автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.19
диссертация на тему: Роль латинской орнитологической лексики в формировании естественнонаучной терминологии современных европейских явыков

Полный текст автореферата диссертации по теме "Роль латинской орнитологической лексики в формировании естественнонаучной терминологии современных европейских явыков"

На нравах рукопису

Комяаяець Тетяна „Михайлівна

УЛК 807.1.; 801. 55

РОЛЬ ЛАТИНСЬКОЇ ОРНІТОЛОГІЧНОЇ ЖИСИКЙ У К>П?УВАШІ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОЇ ТЕГМПЮЮГН СУЧАСНИХ еВРОШСЬКИХ 1ЮВ

Спеціальність 10.02.19 - теорія мовознавства

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття .вченого ступеня кандидата філологічних наук

Ро/Зота виконана на кафедрі загального швозна^юа та класичної філології Київського університету їм. Тараса Щэвчежа.

Науковий керівник - доктор ФІЛОЛОГІЧНИХ наук, професор Семчинський Станіслав Володимирович

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Кудрявцева Міицтла Олексі пша кандидат філологічних наук, доцент Цимбашок Ірій Васильович

Провідна установа; Український державний педагогічний університет їм. И її Дрогоманова

Захист відбудеться "^7”і>4'/о/їг&ґ£&ї99Б р. , в/*к? г. на засіданні сшціаиізованної вченої ради Д 01.01.09 при Київському університеті ім. Тараса Шевченка ьа адресою: 262017, м. Київ, бульвар Шевченка, 14.

З дисертацією шана ознайомитись в науковій бібліотеці університету (м. Київ, вул. Володишірська, Б8).

Автореферат розісланий "/6" 1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої.' вченої ради,

каидидат філологічних наук

Актуальність дисертації визначається потребою вивчення лексики йк системі! в цілому, необхідністю усвідомлення процесів становлення та розвитку терміиосштещ в ході історичної еволюції сучасних європейських мов. Теоретичне обгрунтування дослід.*ейня лексітки за тематичними та Мексико-семан-тичйиш групамй, вагоні в не по в їда і узагальнення з питань, історії слів містяться 8 працях Л А. Еуяаховського, ■ В. В. Виноградова, В. І.Кодухова, . \к ЕШкровського, Ф. ЕФіліна,

Д. II Й,®льова.

Однак иляхи формування лексичної'системи латинської мови, закономірності становлення наукових номенклатур, еокрєма орнітологічної, у лінгвістичній літературі в;гсвітлбні недостатньо. .

Орнітологічна термінологій ряду сучасних иов Привертала увагу мовознавців. Деякі латинські, назви птахів проаналізовані в етимологічному аспекті, в монографіях Е Андре і а Уд-на. Оїсремі найменування птахів розглядались побіжно з Еиріпенням загальних проблем історичної лексикології.

Спеціального узагальнвючого дссіідкення з обраної теии в генетичному, лекснко-семангичному аспектах !із було. Еів-чзшія латинської орпітонімікті як цілісної лексига-тематичної групи (ЛГГ) е актуальним і своєчасним, оскільки дозволїіть більш повно уявити історій формування та Діпіаміку розвитку подібних ДТГ не тільки в латинській мові, а такой ї в сучасних мовах. Аналіз групи' латинських орпітонішв з точки зору походження, семантики, флікціонування, словотвору і виявлення усіх структурних віднопгень мыс лексичними одиницями

цієї сукупності найменувань сприяють також вивченню історії латинської іяви, розумінню глибинних процесів формування і розвитку її оригінальної лаксшзд-семантичної система і допо-шгаигь з'ясувати типові для сучасних шв вакономірності.

Есе цг і визначило. Еибір теїа даної дисертаційної роботи. ’ . ~ '

Об*онтон дослідження стали однослівні та складені латинські назви птахів, зареєстровані Е природничій літературі та агрономічній трактатах ризьких авторів. .

№та роботи подягаз б ^агатоаспешющ’ шкшві назв птахів як цілісної системи, вр сформувалася в латинській мові класичного періоду. .

{Завдання дослідження:

1), виявити в каімлмздноцу обсязі екдад назв швахів,

сксгеїзтішувати та ідентифікувати вібрані в рівщіх дорэд латинські орнітологічні найменування; ;

2) підсумувати’відомі етиколоґії латинських орнітошшв

І ВИЗЭСТИ НОВІ ЄЇЙ.ЙЛОГІШ!І .розробки, ЕСТаНОЕИТИ' ступінь участі ' рівнііх ва доходженням лексем в утворенні складених номінативних одицшіь; ’ ,

3) простегпти основні етапи формування орнітологічної лексики, , мзначда внутріїш та зовнішні джерела поповнення даної групи в рівні періоди розвитку латинської повіз;1 •

4) визначити оскоьйі принципи номінації;

Б) розглянути словотворчі та структурні особліаості виявлених лексем і вешкшвдмх каЛбшш типові' сдоЬатЕорчі моделі; *

б) порівняти структурно-семантичні типи латинських Назв птахів с орнітологічними найменуваннями в сучасних мовех.

- З -

показати спільні та специфічні риси у їх структурі;

7) простежити подальшу долю орнітологічних термінів і визначити роль латинські шви в формуванні сучасної природничо- наукової термінолог15.

Штодологічьюр основою дисертації е принципи системності та історизму, а також теорія Пізнання, які передбачають розуміння суїі юти як систем! взаеюиов’язачих і взаемообумовлених одиниць, ср перебувають у стосунках Діалектичної єдності одиничного і загального, частини і цілого.

Штоди ДОСЛІДЖЕННЯ. Дослідження проводилось на основі традиційних методів порівняльно-історичного мовознавства, як основних методів вивченні! мови в діахронії. У процесі вирі-вення поставлених завдань використовувався описовий метод, ф передгіачае класифікацій та узагальнення фактичного .матеріалу. В окремих випадках застосовувався порівняльний метод, за допомого^ якого латинські назви птахів пов’язувалися з індоєвропейською лексШсою на позначення птаства .

І'ятері ал дослід^нйя. Дйерельною базо» даної роботи е писемні пам’ятки, в яких засвідчено назви птахів. Де давньоримська природничо-наукова ліТератуча, агрономічні трактати римських авторів, а також оригінальна та перекладна література періоду класичної латинської мови. Як допомігший матеріал були використані етимологічні словники латинської, давньогрецької та ряду сучасних європейських- мов, середньовічні-лексикографічні праці, численна наукова та довідкова література В процесі дослідження орнітологічної лексики брались до уваги дані робіт з орнітології. •

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що назви птахів в латинській мові в генетичному, семантичному і ель-

вотвірному аспектах в повному- обсязі аналізуються вперше. В процесі порівняльного аналізу швного матеріалу визначається роль латинської орнітолексики в становленні природничої термінології, простежуються як аагальні тенденції розвитку лексичних систем стародавньою латинської шви і ручаснт мов, таї? і їх своєрідні риси. ' ' ■ '

Теоретична значимість роботи. Вивчення лексико-сешн-тичної групи назв птахів ровширве і поглиблює уналешя про процес становлення лексичного складу латинської шви; допомагає визначити спільні та специфічні ознаки групи ; орнітонімів в рівних ирвак. Матеріали та висновки, що дістаться в дисертації, «окуть б/ти використані у теоретичних працях а історичної лексикології, у дослідження» в історико-іюрівкяльного вивчення споріднених шв, а також мовознавцями, ідо розроблять питання мовної номінації, функціонування л&шічної системи мови. . ,

Ррагегичке ааотоауваняи. Сяетештизолашш практичний .матеріал роботи може бути використаний в навчальному цроцеоі при викладанні курсу "Історія латинської мови", теоретичного курсу лекцій а теми "Термінологічна лексика’’, при читанні сйецкурсів з історичної та сучаоної лексикології, на практичних аги'яттях в латинської кюви на факультетах гукані тарного та біологічного профілю. . 1

На захист виносяться такі положення:

1. Латинська орнітологічна-лексика, ир входить до складу природничо-наукової термінології, с досить численною лексичною групою і являє собою результат складного і тривалого історичного процесу. Своїм корінням вона сягає в доісторичну епоху індреьронейської мовної єдності. Разом з аи«

- - Б -

велиіса кількість найменувань птахів формувалась за рахунок лексичних ресурсів латинської мови- Значно збагатили аналізований клас слів ваяовичення а грецької шви.

2. Латинські назви птахів утворені у відповідності а принципами номінації (способами найменування) за ознаками, найважливіші з яких: голос птаха, колір пір'я, місце перебування, відмітна 80ВНІЕНЯ ознака, характер їжі, особливості

. *

поведінки, схожість з предметами та явіщвми яявої і неживої природи.

3. До складу термінології, яка вивчається, входять однослівні та складені назви. Основним способом їх творення е морфологічний спосіб. В залежності від часу' появи в мові перебувае словотворча активність орнітологічних найменувань. Найстаріші з них налічують найбільшу кількість дериваційних одиниць. -

4. Подальга доля лексем, що аналізувалися, рівна: більшість з них увійшли до активного словникового складу сучасних романських шв і згодом закріпилися як орнітологічні

• ^ .

терміни в сучасній європейській природничій термінології, частина перейшла до пасивного складу латинської мови.

Структура дисертаці ї. Робота складається і8 вступу, трьох розділів, висновків, переліку уловних скорочень, списку літератури та використаних доеред. ,

Апробація роботи. Результати доелідмгяь, виконаних по темі дисертації, неодноразово обговорювались на звітних наукових конференціях професорсько - викладацького складу Донецьке^ університету, а робота по частинах і в цілому - на зас і да/Шх кафедри класично ї • фі лолог і ї Московського ун і вер-ситету 0.984 р., 1987 р.З, загального мовознавства і класич-

. - б - ' ної філології Київського університету (1984 р.), на кафедрі зарубіжної літератури Донецького університету (1984-1993 р).

ЗМІСТ ЮБОХЙ

У вступі обгрунтована актуальність чет, • і і новизна, теоретична та практична цінність, визначаються изта та завданая дослідження, даетьея.загальна характеристика дигред лексики, ідр аналізується, їа методів вивчення орнітологічної термінології, &ргушнїуетьсз необхідність виділення окремих лєкєндо-сєшнііічшіх груп, формулюються основні теоретичні положенім, ер вії носяться на вахнсг. .

Увага до .лексико-семантичнда процесів в лєґшнській мові не Еііпадіюйа. Латинська дова з її різноманітними стішни вбагатила лексичній склад ие тільки сучасних роиансьда шв, а і ваіиала Фундамент словникового фонду сучасної природничої номенклатури. . . ,

Одним З ПЛІДНИХ шляхів дослідження лексики будь-якої шви с виділення в ній окремих лекеііка-семануичних груп (Д5Г) і визначення їх внутрішньої організації і зовнішніх зв’язків. Характерними рисаші ДОГ е загальні категоріальні, валентні, іноді дериваційні ознаки, які знаходяться у певних логіко^-сек-ртичних відношеннях. Наявність найменування а родовим аначенням - одна а головних рис лексичної сукупності. Протягом досить тривалого часу у мові відбувається певний відбір: з кількох родових або видових назв як узагальнюючі

закріплюються ті, ,шр були найбільш частотними,і ^али значну кількість похідних.

В першому розділі " Структурно-семантичний аналіз орнітологічної лексики.латинської мови " назви птахів розгляда-

oifcpa в ?очки вору генезису, визначаться основні лексичні плаоти орйітоиімів, виявляються внутрішн та зовнішні джерела формування дано)' Групи слів у латинській мові в порівнянні а сучасною європейської) орйітонімкою, Йа основі аналізу 10-1 книги "Природничої історії*' Пяіяія Сїаршого, агрономічних трактатів Катона, - Варройа, Колумелли, художніх творів римських авторівt де відмічено назви птахів, можна стверджувати, цо становлення латинській найменувань на позначення птаства , проходило в процесі розвитку суспільства, розширення знань про навколишню природу. .

. Загальною назвою на позначення птаха в Латинській шві

0 слово avis, до походить від прадавньої основи споріднені, олоіа йафіксоваНо в стародавніх мовах: умбр. avif,

• it 9 ■ * avef - птах, гр. - орел (ат. ~їсгог їв ,ctos

- великий птах), Сеа початкової голосної в індоіранських

‘ < і .

мовах: д.-і. vf^ ,veA - птах, авест, vis, Д.Перс, vai,

vayandak - нт&хі Д.-і. vayas - живність, свійський Птах.

їй позначенню великих хМих птахів, sa польотом яких велось спостереження і робились передбачення, вживалось слово ales. Латинське ales утворено складанням іменника аіа -крило і дієслова ео, ire - рухатись і означає все те, шр рухається за допомогою крил. В латинській мові слово ales відмічено в складі метафоричних назв деягейх птахів: Iovis аіез -орел; ales albus.(cahorus) - Лебідь;Іііоіз praenuntius ales -півень. До складу загальних назв входять також слова osoen і praepes. Щодо етимології орнітоніма oscen, то найбільш прийнятним е тверддення, іі!р oscen походить від ob*-cano (*6bsoen)

1 має значення ’’співає наперед", "передбачае іір-небудь співом". Piaepes належить до маловживаних слів латинської мови.

- 8 -

. і '

Етимологїздо щ слово являє собою субстантивовакнй прикмет-• . * » '' Л • ник, ре&уяьтат сполучання прийменника ргае іа значенням

"попереду, перед" та дієслова реіо.еге - "летіти". Таким чином, ргаерез це птахи, іцо віщували ирсь польотом, $зповнюс аналізовану групу найменувань іменник уоіиогіз,- едр співвідноситься б дієсловом volo,aгe - летіти і має більші широке значення:.,, все крилате, в тому числі і птахи. .

Б дисертації вивчаться лексишгсемантиаді особливості латинської орнітологічної лекодщ. Всі назви птахів оа-семантично» ознако» розподілено ва такими групами; хияі птахи, свійські птахи, водоплавні та болотні птахи, нічні птахи, співочі та лісові птахи. • Стрет розглядається назви рідкісних, екзотичних та птахів, яких важко ідентифікувати.

Найменування хшод птах ів складають досить багаточне-денну і різноманітну групу лексики. Більша частина даних ор-ніїонімів відносно півні ва походженням і виникли в період самосійного існування латинської кюш. Одліш ё ашт ,тН0-ваних птахів в Стародавньому Римі був орел - ациііа ВоОра-іешія орла аустрічаюсь на монетах, пам’ятниках як символ влади, войовничості, внак доблесті імператорів та полководців. Латинський орнітонім ачиііа співвідноситься в прикметником aq.ui.ius - чорний, темного кольору. З незначними вмінами Назву асіиііа було вагювйчено більшістю еахідноевродййських мов: анг. еагіе, нім. Асіїег, фр. аікіе, іт. едиііа, іон. ,норт. ачиііа ЯЬтруб на рівні 8 орлом фігурував.в багатьох старовинних звичаях,культових обрядах. Назва птаха дссірИег веде своє походження від і. -е. форми *аси-реІег - із значенням "швидко леї і ти". -Звуконаслідувальний характер має латинський орні тонім Ьиіео - сарич, щр відображає різкий, звучний голос ■

птаха, в ряді романська* мов: фр. buse, іт, bozzado. Найменування пустільги tinnunoulus входить У велике ГНІ9Д0 одноко-реневих слів: tlnnlo, ire - дввеяіти.иппівіепіилі - дзвін,tinnitus - бряакіт, tlntlnnabulum - дзвіночок. Символом розбою, лиходійства вважався кювіЯ птах mtltfus - иуліка, латинська назва якого походять Від l.-c,^lg-uos (д.-і.-*яіь?аЬ, авест. Г0ГЭ|& - птах). Назва ягнятника-бородача ossifraga складається в іменника os- ’’кістка” і дієслова frango.ere -' "розбивати". Орлан-білохвіет іменувався sanqualis avis, птах стародавнього божества сабіняя - Санка. Середньовічна латинська назва сокола faloo відмічена в сучасних європейських- швах: анг. falcon, йім. Falke, дат. Talk, гол. valk, фр. fauoon, іт. faloo, ісп. hdloon, порт, falcao. Як свідчать лексикографічні джерела, falco моде бути дериватом слова Гаїх - серп, коса, а також - людина 8 крйвиин пальцями. Доповнюють групу латинізовані . запозичення а грецької шви melanaetos - чорний орёл, haliaetos морський Орел, pygargus - лунь, inorphnos -гриф-стєрз’я'гник. ' ■ ’ 1

Назви свійських птахів як э точки вору семантики* так і форми • являють собою результат складного та довготривалого Історичного процесу, в якому тісно переплелись позамовні фактори з чисто мовними. Цій групі властива генетична неоднорідність і велика різноманітність. Ряд орнітошмів архаїчні за своєю структурою. Латинська назва гуски ariseг (власне henser) походить від і.-о. основи *ghans. Відповідники аафІКСоНано в стародавніх мовах: д. -і. hafts as, ban s i; авест.га.гуа; Anas - качка походить від гіра-

основи*дпаЬ і має споріднені форми в багатьох мовах: Д. В. н.

armt, д. cKdHfl. ond, д. сакс, arrad, д. прус, antis, д.-і. atih -

. О

■ ; ■ ' ■ ■ ' ' - ю - . ' ■ ; • • ■

водякий птах, ні м. Ente. Порад в старо дави і м фондом у цій групі, значний пласт оркітоніків сформувався в період самостійного існування латинської мови. Це gall us - півень (форде кін. роду gallina - курка). . Спочатку слово асоціювалось а "галльський", але сучасні еїИМОЛргіЧНі розррбки відкосять gallus до групи звуконаслідувальних утворень, в основі яких лелить корінь фіг-. Ввуконаслідувадьяо» е. навва перепела coturnix, утворена ва допомогою, суфікса -гпіх. 9 давнини утримували в Італії евійськикголубів білого кольору, які іменувались ооїшЬиз (дія. р. ооїшіЬа), а такок ловили диких лісових птахів - раїцяЬцз. Латинська обнова відмічена в назві дикого голуба в сучасних .'романських швах: фр. pigeon, fen.

раїопа, іт. рісеіопе, порт. ропію. З І ст. до н.е. в Римі почали утримувати в номісїнх велику кількість павичів. Наава цього птаха jiayus (pavo) Сула запозичена черев грецьке посередництво іа східних мов. В європейських мовах наава павича починається 8 букви р, цр свідчить про те, іцр Європа аапови-чила ш слово в Апеннін. Напр. г анг. peacock, ній. Pfauhalin, фр. peon, ісп. pavon; ії. pavone, порт, pavao, чеш. pav, болг. лаун, рос. Павлин. . Як свійеькі птахи з давніх часів відомі attagen - рябчик, perdix - куропатка, phasianus - фазан.

Оеред.-водоплавних. птахів назва куравля належить до ін-доевропейоької епохи. Латинський орнітонім grus епорі'днений

. ' / '"у ' - ■ ' ; : ; • / - ;. ' ’

а гр.^ї^^т^ дит. gerve, лти. dz£rve, д. прус, gerve, кімер. garan, д. в.Н. kranuch, нім. Kranich, а також д.-і. jarate -співає,Кличе, д.в. н. k^rran - кричати. Дослідники, крім того, вказують на ав’вок слова в і.-с. коренем *ger - хрипко кричати. На позначення лебедя було дві навви: латинська оіог і ваповичена э грецької мови oyonus. Орнітонімоіог іюв’.я-

. л : - 11 - '

ауеться в основою *elcr із значенням Сілого кольору. Але а розвитком мови оіог було витіснено грецьким найменуванням oycnus, яке згодом ввійшло в сучасні романські мови: фр. oygnus, іт. oigno, ісп. , порт, oisne. рзреважна більшість назв водоплавних птахів пізні аа походженням і виникли аа рахунок ресурсів латинської мови. Де члсопіа - лелека, fulica -лисуха довгохвоста, gavia - чайка, rnergus - нирець, motaojla

- вертигузка. В аналізованій груш орні тон і мі в велика кіль-

кість грецьких запозичень; hijnantopus - ходуличник, pbala-сгосогах - баклан, phoenіcopterus - ролевий флямінго,porphyria - султанка.. ДСГ иаэв нічних птахів Кількісно невелика, Дэ її складу ввійшли латинські ва Походженням номінації: bubo - пугач, nootua - сич, ulula - лісова сова, avis incen-daria - сіра coBaiOaprimulgus - дрімлюга. Poaширили цю Групу латинізовані грецькі запозичення: otus - вухата сова,scops -CoBa-cniuotoK&,striK - снпуха. Серед співочих і лісових птахів виділяється жайворонок, назва якого alauda була запозичена 8 однієї іа галльських мов і згодом витіснила латинські найменування galeiMta -та cassita. Розширюють склад даної групи назви ворона co^vus та ворони - oornix, up походять від звуконаслідува^ного кореня *кег-, (*&г-) і мають споріднені форми в інших, швах: д.-і. karavah, - ворон,корил/у

- ворона, Д- в< н. hraban - ворон, liruon - ворона, д. норе, hrokr, англосакс, hroo, mv. krauklys - ворона, лти. kraukl is - ворон, Ст. слав, крукъ. В романських мовах назва ворона походить від латинського corvus: фр. согЬеаи, leu,cuervo, іт. .порт, oorvo, рум. ooiv... В стародавніх пам’ятках відмічені; також назви інших птахів: hirundo - ластівка, cuoulus - зозуля,РгіпціПа - , зяблик,: lusoinia - соловей, passer - горибець,3ltirnu.s - tiiitu:,

gala - сойка, pioa - сорока В романських швах: фр. gael,

іт. иигга, ісп. gayo, порт, gaio, рум. gaita - сойка; фр. ріе, іт. pica, ісп. ріаріа, порт, pega, - сорока Більшість проаналізованих латинських орнітологічних найменувань закріпилася в романських мовах як загальновживані слова, багато в них ввійшло до сучасної природничої термінології.

Другий розділ дисертації " Номінація в сфері латинської орнітологічної, лексики" присвячено анашу основних мотивів називання птахів в латинській мові. В процесі розвитку мови виник цілий комплекс мотивувальних ознак, за якими птахи відрізняються від денотатів інших ЛТ.Г. Б основу найменувань конкретних предметів, птахів в тому числі, можуть бути покладені властивості або самих цих предметів ( пряма номінація ), або ж властивості інших реалій, . в якими предмети, шр іменуються, порівнюються (непряма номінація!. ‘

Більша частина латинських орнітологічних назв утворена шляхом вибору ознаки. Принципи номінації за зовнішньою ознакою належать до найдавніших, оскільки назви, утворені ва цим принципом відображають початкові анання людини про природу. Так виникли назви птахів, які грунтуються-на зорових, слухо-, вих відчуттях і відображають об’єктивні властивості означуваних реалій. Порівняння окремих латинських назв птахів а найменуваннями в сучасних європейських мовах свідчить про відносну аналогію принципів номінації в різних мовах,.

.Найбільшу групу латинських орнітонімів склали звуконаслідуванні найменування, оскільки снів, голос птаха -суттєві видові показники, їх молша ровділити на. такі групи:

- J3 -

а) назви, op являють собою безпосередні ономатопеї

{звуконаслідування), де просто відтворюються звуки, характерні для певних птахів: turtur - горлиця. В деяких випадках друга складова частина найменування зазнала фонетичних змін; bubo - пугач; ,

б) назви, в яких паркі 'звуконаслідувальні елементи

поєднані з словотвірними засобами латинської мови,як правило суфіксамя: оисиїшз - аоауія, querquedula - чирок, ulula -

лісова сова; . '

в) опосередковані' назви, в яких голос передасться sa допомогою семантики дієслівних коренів, а через те в самій назві не відображено індивідуальність птаха; butid - бугай (птах), oavarmus - сич, сісопіа - лелека, cotur/iix - Перепел, hirundo- ластівка, gallua - півень.

В основу номінації деяких птахів покладено характерну для них зовнішю ознаку, щз впадаа в очі прй першому вна-. йомстві з денотатом. Ца забарвлення всього Пір'я птаха або окремих частин його тіла: aquila - орел, milvus - коршун

(чорний колір); avis icterus,gaibulий.- назви іволги (швТо-зелений колір); atrloapilla - Славка ( букв, чорний верх голови). Подібні орні тон 1Ш о в сучасних швах: анг. red «rind -червоний дрівд; ніМ. Sohvarzdrossel - чорний дріад; фр! 1 rouge-queue - горихвістка; рос. маіиновка. Близькими по Тивації е каавИ.ііір відображають особливості будови тіла tifa-Ш avis Balerita. або galerita - чубатий жайворонок (QyttB. чубатий птах), glottis - крутиголовка (букв. Язик).

Велику групу склали орнітологічні найменування, утворені, від наави місця найбільш частого Перебування, птаха, його, гніздування, тобто типового біотопу; Іетиюоіа - степовий

. ' ■ Ц" . :

жайворонок (terra - евши), hirundo riparia, npariola - берегова ластівка (гіра - берег). В сучасних мовах: анг. march owl - болотна сова, нім. Vasserschwalbe - берегова ластівка, фр. aigle de тег - Морський орел, рос. іашкка. уіф. вільшаний.

Для деяких латинських орйігрнімів ознака "місце перебування", вливається а ознакою ’’ характер добування гіодивй чи харчування": anataria - орел-крикуи (апаз .- качка) .apiastra -бджолоїдка (apis - бджола), ossifraga - ягнятник-бородач (букв, костолом). . Б сучасник мовах: анг. bee-eater - щурка; нім. Schangenadler - орел-вмієїД; фр. guepler - осоїд*, рос. Кедровка; укр. орел-перепедятник. ' .

■ Швна кількість навв птахів відображає характерні дії, рухи,повадки; motacilla,cauda tremula - трясогувка, gravipes

- дрофа (букв, важкі ноги), mergus - нирець. Невелике число номінацій с похідними від.іменників, ар називають часові характеристики і мають значення Найбільш* добової активності птаха: noctua - сич (пох - ніч).acclplter nocturmis - нічний яструб, corvus nooturnus - вічний ворон. Сучасні назви: анг. night-owl - нічна сова; нім, Nachtschwalbe - нічна ластівка; рос. полуночник, ночник - назви дрімлюги. .

• значний пласт орнітолексем в латинській мові складаюсь . метафоричні найменування, де невідомий раніше птах розкривається черев особливості або дії назви іншого,раніше відомого денотата В цьому випадку виникає Лексична одиниця ва принципом непрямої номінації, яка безпосередньо, не відображає, властивостей птаха. В латинській орнітолексиці зустрічаються Метафоричні назви перенесені в неживих предметів, форма яких нагадує форму окремих частин т.і.ла: faloo - сокіл (форма кігтів птаха нагадує серп, Falx - серп, коса); truo - пелікан

- 1Б - .

(птах в широким дзьобом, trua - черпак, супова ложка).

■, В деяких.випадках основою переносу служить подібність крику птаха до крику тварин; taurus - бугай (taurus - бик), або подібність повадок птахів на характер поведінки людей: regujus - корольок ( гех - цар ), rusticula - рябчик (rustlcula- селянка), senator - "Йіла чайка в важкою, повідь-ітов кодою. Перенесення назв тварин, на птах і,я характерно і для сучасних гав: анг. rox-sparrov - качка-мандаринка; нім.

yasserrochr - бугай, фр. chat huant - вухата сова.

Ряд найменувань птахів пов'язаний а забобонами, невмінг ням пояснити явида в назколионій природі: caprimulgus -

дрішшга (вірили, вр птах вночі в,здоює їй в), stnx ■- с-ипуха (Оукв. відьма), npnedula - гадка (букв, та, ир їсть монети).

В третьому розділі "Семантико-сдовотвірна структура похідних, мотивованих латинськими назвами птахів'* розкриваються особливості дериваційних процесів, вивначаються семантика утворень і словотвірні можливості даної-лексичної єдності.

В групу дериватів навв птахів входять власні та загальні назви, різноманітні за своєю семантикою демінутиви, прикметники, дієслову та прислівники. їх лексична структура виражається в поєднанні основи з словотвірним суфіксом.

Словотвірні суфікси ва своїм значенням поділяються на такі групи: суфікси найменування особи, суфікси з емоційним і-зменшувальним значенням, суфікси матеріальних предметів.

В галузі латинської орнітолексики найменування особи утворені за допомогою суфікса -arms. Цей суфікс спочатку ввивався для утворення прикметників, іцр- характеризували рід діяльності людини. Згодом процес субстантивації призвів до

того,® суфікс став функціонувати і як субстантивний, ftox і дні

на -агіus представлені іменниками чоловічого роду 1 означають особу, яка займається доглядом, ловлею .чи продажем птахів: av і аг і us - птахівник; агрегаті us - сторож гусей; gali-narius - куровод; col urban из - власник свійських голубів. Деривати, утворені ва допомогою суфікса - аг iura, означають.

< місце утримання птахів, місце найбільшого скупчення птахів в

- лісі. За'походженням іменники в суфіксом -artum є субстанти-

вованими формами середнього роду прикметників на -arius: avlarlum - пташник; avltiUm - птаство,порода птахів; snsera-rium - гусиний двір; columbarium - голуб'ятня; gallinarium -курятник; cicnarium - місце, куди зліталось багато лелек. В деяких європейських мовах: анг. -агу, granary; нім. -arium, AquarlUm; фр. -аі, -re, іег, grenier; рос. -ариум, аквариум, -арий, гербарий., . .

В утворенні демінутивів використовувались різні суфік-

си, але найуживанішими були два: -ulus і -cuius. На семантичну характеристику демінутивних утвог >нь впливає твірна основа і в деякій мірі контекст. Демінутиви в галузі латинської .орнітолексики переважно мають значення позитивної емоційної оцінки: avicula - пташечка, anserculus - гусенятко*. •

colunibulus - голубок, columbula - голубка, lusciniola -соловейко. Невелика кількість демінутивів означають малень-ккх або молодих птахів: cornlcula - вороненя, gallinula -

курочка, noctucula - маленька сова. ■

Серед латинських орнітологічних найменувань виділяються складні номінації. Ця група небагаточислеиа, бо в латинській мові словоскладання не набуло поширення. Структурно такі ор-нітоніми складаються в іменника і прикметника або дієслова: gravipes - дрофа ( букв, валкі' ноги ); ficedula - славка

(ficus - смоква, edo, ore - їсти ). Деривати, одним а компонентів яких с назва птаха, утворені способом чистого складання, їх словотвірне значення вводиться до об’єднання в одне ціле значень мотивуючих основ: galliciniurr, (gallus+cano)

- спів півня на світанку, світанок; aquillfer (aqulla+ferro)

- знаменоносець. «

В утворенні прикметників найпродуктивнішими виявилися

суфікси -inus, а такоя -егіиз, особливістю якого е здатність

утворювати не тільки іменники, а й прикметники. 'Деривати з

/і

вказаними суфіксами оаначають„властивий птахам: anatarius -

качиний, galmariua - куриний, aquilinus - орлиний.

. Деякі назви птахів виступають як твірна основа для утворення відіменних дієслів. Так, найменування птахів, що характеризуються певними особливостями поведінки, мотивують похідні дієслова з дексико-слонотвірним значенням " бути Подібним на когось”: acotpitro, are - розривати здобич, як

яструб; columbor, art - ці дукатнеп, як голубки.

У висновках сформульовані загальні підсумки вивчення орнітологічної лексики латинської мови,

1. На різних етапах свого формування орнітологічна лексика являє собою певніш способом організовану термінологічну систему, результат досить складного і тривалого історичного процесу. Ця група слів.хронологічно неоднорідна: частина з них архаїчні, іниі, навпаки, відносно півні за по-Х0ДЙ8КНЯМ. До найдавнішого' вару найменувань птахів можна віднести назви, що налемать до індоєвропейської епохи: (anser, ?rus, turdus). Значна кількість орнітоншів виникла в період самостійного існування латинської мови (соїиггіш, Etallua, hirumio), Серед вапоаичень найбільша питома вага

слів грецького походження. Більшість із щюаналізоЕаних лексичних одиниць ввійилу в сучасну ■ природничо-наукову термінологію, багато стали надбанням словникового фонду європейських мов, насамперед романських.

2. Найбільш поширеним способом номінації в даній групі-

найменувань е номінація шляхом визначення однієї в ознак реалії. Основні притули номінації обумовлені позамовними факторами і пов’язані б найбільш суттєвими біологічними відмінностями птахів: особливостями голосу,, забарвленням

оперення, формой тіла (або його частин), місцем гніздування. Всі ці Ьзнага моэкуть бути представлені у вигляді специфічного Для цієї лексичної категорії .комплексу семантичних моделей, часто спільного для генетично різних мов. 1

3. В ході* словотвірної номінації утворилась структура похідних, яка виражає понятійну, категорій особи, найменування дії, місця, має значення емоційного забарвлення, зменшу-ваності, властивостей, якості. Як баз: .* дериватів виступав твірна основа, яка вказус на те, до лежить в основі найменування, а ономасіологічною ознакою є суфіксальні морфеми, шр уточнюють або конкретизують базис. Ряд латинських словотвірних суфіксів знайшли подальший розвиток в романських мовах, а також в термінології ( воології, медицині, юриспруденції).

Основний зміст дисертації викладено в таких опублікованих роботах автора: • '

' 1. Лексико-семантичний аналіз орнітологічної .терміноло-. гії в латинській:. моеі // Семантические аспекты языковых единиц разных уровней, Донецк, 1086. ИНИОН, АН СССР N 28202

від 9.02.87, 10 е.

2. Запозичена орнітологічна лексика латинської мови (на матеріалі ршських літературних пам'ятників) // Вопросы лексической и грамматической семантики. Донецк, 1990. ИНИОН АН СССР N 40190 від S2.11.89, 6 с.

3. Основні пршщкли иомікаїиї орнітологічної лексики латинської шви (на штеріаді рлжьіюї природничо-наукової Літератури) //Інозегла фіюлогш. вил. 99, Пятшшя класичної філології ІГ26. Яьвій, " Світ ", 1С90. с. 16-22. ,

А. їїазші хиїлх птахіз а латинській мові // Сопоотавн-тєішініи исследования В области ію.чинацнн и словообразования. Яокецк, ДоііРУ. 1S93. с. 57-63.

Ko.rpenets Т. К " The role of Latin ornithological vocabulary in the formation of natural science termini ]o[iy of modern European languages ".

The th;sis of the cospotitor of the master's degree of philological science (the manuscript), speciality 10.02.19 -

<Э

the theory of linguistics. Kiev University named after fi G. Shevchenko, Kiev, 1995.

The thesis presents research of Latin ornitlwlogioae vocabulary and determines tlio role of this group of terns in the formation of natural science terminology. Latin nan©s of birds since Karl Linns у had systematized thel!) pen it rated into the vocabulary of nodarn European languages and became the basis for the formation of international ornithological terminology. The similarity of sesrantio motivations of naking: birds’ nares In Latin end in fnoderji languages shovs the relative analogy of nominative principles in different

languages. A number of Latin world-building elements are still being developed In scientific terminology as >Fell as in Romance Languages.

The materials of this research are reflected in 4 published works.

Компанец T. Я " Ролі латинской орнитологической лексики в формировании естественнонаучной терминологии современных европейских языков."

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук ( на правах рукописи ) по специальности 10.02.19. - теория языкознания. Киевский университет им. Т. Г. йзвченко, Киев, 1995.

Б диссертации представлено исследование латинской орнитологической лексики и определена роль этой группы наименований в становлении естественнонаучной терминологии. Латинские названия птиц, которые вошли в лексический состав современных европейских языков, со вреыени систематизации их Карлом Линнеем, стал» основой, для создания меадународной орнитологической терминологии. Сходство семантической моти-, вировашюсти названий птиц в латинском языке и современных языках свидетельствует об относительной аналогии принципов номинации в разных языках. Ряд латинских словообразовательных элементов получили дальнейшее развитие в терминологии а также в романских явыках.

Материалы исследования отображены в 4 публикациях. .

Клячов і слова: •

орнітологічна лексика, семантичний аналіз, мотивація,

принципи номінації, словотвірна структура похідних.