автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Религиозное свободомыслие как проявление культурно-национального возрождения в Украине конца XYI -начала XYII в. (Стефан Зизаний).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Религиозное свободомыслие как проявление культурно-национального возрождения в Украине конца XYI -начала XYII в. (Стефан Зизаний)."

ЛЬВ1ВСЬКИИ ДЕРЖАВНИИ УНИВЕРСИТЕТ 1М. I.ФРАНКА

1Р :".? , На правах рукопису

ББК 87.3 (4 УКР) - 8

СТАРОВОЙТ Олександр Миколайович

РЕЛ1Г1ЙНЕ ВШЬНОДУМСТВО ЯК ПРОЯВ КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНОГО В1ДРОДЖЕННЯ В УКРА1Н1 К1НЦЯ XVI - ПОЧАТКУ ХУ11 СТ. (СТЕФАН ЗИЗАН1Й)

Спещальшсть 09.00. оЗ - ¿стор1я фшосо(}ш

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацп на здобуття наукового ступеня кандидата фшософських наук

Лышз- 1997

Дисертащею е рукопис.

Робота виконана в 1нститут1 укра!нознавства iM. 1.Крип'якевича HAH Укра1ни

Науковий кер1вник - кандидат ф1лософських наук

1.В.Паславський

0ф1ц1йн1 опоненти: - доктор ф!лософських наук,

професор В.С.Горський кандидат ф!лософських наук, професор А.В.Яртись

Пров:1дна орган1зац1я - 1нститут ф1лософ11

HAH Укра1ни

Захист в1дбудеться "J&." К,Ь1ГПК9^ 1997 р. о JSl год. на зас1данн! Спец1ал1зовано! Вчено! Ради К. 04.04.13 у Льв1вському державному ун1верситет! 1м. I.Франка (290002, м. Льв1в, вул. Ун1верситетська, 1, ауд. N 301).

3 дисертац1ею можна ознайомитись у науковхй б1бл!отец! Льв1вського державного ун1верситету (м.Льв1в, вул. Драгома-нова, 5).

Автореферат розiслано "_" _ 1997 р.

Вчений секретар

Спец1ал1зовано1 вчено! ради

кандидат ф!лософських наук к }Ху\ А.Т.Нечипорук

I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальн1сть теми доыпдження. На вс1х етапах розвитку лгадсько! цив!л1зац11 рел1г!я в1д1гравала надзвичайно важливу роль, бо виступала як основна форма сусп1льно! св1домост1, як вт1лення культури 1 духовност! взагал!. Сусп1льно-пол1-тичний 1 культурний прогрес бвропи немислимий поза рел!г!й-ним началом, яке в останн1 два тисячол1ття репрезентуе хрис-тиянство. Кожна европейська нац1я у своему розвитку зазнала впливу християнського духа, Укра!на тут не становить винят-ку. Особливе м1сце займае рел!г!йний фактор в середньов!чно-му сусп1льств1, коли мораль, мистецтво та наука були нев1д-д!льними в1д церкви. Сусп1льн1 та пол1тичнх рухи найчаст!ше формувалися на рел1г1йн1й основ!, проявлялися в теологччнш форм1. Це добре видно на приклад1 Укра!ни, вся 1стор1я яко! в!д Середтх в1к!в до Нового часу пройшла п!д знаком бороть-би п1д рхзними рел!г1йними гаслами.

Показовим у цьому в!дношенн1 е пер1од к!нця XVI - пер-шо1 половини XVII ст., коли Укра1на переживала значне сус-п1льно-культурне п1днесення, яке М. Грушевський окреслив як "перше наше культурно-нац1ональне в1дродження". Це був пер1-од, коли укра!нське сусп1льство нарешт1 пробудилося в!д дов-гох середньов1чно! сплячки 1 прискореними темпами стало на-долужувати прогаяне в царин1 культури. В1дчутн1 як1сн1 зру-шення В1дбулися практично в ус1х галузях духовного життя, в тому числ1 1 в сфер1 ф1лософп. Це був пер!од, коли ¡¡.стотно розширилися 1дейно-св1тоглядн1 горизонти осв!чених верств Укра1ни, а ф1лософська культура украгнського народу п1дняла-

- г -

ся на новий, вищий щабель свого розвитку. Необх1дно, однак, п!дкреслити. що спос1б ф1лософського мислення в цей пер1од був орган1чно пов'язаний з те!стичним свхтобаченням, а ф1ло-софська культура - з рел1г!ею. 1накше кажучи, онтолог1чною канвою духовно! культури Украхни того часу був св3.тогляд ре-л!г1йно-ф!лософського зм!сту. Саме цш пояснюеться той факт, що в 1дейн1й боротьб1 к!нц'я XVI - початку XVII ст. рел!г1йна полемжа ' займала центральне м!сце. В розвитку рел1гП як св!тогляду 1 способу св3.тосприймання важливе м!сце займае рел1г!йне в!льнодуыство - специфхчний прояв сусп1льно! думки, який виявляб критичне ставлення до традицшних (оф!ц1й-них) рел1г1йних погляд1в, намагаеться переосмислити 1х. I саме у окреслений пер1од в Укра1н1 з'являеться плеяда ориг1-нальних рел!г1йних в!льнодумц1в. вчення яких становить ц1лий духовний пласт, своЕр1дний напрям у тогочасн!й суп!льно-по-л!тичн1, ф1лософськ1йй та рел1г1йн1й думць

Найяскрав1шим представником цього напршу був укра1нсь-кий культурно-осв1тнШ та рел1г!йний д1яч того часу, автор ряду рел1г!йно-ф1лософських твор!в, один з пров1дних 1деоло-г!в братського руху Стефан Зизан1й. Ще за життя в1н був ох-рещений сво1ми противниками як "преступник закона 1 начало Еретичеству" 1 з такою оп!н1ею ув1йшов в 1стор1ю украгнсько! культури.

Основним стрижнем 1дейно-рел1г1йно1 боротьби в Укра1н1 к!нця XVI - першо! половини XVII ст. була полемд.ка м!ж пра-вослав'ям 1 католицизмом. Спричинена вона феноменом Берес-тейсько! унИ 1596 р. I з часом переросла у в!дкрите протис-тояння. Але, будучи об'ективно зумовленим, це духовне про-тистояння було вторично необх!дним. У силу цих об'ективних

1сторичних обставин. 1дейно-рел1г1йна боротьба и!ж правос-лав'ям 1 католицизмом к!нця XVI - початку XVII ст. займала центральне м!сце в усхх дотеперешн1х студ1ях ц1е! доби. Але при цьому на узб!чч1 наукових 1нтерес1в досл!дник1в залиша-лися 1нш1 аспекти духовного життя укра!нського сустльства того часу, в тому числ1 феномен рел!г1йного в1льнодумства. Тим часом для б1льш повного уявлення про духовний св!т укра-1НСько1 людини на злам1 XVI-XVII ст. важливо з'ясувати, яке м1сце в м1жконфес1йн1й боротьб1 того часу пос1дае рел!г!йне в!льнодумство 1 яке його в1дношення до обидвох традиц!йних рел1г!йних теч!й - католицизму 1 прависллв'я. При цьиму Сеь-сумн1вний науковий 1нтерес представляв не т1льки сама пос-тать Стефана Зизан1я як найб1лып яскравого в!тчизняного представника цього явища, але 1 та роль, яку в щлому з!гра-ло рел1г!йне в!льнодумство у становленн1 1деолог11 першого укра1нського культурно-нащонапьного в1дродження. Саме ц! аспекти феномену рел!г!йного вольнодумства та його прояв!в у конкретних уыовах УкраХни к1нця XVI - початку XVII ст. ми обрали за предает досл1даення.

Стан дослЛдження проблеми. На жаль, доводиться конста-тувати, що питания, пов'язан! з рел1г!йним в1льнодумством та його конкретними проявами в сусп1льн1й св!домост1 Украгни к1нця XVI - першо! половини XVII ст., ц1кавили в!тчизняних досл1Дник!в лише принагХдно, як правило, в зв'язку з досл1д-женням р1зного роду реформац1йних та протестантських впли-в1в. Ця проблема була вперше порушена в укра!нськ1й 1стор1-ографП XIX - початку XX ст. Серед II ч1льних представник!в: у М.Драгоманова, 0.Левицького, К. Студинського, М.Грушевсько-го, А.Савича панувало переконання про в!дчутний вплив рефор-

мац!йних теч!й на Укра1ну та про значне поширення релейного диссидентства в середовищ! украшського сустльства к!нця ХУ1 - початку XVII ст.

Нова хвиля у вивченн! р!зних аспект!в рел!г!йного життя в Укра1н1 к!нця XVI - початку XVII ст. спостер1гаеться в ук-рагнсыий науц! в останн! десятил1ття. Це в першу чергу дос-л1дження Я. 1саевича, А.Пашука. М.Кашуби, 1.3ахари, В.Н1чик. В.Горського, 1.Паславського. Я.Страт1й, В.Литвинова, В.Люба-щенко, П.Кралюка та 1н. Але основний наголос робився на дос-л1дженн! р!зного роду реформац!йних теч1й, як1 т1ею чи 1ншою м!рою зач!пали духовне життя Укра!ни в зазначений пер!од. В силу загально! антирел1г1йно! атмосфери, яка панувала в той час у крахн1, а ще б1лыае п1д тиском в1дпов1дно1 оф1ц1йно! пол!тики тотал1тарно1 влади, науковц1 дуже часто змушен! були вишукувати переважно еретичн1 моменти у св!тогляд1 окре-мих рел!г!йних дисидент1в, ан!ж виявляти загапьнокультурну варт1сть IX критичних оц!нок вчення 1 практики традиц!йно! церкви. Незважаючи, однак, на ц! недол1ки методолог1чного характеру, загальний баланс дослхдкень реформац1йних вплив1в на укра!нське духовне життя к1нця XVI - початку XVII ст., проведених укра!нськими вченими в останн! роки, сл1д оц!ню-вати позитивно. Але цього не можна сказати про результати дотепер!шн1х наукових досгиджень феномену рел!г1йного в1ль-нодумства в 1сторП укра1нсько! духовност1. Така важлива проблема, як релгггйкс выьнодумство в контекстъ перш ого ук~ рагиського кулыпурно-нацюнального вгЭроЗження - в наш1й на-уц1 взагап! не ставилася.

Б1льше поталанило постат! головного ерес1арха того часу - Стефана Зизан1я. Його в1дворто критична позиц!я щодо ряду

важливих рел!г!йних проблем 1 в!льнодумне трактування ба-гатьох церковних догмат!в зац!кавила вчених ще у XIX ст. -перш! науков! досл!дження були зроблен! А.Л1ловим. В. Завит-невичем, А.Беляновським. Водночас зусиллями ряду вчених, зокрема: Д.Зубрицьким, А. Криловським, В.М!лковичем була опубл!кована значна к!льк!сть документ!в як1 прямо, чи до-тично стосуються життя 1 д!яльност! С.Зизан1я. На самому початку XX ст. була перевидана 1 стала доступною широкому нау-ковому загалов! основна праця укра!нського в1льнодумця "Казане св. Кирила патр1арха Брусалимського о антихрист! ! знаках его з розширен!ем науки против ересей розних".

0ц1нюючи доробок в!тчизняних вчених XIX - початку XX ст., як! займалися досл!дженням постат1 С.3изан1я, необх!дно п1дкреслити, що вони провели значну роботу в справ! в!днай-дення та публ!кац11 багатьох важливих документ!в, як! стосуються особи в!льнодумця. його науково-осв!тньо1 та пропов1д-ницьког д!яльност!. Водночас згадан! досл!дники були першими. хто зробив спробу на науковому р1вн! розкрити !дейний зм!ст рел!г!йно-ф!лософських погляд1в С. Зизан!я. Проте ос-новним недол!ком цих досл!джень була конфес1йна заангажова-н!сть автор!в. За р1дким винятком це були вчен!~богослови, як! Б1Дкрито стояли на православно-охранительних позиц!ях 1 тому намагалися зобразити С. Зизан1я насамперед як противника ун!1 ! борця за "чистоту православ!я". Особливо показове у цьому план! обширне досл!дження А. Беляновського, який доклав чимало зусиль до того, щоб "об!лити" С.3изан!я. зняти з ньо-го звинувачення в еретизм!, як1 були висунут1 проти мисли-теля ще за його життя. У цьому ж дус1 оц1нювали украГнського в!льнодумця А.Л!лов, В.Завитневич, С.Голубев, К.Харлампович,

митрополит Макар1й (Ф. I. Булгаков) та шап православн! авто-ри. Дещо 1ншу позиц!ю в оц!нц! погляд1в С.Зизан!я зайняв за-х1дноукра!нський досл1дник К.Студинський. Критично оц1нюючи антикатолицьку позиц!ю С.3изан1я, в!н, проте, не затушовував його в!льнодумного трактування церковних догмат!в. Але, разом з тим, К. Студинський досл!джував д1яльнхсть С.Зизан!я поза !сторичним контекстом, в якому розвивапась укра!нська духовн1сть на злам! ХУ1-ХУП ст. Першим, хто по-справжньому глянув на постать С. Зизан1я як на ориг!нального релейного в!льнодумця, був М. Грушевський. Хоч вчений спец!апьно не прид1ляв уваги досл!дженню життя 1 погляд1в С. Зизашя, ряд його тонких спостережень I висновк!в не втратили свое!" нау-ково1 вартост! 1 сьогодн1.

Серединою 20-х рр. XX ст. зак!нчуеться перший етап у вивченн! життя та д1яльност! С.3изан!я, п1сля чого наступае тривала перерва. Лише в к!нц! 50-х рр., п!д час так звано! "хрущовськох в!длиги", в умовах актив1зац!1 укра!нознавчих студш, досл!дники починають проявляти !нтерес до !сторП рел!г1йно~духовного життя Укра!ни, в тому числ! 1 до постат1 С.Зизан1я. П.Яременко визнае за мислителем його антиун!атсь-ку 1, взагал1, антицерковну позиц!ю, однак, основний акцент робить на соц!альному аспект! Зизашевого вчення, а !дей-но-ф!лософський з!<ист його вчення залишив, по сут1, поза увагою. Кроком уперед у науковому досл1дженн! вчення 1 д!-яльност! С. Зизан!я була оцшка, яку дав йому Я.1саевич у в1-дом!й прац! про укра!нськ! братства. Розглядаючи постать С.3изан1я у Ясному контекст! культурно-нац!онального руху к!нця XVI - початку XVII ст., Я.1саевич аргументовано показав, що укра!нський в!льнодумець був одним з 1деолог1В !

натхненншив сусп1льно-пол1тично! д!яльност1 братств. 1970 р. вийшла праця м1нського досл1дника С.Подокшина про Рефор-мацш в Б1лорус11, в як1й в1н присвятив С.Зизан1ев1 достатню увагу. Як позитивне сл!д в!дзначити, що С. Подокшин зум1в значною м1рою переборота одноб1чн1 погляди на С. Зизан1я як борця проти "ун1атсько-католицько! реакц11" 1 розкрити його роль як виразника ^еологП б1лорусько-литовського еретично-го руху в 90-х роках XVI ст.. Слабим м1сцем ц1нного загалом досл1дження С.Подокшина ми вважавмо його намагання трактува-ти погляди С. Зизан1я як еретичн!, а не як прояв феномену ре--л!г1йного в1льнодумства. I, нарепп!, 1984 р. з'явилася праця 1.Паславського "Розвиток ф1лософських 1дей на Укра1н1 в к1н-ц! XVI - першш половин! XVII ст.", в як1й автор присвятив в1льнодумству С. Зизан1я окремий параграф. Заслугою досупдни-ка сл!д вважати те, що в!н уперше рел1г1йно-богословське вчення С.3изан1я поставив у контекст ф1лософсько! думки Укради к1нця XVI ст. Ототожнюючи еретизм з рел!г1йним в1льно-думством, автор, однак, переконливо показав генетичний зв'я-зок критичного п1дходу С. Зизан1я до церковних догматов з ф1-лософськими 1деями рац!онал1зму.

Так загалом виглядае картина вс1х основних дотепер1шн!х студ1й життя, д!яльност1 1 вчення С.Зизан1я. Саме завдяки досл1дженням цих вчених образ С.Зизажя став уперше набирати реальних контур1в ориг1напьного рел1г1йного мислителя з ви-разно окресленим в!льнодумним св1тоглядом.

Мета 1 основн1 завдання досл!дження визначаються науко-во-теоретичною та культурно-1сторичною значим1стю поставлено! проблеми, а також ступенем П вивчення. Свою мету ми ба-чимо в тому, щоб довести образ Стефана Зизатя як ориг1наль-

ного релейного в!льнодумця до лог1чного завершения, пока-зати його у вс!й повнот1 як ун!кальний духовний феномен епо-хи першого укра!нського культурно-нац1онального в!дродження.

3 ц1бю метою ми поставили перед собою так1 основн! заедания:

Перше. 3 огляду на те, що життя 1 д!яльн1сть С.3изан1я припадають на пер1од першого украх'нського культурно-нац!о-нального в1дродження (кХнець XVI - початок XVII ст.), вважа-емо за необх1дне дати 1стор1ософський анашз ц1е! епохи з виявленням конкретно-Исторично! типологП II основних культу рних явищ.

Друге. 0ск1льки нас цжавить Стефан Зизанш передуем як в!льнодумець, то видаеться ц1лком природним дати наукове трактування поняття "рел1г1йне в1льнодумство" 1 визначити його м!сце в систем1 таких спор1днених категор!й, як орто-докс1я, еретизм, ате'1 зм тощо.

Трете завдання орган!чно пов'язане з двома попередн1ми. Тобто. розв'язавши перше 1 друге завдання, щлком лог1чно виникае необх1дн!сть в1дпов!сти на питания: яку роль з1грало рел!г1йне вольнодумство у формуванн1 Идеолог!! першого укра-хнського культурно-нац!онального в!дродження.

Четверте. 0ск1льки ми поставили соб1 за мету розкрити феномен украшського в1льнодумства кшця XVI - початку XVII ст. на приклад1 1дей, сформульованих С. Зизан!ем, то наша основна увага буде зосереджена на всесторонньому анал!з! життя, д1яльност1 та рел!г1йно-ф1лософського вчення цього мис-/штеля. Це необх1дно передбачае:

по-перше, створення науково! б!ограф!! С. Зизан!я, тим б!льше, що така б!ографхя на сьогодн1 в!дсутня;

по-друге, анал1з 1дейно-ф!лософського зм1сту писемно! спадщини С. Зизан1я. вичленення тих його погляд!в, як1 розхо-дяться з в!ровченням оф!ц!йно! церкви - католицько! 1 православно!;

по-трете. з'ясування методолог1чних принцип!в критики церковних догмат1в. яку в!в С.3изан1й в ход! полем1ки з ревнителями традиц1йного богослов'я;

по-четверте, висвХтлення сощально! доктрини С.Зизан1я та характеристика його погляд!в на людину 1 сустльство;

по-п'яте, визначення сусп1льного резонансу вчення та полем1чних виступ1в С.Зизан1я 1 !х значения для формування 1дейно-ф1лософського потенц!алу укра!нсько! духовност! в пе-р!од першого укра!нського культурно-нац!онального в!дроджен-ня.

Джерельна база досл!дхення. Основним 1сторико-л1тера-турним матер!алои для написания дисертацП послужили твори С. Зизан1я, прац1 письменник1в~полем!ст!в кшця ХУ1 - ХУП ст.. опубл!кован1 джерела, як! стосуються пер1оду друго! по-ловини XVI - першо! половини XVII ст. Деяк1 джерельн! мате-р!али з1 зб1рки Центрального державного 1сторичного арх!ву Укра!ни у м.Львов! вперше вводяться в науковий об1г.

Методолог1я та методика досл!дження. В процес! роботи ми використовували досягнення сучасно! в!тчизняно! та зару-б1жно! науки в галуз! 1стор1!, !стор!1 ф!лософ11, !сторП релхгП, рел1г!езнавства, культуролог!!, л1тературознавства стосовно методологИ та загально! теорП цих дисципл!н. Дос-л!джуючи !сторичн1 документи та богословсько-полем!чн! твори к!нця XVI - першо! половини XVII ст., ми посл1довно дотриму-вапися принципу !сторизму, а також застосовували методику

сучасно! науково! 1сторико-ф1лософсько1 !нтерпретац!1 ориг1-нального тексту з урахуванням принцип!в герменевтики та структуралхстського анал!зу.

Наукова новизна досл1дження. Дисертац!йна робота е самострою науковою студ1ею у як1й феномен рел!г1йного в!ль--нодумства в контекст! укра!нського культурно-нац1онального ' в!дродження к!нця XVI - початку XVII ст. став об'ектом спе-ц!ального наукового досл!дження. Якщо дос1 в наукових працях мова йшла лише про окрем! прояви чи елементи рел1г!йного в!льнодумства в Укра!н1 у зазначений пер!од, то у наппй ди-сертацП ставиться ! вир!шуеться проблема укра!нського рел!-г!йного в!льнодумства як самост!йного 1дейно-св!тоглядного напрямку в духовн1й культур! Укра1ни пер1оду першого куль-турно~нац!онального в1дродження. При цьому вперше постать Стефана Зизан!я як ориг1нального мислителя-в1льнодумця роз-глянута у вс1й П повнот! й багатогранност!.

Основн! елементи новизни:

- визначаючи характер духовно! атмосфери культурно-на-ц!онального в1дродження кшця XVI - початку XVII ст., ми на-голошуемо, що це був пер1од, коли !нтенсивно зд!йснювався синтез давньоруських культурних традиц1й. просякнутих силь-ним в!зант!йськи духом, з культурними надбаннями сучасно! Европи. Визначаються дв1 головн! причини цього явища: Люб-л1нська пол!тична ун!я 1569 р. ! Берестейська церковна ун!я 1596 р. В культурно-1сторичному вим!р! це була культура ре-несансно-реформацшного типу, в якхй орган!чно перепл1талися елементи ренесансно! !деолог1! з явищами реформац1йного характеру;

- подаючи власне розум!ння поняття релейного в!льно-

думства як самостийного япища, ми визначаемо його як прояв суспПльнох думки, яка критично настроена до панПвних релИ-г!йних погляд!в 1 намагаеться переосмислити хх, не виходячи при цьому за рамки певнох конфесИх;

- розкриваючи феномен украгнського релИгПйного вИльно-думства на приклад! С. ЗизанИя, ми всеб!чно розглядаемо його життя 1 громадсько-церковну д!яльн!сть. 3 цНею метою в ди-сертацПх детально досл!джуеться життевий шлях мислителя, на основ! залучення вже в1домих 1 новов!дкритих документ1в вис-вИтлюються недосл!джен! або малодосл1джен! стор!нки його 61-ографП; особлива увага при цьому звертаеться на т! факти його життя 1 д!яльност1, як1 вПдПграли вйрхшальну роль у формуваннП С.ЗизанИя як релИгИйного мислителя-в1льнодумця;

- розглядаючи релПгПйно-фПлософське вчення С. ЗизанИя, аналИзуючи христолог!чну та есхатолог1чну концепцИх мислителя робимо висновок, що С.Зизан1й висловлював погляди близьк! до арИан 1 социнИан. В есхатологИ С.ЗизанИй дотримувався також рац1онап1стичних погляд1в;

- з'ясувавши характер социально! доктрини С. ЗизанИя, вважаемо.що вона пронизана хИлИастичними мотивами И пов'яза-на з популярною в середньовИччИ легендою про другий прих!д Христа на Землю.

Теоретичне 1 практичне значения роботи. ОсновнИ положения И узагальнюючП висновки можуть бути використанИ для подалыпого дослИдження релИгИйно! та суспИльно-полИтичнох думки середньовИчнох Украхни. Вони мають певну теоретичну ц!нн1сть для фах!вц1в в галуз! рел1г!езнавства, культурологи, л!тературознавства, Исторхх фИлософИх И можуть бути використанИ при формуваннП лекцИйних курсив, написаний пИдруч-

ник!в, nociöHHKiB та наукових праць з дано! та дотичних проблем.

Особиста участь автора в отриманн! наукових 1 практич-них результат!в полагав в самост1йн!й розробц1 програми дос-Л1дження рел1г!йного в1льнодумства як культурно-!сторичного феномену, життя, д1яльност1 та творчо! спадщини Стефана Зи-зан!я; а також у творчому узагальненн1 отриманих результа-т1в, уформулюванн! основних положень та висновк!в дисерта-ц1йно1 роботи.

Апробац1я роботи. Основн! положения та результати дос-л!дження висвгтлювалися дисертантом у виступах та повхдом-леннях на Першому Всеукра!нському конгрес! ф1лософ1в "Ф1ло-соф1я i духовне в!дродження Укра!ни" (Ки!в, 22-23 листопада

1991 р.), Науково-практичтй конференцП "Ф1лософ1я. Культура. ЦивШзащя." (Льв1в, 23 с1чня 1992 р.), YIII М1жнарод-н1й науков1й конференцП з актуальних проблем досл1дження ф1лософсько! культури сх1дних слов'ян (Полтава, 5-8 жовтня

1992 р.), Читаннях на честь 270-р1ччя укра!нського мислителя Григория Савича Сковороди (Льв1в, 4-5 грудня 1992р.), III, IY, Y та YI круглих столах "1стор1я peflirift в Укра1н1" (Львхв, 3-4 травня 1993 р.. 9-10 травня 1994 р., 3-5 травня 1995 р., 3-8 травня 1996 р.), М!жнародшй науков1й конферен-цi1 "Народ, нац!я, держава: укра!нське питания у европейсь-кому вим1р1" (Льв1в, 12-14 травня 1993 р.), Другому м1жна-родному Конгрес! укра!н1ст1в (Льв1в, 22-28 серпня 1993.), II М1жнародн1й конференцп з проблем рел1гп i Церкви в сус-п!льствах посткомун!стичних "Рел1г1я i сусп1льн! конфл1кти" (Крак1в, Полыца, 20-21 грудня 1993 р.), Людинознавчих ф1ло-софських читаннях "Гуман!зм. Людина. 0св1та." (Дрогобич,

13-15 травня 1994 р.). М1жнародн1й науков!й конференцП "Ду-ховн1сть середньов!чно! Бвропи: Сх1д - Зах1д" (Одеса, 26-28 травня 1994 р.).

Структура роботи зумовлена вищенаведеними ц!лями та завданнями, а також специф1кою об'екта 1 предмета анал!зу, лог!кою досл1дження. Дисертац1я складаеться 1з вступу, двох розд1л1в, заключно! частини та списку використаних джерел 1 л!тератури (255 позицШ. Об'ем дисертацП становить 207 стор!нок.

II. ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ РОБОТИ

У вступ! обгрунтовуеться актуальн!сть теми досл1дження, висв1тлюеться ступ1нь розробленостх дано! проблеми. визнача-еться мета та основн1 засади дисертащйно! роботи, розкрива-ються методолог1чн1 засади досл!дження, його новизна, визна-чаються теоретична 1 практична значшЛсть отриманих резуль-тат!в, а також положения, як! виносяться на захист.

Перший розд1л - "Культурно-нацхональне в1дродження в Укра!н1 к1нця ХУ1 - початку ХУП ст. 1 релШйне в1льнодумс-тво" складаеться з трьох параграф1в.

Перший параграф "1сторичн1 та сусп!льно-пол1тичн! пере-думови украшського культурно-нац1онального в!дродження к!н-ця ХУ1 - початку ХУП ст." присвячений анап1зу поняття "ук-ра!нське культурно-нац!ональне в1дродження" в контекст! вка-заного пер!оду, визначенню його типолог!!, передумовам ви-никнення.

Особлив!стю розвитку культурного процесу середньов!чно! Укра!ни було сп!в!снування в час! та взаемопереплетення ре-

несансних, гуман1стичних та реформац!йних тенденц1й. Укра-гнська духовна культура в процесс, свого розвитку пройшла повний, хоча 1 специф1чний, етап В1дродження. Специфику 1 характер першого украшського в1дродження визначило особливе геопол1тичне положения Укра!ни. Сх1дн1 1 зах1дн1 вплйви проходили через територ1ю Укра!ни, культуру. духовн1сть 1 са-мосв1дом!сть украшського народу. Основними 1сторико-пол1-тичними передумовами, як1 1Стотно сприяли процесу першого украшського культурно-нац1онального в!дродження були: Люб-лшська ун1я 1569 р. 1 об'еднання вс1х украшських земель в рамках единого державного орган1зму; поширення в Укра!н1 за-х1дноевропейських реформац!йних вплив1в; зр!ст нащонально! самосв1домост1 украгнського народу. Стержнем, навколо якого сформувавалося явище першого укра!нського культурно-нац1о-нального в!дродження стала рел1г1йна 1 навколарелхгшна бо-ротьба.

У другому параграф! "Характер 1 специ$1ка першого украгнського культурно-нац!онального вщшдження" увага зосеред-жена на його основних проявах: створенн! м1ських братств, як1 взяли на себе м!с!ю реформування украшсько! православно! церкви, просв1тницьку та осв1тянську д1яльн!сть; куль-турно-осв1тн1й рух (розповсюдження видавничо! справи, розви-ток полем1чно! л1тератури, створення шк!л вищого типу, орга-н1зац1я науково! та л!тературно! роботи); розвиток украшсько! сусп1льно-пол1тично! думки, богословських пошук!в, а та-кож релейного в1льнодумства; актив!защя укра!нського церковного життя, яке йде по двох напрямках: революц1йному, що приводить до виникнення укра!нського феномену - з'еднано! з Римом (ун1атсько!) церкви, 1 еволюц!йно-консервативному, що

- 15 -

веде до реформи укра'хнського православ'я.

У третьому параграф! "Рел1г1йне в1льнодумство як праяв культурно-нац1онального руху в УкраШ К1нця ХУ1 початку ХУИ ст." визначаеться термИн "рел!г!йне в1льнодумство" як прояв сусп!льно1 думки, що критично ставиться до пануючих рел1г1йних погляд!в, намагавться переосмислити !х, не вихо-дячи при цьому за рамки певно! конфесП. Це явище в!дм!нне в!д ерес!, не сп1впадав з ним ! поняття "1накомислення" (ди-сиденство). Фактично, рел!г!йне в!льнодумство може проявля-тися як в поглядах окремого мислителя, так И як сусп!льна теч!я, що об'еднуе ц1лу групу людей, близьких за поглядами ! переконаннями. Ступ!нь ! форми прояву рел!г!йного в1льно-думства р1зноман!тн1 за свохм походженням, природою, вт!лен-ням в т! чи 1нпи форми - в залежност! в!д епохи та територП виникнення ! поширення. Форми прояву рел1г!йного в1льнодумс-тва ми розглядаемо 1сторично - на р!зних етапах !сторичного розвитку р!зним було 1х м!сце та роль в духовному житт! сус-п!льства. Рел!г!йне в!льнодумство в1д1грае позитивну роль як для розвитку сусп1льно-пол1тично1 думки, духовность культу-ри, так 1 для оновлення 1 розвитку церкви як сусп!льного 1нституту, богослов'я як науки тощо. Наприк1нц1 ХУ1 - у пер-ш1й половин! ХУИ ст. т! чи 1нш1 прояви релейного в1льно-думства ми простежуемо в укра!нських письменник!в-полем!с-т!в: Мотовила, К/прика Острозького, Христофора Фхлалета, Ме-лет!я Смотрицького; Идеолог!в братського руху: Юр!я Рогатин-ця, Кирила-Транкв!л!она Ставровецького, Лаврент!я та Стефана ЗизанПв; !нших тогочасних укра1нських мислител1в.

Другий розд1л "Стефан Зизанш - "преступник закону 1 начало еретичеству" в украгнському рел1г1йному вИльнодумств!

к1нця ХУ1 ст."" присвячено найб1льш яскравому представнику явища укра!нського рел1г1йного вольнодумства. В1н складаеть-ся !з чотирьох параграф!в.

Перший параграф "Життя та д!яльн1сть украгнського ере-с!арха". Ми вважаемо, що С. Зизан1й народився у 50-тих роках ХУ1 ст. у м1щанськ1й родин1 1 походить з Галичини. Справжн1м пр!звищем брат!в ЗизанПв було Кук1ль. С. Зизан1й був винят-ково ерудованою людиною, добре знав "с1м в1льних наук", непогано волод1в, окр1м р1дно! - укра!нсько!, грецькою, ла-тинською та польською мовами. В його житт1 та д1яльност1 можна ч1тко окреслити два пер!оди: льв1вський (до 1592 р.) та в1ленський (1593-1599 рр.). Усе життя С.Зизан1я т1сно пов'язане з педагог1чно-осв1тньою д1яльн1стю. Початок П у м.Львов1 припадав на 70-т! рр. ХУ1 ст. - час. коли актив1зу-валася боротьба укра!нського м!ського населения проти нац1о-нального. соц1ального та рел1г1йного гн!ту. Як захисник ук-раХнсько! церкви. д1яч проявив себе уже наприк!нц1 1583 - на початку 1584 рр.. став одним з 1дейних пров1дник1в Льв1всь-кого Успенського братства. В1д самих початк1в 1снування братсько! тколи С. Зизан1й зайняв посаду "дидаскала", тобто вчителя церковнослов'янсько! та грецько! мов. 1588 р. його було настановлено ректором Льв1всько1 братсько! шкот. В той же час, будучи св1тською людиною, в1н одержуе посаду церковного пропов!дника. Але , маючи неспок1йний характер. вш вступив у конфлшт з льв1вською католицькою верх1вкою 1 ль-в1вським православним епископом Гедеоном Балабаном.

На початку 1593 р. С. Зизашй перебираеться до В1льна, де займае посаду ректора В1ленсько1 братсько! школи. В!н не лише взяв участь у налагодженн! там шк!льництва та осв!ти,

але й зробив значний внесок у пробудження псттично! активно ст! руського населения В1льно. У В1ленський перход д!яль-ност1 С. Зизан1й остаточно сформувався як мислитель - рел1-Г1йний в!льнодумець, для якого православна церква як 1нсти-тут, а також II укра1нськ! 1ерархи перестали бути непорушним авторитетом. В1н, незважаючи на неодноразов1 заборони укра-хнського православного митрополита Михайла Рогози та польсь-ко! корол!вськох адм1н1страц11. активно виступае проти п1д-готовки унхх украхнськох церкви з Римом.

Окр! 14 педагог!чно1 та пропов!дницькох, С.Зизан!й роз-горнув у В!льно 1 л!тературно-полем!чну д1яльн!сть. 1595 р. в!н видав тв1р "Пояснения Шкейського символу" ("Катех!-зис"). який призначався як п1дручник для шк!льного вжитку 1 як пос!бник для масового читача. 1596 р. в1н видае ще ряд друкованих праць: "Лист 1еремеи патр!архи Константинопольсь-кого напоминальний. До того Святого отця нашого Кирила пат-р1арха 1ерусалимського о втором пришеств1и Христове и о антихрист!. А ку тому от Златоустаго и от Ипполита святого па-пи римского згодливе о том пишучих приложено"; "Изложен1е о православной в1р1", "О вчловечен1и Гоподни" та "О знамен1и Крестном" - як частини п1дручника Лаврент1я Зизан1я "Наука ку читаню, 1 розуменю писма словенского: ту тиж о стой трой-ци, 1 о вчловечен!и Гдн!"; нарештх фундаментальний тв1р "Казане святого Кирила, патр!арха ерусалимського о антихрист! 1 знаках его, з розширен1вм науки против ересей розних". В той же час мислитель продовжуе активну пропов!дницьку та осв!тню д!яльн!сть.

На православному Берестейському собор! у жовтт 1596 р. з! Стефана Зизан!я знято звинувачення в ерес1, висунут! ук-

ра1нською православною !ерарх!ею. Ми вважаемо. що п1д час под1й проголошення унп, у Берест1 перебував 1 С.Зизан1й. 1599 р. в1н прийняв духовний сан, але пересл!дування проти мислителя з боку католицьких та ун!атських 1ерарх1в, польсь-К01 корол1всько! адм!н!страц11 вступають у завершальну фазу 1 в1н мусить покинута В1льно, а загалом 1 територ!» Польсь-кого корол1вства. У 1600 р. вш траг1чно загинув п1д час па-ломництва у Молдав11.

У другому параграф! "Критика Стефаном Зизан1ем церков-них догмат!в" анал!зуються !де!" письменника-полем1ста. як! в1дм!нн! в!д !х розум1ння оф!ц1йною як католицькою, так ! православною церквами. Зокрема, це невизнання 1суса Христа ходатаем перед Богом Отцем, Духа Святого н! подихом, н1 даром, н1 перстом Божим. твердження, що гр1шники до пекла, а свят1 на небо ран!ше судного дня не потраплять, розд!лення понять "ад" ! "пекло", "рай" ! "Царство небесне". При цьому простежуеться зр!лий рац!онал!зм погляд!в мислителя. С. Зиза-тй пропов!дуе в1ротерпим!сть, засуджуе церковне 1 правове перестпдування !нов!рц!в. Укра!нським письменником проводиться !дея множинност1 св!т!в, сформульована майже водночас з Джордано Бруно.

Трет1й параграф "Есхатолог1я Стефана Зизан1я" присвяче-но проблем!, яка займае одне з центральних м!сць у систем1 рел!г!йного св!тогляду взагал!, ! у поглядах С. Зизан1я зокрема. Для розкриття базово! тези свое! есхатологИ - протис-тавлення Христос-антихрист, С.ЗизанШ використовуе ранньо-християнський м!ф про антихриста, який отримав найб!льш за-вершену форму в "Одкровенн! святого 1вана Богослова". У тво-р! "Казання святого Кирила..." наведено одинадцять ознак

наставання царства антихриста, як1 уже проявилися в св!т1. В зв'зку з цим, на думку автора, ось-ось повинен настати "к1-нець св1ту". Втхленням антихриста на земл! украхнський мис-литель вважае римського папу. На завершения книги в1н, всл1д за зах1днобвропейськими протестантами, математично доводить, що числове значения титулу "римський папа" дор1внюе числу антихриста "666". Х1л1астичн1 мотиви прац! С.Зизатя т1сно перешитаються з його соц!альними поглядами. Скоро мае в!д-бутися друге пришестя 1суса Христа, який встановить царство р1вност1 х справедливости. Письменник-полем1ст не обмежуеть-ся суто рел1г!йними м1ркуваннями, а пов'язуе свою доктрину з сусп!льно-пол!тичними обставинами. що склалися в Украхн1 на злам! ХУ1-ХУП ст.: польсько-шляхетською експанс!ею, поси-ленням феодального 1 национального гн!ту, наступом на укра-хнську культуру 1 духовн1сть, католицькою !нваз!ею, занепа-дом украхнського православ"я. Вчення С. Зизан1я при вс!й його зовн!ши1й мПстичностП виходило далеко за рамки релПгНйнох проблематики, мало яскраво виражений демократичний характер 1 зм!ст. воно висувало радикальн1 вимоги до церкви И сус-п!льства, було актуальним, а великий потенц!йний заряд цього вчення сприяв подалыюму розвитку вПльнодумства на схНднос-лов'янських землях.

У четвертому параграф! "Стефан Зизан1й - рел!г1йний вхльнодумець" з'ясовуеться питания - ким був украхнський мислитель: рел!г1йним в1льнодумцем, еретиком, що намагався створити свое власне вНровчення, чи православним, який лише вхдстоював правоту свое! конфесп. Це питания почали з'ясо-вувати уже при житт! письменника, активно дискутувалося воно у перш1й половин! ХУП ст. До нього в друг1й половин! XIX

-гост. повернулися досл!дники особи С.Зизатя, але 1 до сьогод-н! воно не закрите. Необх1дно врахувати той факт, що сам С.Зизанш вважав свох погляди цЛлком православними, тому не можна звинувачувати його в навмисному порушегеи ортодоксального канону з метою п1д1рвати основи церкви. Для його св1-тогляду характерно засвоення новочасних зах1дноввропейських реформац1йних 1дей. Його вчення мало з одного боку рел1г!й-но-м1стичне забарвлення, а з 1ншого ним висловлювалися зр!л1 радикально-реформац1йн! погляди. Досл1дивши життя, д1яль-' н1сть та св1тогляд Стефана Зизан1я, можемо стверджувати, що перед нами яскравий представник явища украхнського рел1г1й-ного в!льнодумства к1нця ХУ1 - першох половини ХУП ст.

У висновках узагальнено п1дсумки досл1дження. Рел1г1йне вольнодумство було одним 1з специф!чних прояв1в, а також за-коном1рним результатом першого украхнського культурно-нац!о-нального в1дродження в Украхн! к1нця ХУ1 - початку ХУП ст., спсциф!ку 1 характер якого зумовило особливе геопол!тичне положения Укра1ни мхж Сходом 1 Заходом, 1 б1льш конкретно -м!ж греко-в!зант1йським та латино-римським культурними св1-тами. Як прояв сусп1льнох думки, що критично ставиться до пануючих рел!г1йних погляд!в, намагаеться переосмислити хх, не виходячи при цьому за рамки певнох конфесИ, рел!г!йне в!льнодумство - окреме явище, в1дм1нне в1д ерес!, 1накомис-лення (дисиденства). У визначений пер1од т! чи хнш! прояви рел!г1йного вольнодумства ми зустр1чаемо у поглядах ряду ук~ рахнських мислитело1в та письменник1в~полем1ст!в. Саме зав-дяки постат! Стефана Зизан1я, маемо вс1 п1дстави вести мову про явище украхнського рел1г1йного в1льнодумства як феномену першого украхнського культурно-нацхонального вхдродження.

OCHOBHI РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛ1ДЖДЕШШ ВИКЛАДЕН1 У ТАКИХ ПУБЛ1КАЦ1ЯХ АВТОРА:

1. Культурно-нацюнальне в1дродження на Укра!н1 кшця XYI ст. - на початку XYII ст. i рел1г!йне в1льнодумство (Стефан Зизан1й) // Ф1лософ1я. Культура. ЦивШзащя: Тези допов1дей науково-практично! конференцП. - Льв1в. 1991. -С. 83-84.

2. Рел1г1йне дисиденство як феномен укра!нсько! духовно! культури к!нця XYI - XYII ст. // Актуальн! проблеми дос-л1дження ф!лософсько! культури сх1дних слов'ян XI - XYIII ст.: Матер1али YIII М1жнародно! науково! конференцИ присвя-чено! 270-л1ттю в1д дня народження Г.С.Сковороди. - Полтава.

1992. - С. 79-80.

3. Криза укра!нсько! церкви у XYI столítti i спроби iI переборення // 1стор1я рел!г1й в УкраШ: Тези псв1домлень III круглого столу (Льв1в, 3-4 травня 1993 р.). - Ки!в-Льв1в,

1993. - С. 109-111.

4. Поликонфессионность - специфическая черта религиозной ситуации в Украине // II Mi^dzynarodowa Konferencja Religle i Koscloiy w spoieczerístwach postkomunistycznych pod tytulera "Religia a konfllkty spoi^czne" (Krakow, 20-21 grudnla 1993). - Krakow, 1993. - S. 32.

5. Рел1г1йне в1льнодумство на УкраШ вхд полем1ст1в до Г.Сковороди // Г. Сковорода в духовному житт! Укра!ни: Мате-р1али Всеукра!нсько! науково! конференцП (Терноп1ль, 3-4 грудня 1992 р.). - Терноп1ль, 1994. - С. 128-131.

6. Поняття Свято! тр!йц! у Стефана Зизашя // 1стор1я

релИгИй в Укра1н1: Тези повИдомлень IY круглого столу (ЛьвИв, 9-10 травня 1994 р.). - Кихв-ЛьвИв, 1994. - С. 171-172.

7. Традиция i сучасн1сть: дослИдження ренесансних тенденций в украхнськИй лИтературИ // Украхна в минулому. - Ки-1в-льв1в, 1994. - Вип. 6. - С. 171-178.

8. W1е1owyznaniowosc jako cecha specyficznej sytuacji rellgijnej na Ukralnle // Nomos: Kwartalnlk rellgioznawczy. - N 7-8. - Krakow, 1994. - S. 277-281.

9. Есхатолог1я Стефана Зизан1я // 1стор1я релИгИй в Ук-рахнИ: Тези повИдомлень Y МИжнародного круглого столу (ЛьвИв, 3-5 травня 1995 р.). - Кихв-ЛьвИв, 1995. - Ч. 5. -С. 448-450.

10. Культурно-нац1онапьне в1дродження в Украхнх к1нця XYI - першох половини XYII ст. в контекст1 европейськох 1с-тор1! // Науковий збИрник Украхнського в1льного университету: МатерИали конференцИх "Народ, нацПя, держава: украхнське питания в европейському контекстИ". - Мкзнхен-ЛьвИв, 1995. -Ч. I. - С. 29-33.

И. Чи був Стефан ЗизанИй присутн1м на Берестейському соборИ? // ИсторИя релИгИй в УкрахнИ: Тези повИдомлень YI МИжнародного круглого столу (ЛьвИв, 3-8 травня 1996 р.). -ЛьвИв, 1996. - С. 225-227.

12. Стефан ЗизанИй / Институт украхнознавства Им. И.Крип'якевича HAH Украхни. - ЛьвИв, 1996. - 106 с.

- 23 -АННОТАЦИЯ

Старовойт А.Н. Религиозное свободомыслие как проявление культурно-национального возрождения в Украине конца XYI -начала XYII в. (Стефан Зизаний).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. Львовский государственньй университет им. И.Франко, Львов, 1997.

Диссертацией является рукопись, которая содержит историко-философское исследование процесса украинского культурно-национального возрождения конца XYI - начала XYII в., религиозного свободомыслия как проявления данного процесса, а также анализ жизни, деятельности и религиозно-философского мировоззрения писателя-полемиста Стефана Зизания.

ANNOTATION

Starovoyt Olexandr М. Religlouse Dissidence as a factor of the culture-national renessance in Ukraine at the late 16-th - early 17-th centuries (Stefan Zyzanij).

The dissertation thesis for Candidate of Science degree in philosophy, speciality 09.00.05 - History of Phylosophy. Lviv Ivan Franko State University, 1997.

The dissertation is a typescript, in which the author researches into the historical and philosophical process of the Ukrainian cultural and national renessance at the late 16-th - early 17-th centuries and cast a new lights on the religlouse dissidence as the important part of the process. The typescript gives us the detale analisis of Stefan Zizanlj's life, activity, religlouse and philosophical world-conception as the polemist writer.

Климов! слава: укра1нське культурно-нац1ональне в1дрод-ження, формування украГнсько! нац!онально1 самосв!домост1, iCTopijf укра1нсько1 ф!лософсько1 думки, рел!г1йне в1льно-думство, полем!чна л1тература. братства, братськ1 школи, ук-ра1нсько-б1лоруськ1 культурн! взаемозв'язки.