автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.02
диссертация на тему: Украинская баллада 20 - 80-х ггг. XX века. (Эволюция жанра)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинская баллада 20 - 80-х ггг. XX века. (Эволюция жанра)"

РГ 6 од

, „ . . ЮоТаТУТ ЛІТЕРАТУРИ АН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Костюк Галина Миколаївна

УКРАЇНСЬКА БАЛАДА 20-80-х РР. XX СТ. /ЕВОЛЮЦІЯ ЖАНРУ/

Спеціальність 10.01.02 - Українська ..література

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1993

Робота виконана у Чернівецькому державному університеті ім.в.Федьковича.

Науковий керівник - доктор філологічних наук,

. процесор ІЛЕСИН В.М. І

Офіційні опонзнти: доктор філологічних наук

. , ІЛЬНИЦЬКИЙ М.М.,

кандидат філологічних наук ТКАЧЕНКО А.С.

Провідна установа - Дніпропетровський державний університет.

Захист відбудеться "_____"/ ІЇїЛУ*г1993 р. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 016 35 01 при Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка АН України /252601, Київ-І, вул.Грушевського,4/.

З дисертацією,.можна ознайомитись в науковій бібліотеці Інституту лі тератури.

Автореферат розісланий " //" 1993 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

- З -

Актуальність дослідження. В історії світової літератури с жанри, як. за багатовікову історію розвитку перепивали періоди злетів і падінь, але ніколи не зникали з літературного процесу.

До них належить балада - жанр, що його н минув ?тоден великий поет.

Виникнувши о ХП ст. у провансальському народному мистецтві, балада проГшл? складний шлях еволюції від танцювальної мелодії до самостійного жанру ппофесійної літератури.

Первісно балада була і.евід"с;мною частиною народних обрядових дійств. У східноєвропейських літературах /особлі-го українській/ найдревніші баладні традиції кореняться в надрах дохристиянської обрядової поезії. Близькість сюжетів, образів, тропів, а часом і стилістичних засобів об"еднує українські балади з веснянками, колядками, хороводними, купальськимі піснями.

йійшовеи з глибші народної творчості, професійна балада певнога мірою успадкувала не лише систему засобів вираження; сучасна балада генетично пов"язака з філософськими та естетичними засадами народної творчості.

У літературі XX століття балада набула значного поширення. Вона представлена у творчості таких талановитих поетів, як 0.Близько, М.Йогансєн, Є.ІІлужник, В.Свідзинський, В.Сосюра, А.Малишко, Ь.-І.Антонич, В.Еобинський, 0.Олесь, Є.Маланюк, І.Драч, Ліна Кос-тзнко, Віра Вовк, П.Карпенко-Криниця, С.Ткачук та ін. Продовжуючи класичні традиції українських поетів XIX ст., вони розвивали жанр балади з естетигчпих позицій сучасного літературного процесу. Тому одніпга з найважливіших проблем науки про літературу с вивчення жанрів, зокрема, балади. '

Актуальність досліджуваної проблеми і вибір матеріалу були зумовлені таними причинами: іо-перше,'питання про еволюцію жанру

балади в українській літературі XX століття 5 складовою частиною ■розвитку літературного процесу на сучасному етапі; по-друге, малою кількістю наукових праць у сфері вивчення жанру балади•і, потрете, тим, шс вкрай необхідно ввести в науковий обіг і досліджувати твори письменників українського зарубіжжя і спадщину репресованих письменників. . .

, Стан вивчення. До жанру балади в у-лраїнській літературі зверталося багато.талановитих поетів, що сприяло його розвиткові.

Наукове дослідження української балади припа, ае на початок

XIX століття, але праць, особливо спеціальних, на цю тему дуже мало. Деякі аспекти окремих балад /здебільшого народних/ висвіт-лгавали М.Костомаров, М.Петров, О.Огоновеький, М.Драгоманов, 0.Потебня,’ В.Доманицький, В.Гнаткж. Спеціальні статті про балади Л.Еоровиковського і Т.Шевченка написав І.Зранко /"Дещо про "Марусю" Л.Еоровикоьського тп її основу. Передмова до окремого видання "Марусі"; "Тополя" Т.Г.Шевченка"/. •

У XX столітті одним з перших кроків в освоєнні історії української балади була праця; Д.Загула "Дещо про баладу" /1927/. У ній автор, розглянувши різні аспекти цієї проблеми і проаналізувавши твори сучасників, прийшов до невтішного і помилкового висновку, що жанр балади утратив своє значення в сучасній літературі і не має перспектив.

• 1933 року пое" А.Палів опублікував рецензію на збірку І.ІТерво-

майського "Героїчні, балади". Вона називалася "В шуканнях жанру" і містила, крім міркувань автора про балади Л.Парвомайського, цікаві спостереження над еволюцією жанру в європейських літературах. Проте і в цій праці, і в статті 0.Тренера "Показ молодого г,ероя в. українській радянській поезії" акцентується увага на неістотних і невідповідних науковій об"єктивності судженнях про жанр як

зброю у класовій боротьбі. Спрощений соціологічнії” підхід до літератури сприяв об'єктивному дослід/ленню худоглього процесу, намагання підпорядкувати мистецтво політиці ьело до спотворення загальних тенденцій Того розвитку. .

Найвизначнішими дослідженнями про українську баладу XIX століття стали праці 'І.Зероіза, в 'них англізуються тізорк Л.Гулака-ЛртемоБського, .г..Еоровиковського, Т.Певченка.

Першим і нпйгрунті. зніїшм окремій.-, виданням про бгладу стала

о но грація Г.Л.Нудьги "Українська балада” /1970/. Вчений дослідив жанрові особливості балади, окреслив иляхи її розвитку від ХТХ ст., коли з"яьилися перші балади українською мовою, і до <Х-х років XX ст., кол- кянр переживав чергови" етап свого піднесення. Г.А.Нудьга визначив на"загальніші тенденції теорії та історії жінру балади. Лого праця має узягагьнюгчий характер. Вчений зупинився лиие на найпомітніших явищах у к-анрі балади, оскільки ставив мету привернути увагу дослідників до цього кпнру.

Гро окремі баладні твори П.Тичини і Рильського іідеться у монографія*’ ".М.Повиченка "Поезія і реЕолгція" /1260/ та "Поетичний світ Максима Рильського" /ТЭПС/. Спеціальне дослідження про баладу воєнного періоду написав Т.К..Салига.

Аналіз окремих балад українських поетів XX століття міститься у працях С.Г.Еарабаш, П.Г'.Еілоцерківець, З.С.Ерюховоцького,

І.С.Дем"янівської, М.М.Ільницького, К.І.Коваліяа, С.А.Крижанів-ського, В.П.Моренця, М.Неврлого, Е.М.Прісовського, АіО.Ткаченка, 1.5ізеро, ї,.£ерєха, В.3.Яременка та ін. Ці наукові праці дуже ~ важливі, але в них кпнр балади не розглядався комплексно як цілісна система, оскільки мета цих робіт була іншог. Виє давно назріла готргба всебічного висвітлення проблем, пов"язаних з ево-лкціеіз жанрів, зокрема, жанру балади.

- о -

Такиі>. чином, наукова новизна дисертаційної роботи голягає в тому, що комплексне вивчення нанру балади в українській літературі XX століття вперше стало об"сктом спеціального дослідження. Крім того, вперше були проаналізовані балади репресованих поетів і поетів діаспори. ІЗ результаті стало можливим з"ясувати пробле*-ми, пов"язані з єеоліцією ;і;анру балади*в сучасній літературі; виявити *.парову специфіку балади; уточнити деякі теоретичні положення, що стосуються цього жанру.

Мета і'завдання дисертації. Виходячи із завдань, які стоять перед літературознавством, головною метоп нашого дослідження е висвітлення проблем, пов"язан,.х із розвитком км-іру балади в українській літературі XX століття, і з"ясування основних закономірностей його еволкції.

...!ета роботи передбачає вирішення таких завдань:

1. Визначити основні етапи розвитку жанру балади в українській літературі XX сто.-іття.

2. Розглянути жанрову специфіку балади.

3. Здійснити аналіз художнього багатства досліджуваного матеріалу. ’ .

Об"єкт дослідження.становлять головним чином балади в українській літературі £0—:Ю—х рр. XX ст. Значна увага зосереджується на творах, які були вилучені з літературного процесу, а також на поезії українського зарубіжжя. У процесі рбботи нами досліджено тексти балад,-опублікованих в українських і зарубіжних виданнях, а також архівні, матеріали, першодруки, автобіографічні документи. . Методологія і методика цосліпження. Методологічної) основою пропонованого дослідження є праці українських та західноєвропейських філософів, зокрема, твори Г.С.Сковороди, М.Кілемкевича,

Г .В.5.Регеля, 5.ВХеллінга та ін.

Теоретично») осново*; дослідження стг.ли коі'цорцгї, вгклйдєні у працях 0.1.Іілецьного, ".і'.драгоианова, М.С.іЗозняка, І.Л.франка, Д.Чикевського, Е..'-епкого, .Егхтінл, 3..".“'ирмуііського, Л'Лі.Гінз-бург, 0.0.Потебні, Г.и.іТкобсон», І'.’.-'одуелла та ін. '

У роботі використовуються теоретичні ролотми, розвинуті у гт^цях сучмсних дослідників .г^нру балади: г .А.Нудьги, С.А.Крижа-нівського, *.Снлиги, лрінатейна, -.І.Скиртова, «І.1 алашо-ва, І......Г,утіяова ть. :н, Ь;>сто'овуються №і:ои класичні і сучасні

літературознавчі роботи з питань загальних зеконоиірноетєй розвить,/ кянрігі, історії літератури і статті, и,о ьп.ві глмть досліджувану проблему,

..ІетОДІг-ИИ ДОСЛІДлЄНН.'і У КОНКрЄТЬО-І СТОриЧНИЙ та ТИПОЛОГІЧНИЙ.

ТТт:вктиЧг-;е значення по боти'. ііе претендуючи на остаточну завершеність у висвітленні проблем;, дисертаційне дослідження дозволить левкой мі рою Бітовий?.! прогалину у вивченні теорії та історії кр.іріи в українській літературі і, зокрема, гіаьру балади. Матеріал,! дослідження ижуть бу'-'кі Бикористппі ПСИ ЧЛТПНііІ вузівських лекцій і я «учасної української літератури, спецкурсів і спецсе-ійнарів з української поезії; гри підготовці навчальних т нав-чалько-иетодичних госібникіз з питань української поезії XX століття для філологічних дякультетів вузів і середніх шкіл України.

Апробація роботи. Дисертація обговорювалась на кафедрі української літератури Чернівецького державного університету ім. іС.Зєдь-ковича та у відділі української літератури XX століття Інституту літератури ім. Т.'Левченка Аїі України. З теми дисертаційного дослідження зроблено доповіді на чотирьох наукових конференціях, опубліковано п"ять праць. .

Внутрішня структура робота визначається етапами розвитку жанру балади. Досліджуваний . атеріал розглядається хронологічно. В

історії макру балади виділяються три голоених. етапи, які висвіт-лггться у відповідних розділах дисе-рк-ції.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку основної використаної літератури.

ЗМІСТ Р0Е(Ш1 -

У "Вст-'пі" обгрунтовується aiiTyn.jibHic.Tb роботи і її наукова новизна, визначається мста і завдання, методологія і методика дослідження.

Проаналізувавши стан вивчення жанру бги.ади у працях українських літературознавців, Еваьаємо, що характеристика цього жанру потребує доповнення і уточнення. У "Вступі" вквзугться жанрові особливості балади, вміщені у г.рацях 5.1Глегеля, Л.В.Гете, І.Улан-да, .'.В.^.Гегеля,-а такок у дослідй;єшіях українських та російських літературознавців: В.М.Хесина, О.С.Пулинця, Г.А.Нудьги, Д.М.Іалашова та ін. Проі„- сучасна балада мас ряд особливостей, що відрізняють її від народної і класичної і потррбують спеціального вивчення. ■

У пешоку розділі - "Проблема становлення жанру бапди в українській літературі £0-40-х рр. XX ст." - розглядаються характерні особливості балад означеного періоду; досліджується значна кількість творів і робиться висновок, що цеП жвнр, продовжуючи традиції романтичної балади XIX століття, розширив і збагатив свої ви-ра.шльні можливості під впливом модерністської літератури початку

XX століття.

Неоромантики, які належали до "Молодої музи" та "Української хати", підготували грунт до високого злету української гоезії 20-х років. З романтизмом ХТХ століття їх єднали спільність естетичних поглядів, потяг до краси /незалежно від суспільно—ігалітич-

них ситуацій/, відтворення образі; , піднесених над реальністю, наділених сильними пристрастями, увага до незвичайних характерів і годіК. Ці риси художнього осноєнкя дійсності аластиаі баладі -жанрові, що сягнув найвищого розквіту ч епоху романтичну, найточніше виразивши естетичну концепцію цього напряму.

ланр балади увібрав риск епосу, лірики і драми. Але ці ознаки виявляються в ньому нерівномірно. У деяких творах переважають епічні елементи, в інших - ліричні або драматичні. .

Національною особливістю українських балад є їх домінуючий ліризм /навіть у творах з виразною фабулою/. До того ж у розвитку сучасної балади оповідність не є визначальною ознакою; часто спостерігається відмова авторів від сюжету* перенесення драматизму у внутрішній світ ліричного героя, '

літературна балада тісно пов"язана з народною, а також із дохристиянською обрядовою поезією. Це основні джерела виникнення жанру балади в українській літературі.

Вагомий внесок у розвиток жанру балади зробили Б.-І.Антонич,

М.Батан, В.Еобинський, 0.Близько, МЛогансен, А.Малишко, б.Плуж-ник, В.Поліщук, З.Сосюра, 3.Еллан-ЕлакитниЙ, В.ТарноградськиЙ та ін. .

У баладі XX століття відбулося переосмислення естетичних категорій трагічного та героїчного; ролі і значення пейзажу; характеристики ліричного героя. Трагізм сучасної балади зумовлений здебільшого не сюжетом, а складним напруженим духовним життям ліричного героя. Пейза* переважно є не тлом, на якому відбуваються події., а безпосереднім учасником їх, суб"сктом зображення.

Важливим етапом у розвитку новітньої балади були збірки М.Яо-гансена /"Балади про війну і відбудову"/, 0.Близька /"Книга балад"/, твори Е.-І.Антонича /"Балада про пророка Зону"/, З.Еобин-

- ТО -

ського /"Хасарняна балада"/, й.Свідзинського /"Ладне місто із імлисте море"/ та ін. Ці твори відзначаються ріеноманітністю стилів, багатогранність інтонацій, ідо свідчить гро невичерпні виражальні можливості жанру балади.

Збірка Валеріана Тарноградського "Лірика й балади" /Т932/ -цікава сторінка українського символізму. Лірична атмосфера його балад відзначається тісним зв"яоком г. Народною творчістю, язичницькою та біблійною символікою. На його творах помітний вплив західноєвропейських символістів.

На розвитку балад 20~х' років позначився і футуризм /зогрема, у творчості м.ігдашя/. Під впливом путуриому ним ня писані балади "Про-мито її кров”, "Протигаз”, "Еоєць IV-г о патруля", що характеризуються глибокій гсихологізмог., витонченими пейзажними картинал’и. .

Вагомий внесок у розвиток жанру баяв;.и зробили поети україн*-ського зарубіжжя. Одним з найяскравіших серед них був 0,Олесь, .його концепція історії України мстить ідею, що є стержневою не лише для його творчості, а й для постів Празької школи: без державності України неможливий нормальний розвиток її науки, мистецтва. Цю ідею поет розвинув у збірці "Княла Україна". Балади

0.Олеся про Київську Русь за жанровими ознаками близькі до українських та німецьких народних балад.

• Поетичні та естетичні засади 0.Олеся підхопило молоде покоління письменників, чия життєва і літературна доля теж була повязана із Прагою: Є.Маланюк, О.Олыкич, Олена Теліга, Л.Мосендз, Е.Дараган, Оксана Лятуринська* Наталя Хівицька-Холодна, 0.Стефанович, тематична, стильова та естетична спорідненість творчості яких дає можливість говорити про цікаву і своєрідну школу української поезії у Празі.

- Тт -

['аРталпнонитіїї'им у ці К блискучій плеяді іі-.ен був Є.Маланок.

У його "Варязькім баладі" переплетені наРвакливі^і проблеми минулого' і сучасного України; історичні ремінісценції проектуються на сьогоденна. Ностальгія за втраченою державністю і надія на її здобуття - лейтмотив цієї історіософської балади.

Л.Мосендз у "Ьаладі про побратима" порушує ту м проблему змагань за волю України. Твір написаний секстинами, класична вишукана лінія й архітектоніка яких свідчать про тонкий естетичний смак їх автора, а. такой про його глибоку обізнаність із світовою літературо».

Еаладні мотиви знаходимо і у творчості Олени Теліги та Оксани Лятуринсьуої. Цей жанр приваблював багатьох поетів Празької школи широким сгектро.ч виражальних можливостей.

Таким чином, жанр балади засвідчив органічність у літературному процесі перлих десятиліть XX віку; різноманітні експерименти, творчі пошуки молодих г'оетів виявили нові можливості для його еволюції.

У другому розділі - "Рос виток жанру балади протягом воєнного періоду" - увага зосеред«ується на аналізі творів цього жанру в один з найскладніших періодів розвитку літератури.

У перші воєнні місяці панівним у літературі було публіцистичне освоєння дійсності, що позначилося і на поетичних жанрах, зокрема, баладі. Ліричні герої, як правило, позбавлені рефлексія, сумнівів, психологічної роздвоєності. Змінилася і функція пейзажу. Тут природа не тільки не виступає суб"єктом /як у народній чи літературній романтичній баладі/, а й часто не є навіть тлом, на якому розгортаються драматичні події. Процес збагачення ианру балади рисами інших жанрів /нарису, оповідання, пісні, елегії/, що почався у 20-х роках, інтенсивно розвивався в сере-

дині ЗС-х, під час війни сягнув апогею. До оговідності в баладах вдавалися навіть.ті поети, для творчості яких ця риса не була притаманною раніше /наприклад, Л.ПервомайськиЯ/. У його твррах "Солдат", "Сагіер і смерть", "Лялька" епічний елемент переважає над ліричним. .

' Трохи згодом намітилася тенденція до глибшого осягнення внутрішнього світу ліричного героя. Деякі поезії позначені надзвичайно потужним лірико-психологічним струменем, який дає можливість краще збагнути духовний світ людей у винятково складних обставинах. Спираючись на-давні -Фольклорні традиції, поети шукали .нові шляхи естетичного освоєння дійсності; розвивали категорії трагічного і героїчного, відштовхуючись від народних герої-ко-романтичних балад; - -

Категорія трагічного створює в баладі особливу атмосферу не-згччайності, піднесеності над буденніст. , крайньої напруженості. Для балад 'воєнного періоду характерне зображення суворої дійснос-' ті без намг^ань пом"якшити її цасливт». фіналом або, як то було _ властиво пізнім народним баладам, продемонструвати /з дидактичною метою/ покарання за вчинене зло. Загострення і без т^го трагічних’ ситуацій піднімало і гєро.їв, і події над буденністю, до висілого рівня художнього узагальнення. Аьтори воєнних балад часто йе вдавались до деталей, які здрібнювали б масштаби творів. Тому вони спі>,авл£ и надзвичайно великий емоційний вплив. У цей час до жанру балади зверталися М.Еакан, М.Рильський, А.Малишко» В.Сосюра, Л.ІІервомайський, М.Терещенко^ Я.Елюрта та ін.

; На 40-і роки, припадає апогей інтересу А.Малишка до жанру балади. Дослідники творчості поета /М.Т.Рильський, Я.М.Киваленко*

,Л*СіДемиянівськаі С.Г.Еарабам/ вказували на те* що балада була його уяЬбленйМ жанром, У другому розділі аналізуються балади

А. Малишко, написані в -40-і роки, "юет чвсто використовував строфічні і метричні засоби для яскравішого, точнішого зображення го-дій і■ характерів. Своєрідно побудовані строки у "Баладі про вітер", "Еаладі /"Он еиходять сади зустрічати весну над містами...'/ т.і ін. А.Малишко майстерно застосовував кінематографічний засіб поєднання різних планів /"Грецька балада"/.

У другії? половині 40-х. років у поезії спостерігається тенденція до глибшого осмислення морально-етичних проблем, лильні ага ї уваги до Внутрішнього світу персонажів. У деяких творах драматична напруженість, стрімкість розгортання сюжету пом"якшується цирістю, камерністю елегій. Мотиви, інтонації, логічні зв"лзки мія структурними компонентами давніх класичних елегій у поєднанні з рисами романгичних балад виглядають цілісною картиною оновлення жанру.

Елегійні риси надають баладі каперного звучання , інтимізують загальну картину'оповіді, максимально наближаючи її до ліричної поезії. Від епічних узагальнень, глобального осмислення проблем поезія переходить до конкретного і глибокого дослідження окремо? особистості, її духовного світу, психологічних та емоційних нюансів говг;цнки. При цьому гострота драматизму не зникає, а переходить у підтекст балад. Елегійністю позначені балади А. .Малшг-ка /"Про Івана Морозенка"/, М.Рильського /"ліати"/ та ін.

У цей час посилилась-увага до ґероїко-патріотичних творіів> . класичної літератури, у першу иергу - до "Слова о полку Ігоревім". Яскраві ремінісценції з-цієї поеми звучать несподівано’ по-сучасному /наприклад, у "Еаладі про Івана іізрозенка" А.Малишка/.

А в баладі М.Рильського "Мати" у центрі уваги - їйнка-маги-дружина. Поетика Біблії, "Слова о ‘полку Ігоревім", асоціації З' шевченківськими жіночими образами насичують твір духом різних епох

л

і врешті об'єднують ці епохи в історичнії1 перспективі. [[є ця дає баладі монументальності, епічності, генетично пов"язуе її і з прадавніми народними колядками та а;едріііка.м, і з історичними піснями.

Процес розвитку української балади воєнного періоду склпдниГі, неоднозначний. Поруч з егітками-одноденками з"яеляляся високохудожні твори. У цьому плані показовим доробок Я.’"г->рти. Якщо в окремих творах спостерігаємо схематичні, однобічно висвітлені характери,. то цикл "З карпатських балад", побудов; іиГі на фольклорних джерелах, захоплке щирістю інтонацій1; багатогранністю образІБ.

Загалом балада 40-х років, незважаючи на значні труднощі, зробила певні успіхи, позбувайсь плакатності, од.чоплощинності у тлумаченні образів і подій.

У третьому розділі - ''Еволюція жанру балади другої половини 40-30-х рр. XX ст." - розглядаються основні етапи розвитку гланру балади післявоєнного періоду /до кінця 80-х років/. ■ .

Однією з найголовніших рис балади цього часу є відсутність . трагедійного сюжету, лоїчним завершенням якого була загибель головного ге£оя. У сучссній баладі трагедія позбавляється с^вніш-ніх проявів /наявність, потойбічних злих сил, котрі беруть активну участь у дії, смерть, підступність, злочин/, а переноситься у внутрішній світ, у сферу особистого сприйняття ліричним героєм усього, що відбуваться.

Найяскравішим явищем в українській літературі післявоєнного періоду було мистецтво шістдесятників. Поети виявляли пильну увагу до людської душі, досліджуючи найтонші нюанси внутрішнього світу індивідуума. Ліричний герой позбувався знеособлюючих колективних рис і ставав реальною Людиною. Викриття злочинів репресивної системи, засудження фальсифікації літературного процесу, по-

- То -

вернення імен і гсорігі і ^сь»‘.(ннїік.'в сприяло гуманізації літератури і мистецтва, ці загальні тенденції суспільного життя спричинилися і до інтгїісиьнішого розвитку балади - н-.'нру, котрий завжди проявляв пильну увагу до особистості.

іїя початку 00-х років у літературу гриГили талановиті письменники. У вірзах З.С,'.коне;ік?;, І.Драч?, л.Зінгр'їноЕськсго, Ліни Костенко з’явився ліричний героГі, позбавлений надмірної абстрагованості н однозначності, лоети-шістдесятники синтезували традиційні засоби художнього вираження з новітньої; естетикою. Творчо переосмислюючи народнопоетичну »:етяфорику, вони сміливо експериментували, вводили у структуру балади нові образи, ритми, розміри, тропі',.

Зисоким рївиєм -.’етя/Торизації позітч^на "Балада про соняшник’’

1.Драча. Тут простежується ангоничівськч традиція спорідненості ліричного героя з усім кнвпм на землі ак до гювного ототожнення з природої,, а ця традиція сягає корінням у дохристиянські антропоморфічні погляди давніх елов"ян. Балади 1.Драча відзначаються високою майстерністю і нов торством. Аналізуються найкращі твори цього жанру у доробку поета - "Балада про Сар”янів та Ван-Гогів", "Іалада про дядька Гордія", "Крила", "Балада,золотої цибулі", "Балада банальна з банальних", "Кінобалада" та ін. Іронія у "Баладі про випрані штани” розглядається у зіставленні з традицією іронічного в західноєвропейській народній і професійній, баладі , ■/ірландській - Д.Джо’йс, сербохорватській - М.Крлежа та ін./.

Балада почала освоювати нові тематичні пласти. Якщо романтики XIX століття розповідали про подвиги героїв, про трагічні■прит с-трасті і неймовірні пригоди, то в сучасній баладі стали з"явля-тися в ролі героїв "маленькі", непримітні люди зі своїми буденними, зовсім не романтичними турботами.

Твори 1.Драча сХ-х років і його книга "Баледи буднів" /ТЭС-7/ стали якісно новим ступенем у розвитку української поезії, іцо передусім гозначений ускладненої) мета.-’оричністю. .

Ця ж ознака притаманна і творчості І.Калшіця. У циклі "Гостинець із. вузлика" йоет не йде. второваними шляхами традиційної народної поетики, а, відштовхнувшись від загальновідомих понять, творить власні, які за внутрішньою структурой мають мало спільного з первинними /здебільшого це суто ЗОЕНШНЯ подібність/-.

Глибокі, вічні морально-етичні проблеми /черг”, адалогії з класичними образами сьітової літєратури/*,горушує і Ліна Костенко /"Балада про здоровий цинізм", "Балада гро дим" та ін./.

У цьому розділі, як і в попередніх, аналізується творчість поетів українського зарубінля у контексті загальноукраїнського літературного процесу, зокрема, балади С.Ткачука, 1.Ковача, О.Зу-євького, Віри Зовк, П.Карленка-Криниці,

Балади Віри Вовк семантично пов"язані з народною поезією і Мистецтвом. У них наявні елементи фольклорної поетики; імпульсом . до створення балад ставало захоплення авторки іконописом на склі, писанками,'народною музикою, мікологією і т.п. /"Бгпада .про німий вітряк", "Балада про'опиря", "Балада про жінку в -чер-вонсму" та ін./. Балади Віри Вовк написані верлібром, подекуди з 6лементами народної ритміки. Наявність казкових Лантастичних персонажів /опирі ..чаклуни, вовкулаки/^ похмурого пейзажу зближують їх з традиційними романтичними баладами. •

Важливим в еволюції української балади є по.етичний доробок П.Карпенка-Криниці. Його збірка "Індіанські балади" /1963/ -одна.з перших успішних спроб проникнення в макрокосм чукої культури. Вдалий синтез ритмомелодики й Архітектоніки українських народних піеойь та обравної структури індіанських легенд, мШв,

переказів ДАВ можливість створити новиЧ оригінальний готичний світ, у якому органічно спіЕіснують риси різких культур. Аналізується твори "Евлядк. про любов”, "Одруження Вечірньої Зорі", "Друга балада про лібов", "Е*лади про світло", "Холодний камінь" та ін. .

У сімдесяті рони жанр бллгдч розвивався менш інтенсивно, що пояснюється загальною несприятливою атмосЛгроп у духовному житті суспільства. Одним з нар-кргщих -творів цього період” в балада '■'.Горбг.ля "За пороги". У цей час до .канру б*ляди зверталися Е.0лі"ник /"Балада про Г.іевчєнкове перо", "Еалад.ч про картузи", Парубоцька балада"/, З.Корл /"Балада професійного болы"/, Валентина Малишко /"Еалада про щастя", "Балада про *яр-птицв"/, Ірина Глленко /"Весняна балодя"/.та ін. . ,

' У Г.О-і роки, особливо у другій половині, спостерігається нова хвиля національного піднесення. Молоде покоління млтціа, за влучним висловом І.Римарука, покликано "зв"язати рваний час", провівши міст між СО-ми і ~,’С-ми роками. Поезія вісімдесятників відзначається глибокий інтелектом, психологізмом, драматичной напруженістю, моральним максималізмом. Та одна з найприкмюніших її о з нп и - активізація тих рис жанру балади, які в XIX столітті /і раніше/ Еііступали як виняток - елегійність, іронія, сарказм і т.п. Скепс.ис, іронія, сарказм аж до пародіїваннп жанру - ' домінуючі риси в баладах В,Неборака /"Сеанс спіритизму"/ та Л.Панчишина /"Балада про останній бублик"/. •

Новий етап піднесення еволюції жанру балади пов"язаний із , творчістю С.Сапеляка /"Елегійна балада трьох каменів"/, В.'Гера-спм"юка /"Еалада"/, І.Римарука, і.Андруховича /"Три балади"/,

Д.Іванова /"Еалада про білого птаха з чорною ознакою"/, Оксани Ппхльовської /"Лицарські балади"/, Оксани.Забужко /"Еьлада про

горду царівну"/, 1..'.'аленького /"Три балад,/'/ та ін. Більшість . балад цього періоду написані Еерліброч. .

Паралельно з ^орі.'альні'ик експериментами, новаторськими пошукам другої юлобшм ПО-х років тригла робота і в руслі традиційної постуки. Особливо цікг-.Б'.ил: були твори, спиралися на естетичні засад» ■ іродні;х лїсиїь і дус. Кргніїїі.'.ь сйрьд них е бллади Со£і” !.!а“^Енс0кої, Е.Стельї.&ха, З.Еобе’Щтгнського, Р.Губківсько-го, С.Тельнюьа.

Післявоєнний період розвитку ланру балади виявився не мни суперечливим і складки'., ніл гореБо£іці"ни?. Нова хеї;лу: регресій ' значною і/.іром загальмувала розвиток літературного процесу, і^о негативно позначилося і на. функціонуванні п.а-фів. І Есе є підстави говорити про єеолюціь жанру балад.;, підвищення художнього рівня творі:. Особливо успішно розвивалася балада в 60-і, оС-і роки, що значною мірою було зумовлено національним піднесення*' і дп/о-кргтизрцйі. літературного процесу.

У ''Висновках" узагальнено положення, отримані в результаті дослідження, висловлено припущення стосовно перспектив розвитку жанру балгдг. ' '

Відзначається, що в дисертації пгеруе аналізується евоікція :.%анру балади XX століття, вказуються основні тенденції розвитку балади-на сучасному етапі, ііа нашу думку, основною тенденцією у розвитку жанру бглади на сучасному етапі є відмова від зовнішніх ефектів, надвірної романтизації, навіть від сюжету.і перенесення драматизму у підтекст. Для поезії загело\'. властива підвищена увага до внутрішнього світу ліричного героя через його психологію, еиоціІ,і в сучасній баладі ця схильність виявилася особливо яскраво, що спричинило посилення ліричного струменя і майже повну, відсутність оповідності.

Ча нашу думку, балад®. - це невеликий лгро-епічииЯ твір /з переважання. ліричних ознак/ з драматично напруженим сю*.єтом /якщо він є/ та рломгнтами незвичайного. Трагізм, драматизм твору зде-більп’огс обумовлені складники психологічними процесами, що проходять у духовному житті ліричного героя.

Через тісну взаємодіє балади з іншими жанрами-витворилися різноманітні модифікації: роман-балада /"Дикий мед" Г.Первомай-ського, "Дім нр горі" 3.!"овчука/, оповідання/'Талада про бабу та місяць" Р.іірика/, елегійна балада /"ПлегіРна балада трьох каменів" С.Сапеляка/, гюема-балада /"Скіфська одіссея" Ліни Костенко/, балада-легенда /"На долині" Б.Поліщука/, ба/ада-казка /"Сопілка" З.Свідзинського/ і навіть балада-гумореска /"Балада про Ткмошку" "."'лазового/. Тенденція до дифузії запрів значно активізувалася і надалі впливатиме на розвиток жанру балади.

^анр балади мав дяені традиції і великі перспективи. Про це свідчить творчість кращих українських поетів XX століття.

Зсноені гюло-еннп дисертації відображені в публікаціях:

1. Валер"ян Поліщук і революційна поезія 2С-х років// Тези

доповіде!! і повідомлень республіканських літературних читань "Літературний процес на Україні 20-30-х років і творчість В.Поліщука.". - Рівне, 15.07. - С. 53-СЮ. •

2. Поетичність прози О.Кобилянської// Творчість О.Кобилян-

ської у контексті- української та світової літератури/ до 125-річчя з дня народження письменниці/ - Тези доповідей і повідомлень Республіканської наукової конференції. - Частина І. .Літературознавство. -Чернівці, - С. ОТ—'і2.

ІЗ. Г'-лади Івана франка// Українське літературознавство. Гес-

- £С -

публіканськиЕ міжвідомчий науковий збірник. Вип. о4. - іьеіб, Т990. -С. 40-10. '

4. Иі^ологічниГі образ води в українському фольклорі /на матеріалі балад, записаних З.Гн&тішм/ //Роль З.Гнатпка у розвитку української національної культури - Тези доповіде:'; і повідом- ' лень наукової конференції^ присвяченої Т£0-р:чча від дня народження 3. і натька. -Тернопіль, Т99Т. - С. ТОб-ПО.

5. Трансформація образу світового древа в українських та словацьких народних баладах// Всеукраїнська славістична конференція "Духовне відроДиення слов"ян у контексті європейської та світової культури". Т. І. - Чернівці1992. -С. ІЗ-Т9.