автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Сельское хозяйство Буковины во второй половине XIX -начале XX вв.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Сельское хозяйство Буковины во второй половине XIX -начале XX вв."

ЧЕРШВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАБНИЙ УНЮНРСИТЕТ ¿м.Ю.ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

БОТУШАНСЬКИЙ Василь Мефодшович

СШЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО БУКОВИНИ У ДРУГ1Й ПОЛОВИН! XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.

3

07.00.0^ - 1стор]я Укра'ши

АВТОРЕФЕРАТ дисертацн на здобуття наухового сгупеня доктора кторичних наук

Черн1вц1 - 1996

Днсертащего е рукопис

Робота виконана на кафедр1ютор и Украши Чершвецького державного университету ¡м.К). Федьковича

Офщшш опоненти - академж АН вишсл школи УкраУнн,

доктор ¿сторичних наук, професор Грабовецькнн Володимир Васильевич

доктор ¡сторичних наук, професор Задорожний Володимир €вгенович

доктор ¡сторичних наук, професор Юрш Мнхайло Федорович

Провщна органпашл - Тнститут ¡стори Украши НАН Украши

Захист щдбудеться 1996 р. о_/ годит на

заЫданш спешал13овано'1 вчоткпради Д 07.01.02 в Чершвецькому державному уюверситет! ¡м.Ю.Федьковича за адресою: 274000, м.Чершвш, вул.Кафедральна, 2 (корпус 14).

3 дисертащею можна ознайомнтися в Науковш б1бл:10тещ Чершвецького державного ушверситету (274000, м.Чершвщ, вул. Лес1 Украшки, 23).

Автореферат розюлано ".¿£1"

Вчений секретар <

спещал1зовано'1' ради

1996 р.

I. В. Жалоба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуалыпсть теми. Украшське населения Буковини, незважаючи на його багатовп<ову вдарвашсть вщ основного масиву украшських земель Наддшпрянсько'х Украши, школи не втрачало в1дчуття сшльност1 походження, едност1 матер1альнох 1 духовно! культури з\ своши братами-украхнцями на сходх.

Спокохшчним I незмшним нocieм дхех едноеп, нepiдкo стихшнох, шдсв1аомох, притлумленох чужоземними впливами, було буковинське селянство, яке скрхзь 1 завжди в минулому становило бхлышсть населения. Саме украшське село (на вхдмшу вщ мкта) залишалося основою стшкоси 1 збереження в крах украшськох мови, культури, традицш, зрештою, укра'шсько! народное«, наци. Украшське село вистояло перед тривалими намаганнями його румунпаци, гермашзацп, полошзаци, згодом русиф1кащх.

То ж вивчення ¡стори украшського селянства - труд ¡в ни ка, годувальника народ); захненика радио! земл! 1 основи украшськох наци -1 його головного заняття - сшьського господарства - справа вельми важлива, иочесна I з кожного погляду корисна, бо мае 1 шзнавальне, 1 виховне, * почасти й практичне значения.

Сьтьське господарство на вехх украшських землях в минулому, у тому числ1 \ в буковинському крах було домшуючою галуззю народного господарства, на ньому фгшчно грималася уся лгодшеть. що заселяла ш земл1. До речи 1 в наш! с к рут т часи утвердження молодо! самосихшо! Украхнсько! держави х реформування аграриях вщносин сшьське господарство залишаеться чи не единою галуззю, яка, хоч 1 зазнае важких випробувань, але вщносно найменше знизила виробництво 1 в основному забезпечуе продовольч1 потреби крахни.

Спещальне вивчення хстори сшьського господарства Буковини другох половини XIX - початку XX ст. дае можливхсть уяснити енононичш основи життедхяльностх мешканщв цього репону в зазначений першд, зрозушти проблеми його розвитку, необххдшеть реформування старих вiднocин у напрямку ринкового господарства, розв'язання питань земельно! власностх. Деяй з дих питань, як, примером, земельне, не втратили свого значения 1 в на1ш дш. ГПсля дссятхшть позбавлення украшського, в т.ч. й буковинського селянства власно! земл1 нареит в Консттуцп Украши 1996 року закршлено положения про те, що "право власност1 на землю гарантуетьея. Це право набуваеться 1 реал1зуеться громадянами, юридичними особами та державою виключно в1дпов1дио до закону" [Конститущя Украши. - К., 1996 - С. 8].

Глибше осмислення процсс1в аграрно! еволюци на цьому вщтинку колишшх захщноукрашських земель - ниш складово! 1 неввд'емно! частини Украшсько! соборно! держави сприятиме дальний консоладаци ус1х складових украшсьган гоштично! нацп.

Цими М1ркування\ш й керувався автор при вибор1 теми дисертацшного досл1дження "Сшьське господарство Буковини у друпй половин! XIX - на початку XX ст." Ставиться завдання дослщити його у юлькох аспектах: виробничому, соц1ально-еконолпчному 1 полпико-правовому з в!дпов1дшши узагальненнями 1 висновками.

Хронолопчш рамки д0сл1джеиня - друга половина XIX - початок XX ст., тобто руб1жними е таы визначш поди, як а) скасування феодальних вщносин у 1848 р. й започаткування нового пер ¿оду вторичного розвитку -вшьного шдприемництва 1 ринкових в!дносин та б) початок ПершоУ свпов01 в1йниу 1914 р., яка перервала на певний час цей процес 1 завершилася крахом австршського панування на Буковиш.

Територ1альш рамка декмпдження - Буковина як колишня едина австршська провшшя з основною увагою до виевплення процеав у швшчнш и половши - ниш складов!й частиш Украши. Деяы дат наводяться лише по веш тодшнш провшцЦ' (понад 10 тис. кв. км) через в1дсутшсть даних по швшчнШ частиш. До реч1, тод1 ще офщшно не кнувало шштико-адмшштративного поняття "Швшчна Буковина" 1 вживалося х!ба що в географ^чному розумшш та радко вживаному населениям тсритор1альио-судовому розмежуванш краю: Чершвсцький судовий округ з крайовим судом у Чершвцях та Сучавський судовий округ з центром у Сучавг

Висвгтлення в основному подш 1 явищ у швшчшй частиш краю (повгги Вашковецький, Вижницький, Заставшвський, Кщманський, Серетський (бшьше половини його становить Глибодький р-н), Сторожинецький, Чершвецький 1 м.Чершвщ) з паралельним наведениям даних по веш Буковиш зумовлюеться тим, що як в Украпй, так 1 в ряд! краш евпу (особливо у Канад^ Австри, Шмеччиш, США, Полыщ,1зраш, Румунпта ш.) зростае значний штсрсс до ¡сторичного минулого саме виа Буковини як колишнього певного тepитopiaльнoгo, економ1чного 1 политичного щлого. У Чершвцях, а також 1 в ряд! названих краш буковинською д1аспорою створено науково-дослщш центри буковинознавства, ям почергово проводять М1жнародш буковинознавч! науков! конференци, симжшуми, ¡сторичш читання з публшащею вццквддних матер1ал1в. Учасники цих :»брань щкавляться ктор1ею як ГПвшчно1, так 1 вае1 Буковини. До того ж наведення в дисертаци даних по вс1Й Буковиш \ по швтчнш И частиш дае можлгшеть пор1вняти,

як виглядала аграрна галузь швшчно1 частинн краю на загальнобуковинському фош (вона переважала з oLibuiocTi еконо\ичних показншив).

Стаи паукового досл1джсшш теми. Icropiio вивчення сшьського господарства Буковини умовно можна подкшти на талька еташв: пер ¡оду перебування Буковини у склад) Австрп, перюду окупаци краю корешвською Румушею, перюду перебування Буковини у склад1 Радянсько!' Украши i СРСР та сучасний перюд суверенно! самостшно! Украши.

Наукова розробка питань стану i розвитку сшьського господарства Буковини була закладена австршськими ¡сториками друго! половини XIX ст., бьтышеть з яких проживала у буковинському кра!. При цьому пом1тною була тенденщя: прояви прогресу у цш га луп пов'язувати з обставиною входження Буковини до складу Австрп, а факт вщетавання - перебуванням краю paHinre у склад1 Молдавп, з консерватизмом, "лшошами' селян тощо.

До одше! з перших значних pooiT з еконохпчно! icTopii Буковини належала пор1вняно невелика, але надто насичена статистичними матер1алами публ1кащя проф. А.Фшера "Сто роив (1775-1875)", видана у В1дт у 1875 р. з нагоди 10()-р1ччя приеднання Буковини до Австрп (Ficker А. Hundert Jahre (1775-1875). Wien. 1875). Вш одним з перших проанал1зував еволюцпо помщицьких господарств вщ феодальних домний до шдприемницьких госиодарств, вщзначив заходи штенсиф1кацн у зсмлеробств! i тваришшцтвк зокрема використання машин, розширення вирощення техшчних культур, зм1ни у структур! сшьськогосиодарських упдь i nociBHiix площ вщповщно до нових ринкових вимог, р1вень прибутковост1 маетмв, посилення торговельного характеру тваринництва, вказав також на розширення використання у маетках наймано! пращ шеля голодного 1866 рр., на потреби аграрно! статистики та ¡н.

3 нагоди цього ж ювктсю шший буковинський ¡старик ГЛ.Бцдсрман опублпеував ¡сторичний нарис "Буковина тд австршським уиравлшням. 1775-1875" (Льв1в, 1876) (Bidermann H.I. Die Bukowina unter österreichischen Verwaltung. 1775-1875. Lemberg, 1876), у ямй поряд з шшими питаниями придшив значну увагу системi землеволодшня на Буковиш, розподолу земл! М1ж селянами, полящиками i Православним релюишш фондом Буковини, землеустрою, нащональному складу помшшкш, рол1 шмецьких колошепв, ыльюсному складу селянських господарств, зростанню плоиц орно! зедш, погол1в'я худоби та ш. Власне, ni два автори започаткували дослщження eroHOMi4Hiix, у т.ч. й аграрних основ з icropii Буковини другш половини XIX ст. Згодом з'явилася шла низка праць, у яких поряд з шшими

аналпувався стан сшьського господарства краю (Й.Полек, М.Мшлср, С.Воробкевич, К.Ромшторфер, Г.БИглщький, Е.Байер та iH.).

Найбшьш шпдним (i об'екгивним) шмецькомовним кториком Буковини австрхйського перюду був Р.Ф.Кайндль. Серед численних його праць чимало присвячено буковинському селянству, i'x заняттю - землеробству, тваринництву, домашшм промислам. Зокрема, у третьому TOMi його найбшьш визначно1 роботи "Iciopis Буковини" (Чершвщ, 1898. Т. 3) (Kaindl R.F. Geschichte der Bukowina. Dritte Abschnitt. Czernowitz, 1898) йдеться про збереження в кра!' теля 1848 р. значних феодальних пережитгав, про викуп земл1 i серв1тут1в, земельний кадастр, земельш упддя, змши у структур! nocißHiix площ, piBeHb урожайное« i валов1 збори сшьськогосподарських культур, стан тваринництва, про зразиш господарства шмсцьких колошспв, про буковинське дворянство i селянство, шдкреслюеться низький piecHb господарювання останнього. У тш чи шшй Mipi щ ж питания висвгаюються ним у його працях ("Гуцули" (ЕИдснь, 1894) (Kaindl R.F. Die Huzulen. Wien, 1894), "Жучка" (Чершвщ, 1900) (Kaindl R.F. Zuczka. Czernowitz, 1990), "Буковина у 1848 i 1849 роках" (Вщень, 1900) (Kaindl R.F. Die Bukowina in den Jahren 1848 und 1849. Wien, 1900).

Найбиьш значним фаховим дослцркенням дано! проблемы в австршський першд е колектнвна монограф1я "Die Entwicklung der Land - und Forstwirtschaft und ihrer Industrie, sowie der Jagd und Fischerei im Herzogtum Bukowina seit dem Jahre 1848" (Wien, 1901. - S. 3-40). (Розвиток сшьського i л!сового господарства, i рибальства в герцогст Буковиш з 1848 р. - В ¡день, 1901). Автором роздшу "С^льське господарство" у цш ювiлeйнiй (до 50-р1ччя скасування панщини) монографа (с. 3-40) був секретар "Товариства крайово! агрикультури", фaxiвeць галуз1 А.Захар. Маючи у своему розпорядженш значний фактичний матср!ал, вш висв1тлив стан ciльcькoгo господарства Буковини у пореформний перюд до 1898 р. по багатьох аспектах: зайняткть бшыыост1 населения у ciльcькoмy господарств1, розпод1л земл1, деяш nporpecHBHi зрушення у структур! сшьськогосподарських упдь, поавних площ i вщповщно у врожайносп i валових зборах, в угноенш грунту та використанш машин, запроваджешп правильних ciB03MiH, полшшенш породное™ тварин, в оргашзацп шльськогосподарсько! осв1ти, д1яльноси фахових i кооперативних оргашзацш, полшшенш землеустрою, шдвищенш pißHa товарносп сшьськогосподарського виробництва у великих господарствах, тдкреслив познтивну роль шмецьких колоншу розвитку сшьського господарства краю, потреби полшшення аграрно! статистики та аграрного законодавства.

Водночас в робот1 коротко змальовано кризову ситуашю. яка склалася у nepiiii nopccjiopMHi роки у помвдицьких господарствах внасл!док HecTa4i кап1тал1в i в1дмови "лшивих" селян працювати й дал1 на вчорашшх гнобггтел1в, вказано на поширення вщроблгав, голод 1866 р., низький pirseггь виробництва у селянських господарствах, тотечну заборговашсть великих i др1бних господарств, дано негативну оцшку систем! оренди великих землеволодшь.

При всш uiimocTi згадано! npani зазначимо, що не Bei явища показано в Hifi у динамщ1 за швсто."пття, ряд даних наводиться лише за якийсь конкретний piK, переважно гинця XIX ст., що не завжди дозволяе осягнути eKOHOMi4Hi явища як единий поступальний процес. До того ж робота, природно, не сягае дал] в naci 1898 р. Це була лише пор!вняно велика 37-стор1нкова стаття (розди) колективно! монографи, а не вся монограф1я. Строго кажучи, спеша.тьш досл1дження альського господарства Буковини, власне, й вичерпуються щею науковою розвадкою, бо Bei iHmi досить чпслснш публшацп титьки близьы зовш до окреслено! нами проблеми, але стосуються здебшьшого сухижно! тематики чи icTopix всього краю.

Окрем1 аспекти стану альського господарства Буковини знайшли вщображення в ряд1 шших колективних працях тод1шн1х мшиевих i вщенських автор1в: "Die österreichisch-ungarische Monarchie in Wort und Bild. Bukowina". (Wien, 1899). (Австро-угодська монарх1я у словах i картинках. Буковина. - Вщень, 1899), "Grundsteuerregulierung in der Bukowina. (Wien, 1880) (Регулювання земельного податку на Буковиш. -Вщень, 1880), "Die Bodenkultur - Verhältnisse Österreich (Wien, 1868) (Сшввщношення земельних упдь Abctpü. - Вщень, 1868).

Серед украшських а втор iß австршського перюду, ям у xifi чи imniii Mipi висвтаювали питания розвитку альського господарства Буковини, життя селян, першорядне значения мають icTopn4Hi npaiji I.Я.Франка (Лук'ян Кобилиця. - JlbBin: ЗНТШ, 1902. - Т. 49; земельна власшсть в Галичиш. Тв. У 20 т. - Кшв, 1956. - Т. 19; Панщина та и скасоване 1848 р. в Галичиш. -JlbßiB, 1913 та in.), як також поетичш (Хл1бороб. 1ван Франко. 31брання твор1в у 50 т. - К., 1976. - Т. 1). BiH стверджував, що селянство внесло визначний вклад у лп<вЦащю старого феодального ладу, але внаслщок незавершеносп рсволюцп 1848 р. аграрне питания не було виршгене так, як того прагнули селяни, а тому i у пореформш роки воно залишалося, як писав ГЯ.Франко, "головною Biccio, навколо яко! обертаються Bei наш! крашда в1дносини". Ряд acneicriB, що стосуються розвитку альського господарства, аграрних вщносин Галичини i Буковини, знайшли воображения у численних

аграрних розвщках В.Будзиновського, З.Кузсл1 та ш.

Про несприятлив! наслщки для селян Буковини шсля придушення урядом революцп 1848 р., гальмування аграрних реформ земельною аристократ!ею писав у 1911 р. М.Грушевський (Грушевський М. 1люстрована !стор1я Укра1ни. - Кшв, 1992).

Важлив! св1дчення 1 судження щодо аграрно! ¡сторп краю, становища селянства знайшли висв!тлення у наукових працях тогочасних визначних украшських учених, письменник^в, л1тератор1в Буковини С.Смаль-Стоцького, О.Маковея, а також кторика М.Корбуди, публщиста Д.Луыяновича, економкта М.Литвиновича, юриста В. Дутчака та ш.

Глибокому осмисленню сут1 економ1чного життя буковинського села зазначеного перюду сприяе й ознайомлення з художшми творами тогочасних буковинських письменниив, зокрема Ю.Федьковича, О.Кобилянсько!, Е.Ярошинсько! та ¿и.

Окрем1 штрихи з аграрних ввдносин, стану землеробства Буковини друге! половини XIX - початку XX ст. хистятъся у працях представниыв 1 шших нащональностей краю: румунських (1.Шстор, А.Морар1у, Д.Ончул, 1.Тороущу, А.Воюцький, Н.Гримада та ш.), польських (Б.Хотомський, К.Богданович, О.Жуковинський та ш.), еврейських (С.Касснер).

Деяка шформащя про стан сшьського господарства Буковини та загальш ощнки аграрного ладу у провшшях ¡мперп вцюбражена у працях тогочасних австршських (вщснських) автор1в: 1.Тейфена, О.Бауера, 1.Грунтцеля та 1н.

Становищу Буковини у зазначений першд. зокрема стану сшьського господарства придщяли певну у вагу й юторики царсько! Рос1!, за невеликим винятком здебшыного з великодержавницьких позицш з метою обгрунтування прав Росшсько! ¡мпера на майбутне загарбання нею Буковини (як ! Галичини) (I.С.Продан, 1.Фещенко-Чоповський, М.Богданович, А.Л.Погодш, В.А.Лазаревський, Т.Ф.Флоринський, Я.С.Спановський, ВД.Пономарьов та ш.) Биын об'ективш суджсння про буковинське селянство висловлювали В.Доманицький (Доманицький В. Про Буковину та життя буковинських украшщв. - Кшв, 1910), К.Баладиженко, Н.А.Крюков та ш. Зокрема, у пращ Н.А.Крюкова "Славянские земли. Сельское хозяйство в славянских землях в связи с общим развитием этих стран. Чехия, Моравия, Силезия, Буковина и Венгрия. - Петроград, 1916. - Т. 2, ч. 2.) йдеться про певний поступ землеробства 1 тваринницгва на Буков кш, на приклад! конкретних селянських господарств даеться характеристика !х заможносп, визначаеться градащя сощальних титв господарств, яка в основному сприймаеться й дисертантом, виокремлюеться господарство Православного

peflirifmoro фонду Буковини, наводиться перелп< основних фахових i кооперативних крайових товариств та об'еднань краю та in.

3 встановленням в кра? у 20-30-х роках корол1вською Румушею окупацшного режиму обсяг дослгджень з дано!' проблеми був мшшальтш. OKpeMi буковинсьи автори-иол1тем1гранти вели дослхдження за межами краю, в Захвднш Украта, на Радянськш УкраЫ. Одшею з найбьтьш значних ираць радянських ¡сторшив 20-30-х ротив про Буковину i въдповино у певши Mipi про альськс господарство була монограф1я Г.Шддубного "Буковина, i'i минулс i сучасне" (Харгав, 1928), у якш поряд з шшими знайшли висвгглення питания структу р« сиыоспупдь i itocibhux площ, зайнятосп населения краю у сшьському господарств1 в австр1йський перюд, сошального розшарування селянства, землеволодшня, оренди, вщходництва, CMirpanii селян за океан, банкового i лихварського кашталу, альсько! кооперацп, промислово! переробки с1лъгосисировини у господарствах помщшав та iH. Окрем1 i3 зазначених иитань висвгшювалися тод1 такожу працях СЛ.Канюка (Буковина в румунськш неволь - Харив, 1930) та iH.; з'являлися окрем1 розвщки украшських aBTopiB у наукових зб1рниках "Украша", редагованих у 20-х роках М.Грушевським (Костащук В. Громадське i культурне життя Буковини вiд 1848 до 1914 року //Украша. - Кшв, 1928. - Кн. 1).

На Захщнш Укра1ш та в европейських крашах працювали OKpeMi буковинськ1 дослдаики (С.Смаль-Стоцький, М.Кордуба, Л.Когут та iH.), публпсувалися стarri в "Украшсьый Зaгaльнiй Енциклопедп", у Записках НТШ (Кубшович В. Пасту шество Буковини. - Льв1в: ЗНТШ, 1932. - Т. 1) та

iH.

У повоенш 50-Ti роки одшсю з найбътын поштних публп<ашй. що розкривала перед^торш иореформних иеретворень у сшьському господарств! Буковини, була монограф1я Ф.П.Шевченка "Лук'ян Кобилиця" (Кшв, 1958). У шй автор крхм конкретних под1й селянських вистушв 40-х роив XIX ст. на Буковиш досить грунтовно висв1тлив питания освоения ripcbKHMH мешканцями нових упдь, землеволодшня i землекористування у прськш частшп краю, орендш в1дносини, розвиток скотарства, а також феодальш повинноеп селян, npiieinei i монопольш права помщтшв, сощальне розшарування селян за pieHCM ix заможносп, боротьбу селян за землю та iH. U,i та iHmi явища, що передували скасуванню панщини та вступу Буковини на шлях нових ринкових виносин, знайшли також висвгглення у працях В.В.Грабовецького (Антифеодальна боротьба карпатського опришывства у ХУ1-Х1Х ст. - Львiв, 1966; Гуцулыцина XIII-XIX сто л it ь. 1сторичний нарис. - Льв1в. 1982 та iH.), М.П.Герасименка, Ф.1.Стебл1я,

Г.К.Кожолянка та ш.

Значним науковим доробком 60-х poKie у cnpaei вивчення стану альського господарства Буковини е праця М.М.Кравця "Селянство Сх1дно'1 Галичини i Швшчно1 Буковини у другой половит XIX ст." (Льв1в, 1964). Хоч основна увага в нш, зрозумшо, прндшяеться Галичшп, тут глибоко анал1зуються законохпрноеп еволюцн феодальних аграрних вщносин в пореформний пертду кашталктичш, яю стосуються i Буковини, вказуються нссприятлив! фактори, ям негативно впливали на розвиток сыьського господарства краю (митна, податкова, тарифна полпика, аграрна криза юнця XIX ст.), характеризуються основш напрями штенсиф1каци, спещал1зацп сшьськогосподарського виробнидтва, зокрема розширення виробництва техшчних культур, використання машин, здшснення ряду полшшень у зeмлepoбcтвi i тваринництв!, в^дзначаеться посилення товарного характеру сшьськогосподарського виробництва. Знайшли в робот1 певне вшображення i питания землеволодшня i землекористування, землеустрш, орендщ вщносини, сощальне розшарування серед селян, розширення використання наймано! пращ, CMirpaubi та iH. Цш же тематищ присвячеш й окрсла його навчально-методичш розробки, опублшоваш у 1980 р.

До спещальних po6iT з ще! ж аграрно! тематики належать також доследження О.М.Львова, А.Я.Кшермана, О.Ф.Пастуха, П.В.Свежинського та iH., опублжоваш у друпй половит 50-60-х роках.

Стану сшьського господарства Буковини у досл1джуваний перюд в тш чи iniiim Mipi прщцлялася увага окремими авторами i у бшьш узагальнюючих працях з icropil становища захвдноукрашських земель (Ы.Компашець), з питань рол1 баныв у сшьському господарств! (Я.С.Хошгсман), розвитку промисловосп i формування робггничого класу Буковини (М.Г.Кукурудзяк), революцшного руху в кра! (К.Г.Ципко, В.М.Курило, П.В.Михайлина, 1.П.Лисенко, Л.1.Васюк), зв'язшв Буковини з Наддшпрянською Украшою (I.А.Гриценко, В.С.Задорожний, I.A. Анцупов та №.), з военно! icTopii' (М.Ф.Юрш), з сусшльно-полпичного (е.С.Приходько, 1.М.Теодорович, В.1.Шилш) i церковного (П. А.Петляков, Д.Степанкж, В.Гайковський та iH.) життя Буковини, з питань емнрацп (А.Г.Шлепаков, ЮЛ.Макар, ОЛ.Сич, Г.К.Кожолянко, С.П.Качараба та iH.).

Дсяк! питания про стан сшьського господарства Буковини в австршськпй (пореформний) перюд, зокрема про OKpeMi заходи штенсш]нкаци, аграрну кризу, роз под ¡л земельно! власносп, сощальне розшарування селян, оренду масгав, малоземелля i безземелля селян, банковий i лихварський каттал, сшьську коопераций. податкову систему на сел1 та in. знайшли у 60-80-х

роках певне воображения в узагальнюючих працях з icTopiï Украши (1стор)я Украшсько! PCP: У 8 т., 10 кн. - К., 1978. - Т. 3-4; 1стор1я селянства Украшсько! PCP: У 2 т. - К., 1967. - Т. 1), з еконолично! icTopiï Укра'ши (ГолобуцькийВ.О. Економ1чна icTopia Украшсько! PCP. - К., 1970); з icTopiï з а х i д ноу к pa 1 не ь к и \ земель (Торжество ¡сторично справедливость - Льв1в, 1968; Гуцульщина. - К., 1987) та з icTopiï Буковини (IcTopitf mîct i ci л Украшсько! PCP. Чершвецька область. - К., 1969; Курило В.М., Лшхенко М.О., Романець О.С., Сирота Н.Й., Тимощук Б.О. ГНвшчна Буковина, ïï минуле i сучасне. - Ужгород, 1969; Нариси з icTopiï ГИвшчно! Буковини. -К., 1980 таш.).

У щлому юториками Украши радянського пер ¡оду здшенена велика робота по досл1джсншо аграрного ладу Буковини друго! половини XIX -початку XX ст., що, без сумшву, е значним надбанням в1тчизняно! ¡сторично! науки. Однак при веш и ц1нност1 в силу обставин, вдо склалися для науковщв у TOfliniHiii тоталшфшй систем!, практично на bcîx публшащях тяжить вибиток вщповщних ¡деолопчних штамтв, що наперед визначалп !х висновки у бажаному для системи дуст Тому у наш час нав1ть Ti проблеми, ям вважалися достатньо вивченими, потребують подалыиих дослщжень з новим кондептуадьним прочитанням джерел i доходженням об'ективних неупереджених наукових висновыв.

ГПсля проголошення незадежноси Украши i становления самостшно! Украшсько! держави створилися винятково сприятлив1 з точки зору вшьно! науково! TB0p40CTi умови для подальшого об'ективного дослщження icTOpi! буковинеького краю, зокрема аграрно! проблематики. У цьому зв'язку заслуговуе схвалення поява ряду праць молодо! генерацп буковинознавц!в, яю штснсивно працюють над недосл1дженими чи м а л о до с л i дже ни м и аспектами icTopiï Буковини, придшяючи у бшышй чи меншш Mipi увагу i життю буковинеького села. Серед них пращ з перед\сторп аграрних иеретворень 1848 р. на Буков и ni (М.М.Сайко), з питань шлях ¡в сиолучень (I.В.Жалоба), суешльно-полп'ичного життя (О.В.Добржанський, О.М.Масан), демографп Буковини (Г.М.Скорейко), етнографп (Г.К.Кожолянко) та in.

З'являються окрем1 й узагальнюкга правд з icropi! Украши (1стор1я Украши: нове бачення: У 2 т. /Шд ред. В.А.Смод1я. - К., 1995; Лановик Б. Д., Матисякевич З.М, Матейко P.M. IcTopifl господаретва: Украша i cbît -К., 1995) та iH., у яких з виважених методолопчних засад юторизму та об'ективносп трактуються питания еволюцй' аграрних Б1дносин Буковини в1д феодальних до ринкових, гальмування дього процесу представниками

великих землевласник1в, заходи ¡нтенсифжацп у землеробств1 i тварииництв1, ix обмежений характер, вилив банкового кашталу, констатуеться загалом невисокий р1вень розвитку сшьського господарства краю у дослщжуваний перюд.

Досл1дження icTopii Буковини, зокрема аграрних аспскпв зазначеного пер ¡оду знайшли свое висвплення i в ряд1 праць aBropiß украшсьюо! fliacnopn. Найбшьш значною серед них е колективна монографк "Буковина, II минуле i сучасне" (Париж-Фшадельф1я-Детройт, 1956), вторична частина яко! шд авторством А.Жуковського перевидана у Чершвцях у 1992-1993 рр. (Жуковський А. 1стор1я Буковини: У 2 ч. - Чершвщ, 1993. - Ч. 2). У нш, зокрема, економ1чна полпика Австрп щодо Буковини характеризуеться як колониальна, констатуеться факт невпинного зубожшня селянства, його вимушене масове вадходництво на зароб1тки в iHnii краши, ем1гращю за океан i на вщлину вщ радянсько! кторюграфп стверджуеться про незначне сошальне розшарування серед селян, про те, що абсолютна його бшышсть була бщною. Деяи штрихи з аграрно! icTopii' Буковини зафп<соваш на стор1нках праць О. Субтельного, В.Вериги та "Енциклопедй Украшознавства".

Ряд праць про Буковину, зокрема про розвиток землеробства i скотарства у колшших ншецьких колошях належать авторам Шмеччини, в основному вихадцям з цих колонш (Е.Бек, E.Maccip, Й.Тальський, В.К.Григорович, r.Kinnep, Х.Вендлшг, Ф.Ланг, Р.Вагнер, Е.Прокопович та iH.). Ними опубликовано ряд зб1рншйв статей, найбшьш значними з яких е "Bukowina. Heimat von Gestern" (Karlsrue, 1956) (Буковина - вчорашня батьывщина. -Карлсруе, 1956) та "Buchenland. Hundertfünfzig Jahre Deutschtum in der Bukowina" (München, 1961) (Буковинський край. Сто п'ятдесят рок1в перебування шмщв наБуковиш. - Мюнхен, 1961).

При всш багатомаштностт згаданих poöiT, у яких у бшынш чи мсшшй Mipi висвгслювалася згадана проблема, все ж слад зазначити, що дос1 нема пращ, у якш би комплексно досладжувалися yci аспекти 65-pi4Hoi пореформно! icTopii розвитку основно! галуз1 eKOHOMiKH Буковини -сшьського господарства. Це утверджуе автора в думщ про необхщшсть розробки тако! проблеми.

Метою даного дослщжегшя е комплексне вивчення сшьського господарства Буковини у друпй половиш XIX - на початку XX ст. (18511913 рр.) Це обумовлюе його предмет i об'ект. Предметом вивчення е сшьськогосподарська галузь як частина економ^ки на територп ¿сторячно! обласп Буковини i П розвитку протягом зазначеного перюду.

Об'ектом дослшжсшш виступае комплекс документальних джерел \ матер1ал1в, :па шдклалися у в1дпов1дних тогочасних установах та закладах 1 стосуються предмету даного до сложения.

В1дпов1дно до поставлено! мети висуваються там дос.пдппныс! завдання:

- показати офнцйний урядовий курс на реформи гнел я революцп 1848 р. 1 фактичний стан 1х здшснення, причини гальмувания процесу лшвщацн атрибут! в феодально!' епохи, ! вплив цього гальмування на розвиток сгльського господарства краю;

- охарактеризувати у певнш динампц загальний стан сшьсько-господарсько! га луз 1 краю за вказаний псрюд, виявш-и при цьому загальш закошиириосп 1 певш особливоси розвитку репоиу, роль у цьому розвитку сшьськогосподарського населения;

- проанал1зувати систему землеустрою, землеволодшня I земле-користування, орендних вщносин, ринку земл1, визначити сощальш типи госнодарств, в1мвити суть аграрно-селянського питания I ходили! рсалый шляхи його виршення;

- розкрити суть заход!в штенсифпсаци скльськогосподарського виробництва ! IX масштаби, головш прояви еволюцп галуз1 в1д феодального до ринкового господарства;

- визначити роль банкового 1 лихварсьлого кашталу у сшьському господарсли в умовах реформування аграрних вадносин, шсце, вплив, значения селянсько! коопераца.

Методолоочшши засадами дисергацшного дослщження еушверсальш принципи науковостк ¡сторизму, объективно! ¡стини. У процес! роботи використовувалися пор!вняльно-!сторичний, проблемно-тематичний, соц!ально-демограф!чний методи аналгзу з врахуванням специф!ки економ!чио!', демограф!чно!, статистично!', с!льськогосподарських наук.

В!дпов!дно до завдань ! мети досл!джения добиралися й анал!зувалися в!дпов!дн! джерела:

- документа Державного арх!ву Чершвецько! облает! (фонди крайового управл!ння, виконавчого ком!тету кранового сейму, крайового суду, крайово! табули, Православного релтйного фонду Буковини, консисторп, канпеляри черн!вецького губернатора, пов!тових управлшь та т.);

- документи шших арх!в!в: Центрального державного ¡сторичного арх!ву в м.Киев! (фонд канцелярп военного генерал-губернатора обсластей Австро-Угорщини, зайнятих за правом в!йни 1914-1918 рр.);

- Австршського державного арх1ву у м.Вщш (фонди мшктсрства землеробства 1 ьишстерства в1роспов!дань та осв1ти);

- стенограф1чш протоколи Буковинського крайового сейму;

- щор1чш зв1ти ряду крайових установ, заклад1в, товариств (виконавчого ком^ету Буковинського крайового сейму, Буковинсько! крайово! палати торпвл11 ремесел, Товариства крайово! агрикультури, Крайового i Буковинського поземельного кредитного баша в та ш.);

- загальноавстршське 1 крайове аграрне законодавство, з1брання крайових закошв (у 8 т.);

- протоколи окремих крайових нарад;

- матершли загальноавстршсько! 1 крайово! статистики, вшськово-статистичних опиав;

- мемуарш публшацп;

- матер1али преси, календар1 та ш.

В арх1вних фондах мктяться численш доввдки, зв1ти, доповад, пояснювальш записки, повщомлення, листи, розпорядження, циркуляри, р1шення, протоколи нарад, матер!али переписки центральных, крайових \ мкцевих властей, а також заяви, скарги, прохання, меморандуму клопотання. телеграми, штерпеляци (депутатсыи запити), що стосувалися стану сшьського господарства, його окремих галузей, становища селяи.

У стенограф1чних протоколах крайового сейму, крайових нарад зафшсована важлива шформащя, висновки, з якими виступали до по в ¡дач!, депутата, учасники дискусШ з актуальних тод! иитань розвитку, полшшення стану тих чи шших галузей сшьськогосподарського виробництва.

Щор1чш звтг установ, товариств концентрували р1чш, чи кпькар!чш дат, анал1тичш огляди, що стосувалися здшснення певних заходтв у сшьському господарст, усшх1в чи трудноицв, недол1ыв у !х виконанш, кредитування, фшансування суб'екпв сшьського сподарського виробництва та ш.

Серед численних крайових закошв 1 розпоряджень, опублжованих у вигляд1 багатотомних з1брань, збер1гаються й закони, що стосуються багатьох конкретних напрям1в розвитку окремих галузей сшьського господарства.

Особливо об'емними е статистичш магер1али загальнодержавно!, центрально! вщомчо! \ крайово! статистичних служб. Вони дозволяють (хоч 1 не завжди з надежною повнотою) простежити динам¡ку зайнятост! у сшьському господарств1, сшьськогосподарських упдь, поавних площ, урожайност! 1 валових збор1в, попшв'я худоби, руху на ринку земл1,

каштал1в, цшта in.

Значний фактичний матер1ал про Bei сторони життя буковинського села, зокрема сшьськогосподарського виробництва зафшсувала багатомовна крайова преса: украшська ("Буковина", "Нова Буковина", "Руська Рада", "Хл1бороб", "Селянин", "Земля i Воля", "Народне Богатство" та ¡н.), шмецька ("Bukowina", "Czernowitzer Zeitung" ("Чершвецька газета"), "Bukowinaer Rundschau" ("Буковинський огляд"), "Bukowinaer landwirtschsftliche Blätter" ("Буковинська сктьськогосподарська газета"), "Volkspresse" ("Народна преса") та ш.), румунська "Taranul" ("Селянин"), польська "Gazeta polska" та in.

Певний науковий iHTepec при дослщженш дано! проблеми становлять apxiBHi документи i матер1али преси, опублшоваш у вигляд1 окремих 36ipHiiKiB: "Селянський рух на Буковиш в 40 роках XIX ст.: 36. докуменпв" /Гйд ред. Ф.Шевченка (Кшв, 1949); "ГПд колошальним гштом. Швшчна Буковина в другш половиш XIX - на початку XX ст.: Документи i мaтepiaли" (Ужгород, 1986); "Боротьба трудящих Швшчно! Буковини проти coцiaльнoгo i нацюналыюго гноблення у друпй половит XIX - на початку XX ст.: Зб1рник докуметлв i материал!в (Ужгород, 1979); "Споконв^чна украшська земля. 1сторичш зв'язки ГИвшчно! Буковини з Pocieio i Наддншрянською Украшою. Документи i мaтepiaли" (Ужгород, 1990).

Бшышсть неопубл1кованих джерел вводяться в науковий o6ir вперше. Особистнй внесок автора, що визначае наукову новизну даного дослщження, иолягае в наступному:

- вперше здшсшоеться комплексне досладження аграрного сектора народного господарства буковинського репону за 65 пореформних роюв його функщонування в умовах становления нових ринкових вщносин;

- значно повшше ашшзуеться комплекс аграрного законодавства, механ1зм здшснення викупних операцш. вперше висвгаюеться cnociö i терм in и викупу окремих феодальних повинностей;

- вперше за досл1джуваний перюд ашшзуеться досить иовно сощальна структура Ыльськогосподарського населения краю, значно повшше висв1тлтоються земельш вщносини, зокрема використання громадських земель, створення ринку землг

- вперше в такому обся:н виcвiтлюютьcя питания штенсги]нкацп сиьськогосподарського виробництва, шлком новим е питания д1яльност1 фахових оргашзацш, альськогосподарськоГ освпт!, вперше в1дтворсно за весь першд i проашшзовано цшову ситуащю на аграрному ринку;

- по-новому тракгуються питания селянсько! кооперацп, аграрних

програм виршення аграрно-селянського питания та in. У цшому новизна в досл!дженш дано! проблеми полягае ще й у нових наукових шдходах, об'ективному осмисленш сощально-економ!чних процеав, виважених положениях i висновках. На захист внносяться raici положения:

- вадмша панщини та шших феодальних повинностей у 1848 р. -визначна под1я в вторичному розвитку краю, початок нового ладу конституцшно! демократ!! i ринкових вщносин. Через те, що реформу здшснювали через сейм представники (депутата) великих землевласшшв, збереглися значм феодальш пережитки, зокрема велике дворянське землеволодшня; реформи гальмувалися, що несприятливо позначалося на сшьському господарств!;

- селянство було основною силою, яка забезпечувала певш прогресивш зрушення i галузь У землеробе™ i тваринницта ввдбувалися яисш зм!ни у напрямку пристосування !х до потреб ринку, долалася традицшна вщсталють, але показниыв найбиьш розвинутих провшцш iMnepi! Буковина не досягла;

- землеустрш потребував значного полшшення; землеволодшня ¡снувало в 4 основних формах; селяни тертли гостре безземелля i малоземелля i потребували збшыцення для себе земл1 за рахунок пом!щицького на основ! вщповщного закону i за викуп; оренда дещо розширювала селянське землекористування, але сама орендна система переживала кризов! явища;

- сшьське господарство на основ! штснсиф1кацп еволюцюнувало в1д феодального до ринкового, що проявлялося у збшыпенш товарно! частки продукцн як земелеробства, так особливо i тваринництва, у промисловш переробщ сьлыосппродукцп на селг,

- у сшьське господарство все боыле проникав банковий каштал, який як дешевший в щлому сприяв бЬын усшшному розвитку великих i середшх господарств; лихварський каттал, поширений в основному у др1бному кредит! на сел! з його високими процентами, р1дко де мав продуктивний характер, здебшыного обмежував фшансов! можливост! др!бних господарств. Йому протистояла селянська кооперащя, зокрема ощадно-кредитна. Кооперативний рух в щлому мав прогресивне значения, але (кр1м райфайзенок) не набув масового поширення. Теоретичне i практичне значения результапв досладження полягае у

тому, що воно сприятиме подалыпому виробленню бшып об'ективно! концепци вггчизняно! ictopi! в буковинському periom зазначеного перюду.

Матер1али дисергаци можуть бути використаш при написанш спещальних \ узагальнюючих праць з ¡сторИ' захщноукрашських земель 1 Украши в щлому; при тдготовщ загальних 1 спещальних кура в з ¡сгори Украши у вузах, в краезнавчш робот! тощо.

Досвщ вивчения стану 1 розвитку альського господарства краю у другш половиш XIX - на початку XX ст. \пг би братися до уваги \ в наш час перебудови аграрних в1дносин на сел1 з метою уникнення деяких негативних явищ.

СТРУКТУРА I ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦИ'

Завдання, поставлен! дисертантом, характер \ зм1ст дослщжувано! проблеми визначили структуру дисертаци. Бона складаеться з вступу, п'яти роздшв, висновпв, додатив, списку використаних джерел та лтратури.

У встуш обгрунтовуються актуальшсть проблеми, и хронолопчш 1 територ!альш рамки, аналпуютъся !сторюграф!я { джерела, визначаються мета 1 завдання роботи, об'ект, предмет \ методолопя дослщження, його наукова новизна, науково-теоретичне 1 практичне значения, формулюються основш положения, що виносяться на захист.

У першому роздал - "Лжвщащя залншкш феодалыюТ епохн"_ -вказуеться на прогресивне значения започаткованих у 1848 р. у сшьському господарст Буковини реформ, що знаменували переход ще! галу"и на шлях ринкових в1дносин 1 В1льноГ конкурент'!, на появу на економ1чному тсрсш нового численного самосп иного виробника - звшьненого селянства.

Водночас характеризуемся обтяжливий спос1б довготривалого (в!д 20 до 50 роив) 1 дорогого (зверх 20 млн. флоришв) викупу колишшх феодальних повинностей, зокрема викупу (шдемшзацп) колишньо! рустикально! земли права користування лками 1 пасовиськами (серв1тут!в), церковно! десятини, права пропшацй, права млина тощо. Таке навмисне (1 корисливе) ¡волшання з усуненням атрибут!в вщжило! епохи, зловживання 1 свадоме ¡гнорування великими землевласниками нового, хай I недосконалого аграрного законодавства було можливе внаспдок того, що вони займали у крайовому сейм! - оргаш, який регулював здшснення цих реформ, - м!цну консервативну бьтышсть. Тривал! викупш платеж! колишшм феодалам та !х нащадкам загалом негативно позначалися на фшансовому сташ селянських господарств.

Перешкоди з боку помшшпв в законному переход! частини Л1с!в ! пасовиськ у 50-70-т! роки XIX ст. у володшня громад викликало з боку селян

повсюдне невдоволення, а подекуди й акцп вщкритого опору. То ж сощалын суперечност! старо! епохи шби успадковувалися на дссятилггтя новою епохою ринкових, кашта;истичш1х в!дносин.

Одержан! великими землевласниками чимал! викупш суми лише у не значнш м!р! були використаи! на потреби иеребудови сбо!х господарств на нових ринкових засадах.

У другому роздин - "Загальна характеристика стану мльського господарства" - висвЬлюються основн! напрями, змши, тенденца розвитку с!льськогосподарсысого виробництва в кра!' за пореформш десятил!ття.

Насамперед проанал!зовано за урядовими переписами структуру альськогосподарського населения - основно!' продуктивно!' сили аграрного сектора тод!шнього господарства краю. Встановлено, що працююче с!льськогосподарське населения кшыасно зросло (без непрадюючих члеи!в амей) протягом 1869-1910 рр. з 260,3 тис. до 328,7 тис. оаб або на 26 %, у т.ч. у швшчнш частит краю - з 168,8 тис. до 207,7 тис. оаб, або на 23 %, але його питома вага знизилася вадшшдно з 85,8 (84,4) % до 71,1 (69,4) %. Це було законом!рним насгадком соц!ально-демограф!чних з.\ин, пов'язаних ¡з зростанням числа населения, зайнятого у промисловост! (до 10,4 %), торпвл! \ на транспорт! (9,9 %), на оф1щйн!й служб! (9,1 %), у т.ч. у швшчних пов1тах вадповщно до 10,4, 10,5 1 9,7 вщсотка.

Проте ! дальше ¡стотне переважання с!льськогосподарського населения над вама ¡ншими сощальними групами обумовлювало збереження у значи! й м1р1 натурального характеру др!бних господарств. Селянин з його здебшыного невысокими прибутками залишався обмеженим споживачем промислово-ремкничих вироб1в, а пор1вняно нечисельиа верства неземлеробського населения не могла бути в достатнш м!р1 вигадним покупцем вироблено! с!льськогосподарсько1 иродукц!! (особливо у великих господарствах), через що остання у чимал!й к!лькост! вивозилася за меж! краю у пошуках бшын заможного масового покупця.

У сощальнш структур! с1льськогосподарського населения поступово зростала питома вага кате гори "самостшш" [господар^ (з 23 % у 1869 р. до 31 % у 1910 р.) Але й значними (вгц 2/3 до 3/4 ус!х працюючих) були й кате гор!! людей наймано! прац1: роб!тники, поденники, слуги, доиомагаюч! члени с!мей тощо. В абсолютнш б!льшост! (понад 90 %) це були члени с!мсй - власник!в господарств роз\аром до 5 га. Серед найманих працюючих питома вага жшок у мнщ XIX - на початку XX ст. колнвалася у межах 37-47 %, дггей ! шдлАтшв - зверх 1/3.

За нацюнальною приналежн!стю укра!нщ серед сшьськогосподарського

населения Буковини становили за останшм псреписом 1910 р. 47 % (у твшчних повтх - понад 60 %), румуни - 42 %), шмщ - 7 %, решта - поляки, угорщ, роаяни-старообрядщ (липовани), евре! та ¡н.; за в1роспов1данням 86 % селян належали до православних, 7 % - до римо-католшав, решта - до греко-католтшв, ¡уде'1'в, евангел1сив та ш.

Хоч в щлому для розвитку альського господарства краю у пореформний перюд створилися б1льш сприятлив1 умови, на нього д1яли й окредп несприятлив! фактори, що випливали з урядово1 политики метрополп. Бона полягала у ввдносно вищому оподаткуванш буковинсько! земл1 пор[вняно ¡з захщшмп провшщями, вщносно вищих зал1зничних тарифах при виво 31 з Буковини сшьгосппродукци 1 ввои сюди сшьгоспмашии, добрив тощо, що було випдно великим аграр1ям захиних провшцш. Митна вшна, запяна Австриек) проти ввозу зерна 1 худоби 13 сум1жних з Буковиною краш, зокрема з Румунп 1 Рос1Йсы;о1 1мпери (власне, з Украши 1 Бессараби) 1 зростання щн на цю продукщю були на руку великим землевласникам 1 майже не приносила вигоди др1бним господарям, як1 нерщко докуповували с 1 л ыо с п про ду к ш ю. Негативний вщбитокнакладала на сшьське господарство х краю 1 загальноевропейська аграрна криза останньо! чверт1 XIX ст.

Розвиток альського господарства краю по шляху ринкових вщносин викликав певш чмпш у сташ а льськогосподарсысих угщь та у стругаур! поавних площ. 3 уаег плоиц краю 1044,2 тис. га (у т.ч. у швшчшй частит - 494,4 тис. га, а з врахуванням сучасного розмежування Буковини - 563,1 тис. га) за 65 пореформних рок ¡в площа ри~ш зросла з 186 тис. га до 315 тис. га або у 1,7 раза, а п питома вага - з 28 до 30 % (у т.ч. у швшчних повгтах - з 176 тис. га (36 %) до 210 тис. га (42 %). Це зростання в1дбулося в основному за рахунок розорювання пасовиськ, луюв, неужитив 1 частково - розкорчовуваного л ¡ст. Площа луюв 1IX питома вага за цей же перюд скоротилася Ь 176 (79) тис. га або 17 (13) % до 128 (62) тис. га або 12 (12) %. Площа пасовиськ зменшилася з 143 (48) тис. га або 14 (10 %) до 80 (46) тис. га або 8 (9) %.

Отже, альськогосподарськ! упддя в щлому зросли ¡з 515 (309) тис. га або 49 (63) % до 580 (320) тис. га, або 56 (65) %, тобто на 13 (4) %.

Площа л ¡су внаслщок вирубування 1 викорчовування скоротилася з 476 (167) тис. га або 46 (34 %) до 446 (154) тис. га або 43 (31) %.

В1дпов1дно до попиту ринку на найбътьш "товарну" продукцио землеробства плопи шд пшеницею зросли за 1867-1912 рр. з 9 тис. га або 7% уае! риш до 22 тис. га (7 %), у т.ч. у швшчних повп-ах - з 11 тис. га (1871 р.) або 6 % до 17 тис. га (8 %). Зате площа шд такою "арою" культурою, як

жито скоротилася з 35 (26) тис. га, або 17 (15) % до 31 (22) тис. га, або 10 (10) %. Зросли плоиц тд ячменем як основною сировиною у пивоваршш: з 30 (25) тис. га або 12 (9) % до 39 (28) тис. га, або 12 (13) %. Ще бшьш штенсивно зростали плопц тд в1всом як основ ко! фуражно! культури для всезростаючого погол1в'я коней, а також продовольчог. з 47 (21) тис. га, або 18 (12) % до 52 (30) тис. га, або 17 (13) %. Буковина була одшею з найбшьщ "кукурудзяних" провшцш Австрп, бо кукурудза була головним харчовим продуктом бшьшосп селян. Але у зв'язку з роширенням илощ шд згаданими культурами та картоплею пос1ви кукурудзи скорочувалися: з 88 (54) тис. га або 34 (30) % до 52 (42) тис. га, або 16 (19) %. Поави шд бобовими тривалий час буди незначними 1 лише у зв'язку з необх1дшстю розширення кормово! бази та впровадження правильних схвозмш розширилися з 4 тис. га (2 %) до 15 тис. га (5 %), з яких зверх половини илощ - у швшчних повггах.

Найбшьш поштним було розширення площ шд картоплею - основним (теля кукурудзи) харчовим продуктом у селян, головною сировиною у спиртово-горшчаному виробництв1 та кормом для худоби при вгдпздвлк 3 15 тис. га (6 %) до 41 тис. га (13 %), з яких 1/3 - у швшчних повггах. Зросли плоиц 1 пщ такими традицшними техшчними культурами, як льон 1 конопл1: з 1,6 тис. га (0,6 %) до 8 тис. га (2,6 %), з яких 4/5 - у швшчних повгтах. ГИсля значно! падгоговчо1 (аптацшно'О робота з шнця XIX ст. у швшчних шштах з'явилися поави цукрових буряив: 1899 р. - 144 га, 1905 р. -3522 га. Внаслщок картелювання цукрово! промисловост1, обмеження квот виробництва цукру на буковинських иукроварнях 1 вщшшдно зниження закуп1вельних ц1н на цукросировину пос1ви п1д цукровими буряками з 1906 р. почали знижуватися (1909 р. - 2,1 тис. га), а в середнъому у 19031913 рр. вони становили 2,6 тис. га (0,8 %). Площ! шд тютюном, що вирощувався цшком у швшчних пов1тах, були незначними 1 у в1дпов1дност1 з державним регулюванням сильно колнвалися: 1885 р. - 223 га, 1901 р. -56 га, 1907 р. - 270 га, 1913 р. - 33 га. Пор1вняно незначш плону (до 1,5 тис. га у 1890 р.) займали ршак, ашс, фенхель, хмшь, але з 1907 р. бшышеть з них перестають вирощуватися в кра!.

У зв'язку з необхвдшетю розширення кормово! бази для тваринництва зростали площ1 шд кормовими культурами, зокрема кормовими буряками з 0,5 тис. га (0,2 %) у 60-х роках до 11 тис. га (3 %) у 1913 р., багатор1чних трав - з 12 тис. га (4 %) у 1871 р. до 50 тис. га (16 %) у 1913 р. ( них бшыне половини - у швшчних повггах).

У ц1лому внаслщок ращонал1защ! посхвних площ середньор1чш поави зернових скоротилисяу 1901-1910 рр. пор!вняно з 1869-1879 рр. з 76,3 %

до 64,5 %, плопц шд бобовими зросли у 7,9 раза, техтчними - у 1,7, багатор1чними травами - у 3,5, коренеплодами - у 1,9 раза.

Ращонал1защя поздвних площ як { певш заходи штенси<{икаци у землеробет мали своГм наслЦком зростання урожайное™ та валових збор1в сшьськогосподарських культур. Урожайшсть зернових зросла на Буковиш у 1872-1913 рр. з 7,7 цз 1 га до 13,3 ц/гаабоу 1,7 раза. Зокрема, урожайшсть пшенищ зросла у 1,9 раза, у т.ч. у швшчних повггах - у 1,6 раза, жита - у 1,9 (1,3) раза, ячменю - у 2 (1,3), в1вса - у (1,4), кукурудзи - на 28 (31) %, льону 1 конопель - у 2,6, кормових буряк1в - у 3, картоп.-п - у 1,2 раза.

Внаслиок зростання врожайкостц як I поавних площ (крЬ( кукурудзи 1 жита) пом1Тно зросли валов! збори иих культур: пшенищ (у 1848-1913 рр.) - у 7,5 раза, у т.ч. у швмчних повпгах у 1861-1913 рр. - у 4,5 раза, жита -в^дшшдно у 1,7 (1,7) раза, ячменю - у 13 (2,8), в1вса - у 7 (5,7), кукурудзи -у 1,3 (- 4 %) раза; середньор1чш валов! збори зернових становили у 19031912 рр. 2,5 (1,8) млн. ц. Валов1 збори бобових зросли у 1852-1912 р. у 3 рази, картоши -у 2,5, конопель (волокна) -у 1872-1912 рр. -у 4,6, кормових буряыв - у 83, овоч1в - у 1888-1912 рр. - у 7 раз, а середньор1чний зб1р цукрових бурямв знизивсяз 745 тис. ц у 1901-1905 рр. до 495 тис. д у 19091913 рр., або у швтора раза.

Бшышсть зерна (90 %), як 1 шших альгоспкультур вироблялася у р1внинтй частит краю, незначна кЬыисть - у псрсдпршй 1 «¡зерна частка (в основному картошн, в1вса) - у прськш частиш. Ця природна спещал1защя об'ективно викликала необхщшсть обмшу пpoдyктiв землеробства на продукщю тваринництва 4 ллсництва. що вироблялася у двох останшх зонах, тобто була од ж его з передудюв формування \ розвитку внутр1 кра йо во го ринку.

За пореформний перюд землеробство Буковини до пев но! м1ри подолало тривале вщставання з урожайное^ альгоспкультур у пор1внянш з бйтышстю ¡з 17 австршських провшщй 1 у 1901-1910 рр. за урожайшстю пшенищ (14,9 ц/га) Буковина займала четверте мкце, жита (12,6 ц/га) - шосте, ячменю (13,8 ц/га) - четверте, в!вса (12,8 ц/га) - друге, кукурудзи (12,7 ц/га) - восьме [ перекривала середньоавстршський показник по цих 5 культурах на 8 %. Це був максимум, чого могли досягти наполегливою працею буковинсьм хл1бороби у тих умовах. (Зауважнмо, що щ показники були перекрит1 в кра\' ажу друпй половит 50-х роив XX ст., але то вже було господарювання на "власшй", не сво'пЧ зсмлО.

Становления ринкових виносин викликало певт змши 1 в галуз( тваринництва, зокрема у по гол ¡в "Г худоби. Так, попшв'я велико! рогато!

худоби (дал1 врх) становило у 1851 р. 157 тис. шт., 1869 р. - 224 тис. (+ 43 %), 1890 - 242 тис. (+ 8 %), 1910 р. - 228 тис. (- 6 %). Отже, при загальнш тснденци до зростания (+ 45 %) попшв'я врх харакгеризувалося значною нестабшьшсгю, що поясшовалося окремими неврожаями кормових культур, скороченням лугав i пасовиськ, забороною ввозу з 80-х рок(в XIX ст. худоби з Румунп i Poci! (власне - з Бессараби i Украши), заменою у незаможних госиодарствах велико! рогато! худоби др!бною, розширенням cîtkh залшшць, збшыпенням кшькосл коней i вщповщно зниженням рол1 вол1в як тяглово! сили та iH. У швшчних повггах краю у 1857 р. зосереджувалося 67%усього попхпв'я врх краю, у 1910 р. - лише 55 %.

Попшв'я коней, як основно! тяглово! сили, що поступово замшяла вол1в, зростало: з 31 тис. шт. у 1851 р. до 53 тис. (+71 %) у 1880 р., 70 тис. (+ 13 %) у 1910 р., у т.ч. у швшчних повгтах з 21 тис. у 1857 р. до 45 тис. (у 2,1 раза) у 1910 р. Попшв'я овець вадзначалося нестабшьшстю: 190 тис. шт. у 1851 р., 218 тис. (+ 15 %) у 1969 р., 176 тис. (- 24 %) у 1890 р., 189 тис. шт. (+ 7% ) у 1910 р., тобто за 60 роыв залишилося фактично на одному i тому ж piBHi, у т.ч. у швшчних повках попшв'я овець зросло з 72 тис. у 1857 р. до 79 тис. (+ 10 %) у 1910 р. Розвиток в1вчарства, зокрема у степових псштах обмежувався розорюванням i скороченням пасовиськ, забороною випасу овець на деяких орендованих пасовиськах, переходом у великих господарствах вщ вирощення овець до вирощення при гуральнях врх, утрудненням i3 збутом вовни через конкуренщю дешевшо! i кращо! вовни з Австралн, нерщкими еп1дсм1ями i пад1л«ем попшв'я овець.

Погол1в'я свиней, хоч1 з перепадами, але зростало: i3110 тис. шт. у1851 р. до 113 тис. шт. (+ 3 %) у 1869 р., 132 тис. (+ 17 %) у 1890 р., 219 тис. (+ 66 %) у 1910 р., або за весь перюд - у 2 рази, у т.ч. у швшчнш частит краю - з 52 тис. шт. у 1857 р. до 80 тис. шт. (+ 19 %) у 1869 р., 67 тис. (-19 %)у 1890 р., 131 тис. шт. (+ 96 %)у 1910 р., абоу 2,5 раза. Пор1вняно штенсивний picT попшв'я свиней у кшщ XIX - на початку XX ст. поясиювався шдвищенням иопиту на свинину на крайовому i позакрайовому ринках, а також за Mi ною у багатьох др!бних селянських господарствах велик! рогато! худоби свинями, яких пор1вняно легше утримувати.

3 розрахунку на 100 га сшьгоспупдь погол^в'я худоби в кра! в цшому поступово зростало: у швшчних шдатах за 1851-1910 pp. на 41 %, але вщставало за цим показником вщ бiльшocтi австр^йських пров1нщй. Понад 4/5 ycieï худоби краю належало др1бним господарствам, до 1/5 - великим.

У третьему роздЫ - "Земельн1 та оренд!» вадносшш" основна увага прид1лена висв1тленню питань землеустрою, землеволодшня i

землекористування в Kpaï. Г7 i дкре с л ю ст ьс я, що у пореформний п с pi од. особливо у nepmi пореформш десятилггтя в землеустро! панувало знйчне роздроблення земельно! власноси, через череземужжя. На одне .ipione господарство припадало в середньому 10-12 нарцел, на одне ведшее - до 70 i бЬьше i шльюсть цих парцел зб!льшувалася (гз 798022 у 1856 р. до 1232574 у 1912 р.) внаслщок кушвльпродажу, надиеннябатьгавською землею нових молодих ciMeft, подшу спадщини та in. Черезсмужжя утруднювало землеробство. Щоб зарадити цьому, на основ! крайовнх закошв в1д 5 кв!тня 1870 p. i 7 червня 1883 р. на Буковиш здшснювалася т.зв. комасащя. тобто зведення багатьох пардел шляхом обкину ни перепродажу багатьох нарцел в один земельний масив ни у млька укрупненнх. Якщо у великих господарствах цей захвд здшснювався бшып-менш успшшо. то у др1бних зрушення буди незначш.

3 метою обли<у i правового забезпечення велико!' земельно! власност! веласяу крайовому су;п т.зв. крайова табула (звадси - табулярна власшсть), а др1бно! земельно! власност! - т.зв. "'грунтовГ (тобто земельш) книги, запроваджеш у 70-х - першш половин! 80-х рок ¡в XIX ст. (i3 значними неточностями). Для визначення прибутковост! земл! i на цш основ! -земельного податку через кожних 15 роыв здшсиювалися кадастров! oÔMipn i описи угадь. Зазначеш заходи, хоч i небездоганно створювали певну правову гаранпю при застав! '¡evui тд шогечний кредит, при !! кутвльпродажу, подЫ спадщини та in.

Щодо вщносин земельно! власност!, то у пореформнпй rrep i од вона набула кшькох р!зновидностей: а) велике приватне (пом^щицьке) землеволод!ння; б) державне, публ!чне; в) Православного релтиного фонду Onu фактично збереглися з дореформних часдв, хоч i у менших масштабах ); г) др1бне (переважно селянсысе) приватне землеволодшня, що виникло на 6a3i викупленого колишнього рустикального землекористування та д) громадське, що виникло на ocbhobî викуплених та врегульованих сервт пв.

Велике приватне землеволодшня зосереджувалося у т.зв. табулярних маетках, число яких було непостшним i коливалося ви 142 у 1850 р. до 180-195 у кшш XIX - на початку XX ст. Остакш належали переважно румунським, еврейським, польським, в!рменським та окремим зденащонал!зованим украшським землевласникам. У результат 'земельно! реформи i втягнення великого землеволодшня у процес ку ni вл1-продажу воно дещо скорочувалося. Якщо до 1848 р. з ycieï плош! краю 1044,3 тис. га велике дом!н!адьне землеволодшня (без рустикального) помвдимв i релшйного фонду становило 638,6 тис. га (64 %), то у 1857 р. - 616,4 тис. га (59 %),

1898 р. -469,2 тис. га (45 %), у т.ч. у швшчних шштах з 494,4 тис. га -206,5 тис. га (42 %). Зокрема, у 1898 р. i3 200,7 тис. га по.\нщицъко1 земл1 180,5 тис. (90 %) знаходилося у швшчних повп-ах; Í3 268,5 тис. га релтйного фонду у nÍBHÍ4Hiix повпгах за тодшшм адмш1стративним подшом знаходилося лише 26 тис. га, рещта - швденних повггах. Але якщо до них додати володшня фонду у Селятнш i Elimcrri Камеральному площею 51,3 тис. га, ям належать hhhí до Путильського р-ну Чершвецьюл обл., то володшня фонду на Швк1чнШ Буковиш становили фактично 77,3 тис. га, або 29 % ycix його площ,

У 1857 р. великим землевласникам серед рпних угадь належало 33 % pi л ль 15 % городов, 23 % лукдв, 40 % пасовиськ, 91 % л i су; 34 % шших угадь i неужитшв. Через 40 ромв внаслщок торпвл! землею, викуиу i врегулювання серв1тут1в його питома вага знизилася i у pi зних категор!ях угадь становила: puxni - 29 %, городов - 11 %, лумв - 17 %, пасовиськ - 30 %. л i су - 71 %, ¿нших угадь i неужитмв - 12 %, у т.ч. у швшчних повггах - вадповадно 31, 12, 23, 29, 71 i 16 вадсогмв.

Громадське землеволодшня охоплювало пор1вняно незначн}' л лощу - 86 (26,1) тис. га, або 8 (5) %, причому бшыиу його частину становили пасовиська - 48 (62) % i Л1си - 30 (7) %, незначну частину - 5 (8) % радля, решту - pÍ3HÍ неужитки. Громадсьш пасовиська скорочувалися внасладок продажу7, розорювання; громадськими лесами користувалися здебшьшого кашталшти-лкоторговщ i промисловщ.

flpiône приватно землеволодшня (переважно селянське i в незначшй Mipi MicbKe) базувалося на одержаних селянами за викуп колишшх рустикальних надЬах, ям були визначеш феодалами ще в минулу епоху i вважалися з ïx (феодал1в) точки зору достатщми для бшлопчного виживання cboïx панщиннимв. Причому, халупники, шшрншси взагал! не одержали зсмль 1з 63731 господарства краю (у т.ч, швшчнш частит - 38133) 7,2 (13) % господарств зовам не одержали землк до 2 iioxíb (1 йох - 0,57 га) одержали 17,2 (19,1) % господарств, 2-5 ñoxÍB -22,2 (22,5) %, 10-20 üoxíb -16,2 (12,1) %, понад 20 iioxíb - 5 (7,3) % господарств. Така р1зниця у колишньому зсмлекористуванш селян лягла в основу ïx приватного землеволодшня i вадповадно була першопричиною ïx подальше! майново'1 HepiBHOCTi.

При скуповуванш бш>ш заможними селянами деяко!' частки заборговаж» помвдицько!' 3e.\wi др!бке приватне землеволодшня дещо зростало. Якщо до реформи у корнету ваши селян перебувало 345,1 тис. га (35 %) т.зв. рустикально! зсм.-ii, то у 1857 р. др1бне приватне землеволодшня становило уже 421,2 тис. га (40 %), 1898 р. - 470,9 тис. га (45 %), у т.ч. у швшчних

пов1тах - 249,7 тис. га (51 %). Отже, др1бне приватне землеволодшня за 1857-1898 рр. зросло на 12 %, хоч число др1бних власншив - на 3/4, тобто поява нових господарств в^дбувалася у 6 раз швидше, шж зростало др1бне землеволодшня, що посилювало малоземелля 1 безземелля значно! частини селян. Питома вага др1бного приватного землеволодшня у рпних категор1ях упдь краю становила у 1898 р.: ршл1 - 68 (66) %, лушв - 81 (76) %, городхв - 87 (86) %, пасовиськ - 38 (42) %, л1су - 23 (27) %, шших площ - 27 (31) %.

Селянське землеволодшня дробилося з року в рш внаслгдок його подиту при виникненш иових господарств, розподш спадщини, кушвльпродажу. Пртпром, у 1900-1911 рр. щороку на Буковиш вадбувалося до 12 тис. операщй кушвльлродажу дробно! нерухомост1 на 10 млн. крон. За сшьськогосподарським перепнсом 1902 р., з у ах 109,2 тис. господарств (у швшчних пов!тах - 68,3 тис.) господарств роз\пром до 0,5 га числилося 14,2 (14,4) %, 0,5-1 га - 17,4 (19,0) %, 1-2 га - 25,1 (26,4) %, 2-5 га - 28,6 (27,1) %, 5-10 га - 9,4 (8,5) %, 10-50 га - 4,5 (0,5) % господарств. Отже, абсолютним було переважання др1бних господарств розм1ром до 5 га - 85,3 (86,9) %, яким, проте, належало ильки 18,1 (24,3) % уае! земельно! плоиц краю.

Обмежеш можливост1 для бшьшоси др1бних власнигав розширити свое земелеволодшня шляхом кушвл! зеил!, страх перед можливим розоренням, безперспективтсть майбутнього для сво!х дгсей спонукали значну частину селян до ем1граци. За 1891-1910 рр. з Буковиии, переважно з твшчних повтв емггрувало до Канади, США та шших краш понад 50 тис. чол., в основному украшських селян. Маючи потяг до земли певний виробничий досв1д. чимало буковинщв, одержавши земельш д1лянки (гомстеди) 1 приклавши величезну працю, стали згодом фермерами, старанними господарями, але не на рщюй землк

3 причини малоземелля 1 безземелля м1ж односельцями, зокрема родичами нерщко виникали тривал1 чвари, протистояння, судов1 проиеси, а то й трапчт випадки вбивства за шмат земли межу. Один з таких випадыв з великою силою ¡сторично! правди 1 художньо! майстсрносп в!добразила у 1902 р. буковинська письменниця О.Кобилянська у твор! з промовистою назвою "Земля". (У дисертацп наводиться 11 под1бних прикладдв).

"Голод" на землю десятмв тисяч селян на фот ¡снування великих латифундш помщимв 1 релтйного фонду настшно дшсгував необхщшсть ново! (шсля 1848 р.) земельно! рефории. 1з р1шень численних селянських В1'ч (збор1в), 13 програм полтшних парпн демократичного спрямування суть !! вбачалася тод1 в тому, щоб на основ1 вщповщного ¡мпсрського 1 крайового

закошв у великих землевласниюв була в1дчужена певна частина земл! за викуп 1 розподшена м1ж селянами, насамперед безземельними 1 малоземельними на виплат протягом тривалого часу. Проте ш центральш, ш м1сцев1 власп у сво!х розмовах про необхвдшсть розширения селянського землеволодання не йшли дал! поодиноких 1 дорогих ларцеляцш заборгованих маетюв (недоступних бшыпосп селян) та прийняття крайового закону про неподшьшсть селянських господарств м1ж спадкоемцями, зустршутий селянами негативно 1 який не вступив у життя.

Суттевим елементом землекористування 1 господарювання у зсмлсробстш була оревда земл1 та ¡нших об'екпв, насамперед у великому землеволодшш. Як св^дчать джерела, бшышсть буковинських великих землевласншив (у 70-х роках XIX ст. - 70 %, у 1914 р. - 75 %), не магочи бажання чи вщповщних економ!чних знань 1 умшь для усшшного ведения свого господарства в умовах ринкових в1дносин, здавали маетки в оренду великим орендарям (переважно евреям) здебшьшого на 6 роыв, а маетки релшйного фонду -на 12 рою в за псвну, пор1вняно високу орендну плату. Велиы орендар! (у 1869 р. 1х було 445, у т.ч. у швшчних повггах - 307, у 1910 р. - 621 (494)) на частит орендовано! земл1 вели господарство сам!, а частину здавали в суборенду за вшцу орендну плату тим селянам, ям погоджувалися у них працювати на польових роботах за мшшальну платню. Здавали землю в оренду 1 окрелп замошп селяни. Загалом у 1902 р. з ореадою зем.ш в кра! були зв'язаш 34650 господарств або 32 % уах господарств, у т.ч. у твшчнш частиш Буковини - 17300 (25 %). Абсолютна !х бшышсть - 88 (89) % були др1бними, тобто роз\пром до 5 га.

В оренду здавалися маетки 1 уа об' екти, що були на !х територп: земельш упддя, сади, люи, ставки, переправи, тваринницьы примвдення, гуральш, млини, лкопильш, житлов1, господарсьи, виробнич1 буд1вл1, право прошнаин та шип ще не скасоваш феодальш права.

Незважаючи на високу орендну плату, орендар1, як1 вм!ло вели господарство, прибутково (у т.ч. й за рахунок низько! оплати наймано! пращ), могли не т1льки сплатити щор1чну ренту, але й мали значт ирибутки. Чимало орсндар1в згодом сам! купили маетки.

Шдприемницька оренда у великих господарствах вшграла певну позитивну роль у подоланш становост!, замкнутост! дворянського землеволодшня, розширила (через суборенду) селянське землекористування. Проте проявлялися 1 негативш риси оренди. Чимало орендар^в були не фахдвцями, а комерсантами! дбали не про полшшення землеробетва, а лише про власну вигоду. Орендарц особливо при короткому строков1 оренди в

невпевненосп в одержанш маетку в оренду на наступит! строк, утримувалися вщ якихось itomíthiix катталовкладень в господарство, вели його на виснажения. Але й той орендар, що здшснював швестицп у господарство, не завжди був у Biirpauii, бо власник долучав вкладений каштал до вартост! об'екга i на цш тдстав! з наступного строку оренди тдвищував ренту. Maca др1биих суборендар1в все настшшше добивалася усунення орендаря-посередника i передач! великого землеволодшня селянам у безпосередню оренду.

У четвертому роздЫ - "Заходи штенсифшлнн. Розвнток товарного виробництва" дослшжуються ochobhí напрями штенсифшщи с i л ьс ь ко го с п од а рс ь ко го виробництва та набуггя останшм все у óLibiiiiü ¡\iipi товарного характеру.

Зокрема, йдеться про подолання у землеробств! вщстало! перелогово! i тришльно! систем та запровадження правильних плодозм!нних багатоп!льних (6-9 пол!в) cíbo3míh, насам перед у великих господарствах, що шдвитцувало хсультуру землеробства i його выдачу. 1ншим напрямом його ¡нтенсифп<ацп було иолшшення насшнево! справи. Через вхдсутшсть власно! насшнево! бази насшня довозили з Шммеччини, Франца, Голланда та шших кра!н, (нколи на державш субвенцн через Товариство крайово! агрикультури. Це п!двищувало урожайность i яысть продую;!!, але значна залежи i сть в!д закордонного нас!ння !нколи (особливо у маловрожайш роки на Заход!) в!дчутно дошкуляла крайовому землеробству.

Важливим напрямом штенсифшацп землеробства було полшшення удобрения грунту, б!льш господарне використання з початку 70-х pokíb XIX ст. гною, створення зразкових гноесховищ. 3 80-х pokíb подекуди у помпщшв почалося використання штучних добрив: фосфорних, калшннх, азотних, kíctkobo! муки та íh., що довозилися !з зах!дних провшцш, з м.Калуша, а також поставлялися м!сцевими фабриками штучних добрив у с.Боянах i m.CepeTi. Спочатку мшеральш добрнва використовувалися тшьки у великих господарствах, а з початку XX ст. - i в деяких селянських. Проте в цшому використання штучних добрив було пор!вняно незначним, особливо у селянських господарствах.

3 середини XIX ст. у державних маетках, а з 70-х роыв у маетках редтйного фонду почалися мел!оративш роботи у Серетському i Сторожинецькому noBirax. У 1902 р. крайовим сеймом прийнято програму мел!оративних po6ÍT (на першому eTani на плоиц 6700 га), створено агротехшчний в!ддьт для виготовлення вщповщно! документацп на проведения мелюративних po6ÍT, затверджено статута т.зв. "водних", тобто

мслюративних сшлок. На 1903 р. було виготовлено документаца для проведения робп на плоии 3 тис. га, на 1908 р. - на 5601 га, з них на 90 %

- у великих господарствах, на 10 % - для селянських сшлок.

Винятково важливе значения у справ! штенсиф!кацп виробництва мало розширення застосування альськогосподарських машин 1 досконалого штснтаря. Спочатку набули поширення молотильн! 1 очисш машини (ручш, ынш, згодом паров! молотарки, ручш в1ялки, трхери), поим збиральш (кшш жниварки I кос арки, грабарки) 1 лише згодом - поздвш (а валки) та грунтообробш (млькалемшш плуги, котки, шлейфи, розкидач1 добрив, з початку XX ст. - трактори). Отже, як 1 при кожному перв1сному нагромадженш каштал вкладався насамперед у ту справу, ввд яко! найскоршою була в!ддача.

За альськогосподарським переписом 1902 р. на Буковиш сшьгоспмашини та досконалий 1нвентар використовували 13458 господарств, або 12,3 % уах господарств, у т.ч. у швшчних гговггах - 10085 (14,7 %). Абсолютна бшышсть машин приводилася в дда мускульного силою людей \ тварин, силою води 1 виру \ лише у 71 господарств! (0,7 %) - силою пари. Досконал! машини зосереджувалися переважно у великих господарствах, а у др^бних

- ручш соломор1зки, жорна, лушншц, ¡з складних - молотарки, яю купувалися селянськими спшками.

Лише невелика частина простих машин та швентаря виготовлялася на Буковиш, бшышсть же !х доставлялася з ф1рм захщних провшцШ 1мперн, а також з Шмеччини, Франц!!, Англа, США та шших краш. Цши на складн! машини були досить високими 1 доступними лише для великих господарств або селянських сшлок. Широкс застосування машин у великих господарствах тривалий час стримувалося наявшстю в кра! в достатнш юлькосп дешево!' робочо! сили.

Певш заходи штенсифшацп с!льськогосподарського виробництва зд!йснювалися I в галуз! тваринництва, насамперед у полшшенш племшно! справи. Велика рогата худоба (врх) аро! степово! породи, невибагливо! до утримания, але малопродуктивно!, поступово замшялася б!льш продуктивною симентальською, бернською, шнцгау та шших порад, ям завозилися зах!дних провшцш та ¡нших краш на державш субвенцп, а з 1880 р. - на кредити \ схрещувалися з м^цевою породою на заснованих злучних пунктах (у 90-х роках !х функц!онувало в!д 80 до 90). У 1895 р. прийнято вщшшдний крайовий закон, за яким ус!х продуцент врх зобов'язано у трьох природно-кглматичних зонах краю вирощувати худобу т!льки полшшено!! вщповщно! данш зон! породи: у передпршй - п!нцгау,

pißHUHHÜi - бернсько\' i симентальсько!, ripcbKiii - полтшено! cipol степово! riopu. У результат! у 1900 р. худоба бернсько1 породи становила в кра! 40 %, пшцгау - 25 %, симентальсько! - 10 %, пшшх порщ - 25 %.

3 метою шдвищення породносп коней на державш субвенип, npiiBaTHi i громадсьы кошти закуповувалися i доставлялися в край ornpi англшсько1, арабсько!, схгдно-англшсько!, орловсько! порвд, а також породи лтшцан, залучалися й кращ! пладшки мшцево!' гуцульсько'1 породи ("гуцуляки"), ям розподшялися по Bciii ста злучних nynicriB. Лише пiд опкою ради крайово! агрикультури ix нараховувалося у 1911 р. 27 з 120 гопдниками. L(i пункта Д1яли на шдстав! крайового закону 1886 р. про ix лщензування.

Щоб лолтшити породность овець, для схрещування з лпсцевою породою з 50-х рок1в доставлялися в край плщники мериносово! породи, з 70-х рок!в - бергамосько!, з 80-х - фризько!, з 90-х - англшсько! м'ясно!, цигейсько'1, ipaHCbKoi', яы розподиялпся по злучних пунктах у понащицьких маетках i громадах, про ям у 1897 р. було прийнято спещальний крайовий закон.

Для полшшення породносп свиней з 60-х ромв завизилися хряки угорсько! i молдавсько'1, йоркширсько!, ланкаширсько! пори, а також пори лшкольн i фр130 (у 1891-1898 рр. - до 140 шт.), ям передавалися на певних умовах на злучш пункта у помпцицьких маетках i сшьських громадах для схрещування з MicueBoro породою. В результат! ямсть погол!в'я свиней icTOTHO полшшилася.

У полтшеш тваринницько! галуз1 важливе значения мало розширення кормово! бази за рахунок збшыдення площ шд кормовими культурами, бу;пвництво биьш виповиних примвдень для утримання худоби, особливо у великих господарствах, запровадження ветеринарного нагляду, щеплень, pi3Hnx карантинних заход!в проти ешзота та iH.

Bei щ та iHini заходи сприяли полшшенню породност1 худоби, i шдвищенню i'x продуктивности, ращонал1зацн тваринницького стада. Проте зазначеш нововведения i пoлiпшeння торкнулися переважно великих господарств i у меншш Mipi - незаможних.

Справ! штенсиф|каци сиьськогосподарського виробництва сприяла Д1яльн)сть спецкшзованнх i комплексних с i л ь с ько го с пода рс ь к и х товариств. Найбиьш значним серед них було "Товариство крайово! агрикультури", засноване у 1851 р. i реоргашзоване у 1900 р. у "Раду крайово'1 агрикультури", та його повшнп фш1. Одержуючи державш субвенцн, воно для пщнесення альського господарства краю закуповувало сортове насшня, породисту худобу i передавало i'I на засноваш ним злучш пункти, ciльcгocпмaшини, швентар. добрива, влапгговувало pi3Horo профшю зразкш

господарства, виставки, огляди з премдаванням кращих иродуценив-експоненпв. На клопотання товариства у 1871 р. у Чершвцях вщкрито середню, а у 1897 р. - нижч1 агрошколи у Клцмаш \ Рад1вдях, спещал!зоваш короткотермшов! 1 твр1чш зимов! курси, яю в!д1грали пом1тну роль у юдготовщ дипломованих спсщал!епв 1 знавщв альського господарства. Щй же справ! служили т.зв. "мандр!вш учителГ' - пропагандисти шльськогосподарських знань, закршлеш сеймом за певиими зонами краю, крайова I мкцева преса, культурно-освти товариства (зокрема "Руська Бесща"), сшьсьы читальш.

Заходи штенсифтацп мали своею мнцевою метою збшьшення виробнидтва сшьськогосподарсько! продукци, яка йшла б не тшьки на власне споживання продуценте, але й на продаж. Товарна частка ще! продукцп з року в р1к зростала. Основними !! продуцентами були господарства поьпщтав, релшйного фонду, заможних 1 почасти середшх селян. Бщняцыа господарства були м1шмальними продавцями на ринку продукцп землеробства, а перед новим врожаем здебшьшого сам! ставали п покупцями. Дещо бшьшою була 1х участь у продаж! др1бно! худоби 1 птищ. Власне, це був продаж ними не липтав сшьгосппродукцн, а вимушене скорочення свого харчового мш^муму. За неповними даними, на початку XX ст. у швшчнш частиш краю зерно продавали щороку до 86 % великих господарств (у середньому близько 2 тис. ц кожне), картоплю - 35 % господарств (3,5 тис. ц кожне), цукров! буряки - 12 % (4 тис. ц кожне), вгодовану худобу - до 1/3 (до 200 шт. кожне), спиртово-горшчану продукщю - до 1/5 великих господарств.

Ольгосппродукщя збувалася як на крайовому, так 1 позакрайовому ринках. Помина роль у цьому належала, зокрема, традицшним ярмаркам (у 1908 р. -53 ярмарки у 12 мктах 1 мктечках краю тривал!стю 86 дшв) 1 тижневим базарам (у 1908 р. вщбувалися у 20 населених пунктах загальною тривал1стю 1100 базарних дшв). Лише у 5 ярмаркових 1 базарних центрах у 1904-1909 рр. продавалося щороку до 50 тис. ц зерна. Тшьки у 4 ярмаркових \ базарних местах краю у середиш 70-х роыв XIX ст. продавалося в середньому щороку 43,5 тис. шт. врх. У значних обсягах скуповувала зерно та шшу альгослпродукщю для перепродажу Чершвецька зернова б!ржа, а також м1сцсв! вшськов! частини. Але з кшця XIX - початку XX ст. торпвлю окремими видами альгосппродукцп все бшьше прибирають до сво!х рук спсщалповаш картел1 (ршги), яы намагаються дшаувати продуцентам сво! закутвельш цши. Проге власного зерна не вистачало, для населения 1 гуралень ¡з Румуни { Рос!! завозилося щороку в!д 350 до 500 тис. ц зерна, в основному

кукурудзи. Значний був до 80-х ромв 1 вв1з зв1дти худоби на Буковину.

Цши на сшьськосподарську продукщю складалися на Буковиш протягом дослгджуваного перюду шд впливом багатьох внутршшх фактор! в (р!вень урожайност! 1 в1дповвдно сшввдаошення попиту та пропозици, ямсть продукт!, мкцезнаходження ринку, пора року продажу' та ш.) 1 зовн!шн!х (мир чи вшна в Австрн \ суадшх крашах, вв!з зерна г худоби з Румун!! та Рос!'! чи заборона цього ввозу внаслщок митно! вШни, збшьшення чи зменшення ввозу на европейський ринок американського чи росшського зерна, австралшсько! вовни чи аргентинського м'яса ! т.п.).

Цши на зерно за 1851-1913 рр. зрослиу кра!у 1,9 раза, на худобу-у 2,5 раза, що обумовлювалося деяким зростанням числа неземлеробського населения 1 в!дпов!дно його попиту на цю продукщю. I все ж неземлеробського населения в кра! було у кшька раз1в менше, шж землеробського, заробики його (особливо роби нию в, поденшшв) були пор!вняно меншими, н!ж у захгтних провшщях, тому велим продуценти, оптов1 торговщ у пошуках бшын випдного покупця вивозили свою продукцно здебшыного за меж! краю: у захщш провшци ¡мперн, Ншеччину, Швейцарто, Англно та ш. Пртпром, у 1902-1904 рр. з ввдгодовуваних щороку в кра! 38 тис. гол ¡в врх на продаж у зах!дш провшци ¡мперп вивозилося 10,5 тис. гол ¡в, у Шмеччину - 22,4 тис. тсшв. Саме в результат! значного вивозу сшьгосппродукцн, особливо худоби забезпечувалося зростання цш на не! в краг, наближення !х до р1вня цш великих м!ст шпери. але при загалом невисомй кушвельнш спроможносп бтыност! тутешщх людей наймано! праш це вело до деякого обмеження споживання ними ще! продукци на внутрпфайовому ринку.

Проявом посилення шдприемницького характеру с!льськогосподарського виробництва було налагодження промислово! переробки сшьськогосподарсько! сировини у самих же господарствах. Найб!льш поширеним з них було гуральництво, що зародилося ще у дореформш часи. У пернп пореформш десяпшття його обсяги дещо зменшилися внаслвдок подорожчання сировини (зерна, картогш), яка вироблялася уже не дармовою працею панщиннимв, а за певну плату там, що наймалися. Через те середня мльмстьгураленьскорочувалася: з 110у 1850-1854рр. до43у 1865-1869рр. Але з 70-х рошв зона лоступово зростала > у 1910-1912 рр. становила 66, у т.ч. 54 - у швшчних повп-ах. Гуральш потребували чимало! кшькост! сировини. Частина !! (зокрема каргоилО вирощувалася за контрактами. У 1910 р. було перероблено 504 тис. картошп, 25 тис. ц зерна та ш. Виробництво продукцй' у перерахунку на спирт зросло у 1851-1912 рр. з 24

тис. гл до 74 тис. гл в piK, або у 3 рази. Прнбутки в1д збуту спирту досягали в охсрсмих маетках иоловини ycix ix иадходжень. Kpiw того, на выходах гуральництва вщгодовувалося в Kpai щороку вхд 3 до 13 тис. шт. врх. При деяких гуральнях д1яло дрхжджове виробництво.

Переробка зерна з давшх nip здшснювалася у млинах, ят до реформи i в перше пореформне десятшпття належали тшьки помщикам, а шсля скасування млиново! монополп - також i селянам. Кшыасть млишв зростала: з 569 у 1851 р. до 638 у 1893 р., 639 у 1902 р. Це були иереважно примттивш водяш млини погужшстю до 10 ц муки на добу, з 60-х рок1в XIX ст. в ряд1 сш з'являються бшын потужш napoBi млини, як1 переробляють зерно набагато швидше i бшьш ямсно.

3 1877 р. у селах засновуються приватш, а з кшця 90-х роив XIX ст. -сшлчансьм молочарнь 1х шлыасть сягнула у 1911 р. до 24 (з них 23 - у твшчншчастиш краю), на яы було доставлено 2,6 млн. молока i ви1х>товлено на продаж 52 т, масла, 33 т, сиру - киыасть явно незначну, бо тут перероблялося всього 4-5 % наявного в кра! молока. I все ж молочарм започаткували в кра! появу молочно!" промисловосп.

Завдяки вирощенню в кра! цукрових бурямв за контрактами тут з 1901 р. виникла цукрова промисловшть: заводи в селах Жучщ, Лужанах, Кострюювш, ям переробляли щороку до 2,3 млн. ц цукрових буряктв i виробдяли близью 320 тис. ц цукру. Характерно, що наймодершший на той час цукрозавод M.Oiniepa у Кострюювш забезпечувався сировиною в основному з маеты в цього ж власника, що було проявом певно! агропромислово! штеграцн. Майже у кожному сел! переважно у бшын заможних селян д1яли олШш, яю переробляли конопляне, рщие льяне насшня на одно.

У багатьох маетках юнували й iHmi промисли: видобуток i обробка каменю, випалювання вапна, люозаптвля i лкопиляння, у 50-х роках ще кнувало поташеваршня, обробка металу, вуглевидобуток та iH., шо, однак, виходить за рамки даного досллдження i в робот1 не анал1зуеться.

У шлому ж розширення промислово! переробки альсъкогосподарськси продукцц на сел1 свцщило про перетворення бшыпосп великих господарств у багатогалузев1 сшьськогосподарськ1 шдприемства, як1 все бшъше посилювали сво! зв'язки з ринком.

У п'ятому роздш - "Банковий i лнхварсышй каштал у сшьському госнодарсиП. Селянська кооперащя" йдеться про роль грошей, кредиту у р1зних типах господарств та про основш форми седянських спшкових об'еднань.

СЛльськогосподарське виробництво для свого нормального функцюнування i розвитку потребувало обкових коптв, кашталу - грошей: для кутвл1 кращих сорпв насшня, швентаря, для проведения мелюрацп, для оплати пращ найманих роб1тниыв та ¿и. Сезоншсть виробництва 1 реа;изацц продукцп не дозволяла мати постшно власт гропп в достатнш кшькоси. Тому власники як великих, так 1 др!бних господарств змушеш були вдаватися до власниыв кап ¡та Л1 в по шотечний кредит (гад заставу земл! та шшо! нерухомост1). Спочатку переважав приватний (здебшыного лихварський) кредит, що видавався шд надто високий процент (25 % 1 бшыпе).

Дешевшим був кредит у банках, алс 1х у краУ довгий час не кнувало. 'Пльки з 1869 р. з'явився фiлiaл Галицького шотечного банку, з 1871 - фЫал Галицького рустикального банку, з 1874 р. Австршського нащонального банку. У 1882 р. засновуетьсяБуковинський кредитний земельний банк, який у 1905 р. об'еднуеться ¡з новозаснованим Крайовим банком. У 1909 р. виникае фшал Центрального банку чеських ощадних кас у Праз! та ш. Бшьшкть з них кредитували у першу чергу кредитоспроможш велик] господарства, процентш ставки у цих банках поступово знижувалися: з 25 до 4-6 %. Станом на 1904 р. з 971 позики тд заклад табулярши власносп на 49 млн. крон (з останшх 90 % припадало на швтчш повт! краю) 72 % кредитив 1 87 % кредитних сум були отримаш у банках, 21 % кредипв 112% кредитних сум - у приватних кредитор1в, 7 % кредипв 1 1 % кредитних сум - у казни. Користуючись дешевшим кредитом, власники великих господарств мали бшыш можливос™ використовувати його на продуктивш цш, розширювати виробництво, збшьшувати прибутки 1 свосчасно погашати позики.

Др1бш господарства в меншщ .\ripi користувалися кредитом башав (Галицького рустикального, Буковинського кредитного земельного, Крайового). На початку 70-х роив XIX ст. банковий селянський кредит становив у кра! всього 5 % кредитних сум, на початку XX ст. - до 1/5. Бшышсть др1бних кредипв, селяни брали у приватних кредитор! в, причому здебшьшого на споживч!, а не на продуктивш щлг Це знижувало ефектившсть кредитування.

Брак птвки на ринку грошей, нев^ра банков у кредитоспроможшсть нижчих еощальних верств селянства 1 фактична вадмова ш у др1бному кредит! (нижче 100 флоришв чи 200 крон) спонукала останшх до пошуку вкрай необидного кредиту у приватних кредитор1в-лихвар1в. Тому на Буковиш, особливо у прських, В1ддаленнл' мкцевостях ще довго зберналася

така вщстала пepвicнa форма кредитування, як лихварство з йоге непом1рно високими процентними ставками (в1д 20 до 300 %) 1 кабальними умовами кредитування. Воно ¡снувало у багатьох ргзновидностях: лихва гршми, роботою, товарами иершо! необхадност, худобою, землею, хл1бом та ш. Лихварство здебшыного попршувало фшансове становище позичальниыв.

Користування як банковим, так 1 приватним кредитом не завжди кшчалося усшхом, нервдко його наеладком була прострочена шотечна заборговашсть. Пршпром, у 1904 р. 18 % власншав табулярних маетюв щлком втратили дов1ру у башав 1 приватних кредитор1в I погашения ними кредшдв вадбувалося шляхом примусу: екзекуцш (примусового продажу рухомого майна) та лщитацш (примусового продажу нерухомого майна). Так, у 1912 - 1 квартал! 1914 рр. на Буковиш вщбулося 65504 екзекуцп за борги \ недошки, у т.ч. 618 - табулярноГ власносп, решта - др1бно1. Протягом 19031906 рр. спродано шляхом лщитацп до 3 тис. др!бних господарств.

Щоб захиститися в1д лихварства, шдняти продуктившсть сво1х господарств, селяни з 80-х роив XIX ст. почали створювати спшки з метою кредитно!, виробничо! 1 матер1ально1 самодопомоги. Селянська кооперащя проявилася у створенш ощадио-кредитних кас (у 1913 р. - 586), сшлок споживчих (крамниць) { збутових (по збуту худоби, зерна), виробничих (молочарських, млинських, мелюративних, по обмолоту зерна та ш.), орендних (для оренди земл1, пасовиськ), парцеляцшних (для кушвл1 помщицьких маетыв окремими дшянками земл1) тощо. Бадышсть сшлок на початку XX ст. були об'еднаш у навдональш крайов1 кооперативш союзи (всього 53 тис. члешв). Хоч крайов1 союзи перед Першою свш>вою войною попали у фшансову кризу, загалом спшковий рух селян мав позитивне значения, бо сприяв вттсненню лихварства, зниженню процентних ставок, утвердженню бьтьш оргашзованих, цившзованих форм кредитування, ознайомленню з досвщом роботи селянсько! кооперацп в шших крашах, встановленню биьш лояльних товариських стосуншв м1ж сшьськими господарями, 1х взаемодопомоз1, певному згуртуванню сшьських грохмад у сусшльш та нашональш сшльноти.

В умовах пасивносп урядових чинниыв щодо вир1шення аграрно-селянського питания, зокрема проведения аграрних реформ у напрямку розширення селянського землеволодшня 1 землекористування селянська кооперащя була одним ¡з прояв1в активного пошуку шляхов подолання сконолйчного вадставання др1бних селянських господарств, акумулювання матер1альних I фшансових ресурсов та ф1зичних зусиль 1х власншав для шдвшцення ефективносп господарювання 1 полшшення на цш основ1

добробуту селянства.

У внсновках шдбип основш концептуальш положения I висновки комплексного дослщження проблеми.

1. Скасування панщнни та шших феодальных повинностей на Буковиш було значною рубЬкною подвею в вторичному розвитку краю, одним з основних наедим в демократично! революци 1848 р., що в^дбулася в Австрн. Воно знаменувало кшець феодально! епохи 1 початок нового ладу конститущйно! представницько! демократа та вьтьного ринкового еконоличпого шдприемництва, створило б1льш сприятлив! умови для розвитку продуктивних сил у вах галузях економши, зокрема у сыьському господарствт Однак внасл1док придушення революци результата !! були обмеженими як у пол!тичному та нащональному, так 1 в еконодпчному в1дношешп. У альському господарств! залишалися на довгий час тага значш феодалы» пережитки, як велике (дворянське) землеволодшня, вщробтсова система. Звшьнення селян въдбувалося ¡з значними довготривалими 1 обтяжливими викупними платежами. Саме скасування феодальннх повинностей всшяко гальмувалося { затягувалося представииками колишнього класу феодалов та !х нащадгав, що мали бшышсть у крайовому сейм1, через який здшснювалися реформи, у багатьох випадках це скасування вщбувалося в умовах гострого социального протистояння 1 конфлислв. Селяни вийшли на волю з обмеженими економ1чними можливостями, а велик! землевласники, одержавши значний викуп, не зразу пристосувалися до нових ринкових вщносин, у зв'язку з чим сшьське господарство Буковини шсля реформи переживало певш кризов1 явища.

2. 31 зм1ною сощально-економхчного устрою скльське господарство Буковини, хоч 1 повшьно, але неухильно пристосовувалося до потреб ринково! еконолики. Щ здани забезпечувала основна його продуктивна сила - альськогосподарське населения, сощальний склад якого ¡етотно змшився. Колишнш клас феодал1в-помщик1в (разом з орендарями) утворив нечисельну, але екожвпчно провцшу на сел! сощальну трупу великих сшьськогосподарських тдприемщв, а колишш феодально залежт селяни -найчисельшшу сощальну трупу др^бних юридично вшьних, економ1чно самосийних власниив та сшьських пролетар1в, яга вс1 разом сво!ми зусиллями рухали аграрну галузь вперед. Зазнаючи негативного впливу ряду несприятливих фактор1в (аграрна криза останиьо! чверт! XIX ст., тенденцшна щодо Буковини податкова, тарифна 1 митна пол1тика метрополн), сыьське гсоподарство краю працею сотень тнсяч тругцвнигав пристосувалося до потреб ринку: розширювалася площа ршл1,

вдосконалювалася структура пос!вних площ, зростали урожайшсть 1 валов! збори сшьськогосподарських культур, збхльшувалося загальне погол1в'я худоби. Подолавши у певнш ,\пр1 в1дставання, Буковина на початку XX ст. навгть переважала середньоавстршськ! показники з урожайноеп зернових культур. Але у пор1внянш з високорозвинутими провшщями ¡мперп Буковина у галуз[ сшьськогосподарського виробництва, особливо у др1бних господарствах ще ¡стотно вхдетавала.

3. Внаслщок земельно! реформи 1848 р. землеволодшня в кра! набуло таких форм: велике (приватне, релтйного фонду), др!бне (в основному селян, частково лнщан), громадське (с!льських громад) публ!чне (держави, краю, ьпст, церков, шш, зал!зниць та их.). Велике приватне землеволод!ння у продес! спродажу дещо скорочувалося (хоч загалом лишалося значним); володшня релтйного фонду (фактично р1зновид державного землеволодшня) гасля викупу 1 врегулювання серв1тут1в залишалося майже без зм!н; др1бне приватне землеволодшня внаслхдок куп!вл! частиною селян земл! дещо зб!льшувалося; громадське внасладок продажу ! парцеляцп зменшувалося, публ!чне в основному залишалося без змш. Найб!льш пекучою залишалася проблема селянського землеволодшня. Мтмальне надшення селян землею шсля 1848 р. ! невпинне наступне здр!бшння десятив тисяч селянських господарств при збереженн! великого приватного землеволодшня та володшь релтйного фонду породжували на селх в земельному питанш значн! сощальш контрасти, суперечносп, невдоволення ! вимоги нового перерозпод!лу земл!. Щ вимоги, шдтримуваш пол!тичними парт!ями демократичного спрямування початку XX ст., полягали в тому, щоб на основ! вадповдаого закону ввдчужити у великих власниыв певну частину земл! за викуп ! розпод!лити м1ж незаможними селянами на виплат. Проте ново! аграрно! реформи в кра! не вадбулося.

Через неможливхсть для бхлыдосп др!бних власншив прикупити земл! у пом!щик!в частина селян, спродавши свое господарство, емкрувала в Канаду, США та шип краши, шип йшли в м1сто на зароб!тки, решта ж намагалася розширити свое землекористування шляхом суборенди помвдицько! земл! у великих орендар!в, здеб!льшого на кабальних умовах. Хоч оренда табулярнох земл!, яка охопила до 3/4 пом!щицьких маетыв! вс! маетки релтйного фонд)', й водграла у перш! пореформн! десятилтя певну прогресивну роль у подоланш становост!, замкнутост! великого землеволод!ння, розширенш доступу селян до користування идею землею через суборенду, сама ця орендна система вступила з часом у суперечливий кризовий стан свого розвитку. Орендарями маетгав все часпше виступали

не ф;швш с!льсъкого господарства, а комерсанти, ям дбали не спльки про швестицн у орендоваш об'екти, не про шдвшцення культури землеробства, а про зростання сво!х прибутмв за час оренди, насамперед за рахунок зниження оплати прац! найманим дпсцевим селянам. Тому останл! все бшыи настшно вимагали усунення орендаря-посередника 1 передач! Ум велико! земельно! власност! у безпосередню оренду.

4. 1з зростанням числа неземлеробського населения краю, що потребувало продовольства, розвитком деяких галузей харчово! промисловосп, що потребували альськогосподарсько! сировини, альське господарство Буковини пристосовувалося до нових потреб ринку. Воно мусило нер!дко на одних! тих же площах видавати бшыпе продукцп. 3 щею метою у великих! почасти у селянських господарствах здшсшовалися заходи з штенсифшаци виробництва. У замлеробсш впроваджувалися правильш авозмши, використовувалися крапц сорти насшня, добрива, техшка, проводилася мелюрашя! на цш основ! досягалася вища врожайшсть! бшыш валов! збори с!льськогосподарських культур. У тваринництв1 полшшувалася породность худоби, ветеринарний нагляд, кормова база 1 утримання, що шдвшцувало!! продуктившсть. Поширювалися адьськогосподарсыа знания шляхом: заснування середньо! крайово!! двох нижчих агрошыл та р!зних курс!в, видання фахово! л!тератури, преси, усно! пропаганди фах!вщв, д!яльност! с!льських читалень та ш. 1з зб!льшенням виробництва алъгосппродукш! зросла!! товарна частка. Основними!! виробниками були велим помщицьм та заможш й середн! селянськ! господарства, у незначнш дар! - бщняцьм. Головним ринком збуту продукцп селянських господарств був ринок крайовий, для великих господарств 1 оптовик!в-скупник!в -позакрайовий, де був багатший покупець. Р!ст попиту на сиьгосппродукщю та посилений !! вив!з з краю (зокрема худоби) обумовлювали загальну тенденцда до зростання ц!н на не!. Гстотним проявом товарного характеру виробництва у сшьському господарств! Буковини була також промислова переробка у ряд! маетйв! окремих селянських сшлках с!льськогосподарсько! сировини з насгупним продажем продукцп: гуральництво, молочарство, млинарство, олшництво, цукровар!ння та ¡и. Колишн! помвдицьм маетки ! окрехи велик! селянсьм господарства перетворювалися на багатогалузев! альськогосподарсьм шдприемства. Товарн!сть др!бних господарств, особливо найменш заможних соц!альних груп (розхпром до 2 га) залишалася не високою.

5. У зв'язку з тим, що сшьськогосподарське виробництвоу кра! для свого задов!льного функцюнування усе б!льше потребувало такого ушверсального

мшового екв1валенту, як гроши сшьсьы господар^ насамперед власники великих маегав змушеш були вдаватися за кредитом шд заставу земл1 та шито! нерухомосп (¿потека) спочатку до приватних кредитор! в шд високий процент (25 % 1 бшьше), а з годом - до кредитних установ, банив, де процентю ставки були набагато нижними (4-6 %). Власники господарств, я ¡а використовували банковий кредит на виробнич1 цЫ \ вели справу ефективно, мали в!д кредиту значш вигоди, кредит сприяв сконошчному змщненню таких господарств. Проте бгчышсть др1бних господарств використовували кредит здебшьшого на споживч! цш, й економ1чний ефект при цьому був нижчим. Б1дняцыа господарства кредит у банках не могли одержати, тому користувалися набагато дорожчим лихварським кредитом шд надто високий процент (25-300 %), яга при погашенш поглинали не ильки чистий, але й необхздний прибыток, шдривали економ!чний стан таких господарств. Внаслдок несвоечасного погашения банкового чи лихварського кредштв близью 1/5 табулярних власшшв 1 не менше 1/4 власниыв др1бних господарств попадали у постшну шотечну заборговашсть, 1х майно спродувалося за борги. Каштал шби здшснював своерадний економ1чний в1дб1р на життездатшсть р1зних тишв господарств: тк що пристосувалися до умов ринково! еконолпкп, виживали i мщшли, тк що не пристосувалися, були неконкурентноздатними, занепадали.

Захищаючись ввд лихварства та еконо.\ачних труднопцв, селянство з метою самодопомоги створило власну систему кооперативних сшлок: орендно-кредитних (райфайзенських кас), споживчих (крамниць), збутових (для збуту худоби), виробничих (молочарень, спшок для в1дгод1вл1 худоби, обмолоту зерна, мелюративних, млинських та ш.), орендних (для оренди маетыв, пасовиськ), парцеляцшних (для кутвл1 маегав 1 продажу окремими парцелами), натурального кредиту (шпихл1р1в) та ш. Спшки сприяли об'еднанню матер1альних 1 фшансових ресурс1в члсшв сшлкового руху для досягнення певно! мети, економп 1х ф1зичних зусиль у процеа виробництва 1 обмшу, вит1снснню лихварства 1 зниженню процентних ставок за кредит, згуртуванню сшьських труд1внимв у цившзоваш громади, у бшьш свадолп сощальш1 нацюнальш спшьноти.

Основний зшст дисертацп викладений у таких публтщях автора:

1. Ботушанський В.М. Становище 1 класова боротьба селянства ГОвшчжн

Буковини у период ¡мпср1ал1зму. - К.: Наук, думка, 1975. - 174 с.

2. Ботушанський В.М., Компашець 1.1., Кравець М.М., Приходько С.С.

ГПвшчна Буковина в перюд капшшзму (друга половина XIX - початок

XX ст.) //Нариси з ¡стори ГПвшчно!' Буковини. - К.: Наук, думка, - С. 120-

146, 156-181, 213-220.

3. Боротьба трудящих Швшчно! Буковини проти сощалыгого 1 национального

гноблення у другш полошш XIX - на початку XX ст.: 36. док. 1 матер. /Упорядники: Ботушанський В.М., Кравець М.М., Цебенко Г.С. та ш. -Ужгород: Карпати, 1979. - 285 с.

4. Шд колошальним гитом. Швшчна Буковина в другш половши XIX - на початку XX ст.: Док. 1 матер. /Упорядники: Ботушанський В.М., Кравець М.М., Никирса М.Д. - Ужгород: Карпат, 1986. - 207 с.

5. Роб1тничий рух на Украпп (Становище 1 боротьба робгпшчого класу) (1861-1884 рр.). 36. док. 1 матер. - К.: Наук, думка, 1986. - (виявлення докуменпв 1 переклад з шмецько!). - С. 78, 85, 91, 333, 359, 387.

6. Ботушанський В.М., Приходько С.С. Чершвецький университет у иерюд перебування Буковини в склад1 Австро-Угорщини (1875-1918 рр.). Заснування, становления та розвиток //Чершвецький ушверситет. 18751995. Сторшки кторп. - Чершвщ: Рута, 1995. - С. 3-41.

7. Ботушанський В.М. Розшарування буковинського селянства на початку XX ст. //Укр. ктор. журн. - 1972. - № 1. - С. 45-50.

8. Ботушанський В.М. Становище сшьськогосподарських роб1тншав Швшчно! Буковини на початку XX ст. //Укр. ктор. журн. - 1973. - № 5. -С. 89-94.

9. Ботушанський В.М. Шднесення страйково! боротьби селян Швшчно! Буковини на початку XX ст. (1900-1907 рр.) //Минуле {сучасне П!вн1чно! Буковини. - К.: Наук, думка, 1972. -Вип. 1. - С. 18-29.

10. Ботушанський В.М. Участь трудящих Швшчно! Буковини у боротьб! проти загрози св1тово! в!йни (1909-1914 рр.) //Минуле! сучасне Буковини. - К.: Наук, думка, 1973. - Вип. 2. - С. 46-55.

11. Ботушанський В.М. Буковинська трудова ем!гращя в кшвд XIX - на початку XX ст. /Лсторичт досладження. В!тчизняна ¿стор!я. - К.: Наук, думка, 1975. - Вип. 1. - С. 136-145.

12. Ботушанський В.М. Боротьба трудящих Швшчно! Буковини за визволення ! нащональне самовизначення (листопад 1917 - листопад 1918 рр.) //Буковинське народне в!че 3 листопада 1918 року. - Чершвщ, 1990. - С. 7-21.

13. Ботушанский В.М. О культурных взаимосвязях Северной Буковины с Россией и Надднепрянской Украиной в 70-90-е годы XIX в. //Вопр. истории СССР. Республ. междувед. науч. сб. - Харьков: Основа, 1990. -Вып. 35. - С. 111-119.

14. Ботушанський В.М. Роки лихолптя (Голод на Буковиш 1865-1866 рр.)

/Вкникцентру буковинознавства. Сср]я кторнчна. -Чертвцг. ЧДУ, 1993. -Вин. 1. - С. 71-78.

15. Ботушанський В.М., Ботушанська Г.В., Скорейко Г.М. Нацюнальний 1 релшйний склад населения Чершвщв за урядов им и переписами друге! половини XIX - початку XX ст. //Вкник ценру буковинознавства. Сер1я вторична. - Чершвщ, 1993. -Вип. 1. - С. 116-130.

16. Ботушанський В.М. Нацюнальний склад населения Швшчно! Буковини (друга половина XIX - початок XX ст.) //Питания ново! та новггньо! кторп краш €вропи 1 Швшчно! Америки: 36. наук. ст. - Чершвщ: ЧДУ, 1993. -Вип. 2.-Ч. 1,-С. 45-54.

17. Ботушанський В.М. Митна псштика Австро-Угорщини 1 Буковина (80-т1 роки XIX ст. - поч. XX ст.) //Питания кторп нового та иовинього часу: 36. наук. ст. - Чершвщ: ЧДУ. - 1994. - Вип. 3. - Ч. 1. - С. 93-104.

18. Ботушанський В.М., Сайко М.М. Шмецька с1льськогосподарська колошзащя на Буковиш (кшець ХУШ - поч. XX ст.) //3 кторичного минулого Буковини. - Чершвщ: ЧДУ, 1996. - С. 38-53.

19. Ботушанський В.М. Виникнення 1 д^яльшсть украшських сшьських читалень на Буковиш (80-й роки XIX - поч. XX ст.) //3 кторичного минулого Буковини. - Чершвщ: ЧДУ, 1996. - С. 96-109.

20. Ботушанський В.М. "Винниченко прибувае з Швейцара в Луку..." (3 таемних донесень буковинсько! жандармера) //Буковинський журнал. -1995. -№3-4. - С. 120-125.

21. Ботушанський В.М. Банк Рустикальний //Буковинський журнал. - 1996. -№3-4. - С. 85-95.

22. Ботушанський В.М. Боротьба селянства Буковини за свое сощальне \ нащональне визволення на початку XX ст. (1900-1904 рр.) //Боротьба трудящих Швшчио! Буковини I Бсссарабп за свое сощальне {нащональне визволення. Матер. \пжвуз. конф. - Чершвщ, 1970. - С. 15-21.

23. Ботушанський В,М. До питания про початок масово! заокеансько! ем1граци з Буковини //Матер. м1жнар. конф. "Емкращя населения захщноукрашсышх земель до Швшчно! Америки на рубежт Х1Х-ХХ ст." (До 100-р1ччя украшсько! ем!грацп) - Чершвщ: ЧДУ, 1990. - С. 37-42.

24. Ботушанський В.М. Участь буковинщв у процеа творения украшсько! державносп (1918-1919 рр.) //М1жнар. наук, конф., присвячена 75-р1ччю Захадно-Укра!нсько! Народно! Республ1ки. 1-3 листопада 1993 р. Матер1али. - 1вано-Франывськ, 1993. - С. 8-10.

25. Ботушанський В.М. Участь украшщв Буковини у творенш украшсько! державност1 //Народне в1че Буковини 1918-1993. Док. 1 матер, обл. наук,-

практ. конф., присвячено'1 75-р1ччю Буковииського народного Bina 3 листопада 1918 р. - Чершвщ: Прут, 1994. - С. 41-62.

26. Ботушанський В.М, Утвердження нащонально! самосв1домост1 буковинських украшшв (И пол. XIX - поч. XX ст.) //Матер1али III М1жнар. icTop.-краезн. наук, конф., присвячено!' 120-р1ччю заснування Чершвсцького университету 29 вересня - 1 жовтня 1995 р. Чершвщ. -Чершвщ: Рута, 1995. - С. 11-16.

27. Ботушанський В.М. Викупш onepauiï в селянських господарствах Буковини друroi половини XIX ст. //50 ромв возз'еднання ГОвшчно! Буковини, Хотинського, Акерманського та 1змашьського noBÎTiB Бессарабп з Украшською PCP. Тез. доп. рсспубл. наук. конф. Чершвщ, 22-24 листопада 1990 р. - Чершвщ, 1990. - С. 23-24.

28. Ботушанський В.М. Орендш в1дносини у великих господарствах Швшчно1 Буковини друго'1 половини XIX - гточатку XX ст. //370 роив XoTiiHCbKo'i вШни. Тез. доп. М1жнар. наук, конф., Чершвщ, 27-28 вересня 1991р. - Чершвщ: ЧДУ, 1991. - С. 55-57.

29. Ботушанський В.М. Сдльськогосподарське населения П1вшчно'1 Буковини у пореформний псрюд (дру га половина XIX - поч. XX ст.) //Демографгчна ситуащя в Карпатському perioHi: реальшсть. проблсми. прогнози на XXI столтя. Тез. М]жнар. наук. конф. 15-18 травня 1996 р. - Чершвш-Кшв, 1996. - С. 10-13.

В.М.Ботушанский. Сельское хозяйство Буковины во второй половине XIX -начале XX вв.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины, Черновицкий госуниверситет, Черновцы,1996.

К защите представлена рукопись, в которой впервые в отечественной историографии комплексно рассматривается сельскохозяйственная отрасль экономики Буковины за пореформенный период. На широком фактическом материале показана её эволюция от феодального к рыночному хозяйству. Проанализированы положительные сдвиги и отмечен ряд нерешенных проблем, которые обостряли аграрно-крестьянский вопрос в буковинском селе.

V.M.Botushanski. An agriculture of Bucovina in the second half 19th -beginning20th centuries.

The dissertation is submitted for a doctor's degree of historical sciences on a speciality 07.00.01 - History of Ukraine, Chernovtsy, State University, Chernovtsy, 1996.

Dissertation is in the form of manuscript, in which for the first time in home historiography complexly considered agriculture of Bucovina after reform period. On a wide actual material is shown the evolution of agriculture from feudal to a market economy. Positive shifts are analysed and number of unsolved problems is marked which aggravated agrarian-peasent question of Bucovinian village.

Ключов1 слова: сиьське господарство, альськогосподарсыи упддя, рослинництво, nociBHi плонц, урожайшсть, валов! збори, тваринництво, реформа, землеустрш, парцели, велике землеволодшня, др1бне земелеволодшня, оренда, маеток, штенсифшащя, мелюращя, машини, селяни, помвдики, релшйний фонд, ринок, phhkobî в1дносини, цша, продуцента, кредит, процент, лихварство, кооперащя.