автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Трансформационные процессы в истории Китая новейшего времени (1911—1949).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Трансформационные процессы в истории Китая новейшего времени (1911—1949)."

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ЇМ. А. КРИМСЬКОГО

РГ6 ич

Гамянін Василь Іванович

5 ° Сі-і'і •'-- ^

УДК 950 (510)

ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ІСТОРІЇ КИТАЮ НОВІТНЬОГО ЧАСУ (1911-1949)

Спеціальність — 07.00.02 — Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ — 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі Євразійського степу, Далекого та С часного Сходу Інституту сходознавства ім. А. Кримського Б ціональної Академії Наук України.

Науковий керівник: Огнева Олена Дмитрівна, кандидат істори них наук, зав. кафедрою гуманітарних дисциплін Волинсько інституту економіки та менеджменту (м. Луцьк).

Офіційні опоненти:

Лещенко Леонід Овдійович, доктор історичних наук, професс головний науковий співробітник Інституту світової економіки міжнародних відносин НАН України (м. Київ).

Нікішенко Сергій Олександрович, кандидат історичних на} старший консультант Національного інституту стратегічн досліджень Ради Національної безпеки і оборони України (м. Киї

Провідна установа: кафедра нової та новітньої історії зарубі них країн, Історичний факультет Київського Національного У: верситету ім. Тараса Шевченка.

Захист відбудеться 21 вересня 2000 р. о 12 годині на засіданні сп< іалізованої ради Д 26.174.01 по захисту кандидатських та докторі ких дисертацій при Інституті сходознавства ім. А. Кримського Ш України за адресою: 04001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту с> дознавства ім. А. Кримського НАН України за адресою: 0401 м. Київ, вул. Грушевського, 4.

Автореферат розісланий “ ” серпня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук

Бубенок О.

Актуальність теми. У 1-й половині XX ст. світова історія набула всесвітнього характеру, поступово включивши усі країни в єдиний історичний процес. За даних умов можна констатувати феномен радикальної зміни суспільно-політичного обличчя Східної Азії, що стосується, зокрема, і Китаю. Перехідність цього періоду характеризується його синтетичністю, в межах якої створилися передумови для формування нових суспільних та державних моделей на підставі нових синтетичних же ідеологій. Синтетичність історичних періодів прямо вказує на наявність потужних та динамічних процесів, внаслідок яких відбувається не просто злиття прогипоставлених соціальних або ідеологічних елементів, що належать до різних традицій, але їх радикальне структурне трансформування, і, відповідно, утворення нових соціальних єдностей, ідеологій, типів особистости. Вже сама можливість застосування досвіду вивчення історії Китаю наведеного періоду до дослідження загальних процесів всесвітньої історії 1-ї половини XX сторіччя, а також до визначення типології явищ в національних історіях країн Східної Азії свідчить про високий ступінь актуальности обраної дисертаційної теми.

У період з 1911 по 1949 рр. Китай опинився перед низкою нагальних завдань, від способу вирішення яких залежала подальша історична доля китайської нації. Йдеться про подолання зовнішньополітичної ізоляції, звільнення з-під влади іноземної правлячої династії маньчжурів, внутрішнє . єднання (вектор “Південь — Північ”), централізацію влади (подолання явища територіальної роздроблености) та скасування напівколоніального, напівфеодального статусу країни, що передбачало, серед іншого, визволення від зазіхань японського імперіалізму. Розв’язання цих проблем видавалось можливим лише шляхом реалізації у тій чи іншій формі національної ідеї, що вимагало принципово нового вербального ідеологічного знаряддя у противагу офіційній консервативній системі веньянь та наявности особливого соціального прошарку, який став би виразником нової ідеології й рушійною силою для здійснення необхідних трансформацій суспільно-політичного ус-

трою країни. Для Китаю таким носієм новітніх ідей та каталізатором їх втілення у життя виступила національна еліта — дрібнобуржуазна інтелігенція, виникнення, становлення і соціальна анігіляція якої були продиктовані вимогами конкретної історичної епохи. Адекватним замінником застарілого вербального знаряддя ідеології стала мова байхуа, однією з найопти-мальніших форм актуалізації якої у соціальному середовищі виявився сань-вень. Відображений у саньвень Чжу Цзиціна процес трансформації характеру його громадянської й історичної свідомости, дає надзвичайно цікавий матеріал для дослідження особливостей становлення синтетичного менталітету людей, які створили ідеологічну базу буржуазної революції в Китаї, а також визначили основні вектори зовнішньополітичного, соціально-економічного та культурного розвитку країни на багато років уперед. Вибір персонали саме Чжу Цзиціна зумовлений його приналежністю до еліти — буржуазної інтелігенції — як типового і яскравого її представника.

Таким чином, тематика дослідження визначається комплексним вивченням різнопланових суспільно-політичних та ідеологічних трансформацій (з урахуванням персонального чинника) в історії Китаю 1-ї половини XX сторіччя в контексті формування нової державносте, що відображено у назві роботи — “Трансформаційні процеси в історії Китаю новітнього часу (1911—1949)". ■

У згаданий історичний період аналогічні проблеми стояли не менш гостро й для України. Втілення в життя ідеї української державносте вимагало: об’єднання країни за вектором “Захід — Схід”; встановлення централізованої політичної влади, що передбачало ліквідацію “місцевих республік”, різнопланових недержавних адміністративно-політичних утворень (переважно на базі військових формувань); виборення політичного суверенітету. Однією з умов реалізації цих завдань була наявність гуманітарної інтелігенції, яка виявилась змушеною перейняти функції політичних діячів, і яку спіткала доля представники якої були,

зрештою, приречені на фізичну чи соціальну загибель або політичне вигнання. Синхронічні паралелі в історичному розвитку України й Китаю дають цікавий матеріал для досліджень, відповідно, історичний досвід Китаю становить значний інтерес для істориків, політологів та соціологів, які займаються комплексним вивченням та аналізом історії України зазначеного періоду.

На сучасному історичному етапі Китайська Народна Республіка є одним з найважливіших стратегічних партнерів України у сферах як економіки, так і політики. Геополітична ситуація склалася таким чином, що українсько-китайські відносини з історичної точки зору є цілком позбавленими усіх потенційно конфліктних передумов, тому далекосхідний вектор зовнішньополітичної орієнтації України видається надзвичайно перспективним і, відповідно, вимагає встановлення рівноправних відносин з країнами згаданого регіону, насамперед з Китаєм. Принциповим у цьому плані видається досягнення розуміння держави-партнера, що вимагає проведення детального аналізу процесу становлення основ цієї держави, зокрема, у найближчий історичний період.

Формулювання, постановка та дослідження проблеми трансформаційних процесів у історії Китаю 1-ї половини XX сторіччя вперше в українському сходознавстві здійснюється в представленій дисертаційній роботі, що обумовлює актуальність обраної теми і визначає її практичний інтерес в Україні як для синологів (і загалом для сходознавців, які цікавляться проблемами держав далекосхідного регіону), так і для істориків, політологів, філологів та спеціалістів у галузі етнопсихології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено на Вченій раді Інституту сходознавства їм. А. Кримського НАНУ, в якому з моменту заснування у 1991 році серед іншого розпочалися й дослідження низки проблем, пов’язаних з новітньою історією країн далекосхідного регіону, у тому числі й Китаю. У цьому напрямку на сьо-

годні було виконано значну роботу, яка включає написання наукових статей і захист кандидатських дисертацій, однак не відбулося жодної спроби розглянути окремий (новітній) період історії Китаю у світлі багатопланових трансформаційних процесів, що впливали на становлення у перехідний період низки суспільно-політичних та ідеологічних чинників формування держави нового типу (КНР). Тому дана робота входить до комплексу завдань дослідження геополітичної ситуації на Далекому Сході у XX ст. та розв’язання питань з історії Китаю, що його здійснює Інститут сходознавства ім. -А. Кримського НАН України.

Мета дослідження. Метою дослідження є визначення особливостей перебігу історичного процесу в Китаї 1-ї половини XX ст. шляхом комплексного аналізу суспільно-політичних та ідеологічних трансформацій на підставі розгляду історичних джерел, у тому числі саньвень, які визначають персоніфікований вимір традиційного сприйняття та трактування історичного процесу, а також розкривають особливості формування історичної свідомости індивіду. Поставленій меті підпорядковані основні завдання дослідження: 1) відстеження на різних рівнях особливостей трансформаційних процесів у суспільстві Китаю зазначеного періоду, 2) визначення особливостей процесу змін форм державности — від монархії до народної республіки — у Китаї 1-ї половини XX століття, 3) виявлення передумов формування ідеологічного забезпечення нового політичного режиму, 4) визначення суспільно-політичного та ідеологічного середовища, що сприяло становленню нового типу особистості у Китаї 1 -ї половини XX ст., 5) оцінка співвідношення суспільно-політичних, ідеологічних

та персональних чинників у історичному процесі, б) укладення комплекс-

■% .

ної періодизації історії Китаю 1-ї половини XX ст. у трьох вимірах: суспільно-політичному, ідеологічному та персональному, 7) формулювання на конкретному прикладі і в конкретному історичному контексті загальних закономірностей трансформації суспільної й історичної самосвідомости

окремого індивіда на різних етапах, які мають сприяти відтворенню загальної картини історії розвитку китайського суспільства 1-ї половини XX ст. й розширити у такий спосіб сферу можливостей його подальшого дослідження, 8) розширення історіографічної та джерелознавчої бази дослідження проблеми і введення нових підходів та напрямків подальшого наукового аналізу історії Китаю новітнього періоду. .

Метод дослідження полягає у поєднанні історико-типологічного, синхронного та анкетно-біографічного підходів з використанням значного фактичного матеріалу, до якого в деяких випадках застосовуються прийоми аналітичної типології та статистичного аналізу. Комплексне дослідження історії Китаю зазначеного періоду передбачає використання знань і методів суміжних дисциплін — джерелознавства, політології, соціології, філософії, філології — тому зміст запропонованого методу збагачується методами цих наук.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертант вперше у вітчизняній історичній науці та синології здійснює комплексне дослідження особливостей трансформаційних процесів у історії Китаю новітнього періоду, що пов ’язується насамперед зі становленням у Китаї держави нового типу, формуванням нової державної ідеології та становленням нового синтетич-юго ідеологічного знаряддя у 1-й половині XX століття, з використанням іайхуа — саньвень, які раніше не залучалися до історичного аналізу. Впер-це було створено періодизацію історії Китаю зазначеного періоду в синх-юнічному (три виміри: соціально-політичний, ідеологічний і персональній) розрізі, що зафіксовано у зведеній таблиці періодизації. Для цілей юботи автором вперше здійснено переклад саньвень Чжу Цзиціна украї-іською (і взагалі європейською) мовою.

До наукових здобутків дисертаційної роботи можна віднести:

—вперше у вітчизняній синології новітній період історії Китаю роз-лянуто з ідеологічно незаангажованих об’єктивних позицій;

—визначено особливості формування у суспільстві Китаю новітнього часу національної еліти (буржуазної інтелігенції) як перехідного соціального прошарку — носія нових ідеологічних засад у суспільстві, який виступив одним з основних формантів історичного процесу (насамперед, за векторами реформування та революційного трансформування суспільства і на якому фактично переривається традиція способу існування китайської еліти континентального Китаю;

—розроблено підхід до аналізу та інтерпретації історичних закономірностей новітньої історії Китаю на засадах дослідження місця конкретної персоналі! (Чжу Цзицін) в історичному процесі;

—висвітлено значення саньвень як важливого для аналізу історії Китаю новітнього періоду історичного джерела;

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає у визначенні пріоритетів української синології в плані вирішення комплексу історичних проблем, розглянутих та проаналізованих з урахуванням особливостей трансформацій історичного процесу, формування ідеологічного забезпечення нового типу державности на рівні текстового посередника (саньвень на байхуа) та соціального виразника нових ідеологічних засад (національна еліта на прикладі конкретної персоналії — Чжу Цзицін) у перехідний період історії Китаю (1911—1949). Отримані результати дослідження показують новий підхід до аналізу на базі автентичних джерел комплексу історичних трансформаційних процесів у Китаї новітнього періоду на суспільно-політичному, ідеологічному та персональному рівнях та екстраполяції їх на процеси, що відбуваються у КНР на сучасному етапі; вони мо*

жуть бути використані при розробці курсів і підручників з всесвітньої історії, нової та новітньої історії Китаю, історії китайської ідеології й філософії, укладенні хрестоматій історичних джерел за векторами всесвітньої історії: нова й новітня історія країн Сходу та історія Китаю.

Дослідження відтворює на прикладі аналізу трансформаційних процесів в історії Китаю генетичний взаємозв’язок процесу формування ювої державности із сукупністю політичних, соціальних, ідеологіч-шх та інших чинників, демонструє його особливості й універсали, мотивації та спрямування розвитку, що свідчить про певну аналогію сус-іільно-політичних процесів становлення української державности (як г 1918 році, так і в 1990-х роках), і має сприяти подальшому розвитку іучасного китаєзнавства в Україні.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, що їх іістить дисертаційна робота, було викладено автором у доповідях на 1-х Сходознавчих читаннях А. Кримського (Звенигородка, 1997 p.), на 2-х Сходознавчих читаннях А. Кримського (Київ, 1998 p.), на двох наукових емінарах в Інституті сходознавства ім. А. Кримського (1998, 2000 рр.), г111 Міжнародній науковій конференції “Китай. Китайська цивілізація а світ. Історія, сучасність, перспективи” (Москва, 1997 р.), IX Міжна-одній науковій конференції “Китай. Китайська цивілізація та світ. Істо-ія, сучасність, перспективи” (Москва, 1998 p.), на творчому вечері пам-ш Чжу Цзиціна (Київ, 1999 р.) та на Міжнародній науково-практичній онференції “50 років Китайській Народній Республіці: здобутки, про-леми і перспективи” (Київ, 1999 p.). Оскільки тема дисертації пов’язана певним періодом історії китайської цивілізації та проблемою ідеології, ;нувала необхідність дослідити у підготовчій роботі першоджерела, по-’язані з формуванням традиційного китайського світосприйняття та сус-ільної свідомості, про що йшлося у доповіді автора на 3-х Сходознавчих итаннях А. Кримського (Київ, 1999 p.). Основні положення дисертації іайшли відображення у восьми публікаціях.

Структура дисертації. Робота загальним обсягом 223 с. складається вступу (сс. З—19), чотирьох розділів (сс. 20—167), висновків (сс. 168— 59), списку використаних джерел (сс. 170-—187) і чотирьох додатків (сс.

188—223). Перший розділ — "Історія питання і стан дослідження проблеми. Саньеень як історичне джерело” (сс. 20—54), другий розділ — "Суспільно-політичні рухи в Китаї 1-ї половини XX сторіччя" (сс. 55— 96), третій розділ — "Пошуки шляхів формування нової державної ідеології у Китаї 1-ї половини XXсторіччя " (сс. 97—135), четвертий розділ — "Чжу Цзицін: персоніфікований вимір сприйняття історії” (сс. 136— 167). У роботі використано джерела українською, російською, англійською та китайською мовами, усього 235 найменувань.

Зміст роботи. У вступі обгрунтовано необхідність комплексного вивчення в Україні історії Китаю 1-ї половини XX ст. з акцентом на особливості формування ідеологічного забезпечення суспільства і врахуванням персонального чинника у процесі державотворення в перехідний період становлення нової держави. Тут визначено предмет та об’єкт дослідження, обгрунтовано актуальність обраної теми й вибір хронологічних меж, вказано мету й методи дослідження, окреслено наукову новизну і практичне значення дисертації, наведено апробацію результатів та перелік авторських публікацій. Крім того, у вступі подано стислий історіографічний та джерелознавчий огляди з даної наукової теми.

У першому розділі — “Історія питання і стан дослідження проблеми. Саньеень як історичне джерело ” — подано історіографічний огляд літератури, використаної у дисертації. Тут розглядаються точки зору на різні аспекти визначеної у темі дослідження проблематики вітчизняних та зарубіжних (у т.ч. китайських і російських) істориків, зокрема, концепти і принципи побудови періодизацій китайської історії 1-ї половини XX ст., аналітичні дослідження зовнішньо- та внутрішньополітичних процесів у тогочасному Китаї, оглядово-описові монографії, присвячені розгляду історичного процесу в Китаї з початку сторіччя до 1949 року як перехідного періоду в Китаї на часовому проміжку від повалення імперії до проголошення народної республіки, а також спеціальні дослідження окремих періодів та

їхніх сутнісних характеристик. Історіографічний огляд організований у відповідності зі структурою дисертації, що передбачає послідовний опис і оцінку робіт за трьома напрямками: суспільно-політичний, ідеологічний та персональний. Стисло викладено основні положення полеміки дослідників з таких питань як проблема відповідности термінології у світовій історичній науці — у даному випадку стосовно періодизації нової та новітньої історії Китаю — з урахуванням нових історичних відкриттів та знахідок, а також змін ідеологічного середовища (зокрема, в Росії та Україні пострадянського періоду); сучасна оцінка подій та явищ історичного процесу новітнього Китаю в суспільно-політичній та ідеологічній сферах та ін. Визначено стан дослідження заявленої та безпосередньо суміжної проблематики у світовій історичній науці, зокрема, українській.

У розділі наводиться огляд і характеристика базових історичних джерел різними мовами, що лягли в основу первинного аналізу китайської історії новітнього часу в трьох вимірах: суспільно-політичному, ідеологічному та персональному. Джерела класифіковані за мовою, типом, характером змісту та історичним значенням з урахуванням ступеня достеменности наведених відомостей, тогочасної ідеологічної та геополітичної ситуації та інших чинників.

Нарешті у даному розділі вводиться новий тип історичного джерела

— саньвень з його детальним описом, поданням відповідної історичної довідки з урахуванням особливостей китайської історико-ідеологічної га лінгво-літературної традицій, обгрунтуванням можливости його ана-пізу з історичних позицій та застосування у якості історичного першоджерела для вирішення низки питань історичної науки, зокрема, у відношенні до Китаю новітнього періоду.

У другому розділі — "Суспільно-політичні рухи в Китаї 1-ї половини XX сторіччя” — подається аналіз суспільно-політичних трансформацій китайської історії від останніх років правління Цінських імператорів до іроголошення КНР.

У першому підрозділі — “Періодизація історії Китаю 1-ї половини XX сторіччя " — наводиться розширений огляд існуючих варіантів періодизації історії Китаю, у тому числі аспектних (політична, революційна, економічна, літературна та ін.), вказаного проміжку часу, із зазначенням принципів побудови цих періодизацій; дається оцінка їхньої адекватносте й актуальносте в сучасній науці. На підставі розглянутого матеріалу пропонуються власні варіанти періодизації суспільно-політичної та ідеологічної історії Китаю зазначеного періоду, на підставі яких укладено єдину двомірну комплексну періодизацію з базовим організаційним принципом векторного спрямування трансформацій суспільно-політичних та ідеологічних процесів китайської новітньої історії: 1) до 1919 р. — Одно-векторність (боротьба за суверенітет нації); 2) 1919—1927 — Хаотична різновекторність (ідеологічний плюралізм); 3) 1927—1949 — Зміна векторів. (протистояння партійних ідеологій).

У другому підрозділі— "Трансформації державно-політичного устрою: від імперії до республіки " — простежуються особливості процесу розпаду єдиної держави, перерозподілу влади між різними політичними силами, що з’явилися або проявились на теренах Китаю у зазначений період з відстеженням тенденцій (центробіжних та центроспрямованих) становлення нової державносте. Тут визначається й аналізується загальний характер цього процесу як передусім перехідного й синтетичного, і розкривається зміст запропонованої комплексної періодизації у її суспільно-політичному вираженні, загалом, демонструється загаль-ноісторичне тло епохи, показане у чітка визначеному суспільно-політичному контексті. .

Третій розділ — "Пошуки шляхів формування нової державної ідеології у Китаї 1-ї половини XX сторіччя ” — присвячений аналізу особливостей становлення нової ідеології як формотворчого чинника історичного процесу. Актуалізація історичного процесу новітньої історії Китаю визначається

сутнісними трансформаціями ідеологічного забезпечення суспільно-політичного режиму існування держави, що обумовлює необхідність виявлення співвідношень між традиційними та новаторськими, історичними та ідеологічними концептами.

У першому підрозділі — “Ідеологія як формотворчий чинник суспільно-політичних процесів у Китаї новітнього періоду ” — наводиться ретроспективний огляд основних традиційних ідеологічних вчень Китаю (класичне конфуціанство; даосизм, моїзм та легізм) з акцентом на визначення особливостей співвіднесености “суспільства” (макрорівень

— проекція на 2-й розділ дисертації) й “індивіду” (мікрорівень — проекція на 4-й розділ дисертації), тобто на показ функціональних концептів соціального буття особистости у традиційному Китаї. Тут дається обгрунтування неможливості існування в Китаї поняття “особистости”, в його європейському трактуванні. . .

У другому підрозділі “Становлення нової державної ідеології в контексті історії Китаю” — показуються внутрішні структурні передумови становлення нової ідеології державотворення в контексті історії Китаю новітнього періоду — необхідність створення нового ідеологічного забезпечення з відповідним вербальним знаряддям (мова байхуа) та її соціальним носієм (нова китайська інтелігенція). Стрижнем знову виступає ступінь функціональносте поняття “особистість” у відповідному соціальному середовищі, але вже у новітній перехідний період. У даному підрозділі показана історична доля китайської інтелігенції у цілому як перехідного соціального прошарку (не-індивідуапізовано). .

В останньому, четвертому розділі — "Чжу Цзицін; персоніфікований вимір сприйняття історії” — здійснено аналіз історичного процесу в індивідуально-персональному вимірі на прикладі “сучасника епохи” Чжу Цзиціна — видатного громадського діяча, педагога і .літератора Китаю новітнього часу — на підставі його історико-літературних сань*

вень; в роботу вводиться персональний елемент як первинний, базовий рівень історичного аналізу.

У першому підрозділі — “ Чжу Цзицін — сучасник епохи ”—наведена біографія Чжу Цзиціна в історичному контексті епохи саме як її ровесника й живого свідка усіх головних епохальних подій і процесів життя китайського народу республіканського періоду. Чжу Цзицін — типовий представник дрібнобуржуазної непартійної інтелігенції Китаю, — у відповідності з цим проходить його суспільно активне громадське й творче життя. У підрозділі дається також попередня формальна періодизація його творчости із наведенням паралельного под-ійно-фактуального ряду з політичної історії Китаю зазначеного періоду.

У другому підрозділі — "Історична доля Чжу Цзиціна” — продемонстрована прогресія сприйняття й рефлексії Чжу Цзиціном сучасного йому історичного процесу в суспільно-політичному й ідеологічному середовищі, де ключовим оціночним чинником € розуміння положення представника китайської інтелігенції як індивіда, особистосте й громадянина в заданому історичному контексті. Показ внутрішніх трансформацій характеру саньвень Чжу Цзиціна у різні роки актуалізує можливість періодизації процесу становлення його історичної свідомости. На прикладі життя, діяльносте і смерті Чжу Цзиціна (багато з дат його життя самі собою є дуже символічними) типологізується доля представника буржуазної інтелігенції у Китаї новітнього періоду — часовому проміжку між монархією та комуністичною диктатурою. Наочно показується перехідність, тимчасовість цього соціального прошарку як носія новітніх демократичних “західницьких” ідей, породжених “Рухом 4-го травня”.

У додатку “А” наведено зведену таблицю комплексної (тримірної) періодизації історії Китаю 1-ї половини XX століття за трьома сферами: суспільно-політичною, ідеологічною та персональною (Чжу Цзицін). Додаток “Б” демонструє загальну принципову схему процесу трансформації характеру китайської інтелектуальної еліти у Китаї 1-ї половини XX сторіччя. У додатку “В” наведена бібліографія праць Чжу Цзиціна, виданих у Китаї з 1922

по 1996 рр. Останній додаток “Д” містить вибрані авторські переклади саньвень Чжу Цзиціна українською мовою.

Висновки:

• У контексті всесвітнього історичного процесу період китайської історії з 1911 по 1949 рр. належить до періоду новітньої історії;

• головною динамічною характеристикою історії Китаю 1-ї половини XX сг. є багатомірний синтез різнорідних суспільно-політичних, ідеологічних та інших елементів, поданий у процесі свого становлення;

• період історії Китаю з 1911 по 1949 рр. є перехідним у плані перерозподілу політичної влади, становлення (неоформленосте) її ідеологічного забезпечення та маргінальної природи нової національної еліти (дрібнобуржуазної інтелігенції), що функціонально замінила клас “вченого чиновництва”;

• у Китаї новітнього періоду трансформація рушійних ідеологічних принципів державотворення, виражених на персональному рівні, відбувалася в напрямку від ідеї шовіністичного націоналізму через партійну елітність до ідеї всенародностщ

• характер ідеологічного й силового протистояння різних політичних сил у Китаї на початку століття принципово змінився з появою нового для Китаю принципу соціальної організації людей — партійного, на відміну від традиційного сімейно-кланового. Після 1927 року в Китаї партійний принцип став визначальним у політико-ідеологічній боротьбі;

• в умовах радикальної трансформації ідеологічного забезпечення суспільства Китаю республіканського періоду єдиним адекватним вербальним засобом ідеологічного впливу виявилась мова байхуа, яка перейняла ідеологічні функції класичної мови веньянь. В якості ідеологічного знаряддя байхуа найповніше реалізувалась у формі саньвень;

• історичною місією нової національної еліти Китаю (інтелігенції) було створення життєздатного вербального ідеологічного стрижню суспільства у перехідний період зародження й формування нової державно-

сти. Це обумовило історичну маргінальність, перехідність соціального прошарку інтелігенції й передвизначило її соціальну анігіляцію;

Провідні моменти дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у таких публікаціях:

1. Гамянін В.І. Китай початку XX століття очима Чжу Цзиціна (на матеріалі саньвень раннього періоду творчости 1921—1931) // Сходознавство.

— 1997. — №1. — С.30—56.

2. Гамянин В.И. Эссеистика Чжу Цзыцина и новая литературная традиция Китая XX столетия // Тезисы докладов VIII Международной научной конференции “Китай. Китайская цивилизация и мир. История, современность, перспективы”. — М.: Институт Дальнего Востока, 1997. — С.69—72.

3. Гамянін В.І. Чжу Цзицін і проблеми лінгволітературної спадщини в історичному розвитку Китаю XX століття // Сходознавство. — 1998. — №2.

— С.67—77.

4. Гамянін В.І. Чжу Цзицін і саньвень нового Китаю (додаток — переклади) // Всесвіт. — 1998. — №4. — С.138—155.

5. Гамянін В.І. Нове життя китайської саньвень // Сходознавство. —1998.

— №3—4. — С.138—145.

6. Гамянин В.И. Становление исторического сознания Чжу Цзыцина (к 100-летию со дня рождения и 50-летию со дня смерти) // Тезисы докладов IX Международной научной конференции “Китай. Китайская цивилизация и мир. История, современность, перспективы”. —М.: Институт Дальнего Востока, 1998. — С. 176—179.

7. Гамянін В.І. Проблема періодизації історії Китаю 1-ї половини XX

‘ »

століття // Сходознавство. — 1999. — №7—8. — С.55—101.

8. Гамянін В.І. Функціональні особливості деяких концептів особистосте у Китаї 1-ї половини XX століття // Східний світ. — 2000. — №1—2 (1997).

— С.27—38. •

Гамянін В.І. Трансформаційні процеси в історії Китаю новітнього часу (1911—1949). — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 — всесвітня історія. — Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України. — Київ, 2000.

Дисертацію присвячено вивченню трансформаційних процесів суспільно-політичного, ідеологічного та особистісного характеру в Китаї 1-ї половини XX сторіччя. В роботі вперше робиться спроба комплексного аналізу історичного процесу в Китаї новітнього періоду за трьома напрямками. У даному контексті визначено особливості формування нового ідеологічного забезпечення китайського суспільства і становлення вербального засобу впровадження цього забезпечення у формі мови байхуа, а також розкрито історичну долю соціального прошарку буржуазної інтелігенції, основного носія нової ідеології. На підставі джерелознавчих даних показано еволюцію становлення індивідуальної історичної свідомости конкретної персоналі! —: типового представника нової китайської національної еліти Чжу Цзиціна. Дисертант вперше, на підставі творчої спадщини Чжу Цзиціна, вводить у науковий обіг саньвень як особливий тип історичного джерела.

Ключові слова: Китай, трансформаційні процеси, історична свідомість, ідеологія, ідеологічне забезпечення, байхуа, саньвень, історична доля, Чжу Цзицін, національна еліта.

Гамянин В.И. Трансформационные процессы в истории Китая новейшего времени (1911—1949). —Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 — всемирная история. — Институт востоковедения им. А. Крымского НАН Украины. — Киев, 2000.

Диссертация посвящена изучению трансформационных процессов общественно-политического, идеологического и личностного харак-

тера в Китае 1-й половины XX столетия. В работе впервые делается попытка осуществления комплексного анализа исторического процесса в Китае новейшего периода по трем направлениям. В данном контексте определены особенности формирования нового идеологического обеспечения китайского общества и становление вербального средства внедрения этого обеспечения в форме речи байхуа, а также раскрыта историческая судьба социальной прослойки буржуазной интеллигенции, национальной элиты и основного носителя новой идеологии. На основании источников личного характера, произведений, опубликованных в периодике и сборниках, показана эволюция становления индивидуального исторического сознания конкретной персоналии

— типичного представителя новой китайской интеллигенции Чжу Цзы-цина. Диссертант впервые, на основании творческого наследия Чжу Цзыцина, вводит в научный оборот саньвэнь как особый тип исторического источника.

В работе приводится подробное формальное описание саньвэнь с соответствующей исторической справкой и с учетом особенностей китайской лингво-литературной и идеологической традиций. Обоснованы возможности анализа саньвэнь с исторических позиций и использования его в качестве первоисточника для разрешения ряда вопросов исторической науки, в частности, в отношении Китая, как древнего, так и современного.

Созданы новые варианты периодизации общественно-политической и идеологической истории Китая отмеченного периода, а также периодизация становления индивидуального исторического сознания Чжу Цзыцина, на основании которых построена единая трехмерная комплексная периодизация с базовым организационным принципом векторного направления трансформаций общественно-политических, идеологических и личностных процессов китайской новейшей истории: 1) до 1919 г.

— Одновекторность (борьба за суверенитет нации); 2) 1919—1927 —

Хаотическая разновекторность (идеологический плюрализм); 3) 1927— 1949 — Изменение векторов (противостояние партийных идеологий).

Уделяется значительное внимание особенностям процесса реорганизации института власти в условиях разнонаправленного силового и идеологического противостояния различных политических сил в Китае отмеченного периода с отслеживанием тенденций (центробежных и центростремительных) становления государственности принципиально нового типа. Подчеркивается переходный и синтетический характер этого периода “межвластия” в условиях территориально-идеологической раздробленности страны.

Актуализация исторического процесса новейшей истории Китая опреде-пяется значительными трансформациями идеологического обеспечения общественно-политического режима существования государства, поэтому зачетная часть работы посвящена анализу особенностей становления новой адеологии как формообразующего фактора исторического процесса. Осу-цествлен ретроспективный обзор основных традиционных идеологических учений Китая, а также разработок китайских идеологов 1-1 половины XX толетия, с акцентом на определение особенностей соотношения “индиви-(а” (персональный уровень) и “социума” (общественно-политический уро-1ень), т.е. на показ функциональных концепций социального бытия личнос-

и. Дается обоснование невозможности существования как в традиционной, ак и в современной идеологической среде Китая понятия “личности” в его вропейском значении. Показываются внутренние структурные предпосыл-и становления в Китае новой идеологии “государственного строительства”, пределившие необходимость создания нового идеологического обеспече-ия с соответствующим вербальним инструментом и социальным носителем.

Проведен анализ персонального измерения исторического процесса виде текстуального разбора разнотипных саньвэнь Чжу Дзыцина на сновании его биографических данных во многомерном историческом ространстве. Приводится прогрессия восприятия и рефлексии Чжу

Цзыцином современной ему общественно-политической и идеологической среды, где ключевым оценочным фактором является понимание положения представителя китайской интеллигенции как индивидуальности, личности и гражданина в заданном историческом контексте. Демонстрация внутренних трансформаций характера саньвэнь Чжу Цзыцина в различные годы актуализирует возможность периодизации процесса становления его исторической сознательности. На примере достаточно символической биографии Чжу Цзицина типологизируется судьба представителя буржуазной интеллигенции в Китае на временном промежутке между существованием централизованных государств — монархии и коммунистической диктатуры. Показана историческая судьба китайской интеллигенции — носителя новейших демократических “западнических” идей, порожденных “Движением 4-го мая” — в целом как переходной, временной социальной прослойки. На идеях переходности и синтетичности отмеченного периода со всеми его атрибутами замыкается параллельный ряд общественно-политического, идеологического и персонального измерений истории.

Ключевые слова: Китай, трансформационные процессы, историческое сознание, идеология, идеологическое обеспечение, байхуа, саньвэнь, историческая судьба, Чжу Цзыцин, национальная элита.

Gamyanin V.I. Transformational processes in Chinese history of modem period (1911—1949). — Manuscript.

PhD thesis in history, specialty 07.00.02 —world history. — A. Krymsky Institute of Oriental Studies, Ukrainian National Academy of Sciences. — Kyiv, 2000.

The thesis is dedicated to study of transformational processes of social, political, ideological and individual nature in China of the 1“ half of 20л century. The thesis demonstrates the first attempt of making the complex analysis of historic

process in China of newest period, performed in three directions. Within the given context the peculiarities of creating the new ideological provision of Chinese jociety, developing of the baihua language as the verbal instrument for implementing this provision; also the historic destiny of social stratum of bourgeois intelligentsia — the main holder of the new ideology — has been shown. On basis Df biographic and textual data, the evolution was shown of individual historical consciousness of concrete personality of Zhu Ziqing as of the new Chinese ntelligentsia typical representative. The author of dissertation, on basis of Zhu ?iqing’s creative heritage, for the first time puts sanwen into scientific circulation is a special type of historical source.

Key words: China, transformational processes, historical consciousness, deology, ideological provision, baihua, sanwen, historic destiny, Zhu Ziqing, lational elite.