автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Свобода личности в контексте языковых изменений.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Свобода личности в контексте языковых изменений."

Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського

Г 0 А На правах рукопису

і 5 ДНІ Ю35

Боринштейн Євген Русланович

СВОБОДА ОСОБИСТОСТІ У КОНТЕКСТІ МОВНИХ ЗМІН

Спеціальність 09.00.03. — соціальна філософія і філософія історії

Автореферат на здобуття вченого ступеню кандидата філософських наук

Одеса — 1996

Роботу виконано на кафедрі філософії та соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д. Ушинського.

Науковий керівник доктор філософських наук,

професор А.і.Кавалеров

Офіційні опоненти доктор філософських наук,

професор А.В.Місуно

кандидат філософських наук, Л. О. Китаєва

Провідна організація Одеський

сільськогосподарський інститут

Захист відбудеться « 3-9 » ________1996 р.

о 4^/годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради у Південноукраїнському державному педагогічному унівеситеті ім.К.Д.Ушинського.

Адреса: 270020, м.Одеса, вул, Старопортофранківська, 26.

Автореферат розіслано «__________»______________________1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої І доктор філософських наук, професв^Тж

Актуальність дослідження. У центрі докорінних перетворень, що їлєжить здійснити у нашій країні, безсумнівно мусить знаходитися люди-

її потреби та турботи. Адже саме духовно розвинена та вільна особи-гість є головним показником стану суспільства, рівня його культурного »витку, матеріальних та духовних можливостей. Щоб забезпечити свобо-і окремої особистості та різних соціальних груп, державі необхідно по-гійно удосконалювати свою політику, дотримуючись конституційнних прав юмадян та враховувати зміни, що відбуваються у політичній, соціальній, змографічній, етнорегіональній структурах. Від цього залежить иттєздатність самої держави.

Взаємодія особистості та суспільства, особистості та нації, особистості та эвного середовища вважається нам складним соціальним пізнавальним про-;сом, у якому ще багато нез’ясованого. Утвердження свободи людини як повного принципу суспільної системи є головною та необхідною умовою ирного співіснування усіх націй та народностей, подальшого прогресу та доцвітання людства. Сучасна цивілізація знаходиться на новому етапі свого ззвитку. Уже сьогодні помітні контури зовсім нового світоіснування, котре ормується у суперечностях нашої епохи. Наявні мовні зміни мають фунда-ентальний та незворотний характер. Виникають абсолютно нові типи ко-унікацій, способи зберігання та передачі інформації, зв’язки та взаємини у вдських суспільствах, нові форми взаємодії між культурними традиціями. :торія людства на наших очах стає глобальною історією. Якщо раніш вона /ла історією окремих народів, племен, регіонів, то на разі вона окреслено гретворюється на глобальну історію: усе, що відбувається в житті окремих заїн та народів, резонансом відбивається у всьому світі; те, що діється в іній галузі соціального життя, одразу ж впливає на решту.

Для сучасного людства інтеграційні процеси стали звичною справою і ідбуваються в усіх вимірах суспільного життя. Поза сумнівами, що злиття исленних підсистем соціальних сфер, національних традицій та культур у циний могутній потік є прогресом, але також поза сумнівами, що цей пронес супроводжують такі негативні явища, як: соціальне та політичне на-руження, шовінізм, конфліктність тощо. До XX сторіччя людство жило та озвивалось, усвідомлюючи себе безсмертним. У сутичках, конфліктах, війнах огли щезнути держави, загинути окремі народи та культури, але саме люд-гво залишалося й продовжувало свою історію. Склалася парадоксальна итуація: нарощування сили, технологічної міці людства призвели до того, (о у другій половині XX сторіччя постала проблема виживання людства ерез 1) розвиток зброї масового знищення; 2) питання збереження людсь-ої особистості, людини як біосоціальної структури. Уперше в історії люд-гва відчувається реальна небезпека руйнації біогенетичної основи, яка є ередумовою індивідуального буття людини та формування її як особи-тості, — основи, з якою у процесі соціалізації поєднуються різноманітні рограми соціальної поведінки та ціннісні орієнтації, що виробляються та 5ерігаються у культурі.

Інтеграційні процеси, що відбуваються у суспільстві, поставили перед

З

людиною такі проблеми: адаптація особистості у постійно мінливому » ному середовищі, синтезу мовного середовища та особистісної свободи, 6 ного дискомфорту особистості, збереження синхроного балансу особисті тощо. Осмислення цього процесу та відшукання засобів, за допомогою я стало б можливим уникнути загострення міжнаціональних стосунків і безпечити відносно безболісне входження особистості ДО ІНШОГО MOBh середовища, є одним із першочергових завдань сучасної науки та соціалі філософії зокрема.

Ступінь розробленості роботи. Проблема “свободи особистос контексті мовних змін” має багатогранний характер. Тому її ріше потребує поглибленного аналізу.

У дисертації враховано результати досліджень щодо деяких аспе: проблеми “свободи особистості у контексті мовних змін” як соціалі філософського (див. роботи Є.К.Бистрицького, Є.І.Головахм, М.С.Дмитрі« А.І.Кавалерова, Л.О.Катаєвої, Л.М.Когана, М.В.Костенка, М.М.Мокл; А.В.Місуно, В.С.Небоженка, В.С.Нерсесянца, Л.Б.Нікольського, О.О.Поте І.І.Резвицького, В.П.Сержантова, Г.Т.Тавадова, М.Ф.Цибри, А.Н.Шан А.Д.Швейцера, К.Ажежа, Л. фон Берталанфі, Т.Гоббса, Л. фон Мізеса, X теги-і-Гасета, Г.Ріккерта, Ю.Хабермаса, М.Хайдеггера та ін.), так і ро£ окремонаукового напрямку (див. роботи М.В.Баглая, В.М.Солнц

О.Г.Спіркіна, В.С.Стьопіна, Л.Н.Столовича, В.А.Четверніна, Р.Блакара, В. Гумбольдта, Е.Сепіра, Е.Фромма та ін.).

Однак сам принцип співвіднесення свободи особистості з мовним с довищем та розгляд наслідків, що при цьому виникають, ще не знайшли татнього висвітлення у науковій літературі ні в історичному, ні в сучасї контекстах. Внаслідок взаємодії принципів особистісної свободи з мое середовищем, що змінюється, постають труднощі щодо розуміння та пояс ня тих процесів та понять, котрі виникають як результат подібної взаем

Аналіз літератури проблеми дослідження виявив, що в основа розкриваються лише окремі аспекти даної комплексної теми. Тому зрозуі що розгляд мовних змін свободи особистості, флуктуацій свободи особист в умовах зміни мовного середовища маючи теоретичні і практичні наро авторські концепції, потребує подальшого вивчення.

Як не дивно, саме проблема “свободи особистості в контексті мої змін” менш за все, на наш погляд, вивчена, незважаючи на чималий о літератури, де вивчається людина та особистість. Мало вивчені також прої що супроводжують зміну мовного середовища та функції політичних, номіко-соціальних та інших інститутів у разі таких змін.

Насамперед, вимагає всебічного аналізу питання взаємодії свс особистості та мовного середовища, соціальної і національномовної адап особи, наслідки і шляхи переборювання мовного дискомфорту особист Це зумовило мету та завдання дослідження.

Об’єктом дослідження є свобода особистості та її зміни.

Предметом — флуктуації свободи особистості в умовах зміни ного середовища.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у розкритті особ-востей та своєрідності процесів флуктуації свободи особистості в кон-ссті мовних змін. Це передбачає вирішення таких задач:

1. З’ясувати місце понять “мовні зміни”, “мовна ситуація", “мовна збистість” в структурі наукового знання й виявити взаємозв’зок між зуктурами мови та особистісної свободи.

2. Вивчити механізм флуктуації свободи особистості та мовного сере-вища і здійснити комплексний аналіз його наслідків.

3. Простежити процеси соціальної адаптації особистості у контексті вних змін.

4. Розкрити чинники подолання мовного дискомфорту особистості та зробити рекомендації щодо розв’язання міжнаціональних конфліктів у 'зку зі зміною мовного середовища.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є твори датних мислителів минулого, у яких розроблені фундаментальні поло-¡ння свободи особистості та процеси мовних змін, а також сучасні розробки гчизняних та зарубіжних авторів.

Підгрунтям роботи є синтез плюралістичної методології та методо-гії науково-дослідницьких програм. Загалом дослідження грунтується методі сходження від абстрактного до конкретного та системному підході, у дає змогу найбільш повно показати теоретичні засади об’єкту, виявити дослідити різноманітні зв'язки, притаманні досліджуванному об’єктові, ія найбільш повного розглядання предмету дослідження, використо-вається предметно-практична категоризація. Відповідно до різних стадій слідження було використано різні методи наукового пізнання: моде-звання, формалізації, дедукції та індукції.

При написанні дисертації були використані вчених-фахівців у суміжних лузях науки: загальної та соціальної психології, соціології, мовознавства, а кож матеріали наукових, науково-методологічних, науково-практичних інференцій, публікації у периодичній пресі, наукові та науково-популярні ідання.

Гіпотеза. Ми вважаємо, що специфіка нашого дослідження виражається співвіднесенні емпіричних даних з теоретичними засновками свободи :обистості та мовних змін і буде конкретизувати розуміння механізму іціальних відносин між особистістю та мовним середовищем.

Взаємодію мовного середовища та свободи особистості ми розгля-іємо як складний пізнавальний процес, що враховує: розвиток суспільства, ііни, що відбуваються у соціальній структурі суспільства, психологічні їси мови та особистості. На рівні загальносоціологічного аналізу повин-} з’ясуватися, що цілеспрямована в індивідуально-психологічному сенсі зведінка особистості виявляється неусвідомленою і нетолерантною щодо дбиття у суспільній свідомості процесів соціальної адаптації особистості контексті мовних змін.

Ми вважаємо, що процеси міграції населення й міжнаціональні кон-лікти прямо пов’язані з мовним дискомфортом особистості.

Наукова новизна роботи визначається, по-перше, запропоновані тлумаченням особливостей дотримання принципу свободи особистості основоположного у зв’язкву з мовними змінами, що відбуваються у с\

ПІЛЬСТБІ.

По-друге, природа і зміст змін мовного середовища можуть бути п( вильно осмислені на підставі аналізу мови як іманентної властивості о< бистості.

По-третє, при найближчому погляді на мовні зміни, що відбувають« суспільстві, виявляється взаємозв’язок між соціальною адаптацією осо£ стості, змінами мовного середовища та шляхом розвитку полі- чи моної ціональної держави.

По-четверте, своєрідність втілення проблеми свободи особистості контексті мовних змін визначається запропонованим поясненням мовн та національних аспектів дискомфорту особистості.

Наукова новизна визначається також положеннями, що виносят ся на захист:

1. Дане у роботі тлумачення взаємодії головних елементів мовної стр? тури особистості сприяє більш детальному з’ясуванню характеру та зміс мовних взаємин, а також їх впливу на еіносоціальні процеси, що відбувають у суспільстві, котре зазнає кардинальної трансформації.

2. Соціальній адаптації особистості у зміненому мовному середовищі і помагають: а) багатонаціональні колективи; в) національно-мовна політиі що грунтується на принципах демократії та гуманізму; в) зміцнення націонали культури народів у межах національно-територіальних утворень суспільсті

3. Здійснення національно-мовної політки, яка б враховувала принц “свободи особистості” залежить від: а) чіткого провадження, етнорі подільних та етнооб’єднувальних поцесів; б) успішного розвязан індетифікаційних процесів; в) динаміко-етнічних перетворень.

4. Подалання мовного дискомфорту особистості є першочерговим з. данням демократичної конституційної держави. Це залежить від: а) держ. ної програми, спрямованої на збереження синхронного балансу особистос

б) урахування “біолектальних”, “соціолектальних”, “символолектальних” “етнолектальних” чинників мовної особистості.

Теоретичне значення. Взаємодія цих моментів дає змогу уточни' поглибити усталені в соціальній філософії та суспільстві уявлення про осі ливості вирішення проблеми свободи особистості у контексті мовних змії

Практичне значення полягає у тому, що дисертація дозволяє виробі практичні рекомендації соціальної адаптації національномовної особи контексті мовних змін та переборювання мовного дискомфорту особистос Це є обов’язковою умовою створення сучасного громадянського суспільст демократичної конституційної держави, що особливо актуально в умої національного відродження України. Окремі частини дослідження мож> використовуватися у вузівському курсі соціальної філософії, соціоло спецкурсах з проблем гносеології.

Апробація роботи. Матеріал дисертації обговорювався на мето,

югіних семінарах кафедри філософії та соціології Південноукраїнського іержавного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського (Одеса), де її іуло виконано. Результати дослідження доповідались на регіональній конференції “Міжетнічні відносисни у південних районах Одесської області: іинуле і сучасне (Ізмаїл, травень 1994), міжнародній науково-практичній :онфереції “Актуальні питання психотерапії та альтернативної медицини” Одеса, вересень 1994), міжнародній науково-практичній конференції ‘Філософія. Менталітет. Освіта” (Одеса, жовтень 2994), міжнародній нау-;овій конференції “Українська національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє” Одеса, листопаді994).

Обсяг і структура роботи. Дисертация складається із вступу, чо--ирьох глав та висновків. Бібліографія містить 210 нийменувань.

Основний зміст роботи

У вступі дано обгрунтування теми, визначено аспекти її дослідження,

і також дається короткий огляд робіт, що ЇЇ стосуються.

Перша глава — "Мова як іманентна властивість свободи особи-:тостГ — є теоретичною за своїм характером. У ній розглядаються питання про сутність мови як знакової системи, про взаємозв’зки компонентів їовної структури та структури особистості, про систему ціннісних орієнтацій »собистості.

Поділяючи загальновідоме положення про мову як засіб людського :пілкування та вираження думки, ми вважаємо, що мова — це особлива :истема знаків. Особлива, оскільки: 1) мова значно складніша за інші знакові системи; 2) знаки мовної системи різні за ступенем складності; 3) ,юва слугує засобом людської комунікації, а отже, будь-який зміст, будь-яку іумку ми можемо висловити за допомогою мови, і в цьому полягає її шіверсальність.

Конкретній мові чи мові взагалі притаманна низка якостей-характери-:тик, без яких вона не здатна існувати:

1. Мова повинна бути здатною до самоописування, позаяк не існує ншої системи (йдеться про область семіотики), котра б її описувала.

2. Мова повинна бути досяжною для оволодіння кожному.

3. Необхідно, щоб мовний матеріал був якомога простішим, завжди •отовим для використання.

4. Важливо, щоб відмітності між сприйняттям мовного знака фахівиями-¡зілологами, тобто тими, хто його досліджує й кодифікує, та пересічним носієм юви були мінімальними.

Б. Оскільки мова відіграє посередницьку роль у житті суспільства і їй іритаманна така риса, як загальність, то кількість мовних знаків може бути »бмеженою.

Головне призначення мови (як засобу відбиття, мислення та комунікації) юлягає у тому, що вона є засобом вираження істинних, правдивих сторін юзвитку суспільства, оскільки життя суспільства відбивається у його мові.

Саме за допомогою мови ми пізнаємо світ у всьому розмаїтті подій т ситуацій, де мовна діяльність невід’ємна від діяльності взагалі. Поза сус пільством немає мови, як і немає суспільства без мови.

Як суспільство впливає на мову через особистість (адже особистіст живе за законами суспільства), так і мова завжди діє на суспільство чере особистість, впливаючи на нього через діяльність, висловлювання та світогля індивідів.

Під мовною особистістю можна розуміти мова якої нації є рідною дл певної особистості, культуру, стиль, логіку мовлення тощо.

Особистість і мова — це дві системи, що мають багато спільного. Вон живуть та функціонують за законами, котрі зв’зані єдністю мети та сенс

— прагненням до пізнання, прогресу.

Особистості й мові як системам притаманні деякі спільні якості-характе ристики, а саме: 1) доступність; 2) комунікативність; 3) діяльнісне начало; 4 відчуття реальності; 5) гносеологічні мотиви, тобто прагнення до пізнання; 6 мислетворна функція: мова формує людську думку, а особистості надає мол ливість зробити цю думку індивідуальною; 7) демонстративний фактор; і естетична спрямованість; 9) ментальність.

За змінами у мовній структурі та мовними процесами, що відбуваютьс у суспільстві, ми можемо судити про зміни у системі ціннісних орієнтаці особистості у суспільній свідомості.

Суспільна свобода і свобода особистості пов’язана із правом.

Свобода особистості розуміється як право індивіда вести той обрг життя, який йому більш до вподоби, зважаючи при цьому на право на своб< ду інших індивідумів і не конфліктуючи з інтересами суспільства.

Мова як іманентна властивість особистості впливає на взаємодію елементів, ціннісну орієнтацію особистості і взаємодію мовного середові ща і принципу особистісної свободи.

За структурою побудови мовних сигналів, словниковим запасом і змістом можемо встановити рівень дотримання свободи особистості у ТІ му чи іншому суспільстві.

Як особлива система знаків мова надає нам інформацію про систем ціннісних орієнтацій особистості, параметри свободи особистості і її стан вище (статус) у державі.

Істинні цінності, за якими живе та розвивається суспільство, висвітли мова. Вона не лише впливає на свободу особистості, але й репрезентує становище у групі, соціальному середовищі, суспільстві, державі, оскілм вона є іманентною властивістю особистості.

Друга глава дисертації — “Мовне середовище і свобода особистост

— це спроба показати пряму залежність складу і структури мовного серед вища в державі від доримання демократичних норм і свобод особистості.

Під мовними середовищем ми розуміємо сукупність індивідів, U спілкуються на одній чи декількох мовах і живуть у одній державі. Мові середовище характеризується таким комплексом чинників, як спільніст

а) території; б) законів; в) традицій, обрядів, звичаїв; г) соціальних та мовні

>собливостей, притаманних народу чи народам, що проживають на даній -ериторії; д) психологічного стану людей, їх менталітету. Формування та юзвиток мовного середовища залежить від мовної ситуації.

Мовна ситуація — це сукупність мов, що обслуговують спілкування у сраїні та умови їх розвитку.

У мові (мовах) під впливом доцентрових (устремління до етнічної •дності) чи відцентрових (етнічні спільноти, що стихійно залучались до жладу більшої етнічної одиниці, прагнуть до відокремлення) тенденцій іідбуваються мовні зміни.

Мовні зміни поділяються на “природні”, тобто такі, що мають статися іід впливом природних чинників розвитку будь-якої мови та такі, що іідбуваються під впливом внутрішньо- та зовнішньополітичних подій. Такі швиі зміни не є обов’язковими, але саме вони мають найбільший вплив на :тан особистісної свободи.

“Природні” мовні зміни поділяються на 1) фонетичні, 2) зміни у формі,

0 у словнику, 4) семантичні та інші.

До “штучних” мовних змін належать: 1) різкий поворот у зов-гішньополітичному курсі держави; 2) зміни у внутрішньополітичному уст-юї держави; 3) зміни у національному складі даного регіону, області, рес-іубліки, країни; 4) прийняття нової конституції і, як наслідок, зміна законів га підходів до них; 5) соціальний вибух і, як крайня його точка, — соціальна >еволюція.

При різкій зміні мовного середовища у регіоні змінюються і ті норми :вободи особистості, котрі мають непостійний характер, що залежить від іаявностідеяких чинників, а саме: а) етнонаціональної структури регіону;

5) соціальної структури суспільства; в) історичних традицій корінної нації; ') умов побуту як умов життєвого середовища; д) ціннісних орієнтацій і :оціальних установок як суспільства в цілому, так і даного регіону.

Залежно від структури та мовного середовища суспільства розрізняють юрмування 1) національних і 2) багатонаціональних і міжнаціональних мов.

Перерахуємо головні особливості створення норм національних мов:

1. Вплив політичного середовища суспільства (правлячої партії, системи правління тощо).

2. Духовні та культурні цінності.

3. Принципи систематизації мовних явищ та явищ мовного середовища

4. Граматичні та лексичні норми, що утворюються шляхом зіставлення гідної мови з іноземною, а отже, і з дещо іншою системою цінностей.

5. Розвиток та вплив нових мовних засобів, поява нових сфер спіл-сування.

На базі національних мов шляхом розширення їх функції складаються >агаторнаціональні та міжнаціональні мови. Утворення норм цих мов ¡дійснюється шляхом уточнення норм національних мов.

Нормування будь-якої міжнаціональної мови пояснюється характером ювної політики держави, ї політичним устроєм, схильним до тоталітаризму ш демократії, правововою “конструкцією” держави.

Сучасне міжнародне право визнає безпосереднім джерелом держаї ності право націй (народів) на самовизначення.

Лише демократична держава є єдиним і безумовним гарантом своб< ди особистості.

Як справедливо зазначив австрійський вчений ППернтхалер “демократі являє собою у певному сенсі істинну форму держави у дійсному сенсі (Penthaller P. Allgmeine Staatslehre und Vehfassungslehre.-Wien;№4,1986.-C.94 Отже| усі інші державні форми є в тій чи іншій мірі збоченням держави, б усякий недемократичний політичний режим є шкідливою для суспільстЕ організацією, оскільки зловживає владним регулюванням суспільних взаємні

Значення демократичних форм державного устрою не у тім, що вон більше, ніж будь-які інші, відповідають природним, природженим права людини; не в тому, що краще за будь-яку іншу форму правління демократі втілює ідеі свободи та рівності. Просто демократія виконує функції, бе яких не можливо обійтись.

Істинне значення демократичних форм устрою держави — підтримуваї мир, уникати насильницьких переворотів.

У сучасному демократично організованому суспільстві правове per; лювання опирається на конституцію.

Посилення соціально-класових конфліктів XX призвело до того, ц конституції стали у тій чи іншій формі регулювати основи всього су пільного ладу, включаючи його політичну, економічну, соціальну та духовн культурну області, зобов’язуючи держву провадити у цих сферах політик яка б сприяла створенню й зміцненню суспільно прийнятного баланс соціальних інттересів.

У третій главі — “Соціальна адаптація особистості в контексг змін мовного середовища” — розглядається питання про особливос розв’язання даної проблеми. .

Щоб краще зрозуміти та показати проблеми адаптації особистості багатонаціональній державі у контексті зміни мовного середовища, необхіді розглянути низку взаємостосунків між поняттями: “держава”-“нація’’ “національна держава”-“багатонаціональна держава”.

Поєднання двох елементів — нація як спільнота з єдиною долеї об’єднана одним походженням, спільною культурою та історією, і держаї як територіальне утворення, що має владу, — призвело до появи багат національної держави.

При соціальній адаптації особистості в контексті змін мовного сер довища відбувається національно-мовна консолідація суспільства, л калізуються конфліктні ситуації, зменшується кількість потенційні мігрантів, що сприяє зміцненню демографічної структури регіону, су пільства. При соціальній адаптації особистості у мовному середовищі, яі змінюється, потрібно брати до уваги національну самосвідомість особ стості та її національний характер. Третім компонентом у цій схемі бу, та мовна ситуація, що склалася на даний момент у суспільстві.

В сучасному демократичному суспільстві першочергового значення п|

оціальній адаптації особистості набуває розв'язана таких задач, як практич-е здійснення рівноправності націй, народностей та їх мов. Для новоутворе-их держав у Європі, у тому числі і для України, характерними є проблеми творення національної державності; розвитку національної культури на :ідвалинах рідної мови і, відповідно, забезпечення необхідних умов для цього; ;авчаннп рідною мовою, організація розвитку науки та культури на національних ювах, широке застосування рідних мов у сферах масової комунікації (преса, адіомовлення, телебачення, кіно).

Усе це — невід’ємна частина національної мовної політики. А наиі-нальна мовна політика є частиною національної політики, що здійснюється ■ суспільстві. Від національної мовної політики залежить не лише розви-ок мови, але й, що значно важливіше, національні взаємини у суспільстві, .ержаві. По здійснюваній національній мовній політиці можна судити, на-кільки у тому чи іншому суспільстві, державі дотримуються свободи осо-іистості.

Необхідно ще раз повернутися до принципів формування єдиної за містом, різноманітної за національними формами культури на грунті кра-цих світових зразків та самобутніх прогресивних традицій. Розмаїття на-цональних культур, урахування їх специфічних особливостей, визнання са-юбутності (але не винятковості) одних народів та справжня повага до духовних цінностей інших — цей духовно-моральний копонент національних ізаємин набув у наш час виняткового значення, позаяк у ньому наявні як іагальнол.юдські, так і соціальні установки кожної національної культури.

При цьому йдеться не лише про розвиток та зміцнення національної сультури в межах певних національно-територіальних утворень. Логіка :успільного розвитку виявляється у необхідності створення і національно-культурних об’єднань в межах певних крупних спільнот — міст, областей, зеспублік.

Для соціальної адаптації особистості у змінному мовному середовищі іеобхідно брати до уваги: а) національну самосвідомість особистості, її на-;іональний характер і ту мовну ситуацію , яка склалась на даний момент у :успільетві; б) різноманітні суспільні чинники, які формують спосіб життя та лислення кожного індивіда, а саме: мораль, релігія, форми політичної організації :успільства, мистецтво, мова тощо.

При цьому норми та цінності нового соціаального середовища повинні ■рунтуватися на таких принципах: багатонаціональний склад населення; зівність соціальних можливостей; національне самоусвідомлення народів, до населяють даний регіон; максимальне надання прав та допомоги малим «родам та повага до їх традицій.

Четверта глава дисертації — “Мовні аспекти дискомфорту особистості: його наслідки та шляхи подолання". Тут досліджується питання про особливості вирішення проблеми мовного дискомфорту особи-:тості у контексті мовних змін, пропонуються могжливі шляхи подолання конфліктних ситуацій у суспільстві.

Використовуючи методику Є.Головахи та Н.Паніної було проведене

аналогічне дослідження національної толерантності населення України і Одеській області. Усього опитано 1524 особи, репрезентативно за статтю рівнем освіти, національністю, регіоном проживання і типом поселення. Се редня помилка репрезентативності склала 3,2 відсотка.

З результатів дослідження видно, що до жодної національності, вклю чаючи корінну, немає стовідсотквого вияву толерантності. В цілому ж помітн; настороженість до представників інших національностей.

Згідно з отриманими даними, індекс загальної нетолерантності насе лення України в Одеській області дорівнює 58 балам за стобальною шка лою, на якій точка 50 балів є відміткою, що розділяє позитивне (толерант не) і негативне (нетолерантне) ставлення до інших національностей. Отже населення України в Одеській області більше схильне до нетолерантног ставлення до інших національностей. Щоб відвернути можливі конфлікте ситуації і зняти наявне соціальне напруження у суспільстві, необхідно, пе редусім, з’ясувати їх причини.

Причини виникнення конфліктних ситуацій:

1. Невдоволеність населення своїм матеріальним становищем і дія льністю владних структур.

2. Міжнаціональні та міжконфесійні конфлікти.

3. Боротьба між правлячою елітою та між центральною та місцевої елітою.

Ключем до пониження рівня соціального напруження в національном питанні є уважне ставлення до ментальності різних націй та народностей Загальновизнаним є те, що ментальність тут означає певний порядок жи’ тя, стан життя, спосіб мислення, рівень індивідуальної та суспільної свідомост що характеризує психологічний стан особистості, суспільства.

Вираженням ментальності в соціальній групі є мова. Оскільки н можна вивчати людину поза її мовою, так само, як не можна пізнати мов саму по собі, не апелюючи до її і носія — людини, особистості, необхідн знайти таку концепцію, яка об’єднає усі аспекти вивчення мови і разом тим зробить невидимими межі між дисциплінами, що вивчають людину Таким рецептором є мовна особистість.

. Розуміння мовної особистості, взаємодія особистості і суспільства з; лежить від: 1) конкретної мовної структури; 2) реальності буття мови; ї історичних шляхів її розвитку.

Подолання національних конфліктів у змінному мовному середовіа можливе при: а) повному контролі держави над міграційними процесам]

б) здійснення курсу на міжетнічну інтеграцію та національну толерантніст

в) визнанні та гарантуванні даржавою прав національних меншин; г) п вазі до прав окремої мовної особистості; д) урахуванні законодавчою п виконавчою владами етнорегіональної та національно-мовної структур держави.

Мовні контакти охоплюють усіх людей у світі. А багатомовність вині кає внаслідок політичних та воєнних пересувань, мовних та культурні зв’зків між різними країнами та народами, міграції населення.

Міграційні процеси суттєво впливають на політичну та економічну итуацію у світі.

Процес міграції населеня включає в себе такі стадії: потенційну міграцію, ласне міграцію населення, адаптацію до нових умов життєдіяльності, іентифікацію.

Адаптація та ідентифікація залежать від політики держави. Але, якщо у олективі, спрямованому на розв’язання якоїсь задачі, можлива повна іентифікація, то повна асиміляція у XX столітті навряд чи ймовірна. Так, до ередини XX століття подібні спроби, що закінчилися невдачею та курсом ;а етнічний плюралізм, робилися у Канаді та Австралії.

В сучасних умовах етнічні процеси набувають глобального характеру. І,е виявляється не лише у їх повсюдній інтенсифікації, але й у посилені агальних тенденцій динаміки етнічних утворень. Як результат нинішня тнічна структура населення різних країн та регіонів знаходиться у стані іезперервних змін. Вони зумовлені сукупними діями різних чинників: оціально-економічних, демографічних, міграційних тощо.

Етнічні процеси поділяються на дві основні типологічні групи: етнічне •ідокремлення та етнічне об’єднання.

Виділяються такі типи етнооб’єднувальних процесів:

1. Консолідація поділяється на: а) міжетнічну (злиття кількох раніше амостійних, але споріднених за мовою та культурою народів, у єдиний, [овий, більш крупний етнос); б) внутрішньоетнічну (внутрішнє згуртуван-ія народу за рахунок вирівнювання відмінностей між наявними у ньому рупами). 2. Асиміляція буває: а) повною; б) частковою. 3. Міжетнічна чтеграція характерна передусім для країн з поліетнічним складом, з наяв-юю складною структурою. 4. Етногенетична міксація нагадує асиміляцію. )днак, якщо при асиміляції зникає лише один із етносів, що взаємодіють частіше лише якась його група), то при етногенетичній міксації припиняють існування обидва контактуючих етнічних утворення і виникає новий тнос.

Етновідокремлюючі процеси: 1. Етнічна парціація поділяє раніше єдиний іарод на кілька більш чи менш рівних частин, причому жоден з нових тносів не утотожнює себе зі старим етносом, тобто такий процес є ет-ютрансформаційним. 2. Етнічна сепарація відбувається при ввідокремлені ід народу його частини, котра з часом перетворюється на самостійний тнос.

Загалом же в результаті цих процесів виникають нові історико-ультурні спільноти, ареали багатьох із яких у тій чи іншій мірі взаємно іерехрещуються, їх планетарна мережа стає усе щільнішою.

Особливо важливим принципом та показником етнооб’єднувальних іроцесів, що відбуваються у суспільстві, на наш погляд, є визнання та гаран-ування колективних прав національних меншин.

У суспільстві, яке зазнає кардинальної трансформації закономірно иникає аномія.

Піданомією розуміється порушення, суперечність ціннісно-нормативної

системи суспільства, за якої населення знаходиться у стані конфлікту нормативними настановами.

Виникнення аномії означає порушення ціннісно-нормативної систем у суспільстві, котре полягає у: а) низькому ступені взаємодії соціальних культурних норм та індивідів; б) відсутності деяких обов’язкових норм ціннісно-нормативній суспільній системі; в) суперечності між різними но] мами.

Щоб успішно вирішувати чи уникати дискомфортно}' ситуації для н. ціонально-мовної особистості, необхідно: а) прийняття законів з урахув, ням етнорегіональної та національно-мовної структури держави та її регіоні;

б) спюрити умови для послідовного і безконфліктного протікання соціонічш: процесів у суспільстві; в) удосконалення засобів масової комунікації дл утвердження унікальних засобів обміну повідомленнями; г) усвідомленн політичною елітою мовного балансу суспільства та національно-мовні-! змін, що відбуваються у суспільному розвитку.

ГІри мовній та психологічній адаптації особистості, групи, національні меншини у контексті мовних змін необхідна допомога державних інститутії А для цього держава мусить визнати свободу особистості як найвищу цінніст демократичного суспільства.

У висновках підбиваються підсумки дослідження.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Языковой дискомфорт и свобода личности//Нравственная культур у чител я.-Одесса, 1997.-С.22-23.

2. Психологический аспект языка и свободы//Актуальные вопросы псі хотерапии и альтернативной медицины: материалы международной нау но-практич. конф-и.-Одесса:Гипно,1994.-С.11-12.

3. Самосознание и свобода личности//Філософія. Менталітет. Освіт; матеріали міжнар. науково-теор. конф-ї.-Одеса,1995.-С.71-74.

4. Знание исходных позиций и принципов языковой политики гос; дарства — элемент языковой структуры учителя.-Одесса,1997.-С.49.

5. Мова як продукт історії: національний суверенітет через збережеі ня мовної культури//Українська національна ідея: минуле, сучасне майбутні міжнародна наукова конференція. Матеріали доповідей.-Одеса,1997.-С.8' 86.

6. Свобода личности: правовые аспекты/УФилософская и социологичі ская мысль.-К., 1996.-№3-4.-С. 196-199.

АННОТАЦИЯ

Боринштейн Евгений Русланович

Свобода личности в контексте языковых изменений.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по пециалыюсти 09.00.03. — социальная философия и философия истории. Южпо-краинский государственный педагогический университет нм.К.Д.Ушинского.-)десса,1996.

В диссертации раскрывается сущность понятия “свобода личности", его соот-юшение с “языковыми изменениями" и место в системе философских знаний.

Сделана попытка осмыслить новые геополитические и этнографические реалии, •озникшие в Украине и Европе в результате распада Советского Союза, определить .озможные предпосылки формирования нового геополитического, этнографического [ языкового пространства, основываясь на демократических принципах доброво-[ьности, равноправия и личностной свободы.

В работе дается анализ таких жизненно важных социально-этических проблем, ;ак сочетание интересов личности и изменившейся языковой и социальной среды, оциальная адаптация личности в контексте языковых изменений.

Ключевые слова: свобода личности, языковая среда, языковая структура, ¡ациональная языковая политика, этноцид, языковая личность, языковой колорит .ичности, языковой дискомфорт, языковая адаптация, межэтническая интеграции, тногенетическая миксация.

ANNOTATION

Borinsteiti Evhen Ruslanovich

Personality freedom in the context of the language changes.

The thesis for Ph.D. (Philosophy) on speciality 09.00.03. — Social Philosophy & 'hilosophy of History.South Ukrainian State Pedagogical University.-Oriesa, 1996.

The thesis is investigating the essence of the “personality freedom" notion, how it orresponds with the “language changes” and what is its place in the system of hilosophical knowledge.

An attempt made to comprehend new geopolitical and ethnographic realitites fhich have appeared in Ukraine and Europe as a result of USSR dessolving. the purpose ms to establish possible ground to the forming of a new geopolitical, ethnographic and inguage area which would be based on the democratical principles of voluntariness, quality of rights and personality’s freedom.

An analysis of such important socio-ethic problems as combination of personality’s iterests with changed social and language environment, social adaptation of personality

l context of language changes is given.

Keywords: personality freedom, language environment, language structure, national mguage policy, ethnocide, language personality, language colouring of personality, inguage discordance, language adaptation, interethnic integration, ethnogenetic mixation.