автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.05
диссертация на тему: Способы прагматичного пом'якшення категоричности констатуючих висловлувань в современном французском языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Способы прагматичного пом'якшення категоричности констатуючих висловлувань в современном французском языке"

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІШТИТУТ ' ІНОЗЕМНИХ МОВ

На правах рукопису

ПАРХШЕНКО Ольга Миколаївна

ЗАСОБИ ПРАГМАТИЧНОГО ПСГШЕННЯ КАТЕГОРИЧНОСТІ КОШТАТУШИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ У СУЧАСНІЇ! ФРАНЦУЗЬКІЙ МСВІ

Спеціальність - 10.02.05 - романські мови

Автореферат на здобуття наукового ступеня . кандидата філологічних наук

Київ - 1392'

Робота виконана на кафедрі французької філології Київського державного педагогічного інституту іноземних мов

. Науковий керівник - доктор філологічних наук '

професор М.М.БСБИРЄВА .

■ Офіційні опоненти - доктор філологічних наук ’ професор А.І ЛОБАНУ

на засіданні спеціалізованої ради II3.I4.QI по присудженню

педагогічному інституті іноземних мов /252150, вул.Червоно-армійська, 73/,

З'дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці інституту.

кандидат філологічних наук доцент О.І.ІГНАТСВА

Провідна установа"- Львівський державний університет •. ім. Івана Франка .

Захист відбудеться "10" грудня 1992 року о

годині

наукового ступеня кандидата наук у Київському державному

розіслано" " листопада 1992 року.

Учений секретар ' спеціалізованої ради

. Л.П.СМЕЛНКСВА

Реферована дисертація-присвячена дослідженню функціональної специфіки некатегоричних висловлювань констатуючого типу, аначізу і систематизації мовних одиниць, які характеризуються прагматичним потенціалом пом'якшення категоричності.

Теоретичні поредумови досліджуваної проблеми випливають з лінгвістичної концепції Ш.Баллі, який встановлює наявність у розмовній мові двох тенденцій - підсилення та пом'якшення, обумовлених як суб’єктивністю й емоційністю мовлення, Tait і його детермінованістю соціальними факторами. "Під вплиеом індивідуальних почуттів мовець прагне надати афективному висловлюванню наїйільшої інтенсивності, але цьому протистоїть соціальне обмеження, яке знижує його експресивність. ... мовець перебільшує, щоб нав’язати свою думку іншим, і пом’якоіує, щоб їх не уразити; пристосування до середовища супроводжується заввди пом’якшенням думки і її вираження".

Актуальність дисертації зумовлена зростаючою увагою лінгвістів до проблем реального функціонування мовних одиниць у процесі безпосереднього мовленнєвого спілкування. З позицій прагматичного синтаксису, приоритетного напрямку мовознавства, варіювання категоричності висловлювання- розглядається як модифікація його прагматичного значення, або ілокутивної сили /О.М.Старикова, А.С.Поспело-ва, і.В.Кульд.Н.Haverkate /. Вивчення мовного механізму пом’якшення категоричності констатуючих висловлювань, який ще не був предметом самостійного дослідження в зазначеному аспекті у французькій мові, а також необхідність подальшої розробки теорії прагматичного значеная висловлювання, зокрема проблеми комунікативно-інтенціонального варіювання, в цілому визначають актуальність роботи. -

Вибір констатуючих висловлювань пом’якшеної категоричності як о б’є к та дослідження пояснюється тим, що в літературі з поняттям "пом’якшення'-' традиційно пов’язується уявлення про вживання непрямих директивних актів мовлення, у зв’язку з чим даний thij висловлювань виявляється більш дослідженим у порівнянні з констативами.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше у комунікативно-прагматичному аспекті досліджено констатуючі висловлювання пом’якшеної категоричності на матеріалі сучасної французької мови. Новим є диференційований аналіз і систематизація засобів пом’якшення категоричності залежно від способу модифікації прагматичного значення висловлювання.

•Bally Ch. Traité de stylistique française. - Genève! Georg, Paria: Klincksieck, 1951. - V.l. - P. 294, 297.

М 0 т а дослідження - виявити мовний механізм пом’якшення категоричності констатуючих висловлювань і описати його функціонально-семантичні особливості. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань :

- визначити комунікативну сутність пом’якшення категоричності

констативів і встановити лінгвістичні й екстралінгвістичні фактори, які обумовлюють послаблення їх прагматичного значення; ,

- дослідити специфіку мовного механізму пом’якшення категоричності, що реалізується шляхом прагматичної корекції модального та комунікативно-дискурсивного аспектів висловлювання; '

- описати і систематизувати мовні засоби пом’якшення, які виступають у функції модальних модифікаторів категоричності;

- провести аналогічне дослідження мовних засобів пом’якшення, які виступають у функції метакомунікативних модифікаторів категоричності ;

- обгрунтувати можливість більш широкого розуміння некатегорич-

ності як прагматичної категорії, яка має два аспекти вираження -модальний і метакомунікативний. .

Методологічна основа дослідження. Дисертаційна робота базується на фундаментальних положеннях теорії мовленнєвої діяльності та лінгвістичної прагматики, в яких мова розглядається як суспільне явище.

Методика дослідження має комплексний характер. В основу покладено метод контекстуального аналізу. В роботі використовувались також елементи моделювання логіко-семантичної структури висловлювання, прийоми субституції та перефразування.

Матеріалом дослідження послужили 4000 прикладів із „ творів французької художньої прози XX століття. Відповідно до загальної направленості роботи розглядалися діалогічні тексти побутово-розмовного стилю. ;

Положення, що виносяться на захист:

І. Пом’якшення категоричності констатуючих"висловлювань, обумовлене деінтенсифікацією ілокутивної сили, здійснюється двома способами: І/ прагматичною корекцією відношення "мовець - повідомлення" яка передбачає послаблення істинносної оцінки судження; 2/ прагматичною корекцією відношення "мовець - адресат", пов’язаною з етике-тизацією акту мовлення. У відповідності .до даного механізму виділяються два типи модифікаторів категоричності - модальні й метакому-нікативні.

2. Модальні модифікатори представлені модусами ментального плану: модусом думки, модусом сумніву й імовірнісної оцінки; модусом незнання. Специфічний характер пом’якшення визначається семантикою модифікатора і типом пропозиції. Існує тенденція до прагматичного використання модусів як модифікаторів категоричності: у висловлюваннях з пропозиціями, що не можуть бути верифіковані.

3. Пом’якшення категоричності висловлювання за участю метакомунікативних модифікаторів реалізується опосередковано на основі властивої даним мовним одиницям функції встановлення контакту. Ме-такомунікативні модифікатори залаяно від їх орієнтованості на учасників комунікативного акту поділяються па егоцентричні /сфера мовця/ й альтерегоцентричні /сфера адресата/ модифікатори.

4. Система засобів пом'якшення категоричності констатива має динамічний характер, обумовлений можливістю модального, семантичного та синтаксичного варіювання модифікаторів, а також взаємодією

їх різних типів.

5. Висловлювання зниженої категоричності формують стратегію мовлення, яка існує у двох тактичних різновидах - етикетному й ар-гументативному'пом'якшенні, що різняться прагматичними пресупози-ціями та контекстами функціонування.

Коло розглянутих проблем і отримані результати визначають теоретичне та практичне значення дисертації.

Тео.ретичне значення дослідження полягає в тому, що його висновки є певним внеском у розвиток теорії прагматичного значення висловлювання. Проведений аналіз функціонально-семантичних особливостей мовного механізму пом’якшення категоричності констативів поглиблює уявлення про способи модифікації прагматичного значення висловлювань цього типу, що, в свою чергу, є істотним для створення теоретичної концепції варіювання прагматичного значення у діапазоні категоричності-нєкатегоричнодті.

Практична цінність дисертації .визначається титл, що її положення дають можливість конкретизувати окремі розділи лекційного курсу теоретичної граматики французької мови. Матеріал дослідження може бути використаним при розробці спецкурсів "Прагматичний синтаксис", "Граматика мовлення", "Мовленнєвий етикет і граматика", "Стратегії й тактики мовного спілкування", а також при створенні посібників для навчання діалогічному мовленню.

Апробація роботи. Основні положення дослідження відображені в семи публікаціях і отримали апробацію на симпозіумі

"Прагматика относпецифічного дискурсу" /Белць, 1990/; наукових читаннях "Системно-структурні відношення в лексиці та граматиці романських мов" /Вороніж, 1990/; міжвузівській науково-практичній конференції "Взаємодія одиниць різних рівнів германських, романських та слов’янських мов" /Київ, 1991/; 6-й Всесоюзній конференції, з романського мовознавства Діосква-Вороніж, 1991/; конференції "Функціональний підхід у теоретичному та прикладному мовознавстві" /Мінськ, 1992/; мігшародній науково-методичній конференції викладачів іноземних мов вузів "Лінгвістика тексту та лінгвометодика" /Львів, 1992/; науковот практичних конференціях молодих учених КДПІІМ /1989-1992 p.p./. 1

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох глав, висновків, списків використаної лі- • тератури, словників, джерел ілюстративного матеріалу.

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, визначається мета та завдання, матеріал і методи дослідження, розкривається наукова новизна, теоретична та практична цінність роботи, . формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першій главі розглядаються основні теоретичні передумови дослідження: проблема ефективності мовленнєвого впливу та мовного варіювання, роль екстралінгвістичних факторів у виборі пом’якшеного комунікативно-прагматичного варіанту висловлювання; визнача- . ються основні поняття, що використовуються б роботі: ілокутивна сила, прагматичне значення висловлювання; аналізуються концепції модифікації прагматичного значення і встановлюється загальний мовний механізм пом’якшення категоричності констатуючих висловлювань; виділяються дві груші модифікаторів категоричності. .

Друга глава присвячена аналізу некатегоричних висловлювань з модальними модифікаторами, представленими трьома розрядами експлі-цитних модусів ментального плану. Встановлюються відмінності в характері та ступені категоричності висловлювань залежно від семантики модифікатора і типу пропозиції. Виявляються лінгвістичні фактори, . які обумовлюють можливість диференціації пом’якшуючого ефекту.

У третій главі досліджуються метакомунікативні модифікатори категоричності, виявляється їх специфіка, показується можливість комплексного використання засобів пом’якшення категоричності у діалогічних репліках. •

У висновках узагальнюються результати проведеного . дослідження і намічаються перспективи подальшої розробки розглянутих проблем. ' ‘

основний аліст роботи

У сучасних лінгвістичних дослідженнях спостерігається зміщення акцентів з описання ізольованих мовних структур на виявлення механізмів мовленнєвого впливу в конкретних комунікативних ситуаціях.

У рамках цієї тенденції особливої актуальності набувають питання комунікативно-інтєнціонального варіювання, оскільки саме комунікативна інтенція 0 основною передумовою створення тексту і вибору певного варіанту з системи мовних одиниць в процесі спілкування. Реалізуюся свою інтенціто, мовець залежно від ситуації та планованого ефекту впливу здійснює' вибір між нейтральним, посиленим або пом'якшеним варіантом висловлення думки. У зв'язку з цим виникає проблема вивчення способів модифікації прагматичного значення, яке відображує комунікативно-інтенціональний аспект висловлювання.

Різні ступені категоричності потенційно властиві будь-якому акту мовлення, що дає підстави розглядати даний мовний феномен як прагматичну дискурсивну категорію. Протиставлення категоричності-некатегоричності мовленнєвого акту визначає характер реакції адресата. Так, категоричний констатив'передбачає нав’язування співрозмовнику інфорлації як цілком певного знання, тоді як некатегоричне ствердження залишає кому можливість прийняття або неприйняття висловлюваної думки.

Вибір пом’якшеного комунікативно-прагматичного варіанту висловлювання зумовлений тим, що у багатьох випадкам, пряме, безапеляційне вираження думки виявляється неефективним, і завдання спілкування можуть бути краще досягнуті при послабленні прагматичного значення висловлювання. У дискурсі пом’якшення категоричності виступає да комунікативна стратегія мовця, спрямована на забезпечення успішності акту спілкування У відповідності до принципів співробітництва та ввічливості.

Аналіз прагматичних пресупозицій висловлювань пом’якшеної категоричності дозволив виявити два тактичних різновиди стратегії пом’якшення - етикетне й аргументативне, які відрізняються як критеріями вибору, так і контекстами функціонування.

Етикетне пом’якшення пов’язане з суспільно закріпленими норма-' ми мовленнєвого етикету і є конкретним втіленням категорії ввічливості у мові. Об'єктом етикетного пом’якшення стає інформація, яка може уразити одного з учасників інтеракції. Пом’якшення у цьому випадку орієнтоване на досягнення таких цілей як тзктоено повідомити

■ . .

неприємну звістку, і.'акт, ввічливо виразити осуд, критичне зауваження, стримано висловити незгоду, нейтралізувати оцінку в актах мовлення, що підлягають етико-моральному корегуванню.

Аргумеитативне пом’якшення у більшій мірі обумовлене індивідуальною системою норм і оцінок суб’єкта, його особистими мотивами. Типовими для реалізації такої мовної стратегії виступають ситуації переконуючої діяльності мовця в умовах розходження установок кому-нікактів, невідповідності їх "моделей світу”, альтернативної оцінки явищ або (Т'Г’ттів. Аргумеитативне пом’якшення спрямоване на деем-фатиззцію конфлікту думок і досягнення комунікативної погодженості, модифікацію системи знань і ціннісних орієнтацій адресата.

У лінгвістичному плані пояснення механізму пом’якшення категоричності базуються на сучасних уявленнях про варіативність ілокутив-иої сили висловлювання. Ілокутивна сила визначається як комплексне утворення, де поряд з ілокутивнога ціллю як головним компонентом виділяється її інтенсивність /Д:”.Серль/. Б прагматичному синтаксисі варіювання інтенсивності ілокутивної сили мовленнєвого акту пов’язується з динамічним характером прагматичного значення висловлювання і можливістю його модифікації у.двох напрямках: підсилення та зниження категоричності /О.М .Старикова/.

У роботі виявляється загальний мовний механізм пом’якшення категоричності констативів, який полягає у прагматичній корекції модального та комунікативно-дискурсивного аспектів висловлювання. У реалізації даного механізму приймають участь мовні одиниці, названі "модифікаторами категоричності", які у відповідності до двох способів-пом’якшення поділяються на дві групи - модальні та мета-комунікативні модифікатори.

Пом'якшуючий ефект у висловлюваннях констатуючого типу може ■виникати внаслідок послаблення істинносної оцінки судження, що досягається введенням модальних модифікаторів категоричності. У зазначеній функції використовуються експліцитні модуси ментального плану: модус думки, модус сумніву та ймовірнісної оцінки, модус незнання, які обмежують істинносне значення судження рамками можливого світу мовця або одного з можливих світів, відмінних від реального. Вивчення даних модусів в аспекті досліджуваної проблеми проводилось з урахуванням семантики-мовних одиниць, а також типу '

• За основу прийнята класифікація експліцитних модусів

Н.Д.Арутюнової. Див.: Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. - М.: Наука, 1988. - С.109.

пропозиції. Аналіз фактичного матеріалу дозволив виявити тенденцію до вживання ментальних модусів у функції модифікаторів категоричності у висловлюваннях з пропозиціями, що не мо:куть бути горифіковані, тоді як у висловлюваннях, які допускають можливість верифікації, вони виконують переважно функцію епістемічних модалізаторі в.

Модус думки представлено суб’сктно-лредикатнш.лі конструкціями з ментальними дієсловами когнітивпої, нерцептпвної та емотивної семантики. Відмінності у семантиці модус них предикатів обумовлюють різницю у характері та ступені категоричності висловлювань з даними модусами.

Прагматичне значення пом’якшення категоричності для дієслів когнітивпої семантики реалізуоться на основі’ властивого їм значення критичної достовірності як результату логічної операції умовиводу. Особливою різноманітністю прагматичних функцій відрізняється модус Je сгоіоі діалогічне функціонування якого підпорядковане більшою мірою не референційній, а комуникативніі1, стратегії /П.Іемер/. У Функції модифікатора категоричності даний модус вливаються У висловлюваннях з пропозиціями, що не верифікуються, пор.:

/1/ Le notaire. Je crolo que noua aurons tràa mauvais tempa . /Anouilh/.

/2/ - Je crola que voua dépassez les limites de la politesse

/Ionesco/.

/3/ - Au fond, ,1e crola que je vous aimais mieux comme voua étiez avant /Druon/.

Уведення ментального модусу до об’єктивно верифікованого твердження /приклад І/ пов'язане з вираженням імовірнісної оцінки змісту пропозиції, яка має фактопрогнозуший характер. Б прикладах /2/ і /З/ представлені судження, їло не можуть бути охарактеризовані - за параметром достовірності/недостовірності або впевненості/невпевненості, оскільки вони відбивають ціннісні установки мдвця, і внаслідок цього, мають не ймовірнісне, а суб’єктиЕно-істинносне значення. Модус думки в цих висловлюваннях є надлишковим і виконує прагматичну функцію пом’якшення критичного зауваження /приклад 2/, неприємного для співбесідника визнання /приклад З/.

Модуси думки з дієсловами перцептивної семантики характеризуються меншими пом’якшуючими можливостями, що пояснюється наявністю в семантиці дієслів і дієслівних виразів двох компонентів: первинного значення чуттєвого сприймання та вторинного значення сенсорно-обумовленого знання. Ступінь достовірності судження, що базується

ая

ня чуттєвому досліді, і, відповідно, його категоричність с мінімальними при киванні предикативного виразу ц me semble, який за своїм значення/! найближчий до модусів когнітивпої семантики і може розглядатись як прагматично пом’якшений варіант модусу je crois. Модус її пр semble досить часто вживається в контрадикторному контексті, підкреслкуочи стриманість мовця в судженнях і оцінках. У наступному прикладі копець, переконуючи свою співбесідницю в тому, що йому як сглііешшку дано право говорити і судити від імені бога, при внутрішній переконаності в істинності та непогрішності цього постулату, уникає надто категоричного і безапеляційного ствердження своєї думки:

- Mais tel mal qui épargne l'un, tue l'autre, et il me semble que Dieu m'a permis de connaître le danger qui vous menace, vous, voue seule /Bernanos/.

Специфічний характер пом’якшення категоричності у висловлюваннях з модусами думки єг/.отибної семантики полягає в тому, що порівняно обметені можливості даних модусів у плані зниження істинносної оцінки судження компенсуються частковою актуалізацією емотивного . компонента значення. Показовий у цьому відношенні модус Je crains, який характеризується високим прагматичним потеріціалом пом’якшення завдяки його здатності виражати афективні відтінки смислу - співчуття, жаль, вибачення, і послаблювати тим самим негативний вплив на адресата. У мовному узусі за даним модусом закріпилося значення етикетної формули,-що використовується з метою пом’якшення категоричності відмови, заборони, критичного зауваження, наприклад:

- Mon enfant, a-t-il repris d'une voix plus douce, .1 e crains que vos succès scolaires n'aient jadis faussé votre jugement

/Bernanos/,

У ході дослідження були виявлені лінгвістичні фактори /морфологічні та синтаксичні/, які створюють додаткові умови для підсилення або послаблення пом’якшуючого ефекту у висловлюваннях з модусами думки. До факторів морфологічного порядку слід віднести модальне . варіювання модусного предиката. Проаналізований матеріал дозволяє констатувати, ідо функція пом’якшення категоричності висловлювання, пов’язана з модальною транспозицією імперфекта або кондиціонала в план теперішнього часу /imparfait d'atténuation, Conditionnel de politesse/ характерна не тільки для традиційно виділюваних напівдопо-МІЖНИХ дієслів / je venais vous dire..., je voudrais demander.../, але і для ментальних дієслів.

Так, ефект "знятої стверджуваної!" /термін О.В.Падучевої/ у

висловлюваннях з модусом думки в імперфекті виникає як результат протиріччя мін істинністю пропозиційгого змісту для адресанта в момент мовлення і неістинністю пропозиції, імплікованою прямим вживанням ментального модусу в імперфекті, наприклад:

- Non vraiment, Аііаза, est-ce là ce que tu lis à présent?

- Каіз oui. De quoi t'étonnes-tu?

- Je pensais qu'une intelligence habituée à de substantielles nourritures ne pouvait plus goûter à de semblables fadeurs sans nausée /Gide/.

В аналізованому прикладі вживання модусу думки в імперфекті не означає, ідо висловлюване судження перестало бути істинним для мовця, а виступаю як тактичний прийом прихованого впливу на адресата. Невідповідність між семантичною характеристикою і прагматичною функцією висловлювання перетворив його в непрямий мовленнєвий акт, що сприяє пом’якшенню несхвальної оцінки дій співрозмовника. •

Ло синтаксичних факторів варіювання категоричності констативів відноситься введення до модусних конструкцій лексичних елементів модальної, каузативної та пермісивної семантики, які обмежують лексичне значення ментального дієслова. Якщо модуси, представлені суб’єкт-но-предикатною парою Je considère, J'estime, Je pense, Je crois виражають думку мовця, яка має для нього статус суб’єктивної істини, то модуси 3 уведеними ОДИНИЦЯМИ - Je ne peux pas m'empêcher de penser, Je me permets de penser, Je serai tenté d'estimer вказують лише на його схильність включити повідомлювану думку до свого концептуального світу, що надає висловлюванню модального відтінку пом’якшеної суб’єктивності, наприклад:

- En ce qui me concerne tout compte fait, .je вегаі tentée d'ea-

tlmer que la vie Individuelle n'est pae nécessairement "une bonne chance" /Yourcenar/. . ,

Такий синтаксичний фактор як позиційна, мобільність модусів пов’язується з частковим послабленням пом’якшуючого ефекту. Це обумовлено тим, що інтер- або постпозиція ментального модусу затушовують суб’єктивний смисл висловлювання, що приводить до певного підвищення його категоричності. У зв’язку з цим уявляється можливим вважати парангетичне вживання модусів думки слабким варіантом пом’якшення.

Актуалізація модусу сумніву і ймовірнісної оцінки, який охоплює модальні значення сумніву, непевності, здогадки, припущення, можливості детермінується двома факторами - семантичним і прагматичним, які відрізняються як підставами для оцінки, так і комунікативними цілями суб’єкта. У семантичног.у аспекті оцінка онтологічної

інформації с точки зору її достовірності входить до комунікативного задуму мовця. Прагматичне використання гіпотетичного модусу обумовлене не стільки недостатньою інформовані тю мовця, скільки його невпевненістю у тому, чи висловлювання буде доречним, викличе адекватну реакцію адресата, приведе до запланованого ефекту впливу.

До модифікаторів категоричності даної групи відносяться модуси, які виступають у ролі "загородки" /hedge/, вказуючи на відстороне-ність мовця по відношенню до істинносного значення пропозиції, а саме: суб’єктно-предикатні конструкції je doute, Je me demande, Je me suis laissé dire, J'ai entendu dire, Je ne crois pas, Je ne suis

pas aûr.модальний прислівник peut-être, наприклад: .

■ -Le Strip Littéraire? Ça devrait pourtant lui plaire! A un

auteur! Evidemment, il serait peut-être plua flatté si elle lisait 'une de ses pièces... Ça lui ferait de la réclame.

- Je ne croia раз que Іея oeuvres d'André Porval aient besoin

d'une publicité de ce genre... /Cars/.

У діалогічному фрагменті реагуючий комунікант для реалізації своєї інтенції - стримано висловити незгоду з думкою співрозмовника, вибирає мовленнєву тактику, яка полягає в прагматичній зміні модуса з стверджувального на заперечний. Транспозиція заперечення в модус-ну частину залишає свободу для уточнення істинносної оцінки судження! ЩО /поряд ІЗ сюбжонктивом у підрядному реченні/ сприяє появі мо-

• дального. відтінку некатегоричності ствердження і послаблення інтенції заперечення.

Можливість використання модусу незнання Je ne saie pas ei... з метою пом’якшення категоричності констатуючих висловлювань визначається властивою йому здатністю залишати істинносне значення суд' ження недетерлінованим. При цьому функція пом’якшення категоричності, ствердження реалізується модусом незнання У висловлюваннях, з пропозиціями, що не підлягають верифікації, при внутрішньому ментальному стані переконаності мовця у власній думці. У наступному прикладі ' вживання модусу незнаїгая не виключає наявності у суб’єкта оцінки певної думки щодо обговорюваного питання, що підтверджується аргументуючими висловлюваннями репліки. Така мовленнєва тактика дозволяє мовцю пом’якшити категоричність оцінки, адресуючи свою думку співбесіднику, який дотримується іншої точки зору і має вищий соціальний статус. . • . ■ '

. - Oui, oui, je me souviens de l'article que vous avez publié.

Cependant, je ne sais s'il convient d'appeler cela un chef-d'oeuvre.

Vous me direz que ce sont des choses qui ne me surprennent раз. Je

suis comme on dit de la partie et il en faut beaucoup pour m'éton-

ner. Chef-d'oeuvre c’est un mot à ne pan galvauder /Gamarra/.

Висловлювання може набувати некатегоричного характеру як через вживання одного з модусів, так і внаслідок їх взаємодії, а також при участі модифікаторів категоричності немодатьного характеру. Проведений аналіз показав, що такий спосіб пом’якшення категоричності констативів допускає варіативність залежно від семантики модифікаторів і їх дистрибуції в структурі висловлювання /контактна/дистантна

позиція/. . ■

Розуміння некатегоричності як прагматичної категорії, безпосередньо пов’язаною з етикою міксуб’єктного спілкування, визначило можливість вивчення принципово іншого механізму пом’якшення категоричності констатуючих висловлювань, який функціонує на метакомуні-кативному рівні. Суть його заклинається в прямому впливі на адреса- ■ та шляхом апеляції до емоційної або раціональної сфер його свідомості, що сприяє появленню додаткових прагматичних значень, які послаблюють основне прагматичне навантаження висловлювання. .

. Метакомунікативні модифікатори категоричності формують не мо-' дальну, а комунікативно-дискурсивну рамку висловлювання. В ході до-сліднення були виявлені відмінності в конкретній реалізації метако-мунікативними модифікаторами функції пом’якшення, що дозволило виділити модифікатори егоцентричного й альтерегоцентричного типу.

Метакомунікативні модифікатори егоцентричного типу відбиЕагать стан свідомості й емоційний тонус самого мовця і представлені пер-формативними інтродукціями з дієсловами мовлення і встаними оціночними предикативними одиницями. . '

До перфорлативних інтродукцій пом'якшуючого характеру бідно- • сяться модусні конструкції з дієсловами мовлення в сполученні з перфорлативними обмежувачами модальної та каузативної семантики -Je dois dire que..., Je veux/voulais/ vous dire que,.., J’ose vous dire que..., Je ae permets de vous dire que..., Laissez-moi vous dire que..,, Je ne saurais m’empêcher de vous dire que..., etc., синтаксичні модельовані утворення, які будуються за принципом риторичної фігури "prétérition" - Dirai-je' que..., Je n’ose pas dire que..., Ce n’est pas pour dire, mais..., Je ne dirai/з/ pas que..., Il n’est pas besoin de vous rappeler que..’., Pour ne pas parler de..., Sana dire que..., etc.

йоект пом’якшення y висловлюваннях з перформатиЕниіді інтродук-

цілями досягається внаслідок моделювання мовцем власної мовленнєвої дії, представленої ним дезактуалізованою або вимушеною, наприклад:

- Oserais-je dire, monsieur le baron, que l'aristocratie et la haute fortune parisiennes semblent concentrer leurs bienfaits sur la compagnie de Jésus et l'ordre de Saint-Dominique, qui en sont certes infiniment dignes, oh! infiniment dignes, alors, que le clergé séculier ... est aidé surtout par les classes moyennes et pauvres

/Druon/.

' Реалізуючи свою інтенцію послаблення негативного впливу на адресата, який може сприйняти констатований факт як докір, мовець використовує для пом’якшення перформативну Інтродукцію "oserais-je dire", що свідчить про його незацікавленість у прямому ствердженні власної думки. При цьому модальний відтінок евентуальності мовленнєвої дії, переданий формою кондиціонала перформативного обмежувача ’oser, взаємодіючи із значенням "теперішнього перформативного" /термін 0.В.Бондарка/,'знижує категоричність констатації.

У створенні прагматичного ефекту пом’якшення беруть участь . вставні предикативні одиниці, що виражають суб’єктивно-оціночне осмислення і корекцію мовцем висловлюваної думки. Такі елементи виступають як "синтагматично ізольований сигнал рефлектуючого втручання" /М.В.Ляпон/. У залежності від об’єкту рефлексії мовця виділено наступні три групи модифікаторів категоричності даного типу: І/ модифікатори, які коректують міжособові відносини; 2/ модифікатори, які вносять поправку у спосіб представлення змісту пропозиції;

З/ модифікатори, які коректують вербальну форму висловлювання.

. Вставні метакомунікативні елементи, в яких об’єктом оцінки є характер міжособових відносин, створюють пом’якшуючий ефект завдяки позитивній модифікації емоційної сфери адресата. В цю групу вхо-. дять вирази інтимізуючої семантики, які містять лексичні елементи із значенням щирості, правдивості, признання, такі як à vous parler franchement, si vous permettez d’être franc, pour être sincère, pour'tout vous dire, je l'avoue, etc., a також метакомунікативні одиниці із значенням вибачення, жалю, оправдання за необхідність зробити’неприємне зізнання, висловити критичне зауваження, повідомити .негативний факт, наприклад: , ■

- - Je ne veux раз vous vexer,mon cher ami, mais je dois vous dire que c'est l'alcool qui pèse en réalité /Ionesco/. .

■ - Eh bien moi, je pense, au risque de blesser votre orgueil,

je репзе que vous êtes du genre tu causes, tu causes /Chodorov/,

До метакомунікативних'модифікаторів, що виражають відношення мовця до пропозиційного змісту висловлювання, відносяться модальні корективи типу - d'après ce que je sais, à ca que je crois, autant que je sache, comme je l'imagine, autant que je m'en souvienne, sous réserva d'erreur, je ne sais pas, je ne dis pas, a також ідіоматичні псевдоумовні речення - ai je vous comprends bien, si je ne me trompe, si je ne m'abuse, si ma mémoire est bonne, otc. У багатьох випадках вживання цих виразів свідчить не про внутрішні сумні- ■ ви мовця, а лише про його бажання надати своїй думці характеру деякої зовнішньої невпевненості з метою пом’якшення категоричності судження. У діалогічній репліці, ідо наводиться нижче, логічне й емоційне виділення вставних метакомунікативних елементів відповідає інтен-ції мовця додержуватись правил мовленнєвого етикету в ситуації спілкування з незнайомим комунікангом і пом'якшити критичне зауваження, досить категоричне за своїм змістом. ■

Gripothe surtout lui fut dur. Il dit que la cave ...

- ... ou ,1e me trompe fort

n'était pas un endroit à mettre des dossiers! que l'usage des chefs, de bureau n'était point ... ’

- ... si ,1e ne m'abuse. ' .

de donner audience dans le calorifère et qu'enfin, quand on ne savait pas, on se renseignait auprès des garçons de bureau qui étaient là pour quelque chose ...

- ... sauf erreur ou omission /Courteline/. ■ ' .

' Метакомунікативні елементи, які коректують мовну форму висловлювання співвідносяться не з референційними об’єктами реального світу, а з самим процесом вербалізації. При цьому в полі зору мовця • можуть опинитись як власне мовні якості обраної вербальної форми, .. так і її сприйняття й адаптація слухачем. Для прикладу можна назвати метакомунікативні модифікатори категоричності, що виражають відносну відповідність словесного знаку і позначуваного ним референту -en un sens, pour ainsi dire, comment dirai-je, quelque chose comme ça, je ne sais pas, si vous voulez, si je peux dire, etc.

' У деяких випадках мовець передбачає, що висловлювана ним думка чи оцінка можуть не відпойідати системі ціннісних орієнтацій співбесідника, його естетичніш і мовним асоціаціям; внаслідок чого вводяться метакомунікативні модифікатори, які пом'якшують категоричність стверджуваного судження, наприклад:

- Je pense un peu d'elles, si .1'ose me permettre une si ambl- .

tleuse comparaison, ce que j'ai dit de certains courts romans de la dernière manière de Mann... /Yourcenar/.

В наведеному прикладі письменниця, даючи оцінку своїм творам, вживає метакомунікативний елемент з тим, щоб сказане не сприймалося співрозмовником як завищена самооцінка.

Пом'якшуюча функція модифікаторів категоричності альтерегоцен-тричного типу виявляється в тому, що вони створюють ефект концептуальної солідарізації з адресатом і надають діалогу тональність cпiв-. робітництва. Дану функцію виконують наступні мовні одиниці: вирази з суб’єктом у 2-й особі, які мають значення апеляції мовця до сфери знань адресата - Vous n'êtes pas sans savoir que..., Voua n'ignorez pas que..., Vous savez que...; метакомунікативні одиниці, що апелюють до згоди адресата і підтримки висловлюваної мовцем думки - Convenez que..., Vous conviendrez que..., Vous avourez que...; метако-. мунікативні стереотипи апелятивної семантики з дієсловами voir, еа-voir, comprendre -tu vois, tu sais, tu comprends; апелятивні семан-тико-синтаксичні,структури запитального характеру, які виражають безпосереднє звертання до адресата - ne pensez-vous pas?, ne croyez-voua pas?, n'est-ce pas?

У діалогічному спілкуванні пом'якшення категоричності може мати інтегративний характер, .обумовлений взаємодією лексичних, граматичних і інтонаційних засобів, а також композицією репліки, в якій . пом'якшення домініруючої інтенції досягається при взаємному впливі * смислів-суміжних висловлювань. Вибір пом’якшуючої тактики у наступному прикладі зумовлений потенційною можливістю конфліктного стикання установок комунікантів, розбіжностю їх оціночних позицій: '

- Entre nous, cher ami, je vous comprends fort bien. Martine a toujours eu quelque chose d'inquiétant... Не le prenez pas mal. . mais elle a un côté sorcière, malgré, je dirai même à cause de sa grande beauté... /Triolet/.

Для. пом’якшення негативної'оцінки мовець використовує наступні засоби: І/ йетакомунікативне недомініруюче висловлювання інтимізую- ' чого характеру /висловлювання І/; 2/ метакомунікативну вставку близьку за своїм змістом до вибачення /висловлювання З/; 3/ протиставлення негативної й позитивної оцінок, при чому негативна оцінка послаблена вживанням лексичних одиниць із значенням невизначеності -quelque chose d'inquiétant, un côté sorcière, ТОДІ ЯК позитивна оцінка МІСТИТЬ інтенсифікатор - sa grande beauté.

Таким чином, представлений у дисертації комунікативно-прагма- ,

тичний ракурс розгляду мовних фактів дозволив, з одного боку, провести систематизацію засобів сучасної французької мови, що посідають прагматичний потенціал пом’якшення категоричності констатуючих висловлювань, відомості про які містяться в різних розділах граматик, в лексикографічних і літературознавчих джерелах, а з другого боку, виявити ті їх сторони, яким не надавалось достатньої уваги у традиційній граматиці.

Основні висновки проведеного дослідження зводяться до наступних положень. Можливість варіювання висловлювань за ступенем категоричності обумовлена частковою модифікацією ілокутивної сили, або прагматичного значення висловлювання. У дискурсі пом’якшення категоричності виступає як комунікативна стратегія мовця, що має два тактичних різновиди - етикетне й аргумектативне пом’якшення, які різняться прагматичними пресупозиціями і констекстами функціонування. ■

Встановлено мовний механізм пом’якшення категоричності конста-тивів, суть якого полягає в прагматичній корекції двох аспектів висловлювання по лініях "моеєць - повідомлення" і "мовець - адре- . сат". У відповідності до даного механізму виділено дві групи модифікаторів категоричності - модальні та метакомунікативні. Пом’як- . шуюча функція модальних модифікаторів категоричності заключається в зниженні істипносної оцінки судження, що відповідає природі прагматичного значення констатива, яке співвідноситься з епістемічною модальністю. Модальні модифікатори представлені е::спліцитними модусами ментального плану: модусом думки, модусом сумніву і ймовірнісної оцінки, модусом незнання. Вивчення характеру взаємозв’язку ментальних модусів з певним типом пропозиції дозволило виявити тенден- ■ цію до вживання даних модусів у функції прагматичних маркерів нека-тегоричності у висловлюваннях з пропозиціями, що не підлягають верифікації. У кожному розряді виявлено модуси з найбільшим прагматичним потенціалом пом’якшення категоричності, а також визначено ' способи більш диференційованого вираження пом’якшення, до яких відносяться модальне варіювання модусного предиката, введення до модус них конструкцій додаткових лексичних елементів, позиційна мобільність модусів, взаємодія модифікаторів категоричності.

Специфіка механізму пом'якшення категоричності за допомогою . метакомунікативних модифікаторів полягає у прагматичній корекції одного з аспектів висловлювання, пов’язаного з учасниками комунікативного акту, на основі властивої даним мовним одиницям функції

встановлення контакту. Виділено дві підгрупи метакомунікативних мо- \ дифікаторів, що різняться між собою за семантико-прагматичними озна- ! ками і характером суб’єктивної орієнтованості - егоцентричного /сфе- і ра мовцд/ та альтерегоцентричного /сфера адресата/ типу.

Проведений аналіз дозволяє розглядати некатегоричність як один з полюсів більш загальної прагматичної категорії категоричності, яка характеризує комунікативно-інтенціональний аспект висловлювання. На відміну від власне граматичних категорій, для яких встановлюються дискретні значення, структурно об’єднані в системи опозицій, для категорії категоричності характерний зовсім інший принцип організації,

■ обумовлений неможливістю зведення всієї різноманітності прагматичних відтінків значень у дихотомічні опозиції.

Лане дослідження відкриває перспективи для подальшої розробки • проблеми в плані зіставного вивчення мовних засобів пом'якшення ка-'тегоричності висловлювань у різних функціональних стилях, а також у плані створення цілісної концепції варіювання прагматичного значення, здійснюваного в діапазоні категоричноеті-некатегоричності. . - :

Основні положення дисертації відбито у наступних публікаціях:

І. Языковые средства выражения некатегоричности в современном ; французском языке / Залорож.госіун-г. - Запорожье, 1988. - 15 с. -Деп. в ИШОН АН СССР 4.04.88, Л 33253. ' . ' .

' ' 2. Прагматичні аспекта функціонування некатегоричних висловлень

у сучасній французькій мові // Іноземна філологія. - 1990. - ІЗ 97. - \ С.З-ІО.

• 3. 'Некатегоричные утверждения как коммуникативно-прагматический -вариант ассертивных речевых актов // Материалы симпозиума "Прагматика этноспецифического дискурса", - Бэлць, 1990. - С.131-133. ■

4. Смягчение в дискурсе как речевая тактика коммуникантов // Современные проблемы романистики: семантика, прагматика, синтаксис.

Тез.докл. Л Всесоюз.конф, по романскому языкознанию. - М.; Воронеж,

1991. - Т.2.°- С.16т17. . .

5.. Стратегия смягчения и способы ее реализации в дискурсе //

Тез.докл.науч.конф.преп. и студ, Запорож.гос.ун-та. - Запорожье,

1992., - С.60-61. . • , ' .

' 6. Пролепсис и претериция как элементы метатекста // Тез.докл. міжнарод. науково-методич. конф. "Лінгвістика тексту та лінгвомето- ■ дика". - Львів, 1992. -С.ІІ9-І2І. ' .