автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Семантическое поле пространства: статус, структура, внутренние связи (на материале прилагательных украинского языка)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Семантическое поле пространства: статус, структура, внутренние связи (на материале прилагательных украинского языка)"

#

?ОВОГРАДСЫСИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ПВЕРСИТЕТ імені ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

/

Кардащук Олена Василівна

УДК 808.3 -541.2

СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ПРОСТОРУ: СТАТУС, СТРУКТУРА, ВНУТРІШНІ ЗВ’ЯЗКИ (на матеріалі прикметників української мови)

10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Кіровоград 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі сучасної української мови Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти України

Науковий керівннк-

Офіціііні опоиенти-

доктор філологічних наук, професор Соколовська Жанна Павлівна, Таврійський екологічний інститут, завідуюча кафедрою загальної філології, доктор філологічних наук, професор Клименко Ніна Федорівна, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, завідуюча відділом структурно-математичної лінгвістики;

кандидат філологічних наук, доцент Ожоган Василь Михайлович,

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, доцент кафедри української мови.

Провідна установа- Тернопільський державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка, кафедра української мови, Міністерство освіти України, м. Тернопіль.

Захист відбудеться пя^оЛиЛ 1998 року о /О годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.01. у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 316050, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Автореферат розіслано “£.3“ лй'/и/гі 1998 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Загальна характеристика дисертації

Актуальність геми. Сучасний етап розвитку лінгвістичної науки відзначається підвищеним інтересом до семантичних аспектів мови на всіх її рівнях. Особливого поширення набуло вивчення смислової структури слова, яка тлумачиться як складна динамічна єдність системно зв’язаних і взаємодіючих компонентів, що реалізує у мові різноманітні можливості кількісних та якісних співвідношень таких компонентів.

Для сучасних досліджень семантичних категорій мови характерні пошуки суцільності, ієрархічності, структурності зв’язків семантичних категорій з категоріями інших рівнів мови, зумовленості назв предметів і понять реальної дійсності.

Вибір теми дисертаційного дослідження спричинений необхідністю поглибленого вивчення та систематизації знань про семантичний бік мовних явищ як цілісності, що здійснюється шляхом аналізу структури семантичного поля ’простір’ семем-прикметників сучасної української мови як окремого фрагмента мовної картини світу.

Семантична структура прикметника аналізується в науковій літературі з різних поглядів: 1) у зв’язку з його ономасіологічними особливостями (В .А. Бєлошапкова, Б.М.Гриншпун, О.А. Земська, В.М. Павлов та ін.); 2) семантична структура прикметника і контекст (О.М. Вольф, І.О. Кондратенко, М.П. Кочерган); 3) семантична структура прикметника як особливої частини мови (Д.Х.Барапник, А.П.Грищенко);

4) семантична структура окремих мікрополів і лексико-семантичних груп (ЛСГ) прикметників: ЛСГ прикметників із значенням кольору (В.В. Грещук, В.О. Михайлова та ін.); ЛСГ темпоральних прикметників (В.О. Каращук); ЛСГ локальних прикметників (А.ІІ.Журинський); мікрополя параметричних прикметників (Т.Г. Липник) та ін.

Виділяється декілька планів дослідження прикметників із значенням простору. Один з них полягає у вивченні семантичної структури прикметників з метою виявлення універсальних і специфічних характеристик, співвідношення логічної і мовної картини просторових уявлень (Ю.Д.Апресян, Р.П.Зорівчак, А.Н. Журинський, Є.Тодорова та ін.). Другий план досліджень представлений працями, у яких простежуються системні синонімічні та антонімічні семантичні відношення, зіставляються однотипні за значенням прикметники в різних мовах. Значне місце при цьому відводиться вивченню сполучувальних особливостей і валентнісних можливостей прикметників, аналізу умов вживання і реалізації окремих лексико-

семантичних варіантів (Г.В. Аксьонова-Пашковська, О.В. Афанасьева, Т.Г. Линник тощо). Нарешті, третій план репрезентують дослідження діахронічного спрямування, у яких з’ясовується історія розвитку лексем із значенням простору, особливості їх функціонування і семантики в різні історичні періоди (М.С. Лаврентьева, Г.ГІ. Лукіна, І.Р. Мельничук, К.П. Смоліна та ін.).

У наукових розвідках, присвячених просторовим прикметникам, здебільшого аналізуються лише окремі лексеми, переважно найуживаніші.

Отже, актуальність дисертаційного дослідження визначається тим, що в українському мовознавстві до цього часу не з’ясовано питання про статус і межі семантичного об’єднання семем-прикметників із значенням ’простір’; не достатньо висвітлена проблема місця семеми багатозначного слова у структурі семантичного поля й одночасно у структурі лексеми; не встановлено специфіки похідної семеми у структурі семантичного поля.

Оскільки семантичні категорії займають важливе місце в системі мови, то проблема визначення тинів лексичних значень прикметника також належить до одного з найактуальніших питань сучасної лінгвістики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Напрямок дисертаційного дослідження пов’язаний з комплексною науковою темою кафедри сучасної української мови Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича “Розвиток української мови на лексичному та граматичному рівні”.

Мета і завдання. У дисертаційному дослідженні поставлено за мету визначити специфіку системної організації об’єднання прикметників зі значенням простору як фрагмента мовної картини світу, виявити внутрішні і зовнішні зв’язки семантичного поля ’простір’.

Відповідно до вказаної мети ставимо такі завдання:

1) визначити внутрішню організацію семантичного поля прикметників ’простір’ (СП ’простір’) як системного об’єднання;

2) з’ясувати взаємозв’язки між семемами всередині СП ’простір’ і типи зв’язків з іншими фрагментами мовної картини світу;

3) представити наповнення, систематизацію та класифікацію значень на основі ієрархії просторових сем як окремого фрагмента мовної картини світу;

з

4) ішявити й обфунтузати місце семем багатозначних слів і похідних сєяі’.м у структурі семалшчного поля прикметників ’простір’;

5) охаракігріі>у.,.і.-! словотворчий аотенціап семем-прикметників СП ’простір’.

Наукова іюмгшз одержаних результатів дисертації полягає у виборі об’єкта дослідження - семантичного поля прикметників ’простір’ як системного утворення в сукупності всіх зв’язків в середині поля, мікрополя, лексико-граматичної групи, у застосуванні комплексу методів для характеристики одиниць семантичного поля прикметників ’простір’, семем багатозначних слів і похідних семем, зокрема компонентного, словотвірного, описового і контекстуального аналізу.

Дисертаційне дослідження доповнює семасіологічне вивчення прикметника, містить снстемшш опис прикметників української мови зі значенням простору як окремого фрагмента мовної картини. світу, визначає зв’язки і відношення в середині цього системного утворення.

У роботі зроблено спробу розв'язання проблеми двобічних зв’язків семеми як одиниці семантичного полк: семема багатозначного слова у структурі поля і в структурі лексеми; семема похідного слова у структурі поля.

Практична цінність-. Результати дослідження можуть бути враховані в семасіології, у лексикографії, зокрема при укладанні тематичного, ідеографічного словника української мови, а також двомовних тезаурусів.

Спостереження і висновки,, отримані в результаті аналізу мовного матеріалу, можуть бути використані при читанні курсів “Лексикологія сучасної української мови”, '‘Лінгвістичніїй аналіз художнього тексту”, при розробці спецкурсів з мови та української літератури у вищих навчальних закладах, гімназіях, ліцеях.

Особистим внесок чдобуияча. Усі результати дослідження одержані дисертанткою самос гійно.

Апробація робот. Основні положення робота обговорювалися на засіданні кафедри сучасної української мови Чернівецького державного універсітегу імені Юрія Федьковича. Деякі теоретичні положення, а також практичні результати були викладені на всеукраїнських та міжнародних конференціях: “Проблеми зіставної семантики” (м. Київ, 1997); “Актуальні проблеми синтаксису” (м. Чернівці, 1997); “Творча індивідуальність і мовостиль Михайла Івасюка” (м. Чернівці, 1997); “Проблеми коптрастивної лінгвістики” (м. Кіровоград, 1993); “Семантика мови і тексту” (м. Івано-Франківськ, 1990, 1996); “Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції1” (м. Чернівці, 1997).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 13 публікаціях загальним обсягом 4,8 друк. арк. Серед публікацій 8 статей, решта - тези доповідей, виголошених на міжнародних, всеукраїнських, регіональних конференціях.

Обсяг і стпуктупа роботи визначається завданням дослідження й містить такі структурні частини: вступ, .три основні розділи, висновки, список використаних джерел, додатки.

Обсяг дисертаційного дослідження (без списку використаних джерел та додатків) -157 с., повний обсяг роботи - 186 с., список використаних джерел -18 с.

Основний зміст роботи.

У вступі обґрунтовується актуальність теми та її наукова новизна, визначається мета, завдання і методи дослідження.

Матеріалом аналізу послужили прикметники, дібрані зі Словника української мови в 11-ти томах методом суцільної виборки. Проаналізовано та каталогізовано 465 лексем та 1100 семем прикметників зі значенням простору. Джерельну основу складають тексти різних жанрів (1500 с.), матеріали лексичної картотеки Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні та Інституту' української мови НАН України.

Методологія та методії дослідження. Науковий аналіз здійснюється на підставі відомих положень про зв’язок мови, і мислення, єдності загального та окремого у світі реальної дійсності, співвідношення змісту і форми мовних одиниць. Характер дослідження зумовив необхідність комплексного використати різних методів: описового, словотвірного, компонентного і контекстуального. Структурно-семантичний опис мовних одиниць здійснювався за допомогою компонентного аналізу. У його основі -положення про можливість визначення у семантичній структурі слова комплексу мінімальних дискретних компонентів. Компонентний аналіз застосовувався з метою встановлення ієрархії сем у структурі семеми та ієрархії семем у структурі семантичного поля прикметників ’простір’. Семантичні характеристики багатозначних прикметників, їх реальна лексична сполучуваність виявилася у роботі за допомогою методу контекстуального аналізу.

У першому позділі дисертації “Структура семантичного поля прикметників зі значенням простору” розглянуто фрагмент лексико-семантичної системи української мови - семантичне поле ’простір’ (СП ’простір’), яке охарактеризовано у зв’язку з поняттями “системний підхід”, “мовна картина світу”, “модель семантичних відношень у лексиці”.

Аналіз окремого фрагмента лексико-сс.мантичіюї системи мови надав можливість простежити з одних теоретичних позицій різні за своїм характером відношення між значеннями лексичних одиниць. У зв’язку з тим, що терміном “семантична структура слова” в

лінгвістичній літературі позначається, по-перше, структура (семантика) слова як поєднання всіх його значень -і граматичних форм, по-друге, структура кожного значеній зокрема, приймаємо розмежування термінів: лексема - для позначення багатозначного слова у сукупності його значень; семема - окреме значення лексеми.

Необхідно розмежовувати два типи відношень - семантичні та смислові. Ці типи зв’язків встановлюються на підставі співвіднесеності різних компонентів семантичної структури семеми. Смислові - на основі ієрархії сем у предметно-логічній частині семеми, а семантичні - на підставі інших компонентів семантичної структури семеми. Предметом нашого розгляду була предметно-логічна частина семеми, її семний

склад, а також різні типи мотивованості предметно-логічної частини семеми різними факторами, які зумовлюють складні взаємозв’язки між семемами у структурі поля. У процесі аналізу семантичного об’єднання прикметників зі значенням ‘простір’ встановлено, що елементи смислової структури семеми формулюють смислові відношення, або ієрархію сем. або “смисловий каркас”.

На основі моделі семантичних відношень (основні рубрики запропоновані Ж.П. Соколовською) семантичне об’єднання прикметників зі значенням ’простір’ визначено як системне утворення. Воно класифіковано як семантичне поле (СШ з ієрархією сем: подосема (Р), вндосеиа першого порядку Ші). видосеми інших порядків (В2, В3,

в4...). .

На основі ієрархії сем окреслено ієрархію семантичного

об’єднання слів: родосема (Р) ‘простір’ - семантичне поле (СП);

видосеми першого порядку (Ві) - мікрополя (МП) ‘протяжність’. МП ’локація’. МП ’особливості простору’. МП ’Форма’. видосеми інших порядків (В2, Вз, В4...)- лексико-семантичні групи в середині мікрополів.

1) МП ’протяжність’: ЛСГ - І ‘у довжіпгу’ - довгий],

далекийг, близькийг; ЛСГ - 2 ’у ширину’ - широкий і,- вузький), розлогийі; ЛСГ - 3 ’за висотою’ - високий), низький], низовийг; ЛСГ - 4 ’у глибнігу’ - глибокий], - мілкийо, бездоннийг; ЛСГ - 5 ’за багатьма параметрами’ - великий], маленький], мініатюрнийо; ЛСГ - б ’протяжність у конкретних одиницях’ - двометровий, метровийо, семимильнийо; ЛСГ - 7 ’об’єм’ - товстий], тонкий], волосний2; 2) МП

’локація’: ЛСГ - 1 ’у певному місці’ - далекий), близький], локальнийо; ЛСГ - 2 ’у різних частинах пяду’ - кінцевийо, останніЙ2, сусіднійі; ЛСГ - 3 ‘у куті’- кутовийо, закутнійз; ЛСГ - 4 ’у напрямі’ - косий, паралельний, горизоіггальнийо; ЛСГ - 5 ’відносно поверхні/глибини’ -низиннийо, нідводнийо, наземний0; ЛСГ-6 ’відносно частини світу’

- ПІВДЄННИЙО, СХІДНИЙо, полярнийь ЛСГ - 7 - ’відносно сфер буття’ -небесний), болотнийо, водяний2; 3) МП ’особливості простору’: ЛСГ -1 ’членування простору’ - протилежнийз, лінійнийз, перетятий^; ЛСГ

- 2 ’зайнятий - вільний простір’ - чистийб, обмеженийо, відкритий^; ЛСГ - 3 ’замкнений - незамкненин’ - закритий3, герметичний0, безмежнийо; ЛСГ - 4 ’характер поверхні’ - рівний), спадистийо, гористийо; 4) МП ’Форма’: ЛСГ - 1 ’складний за формою’ - зви-вистийо, кручений^ ромбічнийо; ЛСГ - 2 ’без Форми’ - аморфнийг, безформний); ЛСГ - 3 ’круглий’ - овальнийо, дугоподібний), округлийо; ЛСГ - 5 ’Форма конуса’ - конусний), конічнийо, конусоподібний; ЛСГ

- 8 ’прямий -кривий’ - горбатий), прямий], крутий); ЛСГ - 9 ’тупий - гострий’ - гострийо, гостровєрхийо; ЛСГ ’різної форми’ -шишкоподібнийо, ГруШОВИДНИЙ2, вилоподібнийо.

Виходячи з теорії польової структури мовних явищ, яка пов’язана з поняттям ядра і периферії, визначаються ядерні одиниці, що займають центральне місце в загальній структурі СП ’простір’. Ядро СП ’простір’ становить МП ’протяжність’, до нього тяжіють МП ’локація’ і МП ’особливості простору’, а на периферії СП - МП ’Форма’. У наукових розвідках лексикологів по-різному визначаються межі цієї групи слів. Особливо це стосується МП ’форма’ (В.А.Коробейникова, О.М. Шевчук вважають, що ці слова не мають просторової семантики; Ж.П. Соколовська, Л .С. Голобородько відносять ці семи до периферії МП ’протяжність’). Компонентний аналіз досліджуваних семем-прикметників зі значенням форми довів наявність компонентів просторової семантики:

кривиш - ’ознака’, ’простір’, ’з вигинами’, ’оформлення’, ’лінія’, ’незамкнена’, ’під дугою’; звивистийп - ’ознака’, ’простір’, ’оформлення’, ’лінія’, ’незамкнена’,

’без вигинів’, ’під кутом’; прямнйі - ’ознака’, ’простір’, ’оформлення’, ’лінія’, ’незамкнена’,

’без вигинів’.

При дослідженні окремих фрагментів лексико-семантичної системи (СП, МП, ЛСГ) встановлено, що кожен такий фрагмент не існує окремо, а обов’язково пов’язаний з іншим. Тому ті семи, які

складають ядро одного поля, входять до периферії іншого поля. Таким чином, можна відзначити самостійність значення поля, підсистеми, з одного боку, і залежність окремого від системи - з іншого. Системність полягає не стільки у поділі предметів на їх елементи, скільки в поєднанні їх в одне ціле.

Семантичні відношення в лексиці характеризуються дифузністю, відсутністю різких переходів від однієї лексико-граматичної групи до іншої, між мікрополями та семантичними полями взагалі. Семеми, що складають структуру СП ’простір’ , різні за своєю специфікою: семеми, які входять до складу лексеми, похідні семеми.

У другому розділі “Багатозначні слова і сіру кіт р а семантичного поля прикметників зі значенням простору” проаналізовано структуру лсксем-прикметників, семеми яких входять до СП ’простір’.

Найсуттєвішою рисою семантичної структури лексеми є мотивованість се.мем у цін структурі. Під мотивацією розуміємо, за словами С.Куриловича, входження певної лексичної одиниці до системи, з’ясування властивостей, за допомогою яких її можна порівняти з іншими одиницями системи. При аналізі досліджуваного мовного матеріалу дотримуємося визначення семемної мотивації, запропонованого Г.М. Шипіциною. Під семемною мотивацією розуміється наслідування певною семемою семантики іншої семеми того ж слова. Внутрішньослівна мотивація може здійснюватися на базі основного значення, а також на базі неосновних значень цього ж слова, тобто виникає дериват з новим значенням (при цьому використовується існуюча звукова оболонка). У всіх випадках встановлення відношень між семемами, входження семеми до певного поля, групи потрібно, на наш погляд, враховувати зв’язок цієї семеми з іншими в лексемі. Аналіз структури лексеми необхідний- для того, щоб у ході подальшого розгляду мовного матеріалу показати, як мікроструктура лексеми співвідноситься зі структурою семантичного поля, довести, що структура лексеми є детермінантом окремої семеми, яка входить до її складу. Так, наприклад, лексема глибокий охоплює дев’ять семем: глибокий) - “який має велику глибину”;

глибокий? - “який міститься або лежить на значній глибині”; глибокий^ - “розташований далеко від якого-небудь місця, пункту”; глибокий,! - “який відзначається глибиною (глибокий твір)”; глибокий-! - “який досяг високого ступеня; сильний (про душевний стан, почуття)”;

глибокий г, - “дуже давній, дуже віддалений, стародавній, незапам’ятний (про час)”;

глибокий і - “яккГ: відзначається глибиною думки”;

глибокий 8 - “якг іі досяг високого ступеня; сильний”;

глибокий о - “які-.й досяг вищого ступеня виявлення, вищої межі в

розвитку”.

За допомогою компонентного аналізу визначаємо семи, які входять до складу семеми глибокий і - ’протяжність’, ’напрямок’, ’за одним з параметрів’ (на підставі Ві ’протяжність’ семему глибокий) зараховуємо до МП ’протяжність’! У семемі глибокий? з’являється до попередньо зазначених сем сема ’локація’: у семемі глибокий^ додатково визначаємо семи ’значний’, ’напрямок’. Як бачимо, смислові компоненти .можуть трансформуватися - ’протяжність’ -’локація’, але при цьому зберігається стагус видосем першого порядку, або ж вони відходять до периферії значень, залишаючись експлі-цитиими чи набувають статусу імпліцитних похідних. У структурі лексеми глибокий за Словником української мови визначається п’ять основних значень. Семема глибокий? мотивує деривати глибокий^ та глибокий^: семема глибокий^ у свою чергу мотивує глнбокиш.

На прикладі лексеми глибокий бачимо, що багатозначне слово - це складна мікроструктура, компоненти якої тісно пов’язані один з одним; окремі семеми існують у різних семантичних полях та мікрополях одного семантичного поля.

Розглядаючи структури найчастотніших лексем, семеми яких входять до СП ’простір’, вдалося розв’язати такі завдання: 1) визначити типи семантичної організації лексем із родосемою ’простір’; 2) встановити, яким чином лексеми як мікроструктури входять до структури СП або ЛСГ, якщо структуру СП становлять семеми; 3) проаналізувати, до

якої частини семантинної. .. парадигми (ядра чи периферії) тяжіють семеми СП ’простір’.

За організацією мікроструктури визначено два типи лексем. Перший тип (глибокий , широкий . крутий , високий , великий , маленький тощо) мас ієрархічну будову та мотиваційні відношення. Складні зв’язки виявляються між окремими семемами, і це робить їх цілісною структурою, яка може детермінувати окремі семеми, що належать до різних семантичних полів, груп тощо.

Другий тип (останній . рівний. кривий ) становить собою особливий тип мотиваційних відношень, при якому всі семеми лексеми входять до ядерної семи, і це також забезпечує цілісність мікроструктури лексем.

Порівняймо, наприклад, мікроструктуру лексем широкий та останній.

Лексема широкий'. широкий» - “який має велику протяжність по горизонталі”; широкий? - “який займає великий простір”;

шиїїокиіи - “великий у ширину, який 'нз облягає тіла, не обмежує рухів”;

широки Ги - “здійснюваний легко, невимушено, з великим помахом рук, ніг”;

широкий^ - “великий кількістю; значний обсягом”; широкий; - “який має великий розмах, нічим не обмежений”; широкий? - “який охоплює багатьох, масивний, численний”.

Вихідне (1) значення лексеми широкий викликає асоціативне уявлення про велику площу предмета, завдяки цьому формується семантичний компонент ’великий простір’, що стає базою метафоричного значення “який займає великий простір” - широка долина, широкий простір. Ознака “великий простір”, у свою чергу , викликає за асоціацією уявлення неосяжності, яке спричиняє сему ’необмежений’. На базі цієї семи виникають метафоричні значення “здійснюваний з великим розмахом, нічим не обмежений” - широке життя , “неосяжний, необмежений” (іфО сильний прояв почуття) -широке почуття тощо. '

Лексема останній представлена семемами: останнійі - “який закінчує ряд”; " останній? - “той, що зберігся, лишився”; останній! - “який щойно з’явився”; остаинійд - “вирішальний, остаточний”.

Кожне значення лексеми останній вмішує загальну сему “який знаходиться після всіх / всього”. Диференційні семи визначають характер ряду однорідних предметів, чим відрізняється предмет від інших (’зберігся’, ’залишився’, ’щойно’, ’з’явився’, ’вирішальний’, ’остаточний’). На думку багатьох учених, для таких структур не притаманні мотиваційні відношення й поняття похідності значень. Справді, окремі семеми не пов’язані між собою, проте всі вони з’єднані із семемою останній, тобто в них наявний елемент належності до інших значень ядерної семи семеми, і це становить, на нашу думку, -особливий тип мотиваційних відношень.

Таким чином, вивчення внутрішньої структури лексеми сприяє розумінню ієрархії семем у лексемі, зв’язку семем різних лексем , що допомагає осмислити також семантичний взаємозв’язок в середині окремих семем і компонентів смислів у структурі лексеми.

Для зручності опису й аналізу мовного матеріалу в кожній семемі лсксем-прикметпиків визначені на основі видосеми (Ві) ядерні семи, тим самим підтверджено думку, що структурне утворення (СІ 1, МП, ЛСГ), а тепер і семема має ' ієрархічну будову, ядерні та периферійні зони.

Ядерними семами називаються мінімальні компоненти, які поняттєво, на рівні сем, співвідносяться з головними категоріями системи універсальних засобів відношення людини до світу - простору, часу, кількості, якості або ж їх основних комбінацій (“інтенсивність”, “вік” тощо) і є диферекційними ознаками семем.

Наприклад, лексема вузький характеризується такими ядерними семами:

- ’протяжність’ (вузькіійі) - вузьке] крісло;

- ’обмеженість’ (вузький?) - вузькії відносини;

- ’кількість’ (вузький^) - вузьке^ коло. .

Антонімічна до лексеми вузький лексема широкий має у своєму складі такі ядерні семи:

- ’протяжність’ (широкий]) - широка^ дорога;

- ’інтенсивність’ (широкий?') - широке^ село;

- ’кількість’ (широкий з, 5) - широкез коло, широка5 нарада;

- ’необмежений’ (чіирокийі) - ШИрОКИЙ4 хід.

Спостереження над ссмним* складом окремих семем у структурі лексем вузький - широкий дозволило: 1) виявити ядерні семи; 2) встановити відсутність послідовної співвіднесеності семем антонімічних лексем; 3) показати, що антонімічні відношення окремих ссмем вузький -широкий формують як ядерні семи (’необмежений’ - ’обмежений’), так і периферійні (’великий’ - ’малий’).

З метою з’ясування місця семеми в певному полі й одночасно у структурі відповідної лексеми на основі аналізу семантичної структури лексем, семеми яких входять до СП ’простір’, можемо констатувати наявність просторових сем у похідних семемах і трансформацію ядерних сем у рамках однієї лексеми (високий) ’протяжність’ - високий? ’локація’; далекийі ’локація’ - далекиЙ2 ’час’ тощо). Найчисєльнішою виявилася група лексем, семеми яких входять до МП ’протяжність’ ЛСГ ’за всіма параметрами’. Вони й створюють ядро СП ’простір’.

Специфіка семантичних полів (семантичних парадигм), які формуються семемами багатозначних слів, полягає в тому, що вони співвідносяться з однією лексемою як одиницею плану вираження.

Проте через засоби плану вираження 'виявляються диференційованими окремі значення полісемантичного слова.

На питання, що є засобами плану вираження, у чому полягає іх своєрідність, мовознавці здебільшого відповідають, що головним засобом диференціації с контекст. Застосування при аналізі окремих семем мінімального та широкого контексту свідчить про тісний зв’язок окремих семем у структурі лексеми,' про детермінованість есмеми всією структурою лексеми, оскільки контекст не завади допомагає розмежовувати значення окремих семем.

Розглянемо це на прикладі часто вживаного в “Кобзарі” Т.Г.Шевченка словосполучення висока могила:“ Я ридаю, як згадаю Діла незабутні Дідів наших. Тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого віку половину. Огака-то наша слава, Слава України. Отак і ви прочитайте, Щоб не сонним снились Всі неправди, щоб

розкрились Високі могили Перед вашими очима, Щоб ви розпитали Мучеників: коли, кого, За що розпинали!” У лексемі високий реалізована ядерна сема семеми ’соціальна значимість’, а не просторово-параметричні семи, про що свідчить попередній контекст: 1) високі

могили - “діла незабутні Дідів наших”; 2) високі могили - отака-то наша слава, Слава України”. Отже, наявність лексичних показників (“діла незабутні”, “Слава України” тощо) у широкому контексті

допомагають з’ясувати значення конкретної семеми лексеми високий. В іншому уривку: “Де поділось козачество, Червоні жупани? Де поділась доля-воля, Бунчуки, гетьмани? Де поділися? Згоріли, А чи затопило Синє море твої гори, Високі могили”. На перший погляд, здається, що в цьому прикладі лексема високий актуалізувала семему з ядерною семою ’соціальна значимість’. Особливості ж полісемії як явища

проявляються у функціональному аспекті, а не в словнику. У нашій свідомості виникають, додаються інші значення до того, у якому вживаємо слово, і в цьому випадку не так легко, навіть за допомогою широкого контексту, розмежувати значення (семеми ’соціальна значимість’, ’параметри’).

У третьому розділі “Похідне слово у структурі семантичного поля ’простір’. Семантична структура похідного слова14 розглядається семантична структура семем похідних слів у межах СП ’простір’.

Похідне слово - це одночасно й структура, складена з морфем, і одиниця лексична, тобто номінативна. Як номінативна одиниця похідне слово “працює за вимогами” лексичної системи, і тому найчастіше його морфемна будова не відтворює в повному обсязі його номінативної семантики. Відношення мотивованості, властиві похідним одиницям

мови, виступають як прояв зумовленості однієї мовної одиниці іншою у формальному і семантичному плані. При встановленні характеру мотиваційних відношень виявляються й особливості словотвірного

значення похідної номінативної одиниці, наявність чи відсутність

семантичних приростків (фразеологічності, ідіоматичності тощо), що

дозволяє проникнути в семантику похідного слова. Наприклад: сусідній

- похідне від іменника сусід “той, хто живе, знаходиться на- невеликій відстані; поряд”. У твірному слові сусід ядерною є сема ’особа’ , хоч наявні й просторові семи ’протяжність’, ’поряд’, ’локація’. У

похідному сусідній сема ’особа’ відсутня, тобто мотивовано воно не всім складом сем твірного слова, а лише тими семами, що пов’язані з просторовими значеннями: ’міститься’, ’розташований’, ’поряд’.

При визначенні семного складу похідного слова мініатюрний (від мініатюра) “малюнок або портрет малого розміру, витонченої роботи”. У похідному мініатюрний реалізовані -лише просторові семи твірного (’розмір’, ’невеликий’), тобто семантична структура похідного менша за об’ємом, ніж твірного, а з формального боку - навпаки.

Отже, у цілому можна говорити про залежність семантики похідного слова від твірного, проте це явище не можна трактувати однозначно, окремі мовні факти потребують додаткового розгляду.

Входження афіксальних похідних у структуру СП ’простір’ визначає, по-перше, локальне значення твірної основи (низинний, болотний, небесний, кімнатний, віконннй. гірський, степовий, горбастий, стінний, альпійський): по-друге, на - розподіл їх в середині СП ’простір’. МП ’протяжність’. МП ’форма’, МП ’особливості простору’. МП ’локація’. ЛСГ впливає значення для' афіксальних похідних прикметників словотвірних формантів: суф. -ист-, -асі-, -уват-, -ан-, -н-, -ав-, -еньк-. -езн- (гористий, ґулястий, грудкуватий,

круглястий, глибочезний, малесенький, дюймовий); преф. над-, при-, під-, за-, без- (надкістковий, прибережний, підхмарний, заозерний, безмежний тощо). •

Місце композитів у структурі СП ’простір’ визначається, по-перше, значенням першого компонента (широколиций, крутоберегий, довговусий, криволінійний): по-друге, значенням другого компо-

нента -подібний, -видний (грушовидний, широковидний, широко-подібний. дугоподібний): фразеологічністю семантики обох компонентів (довгов’язий, сухопутний).

Семантичні та словотвірні можливості просторових семем-прикмет-ників не накладаються, хоча здатність первинної семеми розвивати численні семантичні деривати й належать до умов високої словотвірної ак-

тивності лексеми. Суттєвим у цьому відношенні є місце в структурі СП, МП, ЛСГ. Найвищий ступінь деривації мають словотвірні типи зі значенням градації, проте це характерно здебільшого для МП ’протяжність’. яке займає центральне місце у структурі СП ’прості»’.

Висновки

1. Семантичне поле прикметників ’простір’ є проявом системності в лєксітчній семантиці і окремим фрагментом моделі світу в ряді інших його фрагментів - семантичного класу (СК), семантичного поля (СП), мікрополя (МП), лексико-семантнчної груші (ЛСГ), синонімічних рядів (СР), антонімічних протиставлень (АП).

2. Внутрішня організація семантичного поля прикметників ’простір’ формується на підставі: 1) ієрархії сем у предметно-логічній частині семсми, тобто смислових відношень, визначених за допомогою компонентного аналізу; 2) внутрішньої лексемної мотивованості семем та мотивованості похідного слова; 3) аналізу семантичних відношень між семемами-прикметішками як одиницями структури семантичного поля прикметників ’простір’.

3. Комплексний аналіз СП ’простір’ (компонентний, текстовий, описовий, словотвірний) дав змогу встановити, по-перше, статус СП ’простір’, по-друге, визначити мікрополя, лексико-семантичні групи з урахуванням складних взаємозв’язків між семемами як одиницями поля, що пов’язані мотиваційними відношеннями в середині мікроструктур, до яких входять семеми (лексема, похідне слово).

4.Мотивація як явище, що вводить мовну одиницю в систему, ускладнює розуміння внутрішньої структури СП ’простір’ і його зовнішніх зв’язків з іншими полями. Це стосується передусім семемної мотивації багатозначного слова (крутий, високий, глибокий, малин, далекий та ін.) та мотивації на рівні похідного слова (сусідній, ширококолійний, грушовидний та ін.).

5. Аналіз семантичної структури похідних семем-прикметшш’в у межах СП ’простір’ дозволяє зробити висновок, що семеми похідних прикметників якісно й кількісно розширюють межі СП ’простір’.

Основні положенім дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Афіксальні похідні в структурі семантичного поля простору прикметників сучасноі української мови // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 9: Слов’янська філологія.- Чернівці: ЧДУ,

1996.-С. (48- 152.

2. Модель семантичних відношень у структурі мікроном (на матеріалі прикметників української мови із значенням форми) // Науковий вісник Чернівецького.університету. - Вип. 13: Слов’янська філологія.-Чернівці: ЧДУ, 1997. - С. 102 - 107.

3. Складні слова у семантичному полі "прикметників “простір” // Придніпровський науковий вісник. Вип. 9 (76): Філологія та педагогіка. -Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. - С. 42-48.

4. Особливості функціонування лексем-лрикметяиків зі значенням простору в сучасній українській мові // Проблемні питання синтаксису: 36. статей. - Чернівці: ЧДУ, 1997. -С. 111 - 116.

5. Реалізація семної структури якісних прикметників у предикативній функції (на матеріалі ад’єктивних речень) // Структура та семантика мовних одиниць у функціональному аспекті: 36. наук. пр. - Чернівці : ЧДУ, 1996. - С. 53 - 59.

6. Багатозначні слова та проблеми взаємозв’язку семантичного поля “простір” з іншими семантичними полями (на матеріалі роману М. Івасюка “Балада про вершника на білому коні”) // Творча індивідуальність і мовостиль Михайла Івасюка: 36. статей. - Чернівці: “Молодий буковинець”, 1997. - С. 34 - 38.

7. Семантичне поле ’простір’ (на матеріалі прикметників сучасної

української мови) // Актуальні проблеми граматики : 36. наук, пр.: Наук. зап. Кіровоградського держ. пед. університету ім. Володимира Вшшиченка. - Кіровоград: Кіровоградськ. держ.

пед. ун-т ім. Володимира Винниченка, 1997. - Вип.2. - С. 95- 100.

8. Лексичні одиниці просторової семантики в сучасній українській мові // Семантика мови і тексту: Матеріали наук. конф. - Івано-Франківськ, 1996. - С. 40 - 44.

9. Лексичні та синтаксичні засоби вираження інтенсивності ознаки в українській та російській мовах // Проблеми зіставної семантики: Доповіді та повідомлення Міжнародн. наук. конф.-Київ, 1997.-С. 92-93.

10. Багатозначне слово і контекст (на матеріалі прикметників сучасної

української мови зі значенням простору) // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали Всеукраїнської наук, конф., присвяченої 85-річчю проф. І.І.Слинька. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - С. 115-116.

11. Прикметники, мотивовані особовими іменниками в сучасній українській та російській мовах // Проблеми контрастивної лінгвістики: Тези міжвузів. наук. конф. - Кіровоград, 1993.-С. 6469.

12. Прикметники сучасної української мови зі значенням форми // Семантика мови і тексту: Матеріали V Міжнарод. наук. конф. - Івано-Франківськ, 1996.-С. 77.

13. Картина світу і модель семантичних відношень у лексиці // Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції: Матеріали міжнародної науково-практичної конф. -Ч. II.-Чернівці: “Рута” - ’’Митець”, 1997. -С.205-210.

Анотація

Кардащук О.В. Семантичне поле простору: статус, структура, внутрішні зв’язки (на матеріалі прикметників української мови). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Виншічеігка, Кіровоград, 1998.

Дисертацію присвячено питанням дослідження системної організації семантичного поля прикметників української мови зі значенням простору як окремого фрагмента мовної картини світу. У дисертації на основі моделі семантичних відношень та ієрархії сем визначена внутрішня структура семантичного поля прикметників ’простір’ - мікрополя, лексико-се-мантичні групи; виявлені типи зв’язків між семемами в середині семантичного поля ’простір’ та з іншими фрагментами мовної картини світу; досліджені одиниці семантичного поля ’простір’ - семеми багатозначних слів. Основні результати праці можуть бути використані при укладанні ідеографічних словників української мови.

Ключові слова: мовна картина світу, семантичне поле, мікрополе, лексико-семантична група, лексема, похідне слово, семема, мотивація.

Аннотация

Кардащук Е.В. Семантическое поле пространства: статус, структура, внутренние связи (на материале прилагательных украинского языка). -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических

наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко, Кировоград, 1998.

Диссертация посвящена вопросам исследования системной организации семантического поля прилагательных украинского языка с пространственным значением как отдельного фрагмента языковой картины мира. В диссертации на основе модели семантических отношений и иерархии сем структурирована внутренняя организация семантического поля прилагательных ’пространство’ - микрополя, лексико-семантические группы; проанализированы типы связей между семемами внутри семантического поля ’пространство’ и другими фрагментами языковой картины мира; исследованы семемы многозначных слов и производные семемы в структуре семантического поля. Основные результаты работы могут быть использованы при составлении идеографических словарей украинского языка.

Ключевые слова: языковая картина мира, семема, семантическое поле, микрополе, лексико-семантическая группа, лексема, производная семема, мотивация.

Annotation

Kardashchuk O.V. Semantic field of space: status, structure, inner ties (using the data of Ukrainian adjectives).

Candidate degree dissertation in phylology 10.02.01 - Ukrainian language. -Kirovograd State Pedagogical University named after Volodimir Vinnichenko, Kirovograd, 1998.

The research is dedicated to the investigation of semantic field Ukrainian adjectives denoting space within the framework of the linguistic picture of the world. The model of the semantic relations and hierarchy of semes make it possible to define the inner structure of the semantic field of Ukrainian adjectives denoting ’space’, its microfields and lexico-semantic groups. Besides the types of ties between the sememes within the semantic field of ’space’ and other fragments of the linguistic picture of the world are revealed.

The units of the semantic field of space - the sememes of polysemantic words are investigated.

The results of the research may be used while compiling ideographic dictionaries of the Ukrainian language.

Key words: linguistic picture of the world, semantic field, microfield, lexico-semantic group, lexeme, derivative, sememe, motivation.