автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Речевая инерция в спонтанной устной речи (на материале телеинтервью).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Речевая инерция в спонтанной устной речи (на материале телеинтервью)."

о-

^ о

"О о--

\

#

^ Кшвський ушверситет ¡мет Тараса Шевченка

802.2-085

ПРОЖОГ1НА 1рина Мара-пвна

МОВЛЕННеВА 1НЕРЦ1Я

В СПОНТАННОМУ УСНОМУ МОВЛЕНН1 (на матер!ал! телештерв'ю)

10.02.02 - росшська мова

Автореферат дисертацп на здобуття наукового ступени кандидата ф1лолопчних наук

Кшв - 1998

Дисертацюю е рукопис.

Робота виконана на кафедр1 росшсько! мови ф1лолопчного факультету Кшвського ушверситету iMeHi Тараса Шевченка. Науковий кер!вник - доктор ф1лолопчних наук, доцент

Слунаи QlamaMsi "£1тал.ивна, доцент кафедри росшсько! мови ф1лолопчного факультету Кшвського ушверситету

iMeHi Тараса Шевченка

Офщшш опоненти:

доктор ф1лолопчних наук, професор ТЧзун. 7}олодимир Володимирович, завЦуючий кафедрою журнал^стсько! майстерносп та редакцншо-видавничо! справи 1нституту журналштики Кшвського ушверситету iMeHi Тараса Шевченка;

кандидат фглолопчних наук 5Купицька Уанна. Ч1авл1вна, молодший науковий cnißpoöiTHHK В1дадлу росшсько! мови 1нституту мовознавства iMeni О.О. Потебш HAH Украши. Пров^на установа -

кафедра росшсько! мови та загального мовознавства Юровоградського державного педагопчного ушверситету iMeHi В. Вшниченка, MiHicTepcTBo освгги Укра1ни, Кировоград.

Захист в1дбудеться ЩиШ 1998 р. годиш на засЦант

спещал1зовано1 вчено! ради Д 26.001.19 у Кшвському ушверситет1 iMeHi Тараса Шевченка (м. Кшв, бульвар Шевченка, 14, к.63).

3 дисертащею можна ознайомитись у Науковш б1блютец! Кшвського ушверситету iMeHi Тараса Шевченка (м. Кшв, вул. Володимирська, 58, к.10). Автореферат роз1сланий "J^" травня 1998 р. Вчений секретар

спец1а,мзовано1 вчено! ради кандидат ф1лолопчних наук,

доцент Шахова Л.1.

/ /

/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦЙ.

Характерною рисою сучасного етапу розвитку мовознавсгва € п1двищена • увага до комплехсних досл1джень мовно-мислительно! д1яльност1 й мовних явищ, в яких об'Екхивусться процес формування думки й виявляються суттев1 особлиЕост! мовно! картини св!ту та орган1зац11 дискурса суб'ектом. Досл!дження в цьому напрямку грунтуються на визнанн! антропоцентризму як принципово! засади гумая1тарних наук, що поглиблюе науков! уявлеяия про суб'екта 1 сутя1сть мовно-мяслительно! д1яльност1. Р1зноаспекгн1 характеристики особистост! - не т!льки мовя!, але й етн!чн!, соц1альн1, культурн!, психолог!чн1 - виявляються у мовленн1, особливо у спонтанно продукованих вербальних одиницях, у яких в1дбиваються 1манентно притаманн! суб'ектов!, не!м1тован1, невигадаи! особливост!.

Спонтанн1 мовленнсв! явища р!дко привертели увагу мовозкавц1в. Вказ1вка на спонтанн!сть деяких вербальних явищ у розмовн1й мов! м!стяться в роботах ОА. Земсько!, М.В. Китайгородсько!, е.М. Ширяева, О.О. Лаптево!, О.Б. Сиротин1но1. 1м передували иауков1 прац1 Б.О. Лар1на, В.В. Виноградова, В.О. Сирот1но5, в яких засв1дчувалися факти проникнення "механ1чних словесних асоц!ац!й" з розмовно! мови до художньо! мови. Окрем1 спонтанн1 вербальн1 явшца досл1джувалися О.Р. Лурш (ехолалй), О.О. Леонтьевим, Е.Л. Носенко (обмовки, персеверац!!, антиципац!}), Т.М. Школаевою, Л.Ю. Кул1ш (звуки-заповнювач! пауз хезитацШ, В.Г. Гаком, Г.В. Сйгером (парафазП), Кв. Кожевниковою, Б.Ю. Норманом (пошуков! слова, "препаративи" тощо). Л1нгв1стичний аспект досл!дження спонтанност! представлений, зокрема, у роботах К А. Долин1на. Оск1лыш згадан1 та под1бн! до них мовленнев! явища мають однакове походження, виникають за одних або под1бних умов, постала необх1дн1сгь комплексного досл1дження цих вербальних засоб1в: створення 1х якомога повн!шого перёл!ку, вивчення причин виникнення, умов та насл!дк!в реал!зацй. Таке досл!дження допомагае глибшому п1знанню людини.

Таким чином, шисуальн1ш» цього дисертац1йного досл!дження полягае у належност! обрано! теми до нов1тньо! мовознавчо! проблематики, а саме: проблем досл1дження спонтанного мовлення, мовно-мислительно! д1яльност!, об'ективацИ мовно! картини св1ту, структури мовно! особистост! у зв'язку з дискурсними зд1бностями мовця, проблем мовно! комун!кац1! - як масово!, так 1 м1жособист1сно'1.

Мехок>. дисерхздй с комплексне досл1дження поза!нтенц1йних мовних явищ, як1 ф1ксуються в процес! спонтанного мовлення, в аспект! засоб!в об'ективацИ' в дискурс!, особливостей !х виникнення в процес! формування висловлення та

здатност! слугувати покажчиком мовно-мислительних особливостей суб'скта. Ц1 явища д!стали казну "мовленнева 1нерц1я" (дал! М1].

Досягнення визначено! мети передбачало вир1шенвя таких аавдань:

1. Досл1дити та систематизувати корпус вербальних засоб!в реал1зацй М1 в дискурс!.

2. Визначитн системк0-л!нгв1стичн! ознаки досл!джуваиого явнща.

3. Досл1диги в психол!нгв1стичному аспект! механ1зми виникнення М1 як цЫсного феномена, а також на р!зиих егапах породження мовлення,

4. З'ясуваги ступ!нь залежносх! М1 в!д позамовннх ситуативних фактор!в.

5. Бкзначиги й досл1дити за психол1нгв1стичним та л1нгво-сем!отичним критер!ями типи мовиих особистостей учасник!в комун!кац11 у зв'язку з властивостями М1 як покажчика типолог1чних рис мовно-мислительно"! д!яльност1 суб'скта.

6. Проанал!зувати лшгво-комун1катиЕт особливост1 типу мовно! особистосг!

телев1з!йного ведучого.

Матер!здом досл!дження було обрако спонтанне усне гелев!з1йне д1алог!чне мовлення, а саме тексти телев1з!йних передач "Час пик" рос!йсько! телекомпанИ "ВиД" (записано на магн1тну пл1вку, розшифровано й проанал!зовано тексти 73-х вяпуск1в телепередач!. як1 вийшли в еф!р з березня по серпень 1996 року) та "Саме той" украшсько! телекомпанИ "Грав!с" (в такий самий спос!б здШснено анал!з 30-ти випуск1в передач!, як1 вийшли в еф1р з лютого по кв!тень 1997 року); всього близько 12 тис. реал1зац!й М1. Звернення до цього матер1алу вмотивоване насамперед тим, що обидв! передач! будугаться у жанр! д!алогу-1нтерв'ю й виходять у прямому еф!р!, що обумовлюе безпосередн1сть сп!лкування, неп!дготовлен!сть мовно'1 комун!кацН з боку учасника д!алогу - гостя передач!, а останнс, в свою чергу, зумовлюе прояви спонтанност! мовлення. Спонтанн1сть же с ознакою ситуац11, найсприятлив!шою для виникнення М1. Кр1м того, назван! передач! еднае публ!цистична спрямован!сть; !х учасниками стають в!дом1 в Росй та Укра5к1 пол1тичи! й громадськ! д!яч1, представники виробничо5 сфери, науковц!, митц! -отже, широке коло запрошених до участ1 в обох телепередачах зумовлюе тематичну багатопланов!сть цих програм; обидв! передач! популярн!, виходять на телевЫГших каналах, як! охоплють всю територ1ю кожно'1 з двох кра?н ("Час пик" транслюеться на канал1 "Громадське росШське телебачення", "Саме той" - на 1-му укра!нському телевЫйному канал!), у найб1льш зручний для глядач!в р!зних соц!альних груп веч!рв!й час, з однаковою пер1одичн1стю - по 4 випуски на тиждень, у будн! та з

однаковою тривал!стю - кожен випуск тривае 20-25 хвилин. Назван! ознаки надають можлив1сть для з1ставлення двох програм.

Досягнення поставлено! мети вимагало насамперед використання описового методу як основного серед ме!ед1а_дасд1джеяяа. а також метод!в з1ставлення, суперсегментного анал1зу (для вивчення потенц!йних можливостей та рис компоненПв дискурсу), непрямого досл1дження псих1чних процес1в, як1 складають психолог!чний механ1зм р1зних акт!в мовлеинево! д1яльност!\

Наухоиа^авима^и£ер1ад1йнохо^асд1джевия. Вперше здШснено комплексний анал1з явища М1 як багатор1вневого процесу й р1знооформленого результату поза1нтенц!йного виникнення мовних одиниць та структур. Новим с звернення до спонтанного телев1з1йного д1алог!чного мовлення. Вперше яроанал1зовано спектр засоб!в об'сктивацй М1 - фонолоЛчних, ритмомелодичних, лексико-семанткчних, семантико-граматичних, стил!стичних та текстових. ЗдШснено поетапний анал!з виникнення М1 у процес! породження висловлення (дос! етапи висловлювання вид!лялися лише в психол1нгв!стичних моделях, тобто без анал1зу немодельованого матер1алу та без урахування конкретного типу мовлення, в даному випадку -спонтанного телевЫйного). Вперше на основ! психол1нгв!стнчних та л1нгво-сем!отичних розб!жностей у дискурсних зд!бностях мовц1в визначаються два типи мовних особистостей - поняттсво-лойчний та асоц1ативно-художн1й. Новим також с розр!знення п1дтип!в у межах кожного з вид!лених тип!в: рац!онально-посл!довний, фазово-перифрастичний, парадоксальний п!дтипи у склад1 покягтево-лог1чного типу, словесно-асоц!ативний та образно-усталений як п1дтипи асоц1ативно-художнього типу. Вперше вид!ляються два р1зновиди у склад! асоц!ативно-художнього типу, що базуються на в1дбитт! у спонтанних мовних проявах специф!ки ядра асоц1ац1й (егоцентрнчний та альтер-егоцентричний). Вперше досл1джуються дискурсн! особливост1 мовно? особистост! телевЫйного ведучого в \1ягво-комун!кативному аспект!.

ОшйМ1клшшжа}ня^нщ.влнйся1ы:анй^ахж1;

1. М1 е психол1нгв!стично обумовленим процесом висловлювання, результата 1кого об'ективуються у вигляд! одиннць мовлення або Ух елеменйв, що виникають :поитанно, поза 1нтенц1«о або за неусв1домлюваного задуму мовця, без контролю чехан1зм!в пригадування, ретельного лексичного в!дбору, належних граматичного )формлення та синтаксичного структурування, тобто автоматично, мимовол!, 'за !нерц!ею". Це явище найб!льшою м!рою властиве спонтанному усному

Основы теории речевой деятельности. - М.: Наука, 1974. С. 113.

мовленню.

2. Засоби об'ективацП М1 реалЬуються на рЬних р!внях мовноЗ системи: на фонолог!чному (обмовки р!зних тип!в, "несправжн! початки", персеверацН 1 перестановки звук1в у слов1, фрагментарн! ехолалП, контам1нацИ сус!дн!х у мовленневому ланцюжку сл1в), лексико-семантичкому (р1зн! види невиправданих повтор!в, слова-"паразнти", вставн! та пошуков! слова та конструкцИ, так зван! засоби "л1н1йноХ граматики", мовн! кл1ше та штампи, цитата, р1зн1 типи неточного слововжнвання), семантико-граматичному (синтаксично та 1нформативно незавершен!, надлишков1, неузгоджен!, однотипн! (дубльован!) конструкцИ, а також так1, як! зм!нюються в процес! формулювання висловлення). Вияви М1 заф!ксовано серед засоб!в стил1стичних (незумовлен1 комуншативннм завданням низки фразеолог!чних одиниць, книжиих вираз1в тощо), ритмомелодичних (однотипн! 1нтонац1йн1 конструкцИ, що порушують середньодискурсивну норму, 1нтонацШн1 ехолалН у другой частин! едностей за типом "питания - в!дпов!дь", звуки-заповнювач! так званих пауз хезитацй) та текстоутворюючих (спонтанн1 прояви ретроспекцИ та репл1ки згоди чи незгоди з! сп!врозмовником як вияв ефекту п1дтвердженого оч!кування).

3. МХ як процес полягас в дИ 1нерц!йних мовно-мислительних механ!зм1в, як! част1ше впливають на породження висловлення в ц1лому, але в деяких випадках виникають на одному або кХлькох етапах формування висловлення (мотивацШно-спонукальному, етап! формування задуму висловлення, еташ формування думки з кристал1зац1£Ю групи особист!сних смисл!в, при оформленн! й розвитку думки в мовному код!, при промовлянн!).

4. 1нтенсиф!кац1я прояв!в М1 в дискурс! пов'язана з такими ситуативними особливосгями комун!кацШ д!алог1чн1сть мовлення, стандартизован!сть або нестандартизован1сть, емоц!егенн!сть ситуацИ, наявн!сть перешкод для мовлення, брак часу.

5. МХ як процес, що вЦбивае психол1нгв!стичну реальшсть та л!нгвосем!отичн1 способи воображения дШсност!, слугуе покажчиком належност! суб'екта до певного типу мовно! особистост! (поняттево-лог!чного або асоц!ативно-художнього) 1 п1дтипу (рац!онально-посл!довного, фазово-перифрастичного чи парадоксального як п!дтип1в поняттево-логХчного; словесно-асоц!ативного чи образно-усталеного як п!дтип1в асоц!ативно-художнього типу). 3 огляду на специф!ку спонтанно продукованих ядерних асоц1ац!й М1 е маркером риси егодентризму мовц1в асоц!ативно-художнього типу. Прояви та особливост! М1 не залежать в!д в1ку, стат!,

соц!ально! та професШно? належност1 мовця.

б. Особлнвост1 М1 у мов1 телев1з!йного ведучого, що розглядаються в л1нгво-комун1кативному аспект1, дозволяють визначити основну рису його типу мовно? особистост! (кр!м типолог!чних, як! в1дпов!дають визначеним монотипам) як здатн!сть пристосовуватися до типу мовно! особистост! сп1врозмовника, що с позитивною характеристикою телеведучого, оск1льки сприяе ефективн(й комун!кацП.

Теоретичне значения роботи полягае в тому, що результата досл1дження М1 с внеском у вир!шення мовознавчях проблем, пов'язаних 1з вивченням тип!в мовлення - спонтанного усного, телев!зШного, д!алог1чного; розробка уявлення про феномен М1 та спостереження за його реал!зац1езо в дискурс! включаються до проблематики досл!джень мовно! особистост1 та мовно? комун1кац!1, мовно-мислительно? д!яльносг1 в ц1лому, а також процесу формування 1 висловлювання думки зокрема.

Практи-Чне значения, робрти полягас в тому, що результати досл1дження М1 в спонтанному усному мовленн1 можуть бути використан1 при вивченн1 усного (в тому числ1 розмовного, толевЫйного тощо) мовлення, а гакож у таких прикладних напрямках наукових досл!джень, як крим1нал!стика та судова психолог!я, досл!дження мовного впливу в сфер! масопо/ та м!жособист!сно1 комун!кацИ. Висновки роботи можуть бути застосован1 у вуз!вських курсах з психол1нгв!стики, методики викладання усного мовлення, риторики 1 культури мовлення, у спецкурсах та епецсем!нарах з проблем вивчення мови 1 стилю мовних особистостей (окремих автор1в).

Апробац!я роботи. Теоретичн! та практичн1 результати досл(дження були зисв1тлен! в допов!дях та пов1домленнях на наукових конференц1ях: "Стилистика русского языка: теоретический и сопоставительный аспекты" (Харк1в, травень 1993), юнференцИ мовознавц1в УкраЧни "Актуальн! проблеми мовознавства у св1тл! праць »•О. Лар!на 1 Ф.П. Ф1л!на" (Ки!в, вересень 1993), м1ждержавн1й конференцН, 1рисвячен1й 80-р1ччю проф. Б.М. Голов!на "Актуальные проблемы стилелогии и ■ерминоведения" (НижнШ Новгород, Рос1я, вересень 1996), ВсеукрашськШ науковШ ;онференцК "Пров!дн1 л!нгв1стичн! концепцИ к!нця XX сгол1ття" (Льв1в, листопад 996), а також у виступах на спецсем1нарах асп)рант!в ф!лолог!чного факультету Си1Вського ун!верситету 1мен1 Тараса Шевченка. Основн! положения дисертацИ Оговорено на зас1данн! кафедри рос!йсько! мови ф!лолог!чного факультету Мвського ун!верситету 1мен! Тараса Шевченка (Ки1в, листопад 1997).

«з

Основн! висновки досл1дження в!дбито у 8 пу5д!кад1ях загальним обсягом 4,75 друкованого аркуша.

Структура дисергацЦ. ДисертацШна робота обсягом 184 с. складаеться з! вступу, трьох роздШв, висновк1в, списку основно! використано! л1тератури та додатк1в. На стор!нках 183-199 подано список використаних л!тературних джерел, що м1стить 243 найменування, на стор1нках 200-253 вм!щено 5 додатк!в (А, Б, В, Г, Д) - записи текст!в п'яти випуск!в телев1з!йно5 передач! рос1йськок> мовою "Час пик", що !люструють визначен! п'ять п1дтип1в мовних особистостей.

ЗМ1СТ РОБОТИ,

У асгуп! обгрунтовуеться виб!р теми дисертацИ, визначаються И актуальн! сть та новизна, формулюються мета 1 завдання дисертацШного досл!дження, визначаються матер!ал 1 методи досл!дження, формулюються основн! положения, як! виносяться на захист, обгрунтовуеться теоретичне та практичне значения роботи.

Основна частииа дисертацШного досл!дження складаеться з трьох розд!л!в.

У першому роздШ дисертацП "Об'ективац1я мовленнево! 1нерц11 в дискурс1: р!вн! та засоби реал!зацП" досл!джуються 1 систематизуються вс! виявлен1 засоби об'ЕктивацК спонтанних мовних прояв!в, що визначаються як М1. Шдрозддли 1.2-1.7 присвячен! авал1зу засоб!в реал1зацЦ М1 на вс1х рХвнях мовно! системи. У п1дрозд!л! 1.8 подаеться класиф1кац!я р!зновид1в М1, яка грунтуеться на особливостях умов реал!зацН М1 та на системно-л!нгв!стичних рисах самих засоб1в об'ективац11 М1.

Серед р1вн!в мовленнево! системи, на яких виявляеться М1, заф1ксовано так!: фонолог!чний, лексико-семантичний, семантико-граматичний, а також ригмомелодичн!, стил1стичн! та текстоутворююч! засоби М1.

До фонолог1чного р!вня мовно! системи в!днесено засоби реал1зац11 М1 -елементи мовлення менш! за слово, тобто у вигляд! окремих звук!в, сполучень звук!в, склад1в. Серед засоб1в реал!зац11 М1 цього р!вня найб!льшу увагу привертають обмовки. М1 виявляеться лише у тих обмовках, що виникають внасл1док дИ 1нерц1йних психол!нгв1стичних процес1в при промовлянн1. В робот! вид!ляються так! р!зновиди обмовок-результат!в М1: обмовки асим!ляц!йного та дисим!ляц!йного походження, як! обумовлюються тенденц!ею до акомодацН, спрощення артикуляцИ, а також близьк! до них випадки втрати одного з тотожних або под!бних звук1в та склад!в {"во ре... во время"; "в пере,\иьо... попередньому парламент^)-, обмовки антиципацШного походження, коли деяк! елементи

висловлення вимовляються рашше, н!ж потр!бно: наприклад, у першому слов! "передбачаеться" наступив \"трашщ... трагическое ощущений) та персеверац!йного походження, коли "в1дбиток" в!д вимовлено! мовно! одиниц1 або якогось Я елемента нашаровуеться на наступн1 вербальн1 елементи ("не пожать пожа... протянутую руку); обмовки через вербальн! або тематичн1 асоц1ац!Х, тобто через вплив неекспл1ковано1\ але прнсутньо!' на момент фонацЦ у "св1тлому пол!" св1домост! суб'скта мовно! одиниц!, наприклад, синон!ма ("¿уже, пришко...прншвидчуемо нашу розмову " - ймов1рний вплив синон1ма "прискорюемо"). Обмовки традиц1йно в1дносять до мовних помилок, але не вс1 помилки с насл!дками М1: помилки через незнания, неволод1ння якимось з функц1онально-мовних стил!в або через низький р!вень культури мовлення не е результатом автоматичного спонтанного мовлення з використанням М1. До фонолоНчного р1вня в1днесен1 також так зван! "несправжн! початки" - початков! фрагмента сл!в, фонац1ю яких через як!сь причини припинено (через зм1ни у зад ум!, обранкя 1нших засоб1в вираження думки та 1нше); персевераци склад!в, як! нагадують заЗкзння ! на в1дм!ну в1д "несправжн1х початк1в" не св!дчать про в1дмову в1д фонадП мовно! одиниц1, а е семантично порожн1ми, обумовленими певними псих!чиими процесами; фрагментарн! ехолалИ (повтори фрагмент!в мовних одиниць); перестановки звук!в та склад1в у слов!, або так зван! "спунернзми" у межах слова ("привазит... прятев... приватизацииf'); контамШацН, як! виникаюгь через часткове нашарування сус!дн!х у синтагм! сл!в ("в данном конкрезке... конкретной отрезке времен^').

До ритмомелодичних засоб)в об"ективац!1 М1 в1днесено прояви !нтонац1йно1 . !нерц!Х - збереження попереднього 1нтонац1йного малюнка фрази та/або неадекватний виб1р 1нтонацШно5 конструкцИ (¡нтонацШних засоб!в), що виявляеться: в однотипних 1нтонацШних конструкц!ях, як! порушують середньодискурсивну норму; в 1нтонацШних ехолал!ях у друг1й частин! едностей за типом "питания - в1дпов1дь"; в 1нтонац1йному випередженн! формулювання зм!сту фрази {"Вы же - да?- в Вас режиссер победил в итогё'У, у звуках-заповиювачах так званих хезитацИнкх пауз; у деяких випадках паузацИ, а саме: п!сля зм1стовно зичерпного й 1нтонац!йно завершеного висловлення (част!ше запитання) зикористовусться дуже коротка пауза, не достатня для д!алог1чноТ репл!ки-реакц!! :п1врозмовника, за умови функц!онально! невиправданост! тако! паузацИ.

Р1зноман1тн! прояви МХ на лексико-семантичному р1вн! мовно! системи в робот! згруповано таким чином: X) засоби М£, як1 св!дчать про певи1 труднощ! у }>ормуванн! висловлення, про акцентований пошук та виб!р потр!бних виражальних

засоб!в: слова-"паразити" (вони генетично пов'язан1 з труднощами у формуванн! думки, але з часом перетворюються на неусв!домлювану мовну звичку), вставн! слова та конструкцИ, засоби так звано) "л1н!йноЗ граматики" (Т.М. Школаева) -займенники, посилання на вигцезгадане ("рекуренти") та лексичн1 актуал!затори ("вох", "вот этот вот" та 1н.); 2) р!зн1 типи семантично нерелевантних повтор!в: повний та неповний лексичний, синон1м1чний, ехолал1чний (перцептивно-резонансний), тавтолойчний, поатор-"в1длуння" ("каких-то денег-шменет")-, 3) устален! мовн1 формули, кл1ше та штампи, цитати, як1 виникають автоматично, як насл!док словесних асоц!ад1й або ситуацШних аяалог!й 1 полегшують процес продукування висловлення! 4) засоби М1 - результата неточного слововживання (через мовну недбал!сть, непрнгадування тощо, але не внасл1док незнания): ерзац-найменування (типу "дело", "штуки", "момент", "всякое такоё'), парафазИ - вжит! недоречно (одне зам!сть !ншого) слова, що зумовлено розширенням, зм1щенням або заступлениям значения (В.Г. Гак): "разделяли на троих пополаь('{розширення значения: "пополам" зам1сть "поровну"); "семь лег... семь... семь месяцев' (зм!щення семи, зам1на сл!в у межах одн!с! лексико-семантично> групи); "Он, Крэп... э, Беккет, говорит..." (ситуац!йне заступлення: 1м'я персонажа п'сси спочатку вжито зам1сть ¡мен! автора); "было ли это принципиальной ошибкой либо беспринципной ошибкой" (парон!м1чне заступлення, про що св!дчить наведення обох парон!м!в у висловленнЦ. Окр1м ерзац-найменувань та парафазШ, до ц1е! групи засоб1в об'сктивацП М1 належать: помилкова локал!зац!я елемент!в у мовленнсвому ланцюжку {"Даром лечиться - лечиться д— Лечиться даром - даром лечиться "); контам1нацП фразеолог!чно та конструктивно усталених вираз!в за моделлю нашарування {"у УВД несколько свои правила", утворено з: "несколько другие правила" + "свои правила"); 1нтерфереми в украшському мовленн! п!д впливом росШських мовних екв1валент!в (через мовну недбал!сть або непригадування певно! укра5нсько1 лексеми п!д час перекладу з росИсько! мови: "глас воШющого в пустим!... в пустел/' при нормативному "глас волаючого в пустел!").

На семантико-граматичному р!вн1 розглянуто так! засоби реал1зац1'1 М1: синтаксично (1, як насл!док, 1нформативно) незавершен! конструкцП (у б!льшост! випадк!в - через незам1щену позиц1к> об'скта д!1 у форм! прямого додатка, але зустр!чаються й 1нш! незам1щен1 позицш "я об этом не хотел и не хочу); синтаксично й !нформативно надлишков! конструкцП (в тому числ! контам!нован1 за моделлю приеднання елементу: "в честь памяти Леонида Ильича"), а також своер!дн! прояви надлишковост!, як! названо "дзеркальною референцию". Суть

цього явища полягас в тому, що в процес! висловлювання мовець усв!домлюе, що йому н!чого додати до сказаного, коли фонацИо яко'1сь складноп!дрядно1 конструкцИ (або П п!дрядно5 частини) вже розпочато I ця конструкц!я вимагае 1нтояацШного та синтаксичного завершения. Для П завершения мовець 1 викорисговуе "дзеркальну референц!к>" - називае вже назване: "какой я была создана тем, кто меня создал", '' п!д приемства працюють в тШ загальпоеконом1чнШ ситуацН, в якШ вони працюють". У цих структурах формально атрибутная! 1 додатков! конструкцИ не е такими 1нформативно, оск!льки означення референта не додае н1чого нового, а лише дублюе сказане. Кр1м названих засобШ об'ективацИ М1, до в1дпов1дш!х явищ семантико-граматичного р!вня мовно! системи належать так!: граматично неузгоджен! структури з порушенням синтаксичного зв'язку в синтагм! або м1ж синтагмами; морфолог1чн! форми та синтаксичн1 конструкцИ, як1 зм1нюються в процес1 формулювання висловлення (р!зновиди таких зм1н: означено-особова конструкц!я -*- неозначено-особова, особова —— безособова, безособова -»- особова 1 т. 1н.); дубльован! (однотипн!) граматичн! структури: низки однотипних морфолог1чних форм (здеб!льшого форми в1дм1нка) та однотипних синтаксичних конструкц!й (так званий синтаксичний паралел!зм, у б1лыпост! випадк1в - через 1нерц1ю експл!кованих сполучником "Л" зй'язк'в).

Серед стил!стичних засоб!в М1 розглядаються стил1стично забарвлен! засоби, як! втратили комун1кативну та стильову доц!льн!сть у зв'язку з1 зм!нами характеристик ситуацИ сп!лкування (наприклад, збереження оф1ц1йно-д1лового або п!дкреслено публ!цистичного стилю мовлення, тод1 як розмова перейшла в неоф1цШну, приватну сферу); рядн фразеолойчних одиниць, обсяг яких перевищуе звичайний обсяг фразеолог1зм!в у 61льшост1 дискурс1в. Про ¡нерц!йний характер '¡х виникнення св!дчить л!н1йне розташування: фразеолог!чн! та 1нш1 устален! вирази часто вибудовуються в ланцюжки (асоц1агивн1, синон1м!чн!).

Заф1ксовано також вияви М1 на великих в1др!зках тексту - як у дискурс! одного мовця, так 1 в перехресних фрагментах дискурс!в обох сп!врозмовник1в у д1алоз!. У досл!дженому матер(ал! виявлено так! засоби реал!зацН М1 текстово-дискурсивного походження: спонтанн! прояви ретроспекцИ (у вигляд1 цятацП та автоцитацП); репл!ки згоди та незгоди з1 сп!врозмовником у тих випадках, коли висловлення ще не зд!йснене до к!нця, внасл!док чого внникае ефект п1дтвердженого оч!кування ("/. Говорят, что... 2. Ни в коем случае!'). Р1зноман1тн!сть засоб!в М1 вимагала пошуку системно-л1нгв1стичних ознак, як! б слугували класиф!кац!йними критер!ями для досл!джуваного явища.

Залежно в1д частоти та широти вживания розр1зшоеться узуальна М1 (б!льш1сть сл!в-"паразит!в", пошукових та вставних сл1в, ерзац-найменувань, звук!в-заповнювач!в пауз тощо) та оказ!ональна М1 (коротке паузування, !ндив!дуальн! слова-"паразити": наприклад, "о'кей' та 1н.). Залежно в!д особливостей виникнення та умов реал!зац1! вид!ляються стерта (десемантизована - незалежна в1д контексту чи конситуацЩ та асоц!ативна М1; остання може бути реакц!ею на слово-стимул (вербально-асоц1ативний р!зновид М1: "...по АРУгуго сторону... ау, я яе скажу "баррикад", но барьера") або реакцию в типовШ стимульнШ ситуацП (ситуативно-асоц!ативний р!зновид М1; наприклад, реакц!я одного суб'екта в ситуацИ роз!грашу: "Ну вы, бляа, и даетеГ). Нарешт!, залежно в1д використання стандартних, кл!шованих мовних засоб!в (при репродукуванн1) або нестандартних (при продукувашЦ висловлення) розр1знюються кл!шована та некл!шована М1.

М1 в дискурс! здеб!льшого виявляеться комб!новано, у вигляд! р!зних засоб1в 1 на к!лькох р!внях мовноЗ системи.

У другому роздШ "Виникнення мовленнево! 1нерц!3 в процес! породження висловлення" розглянуто, насамперед, передумови досл1дження МХ у психол!нгв1стичному аспект1 (п.2.1). Феномен М1 розглядасться тут у контекст! проблем психофЫологй (як на тл! нормального гомеостатичного стану мовця, так 1 при в1дхиленнях у цьому стан1, як! проте не виходять за меж1 норми), нейрофЫологй', психологй мовлення. Механ!зм виникнення МХ пояснюеться взасмод1«о персеверацН ("в1дбитка" уявлень людини про набутий досв!д, зокрема мовний) та антиципацЦ (готовиост! суб'екта до сприйняття певного факту, под!1 або тексту на основ! попереднього досв!ду): механ1зм злагоджено-автомахизовано! реал1зацП персеверацН, знаиь про високу в!рог1дн!сть поеднання елемент!в перцептивно! установки та антиципацЦ в ц!лому зумовлюс М1 при породженн! мовлення.

За безумовного визнання того факту, що реально здШснюване спонтанне мовлення не зб!гаеться повн!стю з1 сформульованими в психол!нгв!стиц! моделями, шлях моделювання при вивченн1 мовленнсвих процес!в вважаеться пл!дним, оск1льки дозволяе простежити д!ю психол!нгв!стичних механ!зм!в на р!зних стад1ях формування висловлення - в!д початкових, як1 лише опосередковано виявляються при промовлянн1, до завершально!, фонацШно! стадЦ реал!зац!!. У п!дрозд1лах 2.2-2.6 Ь застосуванням модел! формування висловлення, запропонованоЗ О.С. Кубряковою, М1 досл1джусться як психол1нгв!стично реальне явище, що виникае на одному з етап!в мовленнетворчо! д!яльност!, в!дпов!дно: на мотивац!йно-спонукальному етап!

вйсловлювання, на етап! формування задуму, на етап! формування думки з крисгал!зац!ек> групп особист1сних смисл!в, на етап1 оформления й розвитку думки за рахунок перекодування особист!сних смисл!в у конвенц1ональн1 мовн! значения, на етап! продукування зовн!шнього мовлення.

Загалом М1 при спонтанному мовленн! виявляегься при породженн! висловлення в ц1лому, але спостереження показують, що в деяких випадках мають м!сце 1нерц1йн! процеси на одному з етап1в висловлення.

В окремнх випадках М1 виникае вже на початкових стад1ях породження мовлення - зокрема, на мотив ац1йно-спонукальному етап!, де в!дбуваеться формування загально? 1нтенцИ та конкретних мотив!в акту мовлення. Про М1 на цьому етап! св!дчить вияв П результат^ при реал!зацЦ прагматичних, модусних ! модальних компонента значения (несформован!сть мотива«!! до початку фонацН, "тупцювання на м!сц!" через незизначен!сть нам!ру й под!бне). Д1ею М1 на мотивац!йн1й стад!! пояснюеться наявн!сть у деяких фрагментах дискур1в ситуативно й семаятично невиправданих ряд!в перфоряатив1в. Окремо в дисертацП розглянуто висловлення, що не мають мотиву, або !нтенц!1, - це афективн!, мимов!льн1 вигуки, як1 розглядаються як типовий випадок М1 - реакц11 у стимульнШ ситуацИ.

М1 на етап1 формування задуму висловлення найч!тк1ше виявляеться в тих випадках, коли мотив 1 задум максимально розмежован!, а саме в едностях за типом "запитання - в!дпов!дь", оск!льки в запитанн1 може м1ститися "готовий" для адресата мотив; д1! мовця - формування задуму (й зд!йснення вс!х наступних стад1й вйсловлювання) з опорою на наавний мотив - не завжди прот1кають впевнено, п!сля деяких спроб суб'ект нав!гь може в1дмовитися в!д в!дпов1д1, але в самих спробах з!дпов!сти в!дчуваеться д1я М1.

При розгляд! М1 на етап! формування думки з кристал1зац1ею групп зсобист!сних смисл!в головну увагу прид1лено поняттям внутр1шнього мовлення зНдно з концепцкю Л.С. Виготського та його посл!довник!в), внутр!шнього слова, >собист1сних смисл1в. При спонтанному мовленн1 М1 простежуеться в об'ективацН !лемент!в внутр!шнього мовлення у зовн1шньому висловленн1: коли думка й шсловлення продукуються практично водночас, оп1рн! елементи внутр!шнього ювлення (смислов1 "згущення", внутр1шн! слова, особист!сн! смисли яких за >бсягом перевищують мовн! значения) "за 1нерц!ск>" потрапляють у зовн1шне ¡исловлення. При цьому траплясться повторения суб'ективно значимих сл1в як [асл!док М1 у внутр!шньому мовленн!: "Я так долго ждала всего этого, в так долго...

ЖЕ5

я так долго была непризнанной, а вот теперь [...} я наконец могу... могу... могу быть счастливой'. Розгляд М1 на цьому етап! дов!в справедлив1сгь спостережень деяких учених (МЛ. Жинк!на, 1.Н. Горелова) щодо особливо! навантаженост! першого слова, початку висловлення: на його п!дстав! часто можна робити припущення 1 щодо 1нтенц11, 1 щодо задуму мовця, 1 щодо особист!сних смисл!в, як! мають бути перекодован1 в мовн! значения. 1нтуйивн1 уявлення про цю особлив!сть спонтанного мовлення в1дбито в тенденцй розмовко! мови висувати все важливе якнайближче до початку речения 1 в узуальному закр!лленн! ц!е! тенденцИ у вигляд! таких характерних для розмовно! мови явищ, як "називний теми" та "!м'я ситуацЦ".

М1 на етап! оформления й розвитку думки за рахунок перекодування особист1сних смисл!в у конвенц!ональн! мовн! значения в!дбиваеться в дискурс! як невдале вир!шення протир1ччя м!ж нел!н1йним формуванням зм1сту й л!н!йною побудовою висловлення (Кв. Кожевникова): зм!ст може бути виражений недостатньо стисло, багатосл1вно, ¡з включениям багатьох вербальних та тематичних асоц!ац!й або ж, навпаки, занадто стисло, у вигляд! смислових "згущень", як! не зрозумЫ партнеров! по комун!кац15 й вимагають роз'яснення. М1 на ц!й стад!! виникае через актуал!зац1ю одного з тип1в зв'язк!» м!ж елементами внутр!шнього вербального лексикона людини - парадигматичних або синтагм атичних, внасл!док чого послаблюсться контроль за 1ншим типом асоц!ативних зв'язк!в. Надм1рне акцентування синтагматичних в1дношень призводить до репродукування стШких словосполучень, крилатих вираз1в, цитат тощо, прямо не пов'язаних з1 зм!стом дискурсу ("1. - гелеведучий Д.Кисельов: Такое впечатление, что в жизни Вы всегда шли именно вверх по лестнице. 2. - актор З.Гердт: "...ведущей вниз", - знаете, есть такой ¡нрзб.]. Я знаком, кстати, с этой мадам Кафман, которая сочинила этот роман замечательный'). Ця особлив!сть усного спонтанного мовлення в!дбивае законом!рност! побудови висловлення, в!дом! як так зван! "марковськ! ланцюжки", на яких базуеться ймов!рн!сна модель породження висловлення. Як насл!док синтаксичного способу перекодування смисл!в у мовн! значения розглядаеться М1, що вишкас при вибор! слова за вже обрано! синтаксично! модел! й об'ективусться у вигляд! сл1в-ерзац!в, пошукових сл1в, а також однотипних синтаксичних конструкц!й з обривом к!нцево! частини.

Внасл1док надм!рно! актуал!зац11 парадигматичних зв'язк1в м1ж елементами внутр!шнього лексикону суб'екта (як1 розглядаються широко, !з включениям тематичних асоц!ацШ) на етап1 оформления й розвитку думки виникае М1, об'ективована у парафазШх, синон!м!чних ! перифрастичних повторах та в !нших

насл1дках недостатнього "гальмування" фонових парадигматичних асоц!ац1й,

МХ на стадй фонацХйного продукування висловлення розглядаеться зг!дно з концепцию М.О. Бернштейна про автоматизац!ю навички та 1десю М.1. Жинк1на про природну автомагизад!ю грамагики мовлення, як насл!док економ1чност! мовно-мислительних процес1в: увагу мовця при спонтанному мовленн1 прикуто до визначення задуму й формування думки, тобто до зм!сту висловлення, а не до форми його реал1зац11. ГИсля того як продумано зм1ст певиого фрагмента дискурсу, мовець "перемикае" увагу на формування зм1сту наступного фрагмента 1 т.д., не гурбуючись про форму висловлення; таким чином, граматичне та фонетичне забезпечеиня висловлення в!дбуваеться на р!вн! несв!домого контролю, а фонац1я (звукове здХйснення мовлення) повнХстю неусвХдомлювана. У б1льшост1 вкпадк!в иовець усп1шно виконуе ц! операцй", але з появою "збо)в" в робот! механ1зму контролю на етап! реал1зац!1 програми (Г.В. Сйгер) виникас М1, об'сктивована в р!зного типу обмовках, помилках у локал!зац1$ елемент!в у мовленневому чанцюжку, контам!нац1ях, паузах хезитацИ та 1нших засобах реал!зац!Т М1 на етап! )овн!шкьоХ об'ективацИ висловлення, з числа яких досл1джуються обмовки, *онтам!нац11, ехолалН.

У результат! розгляду ситуативно! обумовлеиост! виникнення М1 (п. 2.7.) ¡роблено висновки про вплив на появу та !нтенсиф1кац!к> прояв!в М1 таких ознак ;итуац11, як д1алопчн!сть сп!лкування; стандартизован!сть, звичн!сть для мовця проанал!зовано деяк1 види шаблонних ситуац1й при теле1нтерв'ю); 1естандартизован1сть, незвичн!сть 1 пов'язана з цим емоц!егенн!сть ситуацН; гаявн!сть перешкод для мовлення (звукових, зорових та 1нших, як! впливають на >ргани в1дчутт!в); емпрактичн!сть (одночасне промовляння та виконання гракгичних д!й); брак часу, з чим пов'язан! швидкий темп мовлення та посилення понтанност!. В1дзначаеться, що кр!м ситуативних особливостей мовлення, на вияви II впливають особист!сн! риси комун!кант!в, особливост! 1хн)х характера, емперамент1в, властивостей нервово! системи.

1ретШ_розд!л дисертацН "Мовленнева 1нерц!я як 1ндикатор типу мовно! собистост!" грунтуеться на можливост! визначення !ндив!дуального типу мовно-[ислительно! д1яльност! суб'екта на п!дстав! мовних характеристик його дискурсу, окрема спонтанних прояв1в М1. В1дпов!дно до психол1нгв!стичного та л1нгво-ам!отичного п1дход!в вид1ляються два протилежн! типи мовно! особистост! -онятт€во-лог1чний та асоц1ативно-художн(й. Зб1г цих тип!в з класиф!кац!сю тип!в аорчого мислення, окресленою 1.П. Павловим, доводить об'ективн!сть !х !снування 1

своер1дн1сгь вияв1в у мовленневШ д!яльност1. У частин! 3.2. розд1лу розглядаються поняттево-лог1чний тип мовно5 особистост! та три його р!зновиди (п1дтигш). Поняттево-лог1чний тип у ц!лому характеризуемся лойчною та структурною орган1зовак!стю й лог1чно аргументованими зм!стом та побудовою дискурсу, серед засоб!в виразу в якому переважас слововживання у прямих значениях та э узагальненою семантикою.

Рац1онально-посл1довному п!дтипу поняттево-лог!чного типу мовно] особистост1 властив1 так1 основн1 риси: побудова дискурсу за ч!ткою лоНчкою схемою, яко? мовець дотримуеться нав!ть при спробах сп1врозмовника зм!нити х!д д1алогу; посл!довне використання аргумента узагальнено-лог!чного характеру як основний зас!б аргументацй; використання надфразних сдностей типово! трифазно! компознцШно-тематично! структури {одне автосемантичне та к1лька синсемантнчних речень, останне з яких мае значения п1дсумку, результату); переважне вживання мовних знак!в у прямих значениях, з узагальненою семантикою. Серед засоб!в М1 в дискурсах мовних особистостей цього п!дтипу найпоширен1пшми с маркери лог!чного зв'язку, про 1нерц1йний характер яких св!дчить стШкий, автомагизований характер 1х появи ("во-первых", "во-вторых", "дальшё', "так вот" 1 под!бн1), однотипн! синтаксичн! структури з граматичними покажчнками лойчннх зв'язк1в (найчастШге траплясться багаторазове вживання конструкцШ з! з'еднувальним сполучником "1"), ерзац-найменування, деяк! вяди синтаксично!' й 1нформативно! надлишковост!, ст1йк! мовн! формули з абстрактним або узагальненим зм!стом, лексичн1 повтори-п!дхоплення. Як приклад наведемо фрагмент д!алогу: "1.-ведучий Д.Кисельов: ...наши мозги действительно устроены по-разному? 2.-психоф1з1олог ОЛваницький: Конечно. Есть общее - то, что объединяет всех, почему мы и понимаем друг друга, да!, но в то же время каждый человек -немножко другой. И это связано с тем, что не только мы родились разными, но "я", мое "я", с которого Вы начали разговор, - это наша память. Вот английский поэт Альфред Тенессон сказал, что "я" - часть всего, с чем встретиться пришлось. И вот этот груз у каждого свой, и он обогащается каждую секунду по-разному. Поэтому нам так интересно друг с другой'. На рац!онально-посл1довний п!дтип припадае 64,4 % проанал1зованих дискурс1в поняттево-лог1чного типу, або 36,9 % в1д загальноЧ к1лькост1, тобто в1д 103-ох дискурс!в, як! слугували матер!алом досл!ження.

фазово-перифрастичний, або ступ1нчастий, п1дтип поняттево-лог!чного типу характеризусться такими основними рисами: фазовою структурою розгорнутих висловлень, у як!й вид!ляються вх!д (або вв!д) у тему висловлення, вих!д з не1,

гобто заключна частина з1 значениям п1дсумку, а також паралельн1 сгруктури у вигляд! дублетних засоб1в вираження певного зм!сту або частей зм1сту; додержанням ц1с'1 лог1чно1" схеми незважаючи на втручання сп1врозмовника; паралел1змом, або дублетн!стк>, у використанн! лог!чних аргументов. Як приклад наводиться фрагмент дискурсу каскадера О. Гншакова: "Ну, в общем-то, я считаю, что эта картина - наш как фир... фирменный знак нашей ассоциации, это картина нашей организации, нашего Фонда развития трюкового кино, которую мм сделали самостоятельно. Это на самом делё'. Цей п!дтип представлений 30,5 % дискурс!в поняттево-лойчного типу, або 17,3 % в1д загально! к!лькост1 проанал!зованих гекст!в.

Парадоксальний п1дтип поняттев о-лог!чного мовотипу в1др1зняеться: иарадоксальн!стю лог!чно! схеми пов!домлення (основна структурна ознака парадоксу - опущення частин судження, в результат! чого лоПчний висновок »даеться неоч1куваним); денотативною експанс1£Ю ядерного в св1домост! мовця юняття, яке знаходить кваз!екв!валенти у зм1сп дискурсу серед р!знопланових юнять; парадоксальн!стю аргументацИ, яка зводить аргументи до пояснения 1дерного для мовно} особистост! поняття 1 яка виявляеться у наведенн! посилань на :лова та вчинкн видатних людей. Приклад з дискурсу письменника, вченого Д. \,ан1на: (про кентавристику) " Я предпочитаю называть её попыткой науки. Знаете, у Марины Цветаевой есть прекрасное стихотворение "Попытка ревности". Вот такая же, может быть, бессмыслица "попытка науки", на самом деле это, \ействительно, попытка ещё только, понимаете? По... поэтому э... слишком все... таете, э... Мой любимый Нильс Бор, великий физик нашего века, открывший тринцип дополнительности, очень универсальный закон, универсальный принцип, ш говорил: "На свете существуют столь серьезные вещи, что говорить о них южно только шутя", понимаете?'. Цей п1дтип репрезентовано всього трьома искурсами з досл1джених (двома рос1йською мовою та одним укра)'нською) - отже, ого низька частотн!сть не дозволяс робити статистичн1 висновки.

У п1дрозд!л1 3.3. розглядаеться асоц1агивно-художн!й тип мовно! особистост! з два його п!дтипи. Асоц!ативно-художн!й тип загалом характеризусться соц!атнвн1стю, яка виявляеться ! як загальний п1дх1д до побудови висловлень та искурсу в ц!лому, 1 як основа для використання виражальних засоб!в та художн!х рийом!в,

Словесно-асоц!ативному п!дтипу асоц1ативно-художнього типу мовця \астивий ф!лолог!чний п!дх!д до мови (ОА. Некрасова), що виявляеться: у

побудов! дискурсу на основ! вербальних асоц1ац!й (це призводить до "багатосл!в'я" появи синон1м1чних рядДв, повтор1в-"в1длунь" та 1нших вияв!в М1); в ор!ентацй нг сумарний, семангично розширений обсяг значения слова; у проявах метамовно: функцП словесних знак!в - у приверненн! уваги до мовлення як засобу виразу думки (наприклад, у дискурс1 телеведучого А. Разбаша: "Коль недочет в понятияз случится, их можно словом заменить", - мне очень нравится это гетевскох выражение!'). На цей п!дтип припадае 59,0 % в!д числа дискурс!в асоц!ативно-художнього тихгу, або 25,2 % в!д загально! к!лькост1 проанал!зованих текст!в.

Образно-усгалений п!дтип асоц!ативно-художнього типу в!др!зняетьс5! ор!ентован!стю на стШк1 мовн! та загальнохудожн! виражальн! засоби ) повторениям художн1х прийом!в та образних асоц!ац!й, що св!дчить про в!дбиток у дискурсах цього р1зновиду пев но! константност! св!тогляду мовця. Усталений характер словесно-образних зв'язк1в п!дтверджуеться самим мовцем ("я много разуме говорил об этом") та сп!врозмовником ("есть ехцё одно слово, которое Вь. довольно часто используете", "Бы часто применяете вот эту аналогию/'). Цей п!дтип репрезентований у дискурсах 41,0 % мовц!в асоц!ативно-художнього типу, щс становить 17,5 % в1д загально! к!лькосг1 досл!джених тексйв.

На Шдстав! спонтанних вияв!в специф1ки ядра асоц!ац1й дал! в робот! (п.3.3.3) описуються егоцентричний та альтер-егоценгричний (б1льш р1дк!сний) мовотипи (ядерн! асоц1ац!! першого з них групуються навколо "я" ("его") мовця, другого -навколо "кумира", тобто особи, яка стала "другим "я" суб'екта). Ця класиф!кац1я доповнюе попередню 1 охоплюс т1льки дискурси асоц!ативно-художнього типу, оск!льки в них егоцентричн!сть виявлясться у спонтанних мовленнсвих явищах, у тому числ1 й М1.

У наступному п!дрозд!л! дисертацП (п. 3.4) проанал1зовано особливост! мовно-мислительного типу телев!з!йного ведучого. Телеведучий, маючи в основ! певний тип мовно! особистост! (част!ше асоц!ативно-художн1й в одному з його вияв1в або в комб!нац1! словесно-асоц!ативного та образно-сталого), пристосовуеться до типу й п!дтипу мовно! особистост1 сп!врозмовника. На основ! атрибуц!! як неусв!домлюваного психолог!чного процесу в телеведучого виробляегься така риса мовно-мислительно! д1яльност!, як гнучк!сть, яка виявлясться як у насл1дуванн! деяких пом!тних особливостей мовотипу партнера по комун!кацй", так 1 в п]дхопленн( та використанн! характерних для останнього прийом!в та засоб1в вираження. Пор1вняймо репл1ки-реакц1! А. Разбаша в д!алогах з мовною особист!стю рац!онально-посл!довного п!дтипу ("Перестройка номер два", "И так далее" -

11дхоплення посл1довно-лог1чно1 схеми дискурсу) та з мовцем образно-усталеного г1дтипу ( "2.-джазист О.Баташов: У нас ведь все делают не те люди, не... не те, кому юложено, наша страна • это страна непрофессионалов. Смотрите, первые царя -заряги, правда? Русский слов... толковый словарь русского языка написал датчанин, гак что... 1.-телеведучий А.Разбаш: Да и сам русский язык придумали болгары см!х)"Ь Гнучк1сть мовноК особистост1 телеведучого виявляеться також у 1ристосованост1 зм1сгу та формально! структури запитань до особливостей мовно-•1ислительного типу й п1дтипу сп1врозмовника: наприклад, у д!алогах з мовцями юняттево-лог1чного типу част!ше, н!ж у бес!дах з мовними особистостями 1соц1ативно-художнього типу, використовуються запитання у вигляд1 постановки фоблеми (причому нав!ть не оформлен! граматично та 1нтонац)йно у питальн1й [>орм1), тод1 як в !нтерв'ю з мовцями асоц!ативно-художнього типу ширше 1живаються конкретн1 запитання, як! м!стять альтернативн! вар!анти в!дпов!д! або шмагають в1дпов!д! за типом "так або нГ. Це можна пояснити тим, що коли для ювця поняттсво-лог!чного типу зазвичай достатньо постановки лише проблемного апитання для того, щоб в1н дав ч!тку в!дпов!дь зг!дко з! своею лог1чною схемою, то :уб'скт асоц!ативно-художнього типу може в!д1йти в!д теми розмови, мимовол! 11ддаючись потоков! власних асоц!ац!й. Завдяки гнучкост! л1нгво-комун1кативних >собливостей тип мовно! особистост! телеведучого було названо типом-хамелеоном".

ВИСНОВКИ.

У висновках до дисертац!йно1 роботи викладено основн! теоретичн! та рактичн1 результата досл!дження. На матер1ал! д1алог!чного телевЫйного понтанного усного мовлення було показано, що МХ може розглядатися як укупн1сть мовних засоб!в, що виявляються на р!зних р!внях мовно! системи, з исла яких досл!джено фонолоНчн!, ритмомелодичн1, лексико-семантичи!, эмантико-граматячн!, стил!стичн1 та текстов! засоби М1.

Обумовлена д!алектикою взаемопов'язаних явищ персеверацП й антиципацН II характеризуе спонтанне мовлення в ц!лому або виникае внасл1док 1нерц1йних роцес1в на одному або к!лькох етапах породження мовлення.

Вияви М1 залежать в!д особливостей мовно-мислительно! д!яльност! суб'екта ! деяких випадках в!д його особист!сних ряс. Ця особлив!сть зумовила розгляд М1 5 1ндикатора типу й п1дтипу мовно? особистост!.

М1 е явищем, яке мае м!сце в нормальному спонтанному усному мовленн!

IS

будь-яко! людини. 31ставний анал1з М1 в рос!йському та укра!нському мовленн1 н< виявяв суттевих розб!жностей н! в характер! засоб!в об'ективацИ, н! I психол!нгв!стичних механ1змах М1 (певн! особливост! деяких засоб1в реал!зацН М! I украТнському мовлеив! зумовлен! проявом б1л!нгв!зму мовц1в). Кр1м того, вид!лен типи й п1дтипи мовних особистостей представлен! в досл!дженому матер!ал рос!йською та украшською мовами майже однаково пропорцШно. М1 е виявох автоматичних процес!в нормально! мовленнево! д1яльност!, наявним у кожному спонтанно продукованому дискурс!.

Практично важлив! висновки роботи стосуються можливост! досл1джен: дискурсних зд!бностей мовно! особистост!, !ндив1дуального психотипу й мовотиш суб'скта, телев1з1йно! комун1кацН, р1зних засоб!в об'ективацИ думки й самой процесу породження мовлення, засоб!в реал!зацН прихованого комун!кативноге завдання та !нших питань герменевтично! !нтерпретацН, 1нших проблем.

До додатк!в увШшли: записи текст!в гелев1з!йно1 передач! "Час пик' (росШською мовою): А - за участю мовця рац!онально-посл!довного п!дтипт (соц!олога I.B. Бестужева-Лади); Б - за участю мовця фазово-перифрастичноп п1дтипу (каскадера О. 1ншакова); Б - за участю мовця парадоксального п!дтиш (вченого, пнсьменника Д.С. Дан!на); Г - за "участю мовця словесно-асоц1ативноп п!дтипу (режисера цирку В. Гнеушева); Д - за участю мовця образно-усталеног* п!дтипу (к!норежисера М. М1халкова). 3 теми дисертацЦ с так1 пу&ШшДО:

1. Возникновение речевой инерции в процессе порождения речи. - К., 1997. - 44 с.

2. "Речевая инерция" и средства её реализации в русском художественном тексте /, Русское языкознание; Респ. межвед. науч. сб. - К. - 1992. - № 24. - С.67-75 (' сп!вавторств! з Н.В, Молотасвою).

3. Типы речемыслительной деятельности и "речевая инерция" // Русский язык i литература в учебных заведениях. - 1997. - Na б. - С.20-25.

4. Лексические повторы в спонтанной речи как средства реализации речево£ инерции // Русский язык и литература в учебных заведениях. - 1997. - № 7-8. - С.34' 37.

5. Речевая инерция и ее реализация в русском художественном тексте // Стилистика русского языка: теоретический и сопоставительный аспекты // Материалы VI науч. конф. по проблемам семантических исследований. - Ч. Ш. - К.' X.: АН Украины, 1993. -С.105.

м!стить 243 найменування.

}. Явище "мовленнево! 1нерцИ" у концепцН Б.О. Лар1на 1 сучасному текст1 // \ктуальн1 проблеми мовознавства у св1тл1 праць Б.О. Лар1на 1 Ф.П. Ф1л1на // Тези мук. конф. мовознавц1в Укра1ни, - К., 1993. - С.113-115.

\ Речевая инерция в устной разговорной речи (на материале телеинтервью) // Актуальные проблемы стилелогии и терминоведения // Тезисы межгос. конф., мсвящ. 80-летию проф. Б.Н. Головина. - Нижний Новгород, 1996. - С. 152-153. ). Типи мовленнево-розумово? д!яльност! людини у дзеркал! явища "мовленнево'! нерцП" // Пров1дн1 л1нгв!стичн1 концепцИ к1нця XX стол1тгя // Тези Всеукр. наук, сонф.- Л., 1996. - С.201-202.

АНОТАЦЙ.

Прожог1на 1.М. Мовленнева ¡нер.тця в спонтанному усному мовленн1 (на <атер1ал( телеШтерв'ю). - Рукопис. Дисертац1я на здобуття наукового ступеня ¡андидата ф1лолог!чких наук за епеи!алън1спо 10.02.02 - рос1йська мова. Ки'шський 'н1верситет 1мен1 Тараса Шевченка. Кшв, 1998.

Дисертац1ю присвячено вивченню поза!нтенц1йних мовних явищ, як! 1иникають у процес! спонтанного усного мовлення. Робота м1стить досл1дження феномена мовленневоХ 1нерцй" як широкого кола вербальних засоб!в р1зних р1вн1в ювно5 системи. Мовленнева 1нерц1я досл1джусться 1 як цЫсний механ1зм юродження висловлення, 1 як процес, що актив1зусться на окремих етапах мовно-шелительно! д1яльност1 - в!д мотивац1йно-спонукального етапу до етапу зовн1шньо! б'ективацН висловлення. Доведено, що мовленнева 1нерц1я, яка розглядаеться як >еал1зац!я дискурсних зд1бностей суб'екта, с покажчиком типу й п1дгипу мое но) собистост). Досл1джуються також лшгво-комун!кативн1 особлнвост! типу мовксл собистост! телев1з!йного ведучого у дзеркал1 мовленнево!' 1нерц11.

Ключов! слоя а: мовленнева 1нерц1я, спонтанне мовлення, мовна система, ювно-мислительна д1яльн1сть, дискурс, мовна особист1сть.

Прожогина И.М. Речевая инерция в спонтанной устной речи (на материале глеинтервыо). - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата илологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. Киевский виверситет имени Тараса Шевченко. Киев, 1998.

Диссертация посвящена изучению внеинтенционных речевых явлений, эзникающих в процессе спонтанной устной речи. В работе представлено сследование феномена речевой инерции как широкого круга вербальных средств азных уровней речевой системы. Речевая инерция исследуется и как целостный

механизм порождения высказывания, и как процесс, возникающий на различных этапах речепорождения - от мотивационно-побудительного этапа до этапа внешней объективации высказывания. Установлено, что речевая инерция, рассматриваемая как реализация дискурсных способностей субъекта, является показателем типа и подтипа языковой личности. Исследуются также лингво-коммуникагивньм особенности типа языковой личности телевизионного ведущего в зеркале речевой инерции.

Ключевые слова: речевая инерция, спонтанная речь, языковая система, речемыслительная деятельность, дискурс, языковая личность.

Prozhogina I.M. Speech Inertia In Spontaneous Oral Speech (based on TV-interviews). - Manuscript. Thesis for a kandidat's degree in Philology by speciality 10.02.02 - Russian Language. The Taras Shevchenko Kyiv University. Kyiv, 1998.

The dissertation represents a research of non-intentional phenomena arising from oral spontaneous speech. The thesis provides analysis of a phenomenon of a "speecfc inertia" introdused as a wide range of verbal vehicles which occur a speech system. The speech Inertia normally qualifies the speech producing as a hole mechanism. However sometimes it appears on different levels of a speech mechanism and varies iron motivation stage to the stage of external objectivation of a speech uttering. It was founc out that the speech inertia being recognised as an individual's discourse skills differentiates an Individual's types and sub-types. The analysis covers linguistics and communication characteristics of a TV-interviewer in view of the speech inertia.

Key words: speech inertia, spontaneous speech, language system, speecfc mechanism, discourse, speech Individual.