автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Структура метафоры в поэзии Б.И.Антонича

Полный текст автореферата диссертации по теме "Структура метафоры в поэзии Б.И.Антонича"

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Г. С. СКОВОРОДИ

ВАРИЧ НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

г Г Б С Д

/ б ііїол

СТРУКТУРА МЕТАФОРИ В ПОЕЗІЇ Б.-І. АНТОНИЧА

УДК 801.6

10.02.01 — українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Харків —1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті Ім.Г.С.Сковороди Міністерства освіти України

Науковий керівник

. ” доктор філологічних наук, професор

Муромцева Ольга Георгіївна, завідувач кафедри українознавства ХДІІУ ім.Г.С.Сковороди

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Калашннк Володимир Семенович, завідувач кафедри української мови Харківського державного університету

кандидат філологічних наук, доцент Савченко Любов Григорівна, завідувач кафедри українознавства Харківського обласного інституту вдосконалення вчителів

Провідна установа '

кафедра української мови Запорізького державного університету

Захист відбудеться 1993 р. 0 /3 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053 03.

ХДПУ ім.Г.С.Сковороди за адресою: м.Харків, вул.Блюхера, 2.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ХДПУ ім.Г.С.Сковороди за адресою: м.Харків, вул.Блюхера, 2

Автореферат розіслано 1998 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради ' Олексенко О.А.

40Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Українська поезія початку XX століття ознаменувалася значним піднесенням естетичних та світоглядних пошуків. 20-30-і роки, протягом яких вітчизняна поезія, перебуваючи на вістрі суспільно-політичних та культурних подій, зазнала значних зрушень через оновлення тематики, своєрідність форми, новаторство поетики й стилю, індивідуально-неповторне сприйняття світу та інтерпретацію буття, виявилися найбільш плідними щодо наслідків філософсько-мистецьких шукань.

Творчість Богдана-Ігоря Антонича, яка вирізнялася серед поетичного доробку митців Галичини, Радянської України та еміграції синтезом національного світовідчуття і впливу європейського авангардизму, ірраціональним типом мислення і міфософськими засадами поетичного світотворення, цілком закономірно стала предметом літературознавчих студій та грунтовних критичних розвідок як в Україні, так і поза її межами.

Однак яскрава метафорична мова поетичного світу самобутнього українського письменника, яка відбиває не тільки філософські, літературно-мистецькі, а й мовні шукання перших десятиліть XX століття і значною мірою впливає на наступний розвиток літературної мови та стимулює подальші уваги до рідного слова, ще не знайшла належного висвітлення в мовознавчих дослідженнях. Тому обрана тема дисертації, яка дозволяє проникнути в лабораторію поетичної мови Богдана-Ігоря Антонича, увести її в контекст об'єктивного процесу розвитку мови поезії XX століття, є актуальною.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлюють і інші моменти:.

а) поезія Б-І.Антонича тривалий час розглядалася тенденційно,

надовго була вилучена з історії української літератури, що зумовило не досить повне, а іноді й спотворене уявлення як про творчість поета в цілому, так і про його ідіостиль; • .

б) ідіостиль Б.-І.Антонича не описано досі повною мірою, хоча

художня вартість його творчості була визнана сучасниками і високо оцінена в подальших літературознавчих дослідженнях; •

в) в аспекті структурно-семантичних особливостей мегафористика лірики Б.-І.Антонича не була предметом спеціального лінгвістичного дослідження, хоча саме вона здебільшого визначає ідейно-естетичний характер його поезії та сприяє розширенню лексихо-семантичного простору українського вірша;

г) дослідження структури поетичної метафори - один із актуальних напрямів мовознавства, який передбачає поєднання семантичного, граматичного та стилістичного аспектів у вивченні цього явища.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає науковій проблемі кафедри українознавства Харківського державного педагогічного університету ім. Г.Сковороди: «Формування норм української літературної мови в другій половині Х1Х-ХХ століттях-, - унаслідок розробки якої вивчаються питання теоретичної та практичної стилістики, аналізується мовотворчість письменників у контексті об'єктивного процесу розвитку мови.

Мета роботи полягає у виявленні, цілісному й комплексному аналізі структурно-семантичних особливостей метафори та її функціонування в поетичних текстах Б.-І.Антонича.

Досягнення сформульованої мети передбачає вирішення таких завдань: •

1) з'ясувати домінантні риси ідіостилю Б.-І.Антонича;

2) визначити основні семантичні типи поетичних метафор досліджуваного автора відповідно до його художньої моделі світу;

3) на основі опрацьованих мовознавчих джерел охарактеризувати структурно-семантичні особливості визначених метафоричних конструкцій;

4) виявити взаємовплив структури метафори та її функцій.

Об'єктом дослідження обрано поетичну спадщину . Богдана-Ігоря

Антонича, предметом - метафоричні конструкції, зафіксовані в його поезії.

Характер поставлених завдань, специфіка об'єкта й предмета дослідження зумовлюють вибір методів і прийомів лінгвістичного аналізу. Вивчення метафоричних конструкцій базується на принципі підходу до художнього тексту як цілісного явища. В процесі роботи використовувалися методи компонентного аналізу, який передбачає можливість розглядати метафоричну синтагму як структурну організацію з єдністю ознак; індуктивно-дедуктивний метод, який передбачає спостереження, аналіз і класифікацію розглянутих одиниць; контекстний метод, що дозволяє враховувати текстове оточення метафор. •

Наукова новизна дисертаційної праці. Дослідження пропонує першу спробу комплексного лінгвістичного аналізу поетичної мови Б.-І.Антонича в аспекті структурно-семантичних особливостей метафори; У дослідженні знайшла свій подальший розвиток теорія метафори. Це, зокрема, виявляється у висновках щодо впливу семантичної структури Антоничевої метафори на її функції, з одного боку, і щодо впливу виконуваних нею функцій - з іншого (тобто підхід -від метафори до функцій* і -від функцій до

з

метафори-). Практично вперше застосовано міфософський підхід до метафори як ідіопоетичного явища. Лірика Б.-І.Антонича як творця нової поетичної мови розглядається в контексті української та світової літератури початку XX століття.

Матеріалом дослідження послужило близько тисячі метафоричних сполучень різних типів. Вони одержані шляхом суцільної вибірки внаслідок аналізу Віршів поета, опублікованих у найбільш повному на сьогодні виданні його творів.(Антонич Б.-1. Поезії. -К.: Рад.письменник, 1988. - 454с.).

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні наукового уявлення про природу метафори, її мовну та поняттєво-образну основу, типологію поетичної метафори, її.роль в образно-стилістичній організації художнього мовлення. Результати здійснених нами спостережень допомагають пізнати механізм утворення метафор, які поширюють діапазон зображувальних засобів Б.-І.Антонича.

Не менш важливе практичне значення проведеного дослідження. Інтерпретований поетичний матеріал може бути використаний у лексикографічних працях для доповнення словника поетичної мови XX століття, в узагальнюючих дослідженнях із проблем ідіостилю, при укладанні навчальних посібників із історії української поезії, з лінгвопоетики.

Матеріал дисертації може поповнити вузівські курси -Лінгвістичний аналіз художнього тексту- та -Стилістика української мови-, а також читатися як спецкурс. '

Апробація роботи та її результатів. Головні засади дисертаційної праці було викладено на Міжнародних наукових конференціях у Воронежі (1994р.) та в Івано-Франківську (1996 р.), наукових конференціях у Тернополі (1993 р.) і Харкові (1995 р.). Окремі розділи дисертації були обговорені на засіданнях кафедри українознавства ХДПУ ім.Г.Сковороди Матеріали дослідження знайшли відображення в шести публікаціях.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження і має такий вигляд: вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел (кількість найменувань - 181). Повний обсяг дисертації - 168 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету й завдання, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи. .

У першому розділі -Головні проблеми теорії метафори- проведено аналітичний огляд мовознавчих праць, у яких розкрито механізм метафоризації. Аналіз джерел показав, що й досі між ученими існують

розбіжності в розумінні змісту метафори. Більшість із них (О.Авелічев,

Н.Арутюнова, Н.Басілая, О.Черкасова) стрижнем існування метафори вважає взаємодію двох понять, закріплених лексично, яка створює семантичну двоплановість метафори. Поняття двоплановості тісно пов'язане з категоріями істинності/неістинності, які в метафорі розмежовані відносно різних взаємоспол учуваних світів: об'єктивної реальності та світу індивіда.

Узагальнені результати огляду літератури дали підстави твердити, що в ході дослідження структури метафори в поезії Б.-І.Антонича слід спиратися на інтегральну концепцію значення, тобто таку, що вміщує в поняття значення всі семантичні ознаки, виявлені в слові. Провідною думкою ЮЛевіна, І.Стерніна, В.Левицького, М.НІкітіна є твердження, що метафоричне значення рухливе, у ньому сильний прагматичний компонент, семантичні межі розпливчасті.

У сучасному мовознавстві наголошується на тому, що метафоричний зміст не завжди безпосередньо виводиться із складових компонентів прямого значення слів. Мова в даному разі йде про асоціативні ознаки (ті ознаки, які відображують уявлення про предмети і явища, позначені даними словами).

Більшість дослідників розглядає метафору як процес семантичного перенесення на основі аналогії, а не як просте порівняння. Проаналізувавши основні напрямки вивчення структури метафори, за теоретичну основу нашого дослідження обираємо такі положення:

1. Метафоричне значення слова передає нерозчленоване уявлення, у якому суміщені ознаки різних предметів.

2..У структурі значення метафори виділяємо понятійне ядро, що представляє певні ознаки предмета, на підставі яких він виокремлюється з ряду- інших предметів, та образно-чуттєве уявлення предмета - його індивідуальний узагальнений образ.

3. Емотивно-оцінні відношення зосереджені в конотативному компоненті семантичної структури метафори.

4. При семантичному .аналізі метафори виходимо з доведеного в мовознавстві положення про значення слова як певну структуру, до якої входять найменші елементарні одиниці - семи. Будь-який набір сем визначає певне узуальне значення, закріплене в словниках. У процесі індивідуального вживання відбувається прирощення смислу, внаслідок чого виникає потреба розглядати відповідні нові семи.

5. Для опису осмислення метафори використовується також поняття «актуалізація семиї тобто набуття нею більшої ваги в поетичному контексті

порівняно з узуальним уживанням.

6. Головною одиницею аналізу обираємо бінарму - метафоричне словосполучення, до складу якого входить метафоричне слово, що вступає в нестандартні зв'язки з оточуючими лексемами, і компонент стандартного контексту, який дозволяє розшифрувати метафору, - модифікатор. .

7. Ідучи в нашому дослідженні від семантики, враховуємо також

граматичні зв'язки в метафоричних конструкціях. Розглядаємо найбільш частотні групи метафоричних словосполучень - генітивні та предикативні. В окремих випадках залучаємо до аналізу лексеми максимального метафоричного контексту. .

Основні риси ідіостилю Б.-І.Антонича проаналізовано в підрозділі •Трансцедентність як основа семантичного перенесення в поезії Б.-І.Антонича», де розглянуто метафору як можливість особливого світобачення. Одержані результати свідчать, що саме метафора через її здатність раптово зближувати два явища, створюючи нову художню реальність, найбільше відповідала головній меті поета: створювати окрему дійсність, а не відтворювати існуючу. Це зумовило транснендентність характеру семантичного перенесення, на основі якого компоненти метафори об'єднуються в єдину структуру, всеохопність основних естетичних центрів поетичної світобудови, що з'єднувала ліричного суб'єкта із міфологічними, космогонічними та урбаністичними символами. .

Визначена риса є домінантною для ідіостилю даного автора, де трансцендентний характер змістової структури метафори стає засобом розширення меж відтвореного світу та індивідуалізації його мовного оформлення. • •

Метою другого розділу -Семантичні типи метафор на позначення астральної моделі світу» є спроба визначити основні семантичні типи метафор як провідного способу створення астральної моделі світу в поезії Б.-І. Антонича в кйнтексті філософсько-мистецьких засад його творчості.

Аналіз показав, що космос міфопоетичного уяіверсуму Б.-І. Антонича, представлений у нашому дослідженні 6 .космонімами, значною мірою збігається з усталеним набором традиційних образів у народній творчості (сонце, місяць, зорі, Лев) та доповнений термінами (метеор, комета), центрований відносно денного світила і поліиентричний відносно нічних. Центральними у складі астральної моделі поетичного всесвіту Антонича є сонце га місяць. .

Найбільш частотним (49) серед метафор із солярним компонентом є такий семантичний тип, де з модифікатором сонце поєднується предметно-конкретне слово. За різноманітності таких метафоричних сполучень вихідні елементи їх -не-.

1) предмети побуту українського села (плахта сонця, сніп сонця. дзбан сонця):

2) явиша культури (ліра сонця, кран сонця).

В основу формування образу сонця як елемента соціологізованого, урбаністичного пейзажу покладено семантичне зрушення за каналом «цілісність - деструкція- (кусень сонця, шрапнелі сонця).

Б.-І.Антонич створює особливий метафоричний світ, який містить неживу й живу природу у їх взаємопов'язаності, що досягається також поєднанням астроніма з назвами рослин (диня сонця), уживанням зооморфних (метелик сонця) та антропоморфних (сонце спить) метафор.

Образ сонця, який у зооморфних метафорах збірок «Три перстені- і •Зелена Євангелія* мав позитивне емотивне значення, виступав виразником радості й гармонії зі світом, був уособленням юності, символом краси, кохання, у збірці -Ротації* набуває іншого конотативного значення. Так, у метафорі -...сонце. мов павук, на мурів скіснім луку Антен червоне павутиння розіп’явши. Мов мертві мухи, ловить і вбиває звуки- (с.2351, яка накладається на порівняння, образ сонця набуває дуже виразного негативного забарвлення. Оскільки павук - це -членистонога тварина з отруйними залозами, що звичайно живиться дрібними комахами, вловлюючи у виткану нею самою павутину-1 , а слово сонце займає позицію зооніма в названому метафоричному контексті, то небесному світилу надаються риси павука - підступність, хижість, потворність. Однак використання технічного терміна антени в одному семантичному ряді павутиння-проміния зближує Антоничеве сонце з міфологічним, фольклорним образам павука, засновника світу, адже призначенням антен і є -ловити- звуки і -вбивати* (транслювати) їх, сприймаючи натомість інші.

: . Аналіз метафоричних висловлювань, до складу яких уходить астронім

місяць, свідчить про поєднання катастрофізму та інтимізації в зображенні нічного світила в усіх розглянутих метафорах: зооморфній (драконе місяцю), антропоморфній (череп місяця), у сполученні з іменником на позначення рослин чи їх частин (місяць - золотий горіх) та на позначення конкретно-побутового предмета (чару келих). Це вирізняло Антоничеву лірику з-поміж тогочасної поезії і мало значний вплив на процес розвитку поетичної мови.

Проілюструємо ці положення на прикладі метафори «У круглім місяці кориті Ініч] Замісить тісто золоте- [с.3561. Прямі значення слів корито і місяць відносять компоненти, які складають метафору, до різних

1 Туг і далі значення слів тлумачимо за виданням: Словник української мови: В10 т.

Л’ед. колегія: І.БІлодід (голова) та інші - К-. Наук, думка, 1970-1979-

семантичних сфер. Корито - лексема на позначення конкретного предмета із сфери повсякденного уживання, а лексема місяць позначає предмет космічний, що за своїми фізичними параметрами значно перевищує корито, небесне тіло не можна помістити в цій посудині. Однак предметне зближення відбувається через специфіку їх комплексного сприйняття органами чуття, передовсім за формою, що підкреслено уживанням епітета

КРУГЛИЙ.

Як показав здійснений у цьому підрозділі аналіз метафор із модифікатором зірка (зоря), сузір'я Лева, комета, метеор, найбільш частотним є перетин названої синтагми природної парадигми із парадигмою людина. Це свідчить про надання автором під час створення художньо-образної картини світу особливої ваги взаємозв'язку людини Із зоряним небом. Розширення спектра зв'язків космонімів з іншими лексемами через семантичну сполучуваність у метафоричних висловлюваннях із конкретними іменниками (підкови зір) та словами на позначення рослин (лілеї зір) сприяє збагаченню мовно-художнього ґрунту української поезії яскравими прикладами індивідуально-неповторних образів.

Третій розділ - «Типи метафор на позначення земної моделі світу» -містить такі підрозділи: «Метафоризація як засіб утілення біологізму життя», •Типи метафор із рослинним, компонентом», -Метафори на позначення тварин і птахів».

Як показало наше дослідження, мотиви антоничівського біологізму особливо яскраво втілилися в метафоричних конструкціях на позначення земної моделі світу. Відповідно до цього аналіз метафор, здійснюваний у данойу розділі, передбачає виділення їх основних семантичних типів у руслі антоничівської концепції біологізму життя.

За нашими спостереженнями, найбільш частотними (63) « метафори, до складу яких уходять іменники на позначення дерев. Уживання лексем відзначасться надзвичайною різноманітністю. Серед них - 13 найменувань (у дужках указано індекс частотності найбільш уживаних слів): дуб (8), явір (6), вільхи (3), клен (3), липи (3), береза, верби, пальми, вишні, терен, лавр, яблуні, черемхи. •

Зображення картини язичницької повнокровності життя, наділення природи анімістичними рисами, зумовило перевагу антропоморфних метафор. Серед них досить розпозсюдженими є генітивні конструкції, де метафоричне значення формується за каналом перенесення ^частина тіла людини - рослина». У віршах, які входять до першої збірки, метафори мають проективний характер. і є здебільшого усталеними поетичними словосполученнями. Іменних, який змінює своє значення у складі метафори,

називає не предмет, а ознаку предмета, вираженого другим словом бінарми. Наприклад, у вірші .Перший сніг- бінарна куделя верховіття у метафоричному контексті -На куделі верховіття сиве павутиння» [с.15і може бути потрактована як розлоге верховіття,

У подальших збірках посилюється концептуальне начало та, відповідно, стає виразнішою індивідуальна творча майстерність автора.

Одним із неповторних індивідуально-авторських варіантів побудови метафор є накладання семантичного перенесення -фізичні дії людини - стан природи- на міфологічну основу. Характерним прикладом є метафора з вірша «Скарга терну-: -Щоночі скаржиться рослинним болем терен. Що мусів він чоло Христа колоти- Іс. 147]. У даному випадку не можна витлумачити семантику бінарми терен скаржиться, виходячи тільки з буквальних значень слів терен - «колючий кущ- і «скаржитися - висловлювати скарги про неприємності, біль». В основі перенесення покладене уявлення про терновий вінець як символ страдництва. Тут маємо також відображення закону, властивого світу народних вірувань: подібне породжує подібне (завдаючи болю іншим, сам відчуваєш біль).

Рослинна підсистема земної моделі світу містить значку кількість (42) метафор, до складу яких уходять іменники на позначення квітів. Як правило, ці слова уживаються у формі, що викликає уявлення про множинність об'єктів (квіти, квіття, сальви, лілеї, фіялки, рожі, агави, півонії, гвоздики, троянди, левконії, маки, ромашки, тюльпани). При цьому названі лексеми, збуджуючи у свідомості читача відповідні образи природних реалій, є не тільки засобами пейзажних характеристик зображуваного світу, а й способом об'єднати в єдине ціле усі форми природного буття, насамперед природу й людину.

. Частотність метафор, до складу яких уходять лексеми на позначення трави й кущів - незначна (8), але в системі зображальних засобів відтворення мовної картини світу вони відіграють помітну роль.

Усі метафори, вбираючи в себе враження зорові, слухові й дотикові, поєднують їх так, що реальна предметність набуває нових, не помічених доти якостей, або ж утрачає свої природні ознаки.

Метафори, де модифікатором є іменник на позначення ділянки земної поверхні (15), відзначаються посиленим функціональним навантаженням. Пейзажні функції Значно ослаблені, натомість посилюються символічні функції. Зокрема, ліс через призму метафоричного бачення Б.-І, Антонича наближається до міфологічних образів, знаних ще з сивої давнини. Ліс, на відміну під обжитих, окультурнених місць - простір найбільш природний, первісний, а тому й можновладний. Звідси - актуалізація в метафорах із

іменником на позначення лісу поряд із семами буквального значення сей образності. .

Щоб проілюструвати ці положення, розглянемо метафору ■Перина моху на постелі лісу» Іс.2271. Не зіставні в буквальному контексті поняття рослинного сзіту ліс та конкретно-побутове слово постіль поєднуються в метафоричному виразі під впливом зорових, слухових, дотикових асоціацій. Семантичне перенесення зумовлене не зрушеннями на структурному рівні, а побутовими уявленнями. Поверхня землі в лісі вкрита хвоєю, листям, вона м'яка, пружинить під ногами, шелестить. Можна сказати, що це не покриття землі, а постіль лісу. З іншого боку, підгрунтям для семантичного зрушення стали й міфологічні уявлення. Поєднання в межах максимального контексту з найменуванням ліс лексем сон, вертаешся. колиска дозволяє зробити висновок про актуалізацію в метафоричному значенні біиарми постіль лісу семи образності: -те, що уводить в іншу дійсність-. Оскільки

характеризуючою рисою іншої дійсності е образне значення слова колиска -•дитячі роки, ранні літа-, - вважаємо, що одним із варіантів інтерпретації даної метафори може бути тлумачення -первісний ліс-.

Зоо-орнітальна підсистема земної моделі світу в ліриці Б.-І.Антонича не належить до центральних. Мовно-художня майстерність поета в її створенні виявляється в умінні побудувати незвичні конкретно-чуттєві образи (переважно антропоморфні), у яких постають в оновлених зв'язках не лише традиційні зоо-орнітальні найменування. Б.-І. Антонич уводить до складу метафор такі зооніми, які залишилися осторонь мовно-художньої тканини поетичних творів. У метафорах подібного типу ознаки, покладені в основу семантичного зрушення, налезать як до рівня значень компонентів, так і до народно-побутового уявлення про характер і повадки тварин-референтів модифікатора.

. Більшість метафоричних Словосполучень, за допомогою яких автор надає тваринам і птахам анімістичних рис, уживається на позначення психічного стану.Такими є, зокрема, метафори .із дієсловами мовлення. У метафорі з вірша -До гордої рослини, цебто до себе самого*: -Співає сонно гімн гниття черва- 1 с.23І дієслово співати поєднується із поняттям черва. Лексема черва не містить у своєму прямому значенні семи -здатність створювати звуки-, тому не може в буквальному контексті сполучатися із названим дієсловом. Контекстуальне вживання в одному семантичному ряді з даними лексемами іменника гниття вказує на джерело такого психічного стану, який зіставний із станом людини, що співає, - піднесення, захоплення. Процес гниття - це необхідна умова існування черви, тому вона радіє йому. Можна сказати, що черва - не кишить, а співає. Незвичне для

поезії поєднання в одному тексті слів співати, гімн, з одного боку, та черва. гниття. з іншого, надає особливо! виразності та яскравості метафоричному висловлюванню.

Як випливає із нашого дослідження, лише одна метафора з вірша •Ліс*: ■Навчися лісової мови Із книги лисів і сарнят!- Іс.1231 - утворена внаслідок поєднання зооніма (лиси, сарнята) із конкретним предметом (книга). Зіставлення понять у структурі іменникової конструкції книга лисів та сарнят є досить прихованим , можна говорити тільки про асоціативне порівняння. Воно зумовлене наявністю в буквальному значенні слова книга теч •джерело знань, мудрості», /естетичне задоволення* та народнопоетичними, побутовимиуявленнями про лиса як хитру, мудру тварину і сарну як взірець витонченості, грації, краси. Позитивна семантика метафори посилюється внаслідок уживання зменшено-пестливої форми сарнята та актуалізацій сей •важливість, цінність* (книга - «важлива за змістом книжка*; -лис - ссавець із цінним ХУТРОМ»).

У четвертому розділі -Метафори інтрамояельного простору» проаналізовано конструкції на позначення часу та метафори кола. Дослідження виявило, що спектр метафоричних образів, які становлять Антоничеву модель світу, настільки широкий, що правомірно говорити не лише про вертикальну структуру світу (зв'язок між небом і землею - двома основними точками світобудови), а й про метафори інтрамодельного простору. Спираючись на концепції В.Телії, І.Грицютенка, М.Кочергана та інших щодо зв'язку поетичної метафори з максимальним контекстом, де ^ вона народжується, у якому існує і з яким розпадається, встановлюємо основні типи метафор. їх структуру можна представити як єдність семантичних моделей на основі часових зрушень та метафор кола.

Виходячи з тези І.Огієнка про тематичне коло Антоничевої образності, автори праць зазначають, що в досліджуваній поезії багат&вимірність світобудови реалізувалася і в часових координатах. Формальними позначеннями часу можна вважати пари давньослов'янського фольклору: день - ніч. Цього погляду дотримуємося і ми в нашому дослідженні, що зумовило необхідність провести аналіз, відштовхуючись від образно-понятійного змісту метафор із антиномічними часовими модифікаторами. . .

У ході дослідження встановлено, що для мовотворчості Б.-І.Антонича показовим є наскрізне високочастотне вживання антропоморфних метафор, понятійне ядро яких становить динамічна дієслівна ознака. За мінімуму словесного матеріалу така метафора має значну інформаційно-образну наповненість.

За нашими спостереженнями, з іменником ніч переважно поєднуються дієслова фізичної дії. Серед них конструкцій виділяються метафори, де постійні поетичні вислови оновлені в розширеному контексті. Так, у висловлюванні -Сплигнула ніч з шумких дерев, втікаючи понад дахами» Іс.291 ускладнюється семантична структура загальномовної метафори ніч пройшла через заміну дієслова йти лексемами сплигнула, втікаючи та його обставинно-означальною конкретизацією. Уточнення змісту усієї метафори, зумовлене як актуалізацією семи -стрімкість-, так і зоровими асоціаціями, доповнює часову характеристику. Можна сказати, шо з настанням ранку ніч не відійшла, а сплигнула з дерев, утікаючи. Очевидно, мова йде не про ранній світанок, коли тільки-но починає розвиднятися і природа поступово звільняється від нічної темряви, а про пізніший час, коли раптово зникають останні атрибути ночі.

У ході дослідження семантичної структури метафори кількісно обмеженої (8) групи генітивних антропоморфних словосполучень встановлено, що їх зміст прозорий, іменникова ознака, яка не потребує обґрунтування, передана в чіткій конкретній формі. Поетичне мовлення Б.-І. Антонича, як правило, надає нового стилістичного звучання усталеним конструкціям із часовими лексемами день, ніч, які мають у своєму складі компоненти на позначення частин тіла живої істоти або називають внутрішній стан людини: «Хочу вирізьбити днів обличчя вірша золотом» [с.1311, «Сплітається і розплітається дня усміх» {с.237І, «Над нами віком ночі ліс накритий- (с.78), -груди дня- [с.2101.

Ці компоненти можуть уживатися як в прямому, так і в переносному значенні. Наприклад, для з'ясування семантихи першої з наведених вище метафор ми не можемо обмежитися запропонований А.Вєжбицькою міркуванням типу: днів обличчя - «(думаю про дні) - можна сказати, що це не дні, а людина, чиє обличчя я'різьблю». Це міркування ватворює механізм тільки первинного семантичного перенесення «частина тіла людини - період доби-. У межах максимального метафоричного контексту через поєднання із тричленною метафорою -вирізьбити вірша долотом» реалізується вторинне семантичне перенесення. Воно ґрунтується на образній семантиці слова обличчя - -найбільш показова сторона явища-, «сукупність основних якостей чого-небудь, його суть».

У процесі аналізу стає очевидним, що поняття лень-ніч у поезії Б.-І. Антонича зіставні з поняттями минуле-теперішнє. Ліричний герой Б.-

І.Антонича є одночасно і свідком і учасником минулих подій, але переживає і осмислює їх з позицій сучасності. Про це свідчить особливий тип метафори, що є продуктивним у проаналізованій поезії, - метафори,

пов'язані з пригадуванняи-анамнезисом. За Б.-І.Антоничем, історичне минуле виступає одночасно як індивідуальне, особистісне минуле, як спогад, як пригадування первісного існування: -Дочасності красо незглибна. Невже ж тобою не п'яніти?- (с.951, -Тут не бажаєм більш нічого - Обкутатися мохом сну. В прапервісний природи морок. В прадавню впасти глибину-{с.1221. Вони передають безперервність, иекінечність земного життя, витоки якого - в першооснові всього сутнього, у загадковому джерелі життя. Серед природи людина пригадує те, що вже було побачене її душею, але виявилося забутим, витіненим тілесними бажаннями. Тому вона шукає й пізнає, тобто пригадує все істинне, досконале й прекрасне, до чого була залучена її душа. •

Метафори цього типу об'єднують природу І людину в єдиний неподільний світ, у якому постійно відбувається взаємоперетворення (наприклад, вірші «Праліто*, «Змія»), Цей специфічний метафоричний мікроконтекст пов'язаний, безумовно, із теорією про перехід людства від гетеротрофного до автотрофного стану. Пройти цей шлях належить індивідуально, осібно, не випадково автор постійно наголошує на займеннику ТИ: -Мов папороть, перед очами Стає прапервісність твоя. Ти ще рослина, ти ще камінь. Тебе обкручує змія- Іс.1231

Семантика метафор кола пов'язана насамперед із буквальним значенням лексеми коло («замкненість, рівно віддаленість усіх точок від центра-) та його образно-символічним переосмисленням. Чинником семантичного перенесення є також міфологічні уявлення про центр світобудови, про життєвий колообіг, про замкненість чи розімкненість простору. Найчастіше - це конструкції, до складу яких уходить лексема на позначення конкретного предмета у сполученні з абстрактним поняттям типу «Перстень натхнення на серці гремтЙтЬ« (с.111), «Людино, думки циркулем вимірюй зорі і міста!» (с.ібО]. Якщо уживання в метафоричному контексті лексем на позначення коштовних виробів є традиційним в українському та світовому віршуванні, то введення в мовно-художній простір вірша слів на позначення приладів було новим явищем, характерним для 20-30-х років XX століття. Найбільш виразно прадавні уявлення про закони універсального колообігу виявлені в індивідуально-авторських конструкціях із стрижневим дієсловом із значенням кругового руху: «Закрутився світ безкраїй» (с.1211. «І місто котиться в провалля- [с.245І.

Цілісний аналіз творчості Б.-І.Антонича показує, що метафора кола є моделлю інобуття, а не реальної дійсності. Інша дійсність, за Б.-І.Антоничем, формується в струмені сновидіння, творчості, піднесення. Тому вона представлена несподіваними зв'язками між конкретними

предметами й виявом підсвідомого ліричного чуття: «Огородити трйба конче, покласти мур з кзміння й сну» [с.105і, »Ше пзи'таю: білий дім, де стіни з дерева та мрії» [с.98І, -Місто - сонет з хаміння. цегли й скла» (с.323І. Як випливає з дослідження, реальна предметність переходить у сферу надреального, і перехід цей здійснюється за законами міфологізації буття. Можна говорити про створення деякого ідеального простору, окресленого конкретними предметами (мур, дім, стіни, дерево, цегла). Головна його риса - гармонія кола, заповненого не конкретно-побутовими предметами, а формами й результатами підсвідомої діяльності людини (сонет, мрії, сон). Встановлюється аналогія між фізичним універсумом і психічною реальністю.

ВИСНОВКИ

Поетична мова Богдана-Ігоря Антонича, яка в контексті літературно-мистецьких шкіл і напрямків початку XX століття вирізнялася поєднанням прадавніх витоків національного світосприймання із західноєвропейськими модерністськими пошуками, не тільки складає органічну частину словника української мови, а й відтворює специфіку нової поетичної свідомості.

Найбільш повно й концептуально мовні, філософські та літературно-мистецькі шукання перших десятиліть XX століття відбилися в комплексі засобів і прийомів Б.-І.Антонича, зокрема через особливості семантичної структури поетичної метафори. '

Метафора в результаті дослідження її струхтури трактується нами як семантичне зрушення на основі аналогії між об'єктами позамовної дійсності, що належать до різних класів. Зіставлено не цілісні об'єкти, а окремі схожі їх ознаки, встановлено подібність на основі збігу за цими ознаками; аналіз проводився на рівні окремого актуалізованого значення і послідовного опису семантичного перенесення з урахуванням як очевидних, так і прихованих семантичних компонентів.

Метафора Б.-І.Антонича пов'язана також із системою асоціативних комплексів, утворених із значень, спільних для представників української культури, шо зумовлює необхідність враховувати в окремих випадках екстралінгвістичний національно-культурний компонент семантики метафори.

Своєрідність мовомислення поета зумовила міфософсьхигі підхід до семантичного аналізу його метафори: орієнтація передусім на виокремлення компонента, що характеризує внутрішньо-індивідуальне осягнення світу та буття через призму міфу (як пантеїстичного, так і християнського).

Метафоричні конструкції являють собою образно-змістові єдності метафоричного слова та модифікатора* тобто становлять мінімальний метафоричний контекст. Хоча саме ці одиниці були предметом нашого дослідження, ми враховували рухомість меж мінімального метафоричного контексту та особливості максимального метафоричного контексту, розуміючи під ним не тільки простір окремого вірша, а в окремих випадках -метафоризм світобачення поета, певний концепційний прояв його письма.

Аналіз складу метафоричних бінарм, способів поєднання їх компонентів, з'ясування функцій метафор дозволив установити, що змістову структуру метафори Б.-І.Антонича можна представити як єдність семантичних типів, які відображують картину світу в астральній, земній моделяхта в інтрамодельному просторі.

Астральну модель світу відтворюють метафори із компонентом сонце, місяць, зорі, комета, Лев, метеор, небо. Сутнісною рисою метафоричних синтагм із модифікатором на позначення небесних реалій є індивідуально-авторське оновлення традиційних поетичних виразів, за якими закріплене стійке образне значення «небо-верх » благо».

Семантичні типи метафор із компонентами на позначення рослин, тварин і птахів становлять земну модель світу суголосно філософії життя як біологічного факту. Серед них центральною є рослинна підсистема даної моделі.

Вивчення й аналіз структури метафори інтрамодельного простору дозволив установити такі закономірності:

1) усі природні реалії зіставні з антиномічними позначеннями часу: день і ніч;

2) злиття часових площин - минулого й теперішнього - формує метафори, пов'язані з пригадуванням - анамнезисом; образи природних реалій у даному випадку не є засобом конкретизації часових характеристик;

‘ 3) метафори кола об’єднують природу і людину в єдиний неподільний світ, у якому постійно відбуваються взаємоперетворення.

Особливості структури метафори Б.-І.Антонича зумовили і своєрідність їх функціонування: а) уживання лексем природної парадигми на місці модифікатора ослаблює пейзажну функцію - метафора тяжіє до символу; б) перенесення психічного стану людини на явища природи відображує самодостатність, одухотвореність природних реалій; в) при злитті світу природи із світом людини останній не посідає панівного становища; г) природні та часові реалії можуть виступати медіатором між міфопоетичними полісвітами.

Основні семантичні типи метафор, які всеохопно відображують картину світу, не тільки послужили основним засобом створення індивідуально-поетичного мислення Б.-І.Антонича, а й значною мірою вплинули на подальший розвитох мови поезії XX століття. -

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Варич Н.І. До проблеми дослідження поетичної мови Б.-І.Антонича //Пошуки взаємодії сучасної педагогіки, мистецтва, освіти (проблеми теорії та практики): 36. наук. пр. Вип. 1. - К.: МКА, 1997. - С. 1-5.

2. Варич Н.І. Метафори із вегетативним компонентом (дерево) у поезії

Б.-І.Антонича // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Сер.

Літературознавство. Вип. 4(15). - 1997. - С.84-88.

3. Варич Н.І. Метафори з компонентом «сонце- 5 астральній моделі поетичного світу Богдана-Ігоря Антонича // Пошуки взаємодії сучасної педагогіки, мистецтва та освіти (проблеми теорії та практики): 36. наук. пр. Вип.2.-К.: МКА, 1997. - С. 1-5.

4. Варич Н.И. Метафорическая синтагматика лексем природной парадигмы в поэзии Б.-І. Антонича // Материалы по русскославянскоиу языкознанию: Межвуз. сб. науч. трудов. Вып. 20. - Воронеж: Петровский сквер, 1994. - 115 с.

5. Варич Н.І. Домінуючі словотвірні типи у складі метафор Б.-

І.Антонича //Филологический анализ: Теория, методика, практика:

Межригиональный сборник научных статей. - Киев - Харьков - Херсон: АПН Украины, ХГПУ, Херсонский государственный педагогический институт. Вып. 8. - 1996. - С. 1б2-1б6.

6. Варич Н.І. Метафора як процес семантичного перенесення // Лінгвістичні дослідження. Наук, вісник. - Харків: ХДПУ, 1997. -С. 16-22.

АНОТАЦІЇ

Варич Н.І. Структура метафори в поезії Б.-І.Антонича.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю Ю.02.01.- українська мова. - Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Харків, 1998.

Дисертацію присвячено дослідженню поетичної метафори Б.-'

І.Лнтонича в структурно-семантичному аспекті. У дисертації визначено основні семантичні типи метафор відповідно до мовно-художньої моделі світу поета. На основі міфософського підходу до метафори як ідіопоетичного явища охарактеризовано структурно-семантичні особливості визначених конструкцій, виявлено взаємовплив структури метафори та її функцій. Лірику Б.-І. Антонича як творця нової поетичної свідомості розглянуто в контехсті української та світової літератури початку XX століття. Основні результати праці знайшли практичне застосування на заняттях із лінгвістичного аналізу тексту та стилістики.

Ключові слова: поетична мова, міфософський підхід, метафоричні конструкції, структура метафори, мовно-художня модель світу.

Варич Н.И! Структура метафоры в поэзии Б.-И.Антонича.- Рукопись.

. Диаїртация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01.- украинский язык.- Харьковский государственный педагогический университет им. Г. С. Сковороды, 1998.

Диссертация посвящена исследованию поэтической метафоры Б.-И.Антонича Ь структурно-семантическом аспекте. В диссертации определены основные семантические типы метафор в соответствии с художественно-языковой моделью мира поэта. На основании мифософского подхода к метафоре как идиопоэтичесхому явлению дана характеристика структурно-семантических особенностей выделенных конструкций, определено взаимовлияние метафоры и ее функций. Лирика Б.-И,Антонича как творца нового поэтического сознания была рассмотрена в контексте украинской и мировой литературы начала XX века. Основные результаты работы нашли применение на занятиях по лингвистическому анализу текста и стилистике.

Ключевые слова: поэтический язык, мифософский подход,

метафорические конструкции, структура метафоры, художественноязыковая модель мира

Varych N.I. Metaphor structure in B.-I. Antonych poetry. - Manuskript.

Thesis for candidate’s degree by speciality 10.02.01. - the Ukrainian language. - Kharkiv State Pedagogical University named after G.Skovoroda, Kharkiv, 1998.

The thesis is devoted to the research of B.-I. Antonych poetical metaphor in the structural-semantic aspect. The thesis has main semantic metaphor types defined in accordance with the poet's figurative model of the world. Using mythophilosophic method the characteristics of the structural-semantic peculiarities of given constructions, the interaction of the metaphor structure and its function are described here too. B.-I. Antonych was the creator of the new poetical consciousness, so his lyrics has been considered in the context of the Ukrainian and world literature of XX cen. The main results of the thesis were used in lessons on the linguistic analysis of the text and stylistics.

Key words: figurative speech, mythophilosophic method, metaphor constructions, metaphor structure, figurative model . of the world.

Підписано до друку 13.05.98 р, '

Об’єм Ідр. а. . Обл.-друк, а,- 0,75

■ Формат паперу 60x84 І/І6 . .

Тираж 100 пр. _____________;___________________За». 22/84

Друкарня ХВУ, м. Свободи, б