автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Становление внешнеполитической службы Украины (1917-1920 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Становление внешнеполитической службы Украины (1917-1920 гг.)"

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАІ1.1! пРл л ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ

РГ6 од

На правах рукопису

ЗСДНІГЄЗ Дмитро Валєріпович

СТАНОШІШИ ЗОВНІШЬОПОЛІТИЧНО! СЛУЖБИ УКРАЇНІ! /1917 - 1920 РР./

07.00.03 - всес іітіїя історія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 1994

Дисертацією с рукопис.

Робота виконана на кафедрі загальної історії гуманітарних факультетів Київського університету імені Тараса Шевченка. ,

Науковий керівник доктор історичних наук,професор

ГОРОХОВ Володимир Павлович

Офіційні опоненти: доктор історичних наук,професор,

головний науковий співробітник КУЛІШ1Ч Іван Маркович

кандидат історичних наук, завідуючий сектором . ДАКІіЛЕНКО Василь Михайлович

Провідна організація - Інститут світової економіки

і міжнародних відносин АН України.

Захист відбудеться "ЗІ” 1994 р. об год. на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.43.01 по захисту дисертацій в Інституті української археографії АН України. Адреса: ¿54050,Киї в,вул.Пугачо за,12/2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української археографії АН України.

Автореферат розісланий 1994 р.

Учений секретар і.

спеціалізованої вченої ради ¿/*<,уї'г~~Тодійчук О.В.

Актуальні-сть теми. Самостійна зовнішня політика та державна служби по здійсненню Ті завдань належать до нь-від’єм-них атрибутів суверенного державного організму.Цілко.“, закономірно,цо відновлення державного суверенітету України серпня І-ЛІ року викликало до ниття стрімке зростання мі.-.народної активності республіки,інтенсивний процес розбудови її ЗОБНІ ШЧЬОПОЛІТИЧНОї служби.

При розбудові на сучасних чинника/, апарату мі;..народних взаємин республіки важливо залучати до цього процесу ■'сторичний досвід створення зовні^ньополгтичної СЛу,..б!І НСЗйЛЄ,гиІ0І української державності 1917-І^Орр..коли, були гроблені перші кроки на сі ля лу уОрмуьін-. ця апарату м*лиародн:!Х ігд.іосин України новітньої доби.Залучення попереднього досвіду творення зовнішньополітичної слукбн України надзвичайно корисне для фундації такого сучасного апарату міжнародної політики, який би адекватно відповідав провідним напрямам зовігїла.опо-літичного курсу країни,науковим вимогам щодо структур державного управління як таких.Об'єктивне дослідження минулого зовнішньополітичної служби України дозволяє запобіг.и повторення певних негативних яви:ц і помилок,котрі загрожують при її формуванні в складних суспільно-політичних і економічних умовах перехідного періоду.

Особливості організаційної побудови,форм і методів роботи,кадрового складу зовнішньополітичної служби можуть розглядатися як індикатор пріоритетних напрямів міжнародної діяльності країни,змісту її внутргшьололітичного ладу.Відтак дослідження даної■наукової проблеми надає додаткову можливість д.’;;і студіювання однісї з мало досліджених сторінок історії Украіни-дері.авотворчих повуків І9І7-І92Срр.

Крім того,дослідкення формування зовніиньополітичної служби України зазначеного періоду дозволяє кразд зрозуміти головні закономірності становлення такої служби під час переходу від унітарної до суверенної національної державності, явища,поширеного в історії сучасної цивілізації Я особливо актуального для молодих деркав,що утворилися на місці СРСР.* Говорячи про актуальність обраної наукової проблеми, не можна обійти увагою її чимале значення для формування професійної п:дготовки фахівців міжнародного відомства сучасної України.для впливу на світогляд всіх,хто цікавиться

актуальними проблемами вітчизняної історії.

Об’єктом дисертаційного дослтіження виступає зовнішньополітична слуьба суверенної української державності нера-дянського типу І9І7-І9^0рр. При цьому автор виходить з уявлень про таку службу,котрі утвердилися у світовій спеціальній літературі,як про сукупність державних установ по здійсненно мирними засобами завдань міжнародної політики певної країни.

Мета дисертації полягає в тому,щоб розкрити процес становлення служби зовнішньополітичних зносин Української Народної Республіки періоду Центральної Ради,Української Деркави гетьмана П.Скоропадського,Директорії Української Народної Республіки як окремого компоненту незалежної української державності. Для цього дисертант намагається розв’язати такі завдання:

- проаналізувати детермтнаційний вплив внутрішніх суспільно-політичних процесів й головних напрямів зовнішньої політики України на формування її зовнішньополітичної служби,’

- дати характеристику організаційно-штатному устрою центрального апарату слуьби міжнародних зносин України,'

- висвітлити процес організаційного становлення закордонних інституцій слукби/дипломатичних.військово-дипломатич-них, консульських, міжнародно-інформаційних/,'

- показати особливості кадрового складу служби в соціологічному та партійно-політичному аспектах;

- виявити головні закономірності становлення зовнішньо-

політичної служби за умов формування суверенної національної державності. _ ,

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період з березня І9І7р. до листопада І92ир.,тобто період,в якому відбувається становлення суверенної української державності нерадянського типу й вона існує на територіі України та виступає у міжнародних зносинах як легітимна. •

Джерельну базу дослідження складають,насамперад , докумш -ти фондів міжнародних відомств вищезгаданих державних формацій, котрі зберігаються в Центральному державному архів" вищих органів влади України. Ьгадані документи відображають процес державного управління службою,її організаційно-штатну

структуру,характеризують особовий склад,поточну діяльність, дозволяють побачити пошуки аляхів вдосконалення її організації та роботи.Використані й архівні фонди інших відомств й установ,загалом опрацьовано ІЗ архівних фонді в.Архівні документи доповнені матеріалами документальних видань з державотворчої та суспільно-політичної проблематики.

Стан наукової розробки теми дозволяє зробити висновок, що вітчизняна та закордонна історіографія проблеми налічує обмежену кількість праць,де порушуються окремі аспекти історії зовнішньополітичної служби України І9І7-І9і!Орр., а узагальнюючі наукові праці з цтеї проблеми взагалі відсутні. Певні аспекти проблеми розглядаються в окремих роботах з історії державотворення,зовнішньої політики,політичної історії України І9І7-І9<Юрр.,мемуаристиці учасників подій в Україні цього періоду.

Зародженням істор;ограІ;ії проблеми,яко відбувалося одно часно зі становленням самої зовнішньополітичної служби,кокна ввакати порушення ряду II моментів в публіцистичних * науково-публіцистичних працях провідних учасників дор;.:авитворення в Україні - М.Груіііевського,В.Вішшіченкй,А.Дороіі.енка,.0*озин-ського.О.іііульгіша. огадані праці дають певне уявлення про спрямованість зусиль служби,вироблення державних рішень цодо II побудови та діяльності,організацію її окремих установ,характер створення загальноукраїнської служби зовнішньої політики після Акту злуки І9І9р..особовий склад.Ьицсзгадант роботи носили здебтльшго публіцистичний характерне спиралися на архівну базу.Написані "по гарячих слідах" подій,вони несли сильний відбиток авторської апологетики, ц,о значно обмежує їх наукову цінність.

Як наступний етап в історіографії проблеми можна розглядати період 20-40-а рр. Хлст. Він характеризується поділом історіографії проблеми на радянську й закордонну,головними авторами якої були представники української політичної .

І.ГруиевськиП М.На порозі нової України.-К.,І9І8;Винни-ченко В.ііідродаення нації.-К.-Відень,І92С^-В Зч.,'Дорошенко Д, Доцо про закордонну політикугУкраїнської Держави в 1916р.// Хліборобська Украї на.-19^0.-Зб.П-ІУ.-С.49-65;лозинський я, Галичина на Мировий Конференції в Парижі.-Кам’янаць,І9І9; Шульгин 0.Політика.-К.,1918.

еміграції.При цьому радянські автори тендеціппо висвітлювали історіє служби «виходячи з оцін”.іі української нерадлнсь-кої державності як "буржуазно-націоналістичної".^

І^іяьн значним був науковий доробок української еміграції .(¡аибільа повно питання становлення зовнішньополітичної служби /кратні; в період гетьманату вдалося висвітлити А.Дорошенку в {¡ого ф.ундьмонтальнтЯ праці з історії України та роботі мемуарного характеру.*■ Ряд авторів простемували процес державного керівництва апаратом міжнародної поліиші України /С.Долснга.С.Томасівський, ■•!. Наповал, С.Ще лухин/. Помітним явищем в історіографії проблеми став збірник "берестейський мир",в якому на підставі споминів українських дипломатів дано характеристику делегації УНР на переговорах у Бресті в І9І8р.4

Окремо місце в історіографії проблеми заПмас низка праць мемуарного характеру колишніх українських дипломатів з історії організації та діяльності окремих дипломатичних установ України 19І7-І920рр.'‘лвтори праць з політичної історії України періоду,що розглядається,дають характеристику партійно-політичних впливів на створення зовптиньополітичної служби,розглядають її особовий склад.0

Як спробу підсумувати надбання історіографії просілими в міквоєнний період можна розглядати вихід у і'ЛІ’р. альманаху "^ервока Калина" на тему "Україна на дипломатичному фронті". До нього увійшли статті колишніх співробітників міжнародних установ України,присвячені історії фундації дияких

І.Див.напр.:Поссе С.Українська Директорія та її зовнішня політика.//Летопись революции.-19^9.-Ю-0.-С.З-^й.

¿.Дорошенко Д.Історія України.ІУІ7—І9сіЗ.-Ужгород,ІУ¿9— І93и.-Б ¿т.,‘*іОГО ке::<іоі спомини про недавне-минуле.-Мюнхен, 1969. - '

З.Долекга о.Чсоропадщина.-Варшава,І934;Томашівський С.

Під колесами історії .-Ьерлін,І9^;Ьіаповал М.Ьанепад УНР.-ІІрага,ІУ28;Иелухин С.Заршавський договір між С.Петлюрою і по ляками.-ііраї а,1526. _ .

берестейський мир.Спомини і матеріали.-К.-Львтв,І928.

5.Галаган М.З моїх споминів.-Львів,1930; Лотоць:.ий 0.

іі Царгороді .-Варшава ,1939; Марго лі н 'А. Україна і політика Антанти. -Ьерлін,І922;Назарук 0.Галицька делегація в Ризі.-Львів,І931;0нацький Є.Українська дипломатична місія в Італії. Прага,1941.

■ б.Андріевський В.З минулого .-Ьерлін,І9гЗ;Левицький В. Українська державьа путь.-Львів,1933,Левицький К.великий зрив.-Львів,1931,та інші. . . ,

7.Україна на дипломатичному фронті.//червона ¿(алина.-ІУ39.

диппредставництв.Історіографічною новацісз збірки було те,що у ряді її статей/Б.Галайчука.Н.Коваліва/робилася спроба узагальнення історії становлення зовніиньополітпчпої слукбн України. І9І7-І9Л)рр.

Переважна більшість видезгиданих праць не спиралася на солідну д/ерельну Сизу;до того к автори належали до різних політичних угруповань еміграції,цо спричинялося до перенесення до історіографії проблеми ідейно-політичних суперечностей й не сприяло наукові Я достатньості згаданих праць.

Розробка історії становлення слу;.:б:і мт¿народних взаємин України І9І7-І9і’Орр. тривали у'післявоєнний період.Радянська історіографія не відокремлювала цісї проблеми Я торкалися окремих її аспектів у зв'язку з дослідженням історії зовнішньої політики радянських України та Росії.^і!ри цьому на розгляд зовнішньополітичної служби поширювалося нсгатнвно ставлення до української нерадчнської державності як такої.Разом з тим не можна відкидати вс; критичні зауваження радянських дослідників,оскільки вони дають крахо зрозуміти складність обставин виникнення зовнішньополітичної слу;..би Україні! І^І7-Іу1'Срр.

¿ля закордонної історіографі проблеми періоду 50-60-х. років ХХст. притаманна розкиданість відомостей з даної теми по дослідженнях затильного плану з історії України та історії її зовніпньої політики." Поряд з шш,з>являьться спеціальні праці,до висвітлсють становлення окремих ланок служби."*

Ільннкова il.il.Ник била включена оакирпатская Украйна в состав Чехословаки».//Уч.записки <ік-та славяноведения АН С_;СР.-І9'ЗІ.-т.і..-С.іи;(-І36;Ні:кольников Г.Л.і-рестский мир и Украина.-К., 19Ы;Симоненко Р.Г.Імперіалістична політика Антанти і СІІА додо України в І9і9р.-д., І96С; Скаба А.д.ііарижс-кая мирная конферрнция і! иностранная интервенция в стране Советов.-К., 1^71,і-теЯн Ь.а."Русский вопрос" на ааримской мирной конференции.,194:5,та інші.

¿..іаменецькия І.Німецька політика сутоти України в 1918. //Укр.історик.-І9С8.-И-3.-С.5-І9;Косик З.Полттика Франції уодо У к; -.її ни .І9І7-І9І!і.//Укр . історик.-1979.-Н-4.-С. 41-55;

Світ 1.вкраїнсько-японські взаємини.-Н.-Л.,197^; птахів Л. Україна в добі директорії УііР.-Торонто,І9Сі-І‘іб5.-В 7ч.,та". інші. -

З . "дипломатія" .//Енциклопедія українозн^встваг т.2,* "Консульська служба".//Там же.т.З; Онацький Ь.Творення дипломатичної місії при Ьатикані .// ■Іат.ІУ Наукової Конференції ¡Пы.-Торонто,І9Ь4;ТрекЗіцький В.Українська консульа> ка служба І9ІЬ-ІУ_4.//літературна Україна.-1990.-У,16 серпня.

Однак згадані праці торкаються лиис окремих аспектів проблеми.Я по можуть дати цілісного уколония про пропис фундації слу:..би, потребують доповнення Г. уточнення з урахуванням матеріалів архівів України.

ним відродженням суверенної української дер.,.аїлюсті .Протягом останніх ^оків з’явилися наукові та науково-публіцистичні роботи з історії міжнародних зв'язків ¿'криши 1917-1920рр.* Проте и них питання становлення зовніиньополітич-ної служби порушується побіі.но, [рагментарно,оскільки це не входить до меті: даних розвідок.Організаційні аспекти становлення зовнішньополітичних інституцій України розглядаються лііліє у статтях В.Павленка та О.Пачлпка."

Таким чином,іде досі не створено спеціальних нпукогпх праць,де б комплексно розглядався процес становлення зовнішньополітичної слугкб:; України І9І7-І92Срр.як складоьої чистини вітчизняного державотворення.Це додас наукової актуальності проблемі,*0 обрана темою дисертаційного дослідження.

Наукова новизна дисертації полягас в тому,<і,о робиться спроба дати комплексне висвітлення процесу становлопня зовнішньополітичної слуї.би української нерадянської державності І9І7-І920рр.І1ри цьому вперше відокремлюються такі аспекти проблеми яіс створення центрального апарату служби,військової дипломатії,мі¡¡.народної-інформаційних установ.управління роботою закордонних інституцій України.До наукового обігу вводиться значний масив невідомих чи малодосліджених документів зовнішньополітичної служби України І9І7-ІУ20рр.

Практична значимість дослідження полягає в тому,що його матеріали та висновки можуть бути використані при розробці структурної побудови,форм і методів роботи сучасного

І.Коваль В.Чи було "шахрайство" Антанти?//І1олітика і час. І993.-Н.-С.56-62,*Копиленко и.,попиленко 0.Зовнішня політика Центральної Ради.//Політика і час.-1992.-КИ-І2.-С.65-72; Проданих ¿.Дипломатія держави гетьмана П.Скоропадського.// Політика і час.-1992.-»5.-С *>2-б9;Миронець Н..Пивова:> С.

¡»овий етап історіогриф;ї проблеми пов’язанні: з оуіас-

ДкплЬм'атіягзлуки‘!//^сесвіі .-19

-1992. -Н2.-:. 16-^3 ; ■1992.-№1-2.-2.176-178.

мііміарол шго »»/.о.чстиа ./країни.Матеріали дослідження побуть залучатися до написання спеціальних Я узагальнюичих праць з історії державотворення в Україні.Положення та матеріали дисертації заслуговують на використання при підготовці лекційних курсів "історія України", "Історія дерлази і права України",сп .ціальних курс/в з історії міжнародної політики та її слуї.бп в /країні.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри загальної історії гуманітарних факультетів Київського університету ім.Тараса йевченк- та відділу вивчення та публікації зарубіжних джерел з історії України Інституту української археографії А:1 України.о проблематики праці робилися наукові повідомлення на міжнародній та республіканській конференціях.Матеріали та висновки дисертації викладені автором з наукових статтях.

. При написанні дисертації автор спирався на структурно-системні;:; метод дослідження,цо дозволило розглянути зовнішньополітичну службу як цілісний об'єкт з псв::оп внутр :г::.ою структурою,просте,: йти її ЗМІНИ Б цілому та глнкротних її компонентів під впливом комплексу £аг:їоргв історичного ларакіо-ру .інікирг.стовувалпся й порі вняльно-і сторичний, ретро с пс-ктіш-ний методи дослідження.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідженім проблеми.Робота складаються і а вступу,трьох розділів, заключения,додатків до тексту,списку використаних д.ерел і літератури.

У вступі розкривається актуальність і стан наукової розробки проблеми,формулюються завдання дослідження.Дасться характеристика зовнішньополітичної служби як такої,її головних структурних компонентів. •

У периому розділі - "Лорші кроки зовнішньополітичної слулби України в період Центральної Ради /березень 1917 -квітень І^ІСррпростежується процес нагромадження деркав-но-політнчних і міжнародних передумов до виникнення 30ЛІІШ-, ньополттпчної слукби незалежної української деркавнеті,початок творення служби у практичній площині.Дається характеристика позицій провідних політичних сил України з питань зовні-ньої політики.Автор констатує,ідо дотримання керівництвом Центральної Ради курсу на політичну автономію України у складі

федеративної російської держави гальмувало самостійний вихід України до міжнародних зв’язків й виникнення власної зовнішньополітичної служби.Разом з тим,накопичувалися певні пере-■думови для цих процесів. Державно-організацій« і передумови полягали в існуванні та діяльності віщих органів державної влади та управління,котрі мать здійснювати керівництво побудовою служби - Парламентського/Центральна Рада/ й урядового /Генеральний Секретаріат/.У складі останнього створюється організаційний ембріон майбутньої зовнішньополітичної служби секретаріат міжнаціональних справ.У Декларації. Генерального Секретаріату/«овтень 1917р./ на це відомство покладалися 'й завдання захисту інтересів народу України поза її мерами, що свідчило про зростання усвідомлення необхідності створення міжнародного відомства України.Нарешті.важливою передумовою можна розглядіти Я прояви інтересу до української державності з боку держав Антанти,їх спроби встановити політичні контакти з керівництвом автономної України.

Проголошення Української Народної Республіки у листопаді І9І7р. дозволило Україні включитися у міжнародну діяльність в рамках процесу припинення світової війни.Формується перша дипломатична установа республіки - делегація на мирні переговори у Бресті, о грудня І9І7р. іде перетворення секретаріату міжнаціональних оправ у відомство міжнародних справ.До Швейцарії відправляється емісар уряду УНР Ю.Гасенко для зондаку умов запровадження постійного представництва України за кор-доном.Своїх представників в Україні призначають Англія та Франція. '

Внаслідок розвитку міжнародних контактів УНР поступово формуються головні ланки її зовнішньополітичної служби -міністерства закордонних справ/з січня І9І6р./.За станом на квітень. І9І6р. до центрального апарату служби входили його керівництво,Політична секція,котра виконувала функції аналітичного центру й дорадчого органу при міністрі.Департамент МЗС як головний його робочий орган.Структуру Департаменту складали Канцелярія та функціональні відділи:загальний,юридичний ,консуль ський,архі вно-лі тературний,бухгалтер око-го спо-дарський.Специфікою центрального апарату МЗС УНР було те,що він діяв за умов відсутності розвинутої мережі зовніаньопо-літичіюго представництва республіки.Центральний апарат відомства розгорнув роботу по створенню організаційно-правових

підвалин розбудови зовнішньополітичної служби,виробляючи проекти відповідних державних актів щодо компетенції.органі заційно-штатного устрою провідних компонентів служби.

Брестська угода з Центральними державами дозволила УНР розпочати роботу по запровадженні) постійного дипломатичного представництва.Призначаються посольства республіки до Німеччини, Австро-Угорщини,Туреччини,а також Румунії.Однак зовнішньополітична залежність УН? від країн австро-німецького блоку обмежувала можливості країни для поширення диппредстав-ництва на інші провідні держави,котрі протистояли цьому блоку.Україна створила дипмісію до країн Західної Європи,яка не встигла розпочати роботи до падіння Центральної Ради. Перші дипустанови України не мали певного організаційно-штатного устрою.Усвідомлюючи це.МЗС УНР розробило проект організаційної класифікації цих установ у вигляді посольств трьох розрядів,які можна було призначати у залежності від значення певної країни в планах зовнішньої політики УНР.Однак цей проект не було втілено у життя.

В цей період Україна ще не мала консульського представництва.МЗС УНР виробило проект закону,який встановлював компетенцію й організаціяно-лтатну класифікацію консульських установ України.їх планувалося запровадити в державах Центрального блоку,нейтральних європейських країнах, на територіях колишньої Російської імперії в місцях компактного прожи-' вання українців.

З початком творення зовніиньополітичного- відомства став формуватися його кадровий корпус.Практично повна відсутність в Україні кваліфікованих співробітників міжнародної служби призвела до того,що головним джерелом її кадрового комплектування були партійно-політичні кола .Всі відповідальні працівники центрального апарату служби,голови її закордонних установ належали до правлячих соціалістичних партій,були членами Центральної та Малої Рад. .

У другому розділі - "Становлення зовнішньополітичного апарату Української Держави гетьмана П.Скоропадського /квітень - грудень І9І8р./" - дається характеристика творення та розвитку головних ланок служби міжнародних зносин гетьманату .Розглядаєт1 ся система вироблення державних рішзнь щодо фундації зовнішньополітичної служби.яка складалася з особи

гетьмана як верховної юридичної інстанції, і’ади 'імі'стрів, котра розглядала та подавала на затьср;-..ситі гсть.чаном відповідні акти,та відомства мЬ.наруд:!;::-. зно'іші.икч готувало проекти цих актів.Дано огляд позі:г,'гі: п.юш,\них політичних сил/соціалістичного та дер. ПБно-конссрьатішпого напрямів/ відносно зовнішньої політики та її слу>. би в Україні.

Автор зазначає,ідо відносини з державами Цсіпраї ьного блоку залишалася головним напрямом міжнародної активності України.Крім того,Українська Держава прагнула до пал.чгодлск-ня взаємин з Радянською Рос і сю,іншими новими державами,до виникли на терені імперії Романовых,намагалася встановити відносини з державами Антанти ц нейтральними європейськими країнами.Проте однобічна орієнтація на австро-німецький блок суттєво обмежувала можливості розвитку зовнішньополітичної слуьби гетьманату.

В досліджені розкрито внесок,який було зроблено в добі гетьманату у вдосконалення організаційної побудови центрального апарату служби.В ньому окремо запроваджувалися до-радчо-управлінський орган відомства-ї'ада МЗС, орган координації апаратної роботи-Канцелярія міністра.Створювалися спеціалізовані на провідних напрямах оперативної роботи підрозді-ли-Загальний і Політичний департаменти,які складалися з відповідних відділів.Загальний департамент пильнував внутрівідомчу роботу,а Політичний здійснював керівництво поточною діяльністю закордонних установ служби.

■ Серйозний крок вперед було зроблено у справі створення організаційно-правових засад постійного дипломатичнаго представництва. У хвалений Iі* червня 1918р.закон "Про посольства і місії Української Держави" запровадив певну класифікацію й штатний розклад посольств,цо дозволяло гнучко регулювати дипломатичну присутність в конкретних країнах у залежності від їх значення для міжнародної активності гетьманату.Було запроваджено посольства І розряду в країнах Центрального блоку та посольства П розряду в ряді країн Західної.Східної та Північної Європи.Застосовувалися- й тимчасові дипломатичні установи,що було пов’язане з забезпеченням ведення двосторонніх переговорів,пошуками можливостей для поширення дипломатичної мережі гетьманату.Найбільш значною з таких установ була делегація гетьманату на переговори з Радянською Росією,

яка мала налеміу організаці..ну структуру,коїра дозволяла їй автономію працювати по всьсму колу питань переговорів. В період гетьманату о' орну'і;:ілО';)і її ві иоысоно-днпломатнчпе представництво Україні! у ьпглядт військового та віиськоьо-морсь-кого атдшату при посольствах.

Розширення міжнароднії* зв’язків Української Держави дозволило розпочаті! створення мережі консульських закладі» з метою забезпечення прав громадян України за кордоном,реаліза-ції умов торгово-еконоігчних угод з іноземними країнами.

4 липня 1916 р. гуло ухвалено закон про запровадження консульських установ 3 типів в Росії.переважно в місцях прокисання великих українських громад. До їх праці залучалися авторитетні представники української діаспори.Новий консульський закон від 6 листопада І'ЛЬр. ввів класифікацію та штатний розклад консульських установ,поширив їх дислокацій на 22 країни та окремі регіони,а всього передбачалося створити 56 консульств. При визначенні дислокації консульств перевага віддавалася державам Центрального блоку,Радянській Росії, нейтральніш державам Свропи.

Автор вва>.;ае,що в період гетьманату намітилися головні структурні елементи міжнародно-інформаційної ланки зовнішньополітичної служби України:управлінський підрозділ/відділ преси/ МЗС,інформаційні підрозділи представництв,почалося й творення спеціалізованих інформустанов за кордоном.

У розділі дано характеристику кадровому складу та кадровій політиці гетьманату у галузі розбудови зовнішньополітичної служби.Дисертант вважає,що положення "Грамоти" П.Скоропадського про продовження виконання службових обов'язків урядовцями Центральної Ради дозволило уникнути невиправданих кадрових переміщень й сприяло формуванню постійного кадрового корпусу співробітників зовнішньополітичної служби. Кадрова політика гетьманату відносно міжнародного відомства була багато в чому позбавлена ідеологізації та вузькопаріійного впливу.Особливу увагу при формуванні персонального складу приділялося залученню осіб,котрі мали досвід дипломатичної, урядової роботи до І9І7р. В зовнішньополітичному апараті гетьманату сумлінно працювали дійсно здібні й високоосвічені урядовці різних національностей - Д.Дорошенко,А.Пковлів,

В.Липинський.Ф.^тєПнгель, ’.Заньколич та інші.Розпочав

роботу й першій учбовий заклад служби - Консульські к}рси при Українському Товаристві Економістів.

У третьому розділі - "Подальший розвиток зовнішньополітичної служби в період Директорії Української Народної Республіки/грудень 1918 - листопад І9^0рр./" - простежується розвиток головних компонентів зовнішньополітичної служби,ідо склалися за часів попередніх держивних формацій.

Автор відокремлює провідні державно-правові інстанції щодо побудови зовнішньополітичної служби УНР:Директорія як вищип владний орган,Рада Міністрів,Трудовий Конгрес/передпарламент/ з комісією з закордонних справ,міжнародне відом-ство/МЬС/.Дисертант вважає,цо об’єктивна тенденція до обмеження колегіальності в дериавному управлінні УііР в цілому справляла негативний вплив на характер побудови служби й керівництво її поточною діяльністю.

В розділі розглянуто процес формування загальноукраїнської зовнішньополітичної служби шляхом об'єднання- мЬ;народ-них відомств УИР і ЬУНР згідно з Актом злуки ¿1 січня 1919р. На підставі архівних джерел стверджується,що існування спільної служби виявилося досить формальним завдяки серйозним суспільно-політичним й міі.народко-політичним суперечностям між різними регіонами УИР.

В дослідженні йдеться про ряд факторів внутріполітичного/тенденція до авторитарності в державному управлінні, ідеологізація державного ¡лиття,регіональний сепаратизм/ й міжнародного характеру/агресія з боку Радянської Росії,Польщі, "білого руху",зневажливе ставлення до національних інтересів України з боку великих держав/,які значно ускладнювали розбудову зовнішньополітичної служби УНР.Дано характеристику провідних напрямів міжнародної активності УНР: взаємин з Радянською Росією,Польщею,участь у процесі післявоєнного врегулювання, котрі детермінували особливості розвитку служби зовнішньої політики України. .

Аналіз архівних документів дозволив зробити висновок, що центральний апарат служби не зазнав істотних організаційних змін,що свідчило про раціональність його побудови за часи гетьманату.Новим словом в організації цієї ланки служби стало запровадження Історичного комітету для студіювання історії української дипломатії,вироблення наукових порад

щодо поточної діяльності МЬС УНР.і5 дисертації простежуються пошуки засобів вдосконалення структури центрального апарату, зокрема - проект перетворення Г.ого типу з функціонального на фуикцтоиальїіо-тар.-іоріальїіи!1, пллион введення до окладу Департаменту чуг.о земних зносин діловодств у справах окремих регіонів світу.

В період Директорії значно зросла зовнішньополітична присутність України за кордоном.Розширилася й номенклатура типів закордонних установ:посольсгва,надзвичи;іні дипломатичні місії.військово-дипломатичні місії,місії з репатріації, делегації до міжнародних форумів та організацій.

Хоча ЖС УНР виробило проект організаційної к.іасиіікаці ї постійних дипломатичних представництв у вигляді посольств І-Ш розряду,на практиці найбільш поширеним типом дипустанов були надзвичайні дипломатичні місії.оберігалися Я призначені гетьманом посольства.В дисертації розглянуто внутрішню побудову,штатний розклад постійних диппредставництв,процес регу-ливання їх дислокації.

Серод тимчасових дипустанов УНР у дослідженні особливу увагу приділено створенню й організаційним особливосте делегації України на Паризьку мирну конференцію,делегації ніа переговори з Польщею,місії до- Зііги Націй,оскільки згадані установи працювали на тих напрямах міжнародної активності УНР, від успіху яких залежали державний суверенітет й територіальна цілісність України.

У розділт розглянуто головні організаційні типи військово-дипломатичних закладів УНР.Автор доводить їх особливу міжнародну роль в умовах перманентного військового становища республіки.

Торкаючись консульського представництва УНР,дисертант зазначає її особливості.які полягали у зосередженні консульських функцій у руках дипустанов,тоді як мережа консульств не набула значного розвитку,до чого спричинялося й скрутне міжнародне становище України.

Як окремий аспект проблеми досліджується питання про державне управління роботою закордонних установ служби.

Автор аналізує причини помітних недоліків у справі керівництва їх оператиь :ою діяльністю.Просте*,єно розвиток процзсу управління дипуотановами від спорадичних акцій/ інспекційні

заходи,наради керівників МЗС з юловами дипмісій в Карлсба-ді/І9І9р./ і Зідні/І920р.// до запровадження постійного конт-рольно-ревізонного органу при МЗС УНР й вироблення проектів створення багатофункціонального координаційного органу української дипломатії за кордоном - Експозитури УНР.

Говорячи про розвиток міжнародно-інформаційного хсипонен-ту служби,автор наголошує на тому.цо в умовах ставлення великих дорив до України як до нерівноправного партнера, "інформаційної війни" проти УНР з боку Польці та російського "білого руху" міжнародне інформування перетворювалося на _ провідний напрям діяльності диппредставництва УНР.Воно здійснювалося силами інформаційних підрозділів представництв та окремих міжнародно-інформаційних закладів,які працювали під егідою .МЗС.Розглядаються форми і методи міжнародно-інформаційної роботи,аналізуються проекти створення розгалуженої міжнародно-інформаційної служби за кордоном.

Окремо.дисертант зупиняється на кадровому складі зовнішньополітичної служби УНР,дає його соціологічну та партійно-політичну характеристики.На прикладі конкретних дипустанов доводиться,що співробітники служби були,як правило,представниками правлячих соціалістичних партій,зробили кар’єру державних діячів в соціалістичних урядових кабінетах. За умов надмірної ідеологізації державного життя республіки відбулося перенесення міжпартійних суперечностей на зовнішньополітичний терен,а приналежність до згаданих партій ставала головним критерієм підбору кадрів.Ефективній роботі служби перешкоджали і суперечності між представниками різних регіонів України. Траплялися й численні випадки непотізму,аморальних вчинків окремих співробітників служби.Разом з тим,в міжнародному відомстві працювало чимало кращих представників інтелектуальної еліти України:Д.Антонович,О.Бочковський.О.Ейхельман, О.Лотоць-кий,А,Марголін,С.Томашівський,М.Тишкевич та інші.

У заключенні робиться висновок,що становлення зовнішньополітичної служби України стало закономірним наслідком й складовою частиною відродження суверенної української державності у І9І7-І920рр.Формування апарату міжнародних взаємин було зумовлено розгорнутим виходом України на світову арену і відбувалося в рамках процесу державотворчих пошуків.

Особливості побудови головних компонентів служби

детермінувалися вимогами організаційно-політичного забезпечення міжнародної діяльності української державності. В період, вд розглядався,в Україні сформувалася зовнішньополітична служба повного профілю.

аослтдшппія історичного досвіду створення зовнішньополітичної служби України І>'І7-І9Лрр. дозволяє краще зрозуміти закономірності формування такої служби за умов розпаду унітарної дсркавності і виникнення національних суверенних деркав.Доцільною уявляється постановка питання про особливу модель служби під час переходу від державної спадщини унітарного формування до суверенного державотворення.

Приклад України І917-І9і0рр. засвідчив,цо нові національні держави стають об’єктом прагматичного інтересу великих деркав чи їх міждержавних блоків,котрі прагнуть включити їх у фарватер власної політики.Отке міжнародний курс та його апарат молодої деркави мають запобігати /короткої залежності від інтересів конкретних країн,прямувати до всебічного розвитку міждержавних стосунків.

аосбід української деркавності І9І7-І9Л)рр. дає зрозумі-ти.цй на побудову даної слукби мокуть негативно впливати внутріполітичні трудноді перехідного періоду,коли об’єктивно посилюється загроза тенденції до авторитарності в деркавно-му управлінні.їй необхідно протиставляти систему правової регламентації розбудови та діяльності служби,надійного конституційного контролю над її роботою.

Перехідний період,в -¡кому набуває розвитку ідейно-полі- • тичний плюралізм,несе в собі загрозу перенесення на створення слуиби кон’мктурних ідеологічних постулатів,міжпартійних протиріч, полі зичного лоббізму.Уникнути цього можливо- за рахунок деідеологізації та департизації апарату міжнародної політики,котрий має комплектуватися за ознакою компетентності, а не партійно-політичної приналежності.

Досліджуючи історію становлення зовнішньополітично™ апарату України,можна виявитг певні закономірності формування і розвитку конкретних складових частин міжнародного відомства молодої держави. Так,його центральний апарат починає формуватися за функціональною ознакою,що дозволяє створити підрозділи для вироблення початкових організаційно-правових засад слукби.Поступове зростання міжнародної присутності

до ¡'ми ви у світі призводить до ьообхг дності запровадження територіальних підрозділив в структурі центрального апарату.

Чимало значення для становлення дипломатичних інституції'; країни й розвитку її міжнародних контактів в цілому маять тимчасові дипуетанови - делегації на переговори,до міжнародних форумів і організацій .їх створення і! діяльність забезпечують умови для формування мере,..! постійного днппред-стаппнцтва.ііри Фундації останнього заслуговує на увагу досвід застосування організаційно-штатної класифікації дипзак-ладтв Україні; І!Л7-ІУ20рр. .оскільки її використання дозволяє раціонально дислокувати представництва у залежності від мі,¡народних пріоритетів держави.

Закономірним уявляється активно творення консульського представництва молодої держави,що дозволяє оперативно розгорнути роботу по захисту прав співгромадян та національної діаспори, забезпечити більш повну державну присутність при недостатньому розвитку дипломатичних контакті в.Важливо залучати до співробітництва з консульствами громадян з національної діаспори.

Необхідним компонентом зовнішньополітичної служби слід вважати міжнародно-інформаційні заклади.їх діяльність значною мірою компенсус недостатній розвиток інших типів закордонних установ,готує серед світового співтовариства необхідну базу для подальшого розвитку міжнародних контактів,сприяє формуванню толерантного ставлення до молодої державності іноземних політичних й громадських кіл.

Досвід функціонування зовнішньополітичної служби України в період,що розглядався.показав,цо в умовах нестачі досвіду організації її роботи,внутріполітичної нестабільності та складного міжнародного становища закономірною є необхідність посилення державної уваги до координації роботи закордонних установ служби з Центром,контролю над їх поточною діяльністю.

Безсумнівно,ідо зовнішньополітична служба конкретної нової національної держави привносить до моделі,про яку йило-ся.свої особливі риси,доповнює її своїм досвідом.Однак ті її особливості.котрі виявилися під час існування незалежної української державності 1917-І920рр. заслуговують на увагу £5 подальше наукове дослідження.

У додатках до дисертації наведено схеми побудови центрального апарату зовнішньополітичних відомств деркавних формацій,'до розглядалися,таблиці,які ілюструють розвиток дипломатичного та консульського представництва України та іноземних деркав б Україні у І9І7-І920рр.

Основний зміст дисертації викладено у таких 'публікаціях автора:

І.Репрезентанти Війська Українського.//Військо України.-1993.-№¿-3.-С.94-100/3 співавг./;

2.3 досвіду побудови дипломатичної олукби України//Роз-будова Деркавік-І993.-К3.-С.30-36; ,

3.Українська делегація на мирній конференції в Парижі.// Міжнародні зв’язки Українигнаукові пошуки і.знахідки.-1993.-

Організація зовнішньополітичного інформування за доби Директорії УНР.//Міжнародні зв’язки України...-1993.-вип.4.-'Z.l2-¿0/ъ співавт./,'

5,Високо тримали прапор обов’язку дипломати Центральної Ради УНР.//Трибуна.-1993.-}№-У.-С.¿7-28,*

6.3 історії розвідки і військової дипломатії України.// Розбудова держави.-1993.-)Г9.-С.17-22;

7.Слово правди про Україну./політика і час.-1993.-НО.-

С.69-74/в співавт./;

8.Дипломатична служба Директорії УНР.//Неопалима купина.-199-4.-Й2-3./ І д.арк.,друкується/.

вип.4,-0.21-31;

Підписано до друку ЗІ.О? $4.Формат 60x84 1/16 Ум. друк. арк. 0,9. Обл. внд.арк. 1,0.

Тираж 100. Зам. 22.^ 1994 р. Бгсплтннн

Поліграф, д-ця Ін-ту історії України АН України !Снїв>1, Грушевського, 4