автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Связи населения Северного Причорноморья с Карпатским басcейном в эпоху поздней бронзы

Полный текст автореферата диссертации по теме "Связи населения Северного Причорноморья с Карпатским басcейном в эпоху поздней бронзы"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

* Г Б ОД На правах рукопису

) 7 ЯНВ 19.97 930,26

КОБАЛЬ Йосип Васильович

ЗВ’ЯЗКИ НАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я З КАРПАТСЬКИМ БАСЕЙНОМ ’ В ЕПОХУ ПІЗНЬОЇ БРОНЗИ

Історичні науки 07.00.04 — Археолоґія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

КИЇВ — 1997

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у секторі енеоліту — бронзового вії відділу первісної археології Інституту археології НАН України Науковий керівник — доктор історичних наук, с.н Березанська С.С.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, с.н.с. Крушельницька Л.І. кандидат історичних наук, с.н.с. Шарафутдінова І.М.

Провідна організація — Львівський державний університет

Захист відбудеться 29 січня 1997 року о 14 годині на засідан спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертац (Д 50.25.01) при Інституті археології НАН України 252025, м.Київ, вул-Володимирська, З

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту археології НАН України (м.Київ, вул.Видубецька, 40)

Автореферат відіслано 18 грудня 1996 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

. /? /кандидат історичних наук ^ ^ ^ В.ОЛетрашені

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією із універсальних лс історичного процесу є його нерівномірність, породжена різ-щею природних, соціальних та демографічних умов, в яких эоживали і проживають окремі групи людей. Разом з тим, тало ж закономірністю виступають і все ширші зв’язки між різ-іми людськими колективами та культурами (Арутюнов, 1989), юбливо починаючи з епохи бронзи, коли потреба в сировині [ідь, олово тощо) зробила їх невід’ємною частиною життя того-існого суспільства. В цьому контексті підвищений інтерес витикають взаємини населення Північного Причорномор’я та арпатського басейну як двох своєрідних культурно-історичних іластей Південно-Східної Європи.

Дослідженню культур доби бронзи, і, перш за все, її за-почного періоду, на вказаних територіях за останні роки було. їиділєно велику увагу. Це дозволило приступити до поста->вки та вирішення цілого ряду спеціальних проблем, в тому іслі і проблеми взаємозв’язків між населенням Карпатського ісейну й племенами Пн. Причорномор’я.

Питання зв’язків на окремих ступенях розвитку стародав-.ого суспільства взагалі, і в епоху пізньої бронзи, між згадани-л територіями, зокрема, враховуючи їх загальновизнане зна-■ння для прогресу суспільства, безперечно належать до най-іжливіших проблем археологічної науки. Не дивлячись на те,

о дана проблема давно привернула до себе увагу вчених, все чимало питань й надалі залишаються невирішеними. Так, зо->ема, потребують уточнення питання хронології й синхроніза-

ції культур пізнього бронзового віку Північного Причорномор’ї Актуальною залишається конкретизація тих культур, які при ймали активну участь у становленні й розвитку зв’язків мЬ населенням згаданих регіонів. Важливо також встановити гс ловні етапи зв’язків, їх характер і т.д. Накопичений матеріа вимагає системного й комплексного підходу, бо тільки в цьом випадку можна буде перейти від простої констатації зв’язків д їх конкретного дослідження.

Мета і завдання роботи. Головна мета робот полягає в тому, щоб зібрати й систематизувати різноманітни археологічний матеріал, який свідчить про зв’язки між Карпат ським басейном і Пн. Причорномор’ям, і на його основі відтвс рити складну картину взаємин населення згаданих культурне історичних областей в контексті загальноєвропейських історич них процесів кінця бронзової доби. При цьому автор стави перед собою такі основні завдання:

— провести синхронізацію археологічних культур дво регіонів та уточнити їх відносну й абсолютну хронологію;

— встановити, якою була природа зв’язків між населен ням Карпатського басейну і Пн. Причорномор’я;

— визначити, через які механізми здійснювалися ці зв’язки

— прослідкувати етапи розвитку зв’язків і дати характе ристику кожного етапу;

Методика дослідження. У своїй роботі ми на магалися досліджувати проблему комплексно, із застосування різних методів: типологічного, порівняльного, картографічної тощо. Кожен предмет чи явище, які вказують на зв’язки, вивча

лея нами за визначеною схемою (кількість чужих предметів; їх оширення; контекст і місце знаходження; характер).

В разі необхідності поява того чи іншого чужого елементу -озглядалася на фоні традиції тієї або іншої області, що давало южливість більш чітко визначити час і місце запозичення.

Теоретичні основи роботи. Теоретичну бау вивчення зв’язків і змін, спричинюваних ними, склали дослі-;ження археологів, етнографів, антропологів, мовознавців, со-;іолоґів.

Серед головних методологічних постулатів можна назвати аступні: через випадковий характер і слабу вивченість знахі-;ок археологічний матеріал часом дуже важко інтерпретувати; исло імпортів, які досягали далеких земель, було дуже обмежене, переважна більшість «чужорідних» речей виготовлялась ам, де й була знайдена; важливою умовою для встановлення в’язків була наявність комунікативної системи, яку розуміли б сі, хто вступав у зв’язок і т.д. (Боузек, 1985; Уельс, 1980).

Поряд з методологічними принципами, важливе місце у еорії зв’язків належить понятійному апарату.

Одним із базисних є поняття культури, під якою взагалі озуміється сукупність способів людської діяльності (Арутюнов, 982). Поява в тому чи іншому середовищі нових елементів гожлива завдяки зв’язкам, які встановлюються між окремими юдьми, групами людей чи культурами. Зв’язкок позначає тіс-ий контакт у просторі і часі, передачу і запозичення культур-их надбань в культурі або між культурами двох або кількох ародів (Уйварі, 1994). Зв’язки проявляються у знахідках си-овини, готових виробів, поширенні ідей та технічних новинок.

— З —

Розрізняють зв’язки господарські, соціальні, ідеологічні т. політичні. В свою чергу кожен із вказаних типів має безліч різ них форм і видів, які часто тісно взаємозв’язані одні з одними.

Джерельна база. В основу роботи покладені ма теріали прямо чи опосередковано пов’язані з археологічним свідченнями зв’язків між Північним Причорномор’ям і Карпат ським басейном. Переважна більшість їх вивчалася на основ публікацій вітчизняних і зарубіжних дослідників, а деяка час тина — в оригіналах, які зберігаються в музеях України і зару біжних країн. В цілому кількість предметів, не рахуючи керамі ки, які мають пряме відношення до досліджуваної проблеми складає понад 200 зразків. Невелику частину джерельної базі представлено матеріалами польових археологічних досліджень проведених автором.

Наукова новизна роботи полягає в тому, щі вперше зроблена спроба комплексного дослідження проблемі взаємозв’язків між населенням Пн. Причорномор’я і Карпатсь кого басейну за доби пізньої бронзи із залученням такого широ кого кола джерел; розроблено періодизацію й теоретичні модел зв’язків досліджуваних територій.

Практична значимість здійсненого дослідження полягає у можливості використання його результати для написання узагальнюючих праць з археології й стародавньої історії України та країн Карпатського басейну, а такоя для уточнення хронологічної схеми культур доби бронзи як України, так і навколишніх регіонів.

Апробація результатів дослідженні здійснена у низці наукових статей та публікацій, які вийшли

— 4 —

руком в Україні і за кордоном. З доповідями на дану тему ав-ор систематично виступав в Інституті археології Національної исадемії Наук України та на регіональних (1984, Кишинів; 985, Ужгород; 1989, Ужгород; 1990, Мукачево; 1991, Хуст; 1992, гжгород), міжвузівських (1982, Москва, 1983, Київ), республі-анських (1989, Одеса), міжнародних (1991, Жешув, Польща; 995, Ужгород; 1996, Краків, Польща) конференціях.

На тему дисертації автором опубліковано 15 робіт.

На захист виносяться такі положення:

— типолоґо-хронолоґічна характеристика археологічного атеріалу, що свідчить про зв’язки між Північним Причорномо-’ям і Карпатським басейном;

— хронологія сабатинівської та білозерської культури, їх инхронізація з археологічними культурами Карпатського ба-гйну та Центральної Європи;

— конкретизація культур доби пізньої бронзи Карпатсь-ого басейну, які відігравали найбільш активну роль (Беркес, епуш І, Пілінь, Гава, полів поховальних урн) у стосунках із аселенням Пн. Причорномор’я;

— значення поширення курганної культури на схід у змі-і етнокультурної ситуації на рубежі середнього і пізнього ронзового віків на Нижньому Дунаї і в Пн. Причорномор’ї;

— головні центри постачання сировини для бронзоли-ірного виробництва Пн. Причорномор’я (долина р. Сомеш та Центральна Трансільванія);

— роль носіїв культури Ноа у проникненні північнопри-эрноморських (сабатинівських) елементів в середовище куль-

тур доби пізньої бронзи Карпатської котловини (Беркес, Пілінь І Лепуш І).

Структура та обсяг роботи. Дисертаці складається із вступу, 6 розділів, висновків, списку використане літератури, ілюстрацій, списку ілюстрацій, списку скорочень.

Обсяг дисертації: текст — 152 с., список використаної лі тератури — 27 с., ілюстрації — 53 с., список ілюстрацій — 12 с список скорочень — 2 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі визначається актуальність теми, мета і завданн дослідження, методика і методологія вивчення зв’язків, а такої теоритичні засади дисертації.

Розділ І. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ. Вивчен ня зв’язків між населенням Північного Причорномор’я та Кар патського басейну в епоху бронзи розпочалося в середині -другій половині XIX ст. З того часу дослідники неодноразово успішно зверталися до цієї проблеми. Аналіз поглядів вітчи зняних і зарубіжних вчених дає можливість стверджувати, щ в оцінці характеру цих зв’язків між археологами різних краї існують розбіжності. В їх основі лежать відмінність у характе{ археологічних проявів зв’язків на теренах досліджуваних реґіс нів, а також той вплив, який спричинили на формування погля дів з даного питання, з одного боку — багатство й різнома нітність бронзових і золотих знахідок Карпатського басейну, а другого — скіфська культура і взагалі степові номади Північне го Причорномор’я, що хвиля за хвилею накочувалися на вну

— 6 —

'рішньокарпатські області як найзахідніший анклав степового :вразійського поясу і одну з найбагатших земель Європи.

Для дослідників, які займаються вивченням епохи пізньої іронзи Північного Причорномор’я, спільним є визнання виріша-іьної ролі мідних родовищ Карпатського басейну в становленні розвитку бронзоливарної справи на заключній стадії бронзово-

о віку, особливо стосовно сабатинівської культури. Робиться іаголос на тісних господарських і культурних зв’язках, а їх ме-санізм вбачається у торгівлі металом (О.Єсен, А.Тальгрен, Є.Чер-шх, І.Черняков, ІІПарафутдінова та ін.), поширенні карпато-тран-:ільванських мандруючих майстрів-ливарників (Є.Черних) або ж «іґрації носіїв культури Ноа (ЛЛовікова).

Важливим рубежем у розвитку вивчення зв’язків Пн. При-юрномор’я і Карпатського басейну виявився кін. 70 - поч. 80-х років, соли стала очевидною різниця у характері цих зв’язків на сабати-іівському й білозерському етапах (ВВанчугов, АМелюкова, І.Чер-іяков). У цьому контексті заслуговує уваги думка про задунайське юходження частини керамічного комплексу білозерських пам’яток.

За кордоном (окрім країн колишнього Радянського Союзу) югляди на зв’язки між згаданими регіонами залишаються майке незмінними з XIX ст. Ідея інвазії східних кочовиків (М.Гер-іес) на терени Карпатського басейну живе донині (І.Бона, М.Ру-:у, А.Можоліч), однак не виключається можливість й інших механізмів, наприклад, торгівлі (Т.Кеменцеї, А.Можоліч). Сучас-іий стан досліджень в цілому підтверджує висновок про знач-шй вплив сабатинівської культури та культури Ноа на історич-іий розвиток племен пізньої бронзи східної частини Карпатсь-сого басейну.

Розділ II. ЕКОНОМІЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВСТАНОВЛЕННЯ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ НАСЕЛЕННЯМ КАРПАТСЬКОГО БАСЕЙНУ ТА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я. В епоху пізньої бронзи на території Північного Причорномор’я та Карпатського басейну розвивалися своєрідні археологічні культури, носії яких знаходилися у тісних зв’язках. На становлення і розвиток останніх мав вплив цілий ряд факторів. Серед них першим слід назвати економічний, тобто різке зростання потреби в металі у степового населення, з одного боку, і наявність багатих покладів корисних копалин (міді, олова, золота та інших] у Карпатських горах — з іншого.

Без сумніву, найважливішими для розвитку бронзоливар-них осередків Північного Причорномор’я були мідні родовища Трансільванії (Черних, 1976). Певне значення, очевидно, відіграли також поклади міді й олова, відкриті на території сучасний Словаччини й Північної Угорщини (Новотна, 1955), а також Закарпатської області України (Балагурі, 1983, Легоцький, 1881).

Суттєву роль в активізації зв’язків між населенням досліджуваних територій на заключній стадії бронзового віку зіграла історичні традиції. Своїм корінням вони сягають ще кам’яноп віку. З початком епохи металу їх інтенсивність зростає. Важливе місце в становленні цих зв’язків відводиться носіям ямної спільності археологічних культур (Владар, 1973; Дергачев, 1986; Ечеді 1975; Мерперт, 1965).

Новий етап у взаєминах населення Північного Причорно мор’я та Карпатського басейну співпадає із часом поширенні тут так званого «мікенського» стилю орнаментації (ВАз за Рей неке; Бадер, 1991; Боузек, 1985; Бочкарьов, 1968; Владар, 1973;

— 8 —

Гардінг, 1984; Сафронов, 1968;). Відносно його походження серед дослідників не має одностайної думки. Проте, майже одночасна тоява спіральної орнаментації в культурах доби бронзи Карпат-:ького басейну й обмеженість ареалу її поширення його східною іастиною останнього, а також наявність інших знахідок, які по-з’язані із Східним Середземномор’ям, вказує на те, що масове юширення спіральної орнаментації відбулося тут під впливом зисокорозвинутих цивілізацій саме Східного Середземномор’я.

У контексті проблеми «мікенського» стилю і проблеми зв’язків Карпатського басейну з Пн.Причорномор’ям значна золь дослідниками відводиться Бородінському «скарбу» (Бочка-зьов, 1968; Сафронов, 1968). Останній виявляє певну близькість ^о знахідок із району Карпатської котловини за своїм складом га окремими елементами орнаментації, однак, в цілому має яскраво виражену східну (уральську, алтайську, кавказьку) орієнтацію, яка ускладнюється деякими егейськими впливами.

Чіткіше на контакти між досліджуваними територіями в дей час вказує, з однієї сторони, низка знахідок внутрішньокар-іатського походження із комплексів ранньо го періоду зрубної культури та культури багатопружкової кераміки (КБК) (Ванго-эодська, 1977; Гершкович, 1986; Отрощенко, 1993; Чередніченко, 1977), а з іншої — деякі кістяні (пряжки, дисковидні псалії) й яеталеві (наконечник сейминського типу) вироби, відкриті в комплексах таких культур, як Дюлаваршанд, Фюзешабонь, Ві-генберг, Ватя.

Окрім історичних традицій певний вплив на формування зв’язків мав і природно-геоґрафічний фактор. Мова йде про подібність ландшафтів окремих частин Карпатського басейну (Ве-

ликий Алфельд, Трансільванська впадина) до степових просторів північного узбережжя Чорного моря. Це підтверджується проникненням у Карпатську котловину кіммірійців (культура Мезечат), скіфів, сарматів, гунів, аварів, половців.

Нарешті необхідно вказати на ту роль, яку зіграли у розвитку й активізації зв’язків між досліджуваними культурно-історичними областями в кінці доби бронзи процеси, пов’язані іе переміщенням на схід і південь курганної культури і просуванням на захід зрубної культури та поширенням культур полії поховальних урн і Ноа.

Перераховані вище фактори діяли, як правило, паралельно хоч у різний час питома вага кожного з них була неодинаковою.

Розділ III. КУЛЬТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОКАР-ПАТСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ПН. ПРИЧОРНОМОР’Я. Археологічні прояви зв’язків між Пн. Причорномор’ям та Карпатським басейном найкраще прослідковуються на знахідках предметів матеріальної культури. Менш чітко вони фіксуються у домобудівництві та сфері духовного життя. їх аналіз здійснювався за різними категоріями, типами та елементами матеріального комплексу з метою виявлення певних закономірностей у хронологічному та територіальному поширенні, а також у встановленні характеру цих знахідок і культурного контексту, в якому вони були відкриті.

Виразну й відносно численну групу виробів внутрішньо-карпатського походження складають предмети наступального Р. захисного озброєння. До першого належать бойові сокири, вістря до списів та стріл, мечі, а до другого — щит, шолом, рукоза-

— 10 —

сисна спіраль. Серед бойових сокир виділяється група з диско-тодібним обухом: Нікополь (тип Ві за Вулпе), Журавлинка, Ку-зячі Лози, Оріхово, Орлово та інші (тип Вз), Журавлинка, Фонди Одеського археологічного музею; (тип В4). Подібні сокири по-пирені, головним чином, в долині ріки Сомеш та Верхньому По-гиссі (Вулпе, 1970; Кобаль, 1986, 1995; Можоліч, 1973). Перші їх тредставники потрапляють у Пн.Причорномор’я у період ВС (за Рейнеке) (Нікополь), однак максимум їхнього поширення відно-:иться до періоду ВБ (Курячі Лози, Оріхово, Журавлинка та ін.).

Другу за чисельністю групу наступальної зброї західного погодження складають вістря до списів. Серед них виділяється кілька типів: вістря з листовидним пером (Нікополь, Запорізький р-н), з ромбічним пером (Миколаїв), з пером, краї якого мають вигин Новотрояни). Близькими до останнього типу є ливарні форми із Яовотроїцького та старшого горизонту ливарної майстерні із Зава-дівки (Клочко, 1993). Аналогічні вироби на території Карпатського Засейну відносяться в основному до періодів ВГ)—НаД^

Поряд із вістрями до списів внутрішньокарпатські прото-гипи мають також деякі металеві вістря стріл із пізньосабатині-зських і білозерських комплексів (втульчасті вістря 3 типу (за Ванчуговим і Черняковим) та деякі вістря із стержнеподібним іеренком та трикутним пером (варіанти Ж і з типу 2 (за Ванчу-•овим і Черняковим).

Інші типи наступальної зброї — мечі, бойові сокири з гре-Ннеподібним обухом—виявлені у дуже незначній кількості.

Із захисного озброєння привертають увагу знахідки із Бо-зисівки (круглий щит), Лозова (деталь шолома) і Нікополя (ру-{озахисна спіраль).

Найбільш масовою категорією металевих знахідок доби пізньої бронзи ПнЛричорномор’я є знаряддя праці. Однак, лише невеличка їх частина має внутрішньокарпатське походження. До них належать серпи а ґудзиком (Нікополь, Обухівка та інші), серпи а язикоподібним кріпленням (тип Уіоара 1 за Петреску-Димбовіцею) (Нікополь, Антонівка, Райгородок), кельти старшого трансільванського типу, кельти з рівною втулкою, орнаментовані звисаючими трикутниками; крилаті сокири, ножі, пилки тощо, їхні внутрішньокарпатські прототипи датуються в основному періодами ВБ і НА. Найбільш вірогідні центри, звідки вони проникають у ПнЛричорномор’я — це Трансільванія і Верхнє Потисся.

Відносно багаточисленну групу виробів західного похо-, дження складають прикраси. Вони представлені ручними браслетами, шпильками, підвісками, фібулами, пронизями. Більшість із них — це атрибут білозерської культури і тільки деякі типи браслетів та шпильки в’яжуться до сабатинівської культури. Цікаво й те, що в сабатинівський час знахідки’ походять в основному зі скарбів і поселень, а в білозерський — із поховань. Про певний внутрішньокарпатський вплив на населення Пн. Причорномор’я вказують також і знахідки стержнеподібних псаліїв, основний ареал поширення яких охоплює Карпатський басейн.

Зв’язки між Карпатським басейном і ПнЛричорномор’ям в керамічному виробництві чітко фіксуються лише з білозерсь-кого часу, коли спостерігається поява у степу внутрішньокарпа-тських форм кераміки (корчаги, горшки, кубки, миски), орнаментальних мотивів, технолоґій (Ванчугов, 1990), хоч перші їх елементи з’являються тут уже на пізньосабатинівських пам’ятках (Черняков, 1985).

Дані про наявність внутрішньокарпатських елементів у :фері житлового будівництва і духовного життя нечисленні й непевні. Тут можна вказати на землянковий тип жителу носіїв іілозерської культури та поховання з трупоспаленням поблизу Борисівки та в деяких інших місцях.

Отже, внутрішньокарпатські культурні елементи, відкриті на території Пн. Причорномор’я, дають можливість констатувати, що / сабатинівський час (ВС—ВБ), для якого характерні знахідки в жар бах і з поселень, найбільш тісні зв’язки існували з Трансільва-гією, Верхнім Потиссям і Пн.Угорщиною. У білозерський час ситуація змінилася і внутрішньокарпатські елементи (окремі вироби і металу, кераміка і т.д.) починають проникати глибше й ширше, ііж раніше, у всі сфери життя тогочасного суспільства.

Розділ IV. КУЛЬТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ПІВНІЧНОПРИЧОР-ЗОМОРСБКОГО ПОХОДЖЕННЯ В АРХЕОЛОҐІЧНОМУ КОНТЕКСТІ КАРПАТСЬКОГО БАСЕЙНУ. Одноразово із появою у Ін.Причорномор’ї речей внутрішньокарпатського походження, у :амій Карпатській котловині з’являються східні культурні еле-яенти (кинджали, вістря до списів, ножі, кельти, підвіски тощо), і середовищі таких місцевих культур періодів ВБ—НаА2, як :ультури полів поховальних урн, Пілінь, Беркес, Лепуш, Кру-(ені-Белегіш, Гава. Частина цих елементів має прямі аналоги у Ін.Причорномр’ї (вістря до спису красномаяцького типу, кин-(жали красномаяцького типу, кельти з арковидною фаскою то-цо), друга група лише близька до степових зразків (наприклад, :инджали типу Томашфалва), треті — несуть на собі деякі схі-[ні деталі, як от оформлення нижньої частини руків’я або виго-

— 13 —

товлення цілого виробу (кинджалу) шляхом відливання, накі-нець, четверта, має непричорноморське походження, однак потрапила в Карпатський басейн через посередництво населення даного регіону.

Значну групу озброєння, зв’язаного своїм походженням із сходом і, в тому числі, ПнЛричорномор’ям, складають короткі мечі та кинджали типу Томашфалва, Печіка, Тісакесі і красно-маяцького типу. До них приєднуються також поодинокі знахідки вістрів списів красномаяцького типу.

Отже, ці знахідки в цілому нечисленні. Більшість із них £ місцевим продуктом і несе на собі лише північнопричорноморсь-кий вплив. На основі картографічних даних можна виділити два райони концентрації предметів озброєння східного походження а саме, південний, що охоплює південну частину Алфельда, Воєводину, Банат і Крішану та північний, куди входить територій Верхнього Потисся, Пн. Угорщина і Мараморош.

Металеві Вироби ПІВНІЧНОПрИЧОрНОМОрСЬКОГО ПОХОДЖеННЯ Не території Карпатського басейну не обмежуються лише предметами озброєння Порівняно значною у кількісному відношенні групою знахідок, яка, однак, у плані типології досить одноманітна, представлені знаряддя праці, перш за все, кельти. Серед останніх перше місце займають одновушкові кельти «східнотрансільванського» типу.

У порівнянні з кельтами, серпи східного походження відомі з території Карпатського басейну у незначній кількості.

Із прикрас привертають увагу антроморфні підвіски тг серія предметів періоду ВІ)—НаАі, які прикрашені ажурнин орнаментом із вирізаних трикутників і появу яких у Карпатській котловині слід пов’язувати зі східними впливами.

— 14 —

Таким чином північнопричорноморські культурні елемента іустрічаються у Карпатському басейні значно рідше, ніж внутріш-іьокарпатські у ПнЛричорномор’ї. Концентруються вони в трьох районах: Трансільванія, Верхнє Потисся і Пн.Угоршина та півден-іа частина Карпатської котловини. Найближчі до степових знахід-си із Трансільванії. їх появу слід відносити в основному до періоду ЗБ (за Рейнека). Проте, степові традиції продовжують побутувати гут і пізніше, аж до початку залізного віку, особливо у виробництві іредметів озброєння і, частково, знарядь праці

Розділ V. ХРОНОЛОҐІЯ І СИНХРОНІЗАЦІЯ КУЛЬТУР ІІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я З КУЛЬТУРАМИ ДОБИ ЗРОНЗИ КАРПАТСЬКОГО БАСЕЙНУ. Проблеми, пов’язані з ;атуванням археологічних культур є одними із найскладніших Де стосується і пам’яток доби бронзи ПнЛричорномор’я та Ка-татського басейну. Складність полягає ще і в тому, що дослід-гики названих територій користуються різними хронологічними :хемами, термінологією, принципами і підходами у вирішенні штань датування; неодинаковою є і джерельна база.

Абсолютні дати, отримані природничими методами (перш іа все методом радіовуглецевого аналізу) по сьогоднішній дань інаходяться в центрі гострих дискусій і, в певному розумінні, юсять лише інформативний характер.

З часів роботи О.А.Кривцової-Гракової погляди на сабати-іівські пам’ятки, їх відносну й абсолютну хронологію зазнали іідчутних змін. Встановлено, що сабатинівська культура займає іроміжне місце між КБК і білозерською культурою, а стосовно ібсолютної хронології — датується XIV—XII ст.ст. до н.е. (Тере-

— 15 —

ножкін, 1960; Черняков, 1980, Шарафутдінова, 1982, 1986). Однак, останнім часом ці дати переглядаються цілим рядом дослідників у бік пониження (Гершкович, 1993; Клочко, 1993; Чер-них, 1978, 1981). Згідно цих досліджень, сабатинівська культург повинна б датуватися часом від кінця XVI — пoч.XV — до кінця XIII ст.ст. до н.е.

Важливе значення для хронології сабатинівської культурі має датування верхньої межі КБК. Найбільш перспективню шляхом для її визначення є можливість синхронізації з культу рою Монтеору (Дергачов, 1986; Сава, 1991, 1994, Тощев, 1984] Синхронізація КБК і Монтеору прослідковується протягом фа; МІсЗ — частково Па.

Керамічні ж імпорти культури- Вітенберг в середовиш Монтеору дозволяють синхронізувати фазу Ах—В культури Ві тенберг (за Бороффкою) а фазами Їс2—Па культури Монтеор; (Бороффка, 1994). Беручи до уваги, що фаза Вітенберг В у свои чергу узгоджується з періодами ВВі (ВС рання) центральноєв ропейської схеми, то кінець КБК у Пн.-Зх. Причорномор’ї тем міг би відповідати даному періоду.

Що стосується самої сабатинівки, то тут чільне місце на лежить металевим виробам.

Найбільш ранній горизонт металевих предметів західног походження, який можна пов’язати із сабатинівською культу рою, представляють Нікопольський скарб, можливо шпильк «кіпрського» типу із Сабатинівки та шпилька із Трикрат, а та кож деякі поодинокі знахідки бойових сокир з диском на обус Ці вироби характерні для поховальних комплексів курганної ку льтури Середнього Подунав’я періодів ВВ2/ВС1 (за Рейнеке).

— 16 —

Чіткіше зв’язки сабатинівського населення з Карпатським асейном прослідковуються на розвинутому етапі досліджуваної ультури, з яким вчені пов’язують низку скарбів західного по-одження (Журавлинка, Курячі Лози, Оріхово, Новотрояни, Ін-ул та ін.) (Черних, 1976; Черняков, 1985), що входять до систе-и інгуло-красномаяцького металообробного осередку.

Аналіз речей цих скарбів дає можливість співставити їх із карбами серії Уріу-Доменешті (в Трансільванії) і Опай та Ара-ьош (Пн.-Сх Угорщина), які синхронізуються в цілому з періодом 1Б (за Рейнеке).

На основі вищенаведеного розвинутий етап сабатинівської ультури синхронізується з культурою Беркес, Пілінь (розви-ута фаза), Лепуші І, культура полів поховальних урн (рання заза), Ґава І, Ноа II.

Накінець, певні висновки про відносну хронологію сабатинів-ької культури можна почерпнути з аналізу даних по культурам Іоа і Кослоджені, які дають можливість поміщати їх між фіналь-ими етапами розвитку таких культур середнього бронзового віку, к Монтеору, Белопотік-Костіша, Комарово, Вітенберг, і початкови-іи фазами культур канельованої кераміки доби пізньої бронзи.

На основі аналізу північнопричорноморських виробів значених на території Карпатського басейну і внутрішньокарпат-ьких на території Пн.Причорномор’я, сабатинівську культуру южна вважати синхронною періодам ВС—ВБ (за Рейнеке), що

і рамках традиційної (історичної) хронології відповідає прибли-іно XIV — початку XII ст. до н.е.

Питання відносної і абсолютної хронології білозерської :ультури розробляються давно й успішно (Ванчугов, 1990; От-

— 17 —

рощенко, 1986). Встановлено, що білозерська культура слідує зі сабатинівською, і передує пам’яткам раннього залізного віку. Н; основі присутності в комплексах білозерської культури ПнЛри Чорномор’я виробів внутрішньокарпатського походження остан ня добре синхронізується з періодами НаАі—НаВх (за Мюлле ром-Карпе).

Розділ VI. ГОЛОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ВЗАЄМОЗВ’Я ЗКІВ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я З КАРПАТСЬКИЙ БАСЕЙНОМ. Проведений аналіз археологічних явищ, які вка зують на зв’язки між населенням ПнЛричорномор’я і Карпат ської котловини в епоху пізньої бронзи, дав можливість виділи ти в їх розвитку кілька етапів, пов’язаних відповідно із сабати нівською і білозерською культурою з однієї сторони, та курган ною культурою і культурами полів поховальних урн, Пілінь, Бе ркес, Лепуш, Ґава, Круцені-Белегіш II — з іншої.

Перший (Сабатинівський) етап охоплює ві дрізок часу, що відповідає періодам ВВ2/ВС1—ВБ, а в абсолют них цифрах приблизно XIV — початку XII ст. до н.е. (згідн традиційної хронології). Це — період чи найінтенсивніших взає мозв’язків між населенням ПнЛричорномор’я і Карпатської ко тловини за всю епоху бронзи.

Внутрішньокарпатський археологічний матеріал, виявле ний на території поширення сабатинівської культури, як з хро нолоґічної точки зору, так і за характером, неоднорідний. Най раніша хвиля внутрішньокарпатських культурних елементів до сягає ПнЛричорномор’я з південної частини Карпатської котло вини шляхом, що вів вздовж Дунаю у Нижнє Подунав’я, а звід

— 18 —

тл на північ у степ. Внутрішньокарпатські елементи проникають :юди в результаті складних етнокультурних процесів, які охо-[или Карпатську котловину, Нижнє Подунав’я і ПнЛричорно-юр’я у період ВС і були пов’язані з рухом носіїв курганної ку-[ьтури, який привів до посилення взаємозв’язків між різними :ультурах Нижнього Дунаю і ПнЛричорномор’я.

Друга фаза взаємозв’язків двох досліджуваних регіонів від-[оситься до періоду ВБ (кін. XIV—ХШ поч. ХП ст. до н.е.). Вона характеризується дуже активними і різноманітними зв’язками, які іроявилися у різкому зростанні, порівняно з попереднім часом, чи-ла внутріпшьокарпатських культурних елементів на території ІнЛричорномор’я та інтенсивним проникненням північнопричор-[оморських елементів у середовище цілого ряду культур доби піз-гьої бронзи Карпатського басейну. Провідну роль у розвитку взає-гозв’язків даних регіонів відіграють в цей час носії культури Ноа. Зихідними територіями, з якими пов’язані північнопричорноморсь-а знахідки внутрішньокарпатських культурних елементів, висту-іають три райони: Верхнє Потисся, Мараморош (середня течія ї.Самош) і Центральна та Пд.-Сх. Трансільванія. Саме звідси, через ірські перевали Східних Карпат, у ПнЛричорномор’я проникали, ічевидно, через торгівлю, західні культурні елементи.

З появою скарбів західної орієнтації у Пн. Причорномор’ї іослідники схильні пов’язувати початковий імпульс, який дав юштовх для швидкого розвитку бронзоливарної справи у вка-іаному регіоні (Черних, 1976). Проте сама поява внутрішньокар-іатських елементів у степах ПнЛричорномор’я мала мінімаль-іий прямий вплив на тутешню металообробку, яка й надалі іродовжувала розвивати місцеві традиції попереднього часу.

— 19 —

На внутрішньокарпатські впливи іншого характеру, можливо, вказує Борисівське поховання.

Одночасово з появою внутрішньокарпатських культура? елементів у ПнЛричорномор’ї проходить проникнення степови> елементів у Карпатську котловину.

Майже усі знахідки, які мають безпосередні аналоги у Пн Причорномор'ї, в середовищі розвинутої сабатинівської культури концентруються виключно на території Трансільванії, там, де поширені пам’ятки культури Ноа. Отже, немає сумніву, що провідниками степових елементів у Карпатський басейн, як і внутрішньо-карпатських у ПнЛричорномор’я,' були'носії культури Ноа.

Таким чином, у період ІШ "характер, направленість : вплив зв’язків сабатинівської культури (розвинутий етап) іс внутрішньокарпатським світом у порівнянні з попереднім часом (період ВВг/ВСі) різко змінився. На місце одностороннім, за направленістю, взаєминам у ранньосабатинівський час приходяп активні двосторонні контакти в епоху розвинутої сабатинівської культури, причому причорноморський ВПЛИВ ВИЯВИВСЯ бІЛЬІІ сильнішим, глибшим, ніж зворотній, внутрішньокарпатський

У білозерський час (НаАі—НаВі) спостерігається надзвичайно активне проникнення внутрішньокарпатських культурних елементів у всі сфери життя степового населення. Причому західний, внутрішньокарпатський, імпульс був тут таким сильним, що перетворився в один із чинників, під впливом якогс йшло формування білозерської культури (Ванчугов, 1990; Ме-люкова, 1979; Черняков, 1985).

Внутрішньокарпатські культурні елементи, які в’яжуться

з білозерською культурою, досить чисельні й різноманітні за

— 20 —

воїм характером. В плані хронології ці знахідки не одночасові. Іони охоплюють період від НаАі до кінця НаВ^ і свідчать про юстійні зв’язки між білозерським населенням і внутрішньокар-іатськими племенами.

Саме у білозерський час внутрішньокарпатські культурні лементи починають зустрічатися у похованнях, на поселеннях, еред зібрань ливарних форм (Черняков, 1985). Причому йде роцес не тільки механічного запозичення готових форм, техно-оґій орнаментальних мотивів, що вже само по собі мало велике начення, але і їх творча переробка і включення в структуру амої білозерської культури.

Отже, не викликає сумніву факт сильного культурного імпу-ьсу, що досяг степових просторів ПнЛричорномор’я в кінці доби ронзи з боку внутрїшньокарпатських областей. Джерело цього ім-ульсу можемо локалізувати в межах південної частини Карпатсь-ої котловини (Банат, Бачка, Воєводина, Пд.Алфельду, Задунав’я),

оч не виключена можливість існування й інших центрів.

ВИСНОВКИ. Зв’язки між населенням ПнЛричорномор’я

і Карпатського басейну протягом бронзового віку носили пуль-уточий характер, тобто періоди активізації взаємозв’язків змі-ювались їх послабленням і навпаки. Особливо чітко прослідко-уються ці процеси за доби пізньої бронзи (XIV—XII ст. до н.е.), эли характер, напрямок та інтенсивність взаємин населення зсліджуваних культурно-історичних областей неодноразово лінювалися. За цим у кожному випадку стояли важливі етнокуль-фні зміни, що охоплювали той, чи інший із регіонів, а часом і :сь європейський континент.

У розвитку взаємовідносин ПнЛричорномор’я і Карпатсь кої котловини виділяються чотири фази. З виділених чотирьо: фаз розвитку під час трьох (І — період ВС («XIV ст. до н.е.) III—період НаАх («XII ст. до н.е.); IV—НаАг—НВі («XI—X ст. д н.е.) відзначається активне проникнення внутрішньокарпатськи: елементів у ПнЛричорномор’я і майже повна відсутність зворо тнього руху. Тільки у період ВБ, коли носії культури Ноа прони кають у Трансільванію, (П-а фаза) спостерігається інтенсивне про никнення на захід східних, степових елементів. В цілому можн зробити висновок, що за доби пізньої бронзи динаміка і рип етнокультурних змін у Пн. Причорномор’ї були тісно пов’язані і відповідними процесами у Карпатській котловині і всій Пд.-Сз Європі

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНІ В НАСТУПНИХ ПРАЦЯХ:

1. Бронзовые боевые топоры с диском на обухе и вопросы их хроно логии // Тезисы докладов и сообщений совместной школы-семинар «Этнокультурные и этносоциальные процессы в конце I тыс. до нэ. -первой половины I тыс. нэ. на Юго-Западе СССР и сопредельных реги онов» 17—19 октября 1985 года. — Ужгород, 1985. — С.68—74

2. Бронзовые клады Закарпатья // Проблеми історії та археології дав нього населення Української РСР. — К: Наукова думка, 1989. — С 93—94

3. Східні елементи в археологічних культурах бронзового віку За карпаття // Тези доповідей 1-ої народознавчої науково-практичне конференції, присвяченої 200-річчю від дня народження Михайла Луч кая, 17—18 листопада 1989 р. — Ужгород, 1989. — С.73—74

4. Хронологія скарбів пізнього бронзового віку Прикарпаття // Ноі матеріали з археології Прикарпаття і Волині. Вип.2. — Львів, 1992. -СЗО—32

5. Деякі результати досліджень поблизу с.Квасове Берегівського іайону Закарпатської області // Археологічні дослідження, проведені іа території України протягом 80-их років державними органами хорони пам’яток та музеями республіки. — К, 1992. — С.45—57

6. Лужицкие элементы в археологических культурах конца бронзо-ого — начала раннежелезного веков Закарпатья // гіешіе роЫие тує /сгегг^ еросе 2е1ага і ісЬ ромл^гапіа г іппуті Іегепаті. — Rzesz6w, 992. — С.173—182

7. Бронзовий скарб із с.3авадка Воловецького району Закарпатської бл. До проблеми стародавніх шляхів сполучень через гірські перевали Українських Карпат // Пам’ятки гальштатського періоду в межиріччі (ісли, Дністра і Прип’яті. — К: Наукова думка, 1993. — С.122—129

8. До питання про зв’язки Карпатського басейну з Північним Іричорномор’ям в епоху пізньої бронзи (на прикладі бойових сокир з [иском на обусі // Проблеми археології Східних Карпат. — Ужгород, 995. — С.78—86

9. Бронзові скарби з села Квасове Берегівського району // Натровий збірник Закарпатського краєзнавчого музею. Випуск І.— Ужгород, 1995. — С188—205

10. Курганний могильник бронзового віку поблизу с.Чомонин на За-арпатті // Науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею, іипуск II. — Ужгород, 1996. — С.195—210

Kobal J.V. The relations between the populations of Nor-then Pontic Region and Carpathian Basin at the Late Bronze Age.

A dissertation submitet in fulfilment of the reguirement foi the academic degree of Candidate of History with the specialization 07.00.04 — archeology. Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences, of Ukraine, Kyiv, 1997. It is defended the text of thesis about the results of investigations of the relations between the populations of Northen Pontic Region and Carpathian Basin at Late Bronze Age. There is the detailed type-chronological characteristics of archaeological material indicative of these relations in the thesis. There are also considered the problems of chronology and synchronization of Sabatinovka and Belozerka cultures. The character, the direction and ways oi relations are considered also in the thesis. The complex approach to the study of investigated problem allowed te follow the spatial-temporal dynamics of the development of the relations between two cultural-historical communities and to connect them with the All-Europe ethno-cultural processes. •

Кобаль Й.В. Связи населения Северного Причорноморья с Карпатским басейном в эпоху поздней бронзы.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04—археология. Институт археологии Национальной академии наук Украины, Киев 1997. Защищается текст диссертации, где изложены результать: исследовании связей между населением Северного Причерноморья и Карпатского бассейна на заключительной стадии бронзового века. В работе дана детальная типолого-хронологическая характеристика археологического материала свидетельствующего о связях, рассмотрены проблемы хронологии и синхронизации сабатиновской и белозерской культур; анализируется характер, направление, пути связей. Комплексный подход к исследованию проблемы позволил проследить пространственновременную динамику развития связей между двумя культурноисторическими областями и увязать их с общеевропейскими этнокультурными процессами.

Ключові слова: Північне Причорномор’я, Карпатський басейн, археологічні культури, зв’язки, впливи, хронологія, синхронізація.