автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.09
диссертация на тему: Традиционный анекдот в контексте смеховых явлений украинской культуры.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Традиционный анекдот в контексте смеховых явлений украинской культуры."

6 од

Нзд1ональна Академ1я наук Укра1ни 1нститут мистецтвознавства, фольклористики та етнологП 1м. М. Т. Рильського

■J l î

На правах ругопиоу

К1макович Грина 1гор1вна

ТРАДНЦ1ЙИНЙ АНЕКДОТ У КОНТЕКСТI СШХОВИХ ЯВИЦ VKi'AÏIÎCbKQÏ КУЛ1.ТУРН

/Я ÛAÛ?

10.01.07. - Фолыигористика

Автореферат дис.ертацП на адобуття наукового ступеня кандидата фгло.тюпчних наук

Ки1в

1996

Дисертахиею в рукопис.

Роботу виконано у тддШ фольклористики ¡нституту миотецтвознавства, фольклористики та етнологП 1м..М.Т.Риль-ського HAH Украйни.

Науковий квр1вник - кандидат ф!лолог!чних наук О.Ю.Брщина

0ф1щйн1 опоненти - доктор ф1 долог1чних наук професор В.М.Гацак

кандидат ф1долог1чних наук В.А.Юавенко

Провiдна уотанова - 1нотитут мистецтвоанавства, е'снсграф11 i фольклористики АН Bijiopyci

Вахист дисертацП в1дбудеться р. о 12gгод.

на зас!данн1 Спец1ал1еовано1 вченоЧ ради Д.01.67.02 по ва-кисту дисертац!й на вдобуття наукового ступени доктора наук при 1нститут1 мистецтвоанавства, фольклористики та етнологн iM. М.Т.Рильського HAH Украпш ва адресом: 252001, Кшв - 1, вул. М.Грушевського, 4.

8 дисертац!ею ыожна оанайоыитиоь у ОКШотец! Гнституту мистецтвоанавства, фольклористики та етнологП 1м. М.Т.Рильського НАНУ (вул. М.Грушевського, 4).

Автореферат рояiслано М 1996 р.

Вчений. секретар Спещшавовашл ради

кандидат ф1лолог1чних наук ^^^^^^Ъ.О.Микитенко

- 3 -

Загадьна характеристика робота

Постановка питания.. Робгляд народно! см!хово! творчост!, аяал1з II 1сторично! динам!ки в процес1 багатов1ковогр роз-витку укра1нсько! культури - питания надввичайно складн1 й важлив!. 1хне всеб!чке осмислення, яке аараа лише аапочатко-вувться, доконче несбх!дне для вияву й роаумШчя 1стотнмх рис народного св1тогляду. У фольклор! як найприродн!гоому зияв! нац1онально! менталъност1■ спонтанно в1ддверкапшсться традиц1йн! народи! уявлення та стереотипи повед!нки, пов'я-зан! в! см!хом; тим-то осягнешш см1хово! традицН в ц!лому та окремих 11 складник1в. зараз набувае особливо! . ваги.

Р!аноман!тн! вияви см!хово! традицП но 1снують. н1док-ремлено, вони т!оно пов'яаан1 м1ж собою, шр е не лише огкакою, а й вапорукою 1хньо! життездаткост!. Розгляд фольклор-них язгац у меках певного «аиру не давав мождивост! глиСокс осмислити ир систему вваемоэв'яэк!в см!хових явиц куль тури. Тому в дан!й робот! це аавдання поставлено як головне. „

Анекдот - частина см1хово! традицП; його- сюхетний репертуар, свовр!дн!сть побутування, специф1чн! заооби сигового ефекту сформувалися й функц1онують у царин! народно! культури. Розгляд еволюц!! жанру дозволяв виявитн 1стотн1 особливостГ см!хового . св!ту народно! культури, еаср.1дчув зм!ни в ментальност!, переосмислення дом!нант у систем! ц!к-ностей та трактовок "високогс" й "ниэького", добра й вла.

Ступ!нь роароблоност! проблоки, аитуальн1сть дэал1джен-ня. Царину укра!ясько'1 Народно! см!хово! творчост1 вивчеко мало, а в окр?мих сферах лише поб1жно. Протягои тривалого часу II все01чний розгляд був немсжливий, оскШки частина явищ- лишалася поза увагою через причини суто 1деолог1чн!. Прирсдно, що саме см1хов! явишд привертаить нин! все б!льшу увагу досл1дник!в. Питания природк см!ху й сутност! ком!чно-го, особливостей см1хово! куль тури та нацюнального см!хово-го'св!ту, !стор!1 !хнього розвитху, вааемозв'язк!в м1х на-родними та профес1йними си!хоэими формами стаяовлять значний идарес не лише для фольклорист1в, а й для 1сторик1в, ф!ло-соф1в, естетик1в, психолог!в, л1тературознавц1з,

В !стор!1 ф1лософсько! та психолог!чио! думки проблемам сьиху та ком1чного присзячен! чиоленн1 доол!дження (Платон,

Ар1стотель, Р.Декарт, I.Кант, Ф.Шелл1нг, Г.Гегель, Л.Фейербах, А.Шопенгауер, А.Бергсон, З.Фрейд та 1н.). Значний вне-сок у розробку питань еводюцп см1хово! традицп М.Еахт1на, Ю.Борева, Д.Лихачева, О.Панченка, Н.Понирко, В.Проппа, О.фрейденберг та 1н. Украшська наука звергалася до цих питань не чаото, проте багато гстотних проблем розвитку нащо-нальних см!хових форм порушено в роботах В.Гнатюка, М.Драго-манова, М.Суыцова, А.Кримського, О.Дея, Л.Махновця, Г.Кре-котня, М.Яценка, О.Курочк1на, О.Щербатюк та 1н.

Коло проблем, досл!джуваних ученими, стосуеться пере-важно питань походження см1ху, характеристики ком1чного, психолог! 1 см1ху р!аних культурно- Юторкчних пер1од1в, вэае-мозумовленост1 народних та профессиях емххових вияв!в. Проте питання про юторичну динам1ку народного св!тогляду, вЬ добратену в сфер! см!хово1 творчост!, про особливост1 окре-мих вид!в 1 жанр1в народного та профес1иного мистецтва, и-н!й взаемовв'яэок у сфер1 культури, дослхдження жанрово! специфики см1хових худешпх явищ та проблеми диферешцацп емзхових ханр!в б укршнсьмй наущ розроблен1 недостатньо.

Мвхо» та аавданняи робой» 6 досл!дити анекдот як складник традиц1Йно"1 культури, окреслиги в головних рисах процес його становления та розвитку, проаналхзувати сюжетний репертуар 1 простежити джерела його поповнення, розглянути зм1с-тов1 характеристики та художню форму жанру, виявити його ко-мун1кативн1 функцП, особливост1 побутування та вэаемоав'явки г 1ншими см!ховими формами.

Предметом лосл1ДШНия е традмцйний анекдот - орган1ч-ний складник нац1онально'1' см!ховоЗ традицП.

Значка к!льк1сть анекдотгв у мгжнароднш градицП мае однотипна сюдети. Фхнською школою фольклорист!в, задля ад1йснення а!ставних досл!джень на м!жнародному тл1 в царшп фольклорно'1 сюжзтики, було рогроблено поняття сюжетного типу. Попри всю недосконал!сть методики виокремлення однотипних сюжет1в та аначну критику, я ко! зазнало це поняття ооташпм часом, а появою структурних метод1в анал1зу, воно, однак, продовжуе використозуватися фольклористами з практичною метою (зскрема у покажчиках), бо вказуе на реальне побутування с»жет1в та мотив1в не лише в межах хндив!дуального, нацш-нального, але й св1тового репертуару. Ця риса особливо ви-

- Б -

разно виявляеться при дослЦжеши анекдотов, де, попри иад-звичайну строкат1сгь нагЦональних вт1лень та емп!ричного "наповнення" традиц!йних схем, неважно спостерегти !хио ди-вовижну сп!льн!сть та повторюван1сть у простор! й час!. Тому при розгдяд! анекдот1в ми оперуемо поняттями традиц!йнкй сияет (конкретного вар!анту) чи традиц1йний сижетний .тип (реа-л1зований.у ряд! вар1ант!в). Твори я, щр фунгаЦонують в ус-Н1Й традицП 1 реал1эують так! сюжет и та мотиви, визначають-ся як традицШя! анекдоти. Особливо хочемо наголосити, що традиц!йн! твори, з одного боку, е нормативными в тому розу-мпш1, що вони насл1дують норми, устален1 традищею, з !ншо-го - р.они характеризуются 1мпров1ашцйн1стп, оск1льки вико-нуються по пам'ят!. Таким чином, вживаючи термш традкц1йкяй анекдот, ми маемо на увазг р1ан1 за походженням анекдоти, що ув!йшли до усно! традицП укршнського народу, стали широко-в!домими на загальконацшнаяьному Грунт! (про що св1дчить напвн1сть 1хн1х вархантних (Мксащй, а також введения !хн!х сюжет1в до покажчикгв).

Натер¿алом для акал1зу слугують публ1кац!1 XIX - XX ст., архгвн! матер1али та записи, зроблен1 автором протягсм 1990-1996 рр.

Наукова новизна досд!диення полягае в розгляд! укра-пюького анекдоту в його 1сторичн1й динам1щ в контекст! явил; национально! см1хоео! традиц!!, в слроб! осмислення по-етично! та комунгкативно! специфики цього жанру фольклорно! прози.

У процес! роботи сформульовано ряд полодень, ян1 й вн-носяться на захнст:

- см1хова традиц!я XIX - XX ст. по'стала на 1*рунт1 народно! культури попередн!х епсх. При' оцпгованн! арха!чних рис сучасних народних см1хових форм слдд дотримуватися принципов ' хсторигму, врахоЕувати особливост! !хньо! генеэи та своврадшсть естетично! природи, а ие~т1льки послугуватися естетичнкми канонами нов1ткього часу,

- анекдот пройшов тривалий та складний галях формуванкя, шр наклало в!дбиток на зм!ст т^рм!иа,'" видозм1ни в його се-мантиц!, а також на художн! сеобливостЗ явиша;

- синкретичний характер анекдоту зумовлюе необх!дн!сть розгляду його як одиниц! комунпсатиЕного процесу в систем!

- 6 -

його фуикЩркальнкх характеристик;

- поетика анекдоту ситуативно аумовдена та п!дпорядко-вуетьоя його функц!ям у комун!кативному процво!; -

- традиц!йний анекдот - це лакон1чне опов1даяня, яке здеб1дьша в1дтвороб типов! побутов! ситуацП. Особливими прикметами традиц!йного анекдоту в фабульн1сть (на противагу ыеморатноог!), "внутр!шня установка" на достов!рн!сть (не-вк&1шсчи на те, щр в його основ! делить вимисел), багатопда-лов!оть эм!сту та д1алог!чиий характер викладу. Героями од-иоеп!эодних оаов1дань (пор!вняно р1дко число еп1аод!в снгае дьох чк трьсх) отдать найчаст1ше перео!чн! (вигадан!) особи;

- сшегняй репертуар традт4 иного анекдоту сформувався в основному трьома тиками: як гйдсбрамення реальних життс-вих випадк1в, в результат! м1лишнрово1 взаеыодП та шляхом баповичень (як спонтаннич усним шляхом, так ! шшхом л!тера-турного вэаем&обы1яу) э !нйия иащонаяьних традицхй.

Творетамя! васадн та методика анал!зу. Методолог 1чнон> основой роботи в викоркстання принципу 1сторизму для аная!зу' яаиц традиц!йно1 народно'! культури. Роагляд процес!в-становления анекдоту як дайру та формування традиц!иного репертуару вд!йснено методами 1сторико-типолог1чного й !сторико-ге-иетичного в1ставлення. При досл1джешп жанрово! снециф!ки традиц!йного анекдоту вастосовано окрем! эдобутки структурного даал1ау. Як теоретична основа використан! прац! в!тчие-шгшм та еаруб!»мнк досл1дник!в у галуа1 фольклористики, л!-•гературсенавствэ, !с?ор!1, ф!дософи, естетики, в яких роа-гляцадтьсй р1вн! вслекти життя традиц!йно'1 народно! культури, вокрема еволицП явищ, пов'язаних 8! см!хом.

Практична ц!тИоть робота. Матер!ади дисертащ иного до-ол!даення ьсжуть Сути використан! для вир!шення фундамен-тааьних проблем фольклористики, л!тературознавотва, естети-ки, аокрема для э'ясування рол! см1хово! традиц!'! в роавит-ку культури, доая1дження питань фуигацснування см!хових форм у чао! й простор!, для роаробки теорП жанр!в усно! творчос-•П, а також для укладання в1диоп1дних роедШв п!дручник!в, покажчмпь сюжет1в тощо.

Ш'рунгура дисергацП. Мэта та вавдання досл1дження.ви-вка'шли структуру роботи, яка складаеться в! вступу, трьох частик, висновк!в, додатк!в та списку ./птератури.

- ? -

Основиий зм!ст робота

У "Вступ!" обГрунтовуються актуальк!сть, новизна й нау-ково-практична значения досл1дження, визначаються його кета, завдання та теоретико-методолог хчнI засади, формулюються положения, винесен1 на эахист.

У частин! 1 "Проблем» генеаи та аагальна характеристика см1ховга явкщ нультури" роаглянут! арха!чн1 явища та уявлэн-ня, пов'нзан! з! см!хсм, як! в.рудиментарн!й форм! збережен! см1ховою традигЦею сучасност!, зокрема й анекдотом. При ск-ресленн! найбШш загальних текденцш розвитку укра1нських смахових форм нер1дко залучалкся й матер1али см1хово1 культури !нших народ!в.

Про народну см!хову культуру можна говоригн, насамперед з'ясувавши природу см1ху та сутн!сть эаСорон на певному синхронному вр131. Водночас, оскьяьки характер св!тоосмис-лення попередн1х епох вакко збагнути, оперуючи сучасними ка-тегор!ями, такий розгляд мае вклзочати й д1ахронний аспект.

См!хов! явища нового часу нер!дкс беруть початок !з м1-фолотчно! доби. За спостереженнями досл1дник1в арха!чнкх ритуал!в, у св1домост1 '¡хн1х носив життя не протиставлялося смерт!, яка осмислгавалась як перех1д до !снування в 1нш1й площин1 - в' св!т! мертвих. Смхх мав сакрапьн! функц!!', а ма-ггя см1ху ^рунтувалась на уявленн1, шр мертв1 подбавлен! здатносП смхяткся, можуть см1ятися лише жив!, тому см1х у антиномП буття-небуття ототачшювався з буттям.

ткавога для досл!дження може стати проблема !снування ■ см!хового афекту в обрядових дхйствах, як! за сучасними уяв-леннями квал!ф1куються як несум1сн! з! сферою см1вного. В окремих рег!онах ! нши в!дом! !гри й эабави "при мерц!", генетично пов'язан! з давньослов'янськими похоронними обрядами, в яких маг!я см1ху в!д!гравала !стотну роль. Справжн:1й зм!ст арха!чного см!ху може бути.в!рно витлумачений лише за умови сп1вв!днесення його з ритуалами т!е'£ чи !ншо! епохи.

У фольклоркстичк1й л1тератур1 загальновизналим в факт вгдображення м!фами та чар!внйми казнами рудименИв- 1н!ц1а-ц!йних ритуал1в та арха!чних уя^лень про життя й смерть. Ос-мислення ритуально! смерт! й народження, яких нЮито эазна-вав Мвдант, породило комплекс заборон та примус1в, як!

стосувалися см!ху: Шщанти не мали права см1ятися. В укра-1нських чар!вних казках часто воОражено мандри головного ге- . роя до "!шюго" св1ту (до л!су, п1д землю, е печеру й т.п.), де в!н мае пройти сво&р1дн1 випробування: не спати, не гово-рити (1нод1 говорити, але незвкчайним способом), не "юти . (аСс опоживати 1жу мертвих) 1 не см1ятисп, щрб увести в Оману прадставник1в "того" свату. Системность цих ааборон у казнах утрачено чи переосмислено, проте в рудиментарной форм! вберекено традищйними текстами й досьогодн1. Генетично пов'язан! а ритуалом ЦЩЦацП обрядов1 1гри "Мовчун", "Калита" та дитяч! аабави, учасники яких випробовуються "вакким . завданняк" - не аасм1ятися. Так, у 1грах-моБчанках своер!дне "випробування" вводиться до того, що той, кто засм!еться, буде покараний примусом до сполшвання мертвечини чи талесни-ми ушкодженнкми.

См1х у арха'гчних ритуалах мав сприяти продовжейн» роду та родючсст! вемл!. В укра'1'нських казках сюжетного типу АТ БЗЗ (П!дм!нена цар1вна) в!д смхху д1вчини, що оч!куе кохан-ня, виростають кв!ти або падае на землю золото. См!х д!вчини в казц! беепосередньо пов'язаний 1в передшиобним випробуван-ням 11 нареченого. Роасмшити д1вчину в казках сюжетного типу АТ 559 (Нескияна-цар1вна) - означае стати 51 чолоМксм. Образ д!вчини-в!дданиц!, яка не см1еться, эбо, навпаки, смг-еться кв1тами, - в1дгоьин арха!чних обрядоаих форм, пов'ява-

них 81 см1хом.

Витоки см!хово1 культури немоклива осягнути поза' роз-глядом м!фолог1чного образу тр1катера. В1н б коьичним дублером культурного героя, насмешником 1 осм1яним водночас. Над-звичайно показовими для роауы1ння еволюцП тргкстерського начала в см1хових формах е чар!вн! казки сюжетного типу СУС -559* (Мовчаэиа царгвна), в яких цар!вну смшить (або змушуе говорити) б!дний, аде хитрий нарубок, а багат! пошиваються в дурн!. Сильн! осм!»ються, а слабкий перемагае. Це своергд-ний, характерний для цього етапу розвитку фольклору, вияв демократизму. М1фолог1чн! опов1д! про тр!кстер1в, що висту-пали у твариннН: чи в людськ!й подоб1, дали початок вит1вкам знаменитих хитрун1в (Ходжа Насредд!н, Т!ль Уейленшп!гель, Хитрий Петро чи 1ван-дурень). I якщо казки про тварин сприй-маоться нин! як алегор!я переважно о царини еткки, то по&у-

тов1 каэки й анекдоти адеб!лыяого мають певне соц1алыю спрямування. Проте 1хня генетична сп!льн!сгь очевидна.

Нин1 см1х частково втратив сво! сакральи! функцП в календ арних та о1мейних обрядах,- проте почав виконувати 1нш1 функцИ, необх1дн! для сусШльства. Смдх 1 доо! залитаеться елементом морально! цензури. Громада, турбуючись про продов-ження роду, користуеться см!хом як зброею осмЛювання моло-дих, що не спромоглись одружитися чи вийти аам1ж.

Генеау см!хових явщ показано в робот1 на прикладах р!аних жанр!в (га!вок, щедр1вок, колядок, жарт!вливих П1-сень, прися!в'1в, анекдот1в) та р1зних вид1в повед!нют, як1 мають см!ховий елемент (юродство, скомороство, ряження).

Прикметною ознакою см1хових форм нового часу е наяв-н1сть сатиричного см!ху а яскраво вираженим соц!альним спря-муванням. Духовна, морально-дидактична й панег1рична давкьо-украТнська поев!я й проеа живилися см!ховиыи елементоми, як! в ил икали влон! народно! традицП. Попри сильний рел1-г!йний струм!нь у творчост! I.Вишенського, М.Смотрицького, Ф.Прокоповича, Г.Сковороди, 1хн1 твори мали бевпосереднв вначеиня й для розвитку укра'шсько! см1хово! традицП. Так, наприклад, А. Радивиловський, розвиваючи жанр рел1г1йно! про-пов!д!, сприяв закр1пленчю в укра!нськ!й л!тератур! жанр!в анекдотичних - мемораб!л, апофегем та фабульних - фацец!й, м!ф!в, казок, байок, диспут1в (за тогочаснов терм1нолог1ею).

Огляд укра!нських см!хових форм був би неповним без эвернення до смгхово! культури Запорозько! С1ч1. Про веселу вдачу коаак!в ходять легенди донин1. "За вродженими якостя-ми, властивими справжньому малоросу, запорожц1 в!др1знялись вм!нням майстерно розказувати, вм!ли п!дм!чати см1шн! сторо-ни в !нших ! передавати !х в дотепному, алв н! для кого не образливому тон!" (Яворницький Д. 1стор1я запорозьких коза-к!в. - К., 1990. - ТЛ. - С.236). Досить згадати хоча б ко-лоритн!сть пр!звиськ, як! побутували в С1ч1.

Культурно-1сторичне буття украшського етносу зумовило псяву величеэно! К1лькост! см1хових форм (народних та профе-с!йних). НайпопулярШшим жанром усно! народно! творчост!, для якого см1х виступае найнеобх!дн!шою умовою виникнення та побутування, жанром, який розвиваеться й нин1, в анекдот. Роагляд його глибокого внутр1ашьсго зв'язку а !шпими видами

народно! культури, свобр!дност1 вторично! дол1 та функц1о-нуваная дав вмогу арозум!ти й характер народно! cMixoBoi культури сьогодення.

У частик! 2 "Жанроаi оанаки традиц!йного анекдоту"

а'ноовуЕТЬСЯ семантика терм!на анекдот, ознаки й функц!! «аиру та ав'явки з !ншими фэльклорними жанрами.

Терм!н анекдот багатоаначний. 1стор1Я його становления, еволюцзя та обсяг роэглянут! в роздШ 2.1 "Вининнеиия тер-м1на анекдот та роавиток його семантики''.

Слово анекдот запозичено з французако! мови, можливо, через посередництво рос1йсько!; французьке anecdote походить в!д грецького aveaeSotd (мн., с. р.), aveaeSotoA (одн., ч.р.) -"не готовий у люди (жекитися)", або переносно "неопубл!кований, нерозголошений, таемний, невздомий публ!ц!". Уперше цкм терм!ном скориотався у сво!й "Таемн!й icTopi'i" в!эант1йський историк Прокоп!й Кесар1йський (VI ст.), який назвав включен! до не! onoBifli агекдотами на противагу оф!ц1йним хрошкаы периоду царювання кесаря Юзтинхана. 1сторик змальовуе д1йснi под!! э життя в!домих людей того часу, що не воображались в сф!ц!йних документах, бо вони нер!дко носили скаидадьнкй характер i мани пол!тичний зм!ст. В!даначимо, щр Прокоп!й не був ортпнальиим, коли списав !нтимне життя iMneparopa та його оточення. TaKi icTopi'i энаходимо це в античних !стори-к!в, наприклад, у "Анналах" та "1стор1Л" Тацита, у "Пор!в-няльних життеописах" Плутарха. А книга Светснгя "Життя XII Цезар!в" е влаоне э!бранням плгток про Рим 1 - 11 ст. н.е.

У перв!сному аначеши термина анекдотами названо побуждав! меморатн. S розвитком жанру ор!бнтац!я на документаль-гпсть onoBifll поступово втрачалася. До кола анекдот!в потра-пили фабудати (численн! вигаданг сюжети, яга йшли в!д давании, часом аж в1д тр!кстерсько! традицп). 1нтерео у цих тво-рах виявлявся вхе не до подИ, щр трапилася з певною особою, а до йод! i як тано1, до фабули чи скж&ту. Фабульн1сть та оргентшДя на дсстов1рн1стъ зображеного стали визначальними аа використання термгна в наступи! епохи та пластивi й су-часним анекдотам. Поеднання тенденц!й, народжених у царин! профеопшо! традицП, !з явищами традицП фольклорно! стало потужним джерелом розвитку анекдоту як жанру, тому в icTopi'i яостання малого роэпов1дного миру, який квал!ф1кують ¡rnni

як анеидот, важливу роль вхграли й середнъоЕпчщ {йвновиди коротких (чи пор1вняно коротких) роэпов1днкх жднргп (новели, фацецП, фабльо, шванки, фрашки та хн.). Зм1ни, як1 в!дбу-дись в семантиц! термшз анекдот, пов'яэан1 як 13 евожчцсь художнього мислення, так : з динаы!кою оумгжних лгтературних та фольклорких форм.

У народн!й традицК слово анекдот аапооичене з п^эфе-с1йно! творчость На означения мал их розважальних опов1данъ влшвалися народн! назви. Попри певну недосконалють' народно! терм1нологП, г! вианачення аасв1дчують, як1 жанров: оанаки нос!1 вважають нашстотншими в анекдоть Тому рсзгляд иа-родних терм1н1в видаеться вкрай вамливкм. Наави (шлнця, не бклиця, ммейялиця, побрекеиька вказугсть на своер1дне Ей по тения до д1Йсност1. Справд], анекдот ааймае промажну ланку казковою й иеказковою прозою. Його репертуар складаеоъся як 1з вигаданих опоахдань, так 1 ъ опов1дань, породжених д1йсн1стю. Так1 народн1 назви анекдоту, як принаака, прикладка та наака, опотдка свддчать про сгплыпсть фукиЩв анекдоту й присл!в'я, а одного боку, та анекдоту й 1сазки - в 1ншого. Як 1 ноСутоь: каэки, анекдоти роэиов¿данться аадяя розваги. Як присл1в'н, анекдоти використсвуються для "красного сл1вця", в рол! прикладов ("Пам'ятаеш, як у тдй приказ-ц17..", "Цв так, як у тому анекдоть .."). До реча, в такому випадку часто виголошуеться не цыий текст анекдоту, а певне естетично-актиене слово чи формулышй вираз (який може зго-дом стати приказкою, присшв'ям). Кр1м того, назви прикати» та прикладка Шдкреслюють вакливу формальну оанаку анекдоту - його лако!пчн1сть, етислгсть 1 навгть эдатн1сть редуку-ватися до формульного вираау.

Наявн1сть дек1лькох вианачень, як1 певною м1рою близь-к!, проте не тотсдай, властива не лишэ народшй терм!ново г!1, а й науксвш.

В укра1нському лггературоанаЕСТвх й фодьклористшЦ при вианачешп жанру творив мало! роапов!дно! форми. щр аавершу-ються неочдкуваним способом, викликаючи см1х, вживаються наряд з термгном анекдот 1 терм!ни жарг, цотеп, гуиореска, народна усмшка, каламбур. Ус1 вони р1ши аа походженняк, смисловим наповненням 1 нер1дко вживаються непослддсвно.

Терм1н жарт Т1сн1ше пов'язаний а аисидотоы. У сучэснш

по6утов!й практик термит ¡карг ! анекдот стали синон!м1чни-ми внаслхдок роаширення сфери називання терм!ном анекдот, оск!льки формалън! ознаки (система персоналов, поетика, спо-с!б фунюионуьання 1 т.п.) жарт1в 1 анекдот!в !дентичн1. Але 1снуе принайми1 два види опов!дань мадих форм, р1зних ва характером в!дтворення. Коротк1 опов1д!, як1 породжуються спонтанно певною комун1кативною ситуацгею, квал1ф!куемо як жарти. Лаконхчн! онов!дання, що мають роэважальний характер 1 побутують у традицП, багаторазово в1дтворюючись, вважаемо анекдотами. Специфична завершенЮть багаторазово в!дтворюва-ного тексту визначае й хкип якост1 - в1дносну ст1йк!сть сю-,жету та композитзасоб1в творения см1хозого моменту. Жарти не ввд!ляються так ч!тко а потоку мовлення й не вадзнача-ються структурною завершен^™. Вони, на противагу анекдотам, не е самодостатн!ми системами. Непост!йн!сть тексту, кого аморфнЮть, галежнхсть форт й ам1сту в1д складу слуха-ч1в та 1шшх скаадових комун!кативно! ситуацИ зближуе анекдот з жартом. Проте в останньому ц! риси виявлен! б!льш яск-раво. Процео вичленення а потоку мовлення та механ!зм вгд-творення текст!в анекдот1в 1 жарт1в також в1дм!нн!. Анекдот 1 жарт - окрем1 форми усно! народно! творчост1.

Акцептуемо увагу на складових семантики терм1на, як! е 1стотними при квал!ф!кацП певних текст!в як анекдот!в.

Традиц!йний анекдот, як правило, е фабулатом, який, од-нак, нер!дко претендуе на достеменн1сть зображеного. 31-ткнення роакаааного й додуманого повинне породжувати см1хо-вий ефект, нкий часто спрямований не лише на висм1ювання беаглуадого персонаж, але й на слухача. Героями одноешаод-них опов1дань стають найчастше вигадши перео1чн! ссоби.' ¿{ля анекдоту иадзвичайна 1стотною, а не формальною рисою ви-явлаеться усн^сть побутування. Бона пов'язана !з багатьма аизначапьними овнаками естетики жанру.

При квал!ф!кацП певних' текстхв як анекдот!в б1льш!сть досл!дник!в виходять !з традицП, закладено! л!тературо-знавством, тобто анал1вують особливост! поетично! природи тексту. Таким чином, канон1ауються саме т! риси поетики, як1 властив! передуем не усним, а друкованим текстам анекдот!в, що при лублгкацП нер1дко Шддаьалися редагуванню й наближа-лися до "естетиаовано~л1тературних" форм. Однак своер1дн!сть

поетики фольклорного твору- значков м!рои эумовлпеться спеии-ф1кою його функц1онування. Поаа розглядои цих особливостей уявлення про жанрову характерней анекдоту буде аб!дненим.

Роэд!л 2.2 "Особливост! побутування традмЦйного анекдоту" присвячений розгляду функц1й анекдоту в комуюкативко-му процес1 та пов'язаних 1з ними рис поетики, зм1отових 1 формальних характеристик. 1сторична динаы!ка й особливсют! побутування традиц1йного анекдоту. . визначили функц1ональн1 характеристики жанру (комун!катизну, естетичну, гедон!стичну, 1нформативну), що реал!зуються в процес1 його побутування.

Анекдот - ЯЕШЦ9 усно'1 традицП, 1 питом! риси його поетики закладались саме в процес! безпосередньо! комун1кадП тз усно! транскисП. Поза розглядом своер1дно"1 поетики усно-го твору, яка эначною м1рою зумовлшться специф!кою його функц!онування, уявлення про жанроэу характерн!сть анекдоту буде зб1дненим.

Анекдот в единицею к»мун!кагивного процесу. На р!знома-Штних приватних з1браннях в!дбувавться жвавий обм1н текстами м!ж учаскиками, а тому кожей тв!р е ланкою "ланцяга роз-мови": спровокований попереднлм, в1н зумовлюе наступит 1 фактично викснуе роль решпки в пол!лоз1. У цьому аспект! д!алог!чна коицепц1я М.Бахтина в надзвичайно пл!дною для ос-мислення жанрово! специф1ки фольклорних твор1в мапих форм ! для розум!ння особливостей побутування власне анекдоту.

Розгляд анекдоту як "регШки" в д1алоз! сп!врозмовник!в в продуктивним ! для в'ясування рол! та функц!й виконавця. Адже нос!й см!хово! традиц!! виступае то як опов!дач, то як слухач. До того ж його майстернють виявлявться не т!льки в словесн!й довершеност! см1хових форм, у .супроводжуючих 1х м!м!ц! й жестах, а й у здатност! до створення нового смислу, розставлення нових акдент!в, як1 э'пвляються лише в контекст! розмови 1 завдяки яким здеб!лыгого й створювться емгховий ефект. Тому нав!ть найточн!пшй запис лише словесно! частини см!хового тексту не може даги. ловного уявлення. про його фунгадонування в мовленневоыу передовики, оск!льки н!велюв частину складових ксмуи!кативно1 ситуацП, а тим самим обме-жуе асоц!ативн! п1дтексти, породжен! не лише даним, а й усЬ ма попередньо розказаними текстами. Видрукуван! анекдота, як 1 твори л1тературного походження, розрахован! на читання,

позбавлен! !мпров!зац1йнаго контексту, характерного для по-,бутування усних твор!в, мають б!лыа унормовану ферму вшаа-ду i часто iHtiii эаооби творения еммного.

Лри безпосередньому сп!лкуванн1, в умовах довгрливо! атмосфер», в^дкндаються ECi табу, п;о обмежують тёматику й саму форму комун!|сацП. Саме тому анекдот дуде часто беаза-стережно в!дносять до сфери "антикультури", не вкэзуючи, що i в народн!й традицИ пануе "цензурне раф1нуваикя". "Моральна цензура" часто не дозволяв оковiдачу перекати см1ховий текст у звичиш для нього манер! перед малознайсмим вбирачем фольклору. "Miuni ел!воя" п!дм1ноттьск жестами чи багато-значнев MiHiтою. До того ж у штучно змодельованих ситуад!ях, в аких ф!ксуються усн! тексти, onosi дач! нер!дко вдаються до детального коментування та до норм л1тературно! мови, не ха-ракгерних традиц!иному виконавсгву. Отже. ор!5нтац!я на офЬ Щйеий чи ?;еоф!it! йний тип си!лкування впливае на в1дб!р тематики текст!в, '¡хне лексичне в!дтворення та на сукупк!сть позатекстсвих елемент!в.

1а функц1онуваяням усних анекдэтхв безпосередньо пов'я-зана й пша риса тхньо! поетики, на яку, на жаль, часом не эвертаоть надежно! уваги збирач!; тому И в!дтворюють лише коодикок! записи, хоча опоотереженнл над процесом усно! ко-мун!кзцГ! эаевхдчують I! поишренхеть. Йдеться про наявн!сть своер!дних зачиШв типу "А пам'ятаеш. як в!дповгв,..", "А еиаете, що еробкв...", "А цен анекдот також про... ", "Це дуже натадуе !ппий анекдот, у якому...", "Роэкэху ще одну !стор!ю що...", "Почекай, тут сл!д згадати й про те, як..." ! т.п. Часто так! зачини вказують на те, вд в пронес! кому-ьИкац!! тексти об'едкуеться (нав1ть при в1дтворенн1 р!зними cucBiдачами) аа принципом тематкчке! сгюр!дяеросг!, я чому виявляеться тендешдп до цикл1заци. Коли ж ia таким явшем ми вустрхч.чзмося в практши одного опов3.дача, то в одних ви-пад|?ах це зумовлюв груиу^аннп анекдоПв у..спо«гр!дний "лан-«яг", в intone - формуе нобутову казку, п якхй поеднуеться ряд анеедотичних сюжет») та мотизав. чк, напрпкдал, у чис-лэнних иоктам1нац1ях сюжетного типу Д1 1334 ' <Чолов1к шуказ дурн!ших Bin Шнки) is анекдотичними опов!дями тип!в AT 1200-1349. Звернсмо увагу, що при рякс^истаня! вачин!в vcei форма анекдоту не тшеяозугаться 1з эдоглекиевого потоку. При

цьому опов!дач, як правило, переконаний у об1знаност! аудитор! 1 в сюжетом, який буде виголошувати, а тому називаб т!льки "естетично активн!" слова (терм!н М.Янковського) як ор!бНтири вм!стових эм!щень, що викликають парадоксальний х!д думок 1 см!ховий ефект. Подан! приклади популярних й ни-н1 "естетично-активних" вираз!в, утворених з анекдот!в.

У розд!л! 2.3. "Анекдот у систем! жанр!в ♦ольклорноИ прози" з'ясовуються ознаки, сгидьн! для анекдоту й побутово! казки, з одного боку, та анекдоту й присл!в'я, в !ншого; показана вар!ативн!сть текст!в, !дентичних за зм!стовими характеристиками та р!зних за жанровими ман!фестац!ями.

Усне побутування жанр!в малих форм, зокрема анекдоту, !з притаманною йому м!нлив!стю комун1кативних ситуац1й, ву-мовлюе принципову установку носПв традиц!! на можлив!сть ! законом!рн1сть вар1ативност! текст!в. I у випадку цикл!аад!Т текст!в, 1 за умов в!дтворэння тексту "до слова" часто з'яв-ляються. редугсован! тексти, як! лише "вказують" на в1домий сюжет. Формульна частина традиц!йного тексту за цих умов виотупав в рол1 емблеми, а редукц!я веде до вичленення оди-ниць, шр часто втрачають зв'язок !з текстом, в!д якого походить (напр., пришпв'я та приказки, утворен! з анекдот!в).

Фабульн1сть, наявн1сть композицП, вимислу, формульних аачин!в, майже !дентична система персонаж!в - риси, що збли-жують анекдот !з побутовоп казкою; але анекдоту властива ла-кон!чн!сть (нав1ть аа умови нанизування еп!зод!в, останн!й еавжди сто!ть в опозицП до вс!х попередн1х, 1 1хнв з!ткнен-ня лороджуе см!ховий момент).

Непост)йн1сть тексту, його аморфн!сть, залежв^сть форми вгд вм!сту, гар передаеться, ! складу сяухач1в характерн! й анекдоту, 1 чеказков!й проз!. Днркдоти, як ! прислхв'я, мз-ють двоплшговий эм!ст 1 лакотчну форму вигсладу, проте анекдот - не афоризм, а лакоМ ч не спов1дання з' кульм!нац!йнин моментом, який повинен породкувати см1хову резкцш. В1дтво-реияя некаэково! проз» вхдзначавться розвинутгшим характером опов!д1, рсэгалуле'пшою системою персонаж!в, На вздшну вхд пародиях-опов!дань, легенд та переказ!в, анекдот здеб1льшого позбавлений конкретизацП, тому ас ступень увагаяьненкя в анекдот! бзльший, н!х у творах ишхх неказковлх ханр1в. днекдоти в!др1знпються В1Д легенд та переказгв 1 тим, да ео-

ин перевзжно вдображають щодешп ситуацп; за ц1ею ознакою вони дуже близьк! до народних опов!дань.

•Саме такий п1дх1д дае можлив!сть розгляду анекдоту в систем! жанр1в фольклорно! прози. А фольклористика нер!дко розглядае анекдот т!льки як самоот!йний художн!й тв!р, за-к!нчене мястецьке явгацэ, образна система й !де! я ко г о аку-мужьован! в сам!й художн!й сутност! його тексту. Це ц!лком правильний, проте кедостатн!й для глибокого розумишя приро-ди явиша И1ДХ1Д. Адже комун!кативн! контексти, в яких функ-ц!онують см1хое! твори, здебьльше й визначагать )'хн1 зм!сто-в!, художн! та функц!ональн! характеристики.

Виконавство е одним !з перагорядних чинникз.в у м?хан1ам1 передач! грздицигаих см!хових форм фольклору, а форми побу-тування текс.т!в безпосередньо пов'язан! з !хн1ми жакровими ознаками. Усн1сть Еиконання, д1а.топчк1сть, самоцензура при в1дтворенн! тексту, здатн!сть до вар1ативност!, трансформа-ц!1 та редугецП формують овоер!дний художн!й феномен тради-ц!йного анекдоту як фольклорного жанру мало! форми.

У частин1 3 "УкраУнський анекдот: сижети, образи, пое-уика" розглянуг1 проблеми, як! стосуютьс-я формування репертуару укра'!нських анекдот!в ! його сшетно-образно! системи.

Розд!л 3.1 "Збирання, видання та досипдження украпюь-[ОП5 акендгтв" присвячений !сторГ! украшсько! анекдотисти-ки. Активне збирання укра!нських анекдот!в почалось 13 сере-дини мину лого стол!ття'. Частина матер1алу видрукована в най-' р13номан!тн!ших зб!рниках ! пер1одичних виданнях, шрправда, С1льша к!льк1сть текст1в збер!габться в арх!вах ! чекае на публ!каиДю. Еже давно назр!ла потреба узагаяьнюючого видання укра!нських анекцотхв з'науковими коментарями. В!дсутн1сть ч!тких жанрових деф!н!ц!й та класиф!кацп вначно ускладнюе !дентиф!кац1ю анедот!в. Зм!ни в систем! фольклорно! прози призвели до вичленення найпродуктивн1шого аразкД поетики -компоэиц!йно завершекого д!алогу. Проте ще стол1ття тому назад анекдотами називали тексти з дещо Лигами поетичними та формальними ознаками. Це гауважения дуже гстотне, адже для укдадання академ1чного зб!рника анекдопв необхгдно в1дбира-ти матер!ал не т1льки э поаицзй сучэсного роэум5ння рамок жанру, але й так, щоби показати еволюцИо жаиру 1 таким чином продемонструвати традицш на р!эних синхронних "зрхзах".

- 17 -

Вперше народи! гумсристичн! опов:дання буди вЮран! Г.Кв1ткою-Основ*яненком на Харк1вщин! та опубл!кован1 1822 року в журнал! "Вестник Европы" ! 1832 року в гаает1 "Молва". У друг!й половин! минулого стол!ття анекдоти стали сб'ектсм абирання та доол!дж«шь 1.Рудченка, П.Рудченка, Я. Ковлцького, М.Вгловерського, В.Менчиця, Н.Ыартиновича, П.Чубинськога, Д.Яворницького, М.Зубрицького, В.Кразч'енка. А.Кримського, I.Франка та !н. Щоправда, у фундаментаяьнях эб!рниках того часу анекдоти вм!щувались поряд а побутовими казками, легендами, перекааами, народними опов1даннями, присл!в'ями, в!д-пов!дно до класиф1кац!!, ровройлено!. П!вденно-Зах! дним в)д-д!лом Рос1йоького географ1чного товариства в Киев! (1873-1876 рр.). 1нсд1 укладач! намагались удосконалити кла-сиф!кацш, роапод!ляючи матер1ал то аа тематичними, то за жанровими ознаками, то за хронолог1ею аапжпв, то аа релер-. туарами ноо!!в народно! традици.

НайбШшими з!браннями анекдотов . ! дос1 аалитаютьоя зб!рки: Веселий опоБ1дач / Упоряд. Б.Гр1нченко. - Полтава, 1919; Гапицько-русьт анекдот / 3!бр. В.Гнатюк // Етногрз-ф!чний аб!рник.- Льв!в, 1899.- Т.6; Кааки т опоа!дания а Под1хвя в запасах 1950-1860-х рр. Випуок 1-П / Передм. Л.Лободи; Упоряд. М.Левченко. - К., 1928.

Популярними б аб!рники, що здеб!лъшэ м^стять передрукн: Унрашська народна сатира 1 гумор / Упоряд. Г.Нудьга, М. 1а1-равич, Г.Сухобрус, М.Нагорний.- К., 1940; Укра1нськ1 народнI кааки, мегенди, анекдот / Упоряд. Г.Сухобрус, В.Юзвенко.-К., 1957; Укра1на сшеться. Сатира т гумор: В 3 т. Т.1: Народна сатира ¡па гумор дожовтневогр пер1оду / Упоряд. Ф.Лавров, ЬБерезоьський, Ф.Мак!вчук._~ К., 1960; Т.З: Сатира та гумор украУлських радянських письменник!в та сучасниА народный гумор / Упоряд. Ф.Матвчук. - К. ,,1960; Мудрий опотдач: Укра!нсыа народн1 казки, байки, прит! та анекдоти / Упоряд. 1.Березовський. - к., 1962; Народн1 усмйпки: Анвк,цоти, ларгт, бувадъцини, небимиц1 / Упоряд. П.Гальчекка.- К., 1936.

Досл!дниками було згпропоновано к!лька класиф!кац!й анекдот1в. Найчаст!ше вони роэпод!ляються за тематичним принципом (про селян, пан!в, поп1в, наймит!в, жебракхв, про р!ан1 народи, про тонариськ! та родинн! стосунки). Вчен1 пропонують класифшувати матер!ал 1 аа типами сюжвт1в: про

хитрун1в, про одурених 1 т.п. Констатуючи иеобх1дн1сть ви-вначення теыатичних труп тип1в сюжет1в (як-от: про важю аавдання, про брехунхв 1 одурених 1 т.п.), в*1ен1- в!двнача-ють, що класиф1кацП за тематичним принципом (про дурн1в, поганих дружин, про спритних 1 розу мних злодПв 1 т.п.) та ва типами сюжет1в повинн1 зб1гтися. За тематичними оанаками можуть бутн вид!лен! сюжети анекдот1в про дурн1в, про хитрих 1 спритних людей, про шлюбн1 й родинн1 стосунки, про суди та судд!в, про хааяЧна й наймита, про чорта тощр. Проте вей сю-кетн! утворення доПчно вводиться до двох основних тип!в -про дур!оть 1 про-хитрить, що, арештов, вдастиво й побуто-в1й каац!, а не лише анекдотам. У межах груп про дурн1в 1 хитрун1в можна виэначити тематичн1 п1дгрупи, хоча такий по-д!л буде аавжди дуже умовним. Вар1антна пал1тра твор!в з ци-ми сюжетами еасв!дчуе правильн1сть такого спостережешш. Водночас сюжетний репертуар анекдот1б ширший 1 включав до свого складу також сюжети про тварин, як! за эмхстовими 1 формальними характеристиками та особливостями функц1онування в анекдотами. Це п1дтверджуеться наявн1стю р!аних вар1ант1в ?ого самого сюжету, в яких героями виступають то тварини, то м1фологхчн! 1стоти, то люди. Це зайвий раз св!дчить про пл!дн!сть пропонованого под!лу.-

У роед1л1 3.2 "Загальна характеристика сюжетного репертуару та тематики традюдйного анекдоту" здшснено спроОу проанатауьати нац!ональний репертуар анекдот1в на тл1 мш-народно! традици, виходячи в максимально! к1лькост1 друко-ваних та арх1вних джерел, а також 1а власних спостережень. Ми ор1ентувались на дат покажчик!в сюжетов, побудованих на основ! класиф1кац1! Аарне-Томпсона. Проте специф!ка нелокального сюжетного репертуару в лон1 м!жнародно! традици воображена покажчиками лише частково, оск!льки вони фшсу-ють т!льки т1 традиции! сюжети чи мотиви, що в!дтворен1, принайми!, у дек1лькох вар1антах. Величезна к1льк!сть тради-ц1йних сюжет!в, як! активно аобутують, не внесена до покаж-чик1в. Ц! непро!ндексован! сюжети 1статно доповнаоть уявлен-нн про укра!нську анекдотичну традии!ю. Додано нов! сюжетн! гипи, вар ¡ант и, не враховша и покажчиках. Подан! вкаг1вки на рукописи! вар!анти традиц!йних анекдотичних сюжет!в.

Анал!вуючи сюжетний склэд украпюького анекдоту, ми

роаглядали типов1 анекдоотпп сюжети. Р1зн1 за жанровою природою твори мсжуть мати однаков! сюкети, тому в процес! реального фунгадонування сы1хово'1 традицП межа м1ж казкою та анекдотом часом досить умовна; в цьому, зокрема, виявлявться зв'яэок анекдоту з 1ншими жанрами см1хово! традицП. Анад1а алекдотичних сиже'пв у р!зних фольклорних жанрач уае обов'-язкаво враховувати спс-цифжу 1хнього псбутування й жанрового вНлення. Иорпд 1а устален1стю форми ознаксю анекдоту е його здатнхсть до вар1атинни;( машфестацш, як1, зрештою, найпе-реконлнвше доводить, ш,о тв1р функц!онуе за законами традицП-

За особливостяии композивдино! будови мсжуть бути видх-леш фабульи! анекдоти та безфабульнь Б1льи1сть анекдотха, зафшсованих у шжажчиках, е фабульними. Сшети фабул^них анекдот! в виявляють сильну тенденцш до об'еднання в ланцо-гов! коштозици. За таких умов вони часто вистуиають як складники побутових казок. Проте так! сюжети мають ншШльеп потенцп до реаШзацП' як самоот1йн1 твори. На противагу фа-бульним, безфабульш анекдоти наближен1 аа смисловим напов-ненням до прислав'Зв, а за Оудовою 1нод1 нагадуыть загадки.

Дурню в анекдотах, як правило, протистсить нитрун (ало Д1й). Дурисвт! ошукують ус1х, одурюють талановито та майе -терно. Ц1 ф!гляр1 воораже1П в сюжетах АТ 1533 (Подхл гусака), АТ 1543 ("99 я не- в!зьму"), СУС -1570**'' (Хит-рун дсма-гаегься частування), СУС -1804 А* (Хитрун Д16 так, як п1п), АТ 1920 ("Мен] н1коли") та 1н. Хитр1сть переважко винвлявть-си через злод1йкуват1Сть, яга часто зумовлюеться не прагне-ням абагатитись, а бажанням висм!яти тих, хто волод1в ба-гатством (АТ 1525 М* (Крад^жка сала), СУС.-1525 М*" (Голод ний алод1й), СУС -1525 М*"** (Вкрали чоботи), СУС -1526 а" (Хааяп! просить Бога очистити його душу), АТ 1634 Е* (Хитрий злод1й в саду), АТ 1800 (Краде т!льки трошки) та 1Н).

У ролях дурня чи мудреця, хитруна, ф1гляра чи ошуканого найчастгле виступае без!менний селянин. У 1 нглих традиц1ях в1н може мати власн1 1мена (Ходжа Насредд1н у Середн1й АзН чи Хитрий Петро у-в1рмен, грузин, болгар).

У роад1л! 3.3 "Дмерела форыування та поповнення репертуару" розглядаються проблеми формування традищ иного укра-'¡нського репертуару анекдота.

- 20 -

Включения до фольклорного об!гу гакшдей про д!йсн! та вигадан1 (за аналог 1 ев до правдизих) подН - один 1з основ-ких вшпиа фсрмування нац!онально-специф!чно1 частини репертуару, Саме реалыисть породжув см1хое1 ситуацП, в яких на-роджуються меморати й побутов! буваиьщини, ио з часом пере-творгаоться на анекдоти, втрачаючи вдеб!лыюго вказ1вки щодо конкретного М1сця й часу под1й, нергдко й 1мена геро!в.

Розглядаючи шгахи формування национального репертуару, ми Грунтувалкся на спостереженнях М.Сумцова, М. Драгоманова, В.Гкатюка, I.Франка, А.Кримоького, котр! намагапися з'ясува-ти питания походження тих чи 1нших традчц!йних сшет1в, шляхи взаенообм!ну м1ж р!эними нацхональними традиц!ями. Анал!-ауючи нац!ональну специф!ку украЗнського сюжетного репертуару 5 досл!дники пэреважно дотримувалиоя методолог 11 компара-тив!эму й наголошували на важливост1 анал!эу взаемовплив!в сх1дно1, ззх!дно! та власяе укра!нсько! традицП.

0ск1льки вир1шеиня проблеми постання на кацшнальному г'рунт! та запозичення сюжет!в а 1нших традищй як у сфер! анекдоту, так 1 в !нашх фольклорних жанрах, вимагае глибоких 1 конкретних спостерекень, об1пертих на значку фактолог1чну базу, яко! часом бракув науц!, нам видавалося б1льш доц1ль-ним вжшзати терм!н параяел!, коли йшлося про типолог!ч-ко-сп!льн1 сшети, засв1дчен! в р1аник нацшкалышх традицх-ях. Лише а окремях випадках за достатнхх п!дстав (а саме за наявкостх перекладних рукописних 1 видрукуваних зб!рник1в) ми вкавувааи на можлие! шляхи запозичень.

Наводячи паралел! до укра!нських анекдотхв, ми мали на мет! показати, що репертуар традищйного анекдоту поповню-вався надбаннями й оххдне!, й йах!дно! традиц!й; водночас вапозичеи1 сюжети пристооовувалися до нових умов, стаючи ор-ган!чною чзстикою нац!онально1 традицП.

Кацхональнии сюжв-тннй фонд анекдот!в формувався в основному трьома шляхами: через воображения- реальних життевкх випадк!в, в результат! м1жжанрово! взаемодП (!зоморф!гму фольклорних жанр!в) та внашЦдок эапозичення з хнших нац!о-нальних традтий усним шляхом чи з перекладних збхрок.

У "Висновках" формулюються положения, якх узагалышють оснобн! !де! дисертацП, визначзотъся ¡юдальшг перспективи дэстдження.

- 21 -

Анекдот - одне 1э численних см!хових явиц традшДйно! укра!нсько! культури, яке 1снуе й роавиваеться як П складник. Вхн несе на соб1 в!дбиток складного вторичного шляху, пройденого см!ховими явишэми культури, 1 пов'язаний на образному та сюжетному р1вн1 а 1ншими см1Х0вими вшшами наг,Ю-нально! культури.

У царши анекдоту злилися принайми! дв! культурн! тра-диц11 - см1хов1 набутки традицию! культури у ргзних И ви-явах та л!тературна традиция гйаншого часу. На в1дм1ну вгд л1тературного анекдоту, прианаченого пореважно для читакня, народний анекдот функцхонуе в усному стлкуваши; не накла-дав в1дбиток на його форму, эумовлюе риси поетики. Водночас для цього жанру на вс1х етапах його розвитку (вдд постышя до сучасност1) власгивий надэвичайно акгивний ваа8мообм1н м1ж усною та л1тературною традиц1ями.

Iсторона дикашка усного анекдоту аасв!дчила комун!ка-тивну 1нтенд1ю жанру. Фунюцональн! характеристики вплинули на формування зм!стових та формальных оанак жанру (опов!дач-ня про життя видатних д1.ч<ив 1 перес!чнкх ос 1 б, д1йсн! та вигадан! факти, меморати й фабулати). Серед ргвних аразк1в форми найпрсдуктивншсы стала лаконична форма викладу.

Анекдот - найпродуктивнший жанр усно! народно! твор-чост1. Уэагальнення життзвого досв!ду, эдаийоть до вар1а-тивност! та трансформацП, аж до редукцП, аатешпсть форми в!д ем1сту, щгз передаегься, самоцензура за в1дтворення, по-лгсемантичний характер текотчв 1 асоц1ацхй, гюроджених ними, 1 особливо комунжативне завдання фсрмують своер!дний худож-н1й феномен трздищйного анекдоту як фольклорного жанру мало! форми.

Традищйн! народи! у явления, власт-ивг для народно! см!-хово! культури, Бддтвсрюються резкими см1ховими формами (анекдотом, побутовою каакою, присл1в'км). У цьому виявля-еться пов'язан!сть анекдоту з 1ншими см!ховими жанрами. Тому необх!дним 1 гшссном!рнкм стало вивчення анекдоту в конгекс-т! см!хових явит традиц1йно! культури. Активн!сть яобутуван-ня традиц!йних аневдот1в у роама!тт! в<гр1антних втелв с аа-порукою тривалого фунюЦонуванкя в традицП; так! аяекдсти вгдбивають ментальн! стереотипи, "!м гарантоваа! нзповнення новим эм1стсм та побутування аа нових умев.

- ЕЕ -

Виконуючи розвахальну функщю, анекдот е васобом у бо-ротьб! проти р!зних утиск!в, його вдатн1сть до caMOiponi'i -умова нормального розвитку нац!i.

У "Додатках" подаються тексти р!зних жанрДв, що засв1д-чують розма!ття зв'язк!в традиц1 иного анекдоту з творами р!зних жанр!в укра'1нсько! cmíxobo'í традицп.

Алройащя робот». Дисертац1ю обговорено у в!ддШ фольклористики 1нституту мистецтвоэнавтва, фольклористки та етно-лог!"1 1м. М.Т.Рильського НАНУ, де и було виконано. Зроблен! в процес! дослхдження .висновки були апробован1 в /зтаттях та зиступач на науково-теоретичних конференц!ях:

СЫхова культура: проблема дослхдження укра!нськоИ тра-дицИ // Народна творч1сть та етвограф!я. - 1993. - NZ1.-С. 49-БЗ.

ТрадицШний анекдот: виникнення терм i на. та його еволю-ц!я // Народна твор'-псть та етнограф1я. - 1995. - NX 4-5. -С. 45-52.

Вадаеркалля см!ху // Укра[нський св1т,- 1995.- НХ 10-12. - С.£9-31.

Hociü сШхово! традицП (аа матер1алами а!брання анекдот! в В.Гнатюка) // Роль Володимира Гнатюка у роавипку укра-UicbKoi над!опально!' культури. Тези допов1дей i пов!доылень конференций - Тернотлъ, 1991. - С.74-75.

Традиц1йний i сучаснай народний анекдот: м1ф 1 д1йс-Hícrn (на материалах Середнъо! Наддн!пцянтини) // Переяс-лавська земля та Н тсце в роавипку укра1нсько1 нацН, дер-жавностí й культуры. Тези Всеукрагнськоi пауковоi конферен-ц11. - йереяслав-Хыелъницъкий, 1992. - С.124-125.

Формування жанру ш джерела паповнення репертуару тра-диц1йного укра'1НСького анекдоту // Campa i гумор в укра-1нськ1й л1тературн1й традицИ. Матер i дли Всеукрагнсько! кон-ференцИ. - Чернгвц!, 1994.' - С.21-23.

Жанров! деф1н1цИ мапих cmíxobiix форм // М.Рильський i св1тсва культура з погляду сучасносМ. Теги допов!дей 1 по-згдомлень. - К., 1995. - С.127.

Специфика викоиавства í /канроы озиаки малих cmíxobuk форм фольклору .// УкраЗнська парадна п>ворч1сть у понятгпях М1хнародно1 терmíhojiosíí: Приютив, фольклор, амзпюрство,

на)в, к1т. Друг! Готар1всьн1читанна. Теаи 1 реэша дсню-э!деЯ. - К., 1995. - С. Ш-112.

Побущування анекдоту в сучасних уиовах // Регрес 1 регенерация в народному мистщпв!. Меценатство ь Укра!и1. Му аей /вала Гончара в 1895 роц1. Трет1 Гончар!всёк! чш/тна. Теаи 1 резше долов!дей, - К. , 1996. - С. 20.

Днио-1-ация

Кимакович И.И. Традиционный анекдот в контексте сайки вих явлений украинской культуры.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.07 - фольклористика, Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М.Ф.Рыльского ПАКУ, Киев, ■ 1996.

Диссертация является рукописью.

Основные положения и выводы, содержавшая в диссертации:

- смеховая традиция XIX - XX вв. возникла на почве народной смеховой культуры предыдущих эпох. Архаические черти народных смехових форм частично сохраняются в современной фольклоре, поэтому при их оценке необходимо придерживаться принципов историзма, учитывать особенности их генезиса и зо тетической природы;

- синкретический характер анекдота обусловливает необхо димость рассмотрения его как единицы коммуникативного про цесса 'во всем разнообразии его функциональных характеристик;

- поэтика традиционного анекдота ситуативно обусловлена и подчинена его функциям в коммуникативном процессе;

- анекдот - оригинальный жанр фольклора, в котором описание бытовой ситуации представлено в лапидарной форме. Ге роями одноэшшодных рассказов становятся чаще всего обыденные (вымышленные) лица. Анекдот, как правило, является фабу латом, который тем не менее претендует на достоверность изображаемого;

- традиционный анекдот - органичеасая составная смехоаой традиции, его сюжетный репертуар и особенности бытования сформировались и функционируют по вакоиам национальной снй-хоной культури, хотя на них и отразились различные влияния.

- 24 -Annotation

Kimakovitch I.I. Traditional anecdotes in the context of Ukrainian cultural laughter phenomena.

The dissertation presented for the degree of Candidate Philological Science^ according to speciality 10.01.07 -folkloristics, Ukrainian National Academy of Sciences, Rylsky Institute for Art Studies, Folklore and Ethnology» Kylv, 1996.

Dissertation is a manuscript.

Principal propositions and conclusions contained in the dissertation: __________'

(1) The tradition laughter phenomena in the nineteenth and twentieth centuries emerged from the folk laughter culture that preceded it. Archaic features of folk laughter forms are partly preserved in contemporary folklore; therefore, when considering contemporary folk laughter forms, it is necessary to use historical principles and to consider the characteristics of their inception, development and aesthetic nature.

(2) Because the traditional anecdote is part of a communicative process, it has many diverse functional characteristics, which in turn is the basis of its syncretic nature.

(3) Poetics of the traditional anecdote are determined by its role in the communicative situation in which it exists.

(4) The traditional anecdote is an original folk genre in which an everyday occurence is briefly described. Ordinary fictitious characters become heroes in these one episode stories. The anecdote as a rule is a fable which nevertheless frequently claims to be true.

(5) The traditional anecdote- is an indivisible part of the laughter tradition. Its repertoire of plots and its unique features were shaped by, and function according to, principles of the national laughter culture, though they have reflected different influences.

Kjimiobi caoBa: aHeKsoT, cmíxobí hbhbsa yKpaiHctKo'i KyjibTypH.