автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.02
диссертация на тему: Роль группы "Ахали" и национально-демократической партии в политическом развитии Ирака (Проблема: партия - власть)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Роль группы "Ахали" и национально-демократической партии в политическом развитии Ирака (Проблема: партия - власть)"

?ТБ OR

г 7 т

ІШІСТЕРСТВО зысшгго II СРІДПИГО СПЩ^ШЮГО СГРЛООЕМСП РЕСПШПІКЛ УЕЕЕЇЇІСТЛП

МШЫЗХША ГОСУМРСТНЕїППЙ ІШСТІЇ77Ї ЕОС'ГСлОШХЗНГ.

PjíWjÍhUi.

Ш 32C Л - %í

ЛЛйгйНОВ kzsxzicü

роль іг7зш "лши" її пщіонАльно-дв:о:а>дт:г&їсі;й’1

ПДРЯБІ В uCJZrnnSCI'OÎJ Р/ШПГПЇ ІІРЛІІЛ '

(Пройдеш: гиржя-вдасгь}

Саецаельиосо.: 23.3Q.G2 - еолігічєзскцє ннсгатуя: а

’ лэгагичесжсе процесс!?

А'ВТОРБіЕРії

дассертапаг на. сосскаляе у^йнсї! степекз кааетдата тлигогоіаадсіак наук

хАГДСЗГГ - 1955

¿¿іссертацм итожена на ш$одре социашю-нолЕтпческшс E2JK и кафедре истории стран зарубеаного Востока Ташкентского гозударстгекного института еостокоеєдєкія .

ПаучкыЗ руководетель - доктор іісторачесіса каре, •

.профессор САТТАРОЗ Т.С. . .

Офпциалыше’ошонекгы: доктор историческая наук .

. ■ РАІПІД03 Р.Т.

■ кандадат исторических наук,

доцен? KACLIIOB P.C.

Вздуцая с.'- ¿шязацші: Ташкентски?: государственный'

• _ ґ экопошческай университет

2ацата состоится. "ÜL’l М.ЩШ2-JW5T. Е Щ- час. еа заседалші сазщашззрОЕанного совета К'067.70.23- по загціте диссертаций на соискание учёной степени кандидата наук при Ташкентском государственной инстатуто еостокоеєдєшя ’іишсгерстна ЕЫСЕ9ГО п.среднего спегдодьного образования Ресцублаки Узбекистан (7С0С47, г. Тадкект, ул.Лгхутп, 15). '

' С дассертащей мокло озвакошться е библиотеке Тапкент-ского государственного- института востоковедения.

Автореферат разослан " 1^ " ' ^ Р i fl. f Д 1995г. _

Учёный секретарь ванного Со

специализированного СоЕета кандидат историческая наук, доцент ІШ B.C.

' Актуальность исследования темы обусловлена тем, что человечество Епервые в своей истории вступило в,; эпоху глобальной -демократизации. Еа наших, глазах один за другим рушатся тоталитарные. речами на всех континентах. Кардинальные'-перемены 80-90 годов в -Советском Союзе и Восточной Енропе; которые повлекли за собой коренное изменение политического пейзаза» стада одним из главных событий мировой истории. • -

’ На протнкенип долгого Бремени СССР&марксистко-депинская идеология но иногом определяли пульс планеты, характер взазплоот-яопешш мегду больпими и калами государствами. В августе-декабри

• 1991 г. объявили о выхода "пз-состава: Союза все пятнадцать бывпих союзнш республик, которые-теперь находятся на-этапе поиска путеЗ. своего соцзального обновления, отказавшись от научного социализма, основанного ка учениях марксизма-лзнииизма. В частности, Республика Узбекистан уг.е сделала Еыбор пути своего развития,- глазппм .содержанием и сшслом которого,., как'отмечал Президент-Республики Узбекистан И.А.Каримов, является "переход к-нормальному цивилизо—-назному развитию эеолецпоеннм 'путем без псевдрреЕОлщяопнах сйач— ков, трагических последствий и' сильных- социальных потрясений"1.

. Стремление народов к демократизации режимов получило мощиуз обиественло-политическуэ поддержу мирового содруаеотЕа. •

. Одновременно начался пересмотр понятия: "государственны:: суЕо-ренптет” в том плане, что препятствия демократический процессам,-нарушение прав человека'не является более только.внутренним делом' государства, несмотря на то, что в УставеООК- еще содерахтся пункты, з основа правильные, о недопустимости вмешательства во внутренние дела. . ' - ' •- - '*ч ,

В условиях глобальной демократизации излгвакт себя (суидамен-тальные причины установления и укрепления тоталитарного -рейза* Сегодня не только- тоталитарные режимы,.но и серозные црсявленнг ■

■ антидемократизма (запрет деятельности партий' монополизм з средствах массовой информации и т.п.) подЕьргастся ос'.’ра^из:^- со стс-роны международного сообщества, вплзпая: '(XII к дрзтаэ-- .

тельствепные организации. • ' ' ' .

Известно, какому суровому ссуздаыиз игрового- сообие^.-за подвергнута ирако-иранская всЛиа, агрессия Ирага .иросиз Ку^оЛта.

И вместе с тем, е памяти пародов та демократп5с:<ая

1. -1ар^;:ог .¿.А. УзбекпстаЗг: свзЗс путь сбкоаьгцга. 2 тспксеа.. *

: Т., 1923, с.9. ■»...... -Г: . . ■ ■■ * * :

и ев аЕоякщая»; которыз кыели кесто Е 'ползгзчвском..разЕлиш ирак- -СКСГО -Общества. "•' - ' ’ ■ . .

.. Ирак в саду особенностей его политпвр-исторического развития, сложного перепззтения социального,, национального ц. религиозных - ■ •

вопросов, а также особого геополитического полоаенис занимает своеобразное место среди арабских стран, завоевавших пссттичгскук1 ТТОЗЯЕТТСГЛ.^СТЬ в пссловоеншс1 года. • - ,

Известно, что создашь г 1221 г.’ королевства Ира:; се привело X раЗ/СПГаЩЙ НаЗреВІСТХ ЕаЦК0Е2ЛХиШ2 з социальных проблей в этой .•отказе,. Со;:рійЖшсь келепзакытя зандс^лость, црпкрыгая шрмой ан-г.гйи::ого шадага. Кабальній англс-иракскцй договор 1530 г. закреп-і^оцодсітупг.ее еолоесізіє англичан ес 2 с о:: сферах. Прсдставле-глс в 1932 г. "раку с тцгуса. независимого .государства-члена Диги наци*- та:і;о не внесло заметных перемен. Одной ех особенностей по- . лц7И'іЄ0.::0Г0 разогни Ирака после представления єілу §ормаль:ю2 "независимости" до национально-освободительной к демократической ровслуцпн 14.07.1958 г. стало сарозденпе к эволюция ряда политических паріі^І к организаций, -сыгравших различную роль в политической .лизни иракского обідзства. ... - . •

. В этих условиях в начале 30-х годов.на политической арене появилась группа "Ахали"' ("Народ"), которая• сыграла .значительную роль, в истории освободительного движения иранского народа п подготовила политические предпосылки дая создания Еацаснально-демо- ■

’ кратичзской партии (ИГО),' на дола которой шесте с другими натри- ' атичеокигли;' силаш. Ирака. Еыпала чзсть принимать активное участие

в.борьбе за осЕободцекие, независимость,’СЕзрзенае монархического реаша-.я демократизация иракского: общестЕа.. Ка наш еэгляд, ЩЩ, будучи партией центристского толка, выступила в качестве кснсоли-даруацей-сиды меаду партиями различиях ориентаций-в предреволюционный период и в-первые, годы, республиканского правления. . ' -

Исследование’с политологической точки зрения эволюционного , развитая группы "Ахали" и.ВДП-в рассматриваеынй период дает воз-ыонзость аЕтору попытаться, в частности, сделать прогнозы по какому пуст развития, пойдет Ирак в будущем. . ,

■ ■■ Таким образом, аістуальность'данной диссертации заключается

• в пгучєііиц того,, каким образом е Ираке развивался п. будет развиваться процесс дєі.;о'кр.=тизац2Е,. еелшзещлй в себя такие'компс-£е?гк. кап многопартийность, шпорализм,- гласность, торлество /закона,

легальная передача власти одной адштпстрллеЗ другой.

В своем исслєдоешси дассертапт поютался ппоесс'.і:' гса-х, о тоь:, что простое недовольство тсс государство?.: деспогичесі:ого кдшяарнзш еще недостаточно. Цуіаю, пожгло всгго, чтсО!; ьрстл:.' военной ¡власти псЕеряулдсь зконо^чс-сцд я сід'иадько "

слоя ігракского общества. 0го-ЕО-пергя::.

Во-вторых, демократия доляна спосоиствоЕать CTaú:;.'b::;/j*;;: ь Ираке. Сипа деїлократическоіі слстєілі г.ая par: я состой: г т что она позволяет ке. допустять диктатуру яли тоталітаризм:, прич*::а б-з использования боєкно-сялоеіяс ілетодов, а іліогопаріяіиіость - оди:: Яо коїдіонєнтов для обеспечения необходимого кохцрсшсса. 2 волгичсско гйізіш общества. _ , ’ .

Хиопслогическя? пат.:кя. Лднная дяссертадяя охяатывает пер под с 20-я годое кыкепнего столетия ао-сегоднядий день,: т.с-. с и~-і'епта появлення условий к возникновения груяян "Ахали" и.возроди»-сбгося интереса к деятельности ЩИ ка фоне' тлосЗалъпоП'.деязярагз- . газгш, набяращей еллу’в.кануа Ш-тигячедетдя.. По іліеіяга зггерд хронологические-раая: диссертация ьнтакаяї- иэ «ледупцэгр: группа. "Лхасі" не появилась ца'-пустоц usctc. З ира::еяссз "сблгстдй‘до нее тагле гаелпсь лазкгочясшз'лтарта: п двпления, негордо', исходя-пз своей классовой прянддяелыоста, етстусади о определенной программой не ре$эршрованлр обцесяга я теп eaas:.'- годготогяга поягтячое-хие предпосылки п условия к создаст первой в Ираке. национально- . партячеекой организации с развернутой програ’.тло£ дег.’окрт.'пзацня страны, каковой является группа "Ахал", которая затеи стала по-лиинесии ядром ШШ. •. . .

Автор считает-, что в условиях, сло^тяэтгасл г ’'paire остр г. го де*здата общественного 'согласия, одггоааргпЛ’го.’: сясте??», • ст-гуусг-Еяе зариоідгшсгл сочетания социальный заїхсрссоь прс-ж^чс етдл т-дптея за партией цпят;/,.с'гсг.сг0 jr.npasien:.?, га^елеяя^Г. да пояок '

2*0I»Cü¿í Cj* íuO*^:^r С1 «I —1.1 l

вдейся да ги^ечслсгс'чс-сдц:: иравслесшіїїс цринцисд. -ти, г ceoj очередь, требует ред--*сглса,' токовой партія:, '.z¿zosc” явдаяагь K3!.

• ' - Степень газьаботг.д;ос.-тя, Проблемі Праї» я аракского сЗврства, история я текуче" политики этого дре-Енейзего государства в разные ' периоды изучеги в трудах ьзіогнх оїочзстеоідпес, ссвеїсних я русских учсякн и ведучих исследователей' таких, как Т.С.Саттаров, Р.Кадирсв 5.ІЇ.Іфтав2аров, Р.С.Касшов, К.Турдсляев, A.G/.wsffiOiuc, Л.Н.Котлов

.. ... ■ .... • .6.

- . '• .»I--- - - • • т

ЕЛІ.Данцнг, А.Ы.Ментедшвпди, Г.И.ГЛирский, С.Н.Адитовский и др.

В них исследованы разнообразные ' вопросы жизни Ирака, исторически; тенденций .его развитщ*- моральные ценности народа, его отрешение к свободе .к независимости. . - ■ . - . .

. Так, - в монографии З.С.СаттароЕа "Нефть и антиишеркалисти- ■ веская борьба"^ исследуется роль л место главного природного бо-гатстЕа Ирака-нефти в. социально-политической и экономической жизни страны до и после национализации нефтяного сектора народного хозяйства Иракской Ресцуйишки. . ’ • '

В работе Р.Кедарова "История,развития.сельского хозяйства Ирака ■ (Начало;.XKÄX вв)*1 сделана попытка показать роль и место крестьянства в нздионально-юсвойодатеяьном ДЕиаепии иракского народа, анализируются основные ^аспекты .решения .аграрного, вопроса, концепции политических партій и движений. Ирака -по репению зтого . вопроса. . •• :. : . -. \ ' . .

Щробдеш партийного развития .нц. примере Иракской кошунисти- -

- чесной партии рассдЮхрбны л' диссертационном. последовании z научных . -стааьвх' 2.П.^авварова^. Что. касаемся внешней политики Иракской

•Ресдуйлпаи 'по,хдетневостсуднся.^урегудирован2в то, она стала объ-. :екгом исследования дассертацдоЕноЗ работы І’.-С.Касішова3. , . . . ■

, : : ^стошитского духовенства в -современное -политической сис-

теме йракаизучеко .в диссертгционнои-исследовании 1С.Турдзлиева~.

;. S т5уде-Т.11.Шрското ‘вИрак Е ^саутте врега''^ показаноразвз-тие. формально независимого, иракского государства^» фактически на- . ходиЕиегбся под английским кагрузтоц, ялализирустся взаимоотношения бурЕуазЕнх партий & властей., отмечается деятельность друдш "Ахали": "В ІІраке существовала ege .одна дадитическая группа... '‘Ахали” 'нроаэведавала принципы великой французской реводтций н требовала у станоЕденпядешкратического строя.в Ираке®. . • . . •

- I. Работы -агих авторов и ix выходные. данные указана вбибдкоіра-

' - фотт • ^га>рртятппт г *• - . • ; ^

2. Саттарон T.G., Не^ть д.антддмериадксгзческая бррьба., Ташкент/ .

■ .'1974. . ■ • ■ •

I« Кадаров Р-, История развития сельского хозяйства Ирака (Начало IIX-SX -be), Ташкент, 1993. . , ■ .

2. іїунаввароЕ E.H., Иракская кошунистотесная партия г борьба sz создание антиишериалнстического фронта в Ираке (Вач.Зи-х го-дое-1953 г. ), автореферат .дассепт., Ташкент, 1983; Роль верзу-

- - щечных партии в борьбе ^анархического решила против деіеткрати-

ческих сил Е Ираке, Востоковедение, lab., 1988, С. 29-37.

3. КаснкоЕ P.C., Иракская Республика и проблемы Ближневосточного

урегулирования, Автореферат диссєрт.,їаш., ІС84. ... .

' шокограхдя А.Я.Фвдтенко "Ирг:-: s борьбе оа независимость (ISI7-I9G9)"-1- пссняи;е:1а дстордд Еацзонатьно-осЕССЗодаельного дея-нения Исака ссцдаяьно-зконсглдческог.у разштлю страг-ш н указанный период. Автор акалдзлруя сощгально-экиношческяе л общестгеп-но-полптаческде процзесн раэЕпгся иракского сбщестза, показыгаст дашугце сглм, Ü9CTO п рель раздачнах слоен ■ иракского общества в борьбе за несавдсшлость п дае-т критический ападдз ошзбочннх кон» цзш^й и кнеш£, суцестноЕаЕПЯх но отдельна.! вопросам Еацгенаяьао-патргготлчоского двдгодля 2 Прахе.

Работа \..х::сягозззхшЕ1 "Ирак в rose английского уандата"~ рдалдздрует основное отапи освсбоддтельдоГ! берьбц народов Ирака л дара;'.торгует дггтхддгу :1з:.:эпенхЗ, яретерпзкгдх з года сегли2-

СКОРО yiX^33/-£IÜiTI CTpaHOI¿* .

Следует ^пс:.-л:гу7Ь ионсгрсй::::, Д.Г72ЭД5Еа "Борьба upaSor.6ro народа против Гагдэдского паста (IC54-I959т.г.)"0, где авгор изучает Э2асл5за осзободп^ельнсЛ .борьбы uparccicoro гарЬда, раскрывает суцность воешшд блоков, з частности, Гагдадсг.ого пакта, кзеледуео! отдоЕетя долдтячесддс партгй сграпы Espasscapasssi договора:.!, закгпгсепзцм жзиу Еададсм s праЕдтэддстгаглг ¿sszz: и США. Говоря о подитзлеаеп; партиях, щюводпегз: актпгдух деятельность з это время, аЕтор делает выводы п о ИДИ:. н3та партия являлась до своей сутд ¿ургуазно-дзьткратзчзсхсо^* парзяеЗ, пользуз-деИся «Зальсш злпянзем ерэдд трудяддхся л usskoí: бур^уазнз"'1.

lías видно, дсследуе?.ая нзьп теьа не бил a кенхретшлд сЗъетгси изучения пи отечественна:, ез соейтстдд: i-i росспЗсхзг ученье: я исследователей. ■

Ошраясь на взшепзреэзеденэго труда, ддссертант пытается анализировать с полдтслогдче}д:о;1. точдд зрения ззедгцпзз палдтячес-:ях îjïïcioS, ззлегзнных е дрограппн;: докуглеятах груядя "Атчл-.г» z ЩЩ е условиях раепдреняя демократизации з :.:еддудароддсг.: сссбде-:твэ сегодня. ' 1 .

i. Турдалпез К., ¡1лдз.м л дддтекое дудозьнствс г сол"е:.'.зндо:,г П;.аде,

автореферат дпссеот., 7ап:., ISáCI. '

3. Царсгдд: ГЛ. ¿Jlpaic 2 статное Ерегл, , ICZ1.

В то яе нр'змг следует отметить, что е. дсследонашжс, • разработанных до коллапса СССР, наблюдается ездзшдя идеологизация политических процессов е пользу коммунистического движения из-за цдеологсческих установок, существовавших е этот период, что в СВОЮ очередь, СПОСОбСТЕОЕСЛО ЕОЗНИКНОЕеШШ ошибочных млений 0 роли, мзсте демократииских партии в процессах реформирования общества на только в изучаемо"; стране, по и в других странах региона

2 целом. ‘. •

ГТатчпая ностзт диссертации заключается прещце всего в том, что авторе?’ впервые предпринята попытка осмыслить с политологической течка зрения: процесс эведацин полнтнческого развития Ирака на примере группы "Ахали' и 1£П, юс самобытник опыт в борьбе за освобождение, национальную самостоятельность; раепцрекие демократии в иракском обществе; познать их цели и задачи но созданию по-Ешес::г. институтов страны; раскрыть взаимоотношения могду ними и властями; попытаться дать прогнозы, по реформировании иракского общества, из однопартийной систсш в демократическое государство с ьщогопар^айноозьо, гласностью, мевнациональным Согласием, разнообразием мнений. . ' . ' . ' .

Диссертант не претендует на масштабность СЕоей работы. Она лишь первая' попытка;анализа политических процессов в иракском обществе. И'вместе о тем, следует ответить, что исследователем таяяа впервые изучено и введено в научный оборот большое, кшш-чество трудов , написанных 'арабские и западными учеными, что вносит свой определенный вклад в обогащение политологической науки нашей страны в исследовании проблем, связанных с изучением политических партий.и/процессов в странах Арабского Востока, в частности, в Ирака. Эго особенно, равно для дальнейшего прогнозирования эволюции демократических тенденций в этом.регионе и извлечения уроков для РУз в условиях дальнейшего усовершенствования путей развития-и построения демократического государства.

. .. ■ Пела и основнне задачи риссетзтадип. Целью настоящего последования является подробный анализ и- попытка дать характеристики ■ основных аспектов эволюции политических процессов, развития-?л:о-гоизртихости, хкзралнзма в иракском обществе.

_ . Исходя из стого автор поставах перед собой следующие основные- задачи: исследовать'историографию и проблемы мзтодсяогсп

гостроокая демократического зраЕсгогэ государства; тш:с!' области политологической паукп, кш: развитие иіогопартіїііпаст:: :: ллпр:.'.-ліізг.іа, пробшлі партия-власть; СХ проапалдзпрзЕать просоз о генезисо :: ггатаїряі поддтлчсо:™: ця-.)?::* 2 ($.

чдть эг:окст,г:чэс::у:э z полі:тг:чєе;;у:; зеолізд^:: ::рги:с::эго обсостга ■: роль дсшітдчоскіес партдіі е о6чЄіГРс:шо-па~:,:^,іьиі;оЛ г:з:л '(4 дроахедігь визрівганде новы:: соі^іьпо-з.;?до:дічсслід:: пслдтпческдх селзсіі п струдтур е дракскоїл оідегтЕо;^ конкретную раестапоЕку раашшшд соцімльіпдс сдл е І1рл::е до :: после второ;"! щровоіі еоідіп, разяачндс пдртлііііо-аажі'дчегісїі: цспцгзі рсшєндя дасугсшд задач; (X рассмотреть у‘сло?ля стаиоЕзеьдя п разЕ*гі:а демократического депгєіїїя е страде, еіічелть пріпсяш ухода с политической арени Ирака ІСД; {?). доулздть ссгодкглзіа. особенности баасдстспого -¡¡рада в пилптдке д здоноьпг.е, • гддгпгая н качестве приоритета дсслєдоеозуї Еозроздсісії партії цонтрдетедого тедка. ’ . • • ' .

Гєо^єтгчосг-ая д - ;/етодслогпчсская основа •дгсеептаїпг:. З ка— ’ ч-зезве таково!! выступает метод иагсрдалпетпчесггоіі. явагекггз: с ■ его цргшюіхаїя: объективности, разгітдя, дсакретдсста ¿ауїзі. Аг-тор такте руководствовался -цриіщппйіа ойцсиелсЕечссгет: аснносгеЗ, ’ использовал труда классиков !яіро2с2 фагософп, поеіїпчєсідгс де-тораз її еостоковєдьхзія, ■ паштолсігн, кегдудгредддз додуизЕЯі, рєгулпругцдє ЕзаллоотнсасЕНЯ медду страдагя к лвдкд 2 оітасти политої, зкошдгсд,* культуры, релдгдд, а такдв обьтена Д2!&ор:.а- •

яді!.1 ■ ■ .

ІІСТОЧТГЗД. З 5ОТССТРЄ ЛСТОЧН2К02 лравлєкслиеь ПР0ХР2ІЗЗ?Й документі-: груллі: "¿таял", Іагн кародпоіі реборд, Гдцлоішльдо-деиократдчесдо;' паргяп, • ІІрадскй!! домедявтдческо}* дартпя, дар-т:ді Ш.0, Ечгтудлсддя, газетні.’о ст?.:ьд, переписка ладе?:* палатд-■;ес:::и; дис:^с.ул госудапствоглих а о'дествсдгг-д деятеле", удидд.-’:д"д ссльг"с дгдапд::: дсторгтд іидаоизльдс-ісЕободитсльнсго

Пу~'а, Тал.;? д АР* -стестасхідс, еддд: дз оедогша дегеч- .

І. Все.-'^гл Явддсрс^і зсав чсд-ь'ї». (пр:ішта' 10 полбрі ІТ-13'!*.)# • Мсвдударгдііді: ди::? .о зкоис:.с:ч.с:иа:, соїсіадьшд и культурішд • ' правах ідгдклт ССИ ІС.ІС.І9СС г.); ..¿гдународтй пакт о-граз-дапеж дсл :т*г:й;:зд; ппазад'(прди-т.1 тогда г»}; 'ЗадультатдгішЙ иротсг.ол к кеіаіудсшокіоцу ааісту о граддадсіох пслдтгчеаиїх

. 10. нлксш являются мемуары Каглиля ЧадерчЕ*2 и его .переписка, а так-де устный штериал, подученный дассертангом от заместителя председателя НДП ¡.¡ухамада Хадидя. ео Ереш неоднократных встреч с вел в Еа1даде, который касается взаимоотношений руководства партии. • .

Ероые того, рдзтаы лоточником является труд ветерана хруп-пн "Ахали" и ВДД йадькя Хусейна 'История национально-демократической партш (1945-1258 г.г. Я.

При написании диссертации неоцеки:.!ую помоек» оказало ыссле-дов-г-яаэ 1асана алъ-Иди "Группа "Ахали" е Ираке (1932-1937 г.г. )"^ Авторои этой работы сделана попытка исследовать е всторпограгТа-ческоз форме ВОЗЕШСПОЕвНИе ж деятельность группы •'Дхалп" л ее роль г национально-политическом делгенин Ирака. Немалуп доиоць оказала работа Хайрп аль-Оиарп "1л:.ель Чадерчп г 30-е года")^.

Во гре»ля исследования атой теш автором проанализировано бслыпое г.0личестЕ0 трудоЕ иракских ученых на арабской я аагля5-скои языках“, Так, ешгот Абл ар-?аззака аль-чХасапи "Великая иракская равсдшцЕя", "Ирак 2 эпоху оккупации к шндата", "Сов-реьшЕная ползтЕческая всторая Ирака”, десягитош&ч "История ирекских .цранлтельстЕ'' (особенно т.т.4, 7/8.попользованные е • давай-рабств)а:тгкае личные беседы диссертанта с этим ученым . представляют сгрсаошй интерес. В трудах иракского ученого содер-зпгсея обширны® фактический материал, СЕпдетедьстгуши:": о его искреннем желании пзлогзть объективно псторпв своеГ; страны без

правах (принят тогда же); Заключительные акт Совещания но * безопасности ж сотрудничеству е Енгопе (подписан I.СЗ. 1975г.)

. 55 странаш п др. • ' ■ .

2. аль-Чадерчи К., ?4узаккарат ась-Чадерча уа тарих аль-хисб адь-ватана аль-демокроаи (Йеедары Чадерчп и история Нацхопально-

* /т..* — о г. - (Стра-

3. Хусейн Ф., Тарих аль-хизб аль-ватат аль-де«юкроти (1Ь46-

■■ 1958 г. х. 5 История Еацдонально-двкократачесса!: партии

1946-1958 г.г.), Багдад, 1366. (на араб.яз.). -

4. аяь-Ида X., Группа. "Ахали" в Ираке (1932-1937 г.г. ), Сб.

■ ■ "История п экономика стран Арабского Востока п Северной .’Л-

■■рики"Гм., 1375, С. 346-363.

5.. аль-Оиари X., К.Чадерчи е 30-е года, Дипасат арабля, 4, 1970, С.55-^0. (на араб.яз).

6. См. библиографию, приложенную к диссертационной работе.

КШШДЧДГбО ДОГЛЛЗНТарДЁ Л ЯЛОЦДЙ.'

3 книге Иадэдх 1здщра "Незагдсллй Ирак" дагкса хсрссо подобрашпге офгцпольнла дскуьтектц л публдкацдд. Однако в его "рудо табдэдаэтся однобокость стнсшгинй I; гояалгтескгд собнтпям, яр::о ¡щрагяшгая прогетпарзэтескшх адшаисз в сочетанш с актнда-тдей к довдутастпчесдоь^ двлденпю. В результате ззирздмЕгся' но— которце ссбдтдл, углаячлЕазтся фактн. '

' Маогст<ядЕзй труд Алд аль-Вардз "Ссгтлалгяде аспекта новейшей, истории Востока" и кката Абд .ала-Гапа аль-шягааа "Псгсриа демократического дгпагнла г Upase" яссеяэдны проблемам аккаи-задкп освободительно!! борьбы иракского народа, л роста политического саглссо знания трудяцддся слоев страны. В последней автор зсзстсроняв изучав? государсззе^шй переворот Бакра Сядал-Хин-;д?.та Сула^.юна, анализирует црогрпи.^ я деятельность группы' "Ахала" ц Лпгд народной рес^орш. • * ■

При анализе эвсяацап ташгачвсет: партдд в оподу англпдсксИ оккупация Ирака.в ддссертацдл дсподьзоезды-такде труда задэдннд " авторов. ' ■ ' '

В килта акзрананоЕОГо зсследсгагедя -2.ЛДрлалда "¿Ipas-. Пс-следование додютчзского развития" подробно описаны некоторые' адтпанглд::склз _ выступления дракекпд. трудяпддся. Он детально gae-сгатравает деятельность пракскдд поллтдческпд партий.я оргодиза-пдд» , ' -

Такде гадным источником являются мемуары анхэпйскид коле-нпадыхш: чиновников Eeprpam Tornea "Трегогя д путешествия а ЛраЕпз", С.Сдоовдса "Курды, турки я apatín" а "Писыга" английской разведчицы Г.Еелл, а такде английского автора C.H.'VícarjHra "Ира:;. Полпетгаесяая, сспдалгря и экстюзггческая^ясгзрпя (I2C0--1950 гг.)". Сбщпи недостатки.! последних работ является лсха^оЕпз истинных причин освободдгельногс днпээния в Ираке,, стрегллендо •. обелптъ колониальную политику Англии. . . ,

. Практическая знатаость доследования сводится 2 еледуэд-глу:

I. /¡дссертагдя ыолет представлять интерес для лидеров дслктд- ■ ческнд партии в дд становлении д укреплении своего авторитета в обществе. Известно, что Лрад, являзддй собой стагддк карлкаг-зл:..-нны пример “зазеркалья", не заменил себе л при стй-дозльдд:: гопартя^ности. В начале зозкддлд до бсльдпе, но не г*1 ~'~i -

аагези&а друг- с другом партии различных ориентаций, а затем. е&оретась более шроьае и аморфные демократические дарения.

2.» Возмогао, что дслученшз результаты .в какой-то мере помогут политологам, историкам, Еостоковедам постичь суть лротекаэдих е Ираке Ееоднозначщгх нсдатических процессов, вызванных авторитаризмом военного ретсда. л вдщэеяязш' оддо.зидаи, политической апатией значателъкой. ^СТИ населения, на фоне существенная зко-конических трудностей.. 3. Безусловно, концепции, собранный материал, метода анализа и вывода диссертации могут быть полезными ученым, преподавателям и студентам, заипмаЕЗцпися астерией политических и правовых учений, политологией, проблемами арабских стран, мегдународных отноленпй при преподавании и изучении общих и специальных курсов. 4.Диесертация таке мохет представлять интерес для ввеанеполитических ведомств Республики Узбекистан -в части анализа ж прогнозирования эволюции политических .. процессов в. странах Арабского Востока, в целом, в Иракской Рес- . публике, в-частности.’ 1 •

ктгообаппя ■ работы и'тпгблигаглтг. До теме диссертации соискате-леи сделан ряд докладов на пау^що-таоретических конференциях . ученых Таш17 и института востоковедения им.А.Ееруни АН Республики Узбекистан. Им подготовлены и опубликованы семь статей. • •; '

- _ Диссертация оборвалась на расширенном заседании кафедра -соцнально-полатических наук ТапЕШВ с .приглашением специалистов ‘ кафедры истории стран зарубежного Востока и кафедры акояогзэа: зарубегных стран Востока ;и рекомендована к защите. . ’ ^ - • ■

. Сттэтаттра диссертации. Диссертация состоит из введения, трех глав, 'закличзния, списка литературы и придогениЁ. ,

\ •• ..Бо-введении обосновывается актуальность л научная новизна,

. ее практическая значимость, степень разработанности теш, теоретическая и методологическая база, объект, предает и период '

- 'исследования, цель- и основные задачи,, апробация дассертацци.

. I-глава диссертации -. ’Труппа "Ахали", - первая национально-политическая организация" —. посвящена' анализу основных тенденций в социально-политическом развитии Ирака в,канун возник-новзвия группы “Ахали", -ключевых,проблем политического развития Ирака-е,места-в'.яви группы,"Ахали” и роли газеты "Аль-Ахали” / .

как выразителя-пслигичесхщх взглядов группы "Ахали". , . .

• І3-

В то греіля ¡'рак находился в политической и экснгаляческо* -завясшостя от Великобританця. Четвертнії по счету едгле-хрег:-скай договор 1930 г., йорваяьпо гяапишП ашшИсіаі! і£і:ді7, по сути дела ничего не нзагкгл г ш-гла-яраксгс: оїнохсііідх. Ь:и

уСТраІТРДДО ДрьДСТ Лр-дТ иЛСІї к. ОЛ О І у- О. •* —¿.Ъ1ПГЗС 1—і :1С ^^

■лов иракского общества, которце хотели икдетх сгиу сірлу ухе— ношческа незавцедде.;, яодптичеекз суверсиїзлл государств лл.

Эволюционный рост иолятичссісих процессов г Ираке ирхве--: с начала ЗС-х годов к зарокдеыю гацгоіісліно-пагрссїпческах групп л организаций, которые в основною объединили 2 своих родах нре-шлудественпо астаангляйспи настроенных представителей сродней и ілелксй буржуазии. На фоне этих. собігтий ярі:о бросалась в плаза группа "¿~2дг.", пдвипувшая впервые з история ЛСДЯТЯЧССЯ'.ОгЬ развития Ирака развернутую програїлцу переустройства иракского • • обцесхва. ... , . . ... .

Груша нагодах лвдсГг через езоз .газету "Аль-Лгаск" стала . зяакоілить иракское ебчєство со своиіля политический езглддоіїі' по реферировании политических институтов страна. Б результат ' отих работ- группа "Ахали" стала пользоваться зпачятгдыи^ ггк—с' шеи среда интеялагенадя, учшцеііся гюдодегп, средних п ГЛЗЛКЯХ; а' торговцев, создал резльнуэ спзозязаз к адастяп. . ■ ■ ' ■ ’

■ . Группа "Дхазз9 зела не гельхо просЕегятельскуз деятельность

. среда. населення Праха, но я боролась за создаше деглсгратичесхз-го государства путем участия в форсирования нокгг правительствен-

ІШХ -ЕабшетОЕ. . . ' ' ' '

■ В зтой организация лрезля нервую толу политической борьбы пексгоряе будупне деятеля демократического движения, представх-тели ре^юрглістско-соцдалпстячесхпх я буряуазно-декскратпческих гечекяй. Оїійтіи, 'чзо группа "Дхаяі" піт&яасУ руководить демократически: движение:: как самостоятельная национальная сила. ■ В своих целях группа заявка ече е пернем 'номере своей ' газети: "Паза газета - народная. Сна считает, что интересы народа прЕЕїззе есэгс, что сш.пє главное - это то, что волнует (ЗельЕвнгтао Лесей шзей страды: повшепхе яг гззнешюге» уровня, обеспечение із датзраалханьп блага їх я, духсвяшн ценностями. • Ради отого необходимо. создать .здоровій эпопоцячеекай я политический ¿.¿яы в стране, как глокно продуктивнее, попользовать

зак ксопогдтаскм гесусси н богатства, гаг с змсгвангкэ спосой-„I* ■

поста ас ¿раздан . ■■■

' Пдсодогичоскне установка 2 задачи группы "Ахала" Е^оконча-гсльзом ваге аслучиап отргсзше в прогребла "Дг-ЕаблЗя"*. .

сватЕхаонный рос? груши; "Аиали" моппо проследить через ее деятельность. Группа не уставала пропагандировать сеои идеи среди населения Ирака. С оной целъв она создала Общество борьбц с нехра^о'/цестьэ, которое нозгз превратилось е Лиг/ народных реСоргд, ставаншу- перед собой более конкресназ псишгичесхге цели и задачи. . '

Зо Л-влаге анализируется расстановка гголптпчзекзз спя в „¿.^сег.см сйцсстез посие второ2 игровой войны, всесторонне изучается деятельность К2П.. . . .

Поражение ео второ!: кроной войне спя гХаиизш и связанная с езлI -обцая демократизация общественной гизш вызвала нсенй виток национально-освободительного двигения в Ираке. ■

' В конца декабря 1945 г. регент Абдул Шиаг созвал объединенное заседание палаты депутатов и сената, ка котором он объявил о ппрокой преграде послевоенного переустройству страш. _ Цр-эдусштрягалось образование политических. партий н представление им свобода дэйствий. . ‘ . '

• 23.02.1543 г. сформировал нергнй кабинет парного времени политический деятель либерального татка Таусдик ас-Сувайда, правительство которого отпевало Еоэниое полоаеше в стране, цензуру печати, создало спецясльннй комитет по пересцотру договора 1330 V. В апреле того ла года оно легализовало многие политические партда. Среда них били как и крушша бурлуазнне, либеральные картин, так и партии деиократическо-науриотического толка.

В 1940 г. КЛэдерчн оСищально создал 1ЩИ и стал ее лидером до последних дней, своей гизиз. (Он уцер'1.02.1968 г.). 3 ацрзлэ партия оргашЦциойао о^орглааоь и получила лицензию.

Сна за-кала интересы ¡зироких патриотически настроенный слоев национальной.и аелего" буржуазии, наряду с вредстагптелямн г-тнх слоев в составе партии база рабочие, реыйвлейжыа, учадиеся,

■ I. "Аль^-или", 2.01.1032. ■ ' •

•2.. Ом. ^ргленеше й I к диссертационной раб鮈* ■

интеллигенты. Руководителями партии стал:: лидеры груїліп "Лгала" К.Чадс-рчи :: ^’зп^лад ладпд.

С перкз: ге дней своего образование ІІЛ1 с?ата вкз^упатп сг. ародегавлеіше дшзкратичесізе: свобод, резепао курде::-., _г,с-.те;.:: :лір:слл пута;.:, установление Еарла:.:зп?с::сг;) рсіїзіа н стран.. Л::.л:-•рц.ЕЛВ и их сторсхшили Еистулали за осудостглеппе рс'от;л в кх«и-'г;ічсс::0;:, окопокпческоп, социально!! :: х:ультурпо!1 с^сра:; „гни. Основної! делкэ деятельности партии стт.то проіградеіше отсталого (>зодально-і:оі;зр;с:ческого Лрака в современнее дс:.:о;:рат::чесісое правовое государство. Зо вксілнє:: политике нартня пропагандировала, нейтралітет Прала, объединение арабских стран на демократичен сне.” основе, установление взап!.:свіхгодніЕ£ контактов со все;.:п страіаіа шрового содружества. Рухсовсднтслн ПП!і заявили о то;л, что ах партия не будет пользоваться гетсла:.:: ;пс:^.Т’Л, она придет к власти демократический! путем, па основе парламентской борьбу. Партия виступала за эволтлв^оннык путь развития оконсмаїз:, ее ¡лгагэ-укладиость, последовательное усовершенствование- государственной г.а2221, справедливое рс-пение аграрного вопроса. '

Известно, что в сверлении ¡¿опарпического реяаха Пракаболь-цув роль играл Зронт национального единства (’ИЗ). 3 этойгсеязз следует ответить, что основанием д,тя’програмного -дояуїжята отого Сронта стала програла, разработанная лидерами ЦДЛ и Партия пе-зависимости для их объединенной партии Нациова.чьш.’З конгресс.

■ Инльсглл революция стала поворотили пуяхгоц в развитии надпоиатьпо-демократпческого двигенил в Ираке. Савсевалие полно.'! нолитическс” иззависимости, лпнвнтшзк прозападного- регима вндвнну.тл на нерви?. плаз: гтнпкг/з задачу- нового этапа ревест^г.:-углубленке демократического развитпл иранского общества. Однако

лі ¿¿»».Ох->1ІС іжХ^^^л Л^СіЛ*л

к тспу, что созданный с6;їп;-усидиш натри итичссхнос сил *ГЕ р&с-цал по-га непслахсхя действовать сок-а-іїхіз буріу-зипх парти?, с Друнин дартса резалюси :иНу-деііо;;рагмчесі:ого толка.

иглалн об-ссгрзтззс цроїиворечпя внутри самого ирак-ек.го о^ы-ства. Дродогапптьли н'литзчесхсп: партиГ; встали на путь •активно:! заговорено сз: зі: деятельности против нового рехсг'л, ли- ‘ дер которого постепенно превращался в самоличного диктатора. Политическая активность ЩЩ танае ослабла е результате

. IS.

разногаасня, сквшего место В РУГОЕОДСТЕВ ПартЖЕ, Е Еопросе о его отношении к форма вдасти. Она раскололась ка проправительственное и левое крыла, лидер первого из кюс 1,5дакмад Хадад будучи приверженцам политики: А.Касема полностью вшел из парит и создал сесш Налхаовгльно-патриотпческуз партии. Дальнейшая деятельность ЩЩ надоьшнала затугашях блеск когда-то яркой звезды на небосклоне псторкп псшзгЕческого развптля Ирака.

В Ш- главе - "Партия п власть" - диссертант сделай пошлку дать аналгз нннешаго состояния иракского общества с его едно-ЕартнЁЕай ж авторитаризм’спссобо« управлешп. Автор исследует проблему многопартийности, создания в Ираке правового Ц1еплпзо-ванного Оицества с рола в зтом процессе центристской партии, ка-кобой была ЩД. , ■

Это — одна из нернше попыток охарактеризовать отношения ыегду нартяей и властьэ е арабских странах па, примере Ирака. Поскольку среди многих явлений общественно:! жнзкн Ea^neínsee. значение --занимает отнесение партия-власть. п ъгомекта возппккове-’нпя додзтагеомдг паргоЗ это отно¡ленпе в сисгем« социальных евлзе-лерегпло достаточное количество транс JopMaisnn. . '. .

, .Зггастные структур:-: Ирака всегда отлдчаяпсь абсолэтпстско!:. природой и монополизмом - королеЕская влаоть, власть преанглиП- -сил II ■ проамерикански настроений премьеров, военнс-Садастсдай • рада; правит экстремистских лидеров партли IAAC, гоеклая диктатура* С Дусе£на — Ее доцускгла нормальной садитдческоП нлзни.

- • Л С следуя .деятельность Групш.1 "¿22Лп” г £ДД, делаепь ЕКВОД

о том, что врпдически власть в Ираке всех^а сопротивлялась разделению на три традиционные ветна: законодательную, пспслнитель-. вуз,я судебную.. Кто бы saw не стремился к штурвалу управления государством - Еут^Санд, Сале? Дсабр, Абдуль-Нариы !!асе:.:, ¿адд 1асан аль-Еакр ели Саддам Хусейн - нее вопроси ео sees отраслям ' .решал единолично, исходя лз интересов того ели пного глана, а. не из ангересов народа. • .

ТТягртот?адь7!о-цемптсратстега;ое ■ деейшй в Ираке, загнанное на . нологеняе "нелегала", пока остается малочисленным, слабмл в . идейном а теоретическом плане. Во многом виноватн сами демократу

- онЕ проявшш неспособность и нерешительность, они пзроа черти-хались слеза направо: от согласия на сотрудничество с коммунис-

тамг до ушастая в военных переворотах. В нынешне дни интеллектуальные сили Ирака понимают, что крах авторитаризма в пи стране нег,зшуе:л, ибо: І) авторитаризм реализовал то, что вело к его установлению, и, следовательно, более не необходим; 2) регнм потерял овса законность; 3) назрел конфликт внутри правящего блока; -1) усиливается внешнеполитическое а экономическое давление, оно стато особенно заг.ктЕнм после ирано-иракской войны, захеата 'Кувейта. . ' _

. Для ізюгострадального Прока зазыо, чтеби демократия обеспечивала стабильность. Сила демократической епстеш как раз состоит в то:.:, что она позволяет не допустить- диктатуру ап тотолп-таризі:, а ¡многопартийность способствует обеспеченна необходимого і:о:.зромисса в обществе. Сверхзадача деглократов-цептристов: .завоевание и демократа оД.ТДІІ.Т пасс;’ достпгзпзе сирокого консенсуса по іпзнеспособншл проблемам иракского- .общества. ■

В заключении диссертации сделали основнеє еыводе:- исследования: ■ • .'

1. Веска своеобразна эволюция полптпческого развития Праги. Горьба политических партий и течений за освобождение и незаниси-

. иссть страны является прямий результатом виступлений есєх патриотических сил Ирака. Консолидирующая сила появившейся на политической арене иракского общества группы "Ахали" в начале 30-х ■ годов нашего столетия заключалась в тон, что группа смогла показать иракской- общественности антииракскую направленность колониальной политики Англии и привлечь к себе представителей средней и мелкой буржуазии, янтешшгендии, средних торговцев, ремесленников,' учащейся цолодезя, рабочего класса и часть крестьянства, а также гыстушгть рекериругсей- силой среди изд..'

2.-Поиск и постоянное усовершенствованна фора.и методов

работы группы "Ахали" путе:.: Сторнирования различите просветительско-политических структур, тагпх кете О&цзство- борьба' с- на- . грамотностью, Лига • народной ре^орпц. и изменение в. тактических целях названия ее печатного органа ”оль—’.ззлк" па "Саут алз-Ахали", "Садо аль-Ахали", "ать-:.іабдаи Яаль-~2яи" обусловили превращение ее из .небелвного двигениа в круииуа иолитич5с:ус партию, енгравцуз едну из ведуцих ролей в наиисиа.тЫ'т-ссво^^ ддтедьной и дапократичеслс": ревслиции 14 игля 1353 г.. -

3. Прозорливость и даліиогцізіосгь ЦЕП проявилась в топ, что она изучив сдо£ИЕпу:;ся б предреЕОЛзционньй пс-рлод пслптпческуго ситуация е Ираке, репияа веєстп псменеппо 2 свои прогрк '¡у, за-т.тсше "ненао:иьстЕашг:і1 мэтод" г.п ”пр:Е.:г::еігтг орузл", Е-то отражаюсь 21 програм?.:«;, вцработаї^сіі в к^но ІЕ53 г. нрл подлее .ІтцП ;; Паста: пезаа^гмссти создать паркпз !Ьірс::атиі'. конгресс,

г.'ор;тл -лс-гла 2 основу программы Сропта Национального е-дідісгза.

4. йипіСі’-С патрпстпчэсгспх її демократических сил, обеси;.-чпилис исіеду кгльскоіі рзаслиции, било достигнуто глаголі образом іл. саглсгдсрцалцс'гзчсско!'. и антимонархической огговг. Прп ото:.: ЗДІ сиграла конса'зздцрушузо роль мезду лзеігз і: правів.- сплат.;; Прока. Сто сііічо визвано особенностью расстаноЕКП спл 2 :;а-т^она^ьпо-осЕсбоїдаельнсм двпгєкпа, которая сгладаалась в целом е пользу демократии.

5. ІиП ::е прекратила свого активность іі после пгяьсг.ой рево-

люции, она принимала участие е сформированном генералом ІІасхісм Глбштете-. Однако 2 ходе обострившейся классовой борьЗц новий ре-ниы есє более превращался в разим авторитарной диктатуры, что визвало недовольство представителей политических партій, состан-ляЕспс осыоЕу НЕ. К этому Еремени, е результате раскола емєедє-го иесто в "руководстве НЕП, еозглоелеиєє иІ.2адпдом проправительственное крыло партий, воспользовавшись отсутствием председателя Ц2Д КЛадерча, приняло решение о выходе нз фронта а "замора-игеагап" деятельности партии. ■

6. Изучение и глубокое понимание с полЕтЬ^гачеокой~тотої^^з-

Н2Я исторической ретроспективы е иракском обществе таких явлений, как "многопартийность”, "партия-власть" крайне вагно для глубокого анализа процессов общественного и сощхалыю-экошьш-чзсксго разЕДтпя, происходящих нше з молодих суверенных государствах Центральной Азии, а тате для их политического прогнозирования. • ' ' _. . . _ '

. • 7. Для стран, где в течение длительного времени существова-

ли неустойчивые партийно-государственные структури, большой емнел имеют положення, направленные на департизацію государст-Еенного аппарата, особенно таких его зеєньєе, как воору^енине силы и правоохранительные органн. . ■ ,

■ 0. Наличие ’.ЕогопартиЗиостп е‘ политической тпзни общества

. • ю. ■ .

далеко не равнозначно’демократи (это ка -ггделг г предреволюционном Ираке), -ne говоря зга- о топ, что политтггесас!' r-ibpnrrai • ■ еще не гарантирует процветания п зяоксїлгчес::ого рдЕгпг—". ” е Еопросе "центризма” достигается полное сог~а;ао лссле-д-гатс1-. дей 2 тоц, что дедтряаи - не ajts&æzsu, а ашвдоктриасрс '

Центриста:.: гсеїда сноНстге^па бодег урогго2Сі*лі::і£ £зг.-_г. ;.а їстровдагаві в человека, доторис аакмсїдуїзт. лз раага-гх: :-г.-цравяенй пошиоческоЗ iSKwa-Bce то, что со^тгетсвує; д:;г:^?я.: демократии, праЕШ человсгл. '

По теме двссе'ртацзз алггором опу&псовапн следувдгс raíoxu: •

1. К воцросу о созданЕіі Иракского корс«іовстЕа.Дїогто:соЕй-

депае, Ташкент, IS33, С.І4-22. - - \ -

2. "Ахали" - значат "парод"^.'Jac: Востока, З І,. І23-1,-С.29, ’ 3. Ушд ёдспиард^Ьз деншчг, 27.&Í.I33S, С.З.' ■ . . ;

4. Озодакшснг капаккатда ;■ ^дкарада,^ГошжЕт окасгя,'- 23.CS.

‘983*5. T<W,"¿¿ u>±¿-¿ctM*

(Вреія коїіисдглдцаї узбсксао-спдгйсксх csiss2).J^s Ssoisràs. ■ \ гаіііс, Ньо-Дест, Іїадая, П.ОЭЛйЗЗ,. С.І2. (ca snrs.iio.). ■ . '

6. eiáyíúH rva&tittb Ц-CUacl - ■ (ÿsJfcaxsssn во ;ssris зазЕЗтпя).іжіррЬр тудеЗ, 5 9, 12ЭЗ, ïïb!3~£er2, Ляда«'- С.37-20,

[на ангс:.яз.). - • . ; ■ •. ■.

7. НацпоЕазьао-деьпкратэтесш^я вартая Праха - вартая дсн-

•растского• холка, .0,8 п.л. Cs печати). ■

SO’s end SO's cfour century ara characterized by the IntensiScstion of gcm&crct!; procstscs in po.tical He cfthsnartd cor.'.msr»;*26h ind th« going sway cf tct2.iirian regimes from a pcD.lc.2l scene and the .arising of iw«, Independent states as ml. World prcbhms, which were expacting their solution during soma ten years, are bain; gradually soked. Democratic values - human rights, pubSctty, ptireSsm, the muSy-party system, which are the rosin listers of aciviized society-are joining the ranks cf the content of a political actttity by n*:«!y45rmid, sovereign states. At the same tee, breeching norms of the International law, suffering from grave shortcomings of a mono-party, totaiurisn system are being sharply ostacized by supporters of a gbbil dimacrasbaion. ’

It U known that curing this time one of Middi»-£ast countrias, irsq, broskbg rc;;uU!io,~i of the «arid commonwsalh, was provoking miStJty conEcts with neighbouring countries and had been isolated by the world community in accordance with requirements by msny ststes of tha world. As arestiS, a military and bureaucratic Iraqi regime is now facing numerous compicxttiis in soWng its domestic and foreign msticrs.

However, that strugjte far bulking a democratic society, which iooi> pisee Inepoiticsl development In Iraq, has not fcst its social aspect in the history of progressive humanity. A task thst sn author his set to Hse!f In this yffirfe is the prpsrtsstication of an Iraqi society In tore by ansSsys and synthesis of the eyoutton ci today's poSiicsl dev-'itopmsnt in Iraq.

- !!;te obvious that washouU net consider the poMcsi «¡avebpmeitf of tho country without

studying -the activhy.Of polliczi parties. But jn the period mentioned above, thsra wre so trisny different. {¿allies fei the irsql' society that the study and unsJtys of programmes antf nctMttes of which are impossifais to covsr ««thin a dissertation. That is why the ..diHtttstten Imits iUeif to aniisys and ioackalon on Afcha!_sroup and the study cf mutual relations between the group and iilthorities.t'ihlch «as *eriously fewbWed in the reconstruction cf tha irpqi tocssiy find (»»¿gssd jts specific pfcsoe in the political dsvebpment of Iraq. <&ihtS srojp, which ms pfeying on» of . principal roSes in changing the tocisl aspect of Iraq! society, had fcsccnis s peKicsi cerire of tSw national wd democratic patty of Iraq. - - • ■

This theme was not the subject of a ¿suited tiudy by noiih*r tio.*risstie nor foreign ssterttists.' . '. : .

Thadisssrtstion consists cf thrsa ciwpltre, appenda *n3 tha Sd efSiewtura. Tlio fed chapter of the research is devoted to the first national end poftleai crgiRbition of Irtq, AfchtS group; tha -anaEsys of social and poltical conditions and prerequisites cfL^ofonnstioncftho group and the activity of Its body-the newspaper'<fiiAiiha3‘. . - . •

- The second chapter is «wising, from spottiest point of view, arising of the fi8tlonsi«№d democratic party and ltt evolution.-A programme of the party. Its primary content end grsdud improvement in the yaars of a potticai struggle, participation cftho party in revolution, te activityfoSowIng the revolution and also Interrelations with other parties are being anaJsed too.

. - The anaStys of mutual relations between poitical parlies and authorities (of various

forms) and contusions on them show: potties! aspect o! Iraq on a modern stage for reforming Iraqi society from a mono-party, totalitarian system intoa democratic society on . tha ¿ads of democratic takies.'

' The prognostication on fcrther poitletl development in traq has b»*n p\ran teen ss *»l ' The autiw of this scientific work Is pretending on the degree of tha ejtndidsla sf paStcsl

sdenoiet. . * ' - • - - . .

Дяссергацпянинг хрс1-^&;казиуш .. •

Лсргслнзнгшг ЗО-ЭО-нта. йадларз'хаш'уаро. ^адсшшятшнг сйёсий • ^зтвда-демократик. гараёнхшнг чу^рдаш7Е2> -тотал11тар.туз7шар- ■ нпнг отЧса? садраспдан кетпши, янги-яниг мустазри' давлатлархщнг . нуцудга кедшии бшган характерлашовда. Бяр неча ув йшшпшар . . дагокяда ечишяи1 куглб келаётган хащаро муамшлар уз гулоса Еа ■ 'якунзпи тошгб бормоча. ¡¿ахрн зал^аротглетиотларп ёрдашда демократа* г,адргсятлар - кнсон ^хдалари, ошкораяпк,.- плюрализм,

. тфшаргйяввхт ка6п демократы: гакши ошлгапз те кия; 6ma¿ за . цуставил даглатлар скёсяй уаолгятсппшг иазцуляга aiLiaicú dop:.;ci;- • да. Щу бшгся бхгрготкда хглцаро мсъарзарашнг бузулзш, ¡шахрхшхзш, эгсыевлпк гузу^газшг здгой кашшЕсахс.ра -глсбал. - ■ демократия траЗдорларц тсмонпдац ^оралаадзга сабаб будло^да. ыаыуыап, мазкур дагрда Араб lílapip. давяатларадан - Прох;- дузз , . .х^йга’-зеттл и;онун-1;овдаларига зад J^apoij,- луипш дазлатдар бглзя x¡au6ní5 гуцнашуЕ келгарий чз^аргавлшлг боле, - кухшаб давлазлгр '

’ талабларгга кура, халцаро ^елааьиат тарафадая яккалашб, у ерда швауд булган дарбхгй-бюрократше- тузум три irmsí' ^аы/талерт цуа^ыо-ларяд'д^л хдшддца 1рГшпташкларга дучор бульщда. ' . • ■

Ва^оланкл, Ире:; ¿ашягзпинг снёсггГг рлхзогцда тарахруХ'Лпареар '

• пнеошаг зе:-?шга музрлашб долган демократии. 2£ёт хдриш Нуллда-. га куравг з^шон уз соцдал хрёфасяна йу^отгали'Зуц-. • . . •

. . Г.йгалш$ уз содага цуйгап вазнфа Ирсярзшг энг япхи даврида- ■ гц сиёсзЗ' тарахдаё? зЕарзцпяслнл анализ' рк 'огпггбз. уиптпт £улд • бвлан Про:; глкзяти аедагагавп ipicijaa булса-да,. прогноз'1рлшдар. Табшша, ыздиакат скёслй тарац^нётини сзё'сзй' лкрт:кяа£.£аол2Я-.. тххеиз куриб йулыайди. Еирох^ирс^.гакакж. üaanyp 'далр лчпда турлт охрил на маслакда булгахг хгуплаб партххядар. ^аэлияигшг боиздан ;;о-чзрдпкп, улар з^акласинанг снёсяС дасгурларз, аызлзёмарпнг цссл:-толопхк Н5х;таи назардел тактах ^шс аекзоддгцу sri та czs- . ьаелзгя табхшй. Шунхкг учун тадЕрцэгщ.Нроц сгёсзз гараррЗсзда узига хос уринга зга булган, лрох^ гаюндша' грзйгг ijyp^ ;'yb«a • ладгцй 2^рагсат хрлтан "/^¡олпи sslzzvzs: ва унгшг с::-5сх! дасгутлг_: ■ 5у^урлештзраб, гаицягнзнг соц^ал ¿рхё^аолйз узгартгра уту^ :г^:' йэшар кураиган йрех; шппегй-деиозратлг: napsszcn: C'-ZTi) ‘

орх>али партия 2а zpizsaa.аг уртяпг?д^тгт ^г.^т-г-

, . - - 22. ірлаш.га’хуяосалар ясаш бялан:чешяяада. Упбу швзу іаташшз, со6ці> іііг;іїоі{ ьа рус тадір^отчзяара тоионцдга шланмапш бузшб, вяпиаиа кутаётгав шсалалардан блрндар.

Дассортаївгя уч :рсм, плона га адабпгтдар руйгатсдан иборат.

' Тадрсртнянт бзрпїгп ірсшс ІІро:ршіг бирзвчи шзщй-слёспй 5£стппота - "іЦоля" гаіпята, ушзг. найдо булагп учун шзгуд' булган ЕскЕїоа^-сзЗозїі сабаб Еа оігплар та^зшли sa шзкур гу-рузрлпг расі::£ -напра - "Лл-.Цсла" газетася фасяпякша бєкпяан-

Л^'-’сертглсл іпсглнч^ ірсгля ilpoiç шшшЗ-демокрагвк наргикса-

Н-—Д’ Пйі'їДО C'J^SZXlf уіЕНГ ЗЕСЛІ^ЦІІЯС^ИЕІ ПСУХПїОЛОІ^*!! і^хуТШІ ЫГ.Зс^р—

г^„ Іл^гл nporjair.ac:¡, ушшг дастдаб:^: і.^з:.т:и

2а '.'~¿2cu?¿Q хар'йЗацу, улгоГгг:, .паретпшя? :акь

рі-2^-:і^лз’’лш таНсрлагдапі ролл га уіпкг зитаропл, реесашсядан Ku-aiv. дазрда П;,*ЗІ іг.осіяї:: ^аіда ушз-:г бсггр. c:tëcn2 ыртиялар бглаїї ц/посабатк ургашілган. * '

Тадгр^от учлнчя ва хулоса ірсшда зоа, ургаліуіаетган давр-дагз свзкй парткядар турли куолкішдапі ^окишятлар уркісздага сішслй муносабаг мазала. га улар юзасддон ясаіган худосалар 3çan-да Ироц Рвсдубдикаатапнг арзщші даЕрдага спасай врёфасл, apoiç заьшятинД деиокрамашгтярнш - якка паргяпвшсік, эгайашшк тузу-мидан куштртинашшк,- оякорадик, штралазм кабз еноошй і^адри-яглар кавзуд гашятга аДланад цумквнлаги та^лил ва тахлян ip-

■ДИНГЕШ*' ■ , - -

■ . . Дцсоертахтня цташш$и поллталопія йанларз ноызодп ишзй

дарагасани-.олал учун деьгогардзр. • ' .

Подписано к печати: 13.02.1995г. ■

Заказ * 2. Тирах - 100 экз. > •- •

Об*»« - 1,0 п.л.

Poianpms "Бидан". Тавкевї, ул.А.К2Дири, 13.

Р Г Е 0 ГНаціональна Академія наук України

ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНИХ -ВІДНОСИН І ПОЛІТОЛОГІЇ

| і М:іі

На правах рукопису

БЕЗВЕРХИЙ Валентин Борисович

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ МІЖ ГРОМАДЯНСЬКИМ СУСПІЛЬСТВОМ І ДЕРЖАВОЮ В УКРАЇНІ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 23. 00. 02—політичні інститути 1 процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Київ — 1995

Дисертацією е рукопис

Робота .виконана в Інституті національних відносин і політології НАН України.

Науковий керівник доктор філософських наук, професор Рудич Фелікс Михайлович.

Офіційні опоненти:

1. Доктор політичних наук, професор Бабкіна Ольга Володимирівна.

2. Кандидат юридичних наук, доцент Шмоткін Олексій Вікторович.

Провідна організація Інститут держави і права ім. ¡В. М. Ко-рецького НАН України.

Захист відбудеться « »__________________________ 1995 року

_о_______годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 01. 67. 01

в Інституті національних відносин і політології НАН України, адреса: 252011 Київ-11, вул. Кутузова 8, Інститут національних відносин і політології /НАН України.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту національних відносин і політології НАН України, адреса: 252011

Київ-11, вул. Кутузова 8, Інститут національних відносин і політології НАН України.

Автореферат розісланий <<_____»

1995 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх трьох століть на політичне буття європейської цивілізації суттєво вплинули ряд теорій, в тому числі концепти громадянського суспільства, правової держави, суспільного договору тощо. Виникнувши на зламі епох Середньовіччя та Нового часу і увібравши в себе надбання суспільної думки античності, вони відігравали роль системомобілізуючих утопій та ідеологій буржуазних революцій. Згодом, реалізувавшись як головні засади європейської цивілізації, ці ідеї почали сприйматись західним суспільством у вигляді аксіоми, ідо в певній мірі знизило до них Інтерес політичної науки.

Відновлення Інтересу до цих теорій спостерігається з моменту з падінням тоталітарних режимів у країнах Східної та Центральної Європи. Ідея громадянського суспільства знову набула приблизно такого ж значення, яке вона мала в 17 - 18 ст. на Заході. Причому центральним моментом стала саме проблема взаємовідносин між державою та громадянським суспільством. Це пояснюється перш за все тим, що у тоталітарній системі громадянське суспільство поглинуто партією-деркавою, яка етатизує та уніфікує всі сфери людського буття. Тому й не дивно, що однією з передумов процесу трансформації стала ідея про необхідність утворення незалежних від держави суспільних інститутів, розподілу сфер діяльності між суспільством та державою. Фактично, увесь процес змін у соціально-економічних та

політичних системах посткомуністичних країн почав ідентифікуватися з оформленням взаємовідносин між громадянським суспільством та державою.

Характерною особливістю цих процесів є те. що ' з розпадом СРСР, в нашій державі відбувається не просто трансформація політичного режиму, але й поновлення історичної традиції власної державності. Одночасно має місце відокремлення від держави інститутів громадянського суспільства.

Українська нація на нинішньому етапі стоїть перед вибором подальшого шляху свого розвитку. Одним з головних варіантів є так зване "повернення у Європу”. тобто прийняття загальноєвропейських цінностей. серед яких чільне місце посідають громадянське суспільство та правова держава. Ця обставина 1 викликає портебу у вивченні та узагальненні досвіду цивілізованих взаємовідносин між ними, пропаганди серед широкого • загалу концептуальних підходів до цієї проблеми з метою трансформації політичної культури українського народу від тоталітарної в демократичну. Крім того, перед політологією стоїть завдання за умов модернізації суспільно-політичного устрою всебічно проаналізувавши його сучасний стан та використовуючи світовий досвід, окреслити основні тенденції, що визначатимуть характер цих взаємовідносин і спробувати окреслити їхню перспективну модель, враховуючи при цьому чинники як традиціоналістського так 1 новаційного характеру. Зазначені обставини 1 надають даній проблемі дисертаційного дослідження великого загальнотеоретичного 1 практичного значення.

Ступінь розробки проблеми. Предмет дисертаційного дослідження знайшов своє відображення в науковій літературі як філософсько-методологічного так 1 політологічного плану.

- з -

Проблеми взаємовідносин між громадянським суспільством 1 державою були досить грунтовно висвітлені з класичній філософській думці Платоном, Арістотелем, Т.Гоббсом, Дж.Локком, Б.Спінозою. Ж.-Ж. Руссо, Г. В. Ф. Гегелем, К. Марксом.

Принципи взаємовідносин громадянського суспільства та держави розроблялися також основоположниками політичної соціології Г.Спенсером. Л.Гумпловичем, В.Вундтом. В.Липинським М.Кареєвим. які здійснили всебічний аналіз досліджуваної -проблеми, заклавши підвалини для її подальшого вивчення на прикладному рівні. Розуміння суті інституалізації цих відносин та механізмів їх регулювання за допомогою правових актів викладено в творах Б.Чичеріна 1 Б.КістякІвського, які безпосередньо займалися колом питань, що висвітлюються в дисертаційному дослідженні. .

Не можна не відмітити, що Історія розвитку теорії взаємовідносин громадянського суспільства і держави висвітлена все ж недостатньо. Крім синтетичних досліджень цієї проблеми, існує лише невелика кількість робіт, у яких аналізуються підходи до неї античною філософією. Особливу цінність у цій групі мають роботи, написані відомими філософами та істориками філософії кінця 19 - початку 20 століття В. Бузескулом, В. Віндельбандом,

Є. Трубєцьким. Вже тоді ними здійснювалася спроба актуалізації філософської спадщини античності, застосування її універсальних ідей у сучасній суспільно-політичній практиці.

Приблизно в такому ж напрямку розроблялася і історія розвитку цих ідей у Новий час. Однак, тут проглядається дещо інший методологічний підхід. Оскільки, на відміну від античних філософів, мислителі Нового часу намагалися досить грунтовно і широко окреслити . проблему взаємовідносин між громадянським

суспільством та державою, вивчення їхньої спадщини вимагає дослідження більш конкретного за тематикою. При визначенні методологічних підходів до дослідження вищевказаного масиву літератури, велику цінність мають роботи І.Лисяка-Рудницького, В. Потульницького, Б. Гаєвського, С.Рябова. В. Бебика,

Д.Луковської, В.Нерсесянца. К. Гаджиєва, А. Валіцького.

Ряд науковців, досліджуючи феномен тоталітаризму, звернули увагу на те, що серед його генетичних ознак центральне місце посідає процес поглинання державою громадянського суспільства. Тому, вивчаючи механізм функціонування тоталітарної системи, вони грунтовно дослідили специфіку відносин між ними у цей період (X. Арендт, З.Бжезинський. Ф. Хайек. Р.Андерсон, Л.Гараі. Ж.Желев, Ю.Шаповал).

Особливу групу складають дослідження, присвячені періоду "стабільного тоталітаризму". Автори переважної більшості цих публікацій звертають увагу на формування специфічної системи "індустріальної демократії" і "тоталітарного плюралізму", тобто передумов для відокремлення громадянського суспільства від держави (Д. Поркет, Е.Гудмен. Д. Хук. Д. Геті. Д. Сканлан).

Кардинальні зміни у політичному устрої посткомуністичних держав покликали до життя цілу серію наукових досліджень, у яких теорія взаємовідносин між громадянським суспільством 1 державою пережила своєрідний ренесанс. Вперше, після кількох десятиліть замовчування та висвітлення у тенденційному вигляді, вчені не тільки аналізували основні концептуальні підходи, але й намагалися прикласти їх до сучасної ситуації. Ціла група авторів безпосередньо ставили формування громадянського суспільства у залежність від розбудови правової держави, розглядаючи це як двуєдиний діалектичний процес (В.Бабкін, М.Михальченко.

В.Шинкарук, В.Пазенок. Ю. Пахомов. В.Якушик, В.Геєць,

Є.Бистрицький, А.Селігман, І.Кравченко).

Значна кількість публікацій вітчизняних та зарубіжних вчених присвячується аналізу процесів, що протікають у посттоталітарному суспільстві. Специфіка становлення нових політичних структур. трансформація політичних систем та оформлення у контексті цього взаємовідносин між державою та громадянським суспільством розглядаються в працях Д. Видріна.

В. Литвина. Ф. Рудича, В. Трипольського. І.КлямкІна, М.Рябчука, '

О.Майбороди. П.Кралюка, О.Яницького.

Важливим джерелом для оцінки стану і перспектив розвитку громадянського суспільства в Україні та шляхів оформлення його взаємозвязків з державою є соціологічний моніторинг, здійснений українськими вченими - фахівцями в галузі політичної соціології:

В. Кременем, П. Ситником, В.Небоженком, М. Міщенком, Є.Головахою.

Огляд літератури свідчить про те, що дана проблема активно розробляється як вітчизняними так і зарубіжними вченими. Разом з тим. слід відзначити, що ступінь її дослідження ще не є достатнім 1 потребує подальшого комплексного аналізу, в тому числі й у напрямку предмету дослідження даної дисертаційної роботи.

Предметом дослідження є методологічні основи та суспільно-політична практика інституалізації та реалізації взаємовідносин між громадянським суспільством і державою в Україні.

Мета і основні завдання дослідження. Спираючись на поглиблену розробку методологічних підходів до проблеми взаємовідносин громадянського суспільства та держави, дисертаційна робота, не претендуючи на всебічне вивчення питання

і має на меті дослідження специфіки цих зв’язків в Україні у періоди тоталітаризму і посттоталітаризму. Із виїдеозначеної мети випливають наступні завдання:

- вивчити передумови та процес формування теорії взаємовідносин між громадянським суспільством та державою:

- дати порівняльний аналіз основних концептуальних підходів до досліджуваної проблеми, прослідкувати генетичний зв'язок між різними напрямками в суспільно-політичній думці, визначити в них загальне та особливе;

- розкрити механізм поглинання державою громадянського суспільства за тоталітарної системи, та еволюцію цього типу політичного режиму в контексті тематики дослідження:

- дослідити специфіку взаємовідносин між державою та громадянським суспільством за часів "стабільного тоталітаризму", висвітлити основні кризотворчі фактори та передумови трансформації політичної системи;

- розкрити основні макросоціальні параметри та соціополітичні особливості формування взаємовідносин між громадянським суспільством 1 державою в Україні у контексті суспільно-політичних та соціально-економічних процесів.

Методологічна основа дослідження. При виконанні дисертаційного дослідження автор прагнув врахувати різноманітний спектр загальнонаукових та спеціальних політологічних методологічних підходів. Предметом нашого дослідження є взаємовідносини між громадянським суспільством 1 державою. Найбільш адекватним методом, який вирішено було застосовувати при їхньому вивченні виявився системний аналіз. Під поняттям "система" у нашому випадку слід розуміти сукупність певних елементів, які знаходяться у взаємодії між собою та утворюють

певну єдність. При цьому слід мати на увазі, що природа громадянського суспільства та держави двояка. З одного боку, вони, в силу власної структури, самі вже 0 системами, а з іншого. - вступаючи у взаємовідносини між собою утворюють певну макросистему, у якій відіграють роль підсистем.

Проводячи дослідження, автор не ставив за мету детально вивчати структуру та функції інститутів громадянського суспільства 1 держави. Сприймаючи їх у якості двох, до певної мірі цілістних систем, увага зосереджувалася перш за все на аналізі та характеристиці процесів взаємозв'язків між ними. Такті підхід дає можливість уникнути статики в дослідному процесі, не розглядати систему як застиглий механізм, а вивчати перш за все динаміку розвитку, апріорі виходячи з тези про те. що вони можуть розвиватися лише в процесі взаємовідносин між собою.

Ефективність аналізу концепцій взаємовідносин між громадянським суспільством і державою залежить також від застосування адекватно вибраних спеціальних- методів. Ретроспективний аналіз дозволяє прослідкувати формування цієї теорії від моменту зародження 1 до її остаточного оформлення. 3азом з тим, є потреба застосувати генетичний аналіз, який дає змогу віднайти коріння тієї чи іншої концепції у творчості юпередників. Оскільки ж автору доводиться мати справу як з 'еоріями окремих діячів суспільно-політичної думки, так 1 з Цлими напрямками та школами, вбачається за необхідне здатися і [о методу порівняльного аналізу.

Особливістю предмету даної дисертаційної роботи є те, що ;ей феномен, притаманний в основному тільки для ахідноєвропейської цивілізації та в пезних, специфічних

модифікаціях, для східноєвропейської. Цим обумовлена необхідність застосування цивілізаційного підходу до об’єкту дослідження. Крім того, автором застосовані як загальнонаукові методи, так 1 системно-функціональний. системно-структурний підходи, методи актуалізації 1 багатофокусний аналіз.

Вважаємо коректним такий підхід, при якому досліджується не тільки поточний процес інституалізації взаємовідносин між громадянським суспільством 1 державою, але й визначаються певні елементи його перспективних напрямків, умови поведінки акторів та можливі наслідки їхньої діяльності. Такий шлях, до певної міри, дозволяє продемонструвати перспективи і наслідки визначення цих взаємозв’язків, які склалися на сучасному етапі.

Наукова новизна роботи полягає в обгрунтуванні автором тези, що центральним пунктом теорії громадянського суспільства є проблема його взаємовідносин з державою. Автор доводить, що ідея громадянського суспільства в Історії відіграє роль системомобілізуючого фактора, що визначає характер та принципи суспільно-державного устрою. Самі ж концепції взаємовідносин між громадянським суспільством 1 державою носять подвійний характер: з одного боку вони є рецепцією на зміни у суспільно-політичному устрої країни, підтвердженням доцільності нового стану речей, а з іншого - виступачи у ролі Ідеологічних засад різного роду політичних течій, відіграють роль програм подальших перетворень.

Він висуває і обгрунтовує концепцію, у відповідності до якої встановлення в нашій країні тоталітарної системи мало на меті здійснення модернізації через підпорядкування структур та ресурсів громадянського суспільства державі. У дисертації доводиться, що суть політичної системи визначається характером взаємозв’язків між громадянським суспільством 1 державою, а

отже, основною генетичною ознакою тоталітарної системи £

етатизація усіх сфер суспільного життя. На основі системного аналізу в дисертації досліджено основні тенденції та передумови до формування суверенного громадянського суспільства, що виникли за радянського періоду і відіграли роль кризотворчих факторів при розпаді тоталітарної системи. .

Суть нинішніх суспільно-політичних процесів полягає у

здійсненні нової модернізації, спрямованої на емансипацію громадянського суспільства, трансформацію тоталітарної держави у правову та відродження нації-держави. В роботі проаналізовано взаємозалежність між процесами інституалізації суверенного буття нації та формуванням громадянського суспільства. Визначено основні фактори, що впливають на інституалізацію взаємовідносин між державою 1 громадянським суспільством в сучасній Україні.

Теоретичне та практичне значення дослідження визначається

його спрямуванням на вивчення теоретико-методологічних підходів до проблеми взаємовідносин громадянського суспільства і держави, процесів, пов’язаних із особливостями інституалізації та протікання цього процесу в нашій країні. Дана робота є спробою' заповнити прогалини у вивченні специфіки взаємовідносин громадянського суспільства і держави як на загальнотеоретичному, так і на емпіричному рівнях. Результати дослідження можуть використовуватися при аналізі соціально-політичної ситуації в Україні, з'ясуванні напрямків та тенденцій розвитку політичної системи. Матеріали дисертації можуть бути використані при розробці вузівського курсу з політології, а також для підготовки узагальнюючих та монографічних наукових праць, аналітичних документів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення 1 результати дослідження доповідалися 1 обговорювалися на засіданні відділу теоретичних та прикладних проблем політології Інституту національних відносин і політології НАН України. Ряд матеріалів дисертації були викладені автором у публікаціях та виступах на наукових конференціях, симпозіумах, "круглих столах": "Ідеологічні засади діяльності політичних партій в

Україні" (Київ, 1993). "Українська нація 1 етнічні меншини: перспективи інтеграції в громадянське суспільство та майбутнє Східної Європи" (Київ, 1994), "Українська політологія: проблеми становлення та перспективи розвитку" (Київ, 1994).

Структура дисертації відповідає меті та завданням дослідження. її складовими є вступ, дві глави, що містять чотири параграфи. висновки, бібліографічні посилання та список літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обгрунтована актуальність та предмет дослідження, розкривається ступінь розробки проблеми, визначені методологічні підходи до її вивчення, сформульовані мета і завдання, основні положення та висновки, що містять наукову новизну.. вказане на теоретичне 1 практичне значення дисертаційної роботи та апробацію її результатів. '

В першій главі "Деякі концептуальні підходи в класичній політичній думці до питання про взаємовідносини між державою та громадянським суспільством", проаналізовано основні загальнотеоретичні та методологічні підходи до тематики дисертаційної роботи. Перший параграф цієї глави "Зародження теорії взаємовідносин між громадянським суспільством і державою" присвячений виникненню та першим етапам розвитку вчення про взаємовідносини громадянського суспільства 1 держави. На думку автора, поняття "громадянське суспільство" бере свої витоки з грецького полісу, філософських теорій Платона і Арістотеля.

Платонівська політична концепція - це реакція на кризу полісної системи. Можна вважати, що саме з цього часу у політичній філософії виникає дилема у баченні того, як має організовуватися суспільне та державне, життя: через вільну

асоціацію індивидів, що для власної безпеки уклали між собою договір та утворили державу, чи остання має панувати над особою і суспільством. Коли для Платона індивид, сім'я, суспільство та держава є органічним цілим, яке існує заради реалізації інтересів всіх 1 кожного, то для Арістотеля у ролі блага виступає певна автономність цих складових. Він відходить від

розуміння природи держави як тотальної єдності, вважаючи, що спроби зробити державу надмірно єдиною не мають сенсу, оскільки вона є союзом вільних людей. Зазначені філософи здійснили першу спробу сформулювати тези, які стали основою для вчення про взаємовідносини громадянського суспільства 1 держави.

Середньовічна держава гальмувала формування громадянського суспільства. Однак, цей процес набуває динаміки з моменту зародження капіталістичних відносин. Починається бурхливий розвиток міст, у соціумі яких і народжується громадянське суспільство. Буржуазне місто вступає у боротьбу з феодальним маєтком, 1 ця боротьба символізує протистояння старої феодальної держави новому громадянському суспільству. Свої перемоги місто закріплює юридично - з’являється Магдебурзьке право. Таким чином, громадянські суспільства, саморозвиваючись, одночасно стимулюють процес становлення правових держав.

У зв’язку з цим стає зрозумілим, чому Т.Гоббс, як і інші філософи його часу, об’єднували в одне ціле державу та громадянське суспільство. Останнє це не що інше, як організована система правового регулювання відносин між людьми. Її існування було б не можливим без відчудження особистих прав, в результаті укладення суспільного договору.

Для Д.Локка терміни "громадянське суспільство" і "політичне суспільство" мали приблизно однакове значення. Головним предметом його дослідження є взаємовідносини особи, громадянського суспільства та держави. Він розвиває далі ідею Т.Гоббса про те, що в його основі лежить договір. Найголовнішою підставою для створення суспільства служить загальна згода на такий акт. Лише свобода виступає у ролі основного гаранту в процесі його організації.

Інакше вирішує цю проблему Я.-Я.Руссо. Його держава має вигляд моноліту, де часткові, окремі волі тануть, розчиняються з одній загальній волі, а громадянське суспільство в сучасному розумінні цього слова є скоріше антитезою держави. Тому саме наявність приватних інтересів, вплив "малих суспільств на велике" і створює загальний інтерес.

Просвітительство 17 - 18 ст. виступало в основному як

ідеологія революцій, що обгрунтовувала право громадянського, супільства на Існування, вказувала шляхи його інституалізації. На початку 19 ст. постають нові реалії, що викликають потребу у новому переосмисленні проблеми взаємовідносин між державою та громадянським суспільством. Тепер, коли останнє стало об'єктивною реальністю, в переважній більшості країн Європи воно більше не вступало у відкритий конфлікт з державою. Навпаки, останнє активно впливало на неї, надаючи останній все більш правового характеру. Світоглядні засади цих процесів і викладено в параграфі "Оформлення цілісної концепції взаємовідносин громадянського суспільства і держави".

Найбільш визначним теоретиком взаємовідносин громадянського суспільства і держави є Г. В.Ф.Гегель. Він вважав, що не можна змішувати державу з громадянським суспільством, наполягаючи на тому, що вона лише інструмент захисту особистої свободи. У такому разі інтерес окремих осіб буде кінцевою метою держави. Але, оскільки вона є об’єктивним духом, то індивид набуває об’єктивності та істинності лише у ролі її громадянина. В дисертації доводиться, що саме в цьому і полягає суть гегелівської тези про домінування держави над суспільством, яке не може Існувати окремо від держави. Коли у Руссо атомізовакі індивиди. укладаючи договір, творять державу, то у Гегеля

навпаки, держава наводить лад у хаосі громадянського

1 суспільства. Водночас, кінцевою її метою є щастя громадян.

Якщо для Гегеля громадянське суспільство - це продукт дійсної ідеї, тобто річ похідна від держави, то К.Маркс розцінює його у якості способу існування держави, що перетворює в неї самого себе. Більше того, політичне суспільство не взмозі існувати без громадянського. Аналізуючи взаємовідносини між громадянським суспільством та державою, він підійшов до розробки теорії революції. . Політична революція для нього - це революція громадянського суспільства.

А. Грамші, розробляючи далі марксистську терію революції і розглядаючи II через призму взаємовідносин громадянського суспільства 1 держави, приходить до висновку про Існування двох специфічних моделей цих відносин, які проаналізовано в роботі -східної 1 західної. На Заході розвинуте міцне громадянське суспільство домінує над збалансованою державою, відносини будуються на консенсусній основі. На Сході функція панування належить державі, а II відносини з громадянським суспільством будуються на засадах примусу. Якщо для Сходу основною парадигмою політики є домінування держави, то на Заході цьому протистоїть гегемонія громадянського суспільства.

Інший представник постгегельянського напрямку, творча спадщина якого проаналізована в дисераційному дослідження -Б.М. Чичерін визнавав за громадянським суспільством найширший спектр прав. Держава у нього постає в ролі верховного арбітру, який встановлює внутрішній мир і спокій, що є підгрунттям для громадянської свободи.

Згідно класифікації відомого англійського соціолога Г.Спенсера, суспільства сучасної західної цивілізації

поділяються на два типи: промисловий та військовий. Зрозуміло,

ідо він, виступаючи за домінування громадянського суспільства над державою, репрезентував ліберальну суспільну думку. І, хоча в реальному житті й не існувало чистих промислових та військових типів, однак, кожну спробу держави втрутитися у сферу громадянського суспільства соціолог розцінював як регрес, атаку державної машини.

На думку автора, більш консервативні погляди на цю проблему мав відомий німецький філософ та соціолог В. Вундт, чия психологічна теорія справила значний вплив на погляди М.Грушевського. Він був переконаним, що лише держава має форму єдиної колективної особи. їй протистоїть суспільство, яке в уяві філософа постає як сума товариств, довірчих союзів та іших структур, що базуються на добровільній згоді індивидів.

Дисертант вважав за необхідне досліджуючи проблеми взаємовідносин між громадянським суспільством та державою в Україні, зосередити увагу саме на аналізі суспільно-політичної думки. Підставою для цього є певна історична закономірність, згідно з якою в країнах, де не створена власна державність, має місце тенденція до "ідеологізації" політики, з одночасною політизацією культури та громадського життя. У таких державах громадянські прагнення не можуть виявлятися через легальну практичну діяльность, а тому знаходять свій вираз у теоретичних програмах та ідеологічних концепціях.

З Іншого боку, автор змушений прийти до висновку, що традиційно Ідеологія та філософія у нас орієнтувалися на національне, а не на громадянське, а основа української нації характеризувалася як "селянська". Урбаністична культура вважалася явищем чужеродним, космополітичним. Тому, нажаль.

можна говорити про відсутність розвинутої концепції взаємовідносин між державою та громадянським суспільством у тій формі, яка існувала в Німеччині. Англії та Франції.

Виключенням є політико-правова теорія Б.Кістяківського, яка стала якісно новим кроком у світовій суспільній думці. Це був солідаризм у формі так званого "правового соціалізму", що мав на меті підпорядкування економічного життя культурним запитам суспільства. Крім того, автор робить спробу аналіза досить оригінальної теорії В. Липинського у якого громадянське суспільство криється під терміном "громадянство". Держава, за

В. Липинським, є силою стримуючою, консервативною, а громадянство

- прогресивна. Ситуація визначається тим, у кого краща організація. Коли громадянство знищує слабку державу, починається анархічний рух вперед і самоліквідація суспільства; коли держава поневолює громадянство, настає повний застій; коли ж сили держави 1 громадянства взаємноурівноважені, відбувається їхній гармонійний розвиток.

Як ми можемо пересвідчитися, проблема, що розглядається в даному дослідженні, є актуальною для усіх світоглядних напрямків. Умовно методологічні засади взаємовідносин між громадянським суспільством і державою можна розділити на три парадигмальні групи. По-перше, "ліберальна парадигма", яка передбачає плюралізм у сферах громадського життя, парламентаризм, конституціалізм. представництво інтересів груп громадянського суспільства через політичні партії та організації. ідеологічну емансипацію. По-друге, існує "соціал-демократична парадигма", яка розширює функції держави за рахунок громадянського суспільства, при цьому обидві гілки є соціально відповідальними. На базі зближення функцій та

інтересів громадянського суспільства 1 держави інтєнсиено розвиваються корпоративістські тенденції. І, нарешті, "неоконсервативна парадигма" що ставить за пріоритет промінні Інститути (церква, громада) та наголошує на необхідності сворення "суспільства добробуту" і "держави загального добробуту". коли носіями соціальних програм є громадські Інститути.

Друга глава "Взаємовідносини між державою і громадянським суспільством: теорія та суспільно-політична практика" охоплює

коло питань, пов’язаних із специфікою взаємовідносин мін державою 1 громадянським суспільством в Україні протягом останніх десятилітть. Перший її параграф "Держава і громадянське суспільство в Україні за радянського періоду" присвячено аналізу тоталітарної системи в контексті предмету дисертаційного дослідження.

Автор вважає, що криза часів Індустріалізму поставила європейську цивілізацію перед дилемою: чи розвивати далі

традиційні інститути і відносини, чи шукати порятунку в нових право або ліворадикальних формах політичних режимів. В Україні, як складовій частині Радянського Союзу, починає діяти особлиза стратегія модернізації, суть якої полягала у встановленні лівого тоталітарного режиму. Він формує політичну систему, генетичними ознаками якої є формування особливого суб'єкту політики -партії-держави. яка охоплює всі сфери суспільного і державного буття, та поглинання державою, а точніше партією-державою, інститутів громадянського суспільства. Саме ці два феномени і визначають характер системи як тоталітарної, оскільки існують впродовж усього періоду її існування.

Для європейської системи є характерним розвинуте

громадянське суспільство та оформлена соціальна структура, а держава є лише елементом надбудови. На противагу цьому азіатській моделі притаманно повне ототожнення держави з

надбудовою, та поглинання нею базису. Політичні, владні, власницькі відносини тут становлять єдине ціле. Громадянське суспільство здатне самоорганізуватися не на класовому, а лише на становому рівні.

Поряд зі змінами у базисі, мають місце кардинальні перетворення у надбудові. З'являється унікальний феномен, названий "партією-державою", аналізу якого відводиться у дисертації особливе місце. Мова йде про повне злиття єдиної правлячої партії з державними Інститутами, що переходять під повний контроль відповідних партійних органів. Партія перестає бути інститутом громадянського суспільства. Більше того, традиційні його структури - профспілки, молодіжні організації, творчі спілки формально продовжують Існувати, але втрачають свою самостійність, переходячи під владу партії.

В дисертації доводиться, що партія-держава поглинає

суспільство на двох рівнях: розкладаючи, атомізуючи

націю-державу та перетворюючи аморфну масу населення в об’єкт маніпуляцій, та на інституціональному рівні, коли одержавлюються конкретні структури. Роль квазігромадянького суспільства виконує так званий тоталітарний суспільно-політичний рух. що є системою формалізованих одержавлених структур, які за демократичного устрою належать громадянському суспільству, а в умовах

тоталітаризму формують соціальну базу режиму. Цей рух є головним знаряддям ІндоктринаціІ мас. засобом контролю за громадянами, що не належать до партійно-державного активу. Тоталітарний

суспільно-політичний рух має виховати у мас позитивне сприйняття

політичного режиму, методів реалізації влади, іншими словами, ліквідувати можливість конфлікту між державою та громадянами.

Економіка за тоталітарної системи монополізована державою.. Однак профспілки, Інші організації груп інтересів володіють формальним правом брати участь в управлінні нею, виконуючи дорадчі Функції, залучаючись до планування, розробки нормативних актів в галузі трудового законодавства, забезпечуючи соціальний аспект організації виробництва. Головна ж роль в управлінні ним належала не державі, а партії, що виступала у ролі авангарду суспільства. Однак, враховуючи вищевикладене, автор вважає, що в Україні існував особливий тип індустріальної демократії, який, реалізовувався на формально-інституціональному рівні.

Оскільки Інститути та відносини громадянського суспільстза носять об'єктивний характер, повністю знищити їх не можливо. У період стабілізації та розпаду тоталітарної системи, держава поступово втрачає контроль над сферою громадянського суспільства. Вона, хоча й продовжує зберігати своє панування на інституціональному рівні, проте діяльність цих структур носить суто формальний характер, а згодом, деякі з них. перш за все творчі спілки, стають осередками виникнення опозиції до режиму (наприклад. Спілка письменників України). Крім того, ряд феноменів громадянського суспільства, остаточно не зникнувши, набувають латентного, маргіналізованого характеру. Перш за все це стосується приватної власності та ринкових відносин, які хоча й існували, проте не були легітимізовані. Означена специфіка взаємовідносин між громадянським суспільством І державою дає підстави вести мову про існування з середини 60-х і до кінця 80-х в Україні особливого типу індустріальної демократії та специфічної ринкової системи.

У параграфі "Специфіка взаємовідносин громадянського суспільства і держави в посттоталітарній Україні: тенденції та

перспективи", автор робить спробу проаналізувати закономірності Інституалізації відносин між громадянським суспільством 1 державою- в Україні.

Дисертант приходить до висновку, що суть нинішніх соціально-політичних процесів, що проходять в Україні, полягає у спробі чергової модернізації, ключовим моментом якої є емансипація громадянського суспільства та трансформація тоталітарної держави у правову. Таким чином повинно відбутися повернення української нації у поле європейської цивілізації. Політична реформа має своїм завданням конституювання демократичних відносин 1 процедур, які здійснються інститутами

1

громадянського суспільства 1 правової держави.

В дисертації доводиться об’єктивність даного процесу, яка полягає в тому, що громадянське суспільство у значній мірі є системою, розвиток якої носить діалектичний та синергетичний характер, тобто домінуючими є не суб’єктивні, а об’єктивні Фактори. Разом з тим, для політичної культури української нації притаманною залишається традиція домінування держави над суспільством. Отже, перехідний період від тоталітаризму до демократії буде позначений переважаючим впливом держави на громадянське суспільство, а не навпаки. У концептуальному плані більшу популярність матимуть етатистські теорії. Сама ж ідея громадянського суспільства відіграватиме ту роль, яку вона мала в 17 - 18 ст. у Західній Європі, а саме системомобілізуючого фактора.

Як вважає автор, специфіка історичної долі України полягає у тому, що на її терен! зараз відбувається унікальний триєдиний

процес формування громадянського суспільства, побудови правого: держави та відродження нації. Як свідчить історія, досі ніхто не йшов таким складним шляхом. Цей розвиток визначається надзвичайною багатофакторністю та складним симбіозом традицій і новацій.

Він дотримується точки зору, у відповідності до якої найближчим часом проходитиме формування трьох основних пар суперечностей: громадянського суспільства 1 держави; економіки і держави; громадянського суспільства 1 економіки. Перше протиріччя пов'язане з двоєдиним процесом побудови правової

держави та формування громадянського суспільства. Зрозуміло, з нашому суспільстві превалює етатистська свідомість, а з правовою державою пов’язуються надії на наведення порядку у суспільстві. Це об’єктивно викликатиме бажання передати більше праз державі, що потягне несприйняття у певної частини ліберально орієнтованих структур громадянського суспільства. Друге протиріччя містить

цілий ряд суперечностей, які пов’язані з тим, що економіка є до певної міри незалежною від держави, а в перехідних суспільствах чи не найголовнішим полем суперечностей між ними. До останніх можна віднести питання про співвідношення 1 взаємовідносини

приватної та державної власності, широту ринкових відносин та ступінь державного регулювання економіки, протиріччя між економічними та політичними пріоритетами.

Отже, питання про те, у чиїх руках знаходиться керівництво економікою буде досить довго залишатися відкритим не тільки де-факто, але й де-юре. при чому одночасно породжуючи третю суперечність. Суть її у тому, що об'єктивні закони економіки часто є антигуманними. такими, що суперечать соціальній справедливості, яку мають захищати перш за все структури

громадянського суспільства. Це призведе до втручання держави, яке буде особливо активним саме у перехідний період. Але необхідно мати на увазі, що через неправовий характер останньої, ■відсутність необхідних законних механізмів, цей процес може бути досить гострим, носити авторитарно-етатистський характер. З Іншого боку, вбачається надто.сумнівним Існування сьогодні в Україні держави як єдиного, чітко структурованого організму. Замість нього фактично Існують кілька до певної міри автономних центрів. у яких переплітаються як горизонтальні так 1 вертикальні структури влади, зв’язані між собою лобістськими групами. Ці автономні центри носять переважно регіональний характер. Між ними, з одного боку, йде певне погодження Інтересів, а з іншого - конфлікт за контроль над головними владними вертикалями. ЦІ центри намагаються нарощувати власні структури зв’язку з новою економікою, підприємництвом, криміналітетом.

Робиться висновок про те, що сучасну модель взаємовідносин громадянського суспільства та держави визначає такий стан речей, при якому стара тоталітарна система продовжує Існувати латентно у вигляді політичної субкультури, що складається із окремих політичних та суспільних інститутів і відносин, менталітету. Водночас, конституйована демократична система поширюється, в основному, на правові норми 1 певний ареал Ідеології. Вона представлена окремими новоствореними Інститутами та процесами.

Між цими підсистемами лежить простір, не включений до жодної з них, оскільки вони не взмозі його конролювати. Переважно це сфера соціально-економічних відносин, які через свою непідпорядкованість ні громадянському суспільству. ні державі носять спотворений маргіналізований характер. Видалення

чи збереження цієї "ракової пухлини" і буде визначати у найближчій перспективі характер взаємовідносин між громадянським суспільством 1 державою в Україні.

У висновках містяться основні підсумки та узагальнення, що витікають Із результатів дослідження.

Основні положення дисертації викладені автором у таких публікаціях:

1. З двох зол вибираємо менше? // Віче. - M3. - 0,5 д.а. :

2. Особа в загальному плані // Віче. - 1994. - N10. - 0,4

д.а. (в співавторстві).

3. Татари в Україні (історико-політологічний аспект) // Український історичний журнал. - 1994. - N5. - 1 д.а. (в

співавторстві).

4. Автократичні режими Європи та СРСР на перешкоді Формування громадянського суспільства // Українська нація 1 етнічні меншини: перспективи Інтеграції в громадянське

суспільство та майбутнє Східної Європи. 36. матеріалів до міжнародного наукового симпозіуму. - К., 1994. -0,1 д.а.

Bezverkhy V.В. The Relations Between Civil Society and State In Ukraine: a Politological Analysis.

The thesis for a Kandidate degree of Political Sciences in speslallty 23.00.02 - Political Institutes and proceses, Institute of Ethnic and Political Studies of the NAS of Ukraine, Kyiv, 1995.

It has been substantiated that the problem of interrelation between civil society and state is a central point in the theory of civil society. It has been proved that in a historical process Idea of civil society plays a part of a mobllizlng-system factor which determines a nature social and political

order. The author hes Investigated essenntal trends and preconditions to form a soverelns civil society, which had sprung up during the soviet period. It has been defined essential factors which Influence in the lnstltuallzatlon of Interrelations between the state and civil society in a modern Ukraine.

Безверхий В.Б. Взаимоотношения между гражданским обществом и государством в Украине: политологический анализ.

Дисертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 32.00.02 - политические институты и процессы. Институт национальных отношений и политологии НАН Украины, Киев, 1995.

Установлено, что тип взаимоотношений между гражданским обществом и государством является основным фактором, характеризующим политическую систему. Идея гражданского общества выступает в роли системомобилизующего катализатора, который определяет сущность модернизационных изменений в обществе и государстве. В настоящее время в Украине происходит триединый процесс суверенизации гражданского общества, построения правового государства, формирования нации-государства.

Ключові слова: громадянське суспільство, держава,

домінування, інституалізація. тоталітаризм, демократія, взаємовідносини, структури, суспільно-політична думка.