автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Терминология лиц светского административногои судебного аппарата в русской письменности ХVI-ХVII веков (лексико-семантический анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Терминология лиц светского административногои судебного аппарата в русской письменности ХVI-ХVII веков (лексико-семантический анализ)"

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М. П. ДРАГОНАНОВА

На правах рукопису

Анненкова Олена Сергіївна

ТЕРМІНОЛОГІЯ ОСІБ СВІТСЬКОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО І СНД0В0Г0 АПАРАТУ В РОСІЙСЬКІЙ ПИСЕМНОСТІ ХУ1-ХУП СТОЛІТЬ СЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ) .

10.02.02 - російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Дисертація е рукопис.

Робота виконана на кафедрі російської мови Українського державного педагогічного університету Імені М. П. Драгоианова

Науковий керівник - доктор Філологічних наук

професор Брииин Михайло Якимович

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук

професор Озерова Ніна Григорівна кандидат Філологічних наук доцент Гончарова Наталія Миколаївна

Провідна установа - Миколаївський державний педагогічний інститут

ЗО

Захист відбудеться "26” березня 1996 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради ^.ОІЛЗОУ в Українському державному педагогічному університеті Імені М. П. Драгоианова (252030, м. Київ, вул. Пирогова. 9).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Українського державного педагогічного університету Імені М. П. Драго манова. -

Автореферат розіслано ^дд0 р_

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради і^/Л^Л'г'^ишневська г. П.

Вивчення словникового складу російської мови як в плані синхронії, так 1 діахронії на різних етапах його Історичного розвитку

- актуальне завдання сучасного мовознавства, зокрема російської Історичної лексикології.

Створення сучасної Історичної лексикології неможливе без попереднього вивчення окремих Фрагментів словника, чим 1 пояснюється актуальність та значимість досліджень, які проводяться у цьому напрямку.

Великий внесок в розробку теоретичних проблем Історичної лексикології зробили відомі вітчизняні мовознавчі В.В.Виноградов,

5.0. Ларін, В. М. РусанІаський. 0.0. Тараненко. 0. М. Грубачов,

Ф. П. Філій, Д. И. Шмельов та Інші. Багатий Фактичний матеріал, важливі висновки та узагальнення містяться в працях Г. 0. Богатової,

М. Я. Бршіина, С. С.Волкова. 0. С. Герда, Е. М. Ісерлін, С. І.Коткова,

Ф. П. Сороколетова, Г. В. Судакова, присвячених дослідженню тих чи Інших тематичних і лексико-семантичних груп слів. Проте слід констатувати, що.не всі ці групи вивчені однаковою Мірою. '

Юрйдична і адміністративна лексика в останні роки привертала увагу багатьох дослідників. Так, И. Я. Брицин вивчав юридичну термінологію східних слов"ян до ХУ століття, Н.В.Артикуца -російську термінологічну лексику судоустрою ХУП століття,

Т.П.Вакуленко досліджувала російську адміністративну лексику ХУШ століття, Е. Ф. Мішина - юридичну лексику судебников ХУ-ХУ1 століть, Ґ. П. Снетова - термінологію сплат і повинностей у російській мові Х1Я-ХУ1 століть, 0. Ф. Юрчук - термінологію родинного права російської мови ХУ-ХУП століть 1 т. д.

Спеціальне дослідження назв осіб адміністративного та судового апарату в мові пам’’яток російського походження ХУ1-ХУП століть поки відсутнє. Саме цим зумовлений вибір теми даної дисер-

таці і. І і- актуальність визначається загальними тенденціями істо-рико-лексикологічних досліджень до комплексності та системності у вивченні термінологічної лексики, обмеженістю наукових розробок адміністративно-юридичної термінології, зокрема ХУІ-ХУП століть, цього надзвичайно важливого періоду в історії російської мови, коли закладалися її основи як мови національної.

Об'єктом дослідження стали назви осіб адміністративного та судового апарату, зареєстровані у пам'ятках російської писемності ХУІ-ХУП століть.

Матеріалом для спостереження послужили терміни та термінологічні словосполучення, зафіксовані в пам"ятках ділової писемності ХУІ-ХУП століть різних жанрів і територіального походження. Використовувалися,зокрема,тексти центральних законодавчих актів, найважливіші збірники законів російської держави С Судебники 1550 і 1589 років, "Соборное уложение царя Алексея Михайловича" 1649 року), які відчутно вплинули на Формування державної суспільно-політичної системи того часу. До аналізу залучалися також численні укази представників верховної влади,, судово-процесуальні документи, чолобитні, духовні, договірні та інші грамоти, дипломатичні документи і пам"ятки перекладної літератури ХУІ-ХУП століть, повісті сатиричного і історичного характеру ХУП століття і деякі інші джерела.

У процесі дослідження використовувались тлумачні, історичні, термінологічні, енциклопедичні словники і різні довідники.

Аналізом охоплено 95 ключових термінів і 109 термінологічних словосполучень в контекстному використанні- (загальний обсяг становить 14000 карток).

Мета роботи полягає в комплексному лексико-семантичному аналізі термінологічної лексики на позначення осіб світського ад-

міністративного і судового апарату ХУ1-ХУП століть.

Здійснення вказаної мети передбачає вирішення таких завдань:

- виявити склад тематичних і лексико-семантичних груп. ,шо являють собою назви представників адміністративного і судового апарату Московської держави ХУ1-ХУП століть;

- скласти словник спеціальних назв представників світського адміністративного і судового апарату в російській мові;

- з"ясувати походження даної термінології;

- дослідити адміністративні та судові терміни у семасио-логічному аспекті;

- вивчити вказані найменування в структурному відношенні;

- простежити за долею лексем у подальші періоди Формування і розвитку російської мови.

Методи дослідження. У роботі використані лінгвістичний опис, порівняльно-історичний і зіставлений методи, прийоми статистичного. контекстуального та компонентного аналізів.

Методологічною основою дослідження є матеріалістична діалектика, загальні положення теорії пізнання, які передбачають розуміння мови як системи взаєиопов'*язаних і взаємозумовлених одиниць. Основоположною в роботі є думка про нерозривний зв"язок мови 1 мислення, історії мови з історією народу.

Наукова новизна дисертації. Адміністративно-юридична термінологія посадових осіб російської держави ХУ1-ХУП століть ше не була предметом цілісного та всебічного вивчення. У реферованій роботі вперше здійснено дослідження цієї термінології на широкому фактичному матеріалі з пам''яток писемності ХУ1-ХУП століть, вивчено її походження, структурні особливості і функціонування у цей важливий період розвитку російської мови.

На захист виносяться такі положення!

1. Російська термінологія осіб світського адміністративного і судового апарату в генетичному плані зберігає цілісність і однорідність, властиві їй в давньоруський та староросійський періоди. Основний пласт її складає російська лексика, яка формувалася переважно на основі праслов'янських, східнослов'янських і власне російських лексем. Кількість запозичених назв дуже мала.

2. Терміни на позначення осіб світського адміністративного і судового апарату виникали на основі вже існуючих структурно-граматичних моделей. Найбільш продуктивним засобом термінотворення був суфіксальний спосіб від іменних та дієслівних основ.

3. В структурному відношенні аналізована термінологія пред-

ставлена словами-термінами, які виражені іменниками, субстантиво-ваними прикметниками і термінологізованими словосполученнями атрибутивно-іменного характеру. В останніх семантичний центр, як правило, змішений до залежного компонента, який уточнює га-

лузь діяльності посадових осіб. •’

4. В аналізованій термінології знайшли яскраве відображення явища полісемії, синонімії та варіативності. .

5. В пам'ятках ділового характеру у ХУ1-ХУП століттях використовуються переважно власне російські лексеми, а іншомовні слова представлені у мінімальній кількості. Варіативність термінів простежується головним чином в місцевих ділових документах.

6. Значна частина досліджуваної термінології перейшла до пасивного складу сучасної російської літературної мови внаслідок екстралінгвістичних причин.

Теоретична і практична цінність роботи. Теоретична значущість дисертації полягає в тому, що наслідки вивчення цієї термінології дають можливість глибше пізнати закономірності Формування, розвитку та функціонуваня термінологічної лексики в період.

коли остаточно сформувалась пЬва російської народності і почала Формуватися російська національна мова. Матеріал, який вволиться в науковий обіг, і одержані висновки сприятимуть більш повному висвітленню проблем історичної лексикології.

Наслідки роботи знайдуть застосування у лексикографічній практиці; при написанні узагальнюючих праць з історичної лексикологи', при читанні дисциплін російського мовознавчого циклу, у спецкурсах з Історичної лексикології, у студентській науковій роботі та учнівських гуртках у школах.

Апробація роботи. Результати дослідження були заслухані на науковій конференції мовознавців України (13-14 грудня 1994 року) "Актуальні питання мовознавства в світлі праць 0.0. Шахматова", яка відбувалася в УДПУ ім. М. П. Драгоманова, а також на підсумкових наукових конференціях УДПУ їм. М. П. Драгоманова в 1993-1994 рохах. За матеріалами наукового дослідження було опубліковано дві роботи в збірнику "Актуальні питання мовознавства в світлі праць 0. 0. Шахматова", депоновано розділ дисертаціі "Лексико-семантич-ний аналіз назв верховних правителів Иосковської держави в ХУ1-ХУП століттях".

Структура дисертаціі*. Робота складається з вступу, двох частин, висновків, списка бібліографічних та лексикографічних джерел, переліку умовних скорочень використаних в дослідженні пам'яток писемності і словника досліджуваних термінів і термінологічних словосполучень.

Зміст роботи.

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми і наукова новизна дослідження, формулюються мета і завдання роботи, її теоретичне та практичне значення, основні положення, що виносяться на захист.

Частина перша - "Термінологія на позначення представників адміністративного апарату в російській писемності ХУ1-ХУП століть" - складається з 4 розділів, які, в свою чергу, поділяються на декілька параграфів.

У вступі до першої' частини дається стисла загальна характеристика епохи, що вивчається, суспільних процесів, які пали вплив на мовні явища. ХУ1-ХУП століття - важливий період життя російського народу, час становлення і зміцнення Московської централізованої' держави. Саме в цю епоху (середина ХУП століття) створилися передумови для виникнення російської нації' та національної російської мови.

Перший розділ - "Термінологія на позначення верховних правителів та їх васалів у російській писемності ХУ1-ХУП століть" -складається з трьох параграфів. У першому з них міститься лексиг ко-семантичний аналіз назв верховних правителів Московської держави. В цю підгрупу термінів входять: князь, великий князь, царь, государь. император. .

Верховні правителі Московської держави майже до середини ХУП століття володіли адміністративною 1 судовою владою. Об“єднання адміністративно-виконавчих 1 судових функцій проходило крізь всю державну систему як центральних, так 1 місцевих закладів влади. Лише після виходу "Соборного уложения царя Алексея Михайловича"1649 року ці галузі влади почали поступово роз'єднуватися, що викликало певні зрушення а семантиці деяких лексем, що позначали верховних правителів Московської Русі ХУ1-ХУП століть, а також важливі зміни в складі найменувань правителів.

Особлива увага приділяється лексико-семантичному аналізу терміна князь, давнього праслов'янського запозичення з германських пов, а також розглядаються термінологічні словосполучення

І

атрибутивно-іменного характері, де слово князь с стрижневим компонентом (светлый князь, великий князь), і численні похідні від цього найменування.

Докладно аналізується в дисертації термін царь і численні термінологічні словосполучення, які утворено на його основі (царь казанский, царь индейский, царь китайский,царь крымский, царь персидский та деякі інші.) Титул цара був .прийнятий у Московській державі за часів правління Івана Грозного, але сам термін царь зустрічався ще у давньоруській мові. Особливу активність вживання цей терпін набув у ХУ1 столітті в період становлення централізованої Московської держави.

Другий параграф першого розділу присвячується лексико-семан-тичноку аналізу назв васалів государа, шо входили до складу ад-піністративного апарату Московської держави ХУ1-ХУП століть. Верховні правителі Московської держави здійснювали свої судово-адміністративні функції за допомогою васалів - Феодалів, якими у Московській державі того часу були боярин, окольничий, дворянин, посадник, наместник, волостель, воєвода, кравчий, стольник, губернатор. Деякі з них складали судово-адміністративний апарат у попередній час (боярин, окольничий, посадник, наместник, волостель, стольник), а інші почали виконувати свої обов'язки в ХУ1-ХУП століттях (дворянин, воєвода, кравчий, губернатор).

Назви цих осіб за своїм походженням є словами споконвічно російського походження (боярин, воєвода, волостель, посадник, наместник, окольничий, стольник) і запозиченнями, які прийшли з латинської (губернатор) та польської (кравчий "чин у Російській державі, в обов'язки якого входила особлива служба при государі") мов. Вони належали як до книжної, так і до розмовної мови.

У семантичному відношенні більшість цих термінів є однозначни-

ми лексемами, за винятком слів боярин ("найвищий службовий чин у Російській державі ХУ-ХУП століть, а також особа, якій надавався цей чин", та "весільний чин"), воєвода ("військовий чин" та "представник місцевої боярсько-дворянськоі' влади"), наместник ("замісник, помічник" та "представник світської або церковноі верховноі влади, який керував містом та областю"), окольничий ("чин на Русі, в обов'язки якого входило забезпечення мандрівок князя" та "другий по значенню чин у Боярській думі Російської централізованої держави кінця ХУ- початку ХУШ століття").

Явите лексичної синонімії в однослівних термінах майже не простежується. В синонімічні відношення вступали лише деякі термінологічні словосполучення: ближний боярин - комнатный боярин -первый-боярин - конюший боярин; большой боярин - великий боярин.

В сфері назв представників витої влади у Московській державі спостерігалась також фонетична і словотвірна варіативність! боярин - болярин. воєвода - воеводка, крайчий - кравчий. волостель •

- властель. .

За своєю структурою терміни на позначення адміністративних осіб поділялися на терміни-слова і складні терміни. Терміни-сло-ва в своїй більшості були непохідними. Похідні найменування поодинокі (воеводка. волостель, наместник, посадник. стольник). Складні назви побудовані за моделлю прикметник + іменник: вели-

кий боярин, думный дворянин і т.д.

Відносно сфери територіального розповсюдження, то аналізовані терміни мали загальноросійський характер. Винятком е термін посадник, який функціонував на новгородській і псковській землях.

Третій параграф першого розділу містить характеристику екзо-тизмів на позначення правителів і представників вищої влади інших країн. До них належать такі терміни: хан, шах, бек, султан, ви-

зирь, мирза, король, канцлеру кесарь, гетман тощо. Всі ці найменування простежуються у пам"ятках писемності лілового характеру (дипломатичних документах, перекладах, пов'язаних з життям і побутом народів Західної' Европи та Сходу, договірних грамотах з іншими державами) епохи Формування російської народності і особливо початкового періоду становлення національної мови. Проникнення їх в російську мову зумовлене екстралінгвістичними Факторами, бо східні слов'яни з давніх часів підтримували тісні дипломатичні зв'Язки з іншими державами. Генетично екзотизми представлені словами, які прийшли з тюркських Схан "титул правителя у східних країнах", бек "титул турецьких сановників або дворян", нурза, паша "найвищий військовий та цивільний чин у Туреччині"), китайської (богдыхан "титул китайського імператора"), персидської (шах), арабської (султан, визирь "виший сановник в деяких краінах мусульманського Сходу"), монгольської (тайша "знатний боярин"), грецької (кесарь), германської (король, гетман, канцлер), латинської за готським мовним посередництвом (цІзсарь) мов. Увійшовши до складу російської мови книжним шляхом, вони спочатку вживалися у письмовій мові, але з часом деякі з них стали приналежністю розмовної (гетман, канцлер, король, мурза, султан, хан, шах). Характерною особливістю слів-екзотизмів є Фонетична варіативність: хан - кан. кесарь - цесарь, король - краль - кроль, визирь - ве-зирь, султан - салтан, богдыхан - бугдыхан - богдокан.

Другий розділ першої частини присвячений лексико-семантично-му аналізу термінології осіб, що виконували адміністративні обов'язки у центральних і місцевих органах влади Московської держави ХУ1-ХУП століть. 9 ХУ1-ХУП століттях стали інтенсивно розвиватися нові органи центральної влади - прикази. Головною особливістю приказного ладу залишалася багатофункиіональність держав-

них органів з типовим для всіх ланок управління об'Чднанням адміністративної. Фінансової, судової та політичної влади. Поєднання Функціональних та територіально-адміністративних принципів правління призводило до перехрещування та дублювання службових обов'язків і впливало на кількісний склад службовців. Для їх найменування Існували терміни та термінологічні словосполучення, що позначали а) осіб, які здійснювали адміністративно-виконавчі і канцелярські функції (приказчик, заказчик, приказные люди, приказчик городовой, дьяк, дьячек. думный дьяк, посольский дьяк. губной дьяк, подьячий, писец, писарь, канцелярист, печатник); б) осіб, що посилалися для розслідування справ на місцях (дозорщик, рассыльшик); в) осіб адміністративного апарату у містах (бургомистр; бурмистр, казначей, окладчик); г) осіб, які служили в Дворцовому приказі (дворецкий, дворский, ключник). Всі названі терміни і термінологічні словосполучення увійшли до складу правової термінології того часу, мали загальнонародний характер і вживалися як у книжній, так і в розмовній мові. .

В аналізованій термінологічній групі зустрічаємо слова-тер-міни праслов'янського походження (писарь); лексеми, що виникли на східнослов'янському мовному грунті (дворецкий, дворский); давньоруські запозичення і запозичення пізнішого періоду (дьяк. канцелярист, казначей, бургомистр, бурмистр). До власне російських слів відносяться назви подьячий, окладчик, ключник, печатник, писец, приказчик, рассыльшик, дозорщик.

Найбільш продуктивним способом творення термінології, яка позначала осіб, шо виконували адміністративні обов'язки при верховних правителях Московської держави ХУ1-Х9П століть, був суфіксальний спосіб. Від іменних та дієслівних основ за допомогою суфіксів -щик, -чик, властивих мові російської народності, і

загальнослов'янського суфікс* --ник утворились такі слова, як до-зоршик, ключник, окладчик, печатник, приказчик та інші.

Проаналізована тематична група являла собою загальнонародні назви, більшість яких була відома нові російської народності Х1У-ХУ століть. До таких слів-термінів відносяться дьяк, подьячий, писец, писарь, приказчик, печатник, казначей та інші. Слова дозорщик та рассыльшик, шо використовувалися на позначення осіб, який доручався розгляд справ на місцях, увійшли до складу російської ділової нови в період становлення російської централізованої держави на початку ХНІ століття. В ХУП столітті російська иова збагатилася запозиченим терміном канцелярист.

Майже всі представлені- терміни були в той час однозначними лексемами, за винятком слів дьяк, дозорашк, заказник, дворецкий.

В діловій мові російської народності ХУ1-ХУП століть активізується утворення лексичних синонімів, які значно збагатили шар російської адміністративної термінології. До синонімічних утворень, шо позначали осіб, які виконували однакові функції, відносяться: писарь - писец - канцелярист; приказчик - заказшик; бургомистр - бурмистр; дворецкий - дворский; дозорщик - рассыльшик. З часом деякі з синонімічних найменувань вийшли з ужитку. Так, термін дворецкий перейшов до стилістично нейтральних слів, ввійшовши до складу побутової лексики російської мови; термін дозоршик в іншій морфологічній структурі ('ДОЗОРНЫЙ) перейшов до складу військової термінології.

До аналізованої групи входили також складені найменування, виражені термінологічними словосполученнями атрибутивно-іменного характеру. В основному це двохкомпонентні словосполучення, залежний компонент яких уточнює сферу, характер або місце діяльності посадової особи (приказчик городовой, дьяк думный, подьячий пло-

шадной. ключник путный і т.д.). Трьохкомпонентні назви адміністративних посадових осіб мали два залежних компонента: дьяк

посольский думный, государев царев дьяк тоню.

У третьому розділі перші' частини дисертації представлено лексико-семантичний аналіз номінацій осіб сільської адміністрації ХУ1-ХУП століть. У ХУ1-ХУП століттях в Московській централізованій державі були введені органи губного і земського управління, які вже після Зенсьхоі реформи 1555 року ввійшли до загальної державної системи Московської Русі. Посадові особи в органах губного І земського управління були виборчими з числа місцевого дворянства і селянського населення. Вони виконували функції адміністративного і юридичного характеру.

Посадові особи, які у сільській місцевості виконували одночасно судову і поліцейську Функції, позначались термінами староста, голова, посельский, посельник. тиун. становшик. Вказані найменування розглядаються у першому параграфі третього розділу дисертаційного дослідження.

Характеристика термінів на позначення представників сільської адміністрації була б неповною без аналізу назв посадових осіб, які відали межуванням і розподілом земель. Такими термінами в пам”ятках російської писемності ділового характеру ХУІ-ХУП століть були розъ’Ёздиик (та його Фонетичний варіант розъЬзишк), отводчик, отказшик, отдельщик, міршик, межевщик, ве-ревчщк. Ці найменування аналізуються в другому параграфі, а в третьому розглядаються терміни десятский, пятидесятский, сотский. ІІі слова вживались ше в XI столітті і були одними з найдавніших адміністративно-юридичних термінів. Особи, які позначалися цими термінами, в Московській державі були виборчими судово-поліцейськими виконавцями.

У пам"ятках писемності ХУ1-ХУП століть у значенні представників сільської' адміністрації- рідко вживаються терміни сотник 1 десятник, оскільки вони мали Іншу змістовну навантаженість. а саме терміном сотник позначався "голова сотні в військових повках”; термін десятник спочатку мав значення "молодший командир у війську", а потін розширив свою семантику, 1 ним став називатися "старший над групою робітників", шо знайшло широке відображення у пам'ятках російської писемності ХУ1-Х9П століть. .

Більшість термінів, які позначали осіб сільської адміністрації в Московській державі, була відома мові київської епохи, тобто давньоруській мові (голова, староста, тиун. станов-щик.роз’ьБздшик, сотсхий, пятидесятский, десятсхий); частина з них вживається з кінця ХУ століття (посельский. посельник. отводчик), інші з середини Х91 століття (отказшик, отдБльншк. веревишк).

- За походженням такі терміни поділяються на власне російські (становите, посельский. посельник. десятский, сотский, отводчик та Інші) 1 запозичені (тиун).

Розглянута тематична група слів утворювалася суфіксальним способом. Домінуючими при цьому були агентивні суфікси -чик, -шик (становиш, мериіик, отказшик, отводчик, межевшик, отдізльншк).

Серед аналізованих слів помічаються полісемічні найменування (голова "виборча посадова особа сільської адміністрації, яка виконувала адміністративно-судові функції в органах земського управління", "посадова особа", "начальник”, посельский "особа, яка керувала селом" та “відносний до керування селом, пов'язаний з діяльністю управляючого селом") і синоніми! староста - голова; посельский - посельник; розтАздшик - отказник - отдЬлыцик - отводчик; меришк - межевшик- веревщик. Крім синонімічності, в цій групі слів простежується також морфологічна, словоутвірна, фоне-

тична 1 орфографічна варіативність термінів (посольский - ' по-сельник, вервишк - веревпшк. розъЪздшик-роз-ъЪзишк. СОТСКИЙ - соц-кий та інші).

Всі розглянуті найменування мали загальнонародний характер, тобто були розповсюджені на всій російській повній території', за винятком термінів посельник "мешканець села", "особа, яка керувала селом" (обмежений новгородськими та псковськими земляни) та веревщик /вервишк "особа, що займалася вимірюванням та межуванням землі" (був розповсюджений в північноросійських діалектах).

Слова аналізовано! групи відносяться до числа найбільш високочастотних' слів і мають активну лексичну сполучуваність. Термінологічні словосполучення атрибутивно-іменного характеру пред-

ставлені двох-, трьох-, чотирьох-:омпонентними найменуваннями (губной староста, выборный голова, посадский земский староста, всеуездный земский окружной староста та деякі інші).

В мові російської народності ХУ1-ХУП століть широке розповсюдження мала термінологія на позначення осіб, що займалися збором мита і подетків. До складу вказаної термінологічної групи

входили такі спеціальні назви: даныоик, пытчик. пошлинник. тамо-

женник. сборщик, денежный сборщик. Всі ці терміни розглядаються у четвертому розділі дисертаційного дослідження.

Серед них одним з найбільш давніх був термін мытчик. зафіксований ще в "Русской правде" Ярослава Мудрого, значно пізнішими е слово сборщик і терміноване, словосполучення атрибутивно-іменного характеру денежный сборщик. Вони з'явилися в\. пам"ятках російської ділової писемності лише в кінці ХУ - початку ХУ1 століть, що, можливо, пов“язане з тим, що функції збирачів податків могли виконувати будь-які інші представники адміністрації Московської держави, наприклад, сотские, старосты,

дьяки, подьячие та інші.

За своїм походженням ці слова с переважно власне російськими, утвореними за допомогою суфіксів від Іменних основ.

Аналіз тематичної' групи на позначення назв посадових осіб, які займалися збором мита і податків, оавершує першу частину дисертаційного дослідження.

Частина друга - "Номінація представників судового апарату в Московській державі Х91-Х9П століть" - присвячена лексико-семан-тичному аналізу термінів, які служать на позначення осіб судової влади.

В Російській державі ХУ1-ХУП століть судові функції були розподілені між багатьма центральними та місцевими закладами. В Москві були створені спеціальні судові прикази (Московский. Судный, Холопий та Інші). Головною фігурою у суді був судья, при цьому суддями могли' називатися посадові особи місцевої 1 центральної адміністрації', яким надавалися судові повноваження, а не посадові особи суду як спеціального органу.

Загальнослов'янський термін судья в живій мові слов'Ян Існував ще з доісторичного періоду і зберігся в багатьох сучасних слов’янських мовах. Він мав родове значення, оскільки об" еднував номінації' посадових осіб судово-адміністративного апарату (князь, боярин введенный, дьяк, казначей, дворецкий та інші), яким дозволялося здійснювати судову діяльність.

Термін судья відмічавться в пам'ятках писемності у різноманітних термінологічних словосполученнях, де він є головним словом. Аналізу піддаються 1 ці словосполучення (судья великого князя, судья межевой, судья сгізжий, судья выборный земский). '

9 сфері вказаної' термінології' представників судової влади в РосіГ ХУ1-Х9П століть виділяються терміни на позначення а) осіб.

які виконували судово-поліцейські Функції' (доводчик, праведник, обьшшк. сьшщк); б) судово-адміністративних виконавців (пристав, недельишк. іздок, Подвойский, стряпчий, пересудчик); в) судових засідателів і присяжних свідків (судный муж. приговорный муж, понятой, понятые люди, целовальник). Аналізу підлягають численні термінологічні словосполучення, в яких головними словами є више-перераховані лексеми (доводчик земский, доводчик судецкий. не-дельшик великого князя, недельшик плошадной, пристав волостной, целовальник віірньїй. целовальник выборный та багато інших).

В ХУ1-ХУП століттях спостерігається інтенсивний розвиток кавової термінології на позначення судових посадових’ осіб допоміжного характеру, які обслуговували зростаючі потреби феодального ладу. Розвиток її в нові російської народності особливо посилюється з середини ХУ століття, коли починає складатися централізована держава на чолі з Москвою. Ряд термінів, з'явившись ще в київську епоху, зберігається в Північно-Східній Русі, і зокрема, в Московському князівстві, проникає потім на інші території Російської держави і набуває загальноросійський характер. До таких найменувань, існувавших тільки в ростово-суздальському діалекті, одним з говорів якого був московський,' відносилися доводчик. праведник, стряпчий, судный иуж, понятой, не^Ьльшик. целовальник і деякі інші.

Найбільш продуктивним засобом словотворення юридичної термінології є суфіксальний спосіб утворення від іменних основ.

Префіксальний та суфіксально-префіксальний засоби були непродуктивні, як були непродуктивними семантико-морфологічне 1 безафіксне словотворення (ПОДВОЙСКИЙ, понятой, пристав).

Явище синонімії для вказаної тематичної групи лексики не характерне. Крім того, вона представлена тільки однозначними найме-

нуваннями.

Маючи високу лексичну сполученість, дані терміни яходять у численну групу термінологічних словосполучень. Найчастіше це -двохкомпонентні словосполучення атрибутивно-іменного характеру (судный муж, судецкий доводчик. волості:ой пристав, земский пристав. нарочный пристав, дворцовый недЬльшик. площадной недЬльиик, губной цЬловальник. отдаточный цЬловальник та Інші). Великою кількістю вживання у пам'ятках писемності ХУі-ХУП століть характеризуються трьохкомпонентні словосполучення, які об'єднують різні ознаки, властиві судовій посадовій особі (выборный земский судья, таможенный ларешный цЬловальник, запасный приемный цЬловальник та інші).

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження. Вони підтверджують положення, які були винесені на захист.

' ХУІ-ХУП століття - це важливий період у житті російської' централізованої' держави: завершення формування мови російської народності та початкова епоха становлення російської' лаціі’ та російської національної мови. В цей час поширюються центральні та місцеві органи управління та суду, зокрема, прикази, земські І губні заклади, що викликало до життя цілу серію термінів, які були назвами осіб світського адміністративного та судового апарату. Ця термінологія складала дві великі тематичні групи: адміністра-

тивно-правова термінологія осіб, що виконували адміністративні та судові функції, та термінологія осіб, то входили до судового апарату та здійснювали судовий розбір, слідкували за виконанням рішень суду.

а складі термінології осіб світського адміністративного та судового апарату Фіксуються слова спільнослов'янського походження (голова, писарь, наместник, боярин, дворянин, воєвода, судья.

Подвойский), слова, які з'явилися на східнослов'янському мовному грунті в епоху Київської Русі (посадник, дворецкий, дворский). Однак основний пласт цієї терміносистеми складається з власне російських назв. Запозичена лексика у складі цієї термінології займає незначне місие.‘Головний чином, це назви осіб адміністрації інших країн. Загальнослов'янськими запозиченнями з германських мов є слова король, князь, тиун. З "рецької мови в давньоруський період ввійшло слово дьяк. а з німецької - бургомистр, бурмистр, з польської мови за українським мовним посередництвом увійшло слово кравчий, а термін губернатор прийшов з латинської мови через посередництво польської мови: латинським запозиченням е слово канцелярист.

Досліджуваній лексиці був властивий загальнонародний характер. Бона функціонувала на всій території розповсюдження російської мови. Територіально обмежені слова в аналізованому шарі лексики майже відсутні. Виняток становили терміни посадник. посельник, • веревшик (вервшик), які функціонували лирз на північному заході і півночі Російської держави.

У складі вказаної термінології, як правило, однозначні слова, шо позначали ті чи інші поняття адміністративного і судового характеру, за своєю структурою є в більшості слова з похідною основою, які Формувалися, головним чином, суфіксальним способом від іменних і дієслівних основ і складають біля 2/3 від загальної кількості проаналізованих термінів. При . їх формуванні найбільш продуктивними виявились агентивні суфікси -шик, -чик, - ник (за допомогою давньоруського суфікса -ьник утворено 14,57. лексем, а назви з суфіксами -шик, -чик складають 4Ш.

Слова з непохідною синовою нечисленні (император, царь, князь, король, мурза, паша, хан, шах, тиун, дьяк) І відносяться

до запозичень.

У процесі аналізу встановлено, що деякі найменування осіб адміністративного і судового апарату були багатозначними, зокрема государь "велихий князь, цар" 1 “місцевий правитель", воєвода "військовий чин" 1 “представник місцевої боярсько-дворянської влади в місті та повіті, то прилягав до міста", писец "діловод", "писар”, “особа, якій доручалося вершити судові справи" та "особа. що займалася межуванням земель", печатник "охоронець печатки" та "друкар", дозорщик "особа, що розслідувала на місці різні справи", "особа, яка провадила перепис населення І господарств" та "сторожовий охоронець", дворецкий "адміністратор у садибі феодала" та "виконавець судових обов"язків", голова "виборча посадова особа сільської адміністрації, яка виконувала адміністративно-судові функції в органах земського управління", "посадова особа, начальник", посельник "мешканець села" та “особа, яка керувала вотчиною, селом" та інші.

Поряд з однослівними термінами в досліджуваний період були широко уживані термінологічні словосполучення. В ролі стрижневих з таких словосполученнях особливо активно вживалися лексеми целовальник, судья, пристав. недЬлыаик, дьяк, голова, боярин. Так. наприклад, термін целовальник став стрижневим в 21 термінологічному словосполученні атрибутивно-іменного характеру.

Залежні компоненти у термінологічних словосполученнях виражалися відносними, якісними 1 присвійними прикметниками або сполученнями керованого Іменника з узгодженим означенням, вираженим прикметником. Семантичний акцент у таких найменуваннях змішувався до атрибутивного компонента, який вказував суттєву ознаку особи або і'ї функцію.

По кількості слів, що входили до складних найменувань, тер-

нінологічні словосполучення були двохслівними, рідше - ТРЬОХ-слівниии, а Інколи - чотирьохслівнипи.

В системі назв світських адміністративних 1 судових осіб широко представлена лексична синонімія, яка об'Чднус як однослівні терміни, так 1 термінологічні словосполучення: великий государь -царь: царь крымский - султан; царь персидский - шах: большой боярин - великий боярин - конюший боярин: первый боярин - ближний окольничий: канцелярист - писец - писарь: приказчик - заказник; губной староста - губной; выборный голова - излюбленный голова; міршик - межевщик - веревшик; пристав - недЪльшик та Інші.

В російській термінології- ХУ1-ХУП століть мала місце фонетична 1 словотвірна варіативність, причому Фонетична варіативність. головним чином, спостерігалась у Іншомовних назвах, а словотвірна переважно у словах власне російського походження. Наприкінці ХУП століття кількість варіантів зменшується.

Проаналізовані в роботі терміни різні за часом появи в писемній мові. Ще в давньоруський період були в ужитку слова князь, боярин, кесарь, волостель, наместник, посадник, воєвода. дворянин, судья, дьяк, печатник, тиун, дворский та Інші . Частина слів на позначення посадової особи з'явилася в російській писемності Х1У-ХУ століть (доводчик, праведчик, недЬльшик, становиш. заказник, отводчик, посельский,казначей, дозорщик та інші). Однак більшість досліджуваних терпінів вперше Фіксується у пам’ятках писемності ХУ1-ХУП століть: путный ключник, окладчик, бурмистр, рассыльшик. канцелярист, подьячий, дьяк зеиский, дьяк губной, дьяк думный; гетман, сборщик, отказщик, мерщик, староста губной та Інші. . .

Досліджувана термінологія стилістично, як правило, нейтральна. Вона була властива як книжній мові, так 1 розмовній.

Стилістично марковані лексеми в пап“ятках ХУ1-ХУП століть пооди-нохі (судейка. воеводка. королишхо. нурзииио. князек. князец. дьячишко).

У процесі Історичного розвитку значна частина проаналізованих термінів перейшла до пасивного словникового складу (наместник. воєвода, кравчий, бургомистр, дьяк, дворецкий, становиш. сотский, пристав, стряпчий та інші). Цей процес почався з середини ХУП століття та особливо активно проходив у період формування лексичних нори російської національної мови. До нашого часу зберіглися і функціонують як нормативні слова князь, губернатор, король, судья, канцелярист, таможенник, сышик. понятой, межевщик. Деякі лексеми становлять норму російської" мови в іншому значенні (окладчик, сборщик, староста, отводчик, отдельщик, отказчик). Інші зпеньшили шар свого вживання (казначей, писарь) або придбали Іншу морфологічну структуру (дозорщик, рассыльшик).

За матеріалами дисертації опубліковані такі роботи:

1.. З Історії термінів адміністративного апарати в російській нові. // Збірник "Актуальні питання мовознавства у світлі праць 0.0. Шахматова".. Тези. - Київ, УДПУ, 1994.' - с. 24-26.

2. Номінація осіб судового апарату у Московській державі в ХУ1-ХУП ст. // Збірник "Актуальні питання мовознавства у світлі праць 0.0. Шахматова". Тези. - Київ. УДПУ, 1994. - с. 26.

3. Лексико-сепантичний аналіз назв верховних правителів та їх васалів Московської держави в ХУ1-ХУП століттях/ // Рукопис депонований в ДНТБ України - N 1426 - Ук 95 від 2 червня 1995р.-57с.

Анненкова Е.С. Терминология лиц светского административного и судебного аппарата в русской письменности ХУ1-ХУП веков С лексико-семантический анализ). Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02. 02 -русский язык. Украинский государственный педагогический университет имени М. П. Драгоманова, Киев. 1995.

В работе впервые в лексико-семантическом аспекте исследуется административно-юридическая терминология лиц светского административного а судебного аппарата Московского государства Х91-ХУП веков. Указанные термины изучались с точки зрения происхождения, семантики и функционирования, устанавливались их структурные и словообразовательные особенности; проводились наблюдения над территориальным распространением наименований, прослеживалась их история в последующие периоды развития русского языка. .

К работе прилагается словник должностных лиц Московского государства ХУ1-ХУП веков, который может быть использован при составлении словарей русского языка.

Annenkova E. S. Terminology of a persons of the secular administrative and judicial apparatus on the Russian literature of the XYI-XYII centuries (lexico-semantlc analisys). Thesis for a Candidate's degree of the philological sciences by speciality

10.02.02 - Russian language, Ukrainian State Pedagogical University named after M. P. Drahomanov, Kiev, 1996.

In the work for the first time administrative-legal terminology of a persons of the secular administrative and Judicial apparatus of the Moscow state of the XYI-XYII centuries was investigated. The terms was explored on the point of view semantics, structure and etymology, its history on the following periods of the Russian language’s development was followed up.

The vocabluary of an official persons of the Moscow state of the XYI-XYII centuries is applied to the work. It can be useful in the compilation dictionaries of the Russian language.

Ключові словаї варіативність, засіб словотворення, лексичне значення, лексихо-семантичний аналіз, полісемія, синонімія, стрижневе слово, термінологічне словосполучення.

Підписано до друку 13,02.1996 р.Об.І,2.Формат 60x8^ І/І6. Друх офсетний.Тир.100.Зам. ЗО.Безкоштовно.

ДОД УДПУ ім.Драгоманоіа.Киїа, Пирогоїа,9.