автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Торговля в Украине в 1921 - 1932 гг.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Торговля в Украине в 1921 - 1932 гг."

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТОРГІВЛЯ В УКРАЇНІ в 1921 — 1932 рр.

07.00. Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук

ЛАНТУХ ВАЛЕРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

На правах рукопису

Харків — 1995

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському державному університеті .Офіційні опоненти:

— доктор історичних наук, професор ЕГІШТЕИН Аркадій Ісаакович;

— доктор історичних наук, професор ЛЯХ Сергій Романович;

— доктор економічннх наук, професор ЛОРТІКЯН

— Ернст Львович.

Провідна організація — Інститут історії України НАН України.

Захист відбудеться ..£/ “ ггАіпькЛ___________________1995 р.

о 15 год. в ауд. ІУ-65 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 02.02.08 у Харківському державному університеті (адреса: 310077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету.

Автореферат розісланий

Вчений секретар спеціалізованої вченої ]

КАЛІНІЧЕНКО

І. ЗАГЛЛША ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність геми. Наукове дослідження проблем соціально-економічного розвитку України а умовах переходу до соціально-ринкових відносин в нашому суспільстві має багатоаспектний характер} визначається потребами життя} базується На діалектиці історичного і логічного, на історичному досвіді.

Складовою, невід*екнов ланкою економіки з торгівля і тоцу їй належить активна роль в соціально-економічних відносинах у суспільстві. Кризовий стан сучасної економіки України безпосередньо виявляються і на стані торгівлі, яка сьогодні не може реалізувати економічні інтереси, потреби суспільства, я, отаа, своет соціальної ролт. Подібної до сучасної за гострото» суперечностей була соціально-економічна ситуація 20-х років. В даному дослід-г.с.інг аналізуються проблеми становлення і розвитку торгівлі в Україні з моменту пзреходу до непу і дозволу ВІЛЬНОЇ куятвлт-про-дажу через усуспільнену /кооперативну і державну/ і приватну торгівлю до остаточного витіснення приватника із сфери товаро- . обігу.

Хронологічні рамки дослідження - І92І-І932 рр., тобто від переходу до нової економічної політики і допущення приватної торгівлі - і до витіснення пріватника з торгівлі і перетворення усуспільненої торгівлі у монополіста а наданні населення ресцуб-1 ліки торговельних послуг.

Територіальні рамки дослідження - УРСР у межах І92І-Ї932 рр. Статистичний і іниий матеріал, який мав відношення до Молдавської авгоношої республіки, що входила з 1924 р. у склад УРСР, не приймався автором до уваги.

Стан наукового дослідження теш. Торгівля була важливим складовим елементом нової економічної політики, яка здійснювалася в І92І-І928 рр. Неп привертав велику увагу дослідників. Як правило, навіть в узагальнюючих працях є згадки або про торгівлю взагалі, або про місце приватної торгівлі в становленні товарообігу. Тут же «и зупинимося лигає на тих, котрі в більшій мірі відповідають обраній темі, .і статтях і які маять безпосередня відношення до неї. ' ' •

. Вивчення процесів рззвитку торгівлі в Україні було розпочате де в 20-х рр. У збірках, журналах і газетах публікувалися, числен-

ні статті, присвячені як проблемі в цілому, так і конкретним її аспектам. Авторами їх,як правило, були економісти, практичні працівники, керівні діячі Наркомторгу, Наркоману, ЦСУ, Дери- . плану, УРНГ. Статті носили оглядовий характер або висловлювали позицію авторів по конкретному питанню стану і розвитку товарообігу в Україні.

В березні 1923 р. в республіці був проведений торговельний перепис, за підсумками якого в 1924 р, була видана збірка статей під загальною назвою "Торгівля України в 1923 р.”, їх автори /в основному працівники Держплану УРСР/, маючи матеріали цього перепису, приділяли увагу основним питанням торговельної Політики*. Перепис 1923 р. дав підставу для роздумів, підставу т одночасно поштовх для початку дослідження процесів, які відбувалися в торгівлі і навколо неї. Статті, які з’являлися до результатів перепису, носили виключно публіцистичний характер, а їх автори робили застереження, що охопити всю торгівлю України зараз важко, бо немає багатьох даних*\

У відомчих союзних, республіканських та місцевих журналах в 20-х - на початку ЗО-х років з’явилася велика кількість статей, які мали пряме або опосередковане відношення до з’ясування різних аспектів багатопланової проблеми, котрою б торгівля**. Слід зазначити, що такого сплеску інтересу до питань організації товарообігу вже не спостерігалося в наступні періоди існування Радянської держави.

Статті К.Г.Боблого, Ф.Матвієнко-Горнега, В.Орлйка, 1.Іванова повідомляли про значення ярмарків України в торгівлі, їх минуле, аналізували роботу великих ярмарків в умовах нецу, прогнозували

* Шанин Л.Г. Основные вопросы торговой политики.- С.3-221 Сви-щев Ф.И. Положение торговли на Украине к концу 1923 г.- С.23-76: Беленин И. Торговля в городах Украина. - С.77-І08; Бешаи B.C.

п блемыТ°*С°137 15§?ИНЫ ® года и ее организационные .

* тгю$йлкми*®= Торговля Украины// Хозяйство Харьковщины.- Харьков, 1У23.- » 4-5. - С.41-46.

3 *

tu Т0РГ0!їЛЯі Плановое хозяйство: Веотник финансов та

(гЯ!!$.ІВ0 Уклини; Господарство України; Українська кооперація; Кооперативне будівництво та ін. ; Хозяйство Полтавщины

майбутнє розвитку ярмаркової системи*.

• Робилися спроби аналізу, місця і ролі приватної торгівлі в товарообігу України в статтях П.І.Коломойцева, П.Г.Червинського, Б.Сігала, О.Звоницького^. Автори, відзначаючи масштаб розвитку приватної торгівлі, не ідеалізуючи приватника, показували, разом з тин, і його переваги щодо практики кооперативної і державної торгівлі. Намагалися об’єктивно з’ясувати причини згортання приватної торгівлі, на перте місце ставлячи придушення приватника податками і відповідною кредитною політикою держави. А вже ці головні причини ліквідації приватної торгівлі доповнювалися конкуренцією усуспільненої торгівлі.

Значне місце серед журнальних публікацій того часу займають праці, присвячені питанням організації і розвитку кооперативної торгівлі, яка покликана була стати основним видом торгівлі в майбутньому суспільстві. Це статті В.Целларіуса, Ф.Свиїцева,

0.Гречка, О.Генкіна, М.Строгопа, М. ГЬпова^.

Вивчалися питання податкової, кредитної і цінової політики, які мали безпосереднє відношення до розвитку усіх видів торгівлі,-

ЕоблкЙ К.Г. Украинские ярмарки// Торговля Украины. По биржевым данным за 1925-26 хозяйственный год,-Харьков, І927.-С.І47-157; Матвеенко-Горнега Ф. Значение ярмарок в культурно-хозяйственной жизни Полгашцнны//Хоэяйстоо Полтавщины. -Полтава,1923. -Я 13.-С.54-60; Иванов И. Итоги ярмарочной торговли//На торговом фронте.-М.,1924.-0.49-52; Оряик В. шлтавская Ильинская ярмарка /се проюлое, условия развития и обороты/.- Полтава,1985.- 51 с.

** Коломойцеп П. И. На путях к обобществленной торговле/Дозяйст-во Украины.-Харьков,1927.-.V 10.-С. 17-25; Червинский П.Г. Частный напитал в товарообороте Украины// Торговля Украины. По бишевым данным за 1925-26 хозяйственный год.-Харьков,І927.-С.157-184; Сигал Б. Частный торговый капитал на Украине// Советская торговля. -М.,1929.-№ 2.-С.6-8; Звоницкий А. Свертывание частной торговли// Господарство України.-Харків, 1929.-І? 5.- С.32-44.

^ Целдариус В. Кооперативная торговля на Украине к концу І923г. // Торговля Украины в 1923 г.- С.І09-І27; Свищев Ф. Потребительская кооперация и качество обстукивания потребителя// Хозяйство Украины.-1928.-?? 5.-С.44-53; ЯнлольскиЯ М. этапы и достижения потребкооперации на Украине за 10 лет// Кооперативне будівництво,- 1927.-» 2І.-С.І4-25; Гречка А. Торговельна сітка сільської споживчої кооперації// Кооперативне будівництво.-1929.-'5 ІІ-І2.-С.15-20; Генкин А. Вопросы рационализации в системе потребительской кооперации// Кооперативне будівництво.-1929.-’? 18.-С.3-7; Строгов М. На шляхак до куяьтурноі торгівлі 'нове в раціоналгза-ції торгової техніки' робко пів/ '' Кооперативна будівництво.-1928.-Я 16,- 0.27-30; Попов М. За качество работы, за культур-, ное обслуживание потребителя// Кооперативне будівництво,- 1923.

- Я 10.- С.4-8. ■

як усуспільненої, так і приватної. Це праці П.П-Гензеля, 1.Р.Борисова, В,Канторовича і М.Марголтна, С.Г.Струміліна, М.Д.Кондратьева*, • •

Народженій системі усуспільненої торгівлі були потрібні кадри фахівців різної кваліфікації. 1 в "Кооперативном бюллетене Ву-кооподалки" майже в кожному номері були цубяікації різноманітного рівня /короткий звіт про роботу курсів, технікумів, інститутів, нотатки та оглядові статті про характер кооперативної освіти тощо/, присвячені питанню підготовки кадрів. Серед таких публікацій можна назвати статті М.Токаревського, Л.Зимона. •

Згортання нецу, зміна державної політики щодо приватного ка~ піталу, які призвели до зміни соціально-політичної і економічної ситуації в країні, відбилися на кількості та якості публікацій за дослідженою темою. Звернення ЦК ВКП/б/ від 12 травня І93Ї р. про розвиток споживчої кооперації вводило в обіг термін "радянська торгівля" щодо кооперативної і державної торгівлі. Вийшла навіть окрема стаття В.Ноделя, яка претендувала на визначення суті радянської торгівлі, де, наприклад, погана якість обслуговування споживачів оголошувалися нерадянськими методами торгівлі, а розкрадання та розтрати в ні», у відповідності а духом того часу,- діяльністю,,, залишків капіталістичних класів^,

В самій назві "радянська" відбилося зневажливе ставлення до товарно-грошових відносин в торгівлі. Оскільки за марксистсько-ленінськои теорією соціалізм виключав товарно-грошові відносини, тому назвати торгівлі), фінанси, кредит "соціалістичними" не дозволяла ідеологія. Отже і вигадали "радянську" торгівлю - щось незрозуміле і незбагненне. Торгівля ж може бути внутрішньою і

* Генаель П. П. Система налогов Советской России. ~М,-Д. Д924,-06 с.; Борисов И.Г. Цены и торговая политика.- М., 1925,- 233 с; Канторович В., Марголин Н. Издержки обращения в народном хозяйстве ОХР за 15 лет// Советская торговля.-1933.-!? 2. -0,40-72 ; Стпумилин С.Г.. О судьбах частного капитала в СССР// Плановое хозяйство. -1926. -№ 9.- С.7-32; Кондратьев И.Д. Основные проблемы экономической статистики и динамики: предварительный эскиз.-М., 1991,- 567 с, .

о ‘ •

Токаревський м. Підготовка робітників кооперації/технікуми чи курси?/ //Кооперативный бюллетень Вукоопспилки.-1924.-№ 20.-С.12 -14; Зимон Л, 0 кооперативном просвещении И о просвещенных кооператорах //Кооперативный бюллетень Вукоопспилки.-1924.-!? 39.-С.2І-

-С I ^в'еств0 советской торговли//Совотская торговля,-

зовнішньо«, оптовою і роздрібною, але ніяк не "радянською".

' В статтях Г.Неймана, Л.Гатовського, працях С.В.Громико і й. І.Реузова, С.М.Гореліка і О.І.Малкіса мова лише про . "значні успіху в організації і розгортанні товарообігу у кінці І п’ятирічки"'. , ■

Вважаємо за необхідне зазначити, що безумовною заслугою авторів даного періоду було те, ідо в своїх статтях вони вказували на необхідність становлення усуспільненої торгівлі в ході економічного змагання її з приватною торгівлею, намагалися відзначити не липе негативні, але і позитивні моменти в діяльності приватного капіталу.

З середини 30-х років майже не друкуються статті або праці, які мали відношення до даної теми. А ті статті, які вийшли у збіриіку "Радянська торгівля за ЗО років", розглдцали розпиток торгівлі в країні з точки зору боротьби з "постійними підступами приватного капіталу", містили безпідставні твердження, цо державна і кооперативна торгівля вже на початку свого формування показали перевагу перед приватною торгівлею, і що усуспільнена торгівля швидше доводила товари від виробника до споживача, а це не відповідало дійсності» особливо в перші роки нецу^. Тоді я була видана і збірка статей, в яких автори прагнули показати роль фінансів за ЗО років існування Радянської держави^.

Таким чином, література 30-х - пертої половини 50-х років кількісно і якісно значно поступаються літературі попереднього періоду. Майже не було видань, котрі розглядали б питання розвитку торгівлі нашої рвепубліки в 20-х роках. Для цих праць, в . основу яких були покладені догматичні ідеї "Короткого курсу історії Biffl/б/", характерні вузька джерельна база і зневажливе . ■

Нейман Г. Советская торговля на различных этапах развития народного хозяйства// Плановое хозяйство.-1932.-# 6-7.-С.93-131; ГатовскиЙ Л. О развернуто?! советской торговле// За развернутую советскую торговлю.-М., 1932.-С.5-48; Громыко Е.В., Роузов Н.И. Советская торговля за 15 лет. Статистико-экономический сборник. -М., 1932.- 110 с.; Гогелик С.М., Кілкис А.И. Советская торговля. -Л. , 1933.- 175 с. ' ■

^ Кпстанов Я.А. Торговля в восстановительный период//Солетская торговля за 30 дет.-М.,1947.-0.31-53; Гоголь Б.М. Советская тор^ гояля в годы сталинских пятилеток// Советская торговля за 30 .

лет.- С.54-116. •

3 Маоьяхин Г. Налоговая система Советского государства// Фи- . лансы1СССР. XXX лет,- М., 1947.г С.231-292. -

ставлення до приватної торгівлі.

Новий етап у вивченні історії торгівлі Радянської держави -це друга половина 50-х - перша половина Ш-х років. Монографія В.П. Дмитренка по суті перша спроба дослідження торговельної політики держави на початку непу1. Шлітика Комуністичної партії щодо приватного капіталу вивчалася в роботах ВЛ.Дудукалова» В.О.Архиго-, ва і Л.Ф.Moрозова, 1, Я.Трифонова, Ю.М.Задависвічки . В цей період з’явилися праці, в яких розглядалися політика цін, а також податкова і кредитна політика, як важелі регулювання приватного капіталу, баланс вартісного обміну між містом і селом, еволвція погледів B.Î. Леніна на роль торгівлі в суспільстві .

У 70-80-х роках з’явилися узагальнюючі праці, де були зазначені основні віхи розвитку товарообігу, підкреслена тверда класова політика уряду в податковому законодавстві4.

В роботах С.В.Нальчицького, написаних самостійно або в співавторстві, висвітлені проблеми соціально-економічного розвитку України в 20-х - 30-х роках. Аналіз, зроблений цим автором, допомагає в усвідомленні суті нової економічної політики в її ___•---

Дмитренко В.П. Торговая политика Советского государства после перехода к нэпу. 1921-1924 гг.-'М., 1971.

^ Дудукалов В.И. Развитие Советской торговли в Сибири в годы социалистического строительства /1921-1928гг./.- Томск, 1978; Архипов В.А., Морозов Л.Ф. Борьба против капиталистических элементов в промышленности и торговле. 20-е -начало 30-х гг.-М.,1978; Трифонов Й.Я. Ликвидация пксплуататорсних классов в СССР.- М., 1975; Задавысвичкя D.H. Борьба с частным капиталом в промышленности и торговле Крыма /І92І-І932/ : Авторе^, дис. ...к.ист.н,-Харьков, 1980.

® Малафеев А.М, История ценообразования в СССР /1917-1963/.-М., 1964; Марьяхин Р.Д. Очерки по истории налогов с населения СССР.-М., 1964; Галь И.М. Развитие кредитных отношений в переходный период от капитализма к социализму /I921-1929/.- К., I960; іфчер А.Е. Ограничение и вытеснение нэпманской буржуазии из промышленности и торговли Украинской ССР// Вопросы истории СССР,- 1987.32; Вайнштейн A.À. Цены и ценообразование в СССР в восстановительный период. 1921-1928 гг.- М., 1972; Барсов A.A. Баланс стоимостных обменов между городом и деревней.- М., 1969 î Васильева В.А. Бюджеты рабочих прежде и теперь.- М., 1965 ; Вайнштейн А.А, Народный доход России-и СССР. История* Методология исчисления. Динамика. - IL, 1969 ; Шріг O.A. В Л. Ленін про роль ГШШг у соціалістичному будівництві// УІЖ.~ 1985.-Г 2. -

^История социалистической экономики СССР.-М.,1976.-Т.2.; 1977.

- Т.З; Історія народного господарства Української PCP.-K., 1984.

ства'Ур!0!1!.!^?^!!^ ’ I977Î-T-6-; ИсТ0ЇМЯ «F*™-

впровадженні в нашій республіці, позиції центру щодо України, логічним завершенням якої став голодомор як міра покарання і повчального уроку за опір сталінської політики *.

Новий етап в розвитку радянського суспільства, що розпочався

3 приходом до керівництва правлячої партії і деркави М.С.Горбачова, позначився значним розширенням демократії і гласності, викликав необхідність о ретельному усвідомленні пройденого нашим народом історичного шляху. В І991 р. ка Всесоюзній науковій конференції практично пперу о в нашій історіографії, дезавуюючи версію про "ленінський пиан" здійснення нецу, дослідник В.С.Лельчук звернув увагу на гір грами і положення есерів та меншовиків, які qe в 1919-І 920 pp. про лону вали заміну продроздатки продшдатком, підтршку і розвиток принцицу багатоукладності в економіці^,

D I9SI р. з’явилася ста', гя В.П.Дгатренка, де він звертав увагу на те, що ефективність державної і кооперативної торгівлі в непу оцінювалася не за повнетоп задоволення потреб населення, а за ступенем витискуванні! приватної торгівлі. В.П.Дмитрен-ко підкреслив необхідність нового підступу до історії непу-^. .

Окремі питання організації товарообігу в роки нецу отримали оцінки в працях закордонних авторів^. •

Таким чином, протягом 20-х - пертої половини 90-х років у вітчизняній історіографії досліджувалися деякі питання торгівлі періоду 20-х - початку 30-х років. Але при ознайомленні з наявною літературов не можна скласти цілісної уяви про стан різних видів

^ Нальчицький G.B. Участь робітників України у створенні фонду соціалістичної індустріалізації.-К.,1975.-175 с.; Дульчицький С.б., Макеуд^пЛЗ. Втрати населення України івід_голоду>1933 р.//

ЛІН-Г^" 2‘

СЬЯНОВ I.U.,

К., 1991.- 342 с. та ін.

^ Отечественная история.- 1992.-îf 3.- С.ЙІ6-22І.

^ Дмитренко В. П. Четыре измерения ногах// Вопросы исторш КПСС. -І99Г.- ії 3.- С.125-133. .

4 Карр Э. История Советской Росси», ¡(яЛ. Большевистская рево-

люция 1917-І 923.- Т.І-2. - М.. I9S0.- 160 с.; Боффа, Дж. История Советского Союза: В 2 т.-Т.І. От револшин до второй мировой войны. Ленин и Сталин. І.9І7-І94Г.- и.-, І9У0.- 629 с,; Кейнс Дне. Беглый взгляд на Россию. 1925// Социологические исследования.-- : 1991,- !? 7.- С.І37-І45; він же. Россия. 1922// Социс.- I99L -#?.- С.146-148. . >

торгівлі України. В зв'язку з цим потребують ретельного вивчення паралельне функціонування державної, кооперативної і приватної торгівлі; роль кожного з цих видів торгівлі в забезпеченні потреб населення в продовольчих і промислових товарах; роль кредитів і іюдатків в розвитку торгівлі, організація торговельної справи приватником і усуспільненою торгівлею, питання її раціоналізації» політика держави на протязі всього періоду щодо всієї торгівлі і окремих Її видів.

Завдання даного дослідження - всебічне комплексне вивчення внутрішньої торгівлі в Україні в 1921 - 1932 рр.

Виходячи з цього, автор ставить за мету вивчити такі питання:

- перехід до непу та перті заходи в розвитку товарообігу в Україні /зміна економічного курсу після закінчений громадянської війни; організаційні заходи з налагодження товарообігу в перві роки непу/; .

- дерюавна торгівля ’/синдикатська торгівля та генеральні договори; роль ярмарків в організації товарообігу; роль товарних бір« в організації торгівлі; державна роздрібна торгівля/;

-кооперативна торгівля /відтворення споживчої кооперації;роль і місце кооперативної торгівлі в системі товарообігу республіки/;

- приватна торгівля /допущення приватного капіталу в торгівлю; обмеження та витискування приватника із сфери товарообігу/;

- методи державного регулювання торгівлі /кредитування торгівлі; податкова політика; політика цін; стан обліку та статистики в торгівлі/;

-соціальні питання розвитку торгівлі /аабезпеченність торгівлі кадрами; прояви девіантної поведінки в торгівлі; якість обслуговування та організація торговельної справи/.

Наукова новизна дисертації полягає в тоцу, що в ній вперше в історіографії комплексно досліджується стан та розвиток торгівлі в Україні в 1921-1932 рр., зокрема: .

- вперше в вітчизняній історіографії показана організація державної оптової торгівлі в республіці після переходу до нової економічної політики, діяльність товариств ВАКГТ та "Сприяння" в налагодженні товарообігу, досліджена роль ярмарків і товарних бір« в торгівлі в умовах непу;

- всебічно висвітлена державна роздрібна торгівля, зокрема ретельно проаналізована діяльність'Всеукраїнського державного

пайового товариства роздрібної торгівлі "Ларьок", наголошується на еволюції її від допоміжного фактора, який повинен був сприяти кооперативній торгівлі в конкурентній боротьбі з приватником, до перетворення дерисавної роздрібної торгівлі на ведучий вид усуспільненої торгівлі;

- повніше розглянута діяльність споживчої кооперації в Торгівлі в містах і селах УРСР. Архівні та надруковані документи дозволили вказати роль і місце кооперації у внутрішній торгівлі на протязі всього періоду, який досліджується;

- використані джерела дали можливість глибше, ніж то висвітлено в історичній та енономічній літературі, показати діяльність приватного капіталу в торгівлі України, звертаючи увагу не тільки на негативну роль Його, що було насамперед поширено в літературі, а й на те позитивне, що він ніс. Постановка торговельної справи приватником, його вміння обслуговувати покупця, приі^/щували усуспільнений сектор підтягатися в шгтаннях якості обслуговування та раціоналізації торгівлі*

- на основі наявних джерел детально аналізується місце кожно-.

го сектора торгівлі серед різних верств населення в купівлі ними продовольчих та промислових товарів; .

- глибше розглядається комплекс методів державного регулюван-

ня торгівлі, зокрема кредитна, податкова та цінова політика; доводиться, що усуспільнена торгівля залишаться самотньо» на ринку торговельних послуг через відповідну кредитну та податкову політику держави щодо приватника; .

-вносяться істотні доповнення щодо якості обліку та статистики в торгівлі; наголошується, до кількісне нарощування різних форм звітності і обліку так і не привело до необхідної якості статистичної інформації;

- всебічно досліджується система підготовки кадрів для торгівлі, яку репрезентували різні курси, школи, технікуми та інститути. Але низька якість підготовки кадрів, коли третина їх нездатна була потім працювати самостійно, негативно позначалася на якості роботи торговельних підприємств;

-глибше аналізується безрезультативність засобів боротьби з такими "феноменами" радянської торгівлі ж розтрати, крадіжки • ' та інші зловживання;

- грунтовно висвітлюються питання якості обслуговування та раціоналізації торговельної справи в різних видах торгівлі.

На захист виносяться такі положення : .

1. Перехід до непу, оголошений весною 1921 р,> прицускав масштабні товарообмінні операції як "місток" до майбутнього продукт тообміну. Лише їх невдача примусила керівників правлячої партії

і уряду поступитися "чистотою" своєї доктрини і звернути увагу на торгівлю, як природний зв’язок між промисловіста і сільським господарством. Як реальний господарський курс неп поступово знайшов форму з другої половини І92І р.» з дозволу приватної торгівлі.

2. В задуманому радянськими керівниками майбутньому суспільстві мала бути лише кооперативна торгівля» якій повинна була державна роздрібна торгівля допомогти в конкурентній боротьбі з ' приватником стати монополістом. З часом державна торгівля можлива була тільки як оптова.

3. Вирішення проблеми організації оптової торівлі було знай-

дено у створенні галузевих синдикатів, які збували товари, насамперед, споживчої кооперації на підставі генеральних договорів. Але взаємна відсутність договірної дисципліни щодо кількості, якості, асортименту товарів., терміну призводила до зриву планів постачання, В умовах переходу до планово-директивної економіки, коли торгівля перетворилася на розподільник товарних ресурсів, потреба в синдикатах зникає, і в 2929-1930 рр. вони припиняють своє існування. ■

4. Велике значення в укріпленні товарообігу, зміцненні гос-лодарських зв’язків відіграла ярмаркова торгівля. За ярмарковою системою розподілялися промтовари, які споживалися широкими масами населення, а також збиралася сировина для промисловості і продовольчі товари. В цій ярмарковій системі можна зазначити два типа ярмарків: один - з перевагою оптових обігів, другий -суто місцеві ярмарки, які обслуговували роздріб.

5. Творці радянської економіки ніж не могли визначити реальне місце товарної біркі в структурі цієї економіки, її природу. Розширене тлумачення одних функцій товарних бірж, а по суті їх невиправдана ескалація, супроводжувалася атрофуванням інших функцій. Серед причин, що визначили слабкість посередницької діяльності радянських бірж* в першу чергу слід назвати товарний дефіцит, в удавах якого посередництво став економічно нежиттєвим, Разом з тим, практика функціонування біуге в Україні в 20-х роках довела, що саме спеціалізовані товари біржі створюючі

- ІЗ -

необхідні умови для концентрації попиту і пропозиції, прискоренню оборотності товарів, що сприяє більш ефективній господарській діяльності підприємств-виробників.

6. Споживча кооперація через постійне втручання в її діяльність партійних і державних органів так,і не стала самодіяльною організацією, якою вона повинна бути по своїй природі. Дріб’язкова опіка не могла причепити пайовикам смак до самостійного вирішення всіх питань життя кооперативу, коли вони були привчені до того, ідо доркава їм допоможе. Все це, зрештою, призведе до одержавлення споживчої кооперації, а кооперативна торгівля перетвориться по суті в різновид державної торгівлі.

7. Приватна торгівля відіграла велику роль у становленні і розвитку товарообігу в Україні.Протягом усього періоду свого існування /з І92І р. по 1931 р. включно/, вона випробувала різні повороти державної політики щодо себе. Допустивши приватника в сферу торгівлі, деркава зразу ж прийняла заходи економічного і адміністративного порядку по обмеженню його рол?. Цьому сприяв відповідний податковий і кредитний затиск припатника при одно- • часному наданні режиму найбільшого сприяння кооперативній і державній торгівлі. Дроте гострий брак коштів, який зазнала державна промисловість, надаючи досить пільговий товарний кредит кооперації, примусив внести зміни в державшу політику. Податковий тиск щодо приватника був пом’якшений за рахунок "оемикання" місцевої влади в її податкотворчості, трохи сприятливішою стала кредитна політика. Ця "нова торговельна політика" охопила 19241925 р. - середину І926-27 р. Статистика зафіксувала найбільше зростання приватної роздрібної, мережі і приватного товарообігу

в 1926-27 р., після якого Йде абсолютне і відносне його падіння, коли знову відбувається посилення тиску на приватника податковою і кредитною політикою.

8. Податки - одне з головних джерел надходження коштів у

деркавний бюджет. Для радянської політики характерна була подят-котворчість /вигадування нових податків/. Дійшло до того, що секретаріат ЦК партії встановив щомісячне відрахування з деркав-них установ на поточний .рахунок в Держбанку. • _

9. Торгівля залучалася і до вирішення суто політичних питань, коли селянам-одноосібникам підмовлялося в купівлі товарів. .

10. 8 суспільстві повинні існувати всі види торгівлі: держав-

на, кооперативна і приватна, Монополізм одного із цих видів торгівлі негативно відбивається на споживачеві і позбавляє об’єктивного Стимулу до самовдосконалення-організації торговельної . справи, що досить яскрава виявилося в монополізмі існування тільки однієї "радянської" торгівлі.

Відповідно до завдання і мети дослідження добиралися та аналізувалися такі джерела:

документи і матеріали центральних і місцевих партійних органів /друковані, архівні/;

- документи і матеріали вищих і місцевих органів влади /друковані, архівні/; . .

- документи і матеріали народногосподарських установ і організацій, в т.ч, і дані статистичних органів /друковані, архівні/;

- документи і матеріали громадських організацій /друковані,

архівні/і ' .

- матеріали періодичної преси. '

Колуністична партія свої рішення і вказівки виробляла відповідно з теоретичними положеннями марксистсько-ленінської теорії про соціалістичне суспільство, намагаючись усіляко підтягнути складну і протирічну практику господарського будівництва до своїх програмних положень. Тим самим штучно створювалася доктринальна економіка, а партійні рішення завдавали тон усім сферам суспільства. Партія підміняла господарські органи, тому, в нарівні органи партії звергалися і господарські організації, сподіваючись на вирішення своїх проблем. Отож, щоб краще зрозуміти

і краще знати стан справ, треба звернутися до партійних документів, що зберігаються у Центральному державному архіві громадських об’єднань України /ЦДАТО України/, Це документи кооперативного та загального відділу ЦК партії. Серед них звіти губкомів і окружкомів КП/бД та листування о ними, протоколи засідань кооперативних комісій при ЦіС НП/б/У і губкомів партії, з вивчення руху цін тощо, Там зберігаються доповіді, огляди, записки Наркомату внутрішньої торгівлі республіки і Укоопспілки про стан торгівлі в Україні, починаючи з 1923 р. по І930.р. включно /матеріял фонду ЦК КП/б/У за наступні роки відсутній в зв’язку з його загибеллю в період Великої Вітчизняної втйни/, а також звернення до Ці{ Наркоматів фінансів, РПТ тя інших державних і господарських органів. .

Значущість цих матеріалів тим більша, що острах перед партій-

ною інстанцією примушував виключити або значно зменшити дописки $а лакування дійсності і тим самим відображати в документах, як і направлялися на адресу ЦК партії, більш або менш істинну картину економіки, називаючи проблеми і труднощі. Постановка і обговорення яа політбюро, оргбюро, секретаріату Ц1{ питань розвитку-товарообігу перековують нас у тому, що ця проблема була під Досить пильною увагою, яка переходила навіть у дріб’язкову опіку» що ще раз свідчить про намагання керівництва партії все за всіх вирішувати, а відповідальність за недоліки перекладати на виконавців. Крім уточнення уяви про механізми взаємовідносин між партією та господарськими структурами /у даному випадку - з торгівлею/, документи даного архіву надають досліднику велику кількість необхідного фактичного матеріалу практично за всіма сяікет-ними лініями проблеми, яка досліджуються. .

• Матеріали фондів ВП!Г, Нпр<омпту РСІ, Наркоматів торгівлі ї фінансів, Центросоюзу, ВЦРІЕ, Всесоюзної рада з’їздів біржової торгівлі, які зберігаються у Державному аркіпг Російсько? Федерації /ДАРФ/ і Російському державному архіві економіки /РДАЄ-7 . дають можливість розглянути загальну тенденцію в розпитку державної, кооперативної і приватної торгівлі в СРСР, одержати той фон, на яко№ діяла торгівля України. Разом з цим, поряд з загальним матеріалом, якн№ відбив стан торгівлі у країні, є і конкретний, показуючий розвиток товарообігу о окремих ресдубліяах, у то*# числі і в Україні. Проте, ці свідчення, які зберігаються у фондах даних архівів, фрагментарні, уривчагі і не дають можливості скласти цільного уявлення про процеси, які проходили у різних видах і галузях торгівлі республік».

Велику наукову цінність мають документи, які знаходяться у фондах Центрального державного архіву вищих органів державної алади і органів державного управління України /ЦДАВО України/.

У фондах президії Верховної Ради УРСР і Раднаркому республіки зберігаються протоколи засідань 8УЦВК і уряду України, Підготовчі матеріали, які містяться у протоколах, довідках, доповідних записках, проектах декретів і постанов, відгуків на них та ін., дозволяють відтворити історію розробки тих чй інших постанов,-направлених на розвиток товарообігу у республіці. '

. Важливіш джерелом дослідження питань державної, кооперативної та приватної торгівлі с матеріал фонду Наркомату торгівлі.

Протоколи засідань Комісії по внутрішній торгівлі і колегії Наркомату торгівлі дозволяють детальну прослідкувати постановку і обговорення усіх питань, які мали відношення до вивчаючої проблеми, Так, з них ш дізнаємося, яке значення було приділено питанню відновлення ярмарків та їх ролі у налагодженні товарообі- . гу. Вивчення цих протоколів показує, «іо комісія при постановці питання про ярмарки насамперед а‘ясувала їх роль і значення у дореволюційній Росії, визначила доцільність їх відновлення,прийнявши порядок відкриття ярмарків і зобов'язав усі губернські комвнуторги розробити конкретний річний план ярмаркових виступів. На адресу Наркомату торгівлі місцеві комвнуторги, які працювали на правах відділів Рад, надеилали грунтовні звіти про свою діяльність з регулювання торгівлі, давали характеристику стану питань організації та розвитку обігу в своїх районах. Матеріали фонду Наркомату торгівлі дають можливість висвітлити і інші сюжетні лінії в організації товарообігу республіки: кредитну політику, якість обслуговування, раціоналізацію торгівлі, підготовку кадрів різної кваліфікації тощо. Таким чином, документи цього фонду є основними і визначальними у дослідженні проблеми, вже в силу свого фондоутворювача є Наркомату торгівлі.

Матеріали, які зберігаються у фонді Всеукраїнської Ради з’їзді» біржової торгівлі, включають у себе протоколи засідань цієї ради, місячні звіти усіх товарних бірк України, зведення оптово-роздрібних цін на конкретні товари. Звіти біржових комітетів дозволяють також з’ясувати обіги бірк республіки, учасників та об’єкти біржової торгівлі. .

У фонді Української економічної наради при Раднаркомі УРСР знаходяться зведення важливих рішень, прийнятих за Доповідями Нарікомвнуторгу, а також ретельні звіїи губернських економічних нарад про стан справ в економіці своїх районів. Намагаючись виступити у ролі координатора економіки, УЕР приймала рішення і ш розвитку товарообігу, визначала номенклатуру товарів, які продавала кооперація. .

Матеріал, який відображає формування державної торгівлі, знаходиться не тільки у вищеназваних фондах. Органічним складовим елементом торгівлі республіки було Усеукраїнське пайове товариство дерхаіінс>ї роздрібної торгівлі "Ларьок". Фонди цього товариства і його ревізійної комістї містять документи, які ВИСВІТЛЮЮТЬ

діяльність "Ларка". З них дослідник дізнається про час і мету створення товариства, масштаб поширення та обсяг його торгівлі,

. номенклатуру товарів, фінансово становище "Ларка" на протязі всього часу існування, кадрову забезпеченість, про розкрадання та розтрати, а також про причини і час ліквідації товариства.

Документа фондів Наркомату РСІ республіки, ЦСУ та Держплану УРСР дають можливість вивчити стан справ з обліком та статистикою в#торгівлі. Наркомат РСІ, який повинен був слідкувати за ефективністю роботи державних установ, проводив обстеження торговельної мережі України з метою виявлення усіх факторів, які впливали на наростання роздрібної ціни та вишукування методів прискорення товарообігу. Звідси - значущість цих матеріалів при аналізі питань досліджуваної теми. Циркуляри ПСУ СРСР і УРСР, лерелиска з окружними статистичними бюро гро порядок розробки матзріалів по обліку торговельних закладів, доповнюють відповідні документи Наркомату РСІ і дозволяють виділити сюжет про стан обліку і статистики у торгівлі.

Вивчення процесу організації і розвитку товарообігу у ресцуб- . ліці неможливо без показу податкової політики держави і його органів на місцях. В цьому плані великою підмогою е документи Наркомату фінансів. Облік яиборки патентів на право виробництва торгівлі здійснювали органи даного наркомату. Тим самим ці матеріали, крім матеріалів ЦСУ,- важливі при визначенні кількості вибраних патентів,а, виходить, і кількості торгових підприємств усіх видів, їх динаміки протягом досліджуваного періоду.

Ретельно дослідити проблему кооперативної торгівлі дозволяють документи, які відкладалися у фонді Української республіканської ради стоживчих товариств. Матеріали спокивкооперації, протоколи засідань її керівного центру - Вукоопзпілки і переписка місцевих споживчих товариств з Вукоотпілкоа, давть можливість більш докладно показати складний і суперечливий процес розвитку кооперативної торгівлі. Вони дозволяють висвітлити взаємовідносини державної торгівлі з кооперативною, що на ділі, Фактично, виливалося у нездорону конкуренцію і. яка заважала загальні задачі боротьби з приватним капіталом. Дослідник, працюючи з документами фонду, мао можливість розглянути розвиток споживчог кооперації, організація кооперативної торгівлі у місті і у сслі, питання раціоналізації і якості обслуговування, підготовки кадрів і багато іншого, ідо складав предмет вивчення.

Матеріали, які зберігаються у вищеназваних та інших фондах . цього архіву, складають одну з найважливіших груп джерел дослідження всіх питань відтсорення торгівлі у республіці з моменту переходу до непу і до остаточного витіснення приватної торгівлі з товарообігу України, дозволяють зробити основний контур практично усіх сюжетів організації торгівлі.

У фондах Державного архіву Харківської області /губвиконкоцу, окрвиконкомів, комітету профспілки радянських і торгових службовців, відділів внутрішньої торгівлі окрвиконкомів та ін./ зосереджено матеріал про стан торгівлі в містах та губернії, про відродження ярмаркової торгівлі тощо. Але це ті деталі, якт часто навіть не доповнюють велике коло фактичного матеріалу, яки« відкладався у фондах республіканських архівів, бо в них я грунтовні доповідні звіти місцевих державних органів і господарчих організацій, а також реакція з місць на ту чи іншу проблему роз-вигку тсеарзобігу. Дослідження економічної політики держави неможливо без залучення матеріалу по конкретній економіці,, без пильної уваги до проблем динаміки господарського розвитку республіки, Серед надрукованих джерел треба зазначити статистичні збірки по народному господарству, де є матеріал і про торгівлю. Вони місгять дані /у вигляді таблиць/ про розвиток роздрібної торговельної мережі та роздрібного товарообігу УРСР.

У рамках періоду, що досліджуються, двічі /у 1923 і 1932 рр./ проводилися 'торговельні переписи, матеріал яких був надрукований у збірках. В них представлені дані, що відображають динаміку торговельної мережі, товарообігу, питому вагу кожного виду торгівлі, кількісні та якісні /освіта, вік, стан, стать, націо-ннльність/ характеристики кадрів торгівлі

Місцеві економічні наріди видавали статистично-економічні довідники, які »мінували підсумки діяльності та балансу промислових і торговельних підприедатв* У них були дані про торговель-

^ Статистика України /1922-1931 рр./. Серія:’Чінансова статистика", "статистика торгівлі", "кооперативна статистика”! Статистична хроніка /1925-1929 Гт>. /; Народне господарство УСРР. Статистичний довідник.- К., 1935 та тші. ■

** Торговля в городах Украины. По данннм Всесоюзно# городской передаси 15 марта 1923 г.- Харьков, 1924; Торговельні мережа й торговельні кадри України в 1932 році. За матеріалами Всесоюзного суцільного пеьешісу торговельної мережі Й торговельних '.гадрів.-Харсіь» 1933.

ну мережу та торговельний обіг за категоріями власників, а також, про торгівлю конкретними товарами ,

З 1926 р. виходив "Бюлетень постанов та розпоряджень" Нарком-торгу УРСР, де друкувалися постанови колегії наркомату щодо питань організації торгівлі, цінової політики тощо. ЦСУ України видавав статистичну хроніку відділу торговельної статистики, в якій розміїцувалися індекси базарних роздрібних цін, роздрібні ціни ня промислові товари. .

Виключно багатим джерелом за різноманіттям та широтою показу, історії господарського будівництва у період, чо досліджується,

. в періодична преса. Газети і яуріали 20-х рр. містять інформацію про діяльність центральних та місцевих дерлавних і громадських організацій, про творче обговорення питань. Особливу увагу в них приділено економічним сюжетам, в т.ч. торговельній політиці.

В цілому джерельна база а теми дослідження цілком достатня і достовірна для розкриття проблеми. .

Практична значущість і апробація дослідження. Праця має як наукове, так і практичне значення. її положення і висновки можуть бути використані у створенні посібників для кооперативних і торговельних технікумів і інститутів, історичних та економіч- , них факультетів університетів, дозволяють поглибити уявлення про роль і місце торгівлі в розвитку економіки республіки. Зокрема, вони вже використовуються при викладанні загального курсу лекцій з історії торгівлі в Київському торгово-економічному інституті, спецкурсу а історії нової економічної політики на історичному і економічному факультетах ХДУ, спецкурсу "Облік і статистика в торгівлі" на економічному факультеті ХДУ.

Положення дисертації використані автором при читанні курсу лекцій на історичному факультеті Харківського деркуніверситету, а також на курсах підвищення кваліфікації учителів. Досвтд вивчення співіснування державної, кооперативної і приватної тор- , гівлі 20-х-початку 30-х рр. може бути корисним в наш.час, коли республіка здійснює перші кроки до ринкової економіки і відбувається складний процес роздержавлення майна в тому числі і в сфері торгівлі.

Статистика Полтавщини в нових Її межах.-Полтава,1929; Статистика Криворіжжя,- Кривий Ріг, 1928; Сїатистично-економічнцй довідник Київщини.~ К., 1927-20 та інші.

В плані реалізації своїх наукових досліджень дисертантом надруковані! монографія "Становлення та розвиток торгівлі в Україні а І921-І932 рр," /рос.мовою/, статті в Республіканському науковому міжвузівському збірнику "Питання історії CFCP" /тепер -"Український історічний збірник"/, "Віснику Харківського університету", журналі "Деловая жизнь" та інших виданнях.

Монографія зацікавила науковців і дістала схвальний відгук в пресі, про що свідчать рецензії в "Українському історичному яур-налі"/І993,№ 10/, журналах "Деловая жизнь" /Харків, 1993,^ 2/, "Бизнес-информ" /Харків, 1993,'? 33/, газеті журналу "Тернопіль" -"Русалка Дністрова" /Тернопіль, 1992, 5 грудня/,

П. СТРУКТУРА 1 КОРОГіШЙ ЗМІСТ ДШЕРТАЦІІ

Дисертація складається з вступу, шости розділів, висновків і додатків /таблиць, списка джерел та літератури/,

У вступі обгрунтовується актуальність проблеми, вказується на об’єкт дослідження, його фонологічні і територіальні рамки, аналізуються історіографія і джерела, визначається мета і завдання роботи, її наукова новизна та практична значення, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

У пєшому тозділі "Перехід до нецу та перші заходи в розвитку товарообігу в Україні" надається загальна характеристика зміни економічного курсу після закінчення громадянської війни та висвітлюються організаційні заходи з налагодження товарообігу в республіці в перші роки неду.

Автор наголошує, що правляча партія, яка в своїх уявленнях про економіку майбутнього соціалістичного суспільства успадкувала положення Маркса про безгрошове господарство, відсутність торгівлі і про прямий продуктообмін між промисловістю та сільським господарством, вимушена було змінити свій попередній економічний курс через Його повни» крах. "Весняний" план непу /1921 року/, оголосивший перехід від розкладки до податку, визнавав основним важелем непу товарообмін. Тобто, мова про торгівлю ще не йшла, що переколе нас у току, що від утопії більшовики ще не відійшли.

Але і така зміна методів господарования, оголошена в Москві на X з’їзді партії, була зустрінута в Україні її партійним керівництвом без усякого ентузіазму, Зокрема, секретар ЦК КП/б/У Д.Лебідь Підкреслював, що не можна механічно перенести новий курс

в цілому, а тому Радянська влада в Україні продовжує за допомогою системи розкладки заготовляти хліб на місцях. Обов’язки члена партії він вбачав у попередженні робочих під занадтого захоплення перспективами продподатку. Другий керівний діяч КП/б/У С.Косіор з шлем зазначгш, іцо "розкладка потрапила у немилість". Це вказує на силу втілення в партії ідей воєнного ко-т мунізму, і що неп був прийнятий при великому опору в партії.

Ця обставина зіграє свою згубну роль, коли вже не стане ініціатора переходу до непу. ■

Уяв в кінці червня 1921 р. пленум Харківського губвиконкому. наголосив, що товарообмінний фонд, переданий кооперації, невеликий, товарів небагато, асортимент їх незначний, та і якість товарів погана. Це були "перші дзвоники" про невдачу товарообмінних операцій.

Товарообміном намагалися займатись також різні установи і приватні особи. Необхідність звернення до товарообміну викликалася перш”за все обмеженням вільної торгівлі рамками місцевого обігу. Організацією товарообміну між державою і селянським господарством передбачалося перешкодити розвитку приватного капіталу, До того ж товарообмін обумовлювався і малим розміром державних товарних фондів. їх потрібно було використати найбільш елективно, щоб одерка/ги в обмін необхідні державі продукти і сировину. Але оскільки асортимент товарів у кооперативах був досить обмежений, селянство віддавало перевагу продавати продукцію на ринку і там хе купувати.

В роботі аналізуються організаційні заходи щодо налагодження товарообігу в республіці, які охопили в основному 1922 т 1923 роки,коли було вирішено питання про створення органу, котрий регулював розвиток внутрішньої торгівлі /Комвнуторг/ і організований Наркомат фінансів, покликаний карбовацем контролювати цей розвиток і насамперед - приватну торгівлю, Це були роки і початка зникнення /по номенклатурі/ податкової анархії. .

У другому розділі -"Державна торгівля" -досліджується організація державою оптової торгівлі, роль яртралп та товарних бірк в організації товарообігу, державна роздрібна торгівля. Промислові товарі надходили або в оптові торговельні відділи трестів, або у синдикати, які були в усіх основних галузях промисловості. Синдикати *» це торговельні об’єднання державних ‘ трестів. Потім товарі надходили у другу оптову ланку - відді-

лення синдикатів, або у Вукоошпілку, Звідси товар йшов у місцеві відділення цих організацій, а деяка його частила - у приватну торгівле, .

Зв’язок синдикатів і кооперації відбувався переважно шляхом генеральних договорів. Автор підкреслив, до перші такі договори а зобов'язанням однієї сторони відпускати товар у визначені . кількості, асортименту, якості, цін*, а другій - вибирати його, буяй укладені вже в 1922-23 р.>хоча відповідна постанова ЦК тП/б/ була прийнята лише & червні 1925 р. В літературі твердо-ться, цо генеральні договори почали застосовуваться а 1926 р.

Організація оптової торгівлі пов’язана насамперед з діяльнішої» Всеукраїнського акціонерного товариства торгівлі /ВАШУ і товариства ''Сприяння" /торговельно-промислового благодійного товариства/, Але паралельне існування двох торгів неминуче призвело до взаємної конкуренції, що використовував у власних цілях приватник, кредитуючись'у двох організаціях. В Ї92В р. "Сприяння" було об’єднано а ВАКГТ, Якщо спочатку діяльності ВАКГТ і "Сприяння" в І923-Е4р, частка приватної торгівлі в опті становила 14,? ^»то в І928-29р. вона впала до І тобто практично закінчився процес усуспільнення оптової торгівлі.

В роботі досить докладно висвітлюється роль ярмарків в організації товарообігу. В 1923 р, були відновлені великі українські ярмарки - Харківський Хрещенський, Київський Контрактовий. Відтворювалися і численні місцеві ярмарки, Так, в 1924 р. на Полтавщині нараховувалось ІІ9І ярмарків, які відбувалися в 327 населених пунктах, а на Харківщині - 800, На початок 1929 р. в Україні їх було 16202 в 1490 населених пунктах. Тут слід зазначити зв’язок ярмаркового торгу з густотою населення: найбільш населені райони відрізнялися і більшою кількістю ярмарктв. 8 Правобережжі в той рік було 9320 ярмарків,а в Стелу - 2341.

Роздрібні місцеві ярмарки і базари мали чимало схожого, але' останні були постійно діючими,як специфічний різновид стаціонарної торгівлі, В 192?-28р. міське населення України на 2/3 своїх потреб в молочних продуктах, овочах і фруктах постачалося на ба-варах.

Прискорена індустріалізація /за рахунок розорення селянських господарств/ важко відбилася на забезпеченні населення продукта-ш харчування. Не зумівши забезпечити каргковою системою усіх громадян, деркав а вимушена була піти на відкриття в 1932 р, ба-

зарів, ліквідованих в 1928 р. з переходом до методів "поенного йомунізму"* В 1933 р. й.Сталін дасть спор пояснення "радянської . торгівлі" - вот включала кооперативну, дєркапгіу > колгоспну /базарну/ торгівлю.

Неп відродив і товарні біркі як |орш державного регулювання і контролю за приватником. Але майже уся робота бірж звелася до обліку обігів і котирування товарів. Котирування у класичному, варіанті - реєстрація біржових цін з подальшою їх публікацією. Мао місце тиск органів Паркомвнуторгу на котирувальні комісії з метою відображення п котируванні лімітних цін, які, як правило, були нижче реальних. В цьому виявилася спроба накинути вузду на ринок. Посилення централізованого планування товарообігу і відсутність "нерозпиеаиих% тобто вільних товарів, зробили непотрібними товарні бірисі, які були закриті в 1930 р.

Державний роздріб був додатковим фактором, який повинен був допомогти кооперації в її становленні і боротьбі з приватною торгівлею за покупця. Одним із конкретних Проявів, коли державна торгівля "шукала себе4 в роздрібі, була діяльність Всеукряїивь-» -кого пайового товариства роздрібної торгівлі "Ларьок", яка переконує нас у тому, що державна роздрібна торгівля вступала і в конкуренцію з кооперативної* торгівлею, послабляючи, тим самим* позиції усуспільненої торгівлі в боротьбі з приватником. Автор детально аналізу« державну роздрібну торгівлю, яка в умовах .згортання негу, коли змінилася і роль коопер.*щії,одеркул досить інтенсивний розпиток, ічо виявилося в зростанні торговельної мере*} і обігів.-В роботі підкреслюються, що державна торгівля була залучена і до реалізації курсу правлячої партії на колективізацію сільського господарства, коли вона підмовляла в продачіу не тільки дефіцитних, а й необхідніших товарів і продуктів селянам, які не баяали "добровільно" вступати в колгоспи.

У третьому розділі -"Кооперативна торгівля",- висвітлюоться відтворення споживчої кооперації, визначаються роль і місце кооперативної торгівлі в системі товарообігу республіці.

На початку 1924 р. ЦСУ УРСР обстежило стан торгівлі в районах республіки. Виявилося, що більше II % районів не мали на споїй території «одного кооперативного торговельного закладу; Найбільше таких районів було в Харківській губеріії /21 Я їх кількості/, А в 13,4 районів України було тільки 1-2 кооперативних торго-

вальних закладів. Звідси -і ті завдання, що повстали б справі розвитку кооперативної торгівлі. Але як не було узгодженої роботи підприємств кооперативної торгівлі з державною торгівлею на початку ЙО-х рр.,так не було її і на початку 30-х рр. Навіть в кінці нец/ було досить багато населених пунктів, де по було ні кооперативних» ні дерсавних закладів торгівлі. Так, в І927-28р. в І04І селі республіки /9 % їх загальної кількості/ були тільки приватні торговельні підприємства, а в 6536 селах /55,5 V були одночасно і кооперативні,! державні підприємства торгівлі. Простежується зменшення кількості сіл,де усуспільнений сектор конкурував з приватником з 5346 сіл в 1925р. до 4190 - в І927-28р Секція соціальної статистики і прпці Деряплану провела обстеження бюджетів листопада за 1925-1929 рр. в придбанні товарів родинами робітників, службовців і селян. На протязі цього періоду відмічається збільшення частки кооперативної торгівлі в придбанні родинами трудящих товарів: у робітників з 41,(У? до 72,3$, у службовців -з 39 до 63,3 %, у селян - з 72,7 "ї до 76,4 Й. Таке збільшення ролі кооперативної торгівлі п култвпях відбувалося на ^оні загального збільшення частки роздрібної' кооперативної мережі за такий же період з 18,9 ^ до 42,2 і різкого зниження як загальної кількості /майже вдвічі/, так і питомої ваги приватних торговельних підприємств. Якщо б таке зростання ролі кооперативної торгівлі відбувалося в умовах більш-менш постійної кількості підприємств різних видів торгівлі,і родина трудящого віддавала перевагу в звертанні до крамниць,які належали або державі, або кооперації, або приватнику, а звертатися до цієї крамниці його спонукала більш допустима ціна, кращий асортимент товарів, краще обслуговування тощо, тоді б, мова йдла про безумовне зростання авторитету даного виду торгівлі. В даній же ситуації ми лише зазначимо відносне збільшення питомої ваги кооперативної торгівлі. ‘

В роботі автор підкреслює, що розвиток кооперативної торгівлі не був прямим поступальним рухом. Вона випробувала на собі і період безмежного кредитування а боку дериапної промисловості, і більш, стримане ставлення, викликане нестачею коштів для розвитку промисловості, т режим "найбільшого сприяння”, і нову для себе ситуацію, пов’язану із згортанням непу, то викликала труднощі в організації торгівлі, насамперед,в одегааннт торгівлею

промислових і сільськогосподарських товарів. '

В четвертою розділі -"Приватна торгівля в Україні" -аналізується діяльність приватника в торгівлі з часу офіційного дозволу до остаточного його витискування зі сфери товарообігу.

Правляча партія передбачала в умовах переходу до непу використання приватного капіталу в промисловості і торгівлі» одно- ' часно визначаючи принципи його допущення, підкреслюючи, що завданням Радянської держави в не долущення повної свободи приватної торгівлі, а тільки тимчасове залучення приватника для налагодження товарообігу. Навесні 1923 р,, як зафіксував Всесоюзний торговельний перепис, питома вага приватної роздрібної торгівлі республіки була досить високою -93,1 'і від загальної кількості роздрібних торговельних підприємств, в той же час в оптовій торгівлі приватник володів лише 72 закладами, іцо складало 18,9 їх кількості. Наводиться матеріал, який свідчить, що більшість приватних торговців України /55 Я/ були торговцями і в дореволюційний час. Із приватників, для яких ‘торговельна діяльність стала новою професією, найбільша кількість знаходилася в Донецькій /74,4 1/ і Харківській губерніях /71,3 %/, а найменша - у Волинській /28,3 (І/.

Лише 4,7 % приватних торговельних закладів використовували найману працю. Приватна торгівля початку непу відрізнялася від дореволюційної не тільки меншою чисельністю своїх підприємств, але і своїм якісним складом. Якщо в дореволюційний час майже 2/3 приватних підприємств-повітів були осілими, крамничого тигу і лише одна третина припадала на частку яткової,розвізної і розносної торгівлі, то непівська приватна торгівля майже на 3/4 складалася із яток і лише 1/4 вела осілу торгівлю з крамниць. Дріб’язковий і,здебільшого, пересувний характер такої торгівлі пояснювався розпорошеністю приватно-торговельного капіталу,браком коштів для більш значної торгівлі. Не меншу роль тут відігравало бажання якомога вдало уникнути податків. Вид торгівлі обирався приватником такий, якиЧ не вимагав великих витрат, а крам - легко реалізувався. • .

Незважаючи на таку, здавалося, всеохошшлочу дтю приватної торгівлі, в І/ІО частки районів України зовсім не було приватних торговельних закладів. Найбільша кількість таких районів була в Харківській /22 % її районів не мали на своїй території приват-

них крамниць/ і Донецькій /27 %/ губерніях.

На Товарних бірках приватна торгівля виступала в особі продавця» головним чином, на сільськогосподарському ринку /сировини і продукти харчування/ і бакалійному, де її обіг становив у 1923-24 р. 65 ** усіх продаж приватником, до 40^, їх купівель.На всіх .інших ринках, особливо ринку промтоварів, приватники,як продавці, суттєвої ролі не відігравали. Там він виступав пери аа все як покупець, особливо промтоварів /текстиль,металі бакалії. Статистичний матеріал, використаний автором, доводить» ідо найбільш кількість приватних торговельних закладів навіть напередодні згортання непу була в торгівлі м’ясом, худобою, рибою - 92 ^ усіх підприємств даної галузі торгівлі в 1926-27 р. і 21 усіх приватних торговельних підприємств; в бакалійній торгівлі - 85 ^ усіх підприємств цієї галузі торгівлі і 21 % усіх приватних торговельних закладів України.

Такий потяг до певних галузей торгівлі пояснювався швидкістю обігів капіталу /особливо на продуктовому ринку і бакалії/. Так, кількість обігів капіталу в приватній торгівлі продуктами досягала до 20 за рік, бакалією - до 16, текстилем - до 14, в той час як а торгівлі металом - до 10.

Деркава шукала методи регулювання приватного капіталу ~ шляхом його акціонування, заохочуючи створення товариств "Роздріб-ник", які проводили купівлю конкретного дефіцитного товару для подальшого Його розподілу мік членами товариств. Але в умовах товарного дефіциту вони були приречені на невдачу. В1927-28 р. в країні діяло 81 подібне товариство, п т.ч. в УРСР -6.

В спробах регулювання зверталися і до такого засобу, як індивідуальне- закріплення окремих торговців до конкретних державних торгуючих організацій, коли на обумовлену договором суку на протязі якогось терміну видавався приватнику товар. Ця системі давала позитивні результати. "Прикріплений" знаходився під пильним наглядом своїх конкурентів, якт старанно доноскпи про усякі відхилення в його торговельній ДІЯЛЬНОСТІ. '

В приватних торговельних закладах процвітало і компаньйонсг-во: біля 4С$ приватних роздрібних підприємств мали колективних власників. Причини, які штовхали приватників до об’єднання в груш по 2-3 і більше осіб /до 10-12/, це пори за все брак коштів, прагнення утшпуп: наймання робочої сили і зменшити тягар

обкладання прибутковим податком. Поширені були і нелегальні форми компаньйонства, коли торговці з метою своєрідної "страховки" вкладали свої кошти на в одне, а в 2-3 підприємства.

Політичне вирішення питання про доли приватного капіталу доводить, що він був скоріше скасований,аніж економічно розтрощений, Шртійні документи з 192В р, вже не використовують термін . “приватний торговець",а лише - "приватник-спекулянт"»звицувачУ" ючи його в шкідництві справі постачання харчів робітникам,

В п’ятому розділі - "Методи державного регулювання торгівлі" -аналізуються кредитна, податкова і цінова політика, стан обліку і статистики в торгівлі.

Кредити /розміри і умови надання/ відігравали велику роль в розвитку торгівлі. Слід підкреслити,що кредитна політика дерка-ви на протязі періоде,що досліджується, була непостійною і по відношенню до конкретного виду торгівлі, і по відношенню до даного її виру. Наочно це видно по відношенню до кооперативної і приватної торгівлі. Пільговий кредит "розбещить" кооперацій, в ній буде весь час падати частка власних коштів т зростати, відповідно, частка позичених,залучених. Якщо в 1928 р. в споживчій кооперації торговельний капітал включав 25 ^ власних коштів, то' в 1932 р. їх залишилося тільки 15 *£. Пропорція використання власних і позикових коштів була найбільш ефективною у приватників: на кожний карбованець власного капіталу залучалося 60-70 коп, позикових, деркавна і кооперативна торгівля мали на кожний свій карбованець 4-5 крб. позикових. -

Сума, яку складував приватник у торгівлю, була різною в залежності від її тицу. Так, на жовтень 1926 р. по середньому балансу вона становила для малих роздрібних підприємств- 400 крб. і тільки для великого роздрібу вона збільвдвалася до 12 тис. і 20 тис. крб. - для опту. Частина власних коштів, вкладених в приватну торгівлю, становила: в роздрібній торгівлі -від 73 ^ до 94 а опті- 54 %. Ці кошти в значній мірі були направлені в обіг. Частка їх, яка вкладалася в нерухомі засоби, складала для роздрібної торгівлі 8-17 <*, для оптової - ? ■

Приватний торговець кредитувався в Держбанку і Товариствах взаємного Кредиту. Але коли приватник мав там кредит, фінінспек-ція могла встанолити його дійсний обіг, чого прагнув уникнути приватний торговець. Тому багато з них державному легальному

кредиту віддавали перевагу нелегальному. Відсутність кредиту /грошима і товарами/ стане однією з причин згортання приватної торгівлі.

Шдатки - один з головних джерел надходження коштів в державний бюджет. В даному випадку вони розглядались державою ще і як один з ефективних важелів, а точніше - клапанів по регулюванню перш за все приватного капіталу. Вже восени 1922 р. матеріали Наркомату фінансів РСФРР свідчать про податкове свавілля в Україні. Нараховувалося до 48 податків, ті були запроваджені місцевими органами влади/ вони виправдовували це відсутністю коштів і необхідністю давати платню членам виконкомів/.

Така політика влади вела до скорочення кількості приватних торговельних підприємств. Уже в 1923 р. голова ИШ УРСР В.Я.Чубар доручив іїомвнуторгу республіки з'ясувати причини скорочення числа торговельних і промислових підприємств.' Комвнуторг з’ясував, що скорочення спостерігалося по всі« Україні. Головною причиною цього явища вказувалося високе обкладання всілякими податками. Діюче законодавство надавало право органам фіску встановлювати суму обігу оподаткованого торговельного підприємства не тільки за дійсно існуючими даними /торговельним книгам, рахункам та іншим документам/, але і за "передбаченням”, тобто на розсуд фінінспектури і податкових комісій. Слід відзначити, що це право фінансовими органами застосовувалося дуже широко, бо вони безпосередньо були зацікавлені в найбільшому нарахуванні податків, оскільки з зібраних сум одержували особливу винагороду у пигляді відсоткових відрахувань.

Скорочення приватних закладів призвело до утворення ’’торговельних пустель”, а це різко погіршало постачання населення. Тому в П півріччі 1924-25 р. держава декларувала т.з. нову торговель^ ну політику, яка передбачала залучення приватника в товарообіг

і, поряд з іншими заходами, пом’якшення податкової практики.

Проте, ця податкова "амністія" продовжувалася недовго.. З 1926 року, в пошуках коштів для здійснення індустріалізації, держава Посилює податковий прес на приватника, не знижуючи пте Чого до повного витискування Приватника з товарообігу.

Опитування, яке проводив Наркомат •їтнаистп УПР серед влясни- . ків 254 закритик п 7.927-28 р. торговельних закладів, про причини закриття, отримало такт відповіді: ня перлому місті - "придушен-

ня" податками; на другому - неможливість дістати- товарц;на третьому - конкуренція кооперації і на четвертому - обмаль капіталу. Тобто головні причини закриття приватних торговельних підприємств повністю залежали тільки від політики держави щодо приватної торгівлі, це - податки і кредити.

Завдання регулювання цін органічно витікало з комплексу принципів нецу. В 1923 р, при ЦК Щ/б/У була створена комісія по вивченню игсУ цін. В радянській державі цінова політика підкорялась т.з. великій політиці. Так, щоб стимулювати швидае зростання членів споживкооперації, за рішенням Оргбюро ЦК КП/б/У встановлювалися дві ціни:.для пайовиків і. для непайовиків кооперації.

Треба враховувати і те, що ціна на одно іменний товар у місті

і сільській місцевості була неоднаковою. Якщо в 1929р. сільські ціни лише на 5,7 перевищували міські, ідо пояснювалося більшими торговельно-транспортними витратами сільської торгівлі, то в 1931 р. цей розрив збільшився на 41 причоиу розрив у цінах на промтовари широкого вжитку складав навіть 59 Це не можна було виправдувати тільки транспортними витратами. Таїсооа цінова політика була одними складових елементів пограбування селян державою.

На впроваджену політику масової колективізації досить оперативно відреагувала торгівля і її політика цін. Селяни мали право купити товар тількі при умові здачі хліба державі. Ті з них, хто збував хліб на ринку, не шли права куі^вати навіть товари перйої необхідності /сіль, гас, сірники тощо/. Але і ті з заможних селян, хто здавав свій хліб державі, куцували товари за цінами на Ї5 *5 вища звичайних. Це була практика здійснення т.з. принцигу класового підходу в торгівлі, котра повністю відповідала політичній лінії правлячої партії.

Рух Цін свідчить, що до 1924 р. ціни в приватній торгівлі не перевищували державно-кооперативні. 1 в І924-І926 рр. ціни в приватній торгівлі на сезонні товари /овочі,фрукти/ виявилися нижчі, ніж в усуспільненій. Це було пов'язано п тим, що приватник, незважаючи на великі податки,уміа укладати свої торговельні витрати і> значно менший'відсоток, ніж усуспільнена торгівля.

. В умовах згортання негу і гострого товарного дефіциту державна і кооперативна торгівля запровадили комерційні ціни. Якщо

- ЗО -

перед цим на верхівки піраміди цін "сиділи" ціни приватника, якого звинувачували в пограбуванні споживача, то тепер подібне пограбування здійснювалося вже державо»,

З відновленням торгівлі постало питання про налагодження обліку і звітності, щоб покращити знання процесів, які в ній відбувалися. Тут пішли по кількісному нарощуванню різних $орм звітності і обліку, сподіваючись, що це дасть необхідну якість. На протязі усього періоду існування радянської економіки вона страждала від зайвої кількості всіляких 1зорм звітності і недостатньої якості одержуваної статистичної інформації. Один кооперативний статистик в 1924 р. підрахував, що йому на протязі місяця потрібно дати відповіді на 3856 питань, а були ще Я питання для відповіді за декадами, кваргалами тощо!. Кампанії по скороченню і уніфікації $орм звітності торговельних організацій так і не призвели до очікуваних результатів..

У шостому розділі - "Соціальні питання розвитку торгівлі" -аналізується забезпеченість торгівлі кадрами, прояви девіантної поведінки, якість обслуговування в різних видах торгівлі та організація торговельної справи.

Широке розгортання державної і особливо кооперативної торгівлі обумовило потребу в підготовлених фахівцях торговельної справи. Мережа учбових закладів, які готували таких фахівців, була представлена різниш курсами.школами, технікумами і інститутами.

В дисертації наводиться фактичний матеріал, який свідчить про погану підготовку в цих учбових закладах, що відбивалося на якості фахівців,коли біля гретинч слухачів, які закінчили відповідні курси в 1932 р. »наприклад, нездатні були працювати самостійно. Використання тих, хто закінчив такі курси, також було незадовільно,коли більше 20^ їх не йшли потім в торгівлю.

Матеріали Всесоюзного перепису, який пройшов в Україні восени 1932 р., дають можливість визначити обличчя працівника торгівлі, зокрема,Його освітній рівень, а, значить,в якійсь мірі, і ефективність існуючої системи підготовки кадрів, а також інші якісні характеристики. Зокрема, серед працівників держторгівлі не мали ніякої освіти майже 25 i, а середня освіту мали пише 6,5 *4 У кооперативній торгівлі не мали ніякої освіти ІЗ,2 а

середня освіта була' в 3,4 'І її працівників. . .

■ Такий низький освітній рівень працівників торгівлі ставив ду-

- ЗІ -

же гостро питання про посилену підготовку кадрів для торгівлі, бо таке становище негативно позначилося на якості обслуговування споживача. Слід зазначити, що з огляду на велику текучість кадрів у торгізлі, до 80 % працівників торгівлі України в 1932 році не мали ніякої фахової підготовки. ,

Як показала практика усуспільненої торгівлі п Україні в 20-х -на початку 30-х років, справжнім лихом та постійним супутником її стали розкрадання та інші зловживання. До речі, більшість розтратників в споживчій кооперації відносилася до незаможних верств села, бо саме з них /згідно партійним вказівкам/ "рекрутувалися" керівні кадри споживчої кооперації, а тому судові постанови про сплату суми розтрати залишалися без наслідків. Цікаво, що напередодні чергової річниці жовтневої революції спостерігалося посилення розтрат, бо розтратники передбачали амністію. Слід додати і те, що на розтрату в кооперативі не дивилися як на крадіжку, а скоріш як на спритну а^еру, або вигідну комерційну операцію. В 1932 р. в споживкооперації республіки було виявлено 35788 випадків розтрат на суму 22440 тис.крб., що складало

0,8 % до обігу по продажу. В суд були передані тільки 4333 випадки розтрат на суму 3723 тис.крб. .

’ ' Нестачі і розкрадання були і в державній торгівлі України. Наприклад, в 1925 р. по "Ларку" вони становили 2,6 млн;крб. ,було заведено 667 судових справ, а кількість обвинувачених досягла І05І чоловіка - ЗО % всіх торгових працівників "Ларка".

Але адміністративні заходи не позбавили торгівлю від зловживань. Не спрацювала і спроба застосування економічних стимулів о метою запобігання крадіжок,бо очікуваний прибуток від крадіжок буе набагато більшим можливої премії за чесну торгівлю. Це виявилося спонукальним мотивом для злочинів в торгівлі.

■ Постійно» проблемою усуспільненої торгівлі була і проблема якості обслуговування. Приймалися численні рішення про покращення обслуговування, запроваджувалися різні заходи, г т.ч. і т.з. соціалістичне змагання, але зрушення до кращого в цій справі були такими, чо на загальному фоні поганої організації торгівлі їх майже не було видно. Таке становище набуло великої гостроти, що в 1931 р. нарком ГСІ УРЗР В.Затонський зазначив, іцо "крамниці наші брудні, а черги і торгівля поняття тотожні".

З діугої половини 20-х рр. стали приділяти увагу питанням

раціоналізації в торгівлі як дійового засобу покращення її роботи. Ставилося питання про максимальну розфасовку розважних товарів, що значно скорочувало час споживачу. Вже тоді висловлювалася надія, що найближчі роки пройдуть під знаком втілення в торговельну техніку автоматів.

Слід зауважити, що були досвідно-показові крамниці, які застосовували подібну торговельну техніку. Але це, на яаяь, не набуло розповсюдження. Висновок тут ноже бути один: держава практично не приділяла належної уваги раціоналізації техніки роздрібної торгівлі., щоб досвід кращих магазинів став обов’язковим правилом торгівлі всіх нагазинтв. '

У висновках підбиті Підсумки дослідження т сформульовані загальні рекомендації: •

1. Приступаючи до здійснення нової економічної політики, її ■ творці вбачали шлях до своєї мети /соціалізм/ через організацію натурального товарообміну між державною промисловістю та сільським господарством. Лише невдача такого господарювання привела до аміни поглядів на торгівлю як органічну частину капіталістичної економіки.

2. Основна увага приділалася деряавою кооперативній торгівлі в силу значущості місця і ролі, які вона повинна була займати у соціалістичному суспільстві "цивілізованих кооператорів”. За державною торгівлею залишалася оптова торгівля. Деряавна роздрібна торгівля повинна була відігравати допоміжну роль в ім’я всебічного розвитку кооперативної торгізлі, обслуговуючи потреби населення там, де кооперація була розвинута слабо, або зовсім

не було. З кінця неду кооперагивна торгівля перетворюються все більш в різновид державної торгівлі,яка з того часу став пріоритетною в державній торговельній політиці.

3. Регулювання деряапою приватної торгівлі було далеко не по-слідопним, ;цо особливо виявилося в податковій та кредитній практиці дериарних органів цодо приватника, яка і призводе, преяті-реіпт, до його зникнення. Усуспільнена торгівля, ставши монополістом, могла вже не оглядатися на свого колишнього-конкурента

в боротьбі за покупця і не поспішати з покращенням організації торговельної справи, якості обслуговування і т. пь

4. Згортання неіу зааяо позначилися на наступному політичне-му, економічному і духовної розвктіу наваго суспільства. Не мав-

чи достатніх стимулів у своєму удосконаленні, відсутність здорової конкуренції у радянські!* торгівлі, призведе до того, що багато її "дитячих хвороб” виявилися "законсервованими" т благополучно дійшли до сьогодення: погана організація торговельної оправи, низька культура обслуговування, черги^ тощо. .

5. Аналіз торговельної політики Радянської влади в 20-х рокас переконливо свідчить, що задум непу в принципі не вдався, оскільки непу, як системи, фактично не було. Практично, уже з 1923 року партійна і державна влада почала "душити" неп. Приватника "душили" у місті і селі, на нього була спрямована вся радянська пропаганда, в суспільній свідомості посилено формувався негативний образ непмана як класового ворога.

6. Ознайомлення з досвідом розвитку торгівлі республіки у 20-х - початку 30-х pp.»коли співіснували три її види /державний, кооперативний, приватний/,які змушені були боротися за покупця, дозволяв зробити деякі рекомендації. Вони, можна сказати, самі по собі напрошуються у наших сучасних умовах, коли з летгого 1992 р. в Україні вступив в дію Наказ про комерціалізацію торгівлі і громадського харчування. Приватизація власності повинна трохи випереджати перехід до вільного ціноутворення і до відмови від державного розподілу фондів, оскільки покликана сформувати конкурентне середовище і на перших етапах переходу до ринку самортизувати зростання цін мляхом збільшення джерел товарного пропонування, а потім забезпечити їх стабілізацію.

Провідну роль у формуванні споживчого ринку відіграв торгівля, яка повинна не тільки чутливо реагувати на запити еповдва-чіві, яле { передавати цей імпульс виробникам товарів. Тому гаяння часу а приватизацією і демонополізацією торгівлі неминуче відіб’ється на реальному просуванні до ринкової економіки.

' Необхідно покинути ідеологізоване ставлення до приватної торгівлі, яка поряд з колективною формою власності в однією з основних форм торговельної діяльності. Це показує і досвід країн з розвинутим соціальним ринковим господарством. В 1990 р. в $РН частка приватних фірм у товарообігу складала 39 %% а .фірм, за-знованих на колективній формі власності - 61 %.

Проблема приватизації торгівлі Тісно пов’язана з її демонополізацією. Ринку можуть бути притаманні тільки конкурентні демонополізовані структури. Конкуренція - важлива умова для здій-

снення споживчого руху. Споживачі повинні мати гарантії, що продукція, яка виробляються, відповідає своєму призначенню, вони повинні мати право повертати браковану продукцію т можливість користуватися прийнятими в світі стандартами охорони здоров’я та безпеки товарів, і право учинити позов від імені товариства споживачів і звертатися до суду. Повинно діяти правило: ЕОб,що шкодить людям, але продається на ринку, повинно неодмінно викриватися. Приховування таких даних поеинно підлягати під дій. закону про свободу інформації. Прітана одвічного дефіциту, який супроводжує усе життя нашого покущя,і в тоцу, що немає конкуренції і.системи їіюротнього зв’язку: споживачі не мають можливості наказувати виробників за неякісний товар. А мірилом успіху економіки повинні вважатися достаток, заможність і захищеність споживача.

Основний зміст дисертації викладений у таких публікаціях автора?

1. Становлення і розвиток торгівлі в Україні в 1921-1932 рр. -Харків: Основа, 1992.- 10,5 друк.арк. /рос.мовою/.

2. Використання ярмарків для налагодження товарообігу України в пероіі роки непу// Вісн.Харків.ун-ту.-Харків, 1906.296.-0,5 діук.арс. ,/рос.мовою/.

3. Використання приватного капіталу в налагодженні товарообігу в'Україні на початку нецу //Вісн,Харків.ун-ту.-Харків, 1937.-.V 302.- 0,5 друк.арк. /рос. мовою

4. Розвиток кооперативної торгівлі в Україні в перші раки Непу// Вісн.Харків.ун-ту.-Харків, 1988.-я ЗІ6.-0.5 друк.арк.

/рос.мовою/. . .

5. Розвиток кооперативної торгівлі в Україні в І926-І932 рр. //Питання історії СРСР.-Хар?ів, 1989.-;? 34.- 0,5 друк.арк. /рос. мовою/.

6. Податкова державна практика в відношенні приватної торгівлі України в 20-х роках// Ікгаїшл історії СРСР. - Харчів, 1991.36.- 0,5 друк.арк.

7. Якість ебечуговупання в приватній і усуспільненій торгів- . лі України в 20-х роках// Вісн.Харків.ун-ту.-Харків, 1992.-

№ 362.- 0,5 друк.арк./рос.мовою/. .

8. Соціально-гігієнічні умови праці в торговельних підприємствах України ка початку непу: Тези доповідей і вступів конференції Харківського медичного інституту.-Харків* 1992.- 0,3

друк.арк. /рос.новою/. •

9. Всеукраїнський торговельний музей //Історія та археологія

Слобідської України: Тези доповідей та повідомлень Всеукр. конференції,- присвяченій 90-й річниці ХП Археологічного з’їзду.-Харків, 1992.- 0,2 друк.арк. /рос.мовоп/. .

10. Реклама в торгівлі в роки непу і сьогодні// Ділове життя,- Харків, 1992.-» II.- 0,3 друк.аре. /рос.мовою/.

11. Молодь у торгівлі /країни// Молодь в посттоталітарному суспільстві:український варіант: Тези доповідей науково-практичної конференції.- Харків, 1993.- 0,2 діук.арк.

12. Кооперативна торгівля на Півдні України /за матеріалами переписів 1923 і 1932 рр./ //Міжнаціональні відносини на Пів-пні України: історія та сучасність: Всеукр. конференція.- Запоріжжя, 1993,- 0,2 дуук.арк.

13. Державна торговельна політики в Україні в роки непу// ІІюдина і політика: Тези доповідей і повідомлень науково-практич-яої конференції.- Харків, 1993.- 0,2 друк.арк./рос.мовою/.

14. Державна роздрібна торгівля України в роки непу// Укр. Істор. збірник,- Харків, 1993.- !? 37.- 0,5 друк.арк,

15. Торгівля в Україні в І92І-І932 рр. /історіографія проб-

іеми/ //Вісн.Харків.ун-ту.-Харків, 1993.-'* 374.-0,6 друк.арк. /рос.мовою/. '

16. До питання проблеми виживання населення України в роки іецу//Філософія виливання в умовах посттоталітарної держави:

?ези доповідей і виступів, конференції Харківського медичного інституту.-Харків, 1993.- 0,2 друк.арк.

17. Крадіжки і розкрадання - прояв девіантної поведінки в торгівлі// Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді: можли->ості впливу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. -Харків, І994.- 0,3 друк.арк,

18. Політика цін в Україні в 20-х рр. - фактор впливу на ситтевий рівень населення// Філософія виживання: Матеріали Ііжвузівсько'і конференції, 25-26 вересня 1994 р.-Харків, 1994.

- 0,3 друк.арк.

Яантух В.В. Торговля в Украине в 1921 - 1932 гг.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02 - история Украины. Харьк. гос. ун-т. Харьков, 1995.

Защищается диссертация, основные положения которой изложены в 10 научных работах. Они содержат комплексную характеристику государственной, кооперативной и частной торговли в 20-х - начале 30-х годов. Показано, что параллельное существование этих трех ведов торговли и их конкурентная борьба за покупателя было только во благо населенно. Однако политическое решение вопроса о судьбе частной торговли, ее "удушение" налоговой и кредитной политикой государства, превратили обобществленную торговлю в монополиста, что отрицательно сказалось на потребителе. К началу 30-х годов изменилась и роль кооперативной торговли: из ведущего вида она стала разновидностью государственной торговли.

Lantukh V,V. Trade in Ukraine In 1921-1932. '

Iho thesis for a doctor of historical eoienoea degree on speciality 07,00.02 - History of Ukraine. Kharkiv Staten University, Kharkiv, 1995.

The thesis, the prinoipal propositions of which are stated in 18 scientific papers, із defended. They coapriae a complex characteristic of State, oo-operative and private trade in 1920-e - the beginning of 1930-a. It is shorn* that the oc-exiatenoe of these three types of the trade and their competition for the customer were only for the benefit of the population. However, the political solution of the private trade’a fate, ito "auffooation" by the TAX and credit policy of the State, turned the socialised trade into monopolist»and that adversely affected the customer.

The role of the co-operative trade had changed Ъу the beginning of the 1930-a too: being the leading branch of the trade it turned into a part of the State trade.

Ключові слова: торгівля, неп, споживач.