автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.09
диссертация на тему: Состояние и направления источниковедческих и историографических исследований истории Украины (вторая половина XIX-XX ст.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Состояние и направления источниковедческих и историографических исследований истории Украины (вторая половина XIX-XX ст.)"

рт6 о»

1НСТИТУТ УКРА1НСЬК01 АРХЕОГРАФП НАЦИОНАЛЬНО'! АКАДЕМ11 НАУК УКРА1НИ

На правах рукопису

ДАШКЕВИЧ Ярослав Романович

СТАН I НАПРЯМИ ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИХ ТА 1СТОРЮГРАФ1ЧНИХ ДОСЛВДЖЕНЬ 1СТОР11 УКРАКНИ (Друга половина ХГХ - XX ст.)

07.00.09 — 1сторюграф1я, джерелознавство та методи вторичного

досл!дження

Д О П О В I д ь про друковат Праги, подана на здобуття наукового ступеня доктора ¡.сторичних наук

Ки1В - 1994

До захисту подаеться наукова допов!дь про опублшоваш прац!.

Робота виконана в 1нститут1 украшсько! археографп (Льв1вське вццилення) Национально! АкадемП наук Украши.

; Офщшш опоненти: член-кореспондент

Нащонально! АкадемП наук Украши, доктор ¡.сторичних наук • Шевченко Фед1р Павлович,

доктор кторичних наук Дубровша Любов АндрНвна,

доктор Гарвардського университету Остапчук Вттор.

. Провщна установа: 1нститут.украшознавства Нацюнально! АкадемП наук Украши.

Захист вщбудеться 30 травня 1994 р. о год. 10 на замданш Спещал1зовано1 вчено! ради Д 01 43 01 в 1нституп украшсько!' археографа Национально! АкадёмН наук Украши; Ки1в, 254050, вул. Пугачова,12/2.

3 науковою доповдддю та друкованими працями можна ознайомитися в б1блютещ 1нституту украшсько!- археограф!! ■Нащонально! АкадемП наук Украши.

Автореферат роз1слано " " кв1тня 1994 р,

Учений секретар Спещал1зовано! ради, кандидат нгторичних наук

О.В.Тодшчук.

0. Вступ

0.1. Криза в украшений кторичнш науш, що наростала деся-тир1ччями и почала особливо яскраво проявлятися, починаючи з 1989-1991 рр., поставила перед сучасним джерелознавством ктори Украши та перед кторюграфкю (в розумшш досл1дження кто-рично! проблематики) завдання шукати нов1 напрями 1 методи до-слщжень. Виникла необх1днкть поширити базу кторичних джерел шляхом запровадження до наукового об1гу нових, призабутих або просто замовчуваних джерел р1зних категор]й (не лише письмових,-але й граф1чних, зокрема). В галуз1 кторичних досл1джень склалася ситуашя, яка вимагала остаточного розрнву 1з засощолопзованими москвоценгричними схемами, що призводили не лише до дефор-мування 1 фальсифшування вторичного процесу, але й до замов-чування багатьох явнщ та факт1в. Виникла необх1днкть розгорнути нов1 концепиН джерелознавчого дослЦження ¿сгори Украши давшх 1 нових час1в та, на доповненш джерельнш баз1, переглянути й пере-осмислити кторичну спадщину кшця Х1ХХХ ст., особливо остан-нього 70-р1ччя [47, 51, 124].

Свое завдання автор бачить у необх1дногт1 опрацювати нов1 науковл концепци дослщження ктори УкраУни — особливо вузлових проблем ктори нового часу. Св1же трактування певних проце«в 1 явшц можна було запропонувати лише теля критичного узагаль-нення певно! суми кторичних факт1в й тшьки пкля аналогичного дослЦження окремих проблем на новш або значно доповненш уже джерельшй основь Тому досл1дження автора будувалися на поеднанш анал1тичних 1 синтезуючих метод1в вивчення кторичного минулого.

Одним з першочергових завдань сучасних кторичних дослижень автор вважае усунення з наукових праць закладених згори поло-жень, на практищ вщ1рваних вщ джерельно'1 бази, що мали 1 мають служит доведению певних пол1гичних ктин (незалежно В1Д того, чи ш ктини зафарбоват в той чи шший кол1р). Необхщно повернутися до правильного ствв1дношення мгж джерельними та позадже-рельними в1домостями, як1 е в розпорядженш кторика, надаючи кардинальну перевагу ведомостям, почеринутим безиосередньо з джерела, очевидно, теля 1х вивчення в евпти вимог кторично! критики.

Не вважаючи сво1м завданням дослщжувати та вир1шувати к-торшсофсьй питания, автор виходив з положения, що завдання к-торично! науки полягае в максимально можливому (в залежност1 вщ

стану джерел) наближенш результате дослщжень до об'ективно) ¿сторично! 1сгиил. При пьому автор вважае, що юторичш гшотези, науково обгрунтоваш, вЦшнш. за трактуванням под1Й, можуть бути р1зними липж у нипадку, якщо причина полягае в недосконалояу сташ вторичного джерела ■■- але ¿сторична правда на повнощншй джерельтй баз! може бути лише одна-едина.

Автор у сво'ж досл1дженнях виходив з переконання, що основним змктом ктори Украши маг бути ¿стор1я украшського народу на всш компактнш територП ним заселенш у р1зн! часи та в ареал! його розселення поза ц 1ею територ1ею (зпдно з сучасшга терлпном — у Д1аспор1). Позаяк протяюм ряду стол1ть це була н-тор!я понево-леного народу, ¡.сторичш дослщження перетворюються, в першу чергу, в 1стор1ю народу, який своею на тональною та сошальною бо-ротьбою намагаеться збудувати 1 зберегти незалежну державу.

1сторичт дослщження як в аналогичному, так 1 в синтезуючому планах не можуть бути в1дфваш в1д морально-етичних категорш гу-машзовано!" науки. Тому 1еторик мае право давати морально-етичну ошнку подш, явищ, процес1в, тим бЬчьше, що хстордя поневоленого народу вимагае визначення морально-етичних аспектт його бо-ротьби з поневолювачами та оц1нки дш поневолювачт украшського народу.

Завдання кторичних дослщжень 1 джерелознавства кторП Украши иеренл1таються дуже ццльно. Незважаючи на це, зроблено спробу розглянути дв1 дЬлянки окремо.

Вивчення стану джерелознавства, особливо наиновш;ого перюду ктори Украши, поставило на порядок денний кторично* науки потребу поступового оволодшня багатствами донедавна ще засекре-чених арх!вних фонд1в для того, щоб дати об'ективне й правдиве трактування нашонально-визвольно! боротьби 40-50-х рр. XX ст. в Украгш. Хоча вивчення арх1вних фонд1в, . по суп, лише почи-наеться, нав1ть та невелика частка документального 1 мемуарного матер1алу, яку вдалося археограф1чно опрацювати й опублжувати, в1дкривае перспектйри для шлком нових 'гпдход1в до досл1дження збройно! боротьби народу як з шмецькими окупантами, так 1 з комушстичним режимом.

В наел! до к дискримшацшного трактування потреб украшсько! кторично! науки, практично калька десятир1ч тому було припинено публшащю та вивчення захЦних 1 ехшшх джерел з ктори Украши. Накреслено першочергов1 завдання в галуз! едицшно! археографа схадних джерел, зокрема, в дьяянках джерелознавчого вивчення й видання тюркських, вipмeнcькиx, еврейських текспв.

Дуже занедбпним виявилося вивчення граф1чних джерел, з яких " на особлпву увагу заслуговують ].конограф1чн1 (види Micrf, карто-граф1чт, а також джерела для досл!дження символ!ки та ембле-матики. Деяк! rocTpi проблема (наприклад, державно! символики) потребували нового висв1тлення.

Пол:1тична icTopiH Украши протягом довгого часу була об'ектом деформашй i фальсиф1кацш. Автор розглянув ряд тем при допомоз1 анал1тичних досл1джень, доходячи при иьрму часто до принципово нових узагальнень. На тдстав1 нового вивчення джерел з'явилася можлнв1сть кинути нове светло на роль М.Драгоманова в сус-тльному жита. епохи; в останньому nepiofli свое! д1яльносМ Bin вшйшов в1д iflei аиарх1ЧНого громад1вства i позитивно спрй'йняв украшську нащональну щею (на що рашше не звертали увагу).

Значних перекручень у радянськ1й ¡.сторичшй Hayul зазнали питания т.зв. встановлення радянсько! влади в Украпп, проблема союзник договоров Украши з Pocieio 1920-1922 рр. Докладне вивчення джерельного матер1алу допомогло об'ективно подивитися нп поди 1918-1922 рр., заперечити пашвну протягом довгих десятир1ч тезу про, тбито, законне встановлення радянсько! влади в Укра1ш 1918 р., про добровЬльне та зпдне з м1жнародними договорами вхо-дження Украши до Радянського Союзу. Було розкрито фштившсть цих тверджень. Основним об'ектом дослхдження нацюналь:ю! политики в УкраШ 1923-1933 рр. стала теория i практика укра!шзадii, довкола яко1 велася завзята боротьба як в пармйних, так i поза-пармйних колах. Досягнення укря'ипзаци i, навггь, небезпека И перемоги викликали мобь-йзашю Bcix антиукрашських сил, переходу до контрукрашмагш 3i застосуванням вишуканих метод1в — тд виглядом боротьби з нащонал1змом — безприкладного терору, оргашзаци штучного голоду, л^вщаци досягнень украшського народу в дьтянш культури й науки. Автор намагався синтезувати на-сладки 70-р1чного панування комутстично! системи в Украшь

До дискусшних проблем з точки зору концепцп основного змкту поняття та штериретацп джерел належить icTopi« укра'шськох культури. Виявилося, що, практично, до останнього часу не !сну-вали або були дуже занедбаними так! напрями дослщження — в комплекс!, — як к:тор1я украшського вшська, icTopifl perioHiB, icTo-р1я лпжнацюнальних вщноснн; деформовано досл1джувалася icTo-рична картограф1я, не придЬляли належно! уваги (або розглядали однобоко) icTopi'i icTopmiHoi науки, кторичнш б1блюграфп, книгознавству.

0.2. Мета досл'дження. На тдстав1 вивчення ¿еторичних джерел та исторично') лп'ератури радянського перюду (минаючи icTopi)4Hy литературу Д1нспори, де розвиток дослЦження проходив у шшому русл!) дослЦити стан джерелознавства й гсторюграфп — зпдно я обраними окремими напрямами — з метою опрацювання новях досл1дницьких концепшй.

0.3. Джерелъна база. Велика р1зномаштн1сть письмових джерел слов'янськими, захЦними та схщними мовами, а також граф1чних джерел 1кон()Граф1чного, картограф1чного та емблематичного типу вивчалася на тдстав1 арх1вних i рукописних фощцв (у першу 4epiy, Центрального державного вторичного apxiBy Украши у Львов!, рукописного вщцлу Науково! б!блют«ки iM. В.Стефаника Hani онально! Академи наук Украши у Львов), Льв1вського обласного державного apxiBy, громадських оргашздцш, наприклад, товариства "Мемор1ал" у Львову а також 1нституту рукопис1в iM. Месрона Маштоца "Матенадаран" у ереваш), фощив стародрукованих книг (Центрально!' науково! б1блютеки ïm. В.Вернадського Нацюнально! Академи наук Украши, Науково! б1бл1отеки iM. В.Стефаника Haqi-онально! Академи наук Украши у Львову Державно! б1блютеки Pociï в MocKBi), фонд1в преси 1917-1922 рр*. (Державно! б1блютеки Pociï в MocKBi). Використовувалися також матер1али ïkoho-граф1чних, картографгчних та шших aôipoK б:блютек i apxiBiB Вар-шави, Вроцлава, Кракова, ВЦня.

У зв'язку з 1сторюграф1чним характером дослЦжень, у джерела перетворювалася також вторична л1тература давнього i нового першду.

0.4. Хронол02Î4HÎ рамки. Автор аналгзував стан i напрями дже-' релознавчих та 1сторюграф!чних дослщжень (в розумшн! вивчення 1сторично! проблематики) на кшець 80-х — початок 90-х pp., очевидно, як шдсумок праць попередщх десятир1ч з р1зних дьлянок джерелознавства й вторично! науки, перш за все, друго! половини XIX — XX ст. з необхдаюю (залежно В1Д дшянки'досл1джень) про-екщею на джерела попередщх столлъ. , •

0.5. Основы положения та висновки, що виносяться на захист, зводяться до обгрунтування розвитку джерелознавства (включаючи едицшну археографда) та Исторично! науки у нових, paHiine зане-дбаних або дискримшованих, напрямах з одночасним усуненням пол!тизовано! !деолопзацп та з перетворенням ycix галузей icTo-

• ■ V

рпчнпх дос.-пджень в Укра!ш в об'ектпнну науку, що мае^птй правднву картину давнього 1 недавнього мннулого Украши."Автор виступае проти намагання включатн к торт Украши та шлии комплекс н'торичннх дисциплш Д<> складу штучно створеного конгломерату гид назвою "украшознлвстно", вважаючн цен термш спадщиною додержпвного ¿снування Украши з певннм дискри-мшуючим в1дтшком [130].

0.6. Практичне значения проведених дослвджень внзнач1геться потребами нового етапу розвитку кторично! науки в Украпц, початки якого иов'язаш 31 здобуттям державно! незалежносм. Правдив! и об'ектпвн! знания з ктори Украши (також з тих дЬтянок, ят порушет в науковш доповда та в опуб;пкованих працях) необхщт для историчного обгруптування полттно! д1яльност1 в державному масштаб!, для дипломатично!. д1яльнопч, як тдстава для пол!-толопчних та геопол!тичних дослщжень, не кажучи вже про те, що вони повинн! стати шдставою тих знань, як1 мае давати сучафт украшська вища 1 середня школа. Деак! висновки сво!х дослщжбйь автор (при сшвучаст1 В.Гавриленка) заклав до навчальних програм ! плашв, схвалених Сощально-пол1тичною службою Збропних Сил Укра!ни та Сошально-психолопчним управлениям Мшктеретва оборони Украши [4].

0.7. Апрабац1я досл1джень. Значна час-тина опублшованих друком праць була спершу прочитана у впгляд1 наукових допов!дей та повь домлень (починаючи з 1989 р.) на бЬчыи як 40 наукових конфе-ренщях, снмпоз1умах, круглих столах, наукових зас1даннях, з яких багато мало м1жнародний характер. Про результата сво!'х досл1-джень автор доповщав також поза межами Украши, наприклад, на: М!жнароднш конференци "1сторична доля евре!в у Роса та СРСР: початок диалогу" (Москва, 1989), Читаннях пам'ята В.Пашуто (Москва, 1990), Перших читаннях, присвячених пам'ят1 0.31мша (Москва, 1990), М1жнароднш конференци "Украша: сучасшсть та кто-р1я" (Кельн, Вальберберг, 1991), М!жнародному симпоз1ум1 "ВЦно-сини Литви 1 Полыщ в ктори Середньо! Свропи: минуле 1 сучасне" (Выьнюс, 1992), М!жнародтн конференци "бврейсько-украшськ! в1дносини у XX ст.: ствкнування ! иротистояння" (Срусалим, 1993), VII Конференци з ктори мкт "Пор!вняльш проблеми сошотопографи та урбан!стики на терпторп Полыц! й Украши з особливою увагою до земель колишньо! Галичини — в1д XIV до Х1Х/ХХ ст." (Варшава, 1993). ДоповШ й повщомлення неодно-

разово накликали дискуегю i полем)ку. Як правило, Bci доповда та жшдомлення були опублшоваш у вигляд] тез, препринтов, повних текетав у газетах, журналах, збгршжах матер1аЛ1В конференцш.

0.8. Структура науковоУ донoeidi. В1д1ювдаго до змкту опуб-лшованих праць, доповщь полллякться на два роздЬти (1. Проблеми джерелознавства; 2. Проблеми ¡сторюграфа) та в1дповщш шдроздЬш i параграфи. Перелш праць, опубл1кованих у 1988-1994 pp., по-даеться в кшщ з нумерацию, на яку автор покликаеться в текст! доповш. Покликання на npaui, опублжоват рашше 1988 р. або другорядного характеру, даються в шдрядкових прим1тках.

1. Цроблеми джерелознавства

1.1. Археография. Хоча основним зм1стом археографа залиша еться, як i ратше, наукова публшашя нисьмових джерел р1зних тшйв (вдаювщно до подшу на дв! основт групп — документальних i нарративних), ця дЬлянка юторично1 науки включае також )н-формагцю про джерела у вигляд! оглядев, каталопв1, опрацювання npimmmiB публ1кашй докуменив, зокрема науково обгрунтовано! передач: текст1в, hkî видаються, опрацювання текстолопчних i реальних KotoeHTapiB тощо. Cnoci6 передач! текспв джерел повинен визначатися метою конкретного археограф1чного видання, яке го-туеться до друку. В1дпов1дно до цього, публ1каца необх!дно подь ляти на: 1) науков1, призначен! для дослщниюв-кторикив, & також мовознавшв, з т.зв. дипломатичною передачею тексту (тобто ¡з збе-реженням палеограф1чних особливостей та повного репертуару л ¡тер оригшалу); 2) науков!, призначет, в першу чергу, для 1сторик1в, » посладовною трансл1терац1ею р!дковживаних л1тер; 3) науково-попу-лярш з наближенням — шляхом трансли-ерацп i фонетично1 транс-Kpunuiï — тексйв до сучасно! графой [19]. В1дпов1дно до цих трьох категорш публшацш бажано опрацьовувати правила передач! текст1в.

Археограф1чна д1яльшсть вимагае вщпов1дно1 оргашзаца пошуково! (часто й експедицшнсл), науково-видавничо! — i3 засто-суванням сучасно'1 техтки, а також каталог!зашйно'1 npaui з подготовкою комп'ютерних баз даних. Принципи тако! оргашзаци npani для широкого диапазону археографачних po6iT було покладено,

Литор Оран участь у тдготовц! довшэдного шианнн: Каталог колекцп документ^ ICniHCbKO! архсог(>аф1чнш KoMiciï 13G9-189!). - К., 1971. - C.M.'i (у стнаиторетш п Л.А.Проценко та Я.С.Хочутецькою).

зокрема, в основу д1яльност1 Льв1вського вцшлення 1нстптуту укра-1нсько1 археографи Академп наук Укра'шн [129, 132].

1.2. Пчсьмов/ джерела

1.2.1. Вивчення / пцбл1кац1Я джерел л /стори Укртни Х1Х-ХХст. Ще в 00-70-х рр. нашого стор1ччя внзначплпся велик1 прогалнни у вивченш бюграф1Й, письменницько! та громадсько-па-итично! д1яль-ност1 таких вндатннх постятеи, як Тарас Шевченко, 1ван Франко, Леся Украшка. Автор брав участь в опрацюванн1 концепци та ре-ал1заци на практпш сери археогрнф1чних однотомникив, при-свяченнх 1хньому жнттю 1 творчость Незважяючи .на жорстьч цен-•зурш умовн тнх чаав, упорядннкам вдалося опублшуватн знаину кътьшсть документального, а також мемуарного матер1алу, який, частково, вперше вводивея до наукового об1гу2. Умовн, що запа-нувалп в сфер1 гумаштарних наук на початку 70-х рр., перешкодилн продовженню видання археограф1чно! сери, в процес1 роботн над якою було опрацьовано, однак, певт принцнпи археограф1чно-публ1каторськох практики, котр1 застосовувалися в шзшших роках в аналопчних виданнях.

Лише на початку 90-х рр. поступово почали вщкрпватиея для до-сл1днпк1в т1 фонди державних, колиштх парт1йних (тепер такъж вже державних) та в1домчих (оргашв внутр1шшх справ, безпекн, прокуратурп, еулдв частково в1йськових) арх1восховнщ, в яких були заховат документальщ и шип матер1али про нацюнально-визвольну боротьбу в Укра'хт 40-50-х рр. Ц] матер1али стосувалися ранше закрито! проблематики (¡.стор1я Оргашзаци украшськнх наш-оналкт1в — двох И основних в1дгалужень, т.зв. бандер!вц1в 1 мель-нитвщв, Украшсько! повстансько! арми, шших тдшльних орга-шзашй). Таким чином, стали достушшми, правда, все ще не »без обмежень, велетснськ1 за обсягом та дуже р1зноманггн1 за похо-дженням арх1вш фонди (документи 1 матер]али, виготовлеш у шд-пшл1; документи шмецьких окупащйних властей; документи 1 мате-рхали польського шдшлля, а також перел1чених вище, в загальному, радянських установ).

2 Тарас Шенчепкп. Документ 1 матсцналн (1814-1 9<>3). - 1С., 1963. - Г>0(> с. (унпрндпикп: КПугнч, Я.Дашкепич, '1>.('а|)аиа, Г.С.изоненко, Л.Ск-ещ.кии, В.Ско])ииа); 1нап Франко. Документ 1 мат^пали 1 КГ>(5-1 !)(>!>. - 1С., 106<>. - Г>11с. (упорядники: [.Путич, Я.Дашкепич, ОЛСупчингиаш. Л.Ок-еш.кнй); Леси Украшка. Документ 1 магерЫлн 1871-Ш70. - 1С., 1971. - 18Н с. (уппрядннкн: 1.Г>уп1Ч, Я.Дашкгнпч, 1 ЛСалннсць, О.[Супчнтч.кий, Д.СНсещ.ким, Н.Окпрнни).

V in'я.о.j < ним виникла нсюуыш« гь опраиюнатц шдходи для они ki.u к п. я «¡¡сою джерельнот матерт iy. шдготуватп концепцию iiKi 'i'yiiuiioui [iuio охоплення [oil. цодпочати uyriniKnuiki apxiB-

mix д.кгре i v вигляд1 документ;! плш.л cepiii (iscryn до одти .» них (125|). Jxo.it'biiiBOM упоряднпшв пу т [инночати багатотомне фундаментальна впдання "JliTomir негкоренщ Укра'шп. Документа, мате-pia.rni, с1иладп" (кн.1 - 1993; [5]). Дчку.менталыи ii мемуарш дже-¡>ела було нокладено в основу пусьнкапп viaTepia.iiB до icTupii одного з найГмлылп.ч у Радянському Союз! ташрннх повстань 5' Kenripi (Ка-.захстан) ] 95 1 р., прпдушеного в дуже кривавш! cnocio. У шдготовц1 та проведеиш цього повстання брали участь також украшськ) no.ii-TH4iri в'я.пи |в7].

1.2.2. Saxidni джерсла. В xpoueei внвчешш джерел л icTopii УкраТни перюду середнышччя та нового, часу .чах1дними минами (латинс1.кою, [ймецькою, французькою, 1талп1гькою, англшською та ппшши), внявнлося, що традицшне коло д-.керел, яке увшшло як джерельна база до ¡.сториографп Укра'шп, в основному, в кшш XIX -на початку XX ст., можна значно поширптп.

Вдплося встановити, наприкллд, що докладнпй джерелозиавчий ана.тиз двох статен (1352, 1354 pp.) з флорентшсько! хрошкн Маттео Bi.i.iani дас гпдставу говорит про участь Угорщннн чамв Людовика I в 5opoTb5i не лише за галицько-волинську спадщнну, але й за ггерерозподы тих золотоординських земель украшського Правобе-режжя, як1, внас."пдок вЦцентрових тенденшй, на короткий час опиннлися на становипц практична незалежних (в1д волзького Сараю) протодержав [91].

Внявнлося, що Украшу XVI ст., зокрема ПодЬлля, оппсувало близько 30-ти захщнпх авторов, яю звертали увагу на заселения краю, його-спустошення тд час напад1в кочовньчв та, все ж такн, значний — незважаючи на BoeHHi знищення — еконолцчний потен-шал (ршьнпцтво, тварннннцтво, пас1чництво, рнболовство, мнслнв-ство; виробництво меду, воску, хутер). Подшля цього часу займало певне Micue не лише в транзитнш,' але и в експортнш торпвл! (торпвля худобою, зерном):1.

Таку важливу 1сторнко-демограф11шу проблему , як встановлення — хоча б приблпзно! — к1лькост1 збитих i виведених з Укра'шп, внаслщок практично щор1чних (або й част1ших) татарських напа,тдв на Украшу XV - першо! половики Х\ТИ ст., також неможливо

C.xi.Uli! 1 lo.'U.'l.'IM II СРЦ|||-Я\ X\'l (М. Тс.,'II Д"11о1иД<'П 11' Я Г < 11 HilinlllU.Kiil оо.ч.ь'-

hcii ¡i'Hi|iiiKu-i;pa<-::Hai;4Mi кчнфсрсдпи1.. - И'ппшця, 1(1X7. - С..77-7К.

впвчатп бел притягнення широкого кола р1зноманггних — доку-менталышх, хроншарських, ешстолярнпх — джерел, переважно за-Х1дн1!ми мовами [80].

Серед захщних джерел з icTopri Украши е так1, як1 вико-ристовувалися, як доводить 1етортграф1чний огляд вивчення "Опнсу Украши, к^лькох провшцш Корол1вства польського..." Г.Левассера де Боплана [21], дуже штенсивно. Незважаючн на це, проведене заново наукове коментування "Опису Украши" — саме тих його cTopinoK, KOTpi стосуютьоя cTenoBoi частини краши та Криму — довело, що розкриття всього багатства шформацшного змкту Бопланового твору ще не завершилося [20].

Для кшця XVIII - початку XIX ст. — по ведношент до територи Под!лля — було вгднандено понад 25 мемуарнпх tBopiB автор1в з Полыщ, Pocil, Н!меччини, Австрп, Швейцара, Франца, Англп та шшнх краш, як! описалп свою мандр1вку через подьльську землю. БЬтышсть цнх нарративних джерел paHiuie украшською icTopi-ограф1ею не використовувалася. Мемуари — важливе джерело для висв1тлення полггичних та сусшльно-економ!чних в1дносин у кра!', в якому серед украшського населения все ще жеврша жадоба бороть-бн за волю. Мемуарнсти змальовувалн конфлшти м1ж польським панством та украшським селянством, вщзначали далек! ведблиски Коливщини. Нарратнвн1 джерела згаданого типу подають чимало вщомостей з краезнавства, icTopi! мануфактур, культури, а також з вторично! етнограф!! як украшщв, так й шших нащональностей (поляк1в, в1рмен1в, греков, евре!в, тмшв)1.

1.2.3. Cxidni. джерела. Незважаючн на те, що Украша розташо-вана на Великому кордон! М1Ж цивипзашями Заходу i Сходу, тобто Свропи й Азп, та що вона протягом багатьох стор1Ч була в сфер! шъ-птичних, економ1чних, культурних вплив1в Сходу, а и територ1я була частково або повтстю залежною в1д сх1дних про'тодержавннх та державних утворень (степов1 iMnepii, наприклад, Золота Орда, Кримське ханство, Османська 1мпер1я), украшська 1сторична наука присвячувала сх1дним контактам Украши набагато менше уваги, шж вони заслуговують. Це вщбилося в незадовшьному вивченн!

' Cxi;um Ио.цллн Кармадюкоинх 4ai'iti очнма мандршшпии // Te:m дшюшцей Четкерго! Впшицько! оиласно! кторнко-краекнанчш комферешц! <1 нероснн 1980 [). - Вппшця, 19X0. - С.69-71; 11<1Д1ЛЬ<ч.ке селянство и иодорожщх мому арах кшця XVIII - перши! полошши XIX ст. .'/ Тизн доношдой науконо! кип-фереицп "Парпднин юрой Устлм Кар мял к ж. (До 1'0()-р1'ччя шд дня наро-д-л:1'\п|я)". - ¡СамЧшец1.-Но;или-м;ий, 1№7. - С.'.¿<>-27.

джерел схщними мовами, позбавило ¡.сторюграф1ю фактографтного материалу самостшного та контрольного значения (про загальну проблематику див.: [65]).

Автор шдготував комплекону нрограму археограф1чного опрацю-вання джерел схщними мовами, що нередбачае поступове вивчення, подготовку до видання та наукову нублшащю (також факсимильного типу) критнчних текст1В тими сх1дними мовами, на яких було складено в!ДПовщш джерела, починаючн в1д IX-X ст., а саме aBTopctKi твори та документа й ÎHmi пам'ятки (наприклад, eni-граф]чш) арабською, перською, староеврейською, в1рменською, Bip-мено-кипчацькою, кримськотатарською, турецькою та шшими мовами [12, 85]. Докладно було опрацьовано програму видань джерел тюркськимн мовами [25].

Конкретне вивчення сх1днлх джерел проводилося в юлькох планах. Досл1джувалися пам'ятки карахмського, кримськотатареь-кого, в1рменського, в1рмено-кипчацького походження; для Biipi-шення окремих питань притягалися також пам'ятки туреньк1 (ос-манськх). Як кторичн! джерела, пам'ятки писемноеп сх1дними мовами стосуються nponecie, що вЦбувалися в двох площинах: 1) взаемини Укра1'ни (та украшщв) з державами i народами Сходу як поза межами Украши, так i на и територп тод1, коли частина земель Украши потрапляла в поли'ичну залежшсть в1д чужих неев-ропейських держав; 2) 1снування поселень схадних народов на тери-Topiï Украши — т.зв. колоши (наприклад, в1рмёнських, кара-

ÏMCbKHX).

КараГмське джерело - легенда, записана в Галич1 в кшщ XVII ст., можливо, з використанням письмових джерел рашшого часу, — вщбивас Mirpaniio населения з Криму до Галицько-Волинськог держави шсля монголо-татарського спустошення середини XIII ст.°

Татарське, за основною мовою, джерело золотоордннського пе-рюду, перша частина якого виникла, HafiiMOBipHiuie, в багато-мовному середовиии генуезько! Кафи 1324-1330 pp. (друга частина — у 30-50-х pp. XIV ст.), що ув1йшло в науку тд умовною назвою "Codex Cuinaniçus", стало предметом р1зностороннього дос.тпдження. На шдстав1 вивчення джерела та велико! л1тератури предмета Btipi-шувалися проблеми ' виникнення, декодування (i публшаторсько! тактики) та етшчно! приналежност1 кодексу — унжально! icTOpiiKO-культурно! й лшгв1стично1 пам'ятки [6], а також проводилися iHmi

0 L'époque de Danylo RomanovyC (milieu du Xlll-e siècle) d'après une source karaïte // Harvard Ukrainian Studies. - Cambridge, Mass., 1978. - Vol.40, - N3. -P.334-373.

досл1дження'\ 3 важлив1ших результат)в анал1зу кодексу треба зга-дати внсновок про умовшсть його назви, що стала причиною дезорь ентацп в джеролознавств1 ("Куманськни кодекс" — анахрошчна назва, бо, наспрявди це пам'ятка не пиловецького, а т.зшшого, золо-тоордннського часу); про те, що цен поабннк для перекладач1в (перша частина кодексу) 1 нотатник мнпонер1в (друга частнна) — важлнве св!дчення поширення християнства серед тюркофошв Шв-шчного Прпчорномор'я, та вщдзеркалення повного обсягу кнжна-цшнллышх контакив, як1 зд1йснювалися в- Криму XIV ст. у р1зннх площинах (зокрема, економ1чшй).

1ншу велику групу тюркомовних джерел становлять письмов! пам'ятки в1рмено-кппчацькою мовою, тобто мовою, засвоеною в1р-менськими поселениями в Криму, мабуть, ще в тзнш золо-тоордпнський першд та на початковому етат кнування Крнмського ханства. На сьогодш, пшля дискуеп в'дносно етносу носив в1рмено-кипчацько1 мови' и, одночасно, творщв джерел шею мовою — кппчацькою (блнзькою до карашсько!' та ранньо! кримськота-тарсько'1), яка фшсувалася в1рменською графшою, можна вважати, що основний корпус таких джерел, складених у Львов1 та Кам'янщ-Подыьському ХУ-ХУН ст., вже виявлений (не доводять шдсумки проведених дослщжень)*.

Виявлеш у . Львов1 в1рмено-кипчацьк1 документи були про-анал1зоваш як юторичне джерело-подвшного характеру. 3 одного боку, вони внсвиииоють внутр1шт вшюсинн (побут, економжу, са-моврядування, культуру, релтйне жнття) колона, з шшого — характер, зокрема, торговельних зв'язк1в Львова з • крашами Балканського, твострова, Близького Сходу, Закавказзя, яю у XIV-XVII ст. входили до ареалу полтиного й економ1чного впливу Ос-мансько! ¡мперн. Понад 20 документов (а також одна пам'ятка етграф1ки) було падбрано для серп публшащй, зд1йснених — у

Codex CllllianicUS — поп росы позникнопенпн // Вопросы языкознания. - М., 198"). - №1. - G.72-83; Codex Cumaiiicus - попроси декодирования // Там же, - 1980. - ,№Г>. - С. 79-80.

' Wlio Are Armeiio-Kipchaks. (Он the lîtlmical Substrate of Armenian Colonies in tho Ukraine) // Revue des Études arméniennes. N.S. - Paris, 1982. - T.10. -|\ЗГ>7-<11 fi.

,ч Армяно-кыпчлкскип it.4I.ik. Bhô.'iuoi рафия литературы 1802-1977 // llocznik Orientalislyezny. - Warszawa, 1979. - T.-10. - ,N:2. - С.79-80; Армяно-кыичак-cKHi'i язык XV-XVII ни. и оснащении еонременникоп. (00 использовании .iKiTpii'iniu [iucru4oei;nx данных дчн iiciopiiii гюркч-кнх языков) // Вопросы ii.il.iKo;;напия. - М., 1981. - №5. - С.79-92; Лрмипо-кыпчакскнй язык: :>гапы nrropim Там - 1983. - №1. - С.91-1117.

лшгвктичному плаш — при сгйвучает1 Е.Триярського (Варшава). В них авторов! належить джерелознавчий 1 дипломатичний ана.тиз, а також реальний — фактографрший та кторико-культурний -- ко-ментар".

Аналопчним чином — при ешвучаст1 Е.Триярського - було здшснено видання двох нарративних джерел (на шдстав1 рукоиисчв Нащонально! б1бл1отеки в Парижа) — "Хрошки Польщ)"1" та "Венецьког хрошки" [11], основний зм!ст яких стосуеться к'торп украшських земель ХГУ-ХУ1 от.

Проведено джерелознавче вивчення найдавшшо! з в1домих (але дос1 вже не збережено!) в1рмено-кинчацько1 судово-адмшнггративно] книги з Кам'янця-Подъльського (1559-1567 рр.)11.

3 джерел в1рменською мовою (та дьловодно! спадщини в1р-менських колоши ¡.нишми монами) дослЦЖувалися 1 публ1кувалися окрем1 документи. Було здшснено також огляди збережених досц в арх1восховищах Укра1ни дьтоводних книг в1рменських само-врядувальних уотанов, докладний анал1з деяких з них12, критичш

9 Договор Н.Торосовича е Львовскими и каменецкпмн армянами 1027 г. как памятник армяно-кипчакского языка // Rocznik Orientalislyczn). - Wars/uwa, 1909. ■ 'Г.33. - №1. - С.77-96; Армнно-киичакекие нрвдОрачные договоры со Львова // Там же. - 1970. - Т.33. ■ Hi'¿. - С.67-107; Армяно-кипчакский документ на Константинополя 1G18 г. // Folia Orientalin. - Krakow, 1970. - T. 11 (1969). - С. 123-137; Армяно-кипчакская надпись из Львова (1009 i.) и поп росы изучения средневековых памятников армянской эпиграфики // Roc/nik OrienUilisUc'/.ny. - 1973. - T.35. - №2. - С. 123-135; Армнно-киичакекое занеща-нне нз Лмюиа 161 7 г. и современный ему польский перевод // Там же. • 1974. - Т.30. - №2. - С.119-131; Армяно-кипчакские долговые обязательства из Эдирне (100!) г.) и Львова (1615 г.) // Там же. - 1974. - Т.37.' - №1. - (',.19-00; Древнейший армяно-кипчакский документ нз Львовских коллекций (1583 г.) и изучение билингв иредбрачных договоров лъвовских армян // Там же. ■ 1975. - Т.37. - №2. - С.33-47; Пять армяно-кипчакских документов из лыюиских коллекций (1599-16G9 гг.) // Там же. - 1978. - Т.39. - №1. • ('.85132; Дрмяпо-кыичакские денежные документы из Львова (конец XV1I1 в. -•1075 г.) // Там же. - 1978. - Т.40. - .NM. - С.49-69; Три армяно-кипчакских записи льноиского армянского духовного суда 1025 т. // Там же. - 1979. -Т.41. - №1. - С.57-80.

10 "La Chronique de Pologne" — un monument arrnéno-kiptehak de la première moitié du XVI-e siècle // Там же. - 1981. - T.42. - №1. - C.5-20.

11 Kiprhak Acts of the Armenian Law Court at Kameiiets Podolsk (1559- 1507) as a Cultural and Historical Monument // Ural-Altaische .Jahrbücher. - Wiesbaden, 1905. - Bd.36. - №3-4. - S.292-310.

>г Адмппстратнвш, судош ft фшаисив) книги па Украпп в XIII-XV1I1 ст. (Проблематика, стан i методика дослщження) // 1сторичш джерела та ïx нико-]1Истанпя. - К., 1909. - Вин.4. - С.129-171; Армянское самоуправление но

огляди документальнпх нарративних 1 етграф1чних джерел для окремнх тем, а саме: Давня Русь до серединн XIII ст., Льв1в XIV ст., Кам'янець-ПодЬтьськин Х1У-ХУ ст. ([55], та й шип публшаца)13. Було реал1.човано також вндання — разом з Е.Слушкевичем (Варшава), який забезпечив мовознавче опрацювання текст1в — двох докумегтв в!рменською мовою XVII ст., важливнх для ктора громадсько-релт иного життя льв1всько'£ колона та висв1тлення характеру П економгчних зв'язк1в гн Сходомн. (Про сфрагктпчш пам'яткн в!рменського походження див.: 1.З.З.).

На меж1 М1ж джерелами сх1дними 1 зах^днимн мовами опи-нилися документи 1 донесения, складен! турецькою стороною в ГИвн1чно-Зах1дному Прнчорномор'! украшською мовою (з турець-кими лексичними вкраплениями), що стосуються визначення кордону м1ж Литовським великим княз!вством та Османською 1мперкю в середиш XV ст., а також пов'язан1 з оргашзацкю козаччини у Днктровсько-Бозькому межир1ччь 1х опубл1ковано разом з дже-релознавчим та реально-кторичним анал!зом15.

. У тюрколопчному плащ було складено проект корпусу давньо-руських (до серединн XIII ст.) в1домостей про тюркськ1 народи в зон! Великого степового кордону"5. '

1.3. Граф'ьчш джерела

1.3.1. 1конограф1я М1ст. Джерелознавство ктора мкт Украши мае в своему розпоряджент вЦносно чималу кшьккть зображень мкт, найдавтпп з яких датуються кшаем XVI ст. Це переважно

Львове Г! 60-80-х гг. XVII в. (Протоколы армянского совета старейшин как исторический источник) // Вестник Матенадарана. - Ереван, 1969. - №9. -С.213-240.

13 Древняя Русь и Армения в общественно-политических связях X1-X11I вн. (Источники исследования темы) // Древнейшие государства на территории СССР. Материалы и исследования (1982 год). - М., 1984. - С. 177-19П; Кам'янець-ПодЬи.ський у в1рменських джерелах XIV-XV ст. // Apximi Украши. - 1С., 1970. - №5. - С.57-66.

14 Два армянских документа XVII в. us львовских коллекций // Rocznik Oricutalistyczny. - Warszavva, 1971. - Т.35. - №1. - С.77-110.

,;> Турецьке дипломатично листування украшською мовою 40-х pp. XVI ст. // Slavia. - Praha, 1979. - Ses.l. - S.110-1 18; 1971. - Ses.2. - S.24G-249; A Turkish Document in Ukrainian from the Mid-Sixteenth Century: On the Origin of the Ukrainian Cossacks //' Harvard Ukrainian Studies. - Cambridge, Mass., 1977. -Vol.1. - №2. - P.21 1-224.

10 О создании корпуса древнерусских сообщений, посвященных тюркским народам // Советская тюркология. - Г»аку, 1984. - .№6. - (".01-6Х.

(враховуючи жонографгни джерела до кшця XVIII ст.) внди мц-т, виконаш дерево- або мщерлтною техшкою, окрем) рисунки пером та ол)вцем, а також пам'яткн олшного й акварельного живопнсу. До середини XVII] ст. було виготовлено близько 150 внд1в, у 40-70-х pp. . XVIII ст. — понад 300. Для деякпх mîct, hkî вдаграли свого часу • видатну роль у пол1тичнш та BiiicbKOBifi icTopiï Украхни, було видано десятки гравюр (Кам'янець-Подьтьський — 30, Хитин, Мукачево — по близько 10).

Дос1 в ¡.сторюграфи давш видн mîct застосовували переважно .з ¡люстративною. метою; для джерелознавчих дослщжеиь ïx використовували нечасто (здеб1льшою це були види Киева, Львова, Кам'янця-Подьдьського). Грав1йован1 види м1ст виготовлялп в двох проекщях -- т.зв. з льоту птаха i панорамт (деколи поеднували елементи обох проёкщй). Панорамт види школи . в лт-ратур] називають панорамними або ландтафтними планами, що, одна к, не в1дпов1дае оеновним принципам класиф1кацп граф1чнпх джерел.

Пам'ятки 1конографи вимагають досл1дження .з точки зору вторично! топографа, icTopiï культури (зокрема арх1тект-ури); в останщй час проводиться ïx вивчення з точки зору кторичнсц соцютопографи. На деяких гравюрах, а також 1Конограф1ЧШ!х дже-релах iHUinx TimiB, заслуговують окремого вивчення гера-п.дично-сфрапстичт, письмов1 (експлшашйш) елементи, суиутш .¡обра-ження.

Вивчення 1конограф1чних пам'яток — вид1в мкт, зокрема Кам'янця-Подкльського [35]17, пор1вняння ïx 3i збереженимн планами, оиисами люстрацш, швентар1в, iHinux письмових джерел дало можлив1сть д1йти до певних джерелознавчих впсновк1в, зреш-тою залежних в!д визначення nepBiciioï мети виготовлення зобра-жень (дл-я-мйськових,. 1цформатцвнпх шлей тощо).

Основний м1нус вид1в — В1дсутшсть адекватное^ (умовно на. звано! фотограф1чшстю). Видн mîct мали в1дпов1датн, в 6j;ibniocTi випадшв, ¡.деологП тогочасного м1щанства.. Тому змальоване мкто-мало символ!зувати опору ладу i порядку, скерованих проти зов-HiuiHix BoporiB (MicTo в сильних мурах, мало уваги для передмкть,

—---;- <.

'' Також: Внди i плани-Кам'янця-Подьпьського XVII-XV11I ст. // Тс ¡и допо-вщей V [IoXini.ei.KGi ктоцико-краезиаичш конферсици. — КамЧшещ. Lloauu,-ський, 1980. - С.91-У2; Кам'яниць-Под1ЛЬсы;нй н середш.имчшй г}>ииkjj>ï (гц-полопя, хронологш, джерелознапче зничсинн) // VII Г1од1Льс1,ка ¡сюрико-кра-езнанча конферетЦя (секцш icTopiï дожовтненого нерюду). Тез и дппошдеи. -Кам'янень-Подшьський, 1987. - С.Г>!)-<>1; Le quartier arménien de Kamenetz-Podolsk sur les gravures du XVII-e siècle II Revue des Études arméniennes. N.S. -Paris, 1970. - T.7. - P.465-472, pl.1-8.

тдлпеькнх поселень). Також символ ладу 1 порядку внутршпих: чпсп впорядковаш вулнш, плоил, будинкп заможн1, однотппш, не шдивЦуалиовсИп: вулиш без дерев'янпх будинюв, без прогалин, без натвчруйнованнх буд^вель. Основт акцентн вид1в •— домшантн мкького краевиду (ратуша, церкви и монастирО та фортнф1кацп. Доколи — шдкреслений розподк! мшта на нашоналып дьяьнип! (напрнклад, у Кам'янш-Подыьському)14.

У б1льшост1 внпадк1в впдн мк-т XVII - першо! половнни XVIII ст. — не вЦбиття майже реального М1ста в межах мкькнх стш, такого, якнм його розумьти з точки зору певно! автономно! Геологи: М1сто як окрема адмшктративна, економ!чна, в!йськова, нав!ть духовна шлкть.

Як джерельннй матер1ал види дають б1льш-менш правильне зоб-раження просторовнх елемент1в вищого рангу (дигьннш, центрн, кардинальщ пункти мкт); лише з друго! половнни XVIII ст. !х можна використовувати для в1дтворення характеру забудови ву-лнць, прим1ських поселень. У такнй спос1б визначаеться значения шонографп м!ст для сошотопограф1чннх досл!дженьИ1.

1конограф1я мк-т Украшн ХУП-ХУШ ст. мае значения допо-м1жного джерела, яке внмагае комплексного трактування та еди-н!йного втчлення — найкраще у вигляд1 багатотомного корпусу по-науковому опрацьованих 1 коментованих факснмЬльннх зображень. Проект такого корпусу вже гпдготовлено [86]20. У корпус! передба-чаються не лише репродукцп оригшал!в (якщо вони збереглися), !'х копш, але и шнрок1 коментарк про умови виникнення вид!в, про !х творщв, а також адентифшащя важлив!шнх об'ект!в з передм!стями, юридиками, площами, вулицямн, для яких не було експлшацп в оригшал!, включно.

• Окрему д!лянку !конограф!чнпх джерел становлять пластичш зображення, в основному, на пам'ятках медальерства (досл1джет на приклад! барельеф1в Кам'янця-Подшьського [89]). Джерелознавча 1х

Армянские кварталы средневековых городов Украины (Х1\'-Х\'Ш вн.) // Историко-филологический журнал. - Кренам, 1987. - №2. - 0.03-85; №3. -(1.-18-60.

1:1 Оопиотоцография городов кик направление историко-краеведческих исследований 7 Мерная Нсо<-окупая научная конференция но историческому краеведению (г.Полтава, октябрь 19X9 г.). Теаисы докладов и сообщений. - К., 1987. - С.71-72.

Також: Пицц мн-г Укра'ши XVI - першо! ноловнни XVIII ст. як ¡сгорико-крнс::нанче джср'Ло ,'/ II Регнуб.'пкангька наукона конферешия а вторичного краг-шансгна 19-21 жонтнн 1982 р.. м.Вшниця (теви допенндей). - К.. 1982. -С.! .->(¡-157.

вартють менша вщ графгчних зображень, що, однак, не дае права в1дкпдати IX щлком. Корпусно-альбомне видання пам'яток такого роду також розширило б д1апазон джерельних досл1джень шоно-граф1чного напряму.

1.3.2. Картографья. ВЦ довшого часу в украшському джерело-знавств1 (по в1дношенш до карт ця дЬтянка досл1джень повинна б називатнся картознавством) карти використовуються переважно як другорядний допом1жний, часто виключно ¡люстративний матер ¡а л. бдиний виняток з цього майже правила становлять великомасштаб-ш карти (плани м1ст).

Запорукою повернення картам значения повноцшного граф1чного джерела е розвиток 1сторп картографа Украши, починаючи з античних час1в, та 1стор:ограф1чне досл1дження того, що вже зроблено дом в цш галузЬ

Автор опрацював проект публшацп — у вигляд1 корпусу — пам'яток картографа Сх1дно! бвропи (з територ1ею Украши включно) для перюду до XIII ст.21 Було вивчено основщ напрями джере-лознавчого використання (в плаш р1зних галузей вторично! гео-графп та картографа — ф1зично1, антропогеографи, бюгеографп, економ1чно1 географа тощо) карт Украши Х1У-ХУ1 ст. ([7], а також шин пращ)22.

Для того, щоб вияснити джерелознавч1 можливост! карт Украши ХУ-ХУ1 ст. на багатш баз1 зах1дних карт цього пер1оду (близько 100 географ1чних карт польського, тмецького, 1талшського, каталон-ського, французького, голландського походження), було вивчено — для певного окресленого регюну (Сх1дне ПодЬчля) — значения карто-граф1чних джерел для ктори географ1чних та картограф1чних знань про Украшу час1в тзнього середньов1ччя, а також можливоси використання для вивчення топошма, заселения, урбашзаца, залкення Украши [26., 61]. Заслуговують на особливу увагу анотаци та.елементи шонографи, розмицеш на давшх картах.

Анал1з конкретного картограф1чного матер1алу ХУ-ХУ1 ст. дов1в, що до нього необхадно тдходити критично. Картографи цього часу

21 Проект издания древнейших картографических источников по истории народов СССР // Древнейшие источники по истории СССР. Тематика и состав выпусков. - М., 1980. - 4.2. - С.15-31.

22 Карты Украины Х1У-Х\'1 вв. как историко-географичеекий источник // Основные проблемы исторической географии России на современном этапе. Тезисы докладов и сообщений 11 Всесоюзной коиф. но иетор. географии России. - М., 1980. - С.04-00.

знали Украшу погано; це вщбилося у великих деформащях р1чково! системи 1 морсько! берегово! лшп та на винпкненш (и переход! з одте! карти в шшу) фантастичних географ1чннх об'ект1в, наприк-лад, некнуючого велетенського Амадоцького озера на Подиип. Карти, особливо кшця XVI ст., виникали як комшляцГ! вщомостей з попередн!х карт та з тогочасних, деколи недостов1р.них, оиис1в. Все це знижуе джерелознавчо-шформативний р1вень карт згаданого часу, але, з шшого боку, не дозволяе й нехтувати цим джерелом. Також тому, що захиноевропейськ! карти ХУ-ХУ1 ст. — свщчення тих узагальнених граф1чним способом знань про Украшу, як1 були в розпорядженш тод!шньо! зах1дноевропейсько'1 науки.

Всупереч !снуючим поглядам, що вторична картограф1я Украши (тобто — складання кторичних карт) — це явище вЦносно недав-нього часу (друга половина Х1Х-ХХ ст.), вдалося встановити — знову для регюну Сх1дного Подхлля, — що початки вторично! картографа сягають ХУ-ХУ1 ст., причому найдавтин друковаш карти такого типу базувалися, в першу чергу, на бЬтьш або менш критичному використанш традишйних карт Птолемея [87].

Джерелознавче використання давтх карт невщдьльне в!д вивчення кторюграфи проблеми23.

1.3.3. СимволЫа та е.чблематика. Остант роки принесли значив пожвавлення досл1джень у дьлянщ нацшналыю! й державно! сим-волши Украши. Це було б неможливе без вивчення джерел ¡.снуючо! традицп, як в д1лянц! геральдики, так ! прапорництва. В1домо, що воно довело до в1дновлення нацшналыю! символ1ки, яка базуеться на багатовшовш кторп [З]24, та до перетворення и на державну.

Досл1дження письмових джерел, що стосуються, посередньо, печаток галицького князя Льва Даниловича (XIII ст.) — джерел, як1 доа. не враховувалися дослщниками в геральдичному плат, — довело, що у XIII ст. на галицьких землях використовувалася тра-диц!йна емблематика Рюрикович!в (за джерелами — "Зуб", тобто при сучасному трактуванш термшу, три- або двозуб). Всупереч

23 Серодньов1Ч1п карти Украши в доелщженних киши XVIII - початку XX ст. // 1сторнчш дослщжецня. В1тчиз1шна ютор1я. - 1С., 1985. - Нип.11. - С.85-90.

24 Автор був членом жур1 для розгляду проект1в Державного герба Украши, а також пиступан за вщювлення траднцШно! снмноли;н. Дни.: Потр1бен герб, бо час друкупати укри'шсый гроип // Ратуша. - Лыпи. - 1991. - 9-10 жовтнн. -С.2; кр1м цього: Украшська символжа - до джерел! // Культура I життн. - 1С., 1991. - 22 черпня. - С.1; За шльну Украшу. ■ Лынп, 1991. - 2 серння. - С.2 (рекочендацц науково! конференнп "|сторич1п траднцн укряшсвко! национально! символиш").

1 7

прийнятим дом по гл ядам в й'торшграфп, вдалося встановити, щи "Лев", як герб Галицького княз1вства, почав застосовуватися, най 1Мов1ршше, лише на початку XIV ст. [101].

Нов1 знах1дки доновнили уявлення про вживання синьо-жовтих кольор1в у Галич иш ще до 1848 р. (який донедавна вважався роком вщновлення кольор1в, що тзшше стали основою нащонального прапора). Синьо-жовй мундири I синьо-жовт1 прапорщ вживалися Галицькою гвард1ею 1781-1793 рр., що сташонувала у Вцдо [140].

Щпком невщомн кторичнш науш верства джерел в1дкрилася при вивченш та аналш сфрапстичних пам'яток В1рменських поселен ь в Украпй. У в1рменськш мкькш, церковной, шдив1дуальнш ембле-матищ, що поширилася в Укра!н1 XIV-XVIII ст., в оеобливий с.пошб переплелися традиди схщно! та 'захщно! символши. Поруч з в1рмеиською монограмктикою та релтйною символ1кою, яка у в1рменському середовшщ Криму та Украши отримала загадь-нонащональне значения (символ Божого ягняти), тобто поруч з еле-ментами, ят ирийшли з Близького Сходу 1 Закавказзя, поступово змщнювалася теч1я зах1дноевропейського гюходження (знаки т-щанства — т.зв, гмерки), що в1дбилася на мкцевому украшському груш! особливо в декор! герб1в зпдно з традициями шляхетеько'1 геральдики [96, 99]25.

Об'ектом докладного джерелознавчого вивчення стали вщ-найдеш, в основнрму, у льв1вських арх1вних та рукописних фондах пам'ятки в1рменсько1 сфрапстики, котр1 стали шдставою опубль кованого корнусу2Г>. Було забрано в!домост1 про 169 печаток; зпдно з правилами опису пам'яток сфрагктики 1 геральдики описано 120 печаток (на шдстав! 254 В1ДТиск1В); весь материал опубликовано (фото, прориси, таблиц! монограм та емблем).

Виявилося, що, завдяки сфрагктичному матер1алов1, можна по-новому розглядати 1стор1ю в1рменських установ як нос1я наш-онально! автономп. Лише завдяки знах1дкам печаток виникла мож-ливкть твердити про кнування ради старших у шзньосеред-ньов!чному Киев1, про виразно в1рменський характер оргашв само-

20 Таком:: Символика и эмблематика армян Украины (XIV-XVIII вв.) // VI Республиканская научная конференция но проблемам культуры и искусства Армении. Тезисы докладов. Ереван, 2-4 июня 1987. - Ереван, 1987. - С. 119121.

26 Армянские общественные печати на Украине (XVI-XVII вв.) // Вестник Ма-тенадарана. - Ереван, 1973 (1974). - N»11. - С.233-251; Армянские частные, печати на Украине (XIV-XVIII вв.) // Там же, - 1980. - №13. - С. 139-141; 1С средневековой сфрагистике армян'Украины // Там же. - 198(5. - №15. - С.191-240.

врядування 1 братств у багатьох мютах Украши (легенди печаток виключно в1рменською мовою). У сфер) вцшенсько! громадсько! та приватно! емблематики вЦбулася боротьба М1ж давшми в1рмен-ськими традпшямн, що сягали закавказько! Метрополи, та зах1д-нпми вплпвами, яким тддавалася купецька верх1вка й латишзоване дуоивннцтво. Емблеми печаток — важливе джерело для тако! запущено! д!лянкн дослщжень, як в1рменська генеалопя. Печатки — одночасно дуже шнне джерело для 1СТорп в1рменського ювел1рного мистецтва в Укра!ш, насамперед, з точки зору процесу послщовно! змшн р1зних стил1в, а також розвитку шонографи ф!гуралышх емблем.

На сфрапстичному матер1ал1 доснть ч1тко, хоча 1 в специф1чно&1у ракурс!, вЦбнлася етн1чна ктор1я колонн!. Поступове обмеження кхлькосгп та звуження значения тих елемешчв, як1 можна безпо-середньо пов'язатп з в1рменськими традишями (монограм1чна, фигуральна ! ашмал1стнчна емблемагика, в1рменськ1 ш1щали, легенди), перех1Д на зах1дну емблематику та шше (латинське) оформления печаток — свщчення процесу розмивання етн^чного бар'еру, який шзшше дов1в до асимшяци в1рметв з украшським та поль-ським населениям. Процес асимьтяци, зпдно з сфрапстичннм мате-р!алом, набагато швидше, в пор1внян1п з, наприклад, м1щанством, охопнв ушатську церковну верх1вку.

Досл^дження в^рменського емблематичного, геральдичного та сфраГ1стпчного матер!алу може, з компаратив1стичною метою, використовуватися при досл1дженш аналопчних украшських пам'яток.

2. Проблеми кторюграфи

2.1. Основш. дьлянки /сторичних досл1джень

2.1.1. Полипична ¡стор1я Х1Х-ХХ ст. 1стор1я Укра!ни й укра-шського народу нового та найнов1шого перюду — це лстор1Я поне-волено! нацп, кращ1 представники яко'!, громадсько-полттчт кер^внпки ново! доби, очолюючи визвольш змагання так!, якими вони 1х розум1ли (переважно сшвзвучш з бажаннями та спод1-ваннями народу), намагалися полегшити важке, часом незвичайно важке, нац!ональне 1 соц1альне становище народу. Нацюнально-визвольна боротьба продовжувалася до початку 90-х рр. XX ст., набуваючи р1зних форм. Ще й сьогодт не можна сказати, що укра!нський народ всюди, не лише за межами Украгни, але й в окремих регюнах сучасно! Укра1нсько1 держави, ц1лком звъчьнений

в1д нацюнально! дискримшацп та що його нацюнально-культурний розвиток зд1йснюетье'я без перешкод [82, 131].

1етор1я Украши Х1Х-ХХ ст. зазнала — в трактуванш радянсько1 кторюграфп -- великих деформацш, стала об'ектом фальсифшацп в дум вульгарного сощолопзму, некритичного 1 грубо нав'язливого москвоцентризму. Иолггичну кторш, зокрема, шдпорядкували зав-данню боротьби з примарою украшського нацюшиизму. На практищ це призвело до замовчування шлих перюд1в в кторп украшського народу, перекручення кторнчно! ктини, антинауково! полтьзацп.

Автор намагався звернути увагу на вузлов1 питания кторп Украши нового й найнов1шого часу, саме так1, як1 рашше не ви-свгоиовали щлком, або висвгглювали всупереч джерельно тдтнер-дженим фактам ] процесам — зг1дно з апркрними твердженнями, дуже далекими в1д правдиво! й об'ективно! кторП.

Першим украшським по.щтичним лщером нового часу, л1дером европейського масштабу та европейського ¡дейно-полиичного р1вня був, без сумшву Михайло Драгоманов, на постать якого радянська кторична наука дивилася майже виключно через призму леншсь-ких цитат. Автор намагався синтезувати творчкть М.Драгоманова, звертаючи, насамперед увагу на т! його полй-ичш погляди, як1 у наш час не втратили актуальность В адеологп М.Драгоманова, твор-ця оригшально! (хоча й практично нездшснимо!) теорп побудови сусшльства на принципах анарх1чного громад1вства, вщбилися також його погляди на украшське нащональне питания. Вш еволю-шонував в1д 1дей громад1вства, при яких своерщним центром само-врядувально! федераци слов'янських народов мала стати Украша (з1 своши форпостами, вЦкритими на Зах1д та на швденний Захщ), до визнання аде! нащонально! самостшно! держави.

Автор зупинявся на зв'язках М.Драгоманова 1з Закарпатською Украшою (для яко! вш готував роль згаданого форпосту) та анал1зував причини невдач1 М.Драгоманова, спричинено!, перш за все, шовшктичним угорським пануванням на Закарпатт1, а також тим, що М.Драгоманов не мав можливоста докладно вивчити спе-циф1чн1 умови для цього краю й в!дпов1дно до них модифшувати свою тактику [45, 46, 114]. Вдалося довести, що закиди, як1 — особливо грубо 1 р1зко у 30-х рр. — висловлювалися з боку носив нащ-оналктичних щей (Д.Донцов, М.Мухин), що боролися не лише з М.Драгомановим, але й, як вважали тодЦ проросшським драго-машвством, позбавлеш реального грунту по вщношент до т.зв. шзнього Драгоманова. Хоча саме М.Драгоманов дуже нерадо визнавав еволющю свогх погляд1в, його прихильне ставлення до

¡.дей, висловлених Ю.Бачинським, власш думки про полтшну свободу украшського народу, доводить, що не був Bin таким "антп-державником" та "антннацюналктом", якнм його довгнми десяти-р1ччямн змальовували [118].

До сьогодш зберегла велетенське значения — немов пророча — критика М.Драгомановнм революшйного тероризму, а також його чи не найважлив1ший високоморальний принцип полтшно! бороть-би, що "чиста мета вимагае чнстих засоб1в" [40, 112].

Автор виступав за вЦновлення правди про Захшюукрашську На-родну Республшу та ii збройш силп — Укра'шську галицьку арм1ю [106, 108, 139], вщ.значаючи, що роль Галичинн як украшського П'емонту (BiH був ним справд1 в пор1внянш з Сх1дною Украшою, яка тершла неймов!рш утиски шд владою рос1йського царату) не протир1чнла жертовност1 украшщв-галичан, що у внр1шальний момент боротьби за цей П'емонт здатш були об'еднатися з над-дншрянцями для захисту едино! Украшсько! Народно! Республшн у 1918-1920 рр.

Об'ектом просто неймов1рних фальсифшацш стала icTopia nepi-оду Радянсько! Украши. Автор простежнв icTopii4He шдгрунтя кьчькох кардннальних положень, як1 вважалися нерушимими aKcio-мами при конструюванш icTopii' встановлення радянсько! влади в Украшь Досл1дження джерел довело, що проведений у грудш 1917р. в Харков1 з"!зд робочих i солдатських депутапв Украши за участю частини селянських депутат1в (такою була оф1щйна назва) всеукрашським не був, не мав мандату в1д украшського народу i Bei його ухвали, зокрема про встановлення радянсько! влади 25 грудня, були незаконш; фактично й формально внразником самоврядно!, демократично! влади була тод! Центральна Рада. Жодна Украшська Радянська Сошалктична Республша у грудш 1917 р. встановлена не була, а продовжувала кнувати Украшська Народна Республика, в як1й, шбито, вщбувся комутстичний переворот. Харк^вський "уряд" був звичайною адмшктративною марюнеткою в руках чер-вонпх pocificbKiix окупацшних вшськ, навмь без власного головн уряду [79, 116].

Аналопчну грубу фальснфжащю було допущено ' в трактуванш т.зв. союзних договор1в Mi ж Pocieio та Украшою 1919-1922 рр., що малн закшчитися м1жнародною правовою процедурою, в результат! яко1, шбито, 30 грудня 1922 р. було утворено Союз Радянських Сощал1стичних Республж. Анал1з синхронних документов дов!в, що насправд1 Радянський Союз школн не був утворений зпдно з будь-яким м1жнародним договором. Автор д1йшов до biichobkIb, що: 1)

Радянський Союз як тоталитарна держава був утворений при допомоз1 брутально! сили без жодного легального юридичного оформления; 2) Украша, приступают! до Союзного договору 1922 р. як окрема "самостийна" сощал1стична держава, вже тод1 була на становищ! колони, що було закреплено навггь де-юре росшсько-укра-шським договором 1920 р.; 3) т. зв. Союзний догов1р 1922 р. школи не виходив поза стадш проекту, який ще треба було доповнювнти, обговорювати, затверджувати 1 вводити в дш; як м!жнародний акт, в1н школи ратиф!кований не був ! не д1яв ш формально, ш фактично; проект незреал!зованого договору не м1г ! не може вважатися юридичною тдставою утворення СРСР ! входження до нього Украши [29, 74, 75, 104, 109, 110]. Висновки автора здобули в1дгук також за межами Укра1ни [30] та викликали полем!ку, треба шкодувати, на ненауковому р!вш.

Автор докладно анал1зував той напрям нац!онально! полтгки Комутстично! парта в Укра!н1 1923-1933 рр., який ув1йшов до !стора (та полпчэлога в I! вторичному аспект!) шд досить невдалою (якщо не св1домо провокуючою) назвою украШзаца та закшчився кривавим погромом громадсько-культурних досягнень украшсько! над!!, Г! виншценням шляхом штучного голоду.

До стшких, але цишом фальшивих стереотип!в належить твер-дження, що розкв!т громадсько-культурного життя в Радянськш Украёш теля 1923 р. був результатом нацюнально! полынки Комутстично! пари!. Насправд! розкв1т мав свое коршня у 19171919 рр., в перкш недовготривало! укра!нсько! державност, бо не громадсько-культурний розкв!т був наслщком укра!н!зацп, а, навпаки, натиск украшсько! нацюнально! стиха на парию був на-стЬтьки сильним, що вона була змушена шти на нащональну реформу тд дезор!ентуючою назвою укра!шзаца. В 1923 р. укра-гшзащя як напрям полггикц парт!! насправд! була маргшальним явищем, тотожним з намаганням лшведувати насильницьку руси-ф1кац!ю та результати колошзаторсько! полтшн !мперсько! Рос!!. Зате в 1933 р. контрукра!шзац!я стала покривалом для розгортання жорстоко! боротьби з бюлопчно здоровим ядром украшсько! наца, з а штелектуальною ел!тою, з досягненнями укра!нсько! культури, науки, з уйма зовшнпами проявамп украшства.

Незалежно в1д багатомЬтьйонних жертв ! знищення значно! час-тини генофонду украшшв шляхом оргашзованого згори голоду й пер-манентного терору, наслвдки контрукра!н1зац!1 виявилися катас-троф1чними для украшсько! наци. В межах Радянсько! Украши це довело до: 1) лшвадаца невеликого, але сиравд! укра!нського про-

шарку в Комушстичшй парта та адмпйстряци; 2) девальвацп 1 па-дшня престижност1 всього укра'шського; 3) посилення почуття смертельно! загрозн 1 просто тваринного страху серед нацюнально св1-домих селян, роб1тннк!в, не кажучи вже про !нтел1генщю; 4) некон-трольовано! м1грацп укра'шшв з Батыивщинп за меж1 республ1ки, де вонн зразу потрапнли до рук русиф1катор!в; 5) дренажу м1зк1в украшсько! наца — и ¡нтелектуали, яких не винищили в Укра!'т, тшали до Рос!'!, де !х прнймали як бажаннх спец1ал1ст!в; 6) глибоко! пров1нц!ал!заца укра!нсько! культури й науки, особливо в р1зних дЬтянках, пов'язаних з Украшою — 1 в результат! до поглиблення почуття меншовартост!; 7) лшгвоциду — в1дмови в1д укра'!нсько1 мови як засобу стлкування, поширення ареалу вживання суржика — мовного сурогату 1мперсько! епохи, лшвЦацп можливостей украшсько!' мови стати посередником у засвоенн1 украшським народом культурних, наукових 1 техшчних надбань людства; 8) национального ренегатства, вгдходу в!д украшетва во !м'я збереження життя; 9) посилення тенденц1й укладання м1шаних шлюб!в, здатних захистити в1д звинувачень у нац!онал!зм!; 10. поширення теор1й, що укра!'нський нац!онально-визвольннй рух завжди ! всюди ворожий сощал1змов! й штернащонал1змов!; 11) посилення русифшаци нащ-ональних меншостей Украши (кр1м, очевидно, рос1Йсько!'), також звинувачених в нацюнал!зм1, фашизм! (наприклад, польському, шмецькому); 12) перетворення меншостей на антиукрашську п'яту колону.

На украшських землях поза межами Радянського Союзу дезук-раМзащя призвела до зм1цнення позищй, що перетворилися в без-сумшвне л1дерство, Оргашзаш!' укра!'нських нащонал!ст1в, яка зго-дом очолила аитин1мецьке ! антирадянське повстання 1943-1950 рр. [13, 17, 76, 102, 103].

Основш внсновки автора, до яких вш д!йшов, досл1джуючи про-цеси укра'!шзащ!' та контрукра!шзаци, були позитивно сприйняй зах1дноевропейською наукою [63, 97].

Досл1джуючи ^.сторда украшсько'! нашонально-визвольно! бороть-би 20-30-х рр., автор зупинився на рол! й значенн1 Украшсько!' вш-ськово! оргашзацп, шзшше Орган1зацп украшських нацюналкгпв, та висунув вимогу дослщжувати принципи ! тактику боротьби, яка велася шд кер!вництвом Бвгена Коновальця, виходячи з конкретних !сторнчних умов. Лише докладно вивчивши становище ионеволено! украшсько!' наш!, можна об'ективно шдшти до пояснения причин застосування таких чи шших способ1в боротьби (зокрема, полЬ тичного терору), оц!нюватн джерела економ!чно! шдтримки й фшан-

сувнння гпдшльно! боротьби, а також висвгглитп складний, не по-збавленнй нротщпч период перероетання вузько бойово! УВО в 1деолог1чно ол6ро«ну ОУН ¡135].

Панування комушзму в Украпп як ¡деологп та як полстично! практики, якч, наеправд1, були формою панування тотал1тарно1 Росп на перетворенш в колошю Украш1, вже шддаються першим спробам аналтшно-синтетичного узагальнення, хоча б у плат науковох ш-вентаризацп злочишв системи в Украпп.

Основт висновки, до яких дшшов автор [100, 141], зводяться до конетатацп таких явищ комунктично] епохн в Украпп. Украша, як Сх1дна, так 1 Зах1дна, була загарбана шляхом агресивно! вшнц, з повним нехтуванням м1жнародного права, чпм було скоено злочин проти миру. Агрес1я проти Украшсько'1 Народно! Республши на Сход1 здшснювалася неодноразово у 1918-1920 рр., при чому була лшвщована республ1канська форма правлшня, знищена багато-парт1йшстъ. В Украпп було лжвщовано встановленпй 1917 р. демок-ратичний лад, замшено його тоталггарним режимом з сильно централ1зованим — поза межами Украши, в Москв1 — апаратом. Пол1тичн1 парта в Сх1днш та ЗахЦшй Украпп переслЦувалпся, кер1вництво IX було винищено, безпощадно було репресонано 1 знищено також рядових члешв. Було встановлено панування мен-шост1 (правлячо! клши, номенклатур!!, партократи) над бшьшктю. Вщбулося злнття партшного й державного апарату воедино. Ця еднкть протиправно була записана у Конституци УРСР ('реальна дшовкть яко1 була обмежена) у впгляд1 однопартийно! системи. Було знищено будь-яку демократичну опозищю до режиму — таю заходи зд1йснювалися пост1йно (навт. протягом т.зв. л1беральних 60-80-х рр.). Кр1м пол1тичних парт1й, було знищено вигьт про-фесшш стлки.

Була лжвщована видимкть законность РозстрЬтювали без суду вшськовополоненнх арми УНР, повстанцев, вояшв УПА, вшсько-вослужбовщв див1зп "Галичина". Застосовувалося тортурування в'язшв. Була розроблена шла система в'язниць 1 табор1в: спец-в'язнпц1, спецтабори, табори прнмусово! пращ, фьчьтрашнт табори, куди скеровували в'язшв дуже часто без суду — внаслщок р1шень "тр1йкн", Особливо! наради (тобто, заочно). Для переслддування шакомислячих, полтгчно шдозришх широко застосовувалося т.зв. телефонне право. Украшу обплутали с1ткою тотального стеження.

Геноцид здшснювався засобамн масового терору з використанням принципу колектнвно! в1дпов1дальност1. Кр1м масового терору, за-стосовувався шдивщуальннй терор по вщношенш до полтшних ке-

píbhin;iis (напрпклпд, вбнвство Петлюри, Коновальця, Бандери, Ре-бета, багатьох íhihiix). Як метод геноциду 'rpnui в дужо широких масштабах застосовувався голод (1921-1922, L932-1933, 1940-19-17 рр.). який скосив до 10-14 мыьношв украшшв. Постпшо здшснювалася масов а депорташя украшського населения — за прибли.зним шдрахунком не менше 5 млн. oció.

Поняття особисто! свободи було заедено нашвець. Лшв0довано свободу висловлювання власно! думки, свободу друку, об'еднань, .-fóopiB. Систематично порушувалася таемниня поштово-телеграфно! кореспонденци, телефонних розмов. Мислення людини формувалося за шаблоном при актнвн1й допомоз! в1дповщно спрепарованого школьного виховання, комсомольських оргашзашй, за0деолоп.ю-ваних засоб1в масово! шформацп.

Складовою частиною геноциду украшського народу став його етно- i лшгвоцид, розбудований у шлу систему. Починаючн в!д планового ф1знчного винищення штел!гешш, дискримшацп його пред-cTaBHiiKÍB у адмшктрацп, арми -г- до в0двертого проповщування нашонально! дискримшацп у внгляд1 Teopii "старшого брата". Укра-шцям прищеплювали почуття меншовартости доводили до штучно! русифшацп шляхом лшв1дацп украшських шк1л, культурних заклад1в, засоб1в масово! шформацп. Проводилнся широк1 кампанп проти мнимого украшського нашонал1зму. Штучно було обмежено сферу вживания украшсько! мовн до мови "для домашнього вжитку".

Етноцпд дов1в до глибоких демографочннх змщ. Украшський народ перетворнвся — всупереч демограф1чним законам — в народ без натурального приросту. Комушстичний терор дов!в до eMirpauií на i1íbhí4 та Сх1д, а в пер1од друго! cbítobo! bíi"ihh — до веле-тенського впходу штелаенцГ! на 3axiд. Демограф1чн1 змши в1дбу-лися також прогилежному напрямь' м0сця, звъльнеш штучним голодом та терором, було заповнено !мм1грантами — рос1янами.

ЗмалюВання такого жахливого стану, дч якого довело Укра!ну панування pocificbKoro р!зновпду комушзму, можна доповнити ще впсновкамп про низькнй piBeHb ocbítii, занепад pisHnx дьтшнок культури i науки (особливо гумаштарних), пересл1дування i виннщування рел!г1йного жпття.

Комушстичний режим завдав велетенсько! шкодн eKOHOMÍui Украши, перетворив II в колошю. Граб1жнпцька господарка тор-кнулася надр земл1, зокрема енергетичних pecypciB (нафта, газ, вуплля), а також зал!за, cipKH. Було виннщено лиги. Промисловкть розвнвали одноб1чно з прив'язкою до потреб iMnepii та з irno-

руваниям потреб Укра'ши. Кул о лроблнно все для того, щоб у баиггьох галузях промпг-:к)вост1 не допустити до утворення зам к нутого циклу виробництвл ниключно на украшськш базь Розтггок ПроМНСЛОНОСТ), особливо Добувно!', Х1М1ЧН01, аТОМНо!, Зд1ЙСНЮВ<1В('Я 3 иорушенням нчементарннх норм безпекп, исупереч вимогам екологп, Чорнобнльська трагед1я найкраща !люстрашя цього становища; штучЩ "моря'' в Украш! також.

Було лшшдовано справжш кооператива шдприемства. Робётника перетворнлп в невшьникн, в один пертд — по-насильницькому прив'язаного до мкця прош, У сустльному в1дношенн1 така система призвела до виникнення велетенських контрастёв мёж робггництвом ё промисловою номенклатурою. Удержавлення землё, запровадження колгоспно-радгоспно! снстеми довели до того, що Украша, колись в аграрному щдкошенн! одна з найбагатших краш свёту, стала несамовистачальною 1 постшно балансувала на грат голоду. Широко зас тосовувалася рабська праня колгоспникгв, яю, по-збавлеш доьу\1ент!в (гтсиортёв), не смши покидати "свое" село, здаш на примпрання голодом.

Очевидно, вивчення дёяльностч комушстично! системи в ро-сшському вар!ант1 в Укра!ш — та наслёдкёв ще! дёяльностё - в комплек« тёльки починаеться. Дос! ¡сторикн торкалися в науково-дослщницькому плай. лише окремпх тем (голод 1932-1933 рр., украшьзащя, доля гнтелёгенци). Незважаючи на це, вже сьогодн! стають ясними основш напрями, в яких повинно здшснюватися штенспвне вивчення проблемн бьпьше як сёмдесятирёчного ионе-волення Укра'ши, що здшснювалося тд покривалом фальшиво! лю-дпноненависницько! щеологп.

2.1:2. /с/нор/я украшськоГ культура. В днскусп, що розгорнулася 1990 р. довкола питания ' про написания нового кьлькатомного видання "1сторп украшсько! культурн", автор виступив за опра-цювання ново! концепцп, яка б започаткувала вищий етап в ёсто-рико-культуролопчних дослёдженнях [27, 42]. Необхёдно, в першу чергу, чётко ввдпзняти досягнення украшсько! культури як прояв специфёчно украшсько! духовност! в1д спадщшш культур шших народ1в, що окупували або мирно населяли Украшу протягом стол1ть. Вивчення украшсько! культурн треба починатн в!д ви-значення питомих рис> духовност) саме укра!нського народу (що дуже добре розулпють етнографи). II слщ дослщжувати окремо, не присвоюючи в агреспвннй !, одночасно, фальспфшаторськнй спос1б культурних надбань сумгжнпх народёв (росшського, польського,

евренського, крпмеькотатарського, румунеького, угорського та пшшх).

До прпнцнпових завдань, як1 повинна розв'язати 1сторюграф1я украшеько! культури, належать такк 1) вшчитлити причини зане-паду украшеько! культури в р1зш кторичт перюди, конкретно вка-зуючи на и' вшшщувач1в; 2) охопившп и'торико-культуролопчними дос.здженнями ц!лу територ1ю розселення украшеько! наци (ця тернтор1я протягом столиъ мшялася), а також етщчш острови та д1асиору, вняснити сшльш (загальт) II репоналып риси розвитку культури; 3) опрацювати науково обгрунтовану методику, яка дозволила б — без дискрнмшаш! будь-яко! з еторш — дослщжувати взаемопронпкання культур, поступову трансформашю 1 засвоення культурних надбань шших народ!в, незалежно вщ !х пашвно! — чи непашвно! — рол! в Укра!ш.

Нова ктор1я укра!нсько! культури муеить р1шуче виступити проти примтшного урапатрттичного проов1тянства, яке сво1ми не-. продуманими псевдоппотезами, що подаються як до кшця доведен! ктинн (наприклад, в1дносно етногенезу укра!нц1в, початюв руського письма, високого р1вня культури дохриетиянсько! Рус1, веле-тенських досягнень украшського книгодрук5'вання), не лише спрняють поширенню помилкових уявлень промннуле Украши, але й компрометують украшську кторичну культуролопю на фош досягнень европейсько! науки. Нова ктор1я украшеько! культури мусить, так як шип дшянкн !сторичних дослщжень, датн правдиву картину минулого, об'ектнвно вняснити вс1 фактори, що пере-шкоджали розвитков! укра!нсько! культури й обгрунтовано в1дпо-вктн на питания про те, чому реальннй р!вень украшеько! культури — в ус1х !!' ироявах — н1коли не був адекватнпй н1 чисельност! народу, ш розм!рам тернторп його проживания.

Таю серйозш проблемл, як: стоять перед ктор^ею украшеько!' культури, можна вир!шити лише на п!дстав1 критичного пере-осмислення того, що було зроблено рашше !сториками укра!нсько! культури — часто заполтиованпми в такому чи шшому русл1, — а також шеля оволодшня новими напрямами й теч!ями (струк-турал1зм, постструктурал!з'м) ! новими загальноприйнятими у свш методами культуролоплнпх досл1джень.

Автор займався вивченням одше! з д1лянок !стор!1 украшеько! культури — книгознавства (див.: 2.2.3), що одночасно може розгля-датися як спец!альна !сторична дисципл!на.

2.1.3. 1сторгя украшського вШська. Становище з досл1дженннм 1стори украшського вшська на кшеиь 80-х рр. нашого сголп-тя склалося катастрофшне. 1стор1ю вшська перюду Давньо! Русп (що мала перспективи розвитку на тдстав1 археолопчного матершлу) було штучно вщдигено в1д 1сторп украшського народу й передано в ."загальноруський" иершд. 1сторп Запор1зько1 С1ч1 та козаччипн завдали дуже сильных удар1в ще 1972 р., в час посилено! боротьби з . проявами "украшського нашонал1зму" в кторичтй наущ в шлому. На наукову кторш украшського вшська нового та найновплого часу (часи УНР, Украшсько! держави 1917-1921 рр., Карпатська С:ч 1937-1938 рр., Укр'ашська повстанська арм1я 1943-1950 рр., шип украшськ1 формування перюду друго! св1тово1 вшни) було накладено формальне табу. Щ питания розглядалися, зрозумъто, не з точки зору миптарног ¡сторп, а в аптацшно-пропагандистському ключь

Вшськова 1стор1я — в оптимальному вар1ант1, до досягнення якого при сучасному р1вш розвптку кторично! науки в Украш) (де немае жодних спешал1зованих установ чи кафедр, що займалися б вшськовою кторкю) ще дуже далеко — повинна охоплювати две велию дЬтянки: кторт вшська та ктор1ю воен. При пьому сус-шльно-пол1тичт проблеми, всупереч пошнреним поглядам, мають стати лише фоном для мштарно! ктори.

1стор:я вшська дослщжуе розвнток оргашзаци в1йська 1 методов його д1й (IX шакше називають вшськовнм мистецтвом). Шд кторкю оргашзаци вшська розум1ють доатпдження питань про вербу-вання або наб1р вшська, мобЬ'йзащю, про подш на роди в1йськ та допом1жних служб, про розподш окремих род1в в1йськ на вшськов1 з'еднання р1зних р!вн1в 1 р1зного тдпорядкування, про фшансувания, оснащения й озброення вшськ, про фортифшацп, розквартирування й постачання, про структуру командування, вшськово! адмшктраци, вшськових суд!в та про пщготовку кадрш. 1стор1я вшськового мистецтва охоплюе розвиток военно! стратеги (принципи шдготовки 1 проведения военних дш), оперативно! справи (проведения певних окреслених, обмежених у час1 й простор!, военних дш — окремих операцш, сукупнкть яких утворюе вишу як щлкть; сюди належить також ктор1я вшськово! розвщки)' 1 тактики (принципи ведения бо'!в).

Друга велика дшянка в1йськово1 ктори — ктор1я воен — до-слщжуе застосування вшськ у конкретннх випадках: у зовтшнш функцп (оборона краши в1д ворога або завоювання сусщтх земель) та при виконанш внутр1шн1х обов'язк1в забезпечення спокою все-редиш держави.

Дослщження в такому плат — навггь на обмен.еному в 4aci ii npocTopi MaTepia.ii — в Укра'пй майже но проводятьен. Зважаючи на те, що початок таких дослщжень, все ж тлки, наблнжаеться, не-обхщно звернутн увагу на велнку pisHOMaHiTHicTb джерелыю! базн, якою муснть оволодт! вшськовий icTopiiK. Поруч ;! використанням письмовнх джерел (apxiBHi матер1алн, рукописи б!блютек, видат й невидан! спогади, листування вшськових д!яч!в, в1йськова до-кументац1я р1зного типу, BificbKOBi п!дручники i статута, iHCTpyKui! тощо), вшськовий icTopiiK мусйть знапомитися з картограф!чними (планн MicT, схеми битв, карти й атласн, зокрема призначеш для BificbKOBitx п!лей, топограф!чн1 карти i карти театр!в военнпх дш) та !конограф1чннми (внди укр1плень mîct, фортепь, панорами битв, портрети полководщв, малюнки мунднр!в, фотограф!!) джерелами. Значну частину кторичних джерел становлять пам'ятки мате-р1ально! культури — предмета, що вже збертиоться в музеях та колекщях (зброя, iHUie в!йськове спорядження, обмундирування, вщзнаки й нагороди), а також замки, залпшки укршлень pi3Horo типу, яш треба вивчати на мкщ. Науково-допом!жну роль повинна вдаграти б1бл!ограф1я украшсько! в1йськово! icTopiï [56].

IleBHi елементн внвчення украшсько! BificbKOBoï icTopiï було за-кладено в програму навчального курсу та пллшв сем1нарських занять для вшськовослужбовщв, роби-ншив i службовп!в ЗбрОЙНИХ сил Украши, п1дготовлену автором у сшвробтшцтв! з В.Гаврп-ленком (JIbBiB) [4]. На вшськову icTopiro необх^дно звертати увагу також в !сторико-краезнавч!й [94] та музейницькш [72, 119] poooTi.

2.1.4. Icmopia peiioHie. Виходячи з принципу територ!ально! (а не народно!/нащонально! чи державно!) icTopiï Укра'!ни, що розглядала мннуле Укра'!ни як icTopiio територи, на ЯК1Й розташована Укра-!нська PCP, радя.дська !стор10граф1я — вщповшш — здатна була трактуватн м1сцеву icTopiio лише подшену за адмшктратпвним принципом, за областями. Для тако! "обласно!" icTopiï найважли-BiuniM напрямом стало застосування !сторнко-краезнавчо! методики.

Виникнення незалежно!' Укра!'ни довело, що, KpiM обласного под!лу, icHye подш вищого, надобласного, характеру за репонамн, як1 сформувалнся за !сторико-географ!чнпм принципом. Деколи та-кий рег1ональний подш ствпадае з обласннм. Рег!онал!зац!ю Украши посилили геополтшт та просто по.^птичш аспекти (!нколи при-ховаш шд федерал!стичними кличами). Полггичт — пов'язат з на-маганнями перетворнти neBHi perioHir в опору антикшвських (практично — антндержавних) опозишйних pyxis, викорнстовуючи для

цього геоп(>л1тичннй фактор (утворення сепаратистского швденного ланцюга М1Ж центральною Украшою та чорноморським побереж-жям: Донбас — Крим - т.зв. Новороспя). Сепаратистеьк! рухи, як неодноразово бувало в кторп, часто чернають сво! )де! з В1ДП0В1ДН0 спрепаровано! репонально! кторп, суть як<>1 -- в умовах Украши — зводитьсн до заиереченнп ¡сторично! едност! иевних репотв з укра-шською етшчною територкю та з ¡деею украшсько! державностЦ до фальёифшацп кторп заселения репону украшцями, до опра-цювання кторп виникнення якихось особливих ушкальних реп-ональних етносов, не пов'язаних з украшським народом2'.

Так! обставини прнмуснлн автора звернути увагу на ктор1ю шв-денних регшшв Украши з особливим акцентом на ¡сгораю 1х заселения украшцями, яка дуже часто стае об'е.ктом фальсифшацп.

ШДНОСНО частнни 11 iBI^lЧJЮГO_ JlJ^ИЧOJiI_HJMOp, я, розташовано! м1ж Дншрово-Бузьким та Днктровським лиманами (для цього регюну пропагують назву "Новоросп"), а також дал1 на ш вдень до дельти Дунаю, анал1з джерельних ведомостей дов1в, що ця територ1я школа — нави-ь в часи ианування тут Золото1 Орди !, 1йзн!ше, Османсько! хмпери не була позбавлена укра!нського населения (переважно в р1чкових долинах, украшсьш квартали К1лГ!, Б1лгорода-Аккер-мана). У XVIII ст. посилюеться хвиля украшсько! народно! коло-шзацГ! як у межах двох запорозьких паланок —- 1нгульсько! (Пере-возько!) та Бугогард1всько!, так 1 поза !х територкю. Це привело до формува:ння у бдисат Хансько! Украши (офщшна назва) п!д турецько-татарським пануванням !з значною юлькктю багатолюд-них укра!нських козацько-селянських поселень. Аналопчш поселения вт1кач1в з тдпольсько! та шдросшсько! терптор1й виникли також у Буджаку. 1ншими словами — швтчно-зах1дна частина Причорномор'я була заселена укра!нцями набагато рашше в1д пере-творення цк! територи в адмшктративну одиницю Росшсько! ¿мперп — Новорос1ю-'\

1сторично вловнмими 1 доступними для фшсацп (не лише в поличгчному план!) стали у Степовш Украш! так1 явища, як: 1) намагання продовжити руснфшаторську пол1тику в регюш, часто пщ виглядом пропаганда Цей набито традишиного кнування (чи утворення) окремнх етнос1в "новороив" чи "одесит!в", очевидно, ро-сшських за мовою та культурою; 2) залякування нашональних мен-

27 Фальшива егшчш меншиии в Украии. - Ратуша. - Дыив. - 1093. - 13 лишш,

- С.1-2; 17 липни. - С.2; 20 липни. - С.2.

2* Див. також: Украшн н оклад! Османсько! ¡мпорп. - Ратуша. - Лыпв. - 1992.

- 27 лютою. - (".П; 29 лютого.-- 0.2.

шин примусовою укра'ппзащею за типом укра1тзаци 20-30-х рр., яка, однак, 1 тод! не була насильшшькою; 3) стимулювання --майже до останнього часу — заселения ГПвдня Украши рос1янамп з Далекого Сходу, Швноч1, Спб1ру, Центрально! Роси; 4) намагання приеднатн до уявно! Новороси якнайб1льше тернторп (Прндшс-тров'я, зокрема) [48]. Якщо реально говорпти про розвнток реп-онально! 1стора в Укра!н1 та доведения И до наннов!шого часу, то явнща перел1ченого вшце типу не можуть опшштнся поза увагою досл1дннк1в.

Другий регюн, якнй внмагае поснленого впвчення з врахуванням фактор1в давнього 1 недавнього минулого, це Крим. 1стор1я сх1дно-слов'янського населения Тавршського швострова 1Х-ХШ ст., яка неодноразово була об'ектом фальсифжапп у великодержавннцькому дус1, внмагае докладно! .об'ективно] рев1зп. Не шдлягае, однак, сумшву, що, зпдно з арабськпми та 1.тал1йськимн джерелами, ру-сини-украшщ — населения купецько-ремкничого стану — мешкали у великих М1стах швострова (Херсонес, Солхат — сучасннй Старий Крим, Кафа — сучасна Феодос1я) як в золотоординський першд, так 1 рашше. 1снування окремого украшенного кварталу в Кач]л — вже шд турецькнм пануванням — простежуеться до серединн XVII ст.' У друпй половин! XVII ст. украшш з ясиру стали основним населениям Крпмського ханства (за перепнеом 1666-1667 рр. — понад 80%), що вщбилося на антрополопчному внгляд1 татарського населения (до утворення окремо! украшсько! етшчно! групп не дшшло). У XIX ст. до Криму дшшла украшська с^льська мн'рашя; значннй був процент украштв по местах (бшышеть у С1мферопол1 1855 р.) Легальш украшсььч культурш II громадсько-полтпшг ор-гашзапп могли виникнути лише шд час та теля революцп 19051907 рр. 1917 р. украшських рух у Криму змщшв, опираючись на украшсььч вшськов1 формування та украшську частпну Чорномор-ського флоту. Спроба штегрувати Крим до Украши збройннм шляхом (кв1тень 1918 р.) наштовхнулася на спротив шмецьких. окупа-шйних в!йськ. У вересш 1918 р. в Кнев1 було проведено переговори про входження Криму до Украшсько! держави з1 забезпеченням внутр1шньо1 автономп. Червоний та бший терор 1918-1921 рр. довели до зннщення украшського оргашзованого життя в Криму [49, 115, 144].

ЙОГО В)ДроДЖ«ННЯ, ЗрвШТОК) IIWMljlllBe ) повне BHyTpiiHHiX про-тирёч, почалосн шше в останш роки, як] вже також заслуговують на ппльну увару ёеторпчно! науки'''.

2.1.5. Icmopix лйжнац'юна'льних ыдпосин. 1сторёографёя радян-ського часу дуже вибёрково -- и к в чао, так i в npocTopi — стави-лася до вивчення мёжнацёональних конфлёктёв. Гсторёю мёжнат-ональннх вёдносин у межах Украши намагалнся подавати зпдно з формулою безконфлёктностё (наприклад. украшсько-росёйськё вёдно-синн) або, з ёншого боку, при висвётленнё конфлёктёв — часто дуже крнвавих — рекомендувалося всю вину екладати на украшську сторону (не, зокрема, стосувалося подёи XX ст., пов'язаннх з ёсторёею наиюнально-визвольно! боротьби украёнського народу).

Мёжнацёональнё вёдносинп — та Ix ёсторёя — мають два оеновнё дослёдницькё аспекти. 3 одного боку, це в1дноспнн в межах Укра1ни (Украшсько! державн; тернторё'ё, заселено! украё'нцями), тобто вёд-носини внутрёшнё; з другого боку вёдноспни з сумёжними до Украши та укра!нцёв державами ё нацёями. Часто обидва аспекти взаемно переплётаються або е взаемно обумовленё. Бёлынёсть нацё-ональних меншин в Укра1нё (якщо ё'х розглядати дёахронно) мала ё мае за межами Украши чи за межами украшсько!' етнёчно! територё! власнё нацёональнё державн. Часто цё сусёднё держави були понево-лювачами украё'нського народу, захоплювали бёлыпё або меншё час-тини украшсько! територн. Bei Iii, а також ряд ёнших факторёв мёж-нацёоналышх в!дноснн (наприклад, використовування пан!вними над Украшою чужими нац!ями окремих нацёональних меншин у ролё антиукра'шськнх колаборантёв) та нацёонально!' полётики в Украпп необхёдно враховувати, висвётлюючи проблеми ' в ёсто-рнчному планё.

Автор займався загальними питаниями ёсторичного дослёдження мёжнащональнпх стосунк!в на територп Схёдно! бвропи [71, 120], звертаючи ,увагу на поширення — також i в дьдянш ёсторичних дослёджень — двох засоцёологёзованих ё позбавлених джерельного грунту теорёй: 1) теорёя великого нащоналёзму т.зв. малих нацш (до цих' "малих" наши намагаються зал!чити, всупереч елементарнш логёцё, також украшську), народжена в колах, в яких ще не вигасла туга за втраченими ёмперёями; при цьому замовчуеться, що нащ-

29 Cipo небо над украшським [Сримом // Ратуша. - Льшн. - 1992. - Л листопада. - С.б; 5 листопада. - С.5; Держаншсть. - Линн. - 1 !J92. - .NM. - С.Ii-Ii; IvpHMCi.Ki нотатки. - Ратуша. 1992.*- 29 грудин. - Г..2; 1993. - 6 сёчни. - С.2; Ы сншн. - С.2; 21 сччня. - С. 1-2; 20 сччня. - С.З.

онал1зм гноблено! i поневолено! наци е реакшею на "великий на-шоналкш великих нацш"; 2) заперечення морально-етичних цшнос-тсй в штерпретанН icTopii, як1, мовляв, не по винт в1д1гравати жод-Hoi рол1 в полггичному житп, а тому й не повинн1 враховуватися при вивченш icTopii; згЦно з' такою теор1ею, загарбання чужих земель, поневолення i винищування народ1в (кр1м пашвних нацШ) не noBHHHi викликати засудження з боку кторнк1в, як1 мають обме-жуватися лише, Hi6nTo, об'ективним викладенням фактажу.

Не маючи змоги висв1тлювати украшсько-чужонацюнальш вза-емини в ycix етшчних стввщношеннях, автор обмежив сво! досль дження в1дносинами Mi ж украшським народом (з одного боку) та польським, еврейськнм, шмецьким (з шшого), вивчаючи, одно-часно, питания про проекгцю цих siдносин на ¡сторюграфт, П стан, та, по можливост!, встановлюючи HoBi вимоги до анал1зу джерель-ного материалу. Очевидно, щ конкретно визначеш наирями досль джень можна було заповнювати узагальненим змктом лише вихо-дячи з певних загальних иоложень про м1:кнашональн1 в1дносини в Украгш в минулому та сучасному [24, 34, 90, 105].

Польсько-украшськ1 вЦносини, яочинаючи в1д середини XIV ст. (з великими перервами), були складнимн, бо це були вщносини польського шдкорювача i украшського шдкореного, гнобителя i пригнобленого, експлуататора i експлуатованого. Для оцшкп icTopii польсько-украшських стосунк1в (так як i стосунк1в з шшими державами i нашями-тдкорювачами) анал1з необх1дно здшснювати з врахуванням таких фактор1в: 1) кожна експансивна держава i нашя — це дестабипзуючий фактор у иевному географ!чному ре-rioHi; 2) кожна експажяя з шдкоренням шшого народу i захоп-ленням його територп е проявом 1мпер1ально1 полггики; • 3) кожен завойований народ мае право боротися за piBHonpaBHicTb, а якщо така боротьба результат!в не дае — за повну незалежшсть; 4) навд-онально-визвольна боротьба е результатом дискримшацп понево-леного народу; 5) методи боротьби диктуе нашя-гнобитель; якщо мирт сиособи боротьби не дають результата, вщбуваеться перех1д до збройно'1 боротьби; icTopiH кожно'г ¿мперсько! держави, побудо-вано! на шдкоренш чужого народу, закшчуеться И розпадом; такий розвал приносить 3i собою бшыш або менгш втрати для колишньо! пашвно! наци. Анал1з польсько-украшських вщносин протягом ба-гатьох стол1ть повинен зд1йснюватися з кожночасною nepeeipKoio стану цих стосунк1в, по можливостЦ зпдно з перел1ченими вище факторами.

По ВЩНОШННШ до уКрЛШШВ ще у Х\'1-Х\-Ч1 ст. в польському Ш>-швному сус1пльств1 (иол1тлч(пй верх1вш) почала формуватися доктрина, яку штучно кчнсервували в ХУШ-Х1Х ст. 1 яка доп зберг ' гаеться прпнаймш у частиш польського суошльства. Негнучккть доктрини, що суттевнм чином ' не мшялася протягом етолп'ь, св1дчнть про и внразннй консерватизм (у негативному ролумшш цього слова) та про перетворення у стереотип. Основш три складов! частшш нк! доктрини: ]) фштинне право збер!гати ! вЦбудовувати Польщу в так званих "кторнчних межах", посднане з ¡.деею культуртрегерства для позбавленою культур и украшського народу, з\ застосуванням жорстокпх методов прпдушення "бунив" тих, що не хочуть шдкоритнся; 2) специф]чно польська модель католицизму, що в1дбилася в ¡де! "передмур'я", зпдно з якою вс! народу на сх1Д в1д польського (включаючи украшшв) —• неповноцшт схизматики, майже нехрпстияни, навоть коли вони католики-ущатп; 3) 1дея спер шу шляхетсько!, а штм загалыюнапдонально! польсько! вищост! над украшиями.

' Негнучк1сть нольсько! полтншо! доктрини була основною причиною м1жнацншальнпх конфлжтав у давньому 1 недавньому минулому. До резкого загострення польсько-украшських взаемин у XX ст. довела практика польського режиму на зах1дноукра'шських землях (збройна окупашя Сх!дно! Галичини 1 Зах1дно! Волшп, не-дотримання ухвал Ради иосл1в 1923 р. про автономний статус Сх)д-Н01 Галичини, економ^чна експлуаташя в межах Полыщ "Б", культурна й осв1тня дискримшашя, протпправш дп типу пацифжаци, табору в Берез! Картузькш, примусове окатоличення 1 руйнування церков на Холмщиш, дискримшашя в парцеляцшшй полтид, сти-мулювання осадництва, намагання вщдиштн в1д едино! украшеько! наци' лемтв, гуцул!В, "староруснн!в", ходачкову шляхту, глузу-вання з нацюнально! пдност! украшшв ! т.д.), що Й вилилося в кри-вавий м^жнашональннй конфлжг 1942-1944 рр. Конфлжт погли-бився в результат! акцп "В1сла" — наспльнпцько! депортапп укра-!нц!в з укра'шськнх етшчннх земель, що опинилнся в межах шсля-военно! Полыщ [41, 77, 81, 98, 121, 128].

Доказом збереження в певши частит польського суспшьства антиукрд'шськпх стереотишв е кторична 1 паракторична продукщя ряду кториьчв та публщнст1В, що перебувають у сфер1 впливу реван-шнстських об'еднань т.зв. кресов'яьчв (ем1грант1в — вихдаив з украшськнх земель). Автор неодноразово розглядав д!яльнкть них. об'еднань 1 !х л1тературу [44, 62, 142].

Украшсько-еврейськ! вщносннн. Не меншою, а, в багатьох вщношеннях, ще 51льшою жертвою впплеканпх столхттямн стере-отпшв стали не лише сам1 украшськоеврейськ1 вшюсинн, але и вщбиття IX в кторичнШ лггературь

У сучасшй ¡зраьчьсыш! (а також взпга.тп у еврейсыай д1аспорнш) ¡.сторюграфи ¡.стори Украши нового, шслясередньов1чного, иерюду пануе тематика, пов'язана !з загнбеллю, впнищенням, переслЦу-ванням еврехв. Бажання, а навить необх1дшсть висв^тлювати ш питания можна зрозум1тн, але не завжди внправдати до кшпя. 1стор1я евре!в Украши мае чорш сторшки, однак, якщо шлком спок1Йно розкласти цю кторш на хронолопчну птку, то внявляеться, що для першду з середини XVI ст. (в).д часу посиленого переселения евре!в на украшсьт землО до 1914 р., тобто за трохи бЬтьше як 360 роюв, лише три-чотири роки (Хмельниччина ] Гайдамаччщм) були зоною кривавих М1жет1ичних конфлштт (росшсый чорносотешп погроми в Украш! украшсько-еврейським конфликтом вважати важко). Справ-жшй характер м1жнацюнальннх в1дносин внзначали, насправдь 356 роюв б1лып-менш вргвноваженнх в1дносин, бо шакше в Украпй на початку XX ст. не проживало б близько третинн св1тового еврейства (при в1дом1Й мобшьност! еврейського населения, яке мало вс! можлнвост1 також тод! емпруватп за меж! зони лпхол1ття). До сте-реотпшв, як1 кгнують у дослщницькш сфер1 для пояснения причини конфлшт1в, необхЦно зал1читн так1 на!вш некторнчш пояснения, як: 1) шбито в1дв1чний 1ррацюнальннл антнсемтьзм украшшв; 2) що евре! в Укра!ш школи не були суб'сктом,. а лише об'ектом кто-рн; 3) що вони —_це козел в1дпущення; таке останне трактування ПОД1Й можлпве лише при наявнос1ч державно керованого антнсе-лптизму, але в У крапп украшсько! державно! структури не кнувало.

Автор опрацював програму вивчення украшсько-еврейських сто-сунк1в та визначнв джерельну базу таких- дослщжень, звертаючи, одночасно, увагу на основний стереотип, характерний для украшсько! кторкграфп — перебьтьшення свободи внбору у тих евреев, що проживали в Украши Необхщно зрозумтг, що основною умовою для поширення еврейських колони"! в Укра1Ш, надання ш прившеш внутр1шньо'1 автономп завжди була внмога з боку поль-ських магтмчв, щоб евре! стали тнм знаряддям, при допомоз! якого можна б було максимально експлуатувати крашу ! народ.

Захщна !сторюграф!я застосовуе часто прийом,'зпдно з як'им ого-лошуеться "украшським" все те, що д!ялося в Украши При цьому повшстю пноруеться, що -реальна пол1тпчна влада в Украии про-тягом столик укращському народов! не належала. Що умови варвар-

еько! сваво.ш, котр1 панували в Укра!н1 — не результат д1яльност1 украшського народу, а наел1Док дш, як1 чинила над украшеьким народом окушщшна влада чи то у вигляд1 Польсько! держави, чи у впгляд1 Росшсько! !мперп. Чужиши школи не намагалиея иере-творювати Украшу в правову територш, бо це перешкодило б !х-ньому пануванню. Нелюдськ1 умови були тим грунтом, який ети-мулював кринав! м!жетшчт конфлшти [37, 54, 107, 143].

Це положения довести легко. Шберальний полггичнии режим Австршсько! (шзншге — Австро-Угорсько!) монарха р1шуче сприяв нормал!зацп еврейсько-украшських в!дносин у Схщнш Галичиш в кшщ XIX - на початку XX ст. Там встановилися не просто добро-сус1дс.ьк1, а снравжш дружш стосунки, як1 яскраво проявилися шд час нацюнально-визвольно! боротьби 1917-1921 рр., коли в склад! Украшсько! галицько! арма був створений Жид1вський куршь, який у 1918 1920 рр. брав участь у бойових д!ях проти польських 1 червоних вшськ. Багато евре!в, рядових 1 офщер^в, служило в га-лицьких вшськових формуваннях (УГА, С1чов1 стршыд — т.зв. ки-!вськ1) 123, 70]. Чекае ще об'ективного висв!тлення перебування ев-ре'!в у рядах Украшсько! иовстансько! армп, !х участь в укра!'нськ1й нащонально-визвольнш боротьб1 40-50-х рр. (також див.: [67]).

Автор торкався питания про шмецько-украшськ! в!дносини — на приклад! ктора шмецьких колоний, — пщкреслюючи пршшипову вщмшнкть стосуншв на зах!дноукра!нських землях, де шмецьш по-селенц1 на початку XX ст. активно включилися в украшський гро-мадський ! культурний рух, а в 1918-1920 рр. брали активну участь у в1йськових формуваннях — та на схщноукрашських землях, на яких колон1сти жили !зольованим, у певн!й м1р1 привьлейованим життям [78, 117].

2.2. Спец1альн1 1сторичш дисциплши

2.2.1. 1стор1я /вторично! науки. Вже в кш1д 80-х рр. стало щл-ком ясно, що процес оновлення кторично! науки в Укра!'ш немож-ливий без повернення до наукового — ! публ1чного — вжитку твор1в видатних укра'!нських !сторик1в, творц!в оригшальних наукових концепцш та майстр!в анал1зу й синтезування джерельних в1до-мостей.

Насамиеред йшлося про реаб1л1тац!ю 1мен! — як найбшыпого к-торика Украши ! як громадсько-полтшного дд.яча — Михайла Грушевського. Автор зробив спробу узагальнити значения ше! вндатно! постат1 на засвдант товариства "Спадщнна" у Киев1 в грудт 1988 р., внступаючн проти очорнювання М.Грушевського та

його науково'ё та науково-органёзацёйноё дёяльностё [9, 10, 31]. Цей внступ вёдёграв певну роль у поверненнё творёв ёсторика до паукового обёгу, став, у деякёй мёрё, поштовхом до вивчення його жнття та дёяльностё, хоча, з ёншого боку, натрапнв також на протидёю кон-сервативннх кёл ёсторнкёв.

"^Срём цього, в окремому дослёдженнё було проаналёзовано ррль М.Грушевського як органёзатора укра'ёнсько! науки -.^^рёорга-нёзатора Наукового товарпства ём. Т.Шевченка у Львовё (згёдно з структурами захёдноевропейських Академёй наук), творця Украё'н-ського наукового товариства в Киев!, яке вён, небезпёдставно, вва-жав предвёсннком Украё'нсько'ё Академёё' наук. Було внкладено ос-новнё науково-органёзацёйнё принпнпн М.Грушевського, яю вивели НТШ, незважаючи на формально неакадемёчний статус товариства, на европейськнй академёчний рёвень, а "Записки Наукового товариства ём.Шевченка" та ряд ёнших видань (зокрема, збёрники "Же-рела з ёсторё! Украё'нн-Руси") дозволили украшськёй науцё зайняти рёвноцённе мёсце серед наукових досягнень европейських народёв уже на початку XX ст. [39, 43, 60, 113].

Автор присвятив окремё дослёдження також науковим послё-довникам ё учням М.Грушевського. Намагався визначнти внесок Мирона Кордуби в ёсторичну бёблёографёю Украши (див.: 2.2.2.), а також, у спёвробётництвё з О.Прёиаком, склав повну бёблёографёю праць М.Кордуби30.

Одним з найвидатнёших учнёв М.Грушевського був 1ван Крип'я-кевич, творчёсть якого, незважаючи на те, що вён став академёком АН УРСР вже у пёслясталёнський перёод та займав високё науковё посади, в значнёй мёрё замовчувалася. Авторовё належить перша в украшськёй ёсторёографёё' спроба охопити наукову творчёсть ёсто-рика, вивчити його погляди — ё концепцёю — як автора багатьох варёантёв науково-популярно! "1сторё1 Украё'ни" [15], а також як одного з фундаторёв окремого напряму дослёджень -- украшсько! вёйськово! ёсторёё' [92].

Наукова й теоретична (у полётико-ёдеологёчному планё) спадщина видатного ёсторика В'ячеслава Липинського притягала увагу автора в зв'язку з роллю, яку В.Липинський вёдёгравав у полётичному жит-тё Украё'ни, починаючп з 1917 р., та для висвётлення питания, на-скёльки особиста участь В.Липинського в полётичному русё вёдби-валася на його творчостё як ёсторика [122].

'iUMyron Korduba. Bibliography // Korduba M. La Littérature historique soviétique-ukrainienne. Compte-rendu 1917-1931 .-München, 1972.-P.XIX XLVIII.

1лько Борща к. один ^ най-га -мшойнтшшх представ» и к1в т.зв. еш I рашйно! УсторУографУУ /О оО-х рр., також вимагав реабийтаип як Д<>(Л)Д)П1К, якни першип нлмлгатя охоинтн р1зночан1тш аспект ,1к'я.<к1в Укра'ши 31 Нах1д|)11|о Свропою, в пери I у чергу - а Франшею. Автор прнонятив ному першУ в новш укра'Унсъкш ¡сторюграфа нари-сп життя 1 творчостУ [18, 28, 53, 125], а також сприлв поверненню його чнорж до паукового обУгу.

АидрУй Ковалеве ькип належав до тих нечисленннх 1сторик1в, нкУ в умовах радянсько'У дУисжн п зумкдн зберегти самопчГнпсть мнелен-ни ), не без великих труднотДв, прооиватн свУй власний науковии шлях. Автор прпсвягпв йому. отпелип огляд науковоУ творчост1: |.

"¿2.2. 1сторична б^бд'юерафм Укра'ши .займае в дечому иром1жке становище мУж асторУографи-ю та джерелознавством, бо в покажчики бУблтграфУчного типу мають нотраплятн (У потранляють) не лише ¡сторичнУ праш, але також публжацУУ джерел. БУблУографУя УсторГ1 Украшн належить до дуже занедбаних дтлянок не лише тому, що на не] навчнлися дивигнея як на майже технУчну справу, але ще ¡1 тому, що з б1блУограф1чних покажчнкУв, якУ видавалися до середннп 80 х рр. нашого столУття або и пУзнУше, викреслювали "неблаго-надшннх" авторУв зпдно з ешлдально складеними списками, а де-коли У без них. 1ншими словами, повш й повноцУннУ бУблюграф1чш доыдники не створювалися.

Виступн за необхУдшсть складання ретроспективно'У науковоУ бУб лУографУ! УсторУУ Украшн'1' та за публУкашю тих бУблУографУчних праць, якч залшиилися в рукоппсУ (наприклад, колосальна картотека М.Кордуби)"1, мало вплпнули на загальне невУдрадне становище.

У ¡ншого боку, анотований огляд лУтературн з УсторУУ середньо-В]чно1 (до кУнця XVI ст.) Укра'ши, джерелознавства та Уншнх сумУж-ннх днсцип.тшГ УсторУУ за 1988-1985 рр. [79] дав можлнвУсть не лише сформувати критично осмпсленУ п1дсумки досл1джень за цУ три н^легкУ для тогочасно'У радянсько'У украУнськоУ ¡сторичноУ науки

11 Д.II. [Совал шс1.кий як дос.'мдник д;кор'\ч ¡сгори • схиших слон'яв га Укра'ши // Пауково-шфорчацшний Люлогош. Архпшот управлпшя У1'ОР. -1С., ПМ1Г). - .№1. - С..'М-37; це я: н кн.: Мидель Х.С., Сгавшоька 1'.А. Аидрш Петрович Ковалшоькш'!. - X., 1 !'(>(>. - С. 1-!1.

Про неоГ>мд\псп. нидяпия Гпблнн'рафи :| ¡сгори У1Ч'.Р ,. - Укрн'шський ¡с тори ч и и 11 журнал. - 1С., 1! • (> Г>. - .N'.1. - (',.158-159 (и сшиавгорспи з 1.1С | щ и 'я К1!Ш1чом, М.Марчсиком, А. Кводепським та ¡шпнми).

М.М. Кордупа та ¡юго "Ыо ч'тграфш нторп Украшн" /,' Науково-ГнблЬч ра(|мчмнй мюлогош. Архпшпто управчпшя У1'С|'. - 1С.. 1Ш>И. - Ш>. -

роки, а.к' и внзначнти основт прогапши досл)джень, тецденцш-шсть (часом краишо) пращ,, перед авторами яких було поставлено завдання захнстптн кампанп, що проводнлися в тон час — т.зв. 1о00-ршчя Киева, святкування ютлею "Слова о полку 1горев1м", заперечення будь-яко! прогреспвност1 хрпстпяшзаш! Русь Прове-денлЛшерше в украшськш кторюграфи спроба критично анотувати понад 600 праиь ( .з них блнзько 30 з аноташямп-репен.пямп) довела нерспектнвшсть саме тако! подач! б1блюграф!чного материалу, що дае корпстувачам знпчно бдльше 1Йд звнчайннх (неанчтованпх) б1бл1-ограф1чннх покажчикчв.

На приклад! 51блюграфування !сторико-етнограф!чно! лггературн про Иакарпаття (украшських автор1в XIX ст.) [2] було доведено, що лише шлеспрямовашш б1блюграф1чнни (поеднанпй з ¡.сторкярн^лч-ннмн досл1дженнями)" пошук може датн задовшьш пауков! резуль-татн.

Наскчлькн хптка межа м1ж б1бл1ограф1ею як допом)ЖНою вторичною (часто саме — кторюграф^чною) днсшшлшою та як самос-тшнпм джерелом, правда, нлуково-шформацШного типу, довела гпд-готовка и дискуоя довкола проблемн здшенення Репертуару укра-шсько! книжки 1798-1916 рр. У даном у вппадку, украшська книжка (про етшчно-мовнии злист цього поняття ведеться поломша [92, 94]) виступае як один з основних компонента укра'!нсько! культури, для В1ддзеркалення якого необхшй науково-шформацшш джерела.

ДискусЫ довкола непростпх . (часом спещально загострених) проблем складання Репертуару украшсько! книжки 1798-1916 рр., ¡стор1я боротьби за — 1 проти — репертуару [16, 32, 33] доводять, що кр1м чисто науково-теоретнчних трудноицв (що. саме треба вва-жати украшською книжкою) та труднонцв, викликаних незадо-В1лышм станом лбгрок украшсько! т.зв. дореволюцшно! книжки в науковпх "б1бл1отеках Украшн, кнують позанауков1 пере1пкодп, по-в'язаш з шдмшою' понять. Вщстоюючп поняття- "украшсько! книжки" як книжки, написано! украшенною мовою (л1тературною — в п р!зновидах. народною — в !! д!алектах), — бо саме така книжка в1д-бивае р1вень украшсько! духовно! культури XIX — початку XX ст., I! перес."ндування росшським паратом та шовппстичною бюрократичною машиною ! чориосотенннми колами, неможлпво иогодптнся з таким внзначенням "украшсько! книжки", при якому його скла-довою частиною, н1бито, треба вважатн вс! книжки — незалежно в1д

Огаиовлоипя егя<>грл<|>п .Чакарпапн па ппчитку XIX <т. // Культура 1 нобут населении Укра'шеисих Карпат. (Матерели р'тиублпсапсько! к'опфереицп). -

Ужгчрпд, |'>7:1. - с;. 1:56-1 Г2.

IX мовного оформления, - яш друкувалися у згаданий пертд на територп, що розташокана в межах сучасно! Украшсько! держави. Такпй шдх!д, з одного боку, агреснвно причислюе до "украшсько'! книжки" книговндавнич! дооягнеяня р1зних народ1в (рое1ЯН, поля-к1в, евре!в, шмшв, угоршв та шших), що проживали на територп сучасно! Украши; з шшош ж боку виносить поза поняття "укра-!'нсько! книжки" всю ту укра!нську книжкову продукщю, часто ви-няткового кторпчного та кторико-культурного значения (твори 1 прац1 ЬКотляревського, 'Г.Шевченка, М.Драгоманова), яш, в1дпов1д-но до кторичних обставив, друкувалися в Росп, Австр!!, Угорщин!, Швейцара, США та в шших кражах.

Створена при сгивучасп автора картотека Репертуару (охоплюе близько 22-23 тисяч книжок), перший том яко! у книжковому внданн! иобачить св!т 1994 р., на нрактиш доведе иравильнкть 1 по-сл1довнкть внзначення "укра'шеька книга" вЦпов^но до критерив укра'!нсько! нацшнально! культури. Зд!йснення проекту Репертуару — це також, частково, реал]зашя потреб бкълюграфи кторп Укра-!ни (в дшянщ б!бл!ограф!!' ираць з ктори Укра!ни, як! у XIX -- на початку XX ст. побачилн св1т украшською мовою).

2.2.3. Книгознавство. Мкце книгознавства в систем! кторичних наук не можна вважати остаточно визначеним. В першу чергу, книгознавство — дшянка кторп культури (у вигляд1 кторп' книги, кто-р1! книжково! культури), з шшого ж боку — одна з допом1жних !сторичних (!сторико-ф!лолог1чних) дисципл!н, що стснть близько до б1блюграфи, зокрема до кторично! б^блюграфи (див.: 2.2.2.), також до б1блютекознавства як дисциплши, яка займаеться проблемою збер!гання книжкових фонд!в.

Автор досл1джував ктор1ю книгознавства тсляреволюцшного часу, звертаючи увагу на розвиток украшсько! книгознавчо! преси. В такому саме план! висв1тлювалася !стор1я журнал!в "Книгарь" (Ки'!в, 1917-1920) та "Б1бл1олопчш вкт!" (Ки!в, 1923-1930), ще не так давно критикованих за "нашоналктичш збочення".

Журнал "Книгарь" (редактори В.Корол!в-Старий та М.Зеров) вк д1гравав значну роль, рееструючи й рецензуючи на сво'!х стор1нках украшську книжкову продукц1ю час1в революц!! (як у межах Украши, так л поза и кордоном). Ця особливкть журналу, що ви-ходнв у Киев1, незважаючи на велнк1 трудногщ внасл!док частих пе-рем1н владн, збер!гае за ним значения першорядного джерела з кто-ри украшсько!' книговидавничо! справи 1917-1920 рр. [38].

Журнал "Бёблюлопчш В1сп" (редактор Ю.Меженко) став кнпго-знавчнм виданням, яке, завдякп високому пауковому рёвневё, здо-було загальноевропейське внзнання. Журнал об'еднап довкола себе видатних украшських книгознавшв як 31 Сх!дно!, так 1 з Зах1дно! Укра'шн та емшраца, а опублшоваш в ньому. дослёджнння з ктора украшсько! книги давнього й нового перюду, а також з сумёжннх книгознавчпх дисциплш увшшли в золотиц фонд л!тератури з ктора укра!нсько1 культури [14].

"Б1бл1олог1Чн1 в!ст1" булн органом Украшського науково-досл!д-ного шституту книгознавства в Киев!, засновником ] директором якого був протягом десяти рошв (1922-1931) вндатний украшськнй книгознавець, лётературний критик Юр Меженко (1892-1969), тво-рець досё не зд1йсненого фундаментального бёблшграф^чного проекту Репертуар украшсько! книжки 1798-1917 рр. (див.: 2.2.2.). Автор досл1див життя 1 творчкть Ю.Меженка, ¡сторёю його тривалих пере-сл1дувань "за нащонал!зм", чим намагався сприяти вщтворенню справжньо! бшграфп видатного вченого та поверненню його доброго ёмеш в кторёю украшського книгознавства [8, 50, 57]!'. Опубль ковано також шдб1рку лисив з останнього перюду його життя (1962-1967) [58].

Зб1рки украшсько! книжки — основно! базн книгознавчнх досль джень — дуже потерпит внаслщок скеровано! проти украшсько! культури репресивно! полтши радянського режиму. Одшею з найбЬтьших та найц!нн!ших колекц!й такого типу була Б!блютека Наукового товариства !м.Шевченка у Львов!, страдницько! ктора фонд!в яко! торкався автор [36, 87, 110].

2.2.4. 1сторична картограф1я. Тривалий застш ! панування !деолог1чннх догм позначилися на вс1х дшянках кторично! науки, але чи не найбьлып рельефно проявилися в так1й спешальшй дис-цнпл!н!, як кторична картограф1я та, зокрема, в питанш про ство-рення наукового "1сторичного атласу Украши". Хоча дискус1я довкола концепци атласу була проведена, в основному, ще у 19651966 рр., а вгдповёдт постанови про його шдготовку видавалпся 1966 ! 1976 рр., неодноразово оголошувалося про завершения роботи (1985, 1987 рр.), "1сторичний атлас Укра!ни" таки не був закш-чений в-результат!, досх не побачив — незважаючп на незвичайну потребу цього видання — св1тло денне.

1;' Перша пуб.'пканля етатп "Юр Межепко" н нелегальному журнал! У крншп.кий шеушк. - КпУн, .Лыпн, НЖТ. - Иип.!1-10. - К.11К-12Х.

Аначьз ycix перт ypiUmiii, . иkî пережила концетпн атласу про-тяг'ом мапже трпдцщ'п ромв, 1цо позначилися, зокрема, на cuncKOBi ка}>т, 1>иубл1КОванпх ]!Н>(> та 1987 pp., доводить, що основною причиною iioro невикомання ста ni aimiicTopii4ni ii антннаиюнальш тенденнн, як1 нама1'а.'1И<->| реял!зуватн в историчному атлас! (до-кладшш анал1з [69]), 11,1 тенденш! проявнлнся напяскравшле в на-MitiaHiii реальзувати irn>рцко-картограф!чннмн методами плеть не-наукових положень: I) знести ¡сторнко-по.гптичне поняття "Укра!на"„ до територ1альних меж тогочасно! Укра!нсько! PCP з ироекшею nieï Ti'piiTopiï на багато rropiu назад; 2) пнорувати поняттн "Украшсько! державп", перетворнвшп атлас в шюстрашю 1деУ про бездержавшеть украшського народу, шыдатного утворюватп власш самостппи й не-зазежн! (напрнклад, Держава Богдана Хмелышцького, УНР та Укра'шська держава 1917-1921 pp.) чи автономш (Гетьманщнна, 'J'yct.Ki княз1вства у склад! Польсько-Литовсько! держави, Осман-еько! iMnepiï) держнвш утворення; з nie! ж само! причини на картах не нозначалн питом ни украшськнй полково-сотенний лад; 3) не зиертати увагу на Tepin-opiio, реально (в pisni ¡еторпчш иерюди портному) заселену укра'шськпм народом, тобто в!дмова в1д карто-графувания етшчних кордошв розеелення украшшв i3 заповненням терешв, охопленнх ними межами, вщповщним зм1стом; 4) не зобра-жуватн на картах Запорозьку Ci4, шдпорядковану !й територ1ю (з наланковим устроем); вимушене полтшними обставинами нере-мпцення С1чей; територ1ю шдпорядковану Задунайськш Cini, iiis-Hiine ж — Чорномореькому (Кубанському) козаитву; 5) вщмовптпея в1д зображення нащоналыго-визвольно'! боротьбп украшського народу, зокрема, у XX ст. (меж! держав, утворених в результат! революций 1917-1918 pp.; Карпатська Украша; територ1я, шдпорядко-вана Тимчасовому державному правлпшю 1941 р.; земл1, охоплеш нашонально-визволышм рухом 40-50-х pp. XX ст.); 6) замовчуватп icTopiro релМйних i церковних установ та оргашзашй, що д1яли (i Д1ють) на yKpaÏHCbKiii TepiiTopiï.

Ана.тиз конкретних 1сторичнпх карт, створюваннх у радянський перюд, дозволив авторов! висунутп до них ряд вимог. Вони зво-дяться до необхщност! дотримання таких npinmnniB: 1) на картах, особливо таких, що охоплюють бшышш пролижок часу, мусить в1д-биватися дннам1ка вторичного процесу (напрнклад, змши кордон!в протягом певного часу, визначшгш поди нашонально! та сошально'! боротьбп); 2) зображення мусять бути узагальнен! — тобто шляхом проведено! об'ектпвно! селекш! icTopinnnix даних i факпв треба В1д-кннути др у гор яд ni явнща, а фактами, в!домостями, явищами пев-

ного внзначеного рангу необхёдно нагнгпти цёлу терпторёю, заселену украёнськпм народом у певннп час -- незалежно вёд давнёх чп сучас-нпх полётико-адмшёстративних кордонёв; 3) картографёчне зобра-ження мусить бути побудоване ■< акцентуванням основно! томи (наприклад, для картп нацёонально вилволыю! бо]ютьбн Укра'ёнп 4050-х рр. XX ст. — мёсця важлпвёших боёв з окупантамп, тери-торёальнпн подёл ОУН, вёиськово територёальнин — УПА, час ё мёсце проведения каральннх операшй, розташування основних в'яз-нипь ё мёсць масово! стратн ув'язнених 1941 р.); 4) на карт! необхёд-но коордннувати всё зображеш елементп — карта повинна бути чёткою, гармоьёйною щлёстю; 5) весь змёст картп мусить нёдпорядку-ватися картографёчнёй правдивостё (тобто дотриманню правильно! корреляцё! оптимально повного зображення ёсторичних факт!в пев-но! внзначально! категорё! в порёвняннё з фактами ёншо! категорё!).

Встановленё положения ё прииципи ёсторнчного карто-графування зберёгають свою актуальнёсть у зв'язку з вёдсутнёстю опрацьованого в Украёнё, на украшськёи джерельнёй та лётературнёй базё, "1сторичного атласу Украё'ни".

Новин етап у розвитку укра!нсько! ёсторично! науки, для яко'! кардинальною можею стало проголошення незалежиостё Украши 1991 р. ё звёльнення вёд полётнчного та ёдеологёчного диктату, ство-рюе можливёсть застосування новпх пёдходёв до вивчення джерел, вёдкриття нових, досё недоступних або заборонених, !х публёкацё! згёдно з вимогамп сучасно! науконо! археографё!. Об'ективне тракту-вання джерел за принципами кторпчно! критики, без заздалегёдь опрацьованнх теор!ё! будь-якого зафарбування, с запорукою того, що укра!нська юторпчна наука подолае кризу ! своши новими ёсто-рнчними дослёдженнямп вийде на загальнопрнйнятпёё у свётё висо-кнй науковий рёвень.

ДРУК0ВЛН1 ПРАЩ Я.ДАШКЕВИЧА Окр е W i вид a im я

Украша вчера i mini. Парней, иис.туци, ее«. - 1С., 19ÜS. - '¿->7 е. (ЛИ Vk рипн, In г украУнськоУ apxeoi j>;npii), |IJ

!1акарпаттн в украУнськш спин раф1ч|пй .liiupaxypi XIX cr. liiojiim p, m>ка.кчик. - 1С., 19X9. - Г>7 е. (Лкна. наук У I'd'. Iii-т ф'июеофп ЛИ Vi'OP Bi;w. наук. шф. :: суен. наук). [2]

Символи, символи... - Лиц», 11190. ■ 25 с. (УкраУн'Ч.ка нацюналкна нарпн). |:i]

li ■ i < > j • i я yKpaíiici.Koí державвосп. Ilpoipava нанчалыюго курсу та пчани eeuiiiapcuaix заныть для вшськовослужСкчнив, poóÍTJiin;ÍB i елужбовшв .Híipoii них Он.ч УкраУни. - 1С., 1992. - К с. (Coi]ia.ni.iio-no.4ÍTii4iia служба Збройних Сил УкраУни. Социлыю-пснхоло! ¡чие управлшнн Мппстеретиа оборони Укра ÍII11). ■ У ствангорстк! :! В.Ганрнленкоч. [ I]

.41 гонце iiecKopoiioi УкраУни. Документ, MaTepia.ui, сногади. - Лион. 1 99-4. ICii.l. - 798 с. (1н-т укрншо.шанстна АН УкраУни. Львт. Ш/пиленнн In ту укр, археографа АН УкраУни. Иееукр. братство hohkíb УПА. Всеукр. ч-во иолтГизшп та реирееованих). - Унорндники: Я.Лялька, Л.Максимчук, 1.Па гер, К).Сливка, Я.Дашкевич, Р.Вачинський, В.Голяк, МЛСовальчук, О.Ота-сюк, ИЛСоепшшн, I.Mypa. [51

CTaTTÍ в журналах i 36ipiniKax

Codex Cuiiiaiiicus - действительно ли Cinnamons? ,//' Boiipoci.i языкознании. - Москва, 1 988. - №2. - C.(i2-71. |(ij

УкраУна на каргах X1V-XV cr. Стан i проблематика дос.'идження // 1сто-рико-ieoi рафрше винчения ириродннх та соц'|ал1,но-економ1чннх И[юцес1в на УкраУш. .46. наук. пращ.. - К., 1988. - 0.91-100. [7]

Юр Меженко ,// УкраУнський bícbhk. - 1СиУн, JIlbíb, 1988. - Вии.9-10 (жов-теш.-ли<топал 1987). - C.125-KÍ5. [8]

Про Михайла Грушенськот // .Чустр1чь - Варшава, 1989. - №19 (1). -0.188-197. [9]

Хто такпй Михайло Грушевський // УкраУпа. Наука i кул!.тура. 1Цор1ч-ник. - 1С., 1989. - Вии.2а. - С. 192-201. [1(1]

"La Clirouiqiie de Venise" /, líocziiik Orieiitalistyczny. - Warszawa, 1989. -T.4(>, zesz.l. - S.5-(>2, 20 ilustr. - У сшнапторстш a В.Трнярським.. [11]

Cxi;uii джерела :¡ ii-ropii УкраУни: проблеми мцания .//. УкраУнський ¡егоричний журнал. - 1С.. 1989. - №1 1. - С. 119-1 52. [12]

Украшк.-ацы: причини, каслшкн, досвы // И'афедра. - Лмпв, 1989. - .№9. -C.'l-21. [13]

"l>ió.4Ío.4orÍ4iii iiicri" — ¡деУ ra люди // Сншан-агллн. - Лыпв, 1989. - 4.5. -С. 1 -1 •!; 1Снижнпк. - 1С., 1992. - №1. - 0.2.4-25. [14]

1нан К'рин'нкевпч - ¡сторик УкраУни /,' Крип'иксиич Í.II. Icropin УкраУни. - Лi.híii, 1990. - 0.5-21; Вид.2-е. нерероП. i дон. - Лмпв, 1992. - С.5-21. [15]

I'<чп■ |>i yap yKpaiilci.icui книжки 1798-1910 pui;in - коли iiiii Луди? // Укра-iна. Паука i ку.н.тура. Щпр'шник. - 1С.. ИМИ). - Нин.21. - 0.103-1 78. |10]

VKpaiiii iaiiia: причини i пас.пдки . Олонп j час. - 1С., 1990. - .N'.8. • 0.55-(¡1. |!7/

l. ii.ко llupmai; i ¡tun. нклач н iiTupim рафпо Укра'шп / UiciiitK luniici.Koio yninrpcniory. - 1С., 1990. - Hun.32. - С. 1 7-Г.2. | 18]

|Bi.ii}K на м<л<i;ui4нi рекочендацп] 7 Передача тскепв докуменпп i иам'ятк. Метод. pi Kii\:cii;ianii ::a маi i-pia чами наук.-метод. наради. КнП'еш, 1990 p. - 1С., 10(1(1. - 0.40-47. [191

ICiiwi'iirapi / .'/• «¿.av, /I <i. /in;:.ми /'. Опис Укра'ши, Ki.4i,i;ox пропищи* ICopn.4iiici на по'II.ci.kiи о... - 1С., НИК). -0.158, 101-185. [20]

Укра!пекка fioii/iaiiiaна /'/' ,7t>w<v.y» <"'• /.«клик Г. Опис Укряиш, кип.кох HpoHiimii'i ICopii.'mierna полксысшо... - 1С., 1(190. - ('..209-2.49. . (21)

При Украшсы-су acouiaiiiio укряшоинавства /' Вюлетеш. (Украшеька nani-она.п.на naprin). - Лини, 1990. - ;№5 (оерпеш.). - 0.27^32. [22]

Н.часмщцдписшш «¡я: укрипкч.кнч та cnpoitci.KifM населениям у Cxiuniii Га.чичшп (icineiu, XIX початок XX ст.) ;' Украшськпй ¡сторичпий журнал. - 1С., 1990. - .№10. - С.03-73. [23]

Украин-вкс 1идродя:ення i нацкшалмп ченшосп // Украшщ в сучасному сит. Maiepia.'in паук. копф. Рсспуолпишськ.п acon.ian.ii украпюзиашцп. Кш'п, 15-|(i черння 199(1 р. - 1С.. 1990. - (1.50-57; Украшеыл проолемп. Отрпй, 1991. - 4.1. - С.88-92; Лаим«ич Я. УкряТиа вчора i iniiii... - 1993. - 0.116-125.

[241

Тюркские пегочпнки оГ> У крипт; XV1-XV1II вв.: Актуальные аспекты публикаций .'/ Советская гюрко.чщ ия. - Паку, 1990. - .№3. - 0.20-30. [25]

Cxi дне По;цллн на каргах XVI с г. // ГеографнншН фактор в 'юторнчночу мроцесК .Чо. паук, праць. - 1С., 1990. - 0.155-11)9. [26]

Нуди пика::уг компас'.' Про концепции и'ягпто.мно'1 "Icropii укра'1 нсько'1 ку.чьтурп" ;: ICii'ib. - 1С., 1991. - №2. - С.II 1-118; УкраТнськиП час. - .hi.iiiii, 1991. - .n'.1 (i руД|411.). - о. 1 !1-23; Латктич Я. Украша ичора i Hiilli... • 1993. -С.33-42. [27]

|.чько Ворщак, ieropiiK /,' l«jpuuu; I. Ма.чепа. Орлик. Войнаронеький. Icto-ричш осе. - Jli.nilt, 1991. - С.3-1 1. [28]

Украша i coKKiiii догонорп 1920 та 1922 poi;in // Впзнольнпй тлях. -Лондон, 1991. - ICii.3: - С.259-20(5. [29]

Ukraine anil (lie Union Treaties of 1920 and 1922 // The Ukrainian Review. -l/imlon, 1991. - №1. - I'.19-25. [30]

I|айнндатнницй украшп.кпй it-торик. GXXV .// Слово i час. - 1С., 1991. -.NMI. - 0.18-24. - (Про М.Грушепеького). [31]

Парада непдшенених \i[>iii // На шляху до сгнорення репертуару укра-iHci.Koi книжки. Протокол нарадн, приснячено! складопию "Iiin.'iiorfiarjiii ук-ра'шсыаi'i киш и 1798-1914 pp."... - Лыи», 1991. - 0.3-8. 132]

[Питания i внетупп| /,' Там я:е. - 0.11, 17-18, 29, 30-38, 43-45, -17-48, 52.

|33)

Укра'ша i iiauiinia.'ibHi Mciiiniocri /,' Дери;аншст1.. - .Чымн, 1991. - №3 (жовтепь). - 0.2 1-27. |34]

Нображонвя 1Сам'ннцн 11од| u.rt.Kuiо 7(1 х poKiu XVII-XVIII с г. iik irtopuKo-Ti>m>i'|iai|ii4iii! джерело /,/ Пробчечи ¡сюрнчио! географ!)' Укражи. ЗП. наук, праць. ■ 1С., НИИ. - СМЗМ, [sr.j

Як ншцнлн нюишциши1 // Дзвт. ,'lwiin, 1991. - .№8. - (МП 119. (Про (МГшюггку Паукового тонарш гна ¡м.Шевчеика). |3(>]

Проблематика вииченвя сврейп.ко укра'шськнх вщноеин (XVI - почагок XX ст.) // Сшт. - 1С., 1991. №3-4. • 0.25 27; Це ж // Сучаешеп,. - К., 1992. -№8. - С.ШМ;.Дашк?«ич >1 - Уьра'ша нчора i Hinii... - 1993. - С.131-142. [37J

"1Снша])|." — журнал епохи револыци! i контрреволюций // Наука i культура. Укра'ша. - 1С., 1991. Him.2ft. 0.20-44. |38]

За науконим кормом. Михайло Грушевськнй — творець концешш укра-i'Hei.Koi" национально! науки // Дзши. • Львш, 1991. - №9. - С.137 140. [39]

Учений, полшп;, нублщнст // Слово i час. - 1С., 1991. - .№10. - 0.3 О (Про М.Драгоманова). [40]

Для кою дорога до. шкудн'/ (Нотатки на нолях лГирника про нольсько yKpaiiicbKi шдпосинп) // Укра'ша i Полыца \нж минулимл маибугшм. - Львш 1991. - 0.21 1-230. |41].

"По може Пути украшеько! кулыури без духу украшсько! nanii" J; 1'одо шд. - Черкаси, 1991. - №2. ■ 0.6-7. [42J

Михаиле Грушевськнй i ночагкн upi am3au.it украшсько! науки // Шснш Лкадечм наук Украшсько']' РСР. - К., 1991. - №9. - С.52-60. [43]

Фальсцфжащя ноштньо! icropii украУнського народу к сучасшй Полмщ (Товарисгва кресов'як1й та i'x дшлыногь) // Укра'тськнй час. - Льши, 1991. №1 (грудень). - С.15-19; Нацкяшн.но-ни",вольна борогьба 20-50-х poKiB XX сг н Укранп. 36. MaTepia.iii) Ilepuioi микиародио! науково! конфореннн. .Чьвш, 25 26 черввя ¡991 р. - 1Спш, Лылв, 1993. О.Ш9-1 19. [44]

Францу.'и.ка стаття Михаила Дра! оманона про Закарпаття // Вгесшт. - К., 1991. - №12. - C.18G. [45]

Михайло Драгоманов i Закарпаття // Штрихи до паукового портрета Михаила Драшманова. '35. наук, ирань. - 1С., 1991. - 0.200-231. [46]

Стан украшсько! ¡сгорично'У пауки та заклания Паукового товариства ¡м. Т.Шепчеика // УкраУкськнй час. - Лыпв, 1992. - 4.1. - С.12-14; Дашкевич Я. УкраУлз ичора i ниш... - 1993. - С.1018. [47]

Дискусшш питания национального Оудншицтпа шидня Укра'шн // Дер-жавшсть. - Львш, 1992. - №1 (4). - С.18-21; Лашкснич Я. Укра'ша вчора i niiiii... - 0:89-99. [48]

Украина и Криму (XV — початок XX ст.) // Сучасшгть. - К., 1992. - №4. -С.96-104; Дашкевич Я. Укра'ша вчора i mini... - С.100-115. [49]

Нескорений лицар украшсько! книги // Слово i-час. - К., 1992. - .№6. -0.14-20. (Про Ю.Меженка). Ч [50]

Куди uiHmn вчорашш icTopmcii // Укра'ша. - К., 1992. - №21. - С.24-26.

[51]

Початок дос.тидницькоУ iipaui. (3 нагоди виходу в счит коршого тому збфиика "Ролшя в УкраУ'ю") // Релтя в Укра'Уш. Досл1дження, матер1али. -Лыпв, 1992. - Т.1. - С.3-7. [52]

Ilko(llja) Borscakas // Praeitis (Lietuvos Istorijos Draugia). - Vilnius, 1992. -N3. - P.230-231. (53]

('Fi|)i.'iici,i;ii-yi;p;iïnci.i;i н.чнсмшш серсдини XI - початку' XX <tг.: перюди piimoiiai 11 / / Слопп i чае. - 1С., 1992. - .№<1. - С.(>5-(><1. _ [54]

ДлпнШ .'Ii.iiiii у ni [>M<Jiir bliiix га шрмене|.ко-кш1чан.ьких джерелах // Украша и чииулому. - Knill, .Tli.niii, 1992. - Hitii.l. - 0.7-13. [55]

"liTopin укра'пюького niiiru;a". Проблематика, анторп, mi-iann,i // lcropiii украшського nU'icbKa ( ni л. кпижих ч.-icin до 2l)-x poidit XX i-i.). Вид.4-е, .'¡Min. i дон. - .4i.Hiii, 1992. - C.UI-VIII: lcropiii укра'шеько! о niiVi.ua. Видашш I.TilKTopa, .'li.itin, 1930 p. ( Репринтно нидання). - Терношль, I 992. - Вии.12. -C.509-574. [50]

lbiM'iiri Ю|«и Мексика ,7 Оучастсть. - 1С., 1992. - №1(1. - 0.1 10-117.

[57|

Мел//.v<> /О. Дпанадцяп. .'Hierin (1902-1907 pp.) / Публ. ia примггки // Та Vi же. - 1992. - .№10. - ('. 11 Х-123. [58)

Ми шдкрпються Hoiii (-горшки кторп УПЛ7 // Сучлошсть. - 1С., 1992. -№11. - (".Г>5-()8; Цшикенич Я. Украша ичора i mini... - С.20-32. [59]

Михаиле Грушепськнй — творець концешш yiqiaÏHci.Koï iianioua.n.uoï науки // Наукоие топариспю i.Meni Т.Шенченка i укра'щське иацкшальне ¡пдроджгнпн. Портя наукона ceci« НТШ. Версземь, 1990. Допонии, ноньдомлення, матерЫлн. - Jli.niu, 1992. - С.05-71. [00]

С,Х1ДИо Подпля ни картах XVI ст. Флора, анотацп та ¡котмрафш. (Дже-релогшанче .шачсшни) ,// 1сторико-1ч:ограф1ч1П дослдакеини ira Укра'шь 36. наук, пращ- - 1С., 1992. - С. 1.4-1 7, 20-21. [01]

Перегук iiiidn: три иомяди на минуло i сучасне Украши // Украша. Паука i культура. - 1С., 1993. - Bini.2(i-27. - С.44-78. [02]

UkramisieruiiK und Ciegeimkrainisienmg Ц Ukraine: (iegc.nwart und (Jesr-liiclue eines neuen Staates. - Bailen-Badn», 1993. - S.l 18-125. [03]

Перша .чустр1ч укра'шеьких icTopi!i;in :i диох сштш // Проблеми дослГ дженнн icTopii Украшн. Пнрший круглий от ¡л iciopiiKiii. О.ланеько, 4-0 переспи 1990. Допо1!1Л1, нипуии, дискусля. - Лыпн, 1993. - С.3-4. [64] Укра1'на i Схщ // Там же. - С.185-192. ' [65] [Виотуни и дискусп та обгонорешп] // Там же. - С. 20-21, 39-40, 70-71, 112-115, 159-100, 168-178, 192. [00]

Кенпрське понстання 10 трашш - 2(3 чершш 1951 р. // Украша в мипу-лому, - Ivini!,'Льып, 1993. - Впп.З. - С.114-133. [07]

Всгупне сломо // Цашопалыю-шкшольня бо]ютьба 20-50-х poKin XX ст. п Украпц. 36. матер1алш Першо! MbKirapoiuioï конферепци. Льгмн, 25-20 черпни 1991 р. - Кит, Льв1П, 1993. - С.9-10. [08]

Напколо ¡сторичного атласу Украши // Украша и мину.чому. Knïii, Лыш>, 1993. - Вии.4. - С. 103-214. [09]

Еирейско-украингкне взаимоотношении и Восточной Галиции (копен, XIX — начало XX пи.) // Исторические судьбы евреек и России и СССР. Начало диалога. (Со. статей). - М., 1993. - C.2G5-27C»; Свшан-ишля. В'к'нпк культури. -Jli.mii, 1993. - 4.7. - С.29-33. ' [70]

r>o.'iio4i проблеми и icTopii Cxuthoï С'нроии // Пашкевич Я, Украша ичора i Hiiiii... - С.3-9. I 71J

Bijtiioii.'ieiiim к-торнчти пам')т народу та ргшшгок чузейництма // Там же. - С. 19-25. [721

C.ii/WMH ненЦ.шаченш наш. (Про 1 мк яннно npoi олшнпшн Pa.iHiici.Koi клади и Укра'шУ 25 i руани НИ 7 р.) . .. Там же. - 0.43-51. |7;¡|

Pih'ÍH, Украша та сиючи I «» I !1 1922 pp. / Там Же. - ('.52 (¡2. |7 1|

.'Пквеп? Так, .'liKii'ii! Vi Воронин Oom.¡y I'OI' не Пули офорч чено ::ii;un> :i Нормами \пжнародного пр-п.а ,/ Там же. - ('.(¡3-77. |75]

По.тптичне ошуканег по чи нровокациГ/ ICpax yKpainnanii 2(1 \ 30-\ pp. .'/ Там же. - 0.78-88. |7(1|

Шляхи нодоланвн i leproi ишв. (Ilepi-шкиди норчачыацп полил,ко-украшеьких стосушпв: укра'инька ючка пору) // Там же. ■ 0.12(1-133. [77| "Шмещ.ка карга" нроч и Украши'/ ,// Там же. - С.1-13-15(1. [78|

[Aiuiotierte Bibliographic dos ukrainisrlieii lúsuirisrlien Srlirifttums lílK.'í-1985] // Russia Mediaevalis. Miinclien, 1993. - T.V1I, 2. Ulliliograpliie 19831987. - S.8-10, 18, 20-22, 24, 2Í¡ 28. 30, 33-37, 11, -19-51. 53 57, (¡3 (15, IÍ8. 707-1, 7(> 78, 80-83, 85-89, 97 100. 101-108, 111 ii.s.w. II"над (¡00 aiioranjii .liTCparypn i видаш. джерел. ' [7(1]

Ясир л Укра'ши (XV перша половина XVII гг.) як ¡сто рнко-

демог))ас]нчна проблема // Украшський apxeoi ра(]нчнии щор'чяик. Повасерш. - К., 1993. - Пии.2. - С.-10--17. ¡8(1]

Przeciv stiueotypom. Pr/cs/kody \v norinalizaeji stosunkóu polsko-ukrairiskiclv. ukraitiski punkt wid/.cnia // Res Publica Nmva. - Wars/.avva, 1994. - Ni.3. - S.36-38.

181 I

УкраУнш -- новеволена naiUH // Державн'ить. - Лион, 199-1. ,№l-2. -С.4(1-42. [82]

Нащональие питания ri Укра'оп // УкраУна. Наука i культура. - 1С.. 1994. -Вии.28. - С.6-17. [83]

Тези та препринти наукових допов1дей

lÍKoiioMÍi-са i заселении Кам'янеччшш п!д час турецькоу окунандУ (80-ri pp. XVII ст.) // Проблеми екошппчпоУ географи Подьчля. Те» и донок щей наук, конф. - Кам'янець-Подкчьський, 1988. - С.152-153. [81]

Вивченнн i iiyó.TÍKaiÚH схщних джерел a icropii УкраУнн // УкраУнська археография. Оучасний стан та пе[)С11ективи ро:;витку. Тези дововщей респ. наряди. Грудень, 1088 р. - 1С., 1988. - 0.02-04. |85]

Корпус зображень мил УкраУни XVI-XVII1 ст. // Там же. - О.228-230.

|8(¡]

Початки ¡сгоричноУ каргографп Подмли (XV-XVI ст.) // Те.:п допошдеи Восьми! ВпшицькоУ обл. нторико-крас.шавчоУ кош]). - Шшшцн, 1989. - 0.25-2G. 1871

Репертуар украшськоУ книжки (1798-1917 pp.) та фонди Bió.iioreKii HTI1I // Т.Шевченко i украшська национальна культура. До 175-р1ччн «¡л дня народжения Т.Шевченка та П5-р1ччи васнуваннн Паукового товарисгна ¡м.Т.Шевченка у Львонь Мат. наук, симпозиуму (Льшн, 8-9 черним 1989 р.). -Лынв, 1990. - С.137-1 38. [88[

Кам'янець-Подшьський у медальере!, к i tí плаепшч XVII-XVI1I гг. // Муаей i Подьчля. Тезш- ¿ioiu<BÍ;[e¡í паук, конф., присннченоУ 100-pÍ44lo liiii дня

niiriiynaiMiH IvaM'iiiii'Hi. I |ii;i¡ii.ri.icci['ii дери:. ¡crop. музею :ï;i ii.c m ¡ли шея. Кам'яиець-Иодьчи'у.кин, 1W0. - 0.">X-(iU. (Й'-Ч

Украинские пГцци'пи'Итши'Ш г it ч< ■ 111 : динжспин и национальные мен-111 il i к - г ici Неегоюзн. науч. сессия по итогам :> ñu ираф. M антрополог. последов. 19КЙ-19К9 п . Te.iiieu докладов. - Алма-Ата, 1(190. - 4.1. - С'. 1.41 -1.43.

■> [90]

Брац.чапщнпа 13.">2-13г>| pp. в i ra.'ii ¡iei.i;ili xponiiu Маттоо Bi.'l.'iaiii // Тозн ;wiiii!ii;ii'ii liiiiiniui.Kui оГ)л. ic торнко-Kpai знанчо! конф. - Bíhhuhh, 1990. - 0.2122. [91]

МСрип'мкеипч ¡cropiiK украшен,кого niiiou;a // То::» доповЬдей ra ihMií-домлепь I'l l ioiia.'ii.iioï наукои11-тоор(!гично1 коиференцн, присвячено!' 11Г>-р1ччю з дня народжешш низначного ¡старика Укра'иш акад. 1.1Срин'якенича. - Inano-Фрапкпюьк. 1991. - Г.. 13-1 1. [92]

Мопн¡ проблем» "r>ió'iiorpM(|iií yi;panici.Koi книги ] 798-1914 pp." н Наличии i та па Закарнат ri. Тези дононЬп /,' lia шляху до стнорення репертуару yKpaïm-i.uoi книжки. Протокол Наряди, нрисвмчетп' складаишо "ЧИГииографи yKpaïiici.Koi кииги 1798-1911 pp.", яка ньдбулаел н Bió.rioreui AH УР0Р 21-22 г руд и я 1 9 1 Г> р. - Лини, 1991. - 0.3-8. 193]

Binei,i;oiia icropin Укра'шн (IX-XV1I1 сг.) та завдання крагзнавства // V Вгеукра'шська конф. "Розшпок вторичною красзпаветна il KoiiTeKoTi naiti-oiia.'ir.iioi о ¡ культурного шдро.г,копня Укра'пш" (я;оптепь 1991 p.). Term доно-вЬден та понЬдммлонь. - ICiu'n, Кам'янещ.-Подьчьеький, 1991. - 0.30-32. [9-1]

Mobhí ироблечи репертуару yupaïiHi.koï книги 179К-1917 pp. // Библиотека — информация - наука. (Тезисы докладом и сообщении Респ. научн. конференции 8-111 октября 1991 г., г.Киев). - Киев, 1991. - M.2. - 0.37-39.

[96]

Кмблематика га сцмнолп<а iiipMeniii Укра'иш (XIV-XVI1I cf.) // Украшська геральдика: минуло, cy4a<4iicri., перспектива. 'Гели наук. копф. (Лынв, 29-30 листопада 1991 р.). - ICiiïb, .Mutin, 1991. - 0.12-14. [96]

Украппзащя i контрукра'пизашя. Тези доцотдк - Кельн, 1991. - 3 с. (Ukraine: Gegenwart und Geschichte. Internationale Tagung, veranstaltet vom Arbeitskreis für Nationalitäten - und Regionalprobleme in der Sowjetunion, Ostmilte! - und Südosteuropa. 31.10.-2.11.1991. Bildungsstätte Walberberg bei Bornheim). [97]

Шляхи нодплання стерсогишн. (Перешкодн нормалкшцм польсько-укра-шських cTocyiiKiii: укра'шеька точка зору) // Полыца Украша: ¡сторична спадщина i cyciii.'n.iia свЬдомпть. М1Жнародна паук. конф. 1Са.м'янець-Подгчьський, 21Í-27 трапня 1992 p. Te.ui доиовщеГь - 1С., 1992. - 0.25-27.

[98]

Позисфрапс тичш пам'нтки iiipMencbKoï емОлемагики в Укра'пи // Друга наук, геральдична конф. (Льнш, 19-21 листопада 1992 р.). 36. то:! пошдомлеш. та допопщей. - Льши, 1992. - 0.28-29. [99]

. Укра'пюькиА народ i комушзм. - |ICitïB, 1993]. - Т> с. (Аеамблея Блоку наро-дш Овропи i A.iiï :ia свободу i пезалеЖ1петь. Конференшя 60. - ICiiïn, 20-21 листопада 1993 р.). . Ц00]

Родовнй знак Рюриковичи) у Галицькому khh3Íbctbí Х1П ст. /•/ Трети наук, геральдична конф. (.'lutin, 4-Г> Листопада 1993 р.). Но. тез пошдомлеш. та доповшей. - Льнш, 1993. - 0.32-33. . ' [101]

ciari i в ía ictjix

Крах y i;{ >ii i ii i::» ti i i - l'ai>nii - .'Ibiiiii. 1040. - 2 нами iih <'..1 ■:"■,. |I02| ! Iil.'l i Г 11 4lli- olliyiCailclHo ЧП И [ • < iKHK.IIMH '.'.. ICpaX > К p I И11 Hl.il 20 ЗО-Ч pp. ■Чпсрагурпа Украшн. - 1С.. I990, - 1 ;i'niiiiltl, - (-.1. |1||;!I

Украша i i-nmnii дотнчри 1020 i я 1922 рикш I'aiynii. - Лион. 1990. -18 ланими. - (¡.1-5; .Чамднии Kyp'i'p. - Омип-Франк'тси,, I !M)0. - I ipy.uoi. -С. 1 5: Гнлиш.ка зоря. ЛршоГщч. 1990. - 28 ipyiiiu. - С..2-.Ч: llpannp лIIi икомунЬму. - 1С., 1 001). ■ Л (i. - 0.3-1. ¡I(I4|

Украпкч.ке тдроджсння i и.иишмпмм vn-niin«-ri ■ 1'aijiiM. - ,'Ii.híh, 1990. -' 1 л Шсгопада. - (¡.4-5. | 1 05 |

Перше лпсгонн ia i ¡(ачЦноукратсМ'.а народна решу"1 ика ' Горнило. -

■Ч| híh, НИН). - 'Mi (лиги.....О. - С. 1-5. | 1 <)(¡ ]

(¡нронскко-украшсма iiiarunni] п-рсиши XVI поч.нку XX <• i.: in'pio.in рщнопа! и (проодо.чатика |<>с пд'.кеини) Гагуша. - Лмцн, 1990. - 20 грудпя. -С. 15. (|07|

Перше листопада. .'iaxi.UHц i.painri.ka pccuyñ.'iiк,а Горшгю. - .'Ii.híh, 1990.

4.7 (i руд<'И1.). - С.4-5. |ЮХ|

Гост, Украша ra t-< i к ; i г 1019 1422 рр. 0|лндач. 1С.. 1901. - Нин.5. -с. 1-7. | 109 j

ЛниК'П? Так, .1 ¡Km п'. Упюрсипи C,ni".;y 1Ч',|' Не оу.т> оф..рч'н-по е.идно ; нормами mí;i:iiapo.ui()i и прапа Ратуша. -.'Ii.híh, 1901. 11 онши. - ('.1-5.

Доля i ш-доли iihiikii Л1Г1 'i¡!iri'Kii Uíciiuk HTlil. .'Ii.uiit. 1901. - ,N':1 (oepeaeiii.). - ('.2; ICy.n.rypa i я;ппя. - 1С.. 1091. - (i 1 рання. - (¡,3. (ll|i" óíó.'ii-01 оку I liiyKinuH o roioipiir 1 na ¡M.T.l l|i'!;4i'Hi;,i). | 1 1 I )

.4 n.ivkkhm úaia',i;o\i ¡(o muí ioíiuiiu дрш омаи'иим.кшо року. (['Vi: До 150-pjччя) 7 I'aryma. - .'Ii.híh. 1901. - 12- 13 линия. -С.1-5. |112|

Михаила Грушенонкии гнороц|. кошюшш yupaiiici.Koí нацюпалниоУ

науки. (До 125-[нччя ни дна народженин). / Гагуша. .'Ii.iuii, ¡901. - 21-22 горний. - (¡. 1-5. 11 1 :!1

Драгоманон i Закарпаг 1_я. Мина"' iiinropa отличи :: дня народя;ення н<р-шого украшенного no.'ii i ич hoi о .4 i дура Uohoi дпГщ , Гагуша. - .Ii.híh, 1991. - 23 яажгня. - С. 1-5. lll-l|

У К] >а mili 11 Криму (XV ni ni а юк XX о г.) ' Га ry lila. - .'Ii.híh, 1991. - 11-12 листопада. - С.4-5: 13-14 листопада. - С.4-5. (1 |5|

(¡.'Одами н<iii;i :h;í4i;j]iн' лиги. (ilf"> т..;н. п/чч'п.чпиичщц Гаднпог.ко! нлади н Украпп 25 |рудпя 1917 року) I'aryuia. - Лннш. 1992. - 21 cíhhii. - C..(i; 30 oí4hh. - ('■■().

"IIÍMi.'Hbica карга" lí|«>ui Украши? I'aiyina. - .'Ii.híh. 1992. - 15 C.1,7. 11171

lliaHÍii Драгоманон: иш.чяди i .LÍi ' I'aryma. - .'Ii.híh, 1992. - 7 кн'ггнн. -CI.7. ' [118]

Шднонлоиня ¡('Юрнчцщ пам'яп народу ra ¡io.;n¡iioi; \iy:ii:iiiiiinn:;i, Гагуша. - .'Ii.híh, 1902. - 5 Гранин. - (71. [I10|

I¡i>л|очi npiió.'iomu н íci'opíi CxUiioi Гнронп / Гагуша. - .'Ii.híh. 1092. - 25 черпни. - C.5. 1 120]

Ill.lHXIt im to'lilllllil '-p |«-'uIIIMH. I I' 'рИНКоДИ ll..p\H'll üllltí lln.'M.''I.Ko-укрл-IÍI ' I. К11 \ H :.II M [in: укрлППЧ.Ки I • К и .:чру . I'.l I Mil,I. - ."ll.llili. 1ÍMI2. - -411 4 I'pHHII. -С-".. I 121 I

X.iM ЧИ /I'Im'i: .Чшп'пп.кии i Укрииич.кп peiinïn'iini I'iiryiiia. ■ - .'li.iiiii, IÍÜI2. - 1 <■' 'pi i к я. - С. I 1 221

'III ni 1крш<>п.ги rni;i:i < inpiiiun ii-v.ipii iiiiHiTnin-i.KiM Гтрогти? ; ' I'aryiua. -."li.iiiii. 1!>!»2. - 1 I i.'.'piiiHi. - O.5. |I23]

".-'in un i iiri, ii.t итпр'мп ni' i.|i|.;i, j " • ; i : i • i ( i ими чмрщ пкулнри" Оглри-

■ ;i:n 11 п >■ • f i. - 1С.. IÍIH2. - 'I.Ki-l 7. - ( :. I-Г,. |12l]

КнрЩлК ii-iiipiiic. Щ" :: liiii iil!.\"lliíl. l'Miyiil.i. - /ll.llili, HW2. - 20 :i:i mi mi. - ( '.-">. | I 251

Oxi.tlii дял-ргла íkhium pi|>u "U'n.iaua Мамая" III nix Hcpi'Moi и. - ICiim. ,'ll.llHl, M ii >11Xi'll. • 1 !IÜ2. - 7 .1 iii'i ,ll;i iii. - ('.. 1. ¡ 1 2(>]

llMU¡nii:i.ii,ib,-nii.:)!n il.mi пир.и i.ûa Ш 5П-x pp. \ i-iiir li порпдшх apxinin / l'.iryiii.'i. - .'Ii.um, 1!>!>2. - 12 ipy.imi. - 0.7. |127]

b'iikija ir jos ryliiii.ii kaiiiiynaj: ]><>1 it ini>> m:jMynio aiia'lirniiizmai , Voruta. -Vilnius - |!Ш. sausio 7,1 I. ■ I'.г,. | |28|

"Iiщрнчна наука почина* п.щ штчс-ннп дж<-рн i" .4a ni n.iiy Украшу. -/II.ni», HMCi. - 23 Г«чи-:ни. - 0,2. Ц2'.1|

V K'p.ii и п. ;ii и in ■ i ni i tin YKp.niiiri'UKH'.' / I'arvill.i. - /ll.niii, HHKt. - 3 KliiniH. -0.2. I ¡30]

Vi;paíiiiti iiniii'iin.'IHiia и,min Pal i ilia. - .'ll.llili. MMI.'i. - X KIiiïllH. - ('.2.

I 131 I

'|пму лрхнщ-pai|iiii y /Ii,H,'Uli'.' , l'iiryimi. - /li.iiii;. 1!I!I3. - 13 Kitiniii. - (!.2.

Про Дчпцопа Го'и«- imuíi. - .'ll.llili. ИН13. - .№13-1 I. C.I, 1-5. |133]

I lauiini,rn.in- miraiiiiii и Ук-paini ' Гмгушл. - ,'li.nin, НИ>3. - 2-1 кнпнн. 0.2; 27 кнпнн. - 0.2: 2!) ки'ипн. - 0.2. |13-||

При Oni'-na IvniiHiwi'IMUI 1'атуши. - /ll.llili, |!И13. - 11 грлння. - №50. -0.2. |135]

Нчмрл. ri.oin.iiii. .:,ii¡грл. Прнпо.члмп'нпи |>ух - (пни кричи? ' Укра'пн'ккин ni днлнч. - 1С., HHI3. - .Sf:7. - 0.1; V к ряи u< ' ки it < и'тчргна 11 ■ п.. - 1С.. НШЗ. - №7. -O.I. [13(i|

На оглридант грлднпм пщщги ropón Кисна ■ Знак'. - /ll.niii. ПНК1. - №2. -0.1-2. I 137|

ICni и чпшцунл.чи H Oli'iiniiiii УкрлппУ Ритуша. -/ll.niii, |!)ЧЗ. -31 серпня. -0.3. [ 1381

Дш-шд лпггипл nmu\ .'uiiii. Д.. 7Г|-р'|ччя Нлх'пиоукрашп.ко! народно"! р>'i'iiyú.MKii l'aryma. - /Ii,Hin. НШЗ. - Mi лиспшали. - 0..3; IX листопада. -0.3. |I3(1]

Ошп.о-жош i iipaiiupui Га.'цпц.кщ imip.'lii 1781-17Ü3 pp. // Знак. - /ll.niii, I !)!).'>. - № 1. - 0.3. [МО]

ICiiMyiii.iM i yK'paiiiri.kh iihuíh / I'aiyiim. - /Ii.»in, IIHI3. - Hi i рудпя. - 0.2; 18 грудин. - 0.2; 21 грудня. - 0.2. |1П|

Ц|,.'|г ci'ii ñaiiinr, панонс! l'aiyiua. - /ll.niii, lü!M. - 3 липого. - 0,2; 5 .'iinroiii. - 0.2: 10 лютот. - O.2. 1112]

0,iipi'iiri,ici>-yKpaïiii'i,Ki нчагмшш городннп XVI почлгку XX ст.: перюди