автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Русская православная церковь на Волыни (1793-I9I7 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Русская православная церковь на Волыни (1793-I9I7 гг.)"

од

3 '' НАЦЮНАЛЪНА АВДИШ Н^а УКРА&Ш

истают 1СГОР11укра^;И

Ка правах руке п: су

КИШ СЕРИЙ ТВпНОВМ

Р0С1ЙСШ ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВл НА В0Л11.Ч1 /1793-1917 рр./

07.00.02\- }стор!я УкраХни

АВТОРЕФЕРАТ дисертацН на здобуття паукового ступени кандидата ¿сторичних наук

Ки1'в - 1995

Диоертац1еи е рукопис

Робота виконана в Тнститут! tcTopil' УкраХ'ни HAH Укра1'ни

Науковий кер!вник - доктор 1сторичних наук, професор САРБКЙ В1ТАЛ1Й ГРИГОРОВИЧ

Оф1ц!йн{ оданенги: доктор fсторичних наук, професор САНЦЕВИЧ АНАТ0Л1Й ВАСИЛЬОШЧ

кандидат 1сторичних наук, доцент 3IH4ÜHK0 АРСЕН J1BUH1Д0ВИЧ

Пров1дна орган1зац!я - Волинський державний ун1верситет 1м.Лес1 УкраА'нки, М1н{стерство осв!ги Укра1'ни, Луцьк

iHCTKTyri

tcTopi1 Укра1ки КАК Укра^ни, адреса: 252001, Ки1в-1, вул.Ы.Гру-шевського, 4.

3 дисертац1оо можна ознайомитися у б!бл!отец{ Гнституту 1стор!1 Укра1ни HAH УкраЛни, адреса: 252001, Ки1в-1, вул.М.Грушевського,4.

Автореферат роз1сланий "rtO " fi1 'K-iC-^ 1995 р. Вчений секретар

Эахисг

год.

Шнчук 13. А.

I. основной змгст дасттицаю! роботи

Загальна характеристика досл!дження. Дана наукова правд спря-моваиа на висв1глення комплекс/ пигань, поэ"язаних э д!яльн!стю Рос!йсько! православной церкви на Волин!. В дисертацП паралельно роз* лядаються як внутр1шн! проблема церкви, так ! заходи царського уряду, направлен? на утвердження 1 зм1цнення рос1й04К0Г0 правос-лав"я в кра!. Такий спос{б досл!дження дае змогу ц!тк1ше визначити роль ! м!сце церкви в сусп!льно-пол!тичному житт!. Шсля включения Правобережжя до складу Рос1йсько! дерлсави, щоб забеэпечити сзШ вплив в рег{ок1, царський уряд, нзсамперед, л!кв!дував ун!атську церкву, в як1й убачав головну перешкоду на шляху розбудови Росись ко! православно! церкви й русиф1 кац1! м!сцевого населения. Це е основним концелтуальним положениям дясертац!Кно! роботи. Реэульта-ти доел!даення показують, як поступово ! наполегливо царизм перет-воровав православну церкву на Волин1 у специф1чне державне в!домст-во, I використовував П у сво!х загально!млерських !нтересах.

Предметом досл1дження е процес утвердження I розвитку Рос!йсь-ко! православно* церкви на Волин} /1793-1917 рр./» розгляд р!энома-н!тнпх форм I метод!в Л д1яльност! та визначення рол! структурних елемент!в в план! оправоелавлення й русиф!кац!1' м!сцевого населения.

Нонкретними об"ектзш досл1даення е наиголовн1ш! под!! Я про-цеси сусп!льно-пол!тичного 1 рел!г!йного життя Волин!, з якими по-в"язана д!яльн!сть Рос1йсько! православно! церкви.

Хронолог 1чн1 ранки диеертац!! цШсно охоллшть синодальний пер!од Рос1йсько1 православно! церкви на Правобережж!, коли вона • фактично виконувала 1деолог1чн{ функц!! пол!тично! влади у досяг-ненн! царизмом орган!чного вклмчення краю в систему едино! держа-ви - Рос1йсько! !мпер!1'. Власне в 1793 р. п!сля другого под!лу

Поль:;! розпочалоея структурно утвердження рос!йського православ"я на Ьол1:.ч1. У форм! синодального управл!ння рос!йська церква прогну вала тут до 1917 р., под!1 якого зумовили обрання патр1арха ! започаткували докор1кно нов! в!хи церковно! !стор!1.

"■Ак:-;/альн!сть теки. Сусп!льно-лол1тичн1 процеси останн!х рок!в в Укра1'н! оаконо;.',1рнс знайвли свое воображения ! в церковн!й сфе-р1. Тут визначився ряд тенденц!й: як позитивных - актив!зац!я ре-л!гН'-ного киття, прихильн!сть громадсько 1' думки до рел1г!1', спадах !нтсрееу до рел!гП як до неосвоено* д!лянки духовно* культури; так ! негативных - конфронтащя в!руючих р!зних конфе'с!й, загост-рення м!жцерковних в!дносин, конфл!кг!в тоцо. Сучасна рел!г!йна ситуац!я в держав! висувае на перший план проблему розв"язання кри-31: православно! церкви. Актуальн!сть питания обумовлена тиы, цо ця криза виходить за меж! звкчайних м!кцерковних стосунк!в ! каг п!д собою соц!ально-пол!тичне гЛдгрунтя. В основ! кризи православно!' церкви в Укра*н! лежить боротьба м!ж Укра^нською православною церк-вою Ки^вського патриархату ! православной церквою Московського пат-р!архату.

Донедавна ка терен! колипнього СРСР !снувала едина Руська православна церква з патр!аршим центром у йоскв!. 3 розпадом тотал!-тарноХ систем СРСР Украина здобула пол!тичну неэалежн1сть в!д Ро-с!Х ! стала на шлях свого державного буд!вництва. Водночас б!льш нац!онально-св!дома частина духовенства } в!руючих розпочала бо-ротьбу I за незалежн!сть укра1'нсько! церкви в!д Ыосковського пат-р!архату, що в к!нцевому г!дсум«у привело до утворення самост!йно* УкраА'нсько* православно!' церкви - Ки^вський патр!архат. Це эаконо-м!рний процес, який випливае !з само!' практики утворення й !сну-вання д!ючих сьогодн! в свШ православных церков. Так, майке вс! православн! церкви: Ьолгарська, Румунська, Кладська /Грецька/,

Польська та !н. проголос;пи свои самост!Рн!сть п}сля здобуття ци-ми краХнами державност!.

Становления незалежноХ УкраХ'нськоХ православно!' церкви вия-вилося непростим. Б!льш!сть духовенства я в!руючкх залииалася в структур! Мосовського патр!архату. Далася вэяаки тривала й пос-л!д^вна рол!тика нац!онального гноблення - мовноХ 1 духовно1 ру-сиф!кац!1' украХнського народу, яка Привела до повно1' втрати серед значноХ часгини населения усв!доилення необх!дност! свого инициального самовизначення як в пол!тичн!й, так ! в духовн!Я сфер!. Ця обставина сьогодн! е не г!льки головням чинником кризи православно! церкви в УкраХн!, а й взагал! дестабШэуючим фактором в роэвитку УкраХнськоХ держави. Таким чином, реал!1' сьогодення ви-магають глибокого осмяслення на основ! {сторкчного досв1ду, } один 1з пр!оритет!в нац!оиальноХ пол!тики мае бути направления на вихо-вання серед громадян державно-патр!отичник почутт!в.

Щж тим, подолання церковноХ кризи потребуе об"ективного п!д-ходу I зважених крок!в у подальхому зм!цненн! ! розвитку незалеж-ноХ УкраХнськоХ православно! церкви. А фундаментэльн1 рел!г!езнав-ч! досл!дження !стор!Х православ"я в УкраХн! { систештичне бив чення проблем допоможуть виробити нос! 4деХ I п!дходи, придатн! для формування в сусп!льств! атмосфер» терпимост! { взаеморозуы!ння.

Стан нзуковоХ розробки проблема. Гстор.я церковного жнття Волин! знайала свое в!дображення 'де в дореволюц1{М й Iстор!ограф!X. У друг!й половин! XIX ст. з"являються прац! церковних ! св!тських автор!в. Першою !з них вийлла у св!т книжка професора Нетербурзь-коХ сем!нар!Х Платона Карашевича*, дев!н у хронолог!чн!й посл!-довност! зробив короткий виклад !с-тор!Х православ"я на Волин!.

^ Карашевич Платон. Очерк истории православной церкви на Волыня, СПб, 1855.-157с.

У сво1'й розв!дц{ автор акцентував увагу здеб!лыпого на посиленк!

католицизму й ун 11', показав утиск православно! церкви за час!в

польського панування в кра*. М!ж тим, пер!од д!яльност1 Рос!йсь-

ко1' православно! церкви наприк!нц! ХУШ-в перш!й половин! XIX ст.

эалияизся практично не висв!тленим. Но цьому пер!оду спорадичний

>/лтер1ал з 1стор!1' церкви на Волин! м!стять о крем! загальн! прац!

70-х рок!в XIX ст. Зокрема, тод!шн!й обер-прокурор Синоду 1, вод-

ночас, м!н!стр народно! осв!ти граф Д.А.Толстой у книэ! "Римский

католицизм в России"* показав великий вплив католицизму на Право-

бережж{, особливо в роки царювання Олександра I. Зна^ний !нтерес

становить робота професора Петербурэько! академП М.Й.Кояловича

2

История воссоединения западно-русских униатов старых времен", де автор на пшрок!й джерельн!й баз! висв!тлив процес приеднання ун!ат!в до Рос1йсько1 православно! церкви п1сля включения краю до складу Рос1йсько£ !мпер!1.

Проте становище з доел!дженням 1стор!1 православно! церкви власне на Волин! пол!пшилося лише наприк!нц! XIX ст. У 80-90-х роках з"являеться ц!ла низка твор!в, присвячених р!зним сторонам церковного асиття краю. Серед численних праць особливо!' у ваги зас-луговують твори д!яч!в церкви: фундаментальна колективне досл!д-

с

ження "Девятисотлетие православия на Волыни ,"Волынская духовная

4 ^

семинария" , "Ночаевская Успенская Лавра: Историческое описание",

^ Толстой Д.А. Римский католицизм в России: Историческое исследование: В -2т.-СПб., 1876.-ТЛ-2.

^ Коялович М. История воссоединения западно-русских униатов старых времен, - СПб., 1873.-ХП, 400 с.

^ Девятисотлетие православия на Волыни. - Житомир, 1892.-632с., дод.661с.

4 Теодорович Н. Волынская духовная семинария. - Почаев, 1901. -1023с.

^Хойнацкий А. Ночаевская Успенская Лавра: Историческое описание. Почаев, 1897.-524с.

"Высокопреосвя'деннейшиЯ Модест, архиепископ Житомирский и Волкн-т

ский". Вт!м,м!стячи значний обсяг фактолог!чного матер!алу, ц! роботи обме»уються описов!стю та !люстративн!стю, позбавлен! сер-йозного наукового анал!зу. Церковн! !сторики минулого стол!ття п!д тиском рЬшх обставил I в м!ру щирост! свого суил!ння, як} ста или перед собой наукову мету, в!ддавали перевагу не 1стаи1, а агологетиц!. ЗвичаЯно, було б односторонньо зводити церковну 1сго-р!ограф!ю т{льки до апологетики, але все-таки вона тод! переважала. Кр!м того, дореволюц!йна !сгор!ограф!я трактувала !стор!и право-слав"я в дус! 1деолог!чних вимог царизму. Наприклад, в контекст! висв!тлення ходу под!й а ус!х творах висуваеться теза "поверненкя . православ"я на свою давню землю /Волинь/", а не розглядаеться проблема як утвердження в краГ вже зовс!м ново! церковно! структур!! -Рос!йсько! православно! церкви 1з звичаями, традиц!ями, обрядами, притаманними рос!йськ!й церковн!й культур!. Щоправда, церква роз-глядалася як рел!г!йно-пол!гичнз орган!зац!я. 3 огляду до наста-нов та !деолог!чних вимог царизму в 1883 р. вийшла праця, написана професорами Ки!всько! духовно! академП М. Х.Петровим та 1.1.Ма-2

лишевським. На стор!нц! 287 тут упевнено проголошуеться, цо ио-линь була э давн!х час!в ! залгашеться у склад! Рос!йсько! дсржа-ви,!, що "немае тепер м!сця укра!нським прагненням до в!докрем-лення краю в будь-якому в!дношенн1". Проте, незвахаючи на аполо-гетичн!сть ! тендец!йн!сть вгсцезгаданих праць, сл!д в1ддати 1'н налехне за переповнениЯ силою фактичного иатер!алу зм!ст.

* Девитский К. Высокопреосвяценнейний Модест, архиепископ Житомирский и Волынский. - Почаев, 1902.-661с.

^ Волынь: Исторические судьбы Юго-Западного края. - СПб., 1688,-288с., дод.-128с.

_ б -

Св!жим струменем у розвиток церковной !стор!! Волин! влилася д1яльн!сть Волинського церковно-археолог!чного товариства у м.Житомир! /16Э4 р./ ! Товариства досл!дник!в Волин! /1900 р./. Однак !х члени у сво!'х краеанавчих розв!дках прид!лили увагу головним чином !стор!! католинько! ! ун!атсько1' церков ХУП-ХУШ ст., показали фзкти короткого визиску монастирських селян, методи господарю-вання, к!жконфес!йну ! класову боротьбу тощо, залшивши поза ува-гсо самодержавну сутн!сть Рос!йсько! православно! церкви XIX ст. Серед публ!кац!й, присвячених д!яльност1 православно!' церкви в краХ, привертае увару допов!дна краезнавця О.Фотинсысого про дос-л!дження й опис паы"ятох старовини Волинсько! губерн!1',^ де в!н вказуе на огульне вилучення !з церков ! монастир!в I знищення зраз-к!в ун!атсько! /в тому числ! й укра!'нсько! православно!' церковно! культура/.

Взагал! для дореволюц!йно! церковно! !стор!ограф!! Еолин! характерно, що пер!од д!яльност! Рос1йсько! православно! церкви на-. прик!нц! Х1Х-на початку XX ст. фундаментальными досл!дженнями не висв!тлювався. Вивчення проблеми звужувалося публ!кац!ями окремих факг!в I под!й ¡з церковного життя епархИ або невеликими розв!д-каки з !стор!! храм!в, конастир!в тощо, як! виходили друком пере-важно на стор!нках "Волынских епархиальных ведомостях". В!дсутн!сть узагальнюючих праць за цей пер!од певною ы!рою пояснюеться тиы, що !ст'орики-краезнавц! б!льше звертали увагу на минуле краю. Вт!м, друкуючи численн! штер!али свое!' сучасност!, вони аакладали дае-релознавчу базу для паукового вивчення проблеми майбутн!м досл!д-никам. Ц! кав! подробиц! з !стор!1' церковного життк Волин! на початку XX ст. и!сгить у соб! зб!рка пропов!дей 1 звернень до пра-

1 Киевская старина.-1900.71.-0.197-198.

вославних жител!в епарх!! ар:¡епископа Антон1 я,* де можяа знаЯти в!домост! 1 про побут духовенства, 1 про його участь у черносотенному рус1, 1 про контрреволюции^ позиц!ю вищо! !срархП' рос!йсь-ко! церкви в роки першоХ рос!йсько! революц11' /1905-150? рр./ тодо, Певну !н~ормативну ц!нн!сть у вивченн! 1стор!1' Рос!йсько! пра»

вое. авноХ церкви на Волин! Х1Х-поч. XX ст. становлять прац!, цо ма-

?

ють статистичний або б!ограф!чний характер, а такох еп!столяр! I, мемуари, нотатки сучасичк1в. Так, у сво1'х спогадах 1сторик Й.Костомаров поб!чно показав зневажливе ставлення рос!йськоХ церкви до ка^. толицьких святинь,'3 а евщенин О.Квасяицьяий у зам!тц! "Из дневника наблюдателя церковных вкол"^ розпов!в про жахлив! умови навчання учн!в церковно-параф1яльно! школи в сел1 Забологцях ВолинськоХ епар х!Х.

1стор!я православно! церкви на Волин! т!сно пов"язана. з ун!со, яка завжди була предметом досл!дження профес!ональних учених { кра-езнавц!в-аматор!в. Проте !сторики минулого стол1ття,^ яких ц!кави-ла ця проблема, зосередили увагу головним чином на пер!од! ХУП-ХУ1У стол!ття. Окрем! стор!нки з !стор!Х ун!атськоХ церкви перко! поло-вини XIX ст. висв1тлюе, наприклад, зб!рник "Пятидесятилетие /18391889 гг./ воссоединения с православной церковью западно-русских

Архипастерские послания и наставления Вцсокопреосвя^еннейпего Антония, архиепископа Волынского и Житомирского пастырям и паст— ве Волынской с июня месяца 1902 по октябрь 1913 г.-Почаев, 1913.162 с.

о

Теодорович Н.И. Историко-сгатистическое описание церквей и приходов Волынской епархии.-Почаев, 1688-1903.-1'. 1-5; город Владимир Волынской губернии в связи с историей Волынской иерархии. -Почаев, 1893.-2о4с., прил.269с.; Перевертев Н.В. Справочная.книга о приходах и монастырях Волынской епархии.-Житомир,1914.-446с.

3 Киевская старина.-1884.8.-С.386.

4 Волын.епарх.ведомости.-1902.-№ 24, неоф.ч.,-С-494.

® Костомаров Н.'Л. Последние годы Речи Посполитой: Историческая монография. -СПб., 1870.-870с.; Антонович В.Б. Монография по истории западной и юго-западной России.-К.,1685.-Т.I.-С.268-339.; Петров Н. Очерк истории базилианского ордена в бывшей Польше //Тр,Киев.духовн.акад.-1872-№ 2.

униатов"публ!кац!я тукового сп!вроб1тника Товариства досл!дни-к1в ВолинI О.£отшського2 та ряд 1шшх праць. Серед них заслугову-зоть уьаги досл!дяення м!сцевих свяценик!в-краезнавц1в В.Пероговсь-кого^ та [¡.Антоновича.4 Особливо цЬшими для вивчення унП' е св!д-чоння 11.Антоновича, який, на в!дм!ну в!д В.Пероговського, не обме-Ж1:вся традиц!рлим поданням окремих факт!в 1 описов!стю, а. у п!дсуы-ку сеого досл!даення зробив см!ливий висновок /наск1льки дозволяла цензура "Волын.епарх.ведомостей"/, що ун!атська церковна культура -укра1'нська, кародна. Яскраве св!тло ка нац{ональний зм!ст ун!атсь-коХ церкви проливають також окрем! публ!кац!1 у часопис! "Киевская старина",0 до авгори опов!дають { про украЗСнську мову, 1 про давн!. украХнськ! зшгча! й обряди в ун{атськ1й церкв!, I про великий вплив ун11 ка в!руюч;*.х краю. Грунтовним досл!дженням з 1сторП ун!атсько! церкви пср:ооI половини XIX ст. с праця викладача Дитовсысо! духовно! сем1нарП Г.Я.К1г.р1ановича,® де автор через призму д1яльност! веского 1ерарха "ос^фа Семашка показав заходи царського уряду у п{дготовц{ до л!кв!дац1! ун!атсько! церкви, а також висв!тлив чис-лснн{ факги репресивних заход}в щодо ун!ат{в.

* Пятидесятилетие /1839-1889 гг./ воссоединения с православной церковью западно-русских униатов.-СПб., 1889.-Ч.1-2.

р

Волын.епарх.ведомости.-1894.8, неоф,ч.-С.235-242.

Пероговский В. Отрывок из истории присоединения на Волыни униатов к православию в царствование Екатерины 11 и Павла I //Волын. еларх.ведомости.-1880.-*> 2. неоф.ч.-С.78-90; № 3, неоф.ч.-С.147-159; № 4,. неоф.ч.-С.195-2" *

4 Антонович П.И. Из недавнего прошлого Волыни //Волын.епарх.ведомости. -1909.-» 7, неоф.ч.-С.148; № 27, неоф.ч.-С.564-569; № 28, неоф.ч.-С.580-583.

5 Киевская'старина.-1892-№ 3.-С.486; 1686-» 16.-С.725-728; 1900.-№ 70.-С.82.

0 Киприанович Г.Я. Жизнь Иосифа Семашки: митрополита Литовского и Виленского и воссоединение западно-русских ушатов с православной церковью в 1839 г.-Вильна, 1893.-448с.

В ц!лому, э в!домих 1деолог!чних причин, проблем ун!! як у дореволюц!йн!й, так $ в радянськ!й !стор!ограф!1 висв!тлявалася тендец!йно: ун!я ототокнювалася з католицизмом, питания звуясува-лися до !нтерпретац{! окремих факт{в I под!й з метою показати антинародней /алтиукра!нський/ характер ун!атсько! церкви. Далася взь-ки також обставина, що донедавна у радянськ!й !стор;!чн!!>, на-уц! церковна проблематика не вважалась пр!оритетноа. Тому на сьо-годн! як проблема ун1!, так ! д}яльн!сть Рос!йсько! православно! церкви в Укра!н! залииаеться не висв!тленою.

Серед досл!джень останн!х рок}в з 1стор!1 рос!йсько! цер::зн повнотою проблеми ! новими концептуальними положениями в!др!зня-еться колективна моногра^я "Русское православие: вехи истории".* Хоч у н!й !сгор!я церкви на Во лин! не роэглядаеться, г,роте ОУ.реи1 статт! яскраво розкривають д!яльн1сть Рос!йсько! православно! церкви, що дае можлив!сть глибае проникнута у 1'! самодержавницьку сут-н!сть. Матер!ал про становице православно! церкви на Волин! лершо!

половини XIX ст. м!стить у соб! наукова праця 1сторика ОЛ.Крижа-р

н!вського, в як!й автор на сирок!й документальна основ! поб!чно показав, як царський уряд використозував православну церкву на Ира-вобережж! у сво!х загально!мперських 1нтересах, а також антицерков-н! настро! з боку пригн!ченого селянства.

Джерельна база дисертаи!!. Для написания дисертац!! автор оп-рацовав ! вв!в у науковий об!г з арх!ву Житомирсько! обласно! державно! адм1н1страц!! у м.йитомир! документа таких фонд!в: Волинська духовна консистор!я /5.1/, Канцеляр!я Волинського епарх!ального ар-х!ерея /Ф.158/, Волинське об"еднання для забезпечення побуту православного духовенства присутств1е /Ф.418/, йитомирський кафедральний

1 Русское православие: вехи истории.-М.: Политиздат, 1989.-720С.

2 Крижан!вський О.П. Церква у соц!ально-економ!чному розвитку Нравобережно! Укра!'ни /ХУШ-перша половика XIX ст./.-К.: Вида школа, 1991.-125с.

собор /Ф.42Э/, Любарський ж!ночиЙ монастир /Ф.91/, Благочинний мо-настир!в Волинсько! епарх!1 /Ф.266/, Триг!рський другокласний чо-лов!чий Преображенський монастир /0.92/, Любарський Васил!анський греко-ун!атський Георг1евський чолов!чий другокласний монастир /Ф. 94/, Генеральна В!зита Овруцьного I Баран1вського деканат}в за 1783 р. /Ф.178/.

Найважлив!шу 1 найбагагшу трупу джерел склали арх!вн! доку-менти фонд!в Волинсько! духовно! консисторИ 1 Канцеляр! 1' Волинсь-кого епарх!ального арх!срея, як! розкривають р!зн! сторони церковного життя Волинсько! епарх!!: ставлення духовенства до сусп!льно-пол!тичних процес!в, боротьбу рос!йсько! церкви проти 1нших рел{-г!й 1 конфес1й, матер!альые I моральке становище духовенства, вза-емозв"язок вщо! 1ерарх1Х з органами св!тсько! вл&ди тоцо.

Особливий !нтерес при досл!дженн! становили документи, як! опов!дають про сувор! правила чернецтва, використання монастир!в як карно-виправних заклад!в для духовенства 1 мирян /Ф.266, 91, 92, 94/.

Матер! али про магер!альне становшце ун!атсько! церкви I про моральний р!вень II духовенства наприк!нц1 ХУШ ст., тобто напере-додн! включения крав до складу Рос!йсько! !мпер{!, подано в анал!-э! перев!рки ун!атських параф!й 1783 р. /ФД78/.

Важливе значения в досл!дженн! означено! проблеми мають також хрон!ко-документальн! матер!али, цо друкувалися переважно на сто-р!нках "Волынских епархиальных ведомостях": накази та розпоряджен-ня Синоду 1 вищо! етарх!ально! влади, 1нструкцИ та рекомендац!!, статути р!зних товариетв, попечительств, братств та !хн! зв!тн! в!допоет! тощо. Вони дають ыожлив!сть систематизувати дан! про цер-ковну д1яльн!сть, краще зрозум!ти !! зм!ст;

- и -

Кета досл!дження. В дисертац!!' зроблено спробу висв!тлити масштаби I характер д!яльност! Рос!йсько1' православно!-' церкви на Волин! наприк!нц! ХУШ-на початку XX ст. Дня досягнення поставлено! мети необх!дно вир!шити так1 основн! завдання:

- простежити формування орган !зац!йно! структури православ- ' но! Волино-Житомирсько! епарх!!;

- показати процес л!кв!дац}1' унП ! утвердження Рос!йсько1' православно! церкви на Волин!; I

- досл!дити самодержавну ! м!с 1онерсько-русиф!каторську сут-н!сть Рос!йсько! православно!' церкви, форма ! кетоди П боротьби проти 1нз!их рел!г!й 1 конфес!й;

- роэглянути взаеыоэв"язок д!яльност1 орган!в царсько! влади з вищим епарх!альним кер!вництвом у вир!шенн! питань, спрямованих на зм!цнення ! розвиток рос!йського православ"я в кра!;

- ввести в науковий об!г нов! документ«, щоб у'такий спос!б розширити джерельну базу для вивчення сусп!льно-рел1г1йнкх в!дно-син.

Наукова новизна дисертацИ полягае насаыперед у тоцу, що в н!й уперше в сучасн!й 1стор!ограф!! даеться критичний уэагалыго-ючий огляд д!яльност! Рос!йсько1 православно! церкви на Волин! до 1917 р. Автор прагнув в!д!йти в!д тендец!йних оц!нок минулого ! об"ективно розкрити теыу, без 1деолог!чно1 упередженост1 стосопно

чи !ншо! конфес!!, в однаков!й м!р! наиагався показати ! су-то внутр!шн! проблеми Волинсько! епарх!! роль Рос1йсьио1 церкви у досягненн! царизмом загально!ш1ерськюс 1нтерес1в - эабезпе-чення рос!йського впливу в реМон!. Елеыемтои новизни в також п!д-х!д до проблеми л!кв!дац!1' ун!!, яка розглядасться не як повернення ун!ат!в до православия, а нк процес цЬеспрямованого энщоиня атсько! церкви - юд! на Еолик! досить впливовоХ г.ерспони гоя1:иц!

руси^коци, яку зд!яс№>езв царизм.

'Гоорагичке значения роботи визкачаеться П спрямуванкям на з"ясування лог!ки !сторичних под!й { процес!в в умовах нац!ональ-т'ого 1 рел1г!йного гноблення, ¡цо сприятиме створонню цШсно! на-укозс! карт ини пол{тики царського самодержавства на терен! УкраХ-ни. Поглкблене вивчекня д!яльност! Рос!йсысо1' православно! церкви на Ьолин1 допокоже визначити як позитивний, так t негативний дос-в!д дсржавно-церковних ! м!жконфес! й-шх вэаемов1дносин, Хх роль на конкретных етапах !сторичного розвиткусусп1льства.

Практичне значения дясертац}!. Фактичний штер1ел дисертац!! 1 ороблен! на його основ! висновки можуть сприяти формуванню нау-ковоХ концепц{Х !стор!Х церкви в УкраХн!. Матер!али досл!дження ножуть бути викоркстан! також при написанн! загальних !сторичних праць, служитимуть б!лыл глибокому ! всеб1чному висв!тленню проб-лсу.и у лекц!йн«х вуз!вськкх курсах. В зв"язку з тим, що робота мае i краезнавчий характер, вона допоможе иирше дивитися на окрем! м1с-цов! факт» i под!!, тобто розглдцати i'x у контекст! синхронних сус-п!льно-пол!ткчних процес!в yciel' в!тчизнякоХ i загальноХ icTopiX.

Апг,обац!я ! р!вень реал!зац!Х результат!в досл!дження. Дисер-тац!я обговорена } схвалена на зас!данн! в!дд!лу !стор{Х УкраХни XIX-поч. XX ст. 1нституту !стор!Х' У крайни HAH УкраХни. Основн! положения 1 результати досл!дження в!дображен! в авторських публ!ка-ц!ях ! виступах на таукових конференц!ях, зокрема, на м!лшародн!й конференц!! "Велика Волинь: минуле i суча сне" Дитомир, 1993/, на У1 ВсеукраХнськ!й науков!й конференц!Х э !сторичного краезнавства /Луцьк, 1993/, на науково-практичн!й конференцИ "Духовые в!дрод-ження культури УкраХни: традицЛ, сучасн!сть" /Р1вие, 1994/, на науков!й конференц!X "Рел1г!я 1 церква в духовному 1 сусп!льно-пол!тичному в!дроджзнн! УкраХни" /КиХв, 1993/ та !нших. Окрем!

матер!али дисертац!йного досл!дження висв!тлен! такок на стор!н-ках м!сцево! преси /мДитомир/ в загальн1й к!лькост! б азт.арк.

Структура дисертац!!' обумовлена метою даного досл!дження, його проблематикою. Дисертац!я складасться !з вступу, двох роэд{-л!в, висновк!в, додатк!в, списку використано! л!тератури I джерел. Загальний обсяг тексту становить 7,5 авт.арк.

У вступ! обгрунтована актуальн!стъ досл!дження, визначен! його предмет, хронолог!чн1 рамки, сформульован! мета 1 завдання, роз-глянута !стор!ограф!я проблеми, проанал1зован! джерела, вказано на наукову новизну ! практичне значения дисертац!!.

У першому розд!л! "Утвердхення 1 роэвитох структура Рос!йсь-ко! православно! церкви на Волин! /к!нець ХУШ-початок XX ст./" роз-глядасться формування мереж! Волино-Житоммрсько! ег.арх!!, просте-жуеться еволюц!я !! структурних елемент!в та доел!дхусться !х роль 1 значения у розбудов1 роЫйського православ"я в "ра!.

На початку XX ст. Волино-Житомирська впарх!я мала досить роз-галужену мережу: под!лялася на три в!кар!атства, благочинн! округи 1 параф!!, ! складалася з численних храм!в, ыонастир!в, духовно-навчальних заклад!в, р!зних церковно-громадських установ.

Однак доводиться констагувати, що процес утвердження ! роэ-витку Рос!йсько! православно! церкви в кра! виявився непростим I розтягнувся на багато десятил!ть.

Орган!зац!йно рос!йська церква на Волин! оформилась в!дразу п!сля включения краю до складу Рос1йсько! !илер!!. У пери! роки було утворено м!сцеве церковно-адм!н!стративне управл1иня - епар-розпочато кадрову п1дготовку православного духовенства. Те-ритор!я Волино-Нитомирсько! епарх!! сп!впадала з територ!са Бо-линсько! губерн!!, чо визначоЛО взаемод!п вицого епарх!вльнсго кер!вництва з органами св!тсько! влади у вир!зенн! багатьох гхгань.

Основою для розбудови Рос!йсько! православно!' церкви служили головном чином культов} слоруди, як! належали ран!ше ун!атськ!й церкв!. ¡¡априклад, епарх!альнс управл!ння ! Волинська духовна се-м!нар!я роэм!стилися спочатку у в!д!браному в ун1ат!в Преображен-ськону монастир! м.Острога. Буд!вняцтво нових православних храы!в у Волкнськ!й епарх}! розпочалося в друг!й половин! XIX ст., коли ця проблема була поставлена ка р!вень загальнодержавних 1нтерес!в. Ц^'рковна арх!тектура розвивалася на зразок рос!йсько! культури, бу-дувати храня в стил! м!сцевйх традиц!й укрзХнського зодчества за-боронялося. 1нтонсивне цсрковне буд!виицтво велося наприк}нц! XIX-на початку XX ст. Воно зд!йснювалося на кошти Синоду, епархП, доб-роь1льн! пожертвування, зм!шано. Напередодн! першо! св!тово! вгйни рос!йська церква на Волин! мала вже достатньо храы!в, щоб успешно викопувати як власн! функц{1' задоволення потреб в1руючих, так ! поклздек! ка не! завдання !деолог!чного впливу на народ.

Засобом впливу на сусп!льке життя, символом ! твердиною Ро- . с!йсько! православно! церкви в кра! служили також монастир!. В роз-д!л! на основ! документального матер!алу характеризуемся внутр!ш-н!й стан монастир!в, де панувала атмосфера рел!г!йност! 1 аскетизму. Ироте досягалося це не св!домим переконанням самих ченц!в, а Суворов дисцкпл1ною. Законодавча система державно-церковних в!дно-син давала южлив!сть використовувати монастир! як карно-виправн! заклади дня духовенства I мирян. У важному, принизливоыу станови-¡д! перэбували в монастирях послушники, яких використовували як ро-бочу силу. Деяк! монастир! угримували невеличк! початков} школи, давали притулок сиротам } вдовам. Але в щлому !х просв!тницька 1 благод!йняцька д!яльн!сть була незначною.

Як св!дчигь анал!з джерел, духовно-навчальн! заклади Волинсь-ко! епарх1! тривалий час мали украй низький матер!альний ! мораль-

ний р!вень. Лише наприк!нц! Х1Х-на початку XX ст. звертаеться надежна увага щодо п!дготовки майбутнього духовенства: пол!гыулться побут 1 умови навчання, зд!йснено ряд заход!в на удосконалення форм ! метод!в навчання. У сеиинар!с?!в, переважно укра!'нц!в за поход-женням, виховували зневагу-до укра1'нсько! мови. Взагал!, розмозля-•ги ,, крз1'кськоа мовоо в духовно-навчальних закладах заборонялося. Початкова осв!та у церковник школах не в!дпов!дала вимогам часу, виховання зводилось головням чином до формування в учн!в в!рноп!д-данства царю 1 любов! до Рос!йсько! православно! церкви. М!ж там, б!льи!сть церковно-г.араф!яльних шк1л залишалися у жал:ог!дному стан!.

3 дисертвц!! акцентуеться увага на тому, що власне наприк!нц! Х1Х-на початку XX ст. Рос!йська православна церква сягае свого роз-кв!ту. У цей час э"являються 1 активно д1ють р!зн! церковно-громад-ськ! установи: церковн! братства, товариства, попечительства, ви-давництва, як! проводять рел!г!йно-просв!тницьку, церковно-куль-турну ! науково-краезнавчу роботу. Хоч ця д!яльн!сть взповнывала церкву як!сно ! значно поглиблювала П зм!ст, однак для переважно! б!льыост! неосв!ченого населения губерн!! вона эалииалася нев!домоа, тому мала здеб!льшого ел!таршй характер ! не була визначальною.

У другому розд!л! "Д!яльн!сть Рос!йсько! православно! церкви на Волин!" висв!тлюються заходи царського уряду щодо утвердження 1 зм!цнення Рос!йсько! православно! церкви в кра!, досл!д;«уоться фор-ми 1 методи !! д!яльност!, показано в!дношення церкви 1 духовенства до р!зних сусп!льно-пол!тичних под!й.

Наприк!нц! ХУШ ст. в-сусп!льно-громадськоцу ! рел!г!Иному жит-т! Волин! дом!нували католицька 1 ун!атська церкви. Иосл1довникаыи ун!1 були переважно укра!нц1, як! складали б!льш!сть /близько 70$/ населения краю. Ун!атська церква мала великий вплив на в!руючих. В умовах польсько-католицького панування вона-була засобом захисту

укра!нського життя: збер!гала укра!нську мову, звича!, обряда, традиц! 1'. Тому п!сля включения Правобережжя до складу Рос!йсько! !мпер!! царський уряд розпочав, насамперед, л!кв!дац1ю ун!атсько! церкви, в як!й убачав головну перешкоду на шляху русиф!кац!1 ук-раХнського населения. Зницення ун!1' в!дкривало прост!р для утверд-кення ро-Лйського православ"я, тобто забезпечення рос!йського в оливу в рег!он1. Л!кв!дац1я ун!атсько! церкви зд!йснювалася непосл!-довно, але в ц!лому присднання ун!аг!в до Рос!йеько! православно! церкви проводилося жорстокими методами примусу.

Утвердження Рос!йсько! православно! церкви в кра!, як оф!ц!й-. но! 1деолог1! царизму, не принесло в!дразу оч!куваних результате. Внасл1док зм!ни соц!ально-економ!чних умов, що сформувалися в систем! царського самодержавства, православие духовенство опикилося в склидних взаемов1дносинах з параф! янами. Оде ржавления церкви й по-силення кр!посницького гн!ту на Иравобережж! привело до р!зних эло-вживань з боку параф!яльного духовенства, посилювало рел!г!йний !н-диферентизм серед народу. У розд!л? наголошусться, що моральн!сть эначно! частини православного духовенства була серйозно ущербленою. В його середовиц! процв!тали р!знотн1тн! пороки: пияцтво, груб!сгь, розпуста, про що св!дчать числены! арх!вн! документи. Звичайно, при так!й повед!нц! православие духовенство не мало надежного авторитету, цоб впливати на сусп1льне життя. Однак, незважаючи на це, царський уряд пост!йно ! наполегливо використовував церкву в сво!х пол!тичних 1нтересах. Ьаприклад, п!д час придушення польських повстань 1831 I 1863 рок!в, проведения селянсько! реформи 1861 р. в!н вимагав в1д духовенства стояти на захист! самодержавного ладу. Вар-то зазначити, цо параф!яльне духовенство у сво!й б1льшост! залжа-.чося пол!гично нейтральиим, хоч 1 змурене було виконувати розпоряд-ження та накази свого епарх!алыюго начальства.

Пол!тичним нам{рам царизму заважала католицька церква, яка збер!гала м!цн! позиц!! в кра1' i справляла вплив на колишн!х ун!-ат!в. Окрем! параф!яни, в яких ототожнення рос!йсько! церкви з царським самодержавством породжувало особливу в!дразу, переходили в католицизм. Щоправда, коли тан! факти викривалися, "в!ров!дступ-ник!в" силою повертели у попередне в1роспов!дування. Польськ!,лов-стання 1831 f 1863 рок!в стали приводом масового закриття католиць-ких монастир!в 1 секуляризац!X Хх земель, репрес!й проти поляк!в. Так сили католицизму i польського елементу в краХ було п!д1рвано.

П!сля польського повстання 1863 р. царський уряд впритул зай-маеться проблемами посиления свого впливу на Иравобережж!, зм1цнив позиц!Х Рос!йсько! православно! церкви. Шляхом скасування повинностей селян на церкву, державного1 утркиання православного духовенства 1 створення для нього пост!иного фонду царському урядов! вдаегься закр!пити його соц!альний статус, ¡цо в певн!й м!: * врегулювало вза-емов1дносини священика з параф!янами. У 60-70-х роках продовжуеться боротьба з ynieno i католицтвом, вид!ляються кошти на буд!вництво нових церков. У цей же. час на авансцсн1 рел!г! йно-пол!тичного жит-тя з"являються церковн! братства, головне завданля якта полягало в обрус!нн! краю шляхом зм!цнення ! поширення рос!йського православ"я. Непокладаючись власне на духовенство, патриотично настроен! /в ду-ct загально!мперських !ктерес!в/ впливов! особи ставали оп!кунами чи почеснкми членами церковних братств ! ютер!ально Хх п!дтрнму-вали. Нер!дко це робилося ! за вказ!вкоо самого царя. Сории ! ме-тоди д!яльшст! братств були досить р!эноман1тн1. Поряд з культурною i рел!г!йно-просв!тницькоа д!яльн!стю, окреы1 братства ззйл-лися рем!сництвом, благод!йництвом, доглядали за станом церков :о-1до. Але свою активн!сть церковн! братства виявили лиге наприх!кц} XIX-на початку XX ст. Взагал! у порсфоруеннй пер!од /оС-7и-:!

XIX ст./ ентуз!озму t запопадливост! з боку д}яч!в церкви неспос-тер1гаеться. Навпаки, своп акгивн!сть Рос!йська православна церква виявила в пер!од контрреформ /80-90-т! роки XIX ст./, що певною"Mi-ров засв!дчуе П реакц!йну сутн!сть.

Характерною особлив!стю життя православной церкви наприк!нц! XIX-на початку XX ст. була, насамлеред, бурхлива м!с!онерська д!-яльн!сть, яка набула орган!зац!йних форм: д!яв спец!альностворений ком!тет, велася кадрова п!дготовка. У цей же час швидко зростас i к1льк1сть церковних братств. Оправославлення м!сцевого населения супроводжувалося як рел!г!йно-просв!гницькою д!яльн!стю, так i по-л!цейсько-адм!н!страгкшиш заходами. Особливо жорстокою була бо-ротьба проти сектантства 1 католицтва. Сл1д зазначити, що росись-ка церква виявляла штерлим!сть не т!льки до 1нши.. конфес!й, а й взагал! до нац!онально-культурних особливостей р!зних народ!в, як! проживали на Волин].

lia початку XX ст. пом!тне прагнення рос1йсько! церкви добити-ся якщо не пров!дно! рол!, то прииэйм! високого становища в сус-п!льств!. Значно зр!с матер!альний р!вень духовенства. 'Гак, MicbKe б!ле духовенство за сво1'ми достатками в!дпов!дало верх!вц! !нтел!~ генц!!, а с{льське параф!яльне - заможним селянам. Кр1м того, церква бере активну участь в сусп 1 льно-пол 1 гич>юму житт!: висував сво-1'х кандидат!в до Державно! Душ. Цьому сприяв ! царський уряд, який спирався на православие духовенство у сво!й пол!тиц1.

Однак за зовн!шньою величчю церкви, саме в пер!од П п!днесен-ня, проступали явн! ознаки кризи. Це яскраво позначилося на г.од!ях pocltlcbitoï революц}! I90b-1907 pp. Як т!льки з"явилися перш! ознаки свободи, почався в!дх!д в!д православ"ч. 3 перших дн!в революции церковна верх!вка розгорнула контрреволюц!йну д!яльн!сть, час-тина духовенства влилася у чорносотенний рух. На Волин! центром

чорносотенного руху стала ПочаХвська Лавра, де чорносотенц! збира-лися на сво! з"1'зди та друкували контрреволюции! прокламац!!, лис-т!вки тощо. Шдтримуючи пол!тику царизму в пер!од гЛсляреволюц!йно! реакц!!, рос!йська церква веде боротьбу проти укра!нського нац!о-нально-культурного руху, продовжуе ы1с1онерсько-русиф!каторську д!-яльн!сть.

У висновках дисертац!! зроблен! узагальнення з головних проблем досл1дження, як! вказують на тривалий процес утверджекия рос!йсько-го православ"я в кра!. Царському урядов! лотр!бно було протягом де-сятил!ть вт!лити в життя ц!лий комплекс заход!в, щоб, зм!цнити на Волин! позиц!! Рос!йсько! православно! церкви I досягти с того пере-важашого впливу. У п!дсукку наголошусться на самодержавн! й I реак-ц!йн!й сутност! рос!йсько! церкви; п!дкреслювться, що без систеыи царського самодержавства й державно! оп!ки I! позиц!! в сусп!льст-в! були непевн!.

Особистий внесок дисертанта у розробку наукових результат!в, щи винисдтьсд на захисТ;- —

- визначення рол! ! значения кожного структурного елеиента Во-линсько! епарх! 1' у розбудов1 рос!йсько! церкви на Волин!;

- обгрунтування негативних явич, що сталися внасл!док л!кв!да-ц!! ун!атсько! церкви й посилення кр!посницького гн!ту в кра!;

- анал!з державно-церковних взаемов!дносин, направлених на зм!цнення самодержавства й непохитност! !млер!!;

- висв!тлення конкретних напрямк1в м!с!онерсько-русиф!катор-сько! д!яльност! Рос!йсько! православно! церкви.

Методолог!чною основоо дисертац!йного досл!джс-нн'я с гозитив!сг-ськ! } неопозитив!стськ! п!дходи до наукового п!знання, 'до дало змогу безсторонньо описати под!!, яви^уЗ, процеси, 1, воднсчзс, зз-безпечити об"ектпвну критичн!сть досл1джьння. Кр!м того, автор дот-

ркмувався принципу уН1версал!зму, в!дпов1дно до якого !стор!я Ро-с1йсько! православно! церкви на Волин! розглядаеться у контекст! сусп!льно-пол!тичного життя краю.

Методи досл!дження. У ход! досл!даення використовувався метод спостерехення як ц!леспрямоване, систематичне сприйнятгя !с-торичних реал!й. заф!ксованих в арх!вних матер!алах, листах, спо-гадах тоцо. 3 мегод!в теоретичного п!знання застосовувався метод сдност1 !сторичного ! логичного, системно-структурний та д!алектич-ний метод.

Щдсумков! висновки:

- Рос!йську православну церкву на Волин! представляла Волинсь-ка епарх!я, яка напередодн! перло! св!тово! в!йни 1914 р. мала три в!кар!атства, 87 благочинних окруНв, 1321 параф!ю, близько 2150 церков ! 17 монастир!в. Окр!м того, у Волинськ!й епарх!! д!яли духовно навчальн! заклади, р!зн! церковно-громадськ! установи, братства, попечительства;

-процес утвердження 1 розвитку рос!йського православ"я на Волин! був складним I гривалим. Певний час наперешкод! стояли като-лицька 1, насамперед, ун!атська церкви. Ун!я збер!гала основи ук-ра!нського ггравослав"я ! мала великий вплив на в!руючих краю. Фак-тичну л!кв!дац!ю ун!агеько! царкви царський уряд проводив жорстоки-ми методами принесу;

- Рос!йська православна церква стояла на захист! самодержавного ладу ! брала ахтивну участь у сусл!льно-пол!тачлому житт!:

царський уряд використовував XI' як зас!б !деолог!ч.чого впливу на

—^

народ. За допомогою р!эноыан!тних форм церко вно-про ев! тнкць к о 1' ро-боти ! метод!в ады1н1стративно-пол1цейоького т'иску вона проводила актиБ!!у к!с 1 окерсько-руоиф!каторську д!яльн!сть. Хоч наприк!нц! Х1Х-на початку XX ст. Рос!йська' православна церква на ВолинI досяг-

ла свого розкв!ту ! була пануючою хонфес!во, проте без п!дтримки системи царського самодержавства XI позиц!I в сусп1льств1 залиша-лись непевними.

2. СПИСОК ОЛУЪЛГКОВАШ НАУКСВИХ Г1РАДЬ

1. Д!яльн!сть церковник братств на Волин! // Велика Волинь: Науково-популярний зб!рник волинознавства.-Житомир, 1993.15.-С.54-62.

2. Д!яльн!сть Рос!йськоХ правослашюХ церкви на. Волин! /друга половина Х1Х-початок XX ст. // УI ВсеукраХнська наукова конферен-ц!я з !сторичного кряезнавства,-Луцьк, 1993.-С.417-418.

о. УкраХноф!льство "епископа Никона-Миколи Безсонова" // У1 ВсеукраХнська наукова конференц!я з !сторичного краезнавства.-Луцьк, 1993.-С.272-273 /у сп!вавторств1 з П.КобилЫським/.

4. Д!яльн!сгь Волинського В!дд!лу Гмператорського Православного Палестинського Говариства // Велика Волинь: минуле 1 сучасно /Тези м!жнародно! краезнавчо! конфере.чц! X/.-Житомир, 1993.-С.56-57.

5. Д!яльн!сть арх!епископа Додеста // Тези науковоХ конферен-ц1Х до Ю0-р!ччя Волинського впарх!ального давньосховгауа.-Нитомир, 1993.-С.6-7.

6. Любарський Свято-Георг!евський монастир //Духовке в!дрод-ження культури УкраХни: традицИ, сучасн!сть /Иатср!али ! тези на-уково-практичноХ конференц!Х/.-Р!вне, 1594.-С.204-206.

7. Житомирське училище Пасторства // Житомир в !стор!Х Волин!

! УкраХни /Тези ВсеукраХнськоХ науковоХ краезнавчоХ кон^лрскц!I/. -Житомир, 1994.-С.40-42.

8. Духовенство в !стор!1 "Козацьких когил" // Еерестец>ка битва в !стор!Х УкраХни: Тези четвертоХ республ!канськоХ наукого-првк-

- 2Г- -

тичноХ конферекц!!'. - с.Осгр!в Радивюивського р-ну,'' 1993.-С.23-24 9. Церковно-параф!яльн! попечительства ВолинськоХ впарх!Х // Велика Волинь: минуле 1 сучасне /»Матер!али м!жнародноХ науковоХ красзнаачоХ конференц!Х/.-Хмельницький-1эяслав-Шепет1вка, 1994,-С.283-284.

4

Zhylyuk S.X. The Russian Orthodox Church In Volyn (1793-1917).

Dissertation for the degree of Master of History, speciality 07.00.05 - History of Ukraine. Institute of History of Ukraine at the National Academy of Sciences of Ukraine. KyiV; 1?95-

The dissertation considers the prooaea of establishing and development of the Russian Orthodoxy in Volyn. General condition of the Volyn eparchy is analysed. Principal attention is given to the Joint activities of the Russian Orthodox Church and tsarist government aimed at extermination of special national cultural and religious features of the Ukrainian and other peoples In the region. The author comes to the conclusion that by the beginning of the 20th centui? the Russian Orthodox Church had reached its supremacy and outward prosperity though its position l.i the society was uncertain and unstable.

Жилюк С.И. Русская православная церковь на Волыни /1793-1917 гг./. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - история Украины, Институт истории Украины HAH Украины. Киев, 1995.

В диссертации исследован процесс утвврджения и развития русского православия на Волыни, показано общее состояние Волынской епархии. Основное внимание уделено совместной деятельности Русской православной церкви и царского правительства, направленной на уничтожение в крае национально-культурных и религиозных особенностей украинского и других народов. Автор приходит к выводу, что к началу XX века русская церковь достигла своего преобладающего господства и внешнего благосостояния, но ее позиции в обществе оставались неуверенными.

Ключов! слова: Pocfйська церква, епарх!я, ун!я, Еолинь.