автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.19
диссертация на тему: Сонанты украинской, русской и польской речи на материале кинорентгена (экспериментально-фонетическое исследование)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Сонанты украинской, русской и польской речи на материале кинорентгена (экспериментально-фонетическое исследование)"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

і ^Л ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

і ^ ‘

Є . . “ :

БОБКОВА ТЕТЯНА ВАДИМІВНА

УДК 801.422

СОНАНГИ УКРАЇНСЬКОГО, РОСІЙСЬКОГО ТА ПОЛЬСЬКОГО МОВЛЕННЯ НА МАТЕРІАЛІ КІНОРЕНТГЕНУ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДО СЛІДЖЕННЯ)

Спеціальність 10.02.1^ - загальне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КИЇВ -2000

Дисертація є рукописом

Роботу виконано в лабораторії експериментальної фонетики Київського університету імені Тараса Шевченка.

Чемес Валерій Федорович, Київський Національний університет імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Тоцька Ніна Іванівна, Національний університет ’’Києво-Могилянська академія11

Безпаленко Анатолій Мтентійович, Національний аїрарний університет

Провідна установа - Київський державний лінгвістичний

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Київському національний університеті імені Тараса Шевченка (м. Київ, бульвар Шевченка, 14, к. 63).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Київського національний університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58, іс. 10).

Автореферат розісланий 2000 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент

- кандидат філологічних наук, доцент

годині на

кандидат філологічних наук, доцент

Фонема, узагальнена мовна одиниця, існус як сукупність дифсренційних та інтегральних ознак, що мають відносно визначене артикуляційно-акустичне вираження. Найбільш суттєвими, істотними вважають дифереїшпші ознаки, завдяки яким фонема визначається як самостійна цілісна мовна одиниця. Тобто фонема як уявлення обов’язково пов’язується з внутрішніми істотними ознаками і. таким чином, співвідноситься з іншими фонемами іі утворює з ними систему опозицій. Визнано, що диференційні ознаки фонем, як найбільш істотні для визначення останніх, мають певну програму артикуляційно-акустичного прояву.

Експериментальний прийом кінорентгеноірафування, запроваджений в Лабораторії експериментальної фонетики Київського університету, дає можливість виявити динамічні артикуляційні особливості реалізації диференційних ознак. Результати кінорентген-аналізу дозволяють не тільки з’ясувати артикуляційну динаміку творення складів, а п детальніше дослідити стан мовленнєвої активності всього надгортанного резонатора, який діє як єдиний комплекс, і виявити особливості прояву артикуляційної напруженості (АН).

Проблеми, пов’язані з визначенням сонантів, їх артикуляційно-акустичної природи й особливостями функціонування у складах були предметом уваги багатьох відомих лінгвістів - О. Брок'а,

В.О. Богородицького, І.О. Бодуена де Куртене, Л.В. Щерби, А. Абеле, Р.І. Аванесова, Л.Р. Зіндера, Л.В. Бондарко, Л.Г. Зубкової, Л.Г. Скалозуб, Л.М. Хоменко та ін. Різні аспекти дослідження сонантішх приголосних представлено у численних працях українських мовознавців: О.

Синявського, М. Ф. Наконечного, М.А. Жовтобрюха. Н.І. Тоцької, Л. І. ГІрокопової, Т.О. Бровченко.

У пропонованому експериментально-фонетичному дослідженні властивості губних носових сонантів українського, російського і

польського мовлення розглядаються б аспекті артикуляційної динаміки, як з точки зору розвитку артикуляційної напруженості в імпульсній активності артшсуляторів, так і в аспекті максимального прояву сонантної якості протягом найбільш показового сегмента приголосних.

Актуальність дисертаційної роботи. Проблема визначення сонантів має дискусійний характер у фонетичній літературі, оскільки пов’язується з необхідністю з’ясування їх двобічної природи та місця у класифікації звуків. Насамперед, проблема полягає у виявленні чинників сонантної звучності, незвичайної для решти приголосних, і сталості у мовному потоці. Остаточно розв’язати ці питання можливо тільки через застосування ґрунтовного комплексного дослідження, яке б поєднало визначення об’єктивних групових властивостей акустичних ознак, спектральних характеристик і фізіологічних особливостей творення сонантів.

До цього часу гуоні носові сонанти украйіського. російського і польського мовлення в аспекті артикуляційної динаміки не були предметом самостійного дослідження. У цьому розумінні артикуляційно-динамічний аналіз творення складів з початковими сонантними компонентами не тільки сприяє з’ясуванню явища сонаїгтиості як артикуляційного, а й пояснює функціонування сонантних приголосних у складах і словах. Таким чином, об'єкт дослідзісення становлять склади українського, російського і польського мовлення за матеріалами кінорентгенографуванпя Лабораторії експериментальної фонетики Київського університету.

Основною метою пропонованого експериментально-фонетичного дослідження є з'ясування таких артикуляційних ознак сонантів, які на фонологічному рівні корелюють з диференційнимп ознаками дзвінкості-глухості, визначення закономірностей артикуляційної організації складів з

з

початковими губними сонантами як цілісної структури через типовий прояв артикуляційної напруженості.

Досягнення основної мети дослідження передбачас виконання наступних, завдань:

1 .Дослідження артикуляційної динаміки складів з початковими губними носовими сонантами на матеріалі кінорентгенографування українського, російського та польського мовлення. . .

2.Зіставлення артикуляційної динаміки складів з початковими губними сонантами, глухими і дзвінкими приголосними за типовими проявами артикуляційної напруженості.

3.Виявлення артикуляційних властивостей і чинників звучності складів з початковими губними сонантами за даними кінорентгенографування.

4.Здійснення динамічної артикуляційної класифікації складів у межах аналізованої підсистеми за ознакою прояву артикуляційної напруженості і способом здійснення надгортанного резонаторного комплексу.

5.3’ясування основних артикуляційних тенденцій творення складів з початковими губними носовими сонантами на матеріалі кінорентгенографування українського, російського і польського мовлення.

Матеріал дослідження становлять кінорентгенофільми українського, російського і польського мовлення, які належать до фондів Лабораторії експериментальної фонетики Київського університету..Зйомка кінорентгенофільмів провадилася в 1970-80 рр. в Київському інституті радіології та онкології: кінорентгенофільму російського мовлення у 197374 рр., польського - у 1976 р. і українського - у 1988 р. Добір дикторів (російського мовлення - В., С., 3.; польського мовлення Ч. і українського -Ст.) для кінорентгенозйомки здіснювався згідно з вилогами бездоганного володіння літературною мовою, відсутністю анатомічних вад

мовленнєвого апарату та приналежністю до територіальної о масиву нормативної вимови.

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні було використано:

1) експериментально-фонетичний метод із застосуванням прийому кіноренттенографування;

2) описово-аналітичний метод на основі візуальних спостережень над кінорентгенограмами із використанням комп’ютерної графіки (об’ємні графіки та гістограми).

Методика дослідження. Для дослідження артикуляційної природи сонантних приголосних було використано удосконалену методику кінорентген-аналізу. Удосконалення традиційної методики, розробленої попередніми дослідниками - Л.Г. Скалозуб, Е. І. Лиеенко, А. Кастро, Л.С. Ковальовою, Л.М. Хомснко, З.В. Дудник, І.А. Стариковою,

О.Е. Павловською, полягає б підрахуванні кількості імпульсних посилень/послаблень в артикуляційній активності основних мовних органів протягом продукування цілісних складів. З мстою детального спостереження розвитку артикуляційної напруженості під час реалізації складів з початковими сонантними компонентами вперше було створено комп’ютерні об’ємні графіки синхронного розвитку артикуляційної активності основних артикуляторів. Підрахування загальної кількості посилень в імпульсній активності артикуляторів виявило зони максимального прояву, або фокусації артикуляційної напруженості протягом усієї тривалості складу як цілісності.

Теоретичне значення експериментально-фонетичного дослідження полягає в уточненні артикуляційних ознак губних сонантів, дзвінких і глухих приголосних; спробі виявити такі артикуляційні динамічні ознаки сонантів, які корелюють на фонологічному рівні з дпференційними

ознаками дзвінкості-глухості; доповненні визначення складу і положень динамічної артикуляційної класифікації складів.

Наукова новизна. Удосконалення традиційної методики обробки результатів кінорентген-аналізу у пропонованому експериментально-фонетичному дослідженні дозволяє спостерігати динаміку активності всіх основних аргикуляторів, які діють як єдина система, і виявити' максимальний прояв артикуляційної напруженості протягом здійснення цілісності складу. Тобто досліджується новий аспект артикуляційної напруженості - її фокусація - на комплексі дій мовних органів певної артикуляційної зони.

Вперше детально аналізуються резонаторні відмінності продукування складів з початковими губними сонантними, глухими і дзвінкими компонентами, що є важливим для співвіднесення артикуляційної класифікації з акустичною. Крім того, зіставлення артикуляційної динаміки складів з початковими губними носовими па матеріалі кінорентгенографування українського, російського і польського мовлення дозволяє виявити спільні для цих мов резонаторні ознаки.

Практичне застосування роботи. >Ік складова частина загальної наукової геми Лабораторії експериментальної фонетики Київського університету “Фонетика мовлення. Сегментні явища” пропоноване дослідження природи сонантів подає необхідний матеріал для сегментації і розпізнавання мовленнєвого матеріалу, а також опису фонетичних структур сучасної української, російської і польської мови. Результати роботи можуть бути використані у вузівській практиці при викладанні теоретичних курсів загальної фонетики, при створенні спецкурсів та сисцсемінарів з експериментальної фонетики та практичних курсів для іноземців.

Проведене у дисертаційній роботі експериментально-фонетичне дослідження природи сонантних приголосних дозволяє винести на захист такі наукові положення:

1.В аспекті артикуляційної динаміки склад являг собою структуру, цілісність якої створюється провіднім проявом артикуляційного напруження.

2.3а проявом артикуляційної напруженості розрізняються вокалічиі або дзвінкі склади (ізольовані голосні, склади з початковими дзвінкими приголосними), консонантні або глухі початковими глухими) і сонантні (з початковими сонантними компонентами).

3.Здійснення певного типу складу зумовлюється фокусацією артикуляційної напруженості в окремій артикуляційній зоні. Сонантшш спосіб складотворення характеризується ларннгофарингальною фокусацією артикуляційної напруженості, вокалічний - велярно-назофарингапьною, консонантний - губною.

4.3а втіленням артикуляційних ознак протягом найбільш показової фази консонантних компонентів складів губні сонанти займають проміжне місце між глухими та дзвінкими приголосними.

5.Продукування складів з початковими твердими губними приголосними визначається типовими тенденціями в активності артикуляторів. Артикуляційним чинником звучності сонантних складів є відтворення максимального за обсягом глоткового резонатора.

6.3а артикуляційними ознаками початкові губні сонанти українського мовлення характеризуються як максимально відкриті -вокалічні, сонанти російського мовлення як найбільш закриті -консонантні. Початкові губні носові сонанти польського мовлення займають проміжну позицію між українськими та російськими.

Апробація роботи. Результати експериментально-фонетичного дослідження природи сонантних приголосних апробовано на міжнародній

конференції до 50-річчя Лабораторії експериментальної фонетики.;: Київського університету (1994 р.), щорічних аспірантських і викладацьких.,;. наукових конференціях (1997-99 рр.), ювілейних читаннях, присвячених 75-річчю Н.І. Тоцької та І.К. Кучеренка (1998 р.), науково-теоретичній;: конференції, присвяченій 165-річчю Київського уиівсрситегу (1999 р;;), славістичній конференції до 111-річчя Л.Л. Булаховського (1999 р.). ...

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається.зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. .. •

Обсяг дисертації в сторінках -171с.

Список використаних джерел складається із 137 найменувань.

Основний зміст роботи У вступі подано обгрунтування вибору й актуальності геми, її теоретичне і практичне значення, визначається основна мета, завдання, методика дисертаційного дослідження. .

У першому розділі “Проблема визначення сонантів у фонетичній літературі” подано аналіз джерел, розглядаються питання вивчення сонантів за допомогою експериментальних прийомів. У другому і третьому розділах визначаються етапи опрацювання

кінорентгеноматеріалу.

Четвертий розділ “Сонанти українського, російського і польського мовлення” містить результати експериментально-фонетичного дослідження природи губних носових сонантних приголосних в аспекті артикуляційної динаміки. Розділ складається із десяти підрозділів: зіставляється артикуляційна динаміка, а також максимуми консонантних компонентів сонантних, глухих, дзвінких складів з початковими губними і передньоязиковими приголосними, досліджуються особливості творення цілісних складів з початковими губними на матеріалі

кінорєнтгенографування українського, польського і російського мовлення. Дослідження артикуляційних властивостей сонантних приголосних в аспекті артикуляційної динаміки здійснюється у складах моделі ‘ПГ-, оскільки за традиціями артикуляційно-динамічного аналізу, відкритий склад є найменшою реальною і, крім того, універсальною одиницею мовлення. Як частіша загальної наукової геми Лабораторії

експериментальної фонетики Київського університету “Фонетика мовлення. Сегментні явища” дослідження артикуляційно-динамічних ознак сонантних приголосних керується положеннями вчення про фонему Л.В. Щерби і загальної теорії організації рухів М.О. Бернштейна.

Так, за М.О. Бернштейном, будь-який рух являє собою активний процес, зумовлений руховим завданням. Рухи мовних органів підпорядковуються загальній теорії побудови рухів, мають за своєю природою імпульсний характер і керуються “існуючою у свідомості програмою дій”. Здійснення “довільних”, за класифікацією

М.О. Бернштейна, рухів артикуляторів коригується контрольно-координаційними функціями рецепторної системи. Саме завдяки дії сенсорних корекцій рухомий орган позбавляється зайвих зусиль, причому побудова руху зумовлена уявленням результату дій, пов’язаним із досвідом і руховими навичками. Для правильного здійснення руху необхідно не тільки повне сприйняття рухового завдання, а й усіх фаз і подробиць власне руху. “Модель майбутнього” реалізується в центральній нервовій системі через “настроювання збудливості” всіх задіяних чуттєвих та рухових нервів. Нервово-м’язовий тонус є “настройкою всіх функціональних параметрів кожного м’язового елемента та його

рефлекторного нервового волокна”. Цілісність артикуляційного руху як тривалої організованої структури забезпечується певним типом артикуляційного напруження артикуляторів.

Експериментальний прийом кінорентгенографувашія, запроваджений в ЛЕФ КУ, надає можливість з’ясувати природу довільних рухів;

аргикуляторів і, зокрема, визначити характер розвитку імпульсної; активності мовних органів. Виявлення артикуляційних чинників,

незвичайної звучності сонантів і властивостей артикуляційної динаміки

цілісних сонангних складів є можливим тільки у зіставленні з

продукуванням відповідних глухих і дзвінких складів. Застосування удосконаленої традиційної методики кінорентген-аналізу дозволяє з’ясувати особливості творення сонаїгтних складів в аспекті артикуляційної динаміки через провідний прояв артикуляційної напруженості. Розвиток артикуляційної динаміки складів з початковими губними приголосними, за описом, представлено як чергування імпульсних посилень/послаблень артикуляційної активності основних мовних органів: губів, нижньої щелепи, язика (загатьні, вертикальні, горпзонатльні стискання), преларингальної зони надгортанного резонатора, м’якого піднебіння, констриктора. . .. ,

Зіставлення артикуляційної динаміки складів з початковими губними приголосними за кількістю імпульсних посилень/послаблень показує.; ідо тотожного прояву артикуляційної напруженості в активності артикуляторів немає, тобто протягом артикулювання складів певного типу спостерігається регулярне зосередження, або фокусаиія максимального прояву артикуляційної напруженості в окремій артикуляційній зоні надгортанного резонаторного комплексу. За результатами кінорентген-аналізу українського, російського і польського мовлення протягом здійснення складів з початковими губними сонантами максимальний прояв артикуляційної напруженості зосереджується у нижньому.. -ларингофарингатьному відділі преларангальної зони надгортанного резонатора. Артикулювання складів з початковими губними глухими приголосними характеризується регулярною фокусацією максимального

прояву артикуляційної напруженості в губній артикуляційній зоні. Під час продукування складів з початковими губними дзвінкими максимальна кількість імпульсних посилень спостерігається у верхньому -назофарингальшшу відділі преларипгальної зони надгортанного резонатора (м’яке піднебіння і констриктор).

На підставі візуальних спостережень кінорентгенограм, а також результатів аналізу графіків розвитку артикуляційної напруженості основних артикуляторів створено узагальнені моделі послідовності творення складів з початковими губними сонатними, глухими і дзвінкими приголосними. Зіставлення вказаних лінійних моделей дозволяє визначити особливості артикуляційної динаміки сонантних складів з точки зору послідовності рухів і зусиль артикуляторів. Так, протягом творення складів з початковими губними сонантами українського, російського і польського мовлення включення в роботу голосових зв’язок збігається з консонантними посиленнями в активності основних мовних органів; артикулювання вершини складу збігається з сегментом максимуму його консонантного компонента. Натомість під час продукування відповідних складів з початковими губними дзвінкими приголосними включення в роботу голосових зв’язок, яке передує зімкненню губів, збігається з вокалічними посиленнями в роботі артикулягорів; здійснення складової вершини зміщується в межі консонантного компонента складу (пор. протягом творення складів з початковими губними глухими артикулювання складової вершини зміщується в межі голосного). Крім того, лінійна модель реалізації складів з початковими губними носовими сонантами характеризується збігом фаз максимумів артикуляційної напруженості основних артикуляторів, тобто має місце одночасний прояв якісних ознак консонантного компонента і включення вокалічної активності. Отже, сонантні склади реалізуються за особливим типом

артикуляційної напруженості, який можна вважати чинником максимальної звучності.

За результатами кінорентген-аналізу основні сегменти продукування складів з початковими губними українського, російського і польського мовлення (сегмент артикуляційного переходу, зімкнення, фаза максимуму приголосного, сегмент вершини складу, фаза максимуму голосного) визначаються посиленням артикуляційної напруженості провідного типу. Артикулювання складів з початковими губними сонантами характеризується ларингофарингальнті типом фокусації артикуляційної напруженості, з початковими губними дзвінкими - вслярпо-назофарингальним, з початковими губними глухими приголосними -губним. Отже, в аспекті артикуляційної динаміки склад як цілісність визначається провідним проявом артикуляційного напруження.

Зіставлення артикуляційної динаміки складів з початковими губними на матеріалі кінорентгенографування українського, російського і польського мовлення доводить, що процес складотворення сонантних, дзвінких і глухих складів характеризується типовими проявами артикуляційної напруженості (за традиційним уявленням, дзвінкі вважаються “слабкими”, а глухі - “сильними”). Кіиорентген-аналіз найбільш показового сегмента - фази максимуму консонантних компонентів складів з початковими губними також показує, що сукупність артикуляційних ознак створюється завдяки чіткій координації зусиль артикуляторів через фокусацію максимального прояву напруженості в певній артикуляційній зоні. Причому в комплексному здійсненні артикуляційних ознак превалює та, яка співвідноситься з фонологічно значущою диференційною. За матеріалами кінорентгенографування українського, російського та польського мовлення протягом продукування сонантних складів з початковими губними приголосними максимальним проявом - через відтворення найбільшого за обсягом глоткового

резонатора - визначається ознака сонантності (звучності): під час артикулювання дзвінких складів - ознака вокилічності (дзвінкості) -досягненням максимально відкритого за ротовою частиною надгортанного резонатора; протягом глухих складів - ознака коисонаптності (глухості) -відтворенням максимально закритого за роговою частиною надгортанного резонатора.

Отже, артикуляційним чинником максимальної звучності сонатних; складів з початковими губними носовими є відтворення максимального за обсягом глоткового резонаторного комплексу через ларингофарингальну фокусацію артикуляційної напруженості. В аспекті максимального прояву якості початкові губні сонанти займають проміжне місце між найбільш консонантними глухими губними приголосними і найбільш вокалічними дзвінкими, ідо, як доводять результати кінорентген-аналізу, є характерним також і для продукування складів з відповідними початковими передньоязиковими приголосними.

Завдяки удосконаленій методиці кінорентген-аналізу стало можливим виявлення типових тенденцій активності основних мовних органів у процесі творення сонантних складів з початковими губними приголосними. Аналіз підрахунків загальної кількості імпульсних посилень/послаблень в активності артикуляторів протягом продукування сонантних, дзвінких і глухих складів українського, російського і польського мовлення доводить, що сонантний спосіб складотворення характеризується: перевагою рухів нижньої щелепи вгору, напруженою імпульсацією й обниженням вниз нреларингальної зони надгортанного резонаторного комплексу, констриктора - вперед, розтисканням і посунсшшм м’якого піднебіння вниз, перевагою вертикальних стикань тіла язика (рис. 1-3).

Рис. 1. Динаміка розвитку АН артикуляторів за загальною кількістю імпульсів протягом продукування українського складу [ма-] (д-р Ст.)

Рис. 2. Динаміка розвитку АН артикуляторіи за загальною кількістю імпульсів протягом продукування російського слова [мама-] (Д-р С.)

Рис.З. Динаміка розвитку АН артикуляторів за загальною кількістю імпульсів протягом продукування польського складу [та-] (д-р Ч.) Щодо впливу носових сонантів на вокалічні компоненти складів, то,

за результатами кінорентген-аналізу, артикулювання голосних

визначається значним обниженням контура преларингальної зони і

збільшенням обсягу глоткового резонаторного комплексу, зміщенням

стінки фаринкса назад, нижчим положенням м’якого піднебіння і вищим рівнем нижньої щелепи (і нижньої губи), язикова артикуляція характеризується більш передньою локалізацією. Слід зазначити, що конфігурація глоткового резонатора протягом реалізації початкових губних приголосних залежить від артикуляційних ознак наступного голосного компонента і формується вже протягом артикуляційного переходу до зазначених складів.

Зіставлення артикуляційної динаміки складів з початковими губними приголосними дас можливість уточнити типологічні артикуляційні ознаки української, російської і польської мов. Порівняно з продукуванням у російських складах початкові губні носові сонанти українського мовлення визначаються як більш звучні, тобто потенційно складотворні. Крім того, за артикуляційними ознаками своїх компонентів українські склади є максимально вокалічними, іцо пояснює також своєрідний прояв редукції голосних в українській мові. Натомість артикулювання складів з початковими губними приголосними російського мовлення відрізняється більшою консонантністю. Менша напруженість (а, значить, і сталість за артикуляційними ознаками) вокалічннх компонентів зумовлює поширення якісної редукції і появу ірраціональних голосних у російській мові. Початкові губні приголосні польського мовлення за артикуляційною реалізацією займають проміжну позицію між українськими і російськими.

У висновках представлено узагальнення результатів експериментально-фонетичного дослідження природи сонантних приголосних.

Основний зміст дисертаційного дослідження відбито в таких публікаціях:

1 .Особливості творення сонантних складів у слов’янських мовах (за матеріалами КР-фільмів українського, польського і російського мовлення) // Мова та історія. - 1999. - № 47. - С. 10-18.

2.Особливості творення складів з початковими твердими губними українського мовлення (за матеріалами кінорентгснографуваїшя) // Київський університет як осередок національної духовності, науки, культури. Матеріали науково-теоретичної конференції, присвяченої 165-річчю університету. Гуманітарні науки. Ч. 11. - К.: Вид. “Київський університет”, 1999 р. - С. 63-66.

3.До артикуляційної теорії складу // Мова та історія. -1999. - № 48.-

С. 3.

4. Артикуляційне вираження диференційних ознак у приголосних компонентах складів українського мовлення (за схемами КР-фільму) // Українське мовознавство. - 2000.- № 22. - С. 142-147.

Бобкова Т.В. Сонанти українського, російського і польського мовлення на матеріалі кінорентгеиу (експериментально-фонетичне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю - 10.02.15 - загальне мовознавство,- Київський Національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ. 2000.

Дисертація присвячена експериментально-фонетичному дослідженню природи сонантних приголосних в українському, російському та польському мовленні в аспекті артикуляційної динаміки за матеріалами; кінорентгенографування. ,

Удосконалення традиційної методики артикуляційно-динамічного аналізу мовлення дозволяє визначити типові прояви артикуляційної напруженості в процесі творення складів як цілісностей. Цілісність складу здійснюється за рахунок провідного прояву артикуляційного напруження, який фокусується в певній артикуляційній зоні. За артикуляційними ознаками початкові губні носові сонанти українського, російського та польського мовлення займають проміжне місце між глухими її дзвінкими.

Артикуляційним чинником звучності сонантних складів є створення максимального за обсягом глоткового резонатора. Сонанти українського мовлення характеризуються як максимально вокалічні, російського -максимально консонантні, сонанти польського мовлення займають проміжну позицію між українськими та російськими.

Ключові слова: склад, артикуляційна динаміка, спосіб

складотворешія, артикуляційна напруженість, фокусація артикуляційної напруженості, сонантний, вокалічний, консонантний.

Бобкова Т.В. Сонанты украинской, русской и польской речи на материале кинорентгена (экспериментально-фонетическое исследование).

- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10-02-15 - общее языкознание. - Киевский Национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2000.

Диссертация посвящена экспериментально-фонетическому исследованию природы губных носовых сонантов (модель слога ‘СГ-) на материале киноренттенографировашія украинской, русской и польской речи. До этого времени слоги с начальными губными носовыми сонантами в аспекте артикуляционной динамики не были предметом самостоятельного научного исследования, что определяет актуальность и научную новизну работы. В работе использована усовершенствованная методика артикуляционно-динамического анализа речи.

Усовершенствование традиционной методики состоит в подсчете усилений/ослаблений в импульсной активности основных артикуляторов, что позволяет определить зону фокусации максимальной

артикуляционной напряженности во время продуцирования целостных слогов. Исследование артикуляционной динамики слогов с начальными губными украинской, русской и польской речи доказывает, что

распределение артикуляционной напряженное!!! между чопами надгортанного резонаторного комплекса происходит неравномерно.

В аспекте артикуляционной динамики слог представляет собой структуру, единство которой создается ведущим артикуляционным напряжением. Слогобразование слогов с начальными губными сонантами определяется ларингофарипгалыюго фокусацией артикуляционной напряженности, с начальными звонкими - велярно-назофарингальной фокусацией л слогов с начальными глухими - губной фокусацией. Губные сонанты занимают промежуточное положение между глухими и звонкими. Артикуляционным источником звучности губных сонантов является достижение максимального объема ларингального резонатора. По данным кинорентгенографирования, начальные губные носовые сонанты украинской речи характеризуются как максимально вокалические, сонанты русской речи - как максимально консонантные и сонанты польской речи занимают промежуточную позицию между украинскими и русскими.

Ключевые слова: слог, артикуляционная динамика, способ

слогообразования, артикуляционная напряженность, фокусация артикуляционной напряженности, сонангиый, вокалический, консонантный.

Bobkova Т. Sonants in Ukrainian, Russian, Polish speech data of X-ray film (expererimental-phonetic investigation). - Manuskript.

The dissertation is presented for candidate degree of philological sciences. Speciality 10.02.15 - Lingviuistics. - Kyiv Taras Shevchenko National University.- Kyiv, 2000.

The dissertation conciders an expererimental-phonetic investigation of sonants articulatory dynamics in Ukrainian, Russian, Polish speech (the model ‘CV- (data of X-ray film)). The new method of analyses of X-ray film schemes

made it possible to describe the formatoin of sonants in compare with articulatory dynamics of voiced and voiceless. Due to this method, the articulatory sources of sonority were revealed. Basic articulatory tendencies of syllable formation (the model ‘CV- with the sonants, voiced and voiceless) in Ukrainian, Russian, Polish speech were revealed.

Key words: syllable, articulatory dynamics, syllable formation, articulatory tensity, concentration of articulatory tensity, sonorous, vocal, consonantal.

252017, Kn ib, 6yrib asp T.UJesHenKa, 14, ran • 2?4*01*05 ®opMaT 60x84/8 Thdw /ftr, 33m. Ns 4 ~ <

T«p« /cc, I6