автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Структура складу и особенности его развития в английском языке (диахроническое исследование)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Структура складу и особенности его развития в английском языке (диахроническое исследование)"

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ іи. І. І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

Ргв Ой .

. с ^ ГАВРИШ Наталія Панасівна

5 щ

ІТРУКТУРА СКЛАДУ І ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

(Діахронічне дослідження)

Спеціальність 10.02.04 — германські мови (англійська)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ОДЕСА — 1994

Робота виконана в Одеському державному університеті імеї

І. І. Мечникова.

Науковий керівник — доктор філологічних наук, професо ТАРАНЕЦЬ Валентин Григорович

Офіційні опоненти — доктор філологічних наук, професо ПОНОМАРЕНКО Лілія Олександрівн

— кандидат філологічних наук, доцен ЄРЬОМЕНК.0 Тетяна Євстафіївн

Провідна організація — Дніпропетровський державний універ ситет

Захист відбудеться 15 вересня 1994 року о 13 годині на засідаї ні спеціалізованої вченої ради, шифр К 068.24.08 з філологічнії наук в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечников (270058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 130).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеї Одеського державного університету.

Автореферат розіслано «■'ІО» __1994 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради ' ТХОР Н. ЛІ

ґ

П'

Останнім часом значно зріс інтерес до гуманітарних наук, в тому числі і до мовознавства як в цілому, так і до окремих його розділів. Дальшого розвитку набула і діахронічна фонологія, яка вивчає зміни в структурі і функціонуванні фонетичних одиниць і системи в історичному плані. На сучасному етапі намітилась тенденція до об’єднання досліджень синхронних мовних явищ з діахронічними. Саме таке поєднання може не тільки виявити суть тих чи інших мовних явищ, але й розкрити причини їх змін, які ще й досі залишаються нез’яшваними. Це і визначило актуальність обраної теми дослідження.

Інтерес до проблем складу і складоподілу виявився в появі значних монографічних досліджень (Курилович, 1962; Таранець 1981; Панфилов, 1985; Куліна, 1985; Потапова, 1986; Чоботар, 1987 та ін.), в яких головна увага приділяється визначенню етимології складу, його структури і особливостей функціонування в різні періоди розвитку мови.

Фонетичну структуру складу на матеріалі англійської мови вивчали і вивчають багато вчених, серед яких найгрунтовнішими є дослідження Г. П. Торсуєва (1962, 1975, 1977). Проте в цих працях проаналізовані сполучення приголосних в межах складу тільки в сучасній англійській мові і на матеріалі лише словників. Залишились не аиірішенниміи 'питання частоти вживання тієї чи іншої структури в мовленні, в зв’язаних текстах писемних пам’яток. Структура складу в давньоанглійській мові розглянута в монографії А. Ю. Степанавічгоса (1987). Проте автор не торкається питань динаміки розвитку структури складу в середньоанглійській і ново-англійській мовах. Контрастивному дослідженню особливостей структури складу і його функціонування в сучасній англійській мові в порівнянні з українською присвячена дисертація В. В. Не-чепуренко (1992).

Досі немає робіт, в яких би розглядались структури складу в англійській мові та особливості його функціонування в різні історичні періоди. Крім того, цікавим є невивчене питання дистрибуції складу в межах морфеми і слова, що визначає його функціональне навантаження.

Все це визначає актуальність даного дослідження, Метою дисертаційної роботи є типологічний аналіз стру-

ктури складу і його функціонального значення в англійській мові давнього, середнього та нового періодів, виконаний на матеріалі писем'ннх пам’яток відповідних історичних пеір іодів.

У дослідженні ставляться такі завдання:

1 .Визначення різновидів структури складу в різні періоди історії англійської імови.

2. Аналіз фонетичного наповнення структури складу в кожному періоді існування мови.

3. Визначення динаміки розвитку складових структур в діахронії та вивчення фонетичних змін, виявлених в різні періоди історії мови і по можливості .встановлення їх походження.

4. Розгляд зміни складу в нерозривному зв’язку з морфемною структурою слова.

5. Визначення загальних тенденцій розвитку структури складу в істоірії англійської мови.

На захист виносяться такі положення:

1. На початку складу (і слова) в усі періоди розвитку англійської мови зустрічаються лише такі сполучення приголосних, які утворюють висхідну з,міну артикуляційної .напірупи (крім запозичених слів).

2. Сполучення приголосних, що знаходяться в кінці складу (слова), утворюють «изхідну, висхідну чи рівну зміну (або їх комбінації) артикуляційної напруги в .протилежність початку складу.

3. Розвиток англійської мови свідчить про фонетичне посилення початку слова (складу) і послаблення його кінця, що привело до стягнення фонетичної структури слова в напрямку до його кореня.

4. Різні типи консонантних сполучень дозволяють розрізняти сильну (початкову), серединну і кінцеву (слабку) фонетичні позиції в слові.

5. Розвиток англійського складу вказує на збільшення кількості реалізованих в ньому морфем, що свідчить про компресію мовної інформації в межах однієї одиниці мовлення.

6. Припускається, що історичні зміни структури складу викликані перш за все змінами на граматичному та лексичному рівнях.

Новизна дослідження в тому, що вперше (розглядається в діахронічному ас-пекті структура складу, її частота і особливості розвитку та функціонування в англійській мові.

Наукова цінність роботи полягає у визначенні загальних тенденцій розвитку структури складу в англійській мові, починаючи з давнього періоду і до нашого часу. Встановлення закономірностей в розвитку структури складу дозволяє точніше реконструювати фонетичну систему мови і прогнозувати загальні тенденції в розвитку структури складу на майбутнє.

Практичну цінність роботи становить те, що результати дослідження можуть бути використані в лекціях з іс-

торії англійської мови, в методиці викладання англійської мови як іноземної, в спецкурсах, студентських наукових гуртках і семінарах, а також прц написанні курсових і дипломних робіт.

Матеріалом для дослідження послужили вибірки

з текстів писемних пам’яток, що відносяться до різних історичних періодів, а саме: вибірки з «Англо-саксонського літопису» і «Бео-вульфа» — давньоанглійського періоду (10015 складів); «Літопису Англії» Кепгрейва і «Кентерберійських оповідань» Чосера — се-редньоанглійського періоду (10020 складів) і вибірок з творів сучасних англійських письменників та істориків: (Н. Bates, A. Christie, L. Hartley, Т. Wain, М. Briggs та ін.) (10732 склади).

В роботі використані різні методи дослідження: струк-тур.но-'статіи'стичшш, функціональний і порівняльно-історичний.

Апробація роботи. Основні положення дисертації знайшли відображення у виступах на наукових та иауково-мето-цичних конференціях та семінарах Київського педагогічного інституту іноземних мов (1989 p.), Чорноморського вищого військово-морського училища ім. Нахімова (1991 p.), міжвузівській науковій конференції з проблем контрастивної лінгвістики (Кіровоград, 1993 р.), науковій конференції Одеського державного університету (секція фонетики і фонології, 1994 p.). Результати роботи відображені в чотирьох публікаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу ,трьох глав, заключення, списку використаної літератури і додатку (в роботі представлено 31 таблицю та 7 рисунків).

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дається обгрунтування вибору теми, визнача-огься її актуальність, наукова новизна, методи дослідження. Розглянута проблема складу і складоподілу в англійській мові з урахуванням основних положень енергетичної теорії мовлення (Тара-їєць, 1981). Ця теорія поєднує чотири моменти складоподілу ,що 5ули визначені Г. П. Торсуєвим, а саме: 1) сполучення звуків; 2) сила фонаційного виходу; 3) напруга артикулюючих органів мовлення і 4) співвідношення фаз поєднуваних звуків з результатами експериментальних досліджень по відношенню до власної іапруги приголосних. Груші приголосних розподіляються по :воїй напрузі в такому порядку (в напрямку зменшення значень): іапівголосні ( w, j ) -Rw, плавні ( r, 1) -Rr, носові (m, n, vj) -Rn, зімкнені глухі (p, t, k) -T, дзвінкі ( b, d, g), -D, щілинні дзвінкі ’v, z,j, 6) -Z та щілинні глухі (s, f, J, h, 0) -S.

Основні правила складоподілу формулюються так:

1. В словах типу CVCVCV інтервокальний приголосний приєд-іується до наступного голосного, утворюючи разом з ним окремий склад. Наприклад: д. а. па-та; с. a. ho-li;, н. а. ho-11-day.

З

2. Якшо в структурі слова є два чи більше інтервокальні» приголосних, то початок складу утворюють такі сполучення, як за своєю власною напругою мають висхідний напрямок. Наприк лад: д. а. з\уєо-зїог, с. а. Ьиг^еп, н. а. соип-іїу.

3. У багатоімюірфемніих словах граміашчшшй критерій ©ажли віший за фонетичний і_ складоподіл проходить на межі морфем Наприклад: д. а. всір-гар, с. а. {гепсі-ІісЬ, н. а. ип-геаі.

В першій главі коротко дається характеристика фо нетичної системи англійської мови раннього періоду, розгляда ються структури складу в текстах. Всього було виявлено і проана лізовано 15 різних структур, серед яких 4 відкритих і 11 закри тих. Вже в цей період розвитку в англійській мові перевагу маюті закриті склади (53,86%). Найпоширенішою з усіх виявиласі структура СУ (38,63%), вживання якої переважає в початковії позиції слова (див. рис. 1).

і

1,0 о

Ош50"

ОЛОВ(

Початок Середина Кінець

Рис. 1. Частота вживання окладу СУ в межах давньоанглійського слова

Всі виявлені структури, як відкриті, так і закриті реалізують^ в різних частинах мови — повнозначних і неповнозначних.

На початку відкритого складу може бути до 3-х приголосних Двоконсонантні превокальні сполучення, які зустрілись в структу рі ССУ, це: 8\у-, 5іс-, сіг-, її-, Іш-, рг-, бі-, (1г-, вп-та інші. На приклад: swa, єсі-ре, ргео-зіе. Бони мають загальний вигля; БТ-, БИ-, ТИ-, ОИ- і завжди утворюють висхідний напрямок зміни артикуляційної напруги з максимальнимзначенням ока голо .сному.

Структурі У належить незначна кількість складів (2,58%) Голавіним чином вона вживається на початку двоскладових і три складових слів. Наприклад: и-ге, а-Иоіеп, е^езіісиш.

Склад СССУ мало поширений в давньоанглійських текстах (0,22%). Триконсонантні сполучення, що входять до його складу це: біг-, ерг-, бсг-. Наприклад: зсгу-сіап, де-Брге-сап, Win-ce-stгe

Іони мають загальний вигляд STR- і також утворюють висхідну міну напруги.

Як видно з прикладів, саме таке правило сполучення приголос-их і стало в нашому дослідженні ознакою початкового складу і ритерієм складоподілу в слові. В окремих випадках, що базують-я іна міжімарфем'ному поділі, морфемна межа може не співпадати фонетичною. Проте прийняте нами правило складоподілу не по-ушується: початок складу утворюється приголосними з висхід-ою зміною артикуляційної напруги.

Початок слова, що припадає на кореневу, наголошену морфему, є сильною фонетичною позицією, де реалізуються фактич-

о всі голосні та приголосні фонеми. В кінцевій, ненаголошеній, лективній позиції деякі приголосні зовсім відсутні, а серед го-осних складотворчим виступає головним чином монофтонг [ е ]: !a-li-ce, in-la-go-de.

За своїм морфемним наповненням відкриті структури можуть ати одну морфему (treo, hier-de), частину кореневої морфеми sta-пе) або частину кореня -f- афікс (sta-ne, де -пе-*п+е).

Серед закритих складових структур у давньоанглійських тексах найпоширенішою виявилась CVC (30,93%), яка найчастіше галізується в двоскладових словах. ■

У превокальній позиції закритих структур CCVC, CCCVC та

і. зустрічаються такі ж сполучення приголосних, як і у відкритих груктурах, і воші теж утворюють висхідну артикуляційну нап-уту. Це сполучення типу ST-, SR-, TR-, DR-, STR-. Наприклад: eal, hwilc, preost, dryht, streng.

Така характеристика початку слова є загальногерманською, дхилення від неї мають місце лише в запозичених словах.

У поствокальній позиції закритих структур двоконсонантні юлучення іпршголоанжх мають загальний вид: -RD, -RS, -ST, ^rRf. Наприклад: sweord, for5, dryht, earl. Вони так само, як і зиконсонантні, утворюють різну зміну артикуляційної напруги: изхідну — swine, earn, bring^ ; висхідну (тільки двоконсонантні) -naht, oft! низхідно-висхідну—worht; рівно-висхідну—niehst.

Порівняльний аналіз давньоанглійських структур складу і ільш древніх споріднених германських форм (готськ., давньо-сандин.) виявив їх фонетичне стягнення в давньоанглійській мові ислідок артикуляційного послаблення в кінці слова і зникнення іремих звуків, тобто мав місце такий розвиток форм: герм.

VCC д. a. CVC; герм. CCYCC -> д. a. CCYC; герм. CVC-CVC : д. a. CVCC. Наприклад: герм, hlaifs-^-д. a. hlaf; герм, har-dus

- д. a. heard.

Щодо морфемного наповнення, то, як і відкриті структури, зариті можуть мати одну морфему (еагш); частину морфеми vin-tres), частину кореня + морфему (афікс) -(win-tres). Ок-

ремі склади мають по 2 морфеми: neom --- пе + eorn, nis =ne + 1: та інші, які утворились в результаті з’єднання заперечної часты НЕ з формами деяких дієслів.

Друга глава присвячена дослідженню структури складу в текстах середньоанглійського періоду. Спочатку дається короткий коментар тих фонетичних процесів і змін, що мали місце на той час і призвели до перерозподілу складових структур в англійській мові цього періоду.

В текстах було виявлено 16 різних структур складу, серед нш

4 відкритих і 12 закритих (див. табл. 1). Як і в давньоанглійсь-кій мові, перевагу мають закриті склади (52,36%), які збільш^ лись на одну структуру (CVCCCC). Відкриті ж структури склад} залишились ті ж самі, що і в давньоанглійському періоді.

Найчаїстотнішою з усіх структур івиявилась теж структура С\ (39,34%), яка в одно-, дво- та багатоскладових словах іреалізуєть ся на початку, в середині та в кінці слова.

Значно збільшилась у середньоанглійських текстах частот: вживання структури V у порівнянні з д. а. (д. а. — 2,58%, с. а. — 4,64%). Це зростання частоти вживання викликане появою ново форми неозначеного артикля а (із an ), а також займенника (д. а. Тс). В той же час зменшилась частка структури CCV (д. а.— 4,7%), с. а. — 3,5%). Двоконсонантні превокальні сполучення ціє структури (tr-, sn-, kn-, thr-, pr-, qufkw-], gr-, st- та інші мають загальний вид ST-, SR-, TR-, DR- і утворюють вис хідну зміну артикуляційної напруги. Наприклад: trе, knew, que ne, pray-se, grie-fe, be-ste.

У превокальній частині як відкритих, так і закритих структу може бути до трьох приголосних. Триконсонантні сполученн структури CCCV (str-, scr-) мають вид bTR - з висхідною зміної напруги. Наприклад: strei-tig, de-scri-ve, no-stre.

Серед закритих структур найчастотнішою виявилась CV<

(28,75%). .

Двоконсонантні і триконсонантні превокальні сполучення Зс

критих структур, як і відкритих, мають моделі ST-, SR-, TR-, DR STR-: st-, kn-, cl-, wh[hw-]-, dr-, il- та інші, str-, scr-. Напрш лад: stlf, droght, clept, what, brayn, flessh, strok. Завдяки словаї що були запозичені з французької, в структурі CCVC, що містнті ся в кінці слова, з’явились нові превокальні двоконсонантні спс лучення: [sj-, zj-, tj-, dj-]: na-cioun [na-’sju:nj.

У поствокальній частині складів реалізується також до трьо приголосних, в одному випадку — до чотирьох (a-mongst) з пері вагою низхідної напруги. В цілому модель односкладового слос в середньоанглійській і давньоанглійській мовах має вигля SRVRS , що являє собою «дзеркальне» відображення по віднс шенню до голосного.

а

В структурах складів середньоанглійської мови тралились такі зміни: в складі відбулось артикуляційне послаблення в прево-кальній частині і посилення наголошеного голосного. В межах слова в цілому має місце посилення напруги в початковому наголошеному складі і послаблення в кінцевому, що привело до утворення кінцевого редукованого [з].

Щодо морфемного наповнення, то як відкриті, так і закриті склади можуть мати одну морфему (йіге, їгепсі), частину морфеми (яие-пе, ІіеаМу), частішу морфеми + афікс ^ие-пе, Ьеаг-іу).

Порівняння частоти реалізації структур у давиьоанглійській та середньоанглійській мовах виявляють в загальному вінгляді деяку стабільність у функціонуванні складів, яка була досягнута впливом двох протилежно діючих факторів. Один з них — граматичний — був спрямований на утворення структур складу закритого типу, другий — лексичний — в першу чергу запозичені слова, — підтримував загальну кількість структур складу і співвідношення їх частоти на рівні давньоанглійського періоду. Очевидно, ці два фактори визначили розвиток фонетичної системи англійської мови в наступні періоди.

У межах англійського складу траплялись зміни, викликані драматичним та лексичним факторами, а також зміни, які необхідно кваліфікувати як власне фонетичні, підпорядковані змінам в межах слова. Припускаємо, що звукові зміни в складі трапляються насамперед під впливом вищих рівнів — граматичного та лексичного, а потім вже під впливом змін супрасегментних одиниць (інтонації, наголосу, фонотактичних одиниць).

В третій главі розглядаються структури складу в сучасній англійській мові.

З усіх фонетичних процесів, що відбувались на той час (початок XV ст.), найзначнішим виявилось зникнення ненаголошених голосних. В результаті цих змін середньоанглійські двоскладові слова і форми з ненаголошеним складом скоротились на один склад. Крім того спрощення деяких двоконсонантних сполучень, зникнення ряду приголосних викликали перерозподіл структур складу в новоанглійській мові в порівнянні з середньоанглійським періодом. Вони викликали зміни в частоті вживання складу і привели до утворення нових структур, яких раніше не було в англійській мові.

У відібраних текстах виявлено 20 різних структур, серед яких

4 відкритих і 16 закритих (див. табл. 1). Більшість складів належить до закритих структур (55,31%). Найпоширенішим з усіх, як і в попередні періоди, виявився склад СУ (35,32%), частота вживання якого зросла головігам чином за рахунок вокалізації кінцевого г (див. рис. 2).

Таблиця І

Структура складу і частота його вживання в текстах в різні періоди розвитку англійської мови

Періо- ди Струк-^ч тури \ Давньоангл ійськ. Середньоангл ійськ. Новоанглійськ.

К-сть °/Ло до заг. к-сті Ранг К-сть %% до заг. к-сті Ранг К-сть % °/о до заг. К-С1І Ранг

СУ І 3869 38,63 1 3942 39,34 1 3790 35,32 І

СУС 3098 30,93 2 2881 28,75 2 3074 28,64 2

УС 813 8,11 3 973 9,71 3 1077 10,04 3

УСС 572 5,71 4 408 4,07 6 334 3,11 7

ССУ 471 4,70 5 351 3,50 8 327 3,05 8

СУСС 427 4,26 6 552 5,50 4 831 7,74 4

ССУС 401 4,00 7 356 3,55 7 339 3,16 6

V 259 2,58 8 465 4,64 5 661 6,16 5

ССУС С 55 0,54 9 48 0,48 9 113 1,05 9

СССУ 2? 0,22 10 15 0,15 10 18 0,17 11

СУССС 12 0,12 11 8 0,08 12 101 0,94 10

СССУС 11 0,11 12 12 0,12 11 18 0,17 12

СССУСС 3 0,03 13 6 0,06 13 13 0,12 13

ССУССС 1 0,01 14 1 0,01 14 12 0,11 14

СССУССС 1 0,01 15 1 0,01 15 4 0,04 17

СУСССС — — — 1 0,01 16 2 0,02 18

УССС — — — .— 11 0,102 15

ССУСССС _ — — — _ 5 0,05 16

СССУСССС 1 0,009 19

СУССССС 1 - — — — 1 0,009 20

Всього: 10015 10020 10732

— відкрит. - -4621 46,14% 4773 47,63% 4796 44,69%

— закритих - -5394 53,86% 5247 52,36% 5936 55,31%

Рис. 2. Частота вживання структури СУ в межах слова:

(...................Д. а.;------------ - с. а.;------------н. а.).

Цікаво відзначити, що майже половина складів структури V всього їй належить 6,16%) — це односкладові слова, серед яких ерше місце займає неозначений артикль а. Нагадаємо, що в д. а. зкстах односкладовим словам належало лише 0,99% від кількос-і складів цієї структури, а в с. а. текстах — 26,4%. Структура V Ж'ивається як на початку, так і в середині та кінці слова.

Превокальні дво- і триконсонантні сполучення відкритих струк-рр CCV і CCCV мають загальний вигляд ST-, SR-, DR-, TR-, :nRw-, ZR- ,STR-. Найчастіше на початку слова (складу) зустрі-аються сполучення: [pr-, st-, kl-, 0r-, tr-, nj-, sk-, dr-, sw-J та ;еякі інші. Наприклад: pro-mis, stay, cle -ver, three, new, sky, ry, swar-thy, straw. В порівнянні з попередніми періодами в ювоанглійській мові в складі CCV з’явились нові сполучення !nRw-, ZR-. Усі моделі превокальних сполучень приголосних 'творюють висхідну зміну артикуляційної напруги.

Серед закритих структур, як і в попередні періоди, найчастот-їшою виявилась CVC (28,64%)- Якшо у текстах трьох розгляну-их періодів відкриті структури одні і ті ж, то серед закритих в :овоанглііїськнй період з’явилось 4 нових структури: VCCC asked), CCVCCCC (trampled), CCCVCCCC (strengthened), CVCCCCC (pre-sumptions).

Автор не поділяє точку зору деяких вчених про те, що кінцеві получения приголосних, серед якшх є сонант, вважаються окрепши складами. Про це свідчить те, що в англійській мові такі клади ніколи не виступають як окремі слова (порівн. в чеській тові vlk, prst, krk, hrb). Можливо є рація виділяти в англійській мові склади та квазісклади. '

У превокальній позиції в закритих структурах може бути,як і s відкритих, до трьох приголосних, і за своїми моделями ці сполу-іення приголосних нічим не відрізняються від превокальних спо-іучень відкритих складів. Це ST-, SR-, TR-, DR-, RnRw-, ZR-, 5TR-. Наприклад: stop, flask, plant, dream, news, views, strength. Всі вони утворюють висхідну зміну артикуляційної напруги.

Поствокальні сполучення в 12 із 16 закритих структур мають у своєму складі від 2-х до 5-ти приголосних і характеризуються— в порівнянні з превокальними — більш різноманітними змінами напрупн. Вони утворюють висхідну напругу (тільки деякі двокон-сонантні) :east [-st]; низхідну: ends [-ndz], helps [-lps], aunt [-nt] рівну: act [-kt], nerves [-vz]; низхідно-висхідну: action [-kjn]

strangle [-vjgl]; висхідно-низхідну: nuisance [-sns] та інші зміні напругн. В структурах з чотирма і більше приголосними в кінц; складу (і слова) утворюються так звані двовершинні зміни на пруги. _

За морфемним складом відкриті структури в новоанглійськиг текстах, так само, як і в попередні історичні періоди, можуть маті: одну морфему, частину морфеми або частину морфеми (кореневої) + морфему (афікс). Рідко склад вміщує 2 морфеми: П|ОГ Закриті ж структури в англійській мові цього періоду часто мають 2 морфеми: dayjs, рідше — 3: quesjtionjed, stajtionjs, і дуже

рідко 4 морфеми: strengthened [’strerjjejnjd]. Порівнюючи з попередніми періодами, в новоанглійській мові реалізація в складі до 4-х морфем свідчить про велику інформативну насиченість складу і в цілому про компресію інформації в мовленні.

В заключенні підсумовуються результати досліджень, подаються загальні висновки:

1. Співвідношення відкритих і закритих структур змінювалось в різні історичні періоди розвитку англійської мови, але вже в досліджуваних текстах д. а., с. а. і н. а. періодів перевагу мають закриті склади (в д. а. вони складають 53,86%, с. а. 52,36%, н. а, 55,31% від загальної кількості проаналізованих складів). В мові діє тенденція закритого складу (див. рис. 3).

2. Кількість різновидів структури складу поступово збільшувалась: в д. а. текстах їх виявлено 15, в с. а. — 16 і в н. а. 20 Це збільшення відбувалось за рахунок нових закритих структур і спричинялось змінами в некореневих морфемах (наприклад, послабленням граматичної значимості в суфіксі та флексії).

3. В усі три періоди структурами з найбільшою частотою вживання виявились CV, CVC і VC, яким відповідно належить перше Друге і третє місце. Вони покривають в д. а. текстах до 77,67% структур, в с. а. — 77,8%, в н. а. 74,0%.

4. Відкриті структури складу давньоанглійської мови збереглись в с. а. і н. а. текстах (CV, V, CCV і CCCV). Причому, як вже відмічалось, структурі CV завжди належало і зараз належить перше місце за частотою вживання серед усіх структур (див. таблицю 1). Ранг же інших структур змінювався в різні періоди: структура V в д. а. займала восьме місце, в с. а. — п’яте і в н. а

і’яте; структура ССУ була на п’ятому місці в д. а., в с. а. і в

і. а. — на восьмому; структура СССУ — в д. а. на десятому, як і в с. а., а в н. а. перемістилась на одинадцяте місце.

і закритих у/////

Рис. 3. Співвідношення відкритих складів у текстах англійської мови в різні періоди її розвитку.

5. Починаючи з д. а. періоду, в структурах складу відбувся перерозподіл частоти їх вживання як результат певних фонологічних процесів в с. а. та н. а. періодах; а саме: перенесення наголосу в словах, що були запозичені з французької мови, послаблення і випадіння ненаголошених голосних в кінці слова, спрощення деяких двоконсонантних і трикопсонантних сполучень, вокалізація ряду приголосних і т. п. Деякі склади з відкритих перетворились у закриті, а деякі закриті стали відкритими, кількість закритих складів збільшилась, серед них з’явились нові структури.

6. У иревокальиій позиції відкритих структур складу в англійській мові будь-якого періоду може бути не більше трьох приголосних. Двоконсонантні сполучення мають загальний вигляд БТ-, БИ-, ТК-, ОН-, ї?,, трикоксонантні БТБІ-, всі вони утворюють висхідну зміну артикуляційної напруги.

7. В межах одного відкритого складу як у д. а., так і в с. а. ™ Н- а' текстах може реалізуватись частина морфеми (кореня, суфікса), одна морфема, частина морфеми+морфема або дві морфеми. Наприклад: д. a. ca-ru (корінь car-), с. a. tree (корінь), н. a. ea-sy (частина кореневої + суфікс).

8. Структура складу реалізується майже завжди в межах одного слова (крім випадків типу It’s) і, таким чином, словесна і складова межа майже завжди співпадають. В той же час між коренем і суфіксом або коренем і флексією межі складу і морфеми не співпадають. Тут більш тісний зв’язок між морфемами. Наприклад: д. a. su-nu (sun — корінь, -u—флексія), CV-CV і межа між коренем і флексією не співпадає зі складовою.

9. В середньоанглійській та новоанглійській мові (в порівнянні з д. а.) в результаті випадіння кінцевих ненаголошевих голосних з’явились нові закриті структури: в с. а. — CVCCCC (a-mongst), в н. a. VCCC (asked), CCVCCCCC (trembled), CVCCCCC (presumptions), CCCVCCCC (strengthened).

10. В превокальній частині закритих структур складу, аналогічно з відкритими, може бути до трьох приголосних. Всі двокон-сонантні і триконсонантні превокальні сполучення утворюють висхідну зміну артикуляційної напруги і мають загальний вигляд: ST-, SR-, ZR-,TR-, DR-, RnRw- STR-.

11. Поствокальні консонантні сполучення можуть мати до п’яти приголосних і утворюють різну зміну артикуляційної напруги: двоконсонантні — низхідну (felt), висхідну (cast), рівну( kept ); триконсонантні — низхідну (stands [-ndz]) висхідно-рівну (grasped [-sptj), висхідно-низхідну (pickled), рівно-низхідну (acts). Чотири-

і п’ятиконсонантні сполучення утворюють двовершинні зміни напруги: висхідно-низхідну (questioned [-stjnd]), низхідно-низхідну (strengthened [-Yj0nd]), низхідно-висхідно-низхідну (pre-sumptions). Варто відмітити, що поствокальні три- і більше консонантні сполучення не утворюють висхідної зміни артикуляційної напруги.

12. Якщо в д. а. і с. а. текстах закриті структури складу в основному мали 1-1,5 морфеми, інколи - 2 морфеми в одному складі, то в н. а. кількість закритих структур, що мали 2 і 3 морфеми, різко збільшилась (у зв’язку з випадінням голосних із скла-

дотворчих суфіксів): talkjed, askjs, (2 морфеми); quesj tionjed,

stajtionjs (3 морфеми); strengjthjenjed (4 морфеми). Тут наочно

відображена тенденція до збільшення лінгвістичної інформації в межах одного складу (явище компресії в мовленні).

13. В процесі розвитку англійських структур складу в різні періоди історії мови чітко простежується стягнення складів у напрямку до кореня, в результаті чопо багато трискладових слів перетворились у двоскладові, а потім в односкладові. Наприклад:

ц. a. cl-ri-ce (CV-CV-CV)->с. a. chur-che (CVC-CV)->н. a. church (CVC); д. a. feo-wer-ba (CV-CVC-CV) -* c. a. four-the (CVC-CV) ->h. a. fourth (CVC).

14. В слові необхідно розрізняти початкову, фонетично сильну (наголошену) позицію, середню і кінцеву, фонетично слабку (ненаголошену). Подібне позиційне розрізнення утворюється різними сполученнями приголосних, але фонетично найбільш контрастно представлені крайні позиції в слові.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Аудирование как один из методов активизации обучения теостранному языку курсантов — будущих вахтенных офицеров. /Материалы научно-методического семинара педагогов-новаторов -1ВВМУ им. П. С. Нахимова и СВВМИУ. — Севастополь, 1991.

- С. 61-63.

2. Методическое пособие к курсу фонетики английского языка (упражнения, тексты по аудированию). Для курсантов-перевод-шков. — ЧВВМУ им. П. С. Нахимова. — Севастополь, 1992.

- 40 с.

3. Склад, його структура та функціонування в українській йозі (в порівнянні з германськими мовами). //Тези міжвузівської тукової конференції «Проблемні контрастивної лінгвістики». — Кіровоград, 1993. — С. 45-46 (у співавторстві).

4. Структура складу в англійській мові. Діахронічне дослід-кення. — Одеса, 1994. Депоновано в ДНТБ України № 1003 УК )4 від 15.05.94. — 49. с.

5. Структура складу в англійській мові та особливості її роз-зитку. //36.: «Склад і слово в діахронії: слов’янські та германські мови. — Одеса, 1994. — С. 22-33 (прийнято до друку).