автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.05
диссертация на тему: Социально-политические и философские взгляды Пантелеймона Кулиша

Полный текст автореферата диссертации по теме "Социально-политические и философские взгляды Пантелеймона Кулиша"

Міністерство освіти України ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

р Г Б ОД

І 6 ЙЮЯ 1983

на правах рукопису

БОЙКО МИКОЛА ПЕТРОВИЧ

сл

ч

УДК 101.9 (477)

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІШ А

09.00.05 - історія філософії

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Дніпропетровськ - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії і історії філософії Київського університету ім. Т.Г. Шевченка

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Київського університету ім.Тараса Шевченка Бичко Ігор Валентинович

Офіційні опоненти:

1. Доктор філософських наук, професор, заступник начальника управління гуманітарної освіти Міністерства Освіти України

Луханіна Тетяна Петрівна

2. Кандидат філософських наук, докторант Дніпропетровського державного університету

Пронякін Володимир Іванович

Провідна організація - Національний університет "Києво-Могнлянська академія’’

Захист відбудеться сШПК&. 1998 р. о і£2_ годині на

засіданні спеціалізованної вченої ради Д 03.01.17. в

Дніпропетровському державному універсигеті за адресою 320025, Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, 72, сщії ЗО1?, корп- і

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського державного університету

Автореферат розісланий “30 (фоМ&£,1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради

Філатов А.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається специфікою проблем, які ірішуються сучасними суспільними науками. Найбільш актуальною з них є слідження питання формування та становлення національної свідомості сраїнського народу і відображення його духовної спадщини. Намагання :відомити власну історію, культуру, традиції, звичаї дають нам змогу юзуміги процес створення національного менталітету через призму инулого часу, а також активізує наші зусилля в цьому дослідженні.

Пізнання минувщини спирається на глибокі знання нашої культурної іадщини: літератури, фолькльору, обрядів, релігійних та світоглядних ївлєнь, але світоглядну основу українського народу неможливо засвоїти без торико-філософського осмислення витоків національної свідомості.

Ментальність українського народу нерозривно пов'язана з формуванням эго національних основ, включаючи постійну пластичність зміни зітовідчуття та світорозуміння. Питання ментальності українців зазнало ряд торичних змін. На рівні "буття", українці були носіями психологічних і задиційних рис національної культури, але осмислення до теоретичного івня цієї проблематики стало можливим лише в минулому столітті. Це було ов'язано з відродженням національної культури і поступовою зансформацією народної культури в національну, де на зміну окремих осіїв української духовності приходить інтелігенція з чіткими намірами ^мислення всього культурного надбання й наближення української культури

о рівня світової.

Специфіка духовного розвитку XIX століття має дві важливі ознаки, [ерша половина цього століття була характерна закладанням теоретичних ісад національного розвитку: формувалася література, створювалися освітні наукові заклади. Цей поступ в національному розвитку був пов’язаний з ротиборством з російським самодержавством і феодально-кріпосницьким

ладом. Осмислення минувшини України виступає важливим засобс» ствердження національної культури. Середина XIX століття стала важливі» кроком зростання політичної активності інтелігенції, що взяла свої початкі від декабристських організацій та діяльності Кирило-Мефодіївськоп товариства. З відміною кріпосницьких порядків в 1861 році почала зростаті політична активність мас, а початок демократизації суспільства надав змог] легалізування національних культур пригноблених народів. В цьом; контексті необхідно розглядати проблему становлення світогляд; Пантелеймона Олександровича Куліша. Його філософські погляди т; культуротворчу діяльність неможливо зрозуміти без осмислення соціально політичних, духовно-культурних умов тієї епохи, виявлення специфіки ] його творчості, вихідних елементів, домінант, тенденцій.

Світоглядні позиції Куліша складалися в змінну епоху суспільно трансформації від феодалізму до капіталістичної соціальної системи; : області мистецтва і літератури намітився перехід від романтизму до реалізму в світогляді від релігійного есхатологізму до раціональної філософії.

Ядром Кулішевої творчої наснаги і громадянської позиції виступал концепція обгрунтування гуманістичних засад громадянського суспільства Дослідження Кулішевої спадщини, вивчення його світогляду ставить пере, дослідником задачу: широкого знайомства з його художньо-літературними історичними, філософськими, критично-публіцистичними творами, а тако) вивчення матеріалів особистої біографії Куліша. Засвоєння цілісності спадк Куліша можливе через гармонійне поєднання творчого надбання в контекст проблематики суспільних завдань того часу і перспективи сучасних пробле: українського культурного розвитку. Автор намагався в досліджені триматися об'єктивної точки зору, не акцентувати увагу на Кулішеви суперечностях і критичних нападках на нього, а звернувся до першоджерел його праць, архівних матеріалів і документальних свідоцтв, широк використав праці письменників про Куліша.

з

Головна мста дослідження полягала в тому, щоб методами історико-філософського аналізу показати найважливіші аспекти філософських, юлітичних, релігійних, мистецьких, літературних проблем в Кулішевому :падку, які визначилися в його працях; дати системний аналіз формування toro поглядів, пов'язуючи духовний Кулішевий спадок з головною лінією цяльності: визначити напрямки його прогностичних задумок в духовному юзвитку нашої епохи. На думку автора, творче надбання Куліша ¡алишилось переважно в рамках літературних та мистецьких досліджень. Историки вітчизняної філософії мало звертали уваги на вивченні філософських ідей Куліша. Це було обумовлено державно-політичними іричинами заборонення його публікацій, окрім окремих творів, по-друге, іегативними оцінками з боку революційно-демократичної преси 70-80-х років «шулого століття. Нинішня переоцінка суспільством духовних вартостей, іідхід від монопольного права на засоби інформації, дає змогу по-новому юзкрити багатство Кулішевого спадку для нинішнього суспільства. Але по-іерше, необхідно зняти "табу" на його твори, по-друге, необхідна повна іублікація духовного спадку, і по-третє, розкрити невід'ємний внесок Куліша в суспільно-історичний розвиток України.

Проблему, яку поставив перед собою дослідник: на базі широкого матеріалу Кулішевих праць дослідити специфіку становлення української ментальності, зрозуміти найважливіші тенденції культурного розвитку /країни, проаналізувати основні чинники, що лягли в основу Кулішевої філософії.

Актуальність теми дослідження визначається потребами глибокого іналізу витоків національної культури та "відродження" історико-філософської думки на прикладі українського мислителя П.Куліша.

Стан розробленості теми. Специфіка п дослідженні світогляду Куліша галежить до ряду актуальних і фундаментальних за своєю структурою задач в той час є найбільш складних проблем вітчизняної культури та філософії.

Дослідник в області історії філософії та історії культури, який взяв за мету досліджувати спадок Куліша, змушений визнати, що на його долю припадає дуже мало "чисто" філософських творів цього мислителя, філософська концепція була у нього відсутня, але він залишив дуже багато філософських думок. Специфіка філософського аналізу Кулішевого світогляду полягає в дослідженні всього масиву творчого спадку: автобіографічні нотатки, поеми, вірші, історичні оповідання та дослідження, фолькльорні записи, літературні переклади, критичні статті та рецензії і безумовно філософські розробки. Звернення до Кулішевих праць тих письменників і політичних діячів, які намагалися дати об'єктивний аналіз, носили в собі суперечливі оцінки і показали хвилеподібний стан звернення до нього. Як на письменника тг історика, він звернув на себе увагу серйозними творами: поемою "Україна", історичною хронікою "Чорна рада" та політичною публікацією "Повесть оС украинском народе", де з боку української та російської інтелігенції булг визначена висока оцінка і визнання його таланту.

Про діяльність Куліша в Кирило-Мефодіївському товаристві зберегли« лише матеріали слідства по справі цієї організації. Період заслання теж мале дослідженний, хоч Куліш в цей період працює над матеріалами російської тг української історії. Пік його творчості припав на середину 50-х та початої 60-х років XIX століття, він пише фундаментальну працю "Записки с Южной Руси", також тісно співробітничає з Т.Шевченком, М.Костомаровим М.Вовчок, Л.Глібовим та іншими. В 60-ті роки Куліш пише історичні праці в яких ігнорується прогресивна роль запорізького козацтва і гайдамацтва і долі українського народу. Це дало поштовх критичних нападок з бок; І.Франка, М.Драгоманова, М.Павлика. Неможливо стверджувати, що Куліи повністю закрився від української проблематики, хоча в 70 і 80-ті роки вії пише філософсько-соціологічні твори:"Хуторянская философия и отдаленна от света поезия", "Листи з хутора". По-справжньому ім'я Куліша оживає н початку XX століття, коли українські дослідники всебічно аналізують йог

падщину. На філософські теми про нього пишуть В.ІЦурат, В.Петров, /[.Дорошенко, М.Зеров, Є.Кирилюк.

Сталінський терор на українську інтелігенцію в 30-50-х роках упроводжував повній забороні вивчення Кулішевих праць; його ім'я не ібминула ідеологічна заборона і будь-яке згадування про нього. Але в межах Західної України та в українських діаспорах США, Канади, Німеччини, <уліш "продовжував” жити. Тут публікуються його твори, ним цікавляться гкраїнські філософи. Дмитро Чижевський зробив системний аналіз Сулішевої філософії в "Нарисах з історії філософії на Україні", а Євген Сирилюк його світогляд пов'язав з біографією. Аналіз окремих питань філософських роздумів Куліша був відмічений у публікації І).Олександровича "Історія нового українського писемництва". Завдяки іусиллям діаспори в США була надрукована праця: "Куліш П.О. Вибрані іисти українською мовою написані", де простежуються творчі і особисті ів'язки Куліша з українськими творчими діячами. Розпад Радянського Союзу відновлення української державності відмічався новим потоком публікацій іро Куліша. Єфремов С.: "Літературно-критичні статі" (1993), Антонович В. Автобіографічні записки" 1993; Охріменісо В. "Шевченко і Куліш очима несамовитого" Віссаріона" 1994; Шевчук В. "Про Хутірську філософію Іантелеймона Куліша" 1992; Чижевський Д. "Українська філософія", 1993); Гольберг М. "Сербські мотиви в творах П.Куліша" 1991; Бурбан В. 'Мизний" соціалізм живе і перемагає" 1992; Петров В. "Хуторянство і Звропа" 1992 та інші твори. Дослідженню специфіки художньо-літературного світогляду Куліша були присвячені праці видатних письменників: Уїзенштока І., Вознюка М., Дорошенка Д., Гординського Я., Жулинського VI., Мазуркевича О., Маковея О., Маланюка Є., Павличко С., Нахліка Є., Злександровича М., Сумцова М., Стебницького П., Шенрока М., Хвильового М., та інших. Особливе місце займають дослідження проблем, ікі відносяться до політичних, історичних, філософських праць Куліша, де

б

дослідники присвятили публікації: Вашкевич Г., Вахиянін А., Грушсвський М., Донцов Д., ДрагомановМ., Забужко О., Кордуба М., Костомаров М., Павлик М., Наконечний Р., Стороженко Н. та інші.

Важливою основою у вивченні світоглядної проблематики Куліша і його поглядів на культуру українського народу виступають розробки сучасної філософської школи, де представлені праці, спрямовані на вивчення української філософії та культури ХІХ-ХХ в. в. Були розроблені філософсько-методичні принципи аналізу світоглядницької культури в цілому і Кулішевого світогляду зокрема. Це праці А.Бичко, І.Бичко, В.Горського, С.Кримського, В.Нічика, М.Поповича, М.Шинкарука.

Значну роль в розкритті основних положень дисертації відіграв ряд колективних досліджень з історії філософії, культурознавства, літературознавства, фольклористики. Характеризуючи стан дослідженості проблем світогляду Куліша, незважаючи на окремі публікації, слід відмітити те, що дуже мало сучасних праць видається з матеріалів вітчизняної філософії, зокрема присвячених Кулішу. Досить відзначити, що публікації про Куліша ще не набули своєї вершини, а ім'я його належного місця е сучасній науковій думці. Настав час поглянути на Куліша, не тільки як не літератора, але й як на філософа-мислителя. Вище зазначений стаїі розробленості проблематики зумовив напрямок в обранні темі; дисертаційного дослідження, його методів, і основних завдань.

Об' єктом наукового дослідження є вивчення соціальних, політичних, культурологічних та філософських поглядів Куліша в аспекті традиційно національної культури України, особлива увага звертається на те, ще творчість Куліша органічно синтезує елементи української, російської, т; західно- європейської культур.

Предмет дослідження - інтепретація філософських поглядів Куліша вивчення структури, елементів,категорій і результатів даного дослідження.

Мета та завдання дослідження полягає в аналазі факторів, які їлинули па складання свідогляду Куліша, розкритті проблем розпитку /ховної культури, сучасної думки і суспільних процесів. Головною метою ясертаційного дослідження є виявлення, характеристика та аналіз загальних лложеігь творчості П.Куліша, які гю-перніе, дають можливість істематизувати соціально-політичні та філософські погляди мислителя, і по-руге, розкривають специфіку його екзистенційної філософії “серця” у онтексті європейської і української філософії. Для досягнення цієї мети в ослідженні намічаються такі основні завдання:

- аналіз соціально-політичних, економічних, культурних передумов, які формували світобачення Куліша;

- духовні джерела і вчителі Куліша в період становлення ранніх [оглядів;

- проаналізовано першоджерела із європейської, російської, української іітератури, які заклали творчі початки;

- еволюція становлення політичних позицій Куліша, аналіз причин «послідовності його політичних орієнтацій, виявити місце і значення Куліша з ідейно-політичному русі української демократії, зазначити, що Куліш започаткував ліберально-демократичну течію і сформував ідейно-теоретичну платформу українського лібералізму;

- простежити процес формування філософських поглядів і акцентувати увагу на висновках з Кулішевих роздумів;

- звернути увагу на критичну характеристику його поглядів з боку опонентів, дати свою оцінку;

- вияснити роль і місце Куліша в діяльності Кирило-Мефодіївського братства, ідейні контакти його з діячами революційно-демократичного напрямку: Тарасом Шевченком, Миколою Гулаком, і представниками ліберальної демократії: Миколою Костомаровим, Василем Білозерським;

- проаналізувати його історичні праці, зробити свій акцент на новизні інтерпретації історії України, виявити значення того внеску зробленого Кулішем в українську історіософію і вивчень історичного спадку минулог України через обрунгування тези, що Україна має свою історію, а значит має право існувати;

- в зв'язку із зазначеним, пов'язати історичні дослідження Куліша ідейно-критичним аналізом окремих явищ української історії (козаччина гайдамаччина, визвольна війна українського народу проти Речі Посполито 1648-1654 років, період Руїни 1663 року), а також неоднозначне визначенії: Кулішем історичної ролі діячів української і російської історії: Богдан Хмельницького, Івана Виговського, Івана Мазепи, Петра Першого, Катерині Другої, та інших діячів;

- зробити висновки з "хуторянських" ідей Куліша в контексті історі

філософії і акцентувати увагу на те, що Куліш синтезував українськ; філософію з досягненнями російської і європейської філософії і ї інтепретаторами: Б.Спінози, Ж.Ж.Руссо, Ш.Монтескє, Д.Дідро

М.Вольтера, Г.Сковороди, М.Гоголя, П.Юркевича та інших.

- пояснити і проаналізувати основні політичні, філософські, релігійн ідеї, які відзначилися в кулішевому спадку.

Науково-практичне значення дисертації. Розвиток сучасни: філософських досліджень в умовах широкої демократизації суспільства побудовою української державності надав змогу дослідити поставлеи проблеми в дисертації. Методологічну та теоретичну основу дисертаці становлять вітчизняні історико-філософські, літературні, історичні етнографічні дослідження не тільки з історії філософії У країни, але світової історико-філософської думки (В.Шинкарук, І.Бичко, А.Бичко П.Гнатенко, М.Попович, В.Горський).

При вирішенні поставлених у дисертаційному дослідженні завдан використовувалися роботи з історії філософської, політичної, літературне

іумки, також досліджувалися етапи з народної творчості, сучасні і архівні документи.

Отримані результати, внаслідок проведеного дослідження, мають як теоретичне, так і практичне значення. Зміст та висновки, зроблені в щсертації, розширюють наші знання про рівень розвитку української сультури ХІХ-ХХ в.в., її зв'язки з російською та світовою культурою. Також шсвітлгоється наше уявлення про культурне сподвижничество і місце в іьому неординарної особистості Куліша. Матеріали дисертації можуть бути іикористані при дослідженні проблем історії філософії, історії культури, іітєратурознаветва та мовознавства. Ці матеріали можна використати в іавчально-викладацькій роботі, при читанні лекційних курсів та проведенні семінарських занять з історії філософії, історії і теорії літератури, при іисвітленні тем, присвячених становленню української думки протягом століття.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає п розробленості юнцепції, де розкриваються суттєва характеристика філософських намірів

І.Куліша і його внесок у вітчизняну і світову культуру. Дана праця юнкретизується автором у висновках та положеннях, які визначаються гауковою новизною і виносяться на захист:

- ствержується належність П.Куліша до української філософії на снові аналізу суб'єктивних та об'єктивних фактів його життя та діяльності;

- в літературно-філософському спадку мислителя знайшли своє ідображетшя світоглядно-ментальні особливості національного характеру країнської культури;

- вивчення витоків державного суверенітету України і її місце в світовій :торії, взаємозв'язки з Росією, Польщею, Австро-Угорщиною. Ці проблеми ;осліджуються Кулініем в аспекті історії, в його намаганнях дати об'єктивну цінку важливим подіям і ролі державних, політичних діячів в історії 'країни;

- ствержується належність вчення П.Куліша до національної "філософії серця" в класичній українській філософії, яка розвивалася в рамках вияву характерних рис національного менталітету, що зумовлює належність її де екзістеціалізму творів Куліша і пов'язується з філософією Г.Сковороди, П.Юркевича, М.Гоголя,

- тема філософського антропологізму "природної людини" має початки з філософії Ж.Ж.Руссо, але Руссо біологізує людину і її буття, ідеалізуе первобутній стан звертаючись до "золотого віку", Куліш на відміну від Руссс соціалізує людське буття, людина - частка суспільства, її усамітнення, це -засіб осмислення своєї суттєвості;

- "хуторянська філософія" Куліша виступає ствердженням тези, ще патріархальний тип по формі і суті є світогляд українця; хутір, селс зберегли традиційну культуру: мову, звичаї, характер і мораль народу.

Апробація висновків дослідження здійснювалася у виступах ш науково-практичних конференціях і наукових публікаціях. Основні положення дисертації були відображенні на міжнародній конференції > Києві 1996 р., в тезах, на семінарських заняттях в Дніпродзержинськом) державному технічному університеті.

Особливу увагу автор звернув на впровадження наслідків дослідження, які здійснювалося не тільки в формі наукових публікацій дисертанта, а й } процесі навчально - методичної роботи, зокрема при написанні методичних посібників з курсу "Української та зарубіжної культури", прі Дніпродзержинському державному технічному університеті. Окремі питанню філософських, істориософських, політичних, культурологічних поглядії Пантелеймона Куліша були впроваджені в студентських наукових олімпіадах

і наукових виступах. По проблемах літературної спадщини Куліша булг видана наукова монографія:”П.Куліш:Осмислення творчого спадку.”

Структура дисертації зумовлена основною метою і завданням дослідження. Дисертаційна робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Послідовність викладу матеріалу зумовлена логікою аналізу світогляду Пантелеймона Куліша. Повний обсяг дисертації складає 172 сторінки, з них 9 сторінок займає список використаних літературних джерел (163 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми, стан її розробленості, формулюється мета та основні завдання дослідження, обгрунтовується наукова новизна, визначаються методологічні та теоретичні основи роботи, практична значимість отриманих результатів.

У першому розділі - "Свідоглядні та ідейні формування поглядів П.О.Куліша" - з’ясовуються методологічні підходи до вивчення історичних, соціально-економічних умов та духовного настрою минулого століття, коли жив і творив Куліш. Автор використав матеріали архівів м.Києва та Санкт-Петербурга, а також зробив численні нотатки з літературної спадщини XIX-XX в.в., які збереглися в бібліотеках Києва, Полтави, Львова, Харкова. До творчого надбання Куліша зверталися постійно українські і російські письменники і демократи, зокрема Т.Шевченко, М.Костомаров, М.Драгомаров, І.Франко, В.Бєлінський, Д.Донцов, М.Хвильовий.

Різні ідейні течії перетиналися в Кулішевому світогляді: демократичні, християнські, культорологічні, етичні, педагогічні, які викоростовувалися для ствердження політичних доктрин минулого і сучасного часу. Головна увага дослідження була приділенна тому, щоб виявити у всьому розмаїтті Кулішевих ідей його новаторську і активну особистість, через усі складнощі його характеру й суперечності того часу.

У першому підрозділі "Соціальні, історичні, духовні передумови формування світогляду Куліша". Автор звертае увагу на формування творчих засад Куліша в контексті відродження української національної культури. Характеризуючи про розвиток філософського світогляду Куліша, необхідно зазначити, що філософська проблематика вирішувалась в рамках політичної ідеології і літературного осмислення дійсності, хоча література виступає нетеоретичною формою філософствування. Українська художня література безумовно насичена духовною енергією українського народу, і заслуга Куліша полягала в розпредмеченні її філософської суттєвості Дисертант стверджує, що національна культура визрівала поряд з іншими виборювала право на свою самоідентичність, і в цілому заслуговує на статуї світової культури. Проблему Куліша, автор вирішує в контексті українсько духовності ШЛЯХОМ відображення в ЙОГО творчості І ДІЯЛЬНОСТІ ОСНОВНИХ рИ' національного характеру українців в історичній і культурній достовірності.

Спадщина Куліша розглядається з боку відродження національне культури і філософської думки, з наголошенням на потребі розвінченн історико-культорологічних містифікацій щодо Куліша, які ігнорують йог належність українській думці. Це завдання спонукає автора зупинитися н дослідженні самооцінки Кулішем своєї національно-культурні приналежності, звертаючись до достовірного матеріалу - листів, при цьом роблячи висновок, що Куліш протягом життя зберіг ментальну памяг постійно відчував належність до національної культури, він ст; продовжувачем традицій української духовності.

У другому підрозділі "Формування ранніх поглядів. Наставники вчителі Куліша", зазначається що становлення раннього світогляду Куліг було пов'язание з місцем його народження, двома колишніми столицяг української гетьманщини - Батурина і Глухова. Тут закладалися осно української державності і жили традиції козацької і селянської культур Ранній Куліш був сформований ідеями європейського і українсько

росвігництва. Він перечитав батьківську бібліотеку, познайомився з исокоосвіченоіо поміщицею Уляною Мужиловського, яка передала йому опкий смак європейського цивілізованного життя. Далі він пройнявся ііблійного тематикою завдяки сільському дяку Якиму і ця "біблійська іудрість" дала подальший поштовх в перекладі на українську мову "Біблії", ілс, як сверджував Куліш, справжню школу самостійного мислення з лементами критичного аналізу він отримав завдяки польському інтелігенту Михайлу Грабовському.

Філософську систему мислення було запозичено Кулішем у професора Сиївського університету архимандрита Тєофана Авсеньева. Він навчав Сулі та робити філософський аналіз категоріями "підсвідомого" і півсвідомого" в підходах до сутності людського життя і розуміння становлення і побудови людської свідомості. Можна підкреслити, що філософія Авсеньєва мала прямий вплив на Кулішеву філософію "серця". Іетербургський період 1844-1848 p.p. дав змогу Кулішеві налагодити стосунки з освіченими інтелігентами, вченими, письменниками-демократами юсійської столиці. Особливий вплив на Куліша мав ректор Петербургського університету, товариш О.Пушкіна - Петро Плетньов. Куліш добре засвоїв філософію Плетньова,, з позицій "високого ідеалу", в дусі французького іросвітництва, який концентрує в собі активну позицію критицизму до іерозумних, безглуздих сторін життя, і несе в собі ідею соціальної >еволюції.

Куліш зазначав, що ідеї Плетньова мали вирішальне значення в становленні його як філософа і віруючої людини. Далі він підкреслював, що ¡исокоосвічена петербургська інтелігенція заклала в його свідомості елементи тукових пізнань, основних понять розвитку світової і російської літератури мала благотворний вплив своїм демократизмом і критицизмом.

У третьому підрозділі "Політичні погляди Куліша П.О." робиться ікцент, що політичні позиції Куліша формувалися в умовах деспотичної

системи Російського царизму, подавлешш ним усих демократичних ідеи і політичних рухів, національного і культурного гніту України. Куліш приймав участь в діяльністі Кирило-Мефодіївського братства і разом з М. Костомаровим очолив помірковане, реформістське крило, яке орієнтувалося на політичні настрої української ліберальної інтелігенції і середнього поміщицтва. Ідеалізуючи часи Визвольної боротьби 1648-1654 р.р, ця інтелігенція шукала шляхів досягти класового миру і національної згоді серед української громади. Пошук "сімейного миру", укріплення внутрішньо консолідації серед українців - стержньова лінія його політичної діяльності Він зазначав, що причиною розбрату серед українців є втрата нимі свободолюбивого духу, який об'єднує покоління, тому головною проблемо» своєї політичної діяльності він ставив відродження забутих сторії української історії, звернувшись, перш за все, до літератури і пісен козацької доби.

Після арешту в 1848 році, допиту і заслання Куліш внутрішні переорієнтовується на консервативні позиції в питаннях ролі козаччинни гайдамаччини в національно-визвольному русі. Він служить у Варшаї російським чиновником і пропонує царю перекласти на українську мої Маніфест 1861р. Водночас продовжував залишатися слов'янофіли? заснував гурток українофілів "Громада". Дав тим поштовх для відроджені національних творчих кадрів. Куліш надавав значення культурницьк роботі в "громадах", але при цьому обмежував її політичну спрямованніст відмовлявся від активної політичної боротьби.

Другий розділ "Історія України та філософія "серця"- теоретичні фундамент світоглядуКуліша містить чотири параграфи.

У першому підрозділі "Історія українського народу - голови напрямок наукових досліджень Куліша в відродженні памяті українське народу", - дається аналіз історичних праць Куліша, зокрема: "Записки

)жной Руси", "Польская колонизация Юго-Западной Руси", Предшественники казацкого батьки", "Чорна Рада”.

Куліш, вивчаючи реальний матеріал історичних свідоцтв, заперечував їлив революційної "бунтарської" ідеології на історичну науку, бо на його /мку, процес політизації історії є небезпечний, коли не розроблені методи істемного аналізу історичних подій.

Куліш вивчав різнопланові матеріали, намагаючись дати свою терпретацію минувшини, шукаючи історичну "правду", досліджував ітеріально-культурні памятки, зібрав цінний матеріал, народний фольклор, івчав традиції і обряди різних регіонів України. Відвідування історичних ісць України, спілкування з фахівцями, а також аналітична праця над дописами сприяли тому, що Куліш збагнув закономірності становлення :раїнського менталітету. Він часто суперечив тим історикам, які не відомили перспективи подальшого розвитку України без слов'янської гдерації, зокрема, критикуючи позиції Т.Шевченка і М.Гулака, які гасили класовий елемент в розвиток історії. На думку Куліша, це лише юсить пристрасність в історичні дослідження, де нерідко ідейні доктрини ілітичного значення дають істинну картину минулого. Куліш ігнорував роль іезії, прози в історичних дослідженнях.

Він займав федералістські позиції, вважав, що Україна відноситься до ополітичного простору слов'янських держав, де б вона мала права веренності. Куліш тримається думки слов'янофілів, визнаючи право за сійским самодержавством бути провідником словянської ідеї, виходячи з го, що Росія має певний економічний 3 державний потенціал.

Кулішеве бачення розвитку історичної науки мало характерну рису. Він магався направити історичні розробки для вирішення кардинальних питань створенні громадянського суспільства, добититея демократичних прав і эбод, побудувати систему державного управління на демократичних

засадах, які б забзнечували юридичні права і гарантії громадян, а також головне право - державного і національного суверенітету України.

У другому підрозділі "Структура філософії "серця", специфік: філософських проблем світогляду Куліша", аналізується впливом різни? філософських течій на Кулішеву філософію, зокрема: матеріалістичне вчеши про взаємостосунки людини і природи та перспективи соціального прогрес] французького філософа Ж.Ж.Руссо, матеріалістично - раціональне вчеши Б.Спінози про субстанцію і походження "правдивих" та "фальшивих" ідей і людському пізнанні. Але безумовно на філософські роздуми Куліша мал; вплив вітчизняна концепція - "філософія серця", в межах яко філософствували Г.Сковорода, М.Гоголь, П.Юркевич. Куліш не ставив з; мету викласти в системній формі свою концепцію, чітко розуміючи, щ< об’єктивне осягнення розвитку суспільства, неможливе без мистецькогі пізнання.

Основні філософські ідеї Куліша були викладені а його філософськи: працях:"Хуторская философия и отдаленная от света поэзия”, “Климентий украинский стихотворец”, “Об отношении малороссийской поэзии : общерусской”, “Хуторна поезія”, “Українофілам 28 авг. 1862”, “Зазивни лист до української інтелігенції”, “Щоденник (1845-1848)”, “Вибрані лист українською мовою писані”.

Основна проблема його філософії - ідея України, - це гносеологічн тема його досліджень, де виділяються ним протилежні ефекти: благо і лихе вороги і друзі, будівники і руйнівники, свої і чужі.

"Душу" людини він ділить иа два антиподи: "зовнішнє" і "внутрішнє' "Зовнішня людина - аналогічне поняттю "тінь" або "поверхність", спілкуванні людини з природою, ця риса є самою активною, але розкриті сутності, сенсу життя можливе через поняття "внутрішнє", яке є змістом складовою частиною "серця".

Суперечності філософії Куліша беруть початок із з'ясування категорії серця", яке ідентичне поняттю "душа". Людська душа - витвір самої людини,

о сама людина має тілесну і духовну ауру.

Аура людини е духовне розуміння людини зі сторони вищого її ризначення, але усвідомлення своєї сутності людиною виступає фактором свідомлеїшя свободи в особистому - соціальному - національному -сесвітньому вимірі.

Категорії Куліша є не статичні поняття, вони діалектично направлені на изначения протилежностей "зовнішнього", тілесність, темінь,непостійність, [им більше Куліш шукає примирення, тим рельєфніше виявляються юзходження.

Через протиставлення "зовнішнього" в людині, Куліш переносить ці атегорії на визначення глобальних понять, протиставляючи минуле учасному, Україну Європі, культуру руїні. Співставлення цих категорій аправлене на осмислення історії України, усвідомлення інтелектуального отенціалу, який сконцентровашшй в культурних досягненнях народу. Суліш намагався визначити якість національного інтелекту в контексті до имірів загальнолюдської культури. Важливе питання, яке він вирішував, це формування національної інтелігенції і професійних кадрів, бо в умовах аціонального гноблення культурні ресурси України гинуть без надії їх ідновлення.

У третьому підрозділі "Основні ідеї "хуторянської філософії" - логічно итікають із попередньої теми, де Куліш осмислює соціальні аспекти піввідношення "села" і "міста". Він ідеалізував переваги "хуторського” шття не зіпсованного цивілізацією - над міським життям.

Хутір - це духовний світ людини, "українця", де зберігся атріархальний уклад, мова, культура.

Міське життя за законами розуму суперечить природній визначеною людини, де життя доведене до раціоналізму, "штучного укладу", що визнача характер розвитку науки, мистецтва і освіти.

Протиставлення "хутора" "місту" мають у Куліша витоки і християнської філософії, де світ уявляється безкінечною боротьбою Диявол

і Бога, а в людині боротьба між "розумом" і "серцем".

На думку Куліша, "розум" людський має соціальне призначення, ві оцівілізовує побут, створює комфорт, а також стандартні стереотип мислення. Розум - витвір міської культури, яка занедбала традиційні цінносі патріархального побуту і користується штучною культурою.

Він ідеалізував "хуторський" тип життя, при цьому звертався до доб феодалізму, стерджуючи, що буржуазні відносини для села є несприятними ворожими, людська діяльність за законом "розуму" відділяє суспільство ві природи. Куліш вперше зафіксував конфлікт особистості з моральне культурними цінностями свого часу. "Хутір" - на його думку, це скарбних] українського національного духу, це - живе ядро національної культури, як не згинуло в скрутні часи самодержавства і тоталітаризму.

У четвертому підрозділі "Розвиток української ідеї в світогляді Куліш; присвяченний питанню розвитку національної ідеї - створення незалежні України і норм демократичного управління. Він зазначав, що, незважаючи ї гніт з боку Росії і Австрії - Угорщини, Україна зберегла свою державну культурну традицію. Питання національного самовизначення пов'язуєтьс Кулішем з темою вірності національному ідеалові, тому він звертався і освіченої інтелігенції з питання вироблення української національні ідеології, а не продовжувати служити чужим господарям. Кулі підкреслював, що входження України в європейську культуру можлиі завдяки культурному наближенню до кращих традицій загальнолюдськ культури, які мають давню традицію. Національна ідея - це напрям( культурного гуманізму, де питання відродження національної культур

спиралося лише на духовну традицію. Куліш заперечував політизацію сультуроноступу, політика в культурі лише перша задача. Найвища задача -іе реалізація самої ідеї, побудуваної па платформі національного гуманізму.

Роблячи з цього висновок, необхідно зазначити, що Куліш став фундатором національної ідеї, підіймаючи її до рівня національного іриорітету. Він стверджував, що тільки народ, який осягне здобутки світової національної культури, може формуватися як нація і займе належне місце.

У висновках дисертації сформульовані основні підсумки проведеного ;ослідження, які можуть бути використані для подальшого ивчення розробленої проблематики і формулюються рекомендації:

1. Історико-філософська наука України довгий час спиралася на осягнення в філософії країн Західної Європи, США, Росії та інших, і мало риділялося уваги філософській спадщині виробленною нашим народом, ¡окрема панувала ідея, що художня література була квінтесенцією )ілософського розуміння українцями оточуючого світу, виявом тонких очуттів до природи і суспільства. Хоча теоретичною формою мислення авжди була філософія. Повернення до традицій філософського пітосприйпяття українців є відродження національної спадщини. В цьому спекті при вивченні спадку Пантелеймона Куліша повинно зазначатися, що ін був не тільки поет, письменник, публіцист, критик, перекладач, а в ершу чергу він був українським філософом, своєрідним мислителем, ічинателем українського культурного традиціоналізму.

2.Формування української інтелігенції довгий час зоорінтовувалося на [ейних платформах марксистської теорії, яка трималася космополітичних, злітичних позицій, що до розвитку національних культур і української жрема. Крах тоталітаризму зумовив переорієнтації інтелігенції на :мислеігні національних духовних цінностей і переосмисленні минувщини. ідродження української культури, пошук нових ідейних орієнтацій гопукатоть дослідників нового підходу до спадку Куліша.

3. Історичні дослідження історії України, які велися в минулом столітті, були зоорієнтованні на інтереси політичних партій. Куліш виступа проти тендеційності і догматизації в викривленнях певних сторін історі' Обєктивність, всебічність, правдивість-основні принципи історични досліджень Куліша.

4. Процес структурної побудови сучасного українського суспільств знаходиться в стані формування. Поява нових соціальних верств, класі призводять до соціальної диференціації індивідів. Класова і соціальн диференціація веде до національного розмежування і переосмислені національних приоріотетів. Ідеї Куліша були направленні на консолідації українського суспільства. Приорітетом в ствердженні національної ідеї, п думку Куліша, повинно стати підняття національної самосвідомос українців.

Можна стверджувати, що дослідження філософського спадк Пантелеймона Куліша викличе інтерес у наукових і громадських діячів.

Основний зміст дисертації викладений в таких працях:

П. Куліш: Осмислення творчого спадку - Монографія. /,

Видавництво Дніпродзержинського державного технічного університет; // м.Дніпродзержинськ 1997. с 48.

Куліш і українофільство: політико - культурний аспект - тезі / / Матеріали міжнародної конференції "Проблема впроваджені української мови."// Національний університет "Києво-Могилянсьі академія." Київ. 1996. с 2,5. (в співавторстві).

Українсько-польські відносини в історичних працях П.О. Куліша. -ези. //Сбірник наукових праць по гуманітарним дисциплінам. // идавництво Дніпродзержинського державного технічного університету, ніпродзержинськ 1995. с 3.

АНОТАЦІЇ

Бойко М.П. Соціально-політичні та філософські погляди Пантелеймон Куліша. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософськи наук за спеціальністю 09.00.05-історія філософії.-Дніпропетровськи державний університет, Дніпропетровськ, 1998.

Кандидатська дисертація с дослідженням проблем становлення т формування світогляду українського мислителя, громадського діяч Пантелеймона Куліша. Розглядається питання історико-філософськог осмислення ним проблем національної культури і національно-визвольиог руху українського народу.

Проаналізована специфіка світоглядної орієнтації та діяльності Куліш в розвитку національної ідеї, а також його участь у формуванні традиційні філософії "серця", і історіософських поглядів Куліша.

Робота виконана на основі літературних творів Пантелеймона Куліш; а також були використані архівні матеріали, журнальні і газетні публікаці листи.

Ключові слова: філософія исерця',' національна історія, хуторянсы філософія, цивілізація, українська ідея.

Бойко Н.П. Социально-политические и философские взгляд Пантелеймона Кулиша.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских на} по специальности 09.00.05- история философии. - Днепропетровск! государственный университет, Днепропетровск 1998.

Кандидатская диссертация является исследованием проблем становления и формирования мировоззрения украинского мыслител общественного деятеля Пантелеймона Кулиша. Рассматривается вопр

сторико-философского осмысления Кулшпем проблем национальной ультуры и национально-освободительного движения украинского народа, [роанализированна специфика мировозренческой ориентации и деятельности Сулиша в развитии национальной идеи, а также дана характеристика юрмирования традиционной украинской философии "сердца" и

сториософских взглядов Кулиша.

Работа выполнена на основании литературных призведений Кулиша, а акже были использованны архивные материалы, журнальные и газетные убликации, письма.

Ключевые слова: философия "сердца", национальная история, уторянская философия, цивилизация, украинская идея.

Boyko N.P. "Social, political and phylosophical viws of P.Kulish". -ianuscript.

Thesis on competition of scientific degree of the candidate of philosophical ;iences on a speciality 09.00.05. - history of philosophy. - Dnepropetrovsk state niversity, Dnepropetrovsk, 1997.

Master thesis is a research into the problem of Ukrainian thinker and ublic fiqure Kulish. The question of history-philosophy comprehesion by .ulish of national cultyre problems and ukrainial peopl national liberation lovement is considered.

The features of Kulish's orientation and activities in the development of 'krainian national idea are analysed. There is given a characheristig of >rmation phylosophy of "Heart" in connection with the heritage of the Western uropean and national history of investigation permit to formulate the leoretical recommendationy for the scientific, analysis of Kulish's phylosophy f heritage.

This work is done on basis of Kulish P. literary works, archive materials, magasine and newspaper pyblications.

Key words; "heart" philosophy, national history, Khutoryanskaya philosophy, civilization, Ukrainian idea.

Підписано до друку 7.01.98 р.

Формат 60x84 1/16. Тир. 100. Зам. №23. Надруковано в типографії Дніпродзержинського Державного технічного університету, м.Дніпродзержинськ, вул.Дніпробудівська, 2.