автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Развитие мусульманской традиции комментирования Корана (X-XV вв.) (на примере толкования эсхатологических сюжетов),

Полный текст автореферата диссертации по теме "Развитие мусульманской традиции комментирования Корана (X-XV вв.) (на примере толкования эсхатологических сюжетов),"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ІМ. А.Ю. КРИМСЬКОГО

На правах рукопису

ПРИХОДЬКО Ттара Борлсішїа

РОЗВИТОК МУСУЛЬМАНСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ КОМЕНТУВАННЯ КОРАНУ (Х-ХУ століття)

(на прикладі пояснення есхатологічних сюжетів)

07,00.02 - Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук

Київ 1996

Дисертацією е рукопис

Роботу виконало у Відділі Близького та Середнього Сходу Інституту сходознавства їм. А.20. Кримського Національно! Академії наук України.

Науковий керівник • Омелян Йосипович Прідак, академік НАН України, директор Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України.

Офіційні опонент: -

1. Котляр Микола Федорович, член-корсспондснт НАН України, головний науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

2. Галенко Олександр Іванович, кандидат історичних наук, учений секретар Інституту сходознавства іи. А. 10. Кримського НАН України.

- Провідна організація - Національний Університет Киево-Моги-

лянсьха Академія

Зцхист дисертації відбудеться {ССк£&ііЛ 1996 Р.

о ] годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01. 65. 01 по

захисту дисертацій у Інституті сходознавства ім. А.Ю, Кримського НАН України.

Адреса: 252001, Кяїв-1, вул. Груїиевського, 4.

З дисертацією можна Ознайомитися у бібліотеці Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАїІ України.

" Вчений секретар спеціалізованої ради локтор історичних наук

J

Л.В. Матвєєпа

Загальна характеристика роботи.

Предмет та об’єкт дослідження.

Дисертацію присвячено розгляду мусульманської традиції коментування Корану. Коментування проповідей виникло практично одночасно з виголошенням одкровень Пророком Мухаммадом та укладанням Корану; його метою було пояснення незрозумілих уривків Корану з точки зору філології, юриспруденції, історії, тощо. З величезної кількості коментарів (тафсірів), які було укладено протягом більше як 13 століть існування ісламу,. к'тька визнають авторитетними - їх перевидають, використовують у мусульманськії! освіті, воші служать джерелами для написання сучасних коментарів. Об’єктом даного дослідження є три твори у області мусульманської екзегетики, визнані авторитетними у суннітському світі, які були укладені ат-Табарі, аз-Замахідарі, ал-Махаллі та ас-Суйути. У шиїтських коментарях, на думку дослідників, “зовсім немає науковості, і вони повні нісенітностей та неправди”1 ; тому їм варто було б присвятити окреме дослідження. У розглянутих тафсірах знайшли відображення основні напрямки та методи коментування середньовічних авторів, Основну увагу у дисертації приділено поясненню коментаторами однієї з центральних проблем ісламу - есхатологічним сюжетам, які склали основну ідею пророцтва Мухаммада.

' Крымский А.Е. История арабов и арабской литературы, светской м духовной (Корана, фыкга, сунны н пр.), Первая часть. Сочинения. т. 4. Сходознавстйо, * Киса, 1974. - С. 106.

Актуальність проблеми.

Наукове дослідження творів з мусульманської екзегетики налічує менше століття. Раніше її вивченню заважали як деяке упередження західних науковців щодо достовірності та важливості матеріалів, що містилися у тафсі-рах, так і погляд, що встановився серед мусульманських модерністів та реформаторі», иа середньовічні коментарі як на твори вузькі у своїй традиційності, які перешкоджали вільному розвитку сучасної ісламської думки.

Проте, не можна нехтувати усталеною традицією, яка налічує понад тринадцять століть - коментарі до Корану не тільки продовжують створюватись зараз, але й перевидаються ті ранні тафсіри, які визнано авторитетними. Важливо встановити, який вплив справили тафсіри на розвиток коранічних уявлень (адже, як відомо, розвиток ісл&му не завершився Кораном3, чим воші доповнюють хоранічний матеріал, наскільки пояснення коментаторів ортодоксальні, а також як впливали та впливають тафсірн ка суспільно-політичну думку мусульманського суспільства.

Вирішення цих проблем дозволить по-новому висвітлити ряд питань щодо місця і ролі тафсірів у розвитку коранічних уявлень.

ґ'

Мета і завдання дослідження.,,

Головним завданням дослідження є з’ясування феномену корапічної екзегетики та визначення доповнень тафсірів до коранічного матеріалу (до есхатологічних сюжетів).

7 Петрушевский И.П. Ислам в Иране в VIІ-XV вв. Москва, 1966. -С. 118.

Для вирішення поставленої задачі необхідно акцентувати увагу на таких аспектах проблеми:

- причини виникнення коментаторської традиції;

- особливості окремих коментарів;

• спільне та окреме у поясненнях коранічного тексту;

- доповненая коментарів до коранічного матеріалу.

Важливе значеная має також з’ясування місця та ролі

тафсірів у сучасному мусульманському світі та їхнє значення для світської науки.

Хронологічні межі дослідження. .

Дисертацію присвячено розгляду коментарів, укладених у Х-ХУ століттях. Ранні твори у області ‘і 1т іпЬїг аі-Оит’ап (“наука про коментування Корану”) почали укладати у першому столітті Гіджрл3 (воші дііішли до нас лише у цитатах пізніших коментаторів). Розквіт арабо-мусульман-ської літературної та наукової діяльності припадає на першу половину хронологічних меж дослідження. Нові праці у області коментування прагнули узгодити досягнення сучасної європейської науки та культури з коранічиим матеріалом. Розглянуті тафсіри цікаві саме тим, що вони є типовими працями у області коранічної екзегетики та тим, що їх»! автори виходили у коментуванні у першу чергу та в основному з першоджерела - Корану.

Методологія.

Згіді;іра (“переселення”, "еміграція”) - переселення Мухаммада та Його послідовників з Мекки до Мсдіни (Йасрібу), яке стало вихідною точкою мусульманського літочисленні.

Представлена до захисту дисертація - це перше в українській науці дослідження, мусульманської коментаторської традиції у середні віки.

’ При вирішенні поставлених завдань дисертантка спиралась на сучасні досягнення у області історичних та філологічних наук. Комдлекс7іий підхід складає ту основу, на якій побудовано дослідження. Він передбачає використання різних методів наукового дослідження.

Виходячи з задач дослідження основними методами були вибрані історико-філологічні. У роботі над даним до* слідженням було пройдено такі етапи:

1. Переклад джерел - переклад коментарів до есхатологічних сюжетів Корану. Виходячи з того, що дослідження грунтується на вивченні матеріалу середньовічних джерел, укладених арабською мовою, базовою проблемою є розуміння їх повідомлень, виходячи зі слововживання епохи та авторів джерел. При роботі з першоджерелами було застосовано порівняльно-типологічний метод.

2. Критичний розгляд матеріалу: з'ясування розбіжностей повідомлень коментаторів з коранічним матеріалом та доповнень до нього. Виявлення джерел коментаторів; залежність коментаторів від загальноприйнятих думок, вплив переконань коментаторів на їхні пояснення (наприклад, му'тазилітських поглядів аз-Замахшар! на його тлумачення), Для вирішення цієї задачі було Використано метод об’єктивного аналізу.

3. Співставлений матеріалів різних коментаторів. Виявлення спільного та принципових розбіжностей у ПОЯСНСІІ» ия* тексту. Поріпияніїя використаних джерел коментаторів.

Для вирішення цієї проблеми було застосовано аналітичний та порівняльно-історичний мегодй.

4. Інтерпретація даних у плані поставлених проблем. Для формулювання висновків використано метод синтезу.

5. Постановка нових проблем, що виходять на стик

наук.

Застосування цих методів допомогло глибше розкрити досліджувану проблему, дати трактування ряду важливих питань.

Як посібники з методології екзегетики використано праці Х.-Г. Гадамсра'1 та М. Гайдеггера5.

Дане дослідження носить у цілому міждисциплінарний характер. Саме такни напрямок наукового дослідження, на думку автора, є найбільш переспектившш.

Використані джерела.

Джерелами для написання роботи послужили оригінальні твори середньовічних мусульманських коментаторів Корану, укладених арабською мовою, які зараз визнай! авторитетними у всьому сунітському світі. Це “Іатґаі-Ьауап Й Іа/ііг а1-(2иг’3п” (“Збірка пояснень до тлумачення Кора-лу’*)в ат-Табарі (пом. 923 р.), “А1-Ка№аГ ‘ап аі-

*4 Х.-Г, Гадамер. Истина и метод: Основы философской уермдиевтнки. Москва, 1988. Х.-Г. Гадамер. Актуальность ррекдасиого. Москва, 1991.

! М. Хайдеггер. Разговор на проселочной Дороге. Москва, 1991.

*А|-ТаЬагї. ІатГаІ-ЬауЗп її ІаГвІґ аІ-<2иг‘Вп. А1-0а1ііга,

tanzlF1 (“[Коментар], що розкриває істини одкровення”) аз-Замахшарі (пом. 1144 р.) та “Tafslr al-Jalalayn”* (“Коментар двох Джалалів”) ал-Махаллі (пом. 1459) та ас-Су-йути (пом. 1505). Як джерело використано також Коран9 та його переклади російською10, англійською11 та німецькою12 мовами. ■

Історіографія проблеми.

Інтерес до ісламу та Корану у світі виник ледь не з виникненням самої релігії та Святого письма мусульман.

Історія вивчення мусульманської коментаторської традиції значно молодша: першим значним твором у цій області був курс лекцій Ігнаца Гольдціера з мусульманської екзегетики, виданий у Лейдеиі у 1920 році. І. Гольдціер вважав, що у цьому творі лише намічаються тенденції розвитку вивчення мусульманської екзегези, проте, завдяки величезній ерудиції автора та безпосередньому вивченню багатьох джерел ця праця стала по суті неперевершешш досягненням західного сходознавства.

' Проблем коментування Корану у мусульманській традиції дослідники торкались і і раніше, хоч цо і не було ос-

TAz-ZamaV§arI. Al-Ka5Saf ‘an Ijaqa’iq at-tanzll. G. 1-4. Bayrut, [б-р.].

8A1-Mafcalli, a$-§uyO{I. Tafslr al-JalSlayn, Bayrut, }6.p.|. 9A1-Qur’an al-Karlm. Ai-Qahira, I6.p.J.

10Коран. Перевод и комментарии ИЛО. Крачковского. 2-е издание. Москва, 1990.

11 [Atberry A.J.J The Koran Interpreted. 1-2. N.Y., 1955.

12Paret R. Der Koran: Kommentar und Konkordanz. Stuttgart, 1971. Paret R. Der Koran: Ubersetzung. Stuttgart, 1982.

полною метою їхніх досліджень. Це праці І. Гольдціера, Г. Гіршфельда,.А. Кримського.

За останні десятиліття у західній науці з’явився ряд досліджень з цієї проблеми. Найбільше на них вплинули праці Н. Еббот, Ф. Сезгіна, Дж. Уоисборо. Праця Н. Еббот окрім публікації чотирнадцяти документів мусульманської традиції включає також дослідження їхнього раннього розпитку. У фундаментальній праці Ф. Сезгіна з історії арабської літератури кораиічній екзегетиці присвячено частину першого тому, де автор, зокрема, дає нарис розвитку коментування Корану та наводить інформацію' про коментаторів. Дж. Уоисборо розглянув джерела та методи тлумачення Корану.

Протягом останніх десятиліть з’явився ряд досліджень з окремих аспектів коментування Корану, зокрема, присвячених “жанрам” мусульманської екзегетики. Жанр азЬяЬ ап-пигйі (“Обставини виголошення одкровень”) досліджено Е. Ріпніним. Цілий ряд досліджень присвячено іншому жанрові - па$1і (“відмішопання (одних айатів іншими)”), який мав надзвичайно велике значення, зокрема для фикгу та мусульманської екзегетики. Його розглянули у монографіях та статтях Д. Пзуерс, Е. Ріпнії!, Дж. Бьоргон, Л. Хасан, К. Хан. ■

Одним з напрямків вивчення Кораніпної екзегези с дослідження, присвячені коментарям окремих авторів, як середньовічних, так і сучасних. Це дослідження ЖоМьє, Дж. Лдамся.

Розглядаються тако« окремі проблеми ійфеіріп різних апторіп. Значна частіш присвячена бднсіму з иаііпіломі-птх та найавторитетніших коментарії» - “Тафсіру" яг-Тч-

барі. Це праці О. Лота, Г, Горста, Дж. Мак Оліфф (порівняння поглядів на коранічиу екзегезу ат-Табарі та Іби Ка-сіра), А. Чафрі. Теорію коранічної екзегези визначного Теолога та факига Абу Хаміда ал-Газалі (1058-1111) розглянув М.А. Касем.

З’явились публікації присвячені коментарям у неортодоксальному середовищі. Стаття М. Айуба присвячена розгляду імамітської шиїтської коранічної екзегези; у праці

І.К. Пуиавали досліджено ісма'ілігські коментарі. Коментарю до Корану Баба присвячено дослідження Б.Т. Лоусона.

Ряд досліджень присвячено розгляду тенденційності творів, що належать до різних жанрів мусульманської екзегетики. Це праці Е. Ріппіна, М. Кістера, М. Айуба, Ч. Адамса.

Дослідженню сучасних коментарів до Корану присвячені праці Ж. Жомьє, Ж. Йансена, Ж. Бальйона.

Детальний аналіз дослідницьких праць і публікацій джерел провії! Е, Ріппін у оглядовій статті, де поставив питання про необхідність заміни праці 1. Гольдцісра на новому рівні теоретичною і практичного освоєння матеріалу. Його зусиллями було у квітні 1985 року в університеті Кал-гарі було організовано конференцію “Історія інтерпретації Корану”, матеріали якої було надруковано у 1988 році.

Вивченням місця тафсірів у арабо-мусульманській культурі займаються і мусульманські науковці. Дослідженням у області коранічних наук присвятили ас-Саві ал-Джу-внйні, 'Абд ал-Халім ан^Наджжяр, М. Айуб.

У радянській кораністнлі феномен мусульманської екіегеяі майже не досліджувався. Виключення склали лослілжсніій М Б. Піотровського та С.М. Прозорова.

Окремих проблем мусульманської екзегези торкались . дослідження Халідова А.В., Халідова Б.З., Резвала Є.А. Останнім часом з’явились повні або часткові переклади творів з мусульманської екзегетики (Фролова Д.В., Абдуллаєвої Ф.І., Рсзвана Є.А.).

Наукова новизна дисертації. '

Уперше об’єктом дослідження стало вивчення та порівняння трьох авторитетних праць у області мусульманської коранічної екзегези. У науковий обіг введено новий фактичний матеріал. У дисертації детально розглянуто коментарі до Корану та визначено спільне та окреме у них. Вперше зроблено спробу порівняти повідомленім коментаторів, їхні пояснення коранічного матеріалу, зокрема, есхатологічних сюжетів. Вдалося встановити, що у більшості випадків коментатори наводять близькі пояснення,, а розбіжності у тлумаченнях, як правило, носять непринциповий характер. Коментатори у тій чи іншій мірі використовують повідомлення інших коментаторів, мусульманські перекази, наводять приклади з доісламсьхої та раїшьоісламської поезії, що є типовим для праць такого роду.

Практично значення роботи,

Практичне значення даної дисертації полягає у тому, що вона є спробою узагальнення досвіду мусульманських Коментарів до Корану у вивченні конкретного питання розвитку мусульманської коментаторської традиції у Х-ХУ століттях та її впливу па формування уявлень мусульман. Разом з цим дослідження дозполяе значно поглибити бачення цієї проблеми за рахунок ускладнення спектру иоінній їй підходів. Висновки дисертації, тематичний перелік ліїсря-тури можуть бутй використані пля наукового пос.тіпікемни і

даної проблематики. Матеріали дисертації можуть викорио тонуватись для складання лекційних курсів з всесвітньої історії та історії релігій.

' Апробація роботи.

Основні положення дисертації обговорювались на наукових семінарах Інституту сходознавства НАН України, иа наукових конференціях у Львові (1994 та 1995 рр.), а також знайшли відображення у трьох публікаціях.

Структура дисертації.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, а також списку використаних джерел та літератури, списку скорочень. У додатку наведено переклад пояснення 99 сури (“Землетрус”) (“Іга гиігіїаі”) у коментарях ат-Таба-рі “Латі* аІ-Ьауап ІТ іаГєІг а!-()иг’ап”, аз-Замахшарі. “А1-Ка^аГ ‘ап Ьац§’ія а^апг!!”, ал-Махаллі, ас-Суйути “ТаГвїг а1-.Іа1а1ауп”.

На захист виносяться такі положення:

1. Коментаторська традиція сформувалась у зв’язку з необхідністю пояснити текст головного джерела мусульманської релігії - Корану. Протягом перших віків її існування було вироблено основні її форми та напрямки.

2. Поясненням коментаторів притаманні як об’єктивні, так і суб’єктивні риси. У поясненнях коментатори виходили з тексту самого Корану, мусульманської традиції (сун-нп) та зі слововживання пасів виникнення ісламу. Суб’єктивні пояснення обумовлені впливом переконань авторів та їх філологічною освітою.

3. У поясненнях коментаторів є багато спільного; роз-біжнот'у їхніх тлумаченнях носять псиринцнповий характер.

4. Основну увагу коментатори приділяють ііс поясненню основоположних концепцій ісламу, а тлумаченню деталей.

5. Коментатори мало додають до сказаного у Корані; вони не завжди послідовні у своїх поясненнях.

6. Коментаторська традиція потребує подальшого внпчешія з точки зору ступеню їхнього впливу на формування поглядів мусульман, а також визначення їхнього місця і ролі у сучасній соціально-політичній думці мусульманських країн.

Зміст роботи. ,

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. У вступі дається визначення об’єкта та предмета дослідження, поставлено його мету та задачі, проаналізовано історіографію теми, обгрунтовано актуальність та наукова новизна роботи, визначено хронологічні межі дослідження, охарактеризовано джерела та використана література, викладено вибраний метод.

У першому розділі дається характеристика тафсіра, укладеного одним з найвідоміших та найавторитетніших коментаторів Корану - ат-Табарі. Ат-Табарі належить величезна кількість творів, але усе, що він написав, стосується ісламу. Основним же його твором з кораиічної екзегетики був “КИаЬ іатГ аІ-ЬауЗп ‘ап ІаГяїг а1-(3иг’ап” (“Всеохоплюю-ча книга про роз’яснення тлумачень Корану”) або просто “Тафсір” (“Коментар”), Цей твір підводить підсумок усьому, іцо було зроблено у області коранічної екзегези за перші століття існування ісламу.

Характерною особливістю “Тафсіра” ат-Табарі є поділ коранічного матеріалу на три групи. До першої він ціліш-

сить айати, зміст яких може пояснити тільки Мухаммад, тобто, їхнє значення можна вияснити спираючись ті :ькн на традиційні тлумачення, що ведуть походження від Пророка (наприклад, айати 16:44 та 16:64), Друга група - ті вірші Корану, тлумачення яких відоме тільки Аллаху (нариклад, айати 7:187 та 27:65). До третьої групи ат-Табарі відносить ті айати, які може пояснити кожен, хто знає мову, якою було ниспослало Коран (тобто, арабську).

У своїх поясненнях ат-Табарі наводить і тлумачення більш ранніх коментаторів. Серед буквально тисяч існадів, наведених коментатором, найчастіше зустрічаються перекази, що беруть початок від ІГ>н ‘Аббаса, Муджагіда, Катади

б. Ді'ами, ас-Судді та Ма'мара б. Рашіда (зустрічаються від 1000 до 3000 разів). Ат-Табарі наводить також перекази, що сягають найближчого оточення Мухалшада - 'Умара б. ал-Хаттаба, ‘Алі, ‘А’іші, а також слона доісламських та ран* ньоісламських поетів (Набіги б. Зубйана, Лабіда, Аі/тарл, ‘Амра б. Кульсуи, ал-Фараздака). У поясненні окремих уривків аг-Табарі іноді цитує Коран.

Значну увагу ат-Табарі приділяє поясненню граматики. Він наводить синоніми до елів, вжитих у Корані, пояснює словоутворсння, вживання огласовок, відмінків, детально пояснює значення малозрозумілих слів (таких як уа^О], та )'й/, вцШ, ф’Гл).

Єдиним значним доповненням ат-Табарі до коранічно* го матеріалу с згадка Ісрафіла, який, згідно з мусульманськими уявленнями та поясненням аг-Табарі, засурмить у день воскресіння, що і сповістить про початок Суду. Він згадус і іппінх наближених до Аллаха ангелів; Микніла* Джнбрііла та ангела смерті (тобто, АзраїлвЬ які, як 1 1с-

рафіл, залишаться живими після першого подуву у сурму. Ат-Табарі згадує Джибрііла і як передавача одкровення Мухаммаду.

Новим, у порівнянні з Кораном, було і вживання слог ва Сірат у тому значенні, у якому воно відоме зараз - у мусульманській есхатології не слово має значення “міст над пеклом”.

Ат-TaGapi доповнює коранічні повідомлення, пояснюючи, на кого натякав Мухаммад, згадуючи язичників. Ат-Табарі також пояснює, хто звертається до Мухаммада з запитаннями, про які йдеться у Корані.

У поясненні тих чи інших уривків ат-Табарі іноді звертається до старо- та нопозаповітних сюжетів. Коментатор повідомляє про деякі уявлення, прийняті у інших релігіях. Ат-Табарі згадує деякі звичаї арабів до ісламу. Згадуються також реалії життя у Аравії: так, наприклад, розстилання землі у день Суду порівнюється з простяганням поверхні ‘Указу. У коментарі іноді згадуються язичницькі божества арабів: так, Абу Джагль присягається богинями ал-Лаг та ал-‘Уззою. У Корані по імені згадується лише одна людина - язичник Абу Лагаб (айат 111:1). Ат-Табарі наводить імена інших язичників, на яких, на його думку, натякає Мухаммад.

Для пояснення, окремих слів або словосполучень ат-Табарі іноді звертається до прикладів їхнього вживання у арабській мові. У коментарі ат-Табарі іноді наводить дуже доступні, “побутові” пояснення. У коментарі відобразились деякі традиційні уявлення: прикмета грішників - блакитний колір очей, і, навпаки, у праведників, підмічають чорний колір очей.

Таким чином, “Тафсір” ат-Табарі, наводячи багато додаткового матеріалу до коранічних повідомлень, обмежується поясненням їх деталей.

У другому розділі проаналізовано коментар “А^КаШЇ ‘ап ЛадЗ’/д аІ-ІалгГ/’ (“(Коментар), що розкриває істині! одкровення”), укладений аз-Замахшарі, який було визнано авторитетним незважаючи на те, що його автор був му'та-зилітом (послідовником раціональної течії у ісламі). Серед творів аз-Замахшарі, яких збереглося близько двадцяти, переважають граматнко-лексикографічні та літературні; влас* не богословським можна вважати лише “А1-КаЗЗаР’.

Коментар носить очевидну му'тазилігську спрямованість: у вступній фразі виражено ідею створеності Корану; у поясненні аз-Замахшарі спирається головним чином на авторитетних му'тазилітськнх учених УІІ-Х століть з Іраку та Ірану; божественні атрибути ній трактує раціонально; знаходить у Корані улюблені ідеї му'тазилітів. Послідовно дотримуючись му'тазилітськнх поглядів аз-Замахшарі, зокрема, уникає наданий антропоморфних рис Аллаху, проте, наділяє ними ангелів (у.коментарі до айату 69:17).

Основна увага у коментарі приділяється граматичним тлумаченням. У них аз-Замахшарі рідко посилається на авторитет інших учених (наприклад, на !бн Джнині у коментарі до айату 7:187). Він пояснює вживання огласовок, відмінків, словоутворепня. У поясненнях, у тому числі граматики, аз-Замахшарі іноді користується порівняннями.

На відміну від ат-Табарі, який пояснює кожен кора* нічний вірш, а’З-Замахшарі деякі аііатп залишив Сез пояснення; у коментарі до іігншх він іноді обмежується лише навгеленням1 синчптгїв. Досить рідко коментатор пояснює

кораиічпі вирази більш докладно (слова гатіт, ти'ацціЬ, вц]Іп, їііШ). Аз-Замахшарі наводить також ,.риоайи вживання слів у арабській мові.

До айатів, де говориться про події Судного дня, аз-За-махшарі наводить досить стислі пояснення. Доповненням аз-Замахшарі до картини Судного дня є згадка про проміж" пий стан людини між життям та смертю.

Для пояснення або підтвердження своїх думок аз-Замахшарі іноді згадує біблійні історії та персонажі. Так, у коментарі до аГіату 26:89 він згадує Ібрагіма (Авраама). У коментарі аз-Замахшарі відобразились. і деякі традиційні уявлення (серед прикмет грішників окрім чорних облич він називає і блакитний колір очей). У поясненнях коранічних цитат аз-Замахшарі іноді наводить дуже прості тлумачення, зрозумілі практично ко-щому читачеві.

У коментарі згадуються деякі аравійські реалії. Так, аз-Замахшарі у коментарі до айату 'М.'З цитує переказ, що сягає Ібн ‘Аббаса, у якому розтягування землі порівнюється з протяжіиням пое 'рхпі поряд з ‘Указом. У поясненні до айзту 96:15 аз-Замахшарі пише про поклоніння Абу Джагля богині ал-Лат.

Аз-Замахшарі повідомляє також про враження, яке справили на читача окремі айатн та' ‘сурп (у коментарі до айатів 83:6 та 52:7). Він згадує про користі, від чіпаний тих або інших сур, часто посилаючись при цьому на авторитет Пророка (сури 39, 75, 99, 100).

Використання коментаря аз-Замахшарі “Ал-Кашшаф” для наукових цілей дуже ускладнене не тільки з-за того, що його написано досить складною мовою, але й тим що крупинки Його корисної інформації тонуть у морі словесної

гри. Коментар дуже мало додає до коранічних повідомлень. При поясненні окремих коранічних цитат зіграла ро іь фантазія аз-Замахшарі та коментаторів, яких він цитував,

У третьому розділі розглянуто “Тафсір ал-Джалалайн”. Його уклали два Джалал ад-Діші: Джалал ад-Дін ал-Махаллі та Джалал ад-Дін ас-Суйути. Цей коментар часто видавався на Сході. Він зручний у користуванні - складає одну, хоча і досить велику за обсягом книгу.

“Тафсір ал-Джалалайн” - цс дуже стисле, але ясне тлу» мачешш Корану. Основним методом пояснення коранічно-го тексту є наведення синонімів або близьких за смислом словосполучень майже до кожного слова. Автори “Тафсіру ал-Джалалаіін” досить рідко наводять більш розгорнуті пояснення до слів, що зустрічаються у коранічиому тексті. Це, як правило, малозрозумілі слова. Лише іноді автори ко-ментаря згадують обставини виголошення віршів Корану (“аБЬйЬ ап-пигиГ') та варіанти читання (“дігй’аґ). Коментатори були досить послідовними у своїх поясненнях - до одних і тих же слів, що зустрічаються у різних вйатах, вони наводять одні і ті ж самі синоніми. Слід відзначиш, що граматичні приписи коментаторів практично повністю співпадають з тими нормами, іцо прийняті у сучасній редакції Корану.

Пояснення, що стосуються дня воскресіння, такі ж лаконічні, як і пояснения уривків на інші теми. Коментатори не додають практично ні*гоі?в> нового до коранічиої Картини Судного дня. Вони Зосереджують свою увагу па деталях. Єдиним значимі» доіговмениям до коршіічпого Матеріалу є згадка коментатори'*»» Гсрафіла - ізіїі засурмить у день воскресіння!. ївшим доиопіннііям дй Корану є іірймітка ко-

ментаторів про те, що між двома подувами у сурму пройде сорок років, а день воскресіння вмістить обидва подуви та ще й час, окрім них. Коментатори також згадують Сірат саме у тому значенні, у якому це слово використовується зараз - міст через геєнну. Попи також висловлюють свого думку щодо тривалості Судного дня, Із двох згаданих у Корані цифр - 1.000 (32:5) та 50.000 років (70:4) - вони вибирають останню.

Пояснюючи коранічиий текст автори коменгаря виходять з тексту самого Корану. У окремих випадках при поясненні тих чи інших айатів підтвердження своїм думкам вони знаходять у тексті Корану. У коментарі відображені і деякі традиційні уявлення мусульман.

У пояснениях до коранічних цитат автори коментаря дуже рідко посилаються на інших коментаторів або хадісп, іноді посилаючись иа джерело. Це, ймовірно, випадкові посилання - коментовані аііати не являють собою особливо складних уявлень або незрозумілих слів, а наведені, очевидно, для підтвердження думок авторів. Коментатори не завжди наводять текст самого переказу, а лише передають його смисл. Як правило, вони не вказують джерело, з якого взято цитату, обмежуючись словами “Сказав” або “Розповідають (єдине виключення - посилання на хадіс з “Ас-Сахіхайн”).

У своїх поясненнях коментатори не використовують Порівнянь ні з біблійним матеріалом, ні з матеріалами арабської поезії, що є характерним для інших коментарів.

Середньовічні тафсіри, зокрема, “Тафсір ал-Джала-лайн”, зберігають своє значення і зараз. Так, основою для лекцій, які Мухаммад 'Абдо (1849-1905) читав у ал-Азгарі

та які склали значну частину “ТафОра ал-Мапар”, укладеного ним разом з Рашідом Ріда (1865-1935), був “Тафсір ал-Джалалайн”. (Цей коментар, “Ал-Манар”, визнало найавторитетнішим сучасним тафсіром у сутіітському світі). ■‘Тафсір ал-Джалалайн” здобув величезну популярність у першу чергу у неарабському середовищі. Це обумовлено потребами, що виникли у зв’язку з широким розповсюдженням ісламу у Півдещю-Східній Азії га Африці. Тому “Тафсір ал-Джалалайн” часто використовують як перший підручник при знайомстві з Кораном, особливо мусульмани та науковці, чиєю рідною мовою не є арабська. їх використовуюсь і у мусульманській освіті (ще у 1959 році вивчення Корану у найбільшій та найкраще організованій шкільній системі у Єгипті Мухаммадійя грунтувалося іш вивченні “Тафсіру ал-Джалалайн”).

У висновках підведено ігдсумкн вивченню розвитку коментаторської традиції у Х-ХУ століттях та зроблено основні підсумкові зауваження, а також поставлено нові

задачі вивчення теми. Визначено спільні риси мусульман-

1

ських середньовічних коментарів, форми та методи пояснення коранічного матеріалу. Визначено доповнення ко* менторів до коранічного матеріалу та особливості пояснення коментаторів. Встановлено внесок авторитетних тафсірів у розвиток коментаторської традиції та їхне значения для сучасного розвитку коментування. Наголо* шуеться, що коментаторська традиція с епдадішм явищем те потребу с подальшого вивчення.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях вві зра:

ІК

1. Коментування Корану у мусульманській коментаторській традиції // Історія релігій в Україні / Тези наукової конференції. - Львіп, 1994.

2. Коментар до Корану “Ал-Джалалайн” // Історія' релігій в Україні / Тези наукової конференції. - Львів, 1995.

3. “Тафсір ал-Джалалайн” у мусульманській коментаторській традиції // Східний світ. 1995. - Ms 1.

Prykhodko Т.В. The Development of the Muslim Tradition in the Field of Qoranic Commentaries (X-XV centuries) (Concerning the Explanation of Eschatological Concepts).

A thesis submitted for the candidate of history degree with the specialization 07.00.02 - The World History. A.Y. Krymsky Institute of Oriental Studies the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 1996. -

The development of the Muslim tradition in the field of the Quranic commentaries was connected with the necessity of the Muslim scholars to explain some obscure passages in the Qoran resulting in elaborating its own-forms and methods of interpretation. The main attention in the commen'arles is concentratcd on the explanation of details not of the basic conceptions of Islam. Characteristic features of the Qoran interpretation are both objective and subjective. Modern scholarship has to rethink the role and place of ^tafsirs in forming of Muslims views, especially with the regard of the development of ideological system of Islam as a whole.

Приходько Т.Б. Развитие ыу<^ дьманской традиции комментирования Корана (Х-ХУ вв.) (на примере толкования эсхатологических сюжетов).

Диссертация на соискание учеиоіі степени кандидата

- С

исторических наук по специальности: 07,00.02 - Всемирная история. Институт востоковедения иы. А.Е. Крымского НАН Украины. Киев, 1996.

Развитие мусульманской традиции комментирования Корана бчло связано с потребностью мусульманских учетных объяснить неясные отрывки Корана, результатом чего было разработка своих форм и методов толкования. Основное внимание в комментариях уделяется объяснению деталей, а не основополагающих концепций ислама. Толкованию характерны хах объективные, так и субъективные черты. Ученым предстоит переосмыслить роль н место тафсиров в формировании представлений му-суль^ан, особенно в развитие идеологической системы ислама в целом.

Ключові слова: коментування. Корану, Мусульманська

традиція, есхатологічні сюжети.