автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Терминология свадебного обряда средненадднепрянского региона (Киевская, Полтавская, Черкасская области)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Терминология свадебного обряда средненадднепрянского региона (Киевская, Полтавская, Черкасская области)"

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГРОЗОВСЬКА Наталія Андріївна

УДК 808.3

ТЕРМІНОЛОГІЯ ВЕСІЛЬНОГО ОБРЯДУ СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯІІСЬКОГО РЕГІОНУ (КИЇВСЬКА, ПОЛТАВСЬКА, ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТІ)

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Запоріжжя - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі загального мовознавства Запорізького державного університету Міністерства освіти України

Науковий керівник: - доктор філологічних наук, професор

Офіційні опоненти: - доктор філологічних наук, професор

Поповський Анатолій Михайлович . Дніпропетровський державний університет, професор кафедри української мови

Провідна установа: - Житомирський державний педагогічний

Захист відбудеться “29” травня 1998 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 при Запорізькому державному університеті (330600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського 66, корп. 2, філологічний факультет)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Запорізького державного університету (330600, м.Запоріжжя, вул. Жуковського 66, корп.2)

Автореферат розісланий 1998 року.

Вчений секретар

Чабаненко Віктор Антонович Запорізький державний університет, завідувач кафедри загального мовознавства

- кандидат філологічних наук, доцент Красножан Жаннетта Вікторівна Херсонський державний педагогічний інститут,

доцент кафедри української мови

інститут ім.І.Франка

спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність досліджепни. Невідкладним завданням сучасної науки є всебічне дослідження духовного надбання людства. Звичаї та обряди, які утверджувалися протягом багатовікової історії, у плані їх виникнення, побутування та функціонування, - це важливіш, стійкий та складний компонент народної традиційної культури. У ньому відбилися світогляд, мораль, поетичні уявлення людей, архаїчні елементи вірувань, звичаїв, сімейно-ишобних відносин. .

Обряд весілля, як один з яскравих прикладів народного духовно-звичаєвого надбання, віддавна був об'єктом пильної уваги етнографів, істориків, фольклористів, юристів, музикознавців. Вагомий внесок у його вивчення зробили М.Ф.Сумцов, А.Ю.Кримський, П.П.Чубинський. Значно рідше до нього зверталися лінгвісти.

Нові аспекти вивчення традиційної обрядовості на фоні слов'янської духовної культури знайшли своє втілення у працях М.І.Толстого, С.М.Толстої,

О.В.Гури, П.Ф.Романюка, Я.Ю.Вакалюка та ін.

Підхід до вивчення весільної обрядовості спирається на ет-нолінгпістичшш напрям, що вказує на шляхи відтворення в мові культурних, соціально-психологічних та міфологічних уявлень. Засновником цього напряму у вітчизняному мовознавстві можна вважати О.Потебгао.

На сьогоднішній день однією з актуальних проблем мовознавчої науки є проблема регіонального вивчення духовної культури українського народу.

Середня Наддніпрянщина (Київщина, Черкащина, Полтавщина) через етнічний склад її населення, специфічну матеріальну і духовну культуру, цікавий лінгвістичний (діалектологічний) характер становить неабиякий науковий інтерес в етнографічному, лінгвістичному та культурному планах. Але, на жаль, багато чого тут лишається досі недослідженим, зокрема, немає спеціальних робіт, які були б присвячені етиолінгвістичному вивченню весільної обрядовості даного ареалу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконувалася відповідно до наукового напрямку «Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку» кафедри загального мовознавства Запорізького державного університету.

Мета роботи - проаналізувати весільну термінологію середньо-наддніпрянського регіону в тісному взаємозв'язку з екстарлінгвістичним планом обряду, виявити традиційні явища та регіональні особливості у весільному обряді й обрядовій лексиці досліджуваного регіону.

о

Основні завдання дисертації:

1. Узагальнити та систематизувати лінгвістичний матеріал весільного обряду середньонаддніпрянського регіону, показати роль словесних компонентів у ритуальному процесі.

2. Описати тематичні групи номінативної обрядової термінології, дати лексико-семантичну та ареальну характеристику лексем, пов’язаних із весіллям.

3. Виявити шляхи термінологізації весільної лексики та встановити найхарактерніші способи її творення. Пояснити процеси творення локальних інновацій.

4. Визначити межі поширення регіональної обрядової термінології, вказати на лексичні запозичення.

5. Дати пояснення семантики і символіки весільних реалій, які відбиті в лексиці та предметно-дійовому складі обряду. Показати їх зв’язок із мовно-метафоричним супроводом обряду.

Предметом дисертаційного дослідження є весільна термінологія середньонаддніпрянського регіону (Київської, за винятком її північних районів, Полтавської, Черкаської областей).

Методологічною основою роботи є філософське вчення про народну культуру, про діалектичний підхід до явищ суспільного життя, про зв’язок мови з історією її носіїв.

У зв’язку з різноманітністю компонентів весільного обряду, який поєднує термінологію, обрядові дії, реалії та ін., різноманітністю завдань, які поставлені в дослідженні, використовуються такі методи: описовий, структурно-семантичний (із залученням власне лінгвістичного та екстралінгвістичного аналізу обрядовості), а також порівіїяльно-зіставішй.

Джерельну базу дослідження склали:

1. Рукописні (опубліковані й неопубліковані) джерела, що зберігаються в:

а) архіві Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії

ім.М.Т.Рильського НАН України; '

б) Центральній науковій бібліотеці НАН України ім. В.І.Вернадського (м.Київ).

2. Матеріали, надруковані в краєзнавчих збірниках та різних періодичних виданнях.

3. Словники.

4. Власні записи.

з

Робота виконана на матеріалі записів близько 200 весільних обрядів у всіх районах Київської (за винятком північних районів), Полтавської та Черкаської областей.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перша спроба комплексного етнолінгвістичного аналізу весільної обрядовості і обрядової термінології середньонаддніпрянського регіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає: .

а) у використанні матеріалу з весільної обрядовості серед-ньонаддніпрянської зони для укладання історичних та обласних (регіональних) діалектологічних словників;

б) у можливості залучення систематизованого матеріалу для наукової роботи студентів (написання доповідей, курсових і дипломних робіт), у навчальній роботі на спецсемінарах та спецкурсах.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки роботи обговорювалися на кафедрі загального мовознавства Запорізького державного університету, на наукових конференціях викладачів і студентів Запорізького державного університету (1993, 1994), регіональній науковій конференції «Розвиток культури української нації та культур національних меншин: Історія, сучасіпш стан, перспективи (на матеріалі південного сходу України)» (Запоріжжя, 1995), міжнародній науковій конференції «Література й історія» (Запоріжжя, 1996).

Публікації.

Основні результати дисертаційного дослідженім опубліковані в 5 статтях і матеріалах конференції та 3 тезах доповідей на конференціях.

Структура та обсяг дисертації.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг роботи 161 сторінка, виключаючи два додатки, подаїпіх на 32 сторінках, і список використаних джерел (144 найменування), поданого на 13 сторінках.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету й основні завдання роботи, предмет дослідження, показано його методологічну основу; охарактеризовано використані джерела, визначено наукову новизну і практичну цінність дисертації, подано інформацію про апробацію та публікацію результатів дослідження.

Перший розділ “Структура весільного обряду, термінологія обрядових періодів” присвячений характеристиці середньонаддніпрянського весільного обряду, лексико-семантичяому та ареальному аналізу термінів, що називають періоди весільного дійства. Увага приділяється складному фольклорно-етнографічному комплексу весілля, який у своїй основі с різножанровим, багатодійовим і важливим пластом духовної культури народу. З етнографічної точки зору весільний обряд - це система обрядових дій, ритуалів, які становлять мікроструктуру з конкретним завданням, послідовністю періодів, своєрідністю умов, дійовішії особами та обрядовими реаліями. З лінгвістичної точки зору - це словесний текст, послідовність знаків-символів, які об’єднуються за допомогою обрядового синтаксису.

Етнографічний план тісно пов'язаний із лінгвістичним. Адже мова служить для реконструкції елементів культури: називає предмети, дії, реалії обряду, відтворює зв'язки між ними, дає уявлення людям про сам обряд, сприяє його передачі наступним поколінням.

Мова обряду специфічна, вона включає різні лексичні прошарки.

Обрядовій лексиці (термінології) відводиться важлива роль. Під обрядовою термінологією слід розуміти лексику, яка обслуговує сферу народної культури (обряди, звичаї, вірування). '

Обрядові терміни мають свої характерні ознаки, що відрізняють їх від інших терміносистем: це багатозначність, синонімія, експресивність, обрядовий символізм та метафоризм.

Межі обрядової лексики визначені і відносно стійкі у своїй традиційній основі, але до неї, окрім власне термінів і терміносполучень, належить також і необрядова лексика - загальновживана та діалектна, запозичення з інших сфер (військової, ділової, юридичної, кулінарної і т.ін.).

У розмаїтому мовному супроводі весільного обряду можна виділити такі лексико-тематичні групи термінів: 1) терміни, що називають обрядові акти (сватання, розглядини, заручини, вінчання, вінкоплетини, перезва, ряджений та ін.); 2) терміни, що називають учасників обряду -

весільні чини (сваха, боярин, дружка, князь, княгиня, коровайниця, світилка, староста, їздовий, вірмен, постільппця, гарячпикн та ін.); 3) терміни, що називають матеріальні компоненти обряду: придане (віно, посаг, скриня, подушки, барахло), викупи (викуп молодої, викуп воріт, викуп гільця, викуп батьків, викуп приданого, скупка), подарунки (подарки, дари, дариші, віддаркн), ритуальні предмети (гільце, рушпик, хустка, світильник, корогва), обрядові страви та напої (коровай, лежень, днвень, шишка, каша, млинці, кисіль, колосівка), обрядовий одяг (плахта, вінок, корсетка, чоботи, сорочка, хустка).

Для середньонаддніпрянського регіону характерна триразова структура весільного циклу - передвесільний, власне весільний, післявесільний періоди. Кожний період поєднує найрізноманітнішу кількість обрядових актів, які відрізняються один від одного часовими межами, ритуальними процесами, учасниками, різного роду атрибутами, а також термінологією.

Найчисленніші і найскладніше організовані перші два цикли. їх мовний супровід об'єднує обрядові терміни, модифікації, термінологічні сполучення, нетермінологічну лексику, яка обслуговує обрядову, міжобрядову і позаобрядову термінологію.

Перший розділ дисертації складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Термінологія обрядових дій передвесільного періоду'' подана послідовна і докладна характеристика номінацій найважливішого весільного етапу, під час якого відбувається зав'язка весільної гри, основним завданням якого є досягнення позитивних результатів, дотримання матеріальних розрахунків, виражених у формі викупів, подарунків, приданого та іп. Тут показані на матеріалі термінології та терміносполучень такі основні обрядові процеси, як сватання (сватовство), обрядова зустріч родичів у молодого (оглядини, розглядини), договір двох сторін про весілля (домовини, змовини, заручини), передвесільний вечір (дівич-вечір, дівочий вечір, вечоршіа, на коровай).

Поряд із загальновідомими назвами передвесільного обряду характеризуються локальні (регіональні) номінації основних та допоміжних обрядових дій (допити, розвідки, вшштапнп, останки, виглядини, пе-чогляднпи, могорич, рушники, рушникове, хустки, гильце, розпліткп, торочшш, остапкн, печоглядшш, головиця, підвесілок).

Підрозділ 1.2 "Термінологія обрядових дій власне весільного періоду" присвячений аналізу термінів другого обрядового етапу весілля. Він характеризується тривалістю в один день, послідовністю основних обрядових дій. Весільні терміни цього періоду в основному об'єднуються навколо таких важливих дійств, як підготовка нареченого і нареченої до

вінчання (одягання, прибирання), ритуал посвячення нареченої в сан заміжніх (покривання, повивання, завивання), весільний бенкет (весілля, свальба, свадьба, пригощання, гуляння, гульбище, обід, вечеря, пореній), різного роду викупи (ворітна, ворітниця, воротовка, зворітне, поворітпе, викуп молодої, викуп шапки, викуп приданого та ін.), від'їзд молодих у дім нареченого, комора тощо. Важливе значення мають допоміжні обрядові дії (дружчипи, благословіння, вітання, посипання).

Обрядова лексика власне весільного періоду надає середньо-наддніпрянському весіллю регіональної специфіки.

У підрозділі 1.3 "Термінологія обрядових дій піс/іяеесільпого періоду" поданий аналіз номінацій завершального етапу весілля, який відбувається протягом тижня і позначається відповідною обрядовою термінологією. Цей період характеризується різноманітністю виконання-обрядів та ритуальних процесів (спідаинн, иа молодих, похмілля, перезва, скривать м.олодих, дарувапня, подарунки, дарувати коровай, биття каші, іти на кури,), рядженням учасників (цигани, циганщина), випробуванням молодого подружжя ( митвіши, вмивання молодпх), викупами батьків (парити сваху, тещу смажити, водити у вінку, купувати батьків), , відвіданням батьків молодої (закалачини, відвідини, одвідиии, од’їдини, іти за щастям, за подарупкамн, дякування, доб-ридиі)та ін. Значна кількість назв цього періоду належить до суто регіональних лексичних одиниць. Це терміни типу перезовп, зазовшш, иапохмелки, даровизна, дарипи молодим, смажити сало, молотьба жита, потрусіши,

Аналіз термінології весільних періодів середньонаддніпрянського регіону дає можливість стверджувати, що основними є традиційні весільні терміни, які зафіксовані в численних записах обрядів різних регіонів, у наукових дослідженнях із весільної обрядовості (сватання, оглядини, вінчання, покривання, викупи). Ці терміни можуть мати свої варіанти в залежності від регіональних особливостей їх використання. Майже весь термінологічний арсенал весільної обрядовості передає призначення і зміст ритуалів. Це пояснюється тим, що більшість номінацій, які називають обрядові дії, утворена від дієслівних основ (допити, сватання, домовиті, змовини, оглядини, перепій, вітання, покривання, потрусіши, одвідиші, снідання), складних слів, що утворені на основі цих сполучень (печоглядини, вінкоплетини).

Деякі номінації обрядових дій мотивовані діючими особами (дівич-вечір, дружчини, циганщина), часом проведення обряду (вечорииа, обід, підвесілок), характером, емоційним настроєм обряду (весільний

бенкет, весілля, гуляшія, гульбище, дякування, вітапня)та ін.

Другий розділ “Термінологія на позначення весільних чинів”

присвячений аналізу номінацій, що називають учасників весільного обряДУ-

У весільній обрядовості Середньої Наддніпрянщини агентивна сторона (діючі особи, виконавці ритуалів) обрядових дій займає важливе місце, адже вона дас можливість показати колективний характер церемонії. До того ж, система весільних чинів відрізняється чіткою ісрархічністю, ритуального регламентацією кожного учасника церемонії.

Весь термінологічний арсенал учасників весільної церемонії групується навколо двох родів: роду нареченого і роду нареченої, а також незначної частини допоміжних персонажів, без яких весілля не мало б довершеного колориту. Відповідно до цього термінологія учасників обряду розглядається в 4-х окремих підрозділів з чіткою і послідовною характеристикою персонажів (від головних до другорядних).

Підрозділ 2.1 “Термінологія на означення головних учасників весілля - нареченого і нареченоГ’ присвячений аналізу весільних номінацій, які характеризують нареченого і наречену як головних учасників весільної гри. .

Весільний термінологічний ряд на означення цих персонажів проаналізований, виходячи з характеристики номінацій дівчини та парубка в дошлюбний період і поступового переходу їх у розряд сімейного подружжя.

Так, термінологічний ряд па позначення нареченої об'єднує такі номінації: відданиця, заручена, обручена, засватана, просватана, наречена, молода, княгиня, молодуха, молодичка; нареченого - кавалер, кавалер, наречений, князь, молодий, молодше, повожон.

У підрозділі 2.2 “Термінологія весільних чинів з боку нареченого” аналізуються обрядові лексеми, які характеризують весільних чинів з боку нареченого. Основу цих учасників становлять особи чоловічої статі. Тому детально розглядаються такі терміни, як сват, староста, сватальники, сватн, бояри (буяри), дружки, старший боярнн, маршалок, піддружий, піддружко. Поряд із тлумаченням зазначених номінацій дається характеристика обрядових функцій цих персонажів.

Значно менше подані номінації жіночої статі. Окрім свахи, посадженої матері (традиційних персонажів), поширений чин, який представлений номінацією світилка. Маючи свої певні повноваження, цей персонаж виконує конкретні обрядові та захисні функції.

Поряд з персонажами, які оточують нареченого і виконують у

весільній церемонії конкретні обрядові функції, можна виділити групу осіб, яка об’єднує запрошених гостей нареченого - поїзд, прнчет, почет, бояри, свита, дружина, посада, дружба.

У підрозділі 2.3 “Термінологія весільиих чинів з боку нареченої1* показано, що персонажі з цього боку мають свої обрядові та номінативні відмінності. Це проявляється перш за все у відповідності осіб чоловічої та жіночої статі, у функціональному призначенні, у характері весільної гри, а також у своєрідній термінології. Деякі чини і терміни, що їх позначають, у цій групі повторюються (посаджений батько, посаджена мати,' сваха, дружко), але семантико-функціональний план їх неоднаковий.

Для номінації посаджених батьків з боку нареченої на території се-редньонаддніирянського регіону зустрічаються поодинокі випадки побутування конкретних термінів: названий батько, частівник, хрещена мати, почесна мати.

Суттєвою особливістю номінації роду нареченої є тісний зв'язок з родинним кланом. Цьому є яскравий приклад виділення збірної групи персонажів - родичів нареченої, які беруть участь у багатьох весільних діях.

Термінологічний ряд на позначення родичів молодої поданий такими номінаціями позаобрядового і обрядового плану: рідня, рідні, родичі, перезва.

. Із цієї збірної групи родичів можна виділити конкретну особу, обрядові функції якої стали причиною переходу в групу спеціальних весільних персонажів при збереженні термінології родинності - брат. Окрім зазначеної номінації, для виділення цього персонажу використовуються локальні одиниці - продавець, косатори.

Із традиційних весільних чинів, які найближче стоять до нареченої, виділяється чин свахи. Він відрізняється від аналогічного персонажу роду нареченого специфікою обрядового призначення, родинними зв'язками з нареченою, термінологічними особливостями.

Терміни сват, сваха характеризуються обрядовою універсальністю: називають багатьох персонажів весільного обряду, як родичів, так і сторонніх осіб.

Лексеми з кореневим -сват- належать до давнього прошарку обрядової термінології, мотивація яких закладена в номінації обрядової дії -сватати, зводити та більш давньої, яка належить до кореня *эуо. Чин свахи нареченої відрізняється від чину свахи нареченого перш за все відсутністю основного значення “хто йде сватати” та участю лише в окремих церемоніях обряду (розплітає косу нареченій, супроводжує до церкви, проводжає молодих до свекрухи, готує шлюбне ложе тощо).

У розмаїтті номінацій весільних чинів своєрідне обрядове навантаження несе в собі назва свістя, (свестя), яка вказує на родинні стосунки особи - неодружена сестра молодої.

Серед обрядових персонажів з боку нареченої виділяються учасники весільної церемонії, родинні стосунки на яких не поширюються. Ці учасники представлені в основному традиційними номінаціями (старша дружка, дружка, дружки, старша свашка, свашка, свашки). Обрядові функції їх - найрізноманітніші: ритуальні, господарські та естетичні.

' У номенклатурі весільних чинів обох боків є багато спільного і частково специфічного. Так, особу для ведення різноманітних обрядових дій з боку нареченої називають дружко. На відміну від протилежного боку обрядових учасників цей термін характеризується перш за все родинними критеріями та семантико-функціональним призначенням.

Всі ці прояви такого поєднання зумовлені як екстралінгвістичним, так і лінгвістичним планом. .

Підрозділ 2.4 “Терміни, що позначають другорядних весільних чинів” характеризує інших учасників весілля. Термінологія цієї групи за семантикою і функціями надзвичайно різноманітна. В основі мотивації багатьох лексем лежать обрядові дії чи реалії (приданки, приданії, бранки, гарячшіки - особи, які перевозять придане; коровайниці, кухарки, куховарки, калашішці, шншкобгаГіниці, баби - готують весільний коровай та їжу; вінкоплетішці, поплетниці - плетуть вінки, ностільїіііці - готують постіль; музики, веселики, грачі, музиканти, гармоністи - звеселяють гостей; кучер, їздовий, возшіця, візник, погонич - возять молодих; кучерявий, вірмен, дружко, хлопчик - вимітають піч; хорунжий, стрітнпк - носять весільний прапор тощо).

Окрему групу становлять терміни на позначення сторонніх осіб на весіллі (запорожці, весільні, свальбові, просяні, запрошені), які стоять за порогом, в сінях при виконанні різних обрядових дій.

Таким чином, обрядові чини в середньонаддніпрянському весільному обряді становлять складну, ієрархічно-організовану систему, яка об'єднує: а) весільні чини роду нареченого; б) весільні чини роду нареченої; в) двосторонні весільні чини, які обслуговують весільну церемонію як у молодого, так і в молодої; г) другорядні весільні чини, які виконують допоміжні функції; д) групу персонажів, так званих сторонніх осіб на весіллі. Номінації весільних чинів характеризуються значною кількістю запозичень із різноманітних лексичних пластів та терміносистем (возниця, погонич, кухарка, хорунжий, маршалок, їздовий, князь, повивальпиці, хрещені батьки, ряджені, брат, баба та ін.).

Третій розділ “Матеріальні компонепти обряду (термінологій-

ний, символічний та функціональний аспекти)” присвячений характеристиці окремих груп термінів, які називають придане, викупи, подарунки, ритуальну атрибутику, обрядові страви та напої, весільний одяг молодих.

Атрибути обрядових реалій у середньонаддніпрянському весіллі відносно стійкі. Весільний обряд зберігає велику кількість культових предметів, які образно відтворюють первісні вірування, християнські традиції, соціально-політичні та культурні взаємозв'язки.

У підрозділі 3.1 “Термінологічний ряд на позначення приданого” представлений лексико-семантичний і ареальний аналіз номінації приданого. Окрім традиційного загальновідомого терміна для назви приданого

і його складових частин в обряді середьонаддніпрянського регіону використовуються різноманітні лексичні одиниці: віно, добро, посаг, барахло, подарунки, скриня, постіль, одіж та ін.). Одні з цих номінацій утворені на основі нетерміпологічної лексики, а інші обрядові одиниці піддалися дії різних семантичних процесів (експресивно-стилістичному переосмисленню, зміні значень, метонімічним переносам, семантичній еволюції). У більшості випадків на номінативну сторону термінів суттєво впливає реальний (предметний) та акціональний (дійовий) плани.

У підрозділі 3.2 “Термінологічний ряд «викупи»” показано роль викупів у весільному обряді. Для середньоиаддніпрянського обряду багатозначність терміна викуп проявляється у такому вигляді: 1) як самостійна одиниця, що втратила давню архаїчну семантику “реальна плата за дівчину-робітницю” (окрім зазначеного терміна, побутують такі лексеми як могорич, скупка); 2) як компонент терміносполучень, гцо

об'єднані спільною семантикою: “плата грошима чи іншими предметами протягом усієї весільної церемонії” (викуп молодої, викуп коси, викуп приданого, викуп воріт, викуп батьків, викуп гільця, викуп короваю, викуп шапки та ін.).

Викупи, які є невід'ємною складовою частиною багатьох обрядових дій, супроводжують весь весільний цикл.

У символіці обрядових викупів вдало поєднуються архаїчні

відголоски і сучасні мотиви; в термінології - традиційні номінації і регіональні новотвори; в ареальному поширенні - широковживані і вузько місцеві одиниці.

У підрозділі 3.3 “Термінологічний ряд «подарунки»” докладно

розглядається тематична група на позначення подарунків, їх склад та

місце в обрядових діях.

Термін подарунки, на відміну від приданого та викупу, має широкий семантичний спектр: дія на значення “подарувати”; “подарована річ”;

“дарунок”. Термінологічний ряд, що позначає в середньонаддніпрянсь-кому обряді терміни для дарування, об'єднується навколо однокореневих лексем і сполучень: дари, подарунки, подарки, віддарки, коровайні дари, дари молодої.

Подарунки, як весільна реалія і обрядовий термін, мають багатопланове призначення: це і весільні подарунки молодим від родичів та гостей, і ритуальні подарунки нареченого нареченій та її родичам, нареченої - нареченому, його родичам; це і традиційні подарунки молодого подружжя гостям і рідним обох сторін; це і подарунки учасникам весільного обряду з нагоди позитивного завершення тієї чи іншої обрядової дії тощо.

Підрозділ 3.4 “Термінологічний ряд «ритуальна атрибутика»” присвячений характеристиці термінології, яка розкриває зміст конкретного обряду чи ритуальної дії, служить певним символом, що зумовлений функціональним призначенням, виглядом предмета, співвіднесеністю з міфологічними уявленнями про реалії та ін. Сюди належать різноманітні атрибути рослинного походження (гільце, жито, калина, мішанина, барвінок, покраса), вироби з тканини (рушник, хустка, пояс, стрічка, кожух), предмети домашнього вжитку (діжа, віник, помело, ложки, світильник, свічка, рогач, піко та ін.), предмети спеціального обрядового призначення (шабля, меч, палка, прапор) тощо.

Характерною особливістю всіх ритуальних предметів є те, що, використовуючись у весільному обряді, вони не позначаються спеціальними обрядовими термінами, а за своїм призначенням називають реалії, утворені на основі загальновживаної та діалектної лексики і, у свою чергу, наділені поліфункціональністю, полісемантичністю, полісимволічністю.

У підрозділі 3.5 “Термінологічний ряд «обрядові страви та напої»” поданий аналіз номінацій обрядової їжі.

їжа, як один із суттєвих компонентів матеріальної культури, посідає чільне місце в системі весільної обрядовості, де символіка ритуальних страв виступає на перший план, а її побутове повсякденне призначення зведене до мінімуму.

Витоки символіки обрядової їжі сягають у далеке минуле слов’ян язичницького та християнського періодів.

Асортимент весільного приготування страв, піднесення до весільного столу, пригощання та ритуальні дії, що супроводжують ці процеси, а також назви обрядової їжі, в основному зумовлені весільною реальністю.

В назвах їжі можна вважати обрядовими лише ті елементи, які стосуються безпосередньо обрядових дій і без яких обряд не може існувати.

Терміни цієї групи розподілені на декілька підгруп у залежності від особливостей їх функціонального навантаження, ритуального призначення та послідовності використання в обряді: а) назви обрядового печива, б) назви страв, в) назви напоїв.

Весільні вироби з тіста призначені для найважливіших обрядових свідчень і є характерною особливістю традиційного українського весілля.

За функціональними ознаками можна виділити такі види виробів із тіста:

1) хліб періоду сватання (паляниця, хліб, заручннй хліб, гостинець сватів);

2) коровай - головний весільний хліб;

3) обрядовий хліб, що випікають у молодої (дивень, велика шишка); _

4) обрядове печиво, що виготовляється в молодого (лежень, коро-вай-лежеиь);

5) печиво для запрошення та обдарування гостей (шишка, калач, барильце, верч, борона, перепієць, качка, голуб, близнюки, пряха, медяник, пряник та ін.).

Окрім виробів із тіста, до весільної їжі можна віднести страви обрядового призначення: розхідний борщ, каша, млинці-виштовханці, які символізують завершення весілля.

Переважна більшість термінів, що позначають обрядові страви, як і лексеми, що позначають ритуальні предмети, утворені на основі загальновживаної та регіональної діалектної лексики. Так, номінація напоїв представлена лексемами - кисіль, виганяйло, колосівка.

Номінації обрядових страв та напоїв не обмежені рамками весільного ритуалу, а використовуються в інших сімейних та громадських обрядах (каша, калач, кисіль, медяник).

У підрозділі 3.6 “Термінологія па позначення весільного одягу і взуття” дається стисла характеристика назв весільного одягу і взуття молодих. Аналізуються номінації одягу молодої (додільна сорочка, плахта, свитка, білий рушник, корсетка, вінок, чоботи, намисто) та молодого (весільна сорочка, весільна квітка, весільна хустка, смушева шапка).

Назви весільного вбрання наречених - одна з найдавніших груп лексики, окремі одиниці якої за час існування майже не зазнали змін у функціонально-семантичному плані (вінок, каблучка, обручка), інші -перейшли в групу історизмів та архаїзмів (плахта, свитка, корсетка, чоботи).

.Якщо розглядати назви всіх матеріалізованих форм весільної обря-

довості (придане, подарунки, викупи, атрибути, страви, одяг) на основі інших тематичних груп - обрядових дій, весільних чинів, то на відміну від них, тематична група матеріальних компонентів обряду різноманітна, різнопланова, менш зв'язана і обумовлена структурою обряду, позаобря-довими зв’язками реалій, відбиває більший вплив позамовних факторів (особливо релігійно-міфологічних уявлень, народних вірувань, традицій, а також юридичних, економічних та побутових стосунків).

У висновках сформульовані основні результати дослідження:

1. Весільний обряд середньонаддніпрянського регіону (Київська, Полтавська, Черкаська області), на основі аналізу основних складових його частин: обрядових дій, виконавців ритуальних дій, атрибутики та символіки, а головне - засобів їх вираження, тобто номінацій, можна вважати типовим.

2. Однією з важливих сторін обряду є мовний супровід, його тер-

мінологія, яка становить систему лексичних одиниць, що нерозривно пов’язані між собою. Ця система зумовлена взаємозв’язком та взаємозалежністю тих обрядових дій, обрядових осіб, обрядово важливих предметів, які позначаються названими термінами. Виходячи з цього, аналіз особливостей весільної термінології можливий тільки у зв’язку з аналізом історії виникнення, розвитку та набуття символічних функцій відповідної реалії. ■

3. У термінології обряду відтворений позаобрядовий, етнографічний бік весільної реальності. Обрядові дійства, які мають підвищену інформативність, всебічно відтворюють міжобрядові зв’язки. Характерною властивістю обрядових номінацій є їх багатозначність та синонімія, експресивність та обрядовий символізм.

4. Весільний обряд обслуговується різними за походженням прошарками лексичного фонду: власне весільною термінологією (сватанпя, заручини, змовини, молодий, молода, наречений, наречепа, сват, сваха, світилка, перезва, весілля, свадьба та ін.); міжобрядовою лексикою (хрещений батько, хрещена мати, калачі, вінок, борщ, медяник, корогва та ін.); позаобрядовою термінологічною лексикою, яка об’єднує номінації з різних термінологічних систем: а) військової (маршалок, хорунжий, їздовий, прапор, дружина, корогва, шабля, меч тощо); б) адміністративно-ділової (князь, княгиня, боярин, викуп, староста та ін.);

в) кулінарної (кухарка, куховарка); г) родинної (брат, рідня, родичі); а також лексикою, яка запозичена із загальновживаної та діалектної сфери: (поїзд, снідапок, кури, кочерга, палка, свічка, діжа, покуть, віко, помело та ін.).

5. У весільній термінології середньонаддніпрянського регіону можна виділити прошарок загальноукраїнської лексики, яка побутує в інших регіонах (весілля, свадьба, свайба, розглядини, дружка, коровай, викуй молодої, придане, подарунки, свати) та групу власне середньо-наддніпрянських весільних термінів, терміносполучень і обрядових фразеологізмів (печоглядшш, виглядини, вечорииа, ІІІДВЄСІЛОК, ГОЛОВИЦЯ, розплітки, рушникове, ворітниця, зворітне, ворітне, воротовка, на-гюхмелки, мішанина, гарячникн, бранки, приданії, косатори, перезо-вп, зазовини, митвипи, даровизна, барильце, нотрусинн, дякування, добрндні; почесна мати, переставляти стола, перша чарка, скрнвать молодих, іти за щастям, пелюшки прати, парити сваху, смажити сало тощо).

6. Терміни, які _ вживаються у весільному обряді середньонаддніпрянського регіону, неоднакові з точки зору граматичної структури. Переважна більшість номінацій - це однокомпонентні одиниці (придане, подарунки, дари,, сват, світилка, коровай, могорич, гільце, заручини, днвень та ін.). Значний процент становлять віддієслівні утворення (перепій, сватання, даровизна, викуп, торочшш, виглядини, зазовшш та ін.). Трохи менше лексем - субстантивованих прикметників, дієприкметників (заручена, засватана, посаджений, почесна) та складних слів (нечоглядипи, вінкоплетипи, новожон, шишкобганппці, доб-рпдні). Складні форми номінацій представлені атрибутивними тер-міносполученнями і обрядовими фразеологізмами (подавати рушники, сидіги на покуті, дати гарбуза, парити сваху, нести хвіст до шинку, кури їсти та ін.).

7. Розмаїття термінології забезпечується не тільки лексичними, граматичними, а й словотворчими засобами: 1) префіксальні утворення -підстароста, піддружко, зворітне, новорітне; 2) суфіксальні утворення: дружко, дружка, шишка, бранка, світилка, княгиня, торочшш, вечо-рипа, дружбипи, ворітниця, коровайниця, калашниця, возннця, сватання, вітання, дивень, лежень; 3) префіксально-суфіксальні утворення

- віддарки, подарки, закалачини, напохмелкп та ін.

8. Полісемантизм весільної номінації - найхарактерніша її риса. Весільні терміни з одним значенням трапляються рідко - сватання, вінчання, наречена, весілля, свадьба. Семантична амплітуда решти номінацій коливається в межах двох і більше значень: могорич - а) назва обряду домовленості обох сторін про весілля, б) ритуальний обряд біля воріт нареченої, в) страви та напої в обрядових викупах; перезва - а) післявесільний обряд, б) учасники весільного обряду; хустки, рушники -а) назва передвесільного обряду, б) назва весільного атрибуту.

9. Семантичний важіль обрядових термінів знаходиться у прямій залежності від їх регіонального використати. Переважна більшість номінацій у середньонаддніпрянському весільному обряді передає всі значення (дружка, сваха, заручини), деякі лексеми звузили обрядову семантику (віио, посаг, свестя, вітання, вечорина та ін.). Значеннєві зв’язки та переходи в межах обрядової термінології є результатом різних семантичних процесів. Найхарактернішими є метафоричні та метонімічні переноси (постіль, скриня, подушки - придане; гільце - обрядове дерево; одіж - а) речі у складі приданого, б) назва всього приданого; голуб, качка - обрядове печиво та ін. Деякі лексеми загальновживаного типу отримали обрядову функцію в результаті семантичної аналогії: снідання - а) їжа для споживання вранці, б) гііслявесільний ритуальний обряд; молотьба жита - а) господарський процес, б) обрядовий ритуал.

10. Важливою рисою обрядової термінології є наявність мотива-

ційних ознак: а) за дією (змовпнн, оглядини, розглядипи, домовини, повивання, покривання, розпліткн, верч, перепінці, лежень; б) за самою реалісю, зовнішнім виглядом (кури, каша, коровайниці, шишкоб-гайниці, приданки, калашнпці, кучерявий, вірмен; в) за діючими особами, учасниками (дівпч-вечір, циганщина, дружчшш, княжий стіл; г) за часовими межами (вечорипа, вечір, підвесілок, обід; д) за місцем (запорожці, сидіння на покуті, посаді; е) за віком (молодий, молода, староста); ж) за характером, емоційним настроєм (весілля, гульбище, гулянка, вигапяйло). '

11. Весільний обряд із плином часу зазнає змін, що безпосередньо відбивається і на термінології, яка обслуговує його. Відповідно до цього можна простежити такі тенденції: вихід із ужитку деяких термінів; поява нових, які раніше не використовувалися в обрядовій функції; розширення або звуження семантики весільних номінацій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Грозовська H.A. Номінації приданого у весільному обряді Середньої Наддніпрянщини// Придніпровський науковій вісник / Філологія. Педагогіка,

- 1997. -№ 56 (67). -С. 6-10.

2. Грозовська Н.А. Номінації обрядового печива у весільному обряді се-редньонаддніпрянського регіону // Придніпровський науковий вісішк / Філологія. Педагогіка. - 1998. - № 15 (82). - С. 45-48.

3. Грозовська H.A. Полісемантизм терміна «викуп» у весільному обряді середньонаддшпрянського регіону // Придніпровський науковий вісник / Філологія. Педагогіка. - 1998. - № 17 (84). - С. 1-6.

4. Грозовська H.A. Весільна лексика в п’єсі Т.Шевчепка “Назар Стодо-ля” // Література й історія / Матеріали міжнародної наукової конференції 12-

14 грудня 1996 року. - Запоріжжя: Запорізьк. держ. ун-т, 1996. - С. 273-275.

5. Грозовська H.A. Термінологія на означення головних учасників весілля - нареченого і нареченої // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку / Збірник наукових праць, присвячених пам’яті професора С.П.Самійлепка: У 2-х ч,- Запоріжжя: Запорізьк. держ. ун-т, 1996. - Ч.І. -С. 177-179.

6. Грозовська H.A. До проблеми дослідження весільнообрядової лексики

української мови І І Тези доповідей наукових конференцій викладачів і студентів університету. - Вип.З.: Запоріжжя: Запорізьк. держ. ун-т, 1993. - 4.2. -С. 47-48. .

7. Грозовська H.A. Українська лексика на означення осіб - учасників весільного обряду // Тези доповідей наукових конференцій викладачів і студентів університету. - Вип.4. - Запоріжжя: Запорізьк. держ. ун-т, 1994. - 4.2. -С. 79-80.

8. Грозовська H.A. Середньонаддніпрянський вплив на весільну обрядовість Нижньої Наддніпрянщини // Розвиток культури української нації та культур національних меншин: Історія, сучасніш стан, перспективи (на матеріалі південного сходу України) / Тези доповідей регіональної наукової конференції 14-15 вересня 1995 року. - Запоріжжя: Запорізьк. держ. ун-т, 1995. -С. 36.

Грозовська Н.А. Термінологія весільного обряду середньонаддніпрян-ського регіону (Київська, Полтавська, Черкаська області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Запорізький державний університет, Запоріжжя, 1998.

У роботі охарактеризовано тематичні груп назв обрядової термінології, проаналізовано лексико-семантичну та ареальну характеристику лексем, пов’язаних з весіллям. Дається пояснення семантики та символіки весільних реалій, які відображені в лексиці та предметно-дійовому складі обряду. Виявлені шляхи термінологізації весільних номінацій та встановлені найхарактерніші способи їх творення.

Ключові слова: весільний термін, обрядова лексика, весільна номінація, обрядове терміносполучсння.

Грозовская Н.А. Терминология свадебного обряда средненадднеирян-ского региона (Киевская, Полтавская, Черкасская области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Запорожский государственный университет, Запорожье, 1998.

В работе охарактеризовано тематические группы названий обрядовой терминологий, проанализировано лексико-семантическую и ареальную характеристику лексем, связанных со свадьбой. Дается разъяснение семантики и символики свадебных реалий, которые отображены в лексике и предметнодейственном составе обряда. Выявлены пути терминологизации свадебных названий и установлены наиболее характерные способы их образования.

Ключевые слова: свадебный термин, обрядовая лексика, свадебная поминания, обрядовое терминосочетание.

Grozovskaya N.A. Wedding ceremony terms of Middle-high Dnieper region (Kyiv, Poltava, Cherkasy region). - Manuscript.

Candidate of linguistics dissertation on speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. - Zaporozhye State University, Zaporozhye, 1998.

In the dissertation ceremonial terminology subjet groups are characterized, and also lexical-semantic and areal characterictics of lexemes, connected with wedding, are analysed. Semantics and symbolism of wedding realias reflected in lexics and functional structure of wedding ceremony, are explained. The ways of giving terms for wedding ceremonial vocabulary are displayed and the most typical methods of their formation are defined.

Key words: wedding term, ceremonial vocabulary, wedding nomination, ceremonial terms combination.

Підп. до друку 23.04.98. Формат 60x84/16. Папір друк. Різогр. друї Ум. друк. арк. 1,65. Ум. фарбо-відб. 1,65. Обл.-вид. арк. 1,35.

Тираж 100 пр. Зам. №10.

Надруковано фірмою “Стат і К°”. Адреса: вул. Гоголя, 79; к.12.