автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Содержание и принципы контрастивной лексикологии близкородственных языков

Полный текст автореферата диссертации по теме "Содержание и принципы контрастивной лексикологии близкородственных языков"

НАНІМАЛЬНА АКАДШІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ИОЗОЗНАВСТВА іи. О.О.ПОТЕБКІ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

Манакін Володимир Миколайович

ЗІІСТ ТА ПРИНЦИПИ КСНТРАСТИВНОЇ ЛЕКСИКОЛОГИ шзькоспоріднших иов

Спепіалькості: 10.02.01 - російська мова 10.02.02 - українська мова

Авто р.е ф є р а т дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

Київ - 1994

Робота виконана в Кіровоградському державному педагогічному інституті ім. В.К. Винниченка

Офіційні опоненти : -доктор філологічних наук,

' професор Пещак М.Ы.

доктор філологічних наук, професор Кочерган 11. Д. доктор філологічних наук, професор Снітко О.С.

Провідна організація - Київський педагогічний університет

ім. И.П.Драгсмансва

■ Захист відбудеться І95^~т:ску с

годині на засіданні спеціалізованої ради Д.0Іб.2о.0І для захисту дисертацій на здобуття вченого ступеня доктора філологічних наук при Інституті мовознавства ім. О.О.Потебн гіА.і України /252001, Кихв-І, вул. Груиевського, 4/.

З дисертацією уюжна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства то Інституту української мови гіАгі України.

Автореферат розіслано "_____"________________ 139 р.

Учений секретар спеціалізованої ради - .

доктор філологічних наук 'і.Г. ОЗЕРОВА

На кінець XX ст. припадає формування нових наукових галузей, у тому числі й у лінгвістиці, що пов’язується з необхідністю поступового наближення до якісно нових вимірів сприйняття світу.Однією з таких галузей слід вважати контрастивну лінгвістику і як її самостійну ділянку - контрастивну лексикологію /КЛ/, завданням якої є сі*нхронно-зіставний аналіз лексико-семантичних відмінностей у мовних системах.

Джерела контрастивного вивчення мовних культур як виявів національного духу народів беруть початок у лінгвістичній філософії

В. фон. Гумбольдта, який вважав, що різні мови - це зовсім не різні позначення однієї й тієї самої речі, а різні бачення її і що мовні відмінності повинні розглядатися як сила, котра пронизує всю історію людства. Суттєвим внеском у сучасну розробку та становлення зіставного вивчення лексики різних мов є праці Ю.О.Жлук-тенка, Б.Г.Гака, Р.О.Будагова, А.Гудавічуса та інших вчених. Завдяки зусиллям українських і білоруських мовознавців проводяться дослідження лексики східнослов’янських мов у зіставному плані /Е.М.Русантвський, Г.П.Їжзкевич, М.П.Кочерган, О.О.Тэраненко,

Е.І.Кгноненчо, А.6.Супрун, О.б.ІАіхневич та ін./. Сднак, незважаючи нр нрярний доробок, кардинальні проблеми теорії і практики контрастивних досліджень лексичної семантики залишаються невирі-шеними, е сама КЛ знаходиться у пошуках власних принципів та методів аналізу. ’ '

Отже, актуальність теми.дисертації обумовлена необхідністю розробки цілісної концепції КЛ як самостійної галузі контрастив-ної лінгвістики. Побудова концепції КЛ близькоспоріднених, зокрема російської і української мов, спричинена, з одного боку, соціально-гуманітарними потребами суспільства, оскільки ці мови в Україні є активно взаємодіючими і в зіставленні сахе їх висвіт-

ліється національна специфіда української та російської мовних культур як часток східнослов’янського і слов’янського мовних союзів; з другого боку, власне лінгвістичними пошуками лексико-контра-стивних методів аналізу: зіставлення близькоспоріднених мовних систем дає в цьому відношенні значно більше, ніж неспоріднених, тому що побачити й оцінити відмінності значно складніше там, де їх менше або майже немає. Знання ж цих відмінностей дає знання мов, оскільки відмінності між мовами й s есє, що їх становить.

Контрастивний аналіз лексики близькоепоріднених і взаємодіючих української і російської мое, яка є головним хранителем національного духовного багатства народів у мові, є актуальним для науково-свідомого пізнання скарбЇЕ обох національних мовних культур у дзеркально-зіставному відображенні, коли особливості рідної і спорідненої мов висвітлюються новими, раніше непомітними рисами, тобто для формування лінгвістичного менталітету мовної особистості нового типу.

Аналіз спільного і відмінного у контактуючих мовах дозволяє передбачати і тим самим прогнозувати психолінгвістичні механізми і соціолінгвістичні фактори мовно-кодової переорієнтації, що має значення для розробки коково обгрунтованої моделі навчання цим мовам і запобігання стихійності у цьому процесі. Ьсе це в цілому робить КЛ комплексною науковою дисципліно», яка спирається на сучасні дані гнших наук: психо-, соиіо-, біо, етнолінгвістики, лінгводидактики, культурології, історії тощо.

Головна мета дисертації полягає б побудові концепції і-СЛ стосовно передусім близькоепоріднених /російської ТР української/ мов, викладенні змісту, обгрунтуванні принципів і методі? цієї галузі контрастивної лінгвістики. Побудова даної концепції перед-

бечас розв’язання таких загальнотеоретичних і практичних завдань:

І/ встановлення гносеологічних і онтологічних чинників спільних і відмінних рис.у лексичному складі та семантиці мов;

2/' визначення принципів КЛ;

З/ визначення аспектів, одиниць і категорій КЛ та уточнення в зв'язку з цим основних понять описової лексичної семантики;

4/ встановлення типів лексико-семантичних відповідників, які з характерними для російської і української мов;

5/ визначення і класифікація параметрів КЛ для різних рівнів зіставлення близькоспоріднених і споріднених мов;

б/ розробка методики цілісного контрастивного аналізу фрагментів лексичних систем щодо двомовного та багатомовного зіставлення;

7/ визначення основних прикладних аспектів КЛ: а/соціолінгвістичного, головним завданням якого в запобігання лексичної і лечсичо-семантичної інтерференції в умовах функціональної взаємодії української т російської мов; б/ лінгводидактичного, який передбачає створення контра ставно-лексикографічної бази близько-, споріднених мов.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній пропонується комплексне обгрунтування КЛ як самостійної і перспективної галузі, розробка якої спирається на принципово новій концепції контра-стиеного дослідження лексики близькоспоріднених і споріднених мов. Еідзтовхуючись від найсучасніших досягнень вітчизняної і світової лінгвістики, а також ікеих наук, б дисертації по-новому висвітлиться питання про сутність мови, її багатоплановість, єдність вербального й невербального в людській свідомості, котрі є загальнотеоретичною осноесю для КЛ, і висунуто гіпотезу про

єдність когнітивно-семантичної сфери, яка відбивається у тотожності відмінностей лексичної семантики мов.

Контраставний підхід до лексики різніте мов дозволив виявити нові рспєкти таких понять, як лексичне значення, смисл,-значущість, семантична структура слова, її компоненти та ієрархія, які, е свою чергу, відображають співвідношення більш загальних категорій: слова і предмета, слова і дійсності, слоев і поняття. Визначено Еласні аспекти, одиниці й категорії КЛ, її принципи, параметри та методи дослідження стосовно лексичного складу та се мантики іменників російської, української і деяких інших слов’янських мов.

На основі соціолінгвістичних даних визначено специфіку і тенденції лексичної інтерференції в умовах контактування української і російської мов в різних регіонах держави, зроблено спробу нового лексикографічного опису лексико-семантичних відмінностей даних мов за допомогок наукових засад тощо.

Матеріалом дослідження стали лексичний склад і семантика конкретних /переважно конкретно-предметних/ іменників. Основними джерелами - тлумачні, двомовні та і наі словники української, російської й деяких і газі х слов’янських мов /робоча картотека дисер тації нараховує близько 150 тис. лексичних одиниць/. Разом з тик Еикористовувались приклади з художньої літератури, преси. Для виечєння функціонального аспекту лексичної взаємодії української т російської мов оброблялися спеціальні анкети і питальники /близько 2000/, які було розповсюджено серед різних груп інформантів, магнітофонні та польові записи тощо.

Вибір лексичної семантики субстантивів української і російської мов'як предмета дослідження зумовлено тим, що, займаючи

основне місце в лексичному членуванні і лінгвістичному осмисленні дійсності, конкретно-предметні субстантиви, з одного боку, зберігають найбільшу кількість типологічних рис у сучасних мовах, зокрема у східнослов’янських і слов’янських загалом, що є наслідком високого ступеня їх семантичної сформованості за часів спільнослов’янської мовної єдності; з другого боку, саме ці слова най-5ільш яскраво відбивають національну своєрідність мовного членування світу, відображають особливості його сприйняття кожною слов’янською мовою в єдиному просторі слов’янської мовної культу-зи.

Розробка КЛ в дисертації грунтується на власній для зістав-юг лінгвістики методологічній основі, сутність якої у визнанні , ;іалектичного зв’язку мов у тотожності відмінностей, що є відбитком більш складної діалектичної єдності всесвітньої когнітив-о-семантичної сфери і своєрідності її втілення в національно-:овних союзах та конкретних людських мовах.

Методи дослідження. Крім традиційних для вивчення лексичної емантики методів та методик /компонентного аналізу змістовної труктури слова, описового, дистрибутивного, трансформаційного а ін./, КЛ розробляє і послуговується своїми вла.сними методами ослідженяя. Найбільш важливим серед них слід вважати характеро-згтчний, в сснот*г якого-є поняття синхронної значущості лексич-ях елементів, що зіставляються-. Характерологічний аналіз являє ;Йсю системний пшзук лексико-семантичиих- значущостей у мовах з :ахуранняч ієрархії елементів і рівнів мов,, котрі зіставляються. :же, характерологія - це не тільки основний метод, але Я нінце-г мета КЛ.

Для вивчення функціонального аспекту лексичної взаємодії :рагнеької Я російської мов на мовленнєвому рівні використовуй-

лись соціолінгвістичні методики дослідження: анкетування, розповсюдження питальників, асоціативні експерименти тощо.

Теоретичне значення дисертації визначається її спрямовані сто на розробку таких загальнотеоретичних проблем, як природа мови, взаємозалежність мови : мислення, співвідношення гносеол гії й онтології у формуванні й'вираженні лексичного значення т ін. •

Контрастивне дослідження близькоспоріднених, тобто багато чому співпадаючих, мовних систем відкриває великі можливості о удосконалення методів і прийомів лінгвістичного аналізу лексик семантичних одиниць різних рівнів. Встановлення ж відмінностей на фоні подібностей є однією з кардинальних проблем лінгвісти* /Р.Якобсон/. Тому КІ саме близькоспоріднених мов, де спільнісі становить основу, має значення не тільки для більш глибокого вивчення мов, що зіставляються, але й для розв’язання найважлі віших загальнотеоретичних проблем мовознавства. .

Дослідження з КІІ збагачують передусім лексикологію і сені сіологіс, оскільки аналіз слів у дзеркалі інпшх мов допомогае глибше зрозуміти загальні закони лексичної семантики, реально відчути значущість кожного з компонентів семантичної структурі слова та лексичної системи в цілому. Теоретична і практична р робка КЛ - це й необхідна умова для побудови лексичної і сена тичної типологій, котрі є давньо® мрією лінгвістів, але до ст рення яких мовознавство ще недостатньо підготовлено.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його зультати можуть бути плідними у навчанні нерідним мовам /напр лад, яри навчанні російськомовних учнів українській мові, а у іномовних - російській/, е удосконаленні лексикографічної баз

такого навчання та для двомовної г багатомовної лексикографії загалом. КЛ дає інформацію для свідомого регулювання психолінгвістичними процесами породження й сприйняття слів при володінні більш як однією мовою, а це особливо актуально сьогодні, коли значно розширюється коло тих, хто знає або бажає знати /володіти/, крім своєї мови, інші.

Матеріалом дисертації можна скористатися у вузівських курсах із згставної типології східнослов’янських і слов’янських мов, із загального мовознавства, лексикології сучасних української і російської мов, спецкурсах та спецсемінарах із зіставної лексикології і семасіології, у підготовці навчальних посібників з даних дисциплін; практичні спостереження й основні теоретичні положення роботи можуть прислужитися в практичній діяльності вчителів-філологів тощо.

Аітсобація роботи. Основні положення дисертації доповідались тв обговорювались на засіданнях кафедр російської моеи та загального мовознавства і української мови Кіровоградського державного педінституту ім. В.К.Винниченка, де виконано роботу, відділу російської мори Інституту мовознавства ім. 0.0.Потебні НАН України, відділу лексикології та лексикографії Інституту української мови НАН України. Наукові доповіді з теми дисертації виголошувалися нч розширеному Пленумі Наукової ради "Закономірності розвитку мса і практика мовної діяльності" Інституту моєознаЕства :м. 0.0.Потебні та Інституту української мови НАН України /Харків, 1993. , на міжнародних, всесоюзних та республіканських наукових конференціях у Москві /1991 р./, Мінську /1990,1991 p.p./, Омську /I9S8 р./, Киззі /1993, 1994 p.p./, Одесі /1990, 1992 p.p./, Харксв: /1993 р./, Доненьку /1990 р./, Івано-Франківську /1990,

1991 p.p./, Вінниці /I98S p./', Дрогобичі /1990 р./, Кіровограді /19®, 1991, 1993 p.p./.

З теми дисертації опубліковано 25 праць загальним обсягом більше 21 др. арк., серед тх монографія "Основи ионтрастивної лексикології: близькоспоріднені та споріднені мови" /Київ-Кіро-воград, 1994/.

На захист виносяться такі положення:

1. Відмінності і подібності лексико-семантичних систем, як мовних картин світу в цілому, є наслідком національно-специфічні трансформації загального когнітивно-семантичного континуума, абі ж ноосферічного рівня людської свідомості. Діалектика загальногс спільного і відмінного в лексичній семантиці мов визначається співвідношенням тотожності відмінностей і є основою цілісного контрастивного дослідження лексико-семантичної специфіки мов.

2. Встановлення й аналіз відмінностей зіставдазаних систем повинно проводитись через призму нейтральної системи загального семантичного континуума, реальне втілення якого існує в семах. Національна специфіка лексики обумовлюється комбінаціями сем у лексичних значеннях слів різних мов і своєрідністю способіе номінації та членування свідомості-реальності, що служить підставою виділення семасіологічного й оноиасіологічного аспектів КЛ, визначення її одиниць, і категорій, головними з яких с семема і лексиЕо-ссмантична значущість.

Провідним методом КЛ для встановлення значущостей на всіх рівнях аналізу /слова, ЛСГ, словникового складу в цілому/ є характерологічний.

3. Семасіологічний й ономасіологічний аспекти КЛ разом із компонентами змістовної структури слова становлять основу визна-

- ІГ -

чення і класифікації параметрів КЛ, кількість яких має зворотньо пропорційну залежність від величини одиниці зіставлення.

Зіставлення близькоспоріднених російської та української лексичних систем виявляє найсуттєвіші відмінності в ономасіоло-гічних параметрах КЛ, тобто відмінності у способах номінації, зумовленість яких відображає національно-специфічні особливості гносеологічного характеру.

4. У семасіологічному плані контрастивний аналіз російських і українських лексико-семантичних відповідників на семенному /основному/ і лексемному рівнях виявляє всі можливі типи співвідношень: включення, пересічення і безеквівалентність. Переважаючим для слів близькоспоріднених мов є особливий тип відношень, який характеризується співпаданням основного змісту значень і наявністю розбіжностей в семній /для семем/ і семемній /для лексем/ перифері X.

5. Головними прикладними аспектвми КЛ близькоспоріднених і взаємодіючих мов, якими є українська і російська, слід вважати сохтіолгнгві стичний, завданням якого передусім є прогнозування й усунення лексичної і лексико-семантичної інтерференції, і лінгво-дидактичний, одним із напрямків якого є створення науково обгрунтованої контрастивної лексикографії для навчання близькоспорідне-ним мовам Я ознайомлення з їх національно-семантичною своєрідністю.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку джерел та списку літератури.

У вступі обгрунтовано актуальність і новизну роботи, сформульовано мету та основні завдання дисертації, визначено матеріал і методи дослідження, його теоретичне й практичне значення,-

подано перелік теоретичних положень, які виносяться на захист.

У першому розділі ’'Гносеологічні та онтологічні фактори подібностей і відмінностей лексичної семантики мов" висвітлюються базові методологічні положення щодо встановлення універсальних, подібних та відмінних рис у мовних картинах світу і в лексичній семантиці мов зокрема.

Багатоплановість природи мови, складовими якої є соціальниі психологічний і біологічний феномени, являє собою основу її тотожності відмінностей на всіх рівнях існування. Соціальність мори як вищий етап її розвитку відбивається у двох основних вимірах: на рівні мікросоціумів /моених колективів/ і на рівні макрі соціуму, тобто на рівні загальнолюдського обміну інформацією -на рІЕНІ ноосфери. У концепції Б.І.Вернадського, з розвитком які пов’язано перспективи наукового пізнання світу, мсві на рівні макросоиіуму відводиться значне роль у створенні нової форми біогеохімічної енергії, а саме - енергії людської культуру. На рівнях мікро- і макросоціумів мова існує відповідно у двох сеог сутнсстях: у фориі живих мов народів і у формі всесвітньої людської мови. Під останньою слід розуміти єдиний когнітквно-семан-тичний континуум, який виконує функцію організуючої скли ЗМІСТ0] ного плану всіх мов і людського знання про світ у невербальних формах. Усвідомлення самобутності кожної мови - це встановлення місця певної мовної культури серед іншкх через усвідомлення ЄДНІ сті /тотожності/ відмінностей на всіх рівнях мовних стосунків: від близькоспсріднених мовних єдностей, або ж мовних союзів /таї очевидно, можна говорити про східнослов’янський, слов’янський мовні -союзи і т. ін./, до єдності планетарної і ноосферичної.

б&ність відмінностей лексико-семантичних систем грунтуєтьс:

на прийнятті трьох основних аксіом: І/едності об’єктивного світу і людської свідомості, що створює симбіоз свідомості-реальності і мори як частини останньої; 2/ єдності ментально-психологічних законів пізнання світу, які є основою лінгвістичних універсалій та найважливіших мовних законів і категорій; 3/ єдності мовної здібності як специфічного коду людини. Виділені аксіоми не мають чітких меж і уявляються взаємозалежними втіленнями єдності вищого порядку - космічної єдності на ноосферичному метарівні.

Міркування про єдність мов не є випадковими для контрастив-ної лінгвістики, яка займається протилежним - відмінностями. Єдність мов становить не тільки основу подібностей, а й відмінностей, якщо, звичайно, цю категорій сприймати діалектично, а саме як єдність відмінностей. Така єдність мо*в розглядатися як головна організуюча сила мовного розвитку загалом.

Мовні картини світу, найсуттєвішими складоаими яких є лекси-ко-семантичні системи, існують, таким чином, в різних ієрархічно залежних сферах людської свідомості - від індивідуальної до колективної і являють собою ймовірні моделі, "різні бачення” загальної картини світу, результат індивідуальної й національної трансформації єдиної свідомості-реальності. Особливості цієї трасформації відбиваються в лінгвістичній компетенціг мовців та в семантичній організації, елементах і категоріях національних людських мов, головним чином у словах та їх значеннях, які виконують функцію основних джерел проникнення до індивідуальних і національних когнітивно-семантичних континуумів, а через них -до єдиного когнітивно-семантичного континууму людства. У цьому криється головна і, можливо, єдина причина подібностей та відмінностей мов і їх лексико-семантичних систем зокрема.

- 14 -

У другому розділі "Аспекти, одиниці і категорії нонтрастив ної лексикології" розглядаються основні поняття КЛ, які ілнстру ються лексико-семантичними відмінностями російської і українськ мов.

КЛ спирається на існуючі лінгвістичні аспекти сучасної лек сикології. Найважливішими серед них є семасіологічний та онома-сіологічний. З погляду семасіологічного лексичні системи мов співвідносяться з єдиним інформаційним полем /ноосферою/ І БИСТ пають як провідники загальної для всіх мов когнітивно-семантичн сфери, котра по-різному структурується у мові кожного мікросоці уму. Специфіка цього структурування зумовлена дією закону відпо бідності світу слів світові думок, який М.Крушевський визначив як основний закон розвитку мови. Саме з цієї причини сприйняття первісно того ж самого денотату може дещо змінюватись і мати різне семантичне наповнення навіть у таких близьких мовах, яким є російська і українська. Пор.: рос. буерак ’небольшой овраг, промоина1 і укр. байрак із значно ширшою семантикою - ’ліс у яр; долині або яр, порослий лісом, чагарником’.

З погляду ономасіологічного лексичний склад мов - це різне членування, або ж різні повні картини світу, в яких відбиваетьс. окреслене коло сприйняття цього світу, притаманне даному мікро-соц'уму. Ядро такого сприйняття і відповідно основний лексичний склад мов у цілому збігаються, що пояснюється єдністю мовного всесвіту. Ступінь близькості лексичного складу мов залежить від їх генетичних зв’язків. Тому очевидно, що мовні картини світу, виражені лексичним складом російської і української мов, дуже близькі, але ж не ідентичні, що виражається в існуванні різних типів відмінностей переважно на периферії мовних систем.

- 15 -

Крім названих двох, виділяється ще третій аспект - епідигма-тичний, який являє собою вісь семантичної похідності у формуванні синхронної та історичної тотожності слова, тобто це аспект семантичної конфігурації слова. Якщо зазначені аспекти об’єднати й спробувати проаналізувати лексичні відповідники в одночасному пересіченні їхніх семасіологічних, онсмасіологічних та епідигматич-них ознак, тобто в тому об'єктивному вигляді, в якому слово існує у мові Й мовленні, у мовній свідомості людей, то навряд чи можна знайти два однакових слова у будь-яких мовах. Це твердження для КЛ є основною аксіомою, яка грунтується на універсальній властивості словесного значення, а саме: на його неповторній індивіду-і альності у конкретному національно-мсвному вимірі.

Одиниці КЛ визначаються залежно від рівнів зіставлення: І/ слова, його семантичної структури; 2/ тематичної, лексико-семан-тичног групи й ширше - семантичного поля; З/ словника в цілону. Контрастивне дослідження мов на кожному з них передбачає використання власних методик, принципів та параметрів аналізу.

Як основну реальну одиницю КЛ слід визначити семему, або ЛСВ, який дорівнює за змістом певному значенню слова. Для цього с достатньо підстав. Пэ-перше, семема являє собою конкретну лінгвістичну реальність на відміну від лексеми /слова у сукупності всіх його ЛСВ/, в якій незалежно від характеру її семантичної структури, неможливо визначити загальне значення. По-друге, виділення слова-значення лк основної одиниці КЛ відповідає самій процедурі пошуку лексичного відповідника при зіставленні мов, переклад: тощо. Нарешті, по-третє, семема ближче розташована до мовленнєвого рівня,'де вона виступає як віртуальний знак щодо конкретного слововживання. Останнє важливо у функціональному

плані взаємодії мое, де у свідомості мовців виникає миттєве перекодування не лексем, а слів-значень та словоформ різних мов.

До категорій, якими послуговується КЛ передусім належать лексичне значення, смисл і значущість, де останній відводиться головна роль. Лексичне значення /ЛЗ/ слова є основним способом презентації свідомості-реальності у мові, -який доповнюється інші ми Еидами лінгвістичних значень. На підставі того, що ЛЗ окреслі найзагальніше і найстгйкіше знання про предмет /до цього варто додати еідомі недоліки лексикографічних дефініцій ЛЗ/ КЛ слід спиратися на розмежування категорій "значення" і "смисл". Обидв: постають як взаємозумовлені стратифікації семантики слова, пов’язані між собою відношенням причини і наслідку. Стосовно до зі-ставного дослідження лексики різних мов категорію смислу слова можна трактувати ширше: як цілісне семантичне уявлення про предмет, названий словом, на рівні всього соціуму. Тобто це - колективний прагматичний ореол, контури якого визначають специфіку Л! у даній національно-мовній картині світу. Смил слова, в свою чеі гу, визначається особливостями поняттєвого сприйняття предметів рівнем національної свідомості народу • Порівняно із смисловим змістом слів ЛЗ у різних мовах постають як стійкіші і тому ближчі утворення. ЛЗ - це елементи смислу, тому смисли слів різних мов, навпаки, віддалені і розчинені у незримих обріях, котрі ві; діляють свідосмість-реальність одного соціуму від іншого.

Найяскравіше смислові відмінності виявляються у формуванні переносних або метафоричних значень, в яких відбиваються асоціативно-психологічні особливості сприйняття СЕіту ТИМ ЧИ ІНШИМ НІ родом. Так, напр., український відповідник до рос. капель ’падение с крыш, с деревьев тающего снега каплями, а также сами эти

капли /весенняя капель/’ слово капанина^ розм ’падання крапель’ мае ширший смисл, оскільки позначає падання крапель взагалі і містить ще й переносне значення - ’дрібний заробіток, невеликий . прибуток’, яке сформувалося завдяки широкому діапазону першого основного значення.

Значущість являє собог реляційну ознаку ЛЗ і смислів слів, що зіставляється. Дана категорія поширюється лише на такі ЛЗ, яяі є співвідносними у членуванні світу. Це можуть бути пари типу рос. бочаг ’яма на дне реки, озера, болота; омут’ і укр. бакай з двома ЛСВ, де тільки другий відповідає російському слову, а перший позначає інший денотат: ’вибій з водою, калюжа на дорозі; баюра’.

Еизначення значущостей на рівні семем як основному для КЛ встановлюється шляхом зіставно-компонентного аналізу лексико-се-мантичних структур слів-відповідників різних мов. Найсуттєвішим питанням при цьому є встановлення дійсно відмінних семантичних ознак, тобто таких, що створюють їх реальні,а не суто словникові значущості, оскільки будь-який словник не в змозі адекватно відбити ЛЗ і смисли слів як часток мовної свідомості соціумів, а відтворює лише їхні вірогідні моделі, якими лексиколог користується як допоміжним, хоча й головним матеріалом. Для усунення цього компромісу контрастиєний аналіз лексики варто проводити із врахуванням закону семантичної відкритості слова, сутність якого визначається дискретним характером сем, їх спроможністю .асоціюватися з підпорядкованими семантичними ознаками й породжувати тим самим додактову семантичну інформацію, яка у ЛЗ може існувати у "прихоззнему", імпліцитнему вигляді. Об’єятивний кснтрастивно-семантичний аналіз лексики передбачає максимальну експлікацію "прихованих" сем у ЛЗ зіставлюваних слів і відтворен-

ня обсягу і змісту їхніх семантичних структур в розгорнутому вигляді , на фоні якого можливе виявлення реальних значущостей або констатація їх відсутності у тих чи інших парах -відповідників. Пор. рос. і укр. баланда ’очень жидкая похлебка’/’дуже рідка пісна юшка’ де розщеплення семи ’похлебка’ в ЛЗ російського слова дає ту саму семантичну інформацію, яку містить експлікована сема ЛЗ українського відповідника ’пісна юшка’, а саме: похлебка - ’суп, заправлен нгсй мукой, крупой или картофелем’, /не м’ясом/, -тобто пісний /пост ннй у знач. І. ’не мясной, а скоромний’/. .

Отже, семантична імплікація смислових структур слів, зумовлена законом їх семантичної відкритості, являє собою необхідну процедуру у контрастивному аналізі лексики, яку не обминає ніхто, стикаючись із необхідністю адекватного сприйняття слів сеосі чи іншої мови.

У третьому розділі "Поняття еквівалентності та типи семантичних відповідностей лексичних одиниць" розкрито основні положення щодо виявлення характеру і ступеня відмінностей між словами різних мов, що зіставляються.

Еквівалентність відноситься до одного з трьох можливих типів лексико-семантичних відозвідностей, а саме до такого, який являє собою збіг ЛЗ слів. З боку семасіологічного даний тип виводиться за межі контрастивного зіставлення, однак в ономасіологічному плані тотожні за семантикою слова близькоспоріднених мов можуть бути предметом аналізу КЛ /пор., напр., розбіжності внутрішньої форми таких еквівалентних слів, як рос. полотенце - укр. рушник, пояснила - поперек, свадьба - весілля та ін./

Два.інших типи відповідностей являють собою частковий збіг і повне розходження /безеквівалентність/ позначаючих, коли А* В

і А^В. Співвідношення АлВ має два різновиди залежно від характеру часткового збігу ЛЗ слів, а саме: включення /АпВ або АсВ/ і пересічення /АОВ/.

Відношення включення позначає, шо в ЛЗ слова однієї мови е більше сем, ніж в ЛЗ слова-відповідника іншої мови, тобто в семний склад значення слова мови А включається все значення слова мови В плюс якась сема /семи/ або навпаки. Напр., рос. попона ’покривало для лошадей, собак и др., закрывающее спину и туловище’ = укр. попона + ’використовується також для покриття возів, саней і ін.’; рос. колотушкао ’деревянное приспособленке, которум стучит ночной сторож при обходе участка’ = укр. калатало + ’дерев’яний прилад ... який прив’язують на шию тваринам’ і т.ін.

Даний тип лексико-семантичних відповідностей є важливим показником v КЛ, а саме для визначення співвіднесеності гіпонімії та гіперонтмії в мовах. Гіперонімія - недиференційованість значень одніс: мови порівняно з іншою, де ці значення диференціюються гіпонтмами. Типовими прикладами відмінностей за даною ознакою є відсутність р російській, українській та деяких інших слов’янських мовах спеціальних слір для диференціації окремих частин тіла, що притаманно англійській та іншим європейським мовам: band - arm, Гоо t - 2±S Та ІН. У ТаКОМУ РОЗУМІННІ ГІПОНІІІІЯ

і гіперонімія розглядаються як показники більшої конкретності чи абстрактності мови. Цілком природно, що між східнослов'янськими мовами суттєвих розбіжностей з точки зору конкретності/абстрактності немає, а існуючі приклади відмінностей за типом включення на семемно’му рівні не відображають тенденційних процесів щодо лексичних систем у цілому.

Відношення пересічення /АПВ/ спостерігається у тих випад-

-голах, коли ЛЗ ніби накладаються одне на одне, але ж у кожного з них лишається й власна частина. Для цього типу відношень можна скористатися терміном гетеронімія, який стоїть в одному ряду із гіпе-ро- Я гіпоніміев. Даний тип поєднує такі лексико-семантичні пари різних мов, які поэначавть різні, але дуже схожі за природою, функціє» т т.ін. денотати та поняття про них. Пор. рос. оксамит •вид старинного плотного узорного бархата’ та укр. оксамит ’тканина з густим коротким ворсом з натурального шовку або штучного волокна’ /рос. бархат/.

Міжмовна гетеронімія залежно від обсягу та змісту сем, що перехрещуються, має різний ступінь. Найвідцаленіші межі семантичного пересічення можуть наближати такі слова до міжмовної омонімії якщо вони у близькоспоріднених мовах збігаються за формою. Пор. рос. налобник ’старинный женский головней убор в виде нарядной повязки, надевавшейся на лоб, а также ремешок для поддерживания волос во время работы’ і укр. налобник ’металеве покриття, яке захищало лоб воїна від ушкодження; начільник’ або рос. забияка_________

^<*31 •

’тот, кто затевает ссорм, драки; задира’ і укр. забіяка^ заст ’убивця, розбійник’.

Вказані типи відношень між лексико-семантичними відповідника* ми російської і української мов, хоча й мають місце, все ж не є типовими для іменникового складу близькоспоріднених МОВ V цілому. Специфікою останніх є перевага особливого типу лексико-семактич-них відношень, який грунтується на подібності позначаючих /=ЛЗ/ слів, але такій, що не є абсолютною, а має /припускає/ розбіжності у сенній периферії. Крайні межі, якими визначається ступінь семантичної еквівалентності слів, слід вважати виділені основні типи лексико-семантичних відношень між парами слів різних мов:

- 21 -

збіг ЛЗ, їх включення та безеквівалентність.

Безеквівалентність охоплює розбіжності на рівні ядерних сей в структурі ЛЗ слів. У перекладі такі значення не мояуть бути адекватними еквівалентами, тому що вони відбивають специфічні предмети і явища певного соціуму. Слова даної групи досить досконало дослідз-зно відносно до іноземних /західноєвропейських/ !.10В на фоні ГОЛОВНИМ ЧИНОЦ російської МОВИ. Щодо ВИВЧЕННЯ без-еквівалентності лексики блязькоспорідненях мовних культур, то це завдання перспективного плану, розв’язання якого очікує виявлення цінної етнолінгвістичної інформації про історів, гиття та побут близькоспоріднених націй. .

Більса частина безеквівалентної лексика - це переважно конкретно-предметні іменники, тобто безпосередній предмет реферованого дослідження. Тут визначаються різні рубрики назв, які ппзночзпть предмети матеріальної та духовної культури, а саїхз:

І/предмети домашнього вжитку ,/рос. волосяник ’тюфяк из волоса’, дут^з'маленькая подушечка’; укр. скісок ’взгзток гостро відточеної КОСИ, ЯКИЙ використовують замість нота, брЯТЕП і т.ін., плахта2 ’покривало або килим з картатої декоративної тканини’ і т.ін.''; 2/назви одягу /рос. косоворотка, кафтан; укр. кісник ’стрічка для вплітання в косу’, кептар ’у гуцулів - верхній ху». тряний одяг без рукавів’/; 3/нззви кулінарних виробів, напоїв /рос. бепаиель ’густой соус из яіш, молока, муки’, ботвинья ’холодное купанье из кваса с отварной ботвой свеклы, лукоа и ркбой’; укр. бануш ’кулеша на скетані’, запіканка^’горілка, заправлена прянощами і витримана певний час у гарячій печі/; 4/назви зиа- . рядь праці /рос. горбуша ’небольшая коса с короткой ручкой и изогнут™ лезвием’; укр. канівка ’маленька кирка або нодоток для

обтісання каменю’/; 5/назви рослин і тварин /рос. поленика ’северное травянистое растение с темно-красными съедобными плодами’; укр. яерблюдка ’кущувата трав’яниста рослина - бур’ян’, патлач^ ’тварина з довгою, густою шерстю'/; 6/назви будівель та їх частин /рос. иаба. тетрем. полотенце^’резное украшение ... у деревянной избы’; укр. хата, стріха, загаба^ ’стіна хліва, зроблена з подвійного плоту, закладеного всередені соломсе і т.ін.’/; 7/ назви осіб /рос.иудушка. зюзяПр0С_ ’совершенно мокрый или совершенно пьяный’; укр. кирпань фам ’людина з коротким задертим догори носом’, зайда ’людина, яка прибула звідки-небудь, не тутешня’/; В/ назви музичних інструментів /рос. балалайка, гусли; укр. бандура. трембіта/; 9/незви історичних реалій, які теж поділяються на різні тематичні групи: а/одяг /рос. архалук. опашень; укр. жупан^. кибалка/; б/предмети домашнього вжитку /рос. ендова^, братина/; в/особи /рос. ринда, холоп^; укр. посполитийгетьман/; г/оз-броення /рос. бердыш, пищаль; укр. карабеля, гаківка/; д/одинипі міри /рос. пятерик, аршин^; укр. крючок^ заст , мажа^ / // та ін.

Класифікаційні рубрики безекві валентних слів російської і української мов збільшуються за рахунок їх розгалуження. Основним способом перекладу даних слів у близькоспоріднених мовах є транскрипція, рідше - переклад шляхом приблизної, як правило, родовидової заміни /укр. закуток ^ ПЄрЄН ’місцевість, віддалена від великого адміністративного і культурного центру’ - рос.глушь, глухомань/, а також шляхом звичайного пояснення. Окремо виділяється й група слів, зміст яких в іншій мові розкривається описово, тобто сполученням слів; рос. кухлянка - укр. хутряна сорочка, рос. чилибуха - укр. блювотний горіх, рос. крысоловка - укр. пастка на дурів, укр. сонечкоо - рос. божья коровка і т. ін.

Дан: відповідники не завади пов’язані із позначенням специфічних реалій, однак подібні приклади теж мають певний відбиток специфічності, але ж в ономасіологічному аспекті, а саме в плані неоднакового членування світу різними мовними культурами. Сюди ж слід віднести й наявність в мовах таких слів, значення яких, тобто поняття з ними пов’язані, в іняій мові існують на невербальному рівні. Так, напр., в російській літературній мові немає слова-від-повідника укр. ступак^- ’загнутий верхній край лопати чи заступа, в який упираються ногою при копанні’, але ж це зовсім не свідчить про специфічність даного поняття в українській мовній культурі: воно дійсно лишилося непоміченим російською мовою, але не свідомістю. Саме подібні випадки спричинюють необхідність розмежування таких понять, як безеквівалентна лексика, тобто в широкому розумінні лексика, що не м?е однослівних перекладних еквівалентів в ігсзіЯ мові, і слсва-реалії - частина безеквІЕалентнсї лексики, що позначає не існуючі в інших національних культурах предмети та поняття з ними зв’язані. Останні в синхронному плані складають більш-менз стійкий шар лексики незалежне від мови перекладу, тоді як різні пари мов мають для кожної з них свої власні словники безеквівалентної лексики.

Четвертий розділ "Принципи та параметри контрастивної лексикології" с спробою упорядкування вихідних засад та найважливіших ознак з і ставного аналізу лексики близькоспоріднених мов.

Визначення найголовнішого принципу КЛ пов’язане із вектором зіставлення. Традиційно контрастивне вивчення мов будується на прийнятті однієї, як правило, рідної мови як вихідної, або х фонової , внаслідок чого маємо образ мови А у дзеркалі мови В. Такий підхід цілком виправданий у двомовній лексикографії, тобто пере-

Еажно в практичному використанні при ознайомленні э іншою мовою. Однак з точки зору наукового зіставлення лексичної семантики мов він не є надійним, тому що в такому випадку деякі особливості другої мови залишаються непоміченими через відсутність необхідних відповідників у першій, вихідній мові. Якщо ж йдеться про зіставлення близькоспоріднених або споріднених мов, тобто мов, які біль шою або меншою мірою подібні, то до уваги беруться не стільки особливості однієї мови порівняно з іншою, скільки особливості двох або декількох мов взаемостосовно. У такому випадку одна мова не може бути іеі-иші сошрагагіопів ,або ж еталоном зіставлення: кожна мова відбиває своє власне національно-специфічне бачення світу. І цю функцію може виконувати, таким чином, лише незалежна від жодної національної мови третя система, а саме едина когнітив но-семантична сфера у прийнятому в дисертації розумінні даної реалії як універсального семантичного континуума всіх мов. Цей континуум втілено в найдрібніші змістовні одиниці - семи, які розчинено в живих людських мовах та в свідомості їх носіїв. Неповторні комбінації універсальних за своєю природою семантичних ознак ство рюють неповторність смислових структур слів у різних мовних карти нах світу, кожна з яких взаємозбагачує уявлення про ті чк інші предмети та явища.

Семи в окремих ділянках лексичних систем різних мов не збіга ються не лише за структурою, тобто за особливостями комбінацій в 13 слів, але і за складом: деякі ознаки свідомості-реальності в різних мовах відбиваються неоднаково. Напр., в українській мові є низка специфічних назв для позначення територій, що обробляються: гречівка ’поле, на якому росте або росла гречка’, картоплище ’міс це, з якого зібрано картоплю’, льонище ’ділянка землі, з якої зі-

брано врожай льону’ і т.ін. Але ж уявлення про ці та інші безекві-валентні слова в будь-якій мові можна передати описово чи якось інакше. А стосовно російської мови це тим більш можливо, бо йдеться не про слова, які передають екзотичні реалії: у росіян теж є поля, де вирощують гречку, картошш та под. Інша справа, що спосіб маніфестації сеы, пов’язаних з цими поняттями, в російській мові дещо інзгай, обумовлений інзнмя вербальннмт можливостями російської національної свідомості.

Отже, семя як найдрібніаі елененти когнітивно-семантичного континуума й основний будівельний матеріал лексичної семантики мов 5 сполучними ланцюжками не тільки між ділянками когнітивно-сенан-тичної сфери всесвіту, а й між конкретними людськими мовами. На цьому унінереальному характері сем грунтується можливість перекладу з однієї мови на іншу та й взагалі можливість взаєморозуміння людей різних національних соціумів.

2а основу класифікації параметрів НІ у дисертації приймаються аспекти контрастивного аналізу лексики /семасіологічний та ономасіологічний/' і структура ЛЗ слова як головної одиниці зіставлення.

Семасіологічні параметри розкривають розбіжності змістовного плану, і тут виділяються такі основні характеристики:

І. Семантичне маркування сліз. Це вихідний семасіологічний параметр, який вказує на розбіжності у віднесеності змісту слів до самостійних ЛСВ чи відтінків у значеннях, до прямих чи переносних значень. З точки зору КЛ важливим є не тільки семантична ква-л'фгкапгя змісту слів у межах зазначених стратів /відомо, що це питання є найбільш нестійким у теорії і практиці лексикографії/, а й можливість їх протиставлення. Для реалізапії цієї можливості

відтінок у значенні розглядається як особливий компонент, що займає проміжне положення у триаці семема - відтінок у значенні -ікдивтдуально-мовленнєве вживання, відбиваючи діалектичність й непроникність лексико-семантичної організації мови в цілому.

За даним параметром виявляються такі різновиди контрастиЕНих співвідношень у зіставлюваних мовах:

І/значення слова /ЛСЕ/ + відтінок /відтінки/ у значенні в одній мові - ЛСВ без відтінків у значенні в іншій мові. Напр.: рос. недометакд *то, что не имеет должного размера’ + //’обувь или одежда для взрослых, имеющая размер меньше, чем самый маленький’ -укр. недомірок = рос. недомесокд. Важливим при встановленні даного типу співвідношень є виявлення національно-специфічних відтінків, які супроводжують значення певних семем; пор.:рос. клуша-^/. ’о неуклюжей, неповоротливой женщине’ х укр. квочка^, яке не мас подібного відтінку.

2/ЛСВ в одній мові - відтінок у значенні в іншій: укр. общч-ка.| ’кільце з металу, рідше з дерева, з кістки і т.ін., яке носять на пальці як символ шлюбу або як прикрасу’ » рос. кольцо-^//. Розбіжності такого типу пояснюються різним ступенем розвинутості полісемії та наявністю в одній з мов семантичних лакун: рос. про-’отверстие, через которое может проходить воздух1 - укр. продух^// і незакріпленість за рос. продушина як ЛСВ чи його відтінок змісту ’отвір, цілина, діра в чому-н.’, яке мас укр.продух^.

• Розбіжності лексико-семантичних відповідників за даною ознакою є причиною розбіжностей більш загального характеру: в структурах лексем /багатозначних слів/. Напр.: рос.золотарь вміщує З ЛСВ, а укр. золотар - 2, де другий ЛСВ російського відповідника

/’ПОЗОЛОТЧИК’/ СПІВВІДНОСИТЬСЯ З укр. 30Л0ТаР| //.

В цілому контрастність російських і українських слів за семантичною маряованіетю їх змісту не є визначальною в кількісному

і якісному відношеннях і, як наслідок, не має суттєвого впливу на переклад лексико-сеиактичних відповідників. Виняток становлять випадки, коли відтінки у значеннях однієї з мов є безеквівалентними типу: укр. саж’такий хлів, що використовувався для покарання, для тимчасового ув’язнення’.

2. Семантичний обсяг Т8 зміст когнітивного компоненту ЛЗ.

Між семантичним обсягом /складом сем/ та змістом когнітивного компоненту ЛЗ існує обернено пропорційна залежність: чим вужчий обсяг, тим ширшим є значення, і навпаки. Цей фактор слід враховувати для еиявлєння дійсно нерелевантних /специфічних/ сєм в ЛЗ зі-ставлюваних слів, незалежно від повноти їх тлумачення в словниках. Пор., напр., різний обсяг тлумачення рос. гренки ’поджаренные ломтики хлеба, обычно белого’ та укр. грінка ’змащена жиром і підсмажена скибка хліба’.

За даним параметром виділяються розглянуті вище розбіжності трьох основних типів: включення, пересічення та неспівпадання когнітивних компонентів ЛЗ, які, за винятком останнього, не є суттєвими між близькоспорідненими мовами. Неспівпадання семного складу та змісту ЛЗ може призводити до міжмоеної омонімії /у випадках збігу позначаючих/ - явища поширеного між російською, українською та іншими спорідненими мовами. Пор.: рос. грач /укр.гпак/

- укр. грач ’учасник гри’; рос. избат ’крестьянский доа’<

Д*Р- ісгьба ’дім, лазня’ - болг. изба ’землянка’, с.-х.’погріб’ і т.тн. Ця частина лексики найчастіше зазнає інтерференційного впливу у мовленні, викликає певні труднощі у перекладацькій діяльності , тому її вивчення /роботи М.П.Ночергана, Н.В.Заславсьної,

- 28 -

С.Влахова та ін./' мае неабияке практичне значення.

3. Граматичні розбіжності між російськими та українськими іменниками у цілому не впливають на семантику лексичних відповідників. Винятки становлять випадки: а/поетичного вживання деяких слів /пор. назву балади Т.Шевченка "Тополя" як символу рідної землі та коханої і неможливість художнього перекладу цього слова рос. тополь чол. роду; рос. луна, лебедь /ж.р./ і укр. місяць. лебідь /чол. р./, які у фольклорі та поезії російського і українського народів набули символічного змісту, і т.ін./; б/деякі іменники групи ріигаїіа г«тияі , які в російській мові на відміну від української мають більш розвинуту семантичну та стилістичну варіативність: диференціація рос. крюки - крючья, образы - образа та под. є типовою в російській системі категорії числа іменників і представлена поодинокими прикладами в українській мові /хліба -хліби, грунта - грунти та ін./. Разом з тим українську мову відрізняє поширене коло одиничних та збірних іменників, які доповнюють шар специфічних назв на фоні російської мови: бур’янина, вербину, пшонина: колюччя, сніп’я, пагілля та под.

4. Стилістичні розбіжності між лексикою російської і української мов відповідно до прийнятого в роботі розмежування таких понять, як стилістичний компонент ІЗ та функціонально-стильова приналежність слова розділяються на два типи: перший охоплює слова, які відрізняються стилістичними співзначеннямк, тобто різного роду конотативно-оціночними нашаруваннями, що становлять частину смислового сприйняття, другий - слова, що мають неоднакові функціонально-стильові характеристики в залежності від сфери вживання, частотності та ін. Проте виділення цих двох типів і в лексичній стилістиці однієї мови, і у контрастивному плані є умоєним через

взаємозалежність стилістичних і стильових ознак слова. Пор. віднесені СТЬ ДО ЗНИЖеНОЇ ЛеКСИКИ РОС. И£2йПрЄЗр » сопля^ д , які мають негативне еноційно-експресивне забарвлення. Отже, функціонально-стильову приналежність не можна повністю виводити за иежі структури ЛЗ, на яке вона теж частково впливає. Крій того, при контрастивному аналізі стилістичних і стильових розбіжностей російської і української ысв слід враховувати й непослідовність словникових позначок, незбалансованість останніх на ні шовному лексикографічному рівні /пор., напр., відсутність відповідної позначки до рос. "просторечное” в українських словниках/, що спонукає до додаткової роботи мовної інтуїції при визначенні тих чя інших контрастиЕ.чих рис за даним параметром.

Розбіжності першого типу /власне стйлістичні/ на відміну від функціонально-стильових с незначними , що пояснюється стіЯ-кішістю семантики експресивних /афектних/ слів порівняно із стилістично нейтральними, що, доречі, простежується і в межах однієї мови на прикладах експресивно забарвлених синонімів, які є більш "точними" /рос. барахло - манатки, пролаза - проныра, пустомеля - пустозвон та под./. Слова з підвищеним конотативним фоном, як правило, не розвивають вторинну номінацію, відтінки у значеннях і т.ін. і тому швидше "знаходять" своїх відповідників в іншій мові. Пор. пари рос. отчизна - укр. вітчизна, воитель - во-йовнкк , книжні, з експресією піднесеності; забудднга - гультяй. ловкач - спритник, хруч - шкарабан та под. з негативной конотацією.

Серед цієї частини лексики в кожній мові є спецнфічні назви рос. бутуз, балаболка, белиберда і укр. почвара, паскуда, псяюха/, які від інших безеквівалентних слів відрізняються тям, що,

-Зоне позначаючи якісь особливі денотати, вони виражають певну оцінку специфічним для даної мови словом, переклад якого засобами іншої мови завжди буде приблизним і не відтворить національно-експресивну забарвленість оригіналу. -

Розбіжності другого типу - за функціонально-стильовою приналежністю слів - е найбільш поширеними у лексиці російської і української мое, що пояснюється передусім неоднаковим входженням старослов’янських і церковнослов’янських елементів в системи цих мов, а також специфікою їх розвитку в різні історичні періоди в цілому. Даний тип розбіжностей є досить різноманітним у плані стилістичної стратифікації лексики й охоплює щонайменше п’ять різновидів:

І/ розбіжності за віднесеністю слів до різних функціональних стилів: рос. баба^/розм./ - укр.баба|/нейтр./, валежина /нейтр./ -вивертень /розм./; искуситель /книжн./ - спокусник /нейтр./, изгнанник /книжн/ - вигнанець /нейтр./ та под. ;.у кількісному відношенні книжна лексика російської мови значно переважає українську; 2/розбіжності за стилістико-хронологічною ознакою теж свідчать про наявність більшої кількості застарілих елементів в російській мові на фоні їх відповідників в українській: рос. злопыхатель /заст./ - укр. злобитель, землемер /заст./ - землемір, землероб /заст./ - землероб та под.; З/ розбіжності за сферою вживання охоплюють передусім термінологічну лексику, однак не є суттєвими, а інколи й виправданими, хоча б тому, що цей шар лексики має тенденцію до зближення в різних мовах; пор. рос. заявитель /спец./

- укр. заявник, золотильщик - золотильник /слеи./, инкасатоп -інкасатор /фін./ та под.; 4/ розбіжності за стилісткко-локальнсю ознакою вказують на те, що один з лексико-семантичних відловідни-

- ЗІ -

ків відноситься до шару діалектної чи обласної лексики в своїй мові: рос. перелаз /обл./ - укр. перелаз /літ./, валух - валух /ді-ал./, баштан /обл./ - баштан і т.ін. Розбіжності за даною ознакою охоплюють найбільшу кількість слів, тому що багато назв російської літературної мови є частиною тих чи інших діалектів української та навпаки. Пор., напр., слова, зареєстровані в Словнику російських народних говорів: пелюшка, панчоха. очерет, пепелюха та ін.; 5/ розбіжності за частотністю вживання в російській і українській мовах не є значними й пов’язані, як правило, з розвитком синонімічних парвлелей н тій мові, де один з вдповідників має обмеженість за даною ознакою: рос. окорок - укр. окорок /рідко/ - окіст, резиденция - осідок /рідко/ - резиденція та под.

Нарешті, виділяється змішаний вид розбіжностей, який охоплює слова, що відрізняються декількома стилістичними ознаками водночас: рос. бумага^ - укр. бумага /розм., заст., рідко/, злей /прост., устар./ - злюка і т.ін.

Ономасіологічні параметри зіставлення у широкому розумінні -це такі ознаки розбіжностей, що вказують на неоднакові способи номінації тих самих денотатів у різних мовах. Для близькоспорід-нених та споріднених мов дані параметри зіставлення є найбільш суттєвими в кількісному і якісному відношеннях, вони на відміну п'ц семасіологічних є й найбільш зримими, тобто легко впізнаються нєргть при першому наближенні до зіставлюввних слів. Проте за цим прихпрано глибокі пронеси національно-мовної номінації, шляхи сприйняття, пізнання та лінгвалізації кожним народом предметів сртдомості-реальності.

Ономасіологічні параметри КЛ передбачають аналіз розбіжностей передусім за такими ознаками:

1, Спосіб та джерело номінації. Тут виділяються - І/спілі ні за походженням і, як наслідок, спільнокореневі а/слов’янські назви /рсс. і укр. серп, день, верба/: б/запозичені з різних мов слова /турист, солдат. ресторан/; 2/різнокоренеЕІ а/ слов’янські слова /рос. столовая - укр. їдальня, страна - країна. бенок - дитина/; б/ слов’янські та запозичені назви /рос. гости ница - укр. готель, спектакль - вистава, процент - відсоток/: в/ запозичені назви, які потрапили до російської і української мое з різних дкерел /рос. диван < тур.пер.divan ; укр. канапа

< фр. canape /; Б українській иові за даною ознакою переважа ють запозичення із західнослов’янських мов, що є важливо» відмінною) рисою на фоні східнослов’янських мов.

Характеристика контрастивних особливостей за способом номінації виходить за мені власне КЛ і становить предмет дослідження контрастивного словотвору, де встановлюються віднінності за структурою основ, морфемним складом слів, наявністю морфонологію них явищ, типами та иоделяїш словотвору та іншими ознакаш.

2. Внутрішня іЬорна слів є однією з найважливіших ознак зіставлення близькоспоріднених і споріднених мов: саме через відмінності мотивованості назв найяскравіше виявляються національне специфічні бачення світу різними повними культурами. Російські та українські лексико-сємантичні відповідники розподіляються на такі підгрупи за даною ознакою зіставлення:

І/ слова, які співпадають за первісною ознакою мотивації /сочинение - твір, говорунья - балакуша, часи - годинник/. Спіль ність мотивованості часто є наслідком калькування /общежитие -гуртожиток/. В цю підгрупу не входять власне типологічні назви, тобто назви, що мають спільну мотивацію за часів праслов’янської

чи давньоруської єдності /рос. мачеха, укр. мачуха < таІіайЬа /; 2/ слова,.які мотивовано різними семантичними ознаками /прихожая - передпокій, воскресенье - неділя; свадьба - весілля/;

З/ слова, які в одній з мов мають стерту або ж невідому мотивація, а в мові зіставлення ця мотивація відома й відчутна •'этаж /?/ - поверх, стакан /*>/ — склянка, краска - фарба /?/, невеста /?/ - наречена/.

Аналіз лексико-семантичних відповідників різних мов за внутрішньою формою має не тільки національно-культурологічне, а й лінгводидактичне значення. При оволодінні другою мовою скоріше засвоюється лексика із прозорою мотивацією, яку наша свідомість спроможна швидко декодувати і міцніше приєднати до назв своєї мови.

3. Синонімічні зв’язки слів різних мов є ознакою, яка лежить на межі ономасіологічних і семасіологічних параметрів зіставлення, що зумовлено природою синонімії як мовного явища. Зіставлення будь-яких синонімічних рядів різних мов виявляє розбіжності за складом компонентів та за лексико-семантичною їх відповідністю, тобто за ступенем еквівалентності. Крім цієї характеристики, для близькоспоріднених і до того ж взаємодіючих мовних систем, якими є українська й російська, важливим є виявлення лексичних дублетів, які -виникли переважно внаслідок такої взаємодії. Пор.: рос. киянка - укр. киянка, мушкель; парус - парус. рітрило; кровать - кровать, ліжко; пихта - піхта, ялиця; фонтан -фонтан, подограй; баня - баня, лазня та под. В російській мові на відміну від української такі приклади поодинокі: бублик /укр. бублик ■'. баранка; бондарь /укр. бондар/, бочар. Міжмовна асиметрія позначаючих є, таким чином, результатом конвергентного вшга-

ву переважно російської мови на українську. Причому наслідки та кого впливу не,завжди позитивні: по-перше, більшість існуючих в українській мові слів-дублетів є зайвим, непотрібним для мовців явищем; по-друге, національну специфіку в даних парах слів передають не запозичені з російської /або ж через російську/ мо ви назви, а власні, більшість з яких зберігає і внутрішню форму Контрастивний аналіз лексем, тобто слів у сукупності всіх ї: значень, є наступною сходинкою в реалізації принципу системност КЛ. Розбіжності семантичних структур багатозначних слів в різни: мовах є найбільш помітними, відображаючи суттєві особливості лексичних систем зіставліваних мов, що відіграє неабияку роль у різних мовленнєвих ситуаціях.

Вихідною ознакою при аналізі даних одиниць зіхтавлення є ї: ріднесеність до омссементів та полісемантів. Розбіжності за цієї ознакою для українських та російських іменників у цілому не характерні, за винятком випадків, коли в одній з мов деякі назви .-'переважно зооніми/’ -мають переносні чи метафоричні'значення типу: рос. стрекоза^ разг ’о живой, подвижней девочке’.

Другою й основною контрастивною ознакою зіставлення багатозначних слів є склад та ієрархія ЛСБ. Аналіз розбіжностей за даною ознакою вимагає особливої обережності, оскільки значення та ■їхні відтінки по-різному структуруються в різних словниках і знаходяться між собою у відношенні дифузності. Розбіжності за складом та ієрархією значень лексем, що зіставляються, зумовлено, по-перше, неоднаковим ступенем розвинутості полісемії та, по-друге, наявністю самостійних позначаючих для певних денотаті] що в одній з мов закріплено за ЛСВ багатозначного слова. Пор.:

рос. жена

укр. жінка

Рос. жена^ ’замужняя женщина’ - укр. жінкад ; жена %

устар.

'то же, что женщина’ = укр. жінка^ укр. жінкао ’доросла, на відміну від маленької дівчинки’ /рос. -женщина/.

Однією з причин розбіжностей в структурі полісенічних слів може бути наявність в одній з мов синонімічних назв, які стосовно другої мови виступають міжмовними омонімами, що схематично можна представити прикладом:

' из творога...’/ ,

Найбільший інтерес у контрастивному плані становлять такі міжмовні омоніми, які в одній з лексичних систем входять до

русский головной убор замужней женщины’.

При аналізі багатозначних слів різних мов можливе виявлення контрастів за способом мотивованості ЛСВ в структурах лексем /метонімія. метафора/, за типами полісемічності /радіальна, ланпюж-чое8. змішана/ та за деякими іншими ознаками, які визначають різновиди полісемії. Стосовно близькоспоріднених мов вони, як свідчить матеріал зіставлення, не є суттєвими на відміну від нов не-споріднених, які мають специфічні тенденції у формуванні різних типів значень; напр,, у французській мові порівняно із російською

рос. пасха

укр. паска

—рос. кулич —укр. Великдень

©

/’сладкое кушанье

2

складу безеквівалентної лексики. Пор-: рос. сорока ’старинный

- 36 - ■

переважав метонімія як спосіб перенесення значень /В.Г.Гак/.

Для контрастивного аналізу на рівні ЛСГ предметом дослідження в дисертації було обрано метеорологічну лексику різних слов’янських мов: російської, української, білоруської /східнослов’янських/, болгарської, сербохорватської /південнослов’янських/, полі скої, чеської, словацької /західнослов'янських/. Цей шар лексики належить до найдавніших назв, і його аналіз в контрастивному плані дає цікаві спостереження над різноманітними семантичними трансформаціями первісно спільнослов’янських слів у сучасних слов’янських мовах, тобто розкриває тотожність єдності як основи КД на широкому багатомовному фоні слов’янського культурно-мовного союзу.

Багатомовне зіставлення на відміну від двомовного спонукає частіше звертатися до даних історії слів, їхніх первісних семантик них ознак на етимологічному рівні. Це не протирічить завданням контрастивістики, яка займається відмінностями на синхронному рівні, оскільки саме з історії слів починається виявлення національної самобутності тієї чи іншої назви, встановлення шляхів семантичних змін, які на сучасному етапі розвитку мов постають,вже як результат. Напр., якщо зіставити різні слов’янські паралелі до укр і білор. град, то відмінності виявляються вже в самих первісних ознаках мотивації, які відбивввть гносеологію сприйняття різними народами одного й того самого денотату: болг. град, градушка,

С.-Х. туча. П. grad , ч.кгоиру , СЛОВ, krupy , 1’adoveo , Itaneneo . Щодо с.-х. туча^. яке = укр. град, то вено теж має певну логіку мотивації: похідне від *t^k.ia /одне із значень цього слова в праслов’янській мові за даними етимології - ’велика кількість, скупчення чого-н.’/ в сучасній сербохорватській мові позначення граду пов’язується саме із скупченням цих атмосферних

опадів. Спільність зазначеної семантичної ознаки, що супроводжує назви граду в різних слов'янських мовах, спостерігається в наявності у всіх паралелей другого, переносного значення, яке збігається з укр. тсадо дерек.*11^0 великУ кількість чого-н.*. Проте третє значення цього слова, яке фіксують словники східнослов’янських мов - ’у знач, присл. градом1тобто значення, що реалізується у фразеологізмах /пор. рос. слезы катятся градом; укр. сльози котяться градом; болг. сьлзите се сипят като град/, у більшості інших слов’янських мов передається інакпе /пор.: п. pot spiy-тта z nlego struaienic^• runn. not sn Hal сіеегЬоя і Т.ІН./.

Крім того,-наведені слов’янські відповідники в своїх мовах мають власні значення, більшість з яких розвинуто у відповідності з первісними семантичними ознаками /пор.: слов, hrttpy,, -’крупа, зерно’; ІІ5Йаї££2 " ’айзберг’; с.-х. тучад - ’драка’/.

Багатомовне зіставлення на рівні ЛСГ дозволило скористатися всіма способами контрастивного аналізу лексики за оноласіологіч-ними. семасіологічними і частково епідигматичними ознаками КЛ, охопивши при ньому семний та лексемний рівні, та виявити відмінності вищого рівня, а саме: І/ у кількісному складі ЛСГ, який визначається складом позначаючих, у тому числі наявні сто синонімічних назв у кожному з ланцюжків ЛСГ; 2/ у ступені вираження у значеннях концептуального уявлення про денотати та частки національно-специфічного змісту в цьому вираженні; 3/ у характері взаємозв’язків між окремими ділянками ЛСГ і їх відображенням у формуванні прямих та похідних значень.

Багатомовне зіставлення на рівні ЛСГ може бути окремим відгалуженням КЛ, яке обіцяє серйозні перспективи не тільки у лінгвістичному, а й у культурологічному плані, оскільки саме таке

зіставлення розширює межі лінгвістики і безпосередньо виводить її на коло більш загальних знань про спільне і відмінне в історії, культурі, світосприйнятті, традиціях різних етносів.

П’ятий розділ "Прикладні аспекти контрастивної лексикології" висвітлює основні галузі практичного використання даних КЛ, серед яких виділяються передусім І/ лінгводидактика, завдання якої полягає в прогнозуванні та усуненні лексичної інтерференції, що поширена в умовах контактування близькоспоріднених мов; 2/ ко'нтрастив-на лексикографія, що є науково-навчальною базою для реєстрації та ознайомлення із національно-специфічними особливостями близькоспоріднених лексичних систем.

Інтерференція - це несвідоме включення елементів однієї мови у мовлення іншої, тобто це явище є соиіопсихолінгвістичним за своєю природою, яке принципово відрізняється від запозичення, що зачіпає собою лексичні системи мов. В плані соціолінгвістичного прогнозування та у лінгводидактичному аспекті інтерференція поділяється на реальну, потенційну та приховану; остання є наслідком не змішування слів різних мов, а бідності лексичного запасу мовпів. Взаємодія близькоспоріднених української і російської мов має суттєві особливості щодо лексичної інтерференції: І/ з боку діахронії це тривале й стійке явище, яке постійно супроводжує мовленнєву діяльність так званих білінгвів; 2/ стійкість інтерференції при близькоспорідненій мовній взаємодії зумовлена її /інтерференції/ семантичною індиферентністю для мовців, а також яскраво вираженим взаємоспрямованим характером у процесі комунікації, що впливає на мовленнєву поведінку тих, хто користується двома мовами.

Зазначені особливості лексичної інтерференції враховувались при проведенні та аналізі опитування інформантів різних верств

центральних, західних та південно-східних об.ластей України.

Всього було оброблено 1200 анкет і питальників, які укладалися таким чином, щоб одержати більш-менш об’єктивну інформація про ступінь та характер лексичної інтерференції у двох можливих комунікативних ситуаціях: у ситуації вільного спілкування, коли мотиваційний контроль мовців значно послаблений, та у ситуації цілеспрямованого контролю, пошуку та відбору певних лексичних одиниць / напр., у процесі перекладу з однієї мови на іншу/. Обробка питальників виявила регулярні для більшості мовців лексичні елементи, що найчастіше зазнають інтерференційного впливу, тобто складають банк потенційної інтерференції. Це, як правило, найбільш вживані в мовах слова, які належать до диференційної у контрастивному відношенні лексики різних ЛСГ.

Нижчий рівень володіння лексичними нормами української мови виявлено у жителів південно-східних областей /74,6 % помилок при виконанні різних видів завдань/; для порівняння цей показник у представників західних областей становить лише 25,4 / . Зазначена тенденція підтверджується й аналізом лексичної інтерференції за частотними характеристиками, які виявлялися шляхом підрахувати іншомовних еяементів на певній площині тексту. Середня частотність лексичної інтерференції у інформантів всіх категорій центрального регіону України становить 140,5 одиниць на 900 слів різних текстів, піедєкно-східного - 99,6, західного - 81,8. Багато з тих, хто своєю рідною мовою назвали українську, не знають і не мозуть впізнати деякі "рідкісні" українські назви /бавовна, багаття, вітальня, друзки, брила, мережа, чагарник та под./. До соціальних ознак, що впливають на ступінь лексичної інтерференції належать: місие проживання, рівень освіти, соціальне становище та вік мов-

цін. Серед тих, хто у питальниках та інших видах експерименту /записи живого мовлення на магнітофонну плівку/ найчастіше інтерферуї лексичні елементи в українському та російському мовленні, - жителі міст, що мавть середню або ж неповну середню освіту, належать до середнього і старшого поколінь.

Джерелом лексичної і лексико-семантичної інтерференції в умовах контактування близькоспоріднених української і російської мов є: І/ загальна, частотність вживання слів у різних і передусім побутових сферах комунікації; 27 розбіжності лексичних відповідників на формальному /диферениійна лексика/ і семантичному рівнях напр., міжмовна омскіигя, різний обсяг та зміст когнітивного компоненту значень слів, неспівпадання структур лексем та ін./, тобто розбіжності за основними окомасіологгчними та семасіологічними параметрами КД.

Нарешті, переважно в українському мовленні інформантів виявлено явище, яке можна визначити як параінтєрфєрєні’лю. Це стосуй-ться слів, що потрапили до української мови внаслідок конвергентного впливу і яким решта мовців надає перевагу, тобто вживак слов; типу вооота замість брама, дєрсть замість вовна. одіяло замість ковдра, галстук замість краватка та под.

Науково» базою попередження та усунення лексичної і лексико-селастичної інтерференції є цілеспрямована лексикографічна робота, в основі якої - дані КЛ в усіх ї ї аспектах. Практичною реалі -залів» цього напрямку може стати контрастивний -емчнтичний словник /КСС/ російської і української мов, принципи укладання якого запропоновано в дисертації. Зміст даного словника на відміну від існуючих складає не стільки диференційна лексика російської і української мов, скільки лексико-семантичні відповідники, що ма-

ють різний характер розбіжностей: від суттєвих'семантичних до менш помітник - граматико- і стилістико-семантичних.

Розроблена в дисертації концепція КЛ дає підставу для нового підходу щодо філяції значення вхідної мови у словнику: вона може бути різною за обсягом та за кількістю ЛСВ та відтінків у значеннях, але ж такою, щоб між мовами А і В зберігалися семемно-семємні відповідники, тобто діяв принцип взаємоспрямованості значень як основних зі ставних елементів КЛ і словника такого типу.

Більш зручним для користування як в навчальному, так і в науковому плані бачиться КСС, побудований на ідеографічній основі із включенням різних ЛСГ та тематичних груп лексики. За основу ідеографічного представлення конкретно-предметних іиенників та відповідно реєстрової частини словника взято класифікацію Н.В.Шве-дової. іія класифікація передбачає концентроване включення ЛСГ та їх співвіднесеність з мікро- і макрополями, напр.: "Назви неживих істот" -► ’Продукти людської діяльності" "Предмети побуту, повсякденного життя” —*-"Посуд, предмети домашнього вжитку", "Меблі", "Одяг", "Прикраси" і т.ін. Кожна з рубрик має подальше розмежування з послідовним зменшенням номінативних значень, що відбиває ієрархічність лексико-семантичних систем зіставляваних мов і природну проекцію когнітивно-семантичних концептів на мовному рівні існування.

Один з фрагментів КСС російської і української нов має такий вигляд:

Тканини, нитки, волокна Аксамит, а, м. Оксамит, у, ч.

Вид старинного плотного узор- Тканина з густим коротким вор-

ного бархата. сом з натурального шовку або

штучного волокна.

Бархат , а-у, м. Бархат, у, ч. Те саме, що

Плотная шелковая ткань с мяг- оксамит.

ким гладким и густ™ ворсом. ,

Бархатин, у, ч. /діал./’. Рід ряднини.

Дерюга. и, ж., уменьш. Депга. и, ж.; джеога, и, ж. /заст./

дерюжка, и, ж.

1. Грубая ткань из толстой Ряднина, и, ж. льняной пряжи.

// Половик, подстилка и т.п. Рядно, а, с.

из такой ткани.

2. перен. /прост./ Плохая, Ряднина, и, ж.; рядига, и, ж.

грубая ткань, одежда. /розы./; веретянка. ж.

Веревка, и, ®. Изделие из кру- Мотузок, а, с.; моту.-іка, и, ж. ченнх прядей пеньки или др.

материала для завязывания и т.п.

Мотуз, а, ч.. Грубий мотузок.

Посторонок // /розм./ Узагалі

. мотузка, тасьма тощо.

Войлок, а, м. Плотный тол- Повсть, і, ж.; повстина, и, ж.;

стый материал из валяной повстка, и, ж. /розм./.

шерсти.

// Шматок такого матеріалу, що ви-користов.ується як килим, покривало. Повстянка. и, ж. Шматок повсті.

і т.ін.

На відміну від традиційних двомовних словників КСС базується не на відображенні синонімічних відповідників, хоча це теж передбачається, а на показі розбіжностей різного ступеня, крайні з яких виявляються у пропусках у лівій чи правій частинах словника, що є сигналом або безеявівалентності, або відсутності однослівного відповідника. Тому, якщо звичайні двомовні словники полегшують переклад, то КСС, виконуючи й не завдання, спрямований передусім на більш глибоке засвоєння мов, їхніх лексико-семантичних систем у різноманітності національно-специфичних рис. Останнє має значення не тільки у перекладацькій діяльності та інших практичних сферах, а й у формуванні мовної особистості - проблеми, яка має сьогодні особливу соціальну значимість.

У висновках роботи подано теоретичні узагальнення щодо основного змісту й принципів контрастивної лексикології як самостійної нової галузі мовознавства, намічено перспективи її подальшого розвитку та формування.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Функционирование русского языка в различных слоях украинского населения /'/ Русский язык - язык межнационального общения народов СССР: Тезисы респ. научн. конференции. - Кировоград,

1985 /0,12 др.арк./. .

2. Лексическая интерференция в устной русской речи украинцев: природа, факторы, методы изучения // Двуязычие в советском обществе: Тезисы респ. научн. конференции. - Винница, 1988 /0,12 др. арк.

3. Фактори семантичних перетворень слів у мовленні // Мовознавство. - В 88. - №’6 /І др. арк./.

' 4.' Функционирование русского языка в различных слоях украт ского населения /на материале Кировоградской области/ // Украт ско-руссяое двуязычие: социолингвистический аспект. - К.: Наукова думка, 1986 /2,2 др. арк./'. -

5. Характерологічний аналіз лексики східнослов’янських нов Здійснення ленінської національної політики на Донбасі: Тези доповідей респ. наук, конференції. - Донецьк, 1990 /0,1 др. арк./.

6. Особенности лексической интерференции в условиях бЛИЗК! родственного двуязычия // УІ Всесоюзное координапионное совещание руководителей отделов русского языка АН союзных республик.

- Минск, 1990 /0,12 др. арк./.

7. Конвергентні утворення і проблема інтерференції в умова;

близькоспорідненої двомовності // Проблеми міжпредметних зв’язків в умовах білінгвізму: Тези доповідей респ. наук.-метод, коні рениії. - Дрогобич, 1990 /0,12 др. арк./. ■

8. Контрастивний аналіз лексичної семантики близькоспорід нених мов . / Семантика мови і тексту: Матеріали міжвузівської наук, конференції. - Івано-Франківськ, 19Э0 /0,1 др. арк./.

9. Особливості лексичної інтерференції в українському мов ленні білінгвів // Шляхи посилення спрямованності у викладанні близькоспоріднених мов: Тези допов. наук, конференції. - Одеса, 1990 /0,12 др. арк./.

10. О соотношении типологического и контрастивного изученк лексической семантики близкородственных языков // Всесоюзная конференция по лингвистической типологии. - М.: гіаука, 1990 /0,2 др. арк»/'»

11. Контрастивный анализ семантики лексем с общим значение ’ветер’ в славянских и английском языках // Философия языка:

Тезисы научн. конференции. - Минск, 1991 /0,1 др. арк./ /У спів-авт./.

12. Порівняльно-семасіологічний аналіз метеорологічної лексики слов’янських мов // Мовознавство. - 1991. - № 5 /І др. арк./.

13. 0 некоторых параметрах сравнительно-семасиологического анализа близкородственных языков // Актуальные проблемы русского языкознания: Межвузовский сб. каучн. тр. - Кировоград, 1992 /0,3 др. арк./.

14. Джерела формування мовної особистості //Шляхи посилення ефективності практичного курсу української мови: Матеріали міжвузівської наук.-метод, конференції. - Одеса, 1992 /0,12 др. арк./.

15. Лексическая семантика конкретно-предметных существительных русского языка в сравнении с украинским // Вопросы русского языкознания: Межвуз. сб. научн. тр. - Кировоград, 1993 /0,4 др. арк./.

16. Зміст та принципи контрастивної лексикології блнзькоспо-ріднених мов ,//' Проблеми контрастивної лінгвістики: Тези иіжвуз. наукової конференції. - Кіровоград, 1993 /0,1 др. арк./.

17. Стилистическая значимость русских и украинских лексиче-

ских соответствий в контрастивнсм аспекте // Стилистика русского языка: теоретический и сопоставительный аспекты /Материалы УІ научн. конференции по проблемам семантических исследований. Ч.П. Проблемы сопоставительной стилистики. - Киев-Харьков, 1993 ■0,12 др. арк./'. '

18. Языковые картины мира в перспективах контрастивной лексикологии // Язык и культура. Вторая международная конференция: Тезисы докл. Ч. I. - Киев: УШО, 1993 /0,12 др. арк./.

19. Лексична семантика мов у єдності відмінностей // Семан-

тика мови і тексту: Матеріали міжнародної наук, конференції. Ч.І

- Івано-Франківськ, 1993 /0,1 др. арк./.

20. До питання про стан мовленнєвої культури в Україні /Що засвідчило дослідження лексичної інтерференції в українсько-російських мовних контактах/ /У Відродження. - 1953. - № Ю/0,6 др. арк./'.

21. Языковые картины мира в перспективах контрастивной лексикологии // Язык и культура. Вторая международная конференция: Доклады. - Киев: УИМО, 1993 /0,5 др. арк./.

22. Проблеми контрастивної лексикології близькоспоріднених мов .// Мовознавство. - 1994. - № І /І др. арк./.

23. 0 параметрах контрастивного анализа лексики родственных языков і і Съпоставително езикознание. - София. - 1994. - № І /0.5 др. арк./.

24. Язык как энергия человеческой культуры // Язык и культура. Третья международная конференция: Доклады и тезисы. -Киев: УШО, 1994 /0,2 др. арк./.

25. Основы контрастивной лексикологии: близкородственные и родственные языки. - Киев-Кировоград: Государственное Центрально-Украинское изд-во, 1994 /12,5 др. арк./.

Манакин В.Н. Содержание и принципы контрастивной лексикологии близкородственных языков.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальностям 10.02.01 - русский язык, 10.02.02 -украинский язык. Институт языковедения им. А.А.Потебни НАН Украины, Киев, 1994.

Защищается 25 научных работ, которые отражают содержание, принципы построения и методы контрастивной лексикологии как самостоятельной области контрастивной лингвистики. На материале русского, украинского и некоторых других славянских языков анализируются национально-специфические явления в лексическом составе и семантике. Обосновывается положение о диалектике единства различий в языковых картинах мкра и выдвигается гипотеза о существовании всеобщей когнитивно-семантической сферы, в особенностях трансформации которой обнаруживается лексико-семантическая специфика . живых человеческих языков. Осуществлено практическое внедрение полученных результатов.

Ключові, слова:

контрастивна лексикологія, мовна картина світу, когнітивно-се-мантична сфера, російська мова, українська мова, близькоспорід-нені мови, національна специфіка.

MANAKIN V.M. The content and principles of Contrastive Lexicology of close ( akin) languages.

Dissertation for Doctor's degree in Phylology: Speciality ІО.02.01 - Russian Language, 10.02.02 - Ukrainian language, O.O.Potebny* Institute of Linguistics, Kiev,1994.

25 scientific works are defended. They reflect the content, the principles of construction and the methods of Contrastive

Lexicology as an independent sphere of Contrastive Linguistics. Specific national pbenosena in lexical structure and semantics are analysed on the natter of the Russian, Ukrainian and some other Slave languages. The proposition of dialectical unity ef distinctions in language world pictures is grounded. A hypo thes of the existence of the universal eognitive-senantic sphere is foregrounded, the peculiarities of transfornatlon of which disc ver lexieo-semantic specificality of live human languages. The theoratical results of the dissertation have been put to practi inpleaentation.

Key words:

contrastive lexicology, language world picture, cognitive-seoazi sphere, the Russian language, the Ukrainian language, akin lang ges, national specificality.

3a*.723 Ttip.IOQ flifln.flQ flpyKy:I4.I2.94p. M.KipoBorpa# n$ K