автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Творческое наследие Ольги Дучиминской

Полный текст автореферата диссертации по теме "Творческое наследие Ольги Дучиминской"

л ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ^ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

1' ГчЛ 'Я \;иі>

На правах рукопису УДК 883.09+ 883(092)

ПАХОМОВ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ

ТВОРЧА СПАДЩИНА ОЛЬГИ ДУЧИМІНСЬКОЇ

.01.01 — українська література

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Івано-Франківськ -1998

Офіційні опоненти:

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української літератури Прикарнатс університету ім. Василя Стефаника.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор

Полєк Володимир Теодорович, професор кафедри української літератуї Прикарпатського університету імені ' Василя Стефаника ,

доктор філологічних наук, професор Шгребенник Федір Петрович,

провідний науковий співробітник Інсти: літератури НАН України ім. Т. Г. Шевчі

кандидат філологічних наук, професор 111 алага Михайло Йосипович, '

завідувач кафедри української літератур Дрогобицького педагогічного університ ім. І. Я. Франка

Чернівецький державний університет ім. Ю. А. Федьковича, кафедра українсь . літератури.

Захист відбудеться 24 листопада 1998 р. о 10 годині на засі, спеціалізованої вченої рада К. 09.03.02 у Прикарпатському універс ім. Василя Стефаника за адресою:

284000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатсі університету ім. Василя Стефаника.

Автореферат розісланий Л 3 жлбтмвс._____________1998 року.

Вчений секретар

Провідна установа:

спеціалізованої вченої ради

Тишківська Н. Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Звернення дослідників до забутих, призабутих і зовсім невідомих літе-гурних імен - це насамперед об’єктивна потреба часу, що вимагає повноти світлення літературного процесу останнього століття, його ^заідеологізованої упередженої оцінки.

Українське письменство XX сторіччя належним чином ще не досліджене, часпа історія української літератури не може рухатися вперед без пошуку, рилюднення, повернення всієї літературно-критичної спадщини, її нового мислення. Отже, важливими завданнями, які стоять перед літературознавцями, виявлення, систематизація, старанне опрацювання творчого доробку ;лужеішх, хоч і “невизнаних” письменників, скривджених несправедливою літикою у галузі літератури, об’єктивний аналіз їх творчості, показ їх внеску в ціональну культуру.

Серед літераторів, які ще не поціновані в тій мірі, на яку заслуговують, обливе місце займає Ольга Дучимінська (1883-1988) - українська сьменниця, літературний критик, перекладачка, журналістка, народна ителька, культурно-освітня діячка, одна з активних організаторок жіночого ху в Галичині, дослідниця фольклорно-етнографічних і мистецьких пам’яток цульщини і Бойківщини, сучасниця і знайома Івана Франка, щира приятелька тьги Кобилянської, Наталії Кобринської, Олени КисілевСької, Олени тьчицької, Іванни Блажкевич, Богдана Легшого, Олександра Олеся, Михайла жіва, Дениса Лукіяновича, Олекси Новаківського, Івана Огієнка, Софії сової, Ірини Вільде, Наталени Королеви, Станіслава Вінценза, Єжи іджеєвича і багатьох інших діячів української та зарубіжної культур.

. За її творче довголіття окремими виданнями вийшли, на жаль, лише ірочка з 15 поезій “Китиця незабудьків”1, нарис “Наталія Кобринська як :міністка ‘, повість “Еті”3, а також переклад українською мовою книги чеської ісьменниці Кароліїш Светлої “3 наших боїв і змагань”4. Причин цього є кілька, крема, це сталося тому, що О. Дучимінська була дуже скромна, жила самперед для інших. Можливо, розгадка криється в листі О. Дучнмінської від лютого 1933 року до Євгена-Юлія Пеленського: “Я, мабуть, Вам згадувала, э я не радо друкую. Чомусь воно мене не вдовольняє, як вже пройшло іуком”5 [підкреслення наше. - В. П.]. Лише після смерті письменниці

Істалівна Ірма. Китиця незабудьків. - Чернівці: Січ, 1911. - 25 с.

[учимінська О. Наталія Кобринська як феміністка. - Коломия, 1934 .-34 с.

(учимінська О.Еті. - Львів: Вільна Україна, 1945. - 18 с.

'ветла К. З наших боїв і змагань: Оповідання. Пер. і чеської Ольги Д. [Ольги Дучнмінської]. -Львів: Накладом Н.Кобринської, 1912. - 96 с.

Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів. - Ф. 232 (Є. Ю. Пеленського). - Од. зб. ЗО. - Арк. 3.

стараннями її онука І. Мигула і белетриста Р. Горака була опублікована частина її прози у збірці “Сумний Христос”1.

Названі вище видання - це майже все, що можуть запропонувати сьогодні навіть найбільші і найповажніші бібліотеки України (Центральна наукова бібліотека ім. В. Вернадського НАН України та Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України). Пояснюється ця “неувага” до життя, творчості, громадської діяльності, до віщання творчої спадщини О. Дучимінської, очевидно, ще й тим, що вона була безпідставно репресована у справі, що стосувалася вбивства Ярослава Галана, засуджена на 25 років ув’язнення, відмучилась у тюрмах і сибірських концтаборах близько 9 років. Пізніше її майже не друкували, ім’я замовчували. Повністю реабілітована лише після смерті - 27 листопада 1992 року.

Актуальність теми дисертації. Вивчення життя і творчості О. Дучимінської зумовлене об'єктивними потребами національного відродження, в якому література посідає чільне місце, а у вирі літературного життя письменниця з своєрідним талантом перебувала понад 75 років. Творчий доробок її як в літературному, так і в літературно-критичному, публіцистичному та суспільно-громадському контексті XX ст. багатогранний, становить невід’ємну частку національної скарбниці, а тому вона повинна зайняти у нашій літературі та культурі належне їй місце. Спадщина письменниці далеко не вся оприлюднена. Її довелося' виявляти у довоєнній і післявоашій періодиці посторінковим переглядом. При цьому необхідно зважити і на те, що О. Дучимінська публікувалася під різними псевдонімами і криптонімами, найчастіше такими, як Ірма Остапівна, Ольга Д., Поважна, О. Поважна, Рута, Рута О., Барвінок Олег, Лучшіська Ольга3 та О. Д., О. Д-ка, які розшифрували ми, а, можливо, на нашу думку, й іншими: Д., Д. П., Лучинська І., Ольга, О. П.. Отже, необхідно повернути “повне” ім’я О. Дучимінської у контекст українського літературного життя XX століття.

Стан наукової розробки теми. Важко однозначно пояснити, чому з історії української літератури майже вішало ім’я Ольги Дучимінської, а її творча спадщина не стала об’єктом вивчення ні раніше (60-ті роки), ні навіть в останні десятиліття. Наприклад, у книзі Г. Дем’яна “Таланти Бойківщини”4, що вийшла в 1991 р., названо кілька десятків імен талантів цього регіону України, але про О. Дучимінську навіть не згадано, хоча вона вчителювала у Долинському повіті

Дучимінська О. Сумний Христос: [Повісті і оповідання] / Уторяд. та автор післямови Iі. Д. Горак; Худож. оформлення Б. Р. ГГікулицького. - Львів: Каменяр, 1992. - 238 с.

а Див.: Архівна кримінальна справа №П-27660. - Т. 1-3. - Зберігається в архіві управління СБУ по Львівській області.

3 Див.: ДейО. 1.Словник українських псевдонімів та криптонімів (ХУІ-ХХ ст.). - К.: Наукова думка,

1969. - С. 66, 229, 286,289, 308, 327, 467.

4 Дем’яиГ. Таланти Бойківщини. - Львів: Каменяр, 1991.-325 с.

з

іайже ЗО років (1902 - 1930 рр.), а в Галичині у 1910 - 1950 роки її добре знали [к письменницю. Не знайшлося місця для неї і в “Історії української літератури <Х століття” ні у виданні 1993-1995 років, ні 1998 року.

На інші е лише окремі статті, які принагідно стосуються постаті ). Дучимінської. Про неї писали в основному однобоко, лише як про мученицю оталітарної системи, але зовсім мало як про широко обдаровану особистість, алановиту письменницю. У цьому контексті значний науковий інтерес ггановлять твори самої О. Дучимінської, насамперед повість “Весняні дні”, юема “Богема” та інші, де присутні автобіографічні елементи, її репортажі з ‘мандрівок”, листування. Ці матеріали є важливим джерелом для достовірного іивчєння життя і творчості письменниці, дають основу для розуміння ідейно-ематичного спрямування її мистецької спадщини.

Дуже складно було виявляти написане про О. Дучимінську, бо даїшх, які 5 стосувалися її життя і творчості, не зафіксовано у жодній бібліографії. Г все-гаки на сьогодні ми володіємо немалою кількістю матеріали про письменницю, іравда, здебільшого хронікального характеру. Серед них, однак, не можемо іазвати наукову спробу системного вивчення її життя чи аналізу творчої міадщшш. Адже рецензії на поетичну збірку “Китиця незабудьків” юсереджувалися лише навколо цієї збірки1. Відгуки на книгу Каролінк Светлої ‘З наших боїв і змагань”- стосувалися творів чеської письменниці, а не ліецифіки перекладу2. Рецензії на окремо виданий нарис “Наталія Кобринська ік феміністка” оцінювали О. Дучимінську як публіциста, доброго знавця, приятельку Н. Кобринської3. Рецензія М. Пархоменка на повість “Еті” була упередженою4. Післямова Р. Горака до збірки “Сумний Христос” стосувалася зільше біографії, ніж творчості3.

Див.: Кобринська Н. з Озаркевичів. [Рец.] // Неділя. - 1911. ■ № 22. — С. 8. - Реи. на кн.: Остапівна Ірма Китиця незабудьків. - Чернівці.: Січ, 1911. - 23 с ; Нечуй-Лсвицький І "Китиия неіабудьків” Ірми Остапівни: [Рец.] //Дніпрові хвилі. - 1911. - 10 жовтн. - № 20-21. - С. 284-285; С. Ч. [Степан Чарнецький]. [Рец ]//Рада. - 1911. - 7 апріля (20 квітня). - Рец. на кн.: Остапівна Ірма. Китиця незабудьків. - Чернівці.: Січ, 1911. -23 с.

' Див.: ЄвшанМ. [Рец.] // ЛВН. - 1912. - Т. 59. - Кн. (пагін 3). - С. 391. - Рец. на кн.: Светла К. З наших боїв і змагань. Пер. з чеської Ольги Д. [О. Дучимінської]. - Львів, 1912. - 96 с.; Т. [Рец] // Діло. - 1912 - 30 трав. - С. 6. - Рец. на кн... Светла К 3 наших боїв і змагань. Пер. з чеської Ольги Д. - Львів.: Накладом Н. Кобринської, 1912; Г. Светла Кароліна. З наших боїв і змагань (переклад з чеської Ольги Кобринської [помилково, переклад Ольги Дучимінської, передмова Н. Кобринської. - В. П.], Львів): [Рец.] // Світ молоді. - 1935. - № 1. - С. 15.

1 Див..: Н. Г. [Гнатишак Микола]. Ольга-Олександра Дучимінська. Наталія Кобринська як феміністка. - Коломия, 1934.-34 с.: [Рец.] //Дзвони. - 1935. -№ 1. -С. 64-65., І. 3. [Зубенко Іван?].

Ольга-Олександра Дучимінська. Наталія Кобринська як феміністка - Коломия, 1934. - 34 с. - Ціна

30 сот.: [Рец.] // Жіноча доля. - 1935. - № 3. - С. 34.

' Див.: Пархоменко М. Олена [Ольга. - В.П.] Дучимінська Еті: Повість. - Львів: Вільна Україна, 1946.: [Рец.] //Радянській Львів. - 1946. - № 11-12. - С. 76-77.

5 Див.: Горак Р. Хресна дорога Ольги Дучимінської: [Післямова] // Дучимінська О. Сумний Христос. -Львів: Каменяр, 1992. - С. 219-234.

До речі, не знайшли належного розгляду життя і творчість О. Дучимінської і за кордоном. На наш погляд, це трапилося тому, ідо критика була обмежена в знаннях про письменницю.

Віддаючи належне всім, хто хоча б відгукнувся добрим друкованим і усним словом про О. Дучимінську, потрібно все-таки відзначити, що за всі попередні десятиліття завдяки насамперед публікаціям П. Арсенича, Р. Горака, В. Качкана, Ф. Погребенника, В. Полєка окреслено окремі штрихи до вивчення її життя і творчості. Цілісного, комплексного аналізу ще ніхто не пробував робити.

Все це свідчило про настійну необхідність зібрання, упорядкування, а далі - системного дослідження творчої спадщини О. Дучимінської.

Наукова і практична актуальність проблеми диктується майже повною відсутністю її розробки, і це теж зумовило вибір теми, визначило основні цілі і завдання роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Проблематика дисертації с складовою частиною держбюджетної теми “Розвиток літературного процесу в Галичині першої половини XX століття”, яку досліджує кафедра української літератури Прикарпатського університету імені

В. Стефаника, а також - комплексної держбюджетної науково-дослідної роботи на тему “Роль інтелігенції у духовному відродженні української державності”, над якою з 1994 року працює Інститут гуманітарної підготовки Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу.

Мета дисертації й основні завдання. На основі узагальнення і критичного осмислення всіх джерел і матеріалів дисертація має на меті повернути українській літературі “повне” ім’я Ольги Дучимінської, давно популярної, але ігалежно не вивченої письменниці, зробити спробу створення її найповнішої і найдостовірнішої біографії, аналізу її творчої спадщини, визначити и внесок у розвиток українського письменства.

Виходячи із загальної мети, окреслені й основні завдання дослідження, які конкретизують її:

- показати стан видання в Україні і за кордоном творчої спадщини О. Дучимінської, виявити всі можливі публікації письменниці в періодиці;

- здійснити пошуки автографів її творів, листів у державних і приватних архівах;

- донести до читача відомі й невідомі її твори шляхом опублікування або хоча б створенням покажчика друкованих матеріалів та автографів, зробити спробу систематизації творчої спадщини письменниці;

- простежити стан дослідження життя і творчості письменниці;

- проаналізувати поетичні й прозові твори як вияви художнього мислення авторки;

- дослідити психологічні, морально-етичні та інші проблеми малої )зи, вияснити її сюжетио-композіщійиу своєрідність;

- окреслити літературно-публіцистичну діяльність;

- відтворити мистецьке оточення досліджуваної авторки;

- висвітлити значення О. Дучимінської як письменниці, науковця.

Осмислення зазначених завдань потребує спеціального наукового

:лідження, яке б сприяло створенню певної цілісної картини життя та творчої льності О. Дучимінської.

Хронологічні рамки дослідження в основному визначаються роками ття О. Дучимінської (1883-1988), однак ці рамки дещо звужуються, коли мова г про її творчу діяльність (1903-1978) і знову зміїпоються, коли аналізується гасане про письменницю (1911-1998). '

Об’єктом дисертаційного дослідження с життя, творчість заслуженої, : достатньо не вивченої письменниці О. Дучимінської.

Предмет дослідження - атрибутика поезії, жанрова і тематична номанітність прози, проблеми літературно-публіцистичної, епістолярної здщини О. Дучимінської.

У роботі використано ряд наукових методів дослідження літературних пц: біографічний, типологічний, порівняльний, історико-генетичний,

:ерелознавчий, описовий, ретроспективний, комплексно-системний, шеневтичний. ‘

Вирішуючи поставлені у дисертації завдання, автор враховував важливі в нцептуальному та методологічному плані розвідки ряду вчених, зокрема Брюховецького, А. Бушміна, Л. Вигогського. Л. Гінзбург, Т. Гундорової, Цешісюка, Ю. Добіна, М. Жулинського, М. Ільницького, В. Качкана, Кононенка, А. Макарова, Л. Міщенко, Ф. Погребенника, Т. Салити, матеріали вчальних підручників і посібників з історії української літератури < століття, літературознавчих словників-довідників, енциклопедій, гературних дискусій, теоретико-методологічні висновки і узагальнення яких ли вплив на спрямування аналізу, осмислення та формування принципових ложень дисертації.

Джерельна база. Мета і завдання дисертаційної роботи визначили її серельну базу: відомі книжкові ввдання, а також газетні та- журнальні блікації, які виявлялись посторінковим листкуванням, епістолярні матеріали.

Дисертант опрацював матеріали Інституту літератури ім. Т. Шевченка \Н України в м. Києві, Центрального державного історичного архіву України Львові, Державного архіву Івано-Франківської області, Державного архіву .вівської області, Інституту народознавства ім. 1. Крип’якевича НАМ України у •вові, відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН

України, Управління Служби безпеки України по Львівській області Літературно-меморіальної кімнати Наталії Кобринської (м. Болехів Івано Франківської області), Ценявського народного історико-краєзнавчого музен (с. Ценява Рожнятівського району Івано-Франківської обл.), приватні архіві Мирослави Антонович (м. Івано-Франківськ), Петра Арсенича (м. Івано Франківськ), Богдана Гавриліва (м. Івано-Франківськ), Осипи Лучко (м. Калуп Івано-Франківської області), Миколи Матвійчука (Дрогобицький педагогічниі іуніверсигет ім. І. Франка), Івана Мигула (ЛНБ НАН України), Іванш Підлуської (м. Тисмениця Івано-Франківської області), Федора Погребенник; (М. Київ), Володимира Полска (м. Івано-Франківськ), в яких міститься і загальному понад 230 автографів О. Дучимінської.

Важливими джерелами для написання дисертації були періодичн видання XX століггя, що знаходяться у відділах Центральної науково бібліотеки ім. В. Вернадського НАН України, Львівської наукової бібліотекі ім. В. Стефаника НАН України, бібліотеках іноземної літератури м. Львова т; м. Івано-Франківська, бібліотеках товариств “Просвіта”, Союзу Українок україніки Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, відділі краєзнавстві Івано-Франківської державної обласної універсальної бібліотеки ім. І. Франка документи і матеріали музеїв м. Івано-Франківська. Використовуваласі література, видана в діаспорі.

У створенні реального портрета О. Дучимінської- допомогли усні спогаді письменників Олександри Гургули-Щурат, Романа Горака, бібліограф: Мирослава Мороза, етнографа Катерини Матейко, виховательки Мирославі Антонович та багатьох інших.

Наукова новизна дисертаційної роботи. У дослідженні вперше зроблене спеціальну спробу створення порівняно повної і найточнішої біографі: О. Дучимінської, аналізу творчої спадщини письменниці.

Конкретні елементи наукової новизни дисертаційного дослідженні визначаються тим, що в ньому:

- зроблена перша спроба виявлення творчого доробку О. Дучимінської шляхом відшукування її спадщини як в архівах, так і в періодиці за 19031998 роки;

- систематизована критична література про письменницю від 1911 рок\ по 1998 рік;

- укладено покажчик друкованих матеріалів та автографів О. Дучимінської і публікацій про неї;

- зроблена спроба систематизувати творчу спадщину О. Дучимінської зг жанровими ознаками;

- здійснено текстуальний і контекстуальний аналіз поетичної, прозової і

ітературно-публіцистичної спадщини письменниці;

- визначено характерні особливості її творчого стилю;

- з використанням всіх наявних і відшуканих на нині джерел, спогадів її учасників зроблена спроба якнайповніше висвітлити життя і творчість ). Дучимінськоі';

- простежуються взаємостосунки О. Дучимінськоі' з українськими і

арубіжними художниками слова; .

- введено в науковий обіг значну кількість матеріалів, документів, нових ворів О. Дучимінськоі (поетичних - 54, прозових - 8, статей - близько 100, истів - понад 120), які раніше не . використовувалися у вітчизняній ітературознавчій науці.

У роботі крізь призму однієї індивідуальної письменницької долі юказано деякі грані літературного процесу XX ст. в Галичшіі.

Таким чином, новизна роботи полягає як в постановці проблем, так і в іідході до їх вирішення. Все це робилось у значній мірі вперше.

Практичне значення дослідження полягає насамперед в тому, що воно гоже прислужитися для дальшого вивчення життя і творчості О. Дучимінськоі, аких сторін її діяльності як фольклориста, етнографа, педагога, публіциста, Ьеміністки. Дана розвідка може сприяти й подальшому вивченню мистецького почєішя письменниці, широких і різноманітних її зв’язків з сучасниками, часто іидатними, які визнавали, цінували й шанували цю творчу індивідуальність.

Матеріали і висновки дисертаційної роботи можуть допомогти при іідготовці підручників і посібників з історії української літератури, культури, іистецтва, викладанні лекційних і спеціальних курсів з історії та теорії вкраїнської літератури, з інших гуманітарних проблем, наприклад, гаціонального виховання і т. д.

Фактичний матеріал дослідження також може бути застосований у сраєзнавчій, народознавчій, фольклористичній роботі.

Виявлені твори О. Дучимінськоі' можуть бути також використані при іідготовці бібліографічних та іншого типу довідкових видань, при укладанні штології української поезії та прози, у вузівському викладанні курсу іаціонального письменства XX століття, при написанні курсових та дипломних зобіт.

Апробація основних положень і висновків дисертації. Основні теоретичні положення і результати дослідження були оприлюдненні та обговорювалися на звітних наукових конференціях кафедри української тітератури Прикарпатського університету ім. В. Стефаника впродовж 19941998 рр., на семінарах і засіданнях кафедр гуманітарних наук, історії та українознавства Івано-Франківського державного технічного університету нафти

і газу (ІФДТУНГу) протягом 1993-1998 рр., на наукових конференціях професорсько-викладацького складу ІФДТУНГу (м. Івано-Франківськ, 1995, 1996, 1997, 1998 рр.), на регіональних наукових конференціях “Актуальні проблеми національного виховання студентської молоді” (м. Івано-Франківськ, 22-23 грудня 1994 р.), “Іван Франко та національне і духовне відродження України” (м. Івано-Франківськ, 19-20 вересня 1996 р.), на Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях “Українська мова як чинник формування національної свідомості” (м. Львів, 2-3 березня 1995 р.), “Михайло Драгоманов: доба та ідеї” (м. Івано-Франківськ, 15-16 вересня 1995 р.), “Українська періодика: історія і сучасність (Львів, 22-23 грудня 1995 р.), під час читання лекцій і проведення виховних заходів в Івано-Франківському державному технічному університеті нафти і газу.

Дисертант видав поетичну збірку О. Дучимінської “Чую...молитву Землі”1, куди ввійшло 86 поетичних творів, з них 50 опубліковано з віднайдених автографів і 42 - надруковано вперше.

У цілому дисертант уперше опублікував 54 поетичні твори і 1 новелу О. Дучимінської, а також 26 публікацій, присвячених письменниці (дві з них у співавторстві).

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, викладених на 219 сторінках, з них - 180 сторінок основного тексту. Повний обсяг дисертації -180 сторінок. Список використаних джерел має 759 найменувань, у тому числі 611 - стосується О. Дучимінської. Серед них 7 назв складають її окремі видання, 167 і 14 (гіпотетично) - публікації в періодиці, 238 матеріалів - архівні джерела, з них 234 автографи творів і листів письменниці. 185 найменувань складають публікації про О. Дучимінську.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ.

У вступі обгрунтовано актуальність, наукову новизну і практичне значення теми дисертації, проаналізовано стан її наукової розробки, дана характеристика джерельної бази дослідження, визначені хронологічні рамки, об’єкт, предмет, мету і основні завдання.

Через майже цілковиту відсутність синтетичних, а тим більше, об’єктивних матеріалів про життя і творчість О. Дучимінської, а також через обмежені рамки дисертації, саме у вступі без дискусії, але з конкретними посиланнями на джерела, подано основні віхи її життєпису, творчої діяльності та вказано на опубліковані матеріали про неї.

1 Дучимінська О. Чую... молитву Землі: Поезії / Угоряд. й автор вступ, статті та приміт. В. Пахомов. -Івано-Франківськ: Галичина, 1996. -117 с.

У першому розділі “Художня атрибутика лірики Ольги Дучимінської” едметом дослідження є поетична спадщина письменниці: генеза, час ворення майже кожного на нині відомого поетичного твору, розглядаються ні найхарактерніші особливості.

Як митець Ольга Дучимінська формувалася з юних літ. У 12 років •знайомилася з І. Франком, який мав на неї великий вплив. Писати вірші ічала з восьмого класу, однак її перші поетичні спроби не збереглися. Тоді ж хопилася творчістю О. Кобилянської, з якою з 1927 року приятелювала. Ще лініє, з 1906 року, затоваришувала з Н. Кобринською, яку називала іриятелькою духа мого і моєю духовною Ненькою”. Як і вони, захопилась 2МІНІСТИЧНИМИ ідеями.

На художнє мислення молодої О. Дучимінської, за її ж твердженнями, шив також мали Платон, Григорій Сковорода, Микола Гоголь, Тарас Іевченко, Лев Толстой, Генрік Ібсен, Фрідріх Ніцше, Юхан Стрінберг, Андрій айковський, Володимир Масляк, Стефан Жеромський, Агатангел Кримський, сся Українка і “молодомузівці”, яких майже всіх знала особисто. Формувало її ; митця все, чим вона захоплювалась.

У літературу О. Дучимінську ввів І. Франко (не знаючи про це, бо ідлисалася псевдонімом Ірма Остапівна), надрукувавши її вірші “Послідні іуки” (1905) та “Іронія долі” (1906) відповідно у газеті “Діло” і “Літературно-зуковому віснику”. '

На основі свідчень самої письменниці про те, що всі її твори мали іхідну життєву реальність, її достовірної біографії, у дисертації по-іншому, іж розглядалося раніше, трактується її творчість, зокрема і поетична.

Відома на нині поетична спадщина О. Дучимінської охоплює 92 твори, гред них три поеми (“Богема”, “Таєжна симфонія”, “Поклін великій Поетесі”) і цин сценарій (“Черемош говорить”). Усі вони більшою чи меншою мірою озглядаються у даній праці.

У поетичній творчості О. Дучимінської можна чітко виділити три еріоди, які, на жаль, визначалися не самою поетесою, а важкими обставинами її ;иття.

Перший період (1904-1928 рр.), коли була опублікована збірочка з 15-й оезій “Китиця незабудьків” Ірми Остапівни і шість поезій, які не ввійшли до зірки. “Китиця незабудьків” отримала схвальні відгуки поважних критиків: Чарнецького, Н. Кобринської, І. Нечуя-Левицького, О. Коваленка, Ющишина. З приводу появи збірки листи-привітання О. Дучимінській аписали О. Кобилянська, Христя Алчевська, Ганна Барвінок, Уляна Кравченко. Іа всіх поезіях цього, як і наступних періодів, відчутний вплив представників Молодої Музи”, з якими пов’язане поширення ідей модернізму в Україні. )днак О. Дучимінська, нерідко використовуючи “сумні образи”

“молодомузівців”, творила свою поезію, у більшості випадків зовсім протилежи за настроєм, мажорністю, тональністю, сповнену оптимізму. Дисертант и доводить, порівнюючи мотиви суму поезій Б. Лепкого, П. Карманськоп О. Дучимінської. Її вірші рельефно відбивали стан душі поетеси. їх тематик різноманітна, але вони об’єднані в китицю, суцвіття любові: любові до дитин (“Тоді сонце заходило...”, “Лийтесь, сльози, лийтесь”, “До Музи”, “Я так тужу” до матері (“Найдорожчій неньці”, “Піду, нене, погуляти”), до природ (“Ластівка”, “Як зацвітуть сині квіти”, “Зима”), до рідного народу (“ Люблю”, з такого краю”), до України (“Лебедина пісня (Українським борцям)”. Читач вражала незвичність, парадоксальність, нелогічність того, що відбувалося поезії, несумісність, протилежність образів, приваблювала внутрішня музик; мелодійність віршів, які можна було співати. Вони впливали на душу, були : міру журливими, вселяли надію. У них відчувалося джерело народного епосу ніжне, вразливе серце авторки, звернене з любов’ю до людей. Н “молодомузівський” сум, а біль, а згодом туга за померлими синами, тягар н; серці (які не полишать її душу ніколи) пронизують збірку “Китиця незабудків”.

Другий період, який ми умовно назвали “невільницька поезія” (охопли* 36 творів за 1949-1958 рр.), поділяється на підперіоди: “тюремний’

(1949-1951 рр.) і “сибірський” (1951-1958 рр.), які представлені відповідно 15 21 поетичними творами. Уже в цьому поділі закладена їх основна тематичні особливість. У тюремних творах авторка передає стан, “хронологію” душ ліричної героїні, дуже близьких до настрою самої письменниці у ті нелегкі дл> неї часи. Тут і роздуми про долю і її фатальність (“Біла рожа”), марної} тюремних днів (“Не лічу”), самотність (“Хрест”), про людську несправеддивісті (“Ой пісні, пісні”, “Перекотиполе”), тяжке жіггтя ув’язненої (“Весна 1950”, “Богема”), велич людини (“Людина, як діамант”), віра у майбутнє (“Журавлі”),

Мотив туги за Україною пронизує “сибірську” поезію, джерелом створення якої була сувора реальність, “переплавлена” через душу О. Дучимінської. Як і в тюрмі, так і в Сибіру, вона створила свій, відмінний від реального світ, жила водночас у трьох часових вимірах: сучасному, минулому і майбутньому або ж у жорстокій реальності (“Мій перший вірш на Сибіру”, “Таєжна симфонія”, “Сибірська весна”, “Не троньте струни серця мойого...”, “Круторогі стежки”, “Падуть роси смутку у мою думу”), у теплозгадуваному минулому (“Чи тямиш ти цей май”), фатаморганному майбутньому (“Дума”, “Моїй матусі”, “Щаслива по смерті”, “Побажання”, “Міраж”). Майже кожна “сибірська” поезія пройнята вірою у “воскресну днину” і що “злоба пропаде”.

Звичайно, що поезії другого періоду є водночас узагальненим образним відбитком того, що відбувалося у душах в’язнів, з якими спілкувалася письменниця, а тому ставали “їхніми” віршами, нерідко перетворювались у пісні.

и

Третій, останній період поетичної творчості О. Дучішінської охоплює 35 оетичних творів, написаних у 60-80-ті роки. За ідейно-тематичним багатством ін найрізноманітніший. Тут є поезії, пройняті радістю повернення на рідну :млю (“У нас тепер дуже гарно”, “Львівські каштани”, “На рідній землі”, Зесняна туга”), настроєм весняного воскресіння природи і України (“Ой! як іівають соловії”, “На селі", “В природі”), возвеличенням пір року (“Весна”, ГСіто”, “Осінь”, “Зима”). Тут і поезії, в яких йдеться про героїчне минуле (“О ви, гзнані герої”, “Волинь”, “Друзям”), про велич людини (“Гей житгя, не кпи з ене, бо я тебе не боюсь!”, “Щоб буть достойним звання “Людина”), про ^звичайність і вічну молодість людської душі (“Легенда про дівчину Лелію”, Эдному другові молодих літ”, “Гімн Соншо”. “До мене молодість прийшла у юті”, “Троянди цвітуть і в Осені”), про безкорисливу материнську любов Колисала мати доню, колихала”), про силу слова (“Душу окрилюють думки”), эо призначення митця (“Беру свою скрипку, вдарила по струнах...”, “Черемош іворить”). Є в третьому періоді поезії-філософські рефлексії про видкоплинність і незворотність людського життя (“Падас листя з дерев”, Іацвіли липи”), вірші-вітанмя і вірші-подяки (“Гумор на здоров’я”, “Крилату 'мку посилаю”, “Моїй опікунці Славці А.”, “Привіт Дніпрові шле Покуття”) ршї про кончину друзів (“Скорботна дума”).

О. Дучимінська дбає про евфоніку мови поетичних творів, застосовуючи уконаслідування, асонанс, алітерацію, використовує синтаксичні повтори нафору, епіфору), рефрен, риторичні (апострофу) і синтаксичні (паралелізм) ігури, тропи (найчастіше епітети, порівняння, уособлення, метафори, алегорії, онію), внутрішшо риму.

У цілому поетичні твори О. Дучимінської ліро-епічні, у них відбита, їжучи словами твору письменниці, “поезія пісень і казок”. Найбільшу питому гу займають поезії, які стосуються “хронології душі” письменниці, тобто б’ективна лірика. Водночас ці твори відбивали стан душі людей, яких вона ала, а тому набували загального, типового звучаїшя. Поезія О. Дучимінської, правило, політично не заангажована, пройнята ідеями християнської моралі і збові, а тому має вселюдське значеїшя.

Одночасно поетична спадщина О. Дучимінської нерівна, не однакова за эизмом, за естетичним наваїггажеиням. Найбільш вражаючі порухи душі ібиті у поезіях першого періоду, які ввійшли у збірку “Китиця незабудьків”. Є рідко і справжні ліричні перлини і серед віршів другого і третього періодів Зіла рожа”, “Перекотиполе”, “Як соїще встане, на Україні заграють дзвони”, [а рідній землі”. “Ой! як співають соловії”, “Колисала мати доню, лихала...”), однак поетеса іноді “скочується” до прозаїзмів, повторює окремі рази і рими, які подекуди стають кволими і банальними. Може, причина цього етичного спаду у її віці, може, у тому, що творила свої вірші у думках, бо

“папір забрали і олівець”, а для подібного виду “творчості” найбільш прийнятними були прийоми фольклорного віршування, пісенного ладу. А можливо, передаючи оту страшну тюремну і концтабірну дійсність, вона зумисне відкидала риму, засоби красного письма.

У другому розділі “Жанрова і тематична різноманітність прози Ольги Дучимінської” розкривається специфіка відомих на нині прозових творів письменниці.

Проза О. Дучимінської відзначається жанровим, тематичним і стильовим розмаїттям. Це не дивно, бо час творення цієї прози становить понад сімдесят п’ять років, тобто охоплює всі літературні періоди такого складного XX століття не лише за мистецькими напрямами, а й політично.

Белетристична спадщина О. Дучимінської, як і поетична, на нашу думку, умовно охоплює теж три періоди:

Перший період (1903-1936 рр.) найбільш плідний (27 творів) і найбільш яскравий за мистецькою палітрою.

Другий період представлений однією повістю “Еті” (1945 р.).

Третій період (1960-1973 рр.) презентується кількома прозовими мініатюрами (“Легенда літньої ночі”, “Родимий краю”, “У Святомиколаївський вечір”, “Казка про дві краплини роси”), які засвідчили, що індивідуальний стиль письменниці зберігався в основному незмінним.

Р. Горак, характеризуючи творчість О. Дучимінської писав: “Проза [...] прекрасна Особливо новели. Блискучі, а не прекрасні. Що не новела - то шедевр”1.

О. Дучимінська мала своєрідне художнє мислення, творила свій мистецький світ, що найбільш яскраво видно саме на прикладі її прози. Після оповідать “В суді” і “Така вже доля” письмешпщя подає уточнення - з “Книги життя”, а після оповідання “Одурена” - з циклу “Жіноче царство”. Перший цикл, на наш погляд, можна доповнити як мінімум оповіданнями “Трембітали трембіти” і “Смерть Василька”, а другий - цілім рядом творів: “Казка гірської річки”, “Мати”, “Бабуся”, “По ранніх росах”, “Зашуміли крила”. О.Дучимінська творчо синтезувала традиції та новації феміністичної літератури. Її твори по-іншому відображали становище і призначення жінки. Вони не кликали до зміни суспільного ладу, але немов ставили питання, чому таке становище жінки? Героїні її творів - звичайні жінки, які не борються проти свого становища, хоча висловлюють свій протест проти цього, в основному, в думках, зрідка в словах, але не в дії. Якщо у літературно-публіцистичних статтях письменниця показує образи сильних жінок “типу Жашш д’Арк” (починаючи від княгині Ольги і до своїх сучасниць (Н.Кобринської, О.Кобилянської), хоче це продемонструвати, правда, декларативно в поезії в образі Лесі Українки (поема “Поклін великій

1 Горак Р. Таємниці Ірини Вільде II Дзвін. - 1995. - № 7. - С. 110.

Іоетесі”), то у прозі її жінки “звичайні” дружини, мами, бабусі.

Реалістичними спогадами-рефдексіями є повість “Весняні дні” й повідання “Родимий краю”. До них частково тяжіють повість “Еті”, новела Відна Таїш” і оповідання “Різдвяна казка”, “Казка гірської річки”. Герої

і. Дучимінської дуже прості, вони з повсякденного життя, але величні своєю евловимою грандіозністю. Це потім появиться в Ю. Яновського, а ще скравіше в О. Довженка, в його “Зачарованій Десні”, де всі персонажі немов оги. Цю велич своїх героїв письменшщя підкреслює щирою любов’ю до них, Ю досягається різними художніми засобами, нерідко афористичними ідступами. Її персонажі немовби асимілювалися в одного героя >. Дучимінської - Людину. Характер героїв розкривається через внутрішній віт, внутрішній монолог. '

Незважаючи на всю літературну значимість названих вшце творів, у ожному з яких відчутно простежуються ознаки модернізму в різних його роявах, не вони, на наш погляд, становлять сутність, домінанту її художнього іислення. А саме твори, назви яких вже говорять, що вони з світу мистецького, ;одерністського, ірреального, символістського (“\¥агит?” “Маляр”, “Падає ніг”, “Христос і поет”, “Співачка”, “Великодня легенда”, “Нелюбовні листи”, Туга поета”, “Казка про дві краплини роси”). Митці, за О. Дучимінською, - це аступники Бога на землі. “Символізм в українській літературі найперше оркнеться прози”1, - наголосив Т. Салига, називаючи як приклади твори гарших приятелів О. Дучимінської - О. Кобилянської, В. Стефаника, М. Яцківа. Іа наш погляд, символізм торкнувся майже одночасно і поезії, і прози осліджуваної авторки.

О. Дучимінська постійно прагнула осягнути таємницю мистецтва, роїшкнути в суть творчості приятелів-літераторів, яким спеціально рисвячувала твори: вірш “Наша пісня” - О. Кисілевській, новели “Дзвони”, Сумний Христос” - О. Кобилянській, “Маляр” - Б. Лспкому. оповідання Перервана пісня” - Н. Кобринській, “Різдвяна казка” - Наталені Королевій, Трембітали трембіти”- С. Вінцензові. А в окремих її і норах улюблені исьменники виступають головними героями, хоч не завжди про це сформується: у новелах “Падає сніг” - Н. Кобринська, “Співачка” -

). Кобилянська, “Брав в обійми стомлені душі” - М. Коцюбинський, у поемі Поклін великій Поетесі” - Леся Українка, у сценарії “Черемош говорить” і в Легенді літньої ночі” - Марко Черемшина. У поемі “Богема” авторка влучно характеризувала 20 письменників, літературознавців, з якими творила пліч-о-ліч у 1945-1949 рр.

Письменшщя жила у своєму ірреальному світі і відтворювала його на

СалигаТ. “Ген січ іде! Красен мак цвіте...’’//Дзвін. - 1990. -№ 6. -С. 135.

письмі, за її словами, одному з найбільших чуд світа. Вона чула звук кольорів і бачила колір шепоту.

Темарій її творів не надто широкий, якщо брати основні мотиви. Він стосується, насамперед, біблійних тем (“Христос родився”, “Великодня легенда”, “Сумний Христос”, “Підгірська Мадонна”), любові до України (“Різдвяна казка”, “Родимий краю”, “Весняні дні”), засудження воєн (“\Уагшп?”, “Дзвони”, “Еті”), призначення митій (“Христос і поет”, “Співачка”, “Мадяр”), “жіночих питань” (“Одурена”, “Зашуміли крила”), життя гуцулів (“Казка гірської річки”, “По ранніх росах”, “Така вже доля”, “Трембітали трембіти”). Але в них ставиться багато проблем. Письменниця неодноразово підкреслює звичайність, суєтність життєвих колізій у порівнянні з незворотністю життя - смертю (“У суді”, “Смерть Василька”, “Така вже доля”, “Весняні дні”, “Троянда”, “У Святомиколаївський вечір”), наголошує на шанобливому ставлеіші до традицій, звичаїв, символів (“Різдвяна казка”, “Сумний Христос”, “Трембітали трембіти”). У її творах нерідко переплітаються проблеми, підняті у її публіцистиці. Це насамперед проблеми виховання і моралі (“В суді”, “Весняні дні”, «Смерть Василька”).

Твори О. Дучимінської мовби не мають ідеї, бо письменниця ні до чого не закликає, а лише зображує, іноді навіть авторськими відступами підкреслює фаталізм долі (“Казка гірської річки”,' “Така вже доля”), хоча водночас стверджує, що “це не означає, щоб їй [долі] не протиставитися”. Головна ідея її творів - заклик до християнської любові між людьми, дотримання принципів християнської моралі. Ця основна ідея у різних творах трансформується по-іншому. І стає ідеєю любові до України, до батьків, до традицій.

В О. Дучимінської дифузія тем, проблем, ідей, жанрів. Вона використовує символічні назви (“Дзвони”, “Маляр”, “Співачка”, “Весняні дні”). У реалістичних творах заголовки, як правило, розкривають зміст творів (“В суді”, “Бідна Таня”, “Смерть Василька”).

У письменниці новелістичний тип жанрового мислення, вона тяжіє до “малої прози” (новел, оповідань, казок, легенд,, поезій в прозі). Однак ці жанри не “чисті”. Повісті “Еті”, “Весняні дні” невеликі за розміром, а оповідання “Трембітали трембіти” - за багатством подій (зображено все життя головного героя), а “Зашуміли крила” - за кількістю персонажів близькі до жанру повісті. Переважають новели-рефлексії. У її творах промовляє художня деталь.

Герої у більшості творів безіменні, чим, мабуть, досягається більше художнє узагальнення; вони частіше думають, ніж говорять. Письменниця висвічує не портрет, а душу, використовує інтроспекцію (згадки, спогади), ■ що найбільш яскраво відбито у творах “Весняні дні”, “Бідна Таня”, “\Уагит?”, “Одурена”, “Перервана пісня”, “Нелюбовні листи”, “Родимий краю”, “У Святомиколаївський вечір”, “Легенда літньої ночі”.

Психологічний струмінь нуртує у всьому: назві твору, темі, висвітленні здій, вчинках героїв, їх світосприйнятті, світобаченні, самоаналізі. Авторка зисутня майже у всіх творах, не обов’язково через оцінювання зображуваного, радше через певні афористичні відступи. У багатьох творах відбитий ітобіографічний матеріал. Мова творів багата, образна, яскрава; у ній є тементи покутського, гуцульського і бойківського діалектів, які ікористовуються дуже вдало для створення відповідного місцевого колориту, вори О. Дучимінської закликають до дотримання загальнолюдських цінностей, твердження благородних цілей, вселяють оптимізм.

Стиль епічної спадщини О. Дучимінської лапідарний, сконденсований, юді недомовлений, місцями афористичний; ліричний струмінь переважає над пічністю. Письменниця - символіст, у її творах відкритий заклик до критеріїв Любові, Правди і Краси, як справжніх проявів аристократизму духу. Маючи воє стильове “обличчя”, вона в кожному творі урізноманітнювала його. Проза її орінням перебуває у просвітницькій літературі XIX ст. з її реалізмом, що ідчутно у творах “Різдвяна казка”, “ В суді”, “Смерть Василька”, “Мати”, Бабуся”, “Така вже доля”, частково у повісті “Весняні дні”, а верхів’ям сягає іодерністської літератури 10-40-х років XX ст. (“Сумний Христос”, “Христос і :оет”, “Великодня легенда”, “Падає сніг”, “Маляр”, “\Уагит?”, “Дзвони” тощо), такий стиль у неї залишиться до останніх її творів, з яких до “коріння” ближчі іовели- спогади “Родимий край”, “У Святомиколаївський вечір”, до верхів’я” - “Легенда літньої ночі”, “Казка про дві краплшш роси”. Отже, вона ворила і в руслі традицій, характерних для доби І. Франка, і в дусі сучасників О. Кобилянської, В. Стефаника), але водночас і по-своєму.

У третьому розділі “Літературні та суспільно-громадські погляди Ольги дучимінської” розкриті інші різноманітні грані творчого спадку письменниці.

О. Дучпмінська друкувалася під різними псевдонімами і криптонімами у >ізних виданнях: до Другої світової війни - у часописах “Бджола” “Дажбог”, Дзвони”, “Діло”, “Жіноча доля”, “Жіноча воля”, “Літературно-науковий іісник”, “Мета”, “Народна справа”, “Наш світ”, “Неділя”, “Нова хата”. “Новий іас”, “Нові шляхи”, “Рідна школа”, “Самостійна думка”, “Час”, “Шляхи”, у >ізноманітних альманахах і збірниках; 1939-1941 років - у журналі “Наша гграна”; під час німецької окупації - у виданнях “Львівські вісті” та “Наші дні”; 1945-1949 років - у журналі “Радянський Львів” та газеті “Вільна Україна”; у ііслятабірний період - у коломийській газеті “Червоний прапор”, варшавських виданнях: газеті “Наше слово”, щорічнику “Український календар”.

Вже перша її відома на сьогодні стаття “Ломоносов” (1912), надрукована { коломийському часописі “Прапор”, свідчила, що її авторка сумлінна цослідшщя. Пишучи про М. Ломоносова, вона немов закликала українських інтелігентів наполегливіше працювати для блага свого народу. Подібного

произначення і стаття “Чех Людвик Файгль: Етнограф і знавець Гуцулыцгаш (Наш світ. - 1925. - № 1), в якій авторка захоплюється багатством мистецтв гуцулів, зібраного у музеї Файгля, висловлює глибокий жаль, що музеєм н цікавляться українці, а хочуть викупити поляки. Статтею “Мій побут у Празі (Нова хата.- 1928.-№7-8) О. Дучимінська розпочала цілий цикл “чеських статей.

Найбільше публікацій (біля 80) виявлено у “Жіночій долі”, д письменниця очолювала відціл критики у 1930-1939 рр. До співпраці з цій часописом О. Дучимінська прийшла у 1926 році, у зрілому віці й добре відом галицькій громаді. У “Жіночій долі” і її альманахах були вміщені прозові творі О. Дучимінської “Христос і поет”, “Сумний Христос”, “Одурена”, “Сніг’: “Різдвяна казка”, “Великодня легенда”, “Христос родився” і вірш “Наша пісня”.

Володіючи шістьма мовами - українською, польською, німецькою російською, чеською, французькою, О. Дучимінська перекладала з чеської німецької, російської. Ще у 1912 р. Н. Кобринська разом з О. Дучимінською К. Малицькою відновили в Коломиї видання “Жіночої бібліотеки”, де булі опубліковані в перекладі О. Дучимінської оповідання Кароліни Светлої наших боїв і змагань”. Переклала вона і оповідання “Самко Птах” Юліуса Зеєрі (Дзвони. - 1933. - № 5). У “Жіночій долі” опубліковано її переклад уривк; повісті Божени Немцової “Бабуся”, а також статті-иоради жінкам, написані н< основі німецьких та чеських джерел. __ •

На сторінках “Жіночої долі” розкрилася ще одна риса талант

О. Дучимінської - як літературного критика і рецензента. Тут вона надрукувати рецензії на 19 творів, які у той час публікувалися. Вона кваліфіковано рецензус збірник нарисів “Бо дні они”, повісті “1313” і “Сон тіні” Наталени Королеви оповідання Софії Парфанович “Ціна життя”, репортаж Володимира Ласовськогс про генерала Тарнавського, книгу “На високій полонині” польськогс письменника Станіслава Вінцеюа, том новел “Віднайдений рай” Уласа Самчука. повість-хроніку “Революція йде” Галини Журби, оповідання Марі; Крем’яяірівської, новели “молодомузівців”, поезії Андрія Волощака, Дмитре Николишина, Івана Колоса та інші нові твори. Рецензії О. Дучимінської вміщені також у часописі “Нова хата”. Вони стосуються видань Марії Омельченко і Наталени Королеви. Рецензії О. Дучимінської влучні, афористичні, обгрунтовані, доброзичливі, вона вміє віднайти характерне в автора і в самому творі. Ці рецензії (кожна з них) різні, особливі, оригінальні, відзначаються магнетизмом до прочитання. Відчувається, що авторка в оцінці творів спирається на досвід І. Франка, М. Грушевського, М. Возняка, виходить насамперед з функціональних, а вже потім з художніх позицій.

Публікації О. Дучимінської у “Жіночій долі”, нерідко солідні статті з продовженням у кількох номерах, можна тематично об’єднати. Одну групу

іновлять матеріали про матір. Стаття “Мати” (1928)- перша публікація Дучимінської на сторінках власне часопису, а не її альманахів, дала поштовх публікації інших авторів на цю тему і до появи звернення “В справі” Дня раїнської Матері”, до офіційного відзначення з 1929 р. Свята Матері в личині. До цієї теми публіцистка звергається і в наступних роках. Всі теріали об’єднує показ величі матері як першооснови всього суіцого, як одовжувачки і берегині роду, як головного начала у відбудові із занепаду дь-якого народу, як виховательки будівників майбутнього України.

На сторінках часопису О. Дучимінська створила низку портретів раїнських жінок— від сивої давнини і до своїх сучасниць. У статтях країнське жіноцтво в старовині”, “Кпягння Ольга” авторка веде мову про ягинь Ольгу Рогніду, Романову, про Орисю Завіспу, Ведмедівську Попівну, тір Гетьмана Мазепи, Галину Хмельницьку, Настю Маркович-Скороиадську, мсавету Гулевич, Роксолану. Цими матеріалами вона немов хотіла ще раз гадати співвітчизникам, що без минулого немає майбутнього, що забути орашнє- забути себе. Вона також майстерно виписала портрети Наталії >бринської, Ольги Кобилянської, Софії Русової, Олени Кульчицької, Уляни >авченко, Ірини Вільде та інших видатних жінок. Жіночі проблеми бліцистка ставить також у багатьох інших статтях, у рекомендаціях щодо дення домашнього господарства.

О. Дучимінська - вроджений педагог. Проблеми вихованйя присутні у ій її науково-публіцистичній і художній спадщині. Суть їх зводиться до агальнюючої формули з статті “Про виховашія”: “Кермуймося у вихованню ь такими чинниками: любов, примір, праця, добре товариство і книжка”.

О. Дучимінська все життя мандрувала. У “Жіночій долі” вона 'блікувала свої враження з цих мандрівок як етнограф, фольклорист, іродознавець, вивчала звичаї і традиції рідного краю, розуміючи їх роль у іереженні національної пам’яті народу, у виховаїші молоді. У цих статтях вона іступає не лише як фіксатор подій, але ставить проблеми, які треба грішувати. Обов’язок кожного інтелігента знати народну творчість, не дати юпасти пісням, звичаям, бо це “історія нашої культури”. Письменіпщя зопоігує встановити “День Українського музею”, в який би кожен жертвував, о може “на річ українського музейництва”. -

Ім’я О. Дучимінської зустрічається на сторінках “Жіночої долі” не лише д її публікаціями, але як героїні кореспонденцій інших авторів.

У десятилітній ювілей журналу О. Дучимінська надіслала його видавцям зивітання, вміщене на сторінках часопису. Це зразок її журналістського, ^бліцистичного, взагалі творчого стилю, який відзначався, незважаючи на анри, влучністю, афористичністю, любов’ю до того, про кого і про що писала.

Паралельно з “Жіночою долею” О. Дучимінська публікувалася в інших

виданнях. Заслуговують на увагу нотатки “3 моєї мандрівки по княжих земля; Галича” (“Жіноча воля”), роздуми “Конгрес українського жіноцтва” і “Пере; конгресом українського жіноцтва” (“Мета”), міркування “В рік по Першом; Українському Педагогічному Конгресі” (“Рідна школа”), великий матеріал пр< Гуцульщину (“Наша страна”), статті “Львівський етнографічний музей”, “У міст Кобилянської” (“Радянський Львів”), публікації, присвячені жіночому руху і Україні, Н. Кобринській, М. Коцюбинському (варшавські видання “Українській календар” і “Наше слово”).

0. Дучимінська листувалася з О. Кобилянською, А. Павлик

B. Королівим, І. Огієнком, М. Яцковим, О. Новаківським, О. Грицаєм, чеськок письменницею Конечною, 3. Мірною, О. Кисілевською, С. Русовою

H. Семанюк. Сьогодні відомо понад 140 листів письменниці до різних адресатів зокрема до Станіслава та Ірени Вінцензів, І. Блажкевич, А. Крушельницького

I. Крушельницького, О. Маковея, М. Матвійчука, Є.-Ю. Пеленського Ф. Погребешшка, В. Полєка, Л. Сухої та інших. Ці листи мають історико-літературну вартість.

Літературні та суспільно-громадські погляди О. Дучимінської, виражені) її численних статтях і епістолярії свідчать, що вони відбивали настрої і думки української інтелігенції, що письменниця найбільше переймалася проблемам!: української літератури, феміністичного руху, національного виховання, збереження українських мистецьких скарбів. .. -

У висновках міститься інформація про виконану роботу, підведені основні підсумки дослідження, підкреслено, що творча спадщина Ольги Дучимінської дозволяє стверджувати про її помітне місце в українській літературі.

Основні результати дисертації викладені в таких публікаціях автора:

1. Пахомов В. Її “людолюбна душа”: [Вступна стаття]; Примітки// Дучимінська О. Чую... молитву землі: Поезії/ Упоряд. й авт. вступ. статті та прим. В. Пахомов. - Івано-Франківськ: Галичина, 1996. - С. 3-19; 107-114.

2. Пахомов В. “...Між часописами апостолка...” (Ольга Дучимінська на сторінках “Жіночої долі”) // Українське літературознавство. Вип. 63. - Львів: Світ, 1996. - С. 30-42.

3. Пахомов В. Поетична спадщина Ольги Дучимінської// Придніпровський науковий вісник. Філологія. - 1998. - Вип. 61. - С. 28-32.

4. Пахомов В. Роль творчої спадщини Ольги Дучимінської у національному вихованні молоді// Обрії. - Івано-Франківськ, 1995. - Вип. 2. -

C. 27-29.

. 5. Пахомов В. “...Це знайомство мало на мене колосальний вплив” (Вплив

І. Франка на розвиток обдарувань О. Дучимінської) // Іван Франко та

ціональне і духовне відродженім України: 36. наук. ст. і доп. регіон, наук, нф., присвяченої 140-річчю від дня народження Івана Франка. - Івано-іанківськ: Плай, 1997. - С. 39-44.

6. Пахомов В. Вплив М. Драгоманова на Н. Кобринську в мемуарній герпретації О. Дучимінської // Михайло Драгоманов: доба та ідеї: Матеріали еукр. наук, конф., присвячені 100-річчю від дня смерті письменника. - Івано->анківськ, 1996. - С. 79-86.

7. Пахомов В. Ольга Дучимінська на сторінках “Жіночої долі”// Українська ріодика: історія і сучасність: Доп. та повід, іретьої Всеукр. наук-теорег. конф., -23 грудня 1995 р. - Львів, 1995. - С. 234-246.

8. Пахомов В. Благословенна будь, Мамо, між нами! (Ольга Дучимінська о свято Матері) // Жінка. - 1996. - Травень. - С. 8.

9. Пахомов В. Ольга Дучимінська про виховання молодого покоління// сгуальні проблеми національного виховання студентської молоді: Матеріали гіон. наук.-метод. конф., 22-23 грудня 1994 - Івано-Франківськ, 1995. -19-20.

10. Пахомов В. Жіночі образи в спадщині Ольги Дучнмінської // Тези іук.-тсхн. конф. проф.-виклад, складу Гвано-Франків. держ. техн. ун-ту нафги і зу, 2-3 травня 1995 року. - Івано-Франківськ, 1995. - Ч. І. -С. 7.

11. Пахомов В. Проза Ольги Дучимінської // Тези наук.-техн. конф. проф,-пслад. складу Івано-Франків. держ. техн.. ун-ту нафти і газу, 6 травня >96 року. - Івано-Франківськ, 1996. - Ч. І. - С. 21.

12. Пахомов В. Поезія Ольги Дучимінської// Тези наук.-техн. конф. проф,-іклад. складу Івано-Франків. держ. техн. ун-ту нафги і газу. - Івано-Франківськ, >97.-4. І.-С. II.

АНОТАЦІЯ

Пахомов В. М. Творча спадщина Ольги Дучимінської.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філолої ічних наук за іеціальністю 10.01.01 - українська література. Прикарпатський університет

і. Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 1998.

Дисертацію присвячено дослідженню життсвого і творчого шляху Ольги асилівни Дучимінської (1883-1988)- української письменниці, сучасниці Франка, приятельки Н. Кобринської, О. Кобилянської, С. Вінценза та багатьох шшх діячів української та зарубіжних культур,

У дисертації вперше зроблено спробу комплексно, на основі узагальненій критичного осмислення всіх виявлених джерел і матеріалів повернути фаїнській літературі “повне” ім’я О. Дучимінської, колись популярної, але досі алежно не вивченої багатогранної постаті, створено її найповнішу, а головне

об’єктивну біографію, проаналізовано в основному творчу спадщину (поезію, прозу, літературно-публіцистичні статті, листи), визначено основні риси стилю.

Окремі результати дослідження знайшли своє відображення у впорядкованій і виданій дисертантом поетичній збірці О. Дучимінської “Чую...молитву Землі” (Івано-Франківськ: Галичина, 1996.-117с.).

Ключові слова: Ольга Дучимінська, біографія, поезія, проза, літературно-публіцистичні статті, листи, аналіз, стиль.

АННОТАЦИЯ

Пахомов В.Н. Творческое наследие Ольги Дучиминской.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01-украинская литература Прикарпатский университет им. В. Стефаника, Ивано-Франковск, 1998.

Диссертация посвящена исследованию жизненного и творческого пути Ольги Васильевны Дучиминской (1883-1988)- украинской писательницы, современницы И. Франко, приятельницы Н. Кобринской, О. Кобылянской,

С. Винценза и многих других деятелей украинской и зарубежных культур.

В диссертации впервые сделано попытку комплексно, на основании обобщения и критического осмысления всех обнаруженных источников и материалов вернуть украинской литературе “полное” имя О. Дучиминской, когда-то популярной, но до сих пор надлежащим образом не изученной многогранной личности, создано её наиболее полную, а главное объективную биографию, в основном проанализировано её творческое наследие (поэзию, прозу, литературно-иублицистические статьи, письма), определено основные черты стиля.

Отдельные результаты исследования нашли своё отражение в изданном диссертантом поэтическом сборнике О. Дучиминской “Слышу.:, молитву Земли” (Чую... молитву Землі.-Івано-Франківськ: Галичина, 1996.-117 с.)

Ключевые слова: Ольга Дучиминская, биография, поэзия, проза, литературно-публицистические статьи, письма, анализ, стиль.

ANNOTATION

Pakhomov V. М. Literary Heritage of Olha Duchyminska.- Manuscript.

The thesis for a Candidate’s degree (Philology) speciality 10.01.01- Ukrainian Literature.-Precarpathian University named after V. Stefanyk, Ivano-Frankivsk, 1998.

The present thesis is aimed at investigating the life and creative activity of Olha Vasilivna Duchyminska (1883-1988), Ukrainian writer, a contemporary of I. Franko, a close friend of N. Kobrynska, O. Kobylyanska, S. Vintsens and many other outstanding figures of Ukrainian and foreign cultures.

The thesis has made the first attempt to return into the Ukrainian literature the of O.Duchyminska by way of summing up and critical survey of all the literary s and materials. This writer was once very popular but her personality has not ompletely investigated yet. The author of the thesis wrote her full and unbiassed phy, analized her literary heritage (poetry, prose, literary and publicistic articles) d main characteristics of her style.

Some research resulted in the published completed works of O.Duchyminska’s “I hear the pray of... the Eart” (Чую...молитву Землі. - Івано-Франківськ: іина, 1996.-117с.)

Key words: Olha Duchyminska, biography, poetry, prose, literary-publicistic s, letters analisis, style.