автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Сотрудничество Украины с диаспорой США и Канады: истоки, эволюция и перспективы
Полный текст автореферата диссертации по теме "Сотрудничество Украины с диаспорой США и Канады: истоки, эволюция и перспективы"
Р Г Б ОД 1 О ИЮН 1594
■ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСОТЬТ ін. ТАРАСА' Ш£БЧ£НКА
На правах рукопису
ЧЕРНОВА Катерина Олексіївна
СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З ДІАСПОРОЮ США І КАНАДИ: '
ВИТОКИ,. ЕВОЛЩІЯ І ПЕРСПЕКТИВИ
• 07.00.03 - Загальна історія
. . Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
КИЇВ - 1994
Робота виконана у відділі дослідження української діаспори інституту соціології Національної Академії наук України.
Науковий керівник - доктор історичних наук, член-кореспонде НАН України Єв’тух Володимир Борисович
Офіційні опоненти: іноземний член НАН України, професор
Маркусь Василь Васильович;
кандидат історичних наук, доцент Ігнатченко Григорій Іванович.
Провідна організація' - Чернівецький деркавний університет ім. їедьяовича. ул
Захист відбудеться "А/1 ЩрігЯл-' 1994 р. о /& год, засіданні спеціалізованої ради Д.068.18.06 по присудженню науково ступеня кандидата історичних наук при Київському університеті ім. Тараса Шевченка /252017, Київг17, вулу Володимирська, 60, яуд. 349/.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці' університету. .
Автореферат розіслано " * 1994 р.
Вчений секретер
спец і ах і лопаної вченої ради,
кандидат історичних наук,
доцент . /і /У) М.О.РУДІ
Структура дисертації. Структура дослідження обумовлена поставленими цілями й завданнями. Дисертація складається зі вступ; трьох розділів, які включають 6 параграфів, висновків та рег.':лендацій і бібліографії. ' і
Актуальність комплексу плтаїгь, що розглядаються у даній дисертації, визначається такими чинниками: І/ відсутністю у сучасній історичній науці повної та чіткої картини еволюці'ї зв'язків української діаспори з Україною у контексті їхньої залежності від міжнародної обстановки, інших суб'єктивних і об’єктивних факторів, зокрема, суспільно-політичної ситуації у країнах поселення і в Україні; 2/ потребою в адекватних даних і уявленнях про оптимальний характер структури, змісту і форм цих зв'язків з урахування?.! конкретних проблем розвитку України після розпаду Союзу РСР; 3/ браком науково обгрунтованої масштабної практичної програми співробітництва Української держави з діаспорою.
Проголояена 16 липня 1990 року Верховною Радою Української РСР Декларація про державний суверенітет, Акт про державну незалежність України від 24 серпня 1991 р., ряд інших документів створили реальні передумови для стабілізації зв'язків із зарубіжними українцями, здійснення контактів як на державному, так і громадському рівнях, надання їм взаємовигідного характеру й, що особливо важливо, - реалізації їх у такий спосіб, щоб вони сприяли швидшому подоланню кризових явищ в Українській державі.
. Розширення спектру співпраці зарубіжних українців із Україною, поглиблення економічних і культурних зв'язків між ними, наповнення їх новім змістом сприятиме прискоренню становлення української державності, збагаченню української культури, збереженню і розвитку народних традицій, етнічної самосвідомості українців. Така зумовленість співпраці базується на сучасних теоріях українського етяссу, згідно з якими громадяни українського походження інших країн, які мешкають за межами-УкраІни /традиційної території розселення ядра українського етносу/ в одним із структурних його елементів*. Тут перночерговв значення матимуть активні і рішучі дії організаторів, відмова від егоїстичних підходів, чітке визначення
Євтух В.Б. УкраїнськаЗ етноо: структура та характер взаємодії ' з навколЕшяім середовищем // Вісник АН України. - 1993. -•» 10. - С. 42. - '
- 2 -
пріоритетів, планомірність і принциповість, базовані на усвідомленні важливості цих контактів,для майбутнього світового українства. З огляну на це першочергового значення набуває налагодження стосунків з державами близького і далекого зарубіжжя, де проживас значна кількість українців і осіб українського походження.
Драматична історія України склалася так, що великі групи українців розсіялися по далеких країнах Америки, Європи, Азії, Австралії. . •
З перших днів перебування у Північній Америці українські іммігранти і'остро відчували потребу у зв'язках із землею батьків. Справа у тому, що більшість з них виїхала на заробітки і не збиралася назавжди залишитися у ролі емігрантів. Націленість на контакти з Україною у цей період проявилася радше у формах психологічно-ностальгічних, ніж практично-організаційних.
До їх практичної реалізації дійшло з появою у Канаді і Сполучених Штатах на початку XX ст. українських соціалістичних організацій, які почали розгортати роботу по наданню допомоги більшовикам Росії. Сьогодні на цьому акцентувати увагу не прийнято. Але фактом є те, що соціалістичний рух набув тоді масового характеру, в тому числі і в середовищі українських емігрантів. ■
Іншими мотивами керувалися несоціалістичні організації. Але суттєво вплинути на позицію Вашингтона їм заважали численні об'єктивні обставини, пов'язані з розвитком ситуації в УНР і навколо неї.'Особливих зусиль американські і канадські українці докладали до прориву інформаційної блокади щодо УНР.
Політичний аспект контактів 1920-их років проявився у ставлен ні ІММІГГ-..ЇІВ',до ситуації, що склалася на українських землях, які за рішенням держав-переможниць у І світовій війні увійшли до складу Польщі, Румуні! і Чехословаччини /Східна Галичина, Західна Вол яь, 'Північна Буковина і Закарпаття/. Впродовж 20-3й-х років в Канаді та США неодноразово проводились кампанії по збору коштів для допомога політв'язням та їхнім родинам, проводились мітинги проти насилля над українськими робітниками і селянами з боку дер-жав-окупантів. ' ■
! Ізольованість СРСР від зовнішнього світу перешкоджала з'ясуванню справжньої обстановки в УРСР. Це породжувало ілюзії, призводило до нерозуміння процесів в Україні. У роки II світової війни
- З - ■
політичний розкол серед українських іммігрантів поглибився. Одні приєдналися до руху солідарності, відразу ж почали створювати комітети допомоги батьківщині, які координували матеріальну і фінансову допомоіу Радянському боюзові, інші - підтримували оунів-ські угруповання, що діяли у Європі. .
У післявоєнний період контакти між УРСР і зарубіжними українцями продовжували носити вкрай заідеологізований, звужений характер і в основному зводились до так званих культурних зв'язків.
Оновлююче вплинули на розвиток зв'язків між Україною і діаспорою, спричинили хвилю консолідації зарубіжних українців навколо перспективи здобуття державності процеси, які розпочалися в СРСР . наприкінці 1980-их років.
Після проголошення незалежності України ставлення зарубіжних українців до зв’язків з українським народом набуло принципово но- ■ вих ознак. Суттєва відмінність від попередніх часів полягає в тому, що доброчинні акції з боку української діаспори Північної Америки плануються з розрахунком на перспективу; йдеться про допомогу не окремим групам, а в цілому Українській державі.
Хронологічні рамки даного дослідження обумовлені його тематичною спрямованістю і охоплюють період від кінця XIX століття до початку 90-х років XX ст. Вибір досить пролонгованого відрізку часу пояснюється тим, що кінець XIX - початок XX ст. був відзначений масовою еміграцією українців до країн Америки, перш за все у США і Канаду. Ця еміграція поклала початок зародженню і розвиткові української діаспори - тобто осілих українських спільнот як інтегральної складової частини суспільств. З появою на американському континенті перших іммігрантів з України перед ними відразу ж з усією гостротою постала проблема зв'язків із землею батьків.
Предметом дослідження є власне зв'язки української діаспори
з Україною як по лінії державних органів і громадських організацій, так і на основі персонально-групових контактів. Особлива увага приділяється їх змістовним характеристикам, еволюції принципів, яа яких вони будувалися, формам реалізації, причинам коливань у ступені активності, зокрема у контексті змін міжнародної обстановки та ситуації в Україні. Специфічний аспект предмету дослідження
- структура, зміст-і форма цих зв'язків у залежності від конкретних проблем, що з ними зіштовхнулася Українська держава в еконо-. - • • ■ і» .
' . ’ - 4 -
мічній і соціально-політичній сферах після здобуття незалежності.
Стан наукової розробки проблеми. Історіографія теми має свої традиції й включає дослідження українських, американських•та канадських вчених кінця ХІХ-ХХ ст. Перші спроби дослідження української імміграції належать самим українцям. Метою цих публіцистичних, інколи наукових, праць була ідентифікація явища еміграції з України у класовому контексті. Першим, хто звернув увагу на емігрантів, був М.Павлик зі своєю статтею у львівському журналі "Товариш1’ під назвою "Русини в Америці", наступними стали брошура
Й.Олеськова "0 еміграції" /1895 р./, а також спогади Агапія Гон-
I ■ • *
чаренка . . •
Вагомим внеском у дослідження української імміграції в Америці стала праця Ю.Бакинського "Українська імміграція в З’єдине-них Державах Америки", яка на жаль, вийшла лише в одному із кількох запланованих томів2. Автор цієї книги не просто наводить факти і цифри, але й на багатому фактичному матеріалі розкривав різ-'ні аспекти входження українців у нове середовище, робить цікаві узагальнення. .
. • В Україні таких праць було обмадь. £ міжвоєнний період їх /якщо брати УРСР/ взагалі не стало. У США та Канаді переважали виступи журналістів та громадських діячів, які цікавились темою української імміграції. Варто назвати прізвища таких українських-авторів, як А.Цеглинський, Л.Мишуга, П.Понятияіин, Я.Чиж, Л.Ясін-ський, О.Демидчук та ін.3
Спомини Агапія Гончаренка, українського козака-священкика. -Видав. Павлик №. - Коломия. - 1894. ■
Бакинський Ю. Українська імміграція в З'єдинених Державах Америки. - Львів. - 1914. - 4)38 с. • •
Цеглияський А.: ТпЬегргеЬег ‘і Оиг Уогіа. Окгаіліапа іп ітегіса, Іес. 1924, уоі. рр. 85-98« МишугаЛ., довголітній редактор "Свободи", займався питаннями визначення концепції українського національного табору в Америці в 1920-30-х рр., з багатьох його статей слід назвати розвідку в."Пропам’ятній книзі", виданій з нагоди 40-літнього ювілею Українського Народного Союзу /Джерзі Сіті, 1936/ на тему "Як формувався світогляд української .імміграції в Америці"; П.Нонятилин "Митрополит А.ШеПтицький в Аме-
- 5 -
Після 1945 року в Україні, із зрозумілих причин, довгий час справа заокеансько! імміграції вважалася "неіснуючою". В деяких працях інколи згадувалося лише про українську заробітчанську еміграцію*. Після 1950 року наукові дослідження в цьому напрямку припинились. Натомість розгорнулась масована ідеологічна робота проти націоналістичних угруповань за кордоном.
Першою фундаментальною комплексною працею, у якій на основі архівів із застосуванням наукового підходу висвітлені соціально-економічні питання становлення і життя української еміграції,' стала монографія А.М.Шлепакова "Українська трудова еміграція в США
і Канаді"2. І по сьогодні цілий ряд її положень і висновків мають . принципове значення, можуть розглядатися як методологічна основа для продовження досліджень проблем імміграції.
Дослідження професора Лещеика Л.О. відкрили шлях до узагаль- ' нюючих роздумів про долю сільських трударів з України та їхніх нащадків, які у північноамериканських умовах зберегли свсю українську ідентичність^.
риці". - Українці у вільному світі. - Джерзі Сіті. - 1954;
Чиж Я.: Our Racial and Rational Minorites, Their History, Contributions, and Present Problems. Edited bj Francis J.Broxn arid ■
- Joseph. S.Boucer. Hew Tbrkt Frentic Hall,1937»The Ukrainian Immigrants in the U.S. Sc ran ton «The Ukrainian Wotkingmens Asaociatioa}953t Ясінчук Л., відомий педагог'в Галичині Й Америці, написав кілька оглядів освітнього життя і шкільництва в Америці, наприклад, "Старокраєвим оком на українську імміграцію" - "Пропам'ятна кяи-
- Га" УНС. - 1936; Демидчук’С., працівник "Свободи", був автором '
багатьох статей з життя іммігрантів в "Календарях" і "Пропам'ят-
~ ній-книзі" УНС. ■ ' *
* Двісті свідків. - Розповіді про Америку. Київ: Вид-во "Радянський письменник". - 1953. _
^ Шлепаков А.М. Українська трудова еміграція в США і Канаді /кінець ПХ-початок XX ст./. - Київ:. Вид-во Академії наук УРСР. -I960. 200 с. . .
^ Іещенко Л.О. Фермерський рух в Канаді I90Q-I939. - К.: Наукова
думка. - 1979. - .243 с. '
Як відомо, 7 вересня 1991 року було широко відзначено 100-річ-чя українського поселення в Канаді. Спеціально до цієї дати був випущений збірник цілого ряду -українських вчених, в якому: висвітлюються даерела і причини масової еміграції українців наприкінці XIX - початку XX ст., суспільно-політичне й культурне життя української заробітчанської імміграції в минулому й на сучасному етапі; -велика увага приділяється питанням зв'язків українських канадців з колишньою батьківщиною^. Детально ці питання проаналізовані у збірнику за матеріалами наукової конференції, яка відбулася з нагоди ІОО-ліття української імміграції у Канаді /вересень, 1991, Львів/2. ' ' .
На жаль, українські історики приділяють недостатню увагу дослідженню тих процесів, які відбуваються у середовищі українських етнічних груп США і Канада на сучасному етапі. Можна назвати лише кілька праць, у яких проблеми сучасного стану зарубіжних українців стали предметом вивчення. Це, в основному, праці члена-кореспонден-та НАН України Євтуха В.Б., які присвячені питанням про сутність української етнічності у Сполучених Штатах Америки та Канади, важливим аспектам соціально-економічного^становища і етнокультурного розвитку українців цих країн3. В одній із останніх праць дослідник
х Шлепаков А.М.,-.Лещенко Л.О., Євтух В.Б. та ін. Українські канадці в історичних зв’язках із землею батьків. - К.: Вид-во Дніпро. - 1990. - 230 с.
О
* Українська еміграція. Історія і сучасність. - Львів: Каменяр.
- 1992. '
О -
Євтух В.Б. Українські етнічні групи США і Канади: соціально-економічний аспект. - Київ: Інститут економіки АН УРСР. - 1980; Евтух В.Б. Трансформация культуры этнической группы в условиях инонациональной среды /на примере американцев и канадцев украинского происхождения/. - Всесоюзная научная сессия по итогам этнографических и антропологических исследований. 1986-1987. -Сухуми. - 1988; Євтух В.Б. Українська етнічність у Канаді: можливості реальностей // Всесвіт. 1991. - № II; Євтух В.Б. Роль символів у збереженні української етнічності в Канаді. - Збірник "Українська еміграція.Історія і сучасність", - Львів: Каменяр. - 1992. , • ' ■ ■
розробив теоретичну схему зв’язків української діаспори з Україною в ,л'овах етнологіїтичного ренесансу в незалежній Українській
' Т ' ч
держав: . <
Широке коло питань, пов’язаних із сучасною соціально-економічною діяльністю української діаспори, в тому числі і крізь призму розвитку її зв’язків із землею батьків, докладно висвітлено у монографії "Українці в зарубіжному світі", книзі та статтях Євтуха В.Б. і Ковальчук О.О.3
Соціальногекономічний портрет українців за межами колишнього СРСР у контексті критичного переосмислення проблема зв’язків відтворює колективна монографія "Зберігаючи українську самобутність"'1.
Проблемам вивчення української діаспори присвятив ряд своїх праць один з найавторитетніших ї! дослідників іноземний член Національної Академії наук України процесор В.Маркусь5.
Всебічний аналіз історіографії з проблеми співробітництва України з діаспорою Північної Америки в досліджуваний період зас-
^ Євтух В.Б. Етнополітичний ренесанс в Україні та українська діаспора: проблеми взаємодії // Українська діаспора. - 1992.
^ Число 2. - С. 5-19.
й Шлепаков А.М., Буркут І.Г., Васильєва Л.Д. та ін. Україїщі в ' зарубіжному світі. - Київ: Наукова думка. - 1991.
3 Євтух В.Б., Ковальчук 0.0. Українці в Канаді. - Київ: Будівель' ник. - 1993; Євтух В.Б., Ковальчук 0.0. Етнокультурна діяльність українських канадців: здобутки і проблеми // Укр.істор. журн. - 1991. ^ ї 9, - с. 42-50; Євтух В.Б., Ковальчук 0.0. Українські канадці: проблеми соціальної інтеграції. /До 100-річ-чя української еміграції в Канаду/ // Укр.іст.журн. - 1991. -
Іі 8. - 6. 64-74.
4 Єьгух В.Б., Камінський Є.Є.., Ковальчук 0.0., ТрОщинський В.П. ■Зберігаючи українську самобутність. - Київ: ІНТЕЛ. - 1992.
. Маркусь В. Огляд праць та проблеми дослідження історії української іміграції в Америці // Український історик. - 197І. -
• № 1-2. -,с. 70-78; № 3-4. - с. 72-85; Маркусь В. Чому діаспора:. спроба ідентифікації поняття // Українська діаспора. - 1992.
• - Число І. - с. 4-13; Євтух В., Маркусь В. Українська діаспора . // Вісник АН України. - 1992. - № II. - с. 108-109.
відчує, що за всі минулі десятиріччя були окреслені лише деякі штрихи в II вивченні. Та узагальнюючого дослідження з названої проблеми не ПОЯВИЛОСЯ. • ■
Головна мета дисертації - дослідження змісту, характеру і форм організації зв’язків міг. Україною та українцями США і Канади.
Основні завдання дисертації полягають у тому, щоб:
- по-перше, виявити динаміку взаємозв’язків діаспори з Укра-
їною, висвітлити їхні основні закономірності, дати їм об’єктивну оцінку з точім зору суспільної значимості, передовсім, дія Української держави; • . ' .
- по-друге, критично проаналізувати основні форми зв’язків діаспори з Україною як по лінії державних органів, так і на основі персонально-групових‘контактів протягом десятиліть існування українських поселень, маючи на увазі їхню не- /ефективність/;
- по-третє, дати .якісні характеристик!! нинішнім зв’язкам
. між Україною та зарубіжними українцями, виробити на цій основі , практичні рекомендації;
- по-четверте, відтворити соціально^економічні можливості
діясгіори у контексті активізації II участі у вирішенні проблем, з якими стикається Україна у перехідний період від залежності до державної незалежності. '
Історико-порівияльний та анаїітичний підхід як основний теоретичний принцип даного дослідження, коли мова йде про зпачні підрізки часу, у нашому розумінні полягає у тому, щоб на основі • ' осмислення конкретно-історичних подій та ситуацій виявити і про- , ■ аналізувати змістовне наповнення, - форми і характер зв’язків укра-' • їнської діаспори в СИА і Канаді з Україною, які залежали від та-ккх двох груп факторів: ' ' ' . • - . '
- стану і характеру міжнародних та міждержавних відносин; .
- ситуації на власне українських землях, розірваних спочатку
між царською Росією і Австро-Угорщиною, згодом - між Радянським Союзом, Польщею, Румунією і Чехословаччиною, а в повоєнні роки -об’єднаних у складі УРСР, що належала до СРСР. . ' .
Принагідно зазначимо, що поняття "Україна", коли йдеться про
■ співробітництво з нею української діаспори вживається нами, зде-більпого, в етяотергторіаяькоку, а не державно-політичному значенні. Лп’лз в період після здобуття Україною незалежності мова може
йти про державно-політичний зміст вказаного вище поняття, про поєднання етнотериторіального і державно-політичного аспектів.
Компаративний аналіз змісту, характеру і форм організації зв'язків між Україною й вихідцями з України, передовсім у СИА та Канаді, дозволяє зробити ряд висновків, без врахування яких, на наш погляд, неможлива розробка максимально наближених до потреб розбудови Української державності концептуальних підходів до цієї проблеми, визначення реальних перспектив розширення контактів, їхньої ефективізації. .
Джерела, які використовуються у дослідженні, можна'згрупувати таким чином:
1. архівні матеріали;
2. документи та збірники зарубіжних громадсько-політичних організацій, наукових та професійних об’єднань;
3. зарубіжна періодика та мемуарна література.
У роботі над темою використані різноманітні архівні матеріали. Це, у першу чергу, документи з фондів Центрального державного історичного архіву України /м.Київ/, які містять істотну інформації-. про рух зарубіжних українців США та Канади під гаслом надання технічної допомога Україні в 1920-ті. роки, діяльність незалежних канадських духоборів, спрямовану .на відбудову сільського господарства України , а також матеріали про діяльність Товариства "Україна"^ починаючи з 1960-их.років2. ^
Серед другої групи джерел особливе місце посідають документи та збірники, зарубіжних громадсько-політичних організацій, наукових та професійних об’єднань, які знаходяться у фонді зарубіжної ' україніки Центральної наукової бібліотеки ім. З.І.Вернадського ' Національної Академії наук України. Так, особлива увага у дисертації- була приділена докладному аналізу видань зарубіжних українців, які містять важливі матеріали щодо реальної картини-життя українців.за кордоном, дають уявлення про рівень їхньої етнічної самосвідомості, висвітлюють заходи різних організацій в напрямку сприяння досягненню самостійної України. Це стосується матеріалів ■Світового Конгресу Українців /СКУ/, документів Комітету Україн-
1 ЦДІА України. - Ф.І. - Оп.2. - Спр.935; там же. - Ф.З. - Оп.І.
- Спр. 256.- • • .
2 Там же. - Ф.5ІІІ. - ОпЛ. - Спр.603; Ф.2. - Оп.9. - Спр.869І.
- 10 -
ських Канадців /КУК/, Українського Конгресового Комітету Америки /УМА/, Українського Народного Союзу /УНС/ і т.д.1
Автором також були критично використані звіти і резолюції з'їздів колишніх "прогресивних" організацій, зокрема, Товариства об'єднаних українських канадців, Ліги американських українців, Робітничого запомогового товариства.
■ Інтерес дисертанта викликали цінні довідкові видання: енциклопедії, словники, біографічні довідники, статистичні й бібліографічні збірники, монографії, історичні документи. Йдеться, передовсім, про видання Канадського Інституту Українських Студій, Наукового товариства ім. Т.Шевченка, Української Вільної Академії Наук, Українського історичного товариства, Українського наукового інституту Гарвардського університету, Центру українських історичних досліджень ім. П.Яцика2. Особливу цінність серед бібліографічно-довідкової літератури мають "Енциклопедія українознавства" /під ред. Кубійовича В./3, Західньоканадський збірник /Канадське науко-
Дев'ятий конгрес американських українців. - Нью-Йорк: вид. Українського Конгресового Комітету Америки. - 1966. - 136 с.; Збірник матеріалів і документів у 25-ліття діяльності КУК 1949-1965.' Вінніпег: вид.Комітету Українських Канадців. - 1965. - 310 с.; ' Перший Світовий Конгрес Вільних Українців. - Матеріали. - Вінніпег: вид. спілки "Тризуб". - 1969. - 479 с.; Українська заморська т.ердкня - ювілейний альманах у 75-фіччя Українського Народного Союзу. 1894-1969. - 319 с.; Конгрес Українців Канади /15, 1986, Вінніпег, Манітоба/. Матеріали: 10-13 жовтня, 1986. Ред. Л.Гавришків. - Вінніпег - Манітоба, 1986. - 242 с.
2 Архімс^ч 0. Українська Вільна Академія Наук в її істори*шому . розвитку // УВАН. Ювілейне видання, присвячене 20-літтю діяль-нбеті: 1945-1965. - Нью-Йорк. - 1967. - 20 с.; Дорошенко Д. Огнище української науки.// Наукове товариство ім. Т.Шевченка. -Нью-Йорк. - Філадельфія. - 1951. - 51 с. та ін.
^ Енциклопедія українознавства. Словникова частина /під ред.Кубійовича В./. - Парик - Нью-Йорк: вид. Молоде життя. - 1955, т.І -400 с.; 1955-1957, т.2 - 400 с.; 1959, т.З - 400 с.; 1962, т.4'-464 с.; 1966, т.5 - 400 с.; 1970, т.6 - 496 с.; 1973, т.7 -400 -с.; 1976, т.8 - 400 с. '
- II - •
ве товариство ім. Т.Шевченка/1-, "Українські поселення" /довідник/2, "Українці в американському та канадському суспільствах" /соціологічний збірник/3, які містять важливі відомості про українську діаспору Північної Америки.
У бібліотеці Української діаспори /м.Київ/ під кутом зору . досліджуваної проблеми була опрацьована зарубіжна українська періодика, зокрема, газети: "Ниття і слово" /Торонто/, "Українські Вісті" /Нью-Йорк/, "Гомін України" /Торонто/, "Свобода" /Нью-Йорк/, "Форум” /Торонто - Нью-Йорк/, "Новий шлях" /Канада/.та ін. '
Закономірною була увага дисертанта до праць ідеологів і керівників українського національно-визвольного руху. З огляду на . велику кількість таких матеріалів, назвемо лише деякі з них і публіцистичні статті В.Виннлченка, М.Грушевського, С.Петлюри, Ю.Ба-чинського, у яких даються загальні оцінки подій, аналізуються невдачі українських політиків і т.ін. .
На захист виносяться такі положення:
1. Першими зарубіжними українськими організаціями, які поклали початок зв'язкам діаспори та України, були соціалістичні, зокрема, Товариство об'єднаних українських канадців, Ліга американських українців, Робітниче запомогове товариство.
2. Зв'язки між українською діаспорою Північної Америки та •
Україною поступово, розширювались та урізноманітнювались, пройшовши шлях від однобічних форм /гуманітарна допомога діаспори Україні або культурні "десанти" з України/ до поки що незрілих планомірних акцій державної значимості /створення фондів, спільних підприємств, виділення приміщень для посольств тощо/. .
’ 3. Важливу роль у сфері зв'язків відіграє психологічний стан
в середовищі діаспори, політична активність якої зростає в періоди активної боротьби за незалежність народу, від якого вона походить і має тенденцію- до спаду з реалізацією цієї мети. '
' 4. Головним спонукальним мотивом зв'язків України й діаспори у минулі роки була солідарність останньої з своїм поневоленим на-
1 Західньоканадський збірник. Т. ХІУ. Канадське наукове товарист- .
. во ім. Т.Шевченка. Едмонтон.- - 1973. - 207 с.
2 Українські поселення. - Довідник. - Нью-Йорк. - 1980. - 351 о.
? Українці в американському та канадському суспільствах. Ссціо-
' логічний збірник. - 1.1. - Лжерсі-Сіті. - 1976. - 360 с.
- 12 - ' родом, а після здобуття Україною незалежності - прагнення надати їй допомогу у справі утвердження державності.
Наукова новизна даної праці полягає у тому, що:
- під кутом зору наукової об'єктивності здійснено спробу пе-реоспслеяня історії зв'язків зарубіжних українців з Україною;
- критично проаналізовані окремі аспекти культурних зв'язків періоду існування УРСР;
- виявлено роль різних організаційних структур України і діаспори у цій сфері;
- встановлено фактори, які сприяли чи гальмували переведення зв'язків у нормальне ділове співробітництво; •
- вперше проаналізовано- розвиток процесів взаємоді! та особливості контактів зарубіжних українців і України після прийняття Верховною Радою України Декларації про державний суверенітет й проголошення Акта про державну незалежність.
Практичне значення дисертації пов'язане з тим, що вона доповнює та систематизує усі відомі на даний час дані та уявлення про зв’язки між Україною та її північноамериканською діаспорою. Дисертаційне дослідження, критично висвітлюючи досвід минулого, разом з тим визначило нові пріоритети і напрямки на сучасному . етапі. Висновки даної праці за умови їх врахування, могли б, на наш погляд, сприяти розробці максимально наближених до потреб розбудова Української державності концептуальних підходів до цієї проблеми, визначенню перспектив розширення контактів, їхньої ефекгивізації. ' . ' : . ■ '
Матеріалі! дослідження частково вже передані у вигляді аналітичної довідки в Міністерство Закордонних справ України. Бони могли б бути . користані при виробленні нових форм і методів співробітництва України із зарубіжними українцями, зокрема, при розробці державної програми "Українська діаспора" Дііністерство у справах . національностей та міграцій/.
. Дане дослідження містить у собі ряд висновків і рекомендацій щодо реальної обстановки у сфері зв'язків між Україною й українською діаспорою. Ці висновки і рекомендації можуть бути корисними для державних структур, які займаються організацією міжнародного ' співробітництва України. . .. .
- 13 - '
Апробація наукових праць автора. Окремі положення дисертації були використані автором при підготовці доповідей на вітчизняних наукових конференціях, зокрема, на У конференції молодих вчених /3-9 червня 1990 року/, м. У я? город, 1990; УІ науковій конференції молодих вчених і спеціалістів /10-17 червня 1991 р./, м.Ужгород, 1991 р. Основні результати дисертації опубліковані.
У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються предмет та хронологічні мечі дослідження, аналізується рівень вивченості проблеми, які розглядаються у дисертації, висуваються завдання та напрямки дослідження. Обгрунтовується наукова новизна роботи. ' ■
Перший розділ - "Соціально-економічна і політична обумовленість зв'язків української діаспори у Північній Америці з Україною" присвячено аналізові демографічної та соціально-економічної ситуації серед української діаспори цих країн. При характеристиці українських етнічних груп США і Канади дисертант спирався на праці Відомого американського соціолога й демографа Воловини 0. Аналіз сукупності наукових даних показує, що на момент прозедеїшя перепису 1990 року у Сполучених Штатах мешкало 740803 особи українського походження. У порівнянні з 730056 особами у 1980 році, це становить 1,5 процентний приріст за 10 років. Предметний анаїіз статистичних даних переписів 1980 і 1990 років дас моїхливість пррстс::::іти динаміку чисельного складу українців у Сполучених Штатах і зробити-на цій підставі висновок, що вони продовжують мігрувати із птатів з найбільшими їх концентраціями до тих, де їх громади нечисельні.
Ця міграція вмотивована, на наш погляд, головним чином економічними причинами.
Американські демографи відзначають, що особи українського походження мають цілий ряд характерних ознак. Так," по-пег/ве, їхній соціально-економічний статус прирівнюється до середнього показника по США; по-друге, рівень народжуваності серед них нижчий, ніж у середньому по країні; по-третє', значна питома вага осіб старшого покоління, ніж у цілому по США; по-четверте, наступні ■покоління американських українців розселяються за мерами етнічних Спільнот і схильні до більшої соціальної мобільності.
Згідно з результатами перепису населення Канади ISSI року . тут проживав 529.6 тисячі канадці», українського походження, які
складають 2,2 відсотки від загально! кількості населення.. Аналіз соціальної мобільності дає підстави твердйти, що соціальний статус українських іммігрантів динамічно поліпшується. Такий позитивний розвиток /порівняно з .їхнім соціально-економічним становищем до переселення в Канаду/ відбувається у результаті сприятливих умов, які їм надавала країна поселення, й напруженої праці самих переселенців. ’ . '
Характер зв’язків зарубіжних українців з батьківською-землею залежав від стану міжнародних відносин та від ситуації власне на українській землі. Незважаючи на перипетії історії, українські поселенці у західному світі завжди- прагнули до зрідненая з землею, яку полишили перші' емігранти і яку не_бачила більшість їхніх нащадків. Це прагнення відбилося в рухах солідарності й допомоги українському народові. Вони були започатковані ще в перші десятиліття перебування в діаспорі. Більш-менш організованими зв'язки стають з утворенням у Сполучених Штатах і Канаді на початку XX ст. українських угруповань соціалістичної орієнтації.
Особливо помітними стали заходи заробітчанської імміграції, спрямовані на підтримку Української Народної Республіки, після прибуття на американську землю у січні 1919 року "повноважцих представників" Києва Ю.Бачинського та А.Маргсяіна.
"На поміч голодуючим у. Радянській Росії" - під таким гаслом _ вели представники заробітчанської еміграції у США'і Канаді кампанію солідарності не тільки в період голоду 1921-22 рр., ай упродовж кількох наступних років. В роки війни широко, особливо в Канаді, практикувалось утворення комітетів допомоги Батьківщині, котрі координували матеріальну і фінансову допомогу Радянському Союзові. ■ ■ .
. У другому розділі - "Нові форми і зміст зв’язків України з діаспорою" - привертається увага до того, що з початком процесів перебудови у 1985 році в Україні поступово стали відбуватися деякі соціально-політичні зрушення. Так, першу велику хвилю притики існуючої системи викликало широке невдоволення офіційним трактуванням Чорнобильської катастрофи. Нові настрої почали проявлятися насамперед серед української інтелігенції'. Особливу активність виявили західні українці. Процеси перебудови внесли також нове змістовне наповнення у зв’язки України з діаспорою, але особливий
вплив справила Чорнобильська катастрофа, що об'єднала практично всіх зарубіжних українців навколо ідеї надання допомоги українському народові. Характерно, що у цій ситуації мало не вперше, об’єдналася різні політичні сили української .діаспори. Активну працю в цьому напрямку здійснює "Фонд допомоги дітям Чорнобиля", директором якого е визначний вчений-українознавець професор Тарас Гунчак, Український Братський Союз, Президія Світової Ради Суспільної Служби при Світовому Конгресі Українців, "Друзі жертв Чорнобиля" і т-.д.
Необхідно також зазначити, що в цей період змінився і сам характер співпраці України з діаспорою. Так,' починаючи з 1360-х років, співробітництво між УРСР та зарубіжними українцями зводилось до так званих культурних зв'язків, які здійснювались в основному через Товариство "Україна". Незважаючи на гостру боротьбу між різними політичними силами у середовищі зарубіжних українців шодо доцільності чи недоцільності підтримування культурних зв'язків з Україною, такі контакти практично не припинялись.
Після прийняття Верховною Радо» України Декларації про державний суверенітет та проголошення Акта про державну незалежність співробітництво України з українця”:» С"'А та Канйди набуває принципово нових ознак. Головна відмінність від попередніх часів -у спробах розраховувати на перспективу, допомагати не окремим .групам населення, - потерпілим, голодуючим, а в цілому народові й державі. . •
У третьому розділі - "Співробітництво України з діаспорою в умовах становлення державної незалежності" виділяються дві групи чинників, що суттєво впливають на характер такого співробітництва. Перша - це ті, які його гальмують, друга група чинників - стимулюючі, Серед чинників, які можуть стримувати співробітництво України з діаспорою СЛІА і Канади, вагомими виявляються такі: а/полі етнічність населення України; дбаючи про умови етнополітичного ренесансу українців, обов'язково потрібно створювати умови для ренесансу інших етнічних спільнот; б/ повільність демократичних перетворень, надто у сфері економіки, в Україні та в інших державах колиіпяього СРСР; в/ ідея федеративного устрою України, яка побудована на еклектичних засадах, де. змішуються етнографічно-економічні ознаки розвитку різних регіонів нз'лої країни.
- 16 -
До стимулюючих чинників можна віднести: а/ становлення нового мислення у міжнародних відносинах; б/ поступова деідеологізація суспільно-економічного життя в Україні, що дозволяє зняти класово-партійні бар’єри у спілкуванні українців з представниками української діаспори.
Слід такои відзначити відсутність залежності структури, змісту і форм цих зв’язків від конкретних проблем, що з ними зіштовхнулася Українська держава після проголошення Акту незалежності і припинення існування Союзу РСР. Цим явно обметується ефективність співробітництва. Активному залученню політичного і соціо-економіч-ного потенціалу української діаспори до реалізації інтересів і планів України продовжує заважати низький рівень обізнаності громадськості держави про історію і сьогодення зарубіжних українців. Саме цим викликані певна ідеалізація цих можливостей і поява споживацьких настроїв у контрагентів з нашої сторони /теза "діаспора нам допоможе"/ по суті відбиває цю ситуацію. Наші дотеперішні підходи до співробітництва з західною діаспорою потребують суттєвого коригування. Таке співробітництво далі не може бути лише джерелом односторонньої перманентної фінансової допомоги Україні
з боку діаспори /до тою ж фінансові можливості останньої в до- . сить обмеженими/.
• Щодо перспектив можливого співробітництва України з діаспорою, то дисертант відзначає, що найважливішими показниками цього виступають рівень взаємної зацікавленості у співробітництві, принцип взаємовигідності, потреба в одержанні допомоги тої чи іншої сторони і розуміння необхідності її надання. '
Взаємовигідною і ефективною могла 6 бути розробка спільних наукових пг^-ктів, залучення діаспоральних кадрів і фінансів для спільних досліджень, видань літератури. Результати таких, зокрема, соціологічних досліджень, спрямовані на вияснення соціальної структури і соціально-економічного сїатусу українців в різних країнах поселення, рівня їхньої інтеграції в суспільне життя цих країя, а рівночасно - рівня збереження ними етнічності, їхніх ціннісних орієнтацій, націленості на етнічне самовираження і на взаємодію з ядром українського етносу, тобто з Україною, могли 6-бути використані як діаспоральними громадськими структурами і організаціями для ефективізації своєї праці, так і відповідними .
дерта: гими і громадськими органами і установами України для ви-роблеичя доцільнішої політики щодо діаспори. Зокрема для керівних центрів західної діаспори така соціологічна інформація.була б корисною передовсім тому, що нині вони стоять перед, необхідністю визначення^нових орієнтирів, форм і методів своєї діяльності у зв’язку з фактом існування незалежної Української держави.
Серед інших напрямів співробітництва із західною діаспорою перспективними уявляються такі:
- Більш активне здійснення в Україні спільних молодіжних програм у формі літніх таборів і шкіл украінрзнавства, в чому особливо зацікавлені- широкі громадські кола діаспори;
- Представники діаспори могли б взяти ширшу участь в діяльності різних благодійних американських фондів і організацій, зокрема "корпусу миру", і в такий спосіб Україна безкоштовно одержала б, скажімо, викладачів англійської мови, якой украй слабко володіють українські науковці, політики, бізнесмени, насамперед, середнього і старшого віку;
- Автори з діаспори могли б інтенсивніше видаватись саме в Україні. Для них це менші витрати, якби вони друкувались на Заході, а для України - фінансова допомога. До того ж Україна - головний споживач Іхньо! друкованої продукціІ;
- Важлива роль діаспори могла б проявитись і в тому, щоб за
допомогою Української держави розширити в бібліотеках західних країн представництво україніки, де ми катастрофічно програємо у порівнянні з тим^ ж росіянами. .
У висновках та рекомендаціях підведені підсумки, зроблені узагальнюючі практичні рекомендації щодо характеру зв’язків українсько! діаспори СІНА й Канади з батьківською землею, який залежав від багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів, насамперед від суспільно-політичної ситуації'в країнах поселення і в Україні, позицій різних політичних сил української діаспори.
Для ефективізації зв’язків між українською діаспорою та Україною вважаємо за доцільне здійснити ряд таких.заходів:
- прийняття Верховною Радою України законодавчого акта, який би забезпечував пільгові умови представникам діаспори для проведення тої чи іншої діяльності на території України і декларував би прагнення, нашого уряду здійснювати такі контакти на взаємовигід-
- 18 -
них умовах; гарантував би право купівлі землі /на перших порах без оподаткування, торговельних підприємств, заснування своїх фермерських господарств, безоподаткового інвестування і т.п./;
- виділення асигнувань на потреби міжнародної інформаційної мережі, відкриття її журналістських представництв,' залучення представників української діаспори до поліпшення діяльності засобів масової інформації; •
- фінансування спеціального проекту щодо інформації банку даних про український "етнобізнес" в країнах Заходу та організування передплати довідкових видань банків, підприємств, кооперативів ділових структур зарубіжних українців;
- розробка спільної програми діяльності "українсько-українських" підприємств та налагодження їхнього взаємовигідного співробітництва.
Втілення в життя масштабної і головне тривкої програми співробітництва обов’язково мусить передбачати фактор взаємної вигоди. Без цього існуватиме загроза спадів, непевності й розриву контактів. Важливим моментом тут, на наш погляд, є усвідомлення того,що після II світової війни захист прав національних меншостей набув міжнародного характеру.У цьому ж контексті треба враховувати й те, що угоди між державами і багатосторонні домовленості у цих питаннях маюті> пріоритет над внутрішнім законодавством країн-учасниць.
. Основний зміст дисертації викладено в публікаціях:
1. Иммиграционные процессы в Канаде // Тезисы докладов У на-
учной конференции молодых ученых и специалистов. - Ужгород. -1990. - С. 21 /0,1 др.арк./. ■
2. Тг' >щии украинской культуры в современном зарубежном'
мире // Сборник тезисов докладов УІ научной конференции молодых ученых и специалистов, 10-17 июня 1991 г./. - Ужгород* - 1991. -С 2І0-2ІІ /0,2 др.арк./. ’
3. Економічне співробітництво України з діаспорою // Збірник
молодих вчених Інституту світової економіки і міжнародних відносин АН України. - Київ. - 1994. - 0,8 др.арк. _ .
4. Еволюція співробітництва України з діаспорою // Українська діаспора / АН України. Інститут соціології, редакція енциклопедії Української діаспори при НІШ /США/. - Київ-Чикаго, Інтел. -1994.
- Ч. 6. - 1,0 др.арк. . : 4 , ' .
. ' .. , \ */>'_ .........................................
Пптгписано к печати4005$9 Зак.ІОУ/уа./ОО 'размножено ІЩ Мнстата .Украины ГОІГ
• І ї »