автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Русский глагол в функционально-ономасиологическом аспекте изучения

Полный текст автореферата диссертации по теме "Русский глагол в функционально-ономасиологическом аспекте изучения"

\ Q Щ

lAHtOIIAjlUtA АВД1 М1Я ПАУК УК1'А(НИ liiLiimvi чпно maiici км ш. OUUH;CHH

На кранах румнтсу

Ьапепич Флорш Сергшокнч

ЮСШСЬКЕ Д1 в СЛОВ О В ФУH1CЦЮHAJШЮ-C) Н О JV1 АС! О Л О Г1Ч И О М У АС П Е КТI ВИВЧЕННЯ

Специмымсмь: I0.02.fll - рипйсока \ш«а

л В Т О Р Е Ф Е Р л Т

дисертаии на здооупя паукового cry пеня доктора фиюлопчних наук

К it I п - 1905

Дисертащею е рукопио

Робота виконана на кафвдр1 Батального мовоанавства Льв1воького державного ун1вероитету iu. I. Франка

Qfci«iftHi опоненти: - член-кореспондент HAH УкраГни, доктор $1лолог1чних наук, профеоор 1.Р.Вихованець

- доктор ф*лологхчних наук, профеоор О.С.Сн1тко

- доктор ф1лолог1чних наук, профеоор Ж.П.Соколовоька

Пров1дна уотанова - Укра!нський державний педаго-Нчний ун!вероитет

Захиот в1дбудетьоя " 18 " kbithh_ 1995 р. о 15 годин:

на зао1данн1 спецгал^зовано! ради Д. 016.28.01 для эахиоту диоертац1й на здобуття наукового ступени доктора фхлолог1чних наук при 1нотитуи мовоанавства iu. O.O.üoxeöHi HAH УкраХни < 252001, Ки1в-1, вул. Грушввоького, 4).

3 диоартавдею ыохна ознайомитися в б:бл1отец1 1нотитуту мовоанавства iu. О.О.Потебнх HAH УкраЗни.

Реферат роз! слано _11 бе резня_ 1995 р.

Учений оэкретар спецгалхзованоХ ради

доктор фхлологхчних наук f:' !, Н.Г.Оаерова

Однгею з карактерних рио лхнгв10тики йвцн И стол1ттн е вивчвння мови в в реальному функц1онуватй, визнання ко-иумкатавно! природи всхх без винятку II одиниць I катагорхй, побудова таких моделей, як1 в1дтворкшть процаси иовленнево* д!яльностх людини, наоамперед породження I сприйняття иовлешт. У оучаоному мовознавств1 шробленГ теоретичн1 засади функц1о-нально! морфологх!.(див., наприклад, прац! О.В.Бондарка, 1 .Р.Вихованця, В.М.Руоанхвського, Н.О.Слюсарево*, М.О.Шеля^на та 1нших) 1 функц!онального синтакоиоу (див., наприклад, до-сл!дкення П.Адамця, Г.О.Золотово!, 1,Р.Виховаиця, В.М,Русан1в-ського, Н.О.Слюсарево!, Ю.С.Степанова та хиших). На ¡саль, цього не окажет про вивчвння лексики в функмональноиу ш^кощгнгка-тивноиу аспектах. Остання в повному о<5онз1 або в »начних сво!х фрагментах ще на стала предметом такого анализу. Нав1ть тоД1, коли одинйц! лексико-сеиантичного р!вня эалучають до коиутика-тивних дослхдяень, то це в1дбуваетьоя принагхдно, в оклад: функц1онально-сеиантичних поя!в. Под!бний пхдх1д до вивчвння мови е "сукупним", 1 в!н, як справедливо эаяначае |.Р,Вихова-н<зць, повинен доповнюватиоя пхдходо« "роздхльнии", оскхляш за умови об"еднання всхх р!ыив нови в едину функц1оналъну граиа-тику втрачаетьоя опециф1ка одиниць 1 категоргй цих рхвихв 1 функциональна граматика перетворюетьоя в функцхональний опив мови в ц1лому. 1 некие кажучи, наар1ла необхшаоть створення функц!онально-комун!кативно1 творх! олова. Оатання покликана розширити 1 поглибити традицхйн! систэмно-отруктурн1 доол!д*ен-ня ноц!нативних одиниць у взаемозв"язках з одиницями I категорию! граматичиого ладу нови, тобто повинна отати тзоргею "активной лексиколог!I".

"АктивниА" (а значить х комумкативний) пхд-хх д до одиниць

- г -

иовво! системи передбачае врахуваннн 1х участ1 у ковлениЦ тоб-»о пов"язуе а предиетнш сытом I когн1тивною дхяльнхстю, а одного боку, а таком а умова«и иовленневого спх яку ванн?., його координатами та особливоотями хснувакня й >]лксацхХ у конкретней' мовн1й систем, - з 1ншого, Виходячи 13 аазначеного, моаша твердит, но комунхкативний йдхЦ до лексики як самос/пйного об"ек-та дослхдкення повинен опкратись на аналхз ном1нативщ1х эаообхв нови в динам1чному аспект: породжешш 1 сприг!няття мовлепня 1 передбачати выявления ка'тегорхй, якх формують систека! та вхдо-бражах-ть опецкф1ку об"ективац11 овхту в одиницях Мови (ономас1~ олог1чний аспект) х мовле.леву реал1зацхю в1дображених у слов1 властивоотей п!знаного фрагменту навколшнього свхту в процес1 иовленнд (функцхонадьиий аспект), тобто повинен бути переважно функц1онально-в1йобраиувалышм (функц1онально-ономас1олог:чним).

Рефероваиа дисертатия е спробов цШсного функцхонально-оаамасхологхчито хибчоиня дхескгвноГ предикатно! лексики ро-с1йоько! мови у п ыдобраяувальних зв"язках з "природно-онтоло-Ичними" референтно-таксоно!Лчшш! класами 1иен оуб"ек?хв ("Лк-дина", "Тварина", "Рослина", "Рхч" та хншими). Матерхал рос1Й-сько! мови е водночас джерелои спосгережень над фактами конкретно* мови, а такон над певшши закономерностями мови ваагал1. Таким чйно!.-, у роботх об"еднан: методики конкретно-мохшого х ун1вероально-типолог1чного доевджвиня предикатно! лекоики живо* природно! мови флективного типу <рос1йськоХ).

Актуальность теми дисартацхйного дослЦжекня визначаеть-ся наобххд!Пстю створэння теоретичних аасад функционально! ономаохолог:!, про вамивёстъ яко* для сучаоно! лпочйстнки ового часу писав В.Матез1ус; неопрацьованхотй в иовоэнавствх взагрпх та русистицх аокрьма найважливхших понять л категорхй

цього напрямку дослгджечь лексичних аасобхи мови ; вхдсутиотю "шжпарадигиатичних" (за термхнологхев Ю.С.Степанова х ДЛ.Ру-денка) та "хнпопарадигматичних'1 (для д1сслова - 'Чмошшх") до-слхдггенъ у с г с 1 номинативно" сфери щтродпо'1 мови э дина-м!чним оэнаковии (прсдикаттш) типом лексичного значения} не-опрацьованхотю кдасифхкацхй дхеслхвних прединатхв, в основ! «ких лежать прихованх семантичнх категорЗ:!, но визначаютьоя ре-.ферентно-такоонокхчною природой г ион с уб"е.кт1в I об"ехт1в ви-словлювань 1 зпливавть на комунхкативну "поведхшсу" остаюих у иовленнх, 1хн1 спроыояноси формувати текот; вхдоугнхотю крите-рх!в виД1лення найвакливхаих ономасхологхчних статусхв хион оз-нанового та предметного тишв значения, а також невивчен1стю эаконошрностей ономас1олог1чно^ комбинаторики, як1 уиояливлю-ють шэнання яайвожлив1ших эаконошрностей переходу в1д знак!в до висловдювань.

■ ?.!стою дисертацхйного дослхдження е з"ясування н-айоуттев!-ших георегнко-консгруктивних засад г понять функвдонально-оно-мас1ологхчного пхдходу до природно! иовх та II словникового складу, а також перевхрка I демонстрування.иояливоотей функхио-нально-ономас1олог1чного аналхэу на матер! ал1 одного з найб1льш значущих ссихолог1чних класхв слха - ознаковому (предикатному), який реалхзуеться в оферт Д1еслхвноУ лексики росхйсьйо! мови.

Мета дослвдення визначае необххднхсть розв"язання таких найваядошзих ззздань:

1) сформулювати риси 1 рхзновиди функгц опального напрямку досл!дження лови, П одиниць т категорхй;

2) визначити сп!вв1Дношення «ж понятиями "функхця", "значения" 1 "значупцсть" з урахуванням мети дослхдження;'

3) окреслити спепифхчн! риси д1еслова в аспект! функцхональ-

но-ономас1олог1чного анал1эу, тобто д1еслхвного предикатного значения в им1кпарадигыатичному" аспект! з орхентацхею на положения 'ЧиенноИ" парэдигми;

4) вивчиги денотативно-В1дображувалышй потвнц!ал д!есл1в-иоХ лексики в план! зиясування референтно-таксоном1чних клас1в 1мен суб"сктхв г предика^в?

5) визначити мовний статус найважлив!ших функц1онально-оно-иас1олог!чник клао1в сив;

6) сфорыулюзати законоыхрност1 комунхкативно! взаемодй фуншионально-вхдображувальних клас1Б хиенних 1 дхе<^вних лек-оем в аспект! побудови мовцем висловлювань;

7) вид!лити на ц!й п^ставх типи д*есл1вних,предикатхв;

8) дослхдити сп1ввхдношення ономасхолоНчних I семас1оло-Г1чних категорий у мовленн1, використовумчи иатерхал внутрхшньо-лексеыиого 1 мхжлекоошюго функщ опального зв"язку, а такой ме-ханхвми формування деяких'тимв оемантичио* деривац11.

Новизна ^осл!дж8Иня полягае у виэначенн1 основних принци-П1в, понять, мокливостей 1 напрямнхв функщонально-ономасхоло-Нчного анал!зу лексики мови флективного типу. Зокрема, вперше досл1джуетьоя в1дображувальний потонцхал рос1йського д1еслова отосовно р0ферентно-токсоном1чних клас1в 1мен Яхнхх суб"ектхв, якх розглядаються в аопектх "природно-онтологхчно*" класиф^а-ц11, а та.кож можливост! д1е<швних предикатхв моделювати своей семантикою типи попереднхх I подальших ситуац1й (стосовно дх!, що зображаеться у висловлюваннх); визначаютьоя категор11 ном1на-тивних одиниць, якх формують системи г викориотовуються в мов-леннев1й д1яльноси мовця, видхляютьси функц1онально-ономаспало-гхчн1 типи дхесл1вних предикаив 1 э"ясовуються законо«прност1 .формування 1зосем1чних I нехзосемхчних у референтно-в!дображу-

вальному aoneuti дхеол1вних вислойлювань, окреслюеться обсяг, визначаетхся специф1ка прихованих оемантичних категор1й i Ix ui~ оце в chctqmí засобхв сииолово! хмш^цитност! pociflcbKOÍ мови. Новим е та:сож вивчвння функц1онально-в1Дображувальких тип1в дх-есл1вних предикапв у виоловлюваннях 13 оубисктами одного ре-ферентно-в!дображувального клаоу, анал1з низки KataropiH i тро-пхв, якх формують системи д1есл1вноК лексики в функцхоналыю-ономао1олор1чному аспекп, а такой визначення закономхрностей ономао1ологхчноК комбхнаторики хмен предметного та ознакового типхв значения в межах предикативного центру вис'ловлювання.

Матаpiano« доалхдкенця стала активна частила pociflcbKo! flíeoniBHol лексики. Джарелсш формувакия картотеки е "Словарь русского языка: В 4-х томах. Изд. Е-е.-М., I98I-I984". Врахову-вались yci дхеолхвн1 лексико-семантичнх вар1анти, эафхксован1 у аазначеному словнику, а такой tí мовленневх ф1л1ац1х, якх трак-тувались упорядниками як перенос^ значения i цовланнев1 вниван-ня. Обмежекня стосувались лище тих випадкхв, якх не впливали на амхни лексичних значень дхесл1в (видова вар1ативн1сть*, одно-кратнхсть або багатократнхоть ; вкивання д1ссл1вних лексико-сзмантичних вархантхв в наказовхй формх; греф1коалып дхеслоьа, якi в1дрхзняються в1д в1дповхдних форм без префикса тхльки гра-ыатичнимм значениями початковоот1, завершеноск та деякиыи íh-шими; нечисленн! лексико-сеыантичнх вар!анти д!есшв широко! семантики типу быть, иметь, есть i под., ahí вживаютьоя в олук-бовому аначешй; fliecniBui лекоеми у окладг фрааеолог!чних.зво-рот1в). Природно, що не брались до уваги такок безоообов! д1е-олова. Не враховувались такох випадки застар1лих cniB "а ана-

тих випадках, коли зм!ни виду д1еслова спричиняли зкхни його лексичного значения, обидва лексико-семантичнх вар!аити врахо-вувались.

чень. Залучались такок иатереали Ьших словник!в р^Йеько! мови, Автороька картотека нал!чуе понад 75 тиояч дхесл1вних лекои-ко-оемантичних вар!ант1в. Доолмжзння комун!кативно!С "повед!нки" д!еолхвних предиката у виоловлюваккях а хмеиами суб"ект!в одного вЦображувального кдаоу, а також функц1онаЛьно-ономао1олог1ч-ний 1 функц!ональко-свиао1олог1чний анал!а д!еол1виоХ енантхосе-м!г, конввроИ га методы!I велись хв використанням численних приклад!в 13 художньо! л!Гератури Х1Х-ХХ отол1ть. Джерелом дея-ко! К1ЛЬК00Т1 прикладов стали такок текста публхциотичного функ-ц1онаь^ного стилю та еп!отолярного жанру. Незначна к1льк1сть приклад!в вапоаичена 1з "Словаря современного руоокого литературного языка: Б 17-ти томах.-М.; Л., 1948-1965".

Це'-'оди досл1дксння. В диоертац!* широко використовувалиоь методики 1- прийоми опиоового методу, спрямованого на вивчеиня денотативного потвнцхану д!есл!вно!£ лексики, тип!в дхеслхвних процикеяг-в у виологлюваннях з !м9иами субЧ-ктхв одного референт-но-в1дображувального клаоу. Визначення функцхонально-ономасхоло-г1чних груп ол!в 1 вивчення *хнього спеицф!чного отатуоу велось 8 опорою на системней аналха мовних явищ, використання дефШ-«1й ол1в у тлуиачних словниках роо1йоько! мови, а такок 8 використанням миояенневого эксперименту для вианачення потенц!йно! ополучуваноотх 1иен оуб"ект!в 1 предикат!в д!еол!вних висловлю-вань. Функц1онально-оноиао!олог!чне ! функц!онально-семас!оло-г!чне доол1дження оемантично* структур» вначноХ к: ль кос т! д!е- . ол!вних лекоико-оемантичних вар!ант!в-внант!осеи!в ! конверси-в!в, атакоя лексем, охоплених про несом регулярно! метон1м!за-.

вимагало ввернення до ц!ло! ниаки прийом!в компонентного анал18у лекоичного вначення, викориотання методики оемао1оло-Нчно* конб!наторики вначень 1 Тхн!х складник!в (вей). Вивчення

специф1ки прихованих семантичних категорхй д4еол1впоГ д±ЗС зумо-вило викориотання дояких прийомхв траноформацхйного х валентно-дистрибутивного оналхзу, Водночас специф!ка функцхонально-оно-иас!олог!чного досл!дження мовного натер!злу вимагала зверненнн до нових методик 1 прийом1в аналхэу, як1 иожна наэвати ком<31на-торною ономао!ологхею. У процео! досл!дження автор викориотову-вав таком деяя! зогальнонауков! методи.

Положения, якх винопятьоя на аахкст.

1. Д!есл!вним предикатним значениям, ям розглядаються в динамичному аспект! породження мовленневих висловлювань, влеоти-вий суттевий рефоренц1йно-в1Добрахувальний потенц!ал, який в комунхкативно зор!ентованим на иевн1 в!Дображувальн! класи !мен суб"екг1в. Результатом функц!оналъно-в!добраиувальних 8виявк!в ¿иен суб"в!сг1в I предикатхв е формування функц!онал1но-ономао!-олог!чних груп !менних г д1еол1вних ном1нативних еломент!в, природа яких дае моилив!сть постулювати 1м отатуо лекоичного компонента мовленнево* Д1яльноот!.

2. Функц!онально-ономас!олог!чн! групи дхеол1в в!др!зня-ються вхд хнших тип!в лексичних парадигм, наоамперед лексико-ов-мантичних груп, семантичних пол!в, а такох комун!кативно-ситуа-швких груп низкою системно-структурних ! комунхкативних ознак.

3. Функц!онально-ономао!олог!чн! групи д!еол!вних предикатхв, аор!ентован! на в!дпов!дн1 1м у прямих значениях референ-д!йно-в!дображувал-£нх класи !мен суб"ектхв, формують фушидона-льно-окомаохологхчн! типи дхеслхвних предикатхв, то мають риси прихованих семантичних категор!й. Структурна орган! 8 ац! я прихованих семантичних категор!й д!еол!вно* д!! неоднор!дна ! включав як опозитивн!, так ! неопозиаивн! (за О.В.Бондарком) в!дно-шення. Прихован! оемантичнх категор!! д!еол1вно! д!1 з!др!зня-

ютьоя вхд }нших тип:в 1ипл!цитноот1 в «овх (перш за все 1ыпл1-цитност1 преоупо8иц1йно1, некатегор1ально!, конкретнор!влево! ! текотово! фреймового характеру) ознаками, яким характерна кому-н!кативна природа.

4. Функцхонально-ономас1олог1чн1 типи д1еслхвних предикатив I Функц1онально-оноиас1олог1чн1 групи хмен суб"ект1В йоно кому-н!кативно посднуються за законами ономасхологхчно! комбхнатори-ки, формуючи 1зосем1чн! в функц1онально-вхдображувальному аспект! висловлювання. Основою цього хзосем1зму е узгодження денота-тивних коыпонент1в д1еолхвно1 л'ексеШ 1 ойомас1олог1чних стату-С1в 1мен суб"ектхв, а його результатом' - фбрмування конкретних комун1кативних гип!в Д1есл1вних предикатив. У випадках наявностх функЦ1оналъно-в1добракувальйого нёгзосемхаму м!ж класами суб"ек-Т1в 1 предикат!в спостерхгаййоя р!'зномай1тн1 типи вар1ативностх ономасхолог1чних саат'усхв ?мён' суб"ёкт1в та 1нтерпретац1йного смислу дхеслхвних предикатхв'.

5. У висловлюваннях з' Именами суб"ект1в однхе! функцхонаяь-но-ономас1олог!чно! групИ можли'ва реал1зацхя рхзних тийв дхе-сл!вних предикатхв,' щ'о' залежить вхд зображення мовцем сутност! референт!в, як! бтояй эй хианем суб"екта. Структура функц*о-нально-оноиасхолоГНних труп дхеслхвних предикамв Вузько! денотативно! опряыовай'остх, як 1 структура лексико-семантичних труп

I семантичних пой1в, формуеться категорхями (корелшпями) пол!-сем11 (эйкрема еййн'т1осем1!),. сийоймх!, антон1м1г, Г1тшм1!, конверсй та деякимй 1н'шими, як! перебувають у рхзноманхтних сп1вв1Дношеннях. Отже, вивчення осташпх, як I процеохв семанти-чно! деривацх!< повинно мати комплексной семас1олого-оном&с1оло-гхчний характер.

Теоретичне значения дисертац1йного досл!дження можна окре-

слити як спробу. сгворсння основ функц1ональко-оиомас1ож)Гочного анал!зу лексики природно! нови флективного типу.. Це г собх ви-кликае необхшисть обгруктування деяких теоретичних передумав га найваажшших понять I категорий, нового напрпмку дослхджвнь, 1х взасаоэв"язкхв iз уже алробованиыи подхода® I напрликаии. в науцх про мову. .Такиш понптт.ши в робот: стали: ономасхологхч-ний статус слхв, фунвдхонально-ономасхолоНчн! групи ол1в, функ-цхонально-оноиамолопчний тип Д1есЛ1вно* дх1, функ^оналмо-'ономасхояоНчний тип дхеслхвних предикат!в, оноиасголойчня кои-б1наторика та деякх хнаи. Сутн1сть них понптг> визначаеться, як . правило, в пор1вняннх з категорхями х поняттпми функционально! семаохолог!*! семантично! структура слова, лексико-семантичиоК групи, се1,¡античного поля, комуикавшю-ситуативно! групи, фун-кц!онально-се:.1античного типу дхеслхвшпс предикатхв, семас1олог1ч-но! коиС1наторики та деякими 1нши«и."

Практична значения робота. Результате дослхджеиня протягои <Ижьт десяти рокхвс використовуюгься автором у вуз!вських курсах эх вотупу до иовознавства х загального ыовоэнавства, в спецкурсах !з коиун1кативно1 л!нгвхотики 1 функционально! оноиас^лог!*, при написаннх студентами курсових х диплогяих роб1т. Деякх поло-ження дисертацхг ыожуть бути викориотакг в курсах !з сучасно? укра!нсько!£, росхйсько* та хнших слов"янських нов (роадхли "лек-сиколоНя" ! "синтаксис"), у спецкурсах 1з сеиас1олог11 г грама-тики, порхпняльного вивчення синтакоичних яхвд опор1днених I не-спорхднзних нов, при написанцх п1дручиик1в, позхбншав 1 укла-данях словник!в ("асамперед 1деограф!чного ! тематичного тину). Деяк! результата дослтджшшя (пери за все т!, що стосугтьсп при-

¡у < , ■ , .

хованих сеиантичнях категор1й) ножуть бути використанх для концептуально нового опису граматично* будови окремих нов, у викла-

дани! рооШькоХ нови як нер!дкоХ та iHoaeuHoï, а "акож для отворения таоретичних эаоад тлуиачних словник!в активного типу? в ди-oepiauiï формулюютьоя деякт тези, то отосуються практичного аспекту лексикограф!4HOÏ преаеитац!* oHouaciолог!чноХ 1нфоркац1х в оловниках агаданого типу.

Апробацхя роботи. Основы! положения дисертацхйного досл!д-жання виов!тливалиоь у допов!дях t псвгдоиленнпх на ихжнародних конференц!ях (КиХв 1991, Варшава I99S, JIbbîb 1993), воеооюзних (вокреиа в межах СВД) 1 м1жв!домчих конференюях i нарадах (Ор-дхонШдзв 1983) XapKiB 1987, 1988, 1991 » Пери 1988, 1990; Дн1п-ропатровоьк 1988; Ле^нгррч 1990,- Даугавп!лс 1991 ; Ужгород 1991» Овардловоьк /бкатеринбург/ 1990, 1993), рвепубл!кансысих конфв-ренц!ях (jibbib 1980, 1989, 1990, 199Ц Ужгород 1982» ¡йровоград 1985} XapitiB 1988, 1991; Кам"анець-ПодШоький 1990), Mi к вуз! в-оьких perioHaniHHx наукових, науково-uaто дичних конференц1ях i нарадах Шровограл 1984, 1987} Свердловоьк 1987, 1990} Львхв 1989, I9S0, 1991; Краснодар 1989} 1вано-Франк1воьк 1990, 1998; Тернопхль 1990, 1991). Автор такса виотупав 8 доцовхдями i noai-домленнями на вд>р1чних зв1хних наукових конференциях викладач1в Льв1воького унхвероитету (1988-1993), м1ккафедральноиу oeuinapi викладач!в Львхвоького ук1вероитату (1993). Результата дисерта-uiï обговорювалиоь на сильному aacisaHHi мовознавчих кафедр Льв1воького ун!в8роитегу, а також в!дд!лу роохйоькоХ иови 1нсти-туту мововнавотва iu. О.О.Потебн! NAH Украхни. 3 теми дисерта-ц!Х опубл!ковано 74 npaui вагальним обоягои понад 85 друкованих вркув!в. <■ ' ■

Структура i Sütel роботи МатерЛая доол1дження, його мета i завдання визначили отрукгуру диоертац!!. Бона окладаетьоя ai вступу, чотирьох ров-

У ' Л'.-« < • L Г. -: ' ->'

дШв, загальних bhohobkíb, списку використано* науково* (935 иаэв) та художньо! i публхцистично! (81 наэва) л!тератури. Кожей роздхл завершують kopotkí вйсновки. У текст: дисертвцй наявн! таблиц! та схеыи.

У В о т у п i визначаеться актуалыиоть теш, формуяююиь-ся мета i заедания досл!дження, наукова новизна, практична значения, метода i матер!ал дослгджвння, положения, nici винооятьоя на захиот. Обгрунтовуеться необх1дн1оть отворення теоретичных заоад функщональноХ ономасхологх*, Н зв"язок Í3 когн!тивною парадигмою лхнгвхотичних досл!джень.

У пардону р о з д t л i дисертацхх "Сутн1оть функц1онально-ономасхолог1чного пхдходу до йот i П оловниково-го складу" розглядаеться íctopíh формування ономао1олог!чного напрпмку вивчешш лексики» У сучасн!й Л1нгв1стиц1 oyTHiora оно-MacionorÍ4Horo п!дходу до нови та IX одиниць,» тобто п!дходу "В1д мовця", в найзагалыйшоиу вигляд! можна оформулювати таким чином: перед мовцем стоить проблема (у вигляд! íhtohuxí або 4ii-кого задуму) - як правильно (а часто i образно) i ятии засовами передати потр!бну 1нформацхю (про "отан справ" в об"ективн1й д^сност!, систему !дей, образ!в, почуття, емоц!* тощо), щоб во-на в м!ру мохливоотей була адекватно оприйнята адресатом (олу-хачем, читачем). 1накше кажучи, той, хто выправляв 1нформац1ю, повинен перевести П в систему мовних знакхв (тобто певним чином "закодувати") i подати в tí® формх, яка в середовкщх kooíIb uieí мови вважаеться зроаум1лою, правильною, образной. А це вже "активний" аспект аналхзу иови, коли, як писав Л.ВДерба, до-сл1дник в!датовхуеться "вхд потреб думки, яка висловлюетьоя". Вкиваючи продуктов^ ("антивнх") вида комун!кацх* (наоамперед мовлення i письмо), адресант у сво!й мовленнево-мисленневхй д1-

нлъноот1 рухавтъся в1д 1де! {хнтешц! або задуиу) до конкретно! форми И реалхэацх! в мовленнх.

У лхнгв!стичн1й л1тератур! останнього часу утвердилась дуика, то динаы!чному характеров! мовленнево! дхяльностх, мовх в пронес! комуихкац!! найповн1ше вхдпов1дае ономасхологхчний пхдххд (В.Г.Гак, М.П.Денисов, Г.В.Колшансысий, О.С.Кубрякова), оск1льки в1н зорхснюваний на продуктивнх ("активн!") форшко-мушкативно! д1яльноотх1, Одночасно не заперечуеться можлив1оть розгляду фактхв.ыови з використанням семасхолопчного пхдходу (б.В.Заонет1н, М.Г.Комлев, О.С.Кубрякова). Поотулювання оиома-о1олог1чному п1дходов1 до анал1эу факив мови перевалено дина-м1Ч1юго характеру- спираетъся на той беэзаперечиий факт, то вже найпрост1иий акт комун1киц1Г включае номхнащю 1 передбачае П наявн1сть, отже, у випадку 6иомасхолог1чно! постановки питания на перший план висо^еться аспект, пов"язаний з функц1онуванням слова як 1«ен1. Об"ектом досл1дження сучасно! ономас1ологх! е не Т1льки лексичн! эаооби в «апрямку "в!д значения до функцх!", але вех одиницх мови з точки зору здхйсненнп ниш номхнативно!, або репрезентативно!, функвд!.'

Комуикативний I функщональний пхдходи поставили перед ономао1ологхею низку нових проблем, зокрема необх1дн1сть Д0СЛ1Д-нення того, як евхт, ¡цо оточуе людину, вхдображаетьоя (категории зуетьоя) в словх х як вхдображенх у ньому онтолоично властивг ознаки реалхзуються у-ковленнев!й.дхяльноотх учаеншав комуы-кац1!. А це вже новий, функцхонально-ономасхологхчшй аспект досл1дження.

* "Семасхологхчний п1дх1д пов"язаний хз дослхдкенням онтолог11

мови, а ономаохологхчний - з оеобливостяш л функвдонуван-' ня" <Г.СДур).

На оучаоному етап1 роавитку ономао!олог1чно! проблематики мокна твердити про Функц1онально-оноыао1олог1чний н а п р я -мок дослхджень мови в цхлому, П.ргвнхв, категорий \ одиниць ! функц1ональну ономас1олог1ю як опец1алышй р о з д 1 л фуп-нц1онально! л1нгвхотики, який вивчае номхнативнх заооби ыовно! сиотеми пЦ кутом зору використання *х мовцем для побудови ви-словлювалня в цхлому 1 його предикативного центра зокрема. У до-сл!дяенн1 формулюеться положения, зггдно з яким функц!онально-ономао1олог1чне вивчення лексики як самостхйного об"екта доол!д-ження повинне опиратись на аиалхз номхнативних засоб1в мови в динамичному аспект! мовленнево! д1яльност! I передбачати вияв-лення категор!й, якх формують системи ! в!дображають опениф1ку когйтивноТ об"ективац1Г мовцем св£ту в одиницях мови (когн4-тивко-в1дображувалышй аопект) та мовленневу реал1зац1кь в!до-бражених у олов! властивостей Узнано* сфэри д1йоноо®1 в процв-с1 мовлення (функц1ональний аопект) для побудови, комун^кативно* одиниц1 й тексту, Останн! розглядаються переважно з точки зору аналогового синтаксису. Зазначен1 аспекуи нерозривно взаемопо-в"нзанх, оскхльки функйонування ол1в як член1в речення е результатом функц!й, пк1 опочатку виформовуютьоя в окремих актах ном1нац1! (С.Д.Кацнельсон). При цьому викорисговувтьоя як потен-щйне (на етапх вибору мовцем конкретно! мовноК одинши), так ! результативна (на етап1 р«ал1зацхГ цхеГ одиниц1 у виоловлюванн!) розум1ння функцх?. Поеднання в1дображувального I функшонально-го аспект1в доолхдження сприятике вир1шенню одше* з найважлив!-ших проблем л1нгвхстичного функц1онал1зму: ^знания законои!рно-

I

стей вэаемодй функц!й комун!кативно! одиниц1 (та воього тексту) I функцгй ц складншив з урахуванням як эм1оту (значения) осташих, так й гнтерпретацхйного компонента, який вианачаеться

мовно» формою. Переважае напрям "вхд значения (омкзлу) до форм реалхэоцху у виоловлюванш". Можуть також використовуватись елементи аналгву "вхд форми -»до значения" у випадяах, коли • йдетьоя про опхлънх семао1ологхчн1 й ономас^логхчнх китегор!!.

Бизначення сутност: Функцхонадъно-ономасхолог1чного напрям-ку доолижень лексики будь-якоУ мови вимагае звернення до низки осиоеопо'ложних понять лхигвхстичного функцхонаизиу, серед яких насамперед розгкядаютьсп поняття "функцхя", "значения" 1 "значуцхсть" мовккх (у нашоиу випадку лексичних) одиниць, однозначного тлумачення яких у лхнгв1стич1ПЙ л1тератур1 немае.

Згставлення чинних пчглядхв на згаданх поняття , о також обраний аспект анализу х наявний досв1д дослхдження лексичного матер1алу уможливлюмть розглядати функцхю, значения х эначупист? ном1нати.вних одиниць як сп1вв1дноснх поняття, тхено пов"язан1 одне з одним. У цхй трхздх провхднш, онтолог1чно первинним ви-отупае значения - ^утнхеиа влаотив1оть ковного знака спхввхдно-оитиоь через мислення {I ширше - копптивну дхялънхогь) лвднни а! ов!том у вдлому, Кого окремими фрагментами I реалхями (в широкому сенсх слова). 1нак1го кажучи, значения своими дкерзлами в1дображае езгт, вхддзеркалешй у шсленн1 людини, асвоУм на-прямком - кошеретну мовну форму. Значуицсть як мхоце моькоХ оди-ницх в системх е УХ внугрхшиьою характеристикою, важливо», але все ж таки складовою частиною значения, Функц1я к - цз дин&мхч-иа характеристика значения, спосхб його 1снування, його роль у побудов1 й функшонуваннх одинида вищого рхвня. В зазначоноиу сенох функц!я лексично! одинищ зумовлена напвним у мовх значениям I вор!ентована всерадину сиотеш, хоча II результат форму-еться (через вначения) дюжиною а П конкретною 1Н1бнцхонал.ыас-тю. Поняття функцху, яке розглядаеться оаме а таких позицхй, е

ширгаш значущост1, оскхлыш передае за допомогою значения, окрхм внутрша.оструктурно! 1нфоришц!, хнформацхю про спхт, миолення лвдики, «овну систему в дп товд. Вхдрхзняс X! в1д значущост1 тшот. иаявихсть спрямованостх, яку зодас ковець, а такоэс системно-структурно! орга^зацх! конкретно! моей.

Значения, значуаостх х функцх! - це три типи иовного знания, завдяни лким будь-яка одиниця мови стае для иовця осмиоленою, а осмислонгсгь - ц« "осковна умова, якхй повинна вхдповхдати будь-яка одишш}-кожпого рГ£ня, иоб набути лхиге!стачного статусу" (Е.Бвнвзн1ст>.

•У другому р о з л I л { роботи "Дхеслхвне значения в "июнному" аспект! розгляду" зазкачаеться, ио в сучасно-му новознавствх в1дображувальний потенц1ал дхеслхвно! лекоики залииаеться практично но дослхдявник. При цьому йдетьоя про ви-значення денотагавних статус1в члсн!в предикатно! рашш не уза-гальнено-комунхкативного (агентив, об"ектив, результатив, 1Н-сгрументатив тощо), як це слостзрхгаеться у випадку синтаксично-рольового П1ДХОДУ, I на в тврмхнах членхз речения, а в } д о б-р а ж у в а л 1 к о-р еференц!й.ного, так Си мовити, "онтологхчно-природного", характеру: "Людина", "Тварина", "Роо-лина" тошо. В1дображувальниЙ аналхз дхеслхвних лексем, зорхенто-ваний на заэначен1 категорг! члеив актантно! ражи, виходить за цоех традидхйного дослхдження предикатоцонтричних рио дхсолова I е "хншопарадлгыатичним" (у термхиологх! Ю.С.Степанова х ДЛ.Руденка - "идашгим").

Серед монливих зв"яз.к1в дхесЛ1вних предикатхв особливо ко-муикативио важливиии е эв"пзки суб"ектн1. Кезалежно вхд вияву д1есл1вно! дё! стосовно сфери суб"екта чи/або об"екта вона зав-жди онтологхчно пов"язана з I! чинникои (або кос!ем стану, яко-

axil, KiJttKOOfi тоща), гобто на píbhí висловлювання - з оемантич-1-адм оуб"ектом, оок1льки дхя не iciiye, а эд1Йснюетьсн як функцхя ©станнього, Тому, виходячи э наявних глибиниих, детермхнованих объективною д!йон!отю ав"яэк1в д1! та I! чииника, вважаемо, то фуикц1онажьно-ономао1олог1чне вивчення д1есл1вно! яекоики повинно проводитиоь 1з кеоди!нгош врахуванням' воображения д1еол1вною лекоеиою денотативких рис uaiepil, mct отрицали вталення у се-мантичнхй структур! субъекта.

Анал!а в!добреикувального потенц!алу 75284 д!еод1вних лек-сико-оимантичних вархент*в (ЛСВ) в аспект! притаманних Км зв"я8-к!в 8 рефорентко-таксонокпчниии класами !иен субйект1В ааов!д-чив, цо обояг цих эв,,язкхв духе коливаетьоя: в!д повно! незалеж-ност! о'*ооовно референтно-таксоном!чних клао!в хмен суб"ект!в — черев функцхональну вхднесенхоть до достатньо широких дено-тавивних клас!в останн!х — до в!дображувально! "припиоаност!" вуэькому денотативному клаоу, ев до 1ндив1дуалыщх його член!в.

Найчиоленмшими клаоами денотативно незалея;них Ыдображу-валгио незакрхплеких) д!еол!вних предикатив е; I) дхеолова за-гал*ноек8иотенц!йно! оеыантики ; £) низка д!еол!в, як! познача-ють загаяьн! KaTeropi! !саування елеменх!в ов!гу (кхльк!сть, як!сть, вм!ну тощо){ Э) дгеслова ролятивно! семантики, якх по-еначають в!дноаекня píbhootí, HepÍBitocti, включения, гам!щенк» тошо; 4) двяк! д!еелова загальнокаувативного значения! 5) низка д!еол!в вагаяьиоако!олог1чного значения{ 6) д!еслова, hkí по-еначають оприйняття людини (р!дше - тварин) в най8агальн!шому вигляд!,' 7) д!еолова, що поаначаютв потребу леди ни в току, то ноже бути названо iпеней оуб"екта; 8) д!еелова, hkí позначають можливЪпь онремих елеиент!в OBiiy махи власн! !иена.

Дхеол!вн! предиката вуэько! денотативно! "привязки" можуть

в1добра*увалы<о спец1ал1зуватись до родово! (напрнклад, жрать "поедать" - для Bcix тварин), видово! (напрнклад, лакать "пить"-для деяких видхв тварин: котхв, собак) Й хидив1дно1 (напрнклад, каркать - ворона, чирикать - горобець) назв. У ubtouy не аналха таких дхеол1в, hki ыожна охарактаризувати як однооэнаковх, дозволяв виявити Haciynni референтно-таксоном1чнх клаои iueH у ро~ лх оуб"ект1в Д1еслхвно* flii i, в1дповхдно, TaKi в1дображувальн1 клвси д!еолхвних предикатхв:

I. Д1еслова, янх вхдображають аагальн! форш хенування ца-repii: I) npooiip; 2) час.

II. Дхеолова, якг в1добрахають об"екти реально! дхйснос«: А. Киву иатерха: I) людей} 2) тварин; 3) рослии. Б. Неживу ма-тар!ю: I) натурфакти: а) небо i ne6eoni овхтила; б) дглянки земно! nosepxnii в) явища природи; г) речовини; д) овхтло, звук, запах; е) вогонь i диц; е) кояхр, фарби, румяянедь, блхд^ть, шгами, слхди тощо; ж) частини тхла людини i тварин, органи, хво-робливх утворення; 2) артефакти: а) заооби переоування; б) ме-xaHiawi, эасоби працх, пристосувания та ixni чаотини; в) продукта обробки, переробки; г) одяг, ваугтя; д) споруди та Xхих частики; е) продукти х&рчування, напоГ, тютьл тощо; е) лоштовг надсилання, вантаж!; 8) результата Ьиелектуально! дхяльноо«.

III. Дхеолова, виображувально пов"язан1 s 1иенаии, як! по-значають абстрактнх поняття: I) психофакти (овхдом1оть, думки, почуття, euoaii toko); Z) фгэичнх (аокрема фхзхологтО явища; 8) фхэичн1 Д11 i процеои;,4) подхг; 5) оэнаки,'якостг, влаотиво-eri, отани, вМношення; 6) оитуацх!, ф;жти; 7) аботрактм катв-ropi i.

IV. Дх ее лава, в1дображувалыю пов"лзан1 з t иенами шфхчних, м!фолог1чних i вищих icTos, оутностей. -

М1г визначеними вхдобракувальними клаоами д1еол1в I, вгдпо-вгдио, референтно-такооном1чни?4И класами !иан Кхнхх суб"ект!в наяв1« т!он1 оемантичн! зв"яэки. ЗагальНа ж кхлькготь одноозна-кових дхеслгв складас третину вспх эаф1ксованих у МАО дхеалхвних лекоико-оемантичних вар1ант1в <ЛСВ). Значка чаотина остампх , (приблизив три чвертх) вхдображувально пов"язана з денотативмш клаоои !мен "люди". У овоУй сукупност1 одноознаковх д1вслова окреолюють коло референтно-такооном!чних нлаохв хмен суб"екпв, як! ьживаютьоя у двочленних речениях роохйсько! ыови.

Однак б1лыи1сяь Д1есл1вних предикат!в е багатоознайовиии, • тобто функвдопально 1 вхдоьражувально належать б!льш Н1ж до оц-ного^референтно-та&соноихчного класу хиен суб"ект!в. 1накше ка-жучй; вимвленх вхдобрахувалькх класи дхе<шв не е замкнутиии, а комунхкативно взаеыод1ють у процесх мовлення. Ця взаемод1я опри-чиняе вифорыування денотативно "сум^ених" клао1в дхеол!вних кроликами, найчаститн!ыию{ з яких с: I) "нива мятер1я" (тобто "люди", "тварини", ^ослики"); 2) "жива матерхя, онроыожна до самое тШдах дхй та/або руххв" (Тобто "люди" х "тварини"); 3) "люди", "тварини", "частини ила" (з урахуванням можливоУ метон1И1ч-

г

но! модел1 вхивання "людина -■»- чаотина т!ла"); 4) "людина I артефакт" (з урахувавням можливо! модел1 вживания "людина И _д11 э артефактом дху артефакту"); 5) "людина I результати ¡н-телектуально* ^яльноот^'Гб) "людина, тварина, частини Т1ла, артефакт"; 7) "людина, поихофакти, абстрактна категорх*"; 8) "людина, артефакт» речовина"; 9) "тварини I рослини"; 10) "частини т1ла г поихофакти"; II )'"поихофакти 1 абстрактнх категорхК" ; 12) "т!ло ("р!ч")'1 речовина"; 13) "д1лянки земно* поверхм I явищаприроди";"

У реферованому роздШ анал!зуетьоя.також деиотативно-в1-

дображувадьний потенциал 1ильк!сно найбхльш широко! групп дхе-олхв, Функцхонально-ономас1олог1чно пов"язаних з хиенами суб"ек-тхв, що поэначають предмета об"ективно! дгйсносн як "т!ла" ("ра-

41"). ' ' .

. Спостереження свхдчать, що класи дхеслхвних предикатхв, в1-дображувально'зоргентованих на виявленх референтно-таксономхчн! класи гмл! суб"ектхв типу "люди", "тварини", "рослини", "артефакта", "натурфакТи", "реч!" ("предмета"), "психофакти", "абстрактах катогорИ", с об"еднанннми сл1в одного семасхолопчиого класу (ознакового, сигн1ф1кативного), члени якого: I) ономао!о-лог1чно однорхдн!, оаальки продикують характер^ динам!чи1 озна-ки ильки одному референтно-вМображувальному класов: хмон су-б"ект1в 1 2) реал1зують сп!льнх функцх! в процео1 мовленнсвого породження, формуючи пропозитавкий центр висловлювання. Так1 групп слх в можна назвати функцх онально-онома-С10Л0Г1чними (ФОГ). Комунхкатавна природа таких труп сл1в, яка виявляеться в наявностг "лекоичних сол!дарностей" (терм1н Е.Косерёу) мхж !хнёми членами, надае иокливхсть постулю-вати останн1м статус ноаНв системно! органхзац!! лексичного компонента мовленнево! дгялыюстх, тобто таких груп аЛ1в, складу яких мовець добирав номхнативнх елементи, що заповняють "вузли" реляцхйного предиката, паретворюючи його в пропозивдю.

Вёдыхниостё мхж ФОГ х добре вивченими в оемасхологх! лекси-ко-сеыантичнига трупами (ЛСГ) та сеиантичними полями <СП) пору-шують природу, обсяг елеменив, а також спхввхдкошення шж оо-танн1«ш.

*

Зокрема, природа ФОГ 1 ЛСГ (СП) принципово в!дм1нна : ФОГ -це групи слхв одного сем1олог1чного типу, об"сднаних оп1льн1стю вхдображувальних (ономас!олотчних) х сполучувальних (в !х функ-

цхональнхй перспектив!) зв"яак!в 3i словаки протилежного вхдо-бражувального t сем^ло^чного к ласу, ФОГ дхеслхвних лексем i . референтно—таксоном!чн1 класи хменних лексем видхляються з опорою одна на !ншу, тобто в св1домоси носхХв мови во!ш взаемно комун!кативно скоординованх, "настроен!" одна на одну. ЛСГ (СП)-угрупування слгъ, об"сднаних у ов1домост! HociiB мови перш за все асоц!ативними зв"язками, близькхотю значень. ФОГ виявляються на комун^ативно-вхдображувалыпй ochobi; ЛСГ (СП) - на семас!-олог!чнгй без урахування ролг Ixnix членгв у формуванн! пропоэи-цШю! основи висловлювання. Становища не рятуе постулювання ЛСГ в деяких працях сшлышх дистрибутивних формул сполучувано-cTi, питания про якх для СП взагал: не ставиться.

BiflpisHHioTbCH ФОГ i ЛСГ (СП) своею внутр1шньою opraHisaui-сю. Зокрема, сиотеммсть одиниць ЛСГ формуеться семантичною i морфолог1чною структурою сл!в, перш за все наявмстю сильно! категорхально-лексично! семи (apxiceMn), яка i становить семан-тичну основу об"еднання ЛСВ в ЛСГ i СП. Так, наприклад, для д!е-сл!в ЛСГ руху такою apxiceMo» е "рухатиоь". Для системно! орга-niaaiui ФОГ наявисть таких сем е нехарактерною, осмльки Ixhi члени з семао!олог1чно! точки зору входять у piaHi ЛСГ i, в!дпо-в!дно, мають у oboIx структурах piaHi арх!семи. Так, ФОГ дхе-сп1ъ, функвдонально i в!дображувально пов"язаних 13 референтно-таксоно'ичним класом хмен суб"екпв "тварини", складаеться хз предикатхв бодаться, лягаться (apxiceMa "pyx"), клевать, лакать, жрать (арххсема "харчуватися"), телиться, котиться, жеребиться (apxiceMa "народження малят") та iHiui. Об"еднуе ж шшнативн! елементи в межах одн1е! ФОГ комушкативна вхднес0н!сть до 1мен суб"ектхв, як! вхдображають у сво!й семантиц онтолог!чну сферу дхйсност! "Тварини".

Одиницх ФОГ оноыасхологгчно гомогешп (в зиачешп приналек-носгг до таксоиоыхчних класхв), члени ж одн1е! ЛСГ (СП), обиед-нан! оемалтично, ономас1олог1чно гетерогеннх, оск1лыш «детям. одинид1 рЬних таксоном1чних клас1в. Так, наприклад, члени ЛСГ дхеол1в хз значения« "народжепня" об"еднують предиката, якх при-пиоують ц» "д1ю" рхзним таксоном1чним кяасаи хиен суб"ект1в; рожать. родиться (людина), оягниться Ывця), отелиться (корова, буйволиця), окотиться (тварини родини кошачих). 3 Ц1е1 точки зо-ру ыокна сказати, що у ФОГ х ЯСГ (СП) центр I периферхя зор1енто-ван1 прямо протилежно: центром ЛСГ е слова (фразеологхзми) з широким обаягом Ь вузьким зм1стом; перифер1ею - слова з вузьким обоягом х широким зы1отоы. Так, у ЛСГ д1есл1в руху центральниии елементами е Д1еолова двигаться, идти та деякх а найдаль-

шою перифер1ею - дхеслова типу бодаться, лягаться тощо. У ФОГ же подхбн1 олова е нев!д"емною складовою 1хньо1 структури, наприклад, ФОГ бестхальних Д1еслхв (див. четвертой роздхл). Тому з влаоне семао1олог1чних позицхй зазначенх дхеслова е об"еднан~ нями слхв, як1 розташовуютьоя на перехреиенх периферхйних дхля-нок низки ЛСГ. У такому аспектх ФОГ не мають Ч1ТКО сформованого центру х периферх!, якх е обов^язковими для ЛСГ (СПХи прига-манний, так би мовити, р1вноправно-||площинниЙ" тип органхзацх!, який в1дповхдае в1добрааувалхшй однор1дноот1 1хн1х членив.

Внаолхдок свое! ономасхалогхчно! однорхдностх ФОГ за овоШ обоягом вужчх н!к ЛСГ, якх об"еднують слова за под1бнхстю зна-чень без урахування 1х в1дображувально! сп1льноотх. Так, наприклад, ЛСГ д!еолхв руху об"еднуе олова, що позначають рухи людей (Николай идет), тварин (лев бежит), р1зних тхл (шар катится), речовин (вода прихлынула), коемхчних тхл (взошло солнца) тощо, тобто 1менами оуб"екив рхзно! референтно-вхдображувально! вхд-

HecaaocTi. 3 другого баку., ФОГ е ширшини, нхж ЛСГ, оскхлыш об"еднують yoi можливх предмета {хдентифгкацгйн!) гиена рефе-рентно-таксоном1чного клаоу (хменники) або хм&на динам1чних про-дикаив даного клаоу (дгеолова), а члени ЛСГ - тхлыш аемантич-но близькх. У цьому контекотх можна твердити, що в ЛСГ д!еслово як виразник динамхчно! ознаки в структур! речення реалхзуе свою багатопредметнхсть, а в ФОГ - однопред-u е t н i о 1 ь {tepuiH Н.А.Бас1ла1), комунхкативну готовн!сть до вживання як предиката конкретного 1макх суб"екта в межах про-поэицх^. t

Таким чином, ФОГ - citcTeuHi у творения номхнативних одиниць, призначен! для виконання певио* функц!к в побудов1 мовцем кому-н1кативио1 одиниц1, опецифхчкий тип мовних парадигм, який в!д-рхзняетьоя вхд 1ншх сиотамних угрупувань лексики. 6 Boi п!дота-ви вьакати, т самв ФОГ одужать основою для створення потенцхй-ьнх слоьосп&лучень piawix rani"в, структури i обсягу, is яких мовець будуе пропозицхю як основу висловлюванпя.

У цьому ж роздхгд формулюються деяк1 практичн1 рекомендацхХ, • ям стосуютьоя презенгацх! суб"ектноУ рефореищально* сполучува-Hocii дхесл!вних прединамв у тлумачних словниках "активного" типу, а такок дослижуються ситуативно-вшбражувальнх можливо-стх дхесл1яних лексем сучасно* роохйсько* мови. Вокрема, анал1з заов1дчив, що д!еолова, в оемантиц1 яких втхлюе овое вЦображен-ня попередня або наотупна (отооовно зображувано)!) ситуац!я (тоб-то ретроопективн1 та проспёктивн! д1еслова) е класами олхв, об"вднаних ономао1олог1чно (воображениям минуло* або майбут-ньо! ситуацхг) i функционально (привнеоенням динам!чно! ознаки). 1м притаманний функц!онадьно-польовий тип opraHisauii, тобто влаотива сиотеын!Оть, яка формуетьоя спхльнхотю мовних характе-

ристик. Внутрхшньослхвнх ретрсспекц!я I проспекд1я виявляютьоя тхсно пов"пзаними за допомогою знгни футодонального стану (в широкому с.енс1 слова) суб"екта, його частипи або об"екта дх!. Беручи участь в утвореннг комумкативно! одинивд, ретроспектив-Н1 х проспективна дгеапова спщпть формуванню .перспек-тиви тексту, його внутр!шньо! едиостх (когез11), фор-муючи ц1Л1сну "траектор^" роэгортання текстових мхкропод1Й: в!д попередкьоГ ситуац1! -»-через олисувану -*-до майбутньо!. Тому кож на зарахуваги разом 3 хншими одиницяш, натогорхяш! х за-ообами до таких, цо формують текст.

Трет1Й роздхл роботи "Дхеолхвна д!я в функцхо-нально-ономас10логхчкому аспект! вивчення" присвячений анал!эу залежноотх-динамично! предикатно! ознаки в1д референтно-таксоно-м1чно! природи !мен суб"етв висловлювань. Зазначаетьоя, що ця залежмсть виявлястьоя не прямо, а опооередковано в межах оми-слово! структури комуикативно! одиницх. Так, наприклад, вислов-лювання Птица летит I Камень летит не мають спещальних формаль-них засобхв розр1знення д!еол!вно! Д1! (в першому випадку само-спйно!, вдлеспрямовано!, а в другому - каузовано! !ншим т!лом); це роэрхзнення в5:дбуваеться в процеох функвдонування. Зокрема, перше висловлювання уможливлюе перетворення за допомого» ополуч-ника чтобы (Птица летит, чтобы накормть птенцов). дел!м1та-тивну трансформац!ю (Птица полетала) та хншх типи перетворень} для другого висловлювання згадая грансфораацг! неможлив!. На-явнхсть подхбних прикладхв надае можлив1сть говорити про прихо-ван1 семантичм явища. Оск!льки подхбнх випадки мають не одинич-ний, а масовий та регулярний характер, 1х можна трактувати як озиаку прихованих семантичних категорий (ПСК).

П1Д ПСК разучиться категорхальн! ознаки, яким не властиво

cauociittHe вираження в mobi, а виявления за допомогою ол!в, сло-вооного контексту в межах комумкативншгодиниць. Як эауважив С.Д.Кацнельсон, "не лекоичн! значения i синтаксичн! зв"язки са-Mi по co6i, а граматично оформлен! та поеднан! в реченн! оловес-н! знаки е виразниками прихованих категорий, У звукових оболонках сл!в, синтагматичних i фразових одшшць разом э !ншими оии-словими компонентами набувають вираження i прихованх категорх!". Так, наприклад, у pociflcbscifl MOBi хмшпцитно виявляються значения фактитивиостх; одночасиост1, посл1довност1; у рядх випадк1в -визначеност1/невизначеност1, каузативност1/некаузативноси, до-в1лыюст1/недовхпьност1 товд <1.0.Бодуен де Куртене, Т.А.К1льд1-бекова), Що ж стосуеться ПСК, як1 виявляються в смислових огруи-турах формально однакових висловлювань (див, вище), то необхЦно визнати, що останн1 багато в чому залежать в1д референтно-1'аксо-HOMi4HOi в!днесеноси iM6H суб"ектхв i функц!онально1 ор1ентова-HocTi иа них д1есл1вних предикат!в.

У рьфйрованоиу роэдхл! вид!ля»тьсн найб!льз комунхкативно значущ! типи д!есл1вно! дг! (в широкому значвни слова) з ураху-ваиням референц1йно-в1дображувально! вхднесеноот! 1мен у poni суб"ект1в uiei Д1!, тобто ПСК д!еслхвноК Д1* (далх ПСКДД). Засо-бами виявлення ПСК (зокрема ПСКДД) е зхставлення висловлювань з формально однаковою структурою, перевхрка на сполучуван!сть, pia-tioro роду трансформац!* та iHiiii засоби, застосування яких пов-н!с№ в!дпов!дае принципов! 1нтегрального опиоу мови.

Використання згаданих методик та прийом!в анал1зу дозволяв досить ч!тко диференцхювати ПСКДД "Д1яльнхсть". суб"ектами якоГ е iweHa людей як соц!алышх сутностей та деяких вищих тварин, ! "буттевий стан". суб"ектами якого е sei iHmi референц!йно-вхдо-бражувальн! типи 1мен. В межах буттевого стану протиставлен!

"вняв" (дхя в широкому, розумпшх як прояв сутноои референта, но сто!ть за 1менем суб"екта); "фушсцгонувашт№ (дхя в варояоау ро-зумтшй як прояв конструктивно! ciieaiani3Quil референив, со стоять за именем суб"екта); "проиканнп" (д!я в широкому роэумхны як прояв плину часу); "знаходження"' (д!а в широкому po3yniirai як прояв сутноотё "тхла" в floro просторових координатах). íohkí ta эазначених ПСКДД членуються на п1дтипи. Кояеп ia вид^ених- ти-nÍB i п1дтип1в ПСКДД массово! специф1чн1 комуикативи оэиаки.

Íн&ке!6 кажучи, прихованх ¿aieropi! типу ПСКДД мвють свое» поня-

»

tíííhob основой узагальнем уявлення про д11, стани, вхдновевня, притамакн! певним оитолоНчно суттевим класаи реалгй обпеятивяо1 AtttciioGTi, вгдображено! в самантицх i мен предметного типу значения. Виотупаючи як результат д!алектичного эв"язку гранатичпих (насамперэд синтаксичних) форм з лексичнии значениям, ПСНДД опэ-Ц1альних натер!альних заооб!в свого виракення не гхамгь, ockíjehqi передаються на засобаш мови» а закладем в híM cauifl, в Ti иа-Tepi!. Як тонко загначив О.О.Потебня, граматичн! категорг!, «ai з певних причин втратили "звук" (тобто засоби формального виракення), пхзнаються завдяки визначеншо свого к i с не в схв-м i (chctomí) форм, тобто !х вхдм!нност! виявляяться у фран зових опозиц1ях, р!зноман!тних трансфориацхях i с получу валышх потенц!ях слхв. У реферованому параграф! визначаються наЯваясли-BÍmi комунхкативni ознаки кожно! з! згаданих ПСКДД.

ПСКДД, вид!лен1 хз урахуванням функц1онально-в!добрэяувагаь-но! пр"роди !мен суб"ект!в д!есл1вних висловлювань, не зичорпу-ють !хнього списку, однак надають можливхсть зробитн шоповок про неоднор!дн!сть !х структурноГ органхзацх!, bíauíhhoctí "iric-ця в cxeui". Найчхтк1ше протиставлен! ПСК "Д1я самосийяа, уовг-доилена (або "Д1яльн1сть") i "дхя несаыостхйна, неусвмомлена"

(або "буттевий стан"), то передбачають одна одну \ в сво!й оукуп-ност! вичерлують обояг загально! д1еол1вно* категорП "д!я". Та-кий тип об"еднаиня катогорхальних компоненив можна трактувати, за О.В.Бондарком, як опозитивний. В1Дм1нност1 ПСК, якх вид!лягать-ся л межах "буттевого стану", е тхею формою об"еднання категор1-альних компонен^в, яку вчений назвав "неопозитивними в1дмхнно-стями"! яка найб1льш характерна для зв"язк!в граматики I лексики, системно-структурно* орган1зац11 лексико-граматичних розря-д1в, оск1льки остеннх належать до рхзних площин загального родового поняття "буттевий стан", заданих типом референтного класу !мен суб"ектхв.

Доол1джувана прихована категоргалыисть, в основ! яко* лежать глибини в!дм!нностх референд1йно-онтолог!чно* природи (зо-крема ПСКДД), в!др!зняються в!д хнших типхв 1МПл!цитност! низкою' ознак. Так, в1дм1нностх ПСКДД х хмгойцитноот! преоуппозиц1йного характеру стосуються ось чого: I) пресуппозиц!* е ноо1яш екстра-л1нгвально! !нформац1* про св1т, яка лише передаеться ыовними знаками; ПСК (зокрема ПСКДД) неоуть !нформац!ю про орган1зац!ю мови, П одиниць I категор1й, тобто внугрхшньосистемну, л!нгваль-ну 1нформац1ю; 2) пресуппозиц!* е такими знаниями, як! лише фрагментарно виявляються в текст!, розповоюджуючись на складов! ос-таннього (висловлювання, понадфразов! едноот1 тощо), тобто мають так би мовити "тополоичний" <складно кокфхгуративний) характер. ПСК мають конкретно мовну природу, складно сп1ввхдносяться хз системою иовних елементхв, 1х оем!олог!чними типами, тобто по-отають перед досл!дником не "топологхчно", а як категорх* струк-турн!. Наявн!оть категор!ально* хмшицьтност! рефереивдаль^ого . характеру П1дкреслюе справедлив!сть думки О.С.Кубряково* про те, що синтаксичний рхвень нови пхдпорядкований домхнуючим ономасхо-

лопчним принципам об"еднання значень; 3) iipecyrmosimiï мають цхльовий характер, виконуючи роль узгодження пхдтекота а текстом (в.А.Звегпщев); ПСК (зокрема ПСКДД) мають о н т о л о-г!чно-екзиотенц1Йний характер, незалежний В1Д тдтексту; 4) пресуппозиции притамашшй пдашдуальний (гно-д! навхть екземплярний) i нерегулярний характер; ПСКДД - групо-вий (KaTeropiалъний) i регулярний, ос1илыш за ними стоять, як правило, вхдповхдн! поняттевх îcaTeropiï.

H айваж лившими ознаками, hkí вхдр1зняють приховану KaTeropi-альнхсть та хмплхщинхсть мовленневотекстового характеру, е: I) мовленневотекстова 1мшйцитнхать пое.днана si змхотои тексту або його частик i характеризуй ïxhb 1нформац1йну повноту/непов-ноту, icTHHHicTb/xH6nioTb тощо, тобто спряиована на передачу in-формацх! про позамовну д1йснхоть. Прихована категор1альн1сть (зокрема ПСКДД) поеднана Î3 сем1олог1чкиыи класами иовних одиниць у структур1 окремих виоловлювань i характеризуй правилыпоть, ко-ректнхсть тощо ïx вживання мовцем. Так, наприклац, можна тверди-ти про порушення категор!ального 1зоморфхзму мхж функцхонально-г1дображувальною природою ímohí оуб"екта i д1есл1вного предиката у виоловлюванн1 *Пуля летит убить человека £неможлив1сть вживання fliecnÍBHoro предиката у $opwt ^фШтива з 1ыенем неживого, в даному випадку - артефакта) i наявнгсть такого хзоморфхзму у ви-оловлюванн1 Николай летит в Киев оппонировать на защита диссертации! 2) мовленневотекстова Ь.тл1цитоть характерна для 1ифориа-itfï фреймового характеру; для ПСК це па властиве; 8) практично повна аалежнхсть.¡»ершого типу 1мпл1цитностх вхд контексту i на-Biib оитуацх! оп!лкування i незалежйсть в1д згаданих факторхв . другого, його uispiвнева природа.

Найважливхшою вiдмiннicтю леноично! (або граматичнок) iiinni- '

юсгвосн в1д 1нлд1цитност! категорхально! (зокрема ПСКДД) е те, ца пераа иге конкретно р!вневий, мовленневий, тобто залежний В1Д коитексту характер; друга - характер »гёкрхвневий, В1д контексту незалвхиий.

Вежливою ланкою винчения законом!рноотей комушкативно! вза- ! еисД1Г виявлених референхно-таксоном1чних клаохв хыен суб"ект!в х сйьвхдносних а ними $ункц1онально-оноиас1ошг1чних тип! в пре-дшшнв, котрх мають природу ПСИ, повинн1 о тати доыйджвннп аспект! в оноыасхологгчно! коыбхна т!в пропозицсйного

частина реферовавого роздхру.

У мехах пропоэиц!! як центру висловлювания,' яке формуеться мовцеи, ?д!йснветься взаемокоординац!я компонентов предметного ! озпакового тапхв значения. 8 точки зору мовця - це координащя в!добрадувальних компонент!в !иен, як! формують 1х ономас!ологхч-ну иодаль1, а в!дпомдниш компонентами д».есл!вних локсем. Онома-схояогхчна модель 1ыен1 - це едмстъ "предметиоот!" ! оноыасхо-хогНких озяак (за терм1нолог1ею Г.А.,Уф!мцево1 "оиомасхолопчних сгатусхв"), як! визначають те чи !нше явите як предмете, тобто це ШЕ^ыалышй рхвенЬ'Предыетно-зм^товних знань, як1 складають уп!версаяьпу иислешево-мовленневу оонову, сп!льну для вс!х мов-чЛв неаалежио в!д 1х в!ку (Р.1.ГуоеЙн6в), а також совдалышх, арофеохйних, отатевкх та !нших ознак. Ономас!одог!чн! статуси (ОС) в!др!анявтъся в!д свиного наоору !мен (оемно* отруктури) ововв гжибиннхстю вияву, потеиц1йн!стю, контекстно» незалежнхстю,

* Вважаемо доцгльнин термином "семантична структура олова" кори-сгуватись у випадках сомаохолог!чного авал!эу; ономаохологхч-вий аиал!з ще лотребуе отвороння ового понятхйного апарату га хлдпоыдно! хери!нолог!](.

центру знсловлювання. Аспектам

приовячена значна

"панхрон!чнгвгю", асощаяьнхотю, мпимальн!стю набору, ономао!-ологхчним, а но семасхолопчни« характером та хшсиш рисами. СЮ нагадують арххсеми, навкояо яках групуютьоя числеши дифервяцЫ-их, погенцхйнх та 1нах семи, когрх фордгуюгь лорифвр1Ю лвксичнс.-го значения, в1др1зняючись вхд .них эазначенимм рисами.

Вотэиовленню найвахливхиих СС хмен суб"ектхв повинен пере-дувати. алал1з процес!в, ям впливають на презонтацхю мовцем ОС хмен висловлювань, то б то а«ал!з найб!льш комукхкетивно значущих випадкхв функцхонально-пхдображуЕального нехзооем1зиу. 3 позиций функционально* ономасиолог!* найоуттев1аим фактором динам1ки ОС хман суб"ект1в визнаетьсн прочее матонхмх!, оск1льки вхн мае овоХш глибиннида основами отворення перш г?а все 1дентиф1качхй-ного (предметного) типу значения як основи вибору мовцем тмен! оуб"екта. У дослхдхеннх детально розглпдаетьоя механизм референ-Ц1йпого вархювашш ОС 1шн суб"ектхв д!ссл1вних висловлювань, насамперед в аспект! регулярно* багатозначносг! "предметнхоть~ процесуальнхсть".

Аналхз сполучувалымх зз"язк1В хмениикгв з можливими функ-Ц1онально-ономае!олог!чииьм типами дхеолхвних предикат!в (ФОХДП) у виоловлюваннях, а такоя найб1льп коиумкативно значувдх моделей метонхм1зац1* -евхдчить, що пайвазшшшими ОС роойських хмекникхв, як1 виотупають у рол! суб"ект1в дхесд1вних виоловлювань, е: "об"ект матер!альний" ("тхло", "р!ч") 1 "об"ект абстрак-тний", "об"ект~дух" (Бог); "йла" ("рзч!") кокугь бути предогав-ленх мовцем як "природн!" х "втучн!", "живх" ! "кекивх", "!сто-ти" ! "не!стоти", "тши, до мають розум" г "так!, що розуму не мають" (тобто здатнх або нездатн! до самостхйних, уовхдомлених д!й), "дикамг'шг" ! "статичн1"; "идо, цо перебувае в просторо-вих координатах" <"т!ло-простхр", "тхло-розмхр") х "т!ло, що пе-

ребувас в чао!"{ "ило-суботанцхя" ("т!ло~речовина"), "т1ло, що мое левш ф18ичнх якостх"; "тхло, що мае певну ооц!альну значу-пцстъ", 1менам нематерхальних оутноотей притаманн! наступи! ОС: "час", "подхя", "як!сть", "кхлькхсть", "вЦношення", "абстрактна кат^гор1альнхоть", "хиформацхя". Виявлен! ОС конкретизують по-няття субатанц!*, виразником яко! в мов! висгупають хмениики, I де п!дтверджуе справедлив!сть думки Л.бльмслева про те, що "се-мантична суботанюя членуеться на дек!лыса рхвив. Крайн1ми х в то же час найважлкв!шими рхвнями е ф1зичний р1вень, з одного боку, I р1вень оприйняття або колективио! оц!нки - з хншого". За-эначенх ОС уможливлюють адекватне виявлення ыехан1зм!в ономас!о-лог1чно! комб!наторики ¿мен субпектхв 1 дхеся!вних предикат!в у висловлюванн1.

Кокен 1з вад!лених рвферентно-такооиомгчних кдас1в !мел су-б"ект!в характеризуемся опециф!чним ошввхдношенням ОС, як! фор-мують Його ономас1олог1чну модель. Як же в!дбуваетъся поеднання цих компонент!в 8 компонентами хмен д!еслхвних предикапв I фор-мування лексико-граматичиого центру висловлюванкя?

У л!нгвхотичнхЙ л1тератур! эазначалооь, що значения д!есл1в-них лексем е !ерарх1чним творениям х складаетъся 1з сем субстанциального х несуботанц!онального характеру (Р.М.ГаЙсина), або, за 1ншою терм!нолог1ею, денотативних 1 сипиф1кативних компоненте (Г.А,Уф!мцева). Семантичн! компоненти неоуботанщонального (сигн1ф1кативного) характеру лежать в основ! процесуальноотх дх-есл!вного предиката. Компоненти суботанцгонального (денотативного) характеру, як! сформувались у межах диопозицхонального предиката, що характеризуе схильнхсть об"ек'1'а виявляти себе певиим чином у конкретних умовах, за законами сум1 сноси в!дображуваль-них компонент!в (тобто комб!наторно! ономас1олог1!) "зчеплюють-

сн" 3 ОС ¿мен. При цьому на початковхй стадх* процесу мовльння, коли форыуеться лише загальний "ескхв" висловлювання, никои до-статньою е преаентамя мовцеи сутносп референта, якиЙ отоНь за його "протоiменем": субстанцН або явища, под4х; ,субстанц11£, як1й притаманний разум, чи субстанцН, для яко! характера лише íhcthhkth; як "Т1ла" ("pe4i") з фхзичними ознаками або "тхла" ("pe4Í") з просторовими ознаками тощо. Б1лыа тонка презентавдя оутчоотх референта i його ознаки (динамхчно! або статично!),яка повн!ств вхдпов1дае хнтенвдГ (або задуму) мовця - завдання на-ступного етапу мовлвнневрго породження. 1накше кажучи, на почат-ковому ("ономао1олог1чному", або вхдображувально-орхентованому) aiani мовленневого породження вЦбуваеться актуал1аац1я найбхлыи комун!кативно значущих компоненив оноиас1.олог1чно1 моделх хмз-: HÍ-. В цьому aoneKTi е справедливим зауваження Г.А.Уфхмцево! про те, що з oiioMacioflorÍ4Hoí точки зору суб"ект як елемент визна-чальний поотае величиною smíhho», а д1еолово як елемент визначу-т ваний отримуе семантичну квалгф^ацхю зележно вгд суб"екта.

У кокному конкретному випадку ia сукупностх ознак oHouaoi-слончно! модел1 imbuí суб"вкта за допомогою д1еолхвного предиката актуамзуютьоя конкретн1 ОС. Порхвняьмо три висловлювання: (I) Дерево растет: (2) Дерево упало: (3) Дерево гниет. У вислов-

люваннх (1) дхеслхвний предикат актуалхзуе так! ОС ímohí суб"ек-*'

та дерево: "субстанцхя", "природна", "жива", "просторово орхсн-тована (за висогою)" (тобто "тхло-роамхр"); у висловлюванн! (2)-"оубстанцгя", "природна", "тхло", "просторово ор!ентована (за довжиною)", "тхло, що мае вагу"; у висловлюванн! (Э) - "оуботан-uíh", "природна", "речовина (в smíhí свого стану)".

У роботг наявн! зведенх таблиц!, в яких представлен ФОХДП íj 1х комун1кативних зв"яэках'8 реферёнтно-такоономхчними клаоаии

!ман оуб"ект!в э урахуваиням иайваждивхших ОС.

Эавериуетьоя розд!л анал1£ои Фушшонально-вхдображуьадыю-го не!зооем!зму як одного з тягав вар!ативност! дхеспхвшх предикатив. Зазначеиий тип не!зосеи!зму вивчаеться з урахуванням иайважливхаих фаз (етепхв) породхення мовцем висловливания.

Четвертий роздхя "Деяк1 аспекти функидональ-но-окоиаохопогхчного анал!зу д!есл!вно! лексики рос!йсысо! мови" присвячений досл!дженню низки проблем комумкативно! "поведхнки" д!есл!вких предикат!в у висловлюааккяк з !менами оуб"ект!в одного вшбражувального (рвферектно-таксоном!чного) клаоу, а гакок деяких аспекте системно! органхзацг! д!есл!вно! лексики I меха-н!эм1в д!1 недоотатньо вивчених тропхв у сфер! оотанньо!.

У тсршому параграф! роздхду аналхзуються висловлюваннн з !менами суб"ект!в-"натурфакт1в" двох пхдклас!в: наэв дхлянок земно! поверхнх та свхтлових х авукових книц, запах!в, вогню, диму, як! те не були об"*ктами функц!онально-оиомао!олог!чиого вивчон-ня.

Анал1э висловлюванх. хз суб"екташ-эаэначеними !менами ! характерами для них д!еолхпкиии предикатами свхдчить, що згаданим висловлюванням влаетивх так! комунхиативн! риси: а) вони, эа-звичай, е бугхевого типу. У ышадках вживания д!есл!ышх преди-какв, як! в пряшх злаченнях в!дображувально належать до пших реферантно-таксоиомхчдах клас1в суС'ектхБ, формуються виоловлю-» вання характеристичного типу; б) дгеслхвниМ предикат г тел к ви-словлюваль у межах семантично! коделх "явите природи (натурфакт) —^його реал!зац!я" може виявляти !м"я оуб"екта то як нос!я спе-диф!чних оуботаицхональних (речовцш<их) рио, то як певно явище, яке розгортаетьоя в простор! й чаох, то поеднувати обидв! характеристики. При цьому сама дхео.авна д!я в межах однхе! евмантич-

но! моделх иохе комумкативно розчленовуватиоя, виотупаючи то як проккання (при оуб"ект1-1ивн1 явища), то як прояв (при суб"е-кт!-!мен! суботанц!*), тобто, по оутг, бути иос!ем ПСК, для об"ективац11 яких необхшю авертатиоь до сполучувальних I транс-" формацхйних потен ц!й висловлювань; в) в межах "довгого" оуб"ект-но-предикатного семантичного компонента формуються ав"язки "на-турфакт —»його вияв у виглядт оаморуху". Цей (само)рух як спо-о!б !снування референта об"ективно! д!йсноот! диференц1юеться за р!зноман!тними ознаками, як1 е наявними в хнтенц1к (або конкретному задум!) мовця. Диференцхац1я мае семао!олого-ономао1о-лог!чний характер 1 здхйснюеться на настунних етапах породження мовлення.

У другому параграф: роаглядаетьоя спвЩ1ф1ка комунхкативно-го вияву ФОТДП з !менами оуб"ект1в, як! належать до дншого рефе-рентно-в!дображувального класу, а саме - з аботрактними !менами, Одн!ею а найоуттев!ших рис аботрактних 1меи е то, що *м влаоти-вх деяк1 "нвхиенн1" риси, наоампоред риси ознаковост! (предикативности, як! виконують важливу внутрхиньомовну функи+ю доведения граматично! форми речення до в1Дпов1дностх з його комун!-кативною орган!эац!ею (Н.Д.Арутюнова).

Специфика д1еол1в, якх предикуюгь психофактам динамхчн! ознаки, виявляеться в тому, що вони в1дображувально в прямих значениях "приписан!» в!дпов:дним ФОГ !иен; функц1онально ж (зо-крама в переносах значениях) сполучуюгьоя з Iменами поихофак-т!в, отворшчи пропоэиц1ю. 1накше кахучи, належачи до !мен н е-зв"я8ая-о1-ополучуваиост! (Н.Д.Арутюнова), хмана поихофакт!в не маить характерних виключно для них дхеолхв-них предикат!в; вони комуи1кативно ополучаються з предикатами другого порядку, як! грунтуються на рхзних обраэних уявленнях,

метафорЬ Вхдбу.ваеться своер1дне "запозичення" дхеслхвних предикатив з Ьших ФОГ.

Ровглядаючи висловлювання з гиенами суб"ект1в-,,психофак«в", иожна аробиги висновок, що 1хн1 д1еолхвн1 предикати утворюють ускладнен! пол!прсдикативн1 конотрукцх* - вторинн1 засоби для воображения ситуац1х :1ителектуальноК дхяльноот! й емоц!йного отану оооби, грансфориова!и варханти семантичних моделей "суб"екг 1 його хителектуальна д!ялън1сть" 1 "суб"ент 1 Його еыоц1йний стан". Для побудови виоловлювань з суб"екташ-! менами психофак-т!в як словами зв"язано* сполучуваиост! мовець використовуе вторишь д1еол1внх предикати практично вс!х референтно-такооном!ч-них класхв, що сприяе формуванню комунхкативних одиниць характо-ризшийного типу.

На в!дм1ну вхд розгпянутих вищо виоловлювань 13 вторинчими д1есл1вними предикатами для комун!кативних одиниць 1з суб"ектами-1 менами людей, тварин, рослин 1 деяких хнших б1льшою м1рою при-тамашп первинн^ тобто 1зосемхчн1 (функц1оналыю-Б1Дображуваль-но "своК") д1еслхвнх предикати. У третьому параграф! роагляда-ютьод принципи комун!кативноК 1 системно! органхэацИ, загальний напрямок розвитку переиосних значень 1 найзагальнхшх законом!р-носп формування комунхкативних пшв речень з предикатами вугь-ко! функц1онально-вхдображувалько1 вхднеоеноот! на матер!ал1 вол!вних предшеатхв, якх приписують референтно-такоономхчним класам хмен "рослшш" (лат. уГ/ипспа) г "тварини" (лат. властив! 2м динамхчнх ознаки, Назвемо тай д1еслова, волхд аа Р.С.Ганжею, г р а м I н а л ь н и м и I (! ее I 1 а л ь н и -м и, 1накше кажучи, у реферованому розд1лх розглядаютьоя не вех можлив! д1сслши предикати, якх трапляються у виоловлюваннях з Iменами суб"ект!в "рослшш" 1 "тварини", а лиие т!, в ономасхо-

лог!чнхй структур! котрих наявн! в1дшшдн1 ОС.

Як зазначас Гегель, у царств: рослин паиуе р 1 о т, току граи1|1альн1 дхеслова вхдображають ус! можливх стадН (фази) й способи росту як форми життевияву рослин: в1д вародження, початку буття, до загибел!, переходу в небуття. Завднки фунмиональ-нхй "настроеностх" на конкретну ФОГ !иен ("рослшш"), грамйтяь-нх д1еслова мають одноознаковий пхдтип ознакового значения, яко-иу притамаинх широко розвинута г!понхм1я, слабкий вияв аитон!их1 й оинон1М11, повна мдсутшсть конверсивности Б1льш1сть гра«!-налышх Д1еслхв багатозначна. Аналхэ словникових ыатер!ал1в, а також спостареження над функщонуваниям анал1зованих дхесл1в у художньому мовленн1 надають можливхсть виявити найчастотмии оно-иас1ологгчнх иодел1 1хнхх метафоричник зв"язкхв зх словами ФОР "люди" (Старик увядал), "частини пла" (Щеки цвели), "пснхофак-ти" (Ненависть проростала н сердце), "явища природи" (Ураган разрастался), "абстрактн! поняття" (Опыт привился), "фхзичн! явища I процеси" (Стрельба разрасталась), "натурфакти" (Реки и дороги ветвились), "артефакта" (Ракета распустилась в небе), "речовини" х"харчов1 продукти" (Вино созрело; Пироги доопсли) та денм 1нии. Розглядаються також питания формування коиунхкативних тип1в ви-словлювань з грагл нальними дхесловами.

У межах бест!альних дхеолхв широко представлена гхпонШя; синонхм!чнх зв"язки охоплюють лише два вЦоотки Кхньо* загально! хилькостх, яка отановить б1льше тиоячх олхв; антонхи!чнх й кон-версивн1 зв"язки пов^стю вхдсутн1. Найб1льш регулярнх цетон!м1ч-Н1 зв"язки пов"яз>(ють бесмалыа дхеслова 1э референтно-таксоно-1«чною сферо» !мен суб"екпв "люди" (Николай удовлетворенно заржал; Женщины мурлыкали; Гости табунились); мешо» регулярн!стю вхдзначаються зв"язки а ФОГ 1цен суб"скт1в "речх" (ит1ла") (За-

выли сирены; Залаяли зенитки), "явшца природи" (Море выло) та деякт !нш!.

Спостережвиня над специф1кою системно! орган!аац!* й не!зо-оем!чних (переважно метафоричних) зв"язк!в д!сол!в вуэько* су-бпектно! ополучуваност! (грамхнальних 1 бесдальних), дають пхд-стави зробити висновок, то ФОГ такого типу мають незначний арое-нал оиотемотв!рних категорий, а ХжИ' не1зосемхчн1 зв"язки з !ме-нами !нших рвферептка-гаксойои!'чких труп у рол! суб"ект!в форму-ютьоя з викориоганням' вузьких комун!кативних каналг в.

Як вхдомо, системность лекоййо-оемантичнохо р1вня мови ви-являеться на тръох його п!др!внях: внутрхшнъосл1вному, и1жол1в-ному ! м!жгруповому. Одними з н'айменш аеиао1олог!чно I ономао!о-лог!чно досл!джейих сисгемотвхрних категор1й внутр1шньосл!вного ! м!жсл!вного й!др1вн1в слоййикового складу мови е, в1дпов!гчо, енант1осемхп I конверсия, У четвёртому параграф! оотани! розгля-даютьоя в эазначених аопектах.

У сёййЙтичн!Й структур! зйачй'о! кхлькост! роо!йсышх д!с-ол!в найб!л^ма чаототн!оть енанй'осём'Учних протиотавлень опосте-рхгаетьоя в сфер! ^ОХЦП" д!яльнобт!; в'значке йейш1й м!р! - проя-ву í функц!онування; лише одиничн! випад'кй на#вй? в офер! ФОЗДП знаходжання. В досл!дженн! анал!зуються найч'асто^нШ а*ипи протиотавлень, наявн! в семанти^й!й отруктур! багатозначних д!еол!в заэначених ФОТДП. Виявлена типолог!я овхдчить, що енант!осем!я порушуе певну сферу потенд!йно можливих мовленневих значень ро-о!йських д!еол1в: "¡¡й с но го" характеру дИ ! процесу ("випадко-вхсть/невйпадковхоть", "протилежна спрямован!сть стосовно суб"ек-та сприйняття", "конвероивметь", "!нтенсивн!сть/не!нтенсиги!сть"), прот!кання д!^ в час! ("початок/^нець"), а також характеристики результату д!1 або прочесу ("досягнення/анулювання результату",

"дооягненнп/вгдсупйсть результату", "э"еднання/роа"еднаш:я чо-гооь", "твортий/¡¡уИиIпни.'; результат',' "позитивпий/пегативний результат").. Сане зархавання не зач1пас ономасхологхчно! взносе-костх д1есл1вних, продикат1в ! вхдбуваетьсл в монах одного ФОТДЛ. При цьому У енант1осем1чних зиачень неявна сильна, ядерна час-тина; протиотавлеиня здхЯснюсться, як правило, за неядерними ое-«ами, У ■ омантичнгй структур! протиставлоних ЛСВ складно переп-лхтаються лексиун! х гракатичя! значения. Переважна бхльшхсть енантхосеи1чних ЛСВ д!сол!и фэрмуеться протилежними значениями префгкс1в.

У другхй час тин! параграфа на матсрхалх нонвероивхв до д!е-слхв, як1 входять у сферу ФОТДП "дхялыисть" г об"еднуються семо» передач! (тобго ЛСГ д!есл:в передач!), робиться спроба уточнения !Испл конверсии ссред найвааливхиих семас!олого-ономас!о-' логхчних категор1й номхнативноХ систеш моей, визкачешгя зв"яэ-кхз конверсивхв з осташпш (перш за все синонйаею, аптонхмхею I яоЛ1сеихею), а також споотереження над семантичшми в!дм!нно-стяш ыгх виххдшш I конверсии;*! дхес.эдвом.

Проведений анализ дае идстави вважати конверсивами слова, як! оеманглчно вхдрхзняитьоя одно вхд одного х пэретворюють т! головнх (або силънокеровакх) предметнх 1мена вислозлювання, як! формують його предикативний центр. Обидва висловлввання (виххд-не ! конверсивие) залииаютьоя, одпак, сиконхигчииш, тобго перелагать одну Й ту я 1нфоркац!ю про об"сктивну дх йен!сга або П фрагмент (факт, подхю, ситуавдю тощо), один екстенс!онал. Ссман-тичнх ж в1дм!нност1 залежать вхд типу конверсх! \ отруктури кон-вертованого висловлювання. Ц! в!дм!нкоот!, перш за все, стосу-ються: I) видхленпя хшзого суб"екта д!1 стосовно вих!дяоХ структура I, вдповхдно,■проталежно скерованоХ Д!Х: импортировать/

экспортировать, выигрывать/проигрывать; снимать/сдавать (комнату), наследовать/завещать; г) виявлення додаткових характеристик предмета передач!: получить/наградить ("награда"), получить/ снабдить ("нужным, необходимым"); 3) визначення як!сно! характеристики д!1 стооовно вих1дно! структури (причини, мотиву, мети тощо): купить/продаться (врагам). У три- 1 чотиричленних конотрук-ц!ях як!сна характеристика дН диферешцюеться аначно ширив 1 отооуеться: а) мотивованост!, каувац!! г заразился/заразить. наниматьоя/нанимать; б) способу д!*: покупать/отпускать (товар), получать/оказывать (помощь); в) зд1йснення дй на чиюсь нориоть; получать/отказывать (имущество), брать/предоставлять та !нших.

Таким чином, вивчення конверо!* як синтагматико-парадигма-тично! категор!! е можливим т1льки за умови точного анал!ву структури висловлювань, урахування статусу перетворюваних пред-метних хмен (актант!в) ! оили гв"язку м!ж останн!ми. Суттевою е роль конверсно* корзляц!* в формуванн! специф!чно! сиотемност! оловника мови.

П"ятий параграф присвячений комплексному досл!дженню практично не вивченого в л!нгв1стичн1й л!тератур! явища метон!м!чних зрушень у семантичмй отруктур! д!есл!вних лексем, спричинених семантико-оинтакоичними факторами.

Спостережения ов!дчать, що метон!м!я притаманна не т!льки !дентиф!кац!йному (предметному) типов! значения, але й предикатному (ознаковому), до якого наложить I д!еолово. У сфер! д!еол!в-но! лексики метон!м!я виступае як функц!онально~ономао!олог!чиий 1 одночаоно оемантико-синтаксичний процес, який спираеться на синтагматичн! эв"я8ки д!еол!в у висловлюванн!, тобто шлях мато-н!м!чних асоц!ац!й пролягае через конкретн! синтаксичн! повиц1* й конотрукц!!. Лексико-синтакоичний характер д!еол!вно* метон!-

- зэ -

детврм1нуетаоя опецифпшв д!солова, б!лыиою и1рою синтагиа-тично орган!аованого, нх* повнозначн! олова хнших лексико-граыа-тичних кяао1в. Суб"ектн6~об"ектн! аам!ни при д!евЛ1вному предикат!, в ослов! яких лажать вшюшення ооловлених понять, надають можлив!о?ь говориги про актантний тип метон!м!*. Зам!ни, повязан! а гисуненням оум^жно* оботавинно* ознаки на предикатнх по-аиц!х, е п!дставою, щоб говорити про сирконстантний тип иетон1-м!х. £ оотанньому випадку в1дбувавться значн1 8и1ни в структур! д!еол1вно* лекоеми, пов"язан1 з порегрупуваниям сеи, а гнод! на-в!*ь з! зонами ОС. Щ зм!ни можуть отооуватиоь того, то суи!жна ознака ооновно* д1| коже вийти на перший план, виражатиоь окре-мою лекоеиои, наприклад: ... из малины выскочила Аичик, сняла' туфли и. взвизгивая, захлюпала босыми ногами к калитке (Ю.Трифонов.'Игры в оумерках), тобго "пошла, хлюпая ногами". 06-отавинна сполучуванх'оть дгеолова (захлюпала к калитке) дае п!дотаву квал1ф1кувати його як Д1ерлово руху, а не влаона звучания, точншв, як д1еслово з актуалхзовано» арх!аеиов руху на тл! диференц1йиих сем звучания. 1накше кажучи, в ое'хасхоло-г!чно! точки аору в випадку иетон1м1чних переход!» под!бного типу в семантичн1й структур!, олова з"являет1зя нова арх!сема, по-передня ж ператворюетьоя на,диференц!йну. Змим в значенн1 д1е-олова в под1бних випадках починаютьоя п!д впливом синтакоично* отруктури, в яку в!и входить. У нов1й коногрукц!* категор!альна сема конкретизуегьоя п!д впливом !иного лвкскчного значения. 3 оноиао!олог!чно* ж точки аору мвтонШя - це вам!на одного олова !ншим, яке перебулае а перший у оинтагиатичному ав"язку,

* У сфер! рооШького д!еолова найб!льщу охильн!бть до метон1-м!чких аамгн вгаданого типу (в ономао!олог!чному аспект! розгляду) виявляють д!есл!внг предикати, як! яалежать ФОВДП ,,д!яльн!оть"

- 40 г . ■ '

i "функцхоиувания"* рхдше - "прояв'! i "прот!кання". S сомаохоло-' г!чко* точки зору - це д!еелова ЛСГ руху, зорового сприййяття, $i3K4Hoi дН (зокрома руйнхвногб вшгаву на об"ект), мовлення та - * деяких 11ших4 Найбхлъш кбмун1кативио вктивними в межах обставки-иого типу дгесивко! датонппг виявляюпея такх. типи вживань; I) "рух — слуховйй ефект вхд його здШненкя"? Снаряд проовис-тел над нами: 2) "рух — зоровий ефект вгд Його эдхйонення": Сц-нив искры разрывных просверкали ... в грвбнях сугробов (».Бондарев1. Горячий онег); 3) "рух нйховий ефект вхд Кого здхйонення": - Под окнами провонял трактор; 4} "рух — характеристика Його ре-. ■ ; эультату": .Пропылит грузов:.чок. разгонит кур ... и на вось день снова 'глухоманная тиаина (С.Есин. Сам себе хозяин); 5) "фхэична •д1я — слуховйй ефект В1д п здхйеншшя": ... за воротами шаркают пиль;иики (Л.Тарковский. Зима в детстве), тобто "пилят дрова, шаркая пилаш"; 6) "ф!зична д!язорейий ,ефект вхд П здхйснен-i;n"; ... /Веснин/ блеснул рукаци на полковника Осина' (Ю.Бокда-рев. Горячий снег); 7) "фгзкчна дхя — ciioci6 и едхйснення: Мох-каков .охлопал снег с воротника полугубка... (В.Астафьев. Пастух и паотушка)* тобто "стряхнул, хлопая'!; 8) як рхвноЕид.попередньо-го йдтипу. кожна трактувати иепшшчний переххд "процес мовлення — характер виыйвляння звукхв";.В углу о чей-то сажал древ-t. , той старик (ИЛолин. Там, за рекой). Необххдво такой вхдзначити регулярн! эамхни дхеолхв мовлення в конструкциях з прямо» новою д!есловани, як! характеризуюсь процед мовлення в рхэних аспектах» наприклад: Отец хы.ыкн у-л; - У тебя дети-то все уже отслужили (Н.Тропников. Ручная работа;, тобто-"сказал, хмыкнув". Ровглядавдься також процес/. накладшшя иетафориэац!* додатково! ознаки на мето^ихзацхыдхеолхзнб* лекоеми, що сгворюс особли-вий стйлхстичкий i омисловий ефект.

У "В и с н о в к а х" формулюються найважлившх методоло-ri4Hi принципи Функц1оналыш-ономэс1олог1чнаго вивчення локоики. Зазначаеться, ад доолхдження, яке почалооь хз аналхзу вхдобра-жувалыюго потенц!алу д!еол1вно! лексики рос1йськоХ мови, з не-обххдн1отя порушило деяк! проблеми граматичного ладу оотанньо!, насамперед, звичайно, синтаксичний рхвенъ. Це свЦчить про р!внввий, синтетичний характер функц!онально-ономао1олог!чного пхдходу до мови, його великий потешйал, ор1елтован1сть на оми-слов1 структури, ix введения у мовленнево-мисленневу д1нльнхсть hociib мови.

OcHOBHi положения дисертац!* знайшли в!дображення у таких публ!кац1пх:

1. Функционально-отражательное изучение лексики (на материале русского глагола). - Львов: ЛГУ, 1992. - 71 с.

2. Функционально-отражательное изучение лексики: теоретические и практические аспекты (на материале русского глаголаЭ.Львов: ЛГУ, 1993. - 170 с.

- Рец.: Панько T.I.// Мовознавство.- 1994.-te 2-3.-С.73-74.

3. Семантическое варьирование исходных глаголов при конверс-ных преобразованиях // Исследования по семантике. Выл. 8. - Уфа,

1982. - С.. 48-53.

4. Семантика конверей // Мовознавство.- 1983.-Кз I.- С.39-

43.

5. Некоторые общие явления в лексике русского, украинского и болгарского языков на современном этапе их развития // Иотори-ко-филологически иэоледвания. - Велико-Търново (Болгария). -

1983. - С. 259-268 (у cniaasTopcTBi).

б. Развитие экантиосемичных значений глаголов в современном русском языке // Русский язык: вопросы типологии и функцио-

нального развития: Вестник Львов, ун-та. Сер. филол» Вып. 14.-Льв1в, 1984. - С.50-56»

7. Активные процессы в лексике и словообразовании русского Я8ыка// Русский язык в национальной школе.-1984.-К» 6.-G.I6-20.

8, 0 типах синониииаации глагольных неологизмов в современном руоском языке <50-70-е годы XX века)// Русское языкознание. Вып. 9. - Киев, 1984. - С. 47-53.

f 9, Функциональная динамика внесших связей лексических системных образований// Русский язык: вопросы типологии и функционального развития в условиях билингвизма: Вест„ик Львов, ун-та. Сер. филол. Вып. 16. - Львхв, 1985. - С. 11-17.

10. Некоторые общие явления в сфере общественно-политической лекоики русского и болгарского языков на современном этапе развития// Славянская филология. Вып. У. - Л.: Изд-во Ленинград, ун-та, 1986. - С. 6-18 (у сп1вавторств1).

11. Типология анантиооемичных значений глаголов в современном русском языке// Исследования по семантике. Семантика олова

и фразеологизма. - Уфа, 1986. - С. 33-40.

12. О глаголах с противоположным значением// Русский язык в школе. - 1987. - № 4. - С. 86-89.

18, функционально-ономасиологическая типология лекоических значений русского глаголе// Порхвняльно-типолоичне вивчення сх!днослов"янських мов: Вхоник Львхв. ун-ту. Сер. ф!лол. Вип.18,-Львхв, 1987. - С. 87-41.

14. О соотношении функционально-ономаоиологкческих и лекои-ко-семантических групп// Ф.С.Бацевич, А.С.Белая и др. Методы изучения лексики языка. - Черновцы: ЧГУ, 1Э87. - С. 48-51. Pyi опись монографии депонирована в ИНИОН АН СССР, № 3II40 от 11.09.87.

15. Соотношение функционально-ономасиологических и лекоико-

обцантичеоких групп как типов языковых парадигм (на материале глагольной лекоики)// Типы языковых парадигм: Тезисы докладов и сообщений конференции кафедр русского языка вузов Урала. -Свердловск, 1987. - С. 5-6.

16. Диахронная подвижность функционально-ономасиологических типов лексических значений слов// Актуальные проблемы ис-торичеокой лексикологии и лексикографии восточнославянских языков: Тезисы докладов 2-й Всесоюзной конференции. 4.1. - Днепропетровск, 1988.С. 211-212.

17. Семантико-синтаксический характер глагольной метонимии// Классы слов в оинтагматичеоком аспекте. - Свердловск: Иад-во Уральокого ун-та, 1988. - С. 114-122.

18. Семантика бестиалышх глаголов (функционально-ономасиологический аспект)// Развитие вооточноолавялоких языков и общественные процессы: В1оник Льв!в. ун-ту. Сер. ф1лол. Вип.19. -ЛьвЬ, 1988. - С. £2-25.

19. Фуннц1онально-ономао1ологхчний аналхэ лексики (на мате-р!ал1 рооШького д1еслова)// Мовознавотво.-1989.-11; I.-С. 15-21.

20. Референтная отнеоеннооть имен субъектов и анализ скрытых семантических категорий глагольного, дьйствия// Семантика в преподавании русского языка как иностранного. Вып. 3. Ч. I. -Харьков, 1989. - С. 161-163.

21. Семантика граминальных глаголов// Мова I сучаошсть: Бхоник Львхв. ун-ту. Сер. фхлол.-Вип. 21.- Льв1в,1990.-С.50-54.

22. Ономасиологическая информация в толковом словаре (на ' материале глагольной лексики)// Актуальные проблемы разработки нового академического словаря русокого языка: Тоэиоы.-Л.:Изд-во АН СССР, 1990. - С. 13-14.

23. Функциональна тонтологхя прихованих семантичнйх катего-

р!й Д1есл1вш>! js.il// Мовоэнавотво.-19ЭО.-К 5.- С. £1-29.

£4. Референтная отнесенность имен субъектов и специфика проявления глагольного действия// Филологические науки,- 1990.-Чй 'б. - С. 67-74.

25. Имя и глагол в высказывании: функционально-отражательная связь и коммуникативное варьирование// Проблемы Функционального описания языковых единиц: Тезисы межвузовской конференции.-Свердловск, 1990. - С. 3-4.

26. Проопекция русского глагольного слова (функционально-ономасиологический аспект)// Русское языкознание. Вып. 21. -Киев: Лыбидь, 1990. - С. 4и-55.

2?. Глагольное действие в функционально-оноиасиологичеокои аспекте// Глагол в сиотеме языка и речевой деятельности: Материалы научной лингвистической конференции,- Свердловск, 1990.-С. 49-51.

28. Глагол в "лежпарадигматическом" аспекте иэучения//Линг-виотика: взаимодействие концепций и парадигм. Вып. I. Ч.I.-Харьков, 1991. - С. 170-173.

29. Скрытые семантичеокие категории в деривационном синтаксическом процессе// Принцип деривации в истории языкознания и современной. лингвистике:-Тезисы докладов.- Пермь, 1991.- С.60-62.

80. Референтная отнеоеннооть имен субъектов и некоторые функциональные типы глагольного действия// Типы языковых парадигм,- Свердловск: Иад-во Уральокого ун-та, 1990. - С. 54-58.

81. Дхесл1ви1 речения :з субпектами-натурфакташ у росхйсь-к!й 1 польоьк!й иовах (функц1онально-ономао1олог1чний аспект)// Проблема словияно8навотва,Вип.43.- Львхв:Св1т, 1991.- С.97-101.

82. Функционально-отражательный потенциал русских глагольных предикатов <оубъектные связи)// Материалы И Международного

семинара "Славянская культура в современном мире (изучение и преподавание в иноязычной аудитории)", -Киев, 1991. - С, 183-184.

33. Дхеслхвна мето^мхя в росхйськхй, украяноькхй 1 болгар-оьк1й мовах (функц1ональио-типолог1чний аспект)// Мова 1 сосальце вхдродженнн: В1сник Львхв. ун-ту. Сер. ф!лол. Вип. 22» -Львхв: Св1т, 1991. - С, 23-30.

34. Системна органхзац1я лексичного компонента мовленнево* д1яльноотх (до питання про природу функцхонально-ономао!олог1ч-них труп)// Мовознавство. - 1991. - № 6. - С. 96-40.

35. Функционально-ономасиологическая типология русских глагольных предикатов// Русское языкознание. Вып. 23,- Киев: Лыбидь, 1991. - С. 9-16.

36. Обстоятельственная глагольная метонимия в русском языке// Исследования по семантике. Семантика языка и речи. - Уфа, 1991. - С. 80-8?.

37. Предложения с глагольными предикатами одного функционально-ономасиологического класса в руоском, украинском и болгарском языках// Съпоставително езикознание. - Год. ХУ1. - 1991.-№ Э. - С. 5-10 (Софийский ун-т, Болгария).

38. Глагольные предикаты в предложениях с именами субъек-тов-психофакгов: опыт функционально-ономасиологической классификации// Русский язык: вопросы функционирования и методики преподавания. -Львов, 1992. - С. 144-153 (у сп1вавторств1).

39. Функционалыю-отражатольныз типы глаголышх предикатов и ономасиологические статусы имен субъектов// Мова та П функц1-

онування: В1онин Львхв. ун-ту. Сер. фхлол. Вип. 23. - Львхв:

>

Свхт, 1992. - С. 11-16.

40. Функционально-ономасиологические группы слов как типы языковых парадигм (на материале глагольной лексики)// Исследо-

ванин по семантике. Семантические единицы и их парадигмы,- Уфа:, Изд-во Баш. ун-та, 1998. - с! 33-41.

41. 0п1вв1дношення ташв смислово! 1мплхцитноот1 в тъ1 (на матер1ал1 росхйсько! йот)// Мовознавство.-1993.-й» I.-С.54-59.

42., Фуикц1оналы1о-в1дображувалъниЙ потенвдал укра!ноького дхеслова// Другий м1жнародний конгрео украКнгоив: Доповш I повхдомлення. Мовознавство. - Львхв, 1993. - С.162-165.

43. Типы вариативности.лексических единиц в аспекте речепо-рождения// Вариантные отношения в языке и тексте.- Екатеринбург: Йзд-во Уральского ун-та, 1993. - С. 96-103.

44. Слово в функц1онально-ономас1олог1чнсшу аспектх вивчен-ня// Матер1али глккародно? науково! коифереиц11 "Семантика мови

I тексту". Ч. 2. - 1вано-Фрашивськ, 1993. - С. 12-13.

45. Функционирование как тип глагольного предикатного значения// Мова та II функц1онування: В1сшк Львхв. ун-ту.Сер.ф!лол. Вип. 24. - Льв1в: Св1Т, 1993, - С. 110-114.

46. Референциально обусловленная многозначность имен ("предметность -- лроцесоуальность")// Имя: слово, словосочетание, предложение, текст (именование на различных уровнях языка). - Киев, 1993. - С. 144-150. . '

47. Функц1онально-ономасхолог1чна лексиколог!я: сут^еть х основн1 поняття// Функциональна граыатика: Тези доповхдей науко-во-теоретично! конференц!!. - Донецьк,,1994. - С. 7-8.

48. Д1есл1внх предикати у висловлюваннях з хиенами суб"ек-Т1в одного в!дображувального класу (на матерхал1 росШько! та польсько! мов)// Проблема слов"янознавства. Вип. 46. - Льв1в: Свхт, 1994. - С. 77-83.

Окреш положения дисертацх! вхдобракенх також у 26 тезах ' Бистуйв та повхдомлень на наукових конференц1ях.

Бацевич Ф.С. Русский глагол в функционально-ономасиологической аспекте изучения. Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.öl - русский язык, Институт языкознания им. Л.А.Потебни HAH Украины, Киев, 1995.

В диссертации исследуется глагольная лексика русского языка в функционально-окомасиологичеоком аспекте. Определяотся функционально-отражательный потенциал русского глагола относительно естественно-онтологических классов имен субъектов "Человек", "Животное"; "Растение", "Вещь" и др. Устанавливаются функциональ-но-ономаоиологичеокие типы глагольных предикатов, имеющие природу скрытых семантических категорий. Исследуются соотношения скрытой категориальности и иных-типов смысловой имллицитности в языке. В цолом работа представляет собой попытку создания основ функциональной ономасиологии как составной части когнитивной лингвистики» С этой целью, в частности, устанавливается специфика проявления глагольных предикатов в высказываниях с именами .. субъектов одного отражательного класса, а также ряда ечетемоформи-Гукхцих категорий глагольной лексики (э'нантиосемия и конверсия) и тропов (обстоятельственная метонимия).

Ключов1 слова: функц1я, значения, значущхсть, окомасхоло-rin, функциональна ономасхоло^я, ономаохолог1чн1 стахуси сшв, Функц1онально-ономасхолог!чна група олхв, функц!онально-ономао1-олог!чний тип дхеолхвного значения, функцхонально-оноиао^лойч-ний тип д1еол1вно! д1ч, функц1оналыю~ономаоЬлог1чний тип олхвних предикат!-,, прихованх семантичнх категор*!, прихован1 семантичн1 KüTeropil flieoniBHoi дх1, предметниИ тип значения олова, ознаковий тип значения слова.

Batsevich F.o. The Russian Verb In lie Functional and OnoKAOiological Perspective. Doctoral niccertation in speciality 10.02.01 - Russian lenf>;uaf>;e, Institute of Linguistics named after A.A.Potebnya, Ukrainian National Academy of Sciences,

The Oissortation is concerned with the verbal lexis of tha Russian language in its functional and onomasiolof-icai aspect, Functional and reflective potential of tho "fcussian verb la determined in relation to natural and ontological classes of sublet names "Human Being", "Animal", "Plant", "Thinti", ate. Functional and onamaaiol-^ical types of verbal predicates of tho nature of Intent semantic categories are singled out. delations of latent catogoriality and other types of sense implicitness in tho language are rev«aled. The Dissertation is largely an atfceurat to lay tho foundation of functional onomasiology as a part of cc^ai Stvo linguistics. This is complemented by the establishment Of the peculiarities of verbal predicates in uttarancas with one and the came reflective class of subjects as well as characteristics of some system forming categories of verbal lexis (ennntioseoy and conversion) and tropes (circumstantial metonymy).

Key '-ordsj function, meaning, value, onomasioloKy, functional onomasiology, onomasioloftical status of words, function-al-oaooaeiological word group, functional-semantic type of verbal meaning, functional-semantic type of verbal predicates, latent semantic categories, latent semantic categories of verbal action, presentivo type of word manning, word meaning of the type "sign".

Kiev, 1995