автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.15
диссертация на тему: Типология категорий лексической семантики

Полный текст автореферата диссертации по теме "Типология категорий лексической семантики"

„ -1 • Ч'Л \?УІІ

і ' 1 VI

КИЇВСЬКІ#! УНІШРСИГЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ДКНЖОВА. Світлана Павлівна

ТИПОЛОГІЯ КАТЕГОРІЙ ЛЕКСИЧНОЇ СЕМАНТИКИ

спеціальність: 10.СЕ.15 - загальне мовознавство

IO.CB.CS - російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертаці ї на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

Київ- 1996

Дисертацією є рукопис Робота виконана в Київському державному лінгвістичному університеті на кафедрі фонетики і граматики слов’янських мов

Науковий консультант: академік АН ЕШІ України, доктор філологічних наук, професор ВОЛДИРЄВ Р.В. Сфіційні опоненти: заслужений діяч науки і техніки України, доктор філологічних наук, професор ЇЖАКЕВМ Г.П.; доктор філологічних наук, професор КОЧЕРГАН М.П.; доктор філологічних наук, професор СТІН Є.С.

Провідна установа: Український державний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова Захист відбудеться "Ш: 1997 р. о /0

годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.01.30 у Київському університеті ім. Тараса Шевченка за адресою: 252017, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 14, ауд. 63.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Київського університету ім. Тараса Шевченка /вул. Володимир-ська, 58, кім. 10/.

Автореферат розіслано - віть 1997 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наун,

доцент ШАХОВА Я. ї.

- - з -

Для сучасної лінгвістики характерно наближення когні-івної й комунікативної парадигм і формування на їх основі

а,иної системи припущень щодо тенденцій до функціоналізму, -ггропоцентризму, експансіонізму й експланаторності /О.С.Ку-рякова/. До нових проблем, що мають принципове значення ія подальшого розвитку лінгвістики, належать, зокрема, ко-іітивний підхід до мови, дискретне уб континуальне в мові, >вні рівні та їх взаємодія /І.М.Кобозева/. Майбутнє теоре-ічного мовознавства дедалі частіше пов’язують із заміною не-іскретної лінгвістики на дискретну, з посиленням уваги до ічітких структур у мові, з пріоритетністю вивчення ідіоет-чного й універсального в мовах світу /б.О.Кібрик, О.Д.Ду-ченко/, а також із дослідженням співвідношень між синхрон-ш і діахронним словотвором і можливістю утворення цілісної юрії слова /О.С.Кубрякова, Р.В.Железнова, О.Ї.Еяінова, К.Кретова, ї.Є.Вороні на/, із визначенням у лексичній оди-щі дискретного й континуального /О.Г.Ликов, А.А.Ховалкіна/, ■атичного й динамічного /І.В.Сенгенберг/.

Одним із важливих завдань теоретичної лінгвістики є ви-гення мовних планів, особливо взаємодії планів змісту й ви-.ження в мові.

Найбільш вагомими тут були дослідження таких проблем,

: співвідношення знака й значення /В. фон Гумбольдт,

0.Потебня, Ф. де Соссюр, 0.Т.Бодуен де Куртене, Ш.Валлі, Єльмслєв, Є.Курилович, Ч.Моррис, У.Чейф/, виявлення лекси--семантичних універсалій /Дж.Лайонз, С.Ульманн, Р.Якобсон, Д.Кацнельсон, Ю.С.Степанов, Г.А.Уфімцева, В.Г.Гак/, визнання категорій лексичної семантики в інтратипологічному й нтрастивно-типологічному аспектах /Р.О.Будагов, Ю.Д.Апре-н, С.Г.Берекан, Л.М.Васильєв/, вивчення лексико-семантич-х категорій у парадигмах семіотики й структурної лінгвіс-ки /Й.Домбровський, В.Дорошевський, Л.Тондл, К.Горалек, Ю.Городецький, М.Г.Кошієв, М.В.Нікітін, Б.О.Плотніков/.

особливу увагу заслуговують глибокі дослідження певних центів цих проблем у працях М.М.Покровського, В.В.Виногра-ва, М.Т.Толстого, А.Є.Супруна, Л.О.Новикова, й.Філіпця, ‘Л.Русанівського, М.О.Карпенко, Г.М.Озерової, М.П.Кочерга-, О.О.Тараненка, М.МЛилинського, В.М.Манакіна, Ж.П.Соко-вської, Л.С.Паламарчука, Й.Андерша, Т.А.Стоянова, А.Й.Ба-

плут, М.П.Муравицької та ін. Тим часом все ще залишається недостатньо теоретично розробленим комплекс питань, пов’яз них із кснтенсивно-типологічним вивченням категорій лексич ної семантики.

Актуальність дослідження категорій лексичної семантик визначається тим, що в сучасній лінгвістиці остаточно ще н визначена їх власне мовна природа, зокрема специфіка ієрар хічної організації категорій, що утворюються переважно за змістовними/семантичними ознаками, на відміну від морфологічних категорій, і характеризуються семантичними й форма! ними ознаками.

Під категоріями лексичної семантики розуміють дуке іш роке коло явищ: І/будь-які категорії лексичного значення слова й категорії, пов’язані із вторинною номінацією; 2/к< реляціі мін словами або лексичними значеннями за ознаками полісемії, синонімії, антонімії; З/сукупність лексичних о, ниць за спільними значеннями або семами /категорії оцінки емотивності, звукосимволізму/. Така широка інтерпретація і няття категорія лексичної семантики певною мірою пояснюєт ся тим, що тут семантична ознака репрезентує лексичне зна чення слова й семи, семантичну функцію й загальний тип си темних зв’язків між лексичними одиницями, що, у свою черг зумовлено природним поєднанням у лексико-семантичному про рі лексичної одиниці й власне семантичних функцій і пов’я них з ними специфічних смислових властивостей, на яких б зуються принципи виділення категорій лексичної семантики.

Дослідження стохастичної природи категорій лексично семантики дозволяють не лише встановити у семантичному пр сторі слова складні парадигми системних зв’язків, але й п ніше виявити зовнішньолінійні й внутрішньооб’ємні парамет семантичного коду слова.

Серед інших недостатньо розроблених питань, пов’язаі-із системним характером лексики, слід відзначити як особ; во важливі такі:

І. Уточнення лінгвістичних параметрів, за якими визї чаються певні сукупності слів, що виділяються на базі рі: принципів: класифікаційного /контенсіонально-типологічно] /В.М.Караулов, М.О.Швхтман та ін./, стратифікаційного /п< вого/ і цільносистемного /власне лексико-семангичного/

Г’.А.Уфімцева/.

2. Виявлення причин, що зумовлюють у природній мові роз-іжність її структури та її реалізації, з’ясування специфіки симетричного характеру лексичних одиниць, зокрема симетрич-зсті білатерального лексичного знака моносемічної лексичної п,иниці й асиметричності між гіперлексемою й лексиио-семан-ячним варіантом.

3. Визначення в хронотопі топології системи внутрішньо оєднанних семантичних рядів у їх складних співвідношеннях і зрехрещеннях.

4. Виявлення ареалів лексико-семантичних транспозицій накового значення слова, зумовлених його здатністю одночас-

о входити до омонімічного ряду /виконання не властивих йому ункцій/ і синонімічного ряду /передача адекватного позначу-аного іншими знаками/. .

5. Визначення категорій лексичної семантики, опис ізо-лос та ізосем певного лексичного простору в контексті кон-растивної лінгвістики.

Основна мета роботи - виявити формально-значеннєві ти-и категорій лексичної семантики.

Мета дослідження передбачає розв’язання таких завдань:

І/вивчити специфіку категорій лексичної семантики в ас-екті когнітивної лінгвістики;

2/виявити тенденції хронотопічної спрямованості катего-ій лексичної семантики;

З/визначити поняття "лексико-семантичний континуум";

4/з’ясувати валентностні відношення в лексико-семантич-ому континуумі;

5/проаналізувати типи семантичних транспозицій знаково-

о значення слова;

6/кодифікувати типи ономасіологічних континуумів в ін-еграційному й диференці йному аспектах;

7/описати систему лексико-семантичних ізоглос слов'ян-ького лексичного простору в парадигмах контрастивної лін-вістики й контенсивної типології.

Предмет дослідження - категорі ї лексичної семантики, що епрезентовані в таких частинах мови, як іменник, прикметник дієслово. Дані частини мови з позицій категоріальної се-

мантики висловлюють найбільш узагальнено основне категоріальне значення, зокрема іменник - предметно-речове значені дієслово - ознакове як процес, прикметник - ознакове як властивість предмета, що дає можливість коректніше визначі денотативний і сигнгфікативний аспекти лексичного значенні

Матеріал дослідження - понад 1000 слововживань у парг лельних текстах слов’янськими мовами /українською, російською, чеською, польською/ і тлумачення даних слів за лінгвістичними словниками. Проаналізовано за тлумачними слові ками понад 1000 словникових статей, що розглядалися як свс рідна модель змістовної структури слова, а також понад І0( синонімічних, антонімічних і омонімічних тлумачень даних слів.

Використані такі основні лексикографічні джерела:

І. Словники української мови; Словник українсьї мови: В II т. /К., 1970-1980/; Украинско - русские словарь: В 6 т. /К., 1953-1963/; Українсько - російський словник /К., 1990/; Караванський С. Практичний словник синонімів української мови Ж., 1993/; Деркач П. Короткий словник синонімів української мое /К., 1960/; П о л ю г а Л.М. Словник антонімів /К., 1987/ Бутенко Н.П. Словник асоціативних норм української мови /Львів, 1979/. -

П. Словники російської мови: Словарь современно русского литературного языка: В 20 т. /Т. I, 2/ /М., 1990/ Словарь современного русского литературного языка: Е 17 т. /М., 1950-1965/; Словарь русского языка: В 4 т

/М., І93І-І984/; Словарь синонимов /Л., 1975/; С л о

в а р ь синонимов русского языка: В 2 т. /Л., 1971/; Рус

с к о - украинский словарь синонимов /К., 1995/; Н о в ы й

объяснительный словарь синонимов русского языка /М., 1995/ Словарь новых слов русского языка /середина 50-х - с редина 80-х годов/ /СПб., 1996/; Ахманова О.С. Сло варь омонимов русского языка /М., 1986/; Львов М.Р. Словарь антонимов русского языка /М., 1974/; Р у с с к о -украинский словарь: В 3 т. /К., 1987-1988/; Большой русско-польский словарь /М.; Варшава, 1986/, В л ч е к Й. ї^сско-чешский словарь /М., 1985/.

, t

Д1. Словники чеської мови: S І от n i It spisovneho

jazyka ceskehos 7 Ч-di (Praha, 1958-19&*0 i S l^o v a x к spisovaeho jazyka ceskeho: V 8 (Praha, 1989); С e s k у slovník vecny a syaonimickyí V 3 d. (19&9-''977) ¡

Ч e ш с к о - русский словарь: В 2 т. /М.; Прага, 1973/; Чесько- український словник: У 2 т. /К,, 1988-198Э/.

ІУ. Словники польської мови; s 1 о w a і k jazyka

polskiegos '<7 5 t. (Tiarszawa, '1978—198'!); S Ї o w n і k wyrazów bliskoznacznych (Warszawa, 19S9); Ы a £ у siownik homonimow polskich dla cudzoziemcow (Warszawa,

1986);

Польсько - український словник: У 2 т. /К., 19581960/; Большой польско-русский словарь: В 2 т. /М.; Варшава, 1988/; Польсно- русско-украинский словарь /К., 1992/; Польско- русский словарь /М.; Варшава, 1976/.

Слововживання досліджувалися також переважно за художніми текстами українською мовою /Т.Г.Шевченко, М.Стельмах/, російською мовою /О.С.Пушкін/, чеською мовою /В.Немцова, К.Чапек/, польською мовою /А.Міцкевич, Г.Сенкевич, Ц.Норвід/.

Методологічною основою є закон нероздільної єдності, /в іншій термінології-"строгої аналогії", "неповної індукції", "транспозиції"/ матерії та її об'єктивних форм існування -простору й часу, а також категорій якості й кількості, динамічні відношення між якими притаманні й сфері процесуальнос-ті, й сфері континуальної субстанціональності. Дані відношення ієрархічно структурованї й мають обов’язкові -процесуальні залежності. Розуміння системи мови як єдності елементів, що існують у протиставленні один одному й утворюються за функціональною релевантністю компонентів такої єдності, виражаючи знакові . , > парадигматично-синтагматичні, син-

хронно-діахронні. відношення й.реалізуючись виключно в мовленні, дозволяє здійснювати аналіз мовного матеріалу за основними характеристиками системності мови, зокрема: І/дискретність - наявність елементів, які виокремлюються з цілого, 2/структурність - будова як сітка відношень між елементами,

. - 8 - . З/цілісність - властивість функціонування в єдності ієрар хїчно пов’язаних елементів.

Основні методи дослідження: компонентний аналіз, мет лінгвістичного опису, зіставний метод.

У даній роботі сегїіиш сошреГЬіоаіз виступає укра їнська мова /вихідна/. Російська, чеська, польська мови і. льові/ подаються в аспекті односпрямованого зіставлення з українською, що дало можливість провести контрастивний ан, ліз за єдиними параметрами, зокрема визначити типологію л> сико-семантичних ізоглос.

Наукова .новизна дослідження полягає в тоцу, що вперші в лінгвістиці виявлено контенсивно орієнтовану типологію ) тегорій лексичної семантики з позицій універсалії "асиметі між означуваним і означуючим”, обгрунтовано корпус лексик« семантичних універсалій, простежено доцентрові й відцентр< тенденції хронотспічної спрямованості категорій лексичної семантики, визначено семасіологічні й ономасіологічні типі лексико-семантичних континуумів, встановлено валешностні зв’язки мік їх елементами, а також простежено лексико-семг тичні внутрі шньопарадигматичні й мідаарадигматичні транспс зиції знакового значення слова в хронотопх, описано систеї. лексико-семантичних ізоглос за такими параметрами: І/за де сигнатом /асиметричні - симетричні/, 2/за означуючим /пові неповні./, З/за означуваним - за загальних! значенням /точні неточні/. .

Теоретичне значення дисертації, в тому, що вона зорієї-тована на розробку такої загальнолінгвістичної проблеми, і взаємодія в природній мові глибинних і поверхневих структі лексико-семантичного рівня. У роботі досліджено в інтратигі логічному й контрастивно-типологічному аспектах категорії лексичної семантики, .топологічну систему лексико-семантичних рядів, семантичні параметри асиметричної дискретності словесного знака, ядерно-периферійну структуру семантичног простору лексико-семантичного континууму, валентностні від ношення в лексико-семантичному континуумі відповідно до ти пі в структур слова, парадигматичний код ономасіологічних . континуумів, складну динаміку кореляцій ознак формальних і значеннєвих характеристик лексичних одиниць. Результати до слідження суттєво розширюють і поглиблюють загальну теорію

груктурно-системної організації лексико-семантичного рівня ЗБИ.

. Практична цінність роботи визначається тим, що теоретич-і полонення, пов’язані із виявленням типології категорій зксичної семантики, можуть бути використані в курсах за-ального мовознавства, лексикології, лексикографії, теорії практики перекладу, а також у курсах з актуальних питань змасіології, ономасіології, прагматики й теорії мовних уні-зрсалій. . .

Апробація дисертації. Основні положення й результати ослідження доповідались і обговорювались на науково-мето-ичних семінарах і засіданнях кафедри фонетики і граматики лов’Янських мов Київського державного лінгвістичного уні-ерситетуг викладались у доповідях-на міжвузівській науко-ій нараді "Герменевтика в культурі" /П’ятигорськ, 1993/, її міжнародній конференції з проблем семантичних досліджень Хар-нів-Алушта, 1994/, І Міжнародному симпозіумі "Людина: ова, культура, пізнання" /Кривий Ріг, 1995/, на науково-рактичних конференціях викладачів Бердянського педагогічно-

о інституту /Г993, 1994, 1995/, Міжнародній науковій конфе-енції, присвяченій 100-річчю від дня народження Є.Курилови-а /Львів, 1995/, Міжнародній конференції, присвяченій 95->іччю від .дня народження Л.А.Булаховського /Київ, 1995/, 1-ій іжнародній науковій конференції пам’яті професора Ю.О.Жлук-енка /І9І5-І990/ "Мови європейского культурного ареалу: роблеми розвитку і взаємодії" /Київ, 1995/, Щ з’їзді Біло-уської асоціації комунікативної лінгвістики /Мінськ, 1995/, а науковій конференції "Функціональний підхід у теоретично-у й прикладному мовознавстві" /Мінськ, 1395/, Всеукраїн-ькій науковій конференції "Проблеми з і ставної семантики" Київ, 1995/, Всеукраїнській науковій конференції "Україн-ька термінологія і сучасність" /Київ, 1996/, Міжнародній онференції "Мова і культура" /Київ, 1996/, Всеукраїнській :ауковій конференції "Провідні лінгвістичні концепції кінця X століття" /Львів, 1996/.

На захист виносяться такі положення:

І. Дискретність лексичних елементів за планом виражен-я й континуальнісгь, стохастичнгсть та ісрархічність за

планом змісту дозволяють будь-яке системне об’єднання дани елементів визначити як лексико-семантичний континуум /далі ЛСК/ - системно-структурне поєднання абстрактних або конкт них елементів лексичної системи епідигматичної, парадигматичної або синтагматичної реалізації, яким одночасно власі ві формалізована асиметрична дискретність, значеннєва кож нуальність і функціональна диЬузність. За походженням дані континууми гомогенні /семасіологічні/ або гетерогенні /он< масіологічні/. -

2. Валентностні відношення в семасіологічних ЛСК виз:

чаються відповідн(^типів структур слова: І/кореляція спос рігається між гопологічними елементами, 2/реляція - значе вими, З/кореляція-реляція - змістовними, 4/реляція-кореля ція - семантичними. З позицій формальної логіки кореляція визначається як опозиція, кореляція-реляція - як дистрибу ція, реяяція-кореляція - як імплікація, реляція - як сема тична функція. У загальномовознавчому аспекті названі ва-лентностні відношення семасіологічних ЛСК виступають відг відно в категоріях інваріантності-варіантності, мотивоваї ті-немотивованості, системності-асистемності, структурнос стохастичності, віртуальності-актуальності. -

3. .Ономасіологічні континууми утворюються на основі категорій лексичної семантики, які співвідносяться зі зн; ченнєвою структурою слова й визначаються змістовними зв’; нами лексичних елементів як лінгвістичного /омосемемні й парасемемні континууми/, так і екстралінгвістичного хара ру /квазісемемні континууми/.

4. У парасемемних континуумах за конститутивною фун єю семантичних ознак у формуванні взаємопов’язаних значе вирі згадаться їх інтеграційні /при включенні або виключен значень/ і диференційні /при перехрещенні значень/ різне Ди.

5. Інтеграційні -континууми утворюються при наявносі спільності в значенні, яку можна виділити переважно на с ві архісеми, тому в складі інтеграційного континууму ви] нююгься перш за все гіперо-гіпонімічні, квазігіпонімічні холонімічно-партитивні й негішлінаціональні континууми, тобто інтеграційні континууми утворюються за двома прим

ми: інклюзивності /включення значень/-і ексклюзивності /виключення значень/. -

6. Диференційні континууми утворюються внаслідок наближення й перехрещення значень мій семантичними парасемемними рядами. За властивостями і структурним навантаженням дифе-ренційних сем зазначені мікроконтинууми поділяються на коно-тативно-сигніфі'кативні /експресивні, емотивні й аксіологіч-ні/ і функціонально-стратифікаційні /функціонально-стильові, узуально-стилістичні, темпорально-локативні/.

7. Континууми категорі й лексичної семантики утворюють систему лексико-семантичних ізоглос за такими параметрами: І/за характером десигнату /сукупності диференційних ознак/: а/симетричні, б/асиметричні; 2/за означуючим: а/повні, б/неповні; З/за означуваним: а/точні, б/неточні.

8. Система лексико-семантичних ізоглос лексичного простору виступає у вигляді двох стратифікацій: І/контенсіональ-ної ізоглосії /мовно-референтної/, яка встановлює змістовну еквівалентність за сигніфікативним значенням, 2/екетенсіо-нальної гзосємії, яка поєднує слова за дєнотатизно-ситуатив-ним значенням та значенням конотативним або контекстуальним.

9. Універсалії- лексико-семантичного рівня мови за ти-

пом контенсивно орієнтованих симетрично-асиметричних семантичних відношень між означуванимл означуючим поділяються на три групи: функціонально-варіативні, структурно-семантичні й власне ішлікаційні. . -

Основні положення роботи викладені в 16-VI публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, бібліографії, списку умовних скорочень і додатків. ^ .

У вступі обґрунтовано актуальність і наукову новизну дисертаційної роботи, окреслено її теоретико-методологічну основу, визначено предмет дослідження, теоретичне й практичне значення, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

Перший розділ "Типи семантичних транспозицій знакового значення слова” складається з трьох глав.

У главі "Категорії лексичної семантики в процесі знако-означування" розглядається процес семіозису в хронотопі.

Під семіозисом розуміються такі відношення між означуючим /сприймається безпосередньо/ і означуваним /домислюється/, результатом яких є нові семантичні, синтаксичні або прагматичні значення. Визначення даних типів значень зумовлено такими параметрами: І/контенсіональність /денотативно-сигніфі-кативний семіозис/, 2/власне знаковість /формомовний засіб вираження сигніфікативного значення/, 3/інтерпретаційність /кваліфікативно-оцінне бачення світу/.

За цими параметрами виділяються також три типи семіози-су: І/когні.тивний, 2/категоріально-граматичний, З/ідіомовниї

Зункці ї мовного семі озису полягають в одночасному подвійному означуванні в системі мови й у системі мовлення як первинних значень, так і вторинних /похідних/. Актуалізується лише один з аспектів даних значень залежно від знакової ситуаці ї. -

У главі "Лексико-граматичні трансформації знакового значення слова'1 визначаються способи репрезентації лексичного через граматичне у слові.

Слово в системі мови входить до певного класу або категорі і за онтологічними властивостями позначуваного, тобто слово як мовна одиниця є частиною мови з певним комплексом граматичних категорій, а також: /за виключенням слів незмінних частин мови/ із системою форм словозміни.

Значення частин мови і значення лексико-граматичних . розрядів знаходяться на різних ступенях семантичної ієрархії й характеризуються різним відношенням до лексики.

Лексико-граматичні трансформації знакового значення . слова пов’язані з релятивністю/відносністю. У цьому аспекті граматичне й лексичне значення розрізняються лише засобом утворення: абсолютність/абстрактність лексичного значення е результатом ногнітивної діяльності людини, а релятивні-сть -граматичного функціонування словесних знаків у системі мови.

Категоріально-граматична формалізація номінативного значення пов’язана з такими філософськими категорі ями, як субстанція й ознака. Дані категорії, репрезентуючись граматично, лексико-граматично й лексично, утворюють певну парадигму рівнів їх вираження: І/логіко-семантичний /ядро - предикати, периферія - субстантиви/; 2/ономасіологічний /розпо-

іл за частинами мови, за лексико-граматичними категоріями/; /функціональний /класифікація за характером значеннєвого місту й функцією в певній сфері мовленнєвої діяльності/, ункціональний рівень дозволяє враховувати характер знаково-

о значення, його системне /сигніфікативне/ і реляційне /па-адигматична і синтагматична валентність/ уявлення, а також плікативні регістри даного слова, що обумовлені комуні наивною ситуацією, тобто дозволяє в категоріально-граматичній ормалгзації власне універсальне й інтерпретаційне/факульта-ивне. .

У главі "Леисико-семантичні транспозиції знакового зна-ення слова" аналізуються теоретичні проблеми регулярної та ерегулярної полісемії в дериваційному аспекті, а також про-леми визначення семантичних засобів утворення переносного начення при асоціативно-образній полісемії як утворення но-их ЛСВ /без формальних змін/ у процесі вторинної номінації.

Термін "переносне значення" позначає три типи мовних івищ: І/нове значення слова, 2/характерне вживання слова й ¡/нове слово. Багатозначність даного терміна пояснюється тим, (0 переносне значення виникає внаслідок метафоричного пере-юсу, тобто зміни предметної співвідносності або сполучува-юсті слів, що спричинює: І/переносне вживання слова при ібереженні того ж самого значення /тут змінюється лише спів-іідносність у функціонуванні/; 2/полісемію при виникненні іового значення того ж самого слова й збереженні семантичних »знак інваріантного значення; 3/омонімію при утворенні ново-’0 слова, коли спостерігається розрив семантичних зв’язків позначаються несумісні поняття.

У лексико-сємантичному просторі мови виділяються вкутії шньопарадигматичні й міяпарадигмагичнг лексико-семантичні транспозиції. Внутрішньопарадигматичні транспозиції виражають системні відношення знакового значення слова, а міжпара-щгматичні - структурні.

Внутрішньопарадигматичні транспозиції пов’язують з мовленнєвою реалізацією знакового значення слова, зокрема з іереносним слововживанням і асоціативно-образною полісемією. ?е, що варіант співвідноситься не лише з інваріантом, а перш ¡а все з функцією, певним чином зумовлює необхідність розріз-іяти переносне значення як на рівні інваріанта /омонім/, так

і на рівні ієрархії функцій ЛСВ: І/вживання функціонально маркованих значень слів із деякими лексико-семантичними в. тінками; 2/перенос значення зі збереженням лексико-семанті ної форми ЛСВ.

Основою для подальшої диференціації цих процесів є в певних параметрах об’єктивна тотожність переносного вживаї слова та його семантичної функції, пов’язаної з реалізації екстенсіонального /комунікативного, прагматичного, імпліці ного, ішлікаційного/ значення в двох планах: системно-мої му /парадигматичному/ і мовленнєво-ситуативному /синтагма! ному - контекстовому/. Семантична функція, що виражає відсутність тотожності між означуючим і означуваним, виступає як таке значення слова, яке, створюючи певний стилістичний ефект, виступає основним епідигматичним засобом мовної ді яльності. .

Метафора і метонімія як основні типи переносного значення багатозначного слова розрізняються семантично й функ онально.

Метафора - це більш глибока семантична трансформація, тому що метафоричний перенос передбачає заміну одної архіс ми іншою, а спільність значень визначається за дж]?еренцій-ною або потенційною семою, на відміну від метонімічного лв' реносу, коли архісема прямого значення слова не зникає, а трансформується в диференційну сему нового значення. Там, , метонімія, зв’язок між двома значеннями більш тривкий. Меті німі я основана на заміні словосполучення словом за сталими міжпредметними факультативними асоціативними кореляціями.

Це пояснює те, що метонімічний перенос менш експресивний, ніж метафоричний, і є найбільш поширеним видом словесно-поняттєвих асоціацій, одним з важливих факторів реалізації тенденцій до економії мовних засобів.

Метафору характеризують дві ознаки: І/семантична дво-плановість попереднього і нового значень /основне/пряме -переносне/, 2/образність, оцінність. В ономасіологічному ас лекті - це вживання одного слова замість іншого, яке належить іншій лексико-семантичній парадигмі, але має з першим словом спільний семантичний елемент /диференційну або конотативну сему/. У семасі ологілному аспекті метафора - це заміна архгсеми при збереженні диференційної семи або при пе-

ретворенні конотативної семи в дифер-зщі йну.^

Метонімія належить до синтагматично обумовлених лекси-ко-семактичних змін. Її сутність полягає в синтагматичних перетвореннях ж результатах еліптичного скорочення тексту /Н.Д.Арутюнова/. Метонімія не утворює, нового контекстово незалежного значення слова й зберігає певну обмеженість лексико-граматичних умов слововживання. Тому іноді метонімію розглядають як окремий випадок імплікаційних зв’язків /ЇЛ.З.Ні-кітін/, як засіб позначення певного елемента ситуації, як засіб уявлення цієї ситуації /В.Г.Гак/. Ономасіологічна метонімія - це заміна "якогось слова іншим, що звичайно знаходиться або може знаходитися в синтагматичному /контекстовому/ зв’язку з першим. /.../ У семасіологічному аспекті при метонімічному переносі /.../ відбувається поява в слові но-ної архі семи з перетворенням колишньої архісеми в диферен-ційний компонент значення".^ .

За вживанням розрізняють такі види метонімії: І/власне лексична, номінативна, 2/консгруктивно пов’язана /синтаксично й семантично/, З/ситуативно обумовлена /ідентифікуюча за функцією/. -

У параграфі "Специфіка переносного слововживання" дається визначення даному явищу як такої,ту вживанню слів у мовленні, при якому значення слова не змінюється, а змінюється лише його предметна співвідносність або синтаксична сполучуваність.

Переносне вживання слова призводить переважно до трьох типів лексико-семангичних транспозицій: І/утворення стилістичних фігур /гіпербола, літота, евфемізм/, а також вживання слів під факультативним емотивним впливом без суттєвої зміни їх основних значень; 2/закріплення відтінку значення фігурального вживання слова за певною синтаксичною структурою, збереження цього відтінку в сполученні з іншими слова-

^Способы номинаций в современном русском языке. - М.,

1982. - С.59-62.

2

Способы номинаций в современном русском языке. - М., 1982. - С.62, 53, 54.

ми, що сприяє виникненню нового ЛСВ; З/переносне вживання слова на основі метафоричного або метонімічного переносу г впливом екстралінгвістичних факторів /зміна: а/самого пред мета, б/знань про предмет, в/емоційного ставлення до предмета/, що спричинює виникненню нового слова /утворення оме німів/. - .

Переносні слововживання - це індивідуально-мовленнєві багатозначні факультативні контекстові значення, які вини? ють у цілісному тексті як результат художньої конкретизаці або типізації естетичного сприйняття мовцем картини світу, їх утворення включає три етапи лексико-семантичних -транспс зицій: позначення одним словом двох різних денотатів/референтів /мовна метафора/ ■* зіставлення за конотативно-оціж ми параметрами певних референтів /когнітивно-оцінна метафс ра/ ■» уподібнення денотативних або конотативно-оцінних і сигніфікативних .параметрів /когнітивно-образна метафора/,

У параграфі "Переносне значення в аспекті асоціативне образної полісемії” розглядаються асоціативні поєднання се мантично пов’язаних внутрішньою формою значень багатозначн го слова у вигляді лексико-семантичних рядів.

Внутрішня форма - складне явище, яке, крім структурам характеристик, мас й парадигматично-синтагматичні в хроно-топі. З одного боку, внутрішня форма - це засіб уявлення національно-мовного бачення світу й ідіоетнічного мовленнє вого репрезентування цього, з другого - внутрішня форма слова - це секантшна обумовленість значення похідного сло ва значенням або його складових /повна мотивація/, або зна ченням вихідного слова /часткова мотивація/. Внутрішня тор ма в першому випадку виступає як проміжна ланка між мислен ням, первинним значенням і фонетичною формою слова, у друг му - як формально-дериваційні зв’язки з мотивуючим словом словотворчих гніздах і як семантичні зв’язки в змістовних кореляціях мотивованого й мотивуючого.

Мотивація /процес утворення /нової/ внутрішньої форми спирається на категорію мотивозаносгі /результат поєднання мотиваційного значення й звукової оболонки слова/, мотиваційну форму й поняттєве значення.

Переносне значення в аспекті асоціативно-образної по-

лісемії розуміг.ться як асоціативне поєднання прямого/вихідного й переносного/похідного значення за допомогою внутрішньої форми за аналогісю з мотиваційною формою, мотиваційним значенням або звуковою формо». Відтак мотиваційність - це якісно-кількісна/змістовно-формальна характеристика внутрішньої форми похідних слів у мовному аспекті. Нормальна моти-вованість мас місце в процесах фонетичної і словотворчої мотивації, а змістовна - структурно-лексичної /за внутрішньою формою/ і семантичної /за значеннєвою функцією/.

У параграфі "Переносне значення як засіб утворення гомогенної омонімії" розгадається такий різновид лексико-се-мантичної транспозиції, коли переносне значення виступає як засіб утворення гомогенної омонімії внаслідок повного розпаду багатозначності слова. Основними видами цієї транспозиції є метафора й метонімія. Метафора як вираження функціональної асиметрії знака й відбиття функціонально-змістовної асиметрії явища полісемії утворюється на основі індивідуалізації предмета через віднесення його за семантичною ознакою до класу, до якого він не налекить, а метонімія - на основі трансформації поняттєвих значень у поверхневі, структури за семантичними відмінностями. Специфіка метонімічних

і метафоричних значень, що є результатом транспозицій переносних значень, полягає в їх символічному характері, якого вони набувають у вторинній опозиції "переносне.’символічне значення". Наявність в асоціативно-образному просторі таких зпозитивно-ієрархічних відношень, як пряме - переносне й іЄ£еносне - символічне значення слів, дозволяє диференціювати незавершену й завершену омонімію.

. У другому розділі "Лексико-семантичний континуум: топологія, система, структура”, розглядаються питання хронотопіч-іої спрямованості категорій лексичної семантики, визнача-оться специфіка структурації даних категорій у мовній систе-«і у вигляді ЛСК, а також валентностних зв'язків між нши.

У главі "Системність лекскко-семантичного рівня мови" івертається увага на такий універсальний принцип організа-цї мовної структури, як асиметризм. Тут системність лекси-;о-семантичного рівня мови виражається у взаємодії мікросис-■ем за інваріантом і варіантом /парадигматика й синтагмати-:а/, за інваріантом та імплікацією /віртуальність і акту-

альність і актуальність/, а також за інтеграційними й дифе ренці йними семантичними ознаками.

У главі "Типи лексико-семантичних структур слова" роз глядаються такі типи лексико-семантичних структур слова: І/семіологічна/власне семантична /відношення "знак - знак" 2/змістовна/ономасіологічна /відношення "знак - лексичне значення"/; З/значеннєва /відношення "лексичне значення -смисл"/; 4/топологічна /відношення "поняття - знак"/. Схем тично це подано у таблиці /Таблиця № І/:

Таблиця № І

На лексико-семантичному рівні ці семантичні й значені ві структури слова виступають як базові .структури, що відг відають у системі мови плану вираження і плану змісту.

Семантична структура співвідноситься зі знаковим асш том лексичного значення, зокрема змістовна - з епідигматю ним, значеннєва - з актуалізованим, топологічна - з інвар: антно-варіантним /інтенсіонально-імплікаціональним/.

Структурою, яка б враховувала такі форми існування с: темності лексичного рівня, як парадигматичність, синтагматичні сть і епідигматичність, можна вважати лексико-семант: ний континуум /ПСК/.

У главі "Лекеико-семантичний континуум у гносеологіч му аспекті" ЛСК визначаються як системно-структурне поєдн, ня абстрактних або конкретних елементів лексичної системи епідигматичної, парадигматичної або синтагматичної реаліз ції, яким одночасно властиві формалізована асиметрична ди кретність, значеннева континуальні сть і функціональна диф ність.

Інтерпретація ЛСК як засоба реалізації змістовної й значеннєвої структур слова дозволяє в системно-структурній організації його елементів .виокремлювати ядро, центр і периферію. У системному аспекті елементи ЛСК протиставляються за такими типами опозицій: І/ядро:центр, 2/ядро:периферія,

З/центр:перифері я.

Опозиція центр:ядро утворюється внаслідок протиставлення інтенсіональної та контенсіональної частин лексичного поняття всередині змістовної структури слова- .

Опозиція центр:пешферія пов’язана з інтенсіонально-ім-плікаціональними кореляціями в системі лексичних значень слова. Дана опозиція базується на зіставленні в змістовому просторі слова його поняттєвої/сигніфікативної частини й облігаторних індукозаних сем, тобто змістовної і значеннєвої структур слова.

Опозиція ядро:периферія репрезентує протиставлення кон-тенсіоналу та імплінаціоналу або екстенсіоналу лексичного поняття, тобто протиставляються зміст поняття /його конститутивна частина/ і мовленнєва реалізація його значеннєвого змісту/смисл.

У главі "Валентностні відношення з лексико-семантичному континуумі" визначаються типи семантичних відношень між кате горі ягли лексичної семантики та їх репрезентантами в мовній системі. Ззлентносткі зв’язки в.ЛСК маять кореляційний, реляційний, кореляційно-реляційний і реляцілно-кореляційний характер. Кореляційні відношення властиві лексичній парадигмі як комплексу лексико-семантичних варіантів інзаріантного значення; рєдяційні відношення представлені у семантичному конгломераті; корелщі йно-реляційні та реляційно-кореляційні фіксуються у лексикс-сзмантичноцу полі. Кореляційні відношення виявляються в ояозиці Гін ому протиставленні лексичних елементів і пов’язуються з парадигматичніста, інваріантністю і немотивованістю лексичного значення. Реляційні відношення виступають як семантична фужція, що співвідноситься з інтерпретаційними компонентами значеннєвої структури слова. Промішмми типами рєляційних і кореляці пних відношень є реляційно-кореляційні й кореляційно-реляційні. З основі ре-ляційно-кореляційних відношень - язнде імплікації, а кореляці йно-реляцілних - дистрибуції.

Відповідно до типів структур слова валентностні відношення у структурі ЛСК визначаються як: І/кореляція між топологічними елементами, 2/реляція - мін значеннєвими елементами, 3/кореляція-реляція - Mis змістовними елементами й 4/ре-ляція-кореляція - між семантичними елементами. З позицій формальної логіки кореляція характеризується як опозиція, ко-реляція-реляція кваліфікується як дистрибуція, реляція-коре-ляція 'інтерпретується як ішлі каці я, реляція виступає як семантична функція. Загальномовознавчий аспект сучасних рішень питань валентностних відношень у семантичній структурі .ЛСК представлений у виявленні лексико-семантичних параметрів категорій системності, -структурності, інваріантності-заріакт-ності й мотивованості-немотивованості.

Категорії лексичної семантики в ЛСК поділяються за типом валентностних відношень переважно на: І/кореляцію як властивість полісемії, антонімії, омонімії, 2/кореляцію-реляцію як властивість синонімії та еквонімії, 3/реляцію-коре-ляцію як характерну ознаку лексико-семантичного поля і групи й 4/реляцію як репрезентант процесів гіперо-гіпонімії і холоні мо-.партонімі ї.

Полісемія представлена парадигмою, омонімія та антонімія - /відповідно/ гомогенною та гетерогенною опозиційною парою, синонімія - сигніфікативнш полем, еквонімія - сешн-тичним/омосемемним рядом, лексино-семантичні групи - денота-тивними полями, гіперо-гіпонімі я, холоні мо-партоніїїіі я - конгломератом. . ’ .

У параграфі "Синтагматичні відношення" розглядаються дистрибутивні параметри лексичного .значення: типи синтаксич

■ них позицій /сильна:слабка, сумісна:несумісна/, види імпліка' ційних перетворень /актуалізація:нейтралізація/, дистрибутивне оточення /еквівалентність і додатковість/.

Синтагматичні відношення в ЛСК інтерпретуються як реалізація дистрибутивних ознак, як здатність слова до розширення діапазону семантичного простору лексичного значення в процесі мовленнєвої актуалізації його віртуального й інваріантного значення. .

У параграфі "Парадигматичні відношення" аналізуються три види відношень: субординація /семантична імплікація, ко-

ли одна сема включається в іншу/, тотожність /подібність або близькість мовних одиниць/ і протиставлення. ЛСВ окремого багатозначного слова властиві всі ці види відношень: субординація при метонімічному/ланцюжковому зв’язку значень, тотожність при радіальному зв'язку рівноправних значень, протиставлення у випадках енантіосемії.

Проблема спрямованості парадигматичних відношень у теоретичному мовознавстві вирішується по-різному. Найдоцільнішим тут видається послідовна диференціація в структурі ЛСК на лексико-семантичному рівні різноспрямованих відношень /реципроція/ і односпрямованих /детермінація/. Односпрямова-ність притаманна гіперонімічним/метонімічним відношенням, а різноспрямованість - всім іншим. Очевидно, що структура слова та його значеннєвий об’єм не лише знаходяться в оберненій залежності, а утворюють певну динамічну рівновагу: дефіцит семантичного змісту покривається за рахунок значеннєвого об’єму парадигматичних зв’язків і навпаки. Тому розвиток реципрокно-іррадіальних семантико-парадигматичних відношень пов’язується з асоціативними процесами, зокрема й між-парадигматичного типу. Різноспрямованість еволюції значень утворює таку структуру семантичного поля багатозначного слова, в якій кояне з окремих значень має лише спільну сему з іншими варіантами. Парадигматичні відношення репрезентуються такими типами лексико-семантичних кореляцій, як: І/детер-міновано-коннатенційний і реципрокно-іррадіальний та енанті осемемний мікроконтинууми гомогенних елементів і 2/анто-німічні мікроконтинууми гетерогенних елементів.

У параграфі "Епідигматичні відношення” розглядається явище семантичної двоплановості слова у вигляді зближення значень за схолсістю певних семантичних ознак /метафора/ або у вигляді зміни субстантивного словосполучення па основі се-мантико-ознакової суміжності функціонування його синтаксичних компонентів /метонімія/. „

Метафоризації властива обов’язкова мотивованість і семантичний зв’язок похідного значення з зкхідним, метонімізації - транспозиція членів конкретної синтаксичної конструкції. У ;.:е?а*орі поєднуються реципрокні аарадигаатично-еп! -цигнатичні зідно:і'9ння у вигляді семантичної структури "ядро-

ад'юнкт" /сурядність/, а в метонімії - детерміновані епідиг-матично-синтагнатичні відношення у вигляді семантичної струю ?ури*':ядро - коілплємєнт" /підрядність/. У діахронічному аспекті епідигиатичні відношення виступають як відношення предикації /підрядність - сурядність/, ідо базуються на категорії мотивозаності ¡1 визначають семантичну деривацію як процес утворення нових значень за певними моделями ,й формулами. У синхронічному аспекті поняття семантичної деривації включає первинну й вторинну синтаксичні функції, ядерну конструк цію та її трансформи, а також типи лексико-семантичних транс позицій знакового значення слова.

У главі "Категорії лексичної семантики в хтюнотопі" наявність різних значень при однакових формах і різних ^орм при однакових значеннях .пояснюється різноманітністю типів семантичного ¡туху в нові: .І/доцентровий /інтеграція, атракція/, 2/відцентровий /дезінтеграція, детракція/, 3/стохас-тичний /екстраполяція, ентропія/. Дезінтеграція, інтеграція та екстраполяція притаманні переважно гомогенним елементам, а детракція, атракція та ентропія - гетерогенним. Відцентровий рух категорій лексичної семантики маніфестує розбіжність лексичних значень у діахронії, яка супроводжується виникнення!«! нових номінацій, а доцентровий - наближення лексичних значень через збільшення семантичних рядів і зменшення їх лексико-семантичних розбіжностей у синхронії. Ці два типи ру ху категорій лексичної семантики - відцентровий, пов’язаний переважно з категоріями омонімії/полісемії, і доцентровий, що базується на асоціативно-синонімічних відношеннях, - репрезентують такі тенденції розвитку лексико-семантич-

ної системи, як: І/відштовхування від омонімії й 2/вираження однакових значень однією формою, власне вирівнювання за аналогією. . .

Стохастичний рух спостерігається найчастіше в синхронії

і пов’язується з варіативністю, актуалізацією й слововживанням. Такий семантичний рух категорі й лексичної семантики виступає як діалектична єдність перервності/неперервності, за якими лексичні елементи утворюють у .координатах мовного простору-часу специфічні об'єднання слів - лексико-семантичні ряди. їх хронотопічна спрямованість визначається в двох ас-

пектах: І/екстерному /скерованість до позамовної субстанції/ і 2/інтернаму /скерованість до мовної системи/.

У параграфі "Специфіка семантичного руху в синхтоні ї" визначаються специфіка семантичного руху категорій лексичної семантики з позицій комунікативної функціональності лексичного значення. Тут слово розглядаються як номінатизно-структурна одиниця, що входить до синтаксичної будови висловлювання, а його значеній виявляється з урахузг-мам особливостей контексту, перессім словов:.сизанкя, актуалізації і варіативності. - -

У слововживанні реалізується в семантичному полі словесного знака його лексичне значення за допомогою диференціації загального/зі ртуального,специфічного/структур:;о-па-радиг:.:ат:ічнсго й одиничного/контекстуально-синтагматичного.

У повній системі така лінгзофілософська тріада зярааае статичний і динамічний аспекти епідигматики: і сіяюча сукупність узуальні« значень елі в і уязлзкня про потенці йні можливості семантичного варіювання слова за данім первинним значенням.

.Семантичний рух у еннхроні ї - це на синтагмат;гчноі.'у рівні перетворення семантичної глибинної структури слова в значеннєву поверхневу за схемою: інваріантне/сигні^ікатив-не /загальне/ значення -» варіантне парадигматичне /ЛСВ/ /актуалізоване/ значення-? варіантне синтагматичне/індуковане /контекстуальне/ значення. Така схема властива гомосемзн-там. На рівні гегеросемних елементів - це утворення на основі константних сем закритих і незакритих омосемемких рядів, члени яких розрізняються варіативними ознаками.

Модифікації слова у вигляді одиниці мови й мовлення виражаються в кореляції "значення - валентність - смисл", яка складається з таких опозицій: І/"значення:валентність" як співвідношення абсолютного й відносного й 2/"значення: смисл” як співвідношення віртуального й актуального. Відносні величини /валентність і смисл/ виступають як своєрідні транспозиції системного значення слова на специфічній комунікативній осі відбору й комбінування. .

У параграфі "Семантичний рух у діахронії" відцентровий рух гомогенних елементів розглядається як тенденції: І/розвитку полісемічних центрів/полів на основі багатозначного

слова /закон семантичного ланцюга/ і 2/розпаду цих центрів на окремі значеннєві ланки. Доцентровий рух гомогенних елементів представлений функціональною/контекстуально-прагма-тично-сигніфікативною полісемією.

Гетеросемним елементам властивий як доцентровий, так і відцентровий рух, тобто спостерігається й тяжіння й відштовхування лексико-семантичних одиниць. У часі це іррадіація синоні мі в і функці ональна омоні мі я.

Стохастичний рух розглядається як перехрещення відцентрових і доцентрових сил семантичного універсуму. -

Загальна структура семантичного руху категорій лексичної семантики представлена в Таблиці Р 2:

Таблиця Р 2

Тип руху Гомогенні елементи Гетерогенні елементи

відцентровий полісемія, семантико-етимологі чна омоні мі я, енантіосемія антоні мі я

стохастичний лексико-семантична транспозиці я/переносне вживання слова оказіональна омонімія, абсолютна СИНОНІМІЯ, ЄКВОНІ.МІЯ

цоцентровий асоці ативна-образна транспозиція, функціо-нальна/прагматико-сиг-ніфікативна полісемія і рраді ац і я синонімі в функціональна омонімія

У третьому розділі "Типологія ономасіологічних континуумі в" встановлюється кодифікація типів таких континуумів за семасіологічними та ономасіологічними ознаками. Ономасіо логічні континууми утворюються на основі тих категорій лексичної семантики, які співвідносяться зі значеннєвою структурою слова й визначаються змістовими зв’язками власне мовного й позамовного виду різних елементів лексичного рівня. Відтак дані континууми гетерогенні за походженням, полілек-семні за формою й омосемемні/парасеьіемні за змістом. Ці кон тинууми мають мовний характер, коли основою поєднання лексичних елементів є сигніфікат, і позамовний характер, колії гетерогенні полілексвілні континууми утворюються за денота-

тивнгсді ознакам?, в:тпа:;а;з-пт ковяолнєву ситуація, на відгону від мозякх поділексег.пих континуумів. Бон:-* переважно оказіональні й с? аугпуруїо?іся за сягуатгзно-їірей-огхгд па;^а:.:етра-ми, в які модифікуються ::о;.унікатшл:о-прагм£;:,й'.::-:і сгратегі ї й таї'.г::::::, пов’язані з екстралінгвістичним референтом.

Визначення мовних гетерогенних полілексемиих континуумів базуються ¡а зіставленні кожного із слів на рівні лекси-ко-семанткчких варіантів. Ці слова за об’ємом значення можуть співпадати /омосемія/, частково співпадати /парасемія/ або деякою мірою співпадати на рівні денотатів /квазісемія/, що й зумовлює поділ гетерогенних полілексемних континуумів на омосемеині, парасеїлемні й квазісемемні.

У главі "Тнтеграційні континууми" розглядаються такі типи парасемемного об'єднання категорій лексичної семантики, які утворюються за спільною/узагальнюючою ознакою.

Семантичні ознаки як показники різниці в значенні слів певної семантичної групи можуть бути як інтеграційними, так

і диференці йними. Тому доцільно в парасемемних континуумах за функцією семантичних ознак у формуванні взаємопов’язаних значень розрізняти їх інтеграційні й диференційні різновиди. Диференційна й інтеграційні ознаки визначаються залежно від приналежності до інваріантного або варіантного рівня абстракції. У першому випадку - це семантичні ознаки /найбільш абстрактна частина семи/, у другому - це семантичні компоненти /семні конкретизатори як варіанти цієї ознаки/.

Компоненти значення слова за аспектами аналізу поділяються на предметно-логічні /відображення дійсності/ і конотативні /відношення мовця до предмета/.

Предметно-логічні семи ієрархічно організовані за родо-ввдовими відношеннями, тому тут виділяються: І/архісеми як властивість лексико-граматичних груп слів із загальною семантикою типу "мовлення", "колір"; 2/диференціальні семи близьких за значенням слів, представлені як описові, що виражають особливості об’єкта, і як відносні семи, що віддзеркалюють відношення одного предмета до іншого; З/потенційні семи, що виникають на основі асоціацій, утворюючи значеннєву глибину й змістову перспективу слова, Континуумна кореляція таких типів сей залежить від ієрархічної організації се-

- 26 -

мантичної структури слова й категоріально-специфінадійних відношень сєм або семантичних компонентів.

Специфіка інтеграційного континууму полягає в тому, що в ньому завади є домінанта або елемент з позитивною/маркова ною семантичною ознакою. Ди£ерєнці альному континууму це мен: властиве. Він характеризується як різноманітністю параметрі за якими поєднуються значення, так і ймовірною відсутністю позитивних спільних ознак. Диференціальні елементи тут вико нують переважно не функцію семантичних смислів/сем, а функцію семних конкретизаторів, цо визначає наявність між інтеграційними іі диференційними континуумами не лише кількісної але й якісної різниці.

Інтеграційні континууми утворюються при наявності спіл ності в значенні, яку можна виділити переважно на основі ар хісеми. Тому в семантичному просторі інтєграційного контину уму вирізняються перш за все гіперо-гіпонімічні, холонімо-партитивні й контрасемемні континууми. Відтак внутрішня семантична система інтеграційних континуумів структурується за двома принципами: інклзозивностї /включения значень/ і екскліозивності /виключення значень/, чо зумовлює можливість виділення серед інтеграційних ЛСК інклюзивних і ексклюзивних мікроконтинуумів.

У параграфі " Ікклюзизно-ексюїюзивні континууми” розгля ється така когнітивна спєциііка семантичного простору інклк зивно-ексклюзивних континуумів, яка полягає в тому, що вони відображають іррадіацію структур інтенсіопального значення як ядра та імплінаціоналу як периферії. Семантична система таких континуумів виступає як парадигма ієрархічних структур, будова яких залежить від рі вня узагальнення понять з обов’язковім триступінчастим сгруктуруванням /еквоніми - гі поні ми - гіпероні ми/, а також від наявності потенційних сен Специфіка інклюзивних континуумів полягає в тому, що вони виділяються за інтеграційними ознаками, тобто відбивають явище включення значень. Інклюзивність значень у гіперо-гі-поніілічккх структурах мас переважно односпрямований характер і реалізується за параметрами класу або властивості. Че рез та, ~;о в семантичному аспекті детермінотне включення значень спостерігається в гіпо-гіперонімах класу, а реципрс не - у гіло-гіпероні мах властивості, доцільно вирізняти

власне гіперо-гіпонімічш та холонімічно-партитнвнї мікро-континууми.

Гіперо-гіпснімічний міхроконтиіїуум утворюють слсза,

■до належать до однієї частини мови, і б синтаксичні»; системі мози знаходяться в еурядно-підрядилх відпогоннях. Підрядні відношення властиві гіпероні му й гіпонімам, а сурядні - екво-німам, тому до семантичного простору гіперо-гіпонімічного континууму входить не мешя трьох компонентів, що репрезентують парадигму віднесень типу "рід - вид" і "вид - рід", виражаючи відповідно спеціалізацію або генералізацііз /узагальнення/ значень у еинкроні ї, звуження або розширення - у діа-хроні ї.

Асимегризм гіперо-гіпонімічних відношень закладений у самій структурі гіпонімії /підпорядкованість/ і гіпоронімії /панування/. 'і семантичному віднепенні гіпснім і гіпєронім знаходяться з приватявніл опозиції т;ту "А — не А", де гі-перонім - немаркозани;; член, а гіпопік - маркований ознакою, яка конкретизує значення гіпероні на. Така опозиція г: прива-тивноя на користь родової номінації, до якої повністю включається видова як основа для порівняння, оскільки єкспліцит-ним показником родових відношень у лексиці вважається можливість родових слів вживатися замість видових /а не навпаки/.

До квазігіпонімі чного мікроконтинууму належать лексичні одиниці, що пов’язані синонімічними відношеннями переважно реципрокного характеру: симетричними /у випадках функціональної суміжності/ і асиметричними /при семантичній близькості аплікативно-конотативного плану/. Гіперо-гіпонімічні відношення фіксуються лише з тих синонімічних парах, в яких одне слово с семним конкретизатором іклого.

Семантичну основу холонімічно-партитизного континууму утворюють Л0ГІК0-ЛІНГ5ІСТМЧНІ ВІДН0С5ШЙІ зключешія, аналогічні омолексемній метонімічній конкатекаці ї і пра«о:у с::-некдохі на реІ'Зренційному рівні. Холонімічно-партитизні тематичні групи базуються ка логі ко-секаятичні й !1і "рархі ї", за зхзка’іекняи З.Г.Гана, г:щу "мати", до засновано на кореляції ча сгннн і цілого. Зі дтак холопі мі чно-парглтпкні конт:-:;г.'-ум:; підпорядковуються пр::щ:ту односпряиозаної/і мплі кацій-ної детссмінації “і пов’язані переважно з денотативною ере-

- 28 -

рою мовлення як гіпотаксичні поля.

У параграфі ''Негі мллі каці опальні континууми" аналізується негативний і мплі націонал /негі мплі націонал/ як сукуі ність семантичних ознак, що не сумісні з даним інтенсіопалом, власне як негативний інформаційний фон лексичного зн. чення. Негімплікаціональні континууми базуються переважно асиметричній позитивній - контрарній протилежності: формо: реалізації опозиції для антонімів як основних компонентів негішлікаціонального континууму є симетрична та асиметри на антонімічна пара, яка може виступати також у вигляді г дуальної опозиції. У семантичному просторі негімплікаці он ни континуумі в семантичні відношення є основою контрадикт ного /детермінованого й реципрокного/ і конверсивного мі роконтинууїлів, а відношення асиметричні в основою контрар го й комплементарного мі кроконтинуумі в.

У главі "ди*еренційні континууми" розглядаються такі типи Я'Ж, яким властиві зближення значень не в меках одне семантичного ряду, як в інтеграційних континуумах, а мім мант,,ч;-глї,:і; рядами. За властивостями ґ; структурним казантг ¿онпш дифереі-щіальних сен такі КОНТПНууЮІ поділяються не конотатіївно-слгкі ? і кативні й щункці онально-стратифі каці йі-ІІерші моїкуть бути зцотивкими, аксі о логічними й експресив: ми, а другі - ^ункціопально-стильовими, узуально-стилі с:; надз й теюіорально-локатиБгГими.

У параграфі "Конотативно-сигні Ггікативні контицууш" аналізується специфіка диференціального конотативно-сигн: катквного мікроконтинууму, яка полягає в тoi.iy, що він по нує лексичні одншщі не за значенням, а за "спі взначенпяі тобто конотацією. Це пов’язане з експресивним, асоціатив: відтінками значення, а також із зміною об’єму або змісту лексичного поняття, тобто з конотативними і сигніфікати^ ми значеннями.

Експресивний мікроконтинуум об'єднує лексико-семанг ні одиниці, які позначають кількісно-оцінну міру будь-як ознаки. Він може бути унарним синоніиичним /за однією по тивною ознакою/ і бінарним антонімічним /за декількома о зиційними ознаками/ у двох різновидах: симетричному /при відсутності градуального центра/ та асиметричному /при н

ності градуального центра/. -

Емотивний континуум складається із слів, що позначають якості, почуття, властивості, звуконаслідування за допомогою морфологічних, стилістичних, конотативно-прагматичних засобів, які переключають денотативний аспект лексичного значення в прагмонімічний, маркуючи дане значення в певному конотативно-стилістичному регістрі з відповідною диференціальною ознакою/семою.

Аксіологічний мікроконтинуум утворюють слова, ЛСВ яких мають сигніфікативннй і маркований прагматично-оцінний компоненти як елементи двочленної семантичної структури, пов’язаної з модальною рамкою типу М. що є Р. де М репрезентує емоційно-естетичне відношення, а Р - поняттєвий зміст у мові /сигніфікативне значення/. Оцінний зміст семантичного простору аксіологічного мікроконтинууму реалізується переважно у мовленні й входить до складу загальної мовної ком-петенці ї.

У параграфі "£ункці онально-стратифі каці йні мікроконти-нууми" розглядаються такі пласти лексичної системи мови, лексико-семантичні одиниці яких одночасно визначаються за системними й функці ональними параметрами, зокрема функціонально-стильовим, узуально-стилістичниьі і темпорально-лока-тивним, зумовленими репрезентацією можливості семантичної тотожності як діахронічного, так і синхронічного характеру.

У функціопально-стильовий мікроконтинуум поєднуються переважно міжфункці о:-;альні синоніми. Це марковані омосеміч-ні одиниці, якій властива отратифікозаність за конкретними функціональними с^нлп-.дн Г: синтаксична кзсуі'існість зживання

з мовленні. Специфіка га::ого і:онткнууі.$' полягас в тому, що його сзма;:т"гпростір маніфестує передусім ідеографічну /парадигматичну/ денотату,в> ¡у синонімію елешнтів загальновживаної лексики :а етично :і руп-щіопально марнованої лексики /терні н';л:їгіч:-:ої, професійної та тлргенізми и арго-тизми/.

Узуалько-и?:‘.лі стг-пі::-:;: :л крокоі-гепі-г/уи визначаються як влу тріаньостильоза с::мо:іі;/.іі:а. Параметри, за якими він відрізняється ВІД фу 1ЖЦІ ональко- 07 ильо вого мі кроконтинуу’ду, мають подвійну природу: або функціонально-стилістичну, або

- зо -

темпорально-локатквну, або оказіонально-стильову. Системна спільність таких параметрів - в їх стилістичній маркованост в конкретному часовому узусі, зокрема на фоні функціональних стилей літературної мови.

Узуальні й стилістичні регістри узуально-стилістичного мікроконтинууму в аплікативному аспекті характеризуються за стилістичною маркованістю, яка пов’язана з узусом, норматиі но-стильовою кодифікацією. В узуально-стилістичних регістре відбивається, з одного боку, семантико-стилістичне забарвлє ня слова з позщій його належності до таких конотативно ма] кованих функціональних стилей, яь: розмазне .мовлення, гхростс річчя, поетичне мовлені;::. З другого боку, у сенантпчнмзу просторі узуально-стилістичного мі кроконтинууїлу виранаггьс^ також ступінь узуальності синонімі в з позицій активності/ш сизності вживання, зокрема ікковаційності або архаїчності, а також обмеженості територіального псимрення.

Темпооально-локатнвний ¡.¡ікрсконті-пуум характеризугтьсі за часовими й просторовими параметрами. Тут вживання слова зизначапться за його належністю до активного або пасивного фонду словника /інновації та архаїзми/. Локативні регістри перш за все відповідають трьом типам фу:гкціопальних лєкси-ко-семантичних груп слів, які кодифікуються за такими параметрами: І/територіальна обмеженість /діалектизми/, 2/функ-ціонально-стильова обмеженість /професіоналізми й термінолі гічно-професійна лексика, жаргонізми й арготизми/, 3/узуал: ко-стилістична обмеженість /нелітературно-розмовна лексика.

У четвертому розділі "Категорії лексичної семантики в аспекті контрастивної лінгвістики й контенсивної типології категорії лексичної семантики розглядаються як засіб ідіо— мовної інтерпретації картини світу.

У главі "Контрастивно-типологічне дослідження категорій лексичної семантики” контенсивна типологія характеризу ється як теоретична основа дослідження категорій лексичної семантики.

Контрастивний аналіз категорій лексичної семантики ба зується на встановленні контенсіональної /мовно-референтно ізоглосії, яка пов’язана з усіма рівнями семантичного чоти рикутника. Всі інші операції основані, перш за все, на си

- ЗІ -

гніфікативному значенні, до якого входять не лише когнітив-ні ознаки, але й індуковані, тобто з актуалізацією імпліцит-них сем.

У главі "Типологія лексико-семантичних ізоглос" розглядаються проблеми виявлення контенсіональної /мовно-референтної/ ізоглосії та екстенсіональної ізосемії.

Специфіка встановлення контенсіональної ізоглосії полягає в тому, що її основу складає інтенсіонально-імплікаціо-нальна ізосемія як сукупність ядерних, облігаторних сем і певного периферійного оточення. Це відбивається переважно у валентностних властивостях слова й пов’язане з аплікативним виміром лексичного значення. Тому подальший контрастивний аналіз контенсіональних значень з позицій їх інтенсіонально-імплікаціонального /ядерно-периферійного/ складу передбачав дослідження лексико-семангичних ізоглос за такими параметрами: відповідність/невідповідність семантичних структур слів/ основних значень, 2/відповідність/невїдповідність головних значень, З/відповідність/невідповідність структурного значення, 4/відповідність/невгдповідність за функціонально-стильовими характеристиками й нормативністю/ненормативністю.

Екстенсіональна ізосемія - це система аналогів мовленнєвої реалізації семантичного змісту, тому її встановлення передбачає зіставлення об’ємів понять, по-перше, за контенсіо-нальними й енстенсіональними ознаками /контенсіональна тотожність - збіг понять/; по-друге, - за облігаторними й факультативними імплінаціональними ознаками /тотожність облігаторних периферійних сем - збіг за змістом, факультативних -за функцією/.

Екстенсіональна ізосемія поєднує слова за ізоморфними засобами лексико-семантичних транспозицій /переносним вживанням/, а також за типом або характером слабкого імплікаціо-налу, тобто кононацією. Екстенсіональна ізосемія, реалізукь чись у переносних слововживаннях, за засобом відтворення виступає переважно у вигляді метафоричного переносу, який у різних мовах визначається: а/можливістю/неможливістю семантичної транспозиції, б/вибором диференційних сем для трансформування їх в архісему, в/семантичним об’ємом слів. Тому екстенсіонально тотожні слова розрізняються за інтенсіоналом /смислом/ у процесі актуалізації в мовленні.

Специфіка екстенсі опальної ізосемії за слабким імилі ціоналом полягає в імпліцитному характері конотації.

У главі "Типологія уніве реалій лексико-семантичного рі вня мови" запропонована система лексико-семантичних уні версалій на матеріалі слов’янських мов, в основу якої пок дені два принципи: І/структурація за схемою "центр - пери рія" і 2/асиметрія співвідношення між означуючим і означу ним. Сфера дії універсалії "асиметрія між означуваним і о чуючим" реалізується в інтрамовному й в інтермовному аспе тах.

Власне імплікаційними універсалі ями можна вважати ті тегорії, які передбачають певну залежність між значенням /десигнатами або десигнаторами/.

Універсалії лексико-семантичного рівня за характеров семантичних відношень поділяються на три групи: І/функціс пально-варіативні, 2/структурно-семантичні й 3/власне імп каційні.

У висновках узагальнюються основні результати дисеря цінного дослідження.

Основні положення дисертації представлені в таких гту блікаціях;

Г. Типологія категорій лексичної семантики. - K.: Kt ський державний лінгвістичний університет, 1996. - 294 с.

2. Контрастивна лінгвістика і проблема інтерпретації паралельних текстів//Текст и методика его анализа. Матері-лы УТІ международной научной конференции по проблемам сема тических исследований. - Ч.І. Теоретические основы линге тики текста. - Харьков: ХГПУ, 1994. - С.23-26.

З.КатегоріЇ лексичної семантики в хронотопі//Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення, міжособової та міжкуі турної комунікації. - Хар-ків: Константа, 1996. - С.58-6С

4. Системно-структурна організація експресивного суС континууму//Язык и культура. 4-я международная конференщ Материалы. - Ч.І. - К.: Институт международных отношений, 1996. - С.159-166.

5. Об эстетической функции ингимизации в художестве} ном тексте//Функція в мові, логіці та математиці /До 100-річчя К.Айдукевича/. - Тернопіль, 1990. - С.І0І-І04.

6. Контрастивний аналіз лексичного значення: екстен-сіональна ізосемія//Мови європейського культурного ареалу: проблеми розвитку і взаємодії. - К.: Київськ. ун-т ім. Тараса Шевченка, 1995. - С.32.

7. Загальне значення як категорія контрастивної лінгвістики/ /Міжнародна наукова конференція до ІОО-річчя Ю.Р.Ку-риловича. - Львів: "Студії", 1995. - С.51-52.

8. Слов'янські лексико-семантичні ізоглоси: проблеми лінгвістичної інтерпретації/Ліроблеми зіставної семантики. -К.: КДЛУ, 1995. - С.50-51.

9. Упорядкування термінів з контрастивної лінгвістики Ю.О.Жлуктенком//Українсь:ка термінологія і сучасність. -К.: НАН України, 1996. - С.І9.

10. Лексико-семантичні транспозиці ї знакового значення слова//Актуальні питання сучасної фїлол°ггї. Міжнародна наукова конференція пам'яті проф. А.О.Білецького /І9ІІ-І995/.-

Національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 1996. - С.І9.

11. Континуумний підхід до вивчення категорій лексичної земантики/ЛІровідні лінгвістичні концепції кінця XX століття. - Львів, 1996. - С.81-82.

12. Сравнительный анализ лингвистических средств инти-тзацт в художественной прозе М.Ю.Лермонтова и Т.Г.Шевчен-<о//Актуальные вопросы современного лермонтоведения. Языкознание. -К.: Изд-во Киевск. ун-та, 1989. - С .10-11.

13. Про один з аспектів контрастивістики//Актуальні іигання слов’янської філології і педагогіки. - Бердянськ,

[993. - С.ІО-ІІ.

14. Изучение художественного текста методами структурой типологии//Филологические очерни. - Бердянск, 1992. -:.16.

15. Структура речевих актов в повести А.П.Чехова "Степь".

■ Харьков, 1988. - б с. - Деп. в ИНИОН АН СССР 14.II.88 г.,

? 36093. - /у співавторстві/.

16.Лексико-семантичний континуум як провідна структура ;ексичного рівня. - Киев, 1995. - 51 с. Деп. в ГНІБ Украины ■0.05.95, Р 1559 - Ук95.

Денисова С.П.

Типология категорий лексической семантики.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.15 - общее языкознание, 10.02.02 - русский язык. Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1996.

В работе исследуется типология категорий лексической семантики в контексте системных связей в лексической структуре славянских языков. Обосновано понятие лексико-семантического континуума, определен корпус лексико-семантических универсалий, выявлены контенсиональные изоглоссы и экстенсиональные изосемы славянского лексико-семантического пространства.

Deniso-va S.P. Typology of the Iiategory of Lexical Semantics.

The thesis is submitted for the Doktor degree on specialization 1o.02.15 - Generation, linguistics,

10.02.02 - Russian language. Kiev Taras Shevchenko University. Kiev, 1996»

The paper investigates the typology of the categories of lexical semantics in context of systematic coatects in lexical structure of Slavonic languages.

The concept of lexico-semantic continuum is motivated; the frame of lexico-semantic universals is determined; the contensional isoglossaries and extensional isosemas of Slavonic lexico-semantic space are offered.

Ключові слова: категорія лексичної семантики, лексико-семантичний континуум, лексико-семантична структура слова, лексико-семантична транспозиція, контенсивна типологія, контенсіональна ізоглоса, екстенсіональна ізосема, дистрибуція, валентність, функція.