автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.05
диссертация на тему:
Словообразование прилагательных в современном французском языке

  • Год: 1995
  • Автор научной работы: Тарасюк, Наталия Юрьевна
  • Ученая cтепень: кандидата филологических наук
  • Место защиты диссертации: Киев
  • Код cпециальности ВАК: 10.02.05
Автореферат по филологии на тему 'Словообразование прилагательных в современном французском языке'

Полный текст автореферата диссертации по теме "Словообразование прилагательных в современном французском языке"

Г Б о»

0 МІР 1935

Київський університет Імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Тарасюк Наталія Сріївн-

СЛОВОТВОРЕННЯ ПРИКШ ЛИКІВ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ ИОВ1

Спеціальність N 10.02.оз - хянааські мови

АВТОРЕФЕ

дисертації на здобуття вченого *вня кандидата філологічних наук

Київ - 1995

Дисертація в рукопис.

Роботу виконано на кафедрі французької філолог!! Київського університету їм.Тараса Шевченка

Науковий керівник® кандидат філологічних наук, доцент Соломарська 0.0.

Офіційні ОПОН0НТИІ доктор філологічних наук,

Іірофьсор Бобирева М.Ы.

кандидат філологічних наук, доцент Ігнатова 0.1.

Провідна установа* Чернівецький державний університет

Захист дисертації відбудеться р.

о-ґаеотояті на засіданні спеціалізованої вченої рада

Д 01.01.09. у Київському університеті Ім.Тараса Шевченка ва адресою: 252001 Київ, Бульвар Шевченка, Ї4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету Ім.Тараса Шевченка < вулиця Володимирська, 50 і.

Автореферат розісланий

995 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент

Гетьман 3.0.

Проблема вивчення слова в актуальною в сучасній філології. Дослідження функціонування слова з позицій зв'язку фонематичного, морфоматичного, лексематнчного та локсико-синтаксичного рівнів сприяв вивченню механізму мовлення. Процес утворення похідних лексем дозволяє найбільш повно охопити питання зв'язку лексема з різними мовними рівнями, описати іх словотворчі типи, іцо є актуальним з точки зору науки про мовлення, та іх морфологічні типи, що є актуальним з точки зору науки про мову.

Не менш важливим є розмежування словотворчих тенденцій відповідно до граматичних категорій частин мови. Розгляд похідних лексем згідно з категоріальними ознаками частин мови диктує добір теоретичних принципів структурного аналізу словотворчих морфем, їх характеристики щодо бінарної опозиції: похідна/продукуюча лексема. .

Питання вивчення ад'єктивних лексем знаходить відобра-аиння у багатьох роботах французькій вчених, однак, словотворчі процеси, що регулюють виниклення похідних прикметникових лексем, висвітлені недостатньо. Значна кількість робіт, присвячених проблемам словотворення, описує морфемну систему лексем без урахування розмежованого сприйняття словотворчого та морфологічного аналізів, що е суттєвим фактором у визначенні спектру засобів утворення похідних лексем та описі словотворчих функцій морфем. В досліджо .лі ми базуємося на принципі розмежування словотворчого та морфологічного аналізів шляхом встановлення бінарної опозиції-, похідна /продукуюча лексема та на необхідності в:тчення словотворчих морфем з точки зору їх ролі в словотворчому процесі.

Об'єктом дослідження ми обрали прикметникові гйхеома.

що входять до складу словника Petit Robert і- .Загальна кількість розглянутих прикметників становить 10 000 одиниць. Принцип укладення словника, що передбачве посилання на етимологів слова, дозволяв проведення словотворчого аналізу прикметників з позицій їх похідності та зв’язку з продукуючою лексемою. Вивчення ад'єктивних словотворчих типів проводиться на засадах синхронічного дослідження з урахуванням елементів діахронії. Активність словотворчих типів вивчається з позицій лексики сучасної французької мови. Проведене нами дослідження загальної кількості лексем дозволяє охопити усі словотворчі типи прикметників французької мови та простежити закономірності словотворчих процесів, що мають місце в ад’єктивній граматичній категорії.

Основною метою роботи е виявлення словотворчих тенденцій розвитку прикметникових лексем, характеристика засобів утворення похідних прикметників та принципів їх функціонування у відповідних словотворчих типах. Виходячи з цього, в дисертаційній роботі вирішуються конкретні завдання:

1. Виявити основні словотворчі типи прикметників сучасної французької мови згідно з засобами словотворення.

2. Описати засоби формування ад’єктивних словотворчих типів, тобто»

аі визначити суфіксальні словотворчі форманти та принципи їх функціонування,-

б) дати функціональну характеристику префіксальних сло-

^ Petit Robert. Dictionnaire alphabetique et analogique de la langue irangaisa. - Рагіз: Societe du Nouveau Little. 1970. - 1955 p.

вотворчих формантів;

в) встановити найбільш активні афіксальні словотворчі форманти та Її вплив на похідність лексеми на лексико-семантичяому рівні 1

г) описати явища інтерфіксації та накладання морфом.

3. Визначити характер зв'язку між похідною та продукуючою лексемами з позицій належності до граматичної категорії частини мови.

4. Порівняти наслідки словотворчого аналізу прикметникових лексем з наслідками морфологічного аналізу.

5. Окрослити фактори формально-семантичної умотивованості словотворчого значення похідних прикметникіВі

а) умотивованість словотворчим ТИПОМ;

б) одинарна/подвійна номінація:

в» критерій безпосередності/опосередкованості в умотивованості словотворчого значення.

На захист виносяться наступні положення і

1. Найпродуктивнішим типом словотворення прикметників е морфологічний, тоді як морфолого-синтексичний е лише допоміжним.

2. Серед морфологічних засобів словотворення найактивнішими в суфіксальний та зворотній.

3. У найпоширенішому Із словотворчих засобів - суфіксальному, можна виділити шість суфіксальних пршіметшікових словотворчих тилів.

4. Тип словотворення залежить від граматичних характеристик продукуючої лексеми.

5. У префіксальних словотворчих типах, прикметників, нрпфіксяція існує як словотворчий засіб, морфологічна форма

відповідає парасинтетичному типу.

6. Не всі інтерфікси е досемавтизовані, деякі з них мають чітку маркованість.

Наукова новизна полягає в дослідженні усіх без виють чеїшя вживаних словотворчих типів пршшотішкових лексем, що дозволяє накреслити загальну картину вд’єктивних словотворчих процесі в. В дисертації обгрунтовані теоретичні засади словотворчого аналізу морфологічної структури прикметникових лексем, зроблено спробу теоретичного осмислення формально-семантичних факторів умотивованості словотворчого значення.

Наукова новизна робота полягає у визначенні словотворчих формантів похідних прикметників з урахуванням бінарної опозиції; похідна/продукуюча лексема. Виявлено залежність утворення словотворчих типів похідних лексем від граматичної категорії частини мови продукуичих основ, окреслені умови функціонування словотворчих формантів в залежності від характеристик продукуючої основи та словотворчого типу похідної лексеми. Визначений інвентар активних та пасивних словотворчих формантів французьких прикметників та встановлені умови безпосередності/опосеродкованості мотивації словотворчого значення.

Проведені спостереження дозволяють визначити спрямованість словотворчого процесу французьких ад'ективів на морфе-матичному, лексемагичному та лексико-синтаксичному мовних рівнях.

Мотоди дослідження. В дисертаційній роботі ми вдаємось до використання методу безпосередніх складових, що, на наш погляд, дозволяє ефективно вивчити словотворчі тини прикметникових лексем французько! мови з позицій сшпагматщси. В|>-

ховуючи результативність застосування статистичного та ста-тистико-комбінаторного методів дослідааїшя Ч використовуємо статистичний метод. Використаний нами компаративний метод допомагає виявити семпі характеристики ад'єктивів на морфе-матичному та на лексико-синтаксичному рівнях.

Практичне застосування. Дослідження словотворчих типів французькій.прикметник!в можо бути використане для подальшого вивчення синтагматичної системи словотворення характеризуючих частин мови. Результати даного дослідження ■ можуть бути також використані в спецкурсах по словотворення, при укладенні підручників, словників, граматик, методичних розробок для студентів вузів, учбових посібників.

Структура дисертаціі. Дисертація складається з. вступу, трьох розділів, підсумків, словника термінів та списку використаної літератури.

У вступі обгрунтовується актуальність дисертаційного дослідження, визначаються наукова новизна, мета, завдання, методи дослідження, окреслюється коло досліджуваних проблем.

У першому розділі роботи "Теоретичні проблеми дослідження” розглядаються теоретичні засада визначення предмету словотворення. Одним з важливих теоретичних питань словотворення е співвідносність його з іншими мовознавчими науками.

Н.Д.Андреев. Алгоритмы статистико-комбинаторного моделирования морфологии, синтаксиса, словообразования и семантики // Материалы по математической лингвистике и машинному переводу. - Л., 1963. - II. - С.3-44: F.W.Harwood and Alison M.Wriqht. Statistical Study of Snuli^k Word-formation // Ьапчиаче. Journal оt the linguistic society of America.- Baltimore. 1956, vol.32. N 2. -

D.260-273.

що вчені вирішують по-різному ^.

У нашому дослідженні ми розглядаємо процес утворення прикметників з точки зору розкриття механізму формування слова. Основну увагу ми приділяємо вивченню словотворчих типів прикметників. Саме вони розкривають основні особливості та закономірності функціонування процесу словотворення. Аналізуючи французькі прикметники, ми базуємось на морфологічних та морфолого-синтаксичних засобах словотворення з основними їх характеристиками*, а) визначенням способу словотворення; б) співвідношенням за значенням між похідною та продукуючою лексемами.

Дослідження зв'язку морфемних сем між собою має особлива значення у питанні становлення семантики лексем. Вивчення словотворення неможливе у плані автономного дослідоення морфем, бо саме багаторівневий підхід до цієї проблеми може дати повне і об'вмне уявлення про структуру лексеми та способи її функціонування. Важливість подібного спрямування дослідження відстоює А.А.Уфімцева, говорячи про взаємодію

чотирьох мовних рівнів: фонематичного, морфематачного, лек-

2

соматичного та лексико-синтаксичного . Г.Нарчанд наполягає

дав. Р.А.Будагов. Введение в науку о языке. - М.: Учпедгиз, 1958. - с.199-200: А.А.Реформатский. Введение в языкознание. - М.: Учпедгиз, 195о. - с.197: К.А.Левков-ская. Теория слова, принципы ее построения и аспекты изучения лексического материала. - м.: Высшая школа, 1962. - с.28: Е.С.Кубрякова. Что такое словообразование. - М. :Наука, 1965. - С.5г Н.МагсЬагкі. ТІїе СаС^огіез оі Ьувєз оі Ріезега-Оау ЕгкЦізЬ ИогсІ-КоїтаІЛоп. - Мип-сЬеп: С.Н.Веск'зЬе уегіад., 1969. - о.2.та ІНШІ.

О ‘

~А.А.Уфимцева. Тигш словесных знаков. - М. = Наука, 1974.206 с.

на багатоаспектності розгляду лексем^-. Необхідність аналізу слова з точки зору взаємовпливу, взаємоузгодаеності морфем підкреслює Е.Найда2 . Відштовхуючись від зв'язку морфематич-ного рівня з іншими мовними рівнями, вивчав морфему

З.Харіс3.

Саме дослідження процесу словотворення дає аргументовані приклади взаємозв’язку трьох мовних рівнів» морфвматично-го, лексематичного та лексако-синтаксичного. Словотворчі процеси, що відбуваються внаслідок сполучення морфем, фіксують наявність домінантної глорфемаої сома, від якої утворюються дериваційні лексеми. Оскільки нас цікавить динаміка розвитку морфем, звертаємо увагу на зв'язок міз морфемами деривату та морфемними семаш, від яких він погодить.

Що стосується визначення похідних лексем, ми дотримуємось тіоі точки зору, яка пов'язує їх з словотворчими типами. На вашу думку, лексеми, незалежно від того, чи мають вони просту або складну морфологічну форму, можуть бути похідними чи непохідними. Саме утворення нового словотворчого тицу у процесі словотворення в показником похідності лексеми. Однак, словотворчі типи не слід ототожнювати з морфологічними типами. Підміна словотворчого типу морфологічним призводить до помилок при визначенні похідності слова. Якщо

^ H.Marchand. On the DescriDtion of ContDounds // Word. -New York. 1967, vol.23, N 1-3. - p.379.

o

E.tUda. The analysis of grammatical constituents // Language. Journal of the llnquistic society of America. -Baltimore, 1948, vol.XXIV, N 2. - p.170

3

Harris. From morpheme to utterance // Language. Journal o£ the linguistic society of America. - Baltimore.

194B' Vul.XXU. „ 3. . p.l61-ia3.

словотворчий тип відображав те, як утворветься похідна лексема, то морфологічний тип є відображенням того, як утворена лексема. Якщо перший тип обов'язково співвідноситься з бінарною опозицією* похідна/продукуюча лексема, то останній такого співвідношення не мав.

Н.Д.Арутюнова підкреслює, що для виявлення словотворчої структури слова необхідно перш ,за все визначити продукуючу основу та ті компоненти, за допомогою яких безпосередньо утворена аналізоване слово^ . Поняттям морфеми оперують як словотворення,‘так і морфеміка. Однак, ми вважаємо за доцільне давати даному поняттю характеристику з позицій тієї галузі, в якій воно використовується. Враховуючи функціональні характеристики морфем у словотворенні, сприймаємо терміни словотворча морфема та словотворчий формант як синонімічні. Говорячи про нетотоаяість морфології та словотворення, необхідно зазначити важливість вивчення питання співвідношення двох типів аналізу» морфемного та словотворчого. Морфологічний тип може пояснювати значення похідної лексеми опосередковано, в залежності від співвідношення його із словотворчим типом. .

Принцип розмежованого сприйняття словотворчого типу та морфологічної форми дозволяє пояснити умотивованість похідних лексем. Якщо словотворчий тип мотивує словотворче значення, що визначається функціональністю словотворчих формантів та ознакою дохідності, то морфологічний тип мотивує се-

^Н.Д.Арутюнова. Очерки по словообразованию в современном испанском языке. - М.> Изд-во АН СССР, 1961. - с.II.

ментику лексеми а визначенням морфемних С0М ЯК І і складових.

Другий розділ "Утворення похідних прикметникових лексем французької мови" присвячений проблемі дослідження словотворчих типів французьких прикметників, їх класифікації огі-дно з засобами словотворення. Визначається інвентар словотворчих морфом (або словотворчих формантів) з урахуванням розмежованого сприйняття словотворчого та морфологічного аналізів, описуються ямища інтерфіксації та накладання морфем, дасться характеристика словотворчих рядів похідних ад'єктивних лексем на засадах спільності ознаки граматичної катехх)рі і частини мови продукуючих основ.

Згідно з існуючою класифікацією засобів словотворення * , префіксація, пврвсинтоз та зворотне словотворення а морфологічними засобами, тоді як складання основ, абрсшіація полошіть до морфолого-синтаксичних. Проведено нами дослідження словотворчих типів французьких прикметників дозволяв говорити про існування морфологічних та морфолоі-о-синтаксичцих типів, притаманних ад'єктивним лексемам у Французькій мові. До морфологічних словотворчих'типів відносимо суфіксальні, префіксальні, зворотні, парасиатетичні, зворотньо-суфіксальні та зворотньо-парасинтетичні. До морфолого-синтаксичних словотворчих типів наложать композиційні, суфіксально-композиційні, зворотньо-композиційні, типи зворотньо -суфіксальної композиції та типи абревіації.

Стосовно класифікації словотворчих типів у плані спита

• і. А .ііНіУ 'Ції. ()||11І*Д|..ІЩТН ІчінЧиНЖ* словн. М. - Мккдунн ]іх» с.

гматшш, крім поділу їх на морфологічні та морішюго-синтаксичні, ми вводиш терміни: прості та ускладнені. До простих відносимо ті, що утворені одним засобом словотворення. Ускладненими називаємо ті, що утворені двома та більше засобами словотворення. Отже, простими словотворчими типами б! суфіксальний, префіксальний, зворотній тили, тил композиційний і або складання основ) та абревіація. Парасинтетичний, зворотньо-суфіксальний, зворотньо-парасинтотичішй, суфікса-льно-кошозиційний тини та тш зворотньо-суфіксальної компо-зиціі належать до ускладнених словотворчих тинів.

Розглянуті нами словотворчі типи прикметників дозволяють говорити про роль кожного з засобів словотворення у прикметниковому словотворчому процесі французької мови. Згідно з коефіцієнтом участі даних засобів в утворенні того чи іншого словотворчого типу, можемо виділити серед них більш активні та монш активні. Нижче ми подаймо таблицю N 1 даних щодо розповсюдазності засобів прикметникового словотворення та відсоткового складу їх у відношенні до загальної кількості розглянутих нами лексем.

Таблиця л і. . '

N П/П Засіб словотворення Відсотковий склад засобів словотворення у відношенні до загальної к-сті лексем

І. Суфіксація 65 %

2. Зворотній ЗІ %

3. Префіксація 9,3 %

4. Складання основ 6,й *

Засоби суфіксальний та зворотній найбільш активно пико-

ристовують афіксальні морфеми у словотворчому процесі. Хоча афікса 39 мають таких сильних морфемних характеристик, як коренева морфема, здатність їх виходити на інші мовні рівні, окрім морфо «етичного, підсилює їх семні характеристики, що впливав на їх функціональну роль у процвсі словотворення. Так, суфіксальні морфеми, вказуючи на граматичну категорію частини мови усієї лексеми, функціонально виходять на синтаксичний мовний рівень. На зв’язок афіксів з іншими мовними рівнями вказує М.Леруа ‘1. Л.Блумфілд підкреслює активну роль

. О

афіксів у словотворчому процесі . На де вказують і результати наших досліджень. Афіксальні словотворчі типи прикметників становлять значний відсоток, серед них найбільшу активність виявляють суфіксальні словотворчі форманти. Активність суфіксації в наслідком флективності мови.

Питання вивчення суфіксального утворення прикметників 8 досить актуальним у сучасній лінгвістиці як з точки зору дослідження словотворчих тенденцій, що поширюються на ад'єктивний пласт лексики, так і з позицій виявлення та класифікації суфіксальних ресурсів, що входять до складу морфологічних форм французьких прикметників.

Ми нараховуємо 57 суфіксальних морфем, які в засобом утворення словотворчих типів. Найбільшу активність у прикметниковому словотворенні ВИЯВЛЯЮТЬ суфікси: а.еег ique;

ant.e; able(ible,uble); (і)al,ale.aux; eux,se,- iun.ne; aire:

1 M.Leroy. Sur la caracterlsation morphologlque // Word.-New York. 1967, vol.23, N 1-3. - p.366.

p

1».Bloomfield. Language. - New York: Henry Hole and Company, 1933. - p.218.

iete» ittvet eur.se; ier.ierej (в)teur,trlcer u.ei I.e. ІХ

коефіцієнт продуктивності коливається в межах від ІЗ до 1,4

ВІДСОТКІВ.

Найактивнішою серед суфіксальних словотворчих формантів в морфома -e.ee, що не співпадав з результатами існуючих досліджень у даній галузі, де найактивнішо» вважавться суфіксальна морфема -lque^. Суфікс -е,ее найбільш активно бере участь в утворенні зворотньо-суфіксальних, суфіксальних, префіксальних та парасинтотичних типів від дієслівних та іменникових основ. Його словотворча функція спонукається дієслівною продукуючою основою та етимологічним і і походженням ВІД форми participe passe, ЩО ЗОКрІШШЙ 38 СбМаНТИКОЮ словотворчого суфіксу ознаку дії. Необхідно також зазначити, що суфіксальна словотворча морфема -ique, яка традиційно вважавться найактивнішою у словотворенні, утворює переважно суфіксальні словотворчі типи від Іменникових основ.

Щодо функції префіксів у словотворенні, Ш.Баллі зазначає, що префіксація виявляв деякі ознаки послаблення2 . На

З

послаблення префіксації у словотворенні вказує Ж.Лежер . Цей факт знаходить своє відображення у вивчених нами словотворчих типах. Так, серед загальної кількості прикметників, що щ їх дослідили, всього 683 лексеми утворились префіксальним

^ R.Retman. Un inventalre des suffixes adjectivaux du fran£ai3 contemporain // Le Francais moderne. - I960,

N I. - p.6-15.

2Ш.Балли. Общая лингвистика и вопросы французского языка. - М.; Изд-во иностр. лит., 1955. - с.261.

^J.Leger. A propos du prefixe re-// Le Franyals moderne.-Paris, 1956, N 4. - p.205-291.

засобом та 141 лексема утворено засобом парасинтезу. Найбільш продуктивними профіксами у французькому словотворенні 8і in; anti,- bij inter: a; de: en; Die: зиг; co; multi; ija-ra: semi; sous; sub; trana; tri: e: auto З Коефіцієнтом ІфО-дуктивності відповідно від 3,2 % до 0,1 %.

Вивчення нами прикметникового словотворення дозволяй виділити три групи інтерфіксів. Перш за все, ми виділяємо ті, що не мають семного наповнення. До них належать, насамперед, інтерфікси, що складаються з однієї літери. Це такі, як " и, і, і. t, з. с". Відсутність у даному випадку семантично і марковоності обгрунтовує їх формальну функцію у словотворчому типі . Простий асемянтичігаЯ інтерфікс ижтасться як орфографічна та фонематична зв'язка між компонентами слова.

Однак, с інтерфікси, що виконують формальну роль, але орфографічно є більш складні і співпадають з суфіксальними сомантизованими мор^мами, хоча не виконують граматичних функцій, що притаманні останнім. До таких інтерфіксів належать: ul; its atj iss; із: el: in: ao; et: ic; ifi; an; sa; азз; on.ne; er; id; ois; ov; ev; lie; im; eim: ent; en; ill; ed.

Серод інтерфіксів, що c найближчими до суфіксальних морфом, ми виділяємо такі, що мають чітко виражену семну маркованість. Це, насамперед, морфеми із змоіглулальном характеристикою-. old. ich. ouiii. езс, ist. Саме вони маг/ть здатність семантично доповіговата суфіксальну мор]».чу. надаючи іі семантиці додаткового відтінку значення. Ншіржішд:

’* r omb < ої <3) <а І, іе, аил; aical ( сіс і »їпх. , ; 41 \ ои і і 1 / ь ;

fо)(і eh)on,; aLuro(і з L)і qu^”.

У похідних прикметниках французької мови спостерігаємо явище накладання моржем, оскільки воно виникає у процесі словотворення і стосується перш за все взаємовпливу продукуючої основи та суфіксу, орфографічно фіксує зміни, що відбуваються у похідній лексемі внаслідок взаємодії морфом. Ніяких змія семантичного хчрактеру під час накладання морфем одна на одну не спостерігається. Тут ми можемо говорити про поглинання голосною -і- суфіксальної морфеми голосної літери -І- продукуючої ОСНОВИ. Наприклад: "гоосесітіиие < 2С>о£есЬ-піег топагсЬіяив < топагсЬіві зсіет;ізСе < асівпЬіа”.У ЯВИЩІ накладання морфем беруть участь прикметникові суфікси: Ічие; іеп.пе; іеі.іег ізіе! іп.е. Серед них найбільшу активність виявляє суфікс -ічие, що має 2,7 % активності щодо загальної кількості розглянутих нами прикметників.

Кореневі морфеми, поряд з афіксальними, є одними з важливих засобів словотворення. Входячи до складу цродукуючої основи, саме вони утворюють семантичне ядро похідної лексеми, що граматично коригується суфіксальною морфемою на лек-сико-синтаксичному рівні. Саме продукуюча основа у процесі словотворення несе номінативне навантаження, яке узагальнюється класифікацією даних основ згідно з критерієм граматичної категорії частини мови, до яких вони належать. Хоча у процесі словогворення продукуючі основи різних частин мови оформлюються афіксальними морфомами, з яких суфіксальні чітко закріплюють за похідними лексемами граматичну категорію частини мови, подібна класифікація продукуючих основ доцільна шс з точки зору дослідоошиї взаємодії між морфемами продукуючої та похідної лексем, так і з точки зору вивчення проблеми мотивації словотворчого значення.

Наші спостереження дають змогу говорити про участь в утворенні прикметників продукуючих основ таких частин мови, як іменник, прикметник, дієслово, ді сприкмотіпгк, прислівник, ономатоїшя, дієприкметник теперішнього чвсу, займенник, прийменник, артикль, частка. Окрему групу утворюють основи латинського та і'рнцького походження. Слід зазначити, що такі частини мови, ніс іменник, дієслово та прикметник, широко

представлені продукуючою основою у прикметниковому словотворенні. Щодо інших частин шви, вказаних нами, то вони зустрічаються як поодинокі випадки. '

Чітка розможувашя таких понять, як морфологічний та словотворчий типи, дозволяв правильно виділити афіксальні та кореневі морфеми як засоби словотворення та простежити їх функціонування у словотворчому процесі. Не завади у лексемі співпадають словотворчий та морфологічний тини. Прикметникові лексеми французької мови дають чимало подібних прикладів. Так, прикметник "ьісоигапі.в < ы*соигага" відповідав префіксальному типу словотворення, хоча мав пярасинтетичну морфологічну форму. Зворотньо-суфіксальному словотворчому типу

відповідає прикмстшк ''аЬесіззат.е < аь&иг" з морфологічною парасинтетичною формою. Прикладом співпадання морфологічного та словотворчого типів можуть бути прикметники-, "сіоиапіег, іесе < <1оиапе> Іедаїізіе < Іедаї» еІіСаіге <

вІІЛе* социіп, е < соц> епіІсІїаЬІе < еп*£ісЬв;' ЬіпаСіо-

nal.ale.aux < Ьі+паїіоп”.

Порівняння морфологічного та словотворчого типів у прикметникових лексемах дає можливість говорити про суфік-сацім, префіксацію, нярасинтез як засоби словотворення, з одного боку, та суфіксальні, префіксальні, парасинтвтичні

форми морІ>лшгічної структури лексеми, з іншого. Розбіжність між словотворчим ти морфологічііїім тилями виявляється у пасивній ролі «фі ксальних морщим, тоді як співпадатія їх реалізуються иктшіїюю роллю афіксів. •

Дослідження Афіксальних словотворчих тилів ад'єктивних лексем дозволяв виділити морфемні афікси, що відсутні у продукуючої основи, безпосередньо приєднуються до неї у процесі словотворення, входячи до складу похідної лексеми і утворюючи словотворчий тип. Такі афікси ми назвали активними. Наявність морфемних афіксів у продукуючій основі і перехід їх боа змін до основи похідної лексеми говорить про пасивну іх роль у словотворенні, такі морфоми ми назвали пасивними.

Спостереження зв’язку між морфологічними та словотворчими тинами дозволяє зробити висновок про розвиток процесу словотворення ШЛЯХОМ переходу морфо ЛОГІЧНО 14) типу у СЛОВО -творчий. Значна кількість прикметників у французькій мові (19,9 Ж від усієї кількості досліджених нами прикметників) утворилась ШЛЯХОМ відкидання закінчень: "іЗіариоївСіачо <

(ПарІк-иеІ.ікоз; di.atonl.aue < di.atonl.CU3 > «1 іциапсе( { ) < 4І1-

чиапсиз! C0rr03.lf.ve < соггазіуиз". ТйКИЙ словотворчий ТИП ми відносиш до зворотнього, він характерний лексиці, що походить від латинських та грецькій слів, поширений був до XVIII століття. Тут спостерігається пасивність суфіксу, що входить до складу як продукуючої, так і похідної основ. З часом пасивний суфікс починає відігравати активну роль, входини до складу суфіксального словотворчого тилу. Найбільшу активність серед суфіксальних мо{іфем, чия функція може переходити з насипної в активну, виявляв суфікс -і^и=. Щодо на сипних префіксів, то трансформації пасивної функції в актив

ну тут не спостерігаймо.

Одним із суттєвих джерел утворення словотворчих типів а активним суфіксом в активізація морфом продукуючих локсем. Цэ робить можливим висновок про спрямованість словотворчого процесу у морфологічних засобах утворення прикметників з морфематичного на локсико-синтаксичний рівень опосередковано через лексематичний. Спрямованість словотворчого процесу з лекснко-синтаксичного на морфзматичний рівень характерна для морфолого-синтаксичних засобів словотворення, в першу чергу засобу складання основ.

Третій розділ "Умотивованість словотворчого значення похідних прикметників" присвячений визначенню структурно-семантичних факторів умотивованості словотворчого значения.

Оддам з важливих моментів у вивченні словотворчого зла чевня в, на нвшу думку, дослідження впливу словотворчого типу на морфологічний і навпаки. Словотворче значення визначається функціональністю словотворчих формантів та ознако» похідності. Такий підхід до питання мотивації словотворчого значення відповідав, на наш погляд, принципам функціонувати словотворчих типів у процесі словотворення. Він дозволяє дослідити динаміку семантики лексеми внаслідок її деривації. Одним з показників залежності семантичного значення лексеми від словотворчих тенденцій в залежність семантики суфіксальних морфем від семантичного значення продукуючої осаови, з якою вони поєднуються. Так, найуживаніший у прикметниках французької мови словотворчий суфікс -в,ее мав дощо різні відтінки значення у похідних відімеїшикових та у похідних віддієслівних прикметниках. Прикметники, що утворились під дієслів, втілюють у собі ознаку пасивної дії, сііішядадяи у

пасивними дієприкметниками: "Ьгізе.ее < briser: brule'/e <

bruler". Відімошгакові похідні лексеми фіксують значення ЯКОСТІ ЯК ознаки предмету: "bouquete.ee < bouquet; bri-

oclie.ee < brioche”. . ■ '

Що стосується системи номінації, прикметники, утворені на базі продукуючих основ інших чвстин мови, фіксують перехід одного рівня номінації в інший шляхом од’єктиваціі продукуючої основи у семі ад'єктивної похідної лексеми. Прикметники. що утворились на базі ад'єктивних продукуючих основ такого переходу не мають. Відсотковий склад прикметників, що фіксувать перехід одного рівня номінації в інший досить великий, він становить 69 % від усієї кількості розглянутих нами прикметників. Формування словотворчого значення похідних прикметників відбувається за активної участі сомних характеристик афіксальних морфем. Оскільки кількість суфіксальних словотворчих типів набагато більша порівняно з префіксальними та парасинтетичними, можна говорити про семантичну активність суфіксальних морфем у процесі формування словотворчого значення дериваційних прикметників французької мови. •

Семні характеристики продукуючих основ мають значення у питанні утворення словотворчих рядів. Це дозволяв визначити найпродуктивніші словотворчі типи з точки зору зв’язку похідної лексеми 3 ОСНОВОЮ Продукуючого СЛ0В8. Нижче ми пропонуємо таблицю N 2 даних, що ілюструють участь граматичних категорій частин мови продукуючих основ у формуванні словотворчого значення похідних прикметників. Окрему групу утворюють основи латинського та грецького походження та продукуючі лексеми іншомовного поіодаення. .

Таблиця N 2.

и п/п Граматичні частиш мови продукуючих основ Відсотковий склад граматичних частин мови продукуючих основ

І. Іменник . 42,1 %

2. Ді єслово 25,4 %

3. Прикметник 11,8 %

4. Інші частини мови 0,5 %

Визначення структурних принципів безпосередньої/опосередкованої умотивованості словотворчого значення впливає на фактор семантичної мотивації. На нашу думку, не кількість словотворчих формантів похідної лексеми, як це вважають деякі лінгвісти, е визначальним фактором безпосередньої / опосередкованої мотивації словотворчого значення, а ознака активності /пасивності словотворчої функції даних формантів. Засоби словотворення, що безпосередньо беруть участь в утворенні прикметникових словотворчих типів, безпосередньо мотивують їх словотворче значення. До них ми відносимо словотворчі форманти з активною словотворчою функцією. Засоби словотворення, що опосередковано утворюють словотворчі типи, в фактором опосередкованої мотивації словотворчого значення. До них ми відносимо морфеми з пасивною функцією.

На нашу думку, не можна ототожнювати словотворче значення' похідної лексеми з семантичним значенням її морфологічної форми. Словотворчий тин впливає на утворення словотворчого значення. Мор^юматичний тип впливає на формування семантики морфологічної форми лексеми. Оскільки словотворче значення охоплює три мовних рівня: мс-рфбмчтичниа, лексема--

тичний та лексико-синтаксичний, як наслідок словотворчого Процесу, потребує свого вивченім з точки зору формування е.лоштворчого типу та визначення засобів словотворення. Семантика ж морфологічної форми лексеми розкривається усіма моі*1*>мними семями, ідо входять до її складу незалежно від того, чи є воии словотшрчими засобами, чи ні.

У підсумках до роботи формулюються теоретичні узагальнення та результати дослідження. Вивчення французьких прикметників дозволяє зробити висновок, що характеристики похідних лексем виявляються в залежності від структури словотворчих засобів, що формують повний словотворчий тип. .

Враховуючи результати дослідження словотворчих типів прикметникових лексем, можемо зробити висновок, що найпродуктивнішим засобом словотворення тут є морфологічний. Суфіксальний засіб словотворення, як найбільш поширений, бере участь в утворенні шести словотворчих ТИПІВ: суфіксального,

парасинтетичного, зворотньо-суфіксального, зворотньо-нврасштетичного, суфіксально-композиційного та типу зворотньо-суфіксальної композиції. Поряд з суфіксальними активність виявляє також зворотній засіб утворення похідних лексем. , .

Здійснивши спостереження формування та функціонування словотворчих типів, ми дійшли висновку, що утворення їх залежить від граматичних характеристик продукуючої лексеми. Підхід ло вивчення словотворчих тинів французьких ад'єктивів змсобами словотворчого аналізу, відмежованого від морфома-ТИЧІІ'Л’О, дозволив зробити висновок, що похідні прикметники не фіксують суміщення префіксального словотворчого та морфологічного типів в одній лексемі.

Діахронічний аспакт вивчення словотворчих типів робить можливим висновок, що одним із суттєвих джерел активізоні і суфіксального засобу словотворення 8 трннсформація пасивної функції суфіксальних морфем продукуючих лексем в активну. Цей же факт свідчить про можливість спрямованості словотворчого процесу не тільки з лексико-синтаксичного мовного рівня на морфеметичний, а й з морфематичного, через лексематичний, на лексико- синтаксичний мовний рівень. .

Дослідження проблеми мотивації словотворчого значення дозволяв виділити наступні фактори як домінантні:

1. Суфіксація та зворотне словотворення як засоби словотворення .

2. Суфіксальні словотворчі моріюми -e.ee; ідив.

3. Іменник та дієслово як граматична категорія частини мови продукупчих основ похідних прикметникових лексем.

Твердження щодо послаблення суфіксації у французькому словотворенні спростовується у ході дослідження прикметникових похідних лексем. Саме суфіксальним морфемам як засобу ад' єктивноі\> словотворення належить провідна роль у формуванні словотворчого значення, що став можливим завдяки розвитку зворотнього словотворення. Підтвердженням цього е активна роль у прикметниковому словотворенні віддієслівної суфіксальної морфеми -<Г, ее та відіменяикової морфеми -ічие.

З томи дисертаційного дослідження опубліковані такі статті:

1. Активність морфем на лексематичному рівні. - Деп. в ДНТВ України 03.01.95. н 45 - УК95. -6с.

2. Взаємовплив морфологічного та словотворчого типів. - Деп. и ДНТВ України 03.01.95. N 46 - УК95. -7с.'

Анотація.

Тарасик П.С. Словотворення прикметників у сучасній французькій шві. Дисертація в рукопис. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю Ю.02.05. - романські мови. Київський університет їм.Тараса Шевченка. Київ - 1995.

В дисертації досліджуються словотворчі процеси у ад1 бктившх лексемах французької мови; визначаться прикметникові словотворчі форманти та вивчвються принципи їх функціонування на засадах взаємозв’язку мовних рівнів та розмелюваного сприйняття морфологічного та словотворчого аналізів.

Тараси; Н.Е. Словообразование прилагательных в современ -ном французском языке. Диссертация является рукош -

сью. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук ш специальности 10.02.05. - романские языки. Киевский университет им.Тараса Шевченко. Киев - 1995.

В диссертации исследуются словообразовательна© процесса адъективных лексем французского языка, определяются словообразовательные форманты прилагательных а изучаются принципы их функционирования на основе взаимосвязи языковых уровней я разграничения морфологического и словообразовательного анализов.

Tarasyuk М. Y. Word-for mat і on of the *dJ*cUvM of the dern French. The dissertation is Manuscript. The dissertation is for obtaining the degree Doctor of philology under the specialization code 10.02.0S. - the Romance languages. Taras Shevchenko Kiev University. Kiev - IMS.

The word-fWMilon process in the adjectives of the French is exaitined in this dissertation. The author deter-nines the word-fornation units of the adjectives, studies the principles of tWr function taking as a basis the interaction of tlx» language levels ami the division of Morphological and «rord-f or nation analyses.