автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Роман Ф. Сологуба "Мелкий бес". Проблематика и поэтика.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Роман Ф. Сологуба "Мелкий бес". Проблематика и поэтика."

гг

о

^5

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ §? УНІВЕРСИТЕТІМ.Г.С.СКОВОРОДИ '

На правах рукопису УДК 882

Ленська Світлана Василівна

Роман Ф.Сологуба ’’Мелкий бес”. Проблематика і поетика

Спеціальність: 10.01.02 — РОСІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Харків— 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі світової літератури Харківської' державного педагогічного університету і м. Г.С. С ково роді і.

Науковий керівник — доктор філологічних наук, професор Гетьманець Михайло ФедосШошіч.

Харківський державшій педагогічна університет ім.Г.С.Сковороди, професс : кафедри світової літератури

Офіційні опоненти:

1. Москопкіиа Ірина Іванівна,

доктор філологічних наук, професор кафсді історії російської літератури Харківсько державного університету.

2. Режко Віктор Анатолійович,

. кандидат філологічних наук, доцент кафед; українознавства Харківського уніосрсиге внутрішніх справ.

Провідна установа — кафедра історії російської літерагу Дніпропетровського державного університету.

Захист відбудеться > 'уя\^о>і~^ 1998 р. о /З гошіш засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.03. у Харківсько державному педагогічному університеті ім.Г.С.Сковороди (310! м.Харків, вул.Блюхера, 2, аудиторія___________).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківські державного педагогічного університету ¡м. Г.С.Сковорі (вул. Бліохера, 2).

Автореферат розісланий " " І'.&і/^0 1998 р.

Учений секретар. л

спеціалізованої вченої ради

4С:Н Олексепко О.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перед сучасним літературознавством постало велике і складне завдання переосмислення всієї історії російської літератури та докорінної переоцінки творчості багатьох письменників. Це особливо стосується того періоду, який у радянській науці мав назву “Російська література початку XX століття”. По-перше, цей період був штучно ізольований від природного розвитку мистецтва в наступні роки. По-друге, унаслідок вульгаризації методологи науки і підміни естетичних критеріїв оцінки літературних явищ соціально-класовими, загальна картина літературного процесу дожовтневих десятиліть була значною мірою спотворена. . ■ ■

До митців слова, які були віднесені до “буржуазних” і тому несправедливо викреслені з літературного процесу, належить і талановитий письменник Федір Кузьмин Сологуб (1863-1927). Він був затаврований офіційною критикою як реакціонер, котрий пропагував культ особистої насолоди, еротику, песимізм. Ні про які позитивні риси його творчості не могло бути й мови.

Проте Федір Сологуб увійшов в історію російської літератури як різноплановий художник слова: поет, прозаїк, драматург, критик, публшист. Справжнє визнання прийшло до. нього 1907 року', коли з’явився роман “Мелкий бес”, який став вершинним твором його прози.

Історію вивчення творчості Сологуба можна поділити на три періоди: дожовтневий, коли вона була б центрі увага критики й широких літературних кіл; 1917-1960-і роки — час майже "повного забуття письменника, коли він практично не перевидавався і не вивчався; і, нарешті, 1970-1990-і роки — період, коли були, зроблені спроби об'єктивно оцінити літературну спадщину письменника.

Дожовтневий період осмислення творчості Сологуба позначений захопленими відгуками А.Бєлого, О.Блока, З.Гіппіус, Є.Зашгпна, В.Ходасевича та ін. Позитивно оцінювали її такі відомі критики, як М.Гершензон, О.Горнфельд, Р.Іванов-Разумник, О.Ізмайлов. К.Чуковськийтаія.

Деякі критики (М.Морозов, Ю.Стеклов, Н.Чужак) ставилися "до письменника неоднозначно. Марксистська ж критика в особі

В.Воровського, а також М.Ольмінського і Л.Троцького засуджувала його як провідника антигуманістичних ідей. .

Глибокі світоглядні та естетичні розбіжності спричинили непорозуміння і ворожнечу між Сологубом і Горьким. Автор “Мелкого

беса" в образі приїжджого столичного письменника Сергія Тургенева (він пізніше був вилучений із тексту роману) карикатурно змалював свого ідейного супротивника. У свою чергу Горький в одній з “Русских сказок" (19і 2) створиЕ образ літератора-декадента Смертяшкіна, у якому критика побачила пародію на Сологуба. Незважаючи на особисті непорозуміння, Горький високо цінував майстерність автора “Мелкого беса" як художника слова. У 1928 році він писав Р.Роллану: “Сологуб ■— дійсно чудовий поет... Я його мало знав і, повинен сказати, не любив як людину. Але — надзвичайно талановитий поет був...” Горький називав Сологуба найталановитішим виразником песимістичного настрою.

Другий етап вивчення творчості автора “Мелкого беса” розпочався після 1917 року. Лютневу революцію письменник зустрів захоплено, а Жовтневу — категорично ' не прийняв. За спогадами Р.Іванова-Разумника, він називав більшовиків “тупоголовими” і чекав їх усунення від влади. Це обумовило негативне ставлення до нього влади і критики, і аа довгі роки письменник був ізольований від літературного життя Росії, хоч продовжував активно працювати. Великий архів Сологуба, що зберігається у відділі рукописів Інституту російської літератури (Пушкінський дім) РАН, містить немалу частку його творчої спадщини, яка залишилась майже невідомою і малодослідженою. '

Оскільки автор “Мелкого беса” відкрито не виступав проти радянської влади, його творчість офіційно не була забороненою, але критика ставилась до неї упереджено. У фундаментальних працях з історії російської літератури домінували такі ' характеристики: “проповідник крайнього соліпсизму”, “найбільш яскравий і послідовний представник декадансу”, “плоский натураліст”, “співець смерті”, прибічник “ідеалів чистого естетизму і пов’язаного з ним еротизм)'”, "переконаний антиреаліст'’, “людиноненависник”. Роман “Мелкий бес”, деякі твори патріотичної лірики, а також “Политические сказочки”, відгук на революційні події 1905 року, оцінювалися критикою як “мить просвітлення” письменника.

Вульгарно-соціологічним підходом до літературного доробку Сологуба відзначаються нечисленні дослідження 1930-60-х рр. (вступні статті О.Цехновіцера, розділи в літературознавчих працях Б.Михайловського,В.Орлова,О.Федороватаін.).

Тенденція неупередженого ставлення до творчості письменника намітилася лише на початку 1970-х років у роботах МЛікман, З.Мінц,

О.Старикової, Є.Тагера, Б.Улановської. •

* Лящмтурвос наследство. — -М., 1963. — ТЛО. — СЛІ.

Інтерес дослідники до особистості та творчої долі автора "Мелкого беса" пожвавився наприкінці ШО-ч рр. У цей час видаються іі перевидаються його прозові, поетичні й драматичні твори. з’являються ціхазі спостереження над романом: статті З.Єрофсєаа. В.ЬСелдиша,

О.Клінга, З.Мінц. О.Михайлоаа, Н.Пустигіної, Л.Соеолгаа. М.Угехіна та ін.

■ Творчість Сологуба зіставляється з традиціями російської класичної літератури у пралях Г.Очотіної, І.Сімачової. ¡.Якубовича та. ін., але з більшості наукових досліджень перевага надасться його зв’язкам з поетикою символістів. До основних належать роботи

С.Ільйова, З.Мінц, Л.Сілард, Ш.Розенталь, Х.Фоулі. З.Мінц. наприклад, установлює зв'язки вершинного роману Солстуба з рядом міфологічних першоджерел, звертаючись до архетипів архаїчної свідомості, виявляючи різноманітні язичницькі та християнські міфояогеми, але перебільшує їх значення. Названі літературознавці торкаються, на думку дисертанта, не головної, а другорядних проблем роману Сологуба, отже, цілісного уявлення про твір вони не дають.

Одну з перших спроб подолання цієї тенденції а літературознавстві здійснив П.Єрофмв, поставивши роман “Мелкий бес” у хснтехсг реалістичної літератури. ,

Світло на творчість Сологуба і його головний роман проливають також опубліковані останнім часом спогади Р.Іванова-Разумника, І.Одосвцевої. Теффі (НЛохвицької), листи письменника до А.Белого, В.Вересаева та ін., а також книга “Неизданный Федор Сологуб” (1997), де поряд із надрукованими вперше віршами письменника містяться цінні мемуарно-біографічні матеріали.

Наприкінці 1980-х— у 1990-і роки з’явились дисертаційні роботи, які торкаються літературної спадщини автора "Мелкого беса”. (І.Гаврнкової. Ю.Гуськова, І.Жиркової, О.Романової, І.Сімачопої, Л.Юркшої). Предметом розгляду» в них стала мала проза письменника, проблема символа і його художніх функцій, сатиричні традиції Гоголя в прозі Сологуба тощо. Проте роман “Мелкий бес" у цілому об’єктом спеціального наукового дослідження досі не був.

На часі стоїть проблема глибокого й всебічного вивчення творчої спадщини Сологуба й насамперед йог о роману “Мелкий бес“, який е одним з найбільш яскравих і значних творіз російської літератури початку XX століття. Аналіз проблематики і поетики роману у світлі авторської концепції світу й людини, у контексті літературної ситуації рубе;ку сточіть і в зіставленні з художньою традицією XIX з. дасть

можливість відновити літ ературну релугацію Сологуба як видатного художника сіова і більш точно визначити його місце в історії російської літєратурн кінця XIX — початку XX ст. У зв'язку з цим тема. дисертаційного дослідження с актуального й важливою.

- Головною метою дослідження є цілісний аналіз роману Ф .Сологуба “Мелкий бес", осмислення його ідейно-естетичної значущості у •зіставленні з художнім досвідом російської літератури XIX —

початку XX століть. ■

Для досягнення цієї мені були поставлені такі задачі:

— визначити місце і значення роману “Мелкий оес” в ідейній і творчій еволюції письменника;

:— проаналізувати соціально-моральну і філософську проблематику твору, виявити своєрідність концепції світу й людини Сологуба та її втілення в романі; .

— дослідити особливості поетики “Мелкого беса”;

— проаналізувати твір у контексті російської реалістичної літератури і встановити його зв’язки з традиціями видатних художників слова.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що творчість Сологуба взагалі і роман “Мелкий бес” зокрема розглядаються не у зіставленні з теорією і практикою символізму, а в руслі російської реалістичної літератури. У дослідженні вперше здійснено спробу цілісного аналізу роману “Мелкий бес” у світлі авторської концепції світу, проблематика твору розглядається в органічній єдності з його поетикою:

Теоретичне значення роботи полягає в уточненні й поглибленні наукових уявлень про особливості літературного процесу кінця XIX — початку XX століття, про своєрідність розвитку реалістичної літератури в умовах впливу на неї модерністської естетики, про модифікації реалістичного методу в нових умовах. -

Практичне значення дисертації. Результати дослідження можуть бути зихористані літературознавцями при розробці концепції російської літератури на зламі віків, викладачами філологічних факультетів у спецкурсах і спецсемінарах, присвячених літературі “срібного віку", а також учителями шкіл різних тапів у курсі вивчення російської літератури. .

положення дисертації були викладені ка міжнародній науково-практичній конференції “Слов’янська культура: здобутки і втрати”

(Полтава, 1996), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “IV Гоголівські читання’" (Полтава, 1997;. '

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох рохизів, висновків обсягом 201 crop, машинопису і списку використаних д&гред (222 назви). .

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується вибір теми, її аістуалькість і наукова новизна, вшначаються мета і завдання дослідження, розкривається теоретичне і практичне значення роботи. Тут ах дасться огляд літератури з проблеми, характеризується сучасний стан вивчення творчо? спадщини Сологуба і його вершинного роману “Мелкий бес”.

У першому розділі —■’’Роман Ф.Содзгуба “Мелкий fee” у гемпексгі пікші письменника” — здійснено аналіз основних прозаїчних творів письменника, визначені їхні головні теки, а також місце і значення роману “Мелкий бес” у його творчій еволюції. .

Літературна спадщина Федора Сологуба дуже багата й різноманітна, однак відомим він став завдяки високохудожній поезії та прозі. Його перу належить кілька збірок оповідань, а також п’ять романів: “Тяжелые сны” (1883-1S94, скр. вид.- 1896), '“Метсий бсс” (18921902, охр. вид. — 1907), “Слаще яда” (1897-1912,. охр. вид..— 1912), трилогія “Творимая легенда", яїз спочатку мала назву. “Навьи чары" (1907-1913), і “Заклинателькмда змей” (1911-1918, окр. вид. — 1921). Характерною ознакою стилю Сологуба взагалі і його прози зокрема с автобіографічність, опора ‘ на особисті враження, що є важливим чинником для осмислення змісту творів і особливостей художнього методу письменниха. ' • . .

У дисертації досліджуються витоки складного і трагічного світосприймання Сологуба, які обумовили суперечливість його характеру та світогляду. Утвердженню письменника на літературній ниві передувало десятиліття прапі вчителем математики у провінції: спочатку' в м.Крестаі Новгородської губ. (1882-1885), я потім у м.Великі Луки Псковської губ. (1885-1889) та Витегрі Олонецького краю (¡SS9-1892-. Перебування в глухих місцях Росії збагатило життєвий досвід майбутнього письменника. Сюжети багатьох оповідань, а також романів “Тяжелые сны” і “Мелкий бес” спираються на реальні події тих років. Взагалі педагогічній діяльності Сологуб віддав чверть століття, тому герої ряду його творів—учитель

Уже в ранній творчості 1880-5890-х pp. письменник натуралістично зображує життя провінційного містечка і його мешканців — мішан, ремісників, дрібних чиновників, бідноти. їхні дикі звичаї, убогість, виснажливу працю. Жорстокій дійсності, шо калічить душу людини, Сологуб протиставляє руссоїстський ідеал природи (“Червяк"), утечу в себе, у вигадану землю Ойле, на Зірку Маїр (цикл віршів “Звезда Майр’-) тошо. .

Письменник у малій прозі широко розвиває тему морального зубожіння, яке роз'єднує людей і призводить до трагічних наслідків (“Улыбка" (1897), “Голодный блеск” (1907), “Маленький человек" (1905)). Дігтячий світ, на думку автора, є більш уразливим для зла, ніж. світ дорослих. Юні герої ряду новел і оповідань стають жертвами бездумної жорстокості і байдужості дорослих (“Червяк” (1896), “Задор" (1897), “Обыск" (1908)).

У дисертації доводиться, шо викривальний пафос творів Сологуба спрямований проти дегуманізації-людини, він сприяє пошукові шляхів подолання її знеособлення. Проблема духовного занепаду є центральною в художній спадщині автора “Мелкого-беса”. Показуючи силу зла, його глибоке коріння і поширеність у суспільстві, Сологуб об’єктивно прагне до перемоги над ним.

У 1896 р. побачив світ перший роман письменника “Тяжелые сны”. Головна тема твору — згубний вплив міщанського провінційного середовища епохи “безвременья” на людську особистість. Добро і зло, людина та її доля, мета і сенс життя, свобода волі та необхідність — важливі проблеми роману. Головний його герой, учитель провінційної гімназії Логін, — розчарований інтелігент, який утратив народницькі ілюзії. Автор показує, як v соціально-історичних умовах кінця XIX ст. тип “зайвої людини” перетворюється в “антизайву”. На тлі “звериного быта” (вираз Сологуба) Логін виглядає мучеником, приреченим бачити “непрерывноезло жизни”.

Перший великий прозовий твір письменника став своєрідною підготовкою до написання “Мелкого беїса”. З цього приводу В.Ходасевич слушно зазначав: у “Тяжелых снах” Сологуб лише зазирнув у неї

(самодостатню вульгарщину. — СЛ.) і вжахнувся, а в “Мелком бесе” вже і зненавидів”.1 .

Роман “Мелкий бес”, який приніс письменникові загальноросійське визнання, створювався протягом десяти років (1892-1902). Журнальна публікація 1905 року була не завершеною, і роман повністю вийшов лише

• <Солог>б Ф.Тажслыетиы: Рокан.ртсскюы.—Л.:Худ.шгг., W90- —С.353.

у ІОД7 році. За словами О.Блока. він був прочитаний "всей образованной Россией”.’' -

Про популярність роману свідчить той факт, що він до 19!З року був перевиданий сім разів і перекладений на дев'ять івропенських мов. 1909 року Сологуб написав на основі роману однойменну драму.

Зіставляючи героїв романів Сологуба. О.Горифельд відзначав. шо Логін був для автора “реальністю пережитого", "реальністю сучасного' виявився Передонов, а втіленням ’‘реальності майбутнього" сгав Трнродов. головний персонаж трилогії “Творимая легенда".

Тема ігубного впливу духовної глушини була продовжена Сологубом і в романі "Навьи чары" (1907^19(31. який пізніше перетворився в авторській редакції на трилогію Творимая легенда'. Незвична форма організації тексту, у якій переплітаються розповідь про революційні події 1905 року в Росії і казка про фантастичну державу Сполучених Островів під управлінням королеви Ортрудн. викликала гарячі суперечки в критиці. .

і в цьому творі домінує тема засудження міщанства як відсталої га агресивної • сили, особливо зловісної у кризові моменти історії. Безпосередній зв'язок між романами “Мелкий бес” і “Творимая легенда” виявляє образ Передонова, який у трилогії виступає другорядним персонажем, Луже показова його подальша доля: жорстокість і самодурство привели його до посаді віце-губернатора Сксро_ожа. що перевищило його иайсмілнвіші мрії.

Як зазначав В.Боияновськнн. один із сучасників письменника, з майстерністю справжнього реаліста-художника Содогубові вдалося багато чого доповнити у похмурій картині російського життя, написаній ним у "Мелком бесе”.

Об’єктивно оцінюючи “Творимую легенду”, слід визнати, що, незважаючи на суттєві художні достоїнства, трилогія все ж виявилась значно слабшою за твір “Мелкий бес”.

Внутрішня близькість між романами “Тяжелые сны". “Мелкий бес” і “Творимая легенда” простежується на тематичному, образному і мотивному рівнях. Зовнішня канва подій, навіяна перебуванням письменника у провінції, має багато спільного: головні герої — вчителі; кожен по-своєму протистоїть оточуючій дійсності; кожен скоїв злочин: Логін вбиває свого ворога Моговилова з ідейних міркувань. Передонов зарізав Володіна під час нападу божевілля; а Триродов здатен не лише умертвляти, а й оживляти людей, бо він маг і хімік. Лсгіна тривожить

Блок А. Собр. соч.: В 8 г. — М.-Л.: ГИХЛ, 1962. -Т.5. — С.284.

сіра морока (прообраз Нглопгкомки). Передонов демонструє близькість у поведінці до вчителя Моліна з “Тяжелых снов”, жорстокої людини, яка знехтувала моральні закони. Проте спостерігається пеана відмінність у концепції головного героя. Якщо у душі Логіна відбувається напружена боротьба, світлого і темного, та Переломов і Триродов постають як антиподи: герой “Мелкого беса" — це втілення зла і розпусти, а герой “Творимой легенды” — уособлення естетичного ідеалу письменника. Про етичні полюси “триродовщини” і “передоновишнн” К.Чуковський писав, що боротьба між ними спостерігається Сологубом у небі, в душі, у світовій історії. . ,

У 1921 р. вийшов написаний у 1910-і роки роман “Заклинательница змей”, в • якому відбилося скептнчне ставлення Сологуба до ідеї революційного перетворення суспільства. Хоч у творі порушено ряд важливих та гострих проблем, все ж таки він ие став помітним явищем у літературній спадщині письменника. •

Проведений нами аналіз прози Сологуба дозволяє стверджувати, що основним у його творчості було викриття моральної ницості людини у будь-яких її проявах, зображення тіньової сторони людської сутності, котра, за умови її перемоги, робить неможливим установлення гармонії особистості з природою, з людьми, зі світом. Перестерігаючи від перемоги Звіра (стійкий мотив у письменника) у людській душі, протестуючи проти дегуманізації суспільства, розпаду міжлюдських стосунків і зв'язків, Сологуб не бачив шляхів установления гармонії у реальності і, на зразок романтиків, переносив свої ідеали з реального світу у фантастичний. :

Другий рої дід —■ “Концепція світу й людини у гигизні Ф.Салогтба “Ммкиіі fe" — присвячений аналізу морально-філософської та естетичної концепції письменника. • а також її ідейно-художньому втіленню у творі.

Незважаючи на появу протягом останніх десятиліть цілого ряду робіт з проблем концепції особистості,в художніх творах, критерії оцінки гуманістичної сутності людини виглядають доволі розмитим». Ангор даного дослідження вважає найбільш важливими такі аспекти авторської концепції людини; людина та її діяльність, людина і суспільство, людим» як утілення загальнолюдських моральних цінностей.

Аналізу соціально-моральної та філософської проблематики роману “Мелким бес” .у дисертації передує з'ясування основних світоглядних позицій письменника, які й обумовили концепцію твору, fia формування світогляду Сологуба значний вплив мали філософські

системи А.П1опенгзуера, Ф.Ніцше, В.Соловйова, М.Мінського та ін. За зовнішньою суперечливістю етичних та аксіологічних поглядів письменника приховувався4 глибокий внутрішньо єдиний зміст. Про не свідчать такі його праці, я (с “Я. Книга совершенного самоутверждения" (1906), "Поэты — ваятели жизни" (1922). “Елисавета” (1906). “Демоны поэтов’’ (1907). “Театр одной воли" с } 908) та їн. Проблеми свободи — несвободи, вибору — фатуму, добра і зла займають центральне місце в худ'ожніх творах і в теоретико-публіїшстичних' працях письменника. В історії окремого людського життя -і в бутті взагалі Сологуб бачить замкнене коло зовнішніх перетворень (“преображений”) при збереженні їх незмінної суті (ідея метемпсихозу). З цісю ідеєю пов’язане і розмежування художником понять “лика” і “личины”, актуальне для багатьох його творів, зокрема для “Мелкого беса”. Усвідомлення письменником кризового стану сучасної йому епохи призвело до ідеї “двоємир’я”, під яким спочатку малось на увазі протиставлення несправедливої і безглуздої дійсності ідеальній мрії, створеній фантазією художника. Згодом контраст між видимістю та сутністю, “личиной” і “ликом” п ав розглядатися Сологубом на рівні двоїстості людської душі, що становить ключове поняття його філософсько-естетичної концепції і у чому автор “Мелкого беса” виявив близькість до Достоєвського. У розділі докладно висвітлюється один з центральних мотивів творчості Сологуба — мотив смерті, аналізується його етико-естстична сутність. Смерть розглядалася письменником як спосіб порятунку кращих, духовно чистих людей від мук і тягара повсякденності. Але всі герої “Мелкого беса” виявляються невикорінно грішними, “иєгюдлинными'' (вираз автора) і тому приреченими на вічне горіння у пекельному полум'ї земного існування. Мотив безсмертя як кари за злочини зближус вершинний твір Сологуба з “Мастером и Маргаритой’' М.Булгакова (образ Поятія Пілата). •

Аналіз соціально-етичної та філософської проблематики тадман\ спирається на авторське тлумачення поняття ‘‘быта". Цим словом письменник позначає ті життєві явнша. які покладені в основч художнього твору. Сологуб указує из два різновиди даного ягвіала: “бьп устоявшийся, культурный” (“быт нивы”) і “быт застоявшийся, реакционный” (“быт болота”). Саме останній, за спостереженнями дисертанта, став предметом художнього осмислення у романі. Письменник звертається до кризового, перехідного стану побуту, коли, з? його висловом, “весь нравственный мир поколеблен’'. У бесіді з представниками театру про постановку “Мелкого беса” Сологуб

(О

підкреслював; “Російський побут, далекий від ідеалів істини, добра й краси, впадас у божевілля, жах і хаос; і реальне життя на наших очах перетворюється в образи маячні, неподобства і кошмару" >.

' Проникнути у глибини “побуту болота”, зрозуміти причину подібного стану суспільства означало для письменника знайти вихід із нього. Тому він так докладно змальовує задушливу і похмуру картину лиття у невідомому провінційному містечку.

У роботі проблематика роману “Мелкий бес'’ аналізується на образно-тематичному та мотивному рівнях. Дисертант пропонує власний варіант типології образів персонажів, керуючись їх ідейио-хуложшми функціями та місцем у творі. Сатирично зображені представники загальноросійської суспільно-політичної системи, типові виразники її реакційної сутності. На першому місці стоїть головний герой твору — Ардальйон Борисович Передонов — уособлення аморальності і ницості '.пщаяства. Через систему жіночих образів “Мелкого беса" і групу персонажів — приятелів головного героя — автор розкриває глибину морального розкладу суспільства. Навіть діти, "сосуды божьей радости”, за виразом Сологуба, не в змозі протистояти руйнівному впливові “передоновшнни”. Всупереч усталеній думці про образи Саші Пилышхрва та Людмили Рутілової, дисертант вважає, що вони не являють собою моральної противаги “передоновшині”.

У процесі аншгізу роману робиться висновок, що актиміщанська спрямованість “Мелкого беса” найбільш повно розкривається в аспекті “людина і суспільство". Зображення побуту як антигуманного, страшного у своїй застійності стану суспільства було підпорядковане більш глибокій авторській ідеї — осмисленню людської двоїстості, котра, як було підкреслено вище, становість одну з підвалин сологубівської хоїщелції світу і людини. Письменник залишає за межами-твору світлу, творчу сторону людської сутності і зосереджує увагу нз виявленні витоків темного, підсвідомого, низького і деструктивного в ній. Те нсптівне, що притаманне людині, у найбільш концентрованому, гіперболізованому вигляді втілене у головному героєві “Мелкого беса”, якого автор безжально розвінчує, не залишаючи жодної позитивної риси.

Гуманістичний пафос роману, на думку дисертанта, полягає у

■ застереженні: розумова обмеженість, характерна для всіх персонажів, поєднана з моральною глухотою і жорстокістю, породжує соціальну напруженість, небезпечну спалахами непгредбачузаної агресивності.

10 Федоре Сологубс-Крітшка. Статьи»заметі. — Саб, 1911. — С.332.

Переломов;! тому не вважають божевільним, шо и а тлі зображеного патологічного суспільства він лише трохи патологічншшГі. н;ж інші. Як слушно підкреслив З.Єрофєєв, божевілля Передо нова відчувається зже на перших сторінках роману, але тільки фінальний злочин робить очевидною його аномальність. У божевіллі головного героя віддзеркалюється божевілля його оточення, а а аномальності мешканців міста віддзеркалене його божевілля. Письменник розвиває мотиви бісовішши. звірячого “лика” персонажів, схованого під маскою благопристойності, внутрішньої змертвілості героїв.

Парадоксальність і трагічність образу Передонова полягають у тому, що, він і є концентрованим вираженням мерзенності та ницості міщанства, це середсвише його відторгає і гонить. Отже, письменник прагне і в такому персонажі розгледіти людину, нещасну і самотню. Манія величі головного героя ускладнюється манією переслідування, що художньо реалізується в образі Недотихомки — химерної погані, яка переслідує Передонова і приносить йому страждання..

Відштовхуючись від соціально-моральних питань. Сологуб звертається до осмислення глобальних філософських проблем. Новаторство письменника, як -доводить дослідження, виявилося у відтворенні з образі головного героя трагічності екзістенціальної самотності, джерела якої сховані саме у несправедливому, абсурдному і жорстокому світоустрої. У цьому роман 'Мелкий бес” наближається до гуманістичних традицій російської літератури.

Визначаючи сутність своєї концепції світу та людини. Сологуб у 1914 році писав: “Яке б зло не зобразив художник, його суспільна заслуга у тому й полягає, щоб зобразити всю силу цього зла. всю ту привабливість його, котрою воно причаровує слабкі душі. Якщо зло — наш ворог, то ми повинні бачити всю його силу”’.

І в своєму вершинному романі письменникові вдалося художньо втілити цю концепцію. За висловом Г.Чулкова. '’Медхий оес” перетворився на могутній снаряд, влучно поціливший у твердиню міщанської психології.

Дисертаційне дослідження дозволяє вирішити питання, яке довгий час з&ташалося дискусійним: з якої точки зору — “побутово-викривальної”. “історико-громадянськоГ чи “симЕОліко-філоссфськоГ— слід розглядати аналізований твір. Спираючись на авторську концепцію світу і людини, дисертант здійснив спробу діалектично посдиапи

Солопії Ф. Замстиі/7 Діквиимі иисатглпі -191-і. -.014.

продуктивні результати попередніх досліджень' і представити власне розуміння ідейно-художнього змісту роману. .

^ третьому розділі — “Осооднвості поетики роману Ф.Сологлба “Мелкий йес’"" — дослідх.чсться специфіка формального' вираження авторської концепції людини. Особливості поетики розкривають ідею .абсурдності світу і мішанства. У дисертації висвітлюються таю проблеми: мистецтво характеротворення, образ автора, специфіка комічного, сатирична спрямованість, роль фантастичних елементів, жанрова своєрідність і мова твору. • . - . '

Розкриття авторської ідеї стало можливим завдяки сологубівській майстерності психоаналізу й зображення пронесу відчуження людини від ворожого й абсурдного світу. Образ Передонова розглядається у дисертації як тип антигероя, створений за допомогою як традиційних засобів психологічною зображення (портретна, мовна. авторська характеристика і тл.), так і нових (символічні. ски, фантастичні гапіошнаші. елементи “потоку свідомості*’ тощо). Сологуб пока зле не лише свідомі, а й підсвідомі процеси у психології головного героя —1 шлях його “ангнрозвитку". У цьому, ка думку дисертанта, полггас головна особливість творчого методу письменника і його новаторство як митця слова.

Всебічне .змалювання Передонова як певного • соціального тип}’ вимагало висвітлення широкого спектра його зв’язків та проявів. Вирішенню цього завдання підпорядковане органічне переплетення реально-побутового, символічного і асошатіївно-літературного пластів розповіді, шо становить характерну структурну особливість роману. Головний герой діє на всіх трьох рівнях: на першому він повторює долю прототипа — вчителя Страхова: на другому — це відразливий і страшний тип обмеженого і самовдоволеного деспота; на третьому — це найближчий літературний “родич” чехівського Банкова (“Человек в футляре’-) і шедрінського Угрюм-Бурчеєва (“История одного города").

* Узагальнений образ ‘‘передоновщиніГ створюється завдяки майстерному використанню автором традиційних прийомів: системи "двійників” Передонова, характеристик персонажів через побутові деталі, розгорнутих авторських характеристик, взаемохарактеристик тошо. .

Однією з рис естетики Сологуба є іронія, яка. проявляється у ставленні художника до “непреображенной” творчою думкою дійсності. У дисертації розглянута специфіка авторської іронії в широкому і у вузькому смислі слова. Смізйзву стихію “Мелкого беса” створюють різні

засоби комічного — іронія, гротеск, пародія, сарказм, за допомогою яких письменник виражає своє ставлення до зображеного. Побутовий фон. духовної провінційності постає в сатігричному висвітленні. Характерною стильовою рисою роману є проекція часткового на загальне: під оболонкою повсякденності Сологуб виявляє глобальні, “вічні” конфлікти між людиною і світом. Іронічне смислове зрушення, що спричиняє постійну двоїстість художньої реальності, у поєднанні з похмурим колоритом портретних та предметних деталей, а також з тужливою одноманітністю пейзажу утворює імпресіоністичну картину абсурдного світу, приреченого на загибель.

У дисертації з'ясовуються особливості фантастики і символіки в романі (образ Нелотикомки, кота, княгині Волчанської та ін.). зокрема виділено кілька рівнів символіки роману: образний, мотляний, хронотопннй і мовний.

Особливої уваги в дослідженні надано сцені міського маскараду, у якій конфлікт людини зі світом .досягає апогею і яка символізує розгул хаотичних сил. здатних згубити людину, торжество безумства.

Ідейно-естетичні позиції письменника знайшли своє вираження в архітектоніці “Меткого беса”, в організації художнього часу і простору. Абстрактність хронотопу в романі підкреслює змертвілість, неприродність персдоновського життя; з іншого боку, — неконкретність часу є ознакою не лише національної; але й загальнолюдської сутності відображених у творі явиш. .

Особливе місие у поетиці роману займає образ оповідача і проблема авторської позиції, які викликали серед критиків гарячі дискусії. Автор-оповідач виявляє себе як неупередгкешін супутник-спостерігач, всезнаючий коментатор, здатний глибоко проникати у суть речей. Складність визначений сологубівського ставлення до головного героя випливає з її неоднозначності. Засуджуючи антисуспільність “передоновщини", письменник навіть у такому негативному типі, як Передонов, намагався віднайти живу страдницьку душу — у цьому, як ми зазначали, виявився гуманізм авторської позиції.

Указані особливості творчого методу Сологуба, його художнього бачення еліту дають можливість розглядати “Мелкий бес” у руслі розвитку російського реалізму. У дисертації простежеиі типологічні зв'язки роману з художніми системами М.В.Гоголя. Ф.М.Достоєвського, \і. Є. Салтыкова-Щедршн, А.Я.Чехова, частково — О.С.Пушкіна. Більшість літературознавців (С.Ільйов, З.Мінц, Л.Сілард, М.Утєхін та ін.) відносять вершинний твір Сологуба до символістської прози. Але

дисертант, поділяючи точку зору В.Єрофєєва про те, що "Мелкий бес” знаходиться “на грані розриву" з реалістичною традицією, вважає за необхідне уточнити ного думку. На наш поглвд, мова може йти не про розрив з традицією, а про модифікацію реалізму під впливом естетики ,'модернізму. У дисертації доводиться, що роман “Мелкий бес” створений засобами реалізму і належить до кращих зразків реалістичної прози рубежу споліть, хоча і мас в структурі деякі елемента, властиві літературі нереалістичній. З реалізмом Сологуба єднає гуманістичний пафос, прагнення пізнати суперечливу природу людини, сенс її життя, простежити вплив середовища на особистість. Від символізму письменник сприйняв тяжіння до пізнання позачасової ідеальної сутності світу за допомогою символу, смислову поліфонію тексту, а також скорботу про духовну свободу, запозичену у романтиків.

У висновках підводяться підсумки дослідження, обгрунтовується ідейно-художне значення роману “Мелкий бес” як одного з найбільш яскравих і самобутніх творів російької реалістичної прози кінця XIX — початку XX ст. Як доводиться у роботі, Сологуб відчував тісний зв'язок з художніми системами попередників — Гоголя. Салтикова-Щедріна. Достоєвського, Чехова. Гуманістична спрямованість класичної російської реалістичної літератури знайшла відбиток і в аналізованому творі. Всупереч поширеній думці про песимістичну антигуманність творчості письменника, в дисертації підкреслюється гуманістичний пафос роману, здатність автора гостро сприймати трагізм людського буття, пристрасне поривання письменника до духовного ідеалу, яке об'єктивно сприяло духовному відродженню і піднесенню людини.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБР АЖЕНИЙ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

І Ленская C.B. Гоголевские традиции в романе Ф.Сологуйа “Мелкий бес” // Филологический анализ: Теория, методика, практика. — Киев — Харьков—Херсон, 19%. — Вып.8.—С. 151-156. (0,4 д.а.).

2. Ленская С.В. Некоторые особенности образной системы романа Ф.Сологуба “Мелкий бес” // Мировая литература в школе и вузе. — Харьков, 1996. — Вып.5. — С. 67-71. (0,3 д.а.).

3. Ленская С.В.. От Передонова до Шарикова // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди. Серія літературознавство. — 1997. — Вип.2 (7). — С. 61-66. (0,4 ялі.).

i. Ленская C.B. Поэма Н.В.Гоголя '‘Мертвые души".и роман Ф.Сологуба 'Мелкий бес’’ (к проблеме типологических взаимосвязей) / J V Гоголівські читання. — Полтава, 1997. — С. 43-47. (0,3 д.а.).

і. Ленская С.В. Особенности поэтики романа Ф.Сологуба “Мелкийбес”

! "Слов'янська культура: здобутки і втрати”: Матеріали міжнародної іауково-практичної конференції (14—16 травня 1996 p.). — Полтава,-996, —Т.1. — С. 172-175. (0.25 д.а.). ■

. Ленская C.B. Абсурдный мир “передоиовшины” // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди. 'ерія літературознавство. — 1997. — Внп.5 (10). — С. 39-45. (0.4 д.а.).

. Ленская C.B. Реальность и фантастика в романе Ф.Сологуба “Мелкий ес” И Наукові записки Харківського державного педагогічного нівєрситету ім. Г.С.Сковороди. Серія літературознавство. — 1998.: — ип.2 (ІЗ). — С. 40-44. (0,3 д.а.).

. Ленская C.B. О некоторых особенностях пространственно-временной рганизацни в романе Ф.Сологуба “Мелкий бес” // Наукові записки арківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. ерія літературознавство. — 1998. — Вил. 4(15). — С.—73-76. (0,25 дм.).

Ленская С.В. Переяонов и “передоновшияа” (изучение романа .Сологуба “Мелкий бес” в 11 классе) // Вивчення світової літератури в колі. — Полтава, 1997. — Вип.8.— С.87-93. (0,4 .

АНОТАЩЇ

Ленська С.В. Роман Ф.Сологуба “Дрібний -біс”. Проблематика і іе-тика. — Рукопис. .

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних ук за спеціальністю 10.01.02 — російська література. — Харківський ржавшій педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди, Харків, 1998.

Дисертацію присвячено цілісному аналізові роману Ф.Сологуба рібний біс” (1907), вершинному у творчості письменника. У роботі сліджується соціально-етична та філософська проблематика твору , у тавленні з авторською концепцією світу і людини. Аналіз поетики рібного біса” (психологізму, символіки, фантастики та ін.) дозволив >еглянути усталену думку про даний твір як про символістський роман встановити його типологічні зв’язки з традиціями російської ілістичної літератури, внести уточнення у визначення місця та ічення творчості Ф.Сологуба і його роман}' “Дрібний біс" в історії айської літератури кінця XIX— початку» XX століття, ' '

Ключові слова: концепція людини, реалізм, психологізм,

фантастика, символ,-типологічні зв'язки.

Ленская С.В. Роман Ф.Сологуба “Мелкий бес". Проблематика к поэтика. — Рукопись. ‘

Диссертация • на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 — русская литература.

— Харьковский государственный педагогический университет им.Г.С.Сковороды, Харьков, 1998.

Диссертация посвящена целостному анализу романа Ф.Сологуба “Мелкий бес” (1907), вершинного в его творчестве. В работе исследуется социально-нравственная и философская проблематика произведения в соотнесении с авторской концепцией мира и человека. Анализ поэтики “Мелкого беса” (психологизма, символики, фантастики и т.д.) позволил пересмотреть сложившееся мнение о данном произведении как о символистском романе, установить типологические связи с традициями русской реалистической литературы, внести уточнения в определение места и значения творчества Ф.Сологуба и его романа “Мелкий бес” в истории русской литературы конца XIX — начала XX века.

Ключевые слова: концепция человека, реализм, психологизм, фантастика, символ, типологические связи.

Summary

Lenska S.V. Novel by F.Sologub “The Petty Demon”. Problems and Poetry. — Man uscript.

Thesis for the degree of Candidate of Philology, spesiality 10. 01. 02 — Russian Literature. — Kharkiv State Pedagogical University named after G.S.Skovoroda, Kharkiv, 1998.

This thesis is devoted to the complete analysis of the novel by F.Sologub “The Petty Demon” (1907) that is the peak of the creative work of this author. The paper deals with social, ethic and philosophic problems of the book as compared to the author”s concept of world and man. The analysis of the poetry of “The Petty Demon" (psychology, fantasy, symbol) allowed to revise the opinion that existed before about the novel being a symbolistic work and to find typologie ties with the traditions of Russian realistic literature, to define more accurately the place and significance of the creative work of Füologub

uj of his novel "The Petty Demon" in the history of’ Russian {¡tenture of the id of the XIX — the beginning of the XX centuries.

Key words; concept of man. realism, fantasy, psychology, symbol, pologic ties.

C. jliuY -■

iS