автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Становление военно-теоретической мысли Европы в историко-философском контексте (вторая половина XIX - начало XX века ).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Становление военно-теоретической мысли Европы в историко-философском контексте (вторая половина XIX - начало XX века )."

НЛЦЮНЛЛЬНА АКАДЕМ1Я НАУК УКРАШИ 1НСТИТУТ ФИОСОФП

На правах рукопису

ЦЮРУПА Михайло Володимнрович

Становления военно-теоретично! думки €вропн

в 1сторнко-ф1чософському контекст! ( друга половина XIX - початок XX стоштгя )

Спещальюстъ 09.00.05 - ¡сторш фиюсофц

Автореферат днсертацп на здобутгя паукового ступеня доктора фшософських наук

Ки1в - 1996

Дисертащею е рукопис.

Робота викопана на кафедр! фшософи Кишського вШськового

гумаштарного ¡нституту. Науковий консультант - Член-кореспондент НашональноГ Академп Наук

Украши , доктор фшософсышх наук , професор ПАЗЕНОК BiKtop СергШович

ОфщШш опоненти : 1.

2.

доктор фшософських наук, професор ГОРСЬКИЙ В ¡лен СергШович доктор фшософських наук, професор, академйс Академи пол1тичних наук МИХАЛЬЧЕНКО Микола 1ванович доктор пол1тичних наук ПЕРЕПЕЛИЦЯ ГригорШ Миксяайович

ПровШта оргашзацш: Нащональний техшчний ушверситет Украши (КП1) м. Ки1в

3ахнет вщбудеться "¿-7" iPU^tsЯ 1996 р. о у/ годиш на засщанш спешал1Эовано1 Вчено! ради Д. 01. 25 . 06 . по захисту дисертацШ на здобугтя паукового ступеня доктора /кандидата/ фшософських наук в 1нституп фшософи HAH Украши , адреса: 252001, м.Ки1в-1,вул. Трьохсвятительська, 4.

3 дисертащею можна ознай'омитися в науковШ б1бл10тецд 1нсппуту фшософи HAH Украйш ( Knie- 1 , вул. Трьохсвятительська , 4 ) Автореферат роз1Сланий -Ж- пиетопасЬ 1996 р.

Вчеиий секретар спешалЬовано! Вчено! ради

Ситниченко ЛА

'' Актуальн|'сть теми достижения. За простыми , зрозумиими словами "вШна" та "мир" стоять зшстовш наукмп термши, протилезай стани сустльства, . яул впродовж тисячолпъ синтетично поеднувались у "траднщйний" перюд ¡сторн. Сьогодш людство стопъ перед вибором: мир або вШна. Чи наступна ера буде рЬнитись в1д попередньо1, сшввщношення в якШ мирних 1 воешшх рою в визначалось як 300 до 6000 ?' Чи матиме людство змогу зберегти себе та забезпечити на майбутне мирний розвнток?

Проблема вшни 5 миру , над розв'язанням яко! б'еться людство, належить до одв1чних. Разом з там, вона модифисуеться кожним етапом свггово! ¡стори . Якщо за часи Пелопоннесько! вйни, найб1льшо1' в Стародавшй Грецп, Н сощальш наслщки були внупишньою справою еллшв , то наприкипи нашого стагиття альтернатива в1йна-мир вийшла на авансцену життево! драми свгтовоТ спиьноти. Але й в античш часи питания вШни ("полемос"),- на думку Платона, - вже потребували найсерйозя1аго1 вцшовцц . ( Платон . Законы. Соч . в трех томах- М„ 1972.-. Т. 3.-Ч.2.-С.91.-629 <1)

Юнець XX столггтя перетворив питания вШни й миру в загостр<-иу шштичну та теоретичну проблему планетарного масштабу виключно! важливосп в ¡ерархи людських цшностей. Сучасна стратепя виживання буцуеться на впевненосп в можливоеп позитивного ¡1 вирпнення науковцями, полтпсами, державними та вйськови кер^вниками.

Сьогодення стало водночас 1 своершним пщсумком розвитку шститугу вШии та спроб його теоретичного осягнення. В М1ру того, як внутр1шш, "кабшетш" вШни поступались м!сцем масовим, коалщШним, св1товим, а мир ставав здебиьшого "озброеним", ускладнювались 1 концептуальш схеми 1х пояснения . Фиюсофсышй анал!з у вщповщност! до специф1ки фшософського знания був звернений насамперед до сутпсних характеристик шгх протилежних форм сошальпого буття. Вщ метафоричиих фрагменттв Гераюнта , згшно з якими В1йна га мир е бшарш проталежноеп косм1чного масштабу, через сошально-

фшософсыа узагальнення миатарко! практики Т. Гоббсом , Ж.-Ж.Руссо , теорп вшни та миру Г.Гегеля , I. Канта до цшсних концепшй нашонально! безпеки в i'x фшософському аспекп nponir шлях тзнання военно-полггичних реалШ .

Bimia як сусшльшмегоричне явище в кшщ XX столптя зазнала докоршних змш. Якщо раньше трапчшсть i'i визначалась розривом мЬк о'пкуваними та реальними наслщками, то сьогодш безглуздсть i трапчшсть в1ини випливае з реально! загрози ¡снуванню людства. Усащомлення дисфункшональносп ядерно! вШни, несум^сносп » з поступом суспшьсгва, на жаль, не зруйяували сам шститут вШни. Навпаки, е пщстави стаерджувати про посилення тенденци зростання впливу практики та шеологи мштзризму на суспшьну cciaoMicTb.

Заюнчення "озброеного протистояння" на початку 90-х роюв нашого стол1ття в €врот не забезпечило народам континенту стабшьного миру. При вщсутносп "великих воен" пошдоення набули перманентн! збройш конфликта, тривожш зм1ни в жиггя вносять терористичш акцй, деяю сусп'шьш рухи розглядэ'отъ збройне насильство як цыком припустимнй елеменг свое! дояльносл .

Очевидно, що за таких умов зростае вадповщалыйсть науковщв за тзнання таемжшь виникнення вШн, фундаментальних тенденшй еволюш! i об'ективно! лопки розвитку оргашзованих ' форм збройно! боротьби. Нетрадищйшй характер вШн ядерно! епох» не виключае вгпм можливосп осмислення !х з урахуванням здобутав фшософського ан&мзу вШн ммнулих епох .

Досвщ теоретичного осягнення военно-псиптичних реатй у ретроспективному аспекп виглядае icropiew зикнення свггоглядних позишй i методолопчних засад р1зних наукових шкш . С клал ось деюлька напрямюв "фшософи в1йки* й миру", надбання яких визкачакггь сучасну стратепю сошальних ,шй миротворчих i мштарних^ил .

Одна з них -лш1я морального засудхсення вшн- започаткована Еразмом Роттердамським у трактат! "Жалоба миру" ("Querela Pacis") i репрезентована .

Е. Крюсе, Ш. Сен-П'ером, У. Пенном, Ж.-Ж. Руссо , I. Кантом. Вона досягла апогею на всесвггшх миролюбних конгресах наприюнц! XIX столптя . Але матер1алн останшх, за влучним висловом I. Блюхя, "дивували красою бшыпе, ник 1СП!Ш!1Стю". Особливо виразними суперечносп морально-аксюлопчного ставлення дс вШн виявились теля того, як Махатма Ганда визнав прюрнтет вШськового обов'язку над принципом ненасильства, а моралын заклики до миру не зупинили жодного агресора. Тим не менш , морально-аксюлопчна парадигма воснно-полшгчного мислення посшае чшьне м^сце в "л1беральшй" теори глобально? безпеки (Р.Джерв1'с , Г.Сшро, Л.Феррер ).

В лйш реал1спгшого розумшня феномену шйни Н. Маиавелл!, П.-Ж. Прудона, Т. Гоббса, Г.Гегеля цектральким концептом е щея необхщно! пиерашональносп в яослщовшй змш! сташв: вШна - леремир'я - мир -ладготовха наступно! боротьби. Ращоналытм зерном вШни ними було внзнане сприяння сощальному прогресу, в той час як мир отогожшовався ¡3 застоем. Немае сушшу, що "реал!стичт" концетш безпекн XX стсяптя Г. Моргенгау , Р. Кеохена , Дж. Кенана , Р. Шбура базуютъся саме на таких засадах ^

Сутшсть лши, персошфжовано! Ф.Шцше, М.Гартманом, 1.1льшим, Й.Гейзшгой, М. Бердяевим, полягала у дослщженш природа вйн з точки зору поеднання в шй ¡ррацюнальних елеменпв 1 культурно-оздоровчого впливу на долю народ1в .Ця лшш ппщк..;ала екзистенцшний вим!р збройного насильства. В схемах його пояснения : " ядерна вШна - продовження социального безумства "дослщження миру - анал13 того, чого немае в суспшьному бутп " ми знаходимо проекшю ¡рращональних мотивш мислител1в XIX - початку XX столтя .

Намагання теоретиюв сучасностт синтезувати вищезгадаш гадходи на грунт! "плюралктичноГ' парадигми военно-теоретичного мислення також неможливо визнати адекватними мттартй практсш! XX стогнтя. Вони, зокрема, не осягають нов1 реали - дегуманЬащю збройного насильства, невизначешсть полшгшо! цшерацдональност1 репональгнк конфлМв, трансформашю тероризму в оргашзоваш военш акцн . Пошуки адекватних витовщей на

мштарш виклики часу вимагають вщ науковшв Заходу, Сходу, Нового Свпу необхшност1 включити в контекст фшософсъких дослщжень проблем вШни й миру досягнення европейсько! военно-теоретично! думки .

Звернення до концептуальних схем военних вчених: К.Клаузешца. Г.Мольтке Старшого, А.1Шпффена, Ф.Бернгарда (Н1меччина); ГЛеера, М.М1хневича, О.Свечша ( Рос1я) ; Ф.Фоша, А. де Шка ( Фрашця ) ; К. фон Хетцендорфа (Австр1я) друго! половини Х1Х-початку XX сгалгггя - периоду, який не без п¡летав можна назвати класичиим для военно! думки, мае принципове значения. Воет» теоретики базувались на широкому спектр! перспективних евпогляаяих 1 методолопчних засад осягнення вШни, поеднували лопко-дискурсивш та культуропчш п1дх0ди, тяжши до широких фиософсько-соЩолопчних узагальнень, творили в русл1 актуальних фшософських пошуюв .

Сучасшсть 1 мннуде, злами Х1Х-ХХ та XX - XXI столггь схоаа мЪк собою масштабними сощальними зрушеннями, радикальним перегладом военно-доктриналышх положень. Розробка военних доктрин у крзшах СНД, на Укра'м Уткнулась з труднощами використання штелектуальнсго потенщалу впчизияних военних вчених. У той час як в Захшпй бврот военно-теоретичт школи Наполеона, Клаузевща, Мольтке, Шл:ффена набули статусу загальнодержавного надбання, штчизняних теоретиюв до революци ¡рошчно називали "небесними стратегами". А в радянсыа часи !х значний тверчий доробок приховувався в "спецхранах", припинився друк прапь буржуазних военних вчених., там самим втрачалась лш!я еволюш! военно! думки.

Звернення до творчосп военних теоретиив ввропи, особливо росшських 1 украшських , багато з яких зазнали утисыв 1 прко; дол1, е питания 1 теоретичне, I моральне, 1 виховне.

Становления укра'шсько! военно! науки, як вшзначав в р1чницю Збройних Сил Укра'ши в грудн! 1995 року Президент Л. Кучма, проходить занадто боляче. Об'ективн) грудноип цього процесу 0мають теоретико-^сторичне шдгрунтя: вшеутшеть усталено! науково! традицп, слабю зв'язки военно! думки з сусгшънознавчими науками, недостаньо розроблений категор1альний апарат. За

цих умов звернення до класичного военно-теоретичного знания, витоюв процесу шституал1зацц укращсько! науково'1 школн мае особливу актуальшстъ.

. Военш теоретики XIX - початку XX столптя продемонстрували евриС7ичне значения 1 певну невичершнсть лопко-дискурслвного шляху створення теорп вШни. В наш час багатьом науковцям 1 пол ¡тикам бракуе саме реалистичного, заснованого на науковШ методолош пщходу до вивчення болючо? проблеми сучасносп - приборканню збройного насильства .

Проблеми В1йни й миру дедал; больше вимагають р^знопланових дослщжень: етичних, гуматстичних, сощально-полппчних, прагматиччих. Але синтез вс1х пщхгше, у тому числ: ¡сторичних, може бути швдно зд1йснений на грунт! сошалыю-фшософсько! та ¡сторико-науково5 методологи, рефлекса над уама _ штелектуальними спробами осягнення вшни. Кр1м того, питания нац1онально1, регюнально! безпеки дещеолопзуються 1 стають предметом анашзу в ращональнш лшн фшософсько'1 думки, яко! 1 дотримувались прагматичш воент теоретики.

1сторико-ф1лософський контекст мае виршальне значения в справ1 наукового осягнення фундаментальних основ суз'яз! в1йни та миру, рефлекса, над лопкою розвитку военно? теорп, усвщомленш необхщносп розроГ :и виважено! стратеш сощалышх дШ. Вш надае можливють стввщнести теоретичний доробок военних вчених, створений в цариш 1х повсякденно! д1яльност1, ¡з знаниями фундаментальних принцитв суспшьного житгя, дотри-муватись плщньго шляху сумкного освоения мштарнсп сфери, провести глибою зрушення в образах грофесШного военно- полггичного мислення. Без засвоення культурно-фшософських ушверсалШ поштйний апарат военно? науки не може стати повношнним шструментом тзнання нетрадищйного характеру в1йн ядерно! епохи, суперечливого зм!£ту та ушкально! шнносп миру.

^^¡¡^лмуковоГ рогроокшгематики лисеоташь Тема дисертацп вцшоситься до малорозроблених у вггщзняних 1 зарубЬкних джерелах, але ¡снуе низка роб1т, в яких т! чи шип аспекта теми зазнали певно: розробки.

В першу чергу вщзначимо фундаментальш дослщження проблем вШаи й миру, прдведеш у спещашзованих державних 1 громадських наукових центрах. Змша парадигм военно-полггичного мислення (морально-акиолопчного, реашстичного , либерального , плюрал1стичного ) стала предметом вивчення таких наукових установ як Центр дослдасення миру та коифлиспв при Копенгагенському ушверситет!, Товариство дослщниюв проблем миру та кстфл1кт1в при Гамбургському ушверситеп, Центр вивчення бвропейсько! безпеки в Амстердам».

Доробок военних класиюв XIX столптя в контексп пошуюв ново! сощально! стратеги р^кетно-ядерно! епохи привернув увагу сучасних теоретик5в вШни, полемолопв, сощсаопв, фмософ1в Г.Юссенджера, Дж.Кеннана, П.Кроссера, Г.Моргентау, Ч.Маршалла, К.Норра, Р.Такера, О.Тоффлера на Заходи дослщниюв на теренах СНД: Б.М.Каневського, Т.Р.Кондраткова, В.М.Попова, СЛ.Рибюна, В.В.Серебрянншова, М.Д.Табунова, САТюшкевича, МЛ.Ясюкова ( Рос ¡я ) , украшських вчених :Е.К.Бистриш>кого, В.ХЛобаса, МЛ. Михаль«енка , Г.М.Перепелиш.

Повертаючись до ступеня дослщження обрано! дисертантом теми в ¡сторичному аспект!, слш вщзначити перш! спроби саморефлексп над еволющею военно-теоретично! думки у П.Гейсмана, Ф.Макшеева, ГБлюха, Н.Корфа - з Роси; К. дер Гольца, Блюме, Г.Мольтке -з №меччини ; К. де Гранпре, Ф.Фоша -з Франца; ГЛлойда -з Велико! Британи вже в 80-х роках минулого сголптя. В с во Ьс творах вони намагались визначити лщерство тих чи шших кацюнальних теоретичних шк!л, розглянути питания генези вШн, еволющ! форм збройного насильства та зв'язкок вшн з полггичним змютом миру в контексп свпово! ¡сторико-фшософсько! думки. Поршияльному анал1зу поддавались ¡де! Геракл ¡та, Платона, Гоббса, Лейбшца, Канта, Гегеля та военних вчених .

Початок XX столптя ознаменований появою низки праць росШських ! шмецьких теорстиив, военних письмеинишв (у тому числ! аношмних - А. фон

Б., Сармат1куса), в яких анал1зуеться перехад вщ онтолопчного вим)'ру в;йн минулого до футуролопчних с проб визначити ЗМ1СТ майбутшх збройнпх змагань .

Перед першою световою шиною А.Шл!ффен, Ф.Бернглрга, К. фон Хетцендорф, Ф.Фош, О.Незнамоа, О.Слчашнов, О.Свечш заклали теоретичш пщвалини военних доктрин, програм побудови збройно! сили держави, спираючись на досягнення розвитку военно'1 думки .

Юнець двадцятих роив у СРСР був вщзначений сплеском ¡нтересу до роб1т ¡ноземних военних мислител1в, у цей час ¡з зм!стовними передмовами перекладаютьел твори К.Клаузевща, Г.Мольтке, З.Шлиспнга, Ф.Фоша, Блюме. К. дер Гольца, Г.Баепко, а також влходить фундаментальна праця " Стрзтепя" Свечща ( 1926 р.), якого не без щдстав назвали "росшсыаш Клгузевщем". Проте самоанал!з стану розвитку военно-теоретично? думки в Л1тератур1 юнця XIX початку XX столотя навряд чи можна визнати критпчним.

У подальшому розвитку военно! теорн в 30-50-х роках, як 1 з ¡ншнх галузях суспшьнознавчого знания, дом1нування ¡деолопчного , класового подходу дедал1 бшьше заважае об'екгавному аналпу здобутгав 1 недол!юв военних теоретнюв. Востанне в СРСР з;:амеяитий тв1р Карла фон Клаузевица "Про вшну" виходить п'ятим внданням у 1941 рощ ( до революци передмови до нього писали М.Драгомиров, М.М1Хнгвич, М.Корф). У роботах Л.Бескровного, Г.Мещерякова, П.Жилша, ГСтро'мва да Г.:.1ольтке Старшого, А.Шл1ффена, ЗЛюдендорфа починають ототожнюватиоь з положениями нацистських ¡деолопв Ж.А. де Гобшо, Х.-СЛемберлена.

В тсляЕоенш роки в пол1 зору англо-американсылих дослшшюз К.Поппера, Дж. Спрлшга, Б.Рассела, У.Ширера перебувають положения военних теоретиюв, робляться спроби вивести з них вщверто мштаристсьга концепт"' А.Боймлера, Л.Клагеса.. Дещо гозшше ш спроби було продовжено в творах ДЛукача , а военно-тсоретнчний сюжет стае швар1антним сюжетом критичного станлення дс "¿деолопв мЫтаризму".

Окремого анализу потребують погляди класигав марксизм на концепцц военних теоретиков XIX стодптя. Широко вщом! в щлому позитивш оцшкн

•

формул и Клаузевща: "Biflua е продовження пол ¡тики ишшми засобами", яю мгстяться, в роботах Ф.Енгельса, конспекте книги "Про вШну" у ВЛЛенша. Стосовно методолопчних засад дослшження, способу фиософствування военних теоретимв Вшизена, Клаузевща, Ллойдэ, Xomîki Енгельс вживав негативн! ощн;о1. ВЛенш пщкреслював, що вир1шення проблеми политично! cymocTi вШни дае марксизм, хоча шея даалектичного зв'язку вШьи з пол ¡такою з'явилась у творах военних мислител!в ще в XVIII столггп. В сукупносп марксистських погляд1в на концепци военних теоретиков Свропи XIX - почг.гку XX стошття заслуговуе уваги ощнка Teopiï Клаузевща (як здобутка, що кал ежить всьому людству) та характеристика специф1чного стилю його фмософствування .

Разом з тим, одноб^чне, ¡деолопчно-визначене трактування вчення Клаузевща, р!зке иесприйняття ¡дай Г.Мольтке, З.Шгпхтшга як представниив "прусько-юнкгрсько! военно! щеолсги", диференшащя вчених на представниюв "прогресивното" та "реакшйног?" напрямюв вциграли в ьодальшзму негативну роль у стаиовленш военно! науки .

В 60-S0-x роках у працях военних вчених, яю репрезеятують марксистский пдоцд до питань военно! Teopiï та практики У.-Г.. CAnieea, 1.1.Барсукова, Д.А.Волкогонова, К-А-Воробйова, АЛ-Дирша ,Е.А.Ждаиова, В.Г.Кохюва, Н.А.Чалдимова положения Жомин, Ллойда, Клаузевица, Вшизена, Мольтке, ЦШффеиа шодо bîshoctî воен, марносп спощвань на обмеження збройного насильства П1даавались критичному анагпзу . Але коло персоналий военних теоретиков було надзвичайно звужене, до кього не ув;йшли А. фон Богуславський, Блюме, Кольмар дер Гольц, З.Шл1хтшг, Ф.Бернгардо -Шмеччина; П Гейсман, М.Корф, М.Медем, М.М^хиевич, Т.Блюх - Pocia ; А. де ГОк, Ф.Фош -Фраиц1я ; Дж. Фуллер - Велика Британия, К.Хетцендорф -Австрия ; Г.БастНко-1тал1я та багато ¡нших теоретиков, зокрема украшських.

Спроби виршення проблеми ¡нституал15аци нашональких военно-теоретичних шыл зд1йснено в монографии "Русская военная мысль XIX - начала

XX века" /1960 р./, роботах Л.Г.Бескровного, ВАДьякэва, П-А.Жшпна,

*

Г.П.Мещерякова, О.О.Строкова. Але дослщжувалась переважно творчкть

прогресквних впчизняних вчених - М.М1Хневича, М-Драгомирова, О.Неэнамова. Спешальними дисертацШними роботами Г Агеева, В.Куслеева, А-Мкшчр-ова, В.Сергеева, В.Песоцького, В.Шайдюка також доводилось, шо мислиган саме рееолюшйио-прогресивного спрямування найбаьш плцшо розробдяли проблематику вШни, миру, безпеки.

Серед европейських 1 американських вчених, яю звертались до творчостт военних теоретиив, взрто вщзиачити роботи О. Копна!, К.Р.Поппера, У.ХШрера, Г.Кана В. Шрамма , яы критично ставились до здобутиэ военних вчених визначеного периоду. В той же час гвдкреслювалась висока фшософська культура К.Клаузевша, А.Жом1ш ("Клаузевщ, - пише В.Шрамм, - невичерпнкй як 1 Ар1стотель").

В 90-х роках розпочався "ренесанс" штересу до военно-теоретично» думки XIX - початку XX столпггя. У правдх росшських дослщнийв М.Бажукова, Е.Савшюна, Ю.Чернавша поряд з глибокими, з\(1Стовшши положениями е прагнення визначити росШсыа нащональш прюритети'в европейському военно-/еоретичному анаши. Новг нереклади твору К.Клаузевща здШснили П.Парет ) М.Ховард /Пригетон, США/ . ЕШогп та М.Каупт, Р.Махбах I Я.Фергюссон анал1зують зм1ну ларадигм военно-пол ¡точного мислення пщ впливом як ног'!х реалШ, так 1 лопки розвитку военно? науки /Нью-Йорк, 1987/, Х.Хафтендорн дослщжуе розвиток военно-теоретично!' думки в ¡сторичному I фшософському контексп /Амстердам,1991/. Нав1ть у далекому Кита! здШснено переклад праць военних теоретиив /Пеюн,1992/. 1снують реаллш пшстави стЕерджувати, що в зв'язку 31 спробами теоретичного осягнення миротворчих зусиль приборкання стихи конфлшпв у Сврот, увага до докгринальн.к положень военних теоретиив зросте. В ноштшй литератур! з проблем теори безпеки пшкреслюеться д/мка, що традишйш шдходи, основа!» на фиюсофських вченнях Т.Гоббса /"реалпм"/, I.Канта /"л1берал!зм" 1 "глобал13м"/> Г.Грощя /"плюрал1зм"/« не можуть задовшьниги ¡нтелектуальм потреби сьогодення. В контекст пошуюв базових П1двалин теори глобально!' безлеки поступово включаються положения зоенних теорепшв XIX стол1ття.

ГЬцдним шляхом яослцркення проблем вШни став 1х аналп в соцюкультурному контекст!. Саме ним намагалися йти колекгиви фундаментальних твор1в "Марксистско-ленинская теория историческою процесса. Исторический процесс: диалектика современной эпохи" /М.:НаукаЛ987/, "Марксистско-ленинская теория исторического процесса. Исторический процесс: .целостность, единство и многообразие, формационные ступени" /М.:Наук1,1983/, а також авторитетш полЬологи О.ГЛрбатов, . О.Е.Босш, М.А.Косолапое, В.М.Суриков, В.О.Тишков, вЬчизнят зчеш В.П.Андрущенко, В.В.Готоваха, В.ХЛобас, МЛ.Михальченко, М.М.Мокляк, Г.М. Псрепелиця, В. К. Танчер, С. О, фареник .

Розгляд доробку военних теоретиив як специф1чио1 форми теоретичного осягнення м ¡л парно! сторони сошального бутгя став можливим завдяки працям П.С.Дишлевого, С.Б.Кримського, М.А.Мостепаненка, М.В.Поповича, В.С.Стьолша, С.П.Семешока. Особливосп • сошокультурно! детермшаца яаукового п¡знания в шлому, трансформацш духовного зхпсту епохи в структуру 1 змигг наукових теорШ окреслено в розробках М.О.Булатова, П.П.Гайденко,

A.Ф.Зотова. Ф.М.Канака, В. А. Рижка , АЛ.Рактна, В.С.Швирьова, шо дало змогу простежити сошокультурну детермшацш военно! думки в XIX - XX стсшгп. ■ •

Глибок! й з.чпстовш ¡сторико-фшософсьга дослщження вчених "ктвсько! школи" 1.В.Бичко, В.С.Горського, А.Т. Гордое и ка , В.ВЛяха, В.М.Н1чик,

B.С.Пазенка, В.Г.Табачковського, ВЛ.Шинкарука уможливили з'ясування военно-теоретичних концепшй нащонально! безпеки, зв'язку !х фшософських узагальнень з ¡сторико-культурним процесом .

Пшсумовуючи анал!3 стану розробки тематики дисертаци кеобидно випначити, що в литератур! з ше! проблематики закладено методолопчний фундамент для анализу сукупносН зв'языв фмесофн з военною думкою в проаеа ¡сторично! еволюш! перк>дуо* XIX - початку XX столптя, для конкретизаш! взаемоди розвитку обох форм теоретичною осягнення мирного й военного стажа сошуму.

Разом з там, по-перше, виявлена невцшовщшсть масиву теоретичного доробку военних мислител1В минулого стол:ття з одного боку, стану Лого дослщження в сучасшй аналггичшй лггературь з другого. До загалу науковщв не доведена велика илыасть праць 1.С.Блюха, Г.Баспко, А.Геруа, А. фон Богуславського, В.Заболотного, що мають загальнонаукове i практичне значения.

т

По суп невйюмимк, навггь на Батыавщиш, залишаються робота укра'шських теоретиыв П.Морозова,' Л.Байкова, М.Колодзшського, в яких поставлен! та вир:шеш актуальш контроверзи гумашзм-вшна, нашональне-1нтернащональне у вшськовш науш 1 мштаршй практиш .

По-друге, з'ясоваш негативш наслхоки виб1ркового подходу в дослшжеш лоложень окремих, суб'ективно обраних персоналШ военних теоретиюв у радянських вчених, упередженим ставленням англо-американських ави^в до н'мецьык военних класиив. Очевидно , необидно поеднання военно-наукового та фьюсофського пщходу до военно-теоретично!' спадацкни, в якому питома вага належить принципам об'ектияноел дослщження , ¡нтерсуб'ективному аналЬу здобутыв наукових шил, врахування специф1ки фшософствування представниюв конкретних наук.

По-трете, встановяено, що накопичеш емпгричш дат ищи < но специф1ки еволюца военно-т оретично! думки дозволяють ставити питания про дослщження взаемодн европейських военно-теоретичних шкш, шституал'защю укращського напрямку военног думки у контексп розвитку европейсько! наукй. Анал13 В.С.Горським, О.МАпанович, В.М.Шчик особливостей духовного Ж1гтт:1 на Укра'пп створили достат пщстави для подальшо! роботи, як 1 новти дослцркеннях ¡сторп становления Збройних Сил Украши ЕААфошна , Богдана Якимовича /Лъейв, 1996/ .

Прояснения ступеня розробки проблема, неупереджений анал13 попереднын роботи вггчизняних 1 закордонних дослщниюв, наявшсть великого маснву необробленого 1 неосмисленого емтрнчного материалу з в^йськово! ¡сторп, ¡сторп вШн , яка опиншась поза науковим обпх>м, визначились на мтп дослщження.

Метою дисертащйного дослшження е вияснення свпчэглядно-мгтодолопчних особливостей становления военно-теоретичного знания класичного перюду. Головна увага при цьому зосереджувалась на анализ! процесу ¡нст1ггуал1зац11 военно! теорп в конкретному ¡сторичному перюда друге! половини XIX - початку XX столптя, сволюц;\ военно-теоретично! думки в сув'яз: з духовним житгям европейських краш, компаративному анал!з! доктринальних положень нацюнальних теоретичних шал в широкому ¡стор:::.о-фшософському констекст1, систематизаш! розр1знених теоретичних положень военних доктрин, яга стали базою военно! политики провщних европейських держав.

На щй основ! з'явилась можлив^сть виявиги фугуролопчний зм1ст военних доктрин минулого, !х вплив на нов! парадигми егропейського военно-полггичного мислення, реконструювати перервану л;кда розвитку военно! теори, встановити капали обману фшософських ¡дей з положениями военно! науки, визначити сошокультурну складову останньо!, а також включити найомыи видатних теоретимв вшии - К.Клаузевща, Г.Мольтке, Ф.Бернгарда, Ф.Фоша, ГЛеера, Л.М1хнев1ча, О.Сзечща в ¡сторико-культурний I фшософський контекст пошуюв 1илях1в розв'язання проблем вшки й миру.

Оше, о.сыо.анш_лрй6лшоК2, яка вир1шуеться в дисертацП, е социально-фшософський анал13 становления 1 роззитку европейсько! военно-теоретично: традиш! дослшження концепцш вйни, миру, безпеки в ¡стсрико-фшософськомз аспекп, оцшка зпливу теоретичного доробку военних мислител1в на духовн? атмосферу суспиьства, на формування п1овалин военних доктрин, дослщжени; процесу ¡нституал^заш! украшсько! военно-теоретично! думки.

Основна проблема визначае об'екг 1 предмет науково! працд. 051£К1Ю> дослшження виступае военно-теоретична думка як одна ¡з форм теоретичной осягнення особливого стану сощуму, його мшларно! сфери, а пр£дм5Е» дисерташ! - становления \ еволкшш военно-теоретично! думки ввропи гад куп» зору сошокультурно! детермшацп та сошально-фиюсофсько! складово! ц зм!сг на класичному егаш (друга половина XIX - гоЗчаток XX стол:ття).

1яфорлашйне_гюле дисертацц складають фиюсофсыа твори вад античност! до наших час1В, в яких пост:! леш питания в№ни, миру, военно! теори \ г що потрапили в поле зору военних класиюв; аналгтична шгчизняна та зарубЬкна литература, фундаментальна пращ военних мислителт €вропи, офвдшп вое/шо-доктринальт положения 1 концепцн держав зазначеного перюду. Воно збагачене 1 поширене за рахунок вивчення рашше не доступних науковцям праць военних мислител1В Роси та Украши, а також зилучених з об^гу з полпичних м1ркувань фрагменпв робгг теоретиюв - военних ¡деолопв НЫеччиии, 1тали , Укра'ши .

Цшиа_завдашм_ доел]дження. Зм1стовний аналЬ взаемозв'язку военно-теоретично! думхи з фшософськими вчекнями, яш глпбоко вплинули на лопку та еволюшю военно! науки, синтез окремих положень, фрагменты вчень з метою реконструкцп всього "внугршнього тиа" военно-теоретично! думки бвропи XIX - початку XX ст., обгрунтування ¡де! шституал13ацц нащональних тсоретичних шил 1 змагаиь м1ж ними, теоретична перев!рка мислительних конструкшй минулого ыожливостями виршення "наскр^зних" проблем вШни й миру сьогодення, склали основну цшь дослщження.

П досягненю пцщорядковаш конкретш дослщницыа заадання, вир1шення ямх, з одного боку, позволило рельефшше э'ясувати 1 подати сутт ть проблеми, лопчну послщог'чсть и осмислення, з ¡ншого - визначити перспестивт напрямки и подальшо! розробки. Такими дослйшицькими завданнями постали:

- ангшз взаемоди военно-теоретично! думки з фшософ1ею в ¡сторико-фшософському 1 соц1окультурному контекст! у военно-теоретичшй, фшософсьий, ¡сгоркко-науковш лггератур1, в працях з теори нащонально! ( репонально!) безпекп;

- сучасне прочитання - дослщження гаорш класигаа военно! науки XIX -початку XX столггтя ( шмецые,« - в перекладах тих час1в, з передмовами та редакшйнями примитсами военних вчених Роси 1 Укра!ни; роайських - в дореволющйних виданнях без купюр та скорочень, украшських "альтернативного" напрямку нещодавно звитьнених з спецхрашв ) та введения

1х в науковий оби, аналп з використанням елементтв I ерменевтичного щнходу, текстуально! критики, за методолопею Г.Дельбрюка , Ф.Меринга та ь».;

- узагальненння та лопчний розвиток несистематизованих шей, фрагментов военно-стратепчних концепшй, синтез осташш в мислительш конструкци осягнення природи вшн, зм1сту миру ( особливо росШсько! воеино! 1 фшософсько! школи, характерною рисою яких, за ствердженнями В.Розанова, О.Лосева, А.Введенського, е "недоведен'сть до лопчного завершения"); вшокремлення тих положень, що збер1гають евристичне 1 практичне значения для вир1шення иагальних- питаиь усунения загрози вшн, позаблоково! - для Укра'ши - стратеги на новому рубежу столггь ;

- з'ясуваиия чинниюв розвитку военно-теоретично! думки бвропи означеного периоду як цшеспрямованого руху вщ вузько-професШного Трактування вшн, перемир'я, миру до ,1х фшософсько-сошальних узагальнень 1 дагн до створення Стратеп! ( з велико! лггери ) в межах позитивктсько! парадагми "фшософи вМськово! справи", соцюлоги вiйни 1 миру як роздшу "динам1чно! сошолот" О.Конта ;

- обгрунтування шстигуадтца европейсько! военно-теоретично! думки, рашональчо-дискурсивний лад яхо! суттево вшр!знявся вш схщних концепшй, в нашонально-теоретичш школи з наступною диференшащею наукових течШ ;

- конкретизация соцдокультурно! детермшаци военно-наукового тзнання в друпй половин! XIX - на Початку XX столптя, виокремлення моментов евристично! рол1 фшософи по вщношенню до военко! думки та зворогнього впливу останньо! на духовне життя окремих европейських держав ;

-¡сторичний та лопчний аи&нз спроб военних теоретшав створити футуролопчш концепцн " збройного миру " в бврош, характеру та наслщкт майбутшх вшн, а також екстраполяшя цих паложень на реала збройних конфлж'пе 90-х роив 1 спроби !х теоретичного осягиеиня ;

-критичний анализ адеолопзованих ¡итерпреташй теоретичиих систем КлаулеЫца, Мольтке, ЦЬиффена, Бернгардх, Фоша у прихильнишв демаркацм ооенних теор!й за принципом "професивносп", а також спроб

захшноевропейських автор!в пршшзити творчий доробок вггчизняних восшшх мислнтел1в .

Теоретична та_миодол_опчиа__основа_дослшження. Для досягнен!ш

поставлено! мети та виршення дослшницьких завдань за вюфдау базу автором взятий доенть широкий спектр фшософських, сощолопчних, военно-теоретичних, пщходю, яы адекватш предмету дослщження i яы широко застосовуються в роботах вггчизняних вчених з icropil фиюсофп, фиюсофн науки, сощалыюТ фшософн, соцюлогп , полггологи вШни i миру.

Важливою засадничою настановою стадо внзнання особливих статв сошуму ( вШна-перемир'я-мир ), яке припускае синтез i контроверзу протилежних методолопчних пщходт. Провщними засаднимн opieirmpaMii обрано ще! синтетичного теоретизування з широкими узагальненнями i ¡нтерпрегащею концепшй Дж. Александера, вшмови в1д "сингулярного" пщходу до феномешв вИни i використання "суз1р'я методов" П. Сорокша , компаративного аяалгзу, заснованого О.Токвшем i плщно застосованих у творах А.Тойнб!, А.Боскова .

На основ! багатофакторносп наукових принцитв пошуку автором використовувались пщходи, плшшеть яких доведена науковцями ¡нети ту Фшософп HAH Украши, Гумшптарно1 академи Pocii, Центру вивчення проблем европейсько! безпеки в Амстердам!.

Одним ¡3 принципов!« положень побудови дослщження стала щея вщтворення зм!сту, л^пки, духу военно-теоретичних концепщй, Тх вплетеносп в ¡сторико-фшософський контекст, що вимагало критично акцентованих пдаодщв до военно-пол ¡тичних Teopifi , подолання зневажливого ставлення до здобутюв военних вчених.

В робот! врахован! методолопчш рекомендацп Першого /1991 р./ i Другого /1995 р./ ВсеукраУнських фшософських KOHrpeciB щодо об'ективнеют! анал1зу, детермшацп науково! датски соц!окультурною динамикою суспитьства, духовною атмосферою та н KaräiflMii, взаемодЛ pi3imx форм осягнення сустльних прсцеав .

Анал13 сучасних праць вггчизняних та закордонних автор1в, яю виршують актуальна питания природа вшнн 1 зм!сту миру в контексгп забезпечення ращонально! I глобально! безпеки, проводився в процесс! з'ясування евристично! рол! теорш минул ого 1 подавався в ремарках по тексту дисертаци.

Пшсумком дослшження стала цшсна концепция розвитку военно-теоретично! думки €вропи на одному з найбшьших плщних еташв Й ¡сторп, визначеному •автором як класичний ( друга половина XIX - початок XX стол!ття ).Вона узагальнюе 1 синтезуе досвщ ¡нтелектуального осягнення вшськово-полггичних реалШ, р!зноман1Тних форм збройного насилля, яы вплинули на подальше формування св1тового порядку . Положения концепци вщкривають можливють подальшого дослшження творчого доробку нашональних 1 державних военно-теоретичних шил , формування наукових засад створення репональних систем безпеки, дозволяють вивести военну думку з "нелюбих пасинюв" фшософп та сощологи ( за метафоричним висловом М .Корфа ) та закласти шдвалини шститу? !зацц военно-гуманпарно! 1 сошально-военно! галуз1 знания. 3 шшого боку вщкриваються можливосп розширення проблемного поля ¡сторй' фшософп, сошально! фшософп завдяки включению в них свпгоглядних, сошально-гуматтарних аспекпв в1йни, миру, арми,. национально! ( репонально! ) безпеки, здобупав военних теоретиюв в справ! фшософського осмислення воекних аспектов глобальних проблем.

В концепш! на основ! синтезу поршнядьного та ¡сторико-критичного метода дослшження, адекватних зммяу военних концепшй 1 стилю фшософствування вшськових вчених, реконструйован! хЗд ¡сторично! еволюцн I лопка розвитку военно-теоретично! думки €вропи, прояснен1 об'ективш та суб'ективн! чинники тяжшня вое>»о! науки до фшософських узагальнень 1 фшософсько! методологи, соадолопчних методе , екстрапольований хш еволюца военно! думки до ново> меж1 впав. „ г

Наукова новизна дисертаци полягае в тому, що вперще у впчизняшй фшософп предметом наухового дослшження стали закономерность особливосп I

тенденцн еволюци военно-теоретично! думки, питания и сошокультурно! детермшаци , а також осмислення ¡сторико-фиософського контексту розвитку военно-тукового знания в друпй половит XIX на початку XX стсуиття.

На основ! анал1зу здобутюв всенно-теоретичних шил у робоп вперше дослщжеш розбшносп I дотичш момента наукових систем, яи вагомо впл!шули на формування концепций нашонально! безпеки, державно! военно! политики 1 стратеги провщних европейських держав.

В результат! проведеного дослщження отримаш таи иош^тевдетинш результат :

- доведено, що в друпй половин! XIX столотя в Сврош склалася класична военно-теоретична думка - доситъ специф1чний сошокультурний 1 науковий феномен. Цей феномен ¡нституювався в нащ'ональних военко-теоретичних школах К.Клаузевша -Г. Мольтке Старшого - А.11Ьиффена (Н1меччина) ; в " академ1чному напрямку" ГЛеера - М.Корфа- П.Гейсмана та груш приб1чниив "вггчизняно-в1Йськового досвцху" С.Незнамова-М.ЛИхневича - О.Свечша ( РосЫ), диалог м!ж якими мав науково-полтяне значения ;

- обгрунтовано, що класична военно-теоретична думка Свропи здШснила кроки до зближення рашонал^стично! фиюсофи з военно-теоретичним знаниям, до подолания прфви м(ж ними, до вщмови В1Д тези, то вМна , мштарна сфера сустльства не потребують спешального теоретичного осягнення. Показано, що категор1алышй лад мислеиня европейських вчених сутгево вщр1знявся вщ схщно! традиш!, а також вщ модерних пиход]в вчених Нового свпу , а тому потребуе спешального анал!зу з врахуванням традишй европейсько! ращонал1стично! фьюсофй ХУШ-першо! половини XIX стол1тгя ;

- остановлено, що теоретично освоюючи проблеми вШни 1 . миру, нашонально! безпеки, военно-теоретична думка Свропи поступово зазнавала глибоких внугр1шн1х трансформаций: вщбувалася ¡нтегращя военних наук, йшли процеси саморефлекси та синтезу фундаментальних паюжень на метанауковому р!в1н, який проявився в с проб! утворити "фшософда в1йськово! справи".

Виявлена супнсть дифёреншаци течШ i напрямюв вШськово! думки в лиш Клаузевща-Жом»п-Мольтке-Шл1ффена-БернгарД1 в крашах Захишо: бвропи, Леера - М1хневича- Драгомирова- Свечша в Pocii , hkí дстермшували виникнеиня нових военно-наукових гечШ , зокрема , в 1талй та на Украш;

- об грунтовано думку, що зм1стовний анал1з военно-теоретичних конструкцш друго! половини XIX - початку XX стшнття е малопродуктивним без урахування особливостей соцюкультурно! детермщацн, да! системотворчих елеменпв военного знания. Динам1ка сошального часу, духовш колпп свропейських краш, спещальш программ пщнесення державно! велим) Шмеччини i Pocii* складали зовшшш елементи системи сощально! детермшацп, а перша хвиля "технолог!зада " bíAh , новий етап еволюци военно! справи, формування мштарно! сфери сустльства обумовлювали об" ектно-предмепн фактори uiei системи ;

- виявлеш пшставн суттевого зворотнього впливу концептуалышх положень военно! щеологи на духовне життя, державницьку csifiOMicTb в деяких крашах бвропи, особливо в Шмеччиш;

- доведено, що теоры "велико! вшни" Карла Клаузевица , яка впродовж 160 pokíb ¡н1шюе шуков1 дискусй, мае визначальне значения для розумшня еволюци военно^теоретично! думки, зв'язив останньо! з ф]лософ|ею. Запропоноаане в диофтаци ü тлумачення принципово вщмшне вщ попередшх одноб^чних штерпретащй як в радянському " военно-фиософському " знаки!, так i в модерних американських концепщях. Сенс авторсько! точки зору полягае в тому, що вщкриття "полггично! cyniocTi" вшни е лише одшею стороною вчення. шмецького теоретика Лстинна природа В1йни визначаеться взаемод1ею стихи боротьби , лолггики, даяльноетт ¡нтегрального суб'екта В1йни. Це дае мождив1сть "пульсувати" збройному конфл1кту вщ "полггичного спостереження" до абсолютних форм насильства. Таке тлумачення Teopii Клаузев1ца кадае !й

о

нового евристичне значения;

- виянлене в дисертаци взаемотяжшня фшософп та военно! те ори, синтез яких плшно був здн1снений Клаузевщом в його теорп "велико! вШни", мае глибок! кореш 1 простежуеться на вых визначальних етапах еволюцц вшни. Поява фшософствувань серед военних мислите.'нв вщбивала взасмовнлив окремих лт;й, паралелгзм ¡сторн фшософн та зоенно! науки. Зафпссовано визначальний вплив на теоретичну базу Клаузевща, Леера, МНхневича. Мольтке гегел1всько! Д1алсктию1, неокантанства, позитив1зму, еволюшошзму, гтерших соцюлопчних теорШ ( суто фшософсьга елементн детермшацп) ;

- пщкреслено, що поява нар1зно! та автоматично! збро!, техколопзацш 1 дегумашзащя пропеав збройно! боротьби та викликаш ними р13ьа змши в поведшщ людини на вшш, масов! людськ! втрати вщбились в ¡рраиионзлышх спробах Ф.Нщше, М.Бердяева, 1.1лына, В.Розанова осягнути военно-лолтгпп, техтчш реалп з принципово ¡нших позишй , 1пж у военних теоретиюв ;

- проанал!зовано, лопку зв'язгав фитософГ! ! военно-теоретично! думки через динам1ку наукових позишй ни их поколшь военних мислител!в: формування загальнофиюсофсько! позици та усвщомлення себе послщовниками одше! з фшософських доктрин ( К.Клаузсвщ, Г.Леер, Ф.Бернгард1 - Г.Гегеля;

" М.М1хневич, П.Гейсман - О.Конта , О. Свечш - Ф.Енгельса ) ; розрсбка системи притаманно! !м спещально! методологи военно-наукового шзнання, ексгопкацЬ; св!Тоглядних пщвалин военно- наукового яошуку; створення методологи военних наук в ншому 1 намагання розробити "фшософда военно! справи" у позитив!Стському розумшш; перехщ до утворення социологи вШни та миру ;

- запропонована концепшя военно-наукового знания як певко! п,ипсност1 форм, метсотв, засоб;в теоретичного оеягнення мштарно! сферк буття суспыьства зб^гаеться ¡3 загальним напрямом вщбудови едносп вс1х еташв й лопки ¡сторично-фшософського процесу в Рссп та УкраМ, в руоп якого працюють науковш. Вона дозволяе встаиовити точки дотику в розвитку фшософп та военно! думки в окрем! ¡сторичш перюди, зокрема, розквпу росШсько! фшософп ("ср10ний вж' ) з визнаними на европейському р!вш досягненнямн

шил Г.Леера, Н.Млхневича, розвитку романтично! гумашстично! укра'шсько! фшоеофн з гоенно-педагопчною системою М.Дрггомирова ;

- встановлено, що головною особливштю осмислення питань вШни, миру, безпеки була вщмова военних мислител1в вщ замкнено-кастового, вузькопрофесшного пщходу 1 традищйного шляху розв'язання проблем, перехщ до яюсно нового ршня теоретичного осягнення з широкими фшософськими узагальненнями, використанням категорш: причина - привщ - наслшок, генеза -еволюцш - юторична межа, природа - сутшсть - форма ¡снування; сукупносп эасоб13 власне военно-наукового тзнання;

- розроблено та окреслено зм1ст понять "военно-теоретична школа", "мштарна сфера суспшьства", "сутшсть вШни", "военно-полггичний ЗМ1СТ миру", "збройний мир", "¡сторйчна межа вШни", "военно-гумаштарна галузь наукового пЬнання", "футуролопя вшни та миру". Утворюючи певну категор!альну С1тку вони дозволяють чтсо окреслити мапстрапьний наярямок руху военно-теоретично! думки в Х1Х-ХХ столгпт, характерний дгш нього перехад вщ лопчного осягнення явищ вшни до онтолопчних вии)р1в реально! збройко! боротьб;., анализу зв'язюв вШни з уома сферами суспшьного буття ;

-' встаноатено, що украшська военно-теоретична думка зароджувалась в 70-80-х роках минулого столптя з характерним для укра'шсько! ментальнос-п тяжшням до гумашстичних вим1р1в людського буття, зокрема, збройно! боротьби. Досягнення вчених "ки!всько! школи" военно! науки в справ1 розробки м1жнародних законов 1 звичаш, цивш130ваних норм гуманного ставлсння до учасниюв та жертв В1Йни, вШськовополонених, заборони найбшыи згубних засоб1в боротьби випередили аналопчш ршення мнролюбних конгреав пациф^сттв 1 мають нове значения в умовах дегумашзацГ! збройното насильства;

- видкено в украшськШ военно-теоретичшй думш початку XX столптя таи напрямки науково! роботи: педагопчно! - М.Драгомирова, военно-гумашстично! - П.Морозова, военного будтництва - С.Петлюри, военно-доктринальних дослщжень - М.Колодзшського. Праш останнього практично невшоуп широкому загалу науковшв, тому в дисертащ! актуал1зоваш його ше!

сув'яз1 вшськового буд!вництва з природою укра'шськс! держави, характером народу , традищями "тотальних" в!йн Б.Хмельницького тощо .

Реашзащя запропоновано! автором концгпцп анализу спадщини военних теорепшв дозволяе згкласти основи науково! технолога' програм нащонально! (регионально! ) безпеки, зняти ¡деолопчш нашарування з теорш военних класигав виявити безпщставшть вщнесення '¿х до " реакцшних военних щеолопв" .

Науково-теорстичче_та_практичне__доче!шя__ло.слшження визначаеться

значимою та методолопчним потенщалом тих положень, яю захищае автор для формування теоретичних пщвалин стратеги виживання . людства в умовах ¡снування збройного яасильства 1 зростання загрози з боку його сучасно! форми - тероризму , для пщвищення культури военно-полггичного мислення фахгещв, причетних до розробки програм нащонально! безпеки, для подалъшого поступу теоретичною осягнення военно-полггичних реалш . ЗдШснений в дисертаци анал1з концепцШ вшни 1 побудови системи нащонально! безпеки головних теоретичних шюл бвропи дозволить координувати дослщження у военно-¡сторичнШ, военно-теоретичшй, ¡сторико-фиюсофськШ, сошально-фшософсыай та сошолопчшй галузях знания.

Результата та положения дисертаци хонкретизують 1 уточнюють лит взаемозв'язку фшософа з вое! зю теорию, уможливлюють реконструкцию ¡стори взаемодо не усталених форм наукового знания ( военно! теори ) з фшософ1ею, виявлють евристичне значения класично! военно! теори кшця XIX - початку XX столитя для створення сучасних теорп! национально!, репонально!, М1жнародно! безпеки.

1сторико-науковий, военно-георетичний матер1ал та фиюсофсыа узагальнення, систематизоваш I прояснен! в межах запропоновано! категор1ально! с^тки, можуть бути основою для ащповшних роздшв "Военно! енциклопедп", рубрик у "ФЬюсофоькому" та '' Полиолопчному" словниках, встуиних роздшах до публ1кац;й вггчизняних военних мислител1в, переклашв заруб1жних военних класиив, сприяти оргашзаш! систематичних дослиркень укра!нського военно-теоретичного знания.

MaTeoiariH i висновки дослщження доцшьно використовувати в семшарах та в хода м1жнародних зустрмей ¡сториюв фшософи та фЬюсоф1в пол1тики , полгголопв. полемолопв, слешалкпв у галуз1 стБорення систем репонально! безпеки. Прояснен! та висвплеш в соцюкультурному контекст! концепцп щмецьких, pocincbKJix, французсъких, укра'шсыагх военних вчених, проанал1зован1 в дисертаци, сприятнмугь поглибленому розумшню проблем В1Йни й миру на рашональнш , незащеолопзовашй ochocï м1жнародною науковою громадсыастю i:a пороз! нового столотя .

OcI!C[iмuiL ЗмicrJLи!ÇHOIîK^LЛ^!CçpтaщLвикладeIlo автором в моно1раф1ях "Военные теоретики Европы о войне, мире и национальной безопасности" ( 1996 р., 15 д.а.) , "ФшософЫ науки. Загальний вступ з екскурсом в icropiio военно-теоретичного знания" ( 1996 р., 6 д.а. в сшвавторспц ).

Результата дослщження апробоваш на наукових конференщях, парадах, семшарах: IV Фпософсьга читання молодих вчених СРСР /Звешгород, травень 1984 р./; Н-й Всеукрашський фшософський конгрес /Кшв, траЕень 1995 p./; III м1жнаролна конференщя з конфл1ктологи /Кшв-Чершвщ, травень 1995 р./; Перша мЬкнародна конференщя "Образ епохи. Культурне середовище Киева юная XIX - початку XX столитя" /Кшв, жовтень 1995 р./; Науково-практична конференщя '"Засоби масово! шформаш! i становления национально!' армн Украшк" /Ки!в, жовтень 1994 р./; • Всеукрашська науково-теоретична конференшя "Украшська пер!Одика: ¡стор:я i сучасшсть" /Льв1в, грудень 1994 р./; Друга нашональна конференшя "Вш армн Укра'ши до нащонально! apMiï" /Кшв, лютий 1996 р./; МЬкнародна конференщя "Формування нащонально! полптгоно! елпги в Укра!ш" /Льв1в, квгтень, 1996 р./; МЬкнародний семшар "Украша в контекс-ri змщ в крашах Центрально! та Cxi дно! бвропи" /Донецьк, травень 1993 р./; двохсторонш украшо-шмецыа семшари з проблем демократизаш! сучасних армш /Ки!в-Кобленц, грудень 1994 - червень 1995 р./ , Наукова конференщя "Сучасна гум§нггарна освпа : стан i перспектив!!" (Чершвш , жовтень 1996 p.), Mетодолoriчний ceMinap " 1сторш фиософй : досвщ

теоретично! саморефлексц" (1нститут фшософн HAH Укра'щи , листопад 1996 Р).

Висновки та положения дисертацн використовувались автором у проведенн1 занять курсу "Фьтософсько-мстодолопчш проблеми военно! Teopii та практики" в Кшвсъкому в1йськовому гумаштарному шституи, пройшли апробацш при пщготовш автором експертних рекомендащй i аналггичних матер|ал1В .

Дослщження проводилось в три етапи, що визначило 3mict, структуру, обсяг дисертацн. На першому erani визначались принципи дослщження взаемозв'язку фшософн та военно-теоретично! думки, метод и наукового пошуку. На другому еташ реконструго вались концепци В1Йни, впливовнх з точки зору формування державно! военно! пол ¡тики теоретиков Шмеччини, Poci'i, Францп, доел ¡джувались витоки ¡нституал1защ! военно! Teopii Украши, виявлялись особливост! осягнення питань вшни й миру в icTOpii фшософн . На третьему еташ узагальнювались та систематизувались положения дослщженння, вщзначалось евристичне значения творчого доробку военних мислитсл^в мннулого .

Структура дисертацн .Дисертащя складаеться ¡з вступу, чотирьох глая (дванадцять параграф1в), заключения, лгтератури та примпок. Обсяг робота - 15 друкованих аркуипв.

ОСНОВНИЙ 3MICT ДИСЕРТАЦН.

У Bciyni обгрунтовуеться актуальшеть.обрано! теми, подано огляд стану Ii науково! розробленосп в минулому, в сучаснш впчизнянШ i заруб 1жнп1 л^ератур/, формулюегъся мета, основш завдання, методатопчш i теорепггш засади роботи, визначаються положения, яю характеризуються новизною та виносяться на захист, висв^тлено наукову та практичну значимость дисертацн.

ектпя як^1аукошй^_£ошокуль1урмий^феномс&^1 присвячена, насамперед, проблемам формування европейсько! военно-теоретично! думки впродовж М1стких десятид1ть совдальното часу, коли вона з розр!знено! сукуйност!

псшожекь i гшотез перетворилась у цЫсний науковий феномен i соцдально-полгсичний шститут.

У першому параграф! " Военно-теоретична думка як сошокультурний та науковий феномен " показано, що з'явившись значно шзшше, нЪк того вимагав розвинений для дослщження об'ект - вШна, военна практика краш, мштарна сфера суспшьства - военно-теоретична думка, як з'ясувалось, була вплетена в "полем1чний контекст" пошуюв наукового осягнення питань в1йни й миру, зазнала вир1шального для ïï становления впливу фшософських систем. Це знайшло уособлення в свпоглядшй та науковш позици класшав воекно! науки. Вони були o6i3HaHi з фшософсько-сощолопчними досягненнями мислител>в, яи включали питания вшни й миру в свое проблемне коло: Гераюнта, Платона, Аристотеля, Лейбнща, Юма, Канта, Гегеля , стали "модерними" вченими ( як здатносп бути на висотт вимог свого часу в розумшш цього термшу Ортегою-i-Гассетом) i плщно використовували методолопчш зд обутки Г.Гегеля, неокантианщв, еволюцюшсттв, О.Конта . Наукова позищя военних теоретиюв, як доведено в дисертаци, формувалась п!д впливом взаемодночих елеменпв складне системи детермшацп - сошокультурних, гносеолопчних, особиспсних, об'ективно-предметних, суто фшософських та ¡н.

3 ¡ншого боку, .¡сторико-фшософський процес XIX столгпя в Geporii характсризувався не тгльки контроверзою ¡ррацюнал1стично! та ращонал1стично! лшй, матер1ашзму та ¡деал1зму, яка обумовлювала внутршн1й ритм розвитку фшософсько! думки, а також полем1чно-даалопчними зв'язками теоретичних шкш, видшенням сощологи, психологи та политологи у самостшкй ranysi знания. Утворювались безпосередш канат и обм1ну шеями м1ж ф1пософ1ею та державною стратепею, военно-полггичними вченнями. Вони не були настшьки однозначннми, щоб розшнювати В1Йну Прусц з Австр1ею в 1866 рощ як блискавичш ди досконало! военно-державно!' машини Б1смарка-Мольтке, в usuTpi яко! знаходився "суворий Гегель" ( flhb.:StirIing J.N. Annotations //

о

Schwegler F.C.A. History of Philosophy.-L., 1939, p.444 ), aie вплив фшософських систем на 3mict i лопку военно-теоретичних концепшй ставав виршальним.

Останно не випадково досягли високого розвитку саме в тих крашах, де ¡снувало глибоке фшософське пщгрунтя - в Шмеччшп, Роси, Франип, ще ранг " у Велиюй Британн, де военш науковщ були залучено до розвинено! фигософськоо культури.

Виходячи з такого статусу европейсько! военноо думки, ц адекватний анашз вимагав пошуюв соцюкультурних детермшант становления, дослшження иаралелей осторико-фшософського та военно-теоретичного процес1в.

В другому параграф! першоо глави " Сощокультурш детермонанти становления та розвитку военно-теоретичного знания " встановлено, що проблеми сошально! детермшаци военно! думки не привертели увагу дослщников, а вщомосп щодо сощальноЧсторичних обставин виникнення концепцш вШни й миру не несли методолопчного навантаження. В дисертаци розкрито вплив на становления военно! думки головних одеестворюючих факторов. Дослшжуючи елементи внутршшьосистемно! детермшаци военноо думки доведено, що витоки теоретичних знань про вШну 1 миггарну практику держав - у творах мислител1в древнього Сходу, морашспв буддизму та джайнозму . Б1лыц грунтов!!! знания мштарно! практики держав зиайдено в роботах античних фшософ|в : Дсиокр'т , Платона, Аристотеля, Марка Авре. ¡я, Щцерона. Шелл буржуазного перевороту, який реватюц1ошзував ^статут вШнн, теоретики вшни ( Н.Машавелль ГЛлойд, А.Бюлов, ВшлЬен ) опановують його разом з гумашетами, фшософами, яю звертаються до вечного сюжету: война -перемир'я - мир - ' гййна (Е.Роттердамський, Г.Грощй, Ж.-Ж.Руссо, 1.Кант, ВЛейбнщ ) .

В другому параграф! першоо глави показано, що лише в XIX столотп воеоию-теоретична думка Свропи шституюеться в багаторовневу систему знань оз специф1чними формами ¡снування, типами, жанровими особливосгямн, нащональноши школами та напрямосамн.

Пцшд автора до проблем сошокультурноо детермшаци военош-теоретичноо думки базувався на вщмов! в1д визнання статичного, липйного впливу суспиоьно-игторичного життя на военну сферу, на спроб! з'ясувати

взаемодио сошокультурних, переважно духовних факторов, калЫп 1 хчашв социального ладу. Як зауважив свого часу Г.Гегель, мислител1 часто "черпали сво! цш та покликання не просто ¡з споийного, упорядкованого, освяченого ¡сяуючою системою речей джерела, а з джерела, зм1ст якого прихований 1 нерозвинений до наявного бутгя ..." Такий пщхад узгоджуеться з точкою зору тих ¡сториив фшософн, яы вбачають в сощокультурнйх кол1з1ях динаючну першосснову вчень Гераюита, Платона, Лейбища, Нщше, фшософських аспектов творчостт Р.Вагнера, Ф.Достоевського, Л. Толстого .

У дисертаци заф!ксована також певна незалежшсть положень военних теоретиыв в!д революшйних подай в Росп, Шмеччиш, Франци, розповсюдження соц)ал-демократично1 ¡десшоги, вплиз яких на духовний стан европейських армШ невиправдано переощнювався. 3 ¡ншого боку, могутш течи духу национального пшнесення 1 велич1 об'еднано! Шмеччичи, яка з ганебного стану сател!та Франца на початку XIX стол'тя ( цей момент ¡сторц по-разному переживали Ф1хте, Гегель, Шопенгауер ) зробила стрибок до европейсьхого лщера 1 повернула "борг" у в!йш 1870-1871 роюв , детермшували появу своершно! "военноГ ¡деологи", в яый наступальна стратепя мала приоритет над политикою { дипломатичними засобами досягнення державницьких шлей. Нащонально-державт штеица та практично-пол¡тичш потреби вдагравали важливу роль у формуванш свяоглядних засад доктринальних побудов вШни й миру.

Серед сукупносп об'ектно-предметних детермшант становления военно* думки в третьему параграф! першо! глави дисертаци " Докоршш змши в мштарнш сфер1 сусшльства як емтрична база еволюцн военно! думки" видолеш: новий етап еволюци вШськово! справи, який розпочався в останшй чверп XIX столггтя ( в 1870-1880 рр. яысннх змщ в озброенш армш було бшьше, н1ж за вс1 360 роюв ¡снування вогнепально! збро!); буржуазш1- технологий перетворення в мЫтаршй сфер1 суспшьства; дегумашзащя збройного насильства в цшому; зростання рол] моральних сил в боротьб1 тощо. Це привело до появи разом з рааюнально-дискурсивною лшею военно! думки ¡ррашональних теорШ вШни (Ф.Ншше, Х.-С.Чемберлен, М.Шелер, Ж .А. де Гобшо, 1.1лын, В.Заболотний,

М.Бердяев, М.Гартман ). На перших евггових конгресах в юнщ минулого стопття реашмувались пациф1стсыа сподавапня забугих гумашепв Сен-П'ера, Емер|ка Крюсе на культурно-цивппзащйне обмеження стихн збройного наскльства. Але в шлому ;ррацюнал1стичш положения щодо природи виш, ¡де!. морально-абстрактного засудження збройного насильства майже не вщбились на военно-теоретичних концепшях .Винятком е пращ колективу вчених шд кер1вництвом 1.С.Блюха.

У третьему параграф! серед сукупносп внутршшх ! зовшшшх да я военно-теоретично! думки €вропи детерм!нуючих фактор!в велика увага прилиться саме специфшним для росШсько! военно-теоретично! школи детерминантам. Незавершена впродовж 10 роыв военна реформа ( в Шмеччиш вона була проведена пщ твердим кер1вництвом Бкмарка 1 Мольтке за 3 роки ) , певна тсритор1альна насичешсть (протягом останшх 120 роюв, за пщрахунками военного теоретика О.блчаншова , плоша роойсько! ¿мпери збшьшилась в демлька раз1в) 1 вщмова вщ експансюшзму в зовшшшй полггищ, негативне стаалення громадськос-п до армн обумовили неабияи щейш та морапьш коливання военних вчених. Кр1м того, складноцц плину фшософського процесу: боротьба "захлдниюв" 1 "славянофиле", релтйно! та секулярно! теч!й, конфронтацш рсволющйно-демократично!, матер1ал1стично! лши з л1беральною, 1деал1Стичною, наслщки багатор1чно! заборони на викладання фшософп в навчальних закладах, у тому числ1 й вшськових, позначились на засадничих положениях военно! думки. В роайсысШ теоретичшй школ1 стався розкол на приб!чншав "академичного" напрямку 1 "в1тчизняного вШськового доевщу", а военна наука в шлому важко долала емгпризм, тенденшю до описовосп замють ессеншонал1стських засоб1в дослщження, яы в цей час запроваджувались у захщноевропейських школах. В перюд, шо анагнзуеться, в Роса оегаточно склалась позишя ¡рошчного ставлення до високо! абстрактно! науки та и носив -"бщних академшв", хоча остажп "страшною силою особисто! пращ б науш" (Г.Леер) долали сусшльно-к:торичж перешкоди на шляху розробки методолог¡1 та лоп'ки военно! науки.

Взаемодш багагьох фактор!в системи соцюкультурних дстерм!нант нщсилювалась самодетермшащею военно-теоретично! думки - сощальною

г

позишею вчених, яга об&мали висои посади в держав! ! збройних силах, ставали своерщним центром синтезу теоретичних результапв осягнення вШни ! практично-полгтичних ощнок, що мали статус офгщйного полггичного й стратепчного курсу .

Таким чином, достижения сощокультурних детермшант, внутришш » зовншшх умов розвитку военно-теоретично! думки дало змогу простежити сощальний генезис ¡дей, виявити мехашзм перетворення суто фиюсофсышх результапв анал!зу мштарно! сфери в лопчно оформлеш концепщ! военних теоретиыв. '

З'ясуванкю лопко-методолопчного с пусу военно-теоретично! думки присвячена значна частина першо! глави. Проведена робота дозволила виокремити там р1вн! теоретичного осягнення явшц вШни: р!вень военно-наукового п¡знания спешальних дисциплш; р1вень л!тературно-публщистичного осягнення збройно! боротъби военних письменниив; науков! дослщження мш гарно! сфери сусшльства ! тслЩюв вШни вченими з принципово пациф^стськими позициями ; а також военно-сохйальний р1вень. Останшй с клала сукупшсть систематизованих знань загального характеру щодо генези вшн, !х сощально! рол1, взаемозв'язюв з попередшми 1 майбутжми мирнимн станами сощуму. В залежност! бщ форми ¡снування военно-теоретичного знания 1 функцюнуваши у сусп1яьств1 в дисертацп видшеш групи знань сусшльно-палггичного характеру (' в подалыыому дослщжена лише сощалыго-фшософська складова ), що реалЬують найбшьш абстрактний п1дх1д до вШни й миру. "Технолопчш" знания, ям покладено в основу спещальних военних наук-стратеп!, оперативного мистецгва, тактики- с клали шшу групу знань; военнЗ аспекта офщйних, доктринальних положень держав вШображали сошально-полпичний аспект военно! науки . Питома вага в н!м«цьк1?' гсенно-теоретичнШ школ! належить саме третШ груш - пол!'тико-стратепчнйм концепциям ?, доктрнналышм положениям.

Доведено, що класична военна теорк 1 военна ¡деологш, яку репрезентували К.Клаузевщ, Г.Мольтке Старший, А.Шл1ффен, Ф.Бернгардь ЕЛюдендорф. стали самоспйним явищем у духовному жигп Имеччини.

В дослщженш визначеш принципи анализу злобутюв ¡нших нашональних военно-теоретичних шкш Свропи, зокрема Францн та 1тали. У французьюй военшй думш впродовж десятир^ч теля смер-п Наполеона вщчувалась вщеутшеть ¡нтелектуальних лшер1в, що яскраво проявилось у з1ткненш коицепшй Г.Мольтке Старшого 1 А.Базена /1870 р./ ¡з значною перевагою першого. Але в останш роки визначеного в дисертаци перюду творами А. де ГПка, Ф.Фоша , французька военна думка виправила попередшй стан.

1талШська военно-теоретична школа по суп невщома широкому колу дослщниюв, а тому звернення автора до концепци Г.Баепко, в якШ , в основному, розроблялись базов1 пщвалини военних доктрин та ¡нтелекгуалыю! ¡шщативи вшековиюв , виглядае виправданим.

Вперше у вгсчизняшй лператур1 дослщжуються перюди, етапи шституал1заци украшсько! военно-теоретично! школи, яка бере свШ початок ще у перших спробах аиошмних кшвських авторов "Военноведения" /1871 р./ розкрити особливосп нацюнального вшськового будшництва.

Як висновок, вщзначено , що военно-теоретична думка бвропи класичного етапу - досить специф1чний сошально-державницький 1 науковий феномен, який конкретизував ¡дею множинносп форм 1 засоб!в духовного осягнення сощуму, вшни та миру як особлнвих форм його буття, вЫвив тенденщю розширення кола питань 1 сюжепв, що складають проблеме поле ¡сгори фшософп . Самоспйним духовним Европи стала военна ¡деолопя, вплив яко! на суспьчьну св!дом1сть простежуеться 1 на новому злам! вшв .

Дюта___глава;_"Вихшт тeopeтичн¡ та методолопчш настанови головних течШ военно-теоретнчиих шюл Шмеччини, Рос!?, ФраншГ присвячена пошуку теоретичних пщвалин, яю визначили головш щеТ стратепчних концепшй, фиософсыа узагальнення в них, особливосп мислення 1 нав1ть стиль оприлюднення очень военних теоретиков. Зм1ст теоретичних надбань

К.Клаузевоца, ГЛеера, П.Гейсмана, М.Корфа, О.Свечнна, Ф.Бернгардо та ¡нших европейських вчених значно розниться вщ аналопчних праць сьогодення: часто вони мостили пропедевтичш - роздали, чисельно посилання на класиюв ф!лософсько! та соцюлогочно! думки, пор1вняльний анал1з р1зних наукових гюзицш. В цшому !м була притаманна одея переворки отриманих наукових результатов логочними засобами, в тому чис;п й досягненнями свггово! фиюсофсько! думки. Вщзначено значний рт4нь фолософсько! культури военннх вчених минулого, яы не просто штушювали твори мислител1в ( К.Клузевщ -Г.Гегеля, Ш.Монтеск'е; Н.М1хневич - О.Конта, А.Бергсона, В.Штерна ) , але й пройшли СВ1Й особливий шлях внутрошнього розвитку, окреслили контури Ечення про вШну, мир, армою i метода дослдакення военно! справи .

У першому параграф! друго! глави "С. ..ософш вШни" Клаузевща та и розвиток в концепщях Г.Мольтке, Ф.Бернгарш , А.ПШффена" здШсюоеться авторська ¡нтерпретащя вчення видатного шмецького теоретика вШии, твори якого майже без винятку ( KpiM шмецького военного письменника Сарматокуса ) ai (ал by вал и eci военой вчеш XIX столоття.

Метод дослодження та викладання шмецького "фшософа вШни" , засновника военно-теоретично! школи Пруссй'-Шмеччини, можна охарактеризувати як синтез • традици та новаторства. 3 одного боку, вш по большосго пунктов видаеться запозиченим у Гегеля : едность ¡сторичного й логичного awanisy, pyx думки вод найбольш абстрактного до конкретного, виявлення суперечносп в сутносп явшц, прагнення до систематизаци та жше; з ¡ншого боку , ми зустр1чаемо й знайдеш самим Клаузевоцем методолопчш засоби дослщження. При визначенно войни вон починае з абстрактно!, полггично-правово! дефоноцоо, самс як розширенного протиборства,а з часом доходить до больш конкретного визиачення войни як " продовження полпики 1ншими засобами" i не зупиняеться на цьому . Це зробили численно штерпретатори його теороо, серед них i марксистськ1 представники "фолософсько-сошолопчного вчення про во'йиу i армою Клаузевоц вимагае окремого аналозу кожноо ыйии, виходячи з того, що В1Йиа - це "справжшй хамелеон

Наступним кроком, згщно з методолопчнпми вимогами н)мецького мислителя, було сгГшставлення теоретично! ланки м1ркувань з военного практикою I, яйцо зв'язок военно! теорц й пра:сгики ставав тонким, фтософсыа узагальнекня припинялись, а думки "прикр1плювались до явищ" ( Кпаузевщ К. Про в'йну.Пер. з >нм .- Т.1.-С.2!. ). А Гегель , як вщомо, буч впевненнй, що ¡сторичне йде вслщ за лопчним або "робота людського духу здШсшоеться паралельно з уама ступенями дшсностГ. Ще одна особлив^сть методу Клаузевша полагала в допущенш в аналпгичннй процес велико! кшькосп суб'ектипно-¡ррашональних елементсв, яю важко пидаються точним втпрам й подальшому прогнозуваншс. Так, намагання до лопчного розвитку понять поеднувалось з визканням неабияко! рол1 почутпв, ¡нтущн, "загальних вражень 1 поодинокпх падаючих ¡скор розуму, аючих паросткн мудрости ..." ( Про вшну.-Т.1.~С.167 ).

Охоплюючи увесь метод дослщження та викладу результат!в у Клаузешпа, в дисертаци визнана його значна схожють до методу К.Маркса. Вщм1чено, то сшвпадання методолопчних засад у шмецьких мислнтел1в реальне, а не курйозне: в 1947 рощ ГСташн писав, що немарксист Клаузевщ подтвердив в ¡доме марксистське (?) положения щодо полгшчно! сутносп в!йни. Основу цього реального сгпвпадання, яке може бути спешалыю проанэл^зовано, автор вбачае в певному ушвереал1зм1 гешнвськогс пщходу до динам1чних суспшьних процесш, особливих форм бугтя, якими внступають виша й мир. Цей внесок пщтверджуеться "гегельянством" 1 ¡нших мислител*в, яы дослщжували внЧну в цей перюд : Е.Кауфмана, Е.Банзе, Г.Леера .

Внесок Клаузевща в розвиток военно-теоретично! думки Х1Х-ХХ стол1ття не обмежуеться тим, що в|н заклав методолопчну базу дослщження В1йни, в бурхливому мор! явищ мштарно! сфери сусп1льства вш вщшукав впрппалын елсменти - д)яльтсть, ¡нтегральний суб'ект ( нарщ, армгя, вШськовий кер1внпк ), политика, насильство. Шсля нього в ¡стори фшософсько-сошололчно! думки не знаходимо биьше спроб всеохоплюючого осягнення явищ вШни; мислител1 бвропи, военш теоретики, дослщжували лише окрем1 и сторонн, хоча й надзвичйно спсциф1ч1н ( Й.Гейнз'шга , А.Тойнб! , О.Колнаг ).

Доведено,що для розумшня теорп Клаузев1ца важливим е визнання и нсзавершенносп ( з VIII глав кнш-и "Про вШну" шмецький теоретик заюнченою вважав лише першу ), що породжувало безлЫ пггерпретатор^в, продовжуЕач1в, яы здебшьшого керувались полпичними та щеолопчнимк мотивами.

В друпй половши XIX столптя шмецька военно-теоретична школа, репрезентована авторитетними мислителями"- Г.Мольтке Старший, З.Шлисгшг, А.Шл1ффен, А.Ьогуславськнй, К. дер Гсшьц, Блюме, Ф.Бернгарщ - значно обмежуе коло теоретичних проблем вшни й миру, робить виб1р на користь анализу сшввщношеня полижи - насильства - стратеги - збройно! сили держави. В першому параграф) друго! глави вцсцлено характерш науков! риси робота Ц1е'1 школи: поступова вщмова вщ абстрактна георетичних побудов в осягиеиш збройно! боротьби I розробка в цшому прагматично! теорн вШни, замша лопко-фшософського анал1зу -теоретичних питань онтолопчним вим^ром боротьби. Показано також перехад до суто офщйного сощального статусу военно! науки, яку демонстративно пцпримувало державне кер1вництво. Виявлено зиачний розрив у глибиш розробки военно-стратепчних концепщй мЬк теоретиками високого р1вня та письменниками-аматорами, в писаниях яких майже непомггн! загальнотеоретичш узагальнения та висновки.

Кр1м того, вщзначено шдсилення нащонально-щеолопчних тенденшй , що серйозно перешкоджали об'ективносп дослщження , науково виваженому обгрунтуванню теорп I полхтики безпеки сб'еднано! Юмеччини. В м1ркуваннях К.дер Гольца, О. фон Сотена, Сарматикуса, Ф.Бернтрда досить вщчутно звучать мотиви велич! тмецько! наш!, яка оточена слав'янськими державами, ворожо настроеними проти ¡мпери . А вщтак, сощально-полггичш детермшанти заступали м1сце внутршшШ лопщ розвигку военно-теоретичного знания. Така 1дея узгоджуеться з поширеною ¡ндиферентшстю военно-теоретично! думки №мгччини до важливих процеав розкладу гегельянства та розкв^ту неокантнства, ¡ррацюналпму в фшософському проиеа краши в друпй половин! XIX столптя, до виходу на арену позитив1зму.

У другому та третьему параграфах глави доведено, що росШська военно-теоретична думка базувалась на ¡ншому щейно-методолопчному груитт. По-перше, вщеутшеть значних фшософських ¡мен, сильно! науково! традица осягнення проблем В1йни ! нацюнально! безпеки приводили до загостреного вщношення до новашй 1 змш парадигм профес!йного мислення. Не внпадково, що в спогадах О.Астаф'ева про гостр1 дебати в офщерському ¡нтелиентському середовшш навколо рол1 апрюризму Канта у розумшш явищ впЧни, мовнться про таку ж непримиренну атмосферу, як 1 в "Думах" О.Герцена.

По-друге, роси"!сы:а гоенно-теоретична школа подшилась на ворогуюч1 напрямки "академ!ст)в" на чол1 з ГЛесром, П.Гсйсманом, М.Корфом та приб!чник!в 'штчизняного в1йськовсго доевщу" М.М1Хнез1гча, М.Драгомирова, О.Незнамова. В лггератур! радянського перюду саме вщношення до зразкш в!йськового мистецтва вважалось за головну ознаку подшу теоретичннх напрямюв у росшськш школ1 , що на думку автора, лншшо, примпивно поширювало на военыу науку принцип подшу на "славянофиле" та "захщниюв". Походження та особиста почищя не мали особливого значения в процеа диференш'ацп вчених: до юнця XIX епштгя не менш як 30% виших офщер1в царсько! арма були шмцями за походженням, а б.Мартинов та О.Свечин через прихидыасть до захщноевропейсько! военно! теора зазнали утисюв ,

Головною ознакою потлу на два напрямки , як доведено в дисерташ! , було ставлення военних вчених Роса до теорн К.Клаузевща та военно! науки в цыому. В другому параграф! "Методолопя та лопка военно! науки в творчоетт ГЛеера та його послщовни!ав-"академ1ст1в" вщзначено особливоси методолопчних засад цього напрямку роайсько! школи. Показано, що Леер, Корф, Гейсман придшяли значку увагу рефлекса над лопкою розвитку военно! 1 фшософсько! думки, питаниям шетитуа.'нзацн военно-гумаштарно!' галуз1. В ¿¡нцевому шдсумку такий пшх!д "академклзв" завершився спробою створення "фЬюсофп вШськово! справи" на баз1 розроблено! особисто ГЛеером методолог!! военних наук. Остання була впродовж тр ид пяти роив справою життя вндатного

pociiicbKoro военного вченого, когрого за радянських чаав постШно критикували за "методизм та ¡деал!зм". Але шсля пого смертт в бврош больше Hixro не наважиыся спец1ально розробляти питания лопки й методологи военного знания. В дисертаци доведено, що положения Леера вщносно критично-юторичиого методу в осягненш военно! практики, пор1вняльноТ статистики, намагання закласти ращонально-лопчний стрижень в царину военних наук, де дШсно й до сих nip не закончилась "¡нтелектуальна анархия" мають евристичне значения для сьогодення, переважують недол!ки концепци воениоЧсторичного шзиання росшського теоретика.

У третьому параграф! "Пошуки фшософських пщвалин створення "сощолоп; войни'' М.Мохневича та ¡нших приб1чник1в напрямку "вотчизняного BiftcbKOBOro досводу" анамзуюеться г una методолоотчно! opieirrauii' представниив ininoi течи росшсько! теоретично! школ и. На думку автора, така назва напрямку, на вщмшу вод загальнопоширено! ( "росШський напрямок" ), бЬтьш адекватно вщповщае суп теоретично! роботи науковцов, яю вважали необходним ор1ентуватись на анашз В1йськоио1 практики саме росШськоо apMii. Однак, ие мало опосередковане значения для розв'язання питань методологи военно! теори.

1дейну базу м!ркувань М.М1хневича, О.Незнамова, О.ГУлевича , О.блчаоинова та ¡нших представниив цього напрямку складали положения сошолога О.Конта та еволюцойних погляд1в А.Бергсона , В.Штерна, тобто, водомо захщноевропейсыа мислитело. Теоретично концепци осягнення проблем войоои, миру, нашоналыго! безпеки pociftcbKi военои теоретики намагались пгретворити на "военну сошолоаю" як роздш динам1чно! сощологи.

На таку наукову позищю вилинули, безумовно, не тольки вихщш теоретично настаиови, але i ново момента социокультурно! детермшаци: завершения формування молотарно! сферя суспольства, посилення залежкосл подготовки та ведения войн, 3Micry шелявоеиного миру вод основких сфер жктдаяльносп держав, а не тшьки зовношньо! пелотики, домшування коапошйиоо стратеги в бврош, значного зростання впливу военно! щеологи на

сусшльне бутгя. М. М1хневич, О.Незнамов, О.Свечин, О.Елчашнов анал>зували BiiicbKosi проблеми, насамперед, з точки зору бутгя сошуму, тяяали до узагальнень фшософсько-сощолопчного характеру, на в¡д Mi ну Bia рац!онально-' лопчних конструкшн Г.Леера..

Дискусля двох напрямю'в проходила, таким чином, у площиш пщход1в до ananisy военно! практики. На початку XX сгошття вона завершилась певним примирениям в ¡деях теоретнюв так звано! "ново! генерацп", у вчешн Олександра Свечина. Останшй визнав, що ¡де! Клаузевща не втратили значения в епоху CBiTOBiix вши , хоч мпшива природа явищ вшни вимагае постшних теоретичних npopuBia в i"i шзнаннь

Вщкрпто , що одним з таких наукових прорив1в в осягненш питань Biiimt й миру иаприюнщ XIX ст0л1ття стала конкретно-сошолопчна методолопя анализу еволюшйного поступу збройного насильства колективу вчен!К, який очолив 1.С.Блюх. Пращ цього колектива склали особливий напрямок пацифхтсько! спрямованосп в роайськШ военно-теоретичшй школ1 i майже не пщдавались науковому анал»зу в радянсыа часи. В третьому параграф! дисертаци показано, що фундамент концепш! Б—'оха склали досягнення в raaysi розробки методш конкретно-сошолопчного вивчепня та систематизаш! военно! практики держав. Впроваджеш в науков! доел ¡дження , вони випередили в ¡дому систему емшрично! сошологп Ф.Знанецького ¡ стали достатньою пщетавою для важливих висновюв щодо BinepnHOCTi "прогресивного" потенциалу сучасних збройних широкомасштабних конфл1кпв, наближення ¡сторико-культурно! меж1 вШн,за якою вони стають неможливими взагал! .

Автор зробнв акцент на тому, що досягнення росШських военних теоретиюв обох напрямюв маловщом! в Новому CBiTi , зокрема, вказав на помнлки стосовно ¡меж I. Bioxa та наукового внеску Л.Троцького в новггшй американсыай военнШ енпиклопеди ( The Collings Encyclopedia of Military History / by E.Dupu y .- L., 1993.- pp.1008-1010 ).

Пщсумовуаочи викладене в друпй глав» , зроблено таю висновки. Вихщними ¡дейними та методолопчними настановами военних теоретиюв

бвропм друго! лоловини XIX - початку XX стодптя стали: по-перше, науков! здобутки мислител!в минулого досить шсрокого кола, як! намагались осягаути суперечливу природу вШн та ¡1 парадоксальш зв'язки з наступним миром. Тому невипадковим е наявшсть у творах КХлаузевща, ГЛеера, П.Гейсмана, Ф.Бернгард!, ГБлюха пропедевтичних роздшв, широких посилань та ¡сторично-критичиого сгавления до ¡дей Гераклгга, Платона, Канта, Лейбшца, Юма, Гегеля, Гоббса, Монтеск'е.

По-друге, воснн! вчен! намагались бути модерними науковцями 1 опануватч .щалектичш здобутки Г.Гегеля, позипдастсыа , ще! О.Конта, еволющошстсью пщходи А. Бергсона, В.Штерна , налагодити зв'язки военко! теори з колом суспшьних наук, започаткувати воеину полгголопю, сощолопю, педагопку розд1лами вщповщних наук.

По-трете, военш теоретики, насамперед К.Клаузевщ, ГЛеер, 1.Бл10х, М.М1хневич, п1шли дал1 трив1ального трансформування здобутив науково! методологи в процес военно-теоретичного гшнання 1 розробили специф^чну методолопю воснно! теори, яка мала б стати фундаментом майбутньо! "фшософц воснних наук" - "синтезу здобутив вс!х военних наук".

В третШ глав!: "Проблеми походження, еволкши та !сторично! меж! вШн у структур! военно-теоретичних коннептй " анагпзуеться, головним чином, доробок вчених з широкого спектру питань, як! постають при багатом1рному пщхода до вШн. Окреслено лггературне коло р!знопланових, рЬпожанровнх джерел: фундаментальш багатотомш твори колектив1в вчених, то перекладались 1 розповсюджувались в €врога; статп аноншннх авторов ; праш вшомих вШськовах яме , пздтримуваши урядовцями ; а також л^тературно-фшософсьп екзераси в1йськових письменншав-аматор1в.

За таких умов завдання третьо! глави полягало в тому, щоб реконструювати генезис 1 розвиток понять вШни та миру в !сторико-фшософському контекеп, прояснити теоретичш передумови, яи склались у военп!й науш до початку XX столптя 1 простежити, як у творах вШськових вчених продовжена линя осягнення военно-подггичних реалШ .

бвропейська традишя анализу В1йн 1 миру вщокремлена автором вщ концепшй Сходу, Нового Св1ту 1 охоплюе положения мислнтел1в в 1ч Гераклгга до Гегеля, яких , за дотепним висловом К.-Р. Поипера, об'еднало тоталыю-¡сторичне стаалення до в1Йни. У першому параграф! " Генеза понять вшни та миру в ¡сторико-фЬософському контекст! " вШзначено, що сюжет Ыйна - мир -пщготовка до наступно! вшни був як явним у творчосп одних фшософт (Геракл1т-Платон-Маюавелл1-Гоббс-Гегель ), так ! дифузним - в ¡нших (Ар!Стотель-Лейбнщ-Кант-Нщше ). Такий пщхш збер!гся в захщноевропейсью'й думщ 1 в друпй половин! XX столптя ( Б.Рассел, К.- Р.Поппер ).

Своерщним пщсумком зробленого стала формула: в!Йна наскр1зь суперечлива. Бона дае здобич ! прибуток, раб1в та коштовносп ( Платон, Демократ, Ар1стотель ) , а водночас веде до згуби самих переможшв ( Руссо ), виявляе одв!Чне прагнення народш жити в мир! як I звнчку вир!шувати сусптьш протир!ччя за допомогою сили ( Ар1Стотель ), народжуе геро'щ 1 боягупв одночасно ( Еразм Роттердамський ), "оздоровлюе" дух народ1в 1 разом з тнм викликае ниц> пристрасп ( Г.Гегель, 1.Кант ) , робить для ¡стори бшьше, шж мирт пер!Оди ( П.-Ж. Прудон , Ф. Шцше ). Фшософський 1 сошолопчний аналЬ вшни й миру часто обмежувався аксюлопчними висловлюваннями 1 ощнками, моральними звииуваченнями , рщше - звеличуванням стихи вШн.

У третш глав1 доведено , що найбшьший вплив на податьший розвиток ф1чософського осмислення вШни справило вчення Г.В.-Ф.Гсгеля. 3 одного боку воно оргашчно пов'язано з центральною щеею саморозвитку ¡деального ( отже ' вШна,- зазначав тмецький вчений у " Фшософн права",- е тим моментом, у якому ¡деальщсть досягае свого права стати дшсшстю). 3 другого - ув!брало в себе гумамстичш тенденци европейсько! думки. Ззщси подвШне, а не апологетнчне , як традишйно вважасгься ( ДЛукач, К.Поппер, Б.Рассел, Дж.Опрлшг, радяисью ¡сторики фшософи ), ставлення Гегеля до шйни: поряд з визнанням морально-оздоровчого впливу збройноЧ боротьби на дух народов були й пошуки необх!Дност1, яка б вела до усунення в!йн з ¡сторичного поступу народш ( § 545-547 "Енциклопеди фиссофськйх наук" 1827 р. ).

За незначним выключениям шхто з фшософських авторитетов не був професшним вШськовим, хоча життевий шлях Сократа, Ксенофонта Афшського, Платона, Декарта та ¡нших мислител1в був пов'язаний з вШськовою службою. Емшрична база фшософських пошуюв була обмеженою I не включала, за метафоричним висловом К.Клаузев!ца , "тертя вШни". Синтез загально-фшософського й конкретно-специального анализу випало зщйснити военним теоретикам бвр'опи.

У другому параграф! "Проблема походження та еволюци вШн. Спроба онтолоь лого пшходу" дослщжено, що проблема походження вШн зблизила непримиренш в ¡нших питаниях псзици багатьох напрямив роэних военно-теоретичних шш. ВШна вважалась природним станом суспшьства, а ц корен! заглиблювались в нашсторичний перюд ¡см.. иання суспшьства як оргашчно! спшьноти. В цей перюд активно розрорбляються сощал-дарвйистсыа концепци виживанкя людетва за допомогою збройнох боротьби , и психололчн! тлумачення, але для бшьшосп воениих вчених харяктерним був фшософско-сощолопчний пщхзд до питань походження та ево-юци вШи. Цей пщхш був реал!зований у в творах шмецьких вчених К.Клаузевща, Г.Мольтке, Блюме, А.Богуславського, Ф.Бернгард! та ¡нших .

Представники ж росШсько! военно-теоретично! школи намагались уникнути тези про "в1чшсть" воен 1 пов'язували початок оргашзовано! збройно! боротьби з виникиенням вмх форм полггичного житгя ( О .Свечин ) , з перюдом формування прагнення народив жити "самоспйним 1 циисним житям" ( О. блчаншов). Але в будь-якому випадку !х положения не узгоджувались з марксистскими щеями зв'язку початку войн з функщонуванням ¡иституту приватно! власносп . Дослщжения останн!х роив ( С.Крамер та ш. ) виявили поняття В1Йни та и атрибупв ще в Шумерському епосо.

В третей главо показано, що обгруитувания природност! тйн у сошалшому бутп набувало у военних теоретиюв специф1чних форм: емшричш подрахунки - ссього 290 мирних рою в за 5-6 тисячолш. вщомо! нам ¡сторп ( П.Гейсман ); цоказ ¡снування "паралсльно! ¡стори" мирних о мштарнкх форм

людського буття ( О.блчаншов, М.М1хнепич ), посилання на безперервну по суп боротьбу цивинзованих народ ¡в у мирн! роки ( 1.Блюх ); в1дкритгя космэлопчнкх laKOKia ,за якими людству вщведена роль насильницького засобу появи ново! космолопчно! ¡стоти " Supra Homo " ( В.Заболотний ).

Важливо вщзначитн, що военними теоретиками генеза в)йн розумЬзась в широкому смисл! - процес зародження i розвитку форм збройно! боротъби до того стану, свщками i дослщниками яких вони були. В зв'язку з шш процес тзнання походження вдйн починався з анатзу появи ix у письмових джерелах та ¡сторичних свщоцтвах, продовжувався дослшженнях ¡сторичного зм1сту i форм збройно! боротъби, а завершувався спробами футуролопчного прогнозу модел! майбугньо; вШни.

Военно-теоретична школа Pocii вдайшла в1д прагматично- нолггичного або вузько- професШного трактування цього феномена ( хто перший на кого напав, яы правое! домовленосп та полггичш заяви порушеш ), а представники "ново! формацц" кважалн причинами виникнення В1Йн сукупшсть сусп1льних протир1ч, ям модиф1куються в залежносп в!д суб'екпв i д^яльносп в збройшй боротьби. До сукупносп П0Л1ТИЧННУ ( BHyrptoniX та ЗОВНЦИШХ) причин рос1Йськими военними вченими вщнесено й сощально-психодопчну атмосферу суспшьства, захопленпя мштаристськими ¡деями , незадовсшешсть народних мае станом життя. Враховувались i i культурно-цивишащйш факгори.

В другому параграф! третьо! глави вщзначено , що з проблемою генезн вШн орган!чно пов'язан! й питания сволюцп форм боротьби та можливост! досягнення ¡сторично! меж!, за якою сощальне насильство озброеннми силами ставало неможливим. МЛЯхневич , наслщуючи ншецького професора Блюме, висловив плщне положения щодо зростання залежносп всього 3Micry В1йни вщ полггики, взято! в повному обсяз!, тобто з врахуванням п суб'екта, д1яльиост1, тимчасових i поспйних факторш державно! полггики. Вказувалось, що "па-итичт комбшаш! станутъ здшенювати ршучий вплив на мо:+пивосп вШни та засоби и зд!йснення". На ocHoni знайдених законом1рностей Boomi теоретики nintoi формацц - О.Свечин, О.Незнамов, Дж. Фуллср, Ф.Фош- зумиш в запыышх

рисах правильно передбачити контури ново! вШни: загальноевропейська, коалщшна, з р1шучим згткненням багатомшьйонних армШ.

Важливим теоретичним надбанням стало положения щодо кнування внутрниньополп'ичного, економ1чного, культурно-цившзацШного, морального обмеження В1Йи на певному ¡сторичному pyбeжi . Воно пщводило теоретичн! засади п1д пацифштсьы сподавання на виключення вШн у майбутньому з життя цившзованого людства. Водночас, формулювався шший висновок, який щодо минулого i сучасного: вШна е не -Ильки невипадкове явише в житп народав, а Й навпаки - кеобхщний i законом1рНий результат ускладнення суспшьних суперечностей, як! еволющонують синхронно з цившзащйними процесами j обмежуються силами останшх.

Проблеми еволюци та ¡сторично! кгрспективи в)°йн, на противагу питаниям генези, подошли школи та напрямки военно-теоретично! думки. Лщери и!}кадем1спв" та приб1чниюв "вггчизняного военного досвшу" ПЛеер i М.Мгхневич, посилаючись на фшософсьи авторитсти, емшричш данш, в!щували довге життя збройшй боротьб1, а група 1.Блюха визначала 1сторичну межу вШш, обумовлену мо;кливими сощальними струсами i руйтвним характером ново! збро!.

У третьому параг-раф! третьо! глави дисертацц доведено, що захадноевропейська школа зосередила увагу дослщнимв не на сощально-полггичних, а на военно-техшчних i стратепчних параметрах майбугшх вШн. Голов1й аргумента зводились до тверджень, що "технолопзашя" збройно! боротьби, яка ставала залежною вщ реал1заци досягнень науково-техшчного прогресу в мштарнШ сфер1, пщвищений динам1зм дай, викликаний появою нових засоб1в пересування вШськ i зв'язку, зростання впливу военно! щеологи на стан сусп!льно! свщомосп i психологи мае, впровадження "психолопчно! вШни" - головш чинники еволюци вШн.

В дисертацп. запропоноваш критери диференщаци позитивного й негативного в евристнчному значенш для сьогодення «сокцепшй военних теоретиков минулого столптя . Якшо перше складалось з адекватного алгзу

военних аспекпв национально! безпеки для кожно!' з европейських краш, реагистичного погляду на е волю ид ю форм I змкту збройного насильства , в шлому правильного передбачення характеру ново! св1тово; вШнч, то друге склалось 13 недостатньо! уваги до сощальних наслшюв вШн, ям велись озброенимк народами, ¡з ¡гноруваин» а! нових засоб1в Зннщення живо! сили, Ь передбачення наявност) лльки одше! можливосп - жити в умовах 'збройного миру".

Автором зроблено висновок, то пкля Клаузев!ца европейська военно-теоретична думка еволюшонувала вдд спроб рашонально-лопчного осягнення стих» вшни ( так звана "фиюсофдя в1йни" ) до нзмагань включити питання вшни й миру в контекст дослщження соц1ально-пол1тично! сфери життя ("сошолопя вшни й миру") . Остання стала розроблятись у сукупносп з проблематикою револкщш уже в тслявоенний перюд П.Сорокшим, Г.31ммелем та ¡ншими , а методология военних наук базувалась як на досягненнях фшософа й сошологц, так 1 на специф1чних методолопчних здобутках. Военна наука в цшому налагоджувала зв'язки з сукупшстю суспшьних наук ! на найвищому ршш узагальнень претендувала на шституал1зашк> военноУ метанауки - "Фиософ)Ю военно! справи".

В__четв5рБЙ__глав1 "В<зенногтеоре11шн1___аспекти_ко!шепшй„лашолмьно1

Н0Б01_М1(рнс1_страт_еп1" ставиться за головну мету розкрити основний военно-полштаний 1 стратепчний смисл концепцш минулого, очистити вщ ¡деолопчних нашарувань положения военно! ¡деологп \ прошюструвати пракс1олопчне значения 1х у розв'язант сучаснкх проблем безпеки на теоретичному р1внЬ

У першому параграф! "Дискуси шодо принцишв военних доктрин та ¡х евристичне значения" вшзначено, що в кшш XIX столгггя военно-доктринальш положения Г.Мольтке Старшого \ А.1Шпффена довели можлнв1Сть ш'дпорядкувапня дкльностд державних установ ! процесу формування суспшьно! свщомосп циям р!шучо! стратеги, досягненню мети пцшишення нзшоналыш-державно! велич! военними засобами. Критика "плану Шл)ффеш" I

насгупапьно! стратеги Мольтке базувалась швидше на результатах минтарно! политики Шмеччини в периий полозиш XIX стаиггя, чим на доведеиш хиб принципових наукових позиций шмецысих мислигаив. 1х ддйсш помилки винкели з переощнки моральних сил "озброеного народу", з ¡гнорування змш на европейсыай ьнжнарошпй ареш тощо.

Французька военна думка, визначаючи доктрину як "штелектуальну дисцишииу" /Ф.Фош/ заклала пщвалини гнучкосп военно-стратепчних иоложень, особливо стосовно сговвщношення наступу 1 оборони. Це давало можлив1Сть до деяко! М1ри скомпенсувати недол1ки у проведенш твердо! державно! военно! пол ¡тики.

1талшська военио-доктринальна думка в свою чергу розглядала теоретичш основи военно! доюрини як "сук. ность прииципш та ср1ентуючих норм" (Г.Бастжо ), поеднувала нашональш та "кодифжоваш" положения Стратеги.. Невдала военна практика 1талп в периий половши XX столптя, зв'язок военних з фашистським режимом обумовили ¡деолопчш нашарування 1 насторогу до здобутшв 1тагийських военних мислкшпв, як:, на думку автора, заслуговують спешальних дослщжеиь у контексй фшософсько-сощодоггших вчень Г.Моска, В.Парето, ¡, можливо, Р.МЬселса.

Укра'шська военно-теоретична думка також ставила в центр пошуюв проблеми обгрунтування наукових пщвалин военних доктрин 1 планов збройного буд1вництва. Впродовж останньо! чверт1 XIX - першо! чвертт XX столптя теоретичш пощуки були невт'емш вщ нащонально-визвольного руху 1 спрямовувались на знаходжеиня притаманних украшському народу сил проведения "тотально!" збройно! боротьби за прикладом вШн Богдана Хмедьницького ( М.Кододзшський) , ишшв впровадження в д1ялькость держави "природиьо! вйськово! политики" ("Военноведеиие".-Ки!в, 1871 р), форм побудови Збройних Сил на демократичних, гумашстичних засадах ("Военш Статута" УНР 1918 р. ).

Военн! теоретики Роси також намагались позитивно вир1шуват« питания розробки державно! Военно! доктрини, вщсугшсть яко! надзвичайно боляче

взбилась на пщсумках в!йни 1905 - 1907 pp. У першому параграф» дисерташг доведено, що рпке протистояння двох протилежних напрямыв в росШсьюй теоретичшй школ;, непримиреншсть наукових позишй стали oanie! з причин того, що военна наука втонула в дебатах щодо "еднос-ri" военно! доктрини , а вШна була розпочата без доктрин та державно! программ вШськового буд1вництва. Намагання до "едносп" в подалышй icTopii военно! думки Pocii вщгукнулось догматизмом, забороною днскусШ по теореткчним питаниям докгрини.

У другому паратраф! " Коалпнйна стратепя i тацюнальна безпека :ф!1лософсько-соцюлогтиний анал1з суперечностей" доведено, що значним стльним надбанням европейських восннчх мислител!В за приоритетною роллю вчених парсько! Pocii стала розробка теоретичних пщвалин коал}щйно! стратеги. Актуальшсть и виявилась, як не не парадоксально, не в роки nocnixoM ствсрених военних бломв в €uponi, Азн, Америш в nepmi шслявоенш роки, а в перюд ix розкладу. Крати СНД, Схадно! €вропи опинклись в cirryaui! альтернативного вибору блоково! або безблоково! политики, a KepiBHiiKH цих краш не звернулись до вироблено! военними мислителям! ялшно! ще! гнучкоТ KoaniuiflHoi стратеги, можливосп заключения тимчасових военно-пол!тичних конвенщй тощо.

Зверненкя до теоретично! спадщини минудого, можливо, пом'якшило к0нфл!ктн1сть проектов негайного чи поетапного входження деяких краш бвропи в НАТО, як i плажв перешкоди таким крокам. На противагу кггорико-фшософсыой думш XVI1I-XX, в яюй коалщн вважались "великими союзами, створеними для вшн" ( Б.Сшноза, 1.Кант ), военними вченими коалщн розглядались в якосп динам1чних форм военно-полтгсного сшвроб1тництва европейських краш ( К.Клаузевш, М.М1хневич, Г.Басттко ). При цьому враховувались значш суперечносп М1Ж полшгчшши та военними силами коалщн, нелнпйне зниження суми сил учасниюв союзу.

У третьому параграф! " Фшософсько-соцкмопчне дослщження "збройпого миру" в контекстт футуролопчних побудов военних мислителга" вщзначено , що футуролопчж конструкти военних мислител!в завершали

еиолющю ix поглядш на проблеми вШни i миру. KopiHiw теоретичного осяшсння проблеми миру сягають найвщаалешшо! пори, коли мри шодо "золотого В1ку" поступово змшювадись рашональними конструкциями мирного будавництва. Военш вчен! лопчно иродовжували одну з лний теоретичного осягнення питания миру, г якШ йоге шншеть визнавалась разом з можливостями збройного встановлення миру або пштримки / "peacekeeping" - "peaceforcing'"/» зпдно з прийнятою в наци дш в бврош термшодопекх

У третьему параграф! четверто! глази дисертацц вданачено, що нав1ть ¡НД1Йська парадигма миру, яка притягуе увагу сучасних пациф!стських pyxiB тим, що виходить з примату Ьщивщуального миру /"шанп"/ перед сощальним, визнавала можливоть ведения неагресивних в!йн. Засудження Махатмою Гащц гархвалшських стршьщв , ям вщмовились в 1С30 р. застосувати зброю, виглядае з uiei точки зору цшком .лопчним.

В европейсьх1й думщ, за 4aciB Греци й Риму , розумшня миру включало й певний мштарний аспект, схвалення деяких в(йн, як! приводять до "локального" миру. В Середш в!ки проекта "християнського миру" ишком мирно уугоджувались з планами хрестових екснедищй. 3 XVIII столптя, коли завершилось становления бшьшосп нашональних держав €вроии, почався етап обгрунтування ще! "в;чного. миру". Ъ'тъийстъ проекпв - Ф.Бекона, Т.Гоббса, Е.Крюсе, С.Франка, Сен-П'ера - вщзеркалювало усп(хи рацдонал1стично! плки фшософн, a BcecBiTHbo вщомий проект I.Kama " До вечного миру 11 базувався на здобутках класично! фцософсько! системи.

Разом з тим, як вщзначено в глав!, проблема миру була виезгглена в icTopii фшософи та сошальшй теори взагал1 одноб!чно, и 3Micr був обмежений моральными звинуваченнями, пропагандою переваг мирного життя, зверненням до с ильниц евгту з настановами утримуватись в!ц застосуваиня насильства. Военн! теоретики XIX столптя, починаючи з Клаузев1Ц£, обрали шший шлях. Вони базувались на ствердженн!, що природа вШн й миру змшюеться таким чином, шо В!Йни стають продовженням мирних кол!з!й, л мир - "иЛлггарним", "озброеним". HiMeubKi теоретики, напркклад, визнавали миром перюд в житп

держави, коли досягнення державно-полпично! мети насильницькими засобами недощльно. В1Йиа, в свою черту, вважалась наслшком розвитку зм!сту "збройного миру", тому належала до звичайних форм людського бутгя.

У_висноякзх пщводяться основш пщсумки дослщження, вказуються на результат» наукового та военно-пол ¡точного характеру, окреслюються напрямки подальию! розробки зазкачено! в дисерташ! проблематики, пропонуються конкретш пауков! теми, що конкретизуюгь загальний задум дослтження.

Спеш'ально пикреслено, що вперше у вггчизнянШ фшософп предметом доолшження стали законом!рносп, особливосп й теншшцн становления 1 подальшо! еволюш! военно-теоретично! думки, питгння п соцюкультурно! детермшаш!, а також осмислення ¡сторико-фшософського контексту яоступу военно'/ науки. Доведено, що в другш половин! XIX- на початку XX столптя в бврот склалася класична военна думка - досить специф1чний, багато в чому ушкальний соаюкультуркий ! науковий феномен. Вш ¡нституювався в националы» школи та тсоретичш напрямки, полем!ка й диалог м^ж якими мали сошально-полтгчне, духовне, наукове значения. В пронес! еволюцн военна думка зазнала глибоких внутр!шн1х чнсформац!й п!д виршгальним впливом колЬШ духовного житгя европейських кра!'н ! розвитку мштарно! сфери суспшьства. Поява фшософствувань високого р!вня серед военних вчеиих вщбивала езаемовплив философ!! та военно? наукиАнал13 становления военно! думки в ¡сторико-фьюсофському контекст! дозволив обгрунт^тоти шляхи розробки актуальиих евпгоглядно-методолопчних проблем военно! науки, показати свое бачення концепшй нашонально! й регионально! безпеки сучасносп, висунути пропозици шояо збагачення проблемного поля фиюсофи . Основн! положения дисерташ! вщображено в наступних публикации: Монографи:

1. Военные теоретики • Европы о войне, мире, национальной безопасности /сравнительный анализ концепций военно-теоретических школ Европы второй половины XIX - начало XX в./.-К.:КВГИ, 1996.- 247 с.

2. ФшософЫ науки. Загальний вступ з екскурсом в icropiio становления военно-теоретичного знания,- К.:КВГ1, 1996.- 97 с.( в сшвавторст)

З.Очерки истории философии на Украине- Донецк.:ДГАУ., 1993.- 78 с.( в соавторстве)

Статп та роздши у колективних монограф1ях :

4. Фшософсыа проблеми вШни i миру у вшськов^й npeci /дру1~а половина XIX -початок XX ст. // 3б0риик прадь Науково-'дослщницького центру пер!одики.-JlbBÎB, 1995,- Вип.Н,- С. 194-202.

5. Философия войны и вооруженных конфликтов военных теоретиков XIX -начала XX века: противоречия эволюции главных идей // Cbît безпеки - World of Security.- im.- Ht 1,- С.31-33.

6. Военна доктрина Украши i засоби Maco'ü ¡нформаци // Засоби масово! ¡нформаци i становления национально'! арми Украши: Зб1рник науковнх праць.- К., 1994,- С.99-102.

7. Особливосп розробки актуальних проблем военно! теори кшвськими вченими друго! половини XIX сгол1Тгя // Образ епохи. Культурне середовшце Киева к1нця XIX - початку XX столггтя: Матероали можнародио! конференци.-К.,1995,- С.158-161.

9. Гуманистическое измерение военного конфликта // Збцшик наукових праць i виступш учасниив III М1жнародно! конференци по конфл1ктологй.- Хшв-Чершвщ, 1995.- С.65-70.

10. Военш теоретики XIX - початку XX стол¡ття про природу та 3mîct виши (¡сторико-фшософський контекст).-Матер1али И Всеукрашського фшософського конгресу.- К .,1996 - 0,5 д.а. ( в видавн.)

11. Таорчкть военних письменниыв-аматор1в кшця XIX - початку XX столптк як л:тературно-ф1лософсышй феномен // Зб1рник наукових праць.- Львов, 1996,- 0,5 д.а.

12.История философии и методологии науки // разделы эчектронной энциклопедии "Welt des Wissens".- Мюнхен: 1С intercomputer v-;rla£ Gmbx, 1993,- ISBN 3-S9519-111-6.- 7,8 д.а.

13. Особенности ленинского подхода к анализу философско-социоло! ических вопросов армии //Армия в современном обществе,- М.:ВПА, 1985.- С.48-51.

14. Военные теоретики XIX - начала XX века о роли демографического фактора в войне // Демограф1чна ситуашя в карпатському репош: реалыпсть, проблеми, прогнози на XXI сгол1Тгя. Материал и . М^жнародноК науково-практично!' конференш«.- Чершвш-Ки'т, 1996.- С.32-36.

Тези дог.овщей 1 вистутв:

15. Розбудов« национально! арми I украшська военна наука / Матер1алн II нац1оналы(о! конференци.- К., 1996.- 0,5 д.а.

16. Демократизация Збройних сил 1 формування вШськово! елгси: взасмозв'язок процеЫв // Матер1али мЬкнародно? науково! конференци "Наш опальна ел ¡та та ¡нтелектуальний потеншал Украши.- Льв1в, 1996,- С.200-202.

17. Воснно-теоретичш знания в систем! сучасноУ гуман1тарно! осв1Тн // Матер!алн Всеукрашсько! науково-практично! конференци "Сучасна гумаштарна осзпа .Стан 1 перспективи Чершвш, 1996,- С. 107- 110 .

18. Проблеми вшни й миру в контекст! сошокультурних та духовних пошуыв мислител!В Х1Х-ХХ сголпя Матер1али м1жнародно! конференци "Християнська любое 1 вШськовий обов'язок".-К.:КВГ1., 1996.-0,5 д.а.

Цюрупа М.В. Становление военно-теоретической мысли Европы в историко-

философском контексте (вторая половина XIX - начало XX века ). Диссертация на соискание Ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.05. - история философии .Институт философии НАН Украины, Киев, 1996.

Защищается рукопись диссертации. Работа исследует процесс становления и эволюции военно-теоретической мысли Европы во второй половине XIX -начале XX века в широком историко-филосфском контексте совместного освоения милитарной сферы общества, приведшей к лнстнтуализашш национальных военно-теоретических школ. На основе компаративного анализа концепций войны и мира лидеров теоретических школ и направлений Г.Мольтке Старшего, АШлиффена, Ф.Бернгарди, ГЛеера и Н.Михневнча, Ф.Фоша к

Г.Бастико и философских теорий выделена социокультурная составляющая идей военных теоретиков об эволюции форм вооруженного насилия, историческом пределе войн, военно-политическом содержании "вооруженного мира", научных основах военных доктрин и концепций национальной безопасности. Намечены подходы к исследованию процесса институализации украинского направления военной мысли в российской военно-теоретической школе.

TSIURUPA M.V. Formation of the military- theoretical thought in Europe in the second half of XIX - in the early of XX centuries /historical-philosophy context/.

The thesis for obtaining the scientific degree of Doctor of Sciences /Philosophy/ in the speciality 09.00.05 - history of philosophy. Institute of philosophy the Ukrainian National Academy of Sciences, Kij ■■, 1996.

Manuscript is defended. The work researches the establishment and evolution of the military-theoretical thought in Europe in the second half of XIX and the beginning of XX centuries in the wide historical and philosophical context of common covering military sphere of the society which led to instualization of national military-theoretical schools. On the base of comparative method analysis of war and peace conseptions of the leading theoretical schools and trends by H.Moltke, A. Schliffen, F.Berngardy, G.Leer, N.Michnewitch, F.Foch, G.Bastico and philosophy theories has been stressed the sociocultural component of military theoretical ideas about «volutions of Armed violence form, historical limit of wars, military and political components of "armed peace", scientific base of military doctrines and concept of national security. Approaches are done in the research to establish the Ukrainian trends of military thought in the Russian military and theoretical school.

Ключей слова: вШна, военна доктрина, мир, нац!ональна безпека, 1сторико-фЬпософский контекст становления военно! науки, военно-теоретичн" концепин.

С

/,

П 1 лп!1<".1чо ло Л!' >• " 3 " ."ис-'-'о'м.-.а с»

тпрл,- (-то) П|И!Ч. О п •; ( ," ¿О ' •?'/ '/■!>

1 ••) . ч /5~./г I ч и . ' ¿С

э-