автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.07
диссертация на тему: Украиноведение в контексте национально-культурного возродждения в Украине (1918-1928 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украиноведение в контексте национально-культурного возродждения в Украине (1918-1928 гг.)"

Нацюнальна Акадеъпя наук Украши . 1истлтуг шщшцалышх вщносин 1 пол1тологп

1 1 да

На правах рукогшсу

Горбань Тетяна Юривна

Укра¥нознавство в контекст! щшнально-культурного в1дроджещ1Я в УираХщ (1918-1928 рр.)

Слещальшсть 07.00.0^— Етнолопя

Автореферат

дисертацп на здобуття паукового сгупеня кандидата ¡сторичних наук

Кшв — 1996

Дисертац1ою в рукопис.

Робота виконана в 1нститут! наЩоИальних В1дносин t пол!-тологН Нац1ональноК Академ!^ наук /крайни.

Науковий кер!вник -доктор 1сторичних наук, професор,

академ!к Курас 1.$.

0ф1ц1йн1 опоненти: -доктор 1сторичних наук,

професор Калакура Я.С.

-кандидат 1сторичних наук, старший науковий cniBpo-б!тник Берменич Я.В.

Пров1дна орган1заШя Лнститут укра1'ноэнавства Ки*в-

ського ун1верситету 1м.Тараса Шевченка

на 9ас1двин1 с»тец1ал1эовано1 вчено* ради Д. Ol.67.01 в Тноти-тут! нац!ональних йШосии i пол!тологП HAH УкраКни за адресов: Ки!в, вул.Кутузова 8, ауД.ЙОЙ.

i 3 дисертац1ею можна ознййомйгйся в б1бл1отец1 1нституту /вул.Кутузова 8/.

Автореферат роз!сланий */sln .('('"Р.еХСь ( 1996 р.

Захист в!дбудеться

- '"Со/r^i 1996 р. о /"С. годин

Вчений секретер спец1ал1зовано* вчейоХ ради

Погляд на укра^нознэвотво як ра один з найважлив1ших чинни- . к!в духовного в|дродженчя иацН, повернення 11 1оторично1" пам"ят1, державотворчих устремлНь украКнського народу став сьогодн1 за-гальноприйнятим. То ж нз випадково 1нтерёс до нього пом1тно зро-стао на етап! ^творения- чезалежно! держави. Так було в пер1од 1о-нування УкраХнсько* Народно! Республ1ки та гетьманату П.Скоро-падоького, коли, власне, й були закладен! основи нов!тнього ук-ра'1'нознавства. Те ж молгна сказати 1 про державотворч! процеои

сьогодення. . ...... ......

Саме ц1 обставини-актуал1зували 1 актив1зували загальнокон-. цептуальне, теоретико-нетодолог1чне.1 практично-прикладне осмис-лення феномена укра1Нозиавства. За останн! роки воно постало'як наукова система 1.як на.зчальна дисципл!на; д!ють науково-досл!д|Н ' 1нститути украКнознавства, украхнознавч! кафедри у вищЯх навчаль-: них.закладах. Укра*нознавство вводиться до шк!льного компонента . осв!ти. Починаючи з 1992 р. проводиться м1жнародн! цорхчн!.науко-во-практи'!'!1 конференцП э,укра1нознавства, пер1одично - всеук-

ра'1нськ{ та рег!ональн1 yкpaiнoзнaвчi конференцП. .....

. . ГИдвищений 1нтерес до украХнознавства обумовлений ще й т1ею обставиною, що.протягом довгих десятил1ть /з початку ЗО-х до. ... к!нця 80-х рок1в/,.у .себе на батьк!вщин1 воно фактично перебува-ло.у забутт!. Йдеться, звичайно, не про окрем! украКнознавч! .. . дисципл!ни,.а про, укра^нознавство як комплеконий науковий напря-~ мок 1 як навчальний предмет. До певно! м!ри ц! втрати.компенсу- • валися.тим, що в назван1.роки в заруб!ж»1 1снувало цаукове укра-. !нознавство з в^пов^дною. мережею..украЪ'нознавчих заклад1в..Проте, я'к результат, маемо.на оьогодн! б!льше.запигань, н!к в!дпов1дей отосовно предмета досл!дження, що й.послужило одним з головних чиньик1в при вибор! теми дисертацН.

При цьому автор виходив з того, що шстуальн1сть 1сторичного дослдаення визначаеться не Т1льки хронодоНчною близьк1стю доо-л1джуваного пер1оду до наших дн!в, а й тим, наок1льки важлив! й повчальн! под!-! минулого, в якШ мхр! набутий досв!д ложна якщо не викорйстати, то врахувати в сучасн1й практйц! - через його науково-критичне осмислення I узагальнення. Звичайно, мова не йде про пошуки в минулому готових в1дпов:дей на питания, як: ставить соц1ально-!-пол1тнчна практика сьогодення. Досв1д минулого корисний, перш за вое, сво!ми 1сторичними уроками, Саме таке розум!ння мети досл5:дження й спонукало дисертанта до узагальнюючого анад!зу нау-ково I практично актуально! на сьогодн1 проблеми в П 1сторичн1й ретроспектив!.

ПерЮд 1918-1928 р,р. привертае увагу певними 1сторичними па-ралелями з сучасн1сгю, Це був час, коли П1сля утиок1в ^тотальних заборон з боку росхйського самодержавства укратнознавство.вперше було визнане державою, б1Л^ше того, П1днесене до рхвня державно!-политики. Бл в1дправну точку береться пер1од.гетьмансько! Укра!н-сько! Держави, оайль'ки саме тод1 за державно! п!дтримки була - _ вперше в УкраШ..сформована система наукових укра!нознавчих зак-^ лад!в, в т.ч. найвища укра!нознав'ча усганова - Академ1я наук, що означало офШйне.аатвердження укра!нознавства в науц1. - ....-.-Во»чен1 в досл1»уваний пер1од I найб1лыа спрйятлкв1 для ук» ра!нознавства роки радяноько! влади.'.Розгортавоя, хоча 1 не без суперечнос1ей, процео украШзацН, вхдносно толерантним було сга-влення радянського кер1вництва до АкадемН ,,наук, "буржуазних ака-

ден1К1в" - пров1дник1в укра!нознавства. Наприкпщ} ж 20-х рок1в

<

вибулися кардинальн! • зм!ни не на корпеть укра!нознавства: у ввиг-язку з реорган1аац1сю ВУАН були ;пкв!дован1 основн! укра!нознавч! установи, почалося неприховане гон1ння на визначних вчених-украХ^-нозлаБц1в, класово-1деолог1 ч(а критерП' в науц} I освЖ фактично

- 5 -

вит! снили 1х нац1ональну спрямован!сть.

Предметом досл!дження обрано процес становления, роэвитку та впроведження в р!зн! сфери сусгИльного життя укра^нознавства в 1918-1928 рр.. в Укра'1н1 перЮду Гкра1нсько* Держави, УНР та УСРР в пол1тичних кордонах 1х 1онування в доол!днуваний пер1од. Саме ук-раКнознавство автор розглядае як {нтегративну етнонауку, як сфе-. ру знань, що заторкуе етнонац1ональну царину в широкому розум!нн! цього слова» В ньому анайшли воображения визначальн! для даного пер1оду соц^окультурн! ц1нност! 1 соц!ально-пол1тичн1 реалН, суть яких можна ооягнути лише на основ1 комплексного Вторичного дос-л1дження.

Саме таким його дисертант 1 вважас, оск!льки в ньому викорис-тан! методи 1сторичного анал!зу 1. узагальнень. До того об"ек-том досл!дження стали переважно 1сгоричн1 джерела, як1 м!стять 1нфорнац1ю про минуле стосоено предмета досл!дження. Що'л сгосу-сться власне украЪ'нознавчих проблем, суть яких продовжують. з"ясо~ вувати фах1вц1, то в дисертацП вони св!домо опущен!, кр1м окре-, мих эагальноконцептуалъних, без.яких даний предмет дослхдження не мав би надежно!'. окресленост1. - . . ...

В процес1 досл!дження використан1 р1зного роду 1 характеру опубл!кован1 I нео'публ1кованЛ документа, л!тература, пер1одичн1 видання переважно досл1джуваного пер1оду. При цьому р!зноман1т-н1сть 1дейних.позииЦй автор1в наукових праць, публ1кац1й, як 1 вяадних орган!в, я!Ц продукували документа, не розглядаеться як фактор зниженняЛх Шнносг1. '.....

3 методолог!чних принцип1В, якйми керувавоя автор при написан-н! дисертацН, виокремимо так1:

об"ективний анал!з-процес!в I явищ сусп1льного життя, вхль-ний ехд корекцГх п1д пол1тичну чи будь-яку !ншу.кон"юктуру: все, що вхдбувалося в життх реально, не »оке бути ан! зШнено, ан! пе-

- б -

рекручено, ан! забуто;

- науковий плюрализм, який виключае будь-чт монополию на науков1 ¡¡стини;

- критичне сгавлення до об"екту дослхдження незалежно в!д йо-го характеру чи походмення; - , „ ' .

- пхдх1д, в1льнийв1д охЦночних суджень, тим паче ема1Цйних, якх бувають лише однозначними, що недопустимо при досл}дженн! ¡сторичних процес1в \ явищ в IX об"вктивн1й багатогранностГ»

- пор!вняльний ацал1з, якщо мова йде про однотипн! об"екти досл1дження. ...

При визначенн1 предмета досл1дження, його конкретних завдань, дисертант враховував не т!льки актуальн!сть теми як тако1£, а й... сучасний стан П науковох роэробки, зокрема тих конкретних проблем, як! обумовили структуру дисертацН,

Наукове осмислення феномену укра'1'нознавства, його концептуаль-них за'сад почалося задовго до переду,. який виэначао хронолог1чн1 рамки дисертахййного дослхдження, В умовах оф1ц1йного становления 1 бурхливого розвит1£у .укра1нознавства, воно втягнуло в. свою орб!-. ту иироке коло. дослхдкик1в-гуман1тар1хв. Результат виразцвся в такому факт!: систенатичний каталог видань Укра1нсько1 АкадемП на^-ук в-1918-1929 рр, - це книга на 285 сторхнок, в я1ий.888 б1бл10-графхчних позади, з них бхлъше половшш присвячено р!зним галу-зям'украШстики,''" .

Л1тература, яка безпосередньо висвхтлюе проблеми даного дисер-тацхйного дослхдаення - 1стор{ю становления, розвитку та поширен-ня .укрвХнознавства в 1918Л928. рр., у кхлШсному в1дноиеннг.нез~ начна. В працях найвидатн1ших укра¥нознавц!в.того перходу /М.Рру-шевського, С,Ефремова, А.Кримського, Д.Багал1я та Ц1 пробле-

1. Пр1цак 0. Агатангел Кримсышй //Кихвсыш старовина. -1992.

-И. -С.22.

ни розглядаються поб^жно, еп1зодично. Грунтовн1ше вони висв1т-люються в досл!дженнях 1сторик!в украшсько'1 д|аспори, зокрема в працях Д.Дорошенка.^ Причому, на в!дм!ну в!д !нших досл!дш1к!в, в1н розгдядав розвиток украпюзнавства /щоправда, лише в короткий пер!од гетьманату П.Скоропадського/ не лише в науков!й, а й в осв1тн!й сфер!. В эарубхжлг! випшов ! зм!стовниЙ нарис !втор!1 АкадемП наук Укра'йш Н.ПолонськоК-Василенко, перевиданий в Кие-в1 в 1993 р.^ Проблем», що стосуються предмета дисерта!ц Иного досл!дження в них хоча г не е дом1нуючими, проте в окремих еп!~ зодах висвггленх досить рельефно, г що вежливо - через конкретно персоналГ*. Числешп, проге епхзодичн! в!домост1 про становления, розвиток I впровадження в сферу суспоьного життя украпюзнав-ства в 1918-1928 рр. м!стить "Енциклопед^п украпюзнавства", ба-гатотомне видання яко'1 протягом ряду рок1В друкувалося в р1зних М1стах заруб1жжя.

Новий етап роэвитку украх нознавчо'1 наука настав наприкпЩ1 80-х - початку 90-х роК1в в процес1 розбудови укра1'нсько1 держав-ностк В цей период спостер1гаеться свосршшй украпюзнавчий бум. Досить сказати, що лише авторани наукових тез за материалами м1жнародних науково-практичних конференций з проблем укра1'но-энавства, що вЦбулися в Украпц в 1992-1995 рр., е б1ля ста вче~ них. Найб!льш зьпсговними, стосовно проблем, близьких тем! дано-

1. Дорошенко Д. 1стор!я Украг ни. 1917-1923 рр. -Унгород,1930.• Його ж. Розвиток науки украпюзнавства в XIX ! на початку XX стол1ття та П досягиення //Укра1'нська культура. 36. лек1Цй за ред; проф. Д.Антоновича. -Г!одебради,1940,

2. Полонська-Василенко Н.Д. УкраУнська Академ1я наук. Нарис !сто-р!У. -К.51993.

3. УкраКноэнавство; стан, проблеми, перспективи роэвитку. Матер1~ али першо* м!жнародно'1 конференци "Роль вищих навчальиих зак~ лад1в /1нституц!й/ у роэвитку украпюзнавства". -К.,1993; Укра-*нознавство в розбудов1 держави. Матер1али щор!чно! М1днародно'1 науково-практичноК конференцп. -К., 1994, та 1Н.

го досл1дження, с прац! П.Кононенка, зокрема "Украхнозиавство" /К.,1994/» проблемна стаття "Укра1но-народознавство. Стан, проб-леми, перспективи розвитку".* Якщо в названих та хнших працях автора стосовно предмета досл!дження заторкуеться широке'коло проблем, то в публ1кац1ях 1нших досл}дшшв розглядаються лише

о

окрем! галуз! укра!нознавства - наука, осв!та, обрядов1сть тощо.

Зроблений в дисергацГх на основ! анал!зу в1дпов1днох л1тера-тури узагальнюючий висновок зводиться своею суттю до того, що з р!зних причин, перш за все пол1Тико-!деолог!чного характеру, до-сьоГодн! в укра1нськ1й 1сторичн!й науцх не маемо цШсного конкретно-вторичного об"ективного уявлення про становления та роз-виток украхнознавства в пер!од його найб1льшого розкв!ту. Не з . вини 1сторик1в чи 1нших фах!вц1в десятил!ттями проблеми украхнознавства не т1льки не знаходили свого наукового роэв"яэання, за-лииалися соц1ально незатребоваиими, а й взагал1 були в1днесен! до реестру небажаних.

Диоертант не претендував на "заповнення прогалин" такого масштабу, Мету свого досл!дження в1н бачив в тому, щоб шляхом системного анал1зу опубл!кованих 1 арх!вних матер!ал!в стосовно об-рано1\з предмету досл1дження простежити характер 1 обумовлен!сть

ос,но1хших тенденц!й в становленШ, розвитку 1 поширенн! в соц!аль~

*

ному оередовищ! укра5£Нозневства як науки про Укра'х'ну 1 украЗЕнсь-кий народ. В контекст! цього загального завдання в дисертацП простежуеться концептуальне бачення предмета украхнознавства ними авторами, в рхзн1 1сторичн1 пер!оди /впродовж XX ст./; про-

1. Розбудова держави. -1993. -К10.

2. Онопр1ейко В. Академ1я наук Укра'хни 1 Наукове товариство 1м. Шевченка як центри украпюзнавства //В1свик Академ!I наук Ук-рапш. -1993. -№12; Ковалхв Ю. Концепц1я украхнознавства в систем! нац1оналыю'х осв!ти Укра'хни // Украхнозиавство: стан, проблем»,перспективи розвитку. -К.,1993, та !н.

анал1зувати пронес становления I розвитку укра!шознавства в пое-тапному вж-прх - передумови його входження в р1зн1 сфери суоп!ль-но-пол1тичного життя, початок'Його становления на державному р!в-н1, функцхонування украпюзнавчих структур 1 1нститут1в за умов пост!йного трансформування со1иалыю-пол1тичного середовища; з"ясувати ефекгивн1сть эасоб1в, метод1в д1яльност! в1дп0в1дних 1нститу1пй по запровадженню укра'1'нознавства в сферу осв!ти; дос-л1дити р1зн1 рхвн1 науковох розробки проблем укра'1нознавства, по-каэати П практичну реэультативн1сть; зробити уэагальныючх вис-новки за результатами аналхзу найважлив1ших аспект1в дослхдження.

На думку дисерганта, узагалышюч1 теоретичного 1 практичного характеру висновки, оцхночнх положения, судження, зформульован! при розв"язанн1 них завдаиъ, становлять ооновнчй результат дисер-тацШюго дослхдження, визначають р1вень його науково'1 новизни 1 виносятьсд на захисг, В узагалхнюючому виклад1 ¡х основну суть можна звести до наступи ого:

- аналхз основних проблем досл!джувано1 теми эдхйсненй на основ1 1дейно ! под1тично не. заангажованих теоретико-т-иетодологхч--них засад, пркшцип1в 1 метод1в наукового досл!дження;

- наукова новизна присутня в результатах дослхдження, як1 об-грунтовують полхтичн! передумови становления та розвитку укра1~ нознавства, його 1дейно-пол1тичну спрямованхсть в залежност! вхд сут1 1 характеру влади на тому чи ¡ншому етап! розвитку украп)-. зько1 державност!;

- у эв"язку з цим, з позшцй сучасного бачення проблеии, ок~ эем1 результата досл!дження переведен! в практичну площпну. Це, 1ередус1м, стосуеться р1зних аспект1в взаемозв"язку мхж дермавно-юл1тичним становищем Укра'пш I станом, функцхоналышм призначен-[ям укра!'нознавства;

- елементи новизни мають судження, в яких визначено ставленая

- 10 -

дисертанта до дискус!йних питань щодо предмета досл!дження;

- за результатами досл!дження висловлен1 судження в1дносно взаемоэалежност! м1ж украхиозИавствоМ i оф1цШюю пол!тикою укра-ïnisauiï, то на оьогодн{ ще не зиайшло надежного пояснения;

- на основ! apxiBiinx джерел, певна частина яких вперше стала об"ектом наукового анал!зу, розглянут! i узагалънен! маловивчен!, в то Л взагал1 не вивчен! аспекти эапровадження укра'хиознавства

в ptsui сфери'бутгя укра'1'нського народу досл1дл(уваного пер!оду.

В дисертацП уточнюються окрем! !еторичн1 факти, хронологхя тих чи 1лших под1Й тощо.

Практичну значим}сть рез,ультат!в cbogï прац! автор бачить в тому, що вони до певнох м i pu можуть послугуватися при подальш!й поглиблен1й науков!й розробц! проблеми в ц!лому чи ïï окремих аспект!». Фактичний матер!ал, оц!ночн! положения ! висновки ножуть бути використан! в навчальн!й робот! scix ступеней осв!ти, зокрема п1д кутом зору посиленпя ïï гуман!таризацН i гуман!заиН. Результат досл!дження допоможуть рельефн!ше бачити i сприймати безперечн! досягнення i наявн! рроголини в науковому осягненн! феномену украхнознавства.

Структура дисертац!! ор!ентовпна на цШсне, посл!довне, вза-емо!1ов"язане висй!тлення доол!дяуваних проблем, обумовлених пред-мегом досл1джеш(я. 1*~6ота создаешься !з вступу, чотирьох.розд!-л!в, BHcnobxdB та списку вИкористаних джерел 1 л!тератури.

В першому £озд!л! - "Укра!нознавство: концепц!я предмета, етапи розвитку" в узагальнюгачому план! анал!зусться концептуально бачення украхнозновствй в yKpDïticbKiH науков!й ! пол!тичн1й думу! прогягом XX стол!ття - переду, коли воно сформувалося як предмет науковйх !нтерсс!в i один з визначальних фактор!в Hauio-нально-культуриого. в!дроджепня, пережило етапи свого розкв!ту, занеподу /в Украх'иськдй РСР/ !, нарешт!, в!дродкення в суверенной укра'1'нськ!й держав! на сучасному етапь

Зробленх при цьому висновки своею основною суттю зводяться до того, що, незважаючи на науково-ррактичну, сусп!льно-пол1тич-ну актуален i сть украхнознавсгаа як галуэ! знань про Укра1ну t ук-ра'1|1ський народ, його становище багато в чому залишаеться невиз-наченин t сюгоднь а д1апазон погляд}в навхть на ochobhí проб-леми: що таке укра'1нознавство, ahí його зм1ст, етаии розвитку, не— тодолог1чн! засади, Micue в систем! нац1онально-культурних iliiino-стей, наукових, ocbíthíx, культурних приоритетах тощо дуже широкий - в1д повного заперечения укралюзнавства як науково? галуз! i навчалыю1 дисцишпни до трактування Hopo як всеохоплюючо¥ сис-теми знань. . ..

Miat тип, .як засв1дчують результата досл1дження, украхнознав^" ство вже на початку XX ст. набуло науковох окресленоог!, системно! визначеност!. Воно хснувало як бхльш-нешя.устелена наука, що являла собою iiiTerpoBaHy систему ряду дисциплин, якх поеднували-ся сп!льним завданням- всебхчним пхзнанням Укра'хни i укра'1нсько-го народу в минулому i сучасному. В розд}л1 обгрунтовуеться роль М.Грушевського, ifleí якого стали основой паукового украиюзнав-ства в XX CTOflíTTi. Анал1з його науково| спадщини показуе, що визначаючи предметну наповненхсть поняття "укра'1нозиавство", . М.Грушевський виводив саму його сутнгсть з готовност! хсторичнцх умов до його noBHouiHHoro розвитку, тобто ставив хснування укра^-хнознавства в залежн1сть вхд ирьцеоу оформления украхнсько!£ нацП.

Становище украКнознавства, як вииливаа з досл|дження, рхэко зм1нилося_в ход! революцхйних подхй Í9I7-I92Q рокхв, як! вивели укранюзнавство на рхвень державно! поломки, забезпечшщ його оф!ц{йну шдтримку s боку глади, що дало ыожлив1сть ширще розгор-нути укра^нознавч! досл!дження.. Будучи якнайНснхше пов"язане з державотворчими процесами /обгрунтування чого становить одну з головних свжетних лхщй дисертац1йного дослЦження/, украпюзнав-

ство пережило особливо бурхливий розвиток в пер1од укра!'нсько! державност1 /УНР, Украхнська Держава/. Саме за умов державно!, оф1ц1Пно1 гйдтримки не т!лыси актив!зувалася поглиблена наукова розробка його теоретнчних основ, а й широке запровадження украпюзнавства в р!зн! сфери сусп1льного буття, передус1м в осв!ту, культурну розбудову, держввотворчу д!яльн1сть. Анал1з л1тератур-них диерел показуе, що в цей пер!од рядом видатних укра'1'нських вчених - А.Кримськиы, 1.0г}енком, Ф.Сушицьким та !ншими були зроблен! суттсв! кроки в напрямку концептуального визначення украКнознавства, розробки Пого метод!в 1 принцип!в, його м!сця в укра1"нськ!й культур!, зокрема в освЖ, що вщобразилося 1 в тогочасних в!дпов!дних документах.

В розд!л! наголошуетьея на особливому М1сц1 С.Ефремова в ■роэвитку украпюзнавства. Стверцдусться, що праця вченого на Ц1й нив! мола визначальний характер не лише щодо концептуального визначення поняття "укра'июзнавотво"» а й ряду !нших теоретико-методолог!чних визначень щодо предмету досл!дження ! нав!ть морального обов"язку щодо Його вивчення.

Результатом енал!зу л!теротури став висновок, що майже до к!иця 20-х рок!в, коли в силу !сторичних обставин ставлення ра-дяйсько! влади до укра!нознавства було в!дносно лояльним, воно . переживало пер!од свого роэквхту. 3"являлися тисяч! украУнознав-чих праць, в яких знания щодо предмету дослхдкення р!зноб!чно . розширювалися ! поглиблввалися. В дисертац!'! виокремлюеться висновок. про певннй вгшив на украпюзнавство комун1стичного св1то-гляду..Поряд з розгортанням украУнознавства в його традиц!йному академ!чному русл! заявляе про себе його радянська !нтерпрета-ц!я, до граднц!йних украпгознавчих галузей додаються нов!, з в!дпов1дков вдеолоНчною задан!стю або народногосподарським за~ барвленням; переглядаеться де в чому устйлена на той час схема

украпюзиавства; робигься особливий наголос на краезнаиств!, зростае значения останнього навхть до спроб ввести украпюзнав-ство до рамок краезнавстви, пхдмхннти перше осташМм.

3 30-х рок1в, коли в радянсыий Укра1н1 почалося неприкрите пересл1дування всього, що мало наихоиальну самовизначенхсть, укра'1 нознавство I його хнституци зазнали жорстоких репресхй, зник з вжитку навёть сам термш. Бпродовж к^лькох десятшпть в традшийнону розумпшх украхнознавство продовжувало розвиватися головним чиион в зарубежному оередовищх украхнських науковцхв. Аналхз лхтературних джерел показуе, що розвиток укра'1 нознавства в укра'хнськхй д!аспор1 проходив в широкому д!апаэонх. При цьому впосилися певнх нюанси /про них йдеться'в роздШ/ в бачення його загг'Иьно1 коицепцП. Провши украпюзнавч! закладн в Свро» пх 1 Амершп публпсували численнх украёпознавч! праць Особливий внесок у розвиток концеппп укреинознавства зробили в.ЗО-тх -60-т1 роци Д.Дорошенко, 1.Крип"якевич, О.Пр1цак та !н. Видатним надбанпям стала "Енциоопед1я укра'1 ноэнавства" за редакщею В.Кубхйовича.

3 кпшя 60-х рокхв эапочатковуеться новий етап роэвитку ук-ра'хнознавства. Воно постае як наукова система 1 навчальна дис<~ ципл!на. В той же час, як засвгдчують сучасн! лхтературнх дже-рела, його концептуальне бачення, конкретика визначень, предмет-но-зм!стова окреслеихсгь Ыдзначаються великим розмахттям.

Результат» дослхдження дозволяють вид!лити ряд напряикхв у названому-розмахттх. Дом1нуючин в погляд на укра'1 нознавство як на об"ективно ёсцуючу наукову систему, яка мае велику 1стор1и 1 сьогодн! отримала державну 1идтринку, свечениям чону е створен! на початку 90-х рокхн !кститути украпюзиавства, шжнарод-И1 укра'1 нознавч1 конференц11, що проводилися в Укра'хн!.

Сучасне бачення украхнозннвства як в загальнаметодолоп чиому

- и -

розум!нн1, ток 1 в практично-прикладному представлене в Першу чергу в науковому доробку 1нотитуту украпюзнавства 1 и Л.Крип"я-кевича НАН Укра'£ни та 1нституту укра'1нознавства йпвського ун1-верситету 1м.Т.Шевченка, а також в матер1алах згадуваних вже м!ж-народних укра'1нознавчйх конференц!й. В них, як видно з результата досл!дження, укралюзнпвсгво трактуеться як цШсна система, спрямована На вивчення Укра'пш 1 украУнства в IX всеосяжност!, та як одни з предмет1в базового з^сту осв!ти, п ф1лософ!я I методоло^я. .

1нший пом!тний Напряыок концептуального трактування укра'1'но-знавства - етнограф1чний. Науковц!, 140 його притримуються, в сво-IX теоретичных розробках, в навчальних програмах курс1в укра'1'но-знавства.эводять його 1нтерпретац1ю головним чином до украхнсько! етнографП. Зробленх в процес1 дослЦження узагальнення дагать п1д-стави стверджувати, шо наукова традиц4я, яка протягом стол!ття склалася в Украхк! /1 не лише в УкраШ/, взносить до укра'1но-знавства ширше коло дисшшл1н, Н1ж Практично одна етнограф}я, тож 1 зводити до нез все укрв1нознавство, на наше переконання, . -не правом1рно, хоча таке бачення проблеми, зНдно заявлених ршЦ-ше принципов дослЦжешш, тякож пае право на 1снування.

Узагвльнююч! йисновки розд1лу зводятьсп до того, що протягом останнього стол1ття концепция укра'пюзнавства складалася, видо-знИшвалася, пройшла ряд етап!в в сво1й трансфорыацИ. Па.И фор-мування, до якого'були причетн! найвидатн5;ш1 укра^нськгвчен!, першочергово впливали деркавотворч! процеси 1 пол1тичне становище в Укра'1н1. На сьогодЩшнЬТ день концепц!я укра'1'нознавства про-довжус перебулати б стан! розробки, пошуку загальноприйнятих виз-начень.

В другому роэдШ - "Укра1Нозиавч1 досл}дження в систем! нау-кових заклад!в" простежено становления 1 д}яльн!сть основних

ланок системи паукового забезпечення украУноэнавсФва в 1918-1928 роках. При цьому дисертантом эвертаеться особлива увага на нсза-. неречну законом!рн!сть, яка досить пом!тна в першому розд!л! 1 практично доШнув в другому: розвиток науки взагал!, П нахЦонвль-на спрямован1сть безпосередньо пов"язан! з держовним станом народу, якйй цк наука репрезентус.

Украхнознавство потребувало в першу чергу постановки його на мЩний науковий фундамент, чого воно не мало в умовах беэдержав-ного 1снування украУнського сусп!льства. В цьому план!, стверд- . жусться на основ! анализу в!дпов!дних джерел, створення в 1918 р. У Украхнськох Академ!У наук мало вир!иальне значения для розбу-дови украУнознавства. 3 одного боку, це сприяло визнанню р!вноправнох з !ншими народами ваш за украУнською наукою, з !ншог» - уможлив-лювало створення науково аргуМентованоУ "наЩональноУ б!ограф!У" украУнського народу як обов"язковоУ основи його пол!тичного само-визначення.

г

УкраУнознавч1 аспекти В концепц!У УАН були в числ! найб1льш. пр!оритетних. В периу чергу це стосувалося пров!дного, 1сторич-но-ф!лолог!чного в!дд1лу Академ!У, де зосередилася основна к!ль-к!сть украУнозновчих установ, роэроблялася б!льш!сть украхнознав-чих напрям!в. . -

За результатами досл!дяеннл зроблен! висновки, як1 ствердяу-ють, що вже.в пери! п"ять рок!в 1снування АкадемН наук, неэва- •• жаючи на труднощ! ! перешкоди, зокрема полхтичну нестаб!льн!сть, матер1алы1у скруту, пост!йне скороченмя кадр!в птатних прац!вни~ к!в тощо, що обиежували Ух науковий потенц!ал, орган!зоц!я укрп-Унозновчих досл1джень дссяглп нсзапереччнх усп!х!в. Здобуткн ока-дем!чно1 науки в цорин! украУнознавства були тип впгом!и1, що рп-дянська влада в перш! роки свохчэ хснувоннл нрпрокла хх на "згор-нутий стан".

В той же час е п1дстави дли висновку, що в наступи! роки, той-то в 1924-1928, коли були покращен! уиови {снування ВУАЛ, п нау-кова д!ялипсть, в тому числ! ! в царинх украхнознавства, значно по&вавилася. Зокрема, 1сторично-ф!лолог!чннй в!ддхл не лище збе-р!х' пров1дн!..:позицп, а де в чоыу I зхццнив хх.

В розд!л! обгрунтовуеться твердження, що етапне значения для розвитку.украхнознавства мало повернення до Киева М.Грушевського в Т924 р., який став видатним органхэитором украхнського паукового життя, охоплюючп своею д!ялыцстю р1 зн! дхлянки укра'пп стики. Ствирена М.Грушеьським система Юторичиих установ стала головним осередком у розвитку дослхджень-з укра!нсько! !сторП, а його !с-торична концепц!я була прийня-га як схема украУнсько! нацхонаяьнох !стор!ографП,

Анал1з джерел показуе, що ф!лолог!чиими установами Академх'х, очолюваними, зокрема, А.Кримським, С.Сфремовим та ¡ншими видатни-Ш1 вченими, була проведена надзвнчайно плодотворна робота по вив-ченню хсторГ! украхнсько! мови ! лптератури та унормуванню того-часно! укрспнсько! л!тературно! мови.

Розробка питань украхнознавства пос!дале значне м!сце I в д!-яльност! 1нших в!ддШв Академ!!, зокрема соц!ально-економ1чного. ИроМдну роль в роботх останнього, як видно з ыатер!ал1в дисертацП', в!д!гравалн кяфедри 1стор11 эаххдноруського ! укра!нського права, украхнського звичаевого права, установи по вивченню народною господарства, демограф!! Украхни тощо.

Грунтовно простежуеться в розд!л! вплив иейно-пол!тичних фактор! в на д!яльи!сть украхнознавчих установ Академх! наук. Вказу-

I

етьса, зокрема, що для тотал!тарно! влади, яка поступово набирала такого характеру вже в 20-1 роки, украхнозиавство мало надто сильна виражений "6уржуазно-на1понал!стичний ухил".

Важливиии центрами наукового украхнознавства на м!сцях були,

окр!м м!сцевих наукових товариств при БУЛИ, науково~досл!дн1 кафедри. Сони являли собою досить роагалужену систему наукових ус-, танов, де п1д кер!вництвом видатних вчених на високому провес!й-ному р!вн1 досл!джувалися наПр1зноман1тн1ш1 гплуз! 1 аопекти ук-рапюзнавства. Кафедри орган!чно доповнпвали собою академ!чну науку, з якой були т!сно пов"язан1, заглиблюючись при ньбму в де-тальне вивчекня тематично вузьких та рег!оналыю обмежених проблем украёнознавсгва, до чого далеко не завжди "доходила" велика пкадем!чна наука.

Пк св!дчать результат доел Жжения, поглибленоп розробкол окремих проблем укралюзнавства займалисл галузев! науково-дос-. л1дн! }нститути. Як ! пауково-досл!дн! кафедри, вони не входили цо академ!чних структу]), хоча т!сно сп!глграцгавали з ними. Свое-р!дними науково-досл1дшши !нсгнтуц!ями в галуз! украУноэнавства 5ули також музеК, в першу чергу - !сторико-археолог!чного, крае-знавчого та мнетецького спрямування.' Цин статусом вони эпвдячу-зали проваджуван1й ними активн!й 1 результативней в межах можли-эого науков!й робот:.

В реферованому роэд!л! дисертант нанпгався показати не т1ль~ <и досягнення украУнсько'! наукн в стаиовленн!, розвитку ! впро-эадженн! в р1зн! сфери сусп!льмого бутгя укряУнознавчого циклу тук, а й т! нев!дшкодовн! втрати, як.их вони зазнали в досл!джу-заиий период. Головна увага при цьону зверталася не на статистику

этрат, а на Ух причини, що знайшло в!добрпження у в!дпов!дних

• -»

зисновках, узагальненнях, судженнях.

Трет1й розд!л дисертацП - "Запровадження украУнознавства в загальноосв1ТнШ 1 тзипЦй.пкол!". 3 названо! багатогранноУ пробами виокремлен! передуем т!, як!, на думку автора, в наПб!ль-а!П м!р! пов"яэан! з процесами нац!онально-культурного в!дрод-1ення в УкраУн!.

- 18 - - _

Нац!ональн! ор1ецтири в сус«1льно-пол1тичному- розвитку," ваго-инй доробок наукових установ створили цередумови для широкого запровадження украУнозиавства в систему осв!тн1х заклад!в. За час, обмежений хронолог}чними рамками дооПдження, в становищ: украУнозцайСтва в освЦ'нШ сфер! досить 4!тко простежуються кон~ целтуальн! п|дходи, зм!ни в конкретних ор1ентац1ях щодо його призначення 1 спрямованоет! в залежност! в!д гтолгтичного курсу . та 1деолог1чяих принципов 1снуючо'1 влади, П осв1тньо'1 политики зокрема. У в!дпов!дност! до цього враздШ простежуються три. р1знх як за трпвал^стю, так ! за зм!стои ! насадками 1сторичн1 в1др!зки.

Незаперечними !сторичними фактами автор намагався довести,

що гетьманськнй пер1од, нр дивлячись на неодназначц1сть оценок

э

щодо його пол!тичноУ суп, в ст^новленн1 национально'! освхти I культури справедливо вважаетюя найб!льш резудьтативним за доби влзвольних змагань 19171Д920 рр. При цьому дисертант наголощус, що було б неправильно розглядати Ц1 результат« як самодостатн1, не иом1чаючи, що вони, як 1 вся осв^тня пол!тнка Уда'УнськоУ Держави, базувалися на фундамент!, эакладенону за час!в Центрально'! Ради. Урядов| осв!тц! структури Центрально"! Ради створили, головним чином, теоретичн1 засади запровадження украУнойцавства В освИу; втШти хх у життя влада не змогла, конкретн1 розпо-рядкення залишилися адебиьшого як прива'блив1 декларацИ.

МШстерства освхти УкраУнськог Держав« активно, головне ж -результативно впроваджувало украУноэнавство у вс! ланки осв;ти,

проводячи в той же час оберекно-виважену пол^ику щодо росЩ*- ..

*

сько5 школи в УкраУнЬ ПозицН останрьоУ, як показано в роздал!, практично залишалися недоторк^ними, натомгст!) в!дкривалися нов!, -украУнськ} навчалыи ааклади, як1, за умов державного протегуван-н.., ыьидко иеретворилися у визначальний фактор створення систем«

нац!онально! осв1ти. Укра]'н1зйц1я рос!йськи'х шк!л в!дбувалася через обов"язкове викладання в них предмет!в украпюзнавства. Зроблен! щодо цього висновки дисертантп зводятЬся до того, що . така и!леспрямоваиа 1 виважена пол!тикв була найб1льш оптимальною

за тих конкретпих умов, про що перекошшво св!дчать досягнут! %

за 7,5 м!сяЦ!в усп!хи в розбудов! нац!онально1 осв1ти.

Ще' б!льш складним 1 неоднозначним в свохх оц!нках щодо предмета досл!дження, в!дзначаеться в роздШ, е пер1од Директор! I. В1н характеризувався значним посиленням нацхональних пр!орите-т!в у вс!х сферах життя, в т.ч. 1 в осв!т1. Вектораосв1тньо! по-л!тик.и Директор!-! хоча в основному ! совпадав з пол!тнков Попе-реднього режиму, проте бвгато в чому ! в!др!знявся. В першу черту це стосувалося радикальних р!шень щодо повно!, максимально спресовано! в час! укра!н!эвцН школи. Таку пол!тику прлом!рно розглядати як свого роду антитезу гетьманськ!й пол1тиЦ1, яка, з Точки зору осв!тнього кер!вництва УНР пер!оду Директор!!^ булп надто поблажлива до русиф!кагорських тендевд!й I неквапною додо укра'1 н!звЦ11'. В контекст! нац!онвльно-культурпих пр!оритет!в рос!йська школа пЦлягала негайн!й украШзаЦП, Разом з переглядом програм дисципл!н укра!нознавчого циклу гетьманського пе-р!оду як таких, Що не в!дпов!дали критериям нац!опально! само-достатност!, пхдвищеннлМ вимог до вчител!в щодо !х укра!нознав-чо1 подготовки та 1ншими под!бними кроками це сгворювало той напрямок осв!тньо! полхтики УН?, лкий характеризувався яЬкраво вираженим нац!ональним спрямувоиням з ноцанням особливо! ваги укра!нознавству.

Шдсумковий висноэок, зроолений щодо цього конкретного пер!-оду в роэвитку украхнознавства, зводиться до того, що несп1впч~ д!ння задум!в I Планхя п пол!тичними подхями, що склалолися не но к.ористь Директор!х, не дали можливост! розгорнути в полному

- 20 -

обсяз! нан}чену нац!ональну осв1тню програну.

Нарешт! трет!й i найскладн1вий пер!од в !сторП украхнознав-ства стосовно хронолог1чних рамок досл!дженця - не радянський пер!од. Визначальним фактором, який кардинально впливав наметано-виде укра^нойнавства в ccpíthíK сфер! в перше десятил}ття радян-сько! владл, як i сусп1дьного життя в Радянськ1й УкраКнг в Млому, стала зм1на нац!ональних npiopuTeTÍB на класовх, що привело до за1деолог!зованост1 укра'1наанавства, його залежном1! в!д пол!тич~ но'д кониюнктури,.отже i вхдновхдного розумхння його призначення в систем! осв!тич Саме a niei причини, стверджують результати досл!дження, пер1од русиф1кацП' початку 20-х poKie, який xapatc-теризувався прохолодниы ставленням до укра'1'нознавства, п!д тиском 1деолог1чно'1 i политично! ^он"юнктури зм!нився пер1одом укра!'н!-sauii, посиленням рол! укра'1'ноз:н^вчих дисциплин в ocbítí. В!дбу-валася диференц!ац1я питомо! ваги рхзних укра*нознрвчих дисцип-л!н в навчальних програмах. Протягом 1923-1928 рр., за св^дченняы документальних джерел, вона зростала, але головним чином за раху-нок укра'1нсько1Е мови.

В цей же пер|од все б!лыиого значения набирало краезнавство, ■ яке'поступово почало вит!сняти укра!ноэнавство. Важливе само по codi, краезиавстшо все ж не могло зан!ниги укра!нознавство, оск!ль-

ф-

ни було лише його складовов, В o$iuifiHiB !нтерпретацП воно було обмеженим як географ!чно - тобто завданняй навчального закладу було надавати знания про "св!й" рег!он Укра!ни, так i зм!стовно, оск!льки зводилося переважно до вивчення природничих i еконоы!ч-них умов рег!ону в сугубо утил!уарних !нтересах. При ньому, св!-домо ли несв!домо, в!дходили на задн!й план духови!, нац!онально-культурн! аспекти, що будо якраз пр!орите?ним в укра!нознавств!.

Не диьлячись'на скдадност! i суперечноот!, про hkí йшлося вище, а гЦстйбн ввакати, що десятил!ття I9I8-I928 рр. було тим nepio-

дом украУнськоУ !стор!У, коли в ц!лому зд!йснилася мр!я украУнськоУ !нтел}генЦ1У - украУнозиввство ув!йило в систему осв!ти на державному р!вн!.

В четвертому роэдШ - "УкраУнознавство в систем! позатк1ль-ноУ осв!ти ! культурно-осв!тн1х заклад!в" пров!дною с 1дея, но, розбудоВуючй нац1ональну культуру, влада об"ективно прагнула до розширення сфери звпровадження украУнознавства. Тим б1льше, що ц! прагнения егйвпадали з !н!ц!ативами самоУ громадськост!: укра-Уноэнавство вже давно ув!ймло в неофШйну позавк1льну осв!ту. йдеться, зокрема, про традшШ товариства "Просв1та". 3 досл!д-женНЯ випливае однозначний висновок, що на першому м!сц! серед знань, що Кх несли в народ "просв1ти", були знания про р}дну землю 1 св!й народ, його мову, культуру, науку, побут тощо - тобто укрвУноэнввч!.

Вже перш! кроки по розбудов! УкрэУни як самостШю! держави в пер}од визвольних змвгань /1918-1920 рр./ засв!дчили, ао нелокальна св!доМ!сть, яку протягом стол!ть будили в украУнському народ} поколИшя подвижникхв наи!ональноУ !деУ, почала набувати реального зм}сту. СЫдченням тому, стверджуеться автором за результатами досл!дження, став зрослий !нтерес до украУнознавства в народному середовищ}. I якщо в д}ях влади на пол!тичн!й, економ!-чн!Й, соц!альн!й нив! було багато протир1ч 1 привод!в для народного невдоволення, то наШональна осв1тньо-культурна пол!тика в ' добу Скоропадського ! Директор!У була сприйнята 1 п!дтрииана

■ч

практично на вс1х р!внях украУнського сусп!льства.

I

В свою чергу, зробивши ставку на нац!онально-культурне в!д-родження.як вир!шаЛьну умову незвлежного державотворення, влада дбала, щоб культурний ренесанс набув не тгльки конкретного укра-Унського »Зонального зм^сту, а й эахопив лкнпйиирт! верстви народу.

Як видно з досл!дження, саме ц!й мет! 1 служила, порад з за-гальноосвтшою 1 вищою школою, «итка поэашк1льних осв1тн1х зак-лад1в, культурно-осв1?н1х установ, офхцШю пхдтримуваних органами державно! влади. При цьому малося на уваз1, що через налпрос-т!ш1, популярш 1 доступнх для широкого загаиу форми цавчання початки украУнознавства стануть надбанням тих, хто до цього прагнув. На практик все було набагато складнше, що й простежуеться дисер-тантом в названому роздЪЦ, При цьому анал!зуються характер труд-нонЦв, причини помилок, ефективн1сть тих чи4нших заход1в по Ух подоланню. Деякх положения I узагальнення, що випливають з даного анал1зу, на думку автора мають практичио-прикладний характер.

На нив! "украУнознавчого лхкнепу" вже у 1918-1920 рр. було досягнуто усп1х1в, як1 не ими н! в яке пор1вняння э тим становищем украУноэдавства, в якому вонр, перебувадо за час!в входження УкраУни до складу Рос!йськ'оУ 1мпер1У. В радяноький пер1од, з ха-рактерним для нього розмахом соц1альних експеримент1в, украУно-знавчий лхкнеп н'збув ще б1лылого поширення. Особливо з 1923 р., коли украУнознавство набуло офхц!йного статусу як скледова части-на политики украУн1зац!У. Пор1внюючи з попередн!м периодом значно' зросла с!тка культурно-осв!тн1х заклад1в, ур1эноман!тнилися поза-шк1льн1 форми залучення р1зних в!кових ! соц1альних груп населения до скарбннц1 знань про украУноьку 1стор1ю, культуру - всього того, що вбирае в себе поняття "украУноэнавство''.

Сьогодк1 стало аагальноприйнятим вважати, що будь-яка б!льш-менш сусп1льно значима кампан1я, яка проводилась в досл!джуваний пер1од радянською влвдов, не об^одилася беа банального насильотва,

4

примусу, тиску. Неупереджений анал1в р1зних за евоУм характером джеред не дае п!дстав вважати, що 1 поширення украУноэнавчих знань в рамках офШ Иного украУн1аац1 Иного курсу, що 1нод1 набуве--до >ри масових кампан!й, проводилося викдючно примусовими методами. В роздШ наводиться немало приклад1в, як! св!дчать якраз

про протилежне.

В заключите частин! диоертацИ зроблен1 узагальнююч! виснов-ки, висловлен! деяк1 пропозицН практичного значения.

Соц1альний статуо укра'1'нознавства, як св!дчать результати досл!дження, залежав 1 залежить в1д його, так би мовити, державного стану. Зберегти 1 в!льно розвивати нац1ональну культуру, науку, кращ1 нац1ональн1 традихШ, чому й призване служити украУно-знавство, ыожна лише за умов, що хх забезпечуе незалежна держава. I навпаки, ¥х повноц1нний.розвиток, наповнен1сть нац1ональним зм!стом неможлив! при пол1тичному безправ"х, бездержавному хсну-ванньнацГх, свхдченням чого е 1стор1я украпюзнавства в XX ст.

Суть ще одного узагальнюючого висновку полягао в тому, що в умовах державного поневолення, боротьби за нахЦонально-державну незалежн!сть украКнознавство, як система знань про Украхну 1 ук~ раУнський народ, належало до тих сфер сусп!льного буття, як1 реально живили,супротив поневолювачам, антинац!ональним 1 антидер-жавним силам.

Нарештх, украУнознавство було 1 залишаеться тим ооц!альнин . ферментом, в якому збер1гавтъся I розвиваиться 1дех державностЛ, нац!онального сувере1птету.

Досвхд широкого запровадження украхнознавства в р1зн1 сфери суспхльного буття досл!джуваного пер!оду - це не лише надбання 1сторН. Його визначальн* концептуальна засади, а то й вонкретн! орган!зац1йн1 форм», в загальнону плтп не втратили свое1! значимости I в наш час, оскЛльки украУнознавсгво сьогодн!, як ! в ми-нулому, безпосередньо пов"язуь,гься з пол^икою розбудови незалеж-нох деркави, формування нацхональнох свхдомост! П. громадян..Усв1-домлення Цього спснукало дис'ертанта висловити деякГ практичн1 ре-комендвцГх', препопшИ х. Вони спрямован1, зокрема, на те, щоб на державно-закомодавчому р1вн! закрхпитн офхШйний статус украхно-

знавства; виэначитися в концептуальному план! щодо запровадження Його в сферу науки,-осв!ти, культурного буд!вництва; зробити ук-ра!нознавство нар^ним каменем в побудов! ч!тко окреслено! 1 ефективно функЩонуючо! системи нац!онально-патр1отичного вихо-вання. Пропонуеться вклпчити навчальний предмет укра!нознавства до базового зм!сгу осв!ги як одного з основних його складових. В1дпов1дно подбати про кадрове забезпечення укра^нознавства на основ1 державного замовлення, ШлеспрямованоЗ пЦготовки фах!в-Щв. Висловлен! деяк! м1ркування щодо коригування навчальних . .. курс1в укра'1нознавства в систем1 заклад!в осв!ти, а також в!днос-но подальшо! науковох розробки найактуальн!ших проблем дано'1- .. теми. Вони /м1ркування/ обумовлен! розб!жностями в поглядах ого-, совно сут1 самого поняття "укра!нознавство", невизначен1стга його статусу як наукоЕох' спехЦальносг! 1 навчально! дисциплин, потребою в теоретико-методолог!чних й 1сторичних "розробках проблеми •на високому науковому р!вн1.

Основн! результати дисертац!Иного досл!дження в!дображен1 в публ1кац!ях: .

, Горбань Т.О. 3 1стор1У становления украУнознавства. 1917-1920 рр. //УЧр. 1 ст. журнал. -1994. -№5. -С.68-73. •.......

Еорбань Т.Ю. Етнопол1тичний контекст украШзацП. 20-1 - поч,-30-х рок!в //Сторуки ЮторП. -Кн.2. -4.1. -К.',1994. -С.69-77..'

Горбань Т.Ю. Украхнознавство як складова наЩонально-держав-но! пол!тики. 1918-1928 рр. //1стор1я укра'хнського народу..Тези допов!дей на.II украхнськ1й науково-практичн!й конференц!!. -К.,1994. -С.23-24.

Горбань Г.Ю. Украхнознавство:.концёпц1я предмета, етапи роз-витку //Трибуна. -1996. -№3-4. -С.34-35. ^