автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Семантико-синтаксическое поле экспрессивности в современном русском языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Семантико-синтаксическое поле экспрессивности в современном русском языке"

ПБ

■ г !'^

УКРА1НСЫШЙ ДЕНШЗНИЙ 1ЩАГ0Г1ЧНИЙ УШЕРСИТЕТ 1менх М.П.ДРАГОМАШВА

На правах рукопису

ТЩЕНКО Людмила Тихон1вна

СЕМАНТИКО-СШТАКСИЧНЕ ПОЛЕ 3'ДСУВАЛЬН0СТ1 В СУЧАСН1Й Р0С1ЙСШЙ М0В1

10.02.01 - росхйська ыова

АВТОРЕФЕРАТ дясертацп на здобуття наухового ступени кандидата фглологгчяих наук

Кшв - 1994

Диоертац1я е рухоплсом.

Робота виконана на кафедр: роо1Йсько1 мови Украшського державного ледагоичного университету. 1м. М.П.Драгоманова.

Науковий коровник - доктор фхлолог1Чних наук, профеоор

Брицин В1Ктор Михайлович Офхцгйнг опоненти - доктор фЬюлогпних наук, профеоор

Озерова Нша Григорхвна - кандидат фыологхчних наук Казимирова 1рина Андрпвна Проввдна орган1зац1Я - Черкаоький державний педагоггчннй

институт

год. на

заохдашп спец1ал1Эовано1 вчено1 ради К 113.01.03 в УкраЗснсь-кому державному педагогичному унгверситет! хм. М.П.Драгоманова /252030, м.КиХв-ЗО, вул. Пирогова, 9/.

3 дисертацгею можна ознайомитися в б1бл10тецг Укра1нського державного ледагогч таого ушверситегу дм. М.Й.Драгоманова.

Автореферат роз 1 слано " & *994р.

Учений секретар спец!ал1зовано1 вчено! ради .П.Вишневоька

Акгуальнхсть |досл1Лжеи^я. Ре^ерована днсертацхя приовя-чена дослдаенню семалтико-синтаксичного поля з'ясувалыюсхх як системно-структурного об'еднання pisirax за формою синтак-сичних одиниць /з'ясувальних конструкций/, що виражають одну noHHTitay категоргв.

Вивчення моделi поля з'ясувальност! викликаке прагнанням осмислити мову як об'ект i3 системою зв*язк1в i ввдноивчь mix елементами структура, £.ослздження мови як система неможливе без реал1зацП двопланового принципу ii анал1зу / "вад форма до семантики" i "вхд семантики до (¿орда"/. що падкреслюеться багатьма мовознавцями /О.Д.Апресян, Н.Д.Арутюнова, В.В.Богданов, О.В.Бондарко, В.МЛЗрицин, 1.Р.Вихованець, В.Г.Гак, Г.О. Золотова, Н.Ю.Шведова та iH./ i що заслуговуе на увагу з теоретичного i практичного погляду.

Про визиання вами во i ролх з'ясувальних конструкцгй у систем! мови свщчить -те, що вони неодноразово отавали предметом ргзних дослгджень /Н.С.Верниковська,1975,1976; Г.А.Во-лохма, 1972,IS,6; О.МЛванхщева.1968; С.ГЛлленко, 1964; Т.А. Колосова,197"),1979,1980; •С.В,Крамських,19В4; В.1.Красних,1970, 1971,1980; C.G.Крючков t Л.10.Максимов,1960; ¡А.Кубик, 1966; Г.О-MawiiHa,1968,1971; Л.О.Месеняшина,1983; В.Б.Павлюкович, 1973; З.П.Пегрова,1965; Н.МЛайковська,198В; М.1.4ерем1с1на,1982; , Г.Д{Черенкова,1977,1980 та iH./, у яких переконливо доводиться необх|дн1Сть поеднання формально-сйнтаксичних аспектiB характеристики з семантнчнами. Разом з там з'ясувальнг конструк-uii до цього часу хнгерпретуються неоднозначно i викликають протилежн1 судження. Це спонукае розробляти новг пгдходи до ix вивчення. Сама погреба в системному L оослщовноцу дослщ-хенн! структурно-семантичних особливостей з'ясувальних конст-рукцтй i визначило виб ip теми дисертащь

Об'вктом дослхдження в дисертадх* е консгрукци з опор-ними дхёслоьама, яги виражають з'ясувальнх ввдношення.

Мета роботи полятае в комплексному анализI семантики I структура з'ясувальних конструкций як елемэнтхв польового формально-змхстовяого об'еднашя. Для реалхзаци поставлено! мети необххдно було розв'язати такг завдання:

I/ визначити арсенал синтаксичних оданидь, якх служать в росШькхй мовх для вирахення з'ясувальних вхдношень;

2/ скласти реестр дхссл1внях лексем, здатних виступати у ^ункци з'ясувальних, 1 уточнитв семантичнх основи хх кла-ол^Лкацп;

3/ проаналхзувати вшшв семантичних процесхв у смисло-вШ структург опорних дхеслхь на IX синтагмагичнх I парадиг-матичнх властивосТх;

"Л/ виявити семантико-синтаксичнх умови реалхзацхх делх-, беративного значения в складнях х простях речениях;

5/ описати структуру поля э'ясувальиост1 як сукупност! херарххчно органхзованих елементхв х вхдношень мхж цими элементами.

Методи д0сл1дження. У дисертацЦ застосовувавоя нереваж-но описовий метод /на <5аз1 лохично! 1ндукцН' та дедукцй'Л Важливу роль в!д1грав такок метод компонентного аналхзу, який дав можливхсть в семантичнШ структур! з'ясувальних дхеслхв вид¿лити окремх семи I визначити хх зв'язок з сингагматични-мя характеристиками. Дослхдження сахввхднесенос^ конструк-ц1й баэувалося на транс^юрмац¿Иному методК ,

Наукова новизна дисертацп полягае в комплексно^ роз- . гля^ об'екта доолхдження. Вперше для аналхзу з'ясувальних конструкцхй вякористовувапась модель поля, що дозволило визначити склад мовнях одиниць, як* виражають з'ясувальн! вхд-

ношення в структурI простого г складного речень. Досл1даення з'ясувальних д1еслхв здхйснено з урахуванням полхсоми. Бага-тоаспектна типология дхеслхв вгдображао "пересечения" семан-тично! типологН предикатхв 1 лексико-семантичнох класифхка-1*11.

Матер {алом досл1дження стали конструкш1 зг значениям з'ясувальностх, В1д1бран1 методом випадкоюг вибхркя з тво~: р1В художньо1 та публ1цистичнох Л1тератури, з пер!одичних ви-дань останнхх рокгв /близько 4000ф1ксацгй/. Джералом материалу слугували також. "Словарь русского языка" в 4-х т., "Словарь русского языка" в 17-ти т., "Синтаксический словарь. Репертуар элементарных единиц русского синтаксиса" Г.О.Золото-во! /1988/.

Теоретична I пракаичне значения дисертаци зумовлене тйм, що в Н1Й описано цШсний фрагмент функционального синтаксису рос1йсько1. моей. Положения дисертацН можлаво використати для розв'язання таких актуальних проблем, як дослхдження система мови на основг модел1 поля, розглдц правил органхзацхх синтаксичних конструкщй' у залежностг в1д лексико-семантичних характеристик його компонентов, вивчення взаемозв'язку парадигматики г синтагматики слова з урахуванням його багатознач-ностг, оггас семантичнох типологп предикатхв. Одержан! резуль-тати можуть бути використанг для подальшого визначення еинтак-сичного репертуару сучасно! рос1йськог мови, в лексикогра^хч-нхй практищ для бхльш адекватного в1цотражения семантичнох структура багатозначних слхв, а такоя у навчальному дооцвсх вузхв при вивченнх синтаксису словосполучення й речоння, у розробцх навчальних пос1бникгв, при читаннх спецкура¿в з проблем лексично! семантики.

Апробащя роботи. Рхяномангтн: аспекти дослхдяувыюх

проблема висч1ТЛ8н1 в п'яти публхкацхях, що обговорювалися на заседаниях кафедри росгйськох мови УДПУ 1ы.М.П.Драгоманова, на наукових конференщях "Взаимодействие украинского и русского языков на территории Украины и актуальные проблемы их исследования и преподавания" /Полтава, 1993/, "Семантика мови I тексту" /Iвано-Франк£ вськ, 1993/, "Функциональная лингвистика" /Ялта, 1994/, "Мовна дхйсн1сть в УкраШ /проблема, перспективи/" /Вгннвдя, 1994/.

На захист виносяться так! основн! положения:

1. Основою для об•еднання рхзних за своею структурою син-таксичних одиниць у поле з'ясувальностг е хх властив1сть' В1ДО-брахати однотипну категоргальну ситуацхю.

2. Синтаксичнх конструкцп, що виражають з'ясувальн1 вхд-ношення, об'еднуоться в систему мовних зассхИв на основх семан-тичних 1 граматичних принцшпв. Систешпсть мовних зв'язкхв ви-являеться в Iснуванн! парадигматичних вадношень сп1вввдносност* й синон1М11 з'ясув&дьних конструкцгй, у наявностг грансформа-ц1й дел1беративного компонента, а також в хснуванн! парадигматичних вхдношень мхж з'ясувалышми дхесловами як членаш одного семантико-синтаксичного класу.

3. У семантичному поданнх денотативноI ситуаци, що ввдо-бражена э»ясувальнох> конструкцхею, органхзуючим елементом е предикат зх значениям психхчно! Д1яльност1, яки и вгдкривае по-зиц1Х для пшгах семантичнмх елемент1В. Типове значения предиката обумовлюе овоер^щпсть семантико-синтаксичног органхза-цхх досл1дкуваних консгрукц1й.

4. В орган ¡заци речения з! э'ясувальною конструкцхею вязначальним фактором е наявнхсгь синсемантичносгх опорного д{сслова й залежного вхд нього компонента. Взаемовплив з'я-сувального дхеслова х дёлхберата виявляеться в тому, що рхз-

- ъ

Н1 лвксико-самангичнх варханти пол1семантичного дхеслова при-еднують р1зн1 семантико-синтаксичнх типи делхбератхв.

Структура дисертацхл. Дисертац1йне дослиження скдадаеть-ся эх вступу, трьох глав, висновкхв, б1(5л10графх1, списку ви-користаних для аналхзу джерел, списку умовиих скорочень, до-датк1В.

ЗМ1СТ РОБОТИ

У вступх обгрунтовуеться виЙ1р теш дисертацхх, визнача-еться И актуальнхсть, наукова новизна, предмет х об'ект дослхдження, мета, завдання х го^овнх методи роботи, розкрива-еться теоретична х практична значимость дослдаення, характеризуемся фактичний мaтepiaл, формулшться основн1 положения, що виносяться на захист.

' У першх"й глав! "Основн! принципа структурно-семантичного аналхзу засобхв виракення з'ясувальност!" висв1тлюються по-няття з'ясувальностх, 'З'ясувальног конструкцхх, визначаютьея прияципи дослхдження елекентхв, як1 формують з'ясувальнх вхд-ношення: предиката зх значениям поиххчно1 дхяльностх /з'ясу-вальпог леке эми/ х делхйбративного компонента.

Сутьисть категор!1 з'ясувальностх полягае в норозчл но-ваному В1дображенн1 псих1чно1 дхяльностх та об'екта 1де1 дхяльностх. Мовним репрезентантом категорм з'ясувальнс зтх ви-ступае з'ясувальна конструкцхя/дал1 ЗК/. Категорхалыха си-туацхя сп1ВВ1дносна з узагальненим образом базл1чх ситуаций, ЗК спхвв1дносна з денотативною ситуацхею чи безлхччю таких ситуал1Й об'ективнох дхйсностх. Семактичним комтанен^о:/., що конструюе ЗК, е предикат, який виображае поиххчну дхяльнхеть I який вхдкривае М1сця для хнших .семантичних елементхв /аргументе, семантичних актант1в/. Такий предикат вадзначаеться наявн1стю валенгнох иозицИ, яка пвдлягае обов'язковоцу за-.

повненню облггаторним компонентом ах значениям дел1берата. Мхж предикатом г дел Гератом 1снують комплетивнх вщношення, що квалхфгкуютьоя як з'ясувальни Таким чином,з'ясувалыисть-це категоргя семантйко-синтаксична, яка вадображае характер взаемовцщоиень предиката /з'ясувального дгеслова/ х дел16е-ративного компонента. Разом з тим з'ясувэльнхсть - це семан-тико-синтаксичне поле, котре базуеться на цгй категорП I когре об'еднуг, угруповання в1дповхднях лексико-граматичних за-соб1В мови, що використовуються для вхдображення рхзних варх-ангхв цге1 категорх£.

Дослвдженнн поля з'ясувальноотх полягае насамлередэ вна-Л131 конкретних реалгзацхй р1зних мояишвостей вираження з*яоу-вальних вхдношень. Виявлення семантико-синтаксичних характеристик ЗК первдбачае анал1з елементхв, як1 формують цх вгдно-шення: предиката эх значениям психхчно1 дхяльност1 /з'ясувать-ного дгеслова/ г делгберативного компонента.

Вивчення з'ясувальних дхеслхв в ре^еровшпй дисертацх1 базуеться на багатоаспектнхй типологх!. Опис семантики дхе-слхв спираеться на семантичну типологш предикат:в, пов'яза-ну з такими поняттями, як Д1Я, вродес, стан та хн., а такоя на лексико-семантичну класифхкадгю, котра розмежовуе лексико-семантичщ групп а точки аору 1х парадигматичних х синтагма-тичних зв'язкхв. При анал131 семантичних тип1в предикатхв ви^ користшп класиф1кац1Шп ознаки, як! були запропонованх О.й. Селиверотовою /"Семантические типы предикатов," - М.: Наука, 1982, -С.86-157/. До найбызш сутгевих ознак належагь спгв-В1днесен1сть денотата предиката з вхссю часу й активн1сть/не-актигн1сть суб'скта. При видхленнх лексико-семантичних грул враховувалаоя пол1семхя з'ясувальних дхеслхв, тому проблему становило визначэиня сем, шо забеапечують входаення лексико-

- ? -

семантичного варганта до тхё1 чп гншог синтагма I парадигыи.

Дослгдхення делхберативного компонента в дисертацгх ба-зуеться на анал131 його формя, значения, функцхх.

Вивчення з'ясувальних конструкций передбачае опис взае-мовпливу опорного Д1еслова I делхберативного компонента.

У другхй глав1 "Засоби вираження з'ясувальних в1дношень в сучасн1й рос1Иськ1й мовх" виявлясться швентар синтаксичних структур /ЗК/, вазначаегься швентар значень вламвнггв ЗК.роз-глдцаються сшввхдноиення М1Х формою г эм1стом делхберата.

Звертання до предикатного значения з'ясувальних дхеслхв як до вищого рIвня семантичного аб'страгузання е своерадним переходом до семантико-синтаксичяого х формально-синтаксичного аспект1В £х характеристики.

Анал13 мовного матергалу свадчигь, що з'ясувалып конст«. рукЦ11 формують предикати дП, класу д1й, процесу, класу про-цесхв, психхчного ставлення, псих1чно1 реаяц11, потенцхйнос-Т1, екзистенц1альн1 результативи. У ц: рубрики вшюввдно вхо-дять предикати зх значениям результату дгх, результату процесу тощо. Ней :докремленхсть рэзультатив1в пов'язана з тим, що категорхх результативност1/нерезультативност1 не впливаюгь на характер з'ясувальних ввдношзнь.

Предикати дх! позначають диялыисть, що породаусться дх-ячем I активно ним стимулюеться. Вони характеризуют сво1 денотата як локалгзованх на реальнхй 0С1 часу. Наприклад: говорить, лгать, обдумывать, анализировать, прислушиваться, изображать та хн. Предикати можуть позначати не тхлыси ццшвиу^ альну Д1Ю, а й класи таких Д1Й. Клас являе собою уаигальншшя, яке не тотожне не Т1лыш окремому члену класу, а й множинх його член1В. До предикатIв класу дхй в ЗК налетать дхеслоаа зх значениям пхклування /беспокоиться, глядеть. за0отит£.оя та

íh./ i передач1 знания, навичок /учить, научить, обучать та т./.

Предикати процесу вказують на такий "пофазно хснуючий объект", який не передбачае активного виконавдя. До предикатхв процесу належать дхеслова в семантикою сприйнягтя /видеть, замечать, воспринимать, слышать та íh./. Предикатами класу про-ueciB в Ж виступають дхеслова привыкать, отвыкать.

Екзистешйально-результативнх предикати поеднують у своему значена! 1нформацт про результат з й^рмащею про його "npacyTHicTb - 1снування" у cbíaomoctí суб'екта i вказують на •. то, що суб'ект мае знания, судження, мхркування тощо, якх представлен! як безпосередн1 результата i'x формування. Цх предикати не маоть визначено1 локамзацхх на oci часу, хх суб'ект характеризуемся рхзним ступеней активности З'ясувальнх дхеслова екзистенцхэльно-результативного типу можуть прогнозувати значения делхберата. Наприклад, у реченях X знаеу. что Z ДСШ твердження у дома розумхеться як хенуюче в реалыпй дхйсностх на вадм1ну bu X думает, что / дома, яке не передбачае, що У дхйсно дома. В останньому реченнх з'ясувальне д1еслово мае значения вхдобракення, що конструюеться суб'ектом. До дгеслхв 3i значениям "вхдобрахення-п^оекцхя" належать знать, понимать. сознавать, пошить, забывать та íh.; до дхеслхв si значениям "в i дображекня-конструкт" - полагать, предполагать, считать.-думаться та íh.,

Предикати типу любить, нравиться, ненавидеть, терпеть /з часткою не/, обожать в ЗК квалЦакугться як предикати психхч-ного ставлення. 1х денотати не локал13ован1 на oci часу. Суб'ект таких предикатив квалхфхкуеться як иеагентивний визначаль-ний /термхн О.М.Сел!верстово1/»

В ЗК '¿уикцхонують предикати, як! вадображають емоцхйний

- 9 г-

стан суб'екта /печалиться, жалеть, восхищаться, изумляться та 1н./. У семантидг цих Д1всл1В у ЗК на перший план виступа-ють менталый смисли, емотивн! значения вхдходять на другиЁ план» Вшюшення, ягл виникають мхж з'ясуаальним дгесловом 1 целгбератом, наближаються до причинових, але не збхгаються з ними. Денотат цих предикат1В мае локал1задхю на ос1 часу, су-5'ект характеризуемся як визначальний неагентишик.

До предикатхв потенц1йност1 в ЗК вхднесено дгеслова з1 значениям бажання, яке не пов'язане з настаю вою на йог о реа-тацхю: хотеть - "мати бажання, ввдчувати потребу, необххд-«сть у чоыу-небудь", хотеться, желать, жаждать та ш.

Вщцлекня предикатних тлпгв е першим етапом класи'^нкацП »•ясувалышх дгеслхв. При подалыиому анал*31 вех вони члену-эться на пхдтипи. Так, поняття ды позначають дхеслова 31 зна-19нням МОВНОХ дп, рОЗумОВО'1 дп, д1х енрииняття, ДП В1ДТВО-)ення об'екта.. Кожея пхдтип у сеою чергу охоплюе ряд лаксико-¡емантичних груп. Наприклад, найпоказ.овший тип дхеслхвних гредикатхв дх1 - предикати мовлення - охоплюс групл хн&орма-'дйних д1е.сл!в 31 значениям нейтрального поввдоылення /инфор-яровать, .уведомлять, объявлять, говорить/, дезхнформаци 'врать, брехать, клеветать/, заевхдчення правдивостх/направ-ивос.т1 1нформац11 /опровергать, подтверждать, свидетельство- ■ ать/, пророкування /вещать, предрекать/, попередження /пре-упреадать, предостерегать/, 313нання /каяться, виниться, со-наваться/, об1Цяння /обещать, сулить/, хвастоиив /хвастать, валиться, бахвалиться/, клятви /божиться, клясться/, неза-оволення /брюзжать, жаловаться/, вхдтворення ы^ормахиI /пе-зписывать, переводить/, згоди/незгоди /соглашаться, откази-аться/, мовного прояву ставлення /благодарить, винить, зть/. Крхм того, до дхесл!В Д11 мовлення належать дхс.сяоиа

кнтерсуб'ектного сптлкування /беседовать, спорить, условиться/, мовно! каузацп /велеть, воспрещать, позволять/, 31 значениям запитання /опрашивать, выведывать, выяснять/.-

Анализ мовного1 матергалу засвадчуе, що в сучаснгй роохй-ськгй мов1 фхксуеться немало переходних явищ, як г становлять найб1льшу склздшсть у сво5Ей квалгфгкацхх. Наприклад, серед екзистенцхальнихрезультативхв були виявленх предиката, як1 зашають "промгжне положения" кпж "ввдображенням-конструктом" I "ввдображенням-проеппею". Це дгеолова зх значениям нади /надеяться - "мати надхю";* адать - "мати надпо на що-небудь"; мечтать, - "передбачати що-небудь, мати нацш ла до-небудь" та хн./, В1ри /верить - "мати тверду переконанхсть, бути переко-наним у чому-небудь"; вериться - "про почуття лереконаностх -в правдивость' в правильности чого-небудь" та хн./, сумн1Ву /сомневаться - "в1дчувати сумягв, невпевнен1сть у чому-небудь, нетвердо вхрити в що-небудь" та хн./, котр1 за своею семантикою тяжхють як до ментальних, так I до емотивних слхв.

Необхгдною умовог) класифхкацп з'ясувальних лексем було врахування IX пол1семп. Це дало можлив1сть встановити взае-мозалежнхсть мхж значениям лексико-семантичного варханта 1 його синтагматичниш можливостяли. Ьалриклад, предикат Д1Х думать /нрозм1рковувати, обмхрковувати"/ преднуе пирядну ча-стину 31 сполучником \ обов'язковим корелятом /А думал о том, что пора внести в жизнь хотя бы относительный порядок Д.Па-устовський//, пхдрядну частину зх сполучним словом /Она разглядывала его и думала, откуда он взялся к ним в купе /Б.Пастернак//, падрядну частину з1 сполучниковою часткою ли/Я думаю, не поздно ли соборовать? /Л.Толстий//, 1менну синтаксему /Нам пристало думать не о слухах, а о пользе отечества /С.Рад-зинсьгсий//. Реал1зуючи значения екзистенцгально-результативно-

в

го предиката д{еслово думать /"думати, гадати"/ приеднуе пхд-рядну частину зг ' сполучником что /Я думал, что сойду о ума от бели и бессильной ярости /В.Бмков//. Фанторний предикат д1г думать /"мати намгр зребити цо-нобудь*/ приеднуе тхльки хнфхнгтиБну синтаксему /Много думал я соворшить /¡Л.Гоголь//. Предикату класу дхй думать /"турбуватися"/ нластива сполучу-ван1сть з п1дрядною частиною зг сполучником чтобы /Ведв я одна думая о том, чтобы всех накормить Д).Трифонов//. Таким чином, у залежност1 ви того, який лексико-семантичний вар1ант д1 сслова думать репрезентований у'Ж, в його семнгй структу-рг вхдпов1Дпо актуалгзуютъея сема "розм1рковування", "припу-иення", "нам1р", "турбота".

Прикладом взасмозв'язку семнох структури дхеслхв з 1х синтагматикой мохе бути спосгереження, то 1нформацхйне слово, яке передав нейтральне попхдомлення х яке не" мхетить у ссйх модальних сем, приеднуе пЦрядну частину зх сполучником что /Егор докладывает, что пришел студент /А.Чехов//, а 1нформа-И1Йне дхеслово з семою каузацп приеднуе шдрядну частину зь сполучником чтобы/ Я молила бога, чтобы хоть письмо, сохранившееся у меня, не было предвестником несчастья /Б.Окуджава//. Сема пнооб1знан1сть" зумовлюв приеднання п1дряднох ча-стини эх'сполучниковою часткои ли. Наприклад: Он спросил, готова _ли у меня статья о прениях в парламенте Д).Домбровський//. Значения необхзяаностх в семантику дхеслова може вносити ча-стка не, ¡до призводить до мояиивостх використання в таких ви-падках пиряднох частини сполучниковов часткою дай Пор.: X знал, что У приедет -_Х.не знал, приедет ли У.

Кр1м того, семна структура дхеслхв у ррдх випадк1в про-гнозуе модалыто-часове значения долхберативного компонента. Наприклад, сем "погроза", "0б1цянпяи евхдчать про те, що де-

лхберат позначае эмгст гнформацгх про ситуацию, юса 'характеризуемся В1днесен1стю до ма2бутнього /За обедом я ничего не ел, и Лиза пригрозила мне, что пошлет об этом телеграмму маме /К.Паустовський^ Обещаю вам, что вы не будете нузвдаться /Л.Толстай//; сема "каяття" зумовлюе вхднесен1сть дел1берата до минулого Даюсь: в тот день я плохо работала /Е.1ллхна/ тощо.

Досл1дження з'ясувальних конструкщй дозволило видглити рхзнх фор ад х значения делхберативного компонента. Ыайб ыьш типовою формою е пгдрядна частила складного речения 31 спо-лучниковим чи займенниковим зв'язком. Наприклад: Про сонату знали, что она скучная и вымученная /Б.Пастернак/; Не помню я, чем кончилась война и сколько дет сейчас тебе, нр ПШШ. /Й.Бродсыщй/. У функци делгберата можуть виступати залеж-на частика безсполучникового складного речения /Вижу: кто-то скачет на лихом коне Д.Фет//; 1нфхнхтивна синтаксема /А раацумал лечиться /М.Булгаков//; хменна синтаксема /Я принялся излагать ему положение бедной старухи, упомянув про ее беспомощность и отчаяние /О.Куприн//. Значения делхберативно-хч> компонента залежить вхд семги./ики опорного дхеслова I В1Д форш свого вирагення. Наприклад, розр1зняються так1 значен- ' ня делхберата як зм1ст нейтрального повхцомдення /сообщили, что началось вторжение/; змгст дезхнформацп /врать, что болит рука/; тема хн$ормад11/дез1нформац11 /написать о впечатлениях; лгать о поездке/; змхст/тема шформаци, що прихова- ' па /скрывать, что знает про его подвиги; молчать о любви/; змхст/тема спонукання /приказать, чтобы стреляли; распорядиться насчет завтрака/; змгст/тема запитання /осведомиться, куда ходил; справиться о комнате/; зм1ст/тема розумово1 дхяльностх /придумать, что нужно делать; думать о работе/ та 1н. Компо-

*

нент, що запоЕнюе сему неозначеност1 в семантичн1й структур! з'ясувального дхеслова, може мати синкретична значеннл: делх-берат-каузатор мовного ставлення /каяться в своей вине, „похваляться богатством/; директивний об'ект-делгберат сприйнят-тя /прислушиваться к разговорам/; делгберат-потенсив /намереваться объехать/; каузатор-делхберат психхчно! реакцИ /да-леть, что не приехал раньше/ та деякх хнш1.

Необх1дною умовою для усвадомлення категор!I з'ясуваль-ностх шляхом вивчення речень зх з'ясувальнида пЩрядними в, Д0СЛ1Дження семантики эасобхв зв'язку. Спостероження свхдчать, що сполучники I сполучпх слова впливають на характер з'ясу-вальних вадношень х на Значения делхберата. Наприклад, якщо при Д1еслов1 спрашивать пирядна частина метить сполучне слово, дел1берат мае значения диктального питания /X спрашивает, когда будет собрание/; якщо пхдрядна частина метить сполучну частку ли, делхберат виражае модальна питания /4 спрашивает, будет ли собрание/. Дхеслово нравиться виражае В1дношення до конкретно! ситуацп або сукупност1 ситуадхй при укиванн1 31 сполучниками что, как /Мне не нравиться, что он курит/; сполучник когда вносить семантичняй вхдтхнок уза-гальненостх, тому Д1ослово передав вхдношення до абстрактно? ситуацп- /Мне не нравиться, когда куря?/. Сполучник будто до-дае до зм1сту повщомлення значения сушпву /Он пишет, будто этой бочке четыре сотни лет /б.РадзинськиЙ//; за'допомогоп сполучник!в чтобы не I как бы не приеднухться пхдрядн1 зх значениям змхсту небажанох ситуацп /Он боялся, как бы чего не вышло, как бы его не зарезал Афанасий, как бы не забрались воры /А.Чехов// тощо. При анал1з1 ЗК врзховувалось х те, що М1Ж семантикою сполучника х значениям з'яоувального дхеслова 1снуе закономхрний зв'язок, взаемна обумовлсшсть,

- -

(до дозволило розглядати хх у норозривнхй едностх.

Багатоаспектний анал13 ЗК свмчигь про 1хню багатогран-Н1сть як об* екта Л1нгв1стичного дослщсення.

У трет!Й глав! "Структура семантико-синтаксичного поля з*ясувальноот1" висвхтлюються поняття I сиотешп ознаки семантико-синтаксичного поля, виявляютьоя спхввиношення р1зних форм долхберата, характеризуеться структура поля з'ясуваль-носгх, розглядаються 1мшпщ1ти1 засоби вираженкя з'ясуваль-ностЬ

- Семантико-синтаксичне поле як зм1стовно-£ормальна ед-П1сть квляе собо» системно-структурне об'еднання синтаксич-них одиниць, як1 вирахають одну понятхйну категорхю. Поле характеризуеться сукупнхстю гсрарххчних елементхв х мережей вв'язкхв ыхх циш елементами.

1снування абстрактно! понят 1йюх ситуац11 "з'ясувальност1 е екстралшгвхстичною основою вщилення • поля з'ясувальностх. л1НГЕ1стичной основою е наявнхсть у мов1 сукупностх з'ясувальних конструкций, як1 знаходяться М1х собою у визначених ввд-ношеннях I зв'язках.

Про систешхсть зб'язкхв на ои^таксичному р1внх свхдчать парадигматичнх виношення спхввщносностх а синонхми мхж фор-' мама делхберативного компонента. Для визнаяня ЗК сп1ВВ1Дносни-ми неоОххдна наявнхсть двох умов: формально! /структурно\/, при я^ай допускасться можливхсть побудови простого речення з лексико-морфологгчного материалу складного речення, 1 семан-тично1, при якх& просте речення виражав змхст, що е аналогхч-ним змхстовх складного речення. При дьому пвдрядна чи залеж-на частини розглядаються як ексшицитнх знаки ситуацхй, а 1мена й хнфттив визначаоться як хщийцнтн1 знаки.

Дослцщення зп1ВВ1ДН0СН0СТ1 ЗК базуеться на трансформа-

цхйному методг. В дисертацхг розгладалися тгак1 трансформащI, як ном1нал1зац!я /...подозревать, что убил....подозревать в убийстве.../, вербал1зацхя /..обещали, что научат. ..->...обобщали научить.../, деном!нал1зацхя /...верить в существование..-....верить, что существует.../, девербал1защхя /...договорились встретиться....договорились, что встретятся.../, а також траясформшйя типу "пгдрядна частина складного речения заложив частина безсполучникового складного речення" /...прошу: не играй.. а». ..прошу не играть.. . .прошу, чтобы не играли.../.

Аналхз мовного матер1алу засвадчив, що не вс1 ЗК' шдля-гають трансформац1Йним перетворенням у зв'язку з 1снуванням семантико-граматичних оЗнак, ЯК1 перешкоджають реал1защ I умов спхвв1днооност1 /модальность, лексичне значения I слово-творча побудова, эмхст лтдрядного речення/.

Трансформи делхберата як функцхональнх синон1ми утвор»-ють парадигматичнх ряди вар!ант1в, пов'язаних мхж собою син-таксико-семантичним змхстом.

У межах поля з'ясувальностх спостер1гаеться явище пол1-семп. 1менна синтаксема + предлодлий падеж при дхесловах вдслення, мовлення /говорить, спросить, думать та Ы./ мае значения дел1берата, при д1еслоЕах сетовать, тужить, печалиться та ш. - значения дел1берата-каузатора. У пэршому випздку вона синон1М1чна синтаксэмам насчет + род.падеж, по поводу + род, падеж, у другому - синтаксем1_по + дат.падеж,

Семантико-синтаксичне поле з'ясувальностх характеризуемся сукупкхст» 1врарххчних груп елемент1В, якх не створюють гомогенно! си.стоуш. Це поле дифузнох структура;

У структур! поля видхллються М1крополя: 1/ м1крополе ЗК сгладних речень з наступит* членуванням на субмхкрополя речень зх сполучнчкорим зв'язком, речень зх сподучними слова-

- 16 -

ми, речень 13 безсполучниковим зв'язком; 2/ мгкрополе ЗК з 1манниш дел1беративними сштаксемами; 3/ мхкрополе ЗК з хн-фхгптивними двЛ1баративними сингаксемами. Кожному ыхкропсш> властива своя конф1гурац1Я, сво1 централып х перифер1Йнх конституенти. У пол1 з'ясувальностх найвищий ступхнь спецха-Л1зац11 вираження з'ясувальних вхдношень властивий передусш складним речениям. У порхвняннх з дел1беративними синтаксе-мами пхдрядним речениям притаманна бхльша семантична I гра-матична емкхсть. Пом1Ж складних речень перше мхсце в 1срар-хг1 вираження з'ясувальних вадношень належить конструкцхям 31 сполучниковим зв'язком. Найвиразнша виконують функциз поля х найб 1льш частотнх в порхвняннх з пеший конструкцхями рочешш з1 сполучниками что, чтобы. сполучною часткою ли.' Отже, вони належать до центру субмхкрополя. 1ншх типи /зх сполучниками будто, будто бы, как будто, чтобы не та т./ створвють його периферхю.

У субмхкрополг ЗК 31 сполучниковими словами центр скла-дають речения з питалышм 1 займенниково-1нтенсиф1куючим . зв'язком, а периферхю - речения з анафоричним зв'язком двох типхв: пошврввально-з'яоувальн:.^ /Никакой паники Катя не проявила, что мне понравилось /Ю.Трифонов// I номхнативно-з'ясувалытм /Лишь в последний год он оценил то, что потерял в своей жизни /А.Платонов//,

. Суймхкрополв ЗК 13 безсполучниковим зв'язком складаоть власне безсполучников1 складой ЗК /Мне нужно знать: все сделано как надо? /М.Амосов//; безсполучниковх вар1анти склад-носурядних речень /Учти, от твоего решения зависит жизнь многих лхдей /В.Сан1н//; ЗК з елхпсисом з'ясувально1 лексе-ми, яла квал1$1Кутоться як елхитичн1 /М.С.Поспелов, 1950/, де-рерквчастох структури/Г.КДамзхна, 1971/, приеднальн! /В.Г.Ма-

каров/ /Рибас вгляделся: далеко-далеко по дороге ехала карота /Е.Радзинський/^ конструкц!: типу "слова автора + пряма мова, яка складаеться э однхс1 предикативно! одиницх" /Я спросила: "Переводи всегда были только необходимостью?" /Н.Глен//.

У М1кропол1 ЗК з делгберативнпмл 1мепними синтаксемаии до центрально! эони належать конструкцхх з . синтаксомою о_+ предл.падеж I Н синонхмя. Вони мають власну структурно-са-мантичну самост!йн1сть - д1агностичну силу, яка прогнозуе семантику опорнох лексеми. 1нш1 типи синтаксем поступаютьоя сту пенем спец1ал1зацы, IX значения ускладнене додатковими в!д~ тiнкaми, тому вони складають периферхю мхкрополя.

У мхкрополх з ¡н&пптивними синтаксемами однозначно ви-конують функшю поля ЗК з опорними словами зх значениям мов-Н01 Д1Яльност{ й бажання. При факторних дхесловах х лексемах типу любить, ненавидеть, бояться, стесняться щЦн1тив характеризуемся синкретичним значениям.

Дослхджепня поля з'яеувальностх я данхй роботх базувало-ся на вив чети ексшпцитних заообхв вираження э'ясувальних В1дномень..Рос1йсъкхй мовх властив1 також конструкцхх з хмп-л1цитною з'яоувальнхстю.

Серед ЗК е рочення, р яких лхнппсти традицхйно вид ¿ля-ют ь модус I диктум /Ш.Балл1,1955/. Налриклад, Д1еслова з семою "Оажання" здат1Й формувати експлщитяий модус оптативно-ст1 Дотелось бы, чтоби счастье пришло как заслуга /М.Нриш-В1н//, дхвслова з семою каузадхх формують модус 13 семантикою спонукальност1 /Я требуюг чтобы меня немедленно выпусти-/ ли /¡Л.Булгаков//. При комунхкативиому актх може ведбутися 1мпл1кацгя модуса, при цьому змпноеться вираження опта-

тивно: й спонукально! оитуаци - заметь конструшпй опосе-редковано! модальностг /ЗК/ використовуються конструкци

прямо! модальное?I. Наприклад: Я хочу, чтобы он пришёл - Бот бы он пришел; Я требую, чтобы он пришел - Пусть он придет. Отже, простI речения у функцп спец1ал13ованих засобхв вира-жецня бажаност1 й спонукальност1 можливо розглядати як конст-рукцп з 1Мшпцигною з'ясувальнхстю. Таким же чином ыожуть бути розглянутх питальнх речения, про що свадчать трансформац1I типу: Деня/: Где фонарик? /)0. Трифонов/ -Леня опрашивает. _гае фонарик.

1мпл1цитна з'ясувальнхсть спостер1гаеться також у речениях з1 вставними словами I конструкциями. Формально головна частина складного речения може втрачати /в основному/ виххдну семантику 1 починати виконувати функцш вставнох конотрукцхх, Наприклад: Но, как говорил поэт, не поздоровится от таких похвал /НЛллхна/ - Поэт говорил, что не поздоровится от таких похвал.

Питания про 1мплхцитну з'ясувалыисть потребуе самостхй-ного поглибленого аналхзу.

У висновках викладенх несладки дисертац1йного дослхджен-

НЯ»

Характер з'ясувальних винс^енЬ обумовлюе комплексний П1ДХ1Д до 1х аналхзу й тим самим - .хшльну увагу до семантич- ' них, синтагматичних I парадихгматичних характеристик з'ясувальних консгрукцхй. Для вивчення характеристик Ж релевантним е достижения предиката 31 значениям псих1чно1 д1Яльност1 1 делхберата як кодаонепт1В, котр1 формують вхдношеншх з'ясу-вальяос'г1.

Р13Н1 типи предикатхв, як: функцгонують у ЗК, ввдхграють . суттеву роль у формуваян 1,се мантичноI структури речення. Ана-Л13 з'ясувальних дхсслхв дозволяв констатувати, що процеси, як! вадбуваються на рхвш сеыаитично! структури слова, впли-

- I? -

вають на floro синтагматичнi властивост1 fl визначаготь пеодна-kobí синтагматичнг потенци у рхзних эначень одного полгсеман-тнчного слова. Семна структура з'ясувального дгеслова сигншЦ-'зуе про В1дн8сен1сть делгберата до того чи imiioro модального плану. Модальна значения дел1<3ерата як частини, що з'ясовуе, сприймаеться в перспектив! модального значения, частини, що з'ясовуеться.

Дел1беративний компонент мае pÍ3Hi форми свого виражання /шдрядна частина складного речения, залежна частина складного безсполучникового речения, гманна синтаксема, íh$íhíthb/. Делхберат мохе характеризуватися однозначк!стю або синкретизмом семантики.

Взаемовплив дол Герата i з'ясувального дгеслова виявля-еться в тому, що заловнення релятивного значения опорного дгеслова делхбератом вхдбуваеться на ochobí ix сиисемхчностх -семантично! cyMÍCHOCTÍ взаемозалежних мовних одишщь.

Aheuií3 pi3HHX в ид i в ЗК показав, що míx ними хснують па-радигматичнt вгдношання, Korpi пгдтвердхують системнгсть мовних зэ'язкгв на сянтаксичному ргвнх.

Кояструкци, що с.пбцхая1зушься на вираженн1 э'яоуваль-них в1дношень, утворюють понятхйно-формальне об'еднання -семантико-синтаксичне поле, яка характеризуемся сукупнхот» iepapxi4HHX елвменмв та херарххчнхстю зв'язк1в mí* елемен-тами i трупами елементхв.

Фуикц1онування ЗК у mobhíü систем1 потребуе подальшого вивчення. Залишаеться в1дкритим питания про семантико-син-таксичну характеристику ЭК з опорними шенникаш, прикметни-качи, предикативами з точки зору мод ел i поля, про конструк-nii з 1мгтл1питниж з" яеувальними в1дношеннями, про вжлвання ЯК у рхзиих функцхональних стилях тощо.

3 теми дисертацИ опубл!кованх так1 пращ:

1. Изъяснительные глаголи как экзистенциально-результативный тип предикатов/АЬщхи пЦвищення якост1 шдготовки педагог!чнюс прац1вник!в у вящих навчальних закладах.: 3(5. наук.праць. Ч.З. - Вхнниця.. - Бар, 1994. - С.73-60.

2. З'ясувальна конструкц1я як аас1б передач! оптативного значения /на матер1ал! рос1йсько1 мови/ // Матертали мхжна- : роди о! науково! конференц!! "Семантика мови 1 тексту13-15 жовтня 1993 р. 4.2. - 1вано-Франк1вськ, 1993. - С.159-160.

3. Об изучении средств выражения субъективно-модальных значений в вузовском синтаксисе // Взаимодействие украинского и русского языков на территории Украины и актуальные проблемы юс исследования и преподавания / Материалы I Ганичевских чтений/. Т.2. - Полтава, 1993. - С. 121-124. .

4. Иагьяснительная конструкция как средство выражения повелительного значения /на материале русского языка/ // Функциональная лингвистика. Материалы конференции. Ялта.- 2428 апреля 1994 г. - Симферополь: Изд-во "Сонат", 1994. 4.2. - С.77-78.

5. Питания туологИ з'ясувальних конструкций // Мовна дхйснгсть в УкраТн! /нроблеми, перспективи/: Тези допов1дей 1 пов1Д,омлзнь науково! конференц!!. 4.2. Вхнниця, 1994.

~ С.ШЗ-157.

Тиценко Л.Т. Семантико-синтаксическое поле иэгьяснлтель-ности в современном русском языке. Диссертация /на правах рукописи/ на соискание ученой степени по специальности 10. 02.01 - русский язык, Украинский государственный педагогический университет имени М.П.Драгоманова, Киев, 1994. В ра-

бота исследовалась семантика, структЬ* и отношении соотносительности изъяснительных конструкций как алементов полевого системно-структурногО объединения. Определен арсенал •синтаксических единиц, выражающих изъяснительные отношошю; установлены семантико-синтаксич^ские условия реализации дв-либеративного значения в сложном а простои предложениях; описана структура поля и зъяснитольноа-Г" • Материалы диссертации использовались в учебном процессе прь" изучении синтаксиса словосочетания и предложения.

Tiehehenko L.T. Seniantico-eyntactio field of interpretation in modern Russian. The dissertation (manuscript)' is presented for aoademio decree of caadidate of Philology; speciality 10.02.01 - the Russian language; the State Ukrainian Pedagogical University named after M.P.Drahomanoy, Kyi*, 1994. It deals -with the Investigation semantic», structure and correlation of interpretation constructions as the elements of the field systematic ала structural combination». The stock of syntactic unite expressing interpretation relations as well as eeraanttco-syntactic condition« of realization of delibex'a-iive meaning, in complex and simple sentences has Ъееп determined. The dissertation also proridee the analysis of the structure 'of interpretation field. The materials of the thesis have been used in classes syntax of a word combination and a sentence.

Ключовг слова: синтаксис, з'ясувальна конструкция, дел1берат, семантико-синтаксичнв поле.

ГС1дписано до друку ?5.I0.I994p.06eu 1,'О.Оорнат 60x84 1/16 Друк офсетнйй.ТйрЛ0Спр.Эам.278.Еезплатно.

IQI 77Ш i г.. i 'i. II. j .141 го i: к! I о ifj, Ки "i в, П ирого в в, 9.