автореферат диссертации по социологии, специальность ВАК РФ 22.00.06
диссертация на тему: Социальные проблемы трудоустройства выпускниковвузов Украины в период перехода к рыночным отношениям

Полный текст автореферата диссертации по теме "Социальные проблемы трудоустройства выпускниковвузов Украины в период перехода к рыночным отношениям"

С? ” (7.

^КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

- : ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

сг> '

с^і

На правах рукопису' ’

ТАРАБУКІН Юрій Орестович

СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ ВУЗІВ УКРАЇНИ У ПЕРІОД ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 22.00.06 — соціологія культури, науки та освіти

АВТОРЕФЕРАТ 9

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Київ - 1997

Дисертацією є рукописи Роботу виконано на кафедрі галузевої соціології факультету с ціології та психології Київського національного університету іме Тараса Шевченка

Науковий керівник:

кандидат філософських наук, доце; Захарченко Марк Васильович

Офіційні опоненти:

Провідна організація:

доктор філософських наук, профес Лукашевич Микола Павлович кандидат філософських наук, доце Білик Володимир Філімонович Український державний педагогічні університет ім.М.Драгоманова

Захист відбудеться квітня 1997 року о 14 годині

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.0J.05 у Київсько: університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252601, м.Ки вул.Володимирська, 60, ауд.303.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Ки ського університету імені Тараса Шевченка за адресою: 252б< м.Київ, вул.Володимирська, 58.

Автореферат розіслано ” березня 1997 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських на; доцент Ніколаєнко Л

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Радикальні зміни, які відбуваються в сушеному українському суспільстві у зв’язку з переходом країни Ю ринкових відносин, стосуються всіх аспектів життя суспільства, з тому числі й системи освіти. Становлення ринку праці об’єк-гивно змінює традиційні й формує нові взаємозв’язки між освітою га іншими соціальними інституціями, що вимагає вироблення нової політики в галузі освіти. Це у першу чергу пов’язане з тим, що сьогодні суспільство об'єктивно не може гарантувати повної зайнятості всього працездатного населення, в тому числі й для гакої його специфічної соціальної групи, як випускники вузів. На можливість їхнього працевлаштування впливають, з одного 5оку, дисбаланс між пошггом на робочу силу на ринку праці та пропозицією з боку вищої школи, яка ще не зорієнтована на цей ринок і практично не враховує його потреб при формуванні контингенту студентів, а з іншого — недоліки у самій підготовці студентів до професійної діяльності. Значний вплив на ситуацію :правляє й становлення недержавної системи вищої освіти, яка створює певну конкуренцію на ринку праці традиційній державній системі, особливо стосовно найбільш престижних професій.

Таким чином, невідповідність між вимогами ринку праці щодо якості та структури спеціалістів та традиційною системою їх'добору й підготовки створює проблемну ситуацію, яка полягає у наявності протиріч між існуючою системою вузівської підготовки молодіїх спеціалістів та можливостями їх працевлаштування за нових умов. Це породжує небажані соціальні та соціально-психологічні наслідки для молодих спеціалістів і в перспективі становить серйозну загрозу для України, пов’язану з можливостями втрати свого інтелектуального потенціалу. У зв’язку з цим дуже актуальним стає завдання всебічного дослідження проблеми зайнятості випускників вузів та завдань вищих навчальних закладів у підготовці молодих спеціалістів за нових соціально-економічних умов.

З

Крім того, традиційні форми освіти сьогодні не завжди гараї тують задоволення потреб людини, в тому числі й у трудов сфері. Нова ситуація не просто потребує від людини нових знан але й орієнтує її на зміну системи цінностей, установок, погляд та звичок. За цих умов особливої актуальності набувають пощ ки точки відліку для самоствердження, орієнтирів для адаптаї особистості. Відомо, що для виживання людини за складних ум( вирішальне значення має рівень сформованості її духовного світ формування якого багато в чому залежить від системи освіт зокрема вищої. Специфіка ситуації полягає в тому, що роль д; ховного чинника різко зростає за кризових, екстремних умо Тому актуальною є проблема глибокого теоретичного осмислені всього того, що відбувається з людиною на сучасному етапі ро витку суспільства, а також нагальна потреба організації на цьоь грунті цілеспрямованої допомоги в пошуках шляхів самоствер, ження на базі освіти. Ось чому перед системою вищої освіт сьогодні постають принципово нові завдання. Вона не повині зводитися виключно до трансляції знань; особливого значені сьогодні набувають розвиток здатності людини до саморегуляї та самоорганізації, підвищення гнучкості мислення, формуваш здатності до подолання шаблонів та стереотипів. Це сьогодні одним з вирішальних чинників соціальної адаптації випускник вузів і ще має знайти своє відображення у навчальних програма Процес включення нової генерації до суспільних структур відносин є предметом підвищеного інтересу для кожного суспіл ства у будь-який момент його розвитку. Але на переломних етап; його розвитку цей інтерес багаторазово збільшується. Адеквап усвідомлення посталих проблем дає можливість з високою то1 ністю прогнозувати тенденції, які виявляються в історичній ПЄ] спективі, істотно полегшити завдання щодо вироблення ефез тивних соціально-управлінських рішень. Це ще одна грань, яі свідчить про актуальність дослідження проблем безробіття, с< ціального самопочуття, працевлаштування молодих спеціалістів ■

ньої підготовки у вузі в період переходу суспільства до ринкових дносин.

Рівень розробленості проблеми. Проблема працевлаштуван-і молодих спеціалістів та ролі у цьому процесі вищої школи ; умов переходу до ринкових відносин сьогодні є недостатньо тченою, оскільки у нещодавньому минулому за умов офіцій-э задекларованої повної зайнятості, обов’язкового розподілу ви-/скнихів вузів та відсутності сформованого ринку праці цієї зоблеми немовби не існувало, або, точніше, вона існувала у ;що іншому вигляді, що знайшло своє відображення у літературі їдянського періоду.

Так, вивчення проблем молодих спеціалістів — випускників 'зів зосереджувалося переважно на дослідженні дедалі нових про-іріч між виробничо необхідішми потребами у конкретні« про-есійних та соціальних якостях молодих спеціалістів та недостат-ім фактичним рівнем їхньої підготовки до здійснення відповідних щіальних та професійних функцій. Проблемна ситуація розкри-шася у цьому випадку як невідповідність конкретних знань, звичок та вмінь запитам і потребам виробництва (К.Г.Барбакова, .К.Зюзін, Е.Н.Камишев, С.А.Кутель, І.ФЛіфшиць, Т.С.Мангутов, .А.Мансуров, О.М.Нікандрова, А.В.Пантелеймонов, Л.Я.Рубіна, .О.Яку ба).

Розглядався такий бік проблеми, як адаптація випускників вузів і виробництві. Вперше питання про можливості використання ього терміна в соціологічному аналізі було порушене Є.С.Мар-іряном та В.І.Шубкіним у середині 60-х років. Проблема адап-іції розглядалася у кількох напрямках: біологічному, кіберне-ггному, соціологічному, соціально-психологічному. У 70 — 80-ті жи було проведено низку теоретичних та емпіричних дослід-ень з цієї проблеми (Л.П.Буєва, А.Г.Мисливченко, І.Ф.Надоль-ий, А.В.Наялкіна, Х.Ф.Сабірова, Л.В.Сохань, Т.М.Ярошевський і ін.). Найбільш активно вивчалися напрямки та способи со-іальної адаптації особистості. Безпосередньо адаптація молодих

спеціалістів у наукових та виробничих колективах розгляну у працях В.П.Гасилова, С.А.Кугеля, О.М.Нікандрова, М.Л.Расті вої, М.І.Скубія, М.А.Славіна, М.С.Степашова, Ф.Р.Філліпов Б.А.Фролова, М.Г.Ярошевського, та ін.

Нині дослідження становища на ринку праці різних груп моло й зокрема молодих спеціалістів тільки розпочинається, йде н; громадження емпіричного матеріалу. Так, Український наукові дослідний інститут проблем молоді з 1991 року здійснює низі комплексних програм, одна з яких — “Молодь за умов форм; вання ринкових відносин” — безпосередньо стосується проблє становища різних груп населення на ринку праці.

У лонгітьюдному дослідженні 1992 року “Життєвий шлях м< лоді”, проведеному співробітниками Українського науково-дослі ного інституту проблем молоді, аналізуючи причини безробітг автори роблять висновок, що в Україні йдеться не про дефіщ робочих місць, а про незбалансованість ринку робочої сили, що безробіття серед молоді не є критичним (включаючи й груї випускників вузів). А для того, щоб уникнути дедалі більшої безробіття, необхідно готувати молодь до соціальної мобільносі розширити систему перепідготовки кадрів, здійсниш низку інші заходів для зменшення соціально небажаних наслідків.

На замовлення Державного центру зайнятості з метою з’яс вання соціального самопочуття та намірів проведено низку опит вань серед тих, хто звертався сюди по допомогу.

1995 року Центром “Соціальний моніторинг” Національної інституту стратегічних досліджень (О.М.Балакирєва, Є.І.Головах

І.Л.Демченко, Н.М.Комарова, О.О.Яременко) проведене дослі, ження “Зайнятість, безробіття та приховане безробіття у великі містах України”. З’ясовувалися питання, пов’язані із звертання безробітних у центри зайнятості, та вимоги до нового місця р< боти.

1994 року Центром соціологічних досліджень Київського н тонального університету імені Тараса Шевченка проведено д

іосліження з метою вивчення соціального самопочуття випускників вузів.

Результати цих та деяких інших досліджень узагальнено у дисертації та публікаціях і доповідях на наукових конференціях за участю автора.

У західноєвропейській та американській соціології головними напрямками досліджень з цієї проблеми є вивчення впливу освіти на розвиток кар’єри, впливу навчальної біографії працівника на рівень його досягнень (С.Спілерман, Т.Лінда), виявлення інсти-гуцінних зв’язків між вищою школою та роботодавцями (Т.Ка-эива, Дж.Розенбаум), аналіз впливу коледжу та університету на можливості працевлаштування випускників (Р.Марс, У.Кубітчек), виявлення зміни ціннісних орієнтацій та установок стосовно осві-га, поглядів на тендерні ролі, можливі та бажані типи кар’єри 'Л.Вайс, Д.Кауфман), аналіз зв’язку формальної освіти та первинного працевлаштування (АХантер) тощо.

Із сказаного вище випливає, що проблеми ринку праці загалом

тим паче питання молодіжного працевлаштування в Україні належать до недостатньо досліджених. Відсутня концептуальна модель працевлаштування випускників вузів за умов ринкових відносин. На сьогодні не розв’язані ключові питання, пов’язані з ’ і • ‘

трогнозом формування ринку праці, а отже й обгрунтування номенклатури спеціальностей. Вимагає змін і система підготовки молодих спеціалістів у вищих навчальних закладах з урахуванням зимог розвитку суспільства на сучасному етапі.

Все це зумовило мету пропонованого дослідження: визначення особливостей працевлаштування випускників вузів України у період переходу до ринкових відносин та розробка рекомендацій щя вдосконалення державної політики у працезабезпеченні за І>ахом молодих спеціалістів.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі головні дослідницькі завдання:

— проаналізувати сучасний стан ринку праці в Україні та місі на ньому молодих спеціалістів;

— визначити соціальні наслідки ситуації, яка складається і

ринку праці для випускників вузів; .

— виміряти соціальне самопочуття випускників вузів у пері( негарантованої зайнятості;

— визначити головні пріоритети молодіжної політики зайнятос та роль різних соціальних інституцій в її реалізації;

— виходячи з аналізу ситуації, яка постає на ринку пра: України, окреслити головні напрямки розв’язання проблем пр. цевлаштування випускників вузів України за сучасних умов та і перспективу.

Об’єктом дослідження є студенти старших курсів вузів та моло, спеціалісти.

Предметом дослідження є проблеми підготовки та працевлапгг вання випускників вузів у період формування ринкових відноси в Україні.

Теоретико-методологічною базою дисертаційного досліджень є концептуальні положення соціології освіти про те, що осві: як соціальна інституція розвивається за умов протиріччя суспіш них потреб та стану освіти, причому це протиріччя загострюєш: у період переходу до ринкових відносин. Як інституційна форл суспільства система освіти, з одного боку, органічно пов’язана економікою, залежить від неї, а з іншого — зворотно вплив; на неї. Тому теоретичною підвалиною дисертаційного дослідженн є концептуальні положення економічної соціології стосовно екс номічної поведінки суб’єктів ринкових відносин, а також поле ження психології та соціальної психології, які дозволяють пре аналізувати особливості формування соціального самопочуття ві пускників вузів.

Завдання дослідження розв’язувалися також з урахуванням деі жавних нормативних актів, які регулюють питання працевлаш'п вання випускників вузів.

Емпіричною базою дисертації є результати соціологічних досліджень, проведених Центром соціологічних досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка серед випускників вузів України, в яких брав участь автор, дані соціологічних опитувань, проведених Інститутом соціології НАН Україні, Українським науково-дослідним інститутом проблем молоді, Центром “Соціальний моніторинг” Національного інституту стратегічних досліджень. У дисертації також використані офіційні статистичні дані, матеріали поточної статистичної звітності центрів зайнятості населення, інформація з наукових і масових періо-шчних видань тощо; '

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше подається системне бачення проблеми працевлаштування молодих спеціа-іістів — випускників вузів України на підставі аналізу їхнього становища на ринку праці в період формування ринкових відносин і розглядаються соціальні наслідки цього процесу. В цьому шнтексті головними положеннями, які визначають наукову новизну дисертації, є такі:

— розроблена модель оцінки соціального самопочуття студентів-мтускників у зв’язку з їхнім працевлаштуванням і запропонована система визначення індикаторів цього стану;

— подана концептуальна схема працевлаштування випускників вузів за умов' ринкових відносин на грунті чіткої взаємодії та соординації зусиль держави, вузів, організацій та установ недержавного сектора, які потребують кваліфікованих вузівських кадрів;

— встановлена необхідність визначення пріоритетних напрямків ііяльності вузів у підготовці молодій спеціалістів відповідно до запитів ринку праці, що зумовлює необхідність глибокого вивченая загальнодержавних та регіональних потреб на відповідних спеціалістів;

— обгрунтоване введення нових елементів у педагогіку вищої іхколи, пов’язаних з формуванням установок студентів на необхідність їхньої готовності до прояву особистої активності та ініціа-

тивності у питаннях працевлаштування та їхньої адаптації до рш кової економіки.

На захист виносяться такі положення:

1. Сучасний ринок праці України характеризується розбалано ваною структурою попиту та пропозиції робочої сили, негараї тованою зайнятістю і дедалі ширшим безробіттям (що відбиваєте й на молодих спеціалістах як специфічній соціально-професійн групі населення).

2. Необхідна зміна стратегічних глобальних цілей вищої освіт наголос у підготовці спеціаліста повинен робитися у контекс формування його особистісних якостей, здатність до майбутнь діяльності повинна розглядатися не лише у професійному, але у соціальному, психологічному, конкретно-культурному аспекта

3. Проблема працевлаштування випускників вузів є комплек ною соціальною проблемою, розв’язання якої вимагає врахувані структури суспільних відносин.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає виявленні тенденцій розвитку ринку праці в Україні та особяі востей працевлаштування випускників вищих навчальних закладі аналізі соціально-психологічних проблем підготовки спеціаліст за умов негарантованої зайнятості. На підставі проведеного аналі та отриманих результатів можливе вироблення методологічних ' конкретно-практичних рекомендацій для розробки програм пр цевлаштування випускників вузів як загальнодержавного, так регіонального рівнів, виявлення умов і чинників виникнення нег тивних соціальних наслідків реалізації різноманітних стратегій цій галузі.

Результати, отримані у дослідженні, можуть бути використа при читанні курсів лекцій для студентів вузів з педагогіки вищ школи, соціології освіти, економічної соціології, соціальної ПСИХ! логії тощо.

Апробація дослідження. Головні положення та висновки ді сертаційного дослідження виідображені у доповідях на Міжн,

юдній науково-практичній конференції “Вільні економічні зони '"країни: проблеми створення та розвитку'’ (Київ, 1995), Між-гародній науково-практичній конференції “Людина і духовність” Київ, 1996), Всеукраїнській науково-практичній конференції Політична культура посткомуністичної України: проблема дослід-сення та національно-демократичні трансформації” (Тернопіль, 996), обговорювалися на засіданнях кафедри галузевої соціології Факультету соціології та психології Київського національного уні-ерситету імені Тараса Шевченка (Київ, 1995 — 1996), а також икладені у низці наукових публікацій автора загальним обсягом близько 10 друкованих аркушів.

Структура роботи. Структура дисетадії визначена логікою та юслідовністю розв’язання поставлених дослідницьких завдань. Іисертація містить вступ, три розділи по два параграфи у кож-юму, висновки та список використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність проблеми дослідження, 'озкривається стан її наукової розробленості, формулюються мета, авдання, об’єкт, предмет, теоретико-методологічна та емпірична -аза дослідження, визначаються його наукова новизна, теоретіп-. га та практична значимість, зазначається апробація результатів .ослідження. .

У першому розділі “Формування рішку праці та зміна спо-обу працевлаштування випускників вузів” розглядається ста-ювище випускників вузів на ринку праці України.

Відзначається, що функціювання ринкової економічної системи, :ка спирається на прішципи вільного вибору як носив робочої или, так і її споживачів, є найбільш ефективним за умови існу-;ання певного резерву працеактивного населення. Масштаби та-:ого резерву визначаються конкретними економічними та соціаль-го-демографічніши особливостями як країни загалом, так і її ікремих регіонів.

її

Розглядаються поняття “природного”, “фрикційного”, “ІНСТР туційного” та “структурного” безробіття.

, На підставі аналізу ситуації на ринку праці України робитьс висновок, що цей період можна схарактеризувати як перехід ві працездатного ринку до ринку праці з розбалансованою струкл рою попиту та пропозиції робочої сили, негарантованою зайш тістю та дедалі більшим безробіттям.

Характерними рисами ринку праці України є:

1) те, що це один з найбільш “якісних” ринків праці у світ оскільки у складі безробітних 35,4 відсотка мають вищу та ж закінчену вищу освіту, а 35,6 відсотка — середню спеціальї: освіту;

2) високий рівень прихованого безробіття у формі тривали неоплачуваних відпусток. Напруженість на ринку праці могла бути значно вищою, якби не було штучного стримування процес звільнення працюючих;

3) зростання незареєстрованої зайнятості (або “дикого риш праці”). Успадкована дешевизна робочої сили та знижені стимул до праці у поєднанні з елементами економічної свободи та прг вового безвладдя призвели до зростання нерегламентованої заі нятості. Обсяг цього ринку сьогодні становить близько семи мілі йонів осіб, переважно це молодь як найбільш мобільна частин населення та спеціалісти, для яких праця у “тіньовому” секто] економіки стає вигіднішою, ніж у державному секторі.

Аналіз проблеми працевлаштування випускників вузів у періс переходу до ринкових відносин дозволяє зробити висновок, ш внаслідок соціально-економічних змін у суспільстві знищел система централізованого розподілу та працевлаштування спеції лістів, яка існувала за часів соціалістичної планової економіки поставала впродовж десятиріч. Нова ж ринкова система пращ влаштування на конкретних принципах ще не склалася, як і н склався цивілізований ринок робочої сили з його механізмам захисту та пошуку робочі« місць. -----......

Вища школа втратила соціальне замовлення на професійно підготовленого спеціаліста. За умов нерозвинених ринкових відносин, корпоративності мислення більшості керівників виробництва об’єктивна потреба підприємств у працівниках вищої кваліфікації, які мають глибоку теоретичну підготовку,- навички управління, здібності до ділового співробітництва, залишається незреалізова-ною. А незатребуваність професійних знань спеціалістів на виробництві бумерангом повертається у" навчальні заклади, знижуючи престижність навчання. Але нову систему Господарювання, здатну вивести України з кризи, можуть створити тільки кваліфіковані спеціалісти.

Система вищої освіти в її сучасному стані, ймовірно, вже не здатна своєчасно реагувати на процесії, які йдуть у нашому суспільстві. Тому й з’являється елемент неузгодженості (або несумісності) її можливостей з різко зрослими вимогами до неї. Динамізм змін у суспільстві вимагає створення й динамічної вищої школи, здатної до саморегуляції та самооновлення. Потрібні її цоглибні зміни. Вища школа повинна встигати за темпами змін у суспільстві. Ді вимоги приводять до постановки проблеми у дещо іншому контексті: чи забезпечує сучасна система вищої освіти потреби суспільства та як впливає сучасне суспільство на ситуацію у вищій школі? Інакше кажучи, йтися має, по-перше, про взаємовідносини суспільства та вищої освіти, по-друге, про взаємовідносини системи вищої освіти та спеціалістів, яких вона готує.

Складність і багатогранність проблеми працевлаштування зумов-гпоють необхідність комплексного підходу до її вивчення. Різні аспекти працевлаштування розглядаються у праві, соціології, психології, економіці праці, педагогіці та в інших науках. Що стосується соціології, то предметом її вивчення є не стільки сам процес працевлаштування, скільки вся сукупність відносин, які виникають між людьми в процесі їхнього працевлаштування, та

соціальні проблеми, зумовлені як цим процесом, так і власн негарантованою зайнятістю.

Справді, держава вже нічого або майже нічого не гаранту молодому спеціалісту й ставиться до нього з позиції “необхідног мінімуму”. 1 якщо у Кодексі законів України про працю декла рується, що молоді спеціалісти, які закінчили вищі навчальк заклади, забезпечуються роботою відповідно до набутої спеціаль ності та кваліфікації, то крім звертання самого випускника вуз до Державної служби зайнятості інших механізмів реалізації цьог права просто не існує.

Хоча згідно з офіційнішії статистичними даними рівень без робіття серед молоді не дуже високий, загальна вага випускникі вузів серед безробітних удвічі вшце, ніж серед населення, як шукає роботу.

Молодь, особливо після закінчення вузів, через більшу пси холоіічну вразливість гостріше реагує на неможливість задоволен ня своїх потреб, включаючи потребу в праці. Тому навіть післ відносно короткого періоду безробіття випускникам вузів значн важче адаптуватися до нормальної трудової діяльності. Крім цього випускники вузів менше, ніж інші групи населення, схильні д консерватизму й більшою мірою здатні сприймати нові економічг та технічні ідеї. Тому суспільство зазнає особливо великих втра через неповне використання трудового потенціалу молодих сле ціалістів.

У другому розділі “Соціальне самопочуття випускників ву зів у період негарантованої зайнятості” розглядаються проб леми формування соціального самопочуття випускників вузії Особлива увагу при аналізі поняття “соціальне самопочуття” при діляється ролі соціального статусу в його формуванні. Відзна чається зміна соціального статусу випускників вузів за сучасни умов.

Аналізуються об’єктивні та суб’єктивні чинники формуванн соціального самопочуття випускників вузів. Так, суб’єктивним

чинниками формування соціального самопочуття є соціально-економічні та духовні потреби соціальних суб’єктів, задоволеність від реалізації, яких і визначає характер соціального самопочуття. Усвідомлені потреби стають спонуками до діяльності, виявляючися у мотивах, побажаннях, цілях, інтересах людей. Сучасна економічна криза веде до дедалі більшої актуалізації матеріально-побутових потреб людей, що, у свою чергу, зумовлює актуалізацію інтересів до тих соціальних інституцій, різновидів діяльності, взаємовідносин, які забезпечують задоволення цих потреб, а саме — діяльність у комерційних структурах, шлюби за розрахунком тощо.

Таким чином, соціальне самопочуття залежить від співвідношення прагнень суб’єктів соціального самопочуття та можливостей реалізації цих прагнень. Це співвідношення визначає рівень задоволеності суб’єктів певними потребами. Крім того, соціальне самопочуття визначається відчуттям власної спроможності вплинути на події, які заторкують інтереси суб’єктів соціального самопочуття.

Якщо пов’язати все викладене вище з реальністю життя в контексті теми нашого дослідження, то ми отримаємо дуже неспокійну картину, яка відобразить сучасні проблеми матеріально-побутового, професійно-кваліфікаційного становища студентів та випускників вузів за умов тривалого переходу до ринкових відносин та можливі наслідки цих соціальних проблем.

Середній доход молодої людини впродовж останніх років має тенденцію до зменшення стосовно середньої заробітної плати загалом по Україні. Сьогодні він становить менш ніж 60 відсотків цього рівня і водночас він значно менше мінімального споживчого бюджету для молоді віком до 30 років. Залишається значною допомога батьків своїм дітям-студентам та молодим спеціалістам. І як наслідок — змінилася й самооцінка ними свого економічного становища. За рік кількість тих, хто відзначив його погіршення, збільшилася з 21 відсотка до 38 відсотків, а тих, хто відзначив його покращення, скоротилася з 19 відсотків до 14 відсотків. За

оцінкою свого матеріального становища тільки близько 3 відсотків респондентів оцінили його як задовільне, решта ж вказала на незадовільність “різною мірою”. Це погане, скрутне матеріальне становище студентської молоді вони пояснюють малою стипендією, неможливістю отримування повноцінної підтримки від батьків, співвідношенням рівнів прибутків та цін тощо. 94,5 відсотка опитаних студентів вважають розмір стипендії зовсім недостатнім і лише 14 відсотків респондентів відповіли, що вони та їхні близькі достатньо добре забезпечені матеріально, щоб упевнено відчувати себе при переході до ринкових відносин.

У зв’язку же з низькою оплатою інтелектуальних різновидів праці вчорашніх випускників вузів неухильно знижується значення професійності та професійного просування.

Через усе це головним критерієм при пошуках роботи молодими спеціалістами є розмір заробітної плати. Навіть якщо випускник вузу матиме можливість працевлаштуватися за фахом, немає ніякої гаранти, що він талі працюватиме. Третина опитаних (35,4 відсотка) заявила, що у разі низьких заробітків вони шукатимуть кращої долі на іншому робочому місці, навіть не за своєю спеціальністю, але ж із кращими заробітками. Лише близько половини сказали, що, боючися втратити нехай і низькооплачуване, але все ж таки реальне робоче місце, вони шукатимуть додаткових заробітків, залишаючися на роботі (48,1 відсотка), або потерплять і зачекають на кращі часи (3,5 відсотка).

Негативні зміни та явища у сфері трудової діяльності призводять до того, що деякі різновиди освіти та кваліфікації, в тому числі здобуті у вищих навчальних закладах, на сьогодні втрачають свою цінність та авторитет.

Підбиваючи підсумки проведеного аналізу емпіричного матеріалу, можна визначити певні важливі тенденції у студентському середовищі, які надають певну специфіку соціальному самопочуттю сьогоденних студентів-випускників стосовно майбутнього працевлаштування:

1) випускники мають нечіткі уявлення щодо свого майбутнього як молодих фахівців, бо відчувають себе недостатньо поінформованими стосовно сучасних умов праці та кваліфікаційних вимог до спеціаліста з вищою освітою;

2) для студентського середовища характерне передбачення не-

сприятливих для випускника подій, пов’язаних з їхнім працевлаштуванням, а саме: ,

— визнання безробіття молодих фахівців як закономірного явища;

— оцінка шансів випускників вузів на ринку праці як дуже незначних;

— серед перспектив майбутнього працевлаштування панує уявлення про себе як про тимчасово безробітних, а також як про таких, що працюють не за фахом;

3) головними причинами проблем працевлаштування студенти визнають невідповідність професійної структури спеціалістів і структури робочих місць для них і, як наслідок, перенасиченість ринку праці, а також дуже низький рівень професійної підготовки у сучасній системі вищої освіти;

4) у зв’язку з недостатнім рівнем матеріальної забезпеченості заробітна плата стає головним чинником пошуку роботи, професійна спрямованість під час працевлаштування буде дуже незначною;

5) значна частина опитаних характеризується активністю у розв’язанні проблем працевлаштування, яке при загостренні ситуації може набирати форми молодіжного бунту;

6) студенти-випускники, невисоко оцінюючи значимість отриманих під час навчання знань, найкращими шляхами працевлаш-ТуВаНКЯ ББаЖаЮТЬ!

— спробу реалізувати себе у сфері бізнесу;

— будь-яку високооплачувану роботу;

— перекваліфікацію.

Ці тенденції визначають певні характеристики соціального са-

мопочуття випускників стосовно працевлаштування в період не-гарантованої зайнятості:

— незадоволеність рівнем матеріальної забезпеченості, можливостями досягти гідного життя й реалізувати свої професійні здатності через працевлаштування за фахом;

— незадоволеність умовами набуття необхідних якостей сучасного фахівця вищої кваліфікації для підвищення своїх якостей на ринку праці;

— занепокоєне передбачення майбутніх подій у зв’язку з працевлаштуванням;

— песимістичні перспективи пошуку праці;

— очікування перших негативних результатів, зародки агресивності.

Все це сприяє існуванню соціально-психологічної напруженості в студентському середовищі, що характеризується занепокоєним світовідчуттям, дискомфортом, невпевненістю у майбутньому.

Тобто можна стверджувати, що на сьогодні у лавах студентської молоді склалася напружена ситуація у питаннях її професійного самовизначення. На початку свого професійного пристосування до професійного життя молодь стикається з проблемою безробіття, яке поряд з іншими проблемами привносить корективи у трудову діяльність молоді. Треба звернути увагу на розподіл кількості безробітних залежно від місця замешкання та вжити певних заходів для врегулювання цієї ситуації. Одним із засобів урегулювання має стати певна соціальна політика, яка повинна полягати у створенні рівних стартових можливостей кожній молодій людині для отримання освіти та професійної підготовки. '

У третьому розділі “Напрямки розв’язання проблем працевлаштування випускників вузів України за сучасних економічних умов” аналізуються пріоритетні напрямки молодіжної політики та роль вузів у розв’язанні проблеми працевлаштування та соціальної адаптації молодих спеціалістів.

Під політикою зайнятості населення розуміється комплекс за-

ходів, спрямованих на запобігання масовому безробіттю, створення нових робочих місць, забезпечення соціального захисту тих громадян, які не можуть на рівних конкурувати на ринку праці.

Розглядають три найбільш загальні моделі ринку праці й відповідно три типи політики його регулювання: японська, шведська та американська. Відзначається, що в Україні необхідно сформувати свою модель організації механізму зайнятості, яка враховувала б усе найцінніше із зарубіжного досвіду й разом з тим відповідала б історичним; національним та соціально-економічним умовам розвитку України. При її розробці необхідно враховувати й ментальність нашого суспільства, зорієнтованість її впродовж попередніх десятиріч на необхідність соціальної підтримки з боку держави, а також відсутність у більшості прошарків населення інших способів існування, які надавали б можливість вижити за умов ринкових відносин, крім особистої праці у сфері виробництва.

На думку молодих спеціалістів, соціальна політика держави має бути спрямована у першу чергу на створення умов, які дозволяють молодим людям самостійно розв’язувати свої економічні проблеми. Тобто йтися має не стільки про соціальний захист молоді, скільки про створення умов для її самореалізації та соціальної орієнтації. Ця державна політика обов’язково повинна складатися за умов певних правових, організаційних, фінансових та інших гарантій, які допомагають молодим спеціалістам отримати стабільний соціальний статус. Тільки 22,8 відсотка опитаних респондентів відзначили, що проблемами працевлаштування молоді (піс-лявузівського) повинна займатися в повному обсязі держава. Стосовно протидії післявузівському безробіттю більшість респондентів висловлюється за використання спеціальних державних заходів соціального захисту випускників: стимулювання підприємств та організацій за прийом на роботу випускників вузів, встановлення “броні” на робочі місця для них, розширення мережі служб перепідготовки кадрів.

Особлива роль у розв’язанні проблеми працевлаштування випускників належить вузам. Психологічна орієнтація студентів тг випускників на підтримку вузів у цьому питанні є дуже значною Так, 20,7 відсотка опитаних студентів вважають, що проблеми післявузівського працевлаштування своїх випускників у першу чергу повинен розв’язувати сам вуз, ще 41,7 відсотка опитаних вважають, що вуз повинен створити їм для цього оптимальне сприятливі умови.

На підвищення ролі та від повід альності вузів у розв’язанні проблеми працевлаштування випускників спрямована постанова Кабінету міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 “Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням”. Ця постанова визначає порядок введення державного замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою, визначає порядок працевлаштування випускників, які навчалися за державним замовленням, а також соціальні гарантії та компенсації для молодих спеціалістів.

Ця постанова закладає юридичні підвалини взаємодії між замовником, вузом та випускником, але загалом все ж таки проблеми працевлаштування молодих спеціалістів не розв’язує, позаяк її дія поширюється переважно на державний сектор економіки, на соціальну сферу, відповідальність за яку покладена на державу. Навряд то сьогодні приватні фірми у масовому масштабі оплачуватимуть підготовку спеціалістів для себе й чекатимуть на них упродовж 4—6 років. З іншого боку, державні підприємства та організації перебувають у настільки важкому фінансовому становищі, що змушені розв’язувати проблему виживання, а не думати про віддалені перспективи. Таким чином, проблему підготовки спеціалістів для державного сектора економіки та соціальної сфери доведеться розв’язувати за рахунок державного фінансування, обмежені ж можливості такого фінансування у найближчій

перспективі призведуть до різкого скорочення чисельності студентів.

Виходом з цієї ситуації є розвиток недержавних навчальних закладів і розширення системи платного навчання у державних вузах. Це дозволить готувати для держави висококваліфіковані кадри безоплатно, створювати нові робочі місця у сфері освіти. І, нарешті, розвиток недержавного сектора освіти створює ситуацію конкуренції у галузі освіти, що у кінцевому підсумку сприяє підвищенню її якості.

Також у цьому розділі на підставі аналізу результатів проведених досліджень висловлюються пропозиції щодо вдосконалення роботи вузів з метою підвищення якості підготовки молодих спеціалістів.

Частково зняти напруженість у працевлаштуванні для своїх майбутніх випускників вуз може через надання здібним студентам можливості отримання ще однієї спеціальності у період навчання. Це розширює як діапазон пошуків роботи, так і конкурентоспроможність випускників.

Відповідно до реалій сучасної дійсності уявляється необхідним включення до навчального плану спецкурсів та спецпрактикумів з основ менеджменту, кон’юнктури ринку, ділового спілкування, соціально-психологічшіх проблем ринкової діяльності. 78,1 відсотка респондентів оцінили цей захід як один з найважливіших.

Нові форми та методи ведення економічного життя передбачають активне включення кожного до системи ринкових відносин. Сьогодні перед випускниками вузів гостро постають особисті проблеми, пов’язані з появою різних форм власності, ринку робочої сили та проблемами зайнятості. Й тому вуз може допомогти розв’язати ці питання шляхом надання спеціальних знань у галузі економіки, управління, ділового спілкування студентам усіх спеціальностей, безвідносно до їхньої професійної спрямованості.

Необхідно також у вузі розробити та впровадити методологічні посібники з рекомендаціями про поведінку випускників на біржі

праці, у відділах кадрів організацій та фірм. Для молодого спеціаліста, стурбованого пошуком роботи за фахом, знання пре можливі форми оплати праці, реальну вартість цієї праці, моделі поведінки в різних інстанціях при клопотанні щодо працевлаштування, про правила заповнення аплікаційних форм різних зразків вкрай необхідні та істотні. За умов дедалі ближчого ринку випускники вузів повинні вміти зацікавити роботодавця у своїх послугах: вміти подати себе у вигідному світлі, справити враження, виглядати відповідно до ситуації', співвіднести свої побажання стосовно майбутньої роботи з вимогами роботодавця.

Ще одна можливість вузу полегшити своєму випускникові процес працевлаштування — організація проходження студентами виробничих практик безпосередньо в тих підприємствах, установах та фірмах, які у майбутньому можуть стати потенційними роботодавцями. Це надасть практикантові можливість, по-перше, удосконалювати свої знання безпосередньо у процесі виробництва, по-друге, ознайомитися та вивчити своє можливе місце роботи й зарекомендувати себе як фахівця перед керівництвом, по-третє, самому керівництву підприємства чи установи пересвідчитися в професійних можливостях майбутнього співробітника. Навчальний заклад повинен налагоджувати зв’язки з такими установами та підприємствами й контролювати процес проходження практики та процес влаштування на роботу свого колишнього студента.

Найважливішим заходом вузу, з точки зору респондентів (83,4 відсотка), для організації (наскільки це можливо) процесу забезпечення роботою своїх випускників є створення у вузі свого власного центру працевлаштування.

Він як структурний підрозділ вузу повинен підпорядковуватися керівництву навчального закладу й опікуватися з боку студентських профспілок та студентського парламенту (Ради студентів та аспірантів), а тому, на відміну від сторонньої служби зайнятості, не може не бути зацікавленою в якнайкращому розв’язанні покладених на неї клопотів стосовно своїх студентів.

На відміну від служб працевлаштування, вуз, його факультети, кафедри, окремі викладачі ще зберегли (навіть особисті) зв’язки з колишніми роботодавцями й можуть їх використовувати. Вузівські працівники краще, ніж сторонні службовці, розуміються на фахових особливостях стосовно працевлаштування представників своїх спеціальностей та спеціалізацій і тому краще можуть зрозуміти бажання випускників та оперативніше допомогти їм.

Крім того, сам процес пошуку майбутнього місця роботи, професійної адаптації, різного роду консультацій відбувається безпосередньо в стінах навчального закладу, що дуже зручно для студентів, і може проходити Епродовж кількох років навчання, що дає студентові змогу все добре обміркувати, можливо, змінити фаховий профіль або спеціалізацію, розв’язати низку якихось інших проблем та прийняти оптимальне рішення.

Узагальнення та аналіз матеріалів дослідження дали змогу зробити низку загальних висновків.

Сучасний стан ринку праці України характеризується дедалі більшим безробіттям і відсутністю дійових механізмів соціального захисту непрацюючих, що пов’язане з перехідним станом економіки від планової з її неефективним працедефицітним ринком праці до ринкової, що передбачає існування певного дефіциту робочих місць. Цей перехід здійснюється за складних умов з великими соціальними витратами. Тому сьогодні ринок праці України — це ринок з розбалансованою структурою попиту та пропозиції робочої сили і негарантованою зайнятістю населення.

В особливо складній ситуації перебуває молодь, у тому числі й молоді спеціалісти, зростання безробіття серед яких удвічі перевищує середні показники по країні. Відсутність практичного досвіду роботи, незважаючи на високий рівень кваліфікації представників цієї групи, визначає їхню низьку конкурентоспроможність на ринку праці. Це значною мірою відбивається на соціальному самопочутті випускників вузів і молодих спеціалістів, відмітними рисами якого є:

— незадоволеність рівнем матеріальної забезпеченості, можливостями досягти гідного рівня життя і зреалізувати свої професійні здібності через працевлаштування за фахом;

— незадоволеність умовами набуття необхідних якостей сучасного спеціаліста вищої кваліфікації для підвищення своїх шансів на ринку праці;

— занепокоєне передбачення майбутніх подій у зв’язку з працевлаштуванням;

— песимістичні оцінки перспектив пошуку праці.

Все це сприяє існуванню соціально-психологічної напруженості в студентському середовищі, яке характеризується занепокоешш світовідчуттям, дискомфортом, невпевненістю у майбутньому.

Підвищення конкурентоспроможності молодого спеціаліста на ринку праці багато в чому залежить від діяльності вузів. Це стосується як змін у номенклатурі спеціальностей, структурі навчальних планів, збільшення частки практичних та самостійних занять, так і створення у вузах принципово нових структурних підрозділів — центрів працевлаштування.

Загалом же досвід безпосереднього державного регулювання зайнятості шляхом створення спеціальних робочих місць, їх квотування та податкового стимулювання показав безперспективність такого підходу. Ефективним є тільки макроекономічне побічне регулювання молодіжної зайнятості (в тому числі і молодих спеціалістів), тобто створення умов, які стимулювали б пошук трудового застосування сил конкретної особистості, ініціювали б її активність.

У висновках також визначено перспективи подальшої розробки проблеми.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1. Тарабукін Ю.О. Соціологічні аспекти проблеми працевлаштування випускників вузів в умовах переходу до ринкових відносин // Соціологічний вимір вищої освіти України. — Київ, 1993. — С.111 — 119 (0,5 др.арк.).

2. Тарабукін Ю.О. Напрямки розв’язання проблем працевлаштування випускників вузів України за сучасних економічних умов // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Вільні економічні зони України: проблеми створення та розвитку”. - Київ, 1996. - Т.4. - С.323 - 337 (2,5 др.арк.).

3. Тарабукін Ю.О. Соціальне самопочуття випускників вузів у період негарантованої зайнятості та їхні оцінки можливого безробіття // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Матеріали Міжнародної науково-пракшчної конференції “Людина і духовність”. — Київ, 1996. — Т.5. — С.252 — 265 (2,1 др.арк.).

4. Тарабукін Ю.О. Рішок праці та проблеми працевлаштування випускників вузів України // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Політична культура и політичні партії України. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. — Київ, 1996. — Т.6. — С.462 — 476 (2,1 др.арк.).

Тарабукин Ю.О. Социальные проблемы трудоустройства выпускников вузов Украины в период перехода к рыночным отношениям. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.06 — социология культуры, науки и образования. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1997.

В диссертации рассматриваются социальные проблемы трудоустройства выпускников вузов. Становление рынка труда изменяет традиционные и формирует новые взаимосвязи между образованием и другими социальными институтами, а это требует разработки принципиально новой политики в области образования, которая стимулировала бы поиск трудового применения сил конкретной личности.

Анализируются ситуация на рынке труда Украины, перспективы его развития и конкретные возможности молодых специалистов, которые определяются уровнем соответствия между требованиями рынка труда к качествам специалистов и номенклатуре специальностей, с одной стороны, и системой их подбора и подготовки — с другой.

На основе данных конкретных социологических исследований анализируются социальное самочувствие выпускников вузог и определяющие его факторы. Выделены приоритетные направления деятельности вузов в подготовке молодых специалистов Е соответствии с потребностями рынка труда.

Tarabukin Y.O. Social Problems of Final-year Students’ Provision of Employment in the Period of Transition to Market Economy ir Ukraine

A dissertation work for a Candidate degree in sociology on speciality 22.00.06 — sociology of culture, science and education. Kyiv State University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 1997.

Social problems of final-year students’ provision of employment art

considered in the dissertation. Formation of a labour market changes traditional connections and forms new ones between educational and other social institutions. It demands working out a principally new policy in the field of education to stimulate the search for using employment forces of a concrete person.

The situation in the labour market of Ukraine, the perspectives of its development and young specialists’ concrete chances which are determined by the level of correspondence of the market demands to the quality of spesialists on the one hand and nomenclature of professions on the other one are analised in the dissertation.

On the basis of concrete sociological researches the social and general state of the final year students and factors, determining it, are analised. The priority derections in the young specialists’ tuition corresponding to demands of the labour market are underlined.

Ключові слова: молодий спеціаліст, освіта, працевлаштування, ринок праці, соціальне самопочуття, негарантована зайнятість, діяльність вузів.