автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Субстантивные композиты в русском и украинском языках (эквивалентность, ономасиологическая структура, функционрфование)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Субстантивные композиты в русском и украинском языках (эквивалентность, ономасиологическая структура, функционрфование)"

^ КИ^ЬКИЙ УН1ВЕРСИТЕТ iiíeHÍ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

г Г Б

2 О МАЙ Ш7

На правах рукопису

Сел±ванова Олена Олександр±вна

УБСТАНТИВН1 КСМПОЗИТИ У РОС1ЙСБК1Й ТА УКРА1НСЬК1Й МОВАХ (екв1валенти1сть, ономас1олог1чна структура, функцд.онування)

Спец1альН1сть 10.02.02 - росд-йська мова 10.02.01 - укра^нська мова

Автореферат

дисертаид! на здобуття наукового ступеня доктора фл.лолог1чних наук

Khïb -1997

Дисертац1ею е рукопис

РоОота виконана на кафедр1 загального та рос!йського мовознавства Черкаського державного ун1верситету 1мен1

В. Хмельницького

Оф1цл.йы1 опокен*и: доктор ф_1лолог1чних наук,професор

Кочерган Михайло Петрович

доктор ф1лолог1чних наук Бадевич Флорз-й Серг1йович

доктор ф!лолог1чних наук,професор Поповський Анатолд.й Михайлович

Пров1дпа. уатакова: У1фа1нський державний педагог1чний

ун1верситет л.мен1 М. Драгоманова

Захист в!дбудеться "28 " травня_1997 р.

о Ю_год. на засл.данн1 спец1ал1зовано! вчено! ради

Д 01.01.30 у Ки1вському ун1верситет1 1мен1 Тараса Шевченка (252017, Ки1в-17, бульвар Шевченка,14)

3 дисертац1ею мохна ознайомитися у Науковл.й б1бл1о-тец1 КиХвського ун1верситету 1мен1 Тараса Шевченка (вул.Володимирська,58, к1м.10).

Автореферат роз1сланий " 24 " квд-тня_1997р.

Вчений секретар спец1ал1зовано! вчено! ради кандидат ф1лолог1чних наук, доцент

ШаГ?'

л Шахова Л.I.

Одно. <зэ э актуальних проблем сучасно! л1нгвз.стики е досшдазеньм процесу мовно! об'ективацН дойсност1 через мэнтальну сферу образ!в та конвенцайних понять, що виникають у св1домэст1 ном1натср1в шляхом т_знання св1ту 1 стають основою вербал1зацл.1. Спираючись на концепщю зв'язку мислення 1 слова, одею образно! природа мислення, розроблених у науков1й прац1 "(4>кль и язык" О.О.Потебнею, лл_нгвз_сти 1 пСихоГюги висуваюгь психоф1з1олог1чну модель породаення ьювлення та номшативно! д1яльност1 мовц1в (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьев, М. 1./ймк1н, Д.Н.Узнадзе, Т.В.Ахутша, Р.Ромметвейт та ш.).

На вдеях О.О.Потебш. та концепцл.! В.Гумбольдта щодо мэви як духовно! сутност1 народу грунтуеться актуальна та перспективна у сучасному мэвознавств1 теор1я картини свл-ту (Г.В.КЬлшанський, В.О.Авроргн, Т.В.Цив'ян, В.О.Серебренш.ков, О.С.Кубрякова, Л.О.Ли-сиченко та ±н.). Одним з аспекпав ц1е! теорл.! е сп1вв1дноиення нац1онально-мовно1 картини та загально! ьювно! мэдел1 св1ту, а таксж зл_ставлення р1зних нацл.онально-мэвних картин. Висвл_тлення !хн1х стльних та специф1чних рис дозволяв гросллдкувати шляхи Д-нтеграц1! та диференДацл.! мэвних систем, особливо тих, що мають едину ф1погенетичну основу, !х взаемсвплив, 1нвар1антш.сть та розб1жн!сть когн1тивних процес1в, яга. опссередковують мэвлення.

Значним фрагментом нацл.онально~мэвноХ картини св1ту е номинативна д1яльш.сть мовцдв, анал1з яко! алоструе л±нгв1стичне мэделювання д1йсност1 на шдстав1 11 образного сприймання та т.знання, закра-плэння понять та подальшо! вербал1зацИ згадно з мовними тенденДями та особливостями.

Одним з напрямк1в номшативно! дiяльнocтi е творения складних найменувань, що являють собсю лл_нгв1стичний феномен серед 1ипих номшативних одиниць/ оскольки мають певш. риси дериват1в, абрев1атур та словосполучень, тому досл1д®ення ментально-

л1нгвл.стично1 природа композитно! номЛнащ.! може висвл.тлити загальш. особливосла ономас1олог1чного механизму мови.

Зл.ставлення композшав та 1х екв1валент1в у рос1йськ±й та укра!нськ±й мовах дозволяв глийле гизнати номшативш. мсжливост1 кожно! з мов щодо позначення одного референта, виявити сшльне та специфолше у л1нгв1стичному мэделюванш. 1нтер1оризовано1 у мисленш. д1йсност1, поглибити уявлення про нацл-онально-мовш. картини свггу двох народав.

У сучастй лгнгвл.стиц1 методика зл.ставлення застосовувалась щодо анал1зу р1зних мэвних р!вш_в, структурних угруловань, одиниць та категорий росгйсько! та укра!нсько! ыов, процес1в мовлення (пращ. В.М.Русаш_вського, 1.1.КЬвалика, I.Г.Матв1яса( М.Г.Була-хова, Н.Г.Озеровох, В.О.ГЪрпинича, В.М.Ш.кл.тевича, Т.И.Г-Ьлошно!, В.М.Мэнакша, Т.М.Возного та ш.). Виходячи за мела, загально! проблематики зл.ставного словотвору, розроблено! у матер1алах IX МЪкнародного зЧзду славл.ст1в та наукових працях М.Докул1ла, В.В.Лопатша, I.С.Улуханова, Ю.БалтовоХ, О.С.КУбряково!, З.М.Воло-цько!, Ф.0.Н1к1т1но1, Р.С.Манучаряна та л_н., з1ставна юомпози-толог1я мае метсю досладити когш.тивно-ономас1олог1чну природу складних сл1в на гидстав1 пор1вняння 1х з екв1валентами шло! мовно! системи.

У русистищ. та укра1ш.стиц1 композита вивчеш. достатньаю трою (пращ. К.Л.Ряшенцева, О.О.Василевсько!, 1.Г.Галенко, Н.Л.М.Акулен-ко, 0.0.Макух1но1, Н.Ф.Клименко, М.Г.Доленка, М.Г.Чемэрисова та лн.), хоча деяю. питания стосовно тигав словоскладання, гносеолог1чно! природа композицл.!, ввдмэзкування складних сл1в вод л.нших ном1нативних одиниць, данамл.ки 1х ономас1олог1чно! структури, особливостей функщонування потребуюсь подальшого анал1зу, доповнення та уточнения.

Зд.ставний аспект досапдаэння складник сл1в, оношсл_олог1чно1' в1дпов.1дност1 композшов та 1хн1х екв1валент1в у росМський та укра!нськ±й мэвах залишився практично поза увагсю досипдникав: влдсутш. теоретичш. розробки проблеми, не визначеш. критерИ та методика з1ставлення. КЬгн1тивно-ономас1олог1чна природа складних найменувань та Ххн1х в1дпов1дник1в у цих мовах не була объектом специального комплексного вивчення.

Огяв, аетуальнХсть нашо! роботи забезпечуеться значуидсчю та перспективш.стаэ досл!даення номл_нативно! д1яльност1 як фрагмента нац:1онально-мэвних картин св1ту, розробксю теоретичних основ та методики з1ставно! кэмпозитсшогИ як роздллу контрастивно! номшатологИ з виюористанням теоретичного та практичного доробку нових напрятв сучасно! лангв1стики: функционально! ceMacianori.iL, ономас1слог11, етнопсихол1нгв1стики, теор11 комуш.кащ1, прагматики, когш.толог11.

Мвтсвэ дисертацгйно! роботи е досладження ментально-л1нгв1стичного механизму композитно! номшащ.! на шдстав1 з1ставлення ономас1олог1чно! структури субстантивних композитов та !х екв1валешав у рос1йськ!й та укра1нськ±й мовах.

Досягнення 1ие! мэти перэдбачае вирження певних агвдань:

- визначити теоретичш. оснсви, методику 1 критерт з^тавлення композит1в та 1х екв1валешав як р1зних шлях1в найменування одше! реалИ у рос1йськ±й та укра!нськгй мэвах;

- охарактеризувати зв'язок м1ж ономас1сшог1чнао, семантичнсю, граматичнао, словотворчсю структурами, мотивоваш_стю композита та його внутр1шньсяо формэю;

- описати шипи та р1зновиди композитно! ном1нац11 у росМсьюй та укра!нськ±й мэвах, визначивши операц11 переходу вод образного т.знания властивостей референта, утворення загального уявлення про нього до р1зних шлях1в вербал1защ.1 складною назвао;

- досттщити динаьшсу ономас1олог1чно! структуры етимолог1чно складних став, псевцокомпозжав та композит1в в обох г.ювах як показника ашм слриймання мэвцями результатов номл_нативно! д1яльност1;

- встановити засоби вдентифл-кацл.! семантики позначень одного референта на гвдстав1 характеристики груп та р1вш.в в1дпов1дност1 ономас1олог1чно1 структур! композшав та 1хн1х екв1валент1в у росайсысШ та укра!нськ±й мовних системах;

висвгглиши процес мотивацН номшативно! структури композитов та 1хна_х вадпов1дник1в у художньому текста. оригшалу та перекладу з урахуванням комун1кативно-функцл.онально1 екв1ва-лентност1 твор1в та особливостей функц1онування складних лексем.

Ь^тер1алс£4 дослдджвння е ' субстантивш. та деяю.

адчективю. композита, вилучеш. шляхом сущльно! виб1рки 1з "Словаря современного русского языка" у 17-ти томах, "Словника укра!нсько1 мови" у 11-ти томах, та 1х екв1валенти, встановлеш. за "УкраХнсько-рос1йським словникха/ (6 том1в), "Русско-украинским словарем" (3 томи) та 1ниими двомовними словниками. Викпристано етимолог1чн1, фразеолог1чш. словники рос±йсько1 та украЛнсько! ' мов, "Словарь укра!нсько! ыовуГ тд рэдагуванням Б.Гршченка у 4-х томах, "Словарь русского языка" у 4-х томах, словники синошм1в, снциклопедичн1 словники, довадники з боташ.ки, зоологИ та шшх наук. Залучено також художш. тексти росгйсько! та украшсько! Мтератури, 1х переклада.

Методалага.чвзо оановао досладаэння е загальш. лл_нгв:1стичн1 принципи системност1 мовних явищ, асиметричного дуагазму мовного знака, вар1ативност1, динам1зму мовних р1вш_в 1 системи у цД-пому, марг1нальност1, а таксвк важлив1 закони мовно! еюэном11, надм1рност1 та аналогН. Загальна фолософська база зз.ставлення

передбачае використання категорий даалакткки: форми 1 змл.сту, анал1зу та синтезу, абстрактного 1 конкретного, сутност1 та явища, а також найважливлпих закон1в лог1ки.

31ставлення провалиться за принципом "мгтсистемного доповнення", застосованого М.М.Янценецькюо щодо опису взаемздН р1зних стилд.стичних словотворчих засоб1в у межах рос1йсько! мови. Реал1зац.1я цього принципу з метсю лор1вняння номгнативних тдсистем спораднених мов ор1ентована на використання певних законом!рностей одш.е! мэвно! системи щодо шшо! на шдстав1 5'хньоХ л.сторично! сп1льност1 та специф1чних рис, що виникли внасл1док багатов1юэвого мовного розвитку.

ГЬловним лгтодем дослздхшння е зз.ставний, що передбачае упод1бнення словникових дефл.н1ц1й, штерпретацхю ономас1олог1чно! структури юэмпозшав та 1хнгк екв1валешав, формулювання словотв1рних тлумачень лексем за критер1ем Г.Й.Винокура. Вимэристано також мэтодику морфемного, словотворчого та етимэ-лог1чного анал1зу, трансформащйний, асощативний, юонтекстуальний метода, анкетування, мэтодика к1лью.сного тдрахунку, компонентного анал1зу, мэтод 1нтерпретац11 художнього тексту.

Наугоза новизна дасертащйно! роботи полягае:

- у досладженш. ментально-л1нгв1стично1 природа композитно! номшацИ у рос1йськ±й та укра1нсы<ай мовах на годстав1 анал1зу операций переходу в1д газнання властивостей референта, утворення загального уявлення про нього до вибору понять, поещнання яких стае мотивацгйнсю базою творения складного слова;

- у визначенш. теоретичних основ, методики 1 критерл.1в з1ставлення композтав та 1хн1х екв1валент1в у росгйськхй та укра1н.ськл.й мовах, принципу ллтерпретацИ ономас1олог1чно! структури складного слова та II зв'язку з гншими ознаками номл_нативно1 одиниц1;

- у розробщ. ново! класифл-кацл.! типав композитно! номшацд.! у рос!йсыс1й та укра!нськ±й мэвах на ochobî дк!ференц1адИ уявлень про поеднання понять, обраних мотиваторами, та зв'язку !хньо! семантики з лексичним значениям складного слова;

- в анал1з1 донамл_ки ономас1слог1чно! структури ctiLb у межах непохлдних назв, дериват1в, псевдоюзмпозитав та складник лексем як показника змл_ни сприймання мовцями результате номллативно! д1яльностл_;

- у встановленш. засоб1в лдентифд_кацл.! лексичних значень найменувань одного референта на пвдстав1 характеристики груп та pisHie влдповадност! ономас1олог1чних структур композит1в та ïxtiix екв1валент1в у рос±йськ1й та укра!нськ!й швах;

- у висвл-тленш. чинник±в мэтивацл.! ном!нативно! структури композиг1в та !хн1х в1дповлдаик±в при переклад! художнах текст1в з урахуванням комун1кативно-функцл.онально! екв1валентност1 оригиналу та перекладу та особливостей функцл_онування складних назв.

Теоретмчна аначупц.сть дисертацл_йно! роботи зумовлена анал1зом мэнтально-тшшл.стичного мехатзму композитно! номшацл.! у рос!йськ±й та укра!нськ±й мовах, обгрунтуванням методики та критерию зл.ставлення ономас1олог1чних вар1ант1в позначення одного референта, що мсие бути застосовано щодо досллджень номллативно! природи дер4ват1в та словосполучень, складноскхэрочених сл1в в обох мовах, а таксис при э1ставленш лексем р1зних номллативних груп 1лших мов. Сномас1охгог1чна класиф1кацт я тип1в композицл.! можз слуяиги основою диференц1ацл.! мотивац:шних р1зновид1в деривадИ та словосполучення. Висвл.тлення особливостей функцл.онування кошо-зит1в у художньому текстл. та чинник±в !хнього перекладу мая/в стати базою дослвджень проблеми мотивування текстом ном1нативно!

д1яльност! мовц1в.

Практичну виачупасяъ роботи визначае мэжливл_сть використання Л" матер1аш.в при складант. двомэвних тлумачних, етимэлог1чних та словотворчих словников, у практищ. художнього та машинного перекладу, а такюж у процес1 викладання росгйсько! та укра!нсьюо! мэв у вищих та середшх навчальних закладах. №тодика зл.ставлення можв використовуватися досллдниками шлих мэв. Матер1али роботи можуть служити основсю спецкурсов 1 спецсем1нар1в 1з контрастивно! та когш.тивно! л1нгв1стики, ономас1ологИ, л1нгв1стики тексту та теорП перекладу.

Авробащя. Дисертацж» обговорено та рекомендовано до захисту кафедрсю загального та росл-йського мэвознавства Черкаського державного уш.верситету. ГЬловш. лоложэння роботи були викладеш. у науюових доповвдях 1 стевдових мэ.тер1алах можнародних, все-укра!нських, рег!.ональних конференцш та семл_нар1в (Ки!в, 1989, 1991; Льв1в, 1990, 1997; .Ерогобич, 1990; Черкаси, 1990, 1991, 1992, 1993, 1994, 1996; Харк±в, 1991; Гродно, 1992; Полтава, 1993; Житомир, 1995). Матер1али дисертацл.! використовуються у спецкурсах та спецсемшарах з лл.нгвл-стики; теоретичш. положения служать базсю для дисертацл_йних дос^ппджень, дипггомних та курсових роб1т.

Гохюав! полсйзення, тгр сшиишься на вагоют:

1) №нтально-л1нгв1стична сутнл.сть композитно! номшацл.! у рос1йсыс1.й та укра!нськ±й мэвах полягае в тому, що у процес1 творения складно! лексеми на шдстав1 уявлення про реаллю, сформованого пшяхом !! образного сприймання та газнання, номгнатор обирае калька конвенцойних понять, як! стасть мотивацлйнсю базою наймэнування. Вербал1зац1я цих понять грунтуеться на уявленш. про 1х поеднання, синтагматичне або асоц1ативне, та мэяв супро-воджуватися :шплл_кац1е1э деяких компонент1в мотивацл.йно! бази.

2) 1фитер1ем ономас1олог1чно! влдпов1дност1 композитов та Ххнхх екв!валент1в - вар1антл.в позначення одш.е! реалл.1 - у мовах,

що з1ставляються, обрано ономасд.олог1чну структуру [ОС] як показник результату ном1нацл_1, найбхльш придатний щодо напрямку дослодаення "в!д слова до мислення". ОС репрезентуе зв " язок семантики номшативно! одиниц1 з мотивовашюпо, словотворчаю та граматичнаю структурами, влдображае вербальну ланку номшативного процесу в проекцд.! на внугрлшдо форму, i тому л_нтерпретац1я ОС передбачае застосування певних компонентов цих ознак слова.

3) Залежно вод спещгМки уявлень про поеднання понять, як± стаюгь мотивац1йною базао складах лексем, та шлях1в проекцо.! мэтиватор1в на лексичне значения композит1в диференцокються оно?лас1олог1чш. тили ксмпозицд.!, а саме: синтагматичний (прям1 контактами i дистантний, мэтафоричний, образний, фразеолог1чний р1зновиди), асоц1ативний (топо_кальний та перцептивний), сумарний та аналог1чний як допомЪкний, - а також визначаеться псевдокомпозиц1я.

4) Рух номл-нативних сдиниць у д1апазош_ "непоходне слово -дериват-псевдоыэмпозит - композит", зуькэалений динамгкою ОС вод fliaxpoHHoI до синхронно!, що е показником ашни сприймання мэвцями результат1в свое! номшативно! д1яльносто.. Динам1зац1я ОС у процес! мовно! еволюцо.! залежить вод глодифЛ-кацИ мотивац1йно! бази, змши уявленнч про поеднання понять, що вилучаються з уявлення про референт, послабления або втрати змо.сту цих понять у лексичноыу значены! слова. Послабления мотивуючо! функцо.! оношс1олог1чних ознак композита визначае початкову стад:ио його руху до простих лексем - переход до маргинально! сфери псевдокомпозит1в.

5) Засобами одентафакацо.! семантики позначень одного референта з частково або повно.с1Ю неввдповодними ОС, як± встановлено на тдстав1 анагазу груп та pimiiB в1дповодност1 копозит1в та Ixhojx

ектвалентав у росайськай та укра!нськ±й мовах, е микмовна синоштя аф1кс1в, словотворча 1мпт.кац1я певних компонешав мотивацз-йно! бази, шэмовш. семантичт. взднсшення м!ж ономас1олог1чно ' нетотожними мотиваторами (синошмд.!, сумгшост1 р1зних тип1в, антотмН, метафоричностл.), а також специф1ка вибору понять з уявлення про референт, !х поеднання та вербальзащ.!, зумовлена р1зними мсжливостями ш-знання властивостей реалз.! кожним з народив.

б) Виб1р ОС композита та його екв1валент1в у ориг1нал1 та переклад! з одн1е! мови 1ншсю детермшований необх1дш.стк> досягнення комун1катишо-функц:1онально1 екв1валентност1 художтх текст1в за принципом ллтра- та екстралллгв1стично! компенсацН, а також особливостями смислового та ономас1олог1чного зв'язку складно! лексеми з текстовим оточенням у мэжах композитних рамок, що 1нод1 стають засобом когезд.!, ллтеграцН 1 нав1ть концептуал1защ-1 художнього твору. Це визначае у ряд1 випадк±в збережння при переклад! не т1льки семантико-юонотативних показнию.в номшативних одиниць, але й !хньо! ономас1олог1чно! структури.

Структура даэертац!!. Робота складаеться з п'яти розд1л1в, мае вступ, висновки, списки лл_тератури, словникав та дов!дник1в, художш-х теветав.

У пгрезсму розд1га "Тсоретячзп. оспсеи аа-сгавио! ксашяоитопогах роагйзъко! та увря1иаькох мзз" обгрунтовано загальш. полсшэння доопдаэння, розроблено методику та критерИ з1ставлення ономас1олог1чно! В1дпов1дност1 екв1валеш1в у двох мовах.

Характеристика ментально-л1нгв1стично! природа композитно! номшацИ певним чином грунтуеться на концептуально вагомому твердаэнш. О.О.Потебьи щодо аперцептивно! природи судшння: "Ямцо

окреме слово е уявленням, то сполучення двох сл^в мэжна було б назвати уявленням уявлення; якщо поодиноке уявлення було б першею даею розкладання чуттевого образу, то фраза з двох слав буде другою, що будуеться вже на першай". [Эстетика и поэтика. - М., 1976. - С. 155-156].

Поеднання при творенш композита двох або больше ономас1олог1чних ознак зумовлюе пошук його аперцептивно! сутност1 на р1вю. судиэння, хоча формальна природа творения визначае на6лижеш.сть складних сл1в до простих дериват1в. Тому вадмежування композитов вод анших номшативних одиниць: дериват1в, абревалтур та словосполучень - потребуе з'ясування аперцептивно-лонгв:1стич-ного мехатзму юэмпозицо-!.

У процес1 композитно! номгнацо.! мовцо., спираючись на певне уявлення про реалаю, яке сформэване шляхом !! образного сприймання та ш.знання, обирають калька понять 1, поеднуючи !х синтагматично або асощативно, утвореють нове уявлення про 1хне поеднання, що стае мэтиватцйною базою вербал1защ-!• Мэтивац1йна база композита може бути ширшою за кольк±сть ономасл.олог1чних ознак, що забезпечуеться амшикаш-оо певних мотиватор1в при вербал1зацИ, водсутн1сть яких зробила б немешмвим формування уявлення про поеднання понять. У випадку деривацл.! актуал1зуеться лише одна ономас1ологачна ознака, що виходить з поняття, вилученого з уявлення про референт. Мотиващ-я вибору цього поняття вадбуваеться саме на тдстав1 такого уявлення.

Сперац1йн1 ланки композитно! номшаца.! близью, до процесу творения словосполучення як номинативно! одиниио. аналогичного типу, достдаеного в аспекта. внутрлпньо! форл! О.С.Снггко. Форыування ном1нат1в-словосполучень, на водаону вод композицл.!, вимагае ще й синтаксичного пристосування !хнох компонешав, обраних мотиваторами, що передбачае встановлення типу синтаксичних

влднсшень шж ними, розподш функщй головного та залежного слова, 1хне граматичне оформления. Щодо семантичного пристосування складових частан словосполучення, воно мсквэ бути, ж 1 у випадку кожюзкцИ, валентним або сгмтагматичко чк асоц!атавно опосередвзовакям (порхвп.: атолорезка - "м?лмна, которая разрезает бушлату яа стала<?; а--род1Й - "с^рсэ молоко"; лэсогон - "сплав лга7г та звездныэ всйны, >щерная зз-лгл, лозная дорога). У процесх абрев1ад1! творения каззи. гцхсхадшь етгдо.1 фсрлування акалл.тпчногс сполучеьня, але при ьербал12ац11 плдЗузасться скорочскня мэтивукких основ до звука, л!тери, склзду -гзщо.

Мэнтш1ьно-л1нгв1ст^л-:а природа творения нэтнаташих сдак^ць, на нашу думку, е найбзлки придатиим критер1ем Их розшжування порл.Е1-?гно з 1сритер1я;.:л Спитака 1чыо1 цьлл-сност! (Н.Т.Санш.кав), лзй..'.^со-гра_\'жкно1 едоэста. (О. I .СЗь55фницькиЯ-), щМсноофзрлш-исст!, и-прсаиаоюст1 (О.О.Е&сигасська, Х.ПЛваьоЕа), синютпност! (В.М.Пзрлоа) та 1н., що булл г!исунут1 ьчгками з мети? ;цкфо^скц1ац11 ксмгсак'хав, дер^атгз та ^лювоспил^ '-¿ень. Наведэи! хргггэоИ можуть ляшо частково шрЗлпжш проблему. Залииаються поза увзгсю гая-ання щодо розр1зкекня ю.<стапоэит1в (Л.Дариптс'х-тэр) кг..\:пози-:>1в деф1сного написания - та под1бнпх до них сполучеиь з пкьгтоджл:::, прдс •сх.'.'-.-тостей схороэ«.ни оСсх чася-и склад '-лса'изкигар та дэ«ск ю:-сстапокит;-з, щодо аналл-талюго засоСу офаязн-эт граматичного значения словоформами та 1и. Самэ тому ии визнача&.го композит на тпдетавя г|посеолог1чно1 ирироди його творекня пт< куп игякзьу одккда. пев* ¡у частину моей, що складаеться з д, ох чи бгпьлте мотивусчих су.нгв, грзматично не пржтосоы^них 1 рег^гегл»7»:гя седанжку на подстав! уяьлекня про поеднання позначених 1к>няте», сс! с5рл-?1 ьхг-акатсром не баг1

уявлення про ребзрент.

Поглийленню гизнання ментально-л1нгв1стично1 сутност1 р1зних тиш.в номЛнадИ сгрияе з1ставний анагаз ономас1олог1чно1 в1дпов1дност1 ксмпозшов та 1хн!х екв1валент1в у рос±йськ1й та укра!нськ±й мовах.

Обгрунтування методики такого з1став;гення потребуе перш за все ыизначення критерлю, який репрезентував би зв'язок семантики з мэтивоваш.спэ, словотзорчсю та граматичнсю структурою, вадобргдаав би вербальну ланку нолоиащ.! у проокиД.! на виуарлшио форму« К)эитер!ями порльняння словотворчих та ном1иативних властивостей простих дериват!в у лл-нгв^тичних досллджннях були р1зн1 показники творения сл1в: "модель глибиннлх семантичних структур" (Ю.Балтова), перифрази (Р..Ш.З, Г.Марчавд, З.Вевдлер, В.Дорошев-ський, Р.Гркегорчикова), "складн! абстрактш. фггури лог1чного синтаксису"1 (Г.Бреклз), 'вгдмонкэв! комплекси мотивукчик про-позитивних судизнь" (О.С.Кубрякова), словотворч1 модеМ, типи, форманти (З.М.Волоцькэ, Т.М.Возний, Р.С.Манучарян, Н.в.№ркар"ян та ш.), - запропоновано такаж використати як притер!? з1стааленкя внутр1шнЕО форму [ЕФ] (О.П.бр-лакова, О.А.Зеькька).

Приймаючи гносеолог!чний плдхлд до визначэння внутршньо! форли як "пучка асощ.ац!й, сполучених з осмисленням взаемэзв'язху означеного з л-ншими явищами дгйсност!, який об'ективуеться структурою номл_натизно1 сдиншд" (Е.С.Снитко, Внутренняя форла номинативных единиц. - Львов, 1990. - С. 23-24), ми не заперечуемэ II виюэристання як критерлю з!ставлення ном!нативних процес1в у р1зних мовах, особливо при напрямку дскэллдаэння "влд мислення до слова". Але складн!сть формально! 1нтерпретац!1 ВФ, зуыювлена перехлдним характером влд невербального до вербального, а також встановлений нами напрямок анагазу "вод слова до мислення" передбачакэть виюэристання л_ншого критерию, який влдображае ланку

композитно! вербаш-защ-! уявлення про поеднання понять, - онома-с1сшог1чну структуру. У сучастй л1нгв1стиц1 ОС розглядаеться як сполучення ономасл.олог1чно1 ознаки, базису та предиката-зв'язки, що репрезентуе :1снуючий м1ж базисом та ознакою тип ваднаиень, як! виникають у мотивукному суджвнш. (О.С.Кубрякова). Подабна штерпретацдя ОС не водтворое всього спектра ознак номшативноХ одиницл., не враховуючи, по-перше, мэжпйву несинтаксичну природу юомпозиг1в (пор1вн. асощативно створена найменування громоотвод, сьропуст, солнцецвет тощо), по-друге, попередш. стадЛ дериващ.! мотиватор1в, р!зн1 типи зв'язк±в м1ж ознаками, ознаками та базисом, по-трете, зв1 язка-предикат мзже екстакуватися в одному з мэтиватор1в 1 не потребувати додаткового вияву (водопад, солнцепек).

Зважаючи на це, композитна ОС мз.стить: 1) пост!йш. граматичш. показники; 2) порядок розташування компоненте, акцентолог1чне оформления; 3) словотворчий формант (ономас1олог1чний базис), форманта попередшх ступешв деривацл.1 з урахуванням Ххшх семантич-них функц±й, у тому числ1 емотивних (факультативно); 4) ономасл.-олог1чш. ознаки (мотивуют1 корен1 чи основи), Хх конкретну семантику, певним чином модиф±ковану в процес1 творения назви; 5) валентний, синтаксичний або асощативний зв4 язок мож онома-с1олог1чними ознаками 1з визначенням ХхньоХ структурно-семантично! функщ.! у випадках синтагматично! композиДХ; 6) тип влдношень м1ж формантом 1 ознаками (факультативно); 7) емотавний компонент як результат загально! мети номшацИ.

ОС рос. злоязычие - 1менник сер. роду, назва характеристики лэдини (суфзлос -ИЙ-) на тдстав1 атрибута "алой" 1 частини субъекта "язык", архаХчне, негативно-оцшне, фразеолог1чно обумовлене. ОС одного з украХнських екв1валент1в лихстовство в1др1зняеться типом

базису (—СТВ—) з под1бним значениям, семантикою ономас1олог1чних ознак "лихе", "мовип/, типом синтаксичних вадношень м1ж ними (предикат та оцонний об'ект) . 1дентиф:1кащ.я значень цих екв1валешав вадбуваеться шляхом встановлення мЛжювних семантичних водношень м!ж мотиваторами: синошмИ (лихе - злой), сумЪкност! (мовити - язык) та мЬшовно! синошмз.! базис1в.

1нтерпретац1я ОС деяких композитов ускладнена через наявш.сть асоц1ативного зв'язку М1Ж ономас1олог1чними ознаками (мракобес, голсыороззя, словоохотливость, чистоплкй, лесолон), багатознач-ш_сть слова, що приводить до необх1дност1 визначення ОС щодо кожного з лексико-семантичних вар1ант1в (рос. ледокол - укр. 1) кри-голам, 2) льодоруб, кригоруб), послабления мотивуючоХ функц11 кореневих компонентам, набуття ними статусу афл.ксо1да або формал1зованого кореня (плодотворность, краевед, оленевод; лицемерие, вероломство) .

М1ж ОС та семантичною, . словотворчсю, граматичнао структурами слова, мотивоваш.стю та ВФ д_снуе лог1чний зв'язок перетинання мнозяин. Як показник результату ноышацл.! ОС залучае певш. компонента цих понять залежно вод особливостей та типу композитних найменувань 1 детермшована внутрдшньсю форьио та мотивовашстю.

Зл.ставний анаМз кзомпозшав та Ххнох екв1валент1в на шдстав1 ОС потребуе розр1знення понять ыожмэвно! екв1валентност1 лексем, заф1ксовано! у двомэвних словниках, та ономас1олог1чно! в1д-пов1дност1 позначень одше! реал±1 у мэвах, що зл.ставляються. В основу доб1рки синощм1чного ряду екв1валент1в покладено стльтсть загально! семантики без урахування сфери вживання, можливостей сполучуваностл., конотативних показникав. Сномасл_о-лог1чна в1дповадн1сть розглядаеться нами як под1бнл.сть складових частин ОС таких екв1валент1в.

Водсутш-сть номшативно! в1дповадност1 м1ж близькими за семантикою лексемами потребуе вияву засоб1в 1дентиф:1кацд.1 одт.е! реала.!: м1ямовно! синонгш.! афд.кс1в, мЪкмовних семантичних влдношень м1ж ономасл.олог1чними ознаками екв1валент1в та можливостей 1мплд_кацл.! мотиватора в одной з мзв.

Залежно в1д ономас1олог1чно! в1дпов1дност1 встановлаоться групи та р1вн1 як показники сшльност1 та специф1ки номшацз.! одного референта у кссш1й мов1.

У лругсыу розд!л1 "Тили ксмгго5И!шо1 нсмгвацН. у роетйськш га утфахвзыой гаязах" ь^нтально-лшгв1стична сутш.сть процесу композицИ конкретизуеться шляхом диференц1ац1 1 тагив та р1зновид1в творения складних найменувань у мовах, що зз.став-ляються. Нова ономас1слог1чна класифл.кац1я тиш.в композитно! номшацл.! враховуе р1зш. можливост1 переходу в 1ц понять, обраних мотиваторами, до формування уявлення про !хне поеднання, тобто мотивад1йно! бази, а також р1зн! засоби проекцл.! семантики ономас1олог1чних ознак на лексичне значения складно! назпи. Диференц1ац1я тип!в композицз.! здхйснюеться на п1дстав1 двох гринцигав: 1)не вс1 композити мотивуються дефл_нл_ц1аэ 1 макэть синтаксичну природу творения; 2)композита синтагматичного типу грунтуються на мотивац1йн1й баз1 предикативно! структури або словосполучення.

Найбзлыи поширеним у росгйськш та укюа!нсыай мовах е синтагматичний тип композицИ. У щлому його можна вважати предикативним лише умовно на п1дстав1 предикацН мотиваторам ¿.снування, буття, але це е штучним ускладаенням ОС композита, тому поеднання ономас1олог1чних ознак меже мати пропозитивний або натвпропозитивний статус.

Залежно в1д характеру в!дображання мотиващйно! бази та II семантики в ОС композита синтагматичний тип мае дек±лька р1зновид1в.

Прямий контактно-синтагматичний р1зноввд репрезентуе в ОС поняття про головш. ознаки референта, як! у мэтивуючгй синтагм! безпосередньо синтаксично пов4 язаш. У структур! пропозжц.! мэтиватори можуть займати м!сце 1)субъекта ! предиката (звездопад, водоток, вгтровал); 2)предиката та объекта (ледосброс, тестомес, фарбовар); 3) предиката та його атрибута (плоскодонка, др1бнозубка); 5)объекта ! його квантифисатора (маловыгодность, багатоверстатник); 6)предиката ! його квантиф!катора (малоупотребительность, багатозначшсть); 7)предиката та сирконстата часу {ночесветка); 8)локал!затора ! його атрибута (старджлассних, североморец); 9) предиката та локалД затора (домодельщина, мореплавець); 10) партитива та його атрибута (мелкозубка, кооокутник) тещр.

На вадмшу в!д контактного, дистантно-синтагматичний (другий р!зновид) характеризуеться дистантним розташуванням

ономас!слог!чних ознак у мэтивуючлЛ синтагм!, що створюсться на баз1 уявлення про 1х поеднання ! супроводауеться олсшлсаш-ею компонешав - синтаксичних посередникав - при вербал!защ.1. Це ускладнюе декэдування значень под!бних композит!в ! потребуе певних знань про реаллю або аналогИ. 1мпш.кован! при словоскладанн! сиктаксичш. посередники мэтиватор1в мэжуть встанов-люватися на пропозитивному м!сщ. гредиката (картофелекомбайн, нафтобаза, струнобетон), субъекта (суховей, плоскогорье), объекта (пароочиститель, стопорезка), квантифллсатора (солемер, твердомер), гредиката, локши-затора, атрибута (светокопия), партитива (белорыбица) тощо.

Трет:1й р1зновид - штафорично-синтагматичний - актуаш.зуе в одному чи обох мотиваторах вторинну (метафоричну) семантику, найчастоше використовуеться для позначення лкщських якостей (мягкосердечие, хладнокровие, пустосл1в'я). Мэтафоричш. значения мэжуть фз_ксуватися у змл_ст1 мотиватор1в або створэватися у процеса формування уявлення про поеднання ономас1олог1чних ознак (молокосос, белоручка, головомойка).

Елизьким до метафоричного е четвертий образно-синтагматичний р1зновид: ном1над1я реаМ! репрезентуе не стьльки лексичне значения, скхльки референтш. властивостд., що проходять стадою образного сприймання шляхом поровняння з Лншими образами субстанций (назви рослин - козлобородник, тонконлг, кровохлебка, т1лор1з, птицемлечник тсщо) .

Фразеолог1чний р1зновид синтагматично! композицИ (п'ятий) мотивуеться синтагмою фразеолог1чного звороту, що дозвсяяе зберегти у вигляд1 слова мэвне лдз-оматичне багатство, переводячи його на як±сно новий граматичний р1вень (пенкосниматель, злободневность, зубоскал).

Синтагматичний тип протиставлено асоц1ативному, який характеризуеться в1дсутш.стю синтаксичного зв'язку маж ономас1олог1чними ознаками композита. ПроеюДя мэтиватор1в асощативно створених складних назв на лексичне значения в1цбуваеться шляхом встановлення у кожного мотиватора або 1х сполучення певних асоц!ативних ланцкяов за сум1жш_стк>, под1бш.апо, контрастом. Розр1знкються два р1зновипи асоц1ативно1 композицИ: тога.кальний та перцептивний.

Тот.кальний актуаМзуе одно- або двоб1чне асоцжзвання ономас1олог1чних ознак композита у межах тогшса (тематично! едностл.) на основ1 семно! ;1теративност1 до рэконструкщ.! мэжливого синтаксичного зв'язку млж асоц1атами: мечехвост: меч - острый,

длинный + хвост, лексичне значения "морское этвотное с дпинньм хвостобш шипел/; словоохотливый: слово-говорить + охота-хотеть-любитъ, "любящий говорить"; богомаз: бог-1кона + мазати-малквати, "той, хто малое л кош/.

Перцептивно-асоц1ативний р1зновид обирае ономас1слог1чш. ознаки шляхом асоцДювання поеднаних понять на шдстав1 взаемонаведеного асетДативного поля та уявлення про реалою. Асоцьативне позначення мовцями референта можэ бути образним (мракобес: мрак + бес - нечто плохое, темное, реакционное) або прагматичним (медогон: мед + гнать - откачивать мед; ледостав: лещ + ставить - замерзать).

Той самий композит може залежно в!д типу значения та р!зних шлях1в поеднання понять мотивуватися синтагматично або асощ-ативно: водомер -1) "прибор для измерения расхода воды (дистантно-синтагматичний тип); 2) "антам. насекомое, которое ходит или быстро скользит по поверхности водьГ (тогикально-асоидативний тип).

Мэнш пеширеним е сумарний тип композицП, що характеризуешься семантичнсю та синтаксичною однор1дн1саю »ютиватор1в, сурядними вадношеннями м1ж поняттями, певна частка яких акгуал1зуеться в уявленно про референт (лесостепь, тернослив, турбонасос, асбестоцемент).

Допом1жною характеристикою композитно! номшащ.! е регулярность словотворчо! мэдеМ, тому важливо вццолити анало-г1чний тип словоскладання. Регулярна модель може бути створена синтагматично (птицеферма, конеферма, свиноферма), асощ.ативно (ветрогон, лесогон, медогон).

Наявнз-сть пром1жно! сфери м1ж простими 1 складними словами потребуе квал1ф1кац1!£ типу творения маргхнал1в як псевдо-

композит!!, що виходить 1з структурно!, формально! складност1 назв, яка. мають один чи обидва кореневих компонента з неактуальним мэтивацЛйним змютом аф1ксо!дного, частково чи повшстю немэтивованого р1зновиВД-В (орценоносець, плодородие, садоводство; разнобой, кремнезем, водополье; зверобой, богадельня, вероломство).

3 меток» диференщащ.! власне композицл.! та псевдокомпозиц1! встановлеш. щдекси мотавованост1 сл!в (ЗМ) шляхом анкетування' еталонних носПв мэви, визначення меж 1вдив1дуальних лндексгв мотавованост1 назв (±1, ±2, з-з, 1б), шдрахунку за формулою

¡¡у| = ЦХП1+ЬХП2+ЬХПЗ + 14ХП4+ЬХ П5 х додо^

де п - к1льк!сть з.нформант1в, що зафл.ксували у слов1 певний щциввдуальний щцекс, N - загальна кллькасть учасникав анкетування.-'1

За результатами експерименту найвиций 1М мають композита синтагматичного типу (влд 100% до 69%), окр1м метафорично-синтагматичних (в1д 60% до 20%). Високим е ЗМ у тогшсально-асощ-ативних юомпозит1в (в1д 80% до 50%), нижче в1н у перцептивно-асоц1ативних (вад 45% до 11%). Псевдокомпозити мають ЗМ вод 30% (аф1ксо!дного типу) до 0% (повт.сио немотивованого типу).

У третьему розд!л1 "Дипнм1ка онс*2асаалс1Ч.чээ1 еяруктури еяпимигогачЕих кскпоЕитал, гоэздоясмггозжеш, сияхроттих гззжеаитал у росзйсъгый та у^тнсыай мззаэ^ здгйсноеться анал1з руху найменувань у д1апазот. "просте непоххдне слово - держат -

псевдокомпозит - складне слово" залежно вад зыши уявлень про поеднання понять, обраних мотиваторами, послабления або втрати ними ьютивуючо! функщ.!. Динам1зац1я СС номшативних одиниць е показником зм±ни сприймання мовцями результат!в власно! номинативно! д1яльност1, а таксж д1яльност1 номшатор1в iHiioI мови, з яюэ! запозичуеться композит.

Трансформац1я ОС вад д1ахронно! до синхронно!, що зумовлена розвитюом лексично! та словотворчо! тдсистем мов i фонетичними процесами, визначае переход етимэлог1чно складних став до сфери псевдоюомпозит1в (марг1нал1в), дериват1в та непохлдних лексем. Етимэлог1чними вважаються Ti композита, що повнХстю зруйнували двоюореневу структуру i не сприймаються мювцями як складш. слова. Псевдокомпозити характеризуються послаблениям або частковсю чи повнао втратою мотивацойних функхдй кореневими компонентами або одним з них при можливост1 сприймання мовцями ixHbol формально! складност1.

Одним з шляхгв поповнення словниюового масиву е залозичення: засвскючись мовою, що запозичуе, шшомовш. кзомпозитш. лексеми видозм1нкють свгй номгнативний статус. Мэжа м1ж етиьюлог1чними композитами, псевдокомпозитами та синхронними складними словами у Knni запозичень встановлюеться на пддстав1 аналогий з назвами, що мають гадабш. хнломовнл. компонента. Водсуттсть або втрата аналогИ обумэвлюе рух композита до простого слова (чемодан, левкой, каракули, масштаб, бульвар). Регуляршсть кореневих компонешав ллиомовного походаення при немжливост1 !хнього вживания у простих лексемах навл.ть у виглядД зв'язаних кореш-В дозволяв визначити слова з ними як псевдокомпозити (стенокардия -nopiBH. кардиолог, стенограмма; орфо1рафия - nopiBH. орфограмма, пиктография; ракетодром - nopiBH. автодром, ипподром). Набуття кореневого статусу подабними запозиченими компонентами

сприяе переходу псевдокомпозит1в до власне складних став (авиабаза - авиатор, авиация; фотоприбор - фото; биосфера -бионика; астрофизика -астральный; автостоянка - авто).

Динашлса ОС композитов загапьнослов'янсыоэго походавння залежить вхд тенденцой рос1йсько! та украХнсько! ьюв до архаХзацо.!, а таксж вод фонетичних процес1в.

Повна деструюдя (етимолог1зац1я) складних слов ввдбуваеться у двох напрямках. Перший передбачае повне злиття ономас1олог1чних ознак у король непоходного слова через фонетичт. змони загального вигляду слова (берлога, барлгг вод бьрло -"мусор" и легти -"лечь"), вихад з ужитку сучасно! мови одного чи двох мотиватор!в або Хх значень (кикшора (укр. мара, потвора) вод кика - чуб, коса, мора - нечиогий дух).

Другий напрямэк деструкцИ композитност1 полягае у зм1ш. смисшвих взднсшень мож мотиваторами через вгграту одним з них мотивуючо! функцлХ перетворення його на афооосальну морфему, :1нод1 нерегулярну (курносый, ежегодник, суеверие, бахвал, белокурьм, валемовний). Номшативний статус под!бних сл1в визначаеться у межах дериват1в.

Послабления мзтивуючо! рол1 певних ономасо_олог1чних ознак композита щм збереженн1 його формально двокоренево! структури, яка ще сприймаеться мэвцями, переводить складне слово до сфери марг1нал1в - псевдокомпозит1в.

Чинниками под1бного перетворення ОС е

- архаХзацДя одного з кореневих кюмпонешав назви при водчутт1 його слабко! смисловоХ рол1 у формуванш. лексичного значения (хлебороб - пор1вн. незм1нн1сть композитного статусу украХнсьюого ектвалента асоц1ативного типу хл1бороб; домочадец, благочиние, борзописец);

- чрансформування вдльного кореня на зв'язаний, що усклад-нюе адентиф1кащю його мотивацайно! функцИ (белозор - "цветок с белым венчиком и зеленой чашечкаЯ- пор1вн. зрение, обзор; в укра-!нськ±й мэв! екв1валент б±лоз!р - власне композит -пор1вн. з!р; чернобыль, злодей, судомойня);

- фонетичш. змши кореня, яка приводять до псевдомотивацд! {двурушник створено вдд "с двумя рукат! у лексиюот. яоебрак±в, ниш. значения генерал!зоване 'тот, кто под личиной преданности тайно действует в пользу враждебной стороны, двуликии) ;

- учрата перв1сно! семантики при наявност1 у мов1 оьдошма, змл.ст якхого неактуальний щодо значения псевдокомпозита (красноречие вод красный - "красивый"; вагоновожатий взд вожати -"водить");

- арха!зац1я обох юореневих компонешав слова при. в1дчутт1 !х смислово! рога, у створенш. лексичного значения (краснобай в!д красний - "красивы?', баяти -"говорить");

послабления мотивацлйно! функщ.! одного з юорен1в (закономерность, самост1Йн1сть, благополучие, худосочие);

- демотивад1я обох ономас1олог1чних ознак при наявноста формально двокоренево! ' 'структури слова, що практично перетворосться на просте (мероприятие, благодарность, лицемерие, воевсда)'-'.'' 7

Динама.ка ОС композита мгаиэ не впливати на эш.ну номинативного статусу, а лише трансформувати тип композицо.! або структурно-сёйкнтичну функцлю ономас !сшог 1чних ознак у мотивуюч!й синтагм! (благовремение мае у даахрош.! синтагматичний тип юомпозищ.!, на р1вн1 синхрона.! - асоидативний).

Четэергий роздал '^Характеризгика рНтяяЧд вздппвздвэог! ОС кгмггязимв Фа £х еквгваленяов у роотйпктай та украхи^ыай мзаах"

присвячений анатзу груп та р1вш.в ономас1олог1чно! вддповлдност! скпадних наймэнувань та 1хн1х екв1валент1в - позначень одн±е! реа-лл_1 у мовах, що з1ставляються, висв1тленню проблеми засоб1в 1дентифл.кацл.1 1х семантики. Встановлено три групи сл1в з повишио, частково вадповаднсю та невлдповлднсю ОС.

Найблльш ' численна (68% та 72% за показниками росгйсько-укра!нського та украХнсьюо-росМськЬго двомовних словнига.в) група з повнл-сно водповвднск» ОС не е однорлднао 1 диференц1юсться на дек±лька розрдц1в залеяио влд сгаввлднсшення з вихлдним композитом ллших, кр1м тотожного, синон1м1чних екв1валент1в: пароперегрев -пароперегр!вання, пароперегрев; малолюдность, малолюдье, малолюдство - малолюдшсть (вар1ативн1сть ономас1олог1чного базису); самохвал - самохвал, хвалько; чужеземец - чужоземець, чужосторонець, чужинець; каменотес - каменотес, каменяр (другий екв1валент - просте або складне слово з одт.€ю тотсжнсю онома-с1олог1чнсю ознаксю); виночерпий - виночершй, черпець, чашник, гад чашник; домосед - домос!д, домувальник, сидень, тчкур (наявнл.сть другого екв1валента з нев1дпов!днсао ОС, що компенсуеться мгкмовними семантичними в^цнаиеннями мотиватор1в).

31ставлення синотшчних рядл-В екв1валент1в першо! групи дозволяе встановити "номшативш. нулл" при влдсутност1 влдповлд-но! ОС у росгйсы<±й або украХнсыай мовах для позначення спхльно! семантики: пустозвон - пустодзв1н; пустомеля - пустомслот, пустомеля; пустобрех - укр. 0; тарахтелка - торохтхй, тарахкало; говорун - балакун; рос. $ - базука, баз шало 1 т.лл.. Омоттчна номонацтя характеризуе ономас1слог1чну базу ксяно! мови 1 здшсноеться за двома принципами: семним за допомогсю мотиватор1в л з сгальнсю семсю та референщйним, шляхом вербал1зацл.1 уявлення про р1зн1 ознаки реалН: лисохвост - лисохвост, китник; белоус -б!ловус, мичка.

Друга трупа ектвалешав з частково вадповвдною ОС складае 27%, 23% за даними двомэвних словншаз i мае калька рлвнхв 0H0iviacicJi0ri4H0Ï в1дпов1пност1.

Перший рДвень репрезентуе специфику граматичних властивостей, акцентологДчного оформления, порядку розташування ономас1олог1чних ознак композит1в-екв1валент1в (чернозем - чорнозем, газообмен -газообшн, рукопись (жш.р.) - рукошс (чсш.р.)/ листопад -падошст, ветрогон - гонив! тер).

Другий та третхй piBHi детермшована особливостями словотворчих тдсистем кажно! мови : наявнл-стю р1зних мэрфем, що офэршюсггь ономас1олог1чний базис слова, визначаючи тип денотата, рДзних аф1кс1в попередн±х ступешв деривацл.!, розбДжнл-стю механизму творения композшав (бронебошик - бронебШник, радиослушатель - радЛослухач, солсмокопнильщик - оолсмокопнувач, шелкокручение - лювкокрут1ння, лучепреломление - прсменезаломлквання, прсменезаломтсвашсть; ракетостроение ( складно-суф1ксальне творения) - ракетобудування (основоскладання), искрогаситель (осново-складання) - хскрогасник (складно-суфл_ксальний cnoci6) ).

Четвертей р1вень ономас!олог1чно! вздповадност! демэнструе специфлл<у локсико-семантичних тдсистем росл-йсько! та yKpaïHCbKOÏ mob. До нього належать екв1валенти "композит - просте слово", одна пара ономасДолог¿чних ознак яких тотсжна, другий мотиватор Дмплд.-куеться в одш.й з мов, а також еквДваленти "композит-композит" з влдповлднсю парею кореневих компонентДв при нетотсжностД другох пари, що актуалДзуе певнД mîsmdbhï семантичш. влдношення.

1дентифд.кагр.я лексичних зиачень таких в1дпов1дник!в можлива завдяки тотожностД однДе! пари ономасДологДчних ознак, млтювнгй chhohImLï словотворчих формашав та семантичним зв " язкам невДд-повлдних мэтиватор1в.

Екв1валенти "композит - просте слово" характеризуються наяв-нЛсио амтйкахи! ономас1алог1чно! ознаки в однгй з мзв, що забезпечуеться певними мовними чинниками.

1) У процес1 словотворзння експлщитний мотиватор вносить у похздне слово не т1льки частину свое! семантики, але й свсю валештсть, тематичну та асоц1ативну парадигматику. Валектт властивост1 ономас1сшог1чно! ознаки компенсують ¿мишсащю компонентов мотивуючо! синтаг2»'.и 1з сильною валентшсаю (баснеп-'.сс.ц

- байкар; пучеглазие - витр±зкуват1сть; хлебопек, пекарь - пекгр; песнопевец - стпвець).

2) Ьйтлщитний мотиватор мо?кэ передагати сво! функщ.! ономас1олог1чному базису або формантам полередньх стадш деркв'лцИ (горнорабочий, горняк - горних; нравоучительность - ловча.^ность.-1 центробежность - вхдцентровлсть; тяжеловесность - езгобишсрь ; многолесье - Л1сист1с1ь). Явище компексацл.! частини значения га допомэгсю аф:1кса здеб1.-1Ъшого вхдбуваеться в у.усаХнсыай особливо у дергрдтах, вадповлдних о.ф1юсо£дним г'-:вдокампоо>гл-у: садовод - сад!5ник; хмелевом - хмаляр; целесообразность - дотоль-теть; углерод - вуглець/ шарообразность - куляст1сть.

3) 1мшг1кац1ю компокетав синтагми забезпечуе таксж семантична конденсация предиката та объекта на попередчьому ступеш. творения мотиващйно! бази (налогообложение - опсдаткуъання; стихосложение

- вл£Щ'вання; оплодотворение - запллднешш).

4) Чинником 1мпл1кад1! е генерал1зац1я лексичного значения одного з ектзалешав, яка эумовлое над*л1рн±сть певмо! онома-с!олог1чно! озна:;--: (брадобрей - голлр; трубохур - куры;ь, лгатеш-ник, пор1вн. табакур - гжлюнник; хлебопек - пекар; верхушка -верхов1ття).

5) Вихад з ужитку мотивуючо! синтагми композита приводить до надапрност! одного з мэтиватор1в, можливост1 його редукцИ в однгй

з мов (рукоплескание - оплески; немогузнайка - незнайко; всеобщность - загальшсть).

Сномас1сшог1чна, ампш-ктия моя® компенсуватися контекстом у вппэдках багатозначнсст1 е1св1валента (телохранитель, охранник -охоронець; песнопение, песни - п1сня).

Екз1взлснти "кохиозит-гсоьетозит" з парою нзвадповхдаих оггнаг: 1дектиф1к^ють лексичт значения шляхом встгновлення • 1.ьотизаторг^1и мггьовних ,в1дношень синэшмИ: арха!чно1 {схото-сачоние - кисета¡ьотзоэнавство, совэроенношло '- познал! ття) ; оц11«о-ексгг!х>с!-'?.>:о1 {благса:елатсль - добрезичливець, г&зообуль-нссть - бг.гаюх'азозхсть); лэксично! - тзердс^рйш,

небоскат - небосхил); стилз.стично1 (деревообделочньк - дерево-обробник, маслобойка - маслоробка); г1по-гл-пзроют1. (лецоплав -льодохкорнеплод - бульбоплц;); ^ложнаетЗ р1зних тагив [галал„\ -■ галомороззя, злоя^-?шж - Бориса, дро:-:осеха - л!со-сша, чернсяобкх - чорнэгрудик); зктокшд.! (<хянцзноро!Г - ссдца-стояпня); мэтафэричкост! {п/аозг-оп - гг/стоналот, сеихс: зар -хйряимаз).

ГГяткй р1вень об'еднуе екв1вапэнти з парою тотс:с<них онамас1ологачних ознак при вадсутност! у друг-о! пари мотиваторов шямэених сеьсзитичних вдднежекь, го зулэтххгться ргзникг.'. п1цхода5Я1 до вибору понять з уявлекнл про референт та до поеднакня {¡¡оцословная - р:дов!м, листовертка - лиотов!ша, звездолет -з!ркогляд (1хт.))-

Шостий 1 сьс&гай р1и>н1 г покаачикаыи онсг.ис1олсг1чыо! кзел,цпсз1дисст: ектьалешав (третя група складас 3,4%, 2,2% в!д загольно! далькост!). До изостэго р1вня належать мэтозчгаи та 1хш. вадпоэздкики, 1дешк|акац1я знгч-\чь яких зк1йс:-;о€ться дояхом встановпбння мЬмэвних сошдаичнми ваднешень ¡'1::: пзраьа иетотожних ономас1алог1чиих ознак: близорукость - корот1-.сзэр!сть, метель -

сю.говш, сногсшибательность - каркалати. сть (синономл.!); муко-молье - млинарство, многослов - балакун, зимородок - водомороз (сумлжностд.); благовоние - лахспд (антонхмл.!); новолуние - молодик (мэтафоричностл.).

Ектваленти сьомэго р1вня под1бних зв4 язкхв не мають I регрезентують роз5:1янл-Сть подходив до номллацл.! референта у рос1йськ±й та укра!нськгй мовах (пасха - великдень; факел -алолоскип; тысячелистник - деревШ; плодожил - свинка, слоник; мятлик - тонконлг; скоропашка - дряпак).

Особливу групу екв1валент1в становлять пари "композит словосполучення", як! демонструють здатн1сть мэв до синтетичного та анал}.тичного способов наймэнування (путеобходчик - обхздник колИ; месторасположение - м1сце розташування; сырое молоко - сиродш; кораблекрушение - авар1я корабля).

У п'ятсму роздллп. '^Ссмуткаташгю-фувга^ональаа лееттать юсмикзитш у хуяезшьсдеу текста. (на матор1азы. уярахпсь?.с--роошоыасс та рол1йсьгх>--угра1 нньтсих перекладов)" розглядаеться мотивац1я вибору юомпозитних екв!валент1в при переклади художн1х твор1в з одш-с! мюви шнсю на п!дстав1 аналхзу чиннига.в досягнення комуш.кативно-функц1онально1 екв1валентност1 текст1в оригдлалу та перекладу, а також особливостей функцл-онування складних сл1в. Тим самим встановлюеться зв'язок м1ж вадшввднд.стю ономас1олог1чних структур екв1валешав та адекватнл.стю первинно! 1 вторинно! 1нформацл.1 худсекнох текст1в.

Комун1кативно-функц1ональна екв1валентно.сть визначаеться як найбЛльш повна та точна онформативна ввдпсвлдность оригоналу 1 перекладу, що грунтуеться на складному сгавваднсшеи-о. семантико-конотативно!, формально-структурно!, у тому числ1 ономас1олог1-1---но!, прагматично! адекватности., яке мае кзомпенсуючий характер-

Д1апазон вибору екв1валент1в на р1вш тексту значно ширдий, н1ж у мовн!й систем!. Перекладач ураховуе три сфери актуаМзацИ лексеми у структур! мови: синошлачну парадигматику, м!сце слова у тематичшй груш., функщ.онально-семантичних полях, емотивних та фунщДонально-ститстичних подсистемах.

У худажньому текст1 композит набувае статусу текстово! одиницл.. Його ОС мж стати засобом когезИ, штеградИ та кснцептуал1 з ацх I твору, що зумэвлюе необх1дш.сть виршення проблеми зв'язку ономасхологИ та тексту, яка майке не мае теоретично! бази та грактичних розробок (один з аспектов "слово твар 1 текст" досивджуеться у працях Т. ван Дейка, В.К1нча, О.А.Земсько!, Д.У.Апурово! та ш.). Виходячи з того, що ономас1олог1чна в1дпов:щш.сть лексем у текста мжв ставати головним чинником комун1кативно-функц1онально! екв1валентност1, переклад потребуе максимального з бареже ння !х номДнативних властивостей.

Постановка проблеми "ономаслхшогДя 1 текст" на як±сно новий р!вень текстово! ДитерпретадД! ОС зумовлюе необх:1днл.сть уведення поняття "композитна рамка" (КР), що е уривком тексту, у межах якого водбуваеться семантико-смислове та онсмас1олог1чне узгодткення композита, його кореневих компонешав з текстовом оточенням. КР мае три аспекти: семантичний (семна 1теративш.сть складно! назви та контексту), смисловий, що апелое до фонових знань, асоиХацШ, енциклопедично! об1знаност1 читача, та ономас1олог1чний, який базуеться на номшативному повторенш. мотиваторДв композита.

Залежно вад засобДв семантико-смислового й ономас1сшог1чного узгодяення складних найменувань з текстовим оточенням встановлено типологаю КР.

Першим р1зновидом е КР, ор1ентована на семантичну структуру складного слова як онтегровано! лексично! одиниц1: "А .от 1 чорногузи хилять об!дати... Попереду вадибуе !хтй начальник...та ще студент...вон цибае справд1г як чорногуз,...голоногий, жилавий, хуцорбастий" (О.ГЬнчар).

КР другого р1зновилу семантично та номл-нативно через синтансичш. деривата пов'язана 1э складною едтсаю: "А то мы играли войну - вот что скверно, мы великодушничаем... Это великодушничание и чувствительность - вроде великодушия и чувствительности барыни..(Л.Толстой).

1СР третього р1зновиду мае семантичне й ономас1олог1чн8 сп1ввддношення з кожною мотивуючою основою складно! назви: "Обшччя тонковиде, оч1 сит, весел! й гаряч1, так ! зблискують, Хлопець тако! синьоскост! мусить подобатися д1вчатам" /О.ГЬнчар/. Така КГ сприяе декодуванко ам1сту оказ!ональних композит1в.

Четвергий рлпковид характеризуемся семан'Ху; шим зв' я. ;ом контексту з обома ономасл.олог1чними ознаками складно! лексеми, ол-.' номлнативно узгодеенсю е одна з них: "Император поднял лгдтони для рукоплескания... Ладони императора должны были всплеснугь в тот лишь миг, когда красное железо выжиэт пленнику " глаза'' (П.Загребельний). Контекстуальна значения композита плдтримуегьс;. ситуати1=1;о-с1Ф1слоЕИ!Л фоном.

КР п'ятого р1зноввду акгуалозуе семантичне узгодаэння кхзжного з мотиватор1в при влдсутност1 повторения кореневих компонент1в: "3 кожним ударом прибсю, коли в темряв1 берега стелеться шелестке, б!лотнне, вицншае н1ч" (О.ГЬнчар) - семна !теративн1сть: бхлий -видншае, н1ч, темрява; прибШ - шна.

ПЬстий р1зноввд КР мае семантичне та ономас!олог1чне узгодження з одшею ознакхзо композита, другий мотиватор уточни с

семантичну структуру слова, визначаючи спсшучуван1сть: "В1н працрс газор2зальником. День у день раже заш_зо, латае комбайни, вирДзае проДркавлеш. болячки та пухлини на тракторах" (О.ГЪнчар). У фрагмент! складне найменування сприяе штегращ-Х двох номшатив-них платв, первинного ! вторинного, на гадстав! багатозначност! другоХ ономас!олог!чно! ознаки та XX ор!ентац!1 на текстове ото-чення.

Сьомий разноввд представлений лише семантичним зв'язком одного з мэтиватор!в: "...полнозвучный и зычный несется гогот, хлопанье крыльев, гагаканье" (М.ПЬлохов).

Восьмий та дев'ятий рДзновиди КР характеризуклъся лише ономас!слог!чним узгодавнням одше! чи обох мотивуючих основ композита, що зумовлено певнсю авторською метою - створенням емэ-тивноХ забарвленост! уривка або стшп-стичних ефект!в: "Работает на водокачке, а после работы, вдя домэй, никогда не упустит случая "покачать воду" и здесь" (переклад твору О.ГЪнчара) - покачать воду - "товкти воду в стут, багато говорит^.

Довжина КР залежить вад глибини узгодавння складного найменування: вона меже дор!внювати спслученню, речению, калькам речениям, надфразшй едност!, тексту.

3!стааляючи художн! твори з Ххшми перекладами росайськсю або украХнсьюзю мзвами, ми встановили, що порушення КР приводить до комун!кативно-функц!ональноХ неадекватност! текст!в у випадках особливо! аначущост! ономас1олог!чноХ структури композитов, мехашзму !х творения. У роман! О.ГЪнчара "Тронка" опис життя кат.тана Дорсшенка супроводауе КР кругоевхтшй; "Найболыиа його тодлшня мр1я була побувати у кругосв1 тнъому плаванн!... У р!зних товариствах бував... Дорошенко у своему кругосв1тньсыу житт!...Та коли ж ти кругом св1ту ходив.. .дайсно-таки кругоевхтни^. У

росгйському переклада фрагмэнт КР вилучено, при цьому змшюеться його смисловий та емэтивний зм1ст: "...в разных компаниях бывал ...Дорошенко в своей кочевой жизни".

Подабьи випадки потребуюсь компенсацИ. 1нтрал1нгв1стичш. чинники компенсацН композитно! ОС враховують афллосальш. мож-ливост1 мови, три сфери актуал1зацИ слова у мовшй структур!: си-ношмочну парадигматику, м1сде у тематичнш хруш., функщ.онально-семантичному поло., емэтивнгй та функц1онально-стил1стичнШ систем!. Екстрал!нгв!стичш. залучають фонов!, енциклопедичн! знания читача перекладу. У роздал! надано рекомэндац!! щодо збережгння ОС концептуально та :штеграц!йно вагомих композит!в при переклад!.

Основт. паложэння ! рёзультати дисертац1йного досл1даЕння викладен! у таких наукеших роботах:

1. Складне слово: мовш мздел1 св1ту (основи з!ставно! компо-зитолог!! рос!йсько! та укра!нсько! мов). - Черкаси: Вид-во ЦНТ1, 1996. - 297 с.

2. Субстантивт. композита в укра1нськш та рос!йськ±й мэвах//Мэвознавство. - 1992. - №6. - С.19-23.

3. Соотношение кпмлуникативно-функииональной и грамматической эквивалентности худсяественного перевода (на материале русского и украинского языка)//Русское языкознание. - Киев: Изд-во КГУ, 1993. - Вып.26. - С.129-134.

4. Экономия - норма - избыточность в русской речи//Н!ф. Фольклор. Штература. - Черкаси: Вадавництво ЧДУ, 1994. - Число 1. -

С.111-114.

5. Концептуальное значение ассоциативных композитов в романе Л.Н.Толстого "Война и мир" //№ф. Фольклор. Штература. - Черкаси: Видавництво ЧДУ, 1994. - Число 1. - С.114-119.

6. ксштозиции в.совреааннсм русском языке//Русская филология. Украинский вестник. - Харьков, 1994. - №3. - С.15-17.

7. Теоретичш. основи з1ставно! композитолог11 близькоспород-нених мэв//Лшгв1стичш. студИ. - Черкаси: С1яч, 1995. - С.40-49.

8. Функционально-семантическое поле локативности в современном русском языке//Лангв1стичн1 студИ. - Черкаси: С1яч, 1995. -

С. 128-135 (у сш.вавторств1).

9. Функц1онально-комун1кативна екв1валентн1сть композит1в у худсжньому текпт1//Мф. Фольклор. Мтература. - Черкаси, 1996.-Число 2.- С.124-129.

10. Композиты и их эквиваленты в русском и украинском языках (проблема словообразовательной импликации) //Единицы восточнославянских языков: структура, семантика, функция. Мэжвуз.сб.науч.тр.-Тула: Изд-во Тул.гос.пед.ин-та, 1993. - С.198-203. (Деп. в ИНИОН РАН. 3.11,1993. №48626).

11. Динамика ономасиологической структуры композитов в русском и украинском языках//Единицы восточнославянских языков: структура, семантика, функция. №жвуз.сб.науч.тр.,- Тула: Изд-во Тул.гос.пед.ин-та, 1994. - С.15-22. (Деп. в ИНИОН РАН, 7.06.1994. №49320).

12. Методические рекомендации и упражнения по курсу "Современный русский язык" (Словообразование). - Черкассы, ,1992.- 36 с.

33. Межпредметньвэ связи в процессе преподавания курсов "Современный русский язык" и "Мзтодика русского языка"//Проблеми шж-предметних звчязк!в в умовах б1л!нгв1зму: Теаи м1жвуз1в.наук.конф.

- Дрогобич, 1990. - С. 61-62 (у сп1вавторств1).

14. Авторские квалификаторы в диалогической речи персонажей в повести А.Куприна "Мэлох" //КУпринские чтения: Тезисы мзжвуз.конф.

- Каменец-Подольский, 1990, - С. 91-92.

15. Отражение особенностей языка 40-х годов XIX в. в гоголевской прозе: Тез.докл. III Гоголевских чтений.-Полтава, 1990.-С. 100-101.

16. Основные принципы преподавания раздела "Словообразование"

в вузе//Материалы II Мэяэдународного семинара "Славянская культура в современном мире". - К., 1991.-С. 196-197.

17. Философский аспект категориального содержания притя-жательноста//Лингвистика: взаимодействие концепций и парадигм. -Харьков,1991.- Вып.1.-Ч.2. - С.158-162.

18. Словообразовательная концепция Г.О.Винокура в свете теории номинации//Изучение творческого наследия Г.0.Винокура. -К.,1991 .- С.33.

19. Русско-украинские частеречныэ несоответствия словосочетаний/ /Проблеми з1ставно! семантики: Материалы респ. конф.-Ки1в-Черкаси, 1992. - 138-140.

20. К проблеме сопоставительной композитологии (на материале русского и украинского языков) //Словаутварэнне i нам1натыуная дэрывацыя у славянских ыовах: Матерыялы IV рэсп. кснф. - Г^юдна, 1992.-Ч.2. - С.158-160.

21. Складш. слова як семантик»-стилл.стачний зас1б .штеграцИ худоянього тексту (на MaTepiani творхв В.Винничеьжа)//Шляхи поси-лення ефективност1 практичного курсу украХнсько! мови та виховання читацько! майстерностл.: Тези млжвузхв.конф. - Оцеса, 1992. - С. 2728.

22. Субстантивна композита та Ix ектваленти - словосполу-чення в украХнсысш та рэс1йськгй мэвах// Проблеми контрастивно! л1нгв1стики: Тези мЬквуз1в.конф. - К1ровоград, 1993. - С.222-223.

23. К&стапоаити-прикладки р. укра1нських козацьких думах та гз1С11ях//Народн1 рухи УкраХни в ДсторП, кювД та л1тературл.: Тези регл-он.конф.. - Черкаси, 1993. - С. 34-35.

24. Динамика ОС русских композитов в сопоставлении с их украинскими эквивалентами/ /Взаимодействие украинского и русского языков на территории Украины и актуальные проблемы их исследования и преподавания: Тезисы регион.конф. - Полтава, 1993. - Т. 2.-

С.83-86.

25. Стилистический компонент в ономасиологической структуре русских и украинских ком10зитов//Стилистика русского языка. Теоретический и сопоставительный аспекты. Проблемы сопоставительной стилистики:Тезисы межвуз.юэнф. - Киев-Харьков, 1993. - С.64.

26. Композитна лексеми у творах Г.С.Сковороди// Г.С.Сковорода

- письменник, фалософ, педагог: Тези мажвузДв.конф. - Черкаси, 1994. - С.94-95.

27. Мажмовна синошм1я як засДб семантично! ДдентифДкащХ композшав та Хх екв1валент1в//Проблеми зДставноХ семантики: №тер1али всеукраХнсько! науково! конф. - К.,1995.- С.125-126.

28. Потебнианская идея внутренней форлы в современной контрастивной лингвистике// Наследие А.А.Потебни и развитие современной филологической и исторической науки: Материалы конф.

- Черкассы, 1996. - С.38.

29. Эквивалентность в языке и речи//Язык. Культура. Взаимопонимание: Материалы междунар.конф. - Львов, 1997. - С.282-286.

Селиванова Е.А. Субстантивные композиты в русском и украинском языках (эквивалентность, сномасиологическая структура, функционирование) (На правах рукописи).

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык, 10.02.01 - украинский язык. Киевский университет имени Тараса Шевченко, Кйев, 1997.

Предложенная диссертация посвящена исследованию эквивалентности ономасиологической структуры композитов в русском и украинском языках. Выработаны теоретические положения, методика и критерии сопоставления номинативных подсистем русского и украинского языков, установлены и описаны типы композитной номинации, проанализирована динамика ономасиологической структуры сложных слов в ходе эволюции языка, охарактеризованы уровни соответствий композитов и их эквивалентов, коммуникативно-функциональная адекватность в текстах оригинала и перевода.

Selivanova Е.А. Nominal composite vrords in the Russian and Ukrainian languages (equivalence, onomasiological structure, functioning)(a manuscript).

The thesis for the academic degree of the Doctor of philological sciences in speciality 10.02.02 - Russian language, 10.02.01 - Ukrainian language, Kyiv University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 1997.

In the thesis the equivalence of the onomasiological structure of Russian and Ukrainian composite vcrds is considered. The basic principles and criteria for comparing the nominative subsystems of Russian and Ukrainian are proposed. The types of nomination observed in composition are identified. The onomasiological structure of composite -words is traced -within the dinamic framevrork of language evolution. The study regards the

levels of communicative adequacy of the composite words and the equivalence observed in the original texts and their translations.

Knaraoai слова: oHQMaciojiori4Ha структура, композитна номшацдя, маргзлальна зона псевдокомпозитжв, piBHi онома-cionori4Hoï в1дпов1дност1, мгжмовш. семантичн! в1днаиення, онама-cicuiori4Ha iMnjiiKaiu я, комун1кативно-функц1ональна екв1валент-н1сть, компенсац1я неадекватност! при переклад!.