автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.06
диссертация на тему: Специфика литературного портрета- как жанра современной украинской мемуарной прозы.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Специфика литературного портрета- как жанра современной украинской мемуарной прозы."

Й? ДНІПГОПЕТГОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ^ •

55 ^ ‘

На правах рукопису

і

ВАСИЛЕНЮ Ірит Михайлівш

СПЕЦИ6Ш ЛІТЕРАШЇЮГО ГОРТРШ ЯК МУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСШЗЇ МЕМУАРЮЇ ПРОЗИ

Спеціальність I0.0l.06 - теорія літератури

Автореферат .

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ

1997

Дисертація б рукописом

Роботу викотно ка кафедрі теорії літератури та фольклористики Рівненського державного педагогічного інституту

Науковий керівник: доктор філологічних тук, професор ГАЖ 0 .А..

Офіційні опоненти: доктор філологічних щук, професор ГРОЫ'ЯК Р.Т.

, кандидат філологічних наук, доцент

ШИАСТИРЕЦЬКИЙ Л.С.

Провідна, установа: Волинський державний університет

Захист відбудеться "Л'Х" ЧігР£/У,Я 1997 року

о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

К 03.01.20 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічну наук при Дніпропетровському державному університеті /320050, «.Дніпропетровськ, пров.Науковий, ІЗ, корп. І, ауд. /ЗРҐ/.

Із дисертацією мо»та ознайомитися в науковій бібліотеці г Дніпропетровського державного університету.

Автореферат розіслано "Ж." WPa-AHJ/ 199? року

Учений секретар спеціалізованої ради р ' // кандидат філологічних наук, доцент Олійник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЮ ТИ

Актуальність теми. Свідченням зрілості мемуарної літератури, II поетичного та стильового багатства є- чітка система жанрів, у яких втілюються творчі пошуки українських мемуаристів і відображається художній поступ. Новий погляд ні мемуаристику зумовлений увагою до неповторної людської долі, стосунків автора і героя, філософією відношень "людига,"-"світ" та "людина"-"людина".

Літературно-мемуарний портрет - це жанр, важливого характеристикою якого є спрямованість до зображення непересічної людської особистості, II духовних шукань, моральних принципів. Однак теоретичне і критичне осмислення творів цього жанру відбувається з деяким-запізненням. ’

Отже, вибір теми дослідження зумовлений, по-перше, недостатньо?) розроблені ста теоретичної та ейт етичної природи жанру літературного портрета, по-друге, наявністю великої кількості творів цього жанру, які потребують комплексного літературознавчого аналізу.

Об’єктом дослідження є таврова специфіка літературного портрета в сучасній українській мемуаристиці.

Метою цієї наукової роботи е дослідження літературного портрета в аспекті його яанрової своєрідності, аналіз тенденцій і закономірностей еволюції цього жанру в контексті розвитку сучасної мемуарної літератури. а

Для досягнення поставленої мети висунуті такі конкретні завдання:

- з’ясувати жанрову специфіку літературного портрета в сучасній українській мемуаристиці;«

- визначити підходи до створення документального образу реальної історичної особи, які існують у творчій практиці сучасних українських .мемуаристів;

- сформулювати ознаки літературного портрета як мемуарного жанру;

- диференціювати типи літературних портретів, форми існування їх у сучасній літературі /з урахуванням існуючі» концепцій трактування цього жанру/;

- дослідити літературний портрет як мистецьке явище, як історичне джерело, як факт психологічної, філософської, есте-

тично вартісної та суспільно значущої літератури;

- порівняти особливості літературного портрета в мемуарній прозі та в літературній критиці, у біографічній та історичній літературі;

- дослідити особливості поетики, окремих елементів стилю видатних українських майстрів літературного портрета.

Вирішення цих завдань допоможе автору перевірити достовірність гіпотези, яка полягає в тому, що мемуаристика як різновид ліро-епічної прози те сформовану ієрархію жанрів. Літературний портрет в своєрідним, але невід'ємним елементом ванро-вої системи мемуаристики. Кращі зразки творів майстрів літературного портрета шють цінність не лише історичну, але й художню: із власно® поетикою, цікавим стаетом, композицією, психологічно» і філософською, глибиною.

Наукова новизна полягає в аналізі жанрової специфіки літературного портрета в контексті системи канрів української мемуарної прози, з’ясуванні спільного і відмінного між літературними портретами різних родів літератури, між літературним портретом та іниши ягінрзми мемуаристики, у визначенні особливостей втіленій документального образу в творчій практиці майстрів літературного портрета, дослідженні особливостей композиції , конфлікту, образної системи, поетики та стилю творів цього ганру, використанні широкого фактичного штеріалу сучасної української мемуарної прози. '

Теогіетико-методологічну основу дисертації становлять фі- . яософські та теоретшсо-естотичні концепції сутності людини у • працях Г.Сковороди, А.Шопенгауера, § .Ніцшо, П.Юркевша, Н.Хай^ деггера, сучі сні твори українських письменників, що містять єдність філософського та образного.шляхів пізнання людини, світу, суспільства /В.Стус, Гр.Тютюнник, М.Еакін, В.Шевчук/, літературознавчі праці українських та зарубіжних туковців: Д*.Грабовий, Г.Костюка, Д.Затонського, О.Галта, В.Барахова, Л.Гінз-бург, Л .Гараніш та ін. •

Теоретичний аспект дослідкення в дисертації тісно пов’язаний з історико-літературниа та літературно-критичним.

Теоретичне та практичне значення роботи визіа мається, по-перше, самим підходом до об’єкт дослідження, що зумовлює визтчєння його як невід’ємного компонента жанрової системи мемуаристики, який має власну поетику, сшет, композицію,

/

відзначається психологічного і філософською глибиною; по-друге, дослідженням жанру літературно-мемуарного портрета в теоретичному та історико-літературному аспектах; по-третє, розробкою принципів комплексного аналізу мемуарних творів, ідо написані в жанрі літературного портрета. •

Висновки, що одержані в дослідженні, та зібраний фактичний матеріал можуть бути використані у вузівських курсах лекцій з історії сушеної української літератури, теорії літератури, у роботі викладачів гуманітарних гімназій, загальноосвітніх шкіл, а також у подальшій розробці теоретичних проблем роз* витку національної літератури.

Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження апробовані у виступах та повідомленнях на Всеукраїнських та міжвузівських туково-теоретичних та науково-практичних конференціях у Рівному, Черкасах, Харкові, Кривому Розі /1995-1996 рр./. Робота обговорена і рекомендована до захисту . га засіданні кафедри теорії літератури та фольклористики Рівненського державного педагогічного інституту.

СТРУКТУРА 1 ОСЮВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ .

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку основної використаної літератури.

У вступі обгрунтовується вибір теми, визначено загальну концепцію, сформульовано гіпотезу, об’єкт, предает, мету та ' завдання дослідження, характеризується наукою новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, проаналізовано стан розробленості проблеми дослідження в сучасному українському та зарубіжному літературознавстві, визначено філософський та історичний ракурс дослідження.

Перший розділ дисертації - "Літературний портрет у системі жанрів сучасної української мемуарної прози” - присвячений теоретичним проблемам мемуарної прози, з’ясуванню місця літературного портрета у жанровій ієрархії мемуаристики, дослідженню специфіки цього жанру у порівнянні з особливостями портрета реальної історичної особи у художній та документаль-, ній літературі, літературній критиці. Погоджуючись із періодизацією еволюції української мемуаристики, іцо подаїа у моно-. графії 0.Галича "Українська письменницька мемуаристика"*,

* Галич 0. Українська письменницька мемуаристика* - К., 1991.

дисертантом простежено зв’язок між явищами мемуарної прози різних епох у теоретичному, філософському, естетичному та психологічному аспектах.

У цьому розділі автор зосередив увагу на таких поняттях: рід, жанр, система жанрів, документальний образ, автор, образ автора в мемуаристиці /зокрема в літературному портреті/, сю-хет, композиція, концепція людини.

Належність літературного твору до певного роду чи жанру визначити досить важко через недостатню розробленість теорії жанру, а також через величезну жанрову різноманітність у літературі XX ст. Систеш жанрів мемуарної літератури потала складатися в XIX ст., але досі маємо протиріччя в термінології й у дефініціях жанрових форт. Досвід переконує, що до мемуарів можна застосувати ті ж літературо зшвчі категорії * що і дяя будь-яких літературних творів.

Одним із вихідних положень вашого дослідження є думка про те, що мемуаристика є різновидом художньо-документальної прози і піддається аналізу не лише в історичному плані, але й з точки зору теорії літератури. Саме з цього погляду важливо звернути увагу на питаная про мемуарні жанри. Автор дисертації погоджується з думкою 0.Галича, що в "останні роки уже сформувалася розвинута ієрархія жанрів, кожен із яких знаходиться у постійному розвитку, немов губка вбираючи все те краще, що закладено в самій природі мемуаристики, накопичено в суміжних із нею жанрах"*. Літературо зтвєць переконаний, що жанри мемуарної проза розвиваються по висхідній лінії: від простих до більа складних за змістом, формою, естетичним навантаженням. • Бвакаєш за необхідне доповнити, що менш складні жанри не згін-г~ють, но стають поступово частиною інших жанрів, а продовжуюсь повноцінно існувати в літературі, вдоскотлвватися, змінюватися в межах ганру. Сучасні ж мемуаристи звертаються в своїй творчості до різних жанрів: до листів, щоденників, есе, мемуарних життєписів, літературних портретів тощо. Незважаючи на те, що ми маємо сьогодні різні тлумачення поняття "мемуари", всі дослідники погоджуються б тому, що ця література досить різноманітні. 0.Галич пропонує в своїй праці чітку типологію жанрів мемуарної прози і дає коротку характеристику кожного

* Галич 0. Українська письменницька мемуаристика. - К.,1991.-С.48. .

з них, зупиняється також на питаннях еволюції української письменницької мемуаристики. Л.Гаранін*, хоч і вважає мемуари жанром, але змушений визнати існування певних "жанрових форм", адже тоді не існувало б різниці між, скажімо, листом і подорожніми нотатками чи щоденником. Одним із найбільш цінних надбань дослі,дкення Л.Гараніш вважаємо розробку теорії документального образу в мемуарній прозі, питань походження мемуарів, ви- ■ значення невичерпних можливостей цієї літератури. В.Еарахов^ присвятив дві щукові праці дослідженню одного з жанрів мемуаристики - літературного портрета і зауваяив, що, відокремлюючи літературний портрет як своєрідний жанр мемуарної прози, необхідно в той же чіс відмітати, по важко абсолютно чітко відокремити літературний портрет від "звичайних мемуарів"'*. Аналізув-чи російську мемуаристику ХІХ-поч. XX ст., яка представлена іменами С.Аксакова, Д.Григоровичі, І.Панасва, Н.Успенського, П.Боборикіна, В.Гіляровського, дослідник помітив, що у мемуарах цих авторів чимало яскравих портретних етюдів, характерне- ■ тик, які молена було б назвати елементами праці портретиста, але ці елементи не.е чимось самостійним, вони є лише окремими штрихами спогадів і підпорядковані головній меті: зафіксувати ■ все те, свідком чого був мемуарист.

Принципово по-іншому, ввалає В.Барахов,, побудований літературний портрет, у якому оповідь підпорядкована замислові автора, завжди спрямована ним і є засобом розкриття тої чи іншої концепції образу су^сника, якого характеризує мемуарист. Портретист завжди пропонує свою концепцію, відстоює її, протиставляє іншим трактуванням і думкам. Саме в цьому В.Еаргхов вбачає головну відмінність літературного портрета від "звичайних спогадів".

Ми вважаємо наявність власної авторської концепції значним елементом ідейно-естетичної структури професійного, психологічно глибокого мемуарного твору, але необхідно детальніше розглянути жанри мемуаристики і визіачити їх спільні й специфічні риси, щоб зрозуміти, в чому виявляється своєрідність літературного портрета. ■

Галанин Л.. Мемуарный жанр советской литературы. - Минск,

^ Барахов В. Литературный портрет, - Т., 1985. '

^ Банахов В. Искусство литературного портрета. - М., 1976. -

Першим у жанровій структурі мемуаристики є лист - найпростіший та найдавніший серед жанрів. Для прикладу автор дисертації розглядає специфіку втілення авторського "я", можливості розкриття характеру у трьох циклах листів М.Куліша: І/ листи до 1.Дніпровського, 2/ листи до О.Корнєєвої-Маслової, З/ листи до дружини. Листи розповідають про автора більше, ніж могли б описати десятки біографів. Листи М.Куліша - це цінний життєпис щ широкому історичному тлі. Вони у зібранні творів М.Кулі їй/ подані без скорочень, розташовані у хронологічній послідовності і, справді, нагадують сторінки великого щоденника, бо так багато в них психологічної сили, самоатлізу, детальних описів подій і вражень, а головне, кожен лист - то певний підсумок пережитого, плани, задуми, мрії. Лист як жанр мемуаристики потре, буз інтелектуальної праці читача, який мусить осмислити, проаналізувати прочитане, можливо, дещо більше, ніж твори деяких інших жанрів, оскільки тут відсутня, як у драматичному творі, постать оповідача, його суб'єктивна позиція. Герой має можливість говорити сам за себе, і читач самостійно складає враяен* ня про нього.

У літературному портреті, твпаки, ми ьасмо "провідника", який знайомить тс із героєм, пропонуючи свою концепцію і|ього образу, свої естетичні принципи. Для порівняння особливостей втілення документального образу М.Куліса в листі та літературному портреті доцільно звернутися до спогадів дружини митця*.

А.Куліш створила цікавий літературно-мемуарний портрет, специфікою якого є схояість його за деякими рисами з літературною біографією /зокрема, мемуаристка охоплює великий часовий простір, пше про дитинство письменника, про деякі факти біографії, які їй були відомі із розповідей ІІ.Куліша, хронологічно будує оповідь/. Але у спогадах А.Куліш простежується значка автобіографічність, суб’єктивність у доборі життєвого матеріалу. У них детально виписаний лише той період життя письменника, коли дружина була поруч із М.Кулішем, подієва частина композиції менш вартіст, ніж змалювання документального образу героя.

* Куліш М. Твори. В 2 т. - К.> 1990.

^ Куліш А. Спогади про Миколу Куліша//Микола Куліш. Твори. З 2 т. — Т.2. — К., 1990. — С.69Б"7и4.

Доречно також порівняти літературний портрет з іншим мемуарним жанром - нотатіамя. Для такого зіставлення автор використовує спогади І.Сенченка "Нотатки про літературне життя 20-х - 40-х років"*. Мемуари І.Сенченка складаються з кількох літературних портретів. Найбільш глибоко, хоч і стисло, виписані постаті М.Куліша, М.Хвильового, П.Тичини, Ю.Яновського.

Але ці портрети не входять до складу нотатків у незмінному вигляді, а трансформуються в композиційній побудові твору

І.Сенченка, розбиваючись на епізоди, які чергуються з іншими елементами оповіді: автобіографічними епізодами, авторськими відступами, картитми життя тощо. Тобто мемуарист використовує портретність не як єдину мету мемуарів, а як засіб типізації , тобто опису типового середовища зображуваної епохи та засіб узагальнення /велика кількість імен символізує добу Розстріляного Відродження/, а це означає, що літературний портрет тут виступає не як самостійний жанр, а лише як складовий елемент іншого мемуарного жанру. .

Отже, кожен нанр мемуарної прози характеризується своєрідним зв’язком предмета пізнання /тобто об’єктивної дійсності/ з людиною, а також особливім типом побудови документального. . образу. 1 якщо мемуари великої форми /роган, повість, життєпис, книга-портрет/ зображують людину в її багатогранній діяльності, складних взаєминах з природою, суспільством, іншими людьми у життєвому процесі /в таких творах переважає епічне над ліричним/, то 'мемуари менших форм - літературний портрет,' лист, нотатки,-щоденник, есе тощо - зображують переважно інтимну реакцію особистості ш. відповідні життєві явищі /в мемуарах перевага с ліричне/. ‘

Такк.і чином: І/ свідченням зрілості мемуарної літератури є чітка система жанрів; 2/ зародження жанру літературного портрета і подальший його розвиток пов’язані з проблемою утвердження особистості автора, його світосприйняттям, ставленням до інших людей, із властивою творам мемуаристики авто-лортретністю; 3/ існування в українській мемуарній прозі тако-■ го жанру, як літературний портрет, якісно вплинуло га. .естетичну природу мемуаристики; 4/ нойий погляд на мемуаристику зумовлений увагою до неповторної людської долі, стосунків автору і

Сенченко І. Нотатки про літературна виття 20-х-40-х років // Українська мова і література в школі.-1988.-№ 3.- С.І6-24.

героя. Ця праця є наближенням до такого розуміння тому, що дослідження літературного портрета передбачає аналіз авторської концепції героя, естетичного ідеалу, адже цьому жанру властиві загальні ознаки мемуаристики - концептуальність, суб’єктивність, ретроспективкість.

.Крутий тюзділ дисертації - "Специфіка літературного портрета як жанру сутскоТ української мемуарної прози" - присвячений з’ясуванню яанрової природи, специфіки літературного портрета, теоретичним проблемам класифікації та аналізу творів досліджуваного жанру. А.втор узагальнив результати досліджень сучасних тауковців, що працюють у галузі цього жанру, і застосував одержані висновки для аналізу тловідомого фактичного матеріалу української мемуарної прози, а також висловив власні погляди, що стосуються досліджуваної проблеми, запропонував методику аналізу творів та авторські формулювання і. визкгчення основних понять.

Літературний портрет - це такий жанр мемуарної прози, визначальними рисами якого є сукупність засобів, прийомів, стилістичних і поетичних ознак, композиції та ідейного навантаження, що підпорядковані законам художньо-документальної оповіді про події* життя, риси вдачі, діяльність реальної історичної особир яка в героєм особистих спогадів автора і може бути цікавою : майбутнім поколінням неповторністю власної індивідуальності; участю у важливих історичних, політичних, культурницьких подіях життя народу. Мєтоіо створення літературного портрета у мемуаристиці е прагнення автора спогадів відтворити в пам’яті постать людини в її гайхарактерніпих рисах у певний період киття або створити стислий опис людської долі, свідком якої '•

б, і мемуарист. Сучасне літературо зтвство ще не виробило чітких критеріїв, за якими нескладно було б класифікувати твори мемуарної прози за жанрами, тому і визначення меж того чи іншого жанру мемуаристики викликає певні труднощі. Ми схильні віднести до жанру літературного портрета всі твори мемуарної прози, в яких автор створює художніми засобами образ конкретної людини, в загальних рисах змальовуючи біографію, побутове і суспільне оточення, надаючи перевагу психологічному, естетичному, моральному рівням трактування людського життя, суб’єктивним узагальненням і висновкам ш основі власного життєвого

досвіду і власних спогадів. На відміну від літературно-критичного портрета, героєм якого постає лише письменник і його творчість, мемуарист змальовує портрет людини будь-якого фаху, соціального стану, суспільної рслі, тему ще дослідаення людської діяльності е лиже одним із аспектів життя, а метою мемуариста е прагнення залишити згадку про життя в цілому, історичний час і людей свого покоління. Серед нійважливіших озтк жанру дисертант визначав такі: а/ автор літературного портрета не ставить собі за мету, відтворити весь життєвий шлях героя; б/ письменних, що працює в жанрі літературного портрета, прагне через одну або кілька зустрічей з героем показати цілісність, складність і багатогранність його особистості; в/ у центрі уваги автора літературного портрета завжди зтаходиться особистість героя, а чіс, події, деталі та образ самого письменника відсунуті на другий план; г/ узагальнена характеристика, що утворюз оповідку основу літературного портрета, містить елементи ігай споріднених жанрів, які підпорядковуються основному задумові . автора. '

0.Галич пропонує розрізняти такі жанрові різновиди літературного портрета: "літературний портрет як ланр мемуарно-бі- . огртфічнот прози; літературний портрет як документально-біографічну оповідь про давно померлого історичного діяча, що грунтується на використанні біографічних матеріалів, листів, мемуарів сучасників; літературний портрет як жанр нритини . Погоджуючись із думкою 0.Галичі і В.Барахоза, ми схильні вважати, що літературний-портрет, як особливий засіб осягнення і змалювання реальної історичної особи в літературі, являє собою специфічний жанр словесного мистецтва, що а спільним для'художньої, документальної та художньо-документальн*'* літератури.

Варто зауважити, що літературний портрет у мемуаристиці створюється автором на основі документального життєвого матеріалу в реальному історичному часі, але кудежнв переосмислення життя, широке використання літературних та мовно-поетичншс засобів виразності дають змогу стверджувати, що літературний портрет в частиною художньо-документальної літератури-.

Тип літературного портрета, можемо визначити, якщо з’ясуя-

^ Галич 0. Українська письменницька мемуаристика. - К., і-391.-

ыо, га якому рівні людської свідомості персонажів акцентує автор свои увагу.

Специфічною озгсікою мемуарного літературного портрета в значний духовний потенціал творів цього жанру, оскільки автор найчастіше спрямовує свої спогади про визтчну особистість до майбутніх поколінь, прагне зберегти у пам'яті тпвдків те цінне духовне щдбання, що здобувалося досвідом сучасників автора і його героя одноадсно. Залежно від мети, поставленої перед собою мемуаристом, можемо вести мову про філософський, політичний, педагогічний, морально-побутовий чи соціально-психологічний характер літературного портрета, а ці категорії, в свою чергу, є неодмінними компонентами духовного життя лпдини, нації, народу, людства. Кожен автор мемуарного твору створює власний образ реальної історичної особи. Це насамперед пов’язано з авторським розумінням історичної події і характеру видатної особи, тобто із суб’єктивним осягненням дійсності. Природним для мемуарного літературного портрета є те, що історична особистість стає об’єктом уваги багатьох письменників, це дає можливість кожному з них знайти свій ракурс бачення певної людини, довести яскравість, складність, багатогранність її духовної світу, зберігаючи при цьому історичну правду. Наприклад, літературний портрет М.Бажана створили декілька сучасних мемуаристів: П.Дорошенко "Від зорі до зорі", С.Голованівський "Меморіал", С.Жур&хоЕИЧ "Пам’яті пекучий біль", С.Крижанівсь-кий "Ми пізнавали неповторний час", Г.Костюк "Зустрічі і про-щння” та ін. В.Симоненко став героем літературних портретів М.Сома "Із катір’га ка самоті", А..Сердечного "Автограф поета -мого однокурсника", С.Тельника "Василь”, М.Сніжка "П’ять запб-вгдей", Ж.Біличенко "Очі його життя”, Д.Чередниченка "Рядки т снігу", О.Симоненкі "Добрий Лоскотон", б.Сверствна "Симо-ненкові листи" тощо. Останні роки упорядковані збірки спогадів про письменників XX ст.: "Незабутній ІЬксим Рильський" /1968/, "Співець нового світу: Спогади про П.Тичину" /1971/, "Про Андрія Головка" /1980/, "Лист у вічність: Спогади про Ю.Яновського” /1980/ та ін. Про перетворення мемуарного новаторства на стійку традицію свідчить упорядкування й видання книжок про класиків XIX ст.-"Спогади про Івана 3ранка" /1981/, "Спогади про Тараса Шевченка" /1982/, у яких здійснено спробу зібрати іаписані раніше праці.

Літературний портрет поряд з іншими жанг ми мемуарної прози бузає як "об’єктного", так і "суб’єктного" типу. Тобто центральною особою мемуарного твору може бути як головний герой, так і сам автор /наприклад, у спогадах ЖЕажана, Ю.Смоли-чі, Г.Костюна, О.Клена, Ю.Стефаника, Л.Старицької-Черняхізсь-кої та ін./. ■

Художня, естетична та історична' цінність літературно-мему-_ арного портрета залежить багато в чому від рівня духовності самого автора-портретиста, особливо це стосується суб’єктного різновиду цього жанру. Звичайно, мемуарист, 40 пише літературний портрет, має, як ні в якому іншому яанрі, право на осооис-ту симпатію чи неприязнь до героя свого твору. Окрім того, важливою ознікою літературного портрета, так само як Я інших жанрів мемуарної прози, є концептуальність /тобто образне втілен- ; ня письменником у своєму творі певного погляду на дійсність/. Особистісне начало, як домінуюча риса мемуарної літератури, здійснює суттєвий вплив га діалектику суб’єктивного'та об’єктивного у мемуарах. В основі мемуарного літературного портрета - обов’язкове відтворення "образу реальної історичної особи у зв’язку з Подіями певного історичного періоду. Тому завданій мемуариста - органічно поєднати в своєму творі загальне і часткове, об’єктивне і суб’єктивне бачення дійсності.

‘ Такім чином, концептуцльність, взаємозв’язок суб’єктивного та об'єктивного - це важливі риси, у яких виявляє себе жанрова природа, літературно-мемуарного',портрета. Мемуар.'.ст завжди прагне, щоб його героя зрозуміли читачі. Тому автор мемуарного . твору не може ігнорувати сучасну читачеві дійсність. На характер літературно-мемуарного портрета впливав духовність самого суспільства і передовсім його суспільно-політична свідомість. Враховуючи це, цінність літературно-мемуарного портрета визначається тим, щоб герой цього твору не був кон’юнктурно наближений до сучасності, а став зрозуміли.!, цікавим‘для читачів у своєму часі, тобто в'тому часі, в якому віг жив і-діяв.

Іще однією важливою ознако» літературного портрета як жанру мемуарної прози е те, що портрет-спогад завжди звернений у минуле. Автор може писати про події та людей, які будуть сприйматися читачем як історія. Головне, щоб відстань у часі. співвідносилася з одним людським життям, а автор був сучасником і свідком подій, тобто минуле, про яке йдеться в літературному ■

портреті, не може бути безмежним, а лише таким, яким його відчув, вистраждав, запам'ятав мемуарист.

Отже, для літературно-мемуарного портрета характерта наявність даох часових вданів, тобто подвійта точка зору письменника на-людину і події, які він зображує: а/ як мемуарист сприйняв і усвідомив події і людей у минулому; б/ як мемуарист,розуміє події і людей минулого з урахуванням накопиченого ним життєвого досвіду, громадської думки.

Таким чином, фактори *асу, зміна соціально-політичних умов, життєвий досеід автора-мемуариста суттєво впливають ш. зміст мемуарного портрет і :адать цьому твору особливої істооичної вартості.

. Літературний портрет, на пертий .погляд, - явтце в словесному мистецтві не зовсім динамічне, тому що твори цього жанру в результатом конкретних зустрічей, вражень, роздумів автора. Але сам жанр перебуває в постійній еволюції, тому на цей час не є остаточно сформованим /хоча витоки та елементи літературних портретів можемо знайти, мабуть, ще в усних ніродних оповіданнях, легендах про героїв, у літописах Київської Гусі/. До того ж, пошук авторами засобів найбільш глибокого осягнення внутрішнього світу людини пояснює відмінність між творами одного жанру у різних авторів. Звертаючись до творів української мемуаристики, що га,г.исані в жанрі літературного портрета, наприклад, Остапа Виші "Мистецькі силуети"; Йосипа Гірняка "Спомини"; літературні портрети 0.Досвітнього та Г.Хоткевича -1 в-листах Н.Суровцевої; М.Кучзра ’Четвертий Інтернаціонал сьомої зони* спогади про З.Симоненка із збірки ”7 твоєму імені живу"? В.Стефанмка "Т.Осьмачка" та ін., ми відзначили особливості втілення образу автора та героя літературного портрета, специфічність сюжету, композиції, конфлікту, роль деталей, тематику та ідейко-естетичну наповненість творів аналізованого щиру. Більшість літературних портретів е своєрідними "посланнями" до читача,,-тоді як щоденник, нотатки, есе можуть належати до особистий записів людини. .

• Специфіка літературного портрета дозволяє мемуаристу, зберігаючи дистанцію між минулим і сучасним, легко і вільно переходити ВІД хронологічного опису фактів ДО їх СВІДОМОЇ К0НЦ9Н-тадіт зад,-<<? створення документального образу людини. Ці обр*-

зи характеризуються різними рівнями естетичної організації матеріалу, причому естетичні структурність зростає залежно від тс.-о, до якого рівня жанрової ієрархії мемуарної прози тле-жить цей твір.

Таким чином, можемо визначити жанрові різновиди літературних портретів за такими ознаками: І/ за широтою висвітлення образу героя, кількістю героїв та складністю внутріиньоТ структури ми розрізняємо портрет-штрих, портрет-діалог, штрихи до портрета, портрет-роздум, літературний портрет, цикл літературних портретів, літературній! портрет як частина мемуарів іншого жанру, розширений літературний портрет /із включенням дог; ментів, листів, уривків із щоденників, біографічних відомостей, . цитат із творів чи їх аналізу, якщо це не порушує: мемуарну оповідь/; 2/ за тематичним принципом - збірка літературних портретів про одного героя, збірка літературних портретів одного автора; 3/ за соціальнім типом героїв - літературні портрети про письменників, мистецькі портрети, театральні портрети, фронтові, військові портрети ТА ін. В окрему групу традиційно виділяються письменницькі портрети про своїх колег, письменницькі портрети про громадських діячі», портрети видатних писшєкни- • ків, створені членами їх родин. Також можгії запропонувати історичний, або хронологічний принцип групування. ~

. У третьому розділі - "Питання стилістики і поетики літературного портрета" - з’ясовано особливості впливу авторського стилю т гканрову природу мемуарного літературного портрета, а також стилістичні та мовко-поо'гичні характеристики творів цього танру. Ці питання тісно пов’язані із проблемою гаслідуван-ня традицій уі^лїнської мемуарної літератури к.ХІХ-поч. і сер.

XX ст. Поетика українських мемуарів, що вже стали класичними зразками художньо-документальної оповіді, те особливе зтчан-ня для розвитку сучасної мемуарної проаи. Мемуарною класикою . можемо вважзти яскраві спогади письменників від І.Франка, •

М.Коцюбинського, Б.Лепкого до Остапа Бгані. М.Еажана, П.Панча, В.Смолича та ін. їх традиції продовжуються сучасними мемуаристами в створенні мемуарних романів, повістей, нарисів, письменницьких щоденників, літературних портретів, у прагненні авторів спогадів до лаконічного викладу, використання таких художніх засобів, які сприяють створенню яскравих образів, глибокому осмисленню внутрішнього світу реального героя, психологічній розробці його характеру. • *

• Поглиблене дослідження поетики української мемуарної про-

зи - це досить нова проблема, для сучасного літературознавства. Художня спеціфіка українських мемуарів досліджувалася лише оглядово. Одним з перших, хто звернув увагу на важливість цієї проблеми, є вітчизняний науковець 0.Галич, який у своїй монографії зазначив, ю.о "спостереження над поетикою української мемуарної прози неможливе бег тісного зв'язку з аналізом окремих різножанрових творів. Індивідуальна поетика мемуариста, що виявляв себе щоразу в конкретному творі, в результаті ашлізу та узагальнення діє можливість виносити на суд громадськості спостереження над поетикою спогадів у цілому . Таку дамку автор дисертації вважає слушною, адже поетика пов’язана не лише з формальними рівнями будови твору, але-й обов'язково з його змістовими елементами /ще, простір, мова, композиція та сшет, способи втілення авторської свідомості, засоби створення документальних образів/. . ‘

Ткким чином, звертаючи увагу на специфіку втілення документального образу людини, що. стала героєм літературно-мемуарного портрета і е втіленням авторської концепції, ми зверну-

-лися до особливостей поетики, стилю, форми та ідейно-естетичного завантаження літературних портретів, які належать двом видатним 'українським мемуаристам - Ц. Ба гану та Л.Старипькій-Черняхівській. М.Банан написав "Думи і спогади" у 70-ті роки, а Л.Старицька створила портрет В.Самійленка в 1932 році, і цим пояснюється суттєва рі'зниця між поглядами цих письменників іа дійсність. Окрім того, у мемуаристів принципово різна концепція часу, трактування історії, вони належать до різких літературних поколінь. Л.Старицька зберігає традиції української літературної еліти к.ХІХ-поч. XX ст., коло спілкування у неї було щдзвичайно широке /М.Лисенко, О.Пчілка, М.Старицький та ін./. М.Еажан виховувався на традиціях новітнього українського

• театру та поезії /Л.Курбас, В.Еялан-Блакитний/. Тобто за допомогою порівняння стилю і творчого методу мемуарів М.Еажана

та Л.Старицької можемо чіткіше уявити еволюцію жанру літературного портрета в українській літературі XX ст., зрозуміти, які риси цього жанру є визначальними і мавть важливе значення для іспухання таких творів взагалі. Незважаючи на те, що мемуари

1 Галич С. Українська письменницька мемуаристика. - К., 1991,-

»

.СтарицькоТ для української літератури були практично втраченим, тобто не могли вплинути т тих авторів, хто у пізніші 5ки звертався до цього жанру, ми бачимо, що письменниця ство-ила художньо повноцінний, документально достовірний, доско-їлий за формою, літературно-мемуарний портрет, який суттєво з відрізняється від сучасного літературного портрета, навіть ігато в чому перевершуе твори суш спік мемуаристів. Це свід-іггь про те, що літературний портрет, як жанр мемуаристики, -з витвір літері тури сімдесятих років. Сучасний стан цього інру у 30-ті роки був уже достатньо сформований. Цікаво по-івняти літературні портрети М.Бажана та Л.СтарицькоТ ще й тощо мемуаристи звернулися до різних типів цього жанру /са-зстійний портрет і цикл портретів/ і, залежно від особливос-;й кожного типу, втілили концепцію людини і світу. "Взаємодія г'дожньоТ концепції і стилю .... - стійка закономірність, коті виявляється на всіх рівнях форми: словесному, образному"*,-те В.Марко. Отже, стилістичні особливості мемуарів Л.Стариць-)Т та М.Бажана залежать не лише від обраного типу літературно портрета, але насамперед від концептуальних основ втілені естетичного'ідеалу та спеціфіки вираження художньої концеп-. :ї людини в художньо-документальному творі'. Л.Старицька під-ірядковує всі художні засоби створенню яскравого, дазого іртрета героя своїх спогадів, аналізує, стверджує, співчуває здині, про яку пише, тоді як М.Еажан, ніби мандрує у минуле, >разу повертаючись, щоб осмислити прожите, ножна, нова зустріч ) милими серцю друзями викликне новий вибух почуттів, і всі жументальні образи, такі різні, втілюють багатьма.свої ми ри-іми портрет покоління і естетичний ідеал автора.

У спогадах обох письменників е комічне й сумне, радість сльози,’Трагічне й високе, але головне, що стверджують авто-

- це заперечення смерті і утвердження безсмертя людини, івкої могутньої сили, таланту, вогню і яиття. • •

Книга спогадів М.Бажана почитється традиційною для мему-іної прози оповіддю автора /"Замість вступу"/. Центральні ірази "вступу" подані метафорично. Вже початок мемуарів уво-іть читала в художньо-образний світ спогадів.' М.Еажан пере-е внутрішню боротьбу, психологічні причини звернення до ме-

лпдини,-

Марко^В^ Основа^творчих шугань /Дудожнл концепція

муарів: "Щоб-обмежити їхню владу, Тх треба вилити - виписати, перекласти в мову, в слово, в образ..."*. Спогади М.Бажана пронизані елегійним сумом і ліричним шстроєм, ця книга складається з двох частин: перша - "спогади", друга - "думи", це характеризує метод зображення - оповідно-оцінюючий. М.Батан , не лите списує, розповідає, але й робить висновки, ставить риторичні запитання. Письменник виявляє иійстерність мемуариста у циклі портретів-спогадів про В.Яновського, В.Блакитного,

В.Василевську, 0.Корнійчука, 0.Довженка, С.Чиковані та інших. Цей цикл разом із "думами" /"Над сторінками альбому", "Великий у колі великих", "Концерт у Києві під «ас облоги" та іу./ скла-паюгь єдине художньо-естетичне ціле мемуарної книги. Цикл літє-ратурних портретів тут є засобом втілення єдності типового та індивідуально-неповторного у долях, біографіях, творчості письменників, про яких згадує М.Балан. Оповідь М.Батана у спогадах про окремих письменників відрізняється багатоплановістю, прагненням показати кожного героя у різних зв’язках і стосунках із сучасниками, епохою, історичною дійсністю. Автор і герой часто ведуть.діалог /"і&йстер залізної троянди"/> умовно-риторичне звертання "ти" до свого героя повіває Ніжністю і скорботою за втраченими на життєвім шляху друзями, за "неминуче" пройденими стежками. Епітети "нешвидкий", "приглушений" голос, "стримані, але гарячі" слова - це звукова прелюдія до зустрічі із постаттю героя. Останні рядки часто звучать сумно, уривчасто, немов остання розмова перед брамою Вічності, де щ одну лише' мить зупинилися двоє - М.Бажан і герой його спогадів; слова струнко вплітаються в ритми поетичної прози, виникають символічні порівняній: "далеч розкривалась привітно, мов двері", звучать струни фольклорних паралелі змів: "отак козака, понесуть у безсмертя"Портрет 0.Довженка М.Бажан шлое ^вітлішк, легкими "фарбами", його стиль оповіді вільний, багатий

гаї розмовні та поетичні вислови, психологічно глибокі портретні характеристики. . , •, .

У стилі М.Еаиина-портретиста р^дчу^ється.поезія, філософський рівень, адже мемуарист від іаціонального грунту підіймається до загальнолюдської величі. Простежуючи людські долі, він підходить до найскладніших узагальнень про сенс киття, смерть та безсмертя.

т~-~...... . ” ■ .

Батан М. Думи і спогади. * К., 1982. - С.З. .

Л.Старицька-Черняхівська створила майстерний портрет В.Са-мійленка /"Пам’яті товарних"/, прагнучи подати образ поета таким, яким він їй запам’ятався, не прикрашаючи і не принижуючи його, "таким, яким він був, милий, молодий студент,... щирий патріот і поет". Перш тастищ спогадів сповнена пафосу, написана емоційною, яскравою, поетичною мовою. Поетичні засоби, за допомогою яких мемуаристка змальовує епоху, різноманітні /метафори, порівняння, епітети, майстерно виписані деталі/. За лексичним складом мова спогадів відповідає найвищим зразкам словесного мистецтва. Бота образна, зрозуміла, чиста з літературної точки зору, часто трапляються слова, характерні для іі-тератури XIX ст. /вони збереглися у мові сучасної української діаспори: "ріжні новини", "грища", "з’явищє", "мітичні герої" та ін./. Л.Старкцька в цьому творі зуміла відтворити духовну атмосферу своєї доби, яскраві скжетні сцени, її мемуари наповнені.подіями, роздумами, містять багато цінної інформації. Літературний портрет В.Самійленка напрочуд живий, сповнений руху, дихання, суму і радості. Все це досягнуто за допомогою емоційної, художньої мови. . ■ .

Отже, кожен згаданий в нашій роботі мемуарист має свій неповторний почерк і кожен літературний портрет відкривав читачеві новий світ і нові проблеми. . ■ . •

• У висновках узагальнюються результати дослідження, формулюються основні теоретичні положення стосовно вивчення проблеми специфіки літературного портрета в українській мемуаристиці.

Не претендуючи на всеосяжність у висвітленні специфіки літературно-мемуарного портрета, жанру, що складався в нашій літературі протягом століть та ще й зараз перебував у розвитку, ми дослідили літературний портрет як мистецьке явище, як історичне джерело, як факт психологічної, естетично вартісної та суспільно значущої літератури. Розглянувши твори цього жа"Нру не лише в літературному, але й у філософському, історичному, • естетичному аспектах, ми підходили до аналізу літературного портрета як до невід’ємного компонента системи жанрів мемуарної прози. У цьому дослідженні автор стверджує, що мемуари як різновид художньо-документальної літератури поділяються'на жанри за принципом осмислення дійсності , за широтою охопленім життєвих явищ, за співвідношенням суб’єктивного та об’єктивного, автобіографічного і зовнішнього, за відстанню у часі між

планом оповіді і реальним часом, за кількістю героїв, характерів, колізій, за наявністю чи відсутністю конфлікту, за художньою формою творів. • ■ • ■

Літературний портрет - це такий жанр мемуарної прози, визначальними рисами якого є сукупність засобів, прийомів, стилістичних і поетичних ознак, композиції та змістовного навантаження, що підпорядковані законам художньо-документальної оповіді про події життя, риси вдачі, діяльність реальної історичної особи, яка є героєм особистих спогадів автора.

Ми схильні віднести до жанру літературного портрета всі твори мемуарної прози, в яких автор створив художніми засобами документальний образ конкретної людини, в загальних рисах змальовуючи біографію, побутове й суспільне оточення, надаючи перевагу психологічному, естетичному, моральному рівням трактування людського життя, суб’єктивним узагальненням і висновкам m основі власного життєвого досвіду. '

На відміну від портрета у літературній критиці, героєм якого є лише письменник і його творчість, автор літературно-мемуарного портрета змальовує людину будь-якого фаху, соціального стану, суспільної ролі, тому що дослідження людської діяльності е лише одним із аспектів життя, а метою мемуариста s прагнення залишити згадку про життя як цінність, про історичний час і людей свого покоління.

У жанровій системі мемуарної прози літературний портрет підпорядкований загальним законам мемуарної літератури і для *

• нього властиві, суб’єктивність, ретроелективність, документальність, подвійна точка зору т зображуване, асоціативність мислення, концептуальність. .

' Літературний портрет має також специфічні риси, обумовлені природою жанру, а саме лаконізм, портретність, певний антропоцентризм, аргументовані сть характеристик, осо’блива тактовність і правд'ивість у. зображенні, психологізм, емоційність, художня виразність, драматична насиченість, зацікавленість долею героя, яскравість обраних фактів, відстоювання авторської концепції людини, розуміння законів життя тощо.

Таким чином, специфіка літературного портрета відповідає його призначенню у сучасному літературному процесі, адже цей жанр має насамперед людинознавчу функцію, е засобом синтетичного узагальнення, пізнати епохи через конкретні постаті.

Творчість українських мемуаристів, що працюють у гднрі літературного портрета, є свідченням великих художніх можливостей цього жанру, а тому літературно-мемуарний портрет повинен і тдалі привертати до себе увагу не лише істориків, суспільствознавців, біографів, але й літературознавців, бо він є ие лише документальним свідченням епохи, але й літературним явищем.

Специфіка літературного мемуарного портрета в ідобріжаб гуманізм, національну своєрідність, складність і значний творчий потенціал жанрів сучзсноТ української художньо-документальної прози.

Основні положення дисертації висвітлено у таких публікаціях автора:

1. Специфіка літературного портрета як жанру сумісної української мемуарної прози //Культура - духовність - мистецтво: Збірник наукових праць. - К;, 1995. - С.156-170.

2. Теоретичне дослідження яанрів української мемуарної прсзи //Сучасна філологія: Проблеми, пошуки, знахідки. -Рівне, 1995. - С.24-27.

3. Він був подібний до Дійте: Т.Осьіпчка в мемуарах українських письменників //Творчість і доля Т.С.Осьмачки в контексті українського письменства XX століття!: Тези доповідей'

і повідомлень Всеукраїнської наукової конференції. - Черкаси, [995. - С.66-68. ’

• 4. Сутність і призначення людини як проблема в філософії

га у мемуарній літературі //Актуальні проблеми духовності: Збірник тукових праць. - Кривйй Ріг, 1995. С.128-135.

5. Проблеми визначення онрово-родової системи мемуарної

ірози //Актуальні проблеми вивчення теорзтико-літературних і ювознавчих дисциплін у, вищих навчальних закладах: Тези допо-іідей і повідомлень Всеукраїнської науково-практичної конференції . - Рівне, 1995. - С.12-13. "

6. Літературний портрет як своєрідний тнр сучасної мему-

.ристики /Денденції розвитку української літератури та літе-втурної критики нових часів: Тези доповідей та повідомлень ііжвузівської науково-теоретичної конференції. - Харків,1996,-1.49-51. . -•

7. Проблема автора в мемуарній прозі в аспекті наукового

валізу творів художньо-документальної літератури //Українська исьменницька мемуаристика та її використання у вузі та школі: атеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції .-Рівне, 996. - С.27-28. 1

Vasilenko I.M. Speciality of Literary Portrait as a genre of Modern Ukrainian prose.

Thesis, for Candidate's degrep /Phylologlcal sciences/. Speciality 10.01.OS - Theory of literature, Dnepropetrovsk State University, Dnepropetrovsk, 1S97.

, Theoretical conception of reseach of literary portrait genre specificity in Ukrainian memoirs prose Is defended. '

It has been proved that literary portrait as an Integral part of genre system of memoirs prose Is subordinated to common laus of memoirs literature and has subjective, retrospective, documentary, associative and conceptual character. Specific feature of literary portrait caused by genre nature are portraiture, laconism., emotloness; ■, psychologism. author’s conception of a' person, artistic eicpresslveness, dramatic saturation and so on. Specificity of...literary portrait reflects huinanizm, national peculiarity, complexity and huge creative potential of both genres-raodem Ukrainian memoirs prose and all fiction and documentary prose. -

Василенко И.М. Специфика литературного портрета- как жанра современной'украинской мемуарной прозы. '

1 Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по спеціальности 10.01.06 - Теория литературы. ' Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск,

. 1997. ■ ' ' ' *

Защищается теоретическая концепция исследования яанровой специфики литературного портрета в украинской мемуаристике.

. Доказано, что литературный портрет, будучи неотъемлемой' частью жанровой системы мемуаристики, подчиняется общим законам мемуарной литературы и ему свойственны субъективность, ретроспективно сть, документальность, ассоциативность, концептуальность. Литературный портрет имеет также специфические свойства, обусловленные'природой жанра: лортретность, лаконизм, эмоциональность, психологизм, авторская 'концепция человека, художественная выразительность, драматическая насыщенность и т.д. Специфика литературного портрета отражает гумшизм, национальное своеобразие, сложность и огромный творческий потенциал жанров гак современной украинской мемуаристики,- так и всей художественнодокументальной прозы.

Ключові слова: літературний портрет, мемуаристика, документальний образ, жанрові різновиди, портретність, образ автора, суб'єктивність.

frtua Даіг. 86S'