автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Традиционные комплексы сказки в современном украинском литературном языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Традиционные комплексы сказки в современном украинском литературном языке"

Інститут ыовоэнавотва ім.0.0.Потебні . АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇШГ .

На правах рукопису

ГРИЦАК Наталія Василівна

ТРАДИЦІЙНІ КОМПЛЕКСИ КАЗКИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

10.02.02 - українська мова

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 19ЭЗ

Робота виконана в Інституті української мови АН України

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор ■ 0.0.ТАРАНШК0

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор

■ С.Я.ЄРМ0ЛШК0, •

кандидат філологічних наук

в.о.шшик .

Провідна організація - Київський державний педагогічний інститут . ім. М.Драгоманова. ■ •

Захист відбудеться " _Ю_ " лютого 1993 р. о________________ год.

на засіданні спеціалізованої ради Д.016.28.01 в Інституті

мо-ознавства ім. О.О.ЇЇотебні АН України. •

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту мовознавства АН’України.

Автореферат розіслано ■"________ "_____________ 1993 р.

Вченгй секретар '■ ' '

. Необхідність вивчення мови казки як джерела зображально-виражальних засобів сучасної літературної мови визначає актуальність обраної теми. У даній роботі розглядаються питання входження системи усталених традиційних елементів казки в літературну мову та їх освоєння нею. Метою роботи є дослідження традиційних комплексів казки /ТИС/ сучасної української мова. Длл досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

а/ з'ясувати, чим зумовлений склад ТКК у сучасній українській мові;

б/ охарактеризувати структуру ТКК; в/ визначити функціонально-стильові особливості ТКК; г/ з’ясувати, які зрушення в семантиці відбуваються при використанні ТКК у новому контексті;

д/ визначити характер варіантності ТКК та розглянути можливі їх трансформації. ..

На захист виносяться положення дисертації:

... І. Джерелом відомих сучасній українській мові ТКК е казки Східної України, що зумовлюється як загальними умова'Ш формування нової української літературної мови на середньонаддніпрянській основі, так і особливостями структури та ритмомелодики ТКК казок цього регіону. .

2. ТКК використовуються для стилізації мови під казку, народнорозмовну мову, виступають у ролі заголовків або їх частин, використовуються як засіб сатиричного та алегоричного зображення, поетизації, доступний спосіб звернення до дьтячої аудиторії. Поза казкою ТКК можуть виконувати свою первісну функцію - називати казкові реалії, служити обрамленням, оформляти традиційні для . казки елементи сюжету, а також використовуватися на позначення реально існуючих предметів, осіб, дій та ознак. Сфера найширшо-го використання ТКК - розмовний стиль та художня література.

3. ТКК, що функціонують у сучасній українській мові, виступають у формі складних слів, фразеологізмів, словосполучень і речень, що мають властивість регулярного відтворення.

4. Сфера використання досліджуваних одиниць зумовлена в основному їх значенням у казці. Проте в новому контексті це значення має тенденції до розвитку. Співвідношення ТКК з новим поняттям у ряді випадків приводить до структурно-семантичних змін.

У переносному значенні ТКК найчастіше виражають оцінне переносне значення. Шлях розвитку значення залежить від особливостей структури ТКК. ’

5. Ряд ТКК сучасної української мови функціонує в незмінній . формі, інші ТКК - у декількох варіантах. У межах традиційних номінацій казки псширела фонетико-орфографічна та морфемна варіантність. Варіювання компонента традиційної номінації казки, співвідносного з лексемою, відбувається в основному в межах одиниць, відомих народній чазці. Традиційним формула-/, казки властиві лексичні варіанти, а також структурно-морфологічні і структурні зміни. ТКК можуть зазнавати авторських трансформацій.

6. Експресивно-емоційний елемент у значенні ТКК пов'язаний з їх структурними особливостями та асоціативним зв’язком з казкою.

Методи дослідження. Спостереження за мовними одиницями та . їх класифікація передбачає як основний описовий метод. При дослідженні семантичної структури і використання ТКК застосовуються окремі елементи компонентного і контекстуально-стилістичного аналізу. .

Об’єктом дослідження є дво- і багатокомпонентні стійкі словесні утворення в сучасній літературній мові, що походять з української народної казки, виконують у ній роль назв казкових реалій, персонажів, формують традиційні елементи сюжету або служать обрамленням, тобто одиниці, які у фольклористичних дослідженнях названі традиційними формулами казки і традиційними казковими номінаціями. При визначенні походження ряду одиниць виникають певні труднощі: іноді важко визначити, чи стійкий комплекс характерний для казки, чи.для іншого жанру народної творчості. Крім того,.самі фольклорні тексти постають в основноцу на грунті розмовної мови, тому однопланове віднесення усталених казкових комплексів1 тільки до фольклорного джерела є значною мірою умовним.

У пропонованій роботі ми виходимо з такої робочої гіпотези: ТКК вважаються ті одиниці, що вже описані як казковий елемент фольклористами. .. .

ТКК поділяються на традиційні формули казки /ТФК/ і традиційні номінації казки /ТНК/. До ТФК належать.загальгі місця, що є в найвищій мірі стереотипними і часто набувають характеру сло-

- з -

весних формул, відтворюються у фольклорному тексті відповідно до розвитку сюжетної лінії або виступають суто орнаментальним засобом. За традицією їх поділяють на ініціальні, медіальні і фінальні формули, або казкові зачини, внутрішні казкові словесні формули і казкові кінцівки, наприклад: г;-в соб і; ні в казці сказати, ні пером описати; дам казка, а мені бубликів в’язка. Більшість номінацій на позначення казкових персонажів і предметів утворені описово. До ТНК належать дво- і багатокомпонентні номінації, які, принаймні частково, зберігають відмінкову парадигму, от&е, зберігають і зовнішні ознаки словосполучення. Крім того, у художній літературі спостерігаються усталені одиниці, які гохо-дять.з однієї казки1, загальновідомої і поширеної. Вони співвідносяться з внутрішніми медіальними формулами і зумовлюються повторюваністю функцій персонажів не в різних казках, а в одній: за_ сім грошів куплена, на всі.боки луплена; битий небитого везе; ло-ві'.сь, рибко, _маленька_ і_ велика тощо.

Матеріалом роботи е українські народні itasiur та твори сучасної української літератури. У дисертації використані переваяно дореволюційні видання казок, оскільки ці видання краще His сучасні відтворюють регіональні мовні особливості. Сучасні видсння мозуть дещо змінити картину поширення ТКК, проте такі дані не ио^ куть поставити під сумнів результати дослідження, а швидше стануть підтвердженням шляхів поширення ТКК, відомих літературній мові. Великий період у розвитку літературної мови - від І.Котляревського до наших днів, з творів якого дібраний фактичний матеріал, зумовлюється рядом причин. По-перше, прагненням показати процес відбору з усієї групи ТКК одиниць, що потрапили з фольклору в літературну мову. По-друге, використання фольклорних елементів тісно пов’язане з періодами розвитку літературної мови, а такоа з індивідуальним стилем письменника. Крім того, самі ТКК є досить помітними одиницями для того, щоб їх нагромадження справляло враження вишуканості стилю, це під силу лише великим майстрам, як, наприклад, Леся Українка, Ліна Костенко. Тому для того, щоб зібрати достатню для аналізу кількість мовного матеріалу, який якнайширше представляє відомі у фольклорі ТКК і засвідчує різнопланове їх використання, і виникла потреба звернутися до творчості письменників відзначеного періоду, для якої

характерні ТКК.

. Наукова новизна дослідження вбачається в тому, що в дисертації висвітлюється одне з маловивчених питань українського мовознавства - елементи епічного фольклору, а саме казки рк виражальні засоби літературної мови. Аналіз вживання ТКК у новому контексті сприятиме глибшому усвідомленню сутності фольклоризмів як одного із складових елементів сучасної літературної мови. Теоретичне і практичне значення роботи полягає в необхідності чітко кваліфікувати ТКК, виявити закономірності в їх функціонуванні, формі, структурі, розвитку значення, можливостей щодо варіювання і трансформацій. Зібраний і описаний матеріал має цінність для лексикографічної роботи, оскільки систематизуються і податься в різноманітних контекстах недостатньо поки що дослідаепі мовні одиниці. . , '

Апробація дослідження. Дисертація обговорена на засіданні відділу лексикології та лексикографії Інституту української мови АН України. Окремі.положення роботи знайшов відображення в п’яти публікаціях автора, а також у виступі на Міжнародному симпозіумі "Леся Українка і.світова культура" /Луцьк, 1991/.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, покажчика посилань та списку умовних скорочень. ,

Зміст дисертації У вступі обгрунтовується вибір теми дисертації, визначаються актуальність, наукова новизна, предмет і об’єкт дослідження, формулюється мета і завдання дисертації, характеризується фактичний матеріал, з’ясовуються методи дослідження, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, викладаються теоретичні засади виділенню і аналізу ТКК, формулюються положення, що виносять ся на захло”. .

У першому розділі - "Джерела ТКК сучасної літературної мори та-традиції використання ТКК" - уточнюється зміст поняття "традиційні комплекси казки". У сучасній літературній мові функціонують не всі ТКК, відомі фольклору. Цз явище зумовлюється рядом причин, а саме: особливістю структури даних одиниць, межами територіального поширення ТКК, їх усталеністю, евфонічним ефектом і закріпленням у свідомості мовців звукового комплексу ТКК з

^азкою, а т?кож творчим зв'язком письменника з фольклором, його свідомою орієнтацією на певні мовні традиції літературного процесу і на місцеві мовні традиції. Тобто активізація ряду ТКК у літературній мові пов’язана з регіональними особливостями орнаментування казки і з традиціями використання ТКК у творах художньої літератури, насамперед у творчості тих письменників, які вплинули на формування сучасної української літературної мови.

У творах нове" української літератури ТКК більш усталені щодо складу і форми, ній у фольклорних текстах. Казки з однаковими мотивами можуть мати ТКК, які різниться за лексичним складом, граматичною формою слів-компонентів, фонетично, за структурою, можуть мати різні ТКК, а також матеріальне і нульове вираження ТКК. Аналіз територіальних різновидів ТФК, які безпосередньо стосуються викладу сюжету, показав, що казкар намагається передати не стільки формулу, скільки образність казка, створений словом чуттєвий традиційний образ, спосіб, напрямок вираження думки засобами, мови. Тому ТФК мають, зокрема, особливості, характерні для діалектної мови, і не варто розмежовувати фонетичні, граматичні і лексичні особливості досліджуваних одиниць, оскільки ТФК у казці' співвідносні із словосполученнями і реченнями, виділення одного з напрямків було б штучним /пор.: прісна душа смердит, прісна душа тут є, руська кость пахне/.

На всій території України в казках спостерігаються варіанти медіальних, ініціальних та фінальних ТФК, безпосередньо пов’язаних із сюжетом, хоч у ряді випадків наявні значні структурні і компонентні зміни ТФК. Всі ТФК у формах, відомих мові сучасної художньої літератури, представлені в казках Наддніпрянської України. Чим західніший від Наддніпрянської України регіон, у якому записана казка, тим менше ТФК супроводжують мотив, а також менше уваги приділяється зовнішній формі ТФК. Іноді на місці відомої в східному регіоні формули спостерігається тільки одне співзвучне з компонентом ТКК слово: й не здумать, і не згадать, тільки в казці _ сказать /Рудчснко, І8697 і2і7Г^іТ^казцТ~ сказать, ні пером написать /кубинський, 1878, 282/; не можна_ сказати /Левченко, 1928, 376/; /такий, що/ ни можна /Левченко. 1928, 327/; не_розкажеш /Зінчук, 1986, 76/. Випадки, коли заміна лексеми в складі ТФК дещсг трансформує П зміст, - рідкісні,

в основноілу вони спостерігаються на Закарпатті, рідше - у Галичині.

Оскільки ТКК’використовуються в мові здебільшого як стилістичний прийом, то важливе "впізнавання" казкового походження ТКК. Серед ряду модифікацій цій вимозі найбільше відповідають римовані ТФК. Римовані і ритмізовані ТФК є найбільш усталеними і відтворюваними, вони характерні для казок південно-східної групи говорів і навіть представлені в чужих мовних і діалектних середовищах. Мова казок Закарпаття і Галичини характеризується мінімальною ритмічною організацією тексту. Вимовані і неримовані ТФК часто розрізняються за структурою, перші здебільшого е складними словосполученнями і реченнями, оскільки поширюються словосполученнями і словами, що містять звуковий повтор.

ТФК орнаментального характеру, що безпосередньо не пов’язані із сюжетом казки, більшою мірою залежать від місцевих традицій і індивідуачьних уподобань оповідача. Це різні одиниці, проте ритмізовані і римовані у всіх регіонах України. Мотив гостювання казкаря на бенкеті є найпоширенішим. Він не характерний тільки для закарпатського регіону. Решта ТФК - ініціальні і фінальні - найбільшою мірою розвинені на Закарпатті і на Наддніпрянській Україні. Формули цих регіонів можна певною мірою проти-поставити, оскільки характерні для Закарпаття ініціальні і фі-гальні ТФК не зустрічаються в казках Східної України і навпаки. Однак частина характерних для Закарпаття орнаментальних ТФК спостерігається на Буковині і в Галичині. Більшість ТФК, що є в казках Наддніпрянської України, поширені й на решті території, проте їх використання є менш інтенсивним /пор.: на верб і. дзв тнчик, на-щій-Казці кінчик; сіла баба на стілець - нашій казці кінець; живуть і тепер, якщо їм ся хили не порвали - Закарпаття і живуть-поживають,_добро наживають; живуть і хліб жують, постолом добро возять; вам казка,_а_мені бубликів в’язка.- Наддніпрянська Україна/"'’'’

ТНК такоя мають регіональні особливості і різне територіальне поширення. Назви одного персонажа або предмета можуть різнитися. ТНК в основному мають відмінності в лексичному складі та фонетичному оформленні. Двокомпонентні ТНК, які називають чарівні предмети, найхарактерніші для казок Південно-Східної Україні!

/меч-самосіч, бриль-невидим, гуслі-самогуди/. Для західних регіонів характерний словесні.;! опис чарівного предмета, а тачож є випадки, коли "шабля, що сама рубала" названа "зслотою шаблею" тощо. Для закарпатській і галицьких казок тгггож не типові багатокомпонентні ТНК на позначення персоналів казок /пор.: баба^ /Лінтур, 1969, 47/, мал^дитша/Язорсысий, 1915: 52/, хлопана півліктя, а борода в_него на півтора ліктя /Роздольс'кнй, 1899, 49/, сім шкір .калита, по коліно .борода/Левченко, 1928, 310/, дід на ногіть,_борода на локіть /Чубинський, 1878, 232/. Та ж-закономірність простежується і в анімалістичних казках. Такі ТНК, як коза-дерєза, лисичка-сестричка, вовчик-братик, півнгк-братик та

(ІІ^І »|-«"*||—^ І *т '' • и І 'III ,|ІЧ| |<|~ І і І Ч І » І'|« II ..... І— || —II І, III— „|~І| І - І І~|_, * і _ ||~ її—» _ |Г І - І І І—

деякі інші, спостерігаються тільки в найпопулярніших казках усієї території України, а саме: "Коза-дереза", "Лисичка та вовк.? "Котик і півник", "Рукавичка" та деяких інших. Незначною мірою відрізняються в цих казках і повторювані внутрішні формули, які тільки в одному фольклорному тексті і функціонують: рубайся^, дерево, л пряме, й_криве /Рудченко, 1870, 7/; ломися, патичку, то кривенький,.то.гузоватий /Левченко, 1928, 290/.

Зіставляючи відомі літературній мові ТКК з ТКК фольклорних текстів, можна зробити висновок, що всі вони представлені в казках Південно-Східної України. На інших територіях спостерігаються не всі ТКК або у формах, що не характерні для української літературної мови.

Здавна література брала з фольклору не вироблені ще нею засоби художнього зображення. Сфера використання досліджуваних одиниць - жива народна г.юва, а. засвоєння літературною мовою багатств. народної мови спостерігається в періоди становлзння національних літератур, а також у ті-відповідальні періоди в житті народ;'-, коли відбувається об'єднання кращих сил на розв’язанні поставлених історією завдань. ТКК поширені у казках на всій території України-, однак надбанням загальнонародної мови стали одиниці, властиві південно-східній групі говорів. Це зумовлено високою частотністю ТКК у творчості письменників, які значною мірою сприяли усталенню норм, нової української літературної мови. Утвердженій національно-самобутньої літератури.відбувається В руслі побутово-етнографічних традицій відображення народного життя. Записи "з народних уст" сприяли привнесенню І.Котлярев-

ським. Нарком Вовчком, 1.Карпенком-Карим, І.Нечуєм-Левицьким,

Ч.Стардцьким, М.Кропивницьким у літературну мову першої половини ХН ст. значної кількості ТКК. іут вони, як і в казці, є загальновідомими штампами і використовуються для стилізації літературної мови під народнорозмозну. Протягом другої полоьіши’ХІХ ст, українська писзмна мова звільнилась від надмірного етнографізму, ТКК починають використовувати як стилістичний прийом, що супроводжується розширенням їх функцій і семантики.

Проаналізований матеріал засвідчує, що в період формування нової української літературної мови до творів художньої літератури широко залучаються ТКК, які мають ознаки художнього мовлення і найбільше поширені в Східній Україні. Письменники, яких мовознавці називають провідніжами впливів південно-західного наріччя в галузі лексики і фразеології XIX ст., - І.франко, О.Кобилянська

- ьадають перевагу одиницям, які відомі на всій території України. Мова творів провідних письменників XIX ст. Полісся - Л.Глі-бова, Лесі Українки - відзначається більшою продуктивністю ТКК, ніж казки цого регіону. Оскільки ТКК Наддніпрянської України і Полісся в основному різняться частотністю, то стверджувати, що інтенсивне використання досліджуваних одиниць у творчості Л.Глі-бова і Лесі Українки пов'язане з орієнтацією на зразки фольклору Східно* України, а не з особливістю творчої манери .письменників, немає вагомих підстав. Очевидно, ці два фактори посилювали один одного.

У другому розділі - "Структурно-граматична, стилістично-експресивна і семантична характеристика ТКК" - акцентується нерозривний зв'язок: структури, функціонування і значення ТКК поза фольклорним твором у художньому та розмовному мовленні.

Для того, щоб з.'ясувати структурні особливості ТНК у літературній мові, необхідно проникнути в механізм утворення казкових формул-кліше. .

ТНК за структурою - це словосполучення або слова, що належать до номінативної сфери мови. Серед ТНК є словосполучення з традиційним для казки атрибутивним елементом /золоте яєчко, чарівне слово, золоті волосиш, срібне_яблучко/. що додається до широкого кола назв предметів, вказуючи тим на їх незвичайність, казковість. Проте здебільшого в ТНК міститься вказівка на те, в

чому полягає незвичайність казковсго предмета. За структурою -це складні слова-шстапозити /гуси-лебеді, килим-самольрт, чоботп-ск.оргосоди/, атрибутивні словосполучення - субстантивно-ад’єктивні і субстантивно-субстантивні /жива вода, калиноча сопілка, хатка на курячій ніжці/. На межі слова і словосполучення перебуває група ТНК - назви персонажів анімалістичних казок /мишка-мкрябо-т^шка, зайчик-побігайчик, бичок-третячок/, оскільки значення всієї одиниці незначною мірою зумовлене другим компонентом, який варіюється в народних казках і здебільшого вказує на те, що це пзрсонаж казка, а також втратив властивості повнозначного олова.

Більшість номінацій на позначення персонажів чарівної казки- - це лексикалізовані словосполучення, що називають одиничні поняття - казкові істоти.

Ряд ТНК-словосполучень у сучасній літературній мові е фразеологізмами. Цз ТНК молочні ріки, кисільні береги; жива /живуща, цілюща, живуща і цілюща/ вода; хатка на курячій ніжці, тридев’яте /тридесяте/ царство.

Виділення ТФК з тексту пов’язане з рядом структурних особливостей. ТФК вже: у фольклорному творі сприймається як "прикраса", щось самодостатнє, створене за законами народної поетики, чому сприяють ритмічна організація і рима.

У структурі ТФК спостерігаються такі особливості: І. Серед ТФК багато бінарних конструкцій. Мінімальні одиниці становлять парні сумарні зближення /поспішитись-поскоритись/. Сурядний зв'язок слів однієї частини мови найбільшою мірою забезпечує ритмічну організацію тексту /не по днях, а по годинах/. 2. Центр ТФК можуть становити підрядні словосполучення із спільнокорене-вими головним і залежним словами. /слихом слихати/. Такі структурні риси характеризують більшість ТФК, проте зустрічаються вони здебільшого не в "чистому" вигляді, а як елемент ТФК, безвідносно до того, чи ТФК є словом, словосполученням, фразеологізмом або реченням, наприклад.: Скоро казка кажеться, та не_ скоро діло робиться.

ТФК - це одиниці різних рівнів мови: складні слова /житіь поживати/, підрядні словосполучення /слихом слихати/, сурядні словосполучення сполучникові /чи довго, чи недовго/ і безсполучникові /битись, не гтаритись/, зглішані складні словосполучення із

сурядно-підрядним зв'язком /їсти, пити, хороше ходити/. Характерною особливістю ТФК е те, що сурядний зв’язок, слів-кошонен-тів переважає. Серед ТФК-речень найбільше простих односкладних речень /Півцарства віддам/ і складносурядна речень, частина яких є односкладними реченнями /Ні в казці сказати, ні пером описати/. В окремих випадках ТФК може становити складну синтаксичну структуру: "Ідеш день - чия земля? Калитчина; Ідеп два -чия земля? Калитчина; І^дш три г чия зем-іш? Калитчина""’7ТлСагь пенко-Карий/.

Поділ ТФК на словосполучення і речення є досить умовним. Можна спостерігати ТФК-речення: "Чи по неволі, чи по волґ? -кричить аркадський їм горлань" /І.ІСотляре^ використання ТФК започаткована в самій казці. ,

Серед ТФК-фразеолоі’ізмів засвідчуються такі одиниці: да_ тридев’ять зег.ель; за царя Гороха; вдень з вогнем; слихом слк-

по годинах; у тридев’ятому царстві; кити, хліб кувати; чи до волі, чи по неволі; голова з ш.еч. .

Основне призначення ТКК - художнє зображення дійсності. Через особливість- семантики і стилістичну маркованість досліджувані одиниці по-різному представлені у функціональних стилях мови.

У науково-популярному і публіцистичному стилях спостерігаються ьоодинокі випадки використання ТКК, в епістолярному стглі ТКК також є малопродуктивними, проте наявність ТКК у -листах пов’язана значною мірою з індивідуальним стилем. Висока частотність ТКК у розмовному стилі та стилі художньої літератури зумовлена експресивно-емоційним елементом у їх значенні, а також структурними особливостями, оскільки алітерація, асонанс, ритм, рима створюють особливу взаємодію компонентів, яка ускладнює сприйняття змісту.

У творах художньої літератури ТКК можуть виконувати функції стилізації під казку, народнорозмовну мову, виступати як заголовок або бути складовою частиною заголовка, використовуватися як засіб сатиричного та алегоричного зображення, поетизації, доступний спосіб звернення до дитячої аудиторії. Всі названі функції ТКК пов’язані з прямим.їх призначенням - називати казкові реалії, формувати традиційні елементи сюжету, служити обра-:

- її -

мленням тощо - і пізнанням навколишньої дійсності, усвідомленням її через засоби мови. Поза фольклорним твором ТКК у прямому значенні' виступать у складі порівняльних, протиставних або умовних конструкцій у тих випадках, коли йдетіся безпосередньо про казкові персонажі, фантастичні образи сну, уяви, марення також можуть передаватися через образи, що властиві казці. Первісну функцію виконують ТКК у наукових текстах, у яких мова казки або система її образів виступають об’єктом дослідження.

У переносному значенні продуктивніше функціонують ТНК, ніж ТФК. В асоціативні зв’язки втягуються назви не тільки конкретних предметів, а й абстрактних понять. Це образні назви - характеристики' предметів, людей, тварин, явищ тощо: "То були важкі часи. А хіба сьогодні ти вже бачиш молочні ріки з кисільними берегами?"

•** і~ — і~ ~ . і ~і і~ і_г _ • ~ ~ її» . ~ ■ — ~ і

№. Стельмах/. ТФК можуть називати дію, проте вони частіте характеризують її, дають їй якісну ог.інку: "Буду їсти,та пити, та хо-]зошеі_ходита. - звісно, так, як панові вельможному годиться" /^арко Вовчок/; "Гостро пахла-дощем, хоч, може, він випав десь за тридев’ять земель” /Л.Дмитерко/.

Не всі поняття реальної дійсності, названі через ТКК, співвідносяться із загальномовними слова’яі-синонімами, іноді знайти повний еквівалент ТКК, вжитому в переносному значенні, важко навіть описово: "Вже як висіялися піднебесні зорі, прибув до коте-д-ку голова. Та не сам, а з скатертиною-самобранкою. Схрестилися келихи, стукотіли, як кастаньєти, щелепи. Щоб уповноважені уповні важили" /В.Крижанівський/. .

ТКК - це одиниці, що сприяють образному висвітленню думки. Різні якості або ознаки предметів, явищ тощо, виділені у сприйнятті денотата і покладені в основу його найменування, можуть викликати аналогічні асоціації з казковими персонажами. Проте ТКК поза фольклорним твором мояуть мати фразеологічне значення.

У такому випадку домінуючим виступає переносне значення, а зміст мотивуючиго словоспо.тіучення відходить на задній план: "Ти також проси батька, щоб нікуди не їхали за тридев’ять земель" /М.Стельмах/. Отже, паралельне функціонування ТКК у казці зумовлює їх зміст, образність, форму і сЛеру використання в сучасній українській літературній мові.

Дослідження функцій ТКК у мові художньої літератури пока-

зало, що вони можуть вживатися в прямому.і переносному значеннях. Поза фольклорним твором актуальним е спостереження над формуванням переносних значень досліджуваних одиниць. ТНК найактивніше формують переносні значення. У творах літератури як засіб художнього зображення зустрічаються номінації золоте во-лоося, .Залізні.нігті, чарівне слово. У таких словосполученнях асоціативні зв'язки з фольклорним твором простежуються в незначній мірі, проте й не втрачаються повністю, оскільки саме така сполучуваність слів для мовців не виступає новою: "Коси було дуже багато. Ви грали на ній, як; на арфі. Усі золот іволостжи дзеніли у Вашій тьмі" /Л.Костенко/. Словосполучення-ТКК, що конкретизують казковий образ і виступають специфічними казковими номінаціями, можуть переосмислюватися як у цілому, так і лише в своєму атрибутивному компоненті. Пор.: І. "Так би й лекала я завади над сею живою водою, Дивилась би, як без жалю сипле перли вона й самоцвіти на побережне каміння" /Леся Українка/; 2."Шивою водою для- народу могла бути, як показала Марко. Вовчок у своїх оповіданнях і' повістях, воля, соціальна справедливість, якої віками ждало покріпачене селянство" /В.Хоменко/.

У казці кожен компонент ТНК тяжів до прямого значення, номінативно словосполучення називає казкову реалію в цілому. Переносне значення, яке.виникав на основі цілісної номінації, може -бути регулярним і нерегулярним. Якщо у відповідному контексті тільки атрибутивний компонент вжитий у переносному значенні, то це метафора, яка асрціативно пов’язана з ТКК. Переносне значення складних слів утворюється на основі всіх їх компонентів:

"З трави дививсь на скатерт^самоб]занку промитих шин штампований удав" /Л.Костенко/. Спостерігається активізація семантичної наповненості першого компонента зближень сумарної семантики, другий - майже повністю делексикалізовується, основним у семантиці слова стає не узагальнююче відображення предмета, а конотативний зміст слова: "Тесля в>;:е був на роботі і стояв біля вимитого, як завше, віконця, .з-якого відкривалося йому глинське "царстдо-гос^дарство" з усіма ранковими барвами, звуками, ритмами, до яких він не міг звикнути після Краматорська" /В.Земляк/

ТНК анімалістичних казок у переносному значенні найбільше вживаються на позначення тварин, комах, що їх називає перший

компонент: "Спустилися з гатки один за одним, крок в крок; як зграя вовчидів-братикі_в11 /Г.Тютюнник/. Слова цієї групп такод здатні образно характеризувати людину, метонімічне переосмислення внаслідок оуміжності об’єктів первинної і вторинної номінації менш поширене. • ' .

.Більшість словосполучень на позначення персонажів чарівної казшг - баба-яга, Кощій Безсмертний, З^ій^Го^инич, спляча царівна тощо - характеризуються усталеним переносним значенням. У цій групі ТІШ відбувається заміна або усунення архісеміг і збереження диференційної семі, що стає вихідною сеглою найменування. '

Спроба з наукового погляду обгрунтувати реальне існування ' живої і мертвої води, жар-птиці, триголового змія, хатки на курячих ніжках тощо показують механізм формування значення ТНК як називання людиною невідомих їх явищ і предметів через метафоричне переосмислення найменування, через пізнані предмети і властивості речей. Ці назви закріплюються в переказах, легендах і, нарешті, в процесі історичного розвитку у зв’язку з іншим усві- ■ домленням людиною свого місця в природі та суспільстві потрапляють у казку. У казці відбувається процес, що є зворотним демета-форизації. Словосполучення сприймається як вжите в прямому значенні. Оскільки метафорам властива антропонімізація явищ, зооморфні образи, то їх розуміння в прямому значенні створює фантастичні образи, що знаходять розвиток у казці. Ті одиниці, що не використовувалися паралельно в розмовній мові з метафоричним значенням /атрибутивний елемент у переносному значенні/, розвивають у сучасній літературній мові переносні і фразеологічні значення /пор.: стіл н?і_ніжках і хатка на курячих ніжках/Серед ТІК у сучасній літературній мові з ініціальних формул найбільшого поширення набули жив собі, за. тридев’ять земель; х тридев’ятім царстві і за царя Гороха, із фінальних - на цьому казочці кінець; жпти-поживати /добро.наживати/; тати., хліб жувати; по_бороді тече, а в рот не.попадає, з медіальних - днем, з вогнем /не знайти/; чи довго, чи недовго; не по днях, а по годинах.

ТФК, що у фольклорному творі функціонують як речення, використовуються в мовних ситуаціях, що нагадують обставини, викладені у казці, і тому поза фольклорним твором зазнають здебільшого тільки часткового переосмислення декількох компонентів, набу-

вають ширшого метафорично узагальнюючого значенья. Це одиниці битий небитого везе; скоро казка мовиться; чи битися, чи мирити-оя; ловися,.рибко, мала й велика; піди туди - не знаю куди; голова з плеч тощо. ,

Найбільш активно серед ТФК набувають переносних значень медіальні форнули казки. ТФК або їх частини, співвідносні із словосполученнями, виконують номінативну функцію, отже, легше переходять до розряду фразеологічних одиниць, ніж ТФК-речення.

У третьому розділі - "Варіанти і трансформації ТКК у творах художньої літератури" - розглядаються форми ТКК, засвідчені літературними творами та лексикографічними працями. Ряд ТКК функціонує в незмінній формі, інші - виступають у декількох варіантах,• що зумовлено їх побутуванням у казках різних регіонів, наявністю близьких за значенням ТКК та варіюванням одиниць в самій казці. Спостерігається також процес узгодження початкової моделі або форми компонентів ТКК з новими нормами сучасної літературної мови, оскільки більшість досліджуваних одиниць мають у своєму склгді архаїчні елементи. .

Серед ТІШ, що називають персонажів анімалістичної казки, поширена варіантність другого компонента, який вже у фольклорному творі втратив лексичне значення, виступає ненормативним з погляду літературної мови, вживається лише в складі ТНК: зайчкк-по-бігайчик, зайчик-лапанчик, зайчик-вуханчкк, зайчик-стрибайчик тощо. ТНК на позначення казкових істот - Баба-Яга, Коїдій Без- . смертний - можуть зазнавати еліпсації. Крім того, ТНК Баба-Яга існує і в поширеному варіанті. Синонімічні за значенням одиниці тридев’яте царство і царство-государство походять з однієї ТФК /"Десь-не-десь в тридесятому царстві, в иншому государстві кие царь з царіщею, чи князь из княгинею й було в іх два сини" /Куліш, 1857, 60/. Компоненти ^идев’ятий і тридесятий вже у фольклорному творі за значенням не розрізняються, що дає підставу одиниці трвдевуятз царство і тридесяте царство вважати варіантами однієї ТНК. ТНК Соловей-розбійник, скатерть-самобранка існують у мові художньої літератури у декількох морфологічних варіантах, одиниці мо^е^океан, килим-самольот мають фонетико-орфо-графічні варіанти. ТНК чоботи-скороходи і жива вода можуть також зазнавати еліпсації. Особливо багато варіантів засвідчено у

ТНК жива_ вода; хатка накудяч ій ніжці; молочні ріки, кисільні бе_]?ег_и. Крім морфологічних і лексичних змін компонентів7"шГ* молочні ріки і_ки_сільні береги властива структурна зміна, а ТНК живаода - фонетико-орфографічна.

Факт існування героя е найпоширенішим елементом ініціальної формули. В українській народній казці це ТФК жив собі, нив-буь, був соб_і. У творах літератури такох спостерігається форма яив-був^со_бі, що є своєрідним поєднанням усіх трьох. Одиниці жа-вуть.хліб дують; шшуть^-поживають, добро називають можуть зазнавати поширення, субституції, контамінації компонентного складу.

Як фразеологізм у літературній мові широко відома ТФК за царя Гороха. У творах художньої літератури останній компонент може замінюватися. Одиниця відома і в поширених варіантах, де власна назва змінюється відповідно до потреби римування /за царя Гороха /Хмеля, Ми трохи/, як людей було трохи /жменя/ і за царя Пань-

Г~у/~■ *\|~ ■ І| . ,1 , І—~ІЧІ ~~—ч ІІ~*~Г —^ Г І І~І| <~ІІ _ І І _ І І І . 'т >11 )-'и ІІ II ~ -||.|- ^ — * ,_

ка А,и?яса,_ Томка/^_як. була земля тонка/ Для ТФК солодко з’їсти, п’яно спитихороще_прходити; ні в_ казці сказати, ні пером огп.-ра_т.и; слихом. сліцсати,_ видом видати характерні морфологічні варіанти, а також вивільнення від атрибутивних, об’єктних і однорідних елементів. ТФК та по воді, чипо неволі; днем з вогнем; не по_днях,а по часах виявляють тенденцію до вирівнювання невластивих сучасній українській літературній мові форм.

Дослідження варіантів та трансформацій ТКК виявило, що в межах ТНК поширена в основному фонетико-орфографічна та морфемна варіантність. Варіювання компонента ТНК, співвідносного з . лексемою, відбувається, як правило, лише в межах одиниць, що відомі народній казці. ТНК не виявляють тенденцій до лексичних трансформацій. Авторська заміна в більшості випадків пов’язана із зміною плану змісту одиниці, вона приводить до руйнування ТНК. Назіть деякі незначні трансформації на рівні морфем /заміна морфа/ можуть привести до розкладу ТНК. Більшість ТФК, на відміну від ТНК, мають варіанти, а також частіше зазнають авторських трансформацій, що пов’язано з їх якісним і кількісним складом. Варіювання ТФК може мати структурно-морфологічний характер, проте лексичні варіанти та трансфорлації компонентів ТФК є більш поширеними. Для ТФК характерні структурні зміни. Найтиповіша структура, в основі якої лежить дієслівне сурядне

словосполучення, трансформується шляхом усічєння: а/вивільнення від однорідних елементів з усіма залежними словами; .6/ вивільнення від об’єктних і ад’єктивних компонентів. Двочленні структури, як правило, не зазнають трансформацій і не мають варіантів.

У висновках сформульовані загальні полонення, що випливають з аналізу мовного матеріалу в розділах дисертації.

За темою дисертації опубліковані такі праці:

1. До типології фразеологічних одиниць ь українських народних казках // Тези доповідей і повідомлень ХУ Республіканської діалектологічної наради "Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі". -Житомир, 1983. - С.240-241.

2. Региональные фолыслйрше элементы в "Народних оповіданнях" Марко Вовчок // Тезисы докладов и сообщений Ш Республиканской конференции "Региональные особенности восточнославянских языков, литератур, фольклора и методы их изучения". - Гомель, 1985. - С. 79-81.

3. Бичок-третячок англійською' мовою // Культура слова. -1988.

1і 34. - С. 57-60. - ■ ' '

4. Структурно-семантичні особливості' фразеологічних одиниць казкової спадщини // Українське мовознавство. - 1990. - № 17.

- С. 49-53. •

5. Традиційні комплекси казки в сучасній українській мові // Мовознавство. - 1992. - И 2. - С.38-42.

Подписано к печати П.12..1992.Г, формат 60x84/16 Бумага офоетная Уол.-печ. лист,1,0. Уч.-изд. лист 1,с.' Тираж юо. Заказ 1381. Бесплатно . .

Полиграф.'уч-к Института электродинамики АН Украины, 252057, Киев-57, проспект Победы, 56.