автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Синонимия терминов в русской устной научной речи

Полный текст автореферата диссертации по теме "Синонимия терминов в русской устной научной речи"

РГ6 од

" одеський державний університет

імені 1.1.Мечникова

на правах рукопису .

КОВАЛЬЧУК Людмила Юр'ївна

СИНОНІМІЯ ТБШІНІВ У РОСІЙСЬКОМУ УСНОМУ

НАУКОВОМУ МОВЛЕННІ

Пняцтальпіоть 10.02.01 - російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

днссртзці” на здобугтя наукового ступеня кандидата філологічная наук .

Одеса - 1993

Робота виконана в Одеському дерасавноыу університеті шані 1.1. Мечникова

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Іщенко Дыитро Семенович

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Пономаренко Лілія Олександрівна

кандидат філологічних наук, доцент Кіршо Світлана Михайлівна

Провідна установа: Прикарпатський університет імені В.С.Стефаника

Захист відбудеться червня 1993 р. на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 068.24.08. а філологічних наук в Одеському деряавному університеті /270058, м.Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 130/.

З дисертацією ножна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського університету.

Автореферат розіслано Д19ЭЗ р.

Вчений секретар ' ,2_ спеаіаяіаованої вченої ради

доцзнї Тхор Ц.М.

Функціональне дослідкення термінології на 'сучасному етапі розвитку різних галузей науково-технічного знання здається важли виді як в теоретичному,.так і в практичному плані. В період стрій кого збільшення об'єму науково-технічної інформації, якяй обумовлює закономірну появу значної кількості нових термінологічних одиниць, створення впорядкованої термінології с завданням першорядної важливості, що виходить за межі національного і набувас міжнародного характеру. 8 той яз час численні козиріиені питання, пов'язані з вимогами до терміна,‘ідо функціонує в мовленні, продовжують залишатися гостро дискусійними й актуальними. Зокрема, значна кількість синонімічних термінів, які виявляються термінологічними системами в умовах їх природного функціонування, обумовлює необхідність глибокого і всебічного аналізу явшца синонімії термінів, а також комплексного дослідження лінгвистич-шіх та екстралінгвістичних причин виникнення синонімічних термінів та їх паралельного вживання в мовленні. Однак в цій області зроблено поки вкрай недостатньо, особливо в плані дослідження (функціонування синонімічних термінів у мовленні. Увага дослідників, які тією чи іншою мірою торкаються проблеми синонімії термінів, обмехується розглядом окремій, спеціально підібраних груц /З.П.Даналенко, В.М.Лейчик, В.М.Турчін, С.П.Іудолєева/. Реальне"хпгтя" синонімічних термінів у мовленні лишається поза полем зору лінгвістів і являє собоа практично неторкану галузь.

Актуальність теми дослідження визначена нерозробденістя теорії синонімії термінів, а також необхідність вивчення закономірностей, характеру, специфіки, екстралінгвістичної зумовленості вживання синонімічних термінів саме в мозленні, в сфері їх реального функціонування. Це дозволить дати відповіді не численні дискусійні теоретичні питання, дов'язані із синонімією термінів, і уточнити основні характеристики терміна як лексичної

одиниці і як визначення спеціального поняття.

Головна мета дослідження полягає у виявленні специфічній особливостей синонімічних термінів, що проявляються-в реальних умовах їх мовленнєвого функціонування. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення ряду окремих завдань:

- аячденування семантично співвідносних термінів із загального об'єму текстів учбових лекцій;

- визначення мовних /системних/ і иовлетсввх /контекстуаль-

но обуковлегш/ СИНОНІМІЧНИХ зв’язків иіа співвідносними термінами; -

- виявлення специфіки мовної і мовленнєвої синонімії термінів;

- дослідження основних ддерел виникнення 'повних і msлеаяе-ВИХ термінооивонімів, які обумовлюють формування синонімічних рядів /СР/ різіш: типів;

- вивчення ролі внутрішнії форі/л у взаємозв'язках сенові-

мі’¿них термінів; '

- ваїшсшш особливосте]; Фуішціопувашія piznsx видів терг:і-

носинонімів і визначення їх Функцій в ссмантдчдій та стилістичній організації усного наукового иоалення Діі'і/. .

Пгодна? дослідження складать особливості явача спиокплх терміні» в сісрі усіїо-козлсішєвого функціснувяккк.

Матеріалом дослідасшія сталв дані, са Ojsa ограиакі в ході аналізу текстів учбових лекцій - £02 С? поьі'ХЛ TepánccKaonisiB і 1850 СР гсонгскстуадьно-козлзінісвзх тергіікоспіізяікіа. і'-урел«м матеріалу, га:гй піддасися аналізу, стали 90 реписаиах в крарзд-ках jKosax пред'явленая ла uaraiiку плівку і роззлфровшш: у-;:»-епх ігглій, iisi була прокатані викладачка Одеського 'політехнічного іазгсгуту та Од-зсьпого еззЕгртгхаі'іизгз ікеїатугу зс'язку, со 'сшдо ISO сішдеаі-чяях гсдап авучапаз. £зй засгсу лекціЛ було

вибрано такі казково-технічні дисципліни:'Фізика,'хімія, математика, технологія иешпюбудувашін, гідравліка та гідро при від, т-гаріадознавство, обчислювальна техніка, ваитаздпідііомці маашш, ріжучі інструмента та інструментальне обладнання, тепломасооб-мін, верстатобудування, електронні та квантові прилади, теорія передачі сигналів, теорія антенних підсилювачів, теорія електричних лінійних ланцюгів. Залучення великої кількості їпфоріан-гіа дозволило укпізуїа ¿плаву і ндявідуальао-сітістичних особливостей мовлення на зшивання синонімічних термінів.

Методика дослідження підпорядкована його основним завданням і має комплексний характер. Основним методом лінгвістичного дослідження став.описовий індуктивний метод, що спирається на спостереження, аналіз, класифікацію окремих Фактів з метою їх подальшого синтезу і "загальнепня. В дослідженні використовувалась таїш ко«і;озєніййіі, дистрибутивний, контекстуально-ситуа-теьилй методи, елепсптй сїйїистйчного підрахунку, метод спів-стаалоіши, метод дефініцій, метод логічшіх теорем, метод матричного накладення характеристик 5ог&.иаомовішх сиіюніілів на терні-иоспьоихма. Для уточнення матеріалу необхідно було вкввчзтя як окремий метод роботу з інформантами, комастеитішш а тій чіі іншій галузі науково-технічного знанім. .

Не; захист виносяться такі положення;

1. Явище сшсіііиії в галузі термінологічної лексики харак-

теризується особливостями, обумовленими специфікою значення терміна. ‘

2. Сшюкіахчні зв'язки пі::: сскштічно сяігіпіднсснп^п ч-ер-

^ііііма різні з точка зопу ?х пг::нагє“Пост;. до {Ю"!; і мовяешш або тільки до мовлення. ,

3. Відмінності мін синонімічними термінами, що пов'язані з характером їх внутрішніх форм, моауть набувати функціональної цінності й підтримувати співіснування синонімічних термінів

в тєрміносистемі. .

4. Терміни, що не є синонімами в мові, за певних умов можуть встановлювати синонімічні відношення в мовленні.

5. Вживання тєрмікосинонімів в потоці УШ підпорядковано принципу комунікативної доцільності.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

- вперше проведене спеціальне монографічне дослідження ааюца синонімії термінів, причому специфіка даного явища досліджувалась при розмежуванні двох рівнів семантичної еквівалентності термінів

- мовного і контекстуально-мовленнєвого;

- розглянуто особливості функціонального варіювання синонімічних термінів в сфері усно-мовленнєвої комунікації;

*- проаналізовано роль внутрішньої форми у виникненні термі-носинонімів, взаємозв’язках мі я шши та її вплив на вживання синонімічних термінів в УНМ;

- в Процесі Даного дослідження аналізу було піддано не окрему теїміносистему якоїсь субиови науки Й техніки, а термінологічну лексику в цілому як певного роду пласт поза залежністю від учбово-наукової тематики лекції.

Теоретичне значення проведеного дослідження полягає в розробці такої актуальної для сучасного термінознавства проблеми, як синонімія термінів; у виявленні основних даерел цього явища; до-слідаенні комунікативно-Функціональної обумовленості паралельного Функціонування терміносинонімів в УНМ; з постановці і дослідженні проблеми, пов'язаної з контекстуально-мовленнєвою синонімі зацією термінів.

Практична цінність дисертації полягає в тому, що результати проведеного дослідження мабуть бути використані для розробки загальної теорії синонімів, для вирішення деяких питань семасіології, в лексикографічній практиці при складанні терміиоло-

гічіШл словників, в практиці викладання російської моза як іноземної при кавчанні мові спеціальності. Окремі полонення і висновки иозуть бути використані в вузівських спецкурсах з лексикології та культури усного мовлення. Матеріали дослідження можуть стати в пригоді викладачем вузів а процесі підготовка до читання лекцій, оскільки торкаються питань адекватної передачі і сприйняття наукової інформації, важливих для ззрігзшіа зйь-дайї, пззчгніш і викладання.

Апробація роботи. Основні положення діісертації знайшли відображення в повідомленнях на засіданнях кафедри російської мови Одеського державного університету, а також у доповідях на конференціях: Першій обласній науково-практичній конференції “Ефективні форми роботи з мови та літератури в учбовій аудиторії" /Одеса, 1990/; Всесоюзній мгкзузівській конференції "Удосконалення процесів навчання та виховання іноземних студентів на підготовчих ицкудьтетьх зуьіз ОРСР“ /Іркутськ» 19.91/; нсуко-БО-мстодачній міжвузівській конференції "методичні основа о Володі н;ш ішЕошішою учбоьок інформацією. іірзнцип самоорганізації з іиь'ШШі" /Одеса, 1992/. За матеріал«*« деслігдскяя о 4 нуо-лікації. .

Структуру і композицію роботи визначили її птлі та аагдал-ля; дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку впкорисі-иної літератури та додатку.

Зміст роботи

У вступі обгрунтовується вибір тема, її актуальність, Фор>-аудоехьса азїа і завдання дослідження, роз::р.~газться наукова новизна дисертації, її теоретичне і лрактлчне значення, хасак-¿еріаувїься матеріали і методи дослідвешгя.

У першій главі "Усне наукове мовлення як особливий об'єкт

функцішшмо-стилістичного дослідження" визначається статус УЇМ, вішшшїьея специфічні риси досліджуваних термінів.

УМ являє соскк? одну із форм існування наукового функціонального СТіук? мовлення. До недавнього часу предметом лінгвістичних ДОСЛІДддащ. була лише письмова форма наукового стилю, лотра одна й кваяифікувалась як Функціональний стиль наукового давления, Усна сфзра Фу наді снування наукового мовлення взагалі це виділялась» УШ ототожнювалось з писемним. Дише в останній час в дослідаешш О.А.Ладтєвої, Н.М.Разинкіної, Т.Е.Акішиної УЇМ ви-членяється ЙК окрема галузь усно-розмовного різновиду наукового стилю.

УНМ як уонвй різновид наукового стилю мая як загальні для всього Функціонального стилю ознака /логічність, об'сктивність, ТОЧНІСТЬ, ОДНОЗНАЧНІСТЬ, відсутність,образності, емоційності/, так і спеціфічні особливості, що є наслідком усної Форми функ-ціокупаная х ¡по проявляються на різних ыовяих рівнях. Характер УШ обумовлений дією двох протилежних тенденцій. Одна з иіх, яка обумовлена науковим змістом мовлення і опіеитаціеа на інтелектуалізовану сферу спілкування, зблияуе УІШ з лясешшм науковим швлегшяы і проявлялися у використанні засобів кодифікованої літературної мови. Усна її Форма Функціонування, яка передбачає в меяах заданої теми вільну творчість мовця, зближує УШ з усно-розковнш різновидом сучасної літературної коси і проявляється у використанні .елементів усного спонтанного мовлення.

Обслуговуючи одну з на1ч.Л£шшвіЕ!іх сфер науково-пізнавальної діяльності - сферу навчання і освіти,, - УКЛ Функціонує в ыеаах учбово-наукового підстиля в .■ханрі учбової лекції, де до прятааан них кому загальностяльових ознак присднує ознаки нідсїіільові та занрові, обумовлені відповідною ситуацією спілкування і характерніша для цієї ситуації цілями й завданнями. Ціль комунікації

в умовах учбової лекції полягає а ?оа*, до ьеташія комуяікакт, тобто лектор, орієнтуачаеь на рцшаь загальнотеоретичної та спеціальної аідготозка. найЛіяшс учасників комунікації /студентів/, прагне до викладу необхідного об'єму науково“ інформації в гранично ¿осгускій формі і яайіілва еконоитчнни етпхої:. Ззід-сіі і; своєрідність у злеорі та ззгорзстзшгі іювшіх засобів різн^. різіїіід, у тому числі лексичного: із систеші шви ьибаразться саме ті ле"?:п2х оддані, когрі за єнота яргродса адаїкі ньикс-а-~^.і способом забезпечити досягнення цілей в конному конкретному випадку.

Найбільш значущою частиною лексики УНМ, як і наукового сталю в цілому, є терміна. Скдадавчи ядро стилю, дані одиниці нзда-вть науковому мовленню те своєрідне забарвлення» яке дозволяє ЙОГО ВІЛЬНО ВІІДІЯЯЇЛ В ряду ІЕИЛГ. Фї^зщіОгіАЯЬНО-СТіІЛГ-С:::“ р:і-

її і‘.. .ІМ-- ііі'і-.. і Л. • ;г Г^-ІЛІ.11« іі Зіі.".'-.;.

' . І •_ - - Ла-.і'--. . І.. _ч '1.-1 2 .’с ..3~ ОіЧсіЛ:О.".’-г.

--Г' :: Л’ .‘Л 7 Г-Г..1 _ ■ і* "''Г’і'." - 'Г . II '* С Г і; Х~.0_'І ¿1, .Ш’і.

.і-1/;::.-: ді«м і.и.Ьякоаура про те, ¡до терміна - це не особливі і-:т •? •••”:- - ”• .: :4л::;1', .

■ .ч -„ц;. -.-'і: £*■'-.* ,;;;, ^ і и і-. V" .V' УідОйЛЗв

такі особливості значення терміна, як де$інітиннісхь, конвенціональність, системність, ідіоіятцчкіоті. сгадісгачна неатса?ь-

■у:: і *а*еаД«роя закончено? ним

ці:, г;рд :;ого . со.^^-:;--л.гл : кс д:-:; V

гшу коііо-тігїі чнад і'й^тін яьлне со оса слово або сполучення сліз, ецо зазначають поняття спеціальної галузі знання»

Як одну з вимог, ¡до пред’являються до "ідеального" терміна, тершнологя висувають вимогу відоутністі синонімів. Здавалося б, в цій сфері, де найменування утворюються птучно і часто стбвіь предметом обговорення і вибору, реалізацію даної вимоги легко досягти. Однак в реальності спостерігаємо регулярне порушення даної виизгя: в умовах природного функціонування в науковому мовленні термінологічні систем;; різних галузей наукового знання демонструють числені приклади синонімії термінів. Лана обставина обумовлена опором мовного матеріалу, ио підпорядковується вимога.« за-гальномовної парадигматике. йк частина загальнолітературної лексики, термінологія не може відокремлюватись від законів і процесів її розвитку і функціонування. Тоиу і в термінології ыаять місце всі лексгко-семантичиі процеси, в тому ЧИСЛІ Й СИНОНІМІЯ, але зі своїми специфічними рисаки реалізації даних процесів.

Аналіз семантичної співзідносністі термінів, які функціонують в УШі, свідчать про те, що поряд з їермінослноніаамл як ¿актами мови riet че іншої галузі знання, зв’язок иіх катрена закріплено традицією наукового влшвашш і зафіксовано лексикографічки-;.и: джерелами, в УНМ виявляаться факти* чкето иовленнезого ототожнення термінів. Дана составит потребує розмерзання Д502 рівнів семантичної еквівалентності терміні2 - ковкого і конгексхуальео-швленнсвого і дозволяв говорити про мовну та контекстуалько-моз-ЛОШіЄВУ синонімію тергліііів-

Сиаоиіиія термітів в обох формах свого існування специфічна у порівнянні з аяалогічкЕйг явиасш в загальній йозі. її специ- , фіка обумовлена особливостями лексичного значення тераіка, котра влчерпусться змістоу виразеяого наукового поняття /інтепсіока-лоц/ і ес включає периферійні еєкантичні компоненти /ікилікаціо-нал/.

У другій главі "¿іовяа синонімія термін!в з успсу? кзуксі .і -” дослідасуаться фуккціску:-:‘:і в Пі.* терміна, -

зв’язок між котрими скла-вся на мовпс-.іу різні і закріпися п=з-ио:з грздкцієз наукового здавання. Козні термінологічні с"ко;іі;;д, до визначають одне 8 т? ~ спеціальне поняття з ранках відповідної тєрйііЧос;!сте:.!іі, иагзть тотожні значення /спільні одомрла дефініція/ і не визначають характерних для загальномоняит лег-'с.т:-гійХ СИ«К?ЯІИ*3 ССП2ІПГ2ЧаіХ. СІ2ЛІСТИЧНЯХ І СНСЦІГіЛО-СКСГ.йоСйіїНііХ відтінків та співзнаяень. Семантична тотозність синонімічних тер--гіінів обумовлює їх рівноправне становище з складі СР і позад зза-ємозаміну з пауковому контексті. - -

Ссновна і едина різниця пік терміносинонімами, що вяргаавть оді>е й те х-поняття, зв’язана зі способом представленая і визначення ЦЬОГО поняття, тобто гт характером їхніх заутріпкіх Ф?иі. Бяутрізкп сорыу розуміско як сбраз одного ибо кілько/ ознак 32ГСЯЄН0ГО тердіпсс; ЯйукЗЬОГС Г.ОКЯГГЛ, 2і!£ЛИК8Ш!Я і зе^іхсод.!-кгй з пам'яті носія кози мсріечко» структур?" гіогс терміна. Ьід-мі нності днутрісні:: ¿оух: семантично готогяіх терціяхз обумовлені існування:.! рі зад:-: дзерзл поязи даних оддкдць.

В процесі аналізу складу рядів, цо фораузться &заі2ц.йизач«-ми з УШ сяяояі мі чгшзлп термінали, було виявлено такі лггег>?л? "ог ноГ слнонінії тер'-ікіг.:

1. Спе”іеліз2цід слів загальної нозя, 50 грунтується на:

о/ иетаіорячному пеюносі /дырка - закаатяыЛ электронный упезень, уси - нлтевщуше кристаллы/; 6/ метоніугчяєі!? перо::: о і /раэ;ль -дизъюнктивное каО}геп;:е, лсбазка - крилась/; з/ ззунен:іі зкачек-чя /с5ст - видимое излучение, лучистость - гнзргетическая я;-гость/.

2. Задозпчекність інгоігозкях термінів російсьхса ко я сю іаупз: а/ пряио запозиченій значення і матеріальної формл: /ргзгетер -

сопротивление, бит - двоичная единица/; О/ калькування: 6^/ лак-

т ?

сичяе: 0|/ словотвірне /авторотацця - самовраценле/; <5|/ семэц-

тичае Дэнд - рука/; 6g/ фразеологічне /скин-эффект - поверхностны!: эффект/. .

3. Використання інтернаціонального лексичного і словотвірного фонду /детермінант - определитель, декатрон - газоразрядная счетная машіна/.

4. Скорочення формальної структури тешіїш, яке обуыовлвз зшшкнешш так званого "короткого варіанта терміна", цо е саыо-стііішім знакоц наукового поняття, контекстуально не зв'язанпл зі своїм прототипом: а/ лексичне скорочення: а^/ елі попе /закон сохранения jî превращения знергіїн - закон сохранения энергии, бесконечны! ряд. - ряд/; а2/ метонімія /плотность нейтронного потока - неііїроиньаі поток, степень укойся - укойка, sпартия поступательного двазенкя - поступательная анергия/; а^/ заміна слоао-сполучеяаа словом, співвіднесеш^- ai вивідною основой з оліях* із . кордонеятів вихідного словосполучення /реьорсиалиЛ ¡.¡ехаїніз:.; - реверс, трансурановые злеліеатк - трансурани/; б/ словотвірне скорочення: £>-/ сусзатантивація /переменная величина - переменная, йряглзя ланця - прямая/; бо/ афіксація /теплооСизннйй аппарат -теплообменник, д&і^решціруїсіцео устройство - дп^Іереицнахор/;

Од/ аббревиация /полевой транзистор - їїТ, високочастотний длод -ВЧ-дпод, слсгека “Генератор - двигатель" - система ГД, геризгл-чесійіі контакт - геркон, цлкловая дсаграама - циклограмма/;

ûj словоскладання /нитраты целлюлозы - нитроцеллюлоза, тер-а-ческгя даіфуз^я - терм о диффузия/ ; з/ скорочення засобаш caaso-лікд /дырочная область - р-оЗласть, злектряческіШ захват - к-за-

ХІШТ/. _

5. Слнскігля. словотвірнії^ афіксів, яка сбу^овлзс ашівккгння одн^кгреневдх тепціносянонішв /Опполь - дглоль, ~абргш:е - саб-

лгакзЛ

£. Кєьідпорілиість внутрішньої форип герміна змістові вира-г.єдоі’о шил наукового поняття, яка обумовлю« вогу.ч білвп точного вязпачення /вольтсаперпая характеристика - анодная характеристика/.

7. Наявність різних шкіл та йапряккіг, ио корвотуаться різниш коицектама яг.и визначенні одного Я того :« поняття /кенотрони - выпрямительные диодц/.

Нри чпі?ст*;7П',пд1 гііуїрі^иіх ¿зр* снноиімтчнях термінів, цс функціонують в УІйІ, виявляються три типи СР:

1. СР, що структуруються немотивованими термінами - 0,335? .

/дилеїш - ЭИДСЫ, ПОЛЬ - перч /. .

2. СР, що формуються мотивованими і немотивованими термінами - 5,48# /спредер - борторасшаритель, брадер - реактор-размно-яитель/.

3. СР, і;;о містять коткооіиші тераіна - ?-і, 1^.-'. Аналіз СР цього ’¿¡•му свідчять пі>о те, ::;с си'-окі.-.'і'іПі V.;;;;;;:;;:, які струк-.-уг.уть

-їх рн;:::, потримаються за ст;,пен:гд спіі-.падпння/і!.ссі:іі>пйг..з;:.чя змісту, зідгіорк'-іленого в їхніх ішутріппіх В пі-ого ткну СР виді литься та:<і підтип;:: а/ СР,

:і;о с :'рук?уру^тіСуЗ різноозпоко?,:;.»’ гш.'їдіонугошія.'лі /мзтсмйтпчоскоз ожидание - среднее значение, теорема Рэлея - принцип взаимности рг::гці:"/; б/ СР, г;о с^руктур^ються Тїр.чі.чгм;: з чсс?::ог.;!." спі ’іл'’ — ;::р:н;:і.;ч,:х отс.і: змісту поуко-иого поняття: 0^/ СР, що структуруються термінами з різними специфічними ознаками наукового поняття /кинетический момент - момент имиулься, ГОЦТП й!“?»

-- цънтр /ЕС-/; б.;/ СР, :::о г,т;'угт;р;;:::г:.ся Тс;.’!':::..'.'.:: :: ::г г.і>Т'.ч’сріьйііМі8і ознаками поняття /магшітітл пяяносгТ' - ггнтпт'по :;:)е::г;дств;:о, га'ііноп скорость - спнг.ронпея чпстотп зр-^е.тля/; з/ СР, то 'формуються одноознзкобими термінами /антиокислитель -лротивоокислптель, теплоизоляция - термоизоляция/; до даного підтипу ми відносимо тако?. С?, цо структуруються терміном та його

"коротші варіантом”, відмінності ще котрими зв'язані з різним ступенем експліцитності одних і тих ке ознак.

Особливу роль у взаємовідносинах між синонімічними термінами відіграє внутрішня форма, оскільки відмінності в способі представлення і визначення одного й того ж поняття можуть набувати певної функціональної цінності і підтримувати співіснування синонімів в терміносистемі. Адзе термін не може одночасно відповідати всім вимогам, що пред'являються до нього: бути точним і в той же час короткий, не викликати асоціацій і мати прозору, орієнтовану на зміст поняття внутрішню форму і, окрім того, бути продуктивним у словотвірному відношенні.. На грунті протиріч, що яред*являються до терміна, в мові науки утворюються і паралельно функціонують різні назва для одних і тих не понять, які мають неоднакову функціональну, цінність і тому взаємно доповнюють одно одне. '

Аналіз функціонування терміносинонімів в ЗИМ свідчить про те, що вкивання даних одиниць являє собою процес, котрий в основному регулюється і контролюється і котрий підпорядкований цілям і завданням даної форми комунікації. Вживання терміносинонімів засновано поперш усе на використанні функціональних відмінностей міг синонімічними термінами, зв’язаних з характером їх внутрішніх фора: відмінності з способі представлення і визначення поняття використовуються У відповідності з умовами застосування цього поияття. Отже, функціональна цінність терміносинонімів рзавізується в мовленні, в меках якого дані одиниці реалізують семантичні функції уточнення і заміщення.

Більш аахяиію» для синонімічних термінів о функція уточнення, що реалізується при контактному вдаванні в меках одного вн-саозлаааиня,. Вгавання тераіносинонімів з даній Функції грунтується иа тому, що прц співвідпесешюсті з одним і тим не поняттям

терміяосиноніми можуть ■ називати це поняття на підставі різнах ознак, або одні й ті д ознаки відзеркалпвати з різним ступенем екоплгцитяості. Крім того, наведеімя тих чи і шах ознак поняття виявляється доцільніш чи необхідніш за умовами мовлення.

іупотіз заміщення терміносиноніми реалізують при дистантному вживанні у висловлюваннях, що змінюють одно одне, забезпечуо-чн смислову й структурну зв’язність мовленнєвої послідовності, Зішораатання ч>ермі нооянонійі в я деяі" функції знімає моноїонність мовлення прп неодноразовому згадуванні одного а того а об'єкту, не викликаючи перекручення інформації або її втрат. УНМ залишається мовленням, і йому не чужі історично вироблені прийоми психологічного впливу на слухача, вливання терміносияонішв в функції заміщення відбувається такоя під дією принципа повної економії, ЗГІДНО 3 ЯКИМ у мовленні реалізуються лише мовні йорчн, що оптіімі зують комунікацію.

Аналіз типових коделоіі застосування термі носиноні мі ь в структурі Лй дозволяє вдана ти, що комунікативні умови створюють цілу низку типових ситуація, коли .використання синонімічних термінологічних одиниць, які розрізнюються способом представлення і визначення поняття, є доцільним і сприяє оптимальному розв'язанню комунікативних завдань. • .

Поряд із синонімами, яким властиві ті чи інаі функціональні відзнака, в структурі ¿'НМ виявляються семантично співвіднесені терміна, дублетпість котрих очевидна /идеио-кумароновыа саояы -куыаро-аденовне смолы, хилкий крчотянл - кристаллическая жидкость, импрегнация - импрагняроваиае/. Поява іюдібшіх одиниць з мовленнєвому лапвдгу. з’ясовується яегяорядховаШст» ВІДПОВІДНИХ торміносистем, яка відзеряалвється в мовленні лектора, сло us є виправданов з точка зору адресата мовлення. \

Третв главу "Коатекстуально-аовлешісво синонімія термінів в

усному науковому мовленні" присвячено термінам, хцо не являють собой синоніми на рівні мови відповідної галузі знання, але вступають в синонімічні відношення на рівні мовлення.

Контекстуально-мовленнєві синонімічні терміни являють собою лексичні одиниці, які співвідносяться в межах певного мовленнєвого відрізку з одним і тим хе науковим поняттям і, отеє, виражають одне й те ж значеная в межах даного мовленнєвого відрізку.

. Особливості лексичного значення терміна накладають певні обмеження і на можливості контекстуально-мовленневого ототожнення термінів: основним і-єдиним джерелом контекстуально-мовленнєвої синонімії термінів'є гіпоиімія. Синонімічні відношення, що регулярно встановлюються в процесі усно-мовленневого функціонування ша термінами, котрі визначають різнооб'ємні поняття і знаходяться в межах своєї терміносистемп у гіпо-гіперонімічних взаємовідносинах, є закономірним проявом їхнього внутрішнього семантичного зв'язку. На відміну від мовних терміносинонімів дані одиниці посідають нерівноправне місце у складі формованого шшл контекстуально-мовленнєвого синонімічного ряду ДСР/: домінанту КСР представлено визначенням наукового поняття, закріпленим за даним • ' поняттям в системі мови відповідної галузі знання; інші члени КСР можуть бути представлені гіперонімами різних рангів по відношення до терміна-домінанти. '

Контекстуально-мовленнєва синоншізація термінів, котрі об'єднані гіло-гіперонішчштя зв'язками, відбувається на основі загальної семантичної співвіднееенності з одним і тим еє контекстуальним референтом /науковим поняттям/ в йенах певного контексту: В качестве вентиля электрического / с неуправляемым вле- . кгрдческда разрядом / здесь лршеняэт дияистор // Структура этого диода / отметьте это / пз он пэ эн //- Ь наведеному відрізку мов-йєшш перзанно визначення референта представлено терміном дини-

Г

' о то р. що є його постііііШ! знаком у відповідній терміносястемі. В мелах наведеного лінгвістичного контексту ыае ыхсце повторне визначення того к референта, представлене терміном з більш кшрсккм значенням: днод. З парадигматичному плані відношення мія термікд~ мя дпод і ддшістор характеризуються як гіпо-гіперонімічні. І5 на— 2ЄД0ІІ0МУ Л М05ЛЄЙНЄВ0МУ відрізку, в синтагматиці вона модифікуються в сягтонігічлі «а підставі ре&б ранці йно* опівзіднсеепяосгі;. Синонімічно активніші с гіпоронім: знаходячись в постпозиції по відношенню до гіпоніму, він включає в своє значення релезантні , для даної ситуації ознака гіпояіма і таким чином звузуе своє значення. Отяе, гілерояім набуває контекстуального значення, тотое-нього значеній гіпояіма ь рамках даного мовленнєвого відрізку.

Контекстуальне значення гіпароніміз різних рангів, ь тои> числ* і нэтогайнологгчпого /слова ¡глро>::.? оємунїл.л

лєкпїі. осг'о;: язпг; ¡■•0я7^~?7йль;;с’-:.!свле;;;етс' і:.::' ь

г’и:о.'-":-У. С'яелллч:.:/ легнс;' лолтс-лгг' ; зллкйягп зг: ::ог:

гссгг'—;. :з!: ■ '■ л: г.ллуатиз:; .• хггла.тзг коцтоксг:--

слі'!.л -л 7:глл::'^

;гтг.гЛ" гіксг-с-'г'. ■■ ». -ллг: г- кок-:гясїуада-::гс з;^-;€їсссгалг* зійЧ6йш> сіииіаміз, в фукай п згміеогля»

Дана ¿"нклдя гг" -гглэсг:;. і; :л; г.;

¡\\"лг.’-.‘ вллнг л:'~л. :: ?: ги-'і: с... влг.ордо і_„~

:ія гіларзкіка з значенні гіпопіт.’.п г;:осять лексичну різноманітність а структуру УН.5 /вигзапсгті-ся одйомс.лігп;- позїар^', дгз до-спгллггг.7 г ;;;.-'кОл:Г .>с^цлул-;' \ г;л'~

Гс;;:;:.- ;слсч-;і: л? г-ч-ст: С^с.ггіїсс.^., сС'едйаьал ік»»~

і—\: сісг’лллслл.:^ йілоуйііа лосгхяаеімд сг-

іюкіміГ терті ліз в С'іорі усио-уоЕгеллсзоТ реалізації агзуїговсгз

стилэ, я»і дозволять роггяргїя іспугчі: долевая яга твмій.

уточнити його основні характеристики. Вивчення Функціональної сторони явища синонімії термінів, реальної "поведінка" синонімічних визначань в мовленні свідчить про те, що синонімічне варіювання термінів е природним проявом їхнього мовленнєвого функціонування. Використання мовної та контекстуально-мовленнєвої термінологічної синоніміки в УНМ грунтується на комунікативній до-цідьністі неоднакового визначення одного й того ж поняття в залежності від умов його застосування і знаходиться у повній відповідності з вимогами жанру, в межах якого УШ функціонує.

Додаток містить список СР, що складають фактичний матеріал дослідження.

Основні полояеяня дисертаційної роботи викладено в таких публікаціях;

1. Проблема отбора синонимов в процессе семантязации лексических единиц // Эффективные форма работы по языку и литературе в учебной аудитории: Тезисы первой областной научно-практической конференции. - Одесса, 1990. - с. 97-99.

2. Особенности функционирования синонимов в устном научном тексте / Одес. ун-т. - Одесса, 1990. Деп. в ШМОН АН СССР 10.07. 1990, » 42356. - 9 с.

3. Синонимы как особый обьект в преподавании русского языка иностранным учащимся // Общие вопросы методики, психологии, лингвистики и организации обучения русскому языку иностранных учаїцих-ся / Одес. политехи, ш»-т. - Одесса, 1990. Деп. в ОНИ НИИ ВШ 27.09.1991, # 208/9Т. - с. 46-48.

4. О некоторых особенностях обучения терминологической лек-

сике // Совершенствование процессов обучения и воспитания иностранных студентов на подготовительных факультетах вузов СССР: Тезисы Всесоюзной мегвузовской конференции. - Иркутск, 1991. - -с. Ш-І92. •

4^*» /¿і, - .¿і* д* с-ч - ■