автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Структурко-композиционные и лингвостилистические особенности текста немецкого литературного анекдота

Полный текст автореферата диссертации по теме "Структурко-композиционные и лингвостилистические особенности текста немецкого литературного анекдота"

РГ6 од

1 і ИЮІІ 1935

На правах рукопису

ГОНТАР Марина Олександр і впа

(7ГтТУР№> композиційні

ТА ЛИДІЮСТИЛІСЇИЧІІІ (ХХШЛШЮСґП ЇЮССГІУ ШШЦЫЮГО ШКУАЇУУНОЇЧ) АШадОТА

•Спеціальність 10.02.04. - і’ертнсмсі мови

Авторе ф ера і-

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук

ЛЬВІВ- 1ШІ

Роботу виконано на кафедрі німецької філологи Львівського державного університету ш. І. франка

Науковий керівник

кандидат філологічних наук, доцент БУШШПЬКА Т.О.

Офіційні опоненти

доктор філологічних наук, член АЛ ВШ України, професор ДЕНИСЕІІКО С. 11 кандидат філологічних наук, доцент ДОБОВІ Б. В.

Провідна установа

- Ужгородський державний університет

Захист відбудеться1995 року о__________ год. на

засіданні регіональної спеціалізованої вченої ради К 068.26.10 при Львівському державному університеті їм. І.Франка за адресо» 29060К, и. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією модна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного університету.

Автореферат розісланий

О.' _ .У

1995 року.

Вчений секретар спеціалівованої вченої ради кандидат філологічних наук^'

доценг

Су'

Л. А. КУЗНЕЦОВА

Вивчення типології рівних літературних аанрів э точки нору співвідношення змісту та форми, складність та різноманітність взаємозв'язків між ними привертає останнім часом велику увагу дослідників. Обрана тема дисертаційної роботи належить сама до цього напрямку досліджень, висвітлює питання взаємодії жанру та стилю німецького літературного анекдота.

В основному вивчення цього малого прозового канру, що виник пір в античні часи і зазнав протягом століть різних модифікацій, велося в літературознанчому аспекті (Л Гроссман. Я. Зунделович, Н. Frank (1922), J. Klein (1060), V. Е. Schafer (1977), P. Burpel (1983). Дослідженням композиційних особливостей анекдотів Ф. К. Вайокопфа займались UStraufi (1057) та R Матузова (1067), усного анекдота - КХ Савченко. (1094). Історичний підхід до розтляду жанрових ознак анекдота в системі малої- прози спостерігаємо у роботах WDalltzsoh (1922), 0. Корр

(1949), К. Doiierer (1Q80) <га сучасного дослідника J.Hetn (1076; 1082; 1991), які намагаються визначити його в тіснсму зв'язку

літератури а історією. У багатьох роботах підкреслг-еться, щр теоретичне дсзлідіоення цього «аиру є складною пройденою, оскільки його м<ш цодо інших, споріднених ганрів шлої прози досить прозорі - R Pet, sell (1942), Н. Ponsts (1Й57),R. Ніlchnntrianri (1966, 1970) . J. Kr.cpf (1973), ! . Rohrich (HJ77), R. ЗоійґйГ

(1982), V. Weber (1992). Тому визначання його характеристик наштовхується на широке поле нбз'псованих питань. До цього часу но встановлені критерії аналізу ітгохаиру, його їипологічні та лінгбостчлістцчн 1 особливості, чин і пояикветься ШВ'ІР ІЗ'ВДійТА ДііСЄрГаЦі.л»НОГ« ДОСЛ1 ДЛЇіННЯ.

У лінгвістичній літературі останніх рскіь спосторігвєпсг.

. -2 -пожвавлення інтересу до проблемі взаємоді і семантики висловлення з так званими "фоновими знаннями”, щр є окремим аспектом глобальної проблеми - співвідношення мови та мислення (ІІЬСес, 1989). АКТУАЛЬНІСТЬ цього дослідження визначається спробою поєднати цей екстралінгвістичний аспект 8 питанням співвідношення жанру анекдота та його стилю, що роуглядається комплексно на різних рівнях композиційно-мовної структури тексту. Отле, текст як мовленнєва одиниця, пр відзначається цілісністю, завершеністю та прагматичною настановою, яку зумовлюють, емоцп суб'єкта та різноманітні оцікки в мовленнєвому плані, є конструктом для всебічного дослідження творів різних жанрів.

На основі функціонально-комунікативного підходу до вивчення окремих актів комунікації у формі текстів встановлюються та аналізуються модифікації структурно-композиційних та мовно-стилістичних засобів цього жанру на прикладі творчості таких видатних .німецьких авторів, як й. IL ГеОель, Г. фон Кляйст. та Ф. К. Вайскопф - представників рівних літературних напрямків та історичних періодів. Загальний • корпус досліджуваних текстів становить 210 анекдотів, для аналіау яких були використані збірки творів: "J.P. Hebei. Schatzkastleln des rheLnischen

Hausfreundes"( Insei Уегіад: Frankfurt/M., 1989), "Heinrich von

Kiel st. S&mtliche Erzahlunfren und Anekdoten" (Carl Hanser Verlag : Munclwn, 1970); ”F. C. Welskopf. Anekdoten und

Erzahlungen" (Dietz-Verlag Berlin, 1960). ' .

Основною И&ТСЙ дослідження є встановлення закономірностей' функціонування типологічних оанак жанру валежно від комунікативної іктенції автора, яка в процесі еволюції цієї літературної форми суттєво ' впливає на ' її роавиток в ху-

. . ■ '• -з- • •

дожньо-публіцистичному напрямку* -

Поставлена мета визначає конкретні вавдашія дослідження:

1. Визначити типологічні особливості літературного анекдота залежно від його жанрового змісту, ир грунтується на конфлікті а ефектом несподіваного: ровв’язку. .

2. Встановити критерій для відмежування літературного

■■ і анекдота від споріднених жанрів малої прози (історії о календаря, новели, шванку та побутового анекдота).

3. Уточнити поняття "пуант** та встановити його модифікації в типі тексту літературного анекдота -

4. Визначити інваріантний конструкт жанру, його компо-оиційно-структурні особливості залежно від типу пуанта

Б. Розглянути окремі структурно-семантичні ланки компо-виції тексту 8 метою встановлення типових варіантів взаємодії між окремою формою кожної з вик та видом інформації, яку вона подає. '

6. Виэнзчити лінгвостилістичні аасоби, характерні для цього жанру, та вираження стильових овнак, щр співвідносяться в типологічними особливостями літературного анйіщота.

7. Встановити характерні лінгвостилістичні особливості, що дозволяють інтегрували літературний анекдот у групу синкретичних жанрів,-а само художньо-публіцистичних.

іїАУКША НОШЗІСА дисертаці ї полягає у виборі предмета дослідження,- ОСКІЛЬКИ ,8 позицій комплексного ПІДХОДУ лінгвостилістичний потенціал літературного німецького анекдота нч юагадаася у науковій літературі. Вперше проводиться спроба, виєначати критерій в:днежування літературного инвкдот» аід і'і.'ориамних жанрів малої прози. Дполідяуюгься ьасоба акту-

' • , - 4 -

плівшій основної комунікативно і стратеги цього тішу тексту, пізнавально - естетична основа " якого містить еалежю” від потреб історичного часу та авторської особистості і нормативно-дидактичний (£ ТІ Табель), інформативно-сенсаційний (Г. ф. Кляйст) та інформативно-героїчний (Ф. К. Вайскопф) елементи.

Загальною ШГ0Д0Л0Г1ЧНШ ОСНОВО» дисертаційного дослідження е системний підхід до тексту як мовленнєвого феномена, що реалізує сбоі еміотаїші та формальні особливості на основі те-, матичної цілісності, структурної упорядкованості та завершеності, дискретності та когерентності його складників. Основна мета та еавдання роботи аумовлшгь вастоеування ряду методів, що враховують специфіку предмета, обраного для дослідження. Насамперед аналіа проводився аа допомогою індуктивно-дедуктивного метода, шр дозволяє на емпірійному рівні провести спостереження конкретних, койних фактів в уставах мовленнєвого акту та визначити закономірності їхнього використання. Квалітативний та квантитативний аналіз дсслідяупаних коміюаиційно-структурних та мовно-стилістичних особливостей у поєднанні іа статистичним .методом унаочнює картину отриманих результат і в. У роботі використано метод тєкстсеого аналіву та іНтерпретаці5 його лрагма-’ тичноі настанови в метою встановлення інтенційиого потенціалу цього 7ипу їегату.

ШРВТНЧНК ЗНАЧЕНІЙ! проведеної роботи по.глгас у визначенні типологічних та структурних особливостей типу тексту літературного анекдотд, йсГо каярствірного ядра та зв'ят^в я текстовими категоріями інформативності та когорзнтлооті в ' мелах ккці сндль но- коиуи і істинного підходу до вивчання т.жсіу. 9а-кроіюнолаяа класифікація різновидів пуанта як т.’іктотвірного

критерію та використання комплексного методу дослідження функціонування відзначених категорій сприяють встановленню специфічних стильових ознак цього типу тексту, що є повним вноском у теорію лінгвостилістики та лінгвістики тексту.

ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ роботи полягає у можливості подальшого теоретичного та практичного дослідження характерних особливостей жанрів малої прози в повиціЛ лінгвостилістики на семінарах в лінгвістики та стилістики тексту, під час написання курсових та дипломних робіт, складання навчально-методичних ровро-бок, навчальних посібників мовознавчого та літературознавчого характеру, а також у процесі побудови окремих типів текстів в пуантованим змістом. Спостереження та виснопки дисертації можіть Оут;и використав і у навчальних курсах студентів філологічних факультетів, у роботі аспірантів з проблем типології текстів.

АШХЖЭДШ РОБОТИ. Основні положення дисертаці і викладеш у виступах на науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу Факультету іноземних мов Львівського держуніверситету їм. ■ І.Франка (1905 р.); під час стажування у Технічному університеті м. Берліна! на засіданнях ітафодри німецької філологи факультету іноземних мов Львівського держ-ушверсктету їм. [.Франка .(1992 - 1995 рр.) та відобрадаш у трьох публі каці ях. • .

- Ш захист, пропонуємо такі положення дисертаці і; .•

1. Німецький літературний анекдот як самостійний тошр малого формату визначається наступними облігаторнкми ознаками: ^актуальністю^ пуаятованістпі експресивність, лалідаряїств, ию характеризують його як тип тексту, та Факультативними ознаками,

які служать для його додаткової спеціалізації: дидактичністю та публіцистичністю.

2. Пуант як семантико-композиційне ядро типу тексту "літе-

ратурний анекдот" скеровує розгортання сюжету в одному в трьох варіантів: анекдоти в вербальним, ситуативним та ситуатив-

но-вербальним пуантом.

3. Модифікації пуантованого розгортання сюжету виконують ■гекстотвірну роль, обумовлюють використання автором одного 8 різновидів зачинів та кінцівок.

4. Існує тісний взаємозв'язок між використанням засобів контрасту та досягненням необхідного для кожного автора комунікативного ефекту.

5. Інформативна щільність реалізується шляхом розосеред-явння передконцептуальноі інформації по всій горизонтальній поверхні тексту, що веде до екстенсивного накопичення необхідної для пуантованого розв’язку інформативної та емоційної напруги.

6. Поєднання в комунікативній штенції та жанровому змісті інформативного та експресивного елементів дає змогу хараісгери-вуьати літературний анекдот як один в синкретичних (ху-йокньо-іі^5лііаіотичіійх) жанрів.

СТРУКТУРА роботи вумовлена поставленим дослідницьким завданням. Дисертація складається в і вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку умовних скорочень, списку пронумерованих тексїів кожного автора та списку використаної літератури.

- 7 -

3UI ОТ РОБОТИ

У вступу визначається загальний напрямок дисертаційного дослідження, обгрунтовується вибір теми та актуальність роботи, формулкг.тьоя мета, конкретизуються вавданни (1 метода роботи. і і теоретичне і практичне иначошш, податься основні пололиьиа, що виносяться на захист.

У першому jjoejj і лі роботи иройодитьоя спроба визначити анекдот, що існує у формі літературних творів відомих німецьких авторів Я. 11 ГеСеля (1760; 1826), Г. ф. Юшйета (1777 1811) та Ф, К. Шйекопфа (1900-1955), як літературний жанр та встановити його типологічні особливості. Труднот, ИР виникають при вирішенім даного вавданни обумовлені, ію-перво, багатозначністю ЦЬОГО терміну, по-друге,, тим. іцр його мед І ДОСИТЬ пронорі ШРДО споріднених жанрів мало і проои.

Існунючи а самого початку як технічний друкарський термін, яким оули повначеіи не ьидши о ріаних причин манускрипти, ниевдот набуває у XV111 ст. від Французького слова "Г anecdote" значення, up стосується вже покладеного в основу історії ТШ'МНОГО факту 8 життя ні до мої особи. У і якому вигляді термін ваповичується в німецьку мову. Його параметри як пуантованої ферми оповіді, шр стосується характерних особливостей людини, які виявляться 'у певній ситуації реального життя,. залишаться перманентними протягом багатьох століть неваледно від форми, у якій він виступає. Різноманітні визначення анекдога аалемю ви, покладеного в основу типу виходять в різних критеріїв тематичного матеріалу, форми або Функці і (Г. Франк, Т. Кйлліін, Р. ііЬ-коялінг, Г. It Нойройтер). Ш береш за основу ДОСЛІДЖіІШЯ існу-шніі»ї ачйкдом у системі малих проаових форм ак сашстійноги

- з •

жанру, ідентифікуючим критерієм якого виступає його семантико- композиційне ядро- - пуант, несподіваний розв’язок сюжету, який викриває протиріччя, що існують и рн&лыпй дійсності.

Спираючись на проаналізовані теоретичні роооти (М.Еахтін, А. Реформатський, ПЛейдерман, 51 Утех\и, В. Шлет инський) та встановлений критерій жанру літературного анекдота Оуло проведено його відмежування від юрту (побутового анекдота), новели, гаванку та історії а календаря, ер дало змогу визначити такі, облігаторні типологічні'особливості цього жанру:

1) ^АКТУАЛЬНІСТЬ як вображ/гння реального факту, шр становить ядро сюдагу і зумовлює установку читача на достовірність;

2) ПУАКТОВАШСТЬ, то 8иачодить свос відображення у динамічно-

му роєвитку сплату та парадоксальному рови’явку в пуанті в комунікативним ефектом несподіваного розв’язку аСо нєьдійснуііного сподівання;' •

.3) ЕКСІІРЕСШ-ІІСТЬ, що притаманна жанру а часів його виникнення як усної форми, оповіді з розважальною Фуикці-є»; '

4) ДАПІДАРІІІОТЬ, ко зумовлена. 'функціопально та виражена експліцитно в композиції, що складається а трьох частин (еачші, основна частина, кінцівка),. ' ' ■

Крім того, виявлені такі факультативні риси:

1) ДИДАКТИЧНІСТЬ, що випливає а. комунікативнеі інгенції окремих авторів, які оаймалксь просвітницькою діяльністю;

2) ПУБЛІЦИСТИЧНІСТЬ, ш виникла згідно з' історичними умовами та потребами суспільства, коли літературний анекдот виступає як твір, що вимагає від автора сбідошоі реакції на актуальні поди дни.

Відповідно до «становлених типологічних ознак ЛІТЕРАТУРНОГО АНЕКДОТА ми визначаємо Лого як жанр малої прози, сюжзт икого базується на реальному <£акті і £*авершуєтьсл несподіваним розв'язком у пуанті - сємештико-композиційлому ядрі тексту.

У другому розділі проводиться аналіз модифікацій пуантова-ного розгортання сюжету, встановлюються закономірності між різновидами інформації в тексті на основі об’ємно-прагматичного членування тексту. У наш я- роботі ми виходимо о розуміння тексту' як інформації про.певний Фрагмент навколишнього світу, що представлена у Формі абстрагованої моделі відповідно до інтенціі автора та е врахуванням соціальних потреб сучасного йому суспільства. Як інваріантний конструкт, йсго мохна охарактеризувати взаємообумовленими та взаємозалежними параметрами,-пір забезпечують акт комунікації в його прагматичній спрямованості. Текст розглядається нами як складне семантико-структурне утворення, . що постало в процесі мовленнєво-иясле-ниєвоі ДІЯЛЬНОСТІ і відзначається комунікативною цілісністю, змістовною завершеністю, логічними, граматичними та-семантичнім зв'язками.

Пуант як структурне ядро' анекдота, з одного боку, постає через єдність жанрової форми тексту та його вмісту, з другого Соку, вимагає відповідної композиційної структури та відбору мовно-стилістичних засобів. Виступаючи як кульмінаційний пункт, в якому здійснюється розряд поступово накопиченої інформативно-експресивної иапруги внаслідок пізнання, існуючого в реальності протиріччя , пуант як смислова категорія формально виявляється ва допомогою рівних суб’єктно-стилістичних типів (термін ааодінцова), що здійснюють структурний принційі композиційної організації твору: автор - оповідач - герой. Викриття

протиріччя, цю відбувається в частині діалогу, кналіфікується нами як веїЛадьнкй пуант, в частині авторської оповіді - як ситуативний, синкретично в двох частинах кк - ситуативно-вербальний пуант. Інваріантна структура тексту літературного анекдота іюстас ла бані домінуючого ріоновиду пуанта, що, в свою чергу, суттєво внливас на форму основних структурно-семантичних ланок тексту.

Для дослідження струїсгурно-смисловоі ЦІЛІСНОСТІ тексту літературного анекдота в роботі використовуються наступні кате-горіІ лінгвістики тексту - різновиди текстової інформації (амістовно-коидаптуальна /ЗКІ/, омістовно-фактуальна /ЗФІ/ та підтекотсша /III/ (Гальперін). ІіаПОільш ефективним актуалізато-ром прагматики німецького ЛА як тішу художньо-публіцистичного тексту є використання передконцептуально і інформації /ПКІ/ у "сильних" НООИЦ1НХ тексту - заголовку, вачиш та кінцівці, еначну роль яких у декодуванні закладеної в тексті інформації для досягнення необхідного їздмунікативного ефекту підкреслшгь дослідники різних аспектів тексту (Арнольд 1076, Гальперин 1080, Шадрина 1980, Гаи 1 зо 11 1963). Відповідно до цього нами досліджені модифікації зачину та кінцівки в тексті літературного анекдота на основі еадежносгі Форми основних ланок компо-8ИЦ1ЙН01 структури від домінуючого в ній типу інформації. Роль пуанта як тєкстотвірного ядра співвідноситься з подією як ядром сшвту і аналіаується у аіставленнні а експліцитно та імпліцит-ио вираженою ПКІ в досліджуваних текстах.

Враховуючи прагнення автора поєднати в комунікативній інтєіщіі інформативний план тексту а естетичним, Оуло виявлено такі типи эачишв:

1) аачин-експозиція /ЗЕ/, функція якого полягає у представленні матриці для наступного роугортання сіоліту та обгрунтуванні вибору теми;

2) аачнн-зав’язка /3.?/, який містить об'скгиімі відоуосїі стосовно персонажа га локил.яо-темпорашмх обставин дп;

3) ретрсспестивно- £«ктусильииА зачин /їда/, який ретроспективно висвітлює наді і, да відбулись у попередньому до зоС-ракеного р тексті худотаышу часі;

4) проспект№но-<)«ктуаііьш!й зачин 71К0/, який проспективно вказує на факт. покладений о основу сюдату.

Оснориими типами кінцівки с тексті літературного анекдота визначені кінці пка-пуант/КЦ/, кінці вта-ксментар/ИУ та кінцівла-констатуюче иовідомлениня /КИІЛ '

ЮІ.с релевантной для тексту анокдота і стзс фактичним кінцем події, описаної’ в змісті, який збігається з кінцем тексту. Внаслідок еволюційного розвитку форми Фацетп кінцевий пуант зустрічається в анекдотах Л П. Гебеля з БерОалмшм пуантом, у Ф. Н. Вайсконфа відбувастьса тенденція до використання 0 кінцівці будь-якого різновиду пуанта

КК пропонує в текстах Й. П Гебеля ексгілтитло вирадану ПКІ у формі оцінних суджень автора, синсемантично з’єднуючи коментар зі змістом тексту. У цього письменника КК гйявляс сд»у а трьох функцій - а) отита; 65 пояснення; в) моралі'. КХ її анекдотах Г. і>. Кляйста існує у Формі а) оцінки; 0) підсумкового висновку. В текстах С. К. Вайскопфа знаходимо КК як а) опійне судження (часто в сатиричним підтекстом);б) відокремлений мікротекст з підзаголовками "Мегко.", "НасЬгсіїгіГі:". •

КК11 констатує' реакшо. людини на анекдотичний факт або

відображає події, ср слідують за пуангоы. В анекдотах Гебеля лщнна усвідомлює протиріччя дійсності завдяки вербальній ибо нссерОальніЙ діяльності другого. Тематика таїшх анекдотів стосується суперечок між людьми, коли одна сторона хоче провчити іншу або дати їй деяку науку- Г. ф. Юшйст описує дію максимально об'єктивно і тому його ККП органічно пов’язана з передуючим їй пуантом як наслідок. У Вайскопфа цей різновид кінцівки виступає у формі інформаційного повідомлення, яке може бути по-виреним додатковими локально-темпоральними відомостями, включаючи ідентифікацій основного персоналу, що підкреслює достовірність факту або події. Можна констатувати, що в ньому різновиді кінцівки форма нейтрального розв'язку епічного твору переходить у публіцистичну форму констатуючого повідомлення, що підкреслює таку типологічиу ознаку анекдота як фактуалжність і посилює комунікативний ефект пуанта в героїчному анекдоті Байскопфа.

Проведений на даних засадах аналіз дає ямогу вробити висновок, щр ПКІ тefccтy, експліцитно або імпліцитно вкрадена, представлена в сильних позиціях тексту і відкриває можливості для реалізації авторської модальності. ЗКІ тексту, структурним ядром якої є один а рівиовидів пуанта, актуалізує композиційну структуру твору і підкоряє П побудову досягненню комунікативного ефекпу в останній ланці тексту.

Було виявлено тенденцію до звільнення заключної ланки тексту для власне кінцівки анекдота - пуанта. Відповідно до цього вбідьшується структурно-семантичне навантаження зачину, ЯКИЙ виконує роль "З'ЄДНУЮЧОГО" початку‘МІЖ передуючими ПОДІЯМИ та подією тексту, що можна спостерігати у творчості

Ф. 11 Вайокоифа. Гаалтація комунікативної мети досягається поперемінним використанням контрастних композиційно-мовленнєвих форм, то створює на рівні контекстно-варіативного членування протиріччя мід об' єктивно-констатуючим, інформативним сегментом та емоційни-оцінним сегментом, Іншими словами, та напруга, що виникає під час зіткнення суб’єктивного та ой'єісі-ивного на рівні форми, є відбитком напруги, до створюється вавдяки пуанту на рівні змісту.

Посилення комунікативного ефекту досягається в цьому типі тексту структурними засобами ва допомогою архітектонічного повтору у формі композиційного кільця: заголовок-пуант, аа-

чин-кінцівка. а також антитези в архітектонічній функції, яка може виявлятись у послідовно або диитантно розташованих реченнях. Використання структурної антитези свідчить про те, ио аа-чин та кінцівка стаогь активний! сонаті ПКІ, виконуючи функцію додаткового скерування сподівань читача. Питомоі ваги набуває а розвитком жанру пшекстова інформація як варіант 1 малі питної ПНІ. ' . ‘ ’ ■ '

У третьому розділі досліджено проблеми Функціонування МОВНИХ засобів у вв’язку з жанровим завд&нйи та типологічними особливостями, гар дає змогу визначити лінгвостилістичний потенціал типу теїссту. Літературний анекдот як жанрова' форма пропонує ПРПИИЙ спектр ЯОЕНОСТІШСТИЧНИХ засобів у тканині твору, які всебічно сприяють реаліпацп комунікативно!. іитешш . автора. Вена полягає у необхідності з лаконічній формі емоційно вплинути на свідомість читача з метою поінформувати про шдович&йну подш й роалмііГі дійсності та примусити читача переглянути свої уявлення про., вваємовв.’язок та взаємойадежніегь предметів ‘

яынц, Виявлення- взаємодії лаконічності форми та пуантованого розгортання скшту проводиться за допомогою аналізу конкретного текстового матеріалу, лкий у формі художнього тексту виступає естетичним засобом опосередкованої комунікації, мета якої -вобракально-виразно розкриття теми, ідо представлене в єдності форми та зкісту 1 складається с мовл&ннеьих одиниць, що виконують комунікативну .рукгапю {Чернухик«, ;ЗД4).

Пуант, як канротвірне ядро анекдота, по являє собою віткінння ь антитоаі двох логічно пов'язаних сутностей, е також текстогвіряим ядром у плані мовностилістичних аасоОїв. Антитеа?. як стилістичний прийом стас в кі.ому типі тексту інструментом моделювання яанрсвої суті на всіх його рівнях. Вгинів жанрово і форми на вибір синтактико-стилістичних насосів мови здійснюється на основі оСшгаторних ознак - лалідирності Я пуавтопанссті та факультативних - дидактичності й публіцистичності. Відповідно до домінуючих ланроїшх оинак у тексті німецького літературного анекдота спостерігається полі-фужціональг.ість окремих мовностилістичних ваеобів. вибраних кожним автором індивідуально для досягнення комунікативної мети. ’

Як один із засобів компреси інформації роаглядаєтьс* синтаксична відокрешіання. насамперед апоаитліші структури та па-рентези, які у сучасному тексті анекдота набули особливої ьаги. Стилістична використання відокремлення в художньому тексті грунтується, на думку І. Р. Гальперіт (1977), ня з і тішенні двох аспектів - структурного (формальна самостійність, послаблений сю о невкршкешій синтаксичний вв'язок) та семантичного (смислова залелмість, постійна присутність логічного ен'язку). ІІра-

вомірність цього положення підтверджується вбільшенням питомої ваги в ході еволюції жанру використання в тексті літературного анекдота вільної прикладки та парентези, які реалізують типологічну ознаку лапідарності в умовах пуатовакого змісту. Вони існують у тексті як джерело додаткової інформації та паралельно сприяють розпушуванню синтаксичної структури речення, що необхідно для створення динамізму як стильової ознаки, притаманної текстам з пуантованим розв’язком. Як, наприклад, в анекдоті Ф. К. Вайскопфа "Der Marquis de L...

...Dlese fiihrte zu dem Schlofi des Khiquls de L... , elnea gicht'.bruchigen alten Herrn, der - welt und brelt als

unversohnl icher Qe^ner_______der__ Republ l k___und___Гіїг.гег___ej ner

royallstischen Verelnigung bekannt - von den Nazis niemals der Verbindunj mit den Revolution&ren des Untergrunds vordachtigt worden war. '

Внаслідок аналізу було виявлено, да для поглиблення синтаксичній перспективи речення, а разом з тим і компреси інформації, пр сприяє актуалізації додаткового змісту, а також для акцентуації його окремих деталей-кожен з авторів застосовує па-рентези, експресивну та Інформативну функції яких можна визначити як: 1) 8міну перспективи оповіді; 2) пред'явлення інфор-

мації у формі коментаря; 3) пред'явлення оо'єкткеко; інформації шрдо характеристики персонажа, обставин зображеного факту.

Виявлено, що основним засобом моделювання дидактичної направленості тексту літературного анекдота стають сентенції, виконуючи функцію акцентуації умісту пуанта та паралельно будучи актуалізаторами стильових ознак комунікативної цільності та експресивності насамперед у типі дидактичного анекдота Й.П.Г8-

беля:

Man itwfl Gott mcfiL vorsuchen, aber auch die Manschen nlcht.

("Der Barbierjuntro von SegrIngen") Oft sleht die Vahrheit wlo elne Luge aus. .

("Der Fremdling In Marnel")

Ріоновиди повторів, які відіграють найважливішу роль на композиційно-структурному рівні, виконують у тексті літературного анекдота функції: 1) виразу ключової для пуантованого

розв’язку думки; 2) ритмічної організації тексту, яга сприяє напруженому ровгортанню сюжету; 3) посиленню антитетичного вмісту пуанти в рівних структурно-семантичних ланках тексту. ІЬвтори відтворюють намір автора наголосити на необхідних для ровуміння пуанта моментах, сприяють реалізаціі стильових ознак динамівму та експресивності. Контраст вмісту підсилюється лексичним повтором у складі однакових синтаксичних структур як, наприклад, в анекдоті Г. ф. Кляйста "Der verlegene Majistrat”: Doch der Kerl blleb dabel, dafl er seines Lebens mude sel, und dafl er sterben voile: dergestalt, daB dem Maglstrat, der

keln Blut verfieBen wollta, nlchts ubrijr blleb, als dem Schelm dlo ЗзІгІзІгаГо zu erlasson, und nooh froh war, als. *r erkiarte», daB er, bel so betrandten Umstflnden am Leben ble<»an wolle.

Це підтверджує - гіпотеву про те, що еволюційний Р08ВИТ0К жанрової форми відбувається в напрямку усіиіадненння антитетичних конструкція', які в своїй основі реалізують стильову овнаку парадоксальності.

Кожан в авторі в и.іме.цького літературного анекдота використовує свою систему мовностилістичних засобів, яка залежить від його індивідуального стилю та естетичних уподобань,, але

- 1? - • спільним для. них с вв'язок інформативного а експресивним, ир реалізує пізнавальний та естетичний комунікативний ефект І підтверджує належність літературного анекдота до художньо-публіцистичних жанрів.

У висновках узагальнюються результати.проведеного аналізу

та накреслюються напрямки подальшого дослідження споріднених форм малої прози. . 1

Основні положення дисертації наводені- в таких публікаціях: ■

1. Становлення жанру німецького літературного анекдота У/ Іназешіа філологія. - Львів, 1G94. - Н 107. - С. 68-?Я.

2. Сентенція ак засіб семантичного зв’язку тексту німецького літературного анекдота // Лінгвометодичні концепт і навчання мови для спеціальних цілей. Науково-методичні матеріали 2-і Міжнародної' конференції. - Київ, 199Б. - С. 79-80.

3. Модифікації пуантованого розгортання сшвту в тексті

німецьіюго літературного анекдота // Іноземна філологія. -Львів, 1995 - (у друці). '

АННОТАЦИЯ

Гонтарь М. А. Структурко-ішмпозиционние и диигвостилиегичеекие особенности текста немецкого литературного анекдота Диссертация на соискание ученой степени кандидаїа филологических наук по специальности і О. С£. 04. - германские язики (не-

мецклЛ япык). Лыковский гос.-ун-т ни И. Осанко. Львов, 1Q96. Оащиг.ется рукопись диссертации и три публикации, содсриадие ксследогыше инвариантного конструкга типа текста "литературный

анекдот" в pai/кях функционально-коммуникативного подхода к научению природы текста. Определены типологические особенности, композиционные и стилистические характеристики литературного анекдота, установлен критерий его. отграничения от родственных

* '

жанров короткой лроаи. Проведена классификация видов пуанта как яюнро- и текотооОравухадего ядра, . которому подчинена компоаици-онно-семантичеокая структура проивведения.

SUMMARY ’

М. A. Gontar. Structural-coinposttional and 1 mguo-stylistic peculiarities of the Berman literary anecdote text.

• Dissertation Thesis for the Degree of Candidate of Philoloey in Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. Ivan Franko Lviv State University. Lviv, 1995.

The dissertation manuscript and tliree publications, containing the invariant construct of the "literary anecdote" type of text research, trade interns of f unct\onal -согопшtoat 1 vo approach to text investigation are submitted to defence. ТЫ typological peculiarities as well as the compositional and stylistic characteristics of an anecdote have been revealed, the criterion of its different ion from the otlwr genres has been ’defined. The class if icaticn of the pufinte-typ.-»:3 as ttv> genre and text making nucleous has been redd.

Клю'ШВ1 слова: пуант, композита, 1нзар1ш«ний конструкт, пе-радшщептуальна шформащя, buictobho-концептуальна ui6jp-мащя, шдгеког, 1НФормативиа щлыцс'л», синк;>с*тичп.чЛ ланр