автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Типы объединения как элемент исторического процесса (социально-философский анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Типы объединения как элемент исторического процесса (социально-философский анализ)"

1*1 В ии

18 дпр да

інститут філософі 1 АН України

. На прана* рукопису МЮНИШ) ТЕТЯНА НЙШЛ1Й1Л

ТИПИ СПІЛКУВАННЯ ЯК ЕЛЕНЕНГ ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ (Соціально-філософський аналіз»

Саепіальність-оз.оо. И-сапіальна філософія

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЯРТЛЯІ1 на здобуття вченого ступеня кандидата філософських пат

Київ - 1999

Робота виконана в секторі філософі ї і сто і ні ї иіддиіу соаіахьної ФілосоН інституту філософі! Ай України

Науковий керівник - №ИШ с. д,, доктор філософській наук

Офіційні опонент»:

ГОРСЬКИЯ в. С.. доктор * і лософсьюи наук. професор; КОСТЕНКО н. В., кандидат ФійосоФьких иаук, докторант . інституту соціології АН Україшг.

•Аровідна організація: Центр гукані тарної освіти АН України.

Захист відбудеться 29 квітня 1994 р. о _Л_— год. на ,засіданні,Спеяіалізованої вченої ради Д.Оі.25.03. в інституті філософії А11 України за адресш: Київ, вул. Трьохсвятатедьсь-ка. 4.

з дисертації» ножна ознайомитись в бібліотеці інституту філософи ан України. •

• Автореферат розіслано_________________:______:_199%. р,

ВЧЕНИЙ СЕКРЕТАР -Спеціалізованої ради /і - І.В. ШйЧКНХО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

актуальність дослідінш. нагальні питання суспільної розбудови як ніколи радіше потребують для свого вирішеная Відповідних теоретичних дослідіень. які У кожному розвиненому суспільтві посідають чільне нісае. Особливо, якио . яе стосується такої надзвичайно важливої сФерн життя як спілкування. Сане у певних типах спілкування втілюється :шіст безпосередніх настроїв людей, їх карального і есетичного почування. а відтак, відтворюється певний стан суспільства, його ли-пе. •

Досить зауважити. шо саме у спілкуванні виявляється і сто-ричність і стійкість певної л міської спільності. Як шні спілкуються поніж собою., такім же чином суспільство постає у планетарній єдності. Дослідження існуючих в історії типів спілкування, засвоєння важливих швіяізадійних уроків зродхєн-ня, а не руйпадії Ґ занепаду с непересічнім 'завданням

ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДУНКИ. ,

Суспільна дунка віє тривалий час напрапьовус натеріаи для осмислення мети, законів і принципів історичного процесу. Вона невпинно закладає у підстави історичного поступу ідеали блага, добра., справедливості, відшукує засоби боротьби із проявами зла в історії, намагається обгрунтувати можливості застосування ідеї досконалості У суспільних відносинах. Ці теоретичні добутки впливають на наше усвідомлення нісая і ролі людини в. історичнону процесі, значення для неї історії батьківшйш, роду. а також надають людині ідвая майбутності , впевненості у прийдешньому дні, суспільство, яо позбавлене історичного Ідеалу. нета і у спілкуванні своїх громадян виявляє переживання песимістичних настроїв. нестійкості і нетривалості. Водночас сане усвідонлешт історичних проявів непевності СУСПІЛЬНОГО розвитку, втілене як ті чи інші історичні тини свідкування, дає пан зногу свідоно сксригувзти власні настрої і почування, обминуте пастки занепадг. . .

Питання виявлення історичних типів спілкування, дослідження методології експяікаяії їх з історії соціального

. - г - ' ■ •

розвитку, можливості застосування добутків у безпосередньому житті е надзвичайно актуальними для суспільного сьогодення, коли закладаються основи наяого історичного майбутнього.

СТАН НАУКОВОЇ ОПРАЦЮВАЛОСЯ ПРОЕЛЕШі. Важливим завданням будь-якої з теоретичних побудов с чітке означення власних підстав. Але саме пе завдання і стає поііеи. навколо якого точаться суперечки, надзвичайно «агонии кроком. в історії філософі і стало кантіанське ‘розлучення* етики з власне філософією і релігією» галузями, які мають незаперечне осібне підгрунтя, і до' яких на протягом триішого часу була, прилучена етика. Дето подібне відбувається і з соцІально-ФіяосоФсько» галуззю знання. І якшо виокренлення суспільно-філософських теорій у світовій дунві розпочалося те з 20-30 р. XX ст.« то вітчизняні, відповідники ледь. ТОРУЮТЬ собі ШЛЯХ, ВИПЛУТУЮЧИСЬ Із тенет “єдино ножливоі універсальноі" філософії марксизму. Подібна ситуаяія призводить ло того, во питання спілкування розглядають у гранично можливому діапазоні галузей знання, де кожна з них галузей намагається охопити явише спілкування власною підставою. Відповіді» зрощзоться.і часон протилежні уяви про місце і роль спілкування, його функціональну специфіку. Не заперечуючи тісного зв'язку явииа спілкування із, зішнян. етикою, релігією, ПСИХОЛОГІЄЮ. ПРИРОДНИЧОЮ сферою, автор все ж наголошує на,тону, шо власне.коріння явиша сйілку-яашія сягає у суспільну дійсність, яка еана є багатонірно» і відбивається не в одній, а в багатьох соціальних теоріях. Це в свою чергу пояснює той неймовірний яолісенантизи категорії спілкування, який іноді позбавляє можливості аутентичного її усвідомлення і практичного використання. , ..

Подібна підставою недиференційованість, зумовлює використання дослідниками при розгляді пгоблени спілкування понять і категорій практично з усіх зазначених галузей. А той Факт, шо знання яро них зорганізоване па засадах законів і принципів співвідношення Форн знання як едино і гаї етимолог і чно і системи, визначас специфічний гносеологічний відтінок у дослідженні усіх можлишх проявів спілкування. Тому у сопіллі,по-філософських теоріях значне ніспе відведене проблемам,не йіще похідним від безпосереднього розгляду зністу спілкування, а й

• ■ . - І - ■ відповідний методам і засобам соці.ільно-ФілосоФського пізнання. які істотно відрізняються.від позитивно наукових та від логіко-філософських . принцип історизму, заключений у методологічних"підвалинах соціально-філософських теорій визначає характерну особливість таких Форм пізнання як форни історичного пізнання, де преднетои постають явище спілкування у його суспільній Форні, закони і типи історичних перетворень та конкретно-історичні засоби дослідження суспільства. .

Загальною властивість соціально-ФілосоФських теорій є безумовне орудування категоріяни “історичним процес*. * Форни суспільства* та "спілкування", як.виразникон активного зв’язку поніж складовини соціальної дійсності. Одііак синтетичне відношення ой* категорій практично не досліджувалося як специфічний об*скт(лише порізно і безвідносно до базових підстав соціальних теорій, .

Йожяа виокреяити три шаблі у розвитку найближчих філософських теорій,, починаючи Із 1.канта, який вперше теоретично обгрунтував ідею всесвітньо-історичного процесу. На першому шаблі.ножна об'єднати дослідження незалежних підстав розвиті в історії як соціального поступу. Вони представлені роботами Канта. Фіхте, Гете, Йемінга, Гердера, Гегеля, Фейербаха та іл. Другий складають дослідження вже власне соціологічних концептів соціального буття, де відшукуються специфічні; об’сктй досліджень і Створюються нові системи дослідницьких операція, переосмислюються іманентні закони історичного розвитку, ці аралі характеризуються двоїсті сто теоретичних . підстав, де власне-ФіяосоФський і власне-соаіолоГічний елементи перебувають у синкретизованону стані. Цей каьель уособлений іиенани ХМаркса із цілокупно» традицією марксизму.' російськими відповідниками на чолі з П. і. Мовгородаешн., Б, н. чичс-рі ии, р. ю. Мпперон, 11 я. Гротом, Е. л. Радловим, іі.м. Ні люковим та ін. третій табель репрезентується ирааіами. автори яких будують власні теорії на власне соціологічнону матеріалі, застосовуючи іманентні предмету та філософсько-історичні негоди дослідження Глитає побіжно ПОСЛУГОВУЮЧИСЬ СУТО філософськими ідеяии ІСТОРИЧНОГО процесу. До цього напрямку належать і йена О.Іпенглера, П.Сорокіна, Р. Дж.Коллінгвуда, А.Дж.іШі5і, ЛФейра та ін. .

~ ч - .

ШЗСЙІДКУ. ПРООЛЄИИ СУСИ іЛЬИО'ІСТОРИЧНОГО ПРОШКУ і теорії історичного візнання стають осередком новоі галузі думки. Об'єднує П ге , шоу безпосередньому дослідженні голосним об’єктом е лте спілкуванні індивідів, які цим шляхом утворюють різні ткни спільності. Закони і принципи взаємовідношення цих тииі В , ЇХ ІСТОРИЧНІ зміни і обгрунтування мети цих перетворень утворюють складові соціально-і сторичноі теорії.

Відповідно означується і ситуація із категорією спілкування. Іоден з дослідників соціальних проблем не обходить увагою питання спілкування, але систематичного обгрунтування цього явища не здійснене. Категорія спілкування с унікальною у тому розумінні, шо вона єдина притаманна історичному процесу категорія, яка не мас власного історичного втілення у теоріях. Це вояшоється. очевидно, тим, то, розглядаючи фактично спілкування дослідник інгєрвригус його за тин чи тни втіленням спілкування в іншому сопіальному процесі - праді. пізнанні, обніпі тото. Зумовлюючи історизм соціальної дійсност^ спілкування досі не набуло історизму у власному розумінні і видозмінах Тому питання співвідношення теорії історичного процесу і пісня і роді у ньому явиша спілкування все ше чекають на окремі дослідження, інструментарії для дослідження представлені у теоріях історичного процесу, котрі зумовлюють класифікаційні і тиаологїзашйні ознаки явииа спілкування відповідно до власних теоретичних підстав. .

. Аспекти загальнотеоретичного вирішення проблеми тиао-яогізадіі історичного «із зазначеного змісту - суспільного) матеріалу спочатку досліджувались переважно зарубіжними нау-ковшша. їх розглядали філософи історії і історики науки Зікмель. итамлер, дюркгейм. Понвер, геипель, Нагель та інші. Проблему застосування принципу історизму у визначенні підстав типологізааП Форм спілкування найпродуктивніше розглянули дослідники структури історичної теорії. Традиційно цей напрямок охоплює також питання історичного пояснення і об'єктивності історичного пізнання. Таким чином, апріорний аринаип історизму у безпосередній (а не теоретичній) дійсності пєрєт-: вюрьвацся на оь'скт окремого дослідження, до матеріалом виявлялися певні, типи спілкування. Питання структури історичної теорі ї аналізувалися ‘Г. М. Івановим, А. И. Коршуновим, ю. А. Петро-

- 6 ■ . вин,л. I. Уварокин, В. И. Косолаповим. Є.Н. Лоочс, о. С Уй(>о та Іншими. із зарубіжних дослідників значні добутки отошли Р.Діль-тей, Г. ГІККЄРГ, К. КР0ЧЄ. 1'. Дх. К0ЛЛІ11ГГІ7Д, к. Беккер. Ч. БІГЛ.

A. Дж. тонны. л. фовр. осібно питання і сторичного пояснення за-

торкувзлись К. Гениелем, У. Дресн. з.Лільгеси, А. Норкон, Ц. йап-дельбауном, А. г.чт’Ф Піке ден. Д. Портером, у. Уолшен та ін. Ні х автори досліджували І проблем об'єктивності [сторичного пізнання. •

Важлшшк добутком у нежах постиарксистського тлумачення соціальної дептніпованості явиш спілкування стали праці радянських і вітчизняних дослідників; Ниии обстоювались два основні підколи: діяльні спий та інформаційний. Перлий узгоджував спілкування із класичною марксистською схеноо за пргашипон виробничої діяльності індивідів та сукупні сто притаманних їй зв'язків. Другий, діалектично розширюючи поле виробничих стосунків у системи суспільній зв'язків, витлумачував спілкування як обніа інформацією, або ж відшукував для спілкування образно-знакові Форш втілення.- Діяльнісний підхід досліджували А. А. Врудішя.г, с. Батішев та ін.: інФорианійкий обстоювався О.С. Уйбо.ю. Д.1ІРИЛЮКОМ. та ін.. Різні аспекти соціально і детермінованості явила спілкування розглянуті у врзяях Л. Н. Архангельского. о, л. Бодальова. 0. о. Леонтьева. ;в. Ф. локона, в. д. Паригіна. відповідні логіко-пізнавлльні аспекти * теорій соціальної дійсності і явишз спілкуваняя досліджували Я. С,каган. В. В. Лаяіиький. і. А. Яайзєль. Г,А.Лсвік. К.Н. лсбутіїї,

Н. о, Яавиюк. В. С. Стьопі н. н. Г. Яропєвсьші, о. П. Огурпов, С Я. Хайтун; проблеми соціального аспекту діяльності Г. І.Горак. II. В. Иотрошилова. В. 1. Толе тих, П. В. Коші і н, в. А. Лекторський.

B. і.йинкарук, О. І. Янеігко; пробленл методології соціального

пізнання і.В,Еойченко, В. 1.Купєнко: проблени пізнання та його діалогічного аспекту Є. Е. Еистридький, С.Б. Кримський, в. К. Шианов. Н. Н. Касті и» В. С. ВІ блер. П. П. Гайденко, В. С. Горський, А. Я. Гуревич, В. в. ктпаков та і н. .

Таким чиноя, зарубіжна і вітчизняна Філософська думка наПт рашовала значний теоретичний матеріал. Однак відкритим залива с ьтея нйтаиня співвідішення явища спілкування й Історичного пронесу у іх спегоіФічнону І самостійному винірі. Рівнозначним е і питання суб'єкта суспільного пізнання, його атрибуті» і

■- ь - . . • . , • • .

властивостей, а відтак і наявності специфічній історичних доглядів ке неможливий реджиіонізн до усталених науковознаичих теоретичних парадігн. Первинне впорядкування наявних, але відмінних одна від одної суспільних ’історій" та визначення значення для них явила спілкування і окреслило тен/ запропонованого ДОСЛІДХЄГОіЯ. . .

МЕГГА і ЗАВЯАЙИ ДИСЕРТАЦІЇ. Иетою дисертації е дослідження різнонзнітних теорій історичного процесу, іх підстав та. прита-напних методологій історичного пізнання, де явише спілкування відігрзе роль складової підстави ч зображенні' суспільної дійсності, а також, відповідної тииояогізааіі свідкування за належністю до тісі чи іншої суспільно-ФілосоФськоі теорії. Реалізація пі£І нета спонукала до вирішення таких завдань:

- Дослідити ознаки функціональної особливості явша спілку-

вання в наявних концепціях історичного пронесу, визначити РІЗНОВИДИ обгрунтувань ІСТОРИЧНОГО процесу ЯК РОЗВИТКУ СУСВІЛЬНОІ дійсності, втілені У суспільно-філософських теоріях. .

- Провести аналіз Фори суспільного пізнання відповідних суспільно-історичний тєоріян. і окреслити иоіливості позанауко-ВОІ’О розгляду історичних типів спілкування.

- Обгрунтувати проблему теоретичпого застосування приношу

історизна у визначенні підстав для тияологізадії фори спілкування. . ' .

- Дослідити структурні складові історичноі теорії і її ножли-вості для ттошогізаніі япка спілкування в історії;питання істогичної інтепрггааіі; об'єктивності і сторичного пі знання; структури нентальності.

ИБГОПОЛОПЧИУ ТА ТЮР СТИЧНУ ОСНОВУ дисертаційного дослідхення становлять праві, присвячені Фактологічному зобра-кенно історичного • пронесу, праві з нетодологічних питань ФІЛОСОФІЇ історії, досліджепня сучасник нетодологів науки.

Опрацьовуючи тену, автор спирався на розробки з питань історичного процесу І теорії ІСТОРИЧНОГО ярояссу, ВИКОРИСТОвував літературу з методологічпих питань науки, культурології, лінгвістики, праді, присвячені вробленая специфіки та природи філософського знання. Значне нісае відведене критичним ррачян сучасних вітчизняних дослідників в галузі суспільно-Історичних

■ “ 7 - .

проблей. .

джерелознавчою базою дослідження стали основоположні праді з філософії історії та історичного процесу (як вітчизняних. так і зарубіжних авторіш.

НАУКОВА НОВИЗНА дисертааі і полягас у тону, шо вперше безпосередньо досліджена проблема тилологізадії явиш спілкування як виокремленої Складової історичного процесу та визначені можливості різноманітних соціально-філософських теорій у досягненні зазначеної кета. Важливим добутком дисертації е попередній аналіз концепцій історичного процесу, а відтак і означення теоретично обгрунтований відповідних Форм суспільно! дійсності, які окреслюють характерні властивості тих чи ішшх типів історичного спілкування.

Не твердження ноже бути конкретизоване у ' ’

ЇКШ. ШО ПРОІЮНУиТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ:

- У аутентичних соціально-ФілосоФськик концепціях явищу

спі дкуішша надасться одне з першочергових значень у обгрунтуванні висхідної точки історичного процесу. ' Надзвичайно важливого зпачеїшя набУвас шітапяя летерніноваиості відповідних форм спілкування содіальпошійсністо. Водпочас, про по свідчать сучасні сояіааьно-філософські концепції, теоретичне Відтворення історичних властітостен фори соціальної дійсності зазнас зворотнього- впливу з боку експлікованих властивостей певних типів спілкувзння. Це твердження деталізується у такій Форішіі: певні історичні Форни суспільства унаочнюють над за -гальпіяі класи подїбтк у спілкуванні спільностей, але лизе втюкрендаяе дослідження історнчшіх пшіз спілкування дас можливість аіліош рознехопувата ісгоимяі суспільні об'єднання і вдапачатл закони їх генезису та наступності як поступу історичного ароассУ. ' ' ' ■.

- Не яіяиоштя с виразникон діалектики застосування класифікаційних та таиологізадійних нетелі в у дослідженні ятя соціальної дійсності. Класифікація сопідяьщіх Форі* свідкування і встановлення їх зв'язку з ішшш Фогяаии сояіадьної дійсності можлива ляше толі, коли, завдячуючи тияояогізааїї явиш сяілкуалиня. накопичений терЕшшиа ватері ая для обгрунтування існування в історії авгоиокню: суспільних об'єднань, які иають всі ознаки певної Фоті суспільства. Шйзагалілішз тео-

■ (і -$>етична соціальна пері одівані я історичного пронесу залежить від встановлених 4орн слідкування. а Діалектика тшіо-логізапійких і класифікаційних методів виявляється у 'гону, шо у межах означеної, теоретичної систени розвитку безперервно відбувається накопичення і перегрупування історичного матеріалу, який- конкретизується у формах соціального знання. Такни чинон, у виокремленні нових історичних тип і її спілкування матеріалізується принцип неперервності суспільного розвитку. Цей процес відтворюється у соціально-ФіпосоФських теоріях як противага суто розсудковий, дискретнин принципам побудов і теорій ІСТОРИЧНОГО. процесу.

- Зазначена- суперечність деталізуються у двоступііічатону. системному відтворенні РОЛІ і ніспя типів спілкування в історичному пропєсі. Класифікація Форн суспільної дійсності в •ІСТОРІЇ породі У с існування ВІДНІІЩИХ ІСТОРІЙ, у яких обгрунтовується та чи інша періодизація в залежності від.базових фори . спілкування: лінійна, циклічна, Формаційна, цивілізадійла. Відповідно градуюються і похідні-Формі різних рівнів зазначених систем, зв'язки ионїк шши забезпечус нєвєрєрішє відтворення тинів спілкування, яке ЗГОДОИ ПРИЗВОДИТЬ до перегляду класифікаційних форнатишінх прнвштів. Другий иа'ьель охоплює нестрлтраі загалькосистенлі зв'язки, які обіймають цариау безпосередній Форм існування. Внокренлштася типи спілкування за відношенням суб”скт-суб*єктаг індивіда- групи, групи-сніль-. нот , снільаом - класу, каасу - суспільства, етнічних спільностей, йааіонзльних, Расових, народних, культурних, зміст якйх відгііорасться у еодєшшх вроявак яеїша спілкування.

-V відповішісну ракурсі певні факти історичного лроеєсу штз-аявться як вуразшїкк тих чи іншій проявів спілкування в історії-, ерктаканні теорії історичного сі знання яршшаяи групування Фактів історичного процесу як історичних Фори спілкування утворюють аідгрунти для типоаогізаціі явиш спілкувасяя.

«і певні типи, узгоджені відповшійн теорії ІСТОРИЧНОГО пізнання чзшон - £ підставою для узагальнення теорії історичного пізнання ЯК ВОСТУНУ СУСПІЛЬНОЇ ДІЙСНОСТІ. ■

ОГї'УКТУМ ТОШГй. структура дисертаїн і обумовлена метою і ззидаиншн косаілженпа. Робота складається із вступу, двох роздіеів. шевощсів, бібліографічного списку, структура і-

послідовність яких відпшідас внутрішній лоріиі опрашоиашія

ТОНИ.

основини зміст роілгги.

V ВСТУПІ обгрунтовується актуальність тени дослідження, визначається стан і і теоретичного опрацювання. формулюється мета тз завдання дослідження, його методологічна підстава. Такої заторкнуті питання про практичну доцільность дисертації і подальші перспективи у вивченні прооленатики спілкування та історичного пропесу. '

НЕРИИй РОЗДІЛ. - "Проблема спілкування та способи П вирішення у сучасних соціально-філософських теоріях* складається з трьох параграфів: "Явише спілкування та його роль і місце у сучасних західник філософських теорія*", "Зако-нонірііості вії я із і а спілкування у суспільній дійсності* та 'йох-лішості теорії сопіаяьпого детермінізму у типояогізацП явиша спілкування”. необхідність написання першого параграфу полягає у тону, шо сучасна світом філософсько-і сторична наука вже тривалий час викорнстовус терміни і поняття, шо суттєво відрізняється від вітчизняний відповідників шодо означеної проблеии. Аналізу піддаються гри головних поняття, які у власнії! теоретичній'вагомості визначають логічний зніст запропонованої теш ( "ІСТОРИЧНИЙ процес', 'суспільство", “спілкування"). .

Яослідїєшш матеріалу показує, ао у сучасних західних КОІІЦЄСЦІ ях існує три основних підходи до розгляду явиша спілкування, к.ясперс. досліджуючи питання суспільного буття, зугошпсться на понятті "екзистенція", яке І £ відповідником сутності всього існуючого, першопричиною % "екзистенції" ВІ11 Евахас комунікацію, У якій огт і (ігт-я-кскуиі капі і с сторонами єдиного явиша. нсперс ошісус три типи соціальності, три саосоои організації суспільства, кожному з яких відповідає власний тип комунікації. знання про "екзистеїші»* ножливе лоте як вирішення про&лени розуну та екзистенції у сфері комунікації, ио в ідеалі мусить никяикати до аиття стан екзистенціальної конунікааіі. цей стан і с для к. Ясперса іяеаль-всю підставою , нетою історичного розвитку, або ж утворення

- Ю -

сусшльсті, шо грунтується на засадах екзистенціальної ко-ияіікаці і. ’

^ свосіідиин допсонсіішін філософської концепції К.Ясперса с концеидія 'діалогічної антропології’ (1. £уьера, у шсіи зросли на сирооа подолання 'монопогізну* екзистенціальної конунікаиіі Ясперса. "Діалог" як знаково-лінгвістичне спілкування с дише иерввдшик пропвои діисноі комунікації. Ьо, доповнеїшй релігійши аспектом. цей діалог нусйть привести до утворенні) КИРИХ СТОСУНКІВ ніж . людьми, з яких ноже з Формуватися сиіяшість нового типу, нов^а соніальн-га сфера. ця сфера, на дунку ііубера, можлива на шляхах встановлення “аутентичного соціалізму* як динамічного процесу становлення людської спільності. и»:а базується на відновленні "органічних зв'язків ніж індивідами і глибинним рівнем існування*. її метор е 'людська .комунікація" безвосерешс. спілкування особистостей, “охоплених одній 6УТТНМ*. .

Діалектичну відмінність нзе концепція е.Левіиаса. який шпилиш ні- розгаадас пройяенй.співзідноиеана * істогачиїш щадас -сусиіііьстесі - спілкування*. а. перебуваючи па позиціях персоналізну. поиінус яше комунікативні зв'язки особи із.аев-шаш явищами дійсності, досвід спілкування для- девінаса не зшанться до ооласті знання. Він вшшкас як зверненість однісі субЧкпівиості до іншоі. Людське спілкування, за /Іевінасон, не Фпікшоііаяі.ие, воно суцільно етазоване. Тону ставлення до ^ *іі»го* с нехею траисцендеіші і 1 нас сенс лише тону, шо він $ і кеш належить світу історичному і визначає його нежі.

; 5ЮДІ6НУ ж концепцію вибудовує И. Нєрло-ііоіггі. але спілкування він розглядає як "ліигвістичшш досвід людства"., . який є ішйідшн) досягненням , і ставним показником історичності. ТР-ааСйеийУваїшя, а також с джерелом розвитку людської. культури. У йійотаву аішізз він закладає ідею і нтерсуб'с істинності, &е шиша розглядається як така, що спілкується, як *успілкс,па-);е буга*. . . ' • ’ '

. ' Такіін чином киявліттьса три суттєвих Підходи до цроолеми

Ісщіячїіого розгаіаня сгіілкуваиня. Але слід зазначити, шоу заюгшах концепт ях с-аі-йкуваиіи иереважно ототожнйсться з ко-н«а«заіїе. Кймдана їамзжша суб'Ект-ой'сктнік відношень зу-нвеізх: І са«?«аФіадш «ей9Яік зазначиш копчена» й. Попри иаиа-

гліпі закласти у розумі чи» сутності ьуттй Фактор пні лкугання, дійсне дослідження історичііоі типопогізапі і того’ імдипшого ЯІІШіИ ВІЛСГШС. Чи по тону релігійний, етичний Ті ліпші стичний аспекти снОютшшя нерідко перепирають платності спілкуванням цілому.тему мишкають не коаяелціі історичних типів спілкування, а кяіштціі із загальними історичними підставами релігії. етики, лінгііістики.

іілсрис Формальні ознаки, япдаа спілкування .як складової суспільної дійсності були досліджені у теорі ї К. влркса . • Тсмт у дисертації значне місце відведеш? сане тім теоретичним поглядай. V Маркса поняття Історичного пронесу впеип? безумовно поєднується із суспільним поступом. Явите спілкупаннч розглч* нуте пк природний закон виникнення будь-яких значних людських спільностей, відповідно були створені і теоретичні засоби дослідження. СУСПІЛЬНО' і СТОРИЧНИХ ЯВИШ, У підставі ЯКИХ 6УЛ0 йаклллопо спілкуваїш. Ллє на ньому етапі роздвоєні сіп», яка виникла у зв'язну із загально-філософським відходом і традиціями суспільно-1 сторичного' аналізу не знайшла спого вирішення у подальших пошуках. Сопіально-філософська Теорія так і по виокремилась в окрему галузь . гунані тарного знання, традиція умоглядної концеппіі гегелівської методології нівпо тринала важелі інтерпретації й осмислення матеріалу коикрет-по-історичних досліджень, наслідком чого стала методологічна роздвоєність, яка виражена у "діалектаиі" . історико-ня-. тєрізлістйлноі та діаяектико-матеріалістичної методології, Як-то ж у к.Маркса і обгруптовусться Форна (внутрішія і зоішіиля) спілкування як складопоі суспільпо-історичноі дійсності, то змістовне наповнення цілком залежало від умоглядних лрйшшліо досяіджеїтя ятта дійсності, Уноглядність подягалз у тону, ізо пошук сутності (а. оте, і змісту) спілкувагаїя. еройшолти'критичний історшто-філософський шлях від Канта яо Фейррбахз, зу-ноиий його означення як успіякувалия з приводу товарного ті-робинцтеа. Таким чмнон. змістом аввда , слілкуішіі* стзнллі? політико-економічна діяльність. Тому і сторичний процес пореї* ворювалея на поступ подіях типів спільностей, у підставі якого були зміни типів спігтшя з приводу розвитку товарного ті? робиичтпз. Для тилологізаніі явила Шмгття яо влзшро то-,! ну, ао саме у к.изркеа т знаходимо першу георспппо ойгруята-!

- і<:

ванУ типологізацію історії людських спільностей.

зазначена'розлвосиість суспільно-історнчноі і філософсь-

ко-неголологі ЧІІОІ К01ШЄШІІ і ПРИЗІісла ДО ТОГО, ШО ФЄНОМЄИ

сп і л купання, набувши історико-суспільної обгрунтованості, все х нав значну змістовну невизначеність, його досліджували із застосуванням понять і категорій практично з усіх галузей “всеоиоплвичоі* теорії. Аііе найвагсніиі здобутки були отримані дослідниками, які працювали у галузі досліджень суспільної

дійсності і Форн суспільного пізнання. Ке дигшо. ио сане у пій

галузі явшу спілкування було присвячено значну кількість прань, основним питанням яких стала соціальна детеряіномність спілкування. Навіть у нею я марксистського тлумачення і дослідження дійсності відчувалося намагання виокремите сбпіально-філософську теорію к окрему галузь із власно» системою понять і нотод.'шн дослижепнл. Водночас, незважаючи на. тиск з боку загальноФілосоФської методології марксизму визначення змісту спілкування почало значно перевищувати економіко -виробничим аспект.

*,) часон змістовне наповнення спілкування охоплювало все щигттіі прояви, суспільної дійсності. діяльнісний та інформаційний підходи відкривали шлях до пєрєосмислсшія справжньої ролі спілкування у суснільно-історичному прогрєсі.У нехах слино і їтадиаітюі картини світу (а. отже, - і певного типу "історії") Формувалися зразки типів спілкування, які нали значне опосередкування із екононічною діяльні ст але чітко Фіксували пепішй стан суспільного поступу,

Ше раніше шо * проблему почали досліджувати історичні послідовники К.Наркса. Кони це перебували під тиском вимог водо узгодження ІЗ офіційно» ідеологи», тону проблеми суспільно! ді ясності аналізувалися у відповідності до іманентних засобів пізнання. Ні питання розглянули Шинель; Итлнлер, Дсгкгейн, пізиігає Поппер. Генпель, Нагель. Із нітчизняігая дослідників теорії соціального яєтєриінізму явиш історичиоі дійсності ні доні О. С Уйбо , Я. К. Реьане., К. И. лооие. О. С Уибо гадас, шо (іленентарна схема тлумачення І сторичній Фактів, напрацьована па матеріалі природничо-і сторичних наук, у науці суто історичніи не може застосовуватися, бо з і і допомогою, намагаються вивести історичні носі і із неісторичних законів. Цій

- І .)

грунтуі: сііоі висновки па ні догані поняття со пыльно і нам'яті, запропонованого іС К. Ребаїн;.

Головними проблемами в історичній науці с проблеми історичного джерела и історичного Факту, ііідповідно до методології вирішення них проблем в дисертації запропонована і типо-логізація них джерел, їікшо з визнати за ними джерелами і х суспільну суть, то проблема типологізаціі історичних джерел веретнорюсться на пройдену тшюлогі злиі і явиш спілкування, зміст яких вже наближзсться до безпосередніх фактів успілку-вашш і їх історичіюі достовірності. .

ДРУГИЙ і’ОСШі А - "Проблема історичної теоріі, і і структура і принципи" - прнспнчелии аналізу концепцій дослідження історичних явим і певних концепцій історичного процесу. Розкриття ці с і проблема окошюс чотири основних питання, які осібно розглянуті у відповідних параграфах:’Принцип історизну в структурі історичної тєоріі*. “Витоки і необхідність історичного пояснення", “проблема об'єктивності історичного пізнання*. "Поняття ментальності в історичнім науці і і і роль у визначенні історичних типів спілкування*. Перші три параграфи в головному грунтуються на досить відомому наторіалі, і у джерелах, взятии для оирацюпаапя, лише зроблені відповідні наголоси. останній параграф, присвячений питанням ментальності, теж логічно необхідний. бо сане історична теорія ментальностей с нині досить врівноваженим останнім досягненням суспільно-філософських теорій і надас матеріал для історичної тшіо-логізаип явищ спілкування.

Ііже зазначалося , шо принцип історизму, посівши власне місце у суспільно-філософських теоріях, етап каменем спотикання для вчених при вивченні ними івиих фори теоретичного знання. класне, витоки нього розбрату ки відшукали у двоїстості позицій теоріі суцільно-історичного знання в теоретичній системі К.лшпссп. Трипала ж традиція наслідування головних принципів лісі теорії визначала своєрідні симбіотичні методологічні композиції теорій історичного пізнання і загально-філософських теорій Форм знання, пояснения ж цього Фенонену полягає у тсиу. вю теорія суспільно-історичної дійсності так і не отримала незалежного статусу у паиіи науковій градині і.

Однак і в н»й вже існували зразки надзвичайно категорій-

• ; ‘ - 14 -

пик зам .«юдо позицій історичної теорії, о.<;. Уй(>о після сііроь узгодшшя нршшшші. історичної ішіси із іншими типами класифікації нагорі злу доходить висновку upo те. mo із за:ша-чзіюі скт/aui £г$шіе два ияходн, один з яких - ие необхідність проголошення історіі певним видом пізнання. ,

Виходячи ІЗ НЬОГО, О. С. УЙ60 ФОРНУЛЮС ОСНОВНІ ВРМЩЩ1 та поняття історичної теорії.. Наукова історична теорія мас бути визначена як систена із ієрархічно організованою структурою; генезис і. функціонування такої теоріі визначаєтьсянизкою співвідносних саностійних детермінант.- V складі і сторично і теоріі шскрєнлшться базисний і похідний рівні. Базисний рівень складають емпірично означувані факти і добутки, отримані із інших галузей знання (конкретні науки, логіка, філософія і т. ін.). V. свою чергу. ией рівень структурусться на фактологічний. шіструкиШши і норнатавня базиси. .

Фактологічний оазис утримус інфорнані» про предметну область наукової теоріі, або х про факти, які вона витлумачує. Конструкційний базис охоплює правила, за допомогою яких елемента теорі і поєднуються поніж собою. Нормативний йазиє утворений положениями, запозиченими із інших наукових теорій,, у відповідності із чин вибудовується певна теорія ' і забезпечу сіьс її узгодженість теоретичного знання, по акумулює найстшсіиі його складові. Наступний-базчс - похідний, утворений правилами оперування і онтологічної схеми. Онтологічна . схема мас вигляд системи знань , які Фіксують основні елементи тіеі області дійсності, до якоі теорія є відповідником.

О.С.Уибо наголошує на існуванні специфіки історичної теорії, ака полягає у тону, шо історичні тєоріі існують як опис Факто-. логічного базису, а вєдучу роль у їх генезисі відіграє базис нормативний. . . • , -

Такин чщірм, Форкувацння незалежної галузі теорії історичного знания нас на меті ройоту з певвин Фактографічним патері адон. який пю не прямо узгодіешШза сдинини ішкрзнавчи-ни мавшими і закопані!. Шастадістоі сторичного Факту ладнається його певна Релятивність (Р.дГвьтей. Г.рїккерт. Б.кро-че,. Р. їй. Коллінгвуд) модо суто природних явига. одухотвореність людським існуванням, а відтак і визнання права історичного . ііізіі.чшя иа дослідження дійсності певного роду, непідставното

і\mwA гзлуз'.т діиг.ткті. иажшш ішсновкон з ідеї специфічності ІСТОРИЧНИХ Ф.ЧіСТІВ г визначенні! ПРИНЦИПІВ ІСТОРИЧНОГО РОЛЯТИВІЗНУ ІК. Кеіусср, Ч. Ь'ІРД), КОТРІ ГРУНТПГГЬСЯ не на

мертвому, зв'язку "УЬ'г.кт- об’єкта, з на живій иостаті суб'єкта сане історичного пізнання. який зазнає вплив і п «акторі п, зумовлюючих добутки історичного дослідження. Тому історичне пізнання-не псрсмірзі всіляко ознак суто сбчктвпістськик. але об'єктивність його забезпечується зверненістю до живого 11ІЛИЕІ ДЛ, СКЛЗДОВОІ і СТО РІПНОГО процесу ' людини.

ійіхопячи із зазначеного, проблем історичного пояснення вабувас іюгшх істотних характеристик, які не необхідні у інших галузях пізнання, історичний Факт І його пояснення. по закладаються у тліштах пешіих історичних пзноран* занедать від постаті історика, ного індивідуальності І здатності до роботи з Фактами та іх відтворенням.

Дисіасія розпочалася Із. появо» статті к,і'енмпя "фупкчП загальних законі» в,історії",'.де стверджувалося, по історичне пояснення узгоджується Із" загально» схеног> пояснення І, такин чішон, не відрізняється від пояснення в інших емпіричних науках, які те* використовують фактографічну базу. Одразу * у підковідь з’ятадаїся численні спростування, у яких обгрлітопу-Вадися різноманітні концеппіі відмінності пояснення історичних ♦акті» від суто наукознавчих. Виокремлюється підстава

раціонального пояснення IV. Дрєй). "методологічного індшгиду-алізну* Ш. уоткінс). антипсихологізму (К. Гелнер. н. Нанпельба-уні, діалектики індивидгального і структурного пояснення

(ГарФінкель), синтетична підстава генетичного підходу із

аналітичною ноделлю історичного пояснення <Лж. Портер),

співвідношення історичного і теоретичного пояснення (ГРЄЙКЄМ).

' обговорення ЦІ є t проблени ПРИБЄІІО ДО ігеїЯШ! ВИСПОПКІП, але їх зміст зводився до того, яга для вирішення проблеми пояснення історичних Фактів необхідно попереднє гогрівешгя проблеми об'єктивності історичного пізнання. Розпочинають >»> дискусію в історичній ялу я і автори прлнь, у яких обстоюються ирингаш г/б’иктипіпну і релятивізму як граничних позипіа досліджуваного явищ. . .

ИерШІ ТНОРНІ І ПОСЛІДОВНИКИ РЄ липні і стичної коипеїшіі К. Кекісер і Ч. ВІРД зводили проблему об’єктивності ІСТОШМОГ-Г

знання до простої формули: “кожен слм соог історик” (К. Ь'ек-

кер). Перепекти І эн V. Уолиа стан продовженням попередньої ЯІИІІ. 06'СКТИВЦІСГЬ В ІСТОРІ І (К! може тлумачитись У ТОНУ жорсткому розуні ііні, у якоиу воші присутня іі природничих науках, оскільки результат» і сторичного пізпашт частково залежать від 'кута зору* дослідника, у відповідності до позицій перспективізму, всі історіі 0{І'Г.КТИШ1І. у. дрєй. продовхуючи лінію ИЄРСИЄКТМВІЗНУ,Ебзчаг. МОЖЛИВІСТЬ створення Об'ПКТИВНОІ історіі у синтезі "перспектив" і "ютів зору". Тону критєрісн об'єктивності ста С "МОЖЛИВІСТЬ зголи",

У свою чергу, прихильники історичного об'єктивізму запропонували відповідно аргументовані коняепиіі. Сукупним добутком аналізу них кошіешіій с визнання того, гао певна подія стає. історичним Фактом у певній системі передумов у процесі опрацювання інформації. Але. йоло історії як специфічного явиша, проблема ой'скгкпності залнтасться невирігоєною, адже жодна процедура не даг. змоги ствердиш аьо спростувати об'єктивність поьутого знання, оскільки аналізований діїісний історичним стан спгпп насправді на нонент аналізу г. вже минулин. .

Своєрідним вирішгниян зазначеної проблеми стала концепція ментальностей в історії, яку розробляли представники иколи “Анналів". Поріті "ашшістани" не вішикас утруднень шодо того, яким чином можлива історична теорія, історичні «■акти ніяк не е відловідникани фізичних предметів, гао ісютгіь незалежно від дослідника (с об'єктом), суспільство неможливо досліджувати як "річ*. Для історика історичний Факт не с раз і иелагшш Фіксований, але пєрш за все с “суспільним відношенням" ніж минулим і дійсним, відіюпеинян, яке набуваг. свого визначення у процесі діалога ніж істориком і свідоцтвом минулого. '

Проблема і сторичного поясненім втілена у копиеппіі достатності пояснювальних гітпотгз. Для "зішалістів* виключно недостатні коипепніі. які абсолютизують будь-які економічні системи. Для історика цілковито неприпустиме функціональне Пояснення, бо ж тут воно підміняється описом механізму Функціонування системи (ситуація, шо склалася у марксизмі).' ііри ньому незбіжно аосолвтизуоп.си Ф/шші опальна визначеність Історичних змін, то іктавляс сенсу дослідження причттик залежностей за кожани плноі (іманентної) структури.

Таким чипом, сане у теорії ментальностей поняття історичного факту иайьлшпе втілос змістовну і формальну характеристики явища спілкування, а система тнцологізаціі фактів історії. нохе бути запропонована як приблизна нетодологі я типологі зацї і історичних типів спілкування. Це окреслюе значне коло подальших досліджень.

СПИСОК ДРУКОВАНИХ ПРАЦЬ (10 ГІІИІ ДИСИРГ/ЦІІ.

1. “Суспільний аспект взасноппливу пізнання і спілкування та його роль у здійсненні творчого пронєсу*//*иро(ілємй філософії". Випуск 93, Київ. "либід'ь*, іУ9й - о, ь д. а. '

2. "Общение как условие творческого процесса". Тезиси XI11 Всесоюзного теоретического семинара “Мировоззрение и научное иознание* //"Духовное творчество: процесс, эффективность’ (Киев - Ужгород, 1990).

3. “Роль спілкування у творчому процесі*// “Світогляд та духовна творчість\ Київ, “Наукова думка*. - і д. а. (у сиівав-торстні з Ирилюкон Ю. Д.), із них особ. авт. - о, ь д. а.

4. ’Проблема Історичного синтезу і українська Історіософія*// Матеріали міжнародної конференції "Україна в розбудові дерхагої*. Київ, 1993 -0,5 а.а. (в друці).

5. "Основи тилологізапії Форм історичного процесу (Йивілізавійний аспект аналізу)"// 'Цивілізація і історичний процес (Соціалы»-філософський аиаяіз)* - і, і д. а. (в друці).