автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Стилистический потенциал космических названий в украинской поэзии XIX-XX веков

Полный текст автореферата диссертации по теме "Стилистический потенциал космических названий в украинской поэзии XIX-XX веков"

Дніпропетровський державний університет

На правах рукопису

КОВАЛЕВСЬКА Тетяна Юріївш;

СТИЛІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КОСМІЧНИХ НАЗВ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ

10.02.02 - українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних ііаук

Дніпропетровськ-19Ії4

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі української мови Одеського державного педагогічного інституту ім.К.Д.Ушинсь-кого

Захист відбудеться 25 лютого 1994 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 053.24.04 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня докторі філологічних наук при Дніпропетровському державному університеті за адресою: 320625, Дніпропетровськ ир.Гагаріна, 72, філологічний факультет, кор.1, ауд.804

З дисертацією можна ознайомится в науковії бібліотеці Дніпропетровського державного університету

Автореферат розіслано *________» січня 1994 року

Учений секретар спеціалізованої ради, М

Офіційні опоненти:

1. Доктор філологічних наук, професор

ТОРПИНИЧ Володимир Олександрович

2. Кандидат філолгічних наук, доцент ЛЕВОІІ Ніна Віталіївна

'Провідна установа

Чернівецький державний університет

доктор філологічних наук професор .

і/Шигхс,

М.П. Коло місць

Космонімічна лексика, будучи компонентом мовної яістоми, підпорядковується її закономірностям, а завдяки :воїм специфічним ознакам має ряд особливостей ІО.О.Карленко, В.А.Никоноп, О.В.Суперанська). Особливості ц розкриваються у тексті, у мовленні.

У поетичному ж мовленні процес семантичного ускладнення космонімічного шару окомастичного простору іабуває максимального ступеня завдяки оригінальній зефереіщшшн піднесеності космонімів та їх поетичній; зелевантності. Це зумовлює доцільність виявлення і яістоматизації тих чинників, яким властиво створювати їкспресію в загальних назвах як категорії художньої мошг, шисати специфіку основних функцій загальних назв у «штекстах художньої літератури, що дає теоретично, іідгрунтя для аналізу експресивної ролі ономастичного-■іатсріалу (Михайлов 1966,54). •

На відміну від аптролоиімічної лексики та топонімічних їдиіпіць, семантичний і функціональний аспекти сосмонімікону практично не ривчені. Не виявлений’втиш ірагматичпих факторів на парадигматичний вибір' Та іемантико-стилістичну актуалізацію космонімічннх елементій уія експлікації їх поетично релевантного сенсу. ' . '

Серед праць, присвячених проблемам- космонімічїібі •ексики, виділяються дослідження етимологічнго напряму праці ІО.О.Карионка, В.А.Никонова, М.Е.Рут, Л.Ф.ФомшгіЙ}* (іставного шгалізу (О.Азим-заде, В.А.Ншсонов, ШНур'Кацоут), )о5бгп, створені па тсреиі пстроиій»ічної науково-популярної ііторотури (Г.БоаІп, Ф.Зіголь, І.Клімішин,' І.Неячонко,

З.Розенфельд, Є.Леаітіш) та дослідження, пов'язані з аналізом юодиноких космонімів як елементів окремих поетичних торів (В.Григор’св, М.Мур’янов,’ Л-Масенко, Н'.Солоїуб, ГІ.Ставнцька, Г.Цимєй). Зазначили, що персвпжітя. кількість іраць, присвячених цій тематиці, побудована ніі аналізі юсійського матеріали. ' ,

Отже, комплексний аналіз функціонування українських >рпг1нальшгх. хсосмбнімів як системних олемонтіп томастикону у широкій перспективі поетичного прост'ору шдається доцільним й актуальшш, корисгош для розв’язання іроблем, що'.стоять пород* українського рномастичноіо ноУїсоїо. Загальна мета дбелідженнг - проан^ізуватн *космоні»т

як одиниці художнього мовлення, як своєрідні засоби створення хужожніх образів, як лексеми, що містять у собі величезні потенційні можливості виконувати естетичну функцію. '

Мета роботи окреслила коло завдань нашогс дисертаційного дослідження:

1) описати специфіку семантичної ієрархії денотативногс рівня космонімів, визначивши концептуально та поетичне релєвантні семи їх лексичного значення;

2)'простежити процес формування актуальних значені космонімів на семантичному рівні, тобто з’ясувати відмінност: між мовою та художньо-мовленнєвою реалізацією сенс;, космонімів на базі поетичних оригінальних текстів;

3) запропонувати класифікацію космонімів за ї> дистрибутивними характеристиками у поетичному мовленні

4) визначити лінгвальні параметри формування функціонування механізмів тропеїчної семантизації ті символічних формул космонімів;

5) окреслити символічну систему КОСМОНІМІІСОМ] семантично, у контекстуально обумовлених перетвореннях;

6) визначити корелятивні відношення між прямими ті переносними значеннями космонімів.

Фактичним матеріалом нашого дослідження стаді поетичні текстові фрагменти, які містять космонімічн одиниці. Досліджуваний матеріал (приблизно 20 тися’ ужитків космонімічної лексики) був видобутий методог суцільної вибірки з українських поетичних текстів пі, «Енеїди* І.П.Котляревського до творів сучасних українськії: поетів -М.Вінграновського, Л.Костенко, В.Стуса та ін.

Мета, завдання та матеріал дослідження зумовилі використання у роботі таких методів: • контекстологічногс синхронно-описового кількісного, функціонального, а така; методу компонентного аналізу.

Наукова новизна дисертації полягає у комплексном (формальному та семантичному) аналізі коемонімікону поетичному мовленні. У роботі на коїікрегному ономастичном матеріалі здійснено спробу виявлення лінгвальних т екстралінгвальттнх механізмів актуалізації ноетичк ролевгнтішх сенсів космонімів.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що вон

істотно розширює коло поетапної лексики малошгаченим у цьому аспекті космонімічтт шаром, а з іншого боку, пропонує аналіз космонімів у малозналій їх іпостасі як засобів поетичної виразовості. Такий перетин проблем поетичної і космонімічної лексики дозволяє поглибити можливості функціонального аналізу і сприяє розбудові загальної теорії тексту* зокрема тексту поетичного.

Практична цінність роботи. В результаті проведеного дослідження одержані дані, які можуть бути використані При читанні курсів «Лінгвістичний аналіз художнього тексту», «Стилістика української мови», спецкурсах та спецсеміиарах, присвячених вивченню української ономастики, у практичному оволодінні культурою українського мовлення під час вивчення української мови як іноземної.

Таким чином, на захист виносяться наступні положення:

1) весь космонімічішй шар ономастичного простору належить до фонду образної лексики української мови внаслідок інгерен'шо властивої космонімам конотативної забарвленості та високого рівня виражально-зображальних можливостей, що якнайширше експлікується у перспективі поетичного простору;

2) актуалізація .семантико-стилістичного потенціалу космонімів є результатом семантичних кореляцій мін: цими элементами ономастикону та прагматичною орієнтацією їх контекстуального оточення - кореляцій, підпорядкованих іагальній поетичній настанові художнього цілого;

3) поетична реяеванлисть космонімічної лексики в усіх

ишадках зумовлюється їгс нормативною семантикою, іідповідно до якої формуються й асоціативні співзначения -іідгрунтя тропеїчної та символічної семантизації сосмонімікону; . '

4) поетичне освоєння астропімічної лексики у силу :пецифіки її референтної відігесйності мас характер цирокомасштабної символізації, художня ж релеваїїтність :осмонімів зумовлена своєрідністю їх народно-поетичної та гаціональної тропеїчної та символічної маркованості.

Апробація: роботи. Матеріали дисертації доповідалися на асіданнях кафедри української мови Одеського державного ніверситету ім.І.І.Мечникова .та Одеського державного

педагогічного ІЇІСТИТУТУ.ІМ-К.Д.У1ШШСЬІ{0Г0.

Основний зміст роботи відображено в двох публікаціях.

Структура дисертації. Дисертація (186 сторінок друкованого тексту) складається з вступу, трьох розділів, висновків, списків скорочених позначень джерел та використаної літератури.

У першому розділі «Теоретичні засади аналізу функціонування космонімів у поетичному мовленні» розкривається сутність поетичної комунікації на основі аналізу таких понять, як значення і сенс лексичних одиниць у мовному узусі та поетичному просторі мовленнєвого акту. Відмінність між цими категоріями грунтується на розрізнені значення як постіної лсксико-сеантчної одиниці мови, як об’єктивного відображення системних зв’язків і відношень мовїі як об’єктивної дійсності і феномену позамовної мовленнєвої категорії сечсу як особистісних, суб’єктивних аспектів значення відповідно до даного моменту і дано: ситуації, своєрідність яких полягає в динаміці і варіативнії" необмеженості їх у процесі мовленнєвої реалізації. Спеціфиш ж поетичного мовлення (ПМ) полягає в активізації естетично функції мовних одиниць, резальтатом чого є їх функціональні ускляденєяня, яке знаходить своє відбиття в семантиці художньо-образних ■•прирощеннях» сенсу. Для ПМ характерним і виникнення «синтетичної індукції» - тобт «іидукЦіонуЕпчня елементарішх сенсів одного слова у другому акцентуація і «затемнювання» інших відповідно д закономірностей, досить відмінних від правил семантичног узгодження одиниць прозаїчного мовлення» (Гончаренк 1988,124). У зв'язку з цим відбувається зміна і пребудои обмежень на сполучуваність слова, завдяки чому воно набуво здатності до утворення кострукцій, які не можливі практичному узусі і яких прагнуть уникнути в художні прозі. Лексичним же засобам мови притаманнії максимальний образний потенціал завдяки їх конкротност а отже, здатності викликати чуттєво-наочні образи реціпієнта поетичного тексту.

Перспективним для подібних досліджень є лексик семантичне поле «небесні тіла», образність та виразніс складників якого підкреслена багатьма вченими (Паїцен; 1963, Ковалевская 1988, Сологуб 1991, Ставицька 199

С

лійннк 1981, Чабаненко 1984).

Космонімічна лексика в ІІМ посідпс особлиие місце. Як усі власні казни, що функціонують у ІІМ. космоніми е їразнт а, стилістично насиченими і на відміну від схожих пими за рефоренційною віднесеністю топонімів, які пйчастіше створюють «неприкращешсть, приземленість* Яомировская . • 1988), тексту, космоніми покликані омантизуватн, емоційно злбяршіта художній текст.

Та ж підвищена образність відрізняє космоніми як рагмонти ономастнчної системи у ГІМ і від аиелятпвпої эксшш (Михайлов 1988, Шумарина 1988). Це підтверджують результати проведеного у дисератції дистрибутивного аналізу ослтонімів у ПМ, які свідчать про те, що

1) використання космонімічної лексики у ПМ с активним

роцесом, котрому властива своєрідна організація його сладішків; ,

2) насиченість ПМ космонімією можна розглядати як дну з ного особливостей;

3) космонімічна насиченість певною мірою визначає

кість ПМ, його прагматичну активізацію; у свою чергу ПМ, к естетично конденсовано письмове втілення ЖИВОГО1 овлопіія, є джерелом варіювання семантичної структури? осмонімів; .

4) широке використання космонімів у ПМ зумовлене, рагматіїчнимн цілями ПМ як художньої системи;

5) обсяг космонімічної лексики у ПМ характеризується ' росною стабільністю;

6) ролевантність вибору певного космоиіма залежить лід агаті,ох чинників (етимологічні потенції, прагматична мета 4 [М, специфіка семантичної структури оніма тощо), у тому' ислі від частотності;

7) частотність використання космонімів визначається ^;*

а) популярністю, б) можливістю безпосереднього»'

постероксоння (фіксації) їх референта з території, на >якЙ^' творено текст;

8) частотність може виражатися а) наявністю/відсутністю одового компонента назви, б) можливими «усічещшші» їх труктурн, в) графічним оформленням;

9) підвищена частотність використанню1, космонімів оа'язана з а) можливостями семантичн<УгоР варіювання

космонімів, б) наявністю кореферентних варіанті найменувань.

Оскільки аналіз синтагматичного аспекту космонімі передбачав деталізацію їх парадигматичного стану, т вивчення функціонування космонімів пц фрагменті гпіомастичної системи ми пов’язуємо з необхідністю вивченії їх семантичних особливостей. •

Ми виділяємо у значенні космонімів три плани: і етимологічне значення, яко передбачає зв'язок з вихіднії:

.апелятявом і можливість його сілдомої актуалізації; < космонімічне значення, закріплене у словникових дефініція і, нарешті, в) посткосмокімічне значення, котре містить собі всю інформацію про називаний об’єкт. Підкреслим статику мовного значення космоніма і, динаміку йог по^ткосмонімічного (мовленнєвого) функціонуванні Семантична ж структура онімів витупає як іерар>хічЕ орагнізована система мета-, макро- і мікрокомпонентів, де £ допомогою, мегакомпонентів характеризується денотат ставлення до нього мовця. Далі мегакомпонент розщеплюетьс на денотатившиі і конотаті-вшій макрокомпононти, котрі свою чергу розпадаються на семи. ■

На денотативному рівні космонімів ми виділяємо:

1) архісему - «об’єкт Всесвіту»; 2) велику кількіс' диференційшгх ознак: а) сема просторової відносності характеру руху (навколо Землі, навколо Соїіцн, в межі Галактики); б) сема спектральних особливостей (харокте] яскравість, колір світіння); в) сема «власна назва*-; г) сеь розмірів (планети-гіганти, малі планети, зірки-карлики тоще

д) сема координат (просторовий орієнтир); е) чассспй орієнтіх

е) асортивш семи (точечні об'єкти ноба, тобто зірки, шцщег об’ємні об’єкти сузір’я, іісаоркзілц); ;к) секд культурно; значення (популярність - непапоулярніеть імені) та множину потенційних сем.

V конотативному компоненті сшпігшчлої структуї космоніма ми розрізняємо: 1) емотлько-оцішшл компонен виділяючи в межах емотивності власне емотивність контекстуально зумовлену, в оцінності - мовну і мовлеіщєв

2) експресивний компонент, який ми розуміємо І. «...семантичний компонент значення слова..., пов’язаного вказіркою на інтенсивність чи екстенсіииість вияву дії о.!

ишаки* (Загоровская 1984,77), тобто в його вузькому сенсі; !) функціонально-стилістичний компонент як своєрідний іаркер приналежності космоніміп до поетичного шару [ЄКСІИШ.

В розділі уточнюється вживана в роботі спеціальна ■ермінологіл. Іменуючи всі назви небесних об’єісгів :осмошмоми, ми розрізняємо космоніми у вужчому значенні [К найменування просторових об’єктів (сузір’я, астерпяіг ми, гілаїстшш) і астроніми як назви непросторових, «точечішх» б’єктів (зорі, у тому числі - Сонце, планети, супутники їланет, у тому числі - Місяць тощо).

У другому розділі «Функціонування космонімів у ТІМ» юзглядається специфіка поотігчної актуалізації космонімічної ієксикіі (гплактонімів, .зодіонімів та констелонімів). Аналіз дійсшоеться зядехепо від узуальності чи переносності ктуальппх сенсів космоніміп, з вігапачешшм концентрації і лнбіпш їх «образной експансії» межами макро- та іікрокоптокстів. :

В аіїалійованнх поетичних текстах достатнім для еалізацД семпнтнко-стилістичного потенціалу космонімів гожо стати мікроконтекст, який передбачас семантичну ктуалізацію онімів в конструкціях з їх контактними артпзраті, тобто в межах словосполучення. У таких умовах сношпш покапипком узуальності чц переносності значення ніш- (ті і будь-якої лексичної одинці) с семантика еліті, ра?іаїііч»о здйз:хпп:їз від нього (Шамога 1937), а отжо, огі'шпп ?лкласться аналіз космонімів у ріпних контактних получениях, найбільш продуїтшшши з яких с субстантивні, іеслівиі та атрибутивні комплекси.

У межах мікроконтекстів ми виділяємо, користуючись ерїііиаг.іа Й.Л.Стерпіла, традиційні вживання космонімів, а актуалізуються семи прямого значення:

Молочний шлях.~ сусідня сонячна система.

А ми <зохс далі лчим... (В.Сосюра)

і нетрадиційні вживашія, де оніми зазпають семантичних рансформацій, тобто функціонують у переносному сенсі Цвіте Чумацький шлях, і зорі, наче мрії, крізь вії шлють огні до мене з вишини (В.Сосюра). Контексти.де функціонують космоніми в традиційному шгоашїі, назвемо простими, а-контексти з нетрадиційним

космонімами - складними.

В інших випадках семантико-стилістична актуалізаці космоиіміз не обмежується контактними корелятивним відношеннями - експлікація відбувається в межа маїфоконтексту: •

Натертий сіллю, грав Чумацький Шлях.

Натертий сіллю, наш Чумацький Шлях горить тернами золотих сузір'їв, ■ і я на спроневірі ізсе ще вірив:

не подолає стрепіхатий страх :

правікових натуг (В.Стус). '

Галактонім Чумацький Шлях, що підпадає п метафоризуючий вплив не лише контактних партнерів, усього комплексу дистантних елементів поетичного текс (натертий сіллю, горить тернами золотих сузір’їі максимально реалізує свої семантико-стилістичні потенціі Аналіз функціонуючих у ПМ галактонів дає змо визнати, що популярність і національна символіка наз Чумацький Шлях забезпечує його переважне використай в поетичному тексті (серед низки інших позначень того денотата) і робить його головною одиницею українеьі космонімічної системи. Використання номінацій інш денотатів, тобто інших галактик чи інших номінаг Чумацького Шляху, обмежується онімамн Туманніс Андромеди і Т’плактика. > ■ . • •• ..'/V . -V'

Символіка яс значення Чумацького Шляху «висвітли як традиційні, так і нетрадиційні випадки його вживан: наповнює їх конотативним змістом і забарвлює образші співзноченнями. ■ ; ■ . / V

У традиційних вживаннях (близько 20 % , від загаль кількості ужитків) галактоніми функціонують мікроконтскстах. Контекстуально релевантною виявлпет сема «просторовий орієнтир*.

В нетрадиційних уживаннях (близько 80 % від загалі кількості ужитків) галактоніми функціонують мікроконтекстах в субстантивних та дієслівних конструкц а також в макроконтекстах. ' •

Для подібного мікроконтс-кстуального фупкціонува Гплактонімів характерними с колірні, антропоморфні предметні метафоричні переосмислення.

В межах макроконтекстів галактоніми максимально реалізують свій образний потенціпл, виступаючи символами національних і загальнолюдських філософських категорій.

Щодо до зодіонімів (тобто тих 12 сузір’їв, що складають Зодіак), то найбільш частотним тут є онім Козерог, а наслідком такої, популярності е тенденція до символізації сенсу цього космоніму.

У простих мікрокоатекстах зодіоніми реалізуготьсг як правило у своєму прямому денотативному значенні: Над ними в небі і Тілець, і Овен (Л.Костенко). Спостерігаємо актуалізацію диференційної семи координат, тобто тут дається просторова характеристика зодіакальних сузір’їв (ЗС) на зоряному небі. Отже, в традиційних уживаннях контекстуально релевантною є актуалізована диференційна сема «просторовий орієнтир». На конотативному рівні домінує емотіївіт-оцінний компонент, пов’язаний зі стилістичною забарвленістю онімів.

У складних мікроконтекстах спостерігаємо «нагнітання» образності в семантичну структуру онімів за допомогою контактного оточення:

Навіщо я? Куди моя дорога?

І чи моя тривога проросла

Од сивої печалі Козерога

В гливке болото рідного села? (ІДрач).

Ми бачимо ампліфікативішй «тиск» подвійної метафоризації найближчих контекстуальних партнерів зодіоніма: по-перше, сполучення «печаль Козерога» уже метафоризує онім* В «розширіогочомуся» далі контексті «сиво печаль» спостерігається підсилення образності. До актуалізованих першим метафоричним сполученням сем «туга», «самотність», «задума» додається сема «мудрість», «давність», позаяк прикметник «сивий» є інгеретно оцінним. Наслідком цісї «подвійної» метафорізаціі є актуалізація позитивного емотивно-оцінного компонента лексичного значення зодіоніма. Виникає образ вселенського розуму Козерога як філософського критерія мудрості, висоти духу, тобто вшшкпє його символічне значення.

У макроконтекстапх зодіоніми продукують аналогічну мікроконтекстуальному функціонуванню (складні контексти) тенденцію до симіволізації: -

У вічнім сні вам сняться кроки * залізні кроки ■ по серцях.

Гримкочуть цвинтарі - дороги,

ми ж беремось за перевал. .

Горить сузір'я Козерога ■ ■

крізь крик, і кров, і смертний шквал (В.Стус). Експлікатором Символічного сенсу ЗС тут с перодусії мпкроконтекст, оскільки рядок «горить , сузір’я Козерога читач сприймає як пряму інформацію про характер світі нн. (інтенсифікованого) відповідного сузір’я, і лише подальшії) контекст («крізь крик і кров, і смертний шквал») несподіваного, вибухліївою, несамовитою силою й емоціхшісті розкриває символіку, втілену' в сенсі цього аодіонімс непереможність, вічність добра, краси всупереч усі: шшробунанням долі. .

Отже, у макроконтекстах зодіоніми актуалізушт емотивно-оцінний п «кспресивний компоненти конотаці; актуалізація їх образного потенціалу створюється за рахупо опосередкованого впливу контексту і семантичнії особливостей самих зодіонімів.

Всагалі ж для зодіонімів характерне переважно вживали в переносних метафоричних значеннях, образність котрії досягається а) контекстуальним оточенням, б) актуалізаціє; семантичних і стилістичних потенцій назв ЗС. .

Аналіз функціонування констсдопіі.їііі (так гл прропонуемо називати пезодіакальні сузір’я) дає змої визначити, що в ПМ воїш використовуються порншяно рідкі досить вибірково (близько 30% від загальної кількості па: сузір’їв), причому вибірковість задається прагматако контексту. , ' ""

Продуктивними тут е груші іменувань, пов’язані метафоричними назвами а) тварин (Ве.шнса Ведод,іцн, Великі ІІес та Малий Пес чи Гончі Пси, Лебідь, Пегас та 1н.), предметного світу (Чумацький віз, Ліра тощо).

Результати контекстуального аналізу свідчать п] поетичну релевантність коцстелонімів порівняно з інші розрядами космічних назв. • - . . г

У випадках традиційного вживаная достатнім мікроконтекст, який актуалізує їх концептуально релевант значеннєві семи («характер фіксованого руху», «просторові

>ріеігпір», «спектральні особливості» тощо) а домінуючою, емотивного оцішіістю:

Уже Волосожар піднявся.

Віз на небі вниз повертавсь.,

І дехто спати укладавсь (І.Котляревський);

Учора я Південний бачив Хрсст ■ -

■ сузір’я, що його у нас не видно (М.Рильський);

Почуйте в нас!

Ні, ні! Волосожар пригас

На небі синьо-золотому... (П.Тичина).

Пріг нетрадиційному вживанні констолонімів оитокстуальні межі їх семантико-стилістичної оеалктцШ: цзначаються прагматичними настановами усього ІЇТ? і і ожуть бути обмежені мікроконтокстом або розширень :дда> Івня макроконтекстуального аналізу.

, В міКроконтекстах актуалізуються: здеГ'ільпіогп ацтропо^ і зооморфні онімінні утворення, які є результатом гщднву> етафоршпшх контекстуальних партнерів космотміл:-І задивився Віз, і журиться над нами.

Мов також, як і ми, загинув він чига (В.Сооара); Жас.чічгшй цирк запалює вогні, '

ірже Пегас... (ЛЖостенко).

В мпісроконтокстпх семантична структура констолопіма. ,знао е.ксемічпих 'змін і набуває символічних значень, пі-д госередкоЕяшш впливом дистпцтних . ппртіїоріп в- ПТ та-идяки прагматиці емотивного контексту в цілому. и На відміну від шщпдків функціонування коїістолонімів мікроконтскстах,. до образна ірадіація обмежується озосполучошшм, ту? естетика образного впливу семантики -ісмоніма має наскрізний характер:

Шд (Щболоззяя ' а'казані •

Чорти різдв'янс тісто місять, .

Й па золотому ковзані

Чумацьким Возом править місяць (М.Вінграновський). Ампліфікптхївнпй вплив метафоричних контекстуальних рттігріз ПТ па складний махятгізм семантичної структури кстелспіма продукус по лише. його тропеїчне нерзтпореіши, а й г.шппшеїшя багатої палітри вмотлтшо-оцінних й впрвсивнігі забарвлень-. Чумацький Віа тут - елемент -їкової нпіуоипльної феерії • Гіадш Христового, чарівний '

фрагмент гоголівських «Вечорів».

Взагалі лі у иое.ичних текстах використовується контекстуально релевантний набір, космонімів, котрим притаманна а' яскрава метаф ричність внутрішньої форми,

б) здатність до семантико--дистрибутивної комбінаторики, в] ''датніеть до символізації через міжнаціональну астролого-міфологічну специфіку (зодіоними) і через національні особливості сприйняття (констелоніми).

Функціонування хіосмонімів у ПМ пов’язано і актуалізацією їх посткосмонімічного значення.

Нами виявлено, що для реалізації прямого значенні космонімів достанім є мікроконтекст, аналітичні дані якоп дозволяють виділіти а) в семантичний структурі онімів силы] семи, що часто актуалізуються і, отже, менше потребуют підтримки контексту (семи локально-темпоральни: характеристик, сема спектральних особливостей), і слабк семи, адекватність сприйняття яких корегується контексто: (сема характеру руху, сема розміру та ін.); б) н конотативному рівні тенденцію до закріплення позитивні емотивної оцінності (контекст може виступати її корективо при відповідних можливостях семантичної, структури онімів а також контекстуальну зумовленість експресивної компонента. —

Нетрадиційні форми космонімів реалізуються в адікро-макроконтекстах внаслідок архісемантизації диспозиційні і потенційних сем значення.

В межах мікроконтекстів основною формою Образно переосмислення космонімів с антропоморфна, зооморфна предметна метафора. . . .

В межах макроконтекстів основною формою образне пероосмнслеїшя космонімів є символічна метафора.

Результати здійсненого у дисертаціному досліджеи функціонального аналізу свідчать, що експлікація семантш стилістичного потенціалу космонімів аолежшь від:

а) специфіки їх семантичної орієнтації та структури, і включає досить складну ієрархію дейотативних ознан широкий спектр конотативних компонеитів; б) дистрибутив волентностних характеристик космонімів, що забезпечу» семантико-стилістичні кореляції на синтагматичному рів

в) с? упеня закріпленості пресупози гивних знань г

ісмоніми, що пов’язпно з особливостями їх позамовних рактеристик і можливостями адекватного декодування.

Виникнення образності космоніміїсону ми пов’язуємо, '-перше, з їх специфічною референтною піднесеністю і мовленою цим позитивною спрямованістю емотивної Днності їх узуального вживання; по-друге, з метафоричним іреосмисленням вихідних апелятивів космонімів, що (изводить до перегрупування сем у складі лексичного іачення і виникнення різноманітних конотативних ідбудованих сем; по-третє, з символізацією значення деяких іпулярних космонімів, пов'язаною з естетикою національних загальнолюдських філософських категорій. '

Розділ третій <Функціонування астронімів у ПМ» >исвячено аналізу функціонування назв планет, зірок тощо, держані результати свідчать про те, що найвищий рівень (етичної активності властивий астронімам Сонце і Місяць.

Для узуального функціонування зазначених астронімів істатнім є мікроконтекст, що актуалізує їх. концептуальні ертивні семи значення при аніконічній образності та штекстуальній емотивній оцінності:

А як полуднє настане.

Пригріє сонце весняне (І.Франко);

І сорочки на них порожевіли Під вечірнім сонцем (М.Рильський);

Пролягла доріжка в полі,

Світить місяць-молодик (АМалишко);

Сходить жовтий місяць над травою (В.Сосюра); Надворі світає.

Погас місяць, горить сонце (Т.Шевченко).

Переносний сенс астронімів Сонце і Місяць, який 'моплює метафоричний рівень образності, реалізується в ежах мікро- та макроконтекстів. Різниця між цими ;нтекетами полягає в а) епрямованості/опосерєдковоності їливу семантичного оточення на оніми; б) експлікації зетично релевантного змісту онімів, який адекватно •кодується відповідно в основному циклі або в лостциклі ірийнпття ПТ:

Сивіючу, але ще молоду, '

В долоні сонця голову кладу (Д.Павличко); ■

І сонця золота підвода < '

Освітить ітисс життя... (В.Соеюра);

Хай навіють сни, теплі сни лебедині>

І сполохи їх місяць

Тугим ясеновим веслом (І Драч); ■

Шепче осика незмінно, '

Місяць мовчить в вишині (М.Рильський). Семантичний механізм виникнення символічних знаЧ( астронімів реалізується тільки & межйх макроконтексту, семантичні кореляції між горизонтальною (контактною) вертикального (дистантиою) площинами тексту/ підтрим сигнально-конкретизуючими комплексами і семантичн орієнтацією контекстуального оточення (ПНТОНІМІЧ! СИНОНІМІЧНІ КОНТГіКСТІї), СКСІІЛІкуюгь максимум образної конотативної насиченості онімів: . <

' Ні, серце! Вийся І гора!

До сонця рвися із могили (М.Рильський Отій, огнів! Бо еонце гасне,

Тремтять проміння золоті,

1 вдалині життя прекрасне Стікає кров'ю на хріеті (О.Олесь). .

Астронім Сонце тут *',ідповідно символізує життя і вс та виступає у контекстах антонімічної скерованості (Сош Могила; Сонце, Жііттй - Кров), ■

У наступних прикладах астронім Сонце з тими символічними значеннями функціонує у контекс синонімічної скерованості (Сонце - мати; Сонце * квіт ранок):

Сину мій, дрібна:моя пташино.

Дивляться на тебе сонце й мати .

З усміх&м однаково івеселил (М.РііЛьеьнйУ;

Сестри, збирайте і зносьте нвітті

Будем співати, - .• •

Сонце квітчати, - ‘

Зносьте квітки.

Сонце стрівайте... Ранок йстая (О.Олесь). ' •

Щодо порівняльного аналізу функціонування пстрон Сонце і Місяць, то результати дисертаційного досяІДже дають змогу зробити висновок про те. Ще символічні аначс

яіма Сомцо експлікуються широкою амплітудою ожлнваотей його семантичного обсягу при константі ззіїтилно'і емотивності:

ВОЛЯ: .

Чи ще блисне нам день ясний,

Чи наше сонце закотилось,

Об камінь гострих скель розбилось ". І впала в вечіп мовчавшій? (О.Олссь);

За хмари! Де сонце блискучо жиє,

Не томлячись сяєво лити, .

Де світу набрав би я в серце своє І сам уже зміг би світити (О.Олссь);

ЩАСТЯ, НАДІЯ:

Знов сонця .блиск • чуття,'що по важкій

думок роботі правда відкриваєсь, '

Луч щастя в далі блискає холодній -(І.Франка);

Новий рік для людей подарунки ніс:

кому - долю багряну, ,

кому - сонце з туману ([Драч).

Символіка ж Місяця реалізується завдяки багатству його нотативих потенцій і являє собою контрлрну емотщшо-інну шкалу:

Так знай, що став я Місяцем твоїм,

Так знай, що я не сходжу із орбіти, з пори, що згасла у космічній млі

Й передувала сотворінню світу (М.Вінграиоаськии). . д ,, Дані нашого дослідження показують, що, крім астронімів . нце і Місяць, для ПМ продуктивним є використання назв ґшекравіших, а тому - найвідомішнх зірок: Полярна зірка, га, Арктур, Сіріус. .

У традиційнихх значеннях всі астроніми актуаліг./юті. іу локально-темпоральних характеристик:

Видно в небі світлу Вегу,

У вагоні тиха р*ч (АМалишко);

Зайшла зоря, і встала Вега (В.Сосюра).

Відзначені нами нетрадиційні вживання птсропімів0 псом зосереджені на усталеній антропоморфній метафорпці переосмислень:

Над будинком задумана Вега (В.Сосюра);

Узріли ^ірку ще одну, -

Полярну зірку засіялу (М.Бажай).

В останньому прикладі йдеться про великого Кобзаря, У висновках дисертації узагальнюються основі результати проведеного дослідження, одержані відповідно і застосованих принципів аналізу і з урахуванням конкретної космонімічного матеріалу.

У роботі виявлені семантичні складники значелнєв структури космонімів, яка являє собою ієрархічі організований семантичний комплекс, що складається дифереиційних асертивних та потенційних диспозиціональш ознаїс оніма, релевантність актуалізації яких зумовлюєте ісонтекстуальною прагматшсою. Встановлено, що високе поетичною активністю характеризуються таїїі сел денотативного рівня: спектральні особливості, як*с

харагстерпстшш. Концептуальна ж доцільність пов’язуеть з актуалізацією локально-темпоральних характернеті космонімів. •

У процесі дослідження виявлено що, об'єктиви суб’єктивний характер художньо-мовленнєвої семпнти; космопіма зумовлює актуалізацію поетично ролевантішх озн онімів, які експлікуються не тільки і не стіль: можливостями однієї окремої одиниці мови, скіль: комплексом чинників різних мовних рівнів, а такол; позамовними, екстралінгвальними факторами, в грунтуються на пресупозитивних фонових знаїш декодуючого.

У поетичному мовленні фактори, які детормінук функціонування космонімів, перехрещуючись і поєднуючі розмаїтими способами, дозволяють побудувати еди класифікацію умовних космонімічшхх формул.

Отже, тільки зважакчи на всі можливі фактори, впливають на актуалізацію семантико-сти.лістичні потенціалу космонімів, одного з найцікавіших ь.а ономастикону, можна дати вичерпний ан..ліз, опис семантичного та функціонального аспектів.

Основний зміст дисертації відображений у таї публікаціях: '

1. Семаитико-стилістичний потеїщіал атрибутиві конструкцій з лексемою ПОРЯ//Літердтурна ономаст. української та російської мов: Взаємодія, взасмозв’яа

лї.пр.-К.:НМК ВО, 1992.-С.46-53. ,

2. Колористична експресія поетязмів//Шляхи посилення еістивності практичного курсу української мови та ховання читацької майстерності: Матеріал, обл. міжвузів. /к.-методичн. конф.-Одеса,1992.-С.22-23.