічні особливості: ве-рболистна форма, загостреність у основі 1 лінзоподібний перетин.

Все сказане свідчить про те, що дві тенденції, помічені в еволюції двосторонньої традиції на Руській рівнині, простежуються і в Центральній Європі. Те, що "міКок-прондницька культура" не отримує в Польщі дальшого розвитку,дає підставу для припущен-' ня,що II носі! емігрували звідти - можливо саме "північним" тля-, хом - на малозаселені простори Руської рівнини. У чистому вигляді Ця культура тут не простежується,але притаманні їй риси більш відчутні у комплексах "житомирського", ніж "рихтинського" типу.

Серед таких характерних ознак можна назвати: більш значний вміст знарядь на жовнах; уповільнений розвиток техніки паралельного розщеплення; більш високий Індекс двобічних знарядь;численність знарядь з обушками., часто природніш, і нетиповість прийому утончення акомодаційної частини; досить високий вміст зуб-часто-віїямкуватих знарядь 1 скребел, поодинокість 1 "атипічний"

. - 20 -вигляд гостроконечників; переважно вербодистний вигляд наконечників, які мають загострену основу, лінзоподібний перетин і максимальну ширину посередині .

Що ж до мікоку Східної Європи, /або власне "східного" мікоку/, який, на думку К.Еалоха, відрізняється від мікоку Центральної Європи хіба що "більшим вмістом пластин та гостроконечників" та ще "співіснуванням у мікокській фазі рубил 1 листоподібних вістрів" /УаіосЬ, 1968/, то йому притаманні такі риси: прогресивний характер розвитку протопризматичної техніки; в цілому низький індекс підправки відбивних площадок; нижчий, ніж в Індустріях "житомирського" типу індекс двосторонньої /головним чином -частково-двосторонньої/ техніки; виготовлення знарядь майже виключно на сколах; широке використання прийому утончення акомодаційної частики знарядь; значне переважання в Інструментарії ножів 1 низька питома вага зубчасто-виямкуватих виробів; наявність гостроконечників 1 наконечників /серед останніх нетипова вербо-дисна форма, вони мають заокруглену основу 1 плоско-опуклий перетин/. Вміст левалуазької техніки низький в Індустріях обох типів, але левалуазькі сколи в комплексах Житомирської стоянки використовувалися як заготовки для знарядь частіше, ніж в Рихті.

Як видно в наведених даних, більшість особливостей "східного” мікоку, характерна й для мікока Центральної Європи, що підтверджує пануючу думку про західне походження мікоку Руської рівнини.Є підстава провести шлях інфільтрації носіїв мікокської технології південніше - а Німеччини уздовж Чехії і далі безпосередньо через Карпати /комплекс 2-а Королево/ на Руську рівнину, де мікокська тенденція виявила себе в індустрії Рихти 1, якоюсь мірою, в Сухій Мечетці. Другий напрям у еволюції -двобічної традиції, представлений на Руській рівнині Житомирською стоянкою і раннім комплексом Великого Глибочка І, слід пов'язувати, швидше всього, з "північним" шляхом, який веде з Німеччини через Польщу в Українське Полісся.Антоновські пам'ятки знаходяться на стику цих двох тенденцій, поєднуючи в собі ознаки обох напрямів.

Інформативна цінність матеріалу Чулатово III не настільки висока, щоб робити широкі висновки щодо місця цієї пам'ятки у палеоліті Східної Європи. 1 все ж нові дані про характер II кам’яної Індустрії дають можливість більш-менш упевнено говорити про близькість до сусідньої мустьєрської стоянки Бетово. Порівняльний аналіз техніко-типологічних показників цих пам’яток вия-

вив досить високий ступінь схожості. Обидва комплекси належать до нелевалуазьких нефасетованих односторонніх мікроіндустрій з ідентичними коефіцієнтами масивності й видовженості сколів, переважанням безсистемної техніки розколювання над радіальною, широким використанням природньо розщеплених жовен та уламків кременю для виготовлення знарядь, низьким Індексом знарядь на пластинах. Інструментарій характеризується високим вмістом зубчасто, виямкуватих знарядь і скребел, низькими Індексами ножів 1 рубил, однаковим типологічним набором знарядь пізньопалеолітичних типів /скребки, різці, стамески/.З відмінностей можна згадати хіба-що більш високий у Чулатово III індекс пластин та відсутність виявлених у Бетово поодиноких гостроконечників і наконечників.

Л.М.Тарасов порівнює Бетовську стоянку з тейякськими комплексами, найближчим аналогом до неї називаючи нижній шар місцезнаходження Стинка І на Середньому Дністрі. Тепер до пам’яток . цього кола можна віднести й Чулатаво III.

Ш темі дисертаціІ вийшли з друку такі роботи:

1. Истоки понятия "техника леваллуа" // Актуальные проблемы археологических исследований в Украинской ССР: -тезисы докл. - К.: Наукова думка, 1979 - /0,2 д.а./. .

2. Нові палеолітичні знахідки на Житомирщині // Археологія, N* 56 -К.: Наукова думка, 1986 - /0,5 д.а./.

3. Работы в Житомирском Полесье // АО 1984 года- М.: Наука, 1985 -/0,2 д.а./.

4. К историографии проблемы леваллуа // Каменный век: памятники, методика, проблемы - К.: Наукова думка, 1989 - /1,3 д.а./.,

5. Палеолит юго-запада СССР и сопредельных территорий.- Рихта -

■ К., 1989, - /4,0 Д.а./ /препринт/. . . '

6. Нуклеусы Рихти // Исторические науки сегодня - К.: ИНИОН АН СССР, 41208 от 9.03.1990 Г. /0,5 Д.а./.

7. Ранний палеолит Украинского Полесья.Житомирская стоянка /ашель/ К.,1991 - /3,9 д.а.'/ - /препринт/ /у співавторстві з В.О.Місяцем/ .

8. Ранний палеолит Украинского Полесья. Житомирская стоянка /му-

стье/ - К.,1991 - /4,0 д.а./ - /препринт/ /у співавторстві з В.О.Місяцем/. .

9. Индустрии с листовидными остриями в раннем и среднем палеолите Украинского Полесья // Les premieres trouvailles authenti-

-гг -

ques de Paleolithique a Miskolc et les questions actualles des industries a pieces foliaoees de 1'Europe Centrale - Mis-kolo, 1991 - /0,2 д.а./.

Ю.Ашельский комплекс Еитоиирской стоянки // Раинепадеолитиче-ские комплексы Евразии - Новосибирск: Наука,1992 - /1,5 д.а./.

11. Об одном иа критериев прогресса палеолитических индустрий // Проблемы палеолита Евразии: тезисы докл.- Красноярск: Наука, 1992 - /0,3 д.а./.